Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином :

Краткое описание

ЗМІСТ Стор.
ВСТУП 3
Розділ І. Сутність та значення відшкодування шкоди завданої злочином. 11
1.1.Поняття відшкодування шкоди та його форми 11
1.2.Цивільний позов як спосіб реалізації принципу публічності на стадії
досудового розслідування кримінальної справи 33
Розділ ІІ. Підстави і суб’єкти цивільного позову в кримінальному
судочинстві 46
2.1.Поняття та зміст підстав заявлення цивільного позову 46
2.2.Суб`єкти, що мають право на заявлення цивільного позову та суб`єкти,
що зобов`язані відповідати по цивільному позову 71
Розділ ІІІ. Провадження по цивільному позову в стадії досудового розслідування з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином 96
3.1.Поняття та зміст приводів до порушення провадження по цивільному
позову 96
3.2.Доказування слідчим обставин, що стосуються цивільного позову 105
3.3.Вжиття заходів процесуального примусу по забезпеченню цивільного позову 121
3.4.Оскарження дій слідчого з питань забезпечення цивільного позову 142
ВИСНОВКИ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 176
Додаток А 176
Додаток Б 180
Додаток В 190
Додаток Г 195
Додаток Д 199
Додаток Е 200

ВСТУП

Актуальність теми. Аналіз судової та слідчої практики свідчить про те, що склад злочину при провадженні в кримінальній справі досить часто містить у собі й ознаки цивільного правопорушення. У таких випадках поряд з кримінально-правовими правовідносинами виникають і цивільно-правові, які можуть бути реалізовані та забезпечені через кримінально-процесуальні правовідносини. Так, згідно зі ст.28 КПК України особа, що зазнала шкоди від злочину, має право при провадженні у кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, який розглядається разом із кримінальною справою. Таким чином забезпечується вирішення завдань кримінального судочинства - охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь ( ст.2 КПК України). Одночасний розгляд судом кримінальної справи і цивільного позову має низку суттєвих переваг, направлених на посилення захисту прав громадян та юридичних осіб, що зазнали шкоди від злочину. Певною мірою це сприяє більш повному доказуванню підстав та розміру заподіяної шкоди, а також виявленню осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди; виключається паралелелізм та дублювання в роботі судів і можливість винесення суперечливих рішень з одних і тих же питань, що, в свою чергу, заощаджує час і кошти держави. До того ж потерпілий від злочину звільняється від необхідності двічи брати участь у судовому розгляді, і відповідно - підлягати додатковим хвилюванням, викликаним дослідженням обставин скоєного злочину. Свідки, перекладачі, експерти та інші особи звільняються від повторного виклику. Більш того, розгляд у кримінальній справі цивільного позову сприяє найбільш ефективному впливу як на самого злочинця, так і на інших осіб, попереджуючи можливість скоєння ними правопорушень із заподіянням шкоди.
Для заявлення цивільного позову в кримінальній справі, крім підстав (злочину, шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між злочином і шкодою) необхідні ще і певні умови: непрострочений термін давності пред'явлення позову, відсутність по заявленому позову судового рішення, що набрало законної сили, в тому числі про мирову угоду між сторонами з приводу данного позову та відмову від позову.
На нашу думку, право на пред'явлення позову у фізичних та юридичних осіб, яким злочином заподіяно шкоду, виникає з моменту офіційного повідомлення про злочин у правоохоронні органи. Тому з цього моменту у посадової особи, яка здійснює провадження за одержаними матеріалам, виникає обов'язок своєчасного забезпечення відшкодування шкоди.
Визнати особу цивільним позивачем та зазначити у вироку про стягнення на її користь певної суми коштів ще не означає, що шкода відшкодована. Необхідно вжити заходів для реального виконання вироку в частині цивільного позову. У зв'язку з цим законодавець і закріпив за органами дізнання, слідчим, прокурором та судом обов'язок вжиття заходів до забезпечення цивільного позову. Порівняльний аналіз статистичних даних узагальнення практики відшкодування судами України матеріальних збитків, заподіяних злочинами, свідчить, що з року в рік значно збільшується як їх сума, так і залишок невідшкодованих збитків, що призводить до недосконалого забезпечення конституційних прав і законних інтересів громадян. Так, залишок невідшкодованої шкоди, завданої державній та колективній власності із сум, визначених судами на кінець 1-го півріччя 1995 р., складав 983 тис. грн. На закінчення 1-го півріччя 1996 р. ця цифра становила 13843 тис. грн, а на кінець 1-го півріччя 1997 р. - вже 29675 тис. грн. Залишок невідшкодованих збитків, заподіяних злочинами приватній власності громадян, із сум, визначених судами, становив на кінець 1-го півріччя 1995 р. - 1921 тис. грн., на закінчення 1-го півріччя 1996 р. - 6688 тис. грн., на кінець 1-го півріччя 1997 р. - 20796 тис. грн. Такі наслідки пояснюються не тільки недосконалістю законодавства по даній проблемі, але і недостатньою обізнаністю юристів з тонкощами такого складного правового інституту, яким є компенсація шкоди, заподіяної злочинами. Нерідко орган дізнання та слідчий слабо уявляють суть терміну “моральна шкода” і його реалізацію на практиці, припускають помилки при виборі особи, яка несе матеріальну відповідальність за заподіяння шкоди.
У різні часи проблемам удосконалення інституту цивільного позову в кримінальному судочинстві в юридичній літературі приділялась серйозна увага. Вагомий внесок у дослідження проблеми зробили Ю.Р. Адоян, С.О. Александров, С.А. Альперт, В.А.Азаров, В.П. Бож’єв, В.І. Батюк, В.Г. Власенко, П.П. Гуреєв, М.І. Гошовський, Ю.М. Грошевий, Н.І. Газетдинов, В.Г. Даєв, А.Д. Давлєтов, З.З. Зінатуллін, Л.Д. Кокорєв, В.В. Кривобок, О.В. Крикунов, О.П. Кучинська, Е.Ф. Куцова, А.Г. Мазалов, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, С.В. Наріжний, В.Т. Нор, Є.С. Нікулін, В.Я. Понарін, В.М. Савицький, З.Д. Смітієнко, М.С. Строгович, В.М.Тертишник, В.М. Усков, Л.І. Шаповалова, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін.
Дослідження названих авторів, безумовно, зробили істотний внесок у теорію та практику кримінального процесу щодо питань заявлення та забезпечення цивільного позову в кримінальній справі. Проте, числені зміни чинного законодавства України, а саме прийняття Кримінального кодексу, який набрав чинності 1 вересня 2001 року, Цивільного кодексу, який почне діяти з 1 січня 2004 року, зміни чинного кримінально-процесуального законодавства, призвели до появи низки питань як в теорії кримінального процесу, так і у практичній діяльності органів досудового слідства щодо забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочинами. Вирішення цих питань обумовлено нагальною необхідністю усунення розбіжностей між кримінальним, цивільним законодавствами, з одного боку, та кримінально-процесуальним - з іншого. Так, потребує вдосконалення інститут відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, зокрема, така його форма, як добровільне відшкодування завданої злочином шкоди. Визначення Цивільним кодексом характеру та обсягу шкоди, завданої правопорушенням, обумовлює необхідність перегляду питань предмету цивільного позову в кримінальному процесі. Важливо відзначити, що в законі (ст.1193 ЦК України) прямо зазначено, що якщо шкода заподіяна злочином, то визначення її розмірів не залежить від майнового стану відповідачів.
Крім того, практична діяльність органів досудового слідства у питаннях забезпечення цивільного позову обумовлює необхідність детального аналізу цієї діяльності з метою підвищення її ефективності. Все це визначає актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація спрямована на виконання основних положень п.п.42,54,60 "Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 р.р.", затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р., та "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні та вивченні актуальних питань інституту цивільного позову як однієї із форм забезпечення відшкодування шкоди в досудовому розслідуванні з урахуванням змін, що зазнало останнім часом чинне законодавство; у розробці науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій, направлених на вдосконалення чинного законодавства та слідчої практики.
Для реалізації поставленої мети вибрано відповідні аспекти дослідження з постановкою наступних задач:
- визначити поняття відшкодування шкоди, заподіяної злочином, встановити його характерні риси та форми;
- із врахуванням змін, внесених за останні роки до кримінального, цивільного, кримінально-процесуального законодавства, дати характеристику юридичних фактів, що складають підстави заявлення цивільного позову;
- визначити коло осіб, що вправі заявляти цивільний позов та зобов’язані відповідати за ним, дослідити особливості реалізації захисту ними своїх прав;
- визначити процесуальний порядок заявлення і забезпечення цивільного позову на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування;
- на основі узагальнення кримінальних справ дослідити причини недоліків у роботі органів дізнання та досудового слідства із забезпечення цивільного позову;
- розробити науково-обґрунтовані рекомендації слідчим по підвищенню ефективності в зазначеній сфері діяльності;
- визначити процесуальний порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого щодо вжиття заходів по забезпеченню цивільного позову.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються між суб’єктами, які проводять досудове розслідування справ, потерпілими й іншими особами, внаслідок завдання злочином шкоди і ті, що виникають під час заявлення вимог про відшкодування збитків та вжиття заходів із забезпечення заподіяної злочином шкоди.
Предметом дослідження є діючі кримінально-процесуальні норми, що регламентують порядок пред’явлення цивільного позову в стадії досудового розслідування, права та обов’язки суб’єктів, яким злочином заподіяно шкоду та які зобов’язані нести відповідальність за її завдання, порядок вжиття заходів забезпечення відшкодування шкоди, а також практика застосування цих норм.
Методи дослідження. У процесі дослідженні теми використовувалися: історико-правовий метод при аналізі тенденції розвитку і становлення інституту відшкодування шкоди в кримінальному процесі; формально-логічний метод дослідження - при визначенні поняття та форм відшкодування шкоди в кримінальній справі. За допомогою статистичного методу встановлювалися недоліки слідчої практики щодо забезпечення цивільного позову та шляхів їх подолання. Порівняльно-правовий метод використано з метою визначення шляхів усунення недоліків кримінально-процесуального законодавства України (зокрема, внесення змін і доповнень у проект КПК).
Нормативну базу дослідження складають: Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс, інші закони та підзаконні акти України, а також ратифіковані Україною міжнародно-правові акти. Для порівняння по даній проблемі досліджувалося законодавство і нормативні акти Росії та Молдови.
Емпіричну базу дослідження складають дані узагальнення 157 кримінальних справ за період 2000-2001 років; анкетування слідчих органів МВС (опитано 140 працівників); матеріали опублікованої практики та узагальнень практики, проведених працівниками Верховного Суду України (1995-1997 р.р.). Враховувався також особистий досвід роботи дисертанта слідчим.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дисертаційного дослідження запропоновано авторське розв’язання декількох дискусійних питань в теорії кримінального процесу. Зроблена спроба дати рекомендації по використанню цього інституту в кримінальному судочинстві. Висунуті та аргументовані такі найбільш значущі пропозиції, що вирішують поставлені наукові задачі й визначають наукову новизну дослідження:
- обґрунтована пропозиція деталізації завдань кримінального судочинства (ст.2 КПК) з визначенням відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, в колі охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що беруть в ньому участь;
- сформульовано поняття відшкодування шкоди та визначено сукупність його форм (розгляд та вирішення цивільного позову, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди; покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; відшкодування шкоди державою)
- запропоновано врегулювати в законодавстві порядок добровільного відшкодування заподіяної злочином шкоди;
- висловлено пропозиції закріпити в законі в числі основних обов’язків суб'єктів, які ведуть досудове розслідування справ, обов’язки роз’яснення прав особам, котрим було завдано злочином майнової чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову і вжиття заходів до його забезпечення;
- запропоновано передбачити в КПК право на відшкодування моральної шкоди в кримінальному процесі наряду з фізичною і юридичній особі, у випадку порушення її особистих немайнових чи майнових прав, що виявилося в завданні шкоди її діловій репутації;
- обґрунтовано доцільність закріплення в кримінально-процесуальному законодавстві можливості призначення субсидіарної та часткової відповідальності за заподіяну шкоду;
- визначено необхідність закріпити в КПК положення про обов'язкову участь в досудовому слідстві представника цивільного позивача у випадках, коли останніми є неповнолітні або особи, які за своїми фізичними чи психічними вадами не можуть самостійно захищати свої права та інтереси, а також у випадку, коли цивільним позивачем є юридична особа;
- уточнено коло осіб з числа цивільних відповідачів, указано, що для своєчасного та ефективного забезпечення цивільного позову до цієї категорії слід відносити осіб, які несуть відповідальність не тільки за дії обвинуваченого, але і за дії підозрюваного;
- запропоновано передбачити в чинному кримінально-процесуальному законодавстві право цивільного відповідача добровільно забезпечити заявлений у справі цивільний позов і вважати це обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, і можливістю реалізації вимог статей 45,46 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та з примиренням винного з потерпілим);
- сформульовано обов'язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви в кримінальному судочинстві;
- обґрунтовано положення про необхідність активного сприяння доказуванню підстав та розміру цивільного позову з боку цивільного позивача;
- обкреслено необхідність у разі, коли цивільним відповідачем є третя особа, визнавати її показання як самостійне джерело доказів;
- запропоновано законодавчо встановити можливість накладення арешту на майно в стадії досудового розслідування за поданням слідчого, за умов згоди прокурора і наявності відповідної постанови суду;
- розроблено науково-обгрунтовані організаційні рекомендації (Інструкція про порядок забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочинами) щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по відшкодуванню шкоди, заподіяної злочинами;
- обґрунтована пропозиція про можливість оскарження в адміністративних судах неправомірних дій дізнавача, слідчого і прокурора відповідно до Закону України "Про судоустрій України".
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження можуть бути використані при подальшій науковій розробці цієї проблеми, у правотворчій діяльності, для внесення змін до кримінально-процесуального законодавства, у практичній діяльності органів досудового слідства, в навчальному процесі при підготовці підручників з курсу “Кримінальний процес”. У співавторстві з науковим керівником підготовлено проект "Інструкції про порядок відшкодування шкоди, заподіяної злочинами", який надіслано до Головного слідчого управління МВС України з метою впровадження його у практичну діяльність органів досудового слідства.
Особистий внесок здобувача. Висновки і положення, що сформульовані в роботі, є результатом особистих досліджень автора. Основні положення і висновки дисертації сформульовані в пропозиціях, направлених до Верховної Ради України, які можуть бути використані при опрацюванні проектів законів про внесення змін до кримінально-процесуального законодавства.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були опробовані на Міжнародній науково-практичній конференції "Вплив глобалізації на формування зовнішньоекономічних зв'язків України" (травень 2002 р.), та науковій конференції "Зовнішня торгівля: право та економіка" (грудень 2002 р.).
Публікації. Основні положення і висновки опубліковані у 5 наукових статтях, три із них - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, одна з яких - у співавторстві. Структура дисертації визначається відповідно до мети і завдань дослідження і складається з вступу, трьох розділів, що охоплюють вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Відсутність прямого зазначення в ст.2 КПК України серед завдань кримінального судочинства відшкодування шкоди, завданої злочинами, приводить до нехтування ним та розуміння охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що беруть в ньому участь, переважно в аспекті захисту особи від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності та зловживання суб'єктами, уповноваженими вести процес. У зв'язку з цим з урахуванням великого значення відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, у кримінальному процесі у дисертації пропонується деталізувати в ст.2 КПК України завдання кримінального судочинства, виділивши відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, в колі охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що беруть в ньому участь.
2. Відшкодування шкоди, завданої злочинами, в кримінальному процесі – це діяльність суб’єктів кримінального процесу по відновленню на компенсаційній основі майнових прав постраждалих від злочину осіб і компенсації їм моральної шкоди.
3. Добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином, є однією із форм відшкодування шкоди. Порядок його здійснення повинен бути врегулюваний у КПК. У зв’язку з цим пропонуємо доповнити діючий КПК наступними статтями:
"Стаття 29-1. Роз’яснення права відшкодування шкоди в кримінальній справі на добровільних засадах.
За наявності достатніх даних про те, що злочином заподіяні майнові збитки чи моральна шкода, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому, підсудному положення статей 45,46, п.2 ст.66 КК України щодо кримінально-правового значення добровільного відшкодування шкоди та порядок його здійснення”.
“Стаття 29-2. Порядок добровільного відшкодування шкоди у кримінальній справі.
Виявивши намір добровільно відшкодувати шкоду, підозрюваний, обвинувачений, підсудний або інші особи за дорученням підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного повинні заявити про це особі, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа.
Отримавши таку заяву, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані вжити заходів по забезпеченню добровільного відшкодування шкоди.
Про результати добровільного відшкодування складається протокол, до якого додаються документи, що засвідчують цей факт".
4. Формами відшкодування шкоди в кримінальному процесі є:
1) заявлення та вирішення цивільного позову в кримінальному судочинстві;
2) добровільне відшкодування завданої злочином шкоди;
3) покладення судом на неповнолітнього, що скоїв злочин, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
4) відшкодування шкоди державою.
5. Обов’язок слідчих і прокурорів по вжиттю заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином, повинен бути законодавчо закріплений серед основних обов’язків слідчого і прокурора.
6. Зміст шкоди як підстави заявлення цивільного позову в кримінальній справі є складним та потребує його визначення кримінально-процесуальним законом. Доцільно було б в проекті КПК України передбачити окрему статтю, в якій розкрити зміст шкоди, що підлягає відшкодуванню в кримінальному судочинстві. Пропонуємо її таку редакцію:
“Стаття. Цивільний позов у кримінальній справі
Цивільний позов у кримінальній справі може бути пред’явлений фізичними чи юридичними особами, яким злочином було завдано майнової чи моральної шкоди.
Фізичні чи юридичні особи, які зазнали майнової шкоди від злочину, вправі пред’явити цивільний позов про відшкодування:
1) прямої безпосередньої майнової шкоди, завданої злочином;
2) неодержані внаслідок вчинення злочину доходи;
3) витрат на відновлення здоров’я потерпілого;
4) витрат на поховання потерпілого в разі його смерті та виплати на утримання непрацездатних членів його сім’ї;
5) витрат, пов’язаних із виплатою відшкодування шкоди, заподіяної злочином (регресні вимоги).
Моральна шкода, заподіяна фізичній особі, полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Моральною шкодою, заподіяною юридичній особі, визнається порушення її особистих немайнових чи майнових прав, що виражаються в завданні шкоди її діловій репутації.
Прокурор пред’являє або підтримує заявлений цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права.”
7. У кримінальному процесі за шкоду, завдану злочином, повинна бути запроваджена можливість застосування поруч із солідарною відповідальністю – дольова та субсидіарна. Це положення доцільно було б закріпити в окремій статті. КПК. Пропонуємо таку її редакцію:
“Стаття. Відповідальність за цивільним позовом співучасників та осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності в одній кримінальній справі.
Відповідальність за цивільним позовом у кримінальному судочинстві може бути солідарною, частковою або субсидіарною.
Співучасники злочину, діяння яких були об’єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, несуть солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди.
За клопотанням цивільного позивача, його представника чи прокурора в інтересах цивільного позивача чи державних інтересах, суд вправі покласти на підсудних, спільним діями яких заподіяно шкоду, часткову відповідальність.
Особа, через недбале виконання службових обов’язків якою було завдано шкоду іншою особою, притягнутою до кримінальної відповідальності в цій же справі несе субсидіарну відповідальність з останньою за заподіяну шкоду.”
8. Цивільним позивачем у кримінальному процесі повинні визнаватись також і особи, яким внаслідок вчинення злочину завдано моральної шкоди, та особи, що отримали право регресних вимог у зв’язку з відшкодуванням шкоди, завданої злочином іншим особам. У зв’язку з цим пропонується таке формулювання, яке доцільно б закріпити замість нині існуючого:
“Цивільним позивачем визнається фізична чи юридична особа, яка зазнала майнової чи моральної шкоди від злочину або збитків від виплати відшкодування за таку шкоду, або має право на заявлення регресних вимог, та пред’явила вимогу про її відшкодування в кримінальній справі”.
9. У чинному КПК повинно бути закріплено випадки обов’язкової участі представників цивільного позивача. Це може бути встановлено шляхом доповнення ст.52 КПК частиною четвертою такої редакції:
“Участь законного представника, у випадку відсутності таких - представника потерпілого чи цивільного позивача, є обов’язковою для захисту прав і законних інтересів потерпілого або цивільного позивача, які є неповнолітніми чи за своїм фізичним чи психічним станом позбавлені можливості самостійно захищати свої права та інтереси, а також у випадку, коли цивільним позивачем є юридична особа.”
10. Одним із обов’язків слідчих з провадження за цивільним позовом на досудовому слідстві є залучення до участі у справі цивільних відповідачів, якими повинні бути визнані особи, що несуть матеріальну відповідальність не тільки за дії обвинувачених, а і за дії підозрюваних.
11. Невід’ємним правом цивільного відповідача є право на добровільне відшкодування шкоди. Із врахуванням особливостей його реалізації пропонується закріпити в чинному КПК право цивільного відповідача добровільно забезпечити заявлений у справі цивільний позов і вважати це обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому і можливістю реалізації вимог статей 45,46 КК України.
12. Право на пред’явлення позову в кримінальному процесі виникає одночасно з подачею заяви про злочин. Приймаючи до уваги значення такого приводу, пропонується врегулювати його в чинному КПК, доповнивши його ст.122-1 такого змісту:
“Стаття 122-1. Пред’явлення цивільного позову в кримінальній справі.
Цивільний позов в кримінальній справі про відшкодуванням шкоди, завданої потерпілому, пред’являється в усній чи письмовій формі. При пред’явленні позову в усній формі складається протокол.
Цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, пред’являється в письмовій формі.
Прокурор пред’являє цивільний позов у випадках, передбачених частиною 2 статті 29 цього Кодексу, в письмовій формі.
У позовній заяві та протоколі позовної заяви необхідно зазначити:
1) назву органу, до якого подається позовна заява;
2) точне прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або повна назва юридичної особи, які є позивачами, його (їх) місцезнаходження;
3) чим саме та яку (майнову, моральну) було завдано шкоду;
4) розмір майнової шкоди та компенсації завданої моральної шкоди;
5) вимогу про відшкодування шкоди;
6) підпис особи, що заявила цю вимогу, із зазначенням дати її заявлення.
При необхідності особа, що подала позов чи в інтересах якої він був поданий прокурором, може уточнити цивільний позов.”
13. Обов’язок доказування підстав та розміру цивільного позову в кримінальному процесі лежить виключно на органі дізнання, слідчому та прокурорі. Аналіз юридичної природи такого суб’єкта кримінального процесу, яким є цивільний позивач, дозволяє стверджувати необхідність активного сприяння цивільного позивача в доказуванні підстав та розміру цивільного позову.
14. Показання дані цивільним відповідачем під час провадження по кримінальній справі є не тільки реалізацією його права на захист від пред’явленого позову, а і відіграють велике значення в процесі доказування підстав та розміру цивільного позову. У зв’язку з цим пропонуємо закріпити порядок допиту цивільного відповідача в КПК, доповнивши його статтею 147-1 такого змісту:
“Стаття 147-1. Виклик і допит цивільного відповідача.
Виклик цивільного відповідача проводиться за правилами, встановленими статтею 134 цього Кодекса.
Цивільний відповідач допитується про обставини, що стосуються заявленого в кримінальній справі цивільного позову.
Якщо в кримінальній справі поруч з цивільним відповідачем – фізичною особою - бере участь його представник, допит цивільного відповідача проводиться за участю його представника.
Перед допитом цивільному відповідачеві повинно бути вручено копію позовної заяви (протоколу позовної заяви) та копію постанови про притягнення в якості обвинуваченого особи, за дії якої несе майнову відповідальність цивільний відповідач, та роз’яснено їх зміст, про що зазначається в протоколі допиту або в окремо складеному протоколі.
На початку допиту слідчий повинен запитати цивільного відповідача, чи визнає він заявлений позов, після чого запропонувати йому дати показання по суті заявленого цивільного позову. В разі необхідності в ході допиту слідчий може ставити запитання.
Про допит цивільного відповідача складається протокол з додержанням правил статті 145 цього Кодексу.”
15. Існуючий порядок накладення арешту на майно не відповідає положенню ст.30 Конституції про можливість обмеження права недоторканності житла лише за вмотивованою постановою суду. Крім того, в результаті цього тривалого обмеження зазнає право власності фізичних та юридчних осіб. У зв’язку з цим пропонується передбачити в діючому КПК можливість здійснення цієї дії лише за постановою суду, доповнивши ст.126 КПК частиною сьомою, виклавши її в такій редакції:
“Накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого чи осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, проводиться за вмотивованою постановою судді. При необхідності накладення арешту слідчий за згодою прокурора надсилає до суду подання, розгляд та вирішення якого відбувається за правилами, встановленими ч.5 ст.177 цього Кодексу”.
16. Загальною умовою, за якої повинно бути вжито заходів щодо забезпечення позову, є наявність достатніх даних про те, що злочином завдано майнових збитків або заподіяно моральної шкоди, якщо дані збитки не відшкодовано добровільно. Тому одразу ж при встановленні зазначених даних доцільно проведення оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення цивільного позову. При накладенні арешту на майно додатковою необхідною умовою є поява в кримінальному процесі підозрюваного або обвинуваченого.
17. З метою підвищення ефективності забезпечення відшкодування шкоди в кримінальному процесі доцільно було б створити в системі ОВС спеціальні підрозділи основними завданнями яких було б:
1) проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлення джерел відшкодування заподіяної злочином шкоди;
2) опис майна, коштів, на які накладається арешт;
3) вжиття заходів із забезпечення збереження майна, на котре накладено арешт.
18. Підтримуючи в цілому позицію оскарження дій і рішень слідчого до суду, пропонується наділити компетенцією розгляду зазначених скарг адміністративні суди, передбачені Законом України "Про судоустрій України".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Адоян Ю.Р. Гражданский иск в советском уголовном процессе. Автореферат дисс. … канд. юрид. наук. – Тарту, Тартусский гос. ун-т, 1967. – 19с.
2.Адоян Ю.Р. Добровольное возмещение в уголовном процессе материального ущерба, причиненного государственным и общественным организациям // Вопросы применения уголовно-процессуального законодательства: Тр. по правоведению. – Тарту, Тартусский гос. ун-т, 1982. – С.5.-15.
3.Азаров В.А. Деятельность органов дознания, предварительного следствия и суда по охране имущественных интересов граждан./ В.А. Азаров; М-во внутр. дел СССР, Омская высш. шк. милиции. – Омск: ВШ милиции, 1990. – 77с.
4.Азаров В.А. Добровольное возмещение в уголовном процессе материального ущерба, причиненного преступлением // Укрепление законности предварительного расследования в условиях перестройки. – Волгоград: ВСШ, 1990. – С.148-152.
5.Азаров В.А. Охрана имущественных интересов личности в уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук.: 12.00.09 /Моск. ВШМ МВД СССР. – М., 1985. – 24 с.
6.Александров С.А. Гражданский иск в уголовном деле // Проблемы уголовно-процессуальной и управленческой деятельности в сфере борьбы с посягательствами на социалистическую собственность. Труды Горьковск. высш. школы МВД СССР. - Вып.7. - Горький,1976. – С.95-101.
7.Александров С.А. Основания восстановления имущественных отношений в уголовном процессе и их доказывание // Вопросы совершенствования нормативного регулирования деятельности органов внутренних дел: Сб. научн. трудов: В 2-х частях. – Уфа: Уфимская высшая школа, 1991. – С.9-13.
8.Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе./Досудебные стадии/: Учебное пособие. - Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. – 124 с.
9.Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник для вузов. - М.: ТЕИС, 1996. – 504 с.
10.Альперт С.А. Защита в советском уголовном процессе прав и законных интересов лиц, понесших имущественный ущерб от преступления: Текст лекций. / С.А. Альперт. – Харьков: Харьк. Юрид. ин-т, 1984. – 36с.
11.Аникина Н.Т. Гражданский ответчик в советском уголовном процессе // Проблемы дальнейшей демократизации советского государства и права. – Львов,1989. – С.95-98.
12.Белякова А.М. Возмещение причиненного вреда (отдельные вопросы) / Белякова А.М. - М.: Изд-во МГУ, 1972. – 100 с.
13.Білоусенко В., Панєвін О. Практика застосування законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинами. // Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. - №6. – С.110 – 114.
14.Божьев В.П. Гражданский иск в уголовном деле и применение гражданского процессуального права // Сов. государство и право. - 1986. - №8. – С.72-79.
15.Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення. / Право України. – 2002. - №3. – С.3-7.
16.Брагинский М., Суханов Е., Ярошенко К. Обьекты гражданских прав (Комментарий Гражданского кодекса РФ) // Хозяйство и право. - 1995. - №5. – С.3-23.
17.Будников В.Л. Обжалование действий и решений следователя: Учеб. пособие / М-во внутр. дел. СССР, Высш следств. шк. – Волгоград: ВСШ, 1990. – 62 с.
18.Васькин В.В. Установление и возмещение ущерба по уголовным делам // Вопросы уголовного процесса. – Вып.3. - Саратов, 1984. – С.87-91.
19.Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі / Відп. редактор П.І.Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.
20.Власенко В.Г. Вопросы теории и практики возмещения материального ущерба при расследовании хищений государственного и общественного имущества. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1972. – 95 с.
21.Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 95 с.
22.Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
23.Гошовський М.І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмета доказування в кримінальному процесі України: Автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Львівський держ. ун-т ім.І.Франка. – Львів, 1997. – 24 с.
24.Гражданское право: Учебник / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.; Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева; С.-Петерб. гос. ун-т. – СПб.: ТЕИС, 1996. - Ч.1.
25.Громов Н.А., Пономаренков В.А., Гущин А.Н., Францифоров Ю.В. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: Учебное пособие. – М.: Издательство ПРИОР, 2001. – 208 с.
26.Гуляев А.П., Туленков П.М., Усков В.М. Обеспечение следователем возмещения материального ущерба, причиненного преступлением/ А.П. Гуляев, П.М.Туленков, В.М. Усков. МВД СССР. Всесоюзн. научн. иссл. ин-т. – М.,1978. – 44с.
27.Гуреев П.П. Гражданский иск в уголовном судопроизводстве. - М.: Госюриздат,1961. – 95 с.
28.Давлетов А.Д. Гражданский иск в уголовном деле – важное средство охраны социалистической и личной собственности. (По материалам УзССР). – Нукус: Каракалпакия, 1969. – 148 с.
29.Даев В.Г. Право на предъявление гражданского иска в уголовном процессе // Советская юстиция. – 1972. - №21. – С.12-15.
30.Даев В.Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 71 с.
31.Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотреблений властью правами человека // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За ред. Шибіко В.П. – К., Юрінком Інтер, 2000. – С.424-427.
32.Деятельность следователя по обеспечению возмещения материального ущерба и возможной конфискации имущества / Смирнов С.В.; МВД СССР; Караганд. ВШ. – Караганда, 1990. – 68 с.
33.Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит.,1990. – 271 с.
34.Донцов С.Е. Гражданско-правовые внедоговорные способы защиты социалистической собственности. – М.: Юрид. лит., 1980. – 144 с.
35.Дубривный В.А. Потерпевший на предварительном следствии в советском уголовном процессе / Под ред. проф. А.Л. Цыпкина. - Саратов: Приволж. кн. изд., 1966. – 100 с.
36.Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектам гражданского права. – Х.: Консум, 1996. – 108 с.
37.Зажицкий В.И. Закон об оперативно-розыскной деятельности не идеален // Сов.юстиция. – 1993. - №5. – С.19-20.
38.Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №5-6. - ст.30 (із наступними змінами і доповненнями).
39.Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - №25 (Спецвипуск). – ст.1142.
40.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №29. - ст.377 (із наступними змінами і доповненнями).
41.Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №22. - ст.303 (із наступними змінами і доповненнями).
42.Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №1. – ст.1.
43.Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України - 1991. - №53 - ст.793 (із наступними змінами і доповненнями).
44.Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р.// Голос України - №51 – 19 березня 2002 р.
45.Защита прав личности в социалистическом гражданском процессе. / [Л.И. Анисимова, Х.Кельнер, А.И. Кудряшова и др.] Под общ. ред. А.А. Мельникова; АН СССР, Ин-т государства и права. - М.: Наука, 1986. – 308 с.
46.Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ // Під ред. Коляди П.В. - К.: МВС ГСУ, 2001. - 239 с.
47.Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела./ НИИ изучения проблем преступности Академии правовых наук Украины. – Х.: Крим Арт, 1998. – 340 с.
48.Зинатуллин З.З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1974. – 99 с.
49.Ивлеев Г.П. Меры обеспечения возмещения материального ущерба, причиненного хищениями социалистического имущества и возможной конфискации имущества // Уголовно-правовые формы борьбы с хищениями социалистического имущества в свете решений 27 съезда КПСС.- М., 1987. – С.88-95.
50.Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів: Затв. наказом МВС України від 31 жовтня 2002 р. №1100
51.Инструкция о порядке изъятия, учета, хранения и передачи вещественных доказательств по уголовным делам, ценностей и иного имущества органами предварительного следствия, дознания и судами / Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За ред. Шибіко В.П. – К., Юрінком Інтер, 2000. – С.484-500.
52.Инструкция о порядке представления результатов оперативно-розыскной деятельности органу дознания, следователю, прокурору и в суд: Утв. приказом Федеральной налоговой полиции Российской Федерации, Федеральной службы безопасности Российской Федерации, Министерства внутренних дел Российской Федерации, Федеральной службы охраны Российской Федерации, Федеральной пограничной службы Российской Федерации, Государственного таможенного комитета Российской Федерации, Службы внешней разведки Российской Федерации от 13 мая 1998 года №175/226/336/201/286/410/56 // Громов Н.А., Пономаренков В.А., Гущин А.Н., Францифоров Ю.В. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: Учебное пособие. – М.: Издательство ПРИОР, 2001. – С.200-207.
53.Камлик М.І. Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у галузях економіки. Судова бухгалтерія. – К., 1995. – 256 с.
54.Капліна О.В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України. Автореф. дис … канд.юрид.наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Х., 1998. – 17 с.
55.Клименко Я.О. Відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі. // Право України. – 2000. - №6. – С.65-68.
56.Клименко Я.О. Добровільне відшкодування шкоди особам, постраждалим від злочину // Право України. – 2002. - №3. – С.82-86.
57.Клименко Я.О. Накладення арешту на вклади як засіб забезпечення цивільного позову в кримінальній справі // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Випуск 2(6). Частина 2 - К.: УАЗТ, 2002. - С.85-88.
58.Клименко Я.О. Проблеми відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої господарським товариствам // Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України: Збірник матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції УАЗТ 30 травня 2002 року. – К.: УАЗТ, 2002. – С.202-204.
59.Кожевніков Г.К. Визначення завдань кримінального судочинства України в чинному КПК України // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч.I. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С.100-101.
60.Кокорев Л.Д. Положение личности в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А. Жданова юрид. фак. – Л., 1975. – 40 с.
61.Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та,1964. – 138 с.
62.Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 208 с.
63.Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Отв. ред. В.И. Радченко; под ред. В.Т. Томина. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Юрайт, 1999. – 742 с.
64.Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- №30 - ст.141.
65.Коржанский Н., Минц Б. Улучшить работу по возмещению торгующим организациям ущерба, причиненного преступлениями. – Советская юстиция. – 1967. - №12. - С.64-65.
66.Корчевна Л.А. Компенсація моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, у цивільному праві України: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1998. – 24 с.
67.Кривобок В.В.Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином: Автореферат дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.10 /Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого. – Х.,1997. – 19 с.
68.Крикунов О.В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди в кримінальному процесі України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.09 /Національна академія внутрішніх справ України – К., 2002. – 18 с.
69.Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. - 2001. - №21. - Ст.920.
70.Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - №2. - ст.15 (із наступними змінами і доповненнями).
71.Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України (на 1 березня 2000 р.) – К.,2000.
72.Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
73.Кудин М.Ф. Гражданский иск в уголовном процессе как институт частного права / Публичное и частное право: проблемы развития и взаимодействия законодательного выражения юридической практики: Материалы Всероссийской научной конференции 23, 24 апреля 1998. – Екатеринбург, 1999. – С.267-268.
74.Куцова Э.Ф. Гражданский иск в уголовном процессе. Лекции для студентов юрид. фак. - М.: Изд-во моск. ун-та, 1963. – 35 с.
75.Ларин А.М. Расследование по уголовному делу и процессуальные функции. / А.М. Ларин. – М.: Юрид. лит, 1986. – 159 с.
76.Лупинская П.А. Ходатайства и жалобы. // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права. – М., 1987. – С.65-78.
77.Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. - Изд. 2-е, исп. и допол. - М.: Юрид. лит., 1977. – 176 с.
78.Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права. – М., 1987. – С.78-92.
79.Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. - М.: Юр.лит., 1965. – 230 с.
80.Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. - 1993. - №3. – С.32-39.
81.Маляренко В.Т., Вернидубов В.І. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
82.Мельников А.А. Публичность и диспозитивность в правосудии // Суд и применение закона. - М., 1982. - С.44-46.
83.Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. - К.: Юринком Интер, 1999. - 448 с.
84.Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – Киев: Вища школа. Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1984. – 133 с.
85.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. – 536 с.
86.Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. - 240 с.
87.Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р./ Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 624 с.
88.Михлин А.С. Последствия преступления. – М.:Юрид. лит., 1969. - 104с.
89.Муравин А.Б. Уголовный процесс: Учебное пособие. - Х.: ООО «Одиссей», 2000. - 400 с.
90.Навроцький В. Визначення вартості викраденого державного або колективного майна при кваліфікації розкрадання // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №6. - С.18 - 22.
91.Навроцький В.О. Право на оскарження до суду дій прокурора і слідчого та його реалізація // Адвокат. - 2001 . - №4-5. - С.4-5.
92.Наказ Фонду державного майна України і Державного комітету з науки і технології України від 27 липня 1995 р. №969/97 “Про затвердження порядку експертної оцінки нематеріальних активів” // Монитор. Официальные документы. – 1995. - №23 (22 августа).
93.Нарижный С. Возмещение морального вреда, причиненного потерпевшему: уголовно-процессуальный аспект // Российская юстиция. - 1996. -№9. - С.41.
94.Нарижный С.В. Компенсация морального вреда в уголовном судопроизводстве России. - СПб.: Издательский дом Герда, 2001. - 288 с.
95. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз: Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За ред. Шибіко В.П. - К.: Юрінком Інтер,2000. - С.
96.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон А.С.К., 2001. - 1104 с.
97.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року./ За ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. - 936 с.
98.Нескороджена Л.І. Забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача у кримінальному судочинстві України: Автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 18 с.
99.Никулин Е.С. Возмещение ущерба, причиненного правонарушением. – М.: Юрид. лит., 1983. - 159 с.
100.Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М., Гос. изд. юрид. лит., тип. им. Евг. Соколовой в Лгр., 1950. - 416 с.
101.Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. / В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: Видавництво «Аконіт», 1999. – Т.1. – 910 с.
102.Новичкова З.Т. Обеспечение гражданского иска в советском уголовно-процессуальном праве. / Проблемы правосудия. - Вып.38. - К.: Выща школа, 1978. - С.92-97.
103.Нор В.Т. Возмещение причиненного преступлением материального ущерба в советском уголовном процессе: Учеб. пособие для студ. спец. "Правоведение" / Львов. гос. ун-т им. Ив. Франко. – К., 1988. - 96 с.
104.Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. - К.: Выща шк. Головное изд-во, 1989. - 275 с.
105.Общая теория права и государства: Учеб. для юрид. вузов [По направлению и специальности "Юриспруденция" / В.С. Афанасьев, А.П. Герасимов, В.И. Гойман и др.] Под ред. В.В.Лазарева. - [2-е изд., перераб. и доп.] - М.: Юристъ, 1996. - 470 с.
106.Ожегов С.И. Словарь русского языка. Около 57 000 слов. / Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. - Изд. 10-е, стереотип. - М.: Сов. энциклопедия, 1973. - 847 с.
107.Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. - К.: Право, 1999. - 232 с.
108.Печников Г.А. Принцып публичности и гражданский иск в уголовном деле // Демократизм предварительного расследования. – Минск, 1990. - С.103- 109.
109.Пиантковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М.: Юридическая литература, 1961.
110.Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система. – Харків: Арсіс, 2002. - 160 с.
111.Погорецький М.А. Проблеми зміцнення відомчого контролю за попереднім слідством і розширення процесуальної самостійності слідчого // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ України: Наук.-теорет. журнал. -Вип. 1. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. - С.69-77.
112.Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України: Затв. наказом МВС України від 31 жовтня 2002 р. №1100.
113.Полуденный Н. Юридические лица как объект посягательства со стороны средств массовой информации. // Юридическая практика. - 1999. - №11. – С.11.
114.Поляков И.Н. Имущественный вред, причиненный преступлением: понятие, проблемы возмещения // Советское государство и право. – 1989. - №6. - С.52-56.
115.Понарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1994. - 187 с.
116.Понарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела / В.Я. Понарин. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. – 128 с.
117.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978 р. №8 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів” (із наступними змінами і доповненнями ) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.348-352.
118.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (із наступними змінами і доповненнями) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.460-470.
119.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із наступними змінами і доповненнями) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.482-504.
120.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (із наступними змінами і доповненнями) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.198-214.
121. Постанова Пленуму Верховного Суду України від1 квітня 1994 р. №1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" /Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.165-180.
122.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”// Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.508-515.
123.Постанова Пленум Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 “Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.54-61.
124.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року №6 "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" (із наступними змінами і доповненнями) // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. - Х.: "Одіссей", 2003. - С.406-411.
125.Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 23 марта 1979 года №1 “О практике применения судами законодательства о возмещении материального вреда, причиненного преступлением”// Сборник постановлений Пленумов Верховных Судов СССР и РСФСР (Российиской Федерации) по уголовным делам. – М.: Спарк, 1995. – С.175-181.
126.Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 28 мая 1954 года №6 “О судебной практике по взысканию материального вреда, причиненного преступлением”// Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР, 1924-1977. - Часть 2. - М.: Известия, 1978.
127.Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – М.,1960. - 20 с.
128.Присяжнюк Т.І. Вирішення судами питання про відшкодування шкоди при розгляді кримінальних справ // Вісник Верховного Суду України. – 1998. - №3. - С.60-61.
129.Рабінович Р. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід. Право України. - 2002. - №4. - С.100-103.
130.Ривкин К.Е. Некоторые вопросы реализации принципа справедливости при обеспечении следователем гражданского иска и возможной конфискации имущества // Криминалистическое обеспечение работы органов внутренних дел по укреплению законности и правопорядка, усилению охраны прав граждан. - М., 1990. - С.70-80.
131. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного (Господарського) суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди» від 29 лютого 1996 року №02-5195 // Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні ак