Інтеграція знань як фактор розвитку науки криміналістики

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3-9

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У КРИМІНАЛІСТИЦІ 10-93
1.1. Сутність інтеграції і тенденції її розвитку 10-38
1.2. Основні напрями і форми інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику 38-49
1.3. Систематизація та класифікація інтеграції знань як напрям розвитку судової експертизи 50-71
1.4. Вплив інтеграції знань на розвиток загальної теорії судової експертизи 71-89
Висновки до розділу 1 89-93

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ДОСЯГНЕНЬ НАУКИ І ТЕХНІКИ У КРИМІНАЛІСТИКУ 94-149
2.1. Організаційне забезпечення інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику 94-115
2.2. Правові проблеми в процесі інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику 115-132
2.3. Математизація і комп’ютеризація судової експертизи як універсальна форма прояву інтеграції знань 132-146
Висновки до розділу 2 147-149

ВИСНОВКИ 150-154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 155-196
ДОДАТКИ 197-219

В С Т У П

Актуальність теми. Використання науки і техніки в розкритті та розслідуванні злочинів — проблема, яка була і лишається однією із ключових упродовж усієї протидії суспільства такому соціальному явищу, як злочинність. Ця проблема помітно актуалізувалась в умовах науково-технічного прогресу, досягненнями якого рівною мірою користуються люди, які прагнуть до шляхетних, суспільно значущих цілей, та такі, що переслідують злочинні інтереси. Особливу гостроту вона одержує на «переломних» етапах розвитку суспільства, в умовах кризових суспільно-економічних ситуацій, формування нових соціально-економічних відносин. Саме такий період своєї історії переживає Україна.
В контексті зазначеного слід вважати винятково важливим вивчення закономірностей інтеграції досягнень науки та техніки в криміналістичну теорію, слідчу, експертну і судову практику, наукове пізнання самої системи, механізму формування засобів та методів розкриття і розслідування злочинів.
Зазначені проблеми і раніше не були обійдені увагою криміналістів. Зокрема, вони одержали висвітлення з позиції методології даної науки у працях вчених України: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Т.В. Варфоломеєвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, І.І. Котюка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, І.Я. Фридмана, В.Ю. Шепітько та інших.
Досліджувана проблема висвітлювалася більш конкретно в аспекті системи методів та засобів експертного дослідження речових доказів, техніко-криміналістичного забезпечення як виду діяльності, пов’язаної з розкриттям та розслідуванням злочинів у працях вчених колишнього СРСР та країн СНД: І.А. Алієва, Т.В. Аверьянової, Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, О.Ф. Волинського, Г.І. Грамовича, Г.Л Грановського, І.П. Карліна, Ю.Г. Корухова, М.С. Полєвого, О.Р. Росінської, Т.В. Сахнової, М.О. Селіванова, Т.Е. Сухової, В.І. Шиканова, О.Р. Шляхова, О.О. Єксархопуло, І.М. Якімова, В.В. Яровенка.
Винятково велика увага в криміналістиці традиційно приділяється вдосконаленню конкретних технічних засобів та методів збирання і дослідження речових доказів. При цьому загальновизнаним залишається факт, що в основі такого удосконалення знаходяться досягнення природничих та технічних наук, які інтегруються і пристосовуються криміналістикою з метою розкриття та розслідування злочинів.
Водночас, особливості механізму даного інтеграційного процесу, його специфіка з урахуванням синтетичної природи криміналістики, її сучасних наукових та практичних завдань, поки не були предметом цільових монографічних досліджень.
Визнаючи зовнішньо очевидну стихійність процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику, в дисертації послідовно доводиться можливість керування цим процесом, необхідність його організаційного, правового та методичного забезпечення.
Викладене обумовило актуальність зазначеної проблеми, зміст та структуру дисертації, цілі і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Дослідження виконано у відповідності до загального плану науково-дослідних робіт Європейського університету та включено до переліку тем дисертаційних досліджень Управління координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України на 2000-2001 р.р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення сутності, сучасного стану інтеграційних процесів у криміналістиці та визначення шляхів оптимізації інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику.
Для досягнення цієї мети була визначена низка завдань, серед яких основними були такі:
— визначити сутність та специфіку інтеграції досягнень інших наук у криміналістику;
— розкрити основні напрями та форми зазначеного інтеграційного процесу, показати чинники, що його обумовлюють, особливості їх прояву в конкретних історичних умовах;
— запропонувати класифікацію інтеграції знань у судовій експертизі за різними підставами;
— виявити основні напрями інтеграції знань у судовій експертизі;
— виокремити особливості інтеграції досягнень інших наук у криміналістику з позиції інформатики, розкрити обумовленість взаємозв’язку вдосконалення традиційних криміналістичних засобів та методів і запозичених криміналістикою засобів автоматизації та обчислювальної техніки;
— сформулювати пропозиції по вдосконаленню існуючої системи організаційного і правового забезпечення інтеграції досягнень інших наук у криміналістику та підвищенню на цій основі ефективності техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів.
Об’єктом дослідження є процес інтеграції досягнень науково-технічного прогресу в криміналістику.
Предметом дослідження є особливості інтеграції знань в криміналістику як фактор її розвитку.
Методи дослідження. Методологічною основою є система загальнонаукових та спеціальних методів, які застосовуються в юридичній науці. Зокрема, використовувалися методи: історичний, діахронічний (динаміка історичного розвитку інтеграції науки і техніки), порівняльно-історичний (порівняння архаїчних та сучасних значень термінів), порівняльно-правовий (порівняння термінів і дефініцій вітчизняного законодавства та законодавства інших країн), системно-структурний, функціональний. В процесі теоретичних та практичних досліджень застосовувались як загальні, так і спеціальні методи наукового пізнання.
При написанні роботи використані літературні джерела в галузі загальної теорії права, кримінального процесу, криміналістики, філософії, інформатики, наукознавства, теорії управління, економіки.
Нормативно-правову базу дисертації становлять: Конституція України, чинний Кримінальний та Кримінально-процесуальний Кодекси України, Закони України, які регламентують діяльність правоохоронних органів України, керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, накази та інструкції Міністерства внутрішніх справ, інших відомств.
Емпіричну базу дослідження складають результати цільового аналізу діяльності науково-дослідних та практичних підрозділів техніко-криміналістичного профілю, в основному, МВС України і МЮ України в аспекті зазначеної проблеми. Здійснювалось вивчення системи організації наукових досліджень в галузі криміналістичної техніки, програм технічного переозброєння та комп’ютеризації, планів науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи, інших організаційно-управлінських документів МВС України і МЮ України. Проводилось опитування працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС і судово-експертних установ МЮ України (350 чоловік). Узагальнено 250 архівних експертних проваджень, 240 архівних кримінальних і цивільних справ, що містять матеріали трасологічних, балістичних, почеркознавчих, автотехнічних, грунтознавчих та інших досліджень (період з 2001 по 2005 роки).
При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням, у якому з позиції системного підходу, на базі положень загальної теорії криміналістики та її міжнаукових зв’язків розроблені положення, що вперше або по-новому висвітлюють проблему, а саме:
1. Вперше визначено основні напрями та форми інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику на сучасному етапі її розвитку та по новому розроблено систематизацію інтеграційних процесів у криміналістиці та судовій експертизі; розроблено принципово нову класифікацію інтеграції знань; обґрунтовано необхідність організаційно-управлінського та правового забезпечення процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику.
2. Удосконалено формулювання основних завдань інтеграції знань в теорії та практиці судової експертизи, а також в навчально-педагогічній діяльності; конкретизовані чинники, які обумовлюють інтеграцію досягнень інших наук у криміналістику, закономірності та особливості їх прояву в конкретних історичних умовах.
3. Набула подальшого розвитку аргументація потреб спеціального дослідження поняття «інтеграція» як категорії загальної теорії криміналістики; розкриті додаткові аргументи щодо синтетичної природи криміналістики як результату інтеграції досягнень природничих, технічних, гуманітарних, в тому числі юридичних, наук; уточнене в цьому зв’язку поняття криміналістичної техніки; визначено роль математики та інформатики як форм інтеграції знань у криміналістиці та судовій експертизі; визначені особливості правового забезпечення розробки та опанування криміналістичною практикою засобів і методів розкриття та розслідування злочинів, заходи щодо його вдосконалення.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені положення, висновки та пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності: науково-дослідницької роботи — в процесі наукових досліджень проблеми інтеграції знань при вдосконаленні техніко-криміналістичного та експертного забезпечення правоохоронної діяльності; діяльності експертів ДНДЕКЦ МВС України, науково-дослідних установ МЮ України, а також недержавних експертних установ; діяльності слідчих при призначенні експертиз; роботи суду при оцінці висновків експерта; навчального процесу — при вивченні спеціального курсу «Теоретичні основи судової експертизи» та відповідних розділів науки криміналістики, розробки навчально-методичної документації.
Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес на кафедрі криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедрах криміналістики та криміналістичних експертиз Національної академії внутрішніх справ України, кафедрі кримінального і цивільного права Європейського університету. Результати дослідження використовуються в практичній діяльності підрозділів ДНДЕКЦ МВС України та МРВ ГУМВС України в м. Києві та Київській обл.
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального і цивільного права Європейського університету. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Київ, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы современной криминалистики» (Сімферополь-Алушта, 2002).
Теоретичні аспекти дослідження та результати узагальнення практики використовувались при читанні лекцій і проведенні семінарських занять з курсу криміналістики в Європейському університеті.
Публікації. Головні положення дисертаційного дослідження відображені у п’яти одноосібних статтях, три з яких оприлюднені у вітчизняних фахових виданнях і дві в збірниках за матеріалами науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати проведеного нами дослідження дають підстави для таких висновків та пропозицій:
1. Інтеграція досягнень науки та техніки у криміналістиці — об’єктивно обумовлений процес, один із основних шляхів формування її знань і розширення можливостей виконання завдань криміналістичної теорії та практики. Її зміст визначається єдністю наукового знання, науково-технічного прогресу як елемента (складової частини) суспільного прогресу, де тісно взаємопов’язані наука, техніка, суспільство, людина.
2. Загальним чинником, що обумовлює необхідність інтеграції досягнень інших наук у криміналістику, виступає потреба суспільства у гарантіях своєї безпеки, захисті прав та законних інтересів усіх і кожного члена суспільства. Злочинність як соціальне явище — це причина інтеграційного процесу, що розглядається, яка має різний ступінь активності і форми прояву в різних соціально-економічних умовах, обумовлюючи тим самим організаційні, правові та інші особливості процесу інтеграції досягнень різних наук у сферу боротьби зі злочинністю. Особливо це проявляється в сучасних умовах формування нових соціально-економічних відносин в Україні.
3. Інтеграція досягнень природничих та технічних наук у криміналістиці, будучи об’єктивно обумовленою закономірністю розвитку даної науки, проявляється як одна з основних умов формування криміналістичної теорії та практики, як процес реалізації в криміналістиці єдності наукових знань (природничих, технічних та гуманітарних). Аналіз цього процесу свідчить про вплив на нього найрізноманітніших об’єктивних і суб’єктивних чинників (психологічних, соціальних, економічних, політичних та ін.), що обумовлює наявність багатьох різноаспектних та різнорівневих протиріч і створює враження деякої його стихійності. Однак вивчення цих протиріч переконує в можливості їх успішного вирішення за умови відповідного організаційного та правового забезпечення зазначеного процесу.
4. В результаті інтеграції досягнень інших наук у криміналістиці вона досягла того рівня розвитку, коли стала ймовірною органічна єдність інтегрованих у ній знань, що дає підстави для висновку про синтетичну природу цієї науки (автор погоджується стосовно цього з такими науковцями як Т.В. Аверьянова, Р.С. Бєлкін, О.Р. Росінська, Т.Е. Сухова, Т.В. Толстухіна). Зазначений висновок передбачає принципово новий підхід до проблем подальшого розвитку теорії та практики науки криміналістики, зокрема, до розуміння сутності і змісту криміналістичної техніки як системи засобів та методів, цільове призначення яких — розкриття та розслідування злочинів. Мета застосування технічних засобів, відповідного методичного забезпечення визначають їх належність до криміналістичної техніки.
5. Організаційне забезпечення інтеграції досягнень інших наук у криміналістику неможливе без цільового аналізу та оцінки науково-технічної ситуації в цій галузі знання і практичної діяльності. Подібний аналіз ще не проводився. Разом з тим, як випливає з результатів проведеного дослідження, тільки на його основі визначаються система пріоритетів, що плануються НД та ДКР, головні завдання криміналістичних наукових закладів, а також можливості розвитку криміналістичних методів та засобів. У свою чергу, це дозволяє удосконалити програмно-цільове планування наукових розробок, зробити раціональнішим матеріально-технічне та кадрове забезпечення їх проведення. В цілому організація наукових розробок повинна здійснюватись на договірних засадах: замовник — виконавець. Це особливо важливо в сучасних умовах формування ринкових відносин. Основні напрями та методи аналізу науково-технічної ситуації, надані в науковій літературі, можуть застосовуватись і у криміналістиці, звичайно, з урахуванням специфіки завдань, що виконуються нею.
6. Ефективність інтеграції досягнень інших наук у криміналістику в значній мірі обумовлюється особливостями кримінально-процесуальної регламентації використання засобів і методів криміналістичної техніки у розкритті та розслідуванні злочинів. Далеко не бездоганний стан такого законодавства в Україні, його невідповідність рівню розвитку науки і техніки, а також стану та характеру злочинності, є серйозною перешкодою на шляху створення і опанування сучасних криміналістичних засобів та методів. Вирішення цієї проблеми передбачає формування принципово іншої правової концепції використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі. В цьому розумінні може бути досить повчальним досвід низки зарубіжних країн, окремі аспекти якого надані в дисертації.
7. Проаналізовано динаміку розвитку інтеграційних процесів у судовій експертизі та їх вплив на теоретичні основи та практичну діяльність зазначеної галузі науки криміналістики.
8. Інтеграційні зв’язки найрізноманітніших наук із судовою експертизою носять об’єктивний, постійний характер, але це не означає, що судова експертиза являється конгломератом знань, запозичених у інших наук. Дані інших наук судова експертиза використовує не механічно, а творчо, пристосовуючи їх до виконання власних завдань. На даний момент судова експертиза має зв’язки більш, ніж із 64 науками: природничими, технічними, суспільними та, — що дуже важливо, — з юридичними.
9. Судова експертиза знаходиться на етапі, коли назріло та вирішується питання про її виділення із криміналістики у самостійну науку, оскільки науково обґрунтовано, що судова експертиза має свої специфічні об’єкти, предмет, методологію та завдання дослідження (у даному висновку автор погоджується з такими вченими як Т.В. Аверьянова, Н.І. Клименко, О.Р. Росінська, М.Я. Сегай, Т.В. Сахнова, Т.Е. Сухова, Т.В. Толстухіна).
10. Пропонується виділити основне значення інтеграції знань у судовій експертизі, яке полягає в створенні передумов для систематизації наукових знань про ті або інші закономірності, які складають предмет судової експертизи як науки. Інтеграція узагальнює результати всіх попередніх наукових досліджень і, в той же час, виводить науки на якісно інший, вищий рівень.
11. Виявлені основні напрями інтеграції знань у судовій експертизі (на сучасному етапі її розвитку) та розроблена їх класифікація в судовій експертизі за предметом, об’єктом, суб’єктом, методами та засобами дослідження (з урахуванням останніх досліджень з цієї проблеми І.А. Алієва, В.Г. Гончаренка, Г.І. Грамовича, Н.С. Карпова, Ю.Г. Корухова, М.О. Селіванова, Т.Е. Сухової, Т.В. Толстухіної).
12. В науці немає єдиної думки про те, що саме інтегрується в судовій експертизі — науки чи знання, проведений аналіз дозволив погодитися з пропозицією Т.Е. Сухової яка науково обґрунтувала доцільність використання терміну «інтеграція знань» замість терміну «інтеграція наук» запропонованих раніше її попередниками.
13. Визначена роль математики та інформатики як універсальних форм інтеграції знань у судовій експертизі (у цьому автор солідарний з останніми дослідженнями Т.В. Аверьянової, І.А. Алієва, В.Г. Гончаренка, Г.І. Грамовича, Ю.Г. Корухова, М.О. Селіванова, Т.Е. Сухової, Т.В. Толстухіної та інших).
14. На сучасному етапі розвитку криміналістики роль головного чинника як для систематизації криміналістичних знань, так і для інтеграції в їх системі сучасних досягнень інших наук притаманна інформатиці. Її методи, зокрема ті, що реалізуються в засобах автоматизації та обчислювальної техніки, дозволяють прискорити засвоєння криміналістикою нових наукових знань і застосування їх у практиці розкриття та розслідування злочинів. Вже в процесі створення програмного забезпечення діяльності щодо розкриття та розслідування злочинів (цільові АІПС, АРМ слідчого, експерта та ін.) забезпечується систематизація та оптимізація самої структури криміналістичних знань.
Разом з тим, робота у цьому напрямі ведеться поки що без необхідної координації та взаємодії працівників не тільки різних правоохоронних органів, але і відповідних наукових установ та навчальних закладів. Підвищення ефективності цієї роботи можливе завдяки створенню наукових асоціацій з окремих напрямів криміналістичних досліджень, формуванню системи сертифікації та поширенню програмних продуктів техніко-криміналістичного призначення, організації міжнаукових, міжвідомчих творчих колективів, до складу яких входили б спеціалісти-криміналісти (вчені та практики), а також вчені в галузі інформатики, природничих та технічних наук.
15. Доцільно також виділити такі аспекти значення інтеграції знань: організаційно-методичне значення застосування інтеграції знань полягає в тому, що воно забезпечує організацію взаємодії спеціалістів різного профілю при дослідженні одних і тих самих носіїв інформації в складних технологічних циклах шляхом виділення відповідних проміжних завдань та побудови алгоритмів спеціальних дій; організаційно-управлінське значення застосування інтеграції знань полягає в забезпеченні взаємодії структурних підрозділів — експертних, оперативних, слідчих служб та підрозділів; процесуальне значення застосування інтеграції знань полягає у можливості найбільш обґрунтованого вирішення проблеми процесуальної відповідальності експерта за дачу висновку в умовах, коли його спеціальні знання дозволяють йому взяти участь у формуванні кінцевого висновку, що підвищує його об’єктивність та вірогідність.
16. Необхідно виділити такі загальні завдання, які стоять перед науково-дослідним напрямом інтеграції знань у загальній теорії криміналістики: подальше удосконалення загальної теорії криміналістики та судової експертизи; подальша систематизація понятійного апарату криміналістики та судової експертизи з урахуванням об’єктивних процесів інтеграції знань; розвиток і вдосконалення понятійного апарату та термінології судової експертизи на основі інтеграції знань; розкриття інтеграційних зв’язків судової експертизи, різних розділів криміналістики, інших наук; розробка нових класифікаційних систем у судовій експертизі, які базуються на інтеграційних зв’язках та інтеграції знань, відповідно до положень науки і потреб практики; визначення нових інтеграційних напрямів наукових досліджень в галузі судової експертизи; теоретичне обґрунтування використання наукових розробок, які базуються на інтеграції знань, в експертній практиці; розширення сфери використання комп’ютерних технологій в розробці та вдосконаленні інтеграційних експертних досліджень.
17. У практичній діяльності необхідно виділити такі загальні завдання щодо використання інтеграції знань в криміналістиці: забезпечення науково обґрунтованої інформації про сутність та види явищ, що зустрічаються при виконанні наукових досліджень, яка базується на інтеграції знань; досягнення простоти, доступності класифікацій, які базуються на інтеграції знань, легкості сприйняття та розуміння їх вченими та практиками; використання класифікацій, які базуються на інтеграції знань, при проведенні наукових досліджень; забезпечення використання методик експертного дослідження, які базуються на інтеграції знань.
18. Як самостійну групу слід виділити завдання, виконання яких спрямоване на ефективніше використання розроблених наукою класифікацій, що побудовані на основі класифікації знань в межах навчально-педагогічної діяльності. Не дивлячись на те, що закономірності педагогічної діяльності не входять у предмет науки криміналістики та не впливають на розробку практичних рекомендацій, забезпечення можливості використання розроблених загальною теорією криміналістики класифікацій в навчанні і вдосконаленні професійних знань експертів та інших кадрів правоохоронних органів має важливе значення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. Поняття помилки судового експерта // Вісник Академії правових наук України. — Харків: АПрН України, 2002. — 3 (30). — С. 172-178.
2. Абрамова В.М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — Київ, 2005. — 19 с.
3. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы научных методов судебной экспертизы. — М.: Изд-во Академии МВД РФ, 1994. — 123 с.
4. Аверьянова Т.В. Методы судебно-экспертных исследований и тенденции их развития: Дисс… докт. юрид. наук: 12.00.09. — М., 1994. — 445 с.
5. Аверьянова Т.В. Природа общей теории судебной экспертизы и её место в системе научного знания // Известия ТулГУ Серия: Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности: Сб.тр. — Тула: ТулГУ. 1999. — Вып. 1. — С. 165-172.
6. Аверьянова Т.В. Содержание и характеристика методов судебно-экспертных исследований. — Алма-Ата: б/и, 1991. — 144 с.
7. Аверьянова Т.В. Субъекты экспертной деятельности // Вестник криминалистики. — М.: Спарк, 2001. — С. 29-37.
8. Аверьянова Т.В. Функции общей теории судебной экспертизы // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики: Зб.матер.конф.. — Харків: Право, 2002. — С. 20-24.
9. Аверьянова Т.В., Алиев И.А. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы. — Баку: б/и, 1992. — 165 с.
10. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина.  М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.  990 с.
11. Анушат Э. Искусство раскрытия преступлений и законы логики (Серия «Классика криминалистики»). — К.: НВТ «Правник», 1997.  78 с.
12. Ароцкер Л.Е. Криминалистические методы в судебном разбирательстве уголовных дел: Автореф. дис… д-ра. юрид.наук / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. — М, 1965. — 43 с.
13. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании // Вопросы философии. — 1973. — № 6. — С. 101-110.
14. Афанасьев В.Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — 310 с.
15. Афанасьев В.Г. Человек как система и система человеческой деятельности // Социологические исследования. — 1976. — № 4. — С. 12-22.
16. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций.  М.: Экзамен, 2001.  288 с.
17. Басай В.Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи): Монографія. — Івано-Франківськ: Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 2003. — 502 с.
18. Басай В.Д. Основи криміналістичної одорології: Автореф. дис… д-ра. юрид.наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — Київ, 2003. — 32 с.
19. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). — К.: б/и, 2002. — 268 с.
20. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. — К.: «Лыбидь», 1991. — 141 с.
21. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.).  К.: НАВДУ, «Основа», 2002.  456 с.
22. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического обучения: Лекция.  К.: б/и, 1999.  21 с.
23. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Под ред. П.В. Мельника.  К.: АГНС Украины, 2001.  275 с.
24. Бахин В.П., Ищенко А.В. Наукометрическое исследование проблем судебной экспертизы // Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы: Сб.науч.тр. — М.: ВНИИСЭ, 1987. — С. 84-89.
25. Бахин В.П., Ищенко А.В. Вопросы организации научных исследований по криминалистике // Научно-исследовательская работа в вузах МВД СССР и пути ее дальнейшего совершенствования: Сб.науч.тр. — Минск: ВШ МВД СССР, 1987. — С. 33-38.
26. Белкин Р.С. Криминалистика. Краткая энциклопедия. — М.: Научное изд-во БРЭ, 1993. — 111 с.
27. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики.  М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА М), 2001.  240 с.
28. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. — М.: Юрид.лит., 1988. — 302 с.
29. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия.  М.: Мегатрон ХХІ, 2000.  2-е изд.доп.  334 с.
30. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т.  Т. 1: Общая теория криминалистики.  М.: Юристъ, 1997.  408 с.
31. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т.  Т. 2: Частные криминалистические теории.  М.: Юристъ, 1997.  464 с.
32. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т.  Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации.  М.: Юристъ, 1997.  480 с.
33. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие.  3-е изд., дополненное.  М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001.  837 с.
34. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. — М.: РИО Академии МВД СССР, 1978. — Т.2. — 408 с.
35. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики: Учебное пособие. — М.: НИиРИО ВШ МВД СССР, 1970. — 129 с.
36. Белкин Р.С. О природе криминалистической науки // Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений. Труды Академии МВД РФ: Сб.тр. — М.: Изд-во Академии МВД РФ, 1996. — 5-13 с.
37. Белкин Р.С. Общая история криминалистики в условиях научно-технического прогресса // Советское государство и право. — 1977. — № 5. — С. 98-106.
38. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. — М.: Изд-во НОРМА, 1999. — 496 с.
39. Белкин Р.С., Викарук А.Я. Концептуальные основания применения математических методов и ЭВМ в криминалистике и судебной экспертизе // Проблемы автоматизации, создания информационно-поисковых систем и применения математических методов в судебной экспертизе: Сб.науч.тр. — М.: Академия МВД СССР, 1987. — С. 19-23.
40. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. — М.: Юрид.лит., 1973. — 263 с.
41. Белкин Р.С., Лившиц Е.М. Правовое регулирование применения математических методов и ЭВМ в судебной экспертизе // Проблемы автоматизации, создания информационно-поисковых систем и применения математических методов в судебной экспертизе: Сб.науч.тр. — М.: Академия МВД СССР, 1987. — С. 93-102.
42. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частная теории.  М.: Юрид. лит., 1987.  272 с.
43. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание.  М.: Юрид. лит., 1969.  216 с.
44. Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике: Монография. — Луганск: Луганский институт внутренних дел МВД Украины, 2000. — 137 с.
45. Бірюков В.В. Використання комп’ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації у процесі розслідування: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — Київ, 2001. — 20 с.
46. Бишманов Б.М. Эксперт и специалист в уголовном судопроизводстве: Монография. — М.: Московский психолого-социальный институт, 2003. — 224 с.
47. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. — М.: Знание, 1969. — 48 с.
48. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973. — 270 с.
49. Богодухова Е.Д. Процесс дифференциации и интеграции знаний в современной криминалистической экспертизе // Современное состояние и перспективы развития традиционных видов криминалистической экспертизы: Сб.науч. трудов. — М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1987. — С. 99-104.
50. Богородский И.Б. Криминальная полиция ФРГ: состояние и тенденции развития: Дисс… канд. юрид. наук. — М., 1988. — 184 с.
51. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 10. — 592 с.
52. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 22. — 628 с.
53. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1978. — Т. 28. — 616 с.
54. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1973. — Т. 12. — 624 с.
55. Большой энциклопедический словарь / Глав.ред. А.М. Прохоров, изд. 2-е перераб.и доп.  М.: Научное изд-во «Большая Российская Энциклопедия»; СПб.: «Норинт», 1997.  1434 с.
56. Большой Энциклопедический Словарь. В 2-х тт. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т. 2. — 768 с.
57. Большой Энциклопедический Словарь. В 2-х тт. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т.1. — 863 с.
58. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Малый Энциклопедический Словарь. Репринтное воспроизв.издание. — М.: б/и, 1994 — Т. 4. — 1480 с.
59. Будовой В.Ю. Становление системы научно-технических программ // Планирование научно-технического прогресса: Сб.тр. — М.: Наука, 1984. — С. 44-54.
60. Буринский Е.Ф. Судебная экспертиза документов, производство ее и пользование ею. — СПб: Типография СПб. Т-ва Печатн.и Издат.дела «Труд», 1903. — 464 с.
61. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств.  Владимир: Транзит-Икс, 2001.  150 с.
62. Бутник Ю.Ф., Жариков Ю.Ф., Салтевский М.В., Тимошенко П.Ю. Пути создания технических систем для определения эмоционального состояния говорящего человека в криминалистических целях // Актуальные проблемы обеспечения следственной практики научно-техническими достижениями: Межвуз.сб.науч.тр. — К.: ВШ МВД СССР, 1987. — С. 46-53.
63. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы проведения следственных действий: Учебное пособие. — Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР. 1977. — 95 с.
64. Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. — Алматы: б/и, 1994. — 193 с.
65. Бэкон Ф. Сочинения. — М.: Наука, 1980. — Т. 1. — 198 с.
66. Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1982. — № 6. — 64 с.
67. Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Производные вещественные доказательства как источники сведений о фактах // Проблемы правоведения: Межвед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1976. — Вып. 33. — С. 122-128.
68. Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Средства и методы кибернетики в деятельности адвокатуры // Проблемы правоведения: Республиканский междувед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1985. — Вып. 46. — С. 108-115.
69. Васильев А.Н. Введение в курс советской криминалистики: Лекция. — М.: Изд-во МГУ, 1962. — 28 с.
70. Васильев А.Н. Проблемы советской криминалистики // Соц. законность. — 1973. — № 3. — 24-27 с.
71. Вейнгардт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений / Под ред. и с примечаниями В.И. Лебедева. — СПб.: Издание „Вестника полиции”, 1912.  270 с.
72. Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні, тактичні аспекти).  К.: НАВСУ- НВТ „Правник”, 1999.  126 с.
73. Весельський В.К. Поліграф у діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. — К.: НАВСУ, 2001. — С. 22-25.
74. Взаимодействие методов естественных наук в познании жизни. — М.: Наука, 1976. — 350 с.
75. Викарук А.Я. Основные направления применения математических методов и ЭВМ в некоторых родах судебной экспертизы // Проблемы автоматизации, создания ИПС и применения математических методов в судебной экспертизе: Сб.тр. — М.: Академия МВД СССР, 1987. — С. 30-38.
76. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. — М.: Госюриздат, 1956. — 220 с.
77. Винберг А.И. О научных основах криминалистической тактики // Правоведение. — 1965. — № 3. — С. 78-83.
78. Винберг А.И. Роль учения Е.Ф. Буринского в формировании отечественной криминалистики. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. — 65 с.
79. Винберг А.И., Шляхов А.Р. Общая характеристика методов экспертного исследования // Общее учение о методах судебной экспертизы: Сб.науч.тр. — Вып.28. — М.: ВНИИСЭ, 1977. — С. 54-93.
80. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология. Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз: Учебное пособие. — Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1979.  183 с.
81. Вицин С.Е. Системный подход и преступность: Учебное пособие. — М.: Академия МВД СССР. 1980. — 140 с.
82. Владимиров В.Ю. Теория и практика криминалистического оружиеведения: Монография. — СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России; Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности «Университет», 2003. — 400 с.
83. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография.  СПб.: «Изд-во Юридический центр Пресс», 2003.  475 с.
84. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва.  Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ, 2000.  336 с.
85. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки.  Харків: «Рубікон», 2000.  272 с.
86. Волынский А.Ф. От лихорадки к полному покою (или муки милицейской науки) // Советская милиция. — 1990. — № 6. — С. 8-11.
87. Волынский А.Ф. След берет наука // Правительственный вестник. — № 33. — 1990. — С. 6-7.
88. Волынский В.А. Криминалистическая техника: наука-техника-общество-человек. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 311 с.
89. Волынский В.А. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия преступлений. (Методологические, организационные, правовые проблемы): Дисс…канд.юрид.наук: 12.00.09. — М., 1991. — 164 с.
90. Воронович Б.А., Плетников Ю.К. Категория деятельности в историческом материализме. — М.: Знание, 1975. — 64 с.
91. Выдря М.М., Любарский М.Г. Место криминалистики в системе юридических наук // Вопросы советской криминалистики: Рефераты совещания. — Алма-Ата: Казахский ГУ им. С.М. Кирова, 1959. — С. 33-38.
92. Гаджиев Гурбан Гамид Оглы. Концептуальные основы создания информационного обеспечения судебных экспертиз: Автореф. дис… д-ра. юрид.наук: 12.00.09 / Бакинский государственный университет им. М.Э. Расулзаде. — Баку, 1997. — 25 с.
93. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. — К.: НАВСУ, 2002. — 300 с.
94. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. — М.: ВНИИСЭ МЮ СССР, 1968. — 50 с.
95. Гельвиг А. Современная криминалистика (Методы расследования преступлений) / Под ред. П.И. Люблинского.  М.: Изд-во «ПРАВО и ЖИЗНЬ», 1925.  100 с.
96. Гетманова А.Д. Логика: Учебник. — М.: Высшая школа, 1986. — 287 с.
97. Гиленсен В.М. Полиция ФРГ (организация и деятельность). — М.: ВНИИ МВД СССР, 1973. — 116 с.
98. Глотов О.М. Тайные агенты. — М.: Юрид.лит, 1988. — 76 с.
99. Головин А.Ю. Теория и практика классификационных исследований в криминалистической науке. — Тула: ТулГУ, 2000. — 93 с.
100. Головченко Л.Н. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики: Зб.матер.конф. — Харків: Право, 2002. — С. 5-9.
101. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений: Учебник / Под ред. А.Я. Вышинского.  М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939.  372 с.
102. Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. — 208 с.
103. Гончаренко В.Г. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (Методологические вопросы). — К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1980. — 156 с.
104. Гончаренко В.Г. Научно-технические средства в следственной практике. — К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1984. — 152 с.
105. Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посібник. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004. — 232 с.
106. Гора І.В., Колесник В.А. Криміналістика: Навчальний посібник. — К.: Алеута, 2005. — Ч. 1: Криміналістична техніка. — 320 с.
107. Горбачева А.А. Методология истории: Учебное пособие. — Минск: Тетра Системс, 1996. — 239 с.
108. Гордон Б.Е. Судебная аналитическая химия, ее задачи и перспективы развития // Материалы Всесоюзной научной конференции «Современные тенденции развития судебной экспертизы вещественных доказательств и пути внедрения новых физических, химических и биологических методов исследования в экспертную практику». Криминалистическое исследование материалов и веществ физическими, химическими и биологическими методами. — М.: Изд-во ВНИИСЭ. — Ч. 3: Вып. 1. — С. 14-17.
109. Готт В.С., Семенюк Э.И., Урсул А.Д. Категории современной науки (становление и развитие). — М.: Мысль, 1984. — 268 с.
110. Грамович Г.И. Криминалистическая техника (научные, правовые, методологические, организационные основы): Монография. — Минск: Академия МВД РБ, 2004. — 215 с.
111. Грамович Г.И. Проблемы теории и практики эффективности применения специальных знаний и научно-технических средств в раскрытии и расследовании преступлений: Автореф. дис... докт.юрид.наук: 12.00.09 / Киевский государственный университет имени Тараса Шевченко. — К., 1989. — 44 с.
112. Грановский Г.Л. НТР и перспективы совершенствования судебной экспертизы // Вопросы судебной экспертизы: Сб.научн.тр. — М.: ВНИИСЭ, 1980. — № 43. — С. 20-29.
113. Грановский Г.Л. О правовой прогностике // ХХV съезд КПСС и дальнейшее укрепление социалистической законности: Сб.тр. — М.: б/и, 1977. — С. 73-80.
114. Грановский Г.Л. Статистические методы определения следообразующего участка папиллярного узора. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1974. — 36 с.
115. Григорович В.Л., Федоров Г.В. Голография в криминалистике. — Минск: «АМАЛФЕЯ», 2003. — 192 с.
116. Громов В. Материальная истина и научно-уголовная техника: Пособие для органов расследования.  М.: Изд-во НКВД РСФСР, 1930.  127 с.
117. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики / Пер.с 4-го нем.изд.  СПб.: Типография М. Меркушева, 1908.  1040 с.
118. Грузкова В.Г. О классификации судебных экспертиз в судебной экспертологии // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики: Зб.матер.конф.. — Харків: Право, 2002. — С. 76-79.
119. Джавадов Ф.М. Судебно-экспертная методика (сущность понятия) // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики: Зб.матер.конф.. — Харків: Право, 2002. — С. 59-62.
120. Джавадов Ф.М. Частные теории судебной экспертизы. — Баку: Чашыоглы, 1999. — 184 с.
121. Диденок Н.А., Старовойтов В.И., Щитников А.М. Собирание и исследование запаховых следов человека: Учебное пособие. — Минск: Академия МВД РБ, 2004. — 36 с.
122. Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы: Учебное пособие.  К.: Изд-во Киев. ун-та, 1977.  79 с.
123. Длугач Т.Б. Проблема целого и части // Вопросы философии. — 1965. — № 7. — С. 234-241.
124. Добров Г.М., Коренной А.А. Наука: информация и управление. — М.: Сов.радио, 1977. — 256 с.
125. Добров Г.М., Кухтенко Т.А., Щедрина Т.И. Аналитический подход к формированию тематических планов НИИ // Науковедение и информатика. — К.: Наукова думка,1972. — № 7. — С. 150-162.
126. Дулов А.В. Права и обязанности участников судебной экспертизы. — Минск: Изд-во М-ва высш.,сред.спец.и проф.образования БССР, 1962. — 408 с.
127. Дулов А.В., Крылов И.Ф. Из истории криминалистической экспертизы в России: Экспертиза документов. — М.: Госюриздат, 1960. — 165 с.
128. Експертно-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування злочинів: практика, досвід, проблеми. — К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2002. — Вип. 1. — 30 с.
129. Елинский В.И. Основы методологии оперативно-розыскной деятельности: Монография.  М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2001.  228 с.
130. Жалинский А.Э. Актуальные проблемы прогнозирования процессов борьбы с преступностью // Методология и методика прогнозов в сфере борьбы с преступностью: Сб.тр. — М.: Академия МВД СССР, 1978. — С. 30-38.
131. Жбанков В.А. Принципы системного подхода в криминалистике и в практической деятельности органов внутренних дел при собирании, исследовании, оценке и использовании доказательств: Учебное пособие. — М.: Академия МВД СССР, 1977. — 109 с.
132. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування: Монографія.  Харків: Право, 1999.  304 с.
133. Журавель В.А. О структуре частной криминалистической методики // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ.межвед.науч.-метод.сб. — К.:Лыбидь, 1995. — С. 62-67.
134. Звіт про роботу Київського НДІСЕ в 2001 році. — К.: НДІСЕ, 2002.
135. Земцов А.Н. О классификации наук по их состоянию и взаимовлиянию в конце ХХ века // Научно-образовательное объединение «Земля и Вселенная»: http://yas.narod.ru/art_zemtsov02.htm.
136. Зинин А.М., Омельянюк Г.Г., Пахомов А.В. Введение в судебную экспертизу: Учебное пособие. — М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. — 240 с.
137. Зинкевич И.Б. Проблемы использования полиграфа при расследовании преступлений в ПНР // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии: Сб.тр. — К.: Изд-во КВШ МВД СССР, 1980. — С. 194-200.
138. Зобов Р.А., Свидерский В.И. Новые философские аспекты элементно-структурных отношений. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1970. — 128 с.
139. Зорин Г.А. Криминалистическая методология.  Мн.: Амалфея, 2000.  608 с.
140. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики.  Мн.: Амалфея, 2000.  416 с.
141. Зорин Г.А. Интегративно-модульные аспекты криминалистической стратегии и тактики как отражение тенденций интеграции и дифференциации наук // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики: Материалы Международной научной конференции (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина). — М.: Академия управления МВД РФ, 2002. — С. 116-122.
142. Зотов Б.Л. Казус или дорожно-транспортное происшествие: Учебное пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1979. — 79 с.
143. Иванов А.В., Колчин А.И. Ключевые задачи науки: стратегия ускорения НТР. — М.: Сов. Россия, 1986. — 236 с.
144. Иванов В.Г. Математика и философия // Эвристическая роль математики в физике и космологии: Сб.тр. — Л.: ЛГУ, 1975. — С. 6-13 с.
145. Иванов В.Г., Крат В.А. К вопросу об эвристической роли математики // Эвристическая роль математики в физике и космологии: Сб.тр. — Л.: ЛГУ, 1975. — С. 33-42 с.
146. Игнатов С.В. Измерители психологического стресса: возможно ли их применение у нас? // Сборник МВД СССР. — 1990. — № 1. — С. 41-42.
147. Ипакян А.П., Туманов Г.А. Основы научной организации труда в органах внутренних дел: Лекция. — М.: Академия МВД СССР, 1972. — 52 с.
148. Ищенко Е.П. Криминалистика: Краткий курс.  М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ»: ИНФРА-М, 2003.  302 с.  (Серия «Высшее образование»).
149. Ієрусалимов І.О. Інформаційне забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні злочинів: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — Київ, 1998. — 16 с.
150. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекоментдацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 р. // Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: Навчально-довідковий посібник / Упорядн. Ю.М. Грошевий, В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько та ін. — Харків: ТОВ «Одісей», 2004. — С. 293-365.
151. Іщенко А.В. Проблеми розвитку наукових досліджень у галузі судової експертизи: Монографія. — К.: УАВС, 1995. — 150 с.
152. Іщенко А.В. Методологчні та організаційні проблеми розвитку криміналістичних наукових досліджень: Автореф.дис. … д-ра юрид.наук: 12.00.09 / Укр.акад.внутр.справ. — К., 1996. — 37 с.
153. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики: Монографія. — К.: НВТ «Правник» — НАВСУ, 1997. — 98 с.
154. Іщенко А.В. Періодізація використання спеціальних знань у юридичній практиці на ранніх етапах слов’янської державності // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. — 1996. — Вип.1. — С. 58-64.
155. Іщенко А.В., Карпов Н.С., Кондратьєв Я.Ю. Наукове забезпечення протидії злочинності.  К.: Вид. центр «Просвіта», 2002.  223 с.
156. Кавалиерис А.К. Об одном аспекте интеграции криминалистической и оперативно-розыскной деятельности // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики. Материалы Международной научной конференции (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина). — М.: Академия управления МВД РФ, 2002. — С. 66-71.
157. Каган М.С. Опыт системного анализа человеческой деятельности // Философские науки. — 1970. — № 5. — С. 8-19.
158. Каминский М.К. Что есть, что может быть и чего быть не может для системы «Криминалистика» // Вестник криминалистики.  М.: Спарк, 2002.  Вып. 1 (3).  С. 8-14.
159. Каныгин Ю.М. Научно-технический потенциал (проблемы накопления и использования). — Новосибирск: Наука, 1984. — 164 с.
160. Капица П.Л. Эксперимент. Теория. Практика: Статьи и выступления — М.: Наука, 1987. — 494 с.
161. Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність: Наукове видання / За ред. В.П. Бахіна.  К.: НАВСУ, 2001.  59 с.
162. Кветной М.С. Человеческая деятельность: сущность, структура, типы // Философские науки. — 1975. — № 2. — 7-18 с.
163. Кедров Б.М. Гносеологическая и методологическая основа взаимосвязи фундаментальных и прикладных наук // Всесоюзная конференция «Методологические аспекты взаимодействия общественных, естественных и технических наук в свете решений ХХV съезда КПРС»: Сборник материалов конференции. — М.: Наука, 1978. — С. 3-9.
164. Кедров Б.М. Классификация наук. — М.: Наука, 1965. — 543 с.
165. Кедров Б.М. Классификация наук. — М.: Наука, 1985. — 544 с.
166. Кедров Б.М. Предмет и взаимосвязь естественных наук. — М.: Наука, 1967. — 436 с.
167. Кедров В.Б. Науки в их взаимосвязи: История. Теория. Практика. — М.: Наука, 1988. — 345 с.
168. Кедров В.М., Огурцов А.П. Марксистская концепция истории естествознания. — М.: Наука, 1978. — 663 с.
169. Кирвель В.К. Теоретико-правовые и организационные аспекты применения полиграфа в раскрытии преступлений: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.09 / Академия МВД Республики Беларусь. — Минск, 2004. — 22 с.
170. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник. — М.: Юристъ, 1995. — 256 с.
171. Кириченко А.А. Основы криминалистической микрологии: Автореф. дис… д-ра юрид.наук: 12.00.09 / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Муд