Криміналістичне забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП 3-9

1. Злочинна діяльність у сфері порушення авторського і суміжних прав 10-106
1.1. Модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав та особливості її практичного використання 10-46
1.2. Поняття, види та особливості криміналістичного дослідження об’єктів, які охороняються авторським правом 46-68
1.3. Закордонний досвід організації боротьби з порушеннями авторського і суміжних прав 68-94
Висновки до першого розділу 94-106

2. Діяльність по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів у сфері порушення авторського і суміжних прав 106-191
2.1. Етапи діяльності по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав 106-135
2.2. Особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій 136-150
2.3. Тактичні операції по оптимізації розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав 150-170
Висновки до другого розділу 170-181

ВИСНОВКИ 182-191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192-219

ДОДАТКИ 220-283

В С Т У П

Актуальність теми. Враховуючи активне прагнення України до інтеграції у світовий ринок інтелектуальної власності, важливість створення у нашій державі цивілізованого ринку продукції, яка містить об’єкти інтелектуальної власності є необхідність розглянути недостатньо досліджені методичні і практичні питання, які стосуються особливостей розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав.
Однією з причин неефективності боротьби із злочинною діяльністю у сфері порушення авторського і суміжних прав є недостатня розробка криміналістичного аспекту, а саме методики розслідування даної категорії злочинів, відповідно відсутність рекомендацій по проведенню окремих слідчих дій та їх комплексів у вигляді тактичних операцій (комбінацій), криміналістичних програм по вирішенню проблемних слідчих ситуацій тощо.
Все це висуває вказану багатопланову проблему у коло актуальних напрямів криміналістичних досліджень.
Окремі аспекти порушення авторського та суміжних прав, вітчизняними науковцями, розглянуті у кримінальному праві — Харченко В.Б. (кримінально-правова охорона авторських і суміжних прав); цивільному праві — Денисовою Р.О. (право інтелектуальної власності на твір науки), Підопригорою О.О. (проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України), Яркіною Н.Є. (суміжні права в авторському праві) та іншими. Цими авторами досліджувались в основному кримінально та цивільно-правові проблеми порушення авторського і суміжних прав. У вітчизняній криміналістиці зазначені проблеми на монографічному рівні взагалі не досліджувалися.
У зв’язку з цим, вирішення вищезгаданих проблем потребує спеціального дослідження практики та теоретичного обґрунтування криміналістичного забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав. Це і дозволило обрати дану проблему темою дисертаційного дослідження.
У зв’язку з вищевикладеним, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, невідкладними завданнями посилення боротьби з порушеннями авторського і суміжних прав, а з іншого — потребами практики у науково обґрунтованих методичних рекомендаціях з розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації зареєстрована у Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Академія правових наук України, Харків), включена до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, а також Указів Президента України від 30 січня 2002 року № 85/2002 «Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування» та від 27 квітня 2001 року № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні».

Мета і завдання дослідження. Головна мета полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій науки криміналістики побудувати модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав, розробити окремі криміналістичні засоби та методи, які дозволять підвищити ефективність практики виявлення, розкриття і розслідування порушень авторського і суміжних прав.

Мета дисертації конкретизується такими завданнями:
— побудувати типову модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав;
— систематизувати обставини, які підлягають доказуванню і встановити особливості порушення кримінальних справ досліджуваної категорії;
— типізувати слідчі ситуації початкового етапу розслідування і розробити криміналістичну програму розслідування порушення авторського та суміжних прав;
— визначити особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні порушення авторського і суміжних прав та розробити тактичні операції по оптимізації розслідування зазначеної категорії злочинів;
— розглянути і узагальнити вітчизняний та закордонний досвід розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав, визначити можливості його використання у вітчизняній правоохоронній практиці з метою оптимізації процесу розкриття та розслідування даної категорії злочинів.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері порушення авторського і суміжних прав та конфронтуюча до неї діяльність з розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.

Предметом дослідження є модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав; криміналістичні засоби та методи діяльності, що спрямовані на ефективне розкриття і розслідування зазначеної злочинної діяльності.

Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертації є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому.
Так, при дослідженні криміналістичної характеристики порушення авторського і суміжних прав, побудові криміналістичної моделі вказаної злочинної діяльності застосовувались методи системно-структурного та статистичного аналізу, формально-логічний метод та діяльнісний підхід.
Методи порівняння, типологічний, кількісного і якісного аналізу зумовили розробку криміналістичної типології учасників злочинних угруповань у сфері порушення авторського і суміжних прав. У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем криміналістичної методики використовувався історичний метод.
Сформульовані у дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінального права та процесу, кримінології, юридичної психології та оперативно-розшукової діяльності: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.Є. Биховського, О.П. Бущана, Т.В. Варфоломеєвої, Л.Г. Відонова, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Г.А. Густова, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Б.Д. Завидова, А.В. Іщенка, М.К. Камінського, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, С.Ю. Лапіна, О.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, О.Ф. Лубіна, Є.Д. Лук’янчикова, І.М. Лузгіна, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, Ю.В. Трунцевського, В.О. Образцова, Р.Б. Хаметова, В.Ю. Шепітька, В.І. Шиканова, М.П. Яблокова.
Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1991 по 2004 рік та вивчення й узагальнення матеріалів судової і слідчої практики. З цією метою проводилося вивчення 332 кримінальних справ у слідчих підрозділах та архівах судів різних регіонів України (Київська, Одеська, Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська та Львівська обл.), в яких виявлено 1367 епізодів злочинної діяльності, за якими засуджено 136 осіб.
При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора на посаді експерта-криміналіста в органах внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблем криміналістичного забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав. У дисертації обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про методику розслідування злочинної діяльності в сфері порушення авторського і суміжних прав. До таких найважливіших положень відносяться: 1) вперше побудована типова модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав та вказано напрями її практичного використання; 2) вивчено і висвітлено зарубіжний досвід боротьби з порушенням авторського і суміжних прав, обґрунтовано пропозиції щодо його використання в діяльності по виявленню, розкриттю і розслідуванню вказаних злочинів; 3) визначено і систематизовано обставини, які підлягають доказуванню при порушенні авторського і суміжних прав, а також встановлено особливості порушення кримінальних справ таких категорій злочинів; 4) типізовано слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування порушення авторського і суміжних прав; 5) вперше розроблено криміналістичну програму розслідування зазначеної злочинної діяльності; 6) визначено особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні порушення авторського і суміжних прав; 7) вперше розроблено тактичні операції по оптимізації розслідування зазначеної злочинної діяльності; 8) проаналізовано можливості криміналістичного дослідження об’єктів, які охороняються авторським правом, на основі чого сформульовано та обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення практики призначення судових експертиз під час розслідування зазначеної категорії кримінальних справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених розробок розширені криміналістичні знання про криміналістичне забезпечення розслідування порушення авторського і суміжних прав. Сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації і пропозиції використовуються: у науково-дослідній роботі — для подальшого вдосконалення методики розслідування порушення авторського і суміжних прав; у навчальному процесі — при викладанні курсу криміналістики та споріднених спецкурсів, підвищення кваліфікації викладачів юридичних навчальних закладів; у практично-методичному плані — для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.
Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес на кафедрах криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії внутрішніх справ України, кафедрі кримінального права та процесу факультету правознавства та міжнародних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Результати дослідження використовуються в практичній діяльності підрозділу боротьби із злочинами у сфері інтелектуальної власності ДСБЕЗ МВС України та Фастівського МРВ ГУ МВС України в Київській обл.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній криміналістиці висвітлені вперше, інші викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей протидії порушенням авторського і суміжних прав. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з питань удосконалення діяльності протидії злочинності в Києві (2001, 2002), Харкові (2002), Львові (2004), а також в обговореннях на засіданнях кафедри криміналістики вищих навчальних закладів юридичного спрямування; міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу та судоустрою, криміналістики, криміналістичних експертиз, організації розслідування злочинів Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, положення і рекомендації, висвітлені в дисертації, використовуються у практичній діяльності підрозділів МВС України, у навчальному процесі вищих навчальних закладів юридичного спрямування.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у
8 наукових публікаціях: у п’яти статтях у наукових журналах, трьох тезах конференцій, 6 із зазначених публікацій є одноособовими, 5 з них опубліковані
у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Список литературы

Висновки
1. Поняття злочину починає розглядатися криміналістичною наукою з позиції діяльнісного підходу. Цей підхід передбачає вивчення предмету дослідження з позиції філософського поняття діяльності, виходячи з її всезагальної ізоморфної структури. Наукові основи цього підходу базуються на теорії діяльності. Діяльність як певна система включає в себе ряд компонентів: суб’єкт діяльності, предмет діяльності, її мета, певна сукупність операцій необхідних для досягнення мети, засоби діяльності і її результат. Поряд з цим до компонентів діяльності відносяться матеріальні умови: як ті, які люди знаходять вже готовими, так і ті, які створені їх власною діяльністю.
2. Можливості криміналістичного опису розвитку злочинної діяльності по фазах дозволяє, на відміну від елементного аналізу, більш змістовно вивчати закономірні особливості поведінки злочинців. У процесі побудови моделі злочинної діяльності необхідно дослідити і показати у розвитку основні її фази, встановити їх зміст, залежність від детермінуючих факторів, розкрити особливості злочинної групи і специфіку функціонування окремих її членів, а також визначити найбільш типові дії та операції осіб з підготовки до вчинення злочину, реалізації злочинного задуму, приховуванню слідів злочину, закономірні зв’язки у цій системі. Фазовий підхід не суперечить традиційному, статичному, вони взаємно доповнюють один одного при описі сутності злочинної діяльності.
3. Перша фаза злочинної діяльності складається з дій особи, яка зацікавлена у вчиненні злочину. Ці дії спрямовані на збирання та оцінку відомостей, спираючись на які злочинці прогнозують можливість вчинення злочину в умовах, які склалися. У цій фазі з’ясовується специфіка обстановки на конкретній території, а саме: а) встановлюються основні імпортери, виробники та розповсюджувачі об’єктів авторського і суміжних прав у якості майбутніх можливих конкурентів: яку долю ринку вони займають, який в них товарообіг, яка організація збуту у конкурентів, яка чисельність працівників збутового апарату, яка цінова політика конкурентів, які види і засоби реклами вони використовують, який зовнішній вигляд та якість продукції, яка практика руху товару (види транспорту, обсяг замовлень, розміщення складів, вартість зберігання і транспортування); б) встановлюються власники авторського та суміжних прав. Якщо майнові права передано, то кому, на яких умовах і на який термін. Має значення наявність контролю з боку законних власників за дотриманням їх прав, методи здійснення такого контролю (проведення рейдів з метою виявлення контрафактної продукції, співпраця з правоохоронними органами), якщо мали місце прецеденти захисту власниками їх прав, то чи було покарано винних, до якої відповідальності їх було притягнуто адміністративної чи кримінальної; г) вивчаються економічні умови на конкретній території, оцінюється наявність попиту і пропозиції на продукцію; враховуються соціально-демографічні характеристики споживачів (місцерозташування, стать, вік, прибутки, суспільний прошарок), оскільки вони визначають відмінності у потребах покупців; д) встановлюються і вивчаються особи, які можуть виявитися корисними у майбутньому при реалізації злочинного задуму. Прогнозується механізм стимулювання майбутніх працівників тобто створення у них зацікавленості у виконанні роботи.
У другій фазі злочинної діяльності здійснюється моделювання майбутнього злочину, а також вирішуються окремі завдання, пов’язані із створенням умов, які сприятимуть реалізації злочинного задуму, здійснюється набір у групу співучасників. Створювана модель ретельно перевіряється і корегується. До злочинної групи втягуються потрібні фахівці, встановлюються злочинні зв’язки, проводиться навчання а також самонавчання: технологічне, фінансово-економічне, удосконалюються знання іноземних мов, комп’ютерної техніки, сучасної аудіо та відеоапаратури. Керівниками злочинної групи для більш реального уявлення створюваної моделі будується схема майбутньої злочинної діяльності. Зокрема, визначається: а) на яких носіях буде виготовлятися та розповсюджуватися продукція (аудіо, відеокасети, компакт-диски, друковані видання); б) яким способом буде отримуватися контрафактна продукція (імпорт такої продукції з-за кордону або незаконне тиражування на території України); в) яким чином буде здійснюватися тиражування (нелегальне виготовлення копій записів з наклейками, таврами, товарними знаками та упаковкою, необов’язково такими, що збігаються з оригіналом; виготовлення підробок, упаковка яких відповідає оригінальній, незаконний збут записів, зроблених без попередньо отриманої згоди виконавців у концертних залах або у ході радіопередач тощо). Якщо оригінальний екземпляр для наступного його тиражування не можна придбати законним шляхом, то його отримують шляхом нелегального запису (в кінозалі фільм записується на відеокасету за допомогою відеокамери); оригінальний зразок може бути незаконно придбано шляхом підкупу осіб, які мають доступ до нього в силу своїх професійних обов’язків; г) апаратура, яка необхідна, приміщення, де буде відбуватися тиражування, витратні матеріали (аудіо та відеокасети, компакт-диски, папір, картон тощо), склад, де буде зберігатися виготовлена продукція, шляхи і засоби її перевезення; д) визначається склад злочинної групи і функції кожного її члену: керівник  очолює і організовує злочинний бізнес; оператор  здійснює тиражування того чи іншого твору шляхом перезапису твору з ліцензійного носія у копію; постачальник  закуповує чисті аудіо , відеокасети та компакт-диски для наступного виготовлення контрафактних екземплярів; водії  перевозять продукцію по торгівельним точкам, збирають грошову виручку; бухгалтер  веде відповідну документацію; продавці  безпосередньо розповсюджують продукцію через торгівельні точки. Дослідження свідчать, що, як правило, така злочинна група складається з родичів або близьких знайомих; е) визначаються канали збуту контрафактної продукції.
Третя фаза злочинної діяльності завершує підготовку до вчинення злочину. Тут остаточно формується склад злочинної групи і здійснюється чіткий розподіл функцій співучасників. На цій стадії до злочинної групи можуть бути залучені працівники підприємств, які займаються законним виготовленням продукції, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав. В окремих випадках здійснюється реєстрація приватних підприємств, створюються торгівельні точки, орендуються приміщення та ін. Для цієї стадії характерне створення підпільних цехів, у яких виготовляють контрафактну продукцію. Керівник визначається з місцем її комплектації і зберігання, замовляються на легальних підприємствах або закуповуються футляри для касет та компакт-дисків, упаковка до них, у друкарнях замовляється поліграфічна продукція.
Четверта фаза злочинної діяльності  це реалізація злочинного задуму. У цій фазі здійснюється реалізація виготовленої контрафактної продукції: продукція з цехів потрапляє на склад. Реалізовуватися вона може безпосередньо зі складу оптом або у роздріб. Оптовими покупцями, як правило, є особи, які займаються розповсюдженням контрафактної продукції самі, або ж закуповують таку продукцію для наступного її оптового продажу з метою отримання прибутку від націнки. Роздрібний продаж здійснюється, коли є постійні покупці, які знають про місце розташування складу. Такі особи купують контрафактну продукцію для власного користування. Покупців, насамперед, цікавить її низька ціна порівняно із легітимною продукцією. Якість запису контрафактної продукції в основному задовільна, що має неабияке значення для покупців. Виробники контрафактної продукції інколи самі реалізовують свій товар через свої торгівельні точки (кіоски, окремі орендовані місця у різних магазинах, універмагах, на ринках, у місцях великого скупчення людей: вхід та вихід у метро, магазин, ринок і т.ін.). Продукцію зі складу отримують особи, які входять до складу злочинної групи, вони перевозять товар до місця його роздрібної реалізації, де продавці безпосередньо його реалізовують. Прибутки від такої діяльності привласнюються цілком, або ж частина вкладається у розширення злочинного процесу: для придбання необхідних матеріалів, ремонт та оновлення апаратури, оплату, оренди приміщень та ін. Великий грошовий обіг дозволяє розгорнути злочинний бізнес, поставити його на промислову основу. Злочинцями реєструються створені ними фірми, які використовують „кримінальні” прибутки для своєї діяльності. Можуть орендуватися великі виробничі приміщення для створення студій, закуповується нова сучасна апаратура, укладаються угоди про значні поставки.
4. Використання спеціальних знань при розслідуванні порушень авторського і суміжних прав має ряд особливостей, це пов’язано із специфічністю об’єкту дослідження. Вивчення судової практики показало, що при розслідуванні вказаної категорії кримінальних справ, призначаються такі види експертиз: а) техніко-криміналістична експертиза документів, об’єктом цієї експертизи є поліграфічне оформлення продукції (упаковка) та реквізити (голограми, наклейки тощо); б) експертиза матеріалів та засобів відео чи звукозапису для ототожнення звуко і відеозаписуючої апаратури та вирішення питань, пов’язаних з технологією виготовлення відео та фонограм; в) експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів; г) авторознавча для вирішення питань щодо авторства письмового твору.
5. В діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинних порушень авторського і суміжних прав, слідчий має спрямовувати зусилля на вирішення таких основних завдань: а) виявлення документальних і речових джерел інформації, встановлення місць їх знаходження, вилучення і приєднання до кримінальної справи; б) вибір форм найбільш ефективного застосування спеціальних знань; в) отримання інформації з особистісних джерел, встановлення психологічного контакту з особами, які приймають участь у злочинній діяльності, а також такими, яким відомо про таку діяльність.
6. Напрями діяльності слідчого на кожному етапі розслідування справи про порушення авторського і суміжних прав мають бути такі. На першому етапі розслідування  від моменту отримання інформації про порушення авторського або суміжних прав до моменту порушення кримінальної справи  слідчий повинен впевнитися, що таке порушення мало місце. У випадках, коли наявних матеріалів недостатньо, він здійснює заходи з метою отримання додаткової інформації. Другий етап розслідування  це формування першопочаткової сукупності слідів злочину. Ця мета досягається шляхом проведення слідчих дій, передбачених планом перевірки висунутих версій. Залежно від кількості і якості відомостей, якими він володіє, слідчий обирає одну з методичних схем розслідування (таку, що найбільш відповідає типу ситуації). Третій етап розслідування  передбачає завершення розслідування. Ця мета досягається шляхом проведення послідуючих слідчих дій і організаційних заходів, в ході яких зусилля слідчого спрямовані на розкриття механізму незаконного виготовлення та розповсюдження продукції, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав. Як правило, встановлюються і уточнюються способи виготовлення контрафактної продукції, способи її транспортування до місць реалізації, прийоми маскування злочинної діяльності і її результатів, з’ясовується характер взаємовідносин і функції кожного учасника злочинної групи, спричинені збитки, місця зберігання контрафактної продукції і т.ін.
7. У зв’язку з тим, що злочини даної категорії вчинюються, як правило, у групі з розподілом ролей, то метою допиту повинно бути встановлення злочинного ланцюжка. Виходячи з того, яку роль у вчиненому злочині відіграє підозрюваний (обвинувачений), слідчий ставить перед собою різноманітні завдання, але у всіх випадках необхідно встановити співучасників незаконного виготовлення та розповсюдження контрафактної продукції; джерела одержання контрафактних примірників, витратних матеріалів, місця і способи виготовлення, збереження, збуту продукції; засоби перевезення; дані, які характеризують співучасників злочину, стосунки між ними; способи розрахунків і т.ін. У ході допиту слідчий також з’ясовує хто запропонував вчинити злочин, хто був організатором і керував підготовкою до вчинення злочину, яка роль допитуваного у злочинній групі, які він виконує функції, яка роль і дії інших співучасників, коли і на якій основі була організована група, які зв’язки і стосунки склалися між членами групи, які способи конспірації застосовувались, які заходи вживалися щодо приховання слідів злочину, який був розподіл грошових коштів між співучасниками, хто, крім осіб, які займаються незаконним тиражуванням і розповсюдженням контрафактної продукції знає про злочинну діяльність. Виконуючи поставлені завдання і готуючись до допиту, слідчий повинен враховувати: особисті якості підозрюваного (обвинуваченого); наявність і важливість доказів участі цього підозрюваного (обвинуваченого) у вчиненні злочину; роль підозрюваного (обвинуваченого) при вчиненні злочину.
8. При затриманні у якості підозрюваних осіб, які займаються виготовленням контрафактних примірників, необхідно встановити такі обставини: яка технологія виготовлення контрафактної продукції (який витратний матеріал використовується, спосіб тиражування та ін.); яка технологія упаковування продукції, які пристосування для цього використовуються; хто брав участь у виготовленні контрафактної продукції, крім підозрюваного.
9. Як правило, більш ефективно допит проводить слідчий, який ознайомився з літературою про технологію виготовлення аудіо та відеозаписів на касетах та компакт-дисках, а також про технологію виробництва друкованої продукції та поліграфії; доцільним є також ознайомлення з нормативними актами, які регулюють відносини у сфері авторського і суміжних прав.
10. У підозрюваних (обвинувачених) по справах про порушення авторського і суміжних прав завжди з’ясовуються всі обставини, які стосуються злочинного угрупування, до якого входить допитуваний (час його формування, склад, ієрархія, структура, наявність засобів заохочення і стягнення, які інші злочини вчиняли члени угрупування і т.д.). У всіх випадках важливо також з’ясувати: які цінності були придбані на суми, виручені від злочинних операцій з продукцією, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав, де вони знаходяться в даний час; чи вкладалися отримані злочинним шляхом кошти у розширення злочинного процесу (для придбання необхідних матеріалів, ремонт та оновлення апаратури, оплати оренди приміщень та ін.); скільки грошей вкладено, які є рахунки в банках, на чиє ім’я, чи купувалися на ці гроші цінні папери, які, скільки, де вони знаходяться; чи були випадки дачі хабара якій-небудь особі для сприяння у вчиненні злочину, якщо так, кому давалися хабарі, у яких сумах та при яких умовах.
11. При допиті свідків слідчий з’ясовує якою інформацією володіє допитувана особа. Чи була вона стороннім спостерігачем, очевидцем розслідуваних подій, була присутня у якості понятого при проведенні контрольної закупки, при затриманні особи, яка реалізовувала контрафактну продукцію, при виготовленні такої продукції. Чи чув свідок від своїх знайомих про важливі для слідства події, чи володіє він іншою інформацією про обставини, які мають значення для справи, чи може охарактеризувати підозрюваного, потерпілого, повідомити інші подібні відомості. Корисною інформацією можуть володіти, і, відповідно, повинні бути допитані в якості свідків громадяни, які займаються торгівлею на сусідніх торгових місцях. Ці свідки можуть показати, як давно займається цією справою порушник, скільки у нього помічників, чим він зазвичай торгує, які приблизно партії реалізовує, як часто їх отримує і яким чином, чи використовує прийоми конспірації та ін. Дуже важливі відомості можна отримати під час допитів родичів, друзів, знайомих сусідів, товаришів по службі підозрюваного (обвинувачуваного). Родичі, знайомі, сусіди підозрюваних (обвинувачених)  найбільш поінформована категорія свідків, тому що вони знають спосіб життя правопорушників, коло знайомих, можливі поїздки. У той же час не можна не враховувати, що ці свідки є зацікавленими особами, а нерідко і співучасниками злочину. У цьому зв’язку надзвичайно важливо продумати тактику допиту, вибрати час його проведення, зуміти закріпити показання іншими доказами в справі. Важливу інформацію можна також отримати у результаті допиту свідків-компетентних осіб з метою з’ясувати чи не звертався підозрюваний (обвинувачений) до них щодо придбання необхідного обладнання, витратного матеріалу, поліграфії і т.ін., а також для отримання консультацій.
12. Своєчасне і повне проведення огляду місця події дозволяє слідчому зібрати велику кількість значущої інформації. Проведення огляду місця події по справах про порушення авторського і суміжних прав має ряд загальних і специфічних рис. Загальними є основні завдання, які вирішуються в ході проведення цієї слідчої дії: а) з’ясовується обстановка місця події, а також інші обставини, які мають відношення до справи; б) виявляються сліди злочину та інші речові докази; в) визначаються слідчі версії щодо вчинення злочину і його учасників; г) отримуються необхідні дані для проведення наступних слідчих дій. З місця події, підчас огляду, вилучається вся контрафактна продукція, упаковка до неї, документація, яка має відношення до такої продукції (касові чеки, контрольні касові стрічки, накладні, рахунки, бланки, товарні і касові звіти, журнали обліку клієнтів, чорнові записи і т.ін.), апаратура (відеомагнітофони, DVD пристрої, копіювальна техніка тощо). Перелік вилучених предметів і їх описання відображується у протоколі.
13. По справах про порушення авторського і суміжних прав доцільно залучати компетентних осіб (спеціалістів), які знають які пристрої можуть бути використані для відтворення і тиражування тих чи інших об’єктів авторського і суміжних прав. Спеціаліст також сприяє слідчому у виявленні, закріпленні і вилученні доказів, звертає увагу слідчого на обставини, пов’язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення щодо спеціальних питань, які виникають при проведенні цієї слідчої дії, допомагає слідчому скласти протокол огляду. Він консультує слідчого відносно специфічних термінів, які використовуються при описанні об’єктів авторського і суміжних прав та інших предметів, допомагає скласти фрагменти протоколу, у яких мова йде про вилучені предмети з описаннями місця їх розташування, призначення, стану, вказує способи фіксації і вилучення речових доказів, використання технічних засобів. У огляді місця події по справах про порушення авторського і суміжних прав доцільно залучати спеціалістів по комп’ютерній техніці та програмному забезпеченню. Такий спеціаліст допомагає слідчому правильно і повно провести огляд комп’ютерів, принтерів, сканерів та інших пристроїв, які використовувались у злочинній діяльності.
14. По справах про порушення авторського і суміжних прав, огляду, повинен передувати комплекс оперативно-розшукових заходів з метою встановлення місця зберігання контрафактної продукції, документації, способів конспірації, режиму роботи, складу осіб, які його відвідують, приблизні обсяги партій продукції, яка збувається та інші значущі обставини. Крім того, попередньо має сенс отримати характеристику приміщення, яке планується оглянути (наприклад, у бюро технічної інвентаризації (БТІ) або інших органах, що можуть надати таку інформацію), що дозволить під час візуального огляду висунути припущення про наявність і місця можливого розташування тайників. Об’єктом огляду, як правило, є місця виготовлення, тиражування, зберігання та розповсюдження контрафактної продукції. Важливо з’ясувати чи є складські приміщення для зберігання такої продукції. При огляді виробничих приміщень встановлюється можливість виготовлення та тиражування в них продукції, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав. Під час проведення огляду потрібно звертати особливу увагу на предмети і обставини, які свідчать про спосіб вчинення злочину, а саме: наявність великої кількості копіювальної техніки, апаратури, яка дозволяє тиражувати продукцію, витратного матеріалу (касети, диски, упаковка до них) та ін.
15. Під час проведення виїмки по справах про порушення авторського і суміжних прав можуть бути отримані такі докази: документи, що свідчать про придбання поліграфії, витратних матеріалів, технічних засобів; письмові і цифрові дані про продукцію, а також різні записи, у тому числі т.з. „чорна бухгалтерія”, телефонні номери і адреси осіб, які приймали участь у вчиненні злочину, а також покупців, чорнові записи, які мають значення для кримінальної справи. Метою виїмки є також вилучення документів, які свідчать про те, що особа займається певним видом підприємницької діяльності (дозвіл на торгівлю у конкретному місці, угоди купівлі-продажу, про виконання робіт та надання послуг, ліцензії); касових документів (реєстрація прибутків і видатків); підроблених документів, які використовувалися для вчинення злочину; магнітних носіїв інформації; засобів комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. За допомогою виїмки, крім того, можуть бути отримані документи, які підтверджують належність авторського і суміжних прав тій чи іншій особі.

Список використаних джерел

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина.  М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.  990 с.
2. Авторское право и издатели в условиях рыночной экономики: Материалы международного семинара „Восток встречается с Западом”, Гамбург 13-15 марта 1991/АСКИ: ассоциация современных книгоиздателей / Ред. Е.А. Вербило.  К.: Либидь, 1991.  62 с.
3. Авторское право и смежные права.  М.: Профиздат, 1999.  221 с.
4. Авторське право: Довідник / Упоряд. А.О. Ірлін, Л.В. Квятковська.  К.: Політвидав України, 1981.  301 с.
5. Ананьева Е.В. Новый Закон Украины „Об авторском праве и смежных правах” // Современное право.  2002.  № 3.  С. 21-24.
6. Антонова Е.В. Маркировка товаров и продукции в РФ как объект криминалистического изучения // Известия Тульского государственного университета. Серия „Право”: Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности.  Тула: Тульский ГУ, 2001.  № 4.  С. 81-86.
7. Афанасьев В.Г. Системность и общество.  М.: Политиздат, 1980.  310 с.
8. Бадиця І.А. Авторське, винахідницьке право, право на відкриття і міжнародний захист авторських прав: Навчальний посібник.  К.: Інститут змісту і методів навчання, Криворізький технічний ун-т., 1997.  108 с.
9. Баев О.Я. Заметки о криминалистической характеристике преступлений // Известия Тульского государственного университета. Серия „Право”: Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности.  Тула: Тульский ГУ, 2001.  Вып. 4.  С. 91-95.
10. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций.  М.: Экзамен, 2001.  288 с.
11. Бакай І.М., Костицький В.В. Захист авторських та суміжних прав.  К.: Нічлава, 1997.  96 с.
12. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ: Научно-практическое пособие.  К.: РИО МВД Украины, 1994.  160 с.
13. Барановский П.Д. Судебная юрисдикция по делам о трансграничных нарушениях авторских и смежных прав в сети Интернет // Московский журнал международного права.  2002.  № 2.  С. 186-197.
14. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права.  М.: Юрид. лит., 1991.  272 с.
15. Батурин Ю.М., Жодзинский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность.  М.: Юрид. лит., 1991.  150 с.
16. Бахин В.П. Понятие и виды следственных ситуаций // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений.  К.: Вища школа, 1988.  С. 15-24.
17. Бахин В.П. Тактическое решение и тактическая операция // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко.  К.: Вища шк. Головное изд-во, 1988.  С. 24-29.
18. Бахин В.П. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент расследования // Вестник криминалистики.  М.: Спарк, 2000.  Вып. 1.  С. 16-22.
19. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.).  К.: НАВДУ, „Основа”, 2002.  456 с.
20. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического обучения: Лекция.  К., 1999.  21 с.
21. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Под ред. П.В. Мельника.  К.: АГНС Украины, 2001.  275 с.
22. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: Учебное пособие.  К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990.  56 с.
23. Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини (Криміналістика у питаннях та відповідях).  К.: „Хрещатик”, 1996.  200 с.
24. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник.  К.: НВТ „Правник”, 1997.  64 с.  (Серія „Навчально-практичне видання”).
25. Бахін В.П., Весельський В.К., Маліков Т.С. Поліцейський допит у США (поради допитуючому): Навчальний посібник.  К.: НВТ „Правник”  НАВСУ, 1997.  33 с.
26. Бачун О. Захист права інтелектуальної власності в Україні // Право України.  1997.  № 1.  С.61-62.
27. Белкин Р.С. Фактор внезапности, его учет и использование при расследовании преступлений: Лекция.  М.: Академия МВД России, 1995.  33 с.
28. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т.  Т. 1: Общая теория криминалистики.  М.: Юристъ, 1997.  408 с.
29. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т.  Т. 2: Частные криминалистические теории.  М.: Юристъ, 1997.  464 с.
30. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т.  Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации.  М.: Юристъ, 1997.  480 с.
31. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия.  М.: Мегатрон ХХІ, 2000.  2-е изд.доп.  334 с.
32. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики.  М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА М), 2001.  240 с.
33. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие.  3-е изд., дополненное.  М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001.  837 с.
34. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие.  М.: Юристъ, 1999.  288 с.
35. Бертовский Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических преступлений: Учебно-практическое издание.  М.: Изд-во „Экзамен”, 2003.  256 с.
36. Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Судові експертизи у цивільному, арбітражному і кримінальному процесі: Довідник.  К.: В&В, 1998.  52 с.
37. Біленчук П.Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів.  К.: НАВСУ, 1996.  32 с.
38. Близнец И., Леонтьев К. Нужны работающие механизмы защиты авторских прав // Российская юстиция.  1999.  № 11.  С. 17-19.
39. Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности. Комментарий.  М.: Прогресс, 1977.  310 с.
40. Браєн Дж. Порушення авторських прав у сфері програмного забезпечення і світова економіка // Економічні реформи сьогодні.  1999.  № 20.  С.35-38.
41. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств.  Владимир: Транзит-Икс, 2001.  150 с.
42. Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Производные вещественные доказательства как источники сведений о фактах // Проблемы правоведения: Межвед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1976. — Вып. 33. — С. 122-128.
43. Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Средства и методы кибернетики в деятельности адвокатуры // Проблемы правоведения: Республиканский междувед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1985. — Вып. 46. — С. 108-115.
44. Веинке В. Авторское право. Регламентация, основы, будущее.  М.: Юрид. лит., 1979.  231 с.
45. Вейнгардт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений / Под ред. и с примечаниями В.И. Лебедева. — СПб.: Издание „Вестника полиции”, 1912.  270 с.
46. Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні, тактичні аспекти).  К.: НАВСУ- НВТ „Правник”, 1999.  126 с.
47. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: способы совершения, методика расследования.  М.: Право и Закон, 1996.  181 с.
48. Викторова А. Уникальный товар (шпионаж) // Человек и закон.  2000.  № 1 (2).  С.60-61 .
49. Вишневецкий Л.М., Иванов Б.И., Левин Л.Г. Формула приоритета: Возникновение и развитие авторского и патентного права / АН СССР.  Л.: Наука, Ленингр. отделение, 1990.  203 с.
50. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій: Посібник / Романюк Б.В., Камлик М.І., Гавловський В.Д. та ін. / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва.  К.: НАВСУ, 2000.  64 с.
51. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений.  Л.: Высшее политическое училище МВД СССР, 1976.  55 с.
52. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография.  СПб.: „Изд-во Юридический центр Пресс”, 2003.  475 с.
53. Волженкин Б.В. Экономические преступления.  СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 1999.  312 с.
54. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва.  Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ, 2000.  336 с.
55. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки.  Харків: „Рубікон”, 2000.  272 с.
56. Вопросы судебно-автороведческой диагностической экспертизы.  К.: РИО МВД УССР, 1984.  132 с.
57. Гаврилов Э.П. Издательство и автор, ответы по авторскому праву.  М.: Книга, 1991.  272 с.
58. Гаврилов Э.П. Комментарий к Закону Российской Федерации „Об авторском праве и смежных правах”.  М.: Спарк, Правовая культура, 1996.  224 с.
59. Гальченко А.И. Типичные ошибки, допускаемые при расследовании преступлений о нарушении авторских и смежных прав // Следственная практика.  2002.  Вып. 3 (157).  С. 96-111.
60. Гельвиг А. Современная криминалистика (Методы расследования преступлений) / Под ред. П.И. Люблинского.  М.: Изд-во „ПРАВО и ЖИЗНЬ”, 1925.  100 с.
61. Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. — 208 с.
62. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (Методологические вопросы). — К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1980. — 156 с.
63. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. — К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1984. — 152 с.
64. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: Вища школа. — 1986. — Вып. 33. — С. 3-8.
65. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч.посібник. — К.: УАВС, 1994. — 46 с.
66. Громовенко Л.И. Криминалистическое исследование средств и материалов магнитной звукозаписи: Учебно- практическое пособие.  К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1981.  94 с.
67. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики / Пер.с 4-го нем.изд.  СПб.: Типография М. Меркушева, 1908.  1040 с.
68. Гулкевич З.Т., Лисиченко В.К. Об условиях формирования и правовой природе приложений к протоколам следственных действий // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский междуведомственный научно-методический сборник.  К.: Вища шк., 1986.  Вып. 32.  С. 3-7.
69. Густов Г.А. Моделирование в работе следователя. — Л.: Институт усовершенствования следственных работников прокуратуры и МВД, 1980.  24 с.
70. Густов Г.А. Моделирование — эффективный метод следственной практики и криминалистики // Актуальные проблемы советской криминалистики. — М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1980.  С. 61-68.
71. Данилиной Е.А., Карповой А.В. Программы для ЭВМ: проблемы терминологии и охраны // Патенты и лицензии.  2002.  № 6.  С. 30-35.
72. Даценко К. Госдепартамент интеллектуальной собственности: результаты и перспективы // Юридическая практика.  22 лютого.  2001.  № 8 (166).
73. Дворянкин О.А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение. Уголовно-правовой аспект: Научно-практическое пособие / Под ред.: Шлыков В.В.  М.: Изд-во „Весь Мир”, 2002.  464 с.
74. Денисова Р.О. Право інтелектуальної власності на твір науки (авторсько-правовий аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого.  Х., 1999.  19 с.
75. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практическое пособие.  Харьков: „Консум”, 1999.  156 с.
76. Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы: Учебное пособие.  К.: Изд-во Киев. ун-та, 1977.  79 с.
77. Дорошков В.В. Судебная практика и перспективы ответственности за незаконное использование авторских и смежных прав. Анализ российского законодательства в области интеллектуальной собственности, перспективы его развития // Прокурорская и следственная практика.  2001.  № 1-2.  С. 114-126.
78. Драпкин Л.Я. Тактические операции в расследовании преступлений и проблема повышения их эффективности // Вопросы методики расследования преступлений.  Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1976.  С. 74-79.
79. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций.  Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987.  168 с.
80. Дубинський М.І. Огляд законодавства у сфері інтелектуальної власності та практика його застосування в Україні // Адвокат.  1996.  № 3.  С. 55-59.
81. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступлений // 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия.  Л.: Институт усовершенствования следственных работников прокуратуры и МВД, 1972.  С. 23-29.
82. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений.  Минск: Изд-во БГУ, 1979.  128 с.
83. Дулов А.В. Тактические операции // Криминалистика: Учебное пособие / Дулов А.В., Грамович Г.И., Лапин А.В. и др. / Под ред. А.В. Дулова.  Мн.: НКФ „Экоперспектива”, 1996.  С. 392-411.
84. Дулов А.В. Виды тактических операций // Криминалистика: Учебник / Абдумажидов Г.А., Бастрыкин А.И., Бурданова В.С. и др. / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина.  М.: Дело, 2001.  С. 436-447.
85. Евгеньев М.Е. Методика и техника расследования преступлений: Учебное пособие / Под общ.ред. С.М. Потапова.  К.: Гос.изд-во полит.лит-ры при СНК УССР, 1940.  307 с.
86. Ермолович В.Ф., Ермолович М.В. Построение и проверка версий / Под ред. И.И. Басецкого.  Мн.: Амалфея, 2000.  176 с.
87. Жариков Ю., Радецкая В. Экспертиза звукозаписи: история и современность // Спецслужбы и мир.  2001.  № 4.  С. 46-49.
88. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: Монографія.  К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000.  188 с.
89. Жаров В.О. Чи буде в Україні цивілізований ринок інтелектуальної власності? // Інтелектуальна власність.  № 1.  1998.  С. 33-37.
90. Жога Е.Ю. Особенности назначения экспертизы (исследования) полиграфической упаковки аудиовизуальной продукции // Следователь.  2000.  № 3.  С. 13-15.
91. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування: Монографія.  Харків: Право, 1999.  304 с.
92. Завидов Б.Д. Вопросы назначения и проведения экспертизы по делам о нарушении авторских и смежных прав // Юрист.  2000.  № 10.  С. 45-49.
93. Завидов Б. Концептуальные правовые основы борьбы с преступными нарушениями авторских, смежных, изобретательских и патентных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права.  2002.  № 2.  С. 17-21.
94. Завидов Б.Д., Лапин С.Ю. О повышенной общественной опасности преступных нарушений права интеллектуальной собственности и необходимости ее защиты // Российский следователь.  1999.  № 2.  С. 2-5.
95. Завидов Б., Лапин С. Особенности прокурорского надзора за предварительным следствием по уголовным делам о нарушении авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права.  2001.  № 10.  С. 51-57.
96. Завидов Б., Лапин С. Процессуальный порядок возбуждения уголовного дела при нарушении авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права.  2000.  № 1.  С. 65-67.
97. Завидов Б., Лапин С. Предъявление обвинения по делам о преступных нарушениях авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права.