Азарова Марія Володимирівна. Повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення




  • скачать файл:
  • Название:
  • Азарова Марія Володимирівна. Повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
  • Альтернативное название:
  • Азарова Мария Владимировна. Полномочия прокурора в уголовном производстве в форме частного обвинения
  • Кол-во страниц:
  • 209
  • ВУЗ:
  • ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
  • Год защиты:
  • 2015
  • Краткое описание:
  • Азарова Марія Володимирівна. Повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Донец. юрид. ін-т. - Кривий Ріг, 2015.- 170 с.



    МІНІСТРЕСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
    ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ



    На правах рукопису


    АЗАРОВА МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА


    УДК 343.133 (477)



    ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ


    12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
    судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук



    Науковий керівник:
    ВОЛОБУЄВА
    Олена Олексіївна,
    кандидат юридичних наук, доцент







    Кривий Ріг – 2015









    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………….4
    ВСТУП…………………………………………………………………………...5

    РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ …………………………………………….14

    1.1. Історія розвитку повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення………………….……………………………....14
    1.2. Сутність та правові основи повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення ………………………………….28
    Висновки до розділу 1………………………………………………………….52

    РОЗДІЛ 2. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ.......……………………………...55

    2.1. Повноваження прокурора під час початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ………………….………………………………..55
    2.2. Повноваження прокурора під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення ….………......81
    Висновки до розділу 2………………………………………………………...106

    РОЗДІЛ 3. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ПІД ЧАС СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ.......…………………………….................110

    3.1. Повноваження прокурора в суді першої інстанції у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення .………………………………..110
    3.2. Повноваження прокурора в судовому провадженні з перегляду судових рішень у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення ……132
    Висновки до розділу 3………………………………………………………...151

    РОЗДІЛ 4. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ………………………………………………………....154

    ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..168
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….174
    ДОДАТКИ…………………………………………………………………….200





    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


    ВСУ Верховний Суд України
    ГПУ Генеральна прокуратура України
    ЗУ Закон України
    КК Кримінальний кодекс
    КПК Кримінальний процесуальний кодекс
    КУ Конституція України
    ОВС Органи внутрішніх справ
    МВС України Міністерство внутрішніх справ України
    п. Пункт
    пп. Пункти
    РБ Республіка Білорусь
    РК Республіка Казахстан
    РФ Російська Федерація
    р. Рік
    рр. Роки
    ст. Стаття
    США Сполучені Штати Америки
    ФРН Федеративна Республіка Німеччина
    ЦК Цивільний кодекс України
    ч. Частина
    чч. Частини
    § Параграф
    §§ Параграфи







    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. З моменту проголошення незалежності Україною у 1991 році, керівництвом держави був обраний шлях до євроінтеграції, який зумовив докорінні зміни в різних сферах суспільного життя України. Ці зміни стосувались передусім впровадження демократичних стандартів співіснування членів українського суспільства та функціонування державного апарату зокрема. Із прийняттям у 1996 році Конституції України, ключові демократичні принципи знайшли своє відображення на сторінках Основного закону держави. Конституцією України визначено, що утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Цей фундаментальний принцип суттєво вплинув на формування галузевого законодавства та кримінального процесуального законодавства зокрема.
    Із затвердженням Указом Президента України № 311/2008 від 08.04.2008 року Концепції реформування кримінальної юстиції України, визначена основна мета процесу реформування національної кримінальної юстиції у вигляді підвищення ефективності забезпечення прав і свобод людини. Досягнення вказаної мети має забезпечуватись такими принципами: гуманізацією законодавства у сфері кримінальної юстиції; поєднанням захисту прав особи і забезпеченням публічних інтересів; забезпеченням рівності всіх перед законом та процесуальної рівності сторін у кримінальному провадженні.
    Належна реалізація зазначених принципів та досягнення обумовленої Концепцією реформування кримінальної юстиції України мети неодмінно розглядаються крізь призму збільшення ефективності процесуальної діяльності органів, що здійснюють кримінальне провадження. Ключове місце серед яких перш за все відводитиметься прокуророві, якого законом наділено змістовним спектром процесуальних повноважень в межах реалізованих ним ключових процесуальних функцій визначених у ст. 121 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».
    Проте слід зазначити, що на даний момент практична реалізація вказаних процесуальних функцій характеризується критерієм універсальності в кримінальних провадженнях як із публічною так й з приватною формою зокрема. Цей законодавчий аспект означатиме домінування інтересів публічних, які відстоюватиме прокурор як представник державного обвинувачення навіть в категорії кримінальних проваджень, які своєю сутністю належать до приватного обвинувачення. Збільшення вагомої ролі присутності державних інтересів у сфері вирішення приватних кримінально-правових конфліктів не завжди матиме позитивне забарвлення, а інколи може призводити й до негативних наслідків, беручи до уваги прихованість приватної сфери життєдіяльності більшості членів суспільства та особисту зацікавленість у вирішенні приватних кримінально-правових конфліктів. Тому надмірне втручання представників держави у сферу приватних інтересів під час вирішення кримінальних конфліктів має бути відповідним чином відкоригована за для недопущення з’явлення такого негативного явища як вторинна віктимізація потерпілих від кримінальних правопорушень осіб в кримінальних провадженнях.
    Враховуючи вищевказане, проблеми визначення повноважень прокурора у кримінальних провадженнях приватної форми обвинувачення у вітчизняному кримінальному процесі особливо актуалізуються. Вирішене у дисертаційному дослідженні наукове завдання полягає у комплексному дослідженні повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Розв’язання зазначеного наукового завдання має суттєве значення для теорії кримінального процесу.
    Вагомий внесок у розвиток вчення про процесуальний статус прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення зробили вітчизняні вчені, зокрема: Ю.П. Аленін, І.В. Вернидубов, О.О. Волобуєва, О.П. Герасимчук, С.В. Давиденко, С.Л. Деревянкін, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, Є.Г. Коваленко, І.В. Кубарєв, О.П. Кучинська, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, В.В. Навроцька, В.В. Назаров, В.Т. Нор, Г.М. Омельяненко, Д.О. Пилипенко, І.В. Рогатюк, О.В. Сапін, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, Л.І. Шаповалова, В.М. Юрчишин, та інші.
    Наукові пошуки названих авторів безумовно є значним внеском у науку кримінального процесу. Проте, незважаючи на цей факт, доводиться визначати малодослідженість та дискусійність певних питань щодо визначення особливості змісту повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; співвідношення процесуального статусу прокурора із процесуальним статусом потерпілого як учасника кримінального провадження з боку обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; вплив процесуальних повноважень прокурора на реалізацію інституту угод в кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення та інших питань.
    У контексті проведення реформи національної системи кримінального судочинства одним з ключових напрямів є розробка пропозицій щодо оптимізації процесуальних повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Вказане обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності до п. 4 розділу «Правові засоби боротьби зі злочинністю» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 5 березня 2012 року № 4-12).
    Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту МВС України на 2013 та 2014 рр. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Донецького юридичного інституту МВС України (протокол № 6 від 25.12.2013 р.) і схвалено Національною академією правових наук України (протокол №1158 за 2013 р.).
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є отримання нових наукових результатів щодо оптимізації процесуальних повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
    Для досягнення цієї мети ставились такі задачі:
    - дослідити сутність та правові основи повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
    - визначити періодизацію розвитку повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
    - дослідити повноваження прокурора під час початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;
    - проаналізувати зміст повноважень прокурора під час реалізації стадії досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення;
    - дослідити повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення в суді першої інстанції;
    - здійснити комплексне дослідження повноважень прокурора в судовому провадженні з перегляду судових рішень у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
    - дослідити повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення в зарубіжних державах;
    - сформулювати науково-практичні пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінального процесуального кодексу України, які визначають повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
    Об’єкт дослідження – кримінальні процесуальні відносини, які виникають та реалізуються між учасниками кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
    Предмет дослідження – повноваження прокурора у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення.
    Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети і задач, з урахуванням об’єкта і предмета. Діалектичний підхід як загальнонауковий, наскрізний метод виявився у тому, що уявлення про повноваження прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення досліджувалися у їх розвитку, тісній переплетеності зі змінами в законодавстві, моральних цінностей та світогляду людини (використовувався протягом усього дослідження). Метод системного аналізу використовувався протягом усього дослідження, застосовувався під час дослідження положень Конституції України, кримінального процесуального законодавства України та держав СНД, нормативних актів Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України. Історичний метод надав можливість прослідкувати еволюцію розвитку та становлення повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (використовувався у підрозділі 1.1.). Порівняльно-правовий метод використовувався для здійснення порівняння положень чинного КПК щодо реалізації повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення національного кримінального процесу з аналогічними положеннями законодавств іноземних держав (підрозділ 2.1.). Логіко-семантичний метод застосовувався для визначення понятійного апарата за темою дослідження (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.1.). Метод моделювання використовувався для визначення окремих процесуальних аспектів алгоритму реалізації прокурором повноважень на різних стадіях кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2.). Статистичний метод використовувався під час дослідження статистичних даних показників роботи національної системи кримінального судочинства з розгляду кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.). Соціологічний метод застосовувався для визначення позицій прокурорів з питань, що досліджувалися (підрозділи 2.2., 3.1., додатки А, Б.).
    Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, в яких висвітлюються як загальні питання кримінального процесуального права, так і теоретичні та практичні питання кримінального процесуального визначення повноважень прокурора у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення. У процесі написання дисертації поряд із літературою з кримінального процесу, використовувалась література з історії держави та права, конституційного права, міжнародного права, кримінального права, а також інших сфер науки.
    Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять: Конституція України, вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство та законодавство іноземних країн, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України.
    Емпіричну базу дослідження склала інформація, отримана в результаті анкетування 120 прокурорів Донецької, Дніпропетровської, Вінницької, Одеської, Рівненської областей України, які реалізують процесуальні повноваження у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення, а також даних, одержаних під час дослідження 150 архівних кримінальних справ, розглянутих судами України протягом 2008-2014 років.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
    вперше:
    - обґрунтована необхідність під час складання (погодження) прокурором клопотання щодо застосування запобіжних заходів з метою запобігання спробам незаконного впливу на потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, залучати потерпілу особу до цієї процедури для встановлення підстав та доцільності використання вказаного мотиву;
    - доведено, що ініціація прокурором судового провадження з перегляду судового рішення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення здійснюється за наявності відповідної заяви потерпілого щодо цього.
    удосконалено:
    - наукові положення щодо процедури початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Обґрунтована доцільність початку прокурором кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо тяжких або особливо тяжких кримінальних правопорушень за заявою близького родича або члена сім’ї потерпілого;
    - теоретичні положення щодо участі прокурора у процедурі укладання угоди про примирення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Обґрунтовано, що прокурор зобов’язаний долучатись до укладання угоди про примирення у вигляді висловлення суду особистої позиції стосовно обґрунтованості, адекватності та співмірності таких умов угоди як: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення тощо.
    дістало подальший розвиток:
    - положення що за умов відмови від обвинувачення, прокурор, за відповідним клопотання потерпілого або його представника, здійснює безпосередню або опосередковану допомогу (шляхом надання відповідних вказівок органу досудового розслідування) потерпілому та його представнику у реалізації формального та/або матеріального аспекту обвинувальної функції. Доведено, що за умов відмови прокурора, який брав участь в судовому розгляді кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, задовольнити вказане клопотання, потерпілий або його представник можуть оскаржити це рішення до вищестоящого прокурора;
    - визначення шляхів дослідження історичного розвитку повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення в частині встановлення його конкретної історичної періодизації. Доведено, що історичний розвиток процесуального статусу прокурора у кримінальних приватноправових конфліктах складається з шести періодів, які охоплюють історичний проміжок часу з VII ст. н.е. до сьогодення.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні та прикладні висновки й рекомендації можуть бути підґрунтям: у науково-дослідницькій роботі – для подальшої наукової розробки низки питань щодо визначення процесуального статусу прокурора та його повноважень в кримінальних провадженнях із різними формами обвинувачення та приватного обвинувачення зокрема (акт впровадження у науково-дослідну діяльність Донецького юридичного інституту МВС України результатів дисертаційного дослідження № 11 від 16.02.2015); у подальших наукових дослідженнях Кримінологічної асоціації України щодо подальшої оптимізації кримінального процесуального статусу прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (акт впровадження від 01.04.2015); у навчальному процесі – під час викладання курсу кримінального процесу та при підготовці відповідних розділів підручників, лекцій й навчальних посібників (акт впровадження результатів наукового дослідження в навчальний процес Донецького юридичного інституту МВС України № 17 від 16.02.2015).
    Особистий внесок здобувача. Обґрунтовані у дисертаційному дослідженні узагальнення та пропозиції сформульовані дисертантом на підставі особистих досліджень. Участь здобувача в публікації, яка підготовлена з О.О. Костенко «Аналіз представницької діяльності прокурора в адміністративному процесі України», становить 50 %.
    Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження, доповідались на 9-й Міжнародній науково-практичній конференції «Achievement of high school» (м. Софія, 2013 рік), 9-й Міжнародній науково-практичній конференції «Perspektywicyne opracowania sa nauka i technikami – 2013» (Пржемишль, 2013 рік), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу» (Донецьк, 2014 рік).
    Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін та судових експертиз Донецького юридичного інституту МВС України.
    Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць. Серед них: 6 статей у фахових виданнях з юридичних дисциплін, перелік яких затверджений Міністерством освіти і науки України; 1 стаття у зарубіжному виданні; 1 стаття у професійному виданні; 3 тези доповідей на науково-практичних конференціях.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, які об’єднують 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, обсяг основного тексту дисертації 173 сторінки, 4 додатки складають 10 сторінок, список використаних джерел (231 найменування) викладений на 26 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    В результаті проведеного дисертаційного дослідження вирішено поставлене наукове завдання, яке є важливим для теорії і практики кримінального процесу. У результаті комплексного дослідження повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення одержані нові наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції. Основні з них такі:
    1. Автором визначено, що повноваження прокурора в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення полягають в регламентованій кримінальним процесуальним законом діяльності останнього із формування, формулювання обвинувальної тези та її висування у встановленому законом порядку, а також доведення обґрунтованості цієї тези у суді з метою відновлення інтересів суспільства та особистих прав фізичних, а також юридичних осіб, які постраждали внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також забезпечення участі потерпілого та його представника у здійснення обвинувального процесу в кримінальному провадженні. Реалізація прокурором вказаних процесуальних функцій у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення відбувається у межах реалізації засади публічності кримінального процесу із одночасним забезпеченням реалізації прокурором процесуального принципу диспозитивності в кримінальних провадженнях зазначеної категорії. Вказані процесуальні дії реалізуються прокурором в межах національного кримінального процесуального законодавства та із обов’язковим врахуванням норм міжнародного права.
    2. Визначено, що історія розвитку повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення має таку періодизацію: 1) доба Київської Русі (VII ст. – друга пол. ХIV ст.). Виникає перше нормативне закріплення моделі розподілу видів обвинувачення за суб’єктами її реалізації. За тяжкими злочинами проти представників влади кримінальне переслідування здійснювалось громадськими представниками «судними мужами»; 2) литовсько-польська доба (середина ХIV – друга половина XVІІ ст.). Із прийняттям у 1566 році другого Литовського статуту виникають елементи слідчого процесу під час здійснення провадження за правопорушеннями. Впроваджується посада «возного», який від імені держави реалізовував кримінальне переслідування винних осіб. Посадові особи могли розпочати провадження за відсутності відповідної заяви з боку потерпілого; 3) період становлення Української козацької держави XVIІ-XVIII ст. У цей період в судовий процес впроваджується посада «осавула», який за дорученням суду здійснював провадження за тяжкими правопорушеннями. За незначними правопорушеннями керівна роль продовжує належати потерпілій особі; 4) період входження України до складу Російської імперії (XVIII – початок XX ст.). У цей період на території сучасної України виникає інститут прокуратури. Прокурори здійснювали кримінальне провадження за тяжкими правопорушеннями. Представники держави втручались у сферу кримінально-правових інтересів у випадку загрози шкоди державним інтересам; 5) період входження України до складу СРСР (1922 – 1991 рр.). Цей період характеризується поступовим збільшенням впливу держави у особі прокурора на вирішення кримінальних конфліктів приватної сфери обвинувачення; 6) період незалежної України (з 1991 року). Із прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу, запроваджено новий етап розвитку національного кримінального процесу та повноважень прокурора у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення.
    3. У межах роботи зосереджено увагу на кількісному та якісному складу кримінальних правопорушень кримінальні провадження за якими розпочинаються виключно за ініціативи потерпілих осіб. Автором пропонується за окремими кримінальними правопорушеннями, які законодавець відносить до сфери приватного обвинувачення уповноважувати прокурора розпочинати кримінальне провадження за заявою близького родича або члена сім’ї потерпілого. До цього переліку кримінальних проваджень мають належати тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 152 КК та стст. 185, 186, 189, 190, 191, 192 КК України. Також наголошено на доцільності початку прокурором кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за власної ініціативи у випадку вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Автором також наголошується на доцільності закріплення у законі положення щодо початку прокурором кримінального провадження у формі приватного обвинувачення не лише за наявності письмової заяви потерпілої особи, а й за заявою законного представника потерпілого у випадку недосягнення потерпілим повноліття або за наявності у постраждалої особи певних фізичних або розумових вад, що певним чином обмежують або виключають дієздатність.
    4. Дисертантом обґрунтована доцільність звернення особливої уваги прокурором на забезпечення практичної можливості потерпілому реалізовувати наданий йому законом відповідний обсяг правосуб’єктності в кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення. Для досягнення цієї мети автором наголошується на необхідності здійснення змістовного контролю з боку прокурора за дотримання розумних строків під час початку стадії досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення та своєчасного прийняття слідчим необхідних процесуальних дій щодо початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Здобувачем у межах роботи наголошено на необхідності своєчасного ознайомлення потерпілого із його правами та обов’язками у кримінальному провадженні та роз’яснення їх змісту. Також зосереджено увагу на ознайомлення прокурором потерпілої особи зі змістом та сутністю обвинувальної тези, яка міститься у відповідних процесуальних документах та надання можливості оскарження цих процесуальних актів до вищестоящого прокурора. Під час дослідження дисертантом наголошується на доцільності встановлення прокурором особистої думки потерпілого стосовно визначення мети та підстав застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні приватного обвинувачення у вигляді запобігання спробам незаконного впливу підозрюваного чи обвинуваченого на потерпілу особу.
    5. В межах дисертаційного дослідження здобувачем наголошено, що під час затвердження судом угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, доцільно в обов’язковому порядку визначення судом ґрунтовної позиції прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні щодо змісту та сутності матеріальних та інших вимог потерпілого до винної особи. Вказане є необхідним для запобігання висування потерпілим надмірних вимог до винної особи. Автором додатково наголошено на доцільності надання допомоги прокурором, який відмовився від обвинувачення в суді потерпілому, що зголосився підтримувати обвинувачення, в реалізації цієї процесуальної функції у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
    6. Доведено, що під час ініціації прокурором перегляду судового рішення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, це має здійснюватись лише за наявності відповідної зави потерпілої особи, її представника та/або законного представника щодо здійснення вказаних процесуальних дій. Автором також наголошено на подальшому здійсненні судового розгляду кримінального провадження у випадку перекваліфікації дій винної особи з кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення на правопорушення із приватною формою обвинувачення за умов наявності відповідної письмової заяви потерпілого щодо початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Під час ініціації перегляду судового рішення в кримінальному провадженні із приватною формою обвинувачення прокурором, який не брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, здобувачем наголошено на доцільності в обов’язковому порядку особистого залучення до провадження прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції або приєднання до матеріалів справи його позиції у вигляді письмово роз’яснення сутності питань, які розглядаються у суді.
    7. Автором розглянуті кримінальні процесуальні нормативні акти, що регулюють процесуальний статус та повноваження прокурора в кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення зарубіжних країн. Дисертантом зосереджено увагу на законодавчих актах зарубіжних держав, що належать на романо-германської, англо-саксонської та далекосхідної правових систем. Визначено специфіку та відповідні особливості структури та змісту повноважень прокурора у кримінальних провадженнях із приватною формою обвинувачення окремих держав, що належать до вказаних правових систем.
    На основі проведеного дисертаційного дослідження розроблено такі пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України:

    Стаття 55. Потерпілий
    п. 2 ч. 2. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення або особою, яка прийняла заяву про залучення до кримінального провадження як потерпілого.

    Стаття 56. Потерпілий
    п. 1 ч. 1. бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення.

    Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна
    ч. 7. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення, а також потерпілому, у випадку якщо ухвалу про арешт майна постановлено в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

    Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
    ч. 5 Вирок суду першої інстанції у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути оскаржений прокурором лише на підставі заяви потерпілого, його представника та/або законного представника.

    Стаття 424. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку
    ч. 5 Вирок суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути оскаржений в касаційному порядку прокурором лише на підставі заяви потерпілого, його представника та/або законного представника.

    Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди
    ч. 6. Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх. Суд зобов’язаний з’ясувати думку прокурора, який бере участь у кримінальному провадженні щодо таких умов укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим: розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Азарова М.В. Аналіз представницької діяльності прокурора в адміністративному процесі України / М.В. Азарова, О.О. Костенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 2. – С. 78-84.
    2. Азарова М.В. Генезис теоретичних положень та законодавчих норм щодо участі прокурора в кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення / М.В. Азарова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2014. – №1. – С. 203-210.
    3. Азарова М.В. Завдання і повноваження прокурора в апеляційному провадженні (український досвід) / М.В. Азарова // Приднепровский научный вестник. – 2013. – №9. – С. 51-54.
    4. Азарова М.В. Окремі питання кримінального провадження у формі приватного обвинувачення / М.В. Азарова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2014. – №1., Том 3. – С. 119-120.
    5. Азарова М.В. Окремі процесуальні особливості повноважень прокурора під час початку кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення / М.В. Азарова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2014. – №6-1. Том. 4. – С. 14-18.
    6. Азарова М.В. Особливості повноважень прокурора у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення: українські законодавчі новели / М.В. Азарова // Materiály IX Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji „Perspektywicyne opracowania sa nauka i technikami – 2013” Volume 12. Prawo.: Przemysl. Nauka i studia. – С. 9-15.
    7. Азарова М.В. Прокурор у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення: шляхи вдосконалення / М.В. Азарова // Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених (в авторській редакції), (Донецьк 15 березня 2014) . – Донецьк: ООО «Цифровая типография», 2014. – С. 10.
    8. Азарова М.В. Про особливі порядки кримінального провадження за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / М.В. Азарова // Материали за 9-а международна научна практична конференція, «Achievement of high school». – София. «Бял ГРАД_БГ» ООД, 2013. – Т. 14. Закон. – С. 19-23.
    9. Азарова М.В. Субекты доказывания: сравнительно-правовая характеристика законодательства Российской Федерации и Украины / М.В. Азарова // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – №1. – С. 255-257.
    10. Азарова М.В. Участь прокурора у процедурі початку кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення / М.В. Азарова // Митна справа. – 2014. – №6. Ч. 2, Кн. 1. – С. 191-198.
    11. Азарова М.В. Функции прокурора в уголовном процессе по делам частного обвинения (исторический опыт судебной реформы 1864 года) / М.В. Азарова // Современный научный вестник. – 2014. – №16. – С. 86-90.
    12. Аликперов Х. Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим / Х. Д. Аликперов // М. : Законность,. – 1999. – № 6. – С. 12-32.
    13. Аникина Е. И. Производство по делам частного обвинения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Аникина Елена Ивановна. – Саранск, 2000. – 171 с.
    14. Баулін Ю. В. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / Колектив авторів. За заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 364 с.
    15. Бобылев М. П. Обвинение как предмет уголовного правосудия в современной России : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / М. П. Бобылев. – Уфа, 2004. – 21 с.
    16. Бороданков А. Процессуальные особенности возбуждения дел о преступлениях, предусмотренных ст. 112. ч. 1 ст. 130 и ст. 131 УК РСФСР / А. Бороданков, С. Катькало // Российская юстиция. – 1997. – № 11. – С. 21
    17. Букша Н. Ю. Назначение института прекращения уголовного дела и уголовного преследования в российском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Н. Ю. Букша. – Краснодар, 2005. – 22 с.
    18. Быковская Е. В. Уголовное судопроизводство по делам частного обвинения: проблемы правовой регламентации и их решение : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Быковская Елена Васильевна. – М., 2006. – 219 с.
    19. Василенко Л. А. Производство по делам частного обвинения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Василенко Людмила Александровна. – Омск, 2005. – 253 с.
    20. Васильєв Г. Вступне слово [Електронний ресурс] : Васильєв Г. Державне обвинувачення в судах України: здобутки, проблеми та перспективи його розвитку в умовах судової реформи / Васильєв Г. – Х., 2003. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=61697&fp=941&s=print.
    21. Великосельский Ю. И. Функций защиты на стадии предварительного расследования : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ю. И. Великосельский. – Челябинск, 2004. – 18 с.
    22. Висновок Європейської Комісії «За демократію через право» № 735/2013 від 14.10.2013 щодо проекту закону «Про прокуратуру» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zib.com.ua/ua/43073-visnovok_venecianskoi_komisii_schodo_novoi_redakcii_zakonu_p.html
    23. Воронин В. В. Становление, особенности и проблемы российского судопроизводства по делам частного обвинения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Воронин Владимир Викторович. – Оренбург, 2001. – 206 с.
    24. Ворончихин М. А. Субъекты уголовного преследования (понятие, виды, правовая культура) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ворончихин Михаил Александрович. – Ижевск, 2002. – 168 с.
    25. Галкин Б. А. Функция прокурора в советском уголовном процессе / Галкин Б. А. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 79 с.
    26. Гапонов А. Зміна прокурором обвинувачення в суді / А. Гапонов, Л. Хруслова // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 87.
    27. Герасимчук О. П. Реалізація потерпілим диспозитивності у кримінальному судочинстві України [монографія]. – К. : Прецедент, 2009. – 175 с.
    28. Голиков О. В. Совершенствование российского законодательства в сфере защиты потерпевшего в уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Голиков Олег Владиславович. – М., 2003. – 147 с.
    29. Головачук О. С. Усиление процессуальных гарантий прав потерпевшего по делам частного обвинения / О. С. Головачук // Современная преступность : состояние, тенденции, средства преодоления : материалы Всерос. науч.-практ. конф. 22-23 апреля 1999 г. – Екатеринбург, 1999. – С. 211
    30. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Головко Л. В. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 544 с.
    31. Горлова С. В. Уголовное преследование как проявление публичности в уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Горлова Светлана Вениаминовна. – Челябинск, 2006. – 273 с.
    32. Горя Н. Принцип состязательности и функции защиты в уголовном процессе / Н. Горя // Советская юстиция. – 1990. – № 7. – С. 22
    33. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 188 с.
    34. Гриненко А. Потерпевший должен иметь не меньше процессуальных прав, чем обвиняемый / А. Гриненко // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 51.
    35. Громов Н. А. Правоприменительная деятельность органов предварительного расследования, прокуратуры и суда / Громов Н. А. – М. : Приор, 2000. – 524 с.
    36. Гурджі Ю. О. Проблеми формування і реалізації кримінально-процесуальної активності потерпілого на досудових стадіях : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю. О. Гурджі. – Х., 2000. – 17 с.
    37. Гуськова А. П. Соотношение частных и публичных начал в уголовном процессе / Гуськова А. П. – Екатеринбург : УрГЮА, 1999. – 487 с.
    38. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. – Москва, 2002. – С. 209-213
    39. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / С. В. Давиденко. – Х., 2007. – 42 с.
    40. Давыдов П. М. Обвинение в Советском уголовном процессе / Давыдов П. М. – Свердловск: [б. изд.], 1974. – 136 с.
    41. Даев В. Г. Процессуальные функции и принцип состязательности в уголовном судопроизводстве / Даев В. Г. – М. : Правоведение, 1974. – 285 с.
    42. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29.11.1985 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_114.
    43. Деревянкін С. Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві : монографія / С. Л. Деревянкін. – Одеса : ОДУВС, 2008. – 174 с.
    44. Дорошков В. В. Материально-правовые и процессуальные аспекты частного обвинения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Дорошков Владимир Васильевич. – М., 1997. – 200 с.
    45. Евлоев Р. М. Процессуальные гарантии защиты прав и законных интересов лиц, потерпевших от преступлений (стадия предварительного расследования): дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Евлоев Рашид Магометгиреевич. – СПб., 2005. – 210 с.
    46. Європейська Конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів від 24.11.1983 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU83302.html.
    47. Евстратенко Е. В. Защита свидетелей и потерпевших в уголовном процессе России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Евстратенко Елена Владимировна. – Челябинск, 2004. – 190 с.
    48. Еникеев З. Д. Механизм уголовного преследования : учебн. пособ. / Еникеев З. Д. – Уфа : Изд-во. Башкир. ун-та, 2002. – 116 с.
    49. Ефанов В. А. Возбуждение уголовного дела судом / Ефанов В. А. – Воронеж, 1988. – 104 с.
    50. Жеребятьев И. В Процессуально-правовое положение личности потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Жеребятьев Игорь Владимирович. – Оренбург, 2004. – 244 с.
    51. Жидких А. А. Обеспечение прав несовершеннолетних потерпевших на предварительном следствии : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Жидких Анатолий Александрович. – М., 1998. – 146 с.
    52. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02.06.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3460-vi.
    53. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VI від 13.04.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4652-17.
    54. Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96-%E2%F0.
    55. Закон України «Про прокуратуру» № 1789/96-XII від 05.11.1991 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1789-12
    56. Зауваження до проекту Кримінального процесуального кодексу України (реєстраційний № 9700) від 22.03.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312.
    57. Захарченко П. П. Історія держави та права України / П. П. Захарченко, О. В. Кузьминець. – К. : Університет «Україна», 2005. – 212 с.
    58. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / Зеленецкий В. С. – Х. : Вища школа, 1979. – 144 с.
    59. Зеленин С. Р. Потерпевший в состязательном процессе / С. Р. Зеленин // Российская юстиция. – 2001. – № 3. – С. 49.
    60. Зилалиев Д. Т. Обеспечение доступа к правосудию потерпевшим от преступлений по делам публичного обвинения: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Зилалиев Дуйшенбек Текшербекович. – М., 1999. – 189 с.
    61. Зинатуллин З. З. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовным делам / З. З. Зинатуллин, Т. З. Зинатуллин. – Ижевск : Детектив-информ., 1979. – 400 с.
    62. Іванов В. М. Історія держави і права України. Ч. 1 / Іванов В. М. – Київ : МАУП, 2002. – 264 с.
    63. Игнатьева М. В. Процессуальные и организационные вопросы соблюдения прав и законных интересов потерпевших и обеспечение их личной безопасности : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Игнатьева Мария Владимировна. - Москва, 2000. – 229 с.
    64. Калашникова Н. Я. Гарантии прав потерпевшего в советском уголовном процессе / Н. Я. Калашникова // Материалы межвузовского научного совещания на тему : Дальнейшее развитие советской демократии и укрепление социалистической законности . – М., 1958. – С. 11
    65. Кан М. П. Процессуальные функции прокурора в досудебных стадиях уголовного судопроизводства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кан М.П. – Томск, 1988. – 175 с.
    66. Карев Д. С. Советский уголовный процесс / Карев Д. С. – М. : Правоведение, 1968. – 289 с.
    67. Каркач П. М. Державне обвинувачення в суді / Каркач П. М. – Х. : Право, 2007. – 208 с.
    68. Картохина О. А. Начало и прекращение уголовного преследования следователями органов внутренних дел : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Картохина Оксана Алексеевна. – СПб, 2003. – 244 с.
    69. Катькало С. И. Судопроизводство по делам частного обвинения / С. И. Катькало, В. З. Лукашевич – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 208 с.
    70. Квашис В. Е. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений / В. Е. Квашис, Л. В. Вавилова. – М. : Изд-во МВД РФ, 1996. – 124 с.
    71. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 505 с.
    72. Кокорев Л.Д., Кузнецов Н.П. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л.Д. Кокорев, Н.П. Кузнецов. - Воронеж. : Изд. ВГУ., 1995. - 453 с.
    73. Колдин С. В. Защита прав и законных интересов потерпевшего по Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации : дис.. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Колдин Сергей Владимирович. – Саратов, 2004. – 235 с.
    74. Коленцова В. В. Реализация принципа обеспечения законных интересов личности в досудебном производстве: Потерпевший и обвиняемый : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Коленцова Вероника Владимировна. – Н. Новгород, 2002. – 223 с.
    75. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
    76. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
    77. Коркунов В. М. Уголовно-процессуальная активность граждан и пути ее повышения / В. М. Коркунов // Правоведение. – 1987. – № 5. – С. 64
    78. Корякин И. П. Отрасль права и институт права (аксиология цивилитарного права) / Корякин И. П. – Караганда : Караганд. юрид. ин-т. МВД Республики Казахстан, 2004. – 288 с.
    79. Красиков А. Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве / А. Н. Красиков. – Саратов, 1976. – С. 20
    80. Краснятов А. Ю. О конституционном закреплении места прокуратуры в системе органов государственной власти / А. Ю. Краснятов, С. Л. Лонь. – Томск : В. С., 2000. – 497 с.
    81. Круглов И. В. Уголовный иск и механизм его доказывания : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Круглов Игорь Валентинович. – Н. Новгород, 2001. – 177 с.
    82. Крюков В. Ф. Отказ прокурора от государственного обвинения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Крюков Виктор Федорович. – Воронеж, 1996. – 188 с.
    83. Кубарєв І.В. Проблеми процесуального статусу прокурора у кримінальному судочинстві / І.В. Кубарєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2014. - №2. – С. 127-138.
    84. Кудин Ф. М. Обвинение и принуждение в уголовном судопроизводстве / Кудин Ф. М. – Екатеринбург: [б. изд.], 2005. – 481 с.
    85. Курочка М. Й. Прокурорський нагляд в Україні : підруч. / М. Й. Курочка, П. М. Каркач. – Львів : ЛАВС, 2004. – 424 с.
    86. Курочкина Л. А. Проблема обеспечения прокурором прав участников судебного разбирательства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Курочкина Лариса Александровна. – Москва, 2003. – 160 с.
    87. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Куцова Э. Ф. – М. : Изд-во МГУ, 1972. – С. 8.
    88. Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників : монографія / О. П. Кучинська. — К. : Юрінком Iнтер, 2013. — 288 с.
    89. Кучинскька О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України : автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза» / О. П. Кучинська. – К., 1996. – 22 с.
    90. Ларин А. М. О принципах уголовного процесса и гарантиях прав личности в проекте УПК / А. М. Ларин // Российская юстиция. – 1997. – № 9. – С. 10.
    91. Ласточкина Р. Апелляция в русском уголовном судопроизводстве / Ласточкина Р., Александров А., Ковтун Н. – Н. Новгород, 1999. – 108 с.
    92. Лобанов А. П. Функции уголовного преследования и защиты в российском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А. П. Лобанов. – М., 1996. – 23 с.
    93. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: курс лекцій : навч. посіб. / Лобойко Л. М. – К. : Істина, 2007. – 456 с.
    94. Лукин В.П. Специальный доклад Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// %20прокурору/Лукин.%20по%20потерпевшему.htm
    95. Лупинская П. А. Уголовный процесс / Лупинсая П. А. – М. : Юрист, 1995. – 690 с.
    96. Мазалов А. Особенности производства по делам частного обвинения / А. Мазалов // Соц. законность. – 1971. – № 10. – С. 55
    97. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
    98. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві та їх значення [Електронний ресурс] / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 7 (47) / – Режим доступу : http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/04FB76DE2D0D1F73C2256EF30046267B?OpenDocument.
    99. Мандриченко Ж. В. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ж. В. Мандриченко. – Одеса, 2007. – 19 с.
    100. Масудов Р. Институт примирения в уголовном процессе: необ¬ходимость и условия развития / Р. Масудов, Н. Флямер, А. Грасенкова // Уголовное право. – 1998. – № 1. – С. 73.
    101. Мельник О. В. Поняття і зміст кримінального переслідування як функції кримінального судочинства / О. В.Мельник // Українська академія внутрішніх справ України / НАВСУ. – К., 2005. – № 2. – С. 272–278.
    102. Мерецкий Н. Е. Концептуальные проблемы развития состязательности сторон в уголовном судопроизводстве / Н. Е. Мерецкий // Фундаментальные и прикладные проблемы управления расследованием преступлений. Ч. 3. – М. : Академия управления МВД России, 2005. – С. 36.
    103. Мизулина Е. Б. Уголовный процесс: концепция самоограничения государства / Мизулина Е. Б. – Томск: [б. изд.], 1991. – 302 с.
    104. Мисник И. В. Потерпевший в российском уголовном судопроизводстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Мисник Ирина Владиславовна. – Иркутск, 2005. – 238 с.
    105. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / Михеєнко М. М., В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К. : Либідь, 1999. – 534 с.
    106. Молдован А. В. Кримінальний процес : Україна, ФРН, Франція, Англія, США : навч. посіб. / Молдован А. В. – [2-ге вид.]. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
    107. Мотовиловкер Я. О. Основные уголовно-процессуальные функции / Мотовиловкер Я. О. – Ярославль : ЯГУ, 1976. – 91 с.
    108. Муравьев Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Муравьев Н. В. – М. : Университетская типография Страст. Булл., 1889. – 552 с.
    109. Мухтасипова Т. Н. Механизм реализации функции частного обвинения в российском уголовном судопроизводстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Мухтасипова Татьяна Николаевна. – Оренбург, 2004. – 143 с.
    110. Навроцька В. В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Навроцька Віра Вячеславівна. – Львів, 2007. – 255 с.
    111. Навроцька В. В. Порушення справ приватного та приватно-публічного обвинувачення щодо виборної посадової особи органу місцевого самоврядування / В. В. Навроцька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3. – С. 2.
    112. Назаров В. В. Кримінальний процес України / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. – К. : Атіка, 2007. – 584 с.
    113. Названова Л. О. О соотношении принципов законности и публичности в советском уголовном судопроизводстве / Л. О. Названова // Правоведение. – 1990. – № 2. – С. 82
    114. Наказ Генеральної прокуратури України № 4 гн від 19.12.2012 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://document.ua/pro-organizaciyu-dijalnosti-prokuroriv-u-kriminalnomu-provad-doc126824.html
    115. Наказ Генеральної прокуратури України № 5 гн від 19.09.2005 «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.12259.0
    116. Наказ Генеральної прокуратури України № 6 гн від 28.11.2012 «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GP12040.html
    117. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1050 від 19.11.2012 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2095-12
    118. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : Курс лекций / Наумов А. В. – Москва, 1996. – 454 с.
    119. Новиков В. В. Профессиональное (адвокатское) представительство заявителя и потерпевшего на досудебных стадиях уголовного судопроизводства: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Новиков Виктор Николаевич. – Воронеж, 2004. – 223 с.
    120. Ноздріна М. О. Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / М. О. Ноздріна. – Х., 2004. – 20 с.
    121. Ной И. С. Охрана чести и достоинства личности в уголовном праве / Ной И. С. – Саратов, 1959. – С 111
    122. Нор В. Т. Публічність і диспозитивність у кримінальному процесі України : суть, пріоритети, взаємодія, сфера дії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=319.
    123. Парий А. В. Потерпевший от преступления на досудебных стадиях уголовного судопроизводства США : Сравнительно-правовое исследование : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Парий Александр Витальевич. – Волгоград, 1997. – 181 с.
    124. Перепадя О. В. Кримінально-правові аспекти примирення особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Перепадя. – К., 2003. – 19 с.
    125. Петрова Н. Е. Частное и субсидиарное обвинение / Петрова Н. Е. – Самара : Самарский ун-т, 2004. – 213 с.
    126. Петрова Н. Е.Частное и субсидиарное обвинение : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Н. Е. Петрова. – Самара, 1999. – 16 с.
    127. Петрухин И. Л. Правосудие : время реформ / Петрухин И. Л. – М. : Наука, 1991. – 208 с.
    128. Петрухин И. Л. Состязательность и правосудие / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 1994. – № 10. – С. 137
    129. Петухов Ю. Е. Соотношение публичного и частного обвинения в уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Петухов Юрий Евгеньевич. – Москва, 1996. – 183 с.
    130. Пилипенко Д. О. Досудове розслідування кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення / Д. О. Пилипенко // Актуальні проблеми розслідування злочинів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України : зб. наук. пр. за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 5 липня 2013 р.). – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2013. – С. 46–48.
    131. Пилипенко Д. О. Потерпілий як суб'єкт реалізації функції обвинувачення у кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Пилипенко Дмитро Олексійович. – Донецьк, 2014. – 207 с.
    132. Пилипенко Д. О. Процесуальний статус прокурора, який відмовився від підтримання обвинувачення у суді / Д. О Пилипенко // Сучасна освіта і наука в Україні : наукові здобутки, стан і перспективи : матеріали VIII міжнар. наук.-практ. заочн. конф. (м. Миколаїв, 25–27 травня 2011 р.) – Миколаїв : Всеукраїнське громадське об’єднання «Нова Освіта», 2011. – С. 145–147.
    133. Полянский Н. Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Полянский Н. Н. – М., 1956. – С. 84
    134. Понарин В. Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе РФ : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юр. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В. Я. Понарин. – Воронеж, 2004. – 19 с.
    135. Попелюшко В. Справи приватного обвинувачення : актуальні проблеми, законодавчі парадокси / В. Попелюшко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 100.
    136. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/D4FC48F97B141D29C325711600475AC3?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=D4FC48F97B141D29C325711600475AC3&Count=500&
    137. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» № 13 від 02 липня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/A78739119E3E2563C3256F08002065BA?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=A78739119E3E2563C3256F08002065BA&Count=500&
    138. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального к
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Социально-гигиенические аспекты болезней мочеполовой системы и медико-организационные основы медицинской помощи больным (в условиях Республики Башкортостан) Шарафутдинов, Марат Амирович
СОЦИАЛЬНО-ГИГИЕНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ СООТНОШЕНИЯ РОЛИ ВРАЧА И БЕРЕМЕННОЙ ЖЕНЩИНЫ В ПРОФИЛАКТИКЕ ПЕРИНАТАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ И ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ ЕЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ АЛЕКСЕЕВА, ЕЛЕНА ГЕННАДЬЕВНА
Социально-гигиеническое исследование травм органа зрения трудоспособного населения (на примере Удмуртской Республики) Богатырева, Ирина Валентиновна
ТЕЛЕМЕДИЦИНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК СПОСОБ ОПТИМИЗАЦИИ ОРГАНИЗАЦИИ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ БОЛЬНЫМ С ЭНДОКРИННОЙ ПАТОЛОГИЕЙ В КРУПНОЙ ОБЛАСТИ СЗФО РФ Одинцов, Владислав Александрович
Управление артериальной гипертензией на уровне первичной медико-санитарной помощи в практике семейного врача Назирова, Насиба Кимовна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)