АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ СПЕЦІАЛІСТАМИ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ СЛІДЧИХ ДІЙ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ................................................... 4
ВСТУП ......................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. Правові та організаційні аспекти застосування науково-технічних засобів спеціалістами – учасниками слідчих дій ....................... 13
1.1. Використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві: історичний аспект .......................................................................... 13
1.2. Поняття і сучасна класифікація науково-технічних засобів, використовуваних у судочинстві ........................................................................ 30
1.3. Поняття спеціальних знань, основні форми та суб'єкти їх використання (застосування) у судочинстві ...................................................... 44
1.4. Правовий статус спеціаліста як суб’єкта кримінального процесу й учасника слідчих дій. Спеціаліст-криміналіст – ключова фіґура в забезпеченні використання науково-технічних засобів при проведенні слідчих дій .......... 64
1.5. Сучасні засади комплексного використання різнопрофільних спеціалістів і науково-технічних засобів при розслідуванні злочинів (формування слідчо-оперативних груп та обладнання мобільних (пересувних) комплексів науково-технічних засобів) ...................................... 75
1.6. Проблеми вдосконалення підготовки та використання кадрів спеціалістів-криміналістів ................................................................................... 81
Висновки до розділу 1 ............................................................................... 88
РОЗДІЛ 2. Криміналістичні аспекти застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадження слідчих дій ............... 93
2.1. Особливості застосування науково-технічних засобів спеціалістом
у ході проведення окремих слідчих дій ............................................................. 93
2.2. Призначення судових експертиз за участю спеціаліста ................ 136
2.3. Особливості використання групи різнопрофільних спеціалістів при проведенні слідчих дій ....................................................................................... 148
Висновки до розділу 2 ............................................................................. 166
ВИСНОВКИ ............................................................................................ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 174
ДОДАТКИ................................................................................................ 197

ВСТУП

Актуальність теми. Упровадження сучасних науково-технічних засобів, особливо новітніх, часто не узгоджується з їх потенційними можливостями у вирішенні завдань кримінального судочинства й існуючою системою правового, організаційного та науково-технічного рівня їх застосування при розслідуванні злочинів. У зв’язку з цим використання науково-технічних засобів при провадженні в конкретних кримінальних справах має низьку ефективність, що викликає необхідність удосконалення чинних процесуально-правових, а також організаційних і криміналістичних засад їх застосування.
Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукового розроблення недостатній і потребує комплексного та системного розгляду всіх наявних об'єктивних і суб'єктивних причин, які визначають наукові та практичні основи діяльності щодо розслідування злочинів.
Досягнення розвитку науково-технічного прогресу та впровадження його результатів у правозастосовчу діяльність, шляхи використання науково-технічних засобів у розслідуванні злочинів постійно привертали увагу вчених-криміналістів. У вирішення цієї проблеми зробили значний внесок Т.В. Авер'янова, Р.С. Бєлкін, В.П. Бахін, В.В. Бірюков, А.І. Вінберг, В.А. Волинський, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, О.О. Закатов, Г.Г. Зуйков, А.В. Іщенко, Є.П. Іщенко, П.П. Іщенко, Б.М. Коврижних, М.В. Костицький, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, О.А. Леві, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, Є.Д. Лук'янчиков, В.М. Махов, Г.М. Надгорний, В.А. Панюшкін, М.І. Порубов, Б.В. Романюк, О.Р. Росинська, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, П.Т. Скорченко, З.М. Соколовський, В.К. Стринжа, П.Ю. Тимошенко, В.В. Циркаль, В.Ю. Шепітько, А.Р. Шляхов та інші. Разом з тим, багато аспектів застосування досягнень науки і техніки в розслідуванні злочинів досі залишаються недослідженими або дискусійними. Усе це зумовлює актуальність даної проблеми та викликає необхідність проведення комплексних цільових досліджень за зазначеною тематикою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації відбито у плані науково-дослідницької роботи Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року [11], на Указах Президента України № 143 від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” [12], і № 84 від 6 лютого 2003 року “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією” [13], на Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9КМ/1) [21].
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка заходів щодо вдосконалення правових, організаційних і криміналістичних основ застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій.
Зазначена мета дослідження конкретизується такими завданнями:
- аналіз історичного аспекту та визначення закономірностей, які зумовили застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві;
- удосконалення правових, організаційних і криміналістичних засад застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів під час провадження слідчих дій;
- уточнення й формулювання понять "науково-технічні засоби"; "спеціальні знання"; "спеціаліст" у процесуальному значенні цього терміна;
- уточнення й формулювання сучасних наукових і практичних основ класифікації науково-технічних засобів;
- удосконалення методик застосування науково-технічних засобів спеціалістом при провадженні слідчих дій;
- визначення напрямків удосконалення діяльності спеціалістів-криміналістів і пов’язаної з цим реорганізації структури експертної служби МВС України;
- розроблення пропозицій щодо вдосконалення організації та типової навчальної програми підготовки спеціалістів-криміналістів;
- обґрунтування доцільності створення, крім існуючих пересувних криміналістичних лабораторій, мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи та розроблення пропозицій щодо їх комплектування;
- удосконалення техніко-криміналістичних засад призначення судових експертиз за участю спеціаліста;
- удосконалення організаційних і тактичних засад участі різнопрофільних спеціалістів у слідчих діях;
- розроблення пропозицій щодо внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів стосовно реґламентації використання науково-технічних засобів на досудовому слідстві.
Об’єктом дослідження є процес (практика) використання органами дізнання та досудового слідства науково-технічних засобів і спеціальних знань при проведенні слідчих дій.
Предметом дослідження є нормативно-правове реґулювання та криміналістичні засади застосування науково-технічних засобів і спеціальних знань спеціалістами при провадженні досудового слідства.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних процесів і явищ, пов’язаних з досліджуваними проблемами. У процесі дослідження також використовувалися: історико-правовий метод – для аналізу історичних засад використання спеціальних знань і науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві; системно-структурний і порівняльний – для класифікації науково-технічних засобів і обґрунтування й формулювання базових понять "спеціальні знання", "спеціаліст", "науково-технічні засоби"; соціологічний метод (анкетування) – для опитування слідчих та експертів-криміналістів за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для узагальнення результатів відомчої статистики діяльності експертної служби МВС України та матеріалів кримінальних справ. На основі синтезу сформульовано висновки, що завершують роботу.
Правовою основою дослідження є Конституція України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про судову експертизу", відомчі накази, інструкції, розпорядження МВС України.
Емпіричну базу дослідження складають результати анкетування 304 співробітників органів внутрішніх справ Луганської, Донецької та Миколаївської областей (180 слідчих і 124 експерти-криміналісти); вивчення 237 кримінальних справ, розслідуваних слідчими УМВС України в Луганській області за період з 1999 по 2003 рік; аналіз зведених статистичних даних "Про результати службової діяльності НДЕКЦ при ГУМВС, УМВС, УМВСТ України" за 1999-2003 роки.
Дисертант використав також власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста та досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поставлених завданнях і засобах їх вирішення. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правових, організаційних і криміналістичних засад застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій, а також вдосконалення підготовки кадрів спеціалістів-криміналістів для експертної служби МВС України. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які, на думку дисертанта, становлять новизну:
- обґрунтовано положення про те, що процесуально-правові, організаційні та криміналістичні проблеми застосування науково-технічних засобів при розкритті та розслідуванні злочинів взаємопов’язані, і тому їх необхідно розглядати комплексно, з урахуванням потреб слідчої практики та можливостей і доцільності використання нових досягнень науки й техніки в діяльності правоохоронних органів;
- запропоновано уточнення визначень застосовуваних у законодавстві та спеціальній літературі понять "спеціальні знання", "спеціаліст", "науково-технічні засоби" тощо;
- викладено положення про уточнення класифікації сучасних науково-технічних засобів за їх функціональним призначенням і видом, а також проблемні питання їх апробації, упровадження та використання при проведенні слідчих дій;
- сформульовано висновки й пропозиції щодо доцільності більш чіткого розмежування функцій експерта і спеціаліста та подальшої конкретизації кримінально-процесуальних норм стосовно функцій спеціаліста-криміналіста при залученні до участі в слідчих діях;
- обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення структури експертної служби МВС України шляхом створення відділів з проведення судових експертиз, техніко-криміналістичного супроводження слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та реєстраційно-облікової діяльності;
- подано висновки й пропозиції з питань удосконалення техніко-криміналістичного супроводження окремих слідчих дій (огляду місця події, обшуку, допиту, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки й обставин події);
- обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення, поряд з існуючими комплектами науково-технічних засобів і пересувними криміналістичними лабораторіями, мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи;
- запропоновано алґоритм діяльності спеціаліста-криміналіста з техніко-криміналістичного супроводження комплексу слідчих дій, пов’язаних з підготовкою та призначенням судових експертиз;
- наведено шляхи вдосконалення тактичних засад використання групи різнопрофільних спеціалістів під час проведення слідчих дій та обґрунтовано провідну роль спеціаліста-криміналіста в координації дій такої групи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення слідчої практики. Співробітники правоохоронних органів одержують у своє розпорядження вдосконалені методики та рекомендації щодо застосування науково-технічних засобів спеціалістом під час проведення конкретних слідчих дій.
За результатами дослідження підготовлено та направлено пропозиції до ДНДЕКЦ МВС України щодо реорганізації й удосконалення діяльності спеціалістів-криміналістів, а також типову програму підготовки техніків-криміналістів.
До штабу УМВС України в Луганській області подано пропозиції щодо створення та комплектування мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативних груп.
Результати дослідження застосовуються співробітниками слідчих підрозділів і НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області.
Теоретичні та практичні висновки, рекомендації та пропозиції, як видно з одержаних підтверджень (див. додаток Е), впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів системи МВС України: 1) у Луганській академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України результати дослідження використано під час складання навчальних програм, лекційного курсу планів семінарських і практичних занять з “Криміналістики”, з курсу “Інноваційні криміналістичні технології” (для слухачів магістратури), спецкурсу з криміналістики “Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів”; 2) у Кримському юридичному інституті НУВС МВС України під час складання навчальних програм, тематичних планів, планів семінарських і практичних занять з курсу “Криміналістики”, курсу “Кримінального процесу” і курсу “Судової експертології”; 3) у Юридичній академії МВС України при викладанні курсу “Криміналістики”, спецкурсу для слухачів магістратури “Криміналістичні засоби і методи розкриття та розслідування злочинів на сучасному етапі”, а також при підготовці текстів фондових лекцій, планів семінарських і практичних занять, розробці методичних рекомендацій щодо проведення практичних занять з криміналістики; 4) у Донецькому юридичному інституті МВС України при викладанні курсу “Криміналістики” за темами “Тактика слідчого огляду”, “Тактика допиту”, “Тактика пред’явлення для впізнання”, “Тактика відтворення обстановки й обставин події”, курсів “Трасологічна експертиза” та “Балістична експертиза”.
Особистий внесок здобувача. Дослідження проведено автором самостійно. Використані в роботі літературні джерела подаються з обов’язковим посиланням на них. З десяти наукових публікацій у співавторстві підготовлено монографію "Криміналістичне дослідження документів", де участь дисертанта становить 50% від загального обсягу, а також тези доповіді та статтю, де участь дисертанта становить відповідно 70% і 50%. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовано у вигляді наукових повідомлень на засіданні Всеросійського “круглого столу” – “Криміналістика: актуальні питання теорії та практики” (Ростов-на-Дону, червень 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, березень 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Автоматизація дактилоскопічних обліків органів внутрішніх справ України: проблеми та шляхи вдосконалення” (Київ, листопад 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (Луганськ, травень 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” (Донецьк, жовтень 2003 р.), а також обговорено на засіданнях кафедри криміналістики та міжкафедральному семінарі Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в десяти наукових публікаціях: п’яти статтях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, одній монографії (у співавторстві), трьох статтях (одна з яких у співавторстві) і тезах (у співавторстві) у збірниках наукових праць.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, до яких входить дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 253 сторінки, із яких основний текст викладено на 173 сторінках, список використаних джерел (233 найменування) – 23 сторінки, додатки – на 57 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило авторові здійснити спробу комплексного аналізу правових, організаційних і криміналістичних засад застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій, та питань вдосконалення підготовки кадрів спеціалістів-криміналістів для експертної служби МВС України, що дає підстави для наступних висновків:
1. Використання досягнень науки й техніки в процесі розкриття та розслідування злочинів має глибоке історичне коріння. Пошук ефективних засобів і методів протидії злочинним посяганням визначався потребами судової та слідчої практики на конкретному етапі розвитку суспільства і відповідним йому рівнем науково-технічного прогресу.
У своєму розвитку правові й організаційні форми застосування науково-технічних засобів постійно взаємозумовлюють одна одну. Тому процесуально-правові, організаційні та криміналістичні проблеми застосування науково-технічних засобів необхідно розглядати комплексно, з урахування потреб слідчої практики та можливостей використання нових досягнень науки й техніки в діяльності правоохоронних органів.
2. Експертну службу МВС України доцільно іменувати експертно-криміналістичною, оскільки її функції не обмежуються проведенням судових експертиз і досліджень.
3. У Законах України “Про Судову експертизу” та “Про міліцію”, стосовно діяльності експертної служби МВС України існують суперечності, з метою усунення яких до п. 10 ст. 10 Закону України “Про міліцію” слід внести зміни і викласти її у такій редакції: “проводити судові експертизи в кримінальних справах, криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів експертно-криміналістичної служби у слідчих діях”.
4. Удосконалено формулювання базових дефініцій “науково-технічні засоби, “спеціальні знання”, “спеціаліст”, “спеціаліст-криміналіст”. Уточнено класифікацію сучасних науково-технічних засобів за їх функціональним призначенням і видом з урахуванням сучасного рівня й певною мірою перспектив розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у практику боротьби зі злочинністю.
5. Поєднання в одній особі функцій експерта і спеціаліста суперечить принципам розподілу праці й негативно позначається на якості збирання та дослідження слідів і речових доказів у ході розслідування злочинів. Обґрунтована необхідність і внесено пропозиції щодо організаційного розподілу у межах єдиної експертної служби МВС України підрозділів, які виконують судові експертизи, і підрозділів, які забезпечують техніко-криміналістичний супровід слідчої та оперативно-розшукової діяльності.
6. З метою забезпечення належного техніко-криміналістичного супроводження слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та обліково-реєстраційної діяльності штатні посади “техніків-криміналістів” необхідно комплектувати особами, які мають вищу юридичну освіту та пройшли відповідну підготовку за спеціальною програмою. Розроблено типову програму підготовки техніків-криміналістів.
7. Для підвищення оперативності прибуття учасників слідчо-оперативних груп до місця проведення слідчих дій, доставки оптимальних комплектів науково-технічних засобів і забезпечення належних умов роботи всім учасникам слідчо-оперативної групи слід створити, поряд з існуючими пересувними криміналістичними та вибохотехнічними лабораторіями, мобільний комплекс науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи. Наведено конкретні рекомендації, щодо технічного оснащення такого комплексу.
8. У даний час існують два перспективних способи одержання інформації про емоційну напруженість людини із застосуванням науково-технічних засобів: 1) експертне дослідження фонограм мови людини, або відеофонограм, які можуть стати об'єктами комплексної фонетико-психологічної експертизи, що дозволить ефективніше вирішувати питання про емоційний стан допитуваного, використовуючи як мовні, так і зовнішні прояви психічного стану людини; 2) використання поліграфа - може стати можливим як під час провадження експертизи, так і в ході допиту, за умови ретельної розробки правових основ упровадження даного засобу в кримінальний процес.
9. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення техніко-криміналістичної оснащеності проведення окремих слідчих дій за участю спеціаліста-криміналіста: 1) звернуто увагу на доцільність застосування при оглядах місця події тепловізорів; 2) підкреслено доцільність запровадження та застосування єдиного підходу при роботі з доріжкою слідів взуття (ніг); 3) рекомендовано для встановлення місця, з якого було здійснено постріл, застосовувати лазерні указки; 4) запропоновано при пред’явленні особи для впізнання поза візуальним спостереженням, а також при ототожненні особи способом прямого та зворотного ідентифікаційних зв’язків у єдиному акті впізнання застосовувати телекомунікації; 5) удосконалено методику та тактику одержання фонограм голосу допитуваної особи з метою подальшого експертного дослідження для встановлення емоційної напруженості в мовних сигналах при відповіді на певні питання; 6) висвітлено на основі аналізу слідчої практики та власного досвіду практичної діяльності ряд рекомендацій щодо упакування вилучених при проведенні слідчих дій об’єктів.
10. Діяльність спеціаліста-криміналіста з техніко-криміналістичного супроводження комплексу слідчих дій, пов’язаних з підготуванням і призначенням судових експертиз слід алґоритмізувати. З метою вдосконалення методики отримання якісного порівняльного матеріалу при призначенні дактилоскопічних експертиз доцільно застосовувати електронне дактилоскопування.
11. Залучення до одночасної участі в слідчих діях груп різнопрофільних спеціалістів сприяє встановленню об'єктивної істини по справі. Ефективність же такої допомоги залежить від належного застосування тактичних рекомендацій і прийомів по найбільш раціональному комплексному використанню спеціальних знань спеціалістів різних профілів і застосування останніми сучасних науково-технічних засобів.
Координаційна функція дій такої групи має бути покладена на спеціаліста-криміналіста.
Внести зміни до чинного кримінально-процесуального законодавства, а також урахувати під час розроблення нового
12. Враховуючи тяжкість та резонанс злочинів, при розслідуванні яких проводяться слідчі дії, пов'язані з оглядом трупа, було б доцільним законодавчо закріпити обов'язковість участі в їх проведенні, поряд із судовим медиком, спеціаліста-криміналіста з урахуванням його провідної ролі в застосуванні науково-технічних засобів при проведенні слідчих дій, для чого внести до ст. 192 КПК України відповідні доповнення.
13. Передбачити адміністративну відповідальність за неналежне виконання спеціалістом своїх обов'язків.
14. З метою законодавчого розмежування функцій експерта і спеціаліста до КПК України слід внести норму, яка забороняє залучення як експерта особу, котра раніше брала участь у справі як спеціаліст. (Дане розмежування не повинно поширюватися на судового медика, щодо огляду трупа на місці його знаходження, враховуючи специфічність об’єкта огляду).
15. З метою вдосконалення правових основ пред'явлення для впізнання ч. 5 ст. 174 КПК України доцільно викласти в наступній редакції: “Впізнання у разі необхідності може проводитися за фотознімками, відеозаписом, а також із використанням комп'ютерних технологій і телекомунікацій відповідно до умов, викладених у цій статті”.
16. При відібранні зразків, пов'язаних із життєдіяльністю людського організму, участь відповідного спеціаліста має бути обов'язковою. Тому було б доцільним доповнити ст. 199 чинного КПК України частиною 3-ю, яку викласти в наступній редакції: “Одержання зразків, пов'язаних із життєдіяльністю організму людини, а також зразків, одержання яких слідчим самостійно може бути пов'язане з ризиком заподіяння шкоди здоров'ю особи, здійснюється за обов'язковою участю лікаря або іншого медичного працівника”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчо-правові і нормативні документи

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Юрінком, 1996. – 80 с.
2. Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 21 червня 2001 року // Відом. Верховної Ради України. – 2001. - № 34-35. – Ст. 187.
3. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // Відом. Верховної Ради України. – 1994. - № 28. - Ст. 232.
4. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – 2001. – С. 235-277.
5. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 року // Відом. Верховної Ради України. - 2003. - № 36. - Ст. 276.
6. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відом. Верховної Ради України. – 1992. - № 22. - Ст. 303.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом України від 28 грудня 1960 р.: Текст відп. офіц. За станом на 1 березня 2003 р. / Укр. інформ.- прав. ц. – К.: НВП “Форум”, 2003. – 284 с. – (Кодекси України: 2003, № 3).
8. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект Закону України від 29 квітня 2003 р. - N 3456. Одерж. Верх. Радою України (29.04.2003). - Ксерокопія проекту.
9. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. – М.: Спарк, 1996. – 624 с.
10. Уставъ уголовнаго судопроизводства: съ позднейшими узаконеніями, законодательными мотивами, разъясненіями Правительствующаго Сената и циркулярами Министерства Юстиціи / Сост.: М.П. Шрамченко, В.П. Широков. – 7-е изд., испр. и доп. - Петроградъ, Типографія М. Меркушева, 1916. – 1412 с.
11. Україна. Президент (1994 – Л.Д. Кучма). Про затвердження Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України № 1376/2000 від 25.12.2000 // Офіц. вісник України. – 2000. - № 52. – Ст. 2258.
12. Україна. Президент (1994 – Л.Д. Кучма). Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України № 143/2002 від 18.02.2002 // Офіц. вісник України. – 2002. - № 8. – Ст. 331.
13. Україна. Президент (1994 – Л.Д. Кучма). Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією: Указ Президента України № 84/2003 від 6 лютого 2003 // Урядовий кур’єр. – 2003. - 8 лютого. (№ 25).
14. Про утворення Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 06 травня 1998 року № 617 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1296 ( 1296-98-п ) від 17 серпня 1998 року // Офіційний Вісник України. – 1998. - № 33. – Ст. 1238.
15. Про утворення експертної служби МВС України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 988 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. – Ст. 125.
16. Про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів: Інструкція. Затв. наказом ГКРУ ДКРС в Україні від 26 листопада 1999 р. - № 107 // Офіц. вісник України. - 1999. - № 44. – Ст. 265.
17. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочин, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 04 жовтня 2003 р. - № 1155.
18. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ: Наказ МВС України від 09 березня 1992 р. - № 140.
19. Про затвердження Положення про Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, штатів цього Державного центру, Типового положення про науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, а також типової структури цього центру: Наказ МВС України від 18 січня 1999 р. - № 30.
20. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України: Наказ МВС України від 30 серпня 1999 р. - № 682.
21. Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років: Рішення Колегії МВС Україні від 18 грудня 2000 р. - № 9КМ/1.

Монографії, навчальні посібники, статті

22. Аленин Ю.П., Шульга Н.Н. Некоторые вопросы взаимодействия следователя и судебного медика при осмотре места происшествия и в ходе судебно-медицинского исследования трупа // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1990. - Вып. 41. – С. 34-39.
23. Андреев Б.В., Пак П.Н., Хорст В.П. Расследование преступлений в сфере компьютерной информации. - М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001. – 152 с.
24. Ануфрієв М.І., Ірхін О.Б., Курко М.Н., Нещерет Т.В., Омельченко С.В., Синявський В.В., Шаповалов О.В. Професіографічна характеристика основних видів діяльності в органах внутрішніх справ України (кваліфікаційні характеристики професій, професіограми основних спеціальностей): Довідник. – К.: МВС України; КІВС. 2003. – 80 с.
25. Балинян Т.Е., Ефремян Э.Б., Прокопенко А.А., Хлесткова Е.А., Шаповалова Л.А., Захарова И.П., Лошманова Г.В. О комплексной работе специалистов, экспертов на месте происшествия // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов (к 75-летию основания Харьк. НИИСЭ им. Засл. проф. Н.С. Бокариуса). – Х.: Право, 1998. – С. 159-160.
26. Басай В.Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи): Монографія. – Івано-Франківськ, 2003. – 502 с.
27. Бахин В.П., Машошин Ю.П. Функциональный портрет человека в криминалистике // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1987. – Вып. 34. – С. 13-16.
28. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступность (данные исследований за 1980-2002 г.). – К., 2002. – 458 с.
29. Бєгов Д.Д. Сучасні технології в судовій акустиці (проблеми автоматизації експертних досліджень): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. - К., 2003. – 18 с.
30. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – М.: Изд. НОРМА, 1999. – 429 с.
31. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. – М.: Изд. НОРМА, 1999. – 486 с.
32. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
33. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М.: Издательство БЕК, 1997. – 342 с.
34. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 3. - М., 1979. – 407 с.
35. Бергер В.Е., Сапун А.П. Подготовка и направление материалов для проведения судебных экспертиз: Метод. пособие для следователей. - К., 1974. – С. 9.
36. Берназ В.Д. Деякі шляхи вдосконалення використання слідів пальців рук в розкриття та розслідуванні злочинів // Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ, 2002. - Вип. 3. – С. 170-173.
37. Бірюков В.В. Використання комп’ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації у процесі розслідування: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. - Луганськ, 2000. – 206 с.
38. Бирюков В.В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации: Монография. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
39. Бірюков В.В., Коваленко В.В. Передумови використання, розвиток, і деякі проблеми, що впливають на повноцінне функціонування дактилоскопічних обліків // Автоматизація дактилоскопічних обліків органів внутрішніх справ України: проблеми та шляхи вдосконалення. - Криміналістичний вісник: Наук. - практ. зб. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ, 2002. - Вип. 3. – С. 76-90.
40. Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике: Монография – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 138 с.
41. Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследование документов: Монография. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – 164 с.
42. Бояров В.И. Некоторые особенности расследования умышленных убийств, совершенных в процессе противостояния организованных преступных групп // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1997. - Вып. 48. – С. 72-83.
43. Буркацкий В.Л. Вопросы использования специальных знаний на первоначальном этапе расследования краж // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1990. - Вып. 40. – С. 52-56.
44. Вейнгарт А. Уголовная тактика: рук.-во к расследованию преступлений. /Пер. с нем., ред., примеч. В.И. Лебедева. - СПб.: Изд. «Вестника полиции», 1912. – 270 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад., голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
46. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – К.: НВТ «Правник»-НАВСУ, 1999. – 126 с.
47. Винберг А.И. Специалист в процессе предварительного следствия // Соц. законность. – 1961. - № 9. – С. 30-35.
48. Винниченко В.В. Эффективное использование познаний специалистов в следственной практике // Всесоюзная конференция лучших следователей органов прокуратуры. - М., 1974. – С. 155-156.
49. Волкова И.К. Участие специалистов в производстве предварительного следствия по делам о преступлениях несовершеннолетних // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1975. – Вып. 11. - С. 12-18.
50. Волченко И.П. Участие специалиста при производстве следственных действий // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1972. - Вып. 9. – С. 46-49.
51. Волынский В.А. Криминалистическая техника: наука-техника-общество-человек. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 311 с.
52. Волынский В.А. Социально-экономические факторы, влияющие на развитие криминалистики // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики: Всерос. «круглый стол» 15-16 июня 2000 г.: Сб. тез. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД РФ, 2000. - С. 96-102.
53. Гавриленко И.Т. 50 лет судебно-экспертных учреждений министерства юстиции Украинской ССР // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973. – Вып. 10. – С. 7-15.
54. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 300 с.
55. Гобеев А.С., Жигалов Н.Ю., Ручкин В.А. Криминалистическое исследование следов ног человека и обуви // Криминалистическая экспертиза: Курс лекций: Вып. 1: Трасологическая экспертиза /Под общ. ред. Б.П. Смагоринского. – Волгоград: Волгогр. юрид. ин-т МВД РФ, 1996. – С. 33-55.
56. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика. /Под общ. ред. проф. Н.П. Яблокова. - М.: ЛексЭст, 2002. – 335 с.
57. Голубєв В.О. Проблеми розслідування комп’ютерних злочинів // Правові проблеми боротьби зі злочинністю: Кн. 2. – Х.: Східно-регіон. центр гуманіт. –освіт. ініціатив, 2002. – С. 232-264.
58. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовной судопроизводстве. - К.: Вища шк.; Изд-во при Киев. ун-те, 1980. – 160 с.
59. Гончаренко В.И., Бергер В.Е. Криминалистика и криминалисты. - К., 1989. – 127 с.
60. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. - К.: Вища шк., 1984. – 149 с.
61. Грабовский В.Д., Кравчук О.Н. Фоноскопия. Теория и практика использования звуковых следов в расследовании преступлений: Учеб. пособие. – Н. Новгород: Нижегор. акад. МВД РФ, 2001. – 108 с.
62. Громовенко Л.И. Криминалистическое исследование средств и материалов магнитной звукозаписи: Учеб.-практ. пособие. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1981. – 94 с.
63. Гросс Ганс. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Пер. с нем. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1046 с.
64. Грузкова В.Г. Об объеме специальных знаний судебного эксперта // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.- практ. материалов (к 75-летию основания Харьк. НИИСЭ им. Засл. Проф. Н.С. Бокариуса). – Х.: Право, 1998. – С. 37-38.
65. Губанов В.А. Использование речевых коррелянтов текущих эмоциональных состояний субъектов общения на предварительном следствии // Вісник ЛІВС МВС України, 1999. - № 3. – С. 160-167.
66. Гуляев П.И., Быховский Е.И. Исследование эмоционального состояния человека в процессе производства следственных действий // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1972. - Вып. 9. – С. 103-109.
67. Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 315 с.
68. Дородная Р.Г., Роспутько Е.И. О некоторых вопросах расследования нарушений правил безопасности в угольных шахтах // Вопросы предварительного следствия (из опыта работы прокуратуры Донецкой области). – Донецк, 1968. – С. 34-42.
69. Жариков Ю.Ф., Кучеренко В.А., Струк И.А. Пути построения систем определения эмоциональной напряженности по устной речи // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: (тезисы науч.-практ. конф). – К., 1993. – С. 138-140.
70. Жаріков Ю.Ф., Струк І.О., Голубовський Ю.О. Сліди-відображення та їх криміналістичне значення // Криміналістика та судова експертиза: Міжвідом. Наук.-метод. зб. – К.: МЮ України, 2000. – Вип. 49. - С. 9-17.
71. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1965. - 367 с.
72. Закатов А.А., Оропай Ю.Н. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений. - К.: РИО МВД УССР, 1980. – 104 с.
73. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). - К., 1972. – 307 с.
74. Зинин А.М. Криминалист в следственных действиях: Учеб.-практ. пособие. – М.: Изд.-во «Экзамен»; Изд.-во «Право и закон», 2004. – 144 с.
75. Злобин Г.А., Яни С.А. Проблемы полиграфа // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды ВНИИСЭ МЮ СССР. - М., 1976. - Вып. 6. – С. 122-136.
76. Зуев Е.И. Роль специалиста в расследовании преступлений // Криминалистика на службе следствия. - Вильнюс, 1967. – С. 32-39.
77. Зуйков Г.Г. Общие вопросы использования специальных познаний в процессе предварительного расследования // Криминалистическая экспертиза / Под общ. ред. И.М. Лузгина. - М., 1966. - Вып. I.– С. 113-125.
78. Ивашков В.А. Особенности составления заключения эксперта при выполнении дактилоскопических экспертиз: Учеб. пособие. - М.: ЭКЦ МВД РФ, 1999. – 240 с.
79. Ієрусалимов І.О. Забезпечення використання науково-технічних досягнень у слідчій діяльності: Навч. посіб. – К.: Наук. світ, 2000. – 67 с.
80. Іщенко А.В., Марчук Р.П. Використання спеціальних знань у правоохоронній практиці: старі та нові проблеми // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. - Вип. 3. – С. 204-211.
81. Ищенко Е.П. Вопросы классификации и эффективности научно-технических средств: Межвуз. сб. науч. тр. / Свердл. ин.-т.; Уральск. ин.-т. – Свердловск, 1978. – Вып. 72. – С. 140-149.
82. Ищенко Е.П. Классификация научно-технических средств, используемых на предварительном следствии // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии: Сб. науч. тр. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1980. – С. 30-36.
83. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты). - М.: Юрид. лит., 1990. – 159 с.
84. Казимиров Ю.М. Осмотр дискет // Следователь. – 2003. - № 2(58). – С. 34-35.
85. Калаянов Д.П., Калаянова Л.В. Роль і правове положення фахівців у процесуальних провадженнях // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: Одес. юрид. ін.-т НУВС, 2002. – Вип. 1. – С. 88-90.
86. Клименко Н.Домбровский Р.Г. Криминалистические знания: природа и содержание // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1995. – Вып. 47. – С. 3-10.
87. Клименко Н., Клевцов О. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних знань і методів // Право України. - 1998. - № 1. – С. 95-103.
88. Коберник С.Д., Сегай М.Я., Стринжа В.К., Цымбал П.В. Совершенствование тактики следственного осмотра с участием группы специалистов // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1986. - Вып. 33. – С. 33-39.
89. Коваленко В.В. Криміналістичне поняття науково-технічних засобів і його значення // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2002. - № 3. – С. 254-262.
90. Коваленко В.В. Правове забезпечення застосування сучасних науково-технічних засобів при пред’явленні для впізнання живих осіб // Вісник ЛАВС ім. 10-річчя незалежності України. Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України: Спец. вип. у 2 ч. – Луганськ, 2002. – Ч. 2. – С. 129-131.
91. Коваленко В.В. Шляхи вдосконалення правового регулювання взаємодії слідчого і спеціаліста при проведенні слідчих дій // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2003. - № 1 – С. 259-262.
92. Коваленко Е.Г. Использование экспертных знаний в деятельности органов внутренних дел по предупреждению хищений социалистического имущества: Учеб. пособие. – К., 1990. – 87 с.
93. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 575 с.
94. Коваленко Е.Г., Лукьянчиков Е.Д. Судебные экспертизы в практике расследования органами внутренних дел хищений социалистической собственности: Учеб. пособие. – К., 1988. – 72 с.
95. Ковалева В.В. Разработка критериев системного подхода к подготовке специалиста-криминалиста как путь совершенствования криминалистической службы Украины // Человеческий фактор в повышении эффективности деятельности правоохранительных органов: Материалы междунар. науч.-практ. конф. – Луганск, 1995. – С. 129-131.
96. Ковальова В.В. Шляхи удосконалення організації діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. – К., 2001. – 17 с.
97. Коврижных Б.Н. К вопросу о процессуальном положении и роли прокурора-криминалиста // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1980. - Вып. 21. – С. 26-30.
98. Коврижных Б.Н. Прокурор-криминалист – наставник следователя // В помощь прокурору-криминалисту. – М., 1962. - Вып. 2. – С. 16-21.
99. Комиссаров В.И. Использование полиграфа в борьбе с преступностью // Законность. - 1995. - № 11. – С. 37-47.
100. Комиссарова Я.В., Сошников А.П. Заключение полиграфолога как источник доказательств // Актуальні проблеми сучасної криміналістики // Матеріали наук.-практ. конф.: Сімферополь-Алушта, 19-21 вересня 2002 р.: У 2-х ч., – Сімферополь: Доля, 2002. - Ч. 1. - С. – 67-72.
101. Кондаков Н.И. Логический словарь / Отв. ред. Д.П. Горский. - М.: Наука, 1971. – 656 с.
102. Коновалова В.О. Проблеми правомірності використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочиннічтю: Матеріали наук.-прак. конф. 19 листопада 1997 р., м. Харків. – Х.: Право, 1998. – С. 12-15.
103. Коновалова В.Е. Психологические аспекты формирования внутреннего убеждения эксперта // Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учреждений в борьбе с преступностью. – К., 1983. – С. 17-24.
104. Корниенко Н.А. Следы человека в криминалистике – СПб: Питер, 2001. –352 с.
105. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений: Научно-практическое пособие. – М.: Норма-Инфра М, 1998. – 288 с.
106. Корчан Н.С. Организационные вопросы судебной экспертизы в свете борьбы с преступностью // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов (к 75-летию основания Харьк. НИИСЭ им. Засл. проф. Н.С. Бокариуса). – Х.: Право, 1998. – С. 24-25.
107. Костицький М. Форми використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі // Радянське право. - 1988. - № 1. – С. 43-47.
108. Кравченко О.А. Застосування спеціальних знань у доказуванні на досудовому слідстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / КНУ ім. Шевченка. – К., 2003. - 19 с.
109. Кравченко О.А. Сутність і поняття спеціальних знань у кримінальному процесі і криміналістиці // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 1999. - № 3. – С. 187-190;
110. Красюк І.П. Головні напрямки розвитку експертної служби МВС України // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ, 2001. - Вип. 2. – С. 8-10.
111. Криминалистика: Учебник для юрид. высш. учеб. заведений / Под ред.: А.И. Винберга, С.П. Митричева. - М.: Юрид. лит., 1950. – Ч. 1. – 300 с.
112. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова. – Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1976. – 591 с.
113. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Н. Васильева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 495 с.
114. Криминалистика: Учебник для вузов / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская; Под ред. Р.С. Белкина. - М.: Изд.-во НОРМА, 2000. – 990 с.
115. Криминалистика: Учебник / Под ред.: И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 672 с.
116. Криміналістика: криміналістична тактика і методика розслідуванні злочинів: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
117. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін.; За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с.
118. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. - М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
119. Криминалистическая экспертиза: Вып. 3. Разд. 4: Судебная фотография / Под ред.: А.А. Эйсмана, П.Ф. Силкина. - М., 1969. – 215 с.
120. Крылов И.Ф. Были и легенды криминалистики. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. - 215 с.
121. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах: Монография. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 195 с.
122. Крылов И.Ф. Пути развития тактики экспертизы // Сборник научных работ. – Вильнюс, 1968. – Вып. 3. – С. 7-21.
123. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие: Учебн. пособ. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984.– 216 с.
124. Крылов И.Ф. Следы на месте преступления. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. – 132 с.
125. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 213 с.
126. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, Є.М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
127. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення: Автореф. дис... доктора юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. - К., 1996. – 36 с.
128. Кучеренко В.А., Струк И.А., Ковтун А.Е. Система исследования тепловых следов в криминалистике // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: (тез. науч.-практ. конф). – К., 1993. – С. 210-213.
129. Ларин А.М. Криминалистика и паракриминалистика. – М.: Бек, 1996. – 192 с.
130. Леви А.А. Научно-технические средства в уголовном судопроизводстве (процессуальные и тактическое вопросы применения научно-технических средств и использования полученных материалов). - М., 1981. – 118 с.
131. Леви А.А. Практика применения научно-технических средств следователями прокуратуры. - М., 1968. – 58 с.
132. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Виды участия специалистов на предварительном следствии // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1985. – Вып. 30. – С. 3-10.
133. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике. - К.: Вища шк., 1979. – 88 с.
134. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: Учеб. пособие. – К.: КГУ, 1987. – 100 с.
135. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: ДІЯ, 2002. – 182 с.
136. Лисиченко В.К. Особенности проверки и оценки заключений экспертизы на предварительном следствии и в суде // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1982. – Вып. 24. – С. 30-36.
137. Лисиченко В.К. Питання вдосконалення криміналістичної реєстрації та правові межі застосування дактилоскопіюваня мешканців України // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. збірник. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ, 2002. – Вип. 3. – С. 34-40.
138. Лисиченко В.К., Стринжа В.К., Сегай М.Я. Проблемы криминалистики и судебной экспертизы в свете решений XXVII съезда КПСС // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1987. – Вып. 34. – С. 3-13.
139. Лисиченко В., Сабуров І. Становлення радянської криміналістики і судової експертизи // Радянське право. - 1987. - № 9. – С. 27-31.
140. Лузгин И.М. Трудно быть универсалом // Советская милиция. - 1969. - № 5. – С. 40-42.
141. Лук’янчиков Є.Д., Моісеєв О.М. Пред’явлення для впізнання: Навч. посібн. – Макіївка: Графіті, 1998. – 104 с.
142. Ляш А. Зразки для експертного дослідження в кримінальному судочинстві: правова природа, порядок одержання // Радянське право. - 1990. - № 5. – С. 44-46.
143. Мамотюк М.Л., Волкова И.К. Участие специалиста-биолога в следственных действиях // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1972. - Вып. 9. – С. 50-55.
144. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. - К., 2003. – 20 с.
145. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. - М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
146. Махов В.Н. Участие специалиста в следственных действиях. - М., 1975. - 88 с.
147. Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями. Руководство для следователей // Корж В.П. Научно-практическое пособие. – Х.: Лицей, 2002. – 280 с.
148. Митричев С.П. Теоретические основы советской криминалистики: введение в науку: Учеб. пособие для студентов. – М.: ВЮЗИ, 1965. – 92 с.
149. Михайленко П.П. Предварительное следствие в Украине до первой кодификации (1917-1921 годы): Тез. докл. на науч. конф. МВД СССР, 1963, февраль // Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії): У 3-х т. 1-ї кн. – К.: Генеза, 1999. – 944 с.
150. Моісеєв О.М., Клечановський С.Є. Використання місцевих мобільних дактилоскопічних обліків // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ, 2002. - Вип. 3. – С. 83-85.
151. Моісеєв О.М. Практика взаємодії експертних і слідчих підрозділів МВС України // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Тез. доповідей. – К.: НАВСУ, 2000. - С. 31-37.
152. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. - К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР, 1999. – 400 с.
153. Мостовая И.М. Юридическая психология. – К.: ВИРА-Р, 1998. – 96 с.
154. Надгорный Г.М. Гносеологические аспекты понятия “специальные знания” // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1980. - Вып. 21. – С. 37-42.
155. Настільна книга слідчого: [Наук. практ. видання для слідчих і дізнавачів] /Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.
156. Ненашев С. Трасологические экспертизы ногтей человека и их следов // Соц. законность. - 1991. - № 2. – С. 47-49.
157. Новий тлумачний словник української мови. Т. 4. / Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2000. – 942 с.
158. Носенко Э.Л., Карпов О.Н., Чугай А.А. О возможности методики распознания состояния говорящего по характеристикам его речи в практике судебного расследования // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии: Сб. науч. тр. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1980. – С. 135-140.
159. Обнаружение, фиксация и изъятие следов: Справочник для следователей и оперативных работников ОВД. /Под общ. ред. Е.А. Зуева. - М., 1969. – 142 с.
160. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. - М.: АЗЪ, 1993. – 960 с.
161. Основы естественнонаучных знаний для юристов: Учебник для вузов по курсу “Концепции современного естествознания” / Под ред. Е.Р. Россинской. – М.: НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 600 с.
162. Основи методики розслідування злочинів, скоєних з використанням ЕОМ / М.В. Салтевський. Навч. посібник. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – 35 с.
163. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. – М.: Юрид. лит., 1973. – 144 с.
164. Палій В.М. Судова експертиза повинна бути неупередженою // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов (к 75-летию основания Харьк. НИИСЭ им. Засл. проф. Н.С. Бокариуса). – Х.: Право, 1998. – С. 21-24.
165. Панов В.Г. Чувственное, рациональное, опыт. - М., 1976. – 256 с.
166. Панюшкин В.А. Научно-технический прогресс и уголовное судопроизводство (правовые аспекты). – Воронеж: Изд. Воронеж. ун-та, 1985. – 151 с.
167. Пащенко В.І., Свистунов О.Я., Хомко Р.Л. Пошук вибухових пристроїв і речовин: Програма спеціального курсу для фахівців експертної служби МВС України. – К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2003. – 12 с.
168. Перебитюк М.В. Пошукові науково-технічні засоби та їх застосування при розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 95 с.
169. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. - М.: Юрид. лит., 1989. – 192 с.
170. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е изд. – Минск: Выш. шк., 1976. – 176 с.
171. Порубов Н.И. Организационные вопросы использования в следствии научно-технических средств // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. - Минск, 1971. - Вып. 2. – С. 31-33.
172. Постика И.В. Судебно-исследовательская фотография как отрасль специальных криминалистических знаний. // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1969. - Вып. 6. - С. 206-208.
173. Пошюнас П.К. Документальная ревизия и ее значение в советском уголовном процессе // Сборник научных работ. – Вильнюс, 1968. - Вып. 3. – С. 86-99.
174. Пошюнас П.З. Процессуальная рег