Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Теорія та практика забезпечення збереження таємниці
досудового слідства………………………………………………..10
1.1. Поняття, сутність та значення таємниці досудового слідства……...10
1.2. Причини та способи розголошення таємниці
досудового слідства…………………………………………………..47
1.3. Форми витоку інформації, що становить таємницю
досудового слідства…………………………………………………..78
РОЗДІЛ 2. Напрями забезпечення збереження таємниці
досудового слідства………………………………………………100
2.1. Організація збереження таємниці досудового слідства…………...100
2.2. Техніко-криміналістичне забезпечення збереження
таємниці досудового слідства………………………………………121
2.3. Тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства
під час проведення окремих слідчих дій…..……………………….132
ВИСНОВКИ…...………………………………………………………………..167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...……………………………………171
ДОДАТКИ...…………………………………………………………………….200

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність діяльності з розслідування злочинів залежить від багатьох чинників. Особи, які її здійснюють, стикаються з широким колом проблем різного характеру: правового, організаційного, технічного, професійного та ін. Серед обставин, що можуть негативно вплинути на всебічність, повноту й об’єктивність розслідування кримінальної справи, є розголошення інформації, яка може становити таємницю досудового слідства.
Аналіз слідчої практики показує, що розголошення таємниці досудового слідства може призвести до негативних наслідків як для слідства, так і для його учасників. У результаті опитування 250 слідчих ОВС і прокуратури 99,2% респондентів указали, що розголошення таємниці досудового слідства негативно впливає на процес розкриття злочину. Цей вплив проявляється у різних формах: протидія слідству – заявили 50,8% опитаних слідчих, фізичний або психічний вплив на потерпілих, свідків та інших осіб – 62,1%, приховування й знищення слідів злочину, ухилення від слідства – 48,4%.
Для вирішення проблеми забезпечення збереження таємниці досудового слідства важлива роль належить відповідним криміналістичним прийомам і засобам, які створюють умови зі збереження таємниці розслідування від розголошення. Визначення наявних і розроблення нових прийомів і засобів збереження таємниці, їх раціональне застосування у слідчій діяльності є одним із важливих напрямів її вдосконалення.
На важливості та необхідності такого забезпечення наголошують як науковці, так і практики. Свого часу В.П. Лавров підкреслював, що проблема забезпечення слідчої таємниці заслуговує набагато більшої уваги практиків і вчених – насамперед, представників наук кримінального процесу та криміналістики [1, 83]. У наукових працях також указується на відсутність криміналістичних рекомендацій щодо збереження таємниці досудового слідства. Анкетування слідчих показало, що розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства вважають необхідним 95,2% респондентів.
Проблемам удосконалення слідчої діяльності приділяли увагу у наукових працях відомі вчені України: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Т.В. Варфоломе-єва, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Кости-цький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, О.Р. Михайленко, В.Т. Нор, М.І. Панов, І.В. Постіка, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та ін. Деякі з них досліджували окремі аспекти збереження таємниці досудового слідства та питання, що з цим пов’язані.
Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалася у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Т.В. Авер’янової, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, В.В. Бірюкова, О.Д. Бойкова, В.І. Гаєнка, О.М. Гуміна, В.Є. Даліна, А.В. Дулова, С.Д. Ігнатова, Г.Г. Камалової, В.А. Колесника, І.О. Копилова, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук’янчикова, Є.І. Макарен-ка, З.В. Макарової, І.І. Мартинович, А.Є. Маслова, М.А. Михайлова, П.Д. Не-стеренка, О.В. Одерія, І.Л. Петрухіна, С.Б. Пєстрікова, О.О. Садченка, М.О. Сергатого, І.В. Смолькової, Т.М. Телеги, В.В. Тищенка, А.А. Фатьяно-ва, О.Г. Філіппова, П.В. Цимбала та ін.
Наукові розробки зазначених авторів мають важливе значення для вирі-шення проблеми нерозголошення таємниці досудового слідства, але у цих працях не проводилося її комплексне дослідження, не ставилася мета розроб-лення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слід-ства. У зв’язку з цим є потреба у науковому дослідженні вказаних аспектів.
Викладені обставини зумовили вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 км/1). Положення роботи відповідають заходам щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян, передбаченим Указом Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України (затверджена вченою радою академії 29 грудня 1999 р., протокол № 13), а у 2001 р. затверджена Координаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України.
Мета й завдання дослідження. Мета полягає у розробленні криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
- на підставі вивчення, аналізу й узагальнення теоретичних положень з’ясувати поняття та сутність таємниці досудового слідства, її значення для процесу розслідування кримінальних справ;
- з’ясувати причини й способи розголошення таємниці досудового слід-ства, чинники, що цьому сприяють;
- вивчити форми витоку інформації, що становить таємницю досу-до-вого слідства;
- узагальнити дані опитування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, засуджених, а також результати аналізу кримінальних справ;
- сформулювати та науково обґрунтувати поняття криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
- визначити та систематизувати організаційні заходи щодо збереження таємниці досудового слідства;
- розробити практичні рекомендації стосовно використання техні-ко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
- узагальнити та класифікувати тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
- внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України для забезпечення надійного збереження таємниці досудового слідства.
Об’єктом дослідження є таємниця досудового слідства як правове яви-ще.
Предметом дослідження є заходи, засоби та прийоми щодо збереження таємниці досудового слідства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та категорії теорії пізнання. У процесі дослідження були використані такі загальнонаукові методи: історичний, системно-структурний, статистичні, соціологічні та ін.
Історичний метод використовувався для аналізу виникнення та розвитку у кримінально-процесуальному законодавстві інституту таємниці; статистичні – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується про-блеми дослідження; за допомогою соціологічних методів проводилося анкетування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, засуджених і вивчення матеріалів кримінальних справ; при розгляді питань щодо організації збереження таємниці досудового слідства використовувався метод системно-структурного аналізу.
Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне та інше законодавство України, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів із питань організації досудового розслідування.
Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки з філософії, психології, соціології, інформатики, кримінології, кримінального, криміна-льно-процесуального права, криміналістики та інших галузей наук.
Емпіричну базу дослідження склали результати анкетування 250 слідчих ОВС і прокуратури, 162 суддів, 132 експертів, 96 адвокатів, 88 засуджених і вивчення за спеціально розробленими анкетами 224 кримінальних справ. Крім того, у дисертації використані дані опитування 483 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури, яке проводилося дисертантом спільно з іншими авторами.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження висунуто й аргументовано такі найбільш значущі пропозиції, що вирішують наукове завдання збереження таємниці досудового слідства та визначають новизну дослідження:
▪ сформульовано поняття криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
▪ дістало подальшого розвитку з’ясування сутності, ознак таємниці, як правового явища взагалі та досудового слідства зокрема;
▪ обґрунтовано висновок про те, що поняття “дані досудового слідства” вужче поняття “таємниця досудового слідства”;
▪ надано додаткової аргументації положенню про важливість досяг-нення оптимальності у співвідношенні правил збереження таємниці досудового слідства з дією принципу гласності при проведенні досудового розслідування та їх законодавчого закріплення;
▪ додатково обґрунтовано необхідність удосконалення положень кримі-нального та кримінально-процесуального законодавства щодо збереження таємниці досудового слідства;
▪ внесено пропозицію закріплення в КК і КПК України визначення таємниці досудового слідства, запропоновано нову редакцію відповідних статей;
▪ у результаті аналізу літературних джерел та узагальнення слідчої практики додатково з’ясовані причини і способи розголошення таємниці досудового слідства;
▪ сформульовано поняття організації збереження таємниці досудового слідства;
▪ визначено та систематизовано низку організаційних заходів щодо збе-реження таємниці досудового слідства;
▪ дістало подальшого розвитку вивчення форм витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства;
▪ узагальнено та класифіковано систему тактичних прийомів збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
▪ додатково розроблені практичні рекомендації щодо використання те-хніко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у праці теоретичні висновки та практичні рекомендації спрямовані на вдосконалення кримінального й кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів правоохоронних органів, підвищення ефективності діяльності з розслідування кримінальних справ, професійного рівня осіб, які його проводять.
Положення та висновки, викладені у дисертації, можуть бути вико-ри-стані:
• у законотворчій роботі при підготовці норм відповідних статей КК і КПК України. Дисертантом були підготовлені й направлені до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пропозиції до чинного законодавства (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 06-19/15-60 від 12 січня 2002 р.);
• у практичній діяльності з розслідування кримінальних справ. До слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській області автором направлені методичні рекомендації зі збереження таємниці досудового слідства (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів № 8/1380 від 19 березня 2003 р.);
• у навчальному процесі при підготовці персоналу для органів досудового слідства, написанні навчальних посібників із криміналістики та кримінального процесу. Результати дисертації впроваджені у навчальний процес кафедр криміналістики Національної академії внутрішніх справ України та Юридичної академії МВС.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. Під час її написання використано матеріали раніше опублікованих здобувачем праць: одноособових та у співавторстві. Ідеї та розробки, що належать В.С. Кузьмічову, М.О. Золотарю, Ю.В. Москвіну, у співавторстві з якими підготовлені три наукові статті, у дисертації автором не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на п’яти науково-практичних конференціях: “Використання сучасних досягнень науки й практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (30 березня 2000 р., м. Київ); “Боротьба з організованою злочинністю та корупцією” (4-5 квітня 2000 р., м. Київ); “Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики” (15-16 червня 2000 р., м. Ростов-на-Дону); “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів у сучасних умовах” (22-23 березня 2001 р., м. Київ); “Пріори-тетні напрями діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (25-26 жовтня 2002 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення дисертації оприлюднені у десяти публікаціях: шість із них – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три статті – у співавторстві, де участь дисертанта становить відповідно 50, 52 і 64%.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом даного наукового дослідження, спрямованого на пізнання сутності, значення таємниці досудового слідства та причин її розголошення, вивчення форм витоку інформації стала розробка криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
1. Таємниця досудового слідства належить до категорії професійних таємниць. Однією з її основних рис є те, що вона об’єктивно випливає зі змісту кримінально-процесуальної діяльності, є обов’язковою умовою її ефективного здійснення.
Результати дослідження дозволяють констатувати, що поняття “дані досудового слідства” є вужчим за поняття “таємниця досудового слідства”. У зв’язку з цим пропонується запровадити саме поняття “таємниця досудового слідства” у кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України.
2. Питання про нерозголошення таємниці досудового слідства тісно пов’язане з принципом гласності, дія якого при проведенні досудового розслідування значно обмежена. Існує ряд обставин, у силу яких певна інформація, зібрана у ході досудового розслідування, має бути збережена у таємниці на певний термін і у тому обсязі, в якому визнає за необхідне слідчий.
3. У ході дослідження з’ясовано, що причини розголошення таємниці досудового слідства мають:
а) правовий характер – у зв’язку з недосконалістю правової регламентації у чинному кримінально-процесуальному законодавстві України питань щодо збереження таємниці досудового слідства;
б) організаційний характер – через недостатньо належний рівень організації праці слідчих, порядку зберігання матеріалів кримінальних справ та поводження з ними посадових осіб, у провадженні яких вони знаходяться; недотримання у деяких випадках слідчими вимог законодавчих і відомчих нормативно-правових актів стосовно збереження таємниці досудового слід-ства; не вживання всіх можливих заходів для запобігання розголошенню таємниці досудового слідства; значний обсяг документообігу та ін.;
в) причини, пов’язані з учиненням заінтересованими особами активних дій, спрямованих на отримання інформації, що становить таємницю досудового слідства. Такі дії мають особливо небезпечний характер, оскільки вони негативно впливають на хід слідства, а також на учасників кримінального процесу.
4. Способами розголошення таємниці досудового слідства є: безпосе-реднє розголошення, через засоби телекомунікації, під час листування, у публікаціях у пресі, повідомленнях на радіо та телебаченні.
5. Форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слід-ства, відрізняються за характером і складністю, що визначається її видом. До таких форм можна віднести:
а) витік технічними каналами, якими є: радіоканали, електричні, акус-тичні, оптичні;
б) негласне отримання інформації: підслуховування, вивідування, ви-крадення, ознайомлення з документами, копіювання, фотографування, перехоплення, візуальне спостереження, незаконне застосування технічних засобів для отримання інформації тощо.
6. Одним з аспектів даного наукового дослідження є криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства, яке має включати в себе комплексні взаємопов’язані заходи:
1) організаційного характеру;
2) технічного характеру;
3) спрямовані на розроблення та впровадження тактичних прийомів і методів збереження таємниці при проведенні слідчих дій.
7. Збереження таємниці досудового слідства значною мірою залежить від системи заходів, що мають бути вжиті для забезпечення умов нерозголошення інформації. До них належать: організаційно-правові; методичні; технічні; тактичні й належний рівень організації збереження таємниці досудового слідства у процесі спілкування слідчого з:
- особами, які залучаються до процесу розслідування: свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, захисником, експертами й ін.;
- громадськістю;
- представниками засобів масової інформації;
- колегами (у процесі розслідування, у складі слідчо-оперативної групи, побуті).
Система заходів, спрямованих на забезпечення збереження таємниці досудового слідства, включає також належний рівень організації:
а) праці слідчих щодо її збереження;
б) діяльності керівників слідчих підрозділів із питань дотримання вимог нерозголошення таємниці;
в) збереження таємниці досудового слідства при роботі з матеріалами кримінальної справи;
г) збереження таємниці досудового слідства при проведенні нарад.
8. Для протидії витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства, вживаються заходи технічного захисту від: акустичного контролю приміщень, прослуховування телефонних каналів зв’язку, перехоплення інформації, що знаходиться в комп’ютерних та електронних системах, а також перешкоджання діям, що здійснюються заінтересованими особами для візуального спостереження, прихованої фото- або відеозйомки та ін.
Ці заходи мають різні за характером способи виконання, пов’язані з різноманітними видами подання інформації. Вони можуть бути проведені як у комплексі, так і окремо.
9. Збір інформації у кримінальній справі відбувається під час проведення тих чи інших слідчих дій, і за умови недотримання слідчими вимог зберігання таємниці досудового слідства відбувається її розголошення.
У процесі роботи над дисертацією встановлено, що під час підготовки та проведення різних слідчих дій витік інформації відбувається у більшому чи меншому обсязі. Це пов’язане з тим, що різні слідчі дії здійснюються у різних умовах і мають певну складність при підготовці та проведенні, а також різний ступінь впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів, коло учасників тощо.
Для проведення різних слідчих дій застосовуються й різні тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства. У той же час деякі з них застосовують для більшості видів слідчих дій. До них можна віднести такі: а) використання раптовості; б) конспірації; в) проведення слідчої дії: у певний час, певному місці, за участю певного кола осіб; г) одночасне проведення слідчої дії у кількох місцях; д) приховування слідчим своєї поінформованості та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лавров В.П. Проблема обеспечения следственной тайны в условиях развития демократии и гласности // Проблемы демократизации предварительного следствия: Сб. науч. тр. / Редкол.: Глазырин Ф.В. (отв. ред.) и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. – С. 79-83.
2. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совер-шен-ствования. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
3. Лапицкий В.В. Структура и функции субъекта познания. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 159 с.
4. Маркарян Э.С. О научно-интегративном значении понятия “дея-тель-ность” // Понятие деятельности в философской науке. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1978. – С. 5-17.
5. Общая психология: Учебник / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Про-свещение, 1986. – 464 с.
6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.
7. Давыдов В.В. Проблемы деятельности как способа человеческого бытия и принцип монизма // Деятельность: теории, методология, проблемы. – М.: Политиздат, 1990. – С. 239-250.
8. Чунаева А.А. Категория цели в современной науке и ее методоло-ги-ческое значение: (Цель и деятельность). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 147 с.
9. Философские проблемы деятельности (Материалы “Круглого сто-ла”) // Вопросы философии. – 1985. – № 2. – С. 29-47.
10. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
11. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – К.: Наук. думка, 1977. – 251 с.
12. Каган М.С. Опыт системного анализа человеческой деятельности // Научные доклады высшей школы. Философские науки. – 1970. – № 5. – С. 43-53.
13. Современная философия: Словарь и хрестоматия / Л.В. Жаров, Е.В. Золотухина, В.П. Кохановский и др. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 511 с.
14. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1959. – 495 с.
15. Світ, людина, суспільство: Хрестоматія / Упоряд. І.П. Арцишевська, Р.А. Арцишевський. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 400 с.
16. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических поня-тий. – М.: Высш. школа, 1981. – 175 с.
17. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 717 / ВШ МООП СССР. – М., 1968. – 34 с.
18. Домбровский Р.Г. Познание и доказывание в расследовании пре-ступлений: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – К., 1990. – 44 с.
19. Якубович Н.А. Предварительное расследование: методологические, уголовно-процессуальные и криминалистические проблемы: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1977. – 33 с.
20. Ратинов А.Р. Психологические основы расследования преступ-ле-ний: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1967. – 41 с.
21. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. проф. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
22. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследо-ва-ния преступлений: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 48 с.
23. Сулейманов Д.И. Концептуальные основы использования инфор-ма-ции при раскрытии преступлений: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – К., 1997. – 45 с.
24. Ларин А.М. Проблемы расследования в советском уголовном про-цессе: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 715, 717 / Всесоюз. ин-т по изу-чению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1970. – 32 с.
25. Горский Г.Ф. Научные основы организации и деятельности след-ственного аппарата в СССР: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук / ВШ МВД СССР. – М., 1973. – 33 с.
26. Лук’янчиков Є.Д., Євтушок В.П. Докази і доказова інформація: характер, співвідношення // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту МВС України. – 1999. – № 3. – С. 47-52.
27. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций / Ассоциация ра-бот-ников правоохранительных органов РФ. – М., 1996. – 448 с.
28. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний проце-суа-льний кодекс України / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
29. Ендовицкая Е.П. Доказательства в юридическом процессе: Ав-то-реф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Сарат. юрид. ин-т. – Саратов, 1987. – 21 с.
30. Словарь иностранных слов. – 11-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1984. – 607 с.
31. Урсул А.Д. Природа информации. – М.: Политиздат, 1968. – 287 с.
32. Информатика в органах внутренних дел: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н.Я. Швеца / КВШ МВД СССР. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1989. – 215 с.
33. Лукашевич В.Г. До визначення поняття “інформація”, що вжива-єть-ся в сучасному юридичному обігу // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту МВС України. – 1998. – № 1. – С. 3-12.
34. Урсул А.Д. Информация. Методологические аспекты. – М.: Наука, 1971. – 295 с.
35. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
36. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
37. Шумилов Н.И. Криминалистические аспекты информационной бе-зопасности: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Санкт-Петербург. юрид. ин-т. – СПб., 1997. – 164 с.
38. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – Изд. 10-е, стер. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 847 с.
39. Касавин И.Т. О социальном содержании понятия “рацио-наль-ность” // Философские науки. – 1985. – № 6. – С. 60-67.
40. Эффективность и качество управленческой деятельности (госу-дар-ственно-правовой аспект) / Под общ. ред. В.В. Цветкова. – К.: Наук. думка, 1980. – 307с.
41. Ларин А.М. К прогнозу развития советского уголовного процесса // Совершенствование законодательства о суде и правосудии / АН СССР; Ин-т государства и права. – М., 1985. – С. 29-37.
42. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. Части Об-щая и Особенная. – СПб.: Изд-е книжн. магазина “Законоведение”, 1910. – 400 с.
43. Шнейкерт Г. Тайна преступника и пути к ее раскрытию (к учению о судебных доказательствах). – М.: Изд-во “Право и жизнь”, 1925. – 62 с.
44. Фатьянов А.А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды // Государство и право. – 1998. – № 6. – С. 5-14.
45. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с.
46. Панченко П.Н. Институт тайны: правоохранительные аспекты // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 124-125.
47. Морозова Л.А. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву // Государство и право. – 1998. – № 7. – С. 20-42.
48. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Рус. яз., 1991. – Т. 4. – 683 с.
49. Словник української мови: В 10-ти т. / АН Української РСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1979. – Т. 10. – 658 с.
50. Словарь языка Пушкина: В 4-х т. – М.: ГИИС, 1961. – Т. 4. – 1048 с.
51. Словарь русского языка: В 4-х т. – М.: ГИИС, 1961. – Т. 4. – 1088 с.
52. Большая Советская энциклопедия. – М.: Большая сов. энцикло-пе-дия, 1956. – Т. 41. – 660 с.
53. Логінова С.М. Адвокатська таємниця: теорія і практика: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
54. Смолькова И.В. Проблемы охраняемой законом тайны в уголовном процессе: Дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Иркут. гос. экон. акад. – Иркутск, 1998. – 404 с.
55. Современная западная социология. – М.: Междунар. отнош., 1990. – 298 с.
56. Борисов С., Диев С., Кравченко С., Фатыхов Ф. Правовые вопросы защиты информации // Бизнес и банки. – 1995. – № 45. – С. 8.
57. Словарь иностранных слов. – М.: ЮНВЕС, 1995. – 832 с.
58. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 2. – 910 с.
59. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка / Под ред. Л.А. Чешко. – М.: Рус. яз., 1975. – 600 с.
60. Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР; Ин-т рус. яз. – М.: Рус. яз., 1981. – Т. 2. – 736 с.
61. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
62. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про дер-жав-ну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
63. Галаган В.І. Конфіденційна інформація: поняття, зміст і значення в кримінально-процесуальній діяльності ОВС // Наук. вісн. НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 168-174.
64. Ефремов А.А. Информация как объект гражданских прав // Сту-ден-ты в правовой науке: Сб. науч. тр. / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1998. – Вып. 1. – С. 52-60.
65. Мепаришвили Г.Д. Охрана тайн личной жизни граждан в советском уголовном процессе: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / АН СССР; Ин-т государства и права. – М., 1987. – 21 с.
66. Петрухин И.Л. Личные тайны (человек и власть). – М.: Ин-т го-сударства и права Рос. Акад. наук, 1998. – 232 с.
67. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса (концепция и про-бле-мы развития): Автореф. дисс. … д-ра юрид наук: 12.00.09 / Челяб. гос. техн. ун-т. – Екатеринбург, 1996. – 44 с.
68. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та їх цивіль-но-правова охорона: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 20 с.
69. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. – СПб., 1901. – Т. 64. – 962 с.
70. Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1984. – Т. 1. – 430 с.
71. Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т. 2. – 519 с.
72. Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т. 3. – 511 с.
73. Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1986. – Т. 4. – 511 с.
74. Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т. 8. – 496 с.
75. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца; ВНИИ проблем укрепления законности и пра-вопорядка. – М.: Юрид. лит., 1989. – 638 с.
76. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит., 1966. – 156 с.
77. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Минск.: Вышэйш. школа, 1971. – 272 с.
78. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности прокура-туры Союза ССР. – М., 1976. – 32 с.
79. Далин В.Е. К вопросу о психологическом воздействии в правоп-ри-менительной деятельности следователя // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сб. науч. тр. / М-во внутр. дел СССР, Высш. следств. шк. – Волгоград: ВСШ, 1982. – С. 97-104.
80. Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988. – 24 с.
81. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использо-ва-ния внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: Учеб. пособие. – К., 1990. – 56 с.
82. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции органов предварительного расследования: Учебник / Под ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. – М.: Новый юристъ, 1997. – 400 с.
83. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова. – М.: Юрис-пруденция, 2000. – 352 с.
84. Киевские ведомости. – 2000. – 23 мая.
85. Киевские ведомости. – 2000. – 1 июня.
86. Человек и закон. – 2000. – № 1 (2).
87. Факты. – 2000. – 7 октября.
88. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Кри-миналистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 990 с.
89. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности: Мо-нография. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 246 с.
90. Камалова Г.Г. Криминалистическое содержание и сущность защиты информации в деятельности по выявлению и раскрытию преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Удмурт. гос. ун-т. – Ижевск, 2002. – 28 с.
91. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: Пособие / Акад. МВД СССР. – М., 1979. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 408 с.
92. Батищев В.И. Взаимодействие следователя с органом дознания при расследовании групповых преступлений против личности // Юридические записки / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж, 1999. – Вып. 10. – С. 160-172.
93. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. / В.Г. Белоусенко, Ю.М. Грошевой, А.Я. Дубинский и др.; Отв. ред. П.Г. Цупренко. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 595 с.
94. Павлов Н.Е. Общие условия предварительного расследования: (Сра-внительное исследование): Учеб. пособие / Акад. МВД СССР. – М.: НИ и РИО, 1982. – 64 с.
95. Арипов Т.А. Сущность и виды противодействия установлению ис-тины в стадии предварительного следствия // Пути совершенствования дея-тельности следственных аппаратов органов внутренних дел: Сб. науч. тр. / Ред. кол.: Г.А. Абдумаджидов (отв. ред.) и др.; МВД СССР. Ташк. высш. школа. – Ташкент, 1987. – 166 с.
96. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей: Учеб. по-со-бие. – М., 1967. – 290 с.
97. Савельев К.А. Гласность на этапе окончания предварительного рас-следования // Вест. Волж. ун-та им. В.Н. Татищева. – Серия “Юриспруде-нция”. – 2001. – Вып. 15. – С. 110-122.
98. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следст-венных действий. – Кировоград: Центрально-Украинское издательство. – 2002. – 264 с.
99. Михайлов М.А. Регулювання поширення інформації у процесі роз-слідування // Наук. вісн. ДЮІ МВС України. – 2001. – № 3 (6). – С. 282-287.
100. Далин В.Е. Теоретические и организационные вопросы конспи-ра-ции данных предварительного следствия // Организаторская деятельность по повышению качества следственной работы: Сб. науч. тр. / М-во внутр. дел СССР; Высш. следств. школа. – Волгоград, 1984. – С. 92-98.
101. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відо-мо-сті Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
102. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
103. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособие. – Во-ро-неж: Воронеж. ун-т, 1992. – 206 с.
104. Быховский И., Захарченко Н. Этика проведения следственных действий // Соц. законность. – 1973. – № 12. – С. 38-39.
105. Кони А.Ф. Избранные произведения: В 2-х т. – М.: Госюриздат, 1958. – Т. 1. – 627 с.
106. Коновалова В.Е. Правовые и этические основы криминалисти-чес-кой тактики // Укрепление законности в деятельности следователей в свете Конституции СССР: Тез. выступлений на науч.-практ. конф., г. Ленинград. – М., 1979. – С. 72-73.
107. К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 21. – 745 с.
108. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных ор-га-нов: Учеб. пособие. – М.: Щит-М, 1997. – 327 с.
109. Социалистическая законность. – 1990. – № 1. – С. 71-74.
110. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін. / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
111. Макаренко Є.І. Посилювати гарантії захисту прав і законних ін-те-ресів громадян при розслідуванні злочинів // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. – Дніпропетровськ, 1999. – С. 281-286.
112. Брусницын Л.В. Меры безопасности для содействующих уго-лов-ному правосудию: отечественный, зарубежный и международный опыт // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 45-56.
113. Рашков П. В Молдове свидетели будут защищены // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – № 3. – С. 99-100.
114. Права потерпевшего на защиту в германском уголовном судоп-ро-изводстве // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – № 4. – С. 184-193.
115. Брусницын Л. Обеспечение безопасности потерпевших и свиде-те-лей // Законность. – 1997. – № 1. – С. 36-39.
116. Щерба С., Зайцев О. Защита свидетеля в США // Российская юс-ти-ция. – 1994. – № 8. – С. 52-53.
117. Сафронов А.Д., Шубина И.И. Защита сотрудников милиции при выполнении ими должностных обязанностей по УК РФ // Государство и право. – 1998. – № 1. – С. 54-60.
118. Весельський В.К. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність // Право України. – 1999. – № 7. – С. 58-61.
119. Грохольський В.Л. Деякі проблеми захисту працівників правоо-хо-ронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 2. – С. 16-19.
120. Шульга А.О. Безпека свідків як одна з головних гарантій дока-зу-вання вбивств на замовлення // Конституційні гарантії захисту людини у сфе-рі правоохоронної діяльності. – Дніпропетровськ, 1999. – С. 299-301.
121. Колесник В. Як державі захистити свідка // Право України. – 1997. – № 7. – С. 56.
122. О процессуальной безопасности свидетеля и потерпевшего // Сов. юстиция. – 1993. – № 20. – С. 26-27.
123. Шиманський В.Ф. Процесуальне забезпечення безпеки свідків і потерпілих // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 1997. – № 3. – С. 47-52.
124. Кулаков Д. Процессуальная защита свидетелей и потерпевших // Законность. – 2000. – № 4. – С. 35-37.
125. Куркін М.В. Проблеми забезпечення безпеки суб’єктів кримі-наль-ного процесу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 20 с.
126. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
127. Закон України “Про державний захист працівників суду і пра-во-охоронних органів” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
128. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Голос України. – 2000. – 1 березня.
129. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ. по-со-бие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. – Х.: Консум, 2001. – 608 с.
130. Телега Т.М. Обеспечение гласности в стадиях возбуждения уго-ловного дела и предварительного расследования: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / УАВД. – К., 1991. – 199 с.
131. Батищева Л., Конах Е., Леви А., Пичкалева Г. Гласность пред-ва-рительного следствия // Соц. законность. – 1989. – № 1. – С. 60-62.
132. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
133. Мартинович И.И. Гласность в советском уголовном судопроиз-водстве. – Минск: Изд-во БГУ, 1968. – 76 с.
134. Півненко В. Досудове слідство: проблеми теорії та практики // Право України. – 1998. – № 12. – С. 76-77.
135. Бойков А.Д. Предмет и пределы гласности уголовного судопро-из-водства // Охрана прав граждан в уголовном судопроизводстве: Сб. науч. тр. / ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка. – М.: ВНИИ про-блем укрепления законности и правопорядка, 1989. – С. 3-9.
136. Якупов Р.Х. О пределах гласности в советском уголовном про-цес-се // Проблемы совершенствования законодательства, регулирующего де-ятельность органов внутренних дел: Межвуз. сб. науч. тр. / МВД РСФСР; Моск. высш. школа милиции. – М., 1991. – С. 84-86.
137. Бицадзе Б.Р. Актуальные вопросы проблемы реализации принципа гласности на предварительном следствии и в суде: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / ВНИИ проблем укрепления законности и правопо-рядка. – М., 1991. – 21 с.
138. Стеценко Ю.В. Правові та криміналістичні проблеми щодо роз-го-лошення даних попереднього слідства // Вісн. Луган. ін-ту внутр. справ МВС України. – Спец. випуск. – 1999. – Ч. 3. – С. 81-84.
139. Кибальник А., Соломоненко И. Понятие и виды тайны в уголов-ном праве // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 53-55.
140. Маслов А.Е. Характеристика сведений, составляющих тайну пред-варительного расследования // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 80-86.
141. Словарь русского языка: В 4-х т. – М.: ГИИС, 1957. – Т 1. – 964 с.
142. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий (ответственные редакторы Яценко С.С., Шакун В.И.). – К.: Правові джерела, 1998. – 1088 с.
143. Игнатов С.Д. Следственная тайна и ее пределы // Правовая ре-фор-ма и проблемы ее реализации. – Краснодар, 1989. – С. 257-258.
144. Советская военная энциклопедия. – М.: Воениздат, 1977. – Т. 4. – 656 с.
145. Энциклопедический словарь. – М.: Большая сов. энциклопедия, 1954. – Т. 2. – 720 с.
146. Северин В.А. Правовые проблемы обеспечения информационной безопасности в Российской Федерации // Вест. Моск. ун-та. – Сер. 11. – Право. – 2000. – № 4. – С. 20-30.
147. Кузьмічов В.С., Лісогор В.Г. Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства // Боротьба з організованою злочинністю й корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журнал. – К.: Міжвід. наук.-дослід. центр із проблем боротьби з організованою злочинністю, 2001. – № 4. – С. 173-183.
148. Гузь В.І. Організація та тактика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки по протидії розвідницьким заходам злочинних формувань // Актуаль-ні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Х., 1997. – Вип. 3 і 4. – С. 144-148.
149. Юридический словарь. – М.: Госюриздат, 1956. – Т. 2. – 664 с.
150. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Наук.-практ. коментар / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
151. Пестриков С.Б. Вопросы неразглашения данных предварительного следствия в условиях гласности // Демократизм предварительного расследо-вания / МВД СССР; Минск. высш. школа. – Минск, 1990. – С. 69-73.
152. Савонюк Р.Ю. Слідча діяльність: детермінанти і проблеми // Про-блеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам цен-тральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції на-укових і практичних працівників: Міжвід. наук. зб. / Під ред. А.І. Комарової, В.В. Медведчука, В.О. Євдокимова, В.Ф. Бойка, О.О. Крикуна. – К., 1999. – Т. 18. – С. 478-484.
153. Рішення Колегії МВС України № 8 км/1 від 19.07.2002 р. “Про за-ходи щодо вдосконалення діяльності органів досудового слідства”.
154. Павлов Н.Е. Средства массовой информации в обнаружении и рас-крытии взяточничества // Коррупция в России: состояние и проблемы: Ма-териалы науч.-практ. конференции (26-27 марта 1996 года) / МВД России. Моск. ин-т. – М., 1996. – Вып. 1. – С. 142-149.
155. Бахин В.П., Весельский В.К., Карпов Н.С. Проблемы оптимизации следствия // Труды Академии управления. Современные проблемы кримина-листики. – М., 1998. – С. 77-90.
156. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 208 с.
157. Ефимичев С.П. Уголовно-процессуальное законодательство и про-блемы борьбы с организованной преступностью // Коррупция в России: со-стояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конференции (26-27 марта 1996 года) / МВД России. Моск. ин-т. – М., 1996. – Вып. 1. – С. 116-123.
158. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном след-ствии: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т по изу-чению причин и разработке мер предупреждения преступности прокуратуры Союза ССР. – М., 1977. – 31 с.
159. Шепитько В.Ю Тактика расследования преступлений, совер-шае-мых организованными группами и преступными организациями. – Х., 2000. – 88 с.
160. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 732 с.
161. Закон України “Про попереднє ув’язнення” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
162. Гольдман А. Право обвиняемого на защиту и обеспечение тайны следствия // Сов. юстиция. – 1992. – № 23-24. – С. 14-15.
163. Чаплинський К. Особливості проведення слідчих дій (за участю за-хисника) при розслідуванні злочинів, вчинених організованими угрупо-ван-нями // Право України. – 2001. – № 6. – С. 68-70.
164. Бельдягин М.М. Закон о печати и вопросы гласности уголовного судопроизводства // Правоведение. – 1991. – № 6. – С. 93-97.
165. Кривенко Г. Столична міліція має бути європейського зразка. Хоча б… // Молодь України. – 1998. – 25 вересня.
166. Клочкова А.В., Пристанская О.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания // Вест. Моск. ун-та. – Сер. 11. – Право. – 1999. – № 2. – С. 17-42.
167. Морозюк В. Гласность и тайна следствия // Законность. – 1995. – № 6. – С. 50-51.
168. Лісогор В., Москвін Ю. Засоби масової інформації та питання збереження таємниці досудового слідства // Наук. вісн. Акад. держ. податк. служби України. – 2000. – № 3. – С. 139-143.
169. Шевченко С. Свобода слова и тайна следствия // Законность. – 2001. – № 3. – С. 24-26.
170. Валерко В. Нарешті в Україні є цивілізоване кримінальне право // Міліція України. – 2001. – № 11. – С. 6-7.
171. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” // Законодавство України про інформацію (за станом на 1 березня 1999 р.). – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 168 с.
172. Ильченко А. Силовики, напрягитесь! Вас будут реформировать // Еженедельник 2000. – 2001. – 13-19 апреля.
173. Колмогоров В. Следствие ищет новые пути борьбы с прес-туп-ностью // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 6-8.
174. Зорин Г.А. Идея и перспективы криминалистического преак-ти-визма // Юридическая наука и образование в Республике Беларусь на рубеже XX-XXI веков: Материалы междунар. науч.-практ. конференции / Под ред. проф. Г.А. Зорина. – Гродно: ГрГУ, 1998. – С. 18-28.
175. Ларин А.М. Преступность и раскрываемость преступлений // Го-су-дарство и право. – 1999. – № 4. – С. 83-89.
176. Практика уголовного сыска: Науч.-практ. сборник / Составитель А. Ваксян. – М.: Лига Разум, 1999. – 244 с.
177. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.г.). – К., 2002. – 458 с.
178. Копылов А.В. Особенности работы с персоналом криминальной милиции ГОВД и РОВД, владеющим конфиденциальной информацией // Информатизация правоохранительных систем. Х Международная научная конференция (22-23 мая 2001 г., Москва): Сб. тр. / АУ МВД РФ. ГИЦ МВД РФ. ЭКЦ МВД РФ. ГУ НПО “Спецтехника и связь” МВД РФ. – М., 2001. – С. 381-384.
179. Кувалдин В.П. Особенности организации и тактики борьбы с кор-рупцией в правоохранительных органах // Коррупция в России: состояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конференции (26-27 марта 1996 года) / МВД России. Моск. ин-т. – М., 1996. – Вып. 1. – С. 158-163.
180. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юрид. лит., 1991. – 208 с.
181. Оперчук А.Ф. Організація взаємодії слідчих і органів дізнання при розкритті та розслідуванні найбільш тяжких злочинів // Матеріали навчально-методичного семінару прокурорів-криміналістів, начальників слідчих відділів з питань роботи щодо розкриття та розслідування найбільш тяжких злочинів проти особи в сфері економіки (27-28.11.1997 р.) / ГПУ. ГСУ. – К., 1998. – С. 83-87.
182. Бахин В.П. Задачи криминалистики в современных условиях // Ак-туальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на совре-менном этапе: Межвуз. сб. науч. тр. / ОдГУ. – Одесса, 1993. – С. 96-103.
183. Криводід О.І. Протидія слідству при розслідуванні злочинів, вчи-нених організованими злочинними групами // Актуальні проблеми су-часної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Х., 1997. – Вип. 3 і 4. – С. 148-150.
184. Стулин О.Л. Классификация видов противодействия // Российский следователь. – 1999. – № 5. – С. 37-41.
185. Трухачев В.В. Криминалистический анализ сокрытия организо-ван-ной преступной деятельности // Юридические записки / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж, 1999. – Вып. 10. – С. 129-143.
186. Макаренко Є.І. Проблеми криміналістичного забезпечення бо-роть-би з організованою злочинністю // Проблеми боротьби з корупцією, організо-ваною злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Між-від. наук. зб. / Під ред. А.І. Комарової, В.В. Медведчука, В.О. Євдокимова, В.Ф. Бойка, О.О. Крикуна. – К., 1999. – Т. 18. – С. 146-153.
187. Сакало В.О. Тактика злочинної діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. – К., 2002. – 16 с.
188. Карпов Н.С. Специфічний погляд на проблеми боротьби зі зло-чин-ністю // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 2. – С. 27-32.
189. Кустов А.М. Криминалистическое учение о механизме преступ-ле-ния: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1997. – 35 с.
190. Рахматуллин Р.Р. Некоторые вопросы противодействия прес-туп-никами раскрытию и расследованию преступлений в сельской местности // Российский следователь. – 1999. – № 5. – С. 5-7.
191. Журавлев С.Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / МВД России; Нижегород. высш. школа. – Нижний Новгород, 1992. – 18 с.
192. Мешков В.М. Противодействие коррумпированным лицам на стадии предварительного следствия // Коррупция в России: состояние и про-блемы: Материалы науч.-практ. конференции (26-27 марта 1996 года) / МВД России. Моск. ин-т. – М., 1996. – Вып. 1. – С. 124-126.
193. Новые информационные технологии в практике работы пра-во-охранительных органов // Вест. Санкт-Петербург. ун-та МВД России. – 1999. – № 1. – С. 143-153.
194. Загіка Г.В. Деякі питання забезпечення безпеки інформаційної си-стеми в ОВС на транспорті // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 2000. – № 3. – С. 143-147.
195. Долженков О.Ф. Кримінальна тактика протидії правоохоронній си-стемі як складова інфраструктури організованої злочинності // Проблеми бо-ротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Прези-денту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Міжвід. наук. зб. / Під ред. А.І. Комарової, В.В. Ме-дведчука, В.О. Євдокимова, В.Ф. Бойка, О.О. Крикуна. – К., 1999. – Т. 18. – С. 199-202.
196. Колесник В.А. Використання оперативно-розшукової інформації при розкритті і розслідуванні тяжких злочинів // Матеріали навчаль-но-мето-дичного семінару прокурорів-криміналістів, начальників слідчих відділів з питань роботи щодо розкриття та розслідування найбільш тяжких злочинів проти особи в сфері економіки (27-28.11.1997 р.) / ГПУ. ГСУ. – К., 1998. – С. 35-43.
197. Комсомольская правда. – 2000. – 12 мая.
198. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на ма-теріалах Харківської та Полтавської областей) / В.І. Борисов, Л.В. Дорош (наук. ред.); Харківський центр вивчення організованої злочинності при На-ціональній юридичній академії україни ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 72 с.
199. Орлов Ю.Ю. Експертиза спеціальних технічних засобів негласного зняття інформації // Теорія та практика криміналістичного забезпечення роз-криття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2001. – Ч. 1. – С. 304-305.
200. Брагин О. Еще раз о безопасности // Служба безопасности. – 1998. – № 6. – С. 8-10.
201. Энциклопедия промышленного шпионажа / Ю.Ф. Каторин, Е.В. Куренков, А.В. Лысов, А.Н. Остапенко / Под общ. ред. Е.В. Куренкова. –СПб.: ООО “Издательство Полигон”, 1999. – 512 с.
202. Ронин Р. Своя разведка. – Минск: Харвест, 1998. – 368 с.
203. Ярочкин В.И. Предприниматель и безопасность. – М.: Экспертное бюро, 1994. – Ч. 1. – 64 с.
204. Жариков Ю.Ф., Орлов Ю.Ю., Громовенко Л.И. О некоторых мето-дах обнаружения закладочных устройств // Бизнес и безопасность. – 1998. – № 3. – С. 20-22.
205. Служба безопасности. – 1999. – № 5-6. – С. 25.
206. Хорев А.А. Технические каналы утечки акустической (речевой) информации // Специальная техника. – 1998. – № 1. – С. 50-53.
207. Петраков А.В. Защита и охрана личности, собственности, ин-фор-мации: Справ. пособие. – М.: Радио и связь, 1997. – 320 с.
208. Халяпин Д.Б., Терентьев Е.Б. О возможности возникновения ка-на-лов утечки акустической информации через извещатели охранной и охранно-пожарной сигнализации // Информатизация правоохранительных систем. Х Международная научная конференция (22-23 мая 2001 г., Москва): Сб. тр. / АУ МВД РФ. ГИЦ МВД РФ. ЭКЦ МВД РФ. ГУ НПО “Сп