Лапкін Андрій Васильович Прокурор у кримінальному провадженні: теоретичні, правові та організаційно-методичні проблеми

Краткое описание

Лапкін Андрій Васильович, доцент кафедри судоустрою та прокурорської діяльності, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Назва дисертації: «Прокурор у кримінальному провадженні: теоретичні, правові та організаційно-методичні проблеми». Шифр та назва спеціальності 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність». Спецрада Д 64.086.01 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
А. В. ЛАПКІН
ПРОКУРОР
У КРИМІНАЛЬНОМУ
ПРОВАДЖЕННІ:
ТЕОРЕТИЧНІ, ПРАВОВІ
ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ
ПРОБЛЕМИ
Монографія
Харків
«Право»
2020 

Зміст
Перелік умовних позначень 10
Вступ 12
Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ, ІСТОРИЧНІ
ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
1.1. Теоретичні основи дослідження діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 17
1.1.1. Стан наукової розробки проблем діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 17
1.1.2. Місце дослідження діяльності прокурора у кримінальному
провадженні в системі юридичних наук 34
1.2. Історична ретроспектива і сучасний стан діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 48
1.2.1. Генезис діяльності прокурора у кримінальному провадженні
до проголошення Україною незалежності 50
1.2.2. Генезис діяльності прокурора у кримінальному провадженні
після проголошення Україною незалежності 66
1.3. Правові основи діяльності прокурора у кримінальному провадженні ....89
1.3.1. Сутність, значення та класифікація правових основ
діяльності прокурора у кримінальному провадженні 89
1.3.2. Конституційні основи діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 92
1.3.3. Міжнародно-правові основи діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 101
1.3.4. Законодавчий рівень правових основ діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 112
1.3.5. Підзаконні правові основи діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 125
1.3.6. Відомчий рівень правових основ діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 127
1.3.7. Квазіправові основи діяльності прокурора у кримінальному
провадженні 133
1.4. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 144
1.4.1. Міжнародні стандарти діяльності прокурора
у кримінальному провадженні 144
1.4.2. Зарубіжний досвід діяльності прокурора у кримінальному
провадженні 177

Список литературы

Висновки
У монографії здійснено теоретичне узагальнення і вирішення на-укового завдання, що полягає в розробці концепції діяльності проку¬рора у кримінальному провадженні, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на удосконалення її теоре-тичних, правових та організаційних основ. Проведене дослідження дає можливість сформулювати такі висновки.
1. Теоретичне дослідження діяльності прокурора у кримінальному провадженні займає граничне положення між науками кримінального процесу та теорії прокуратури. Розв'язання проблеми його наукового позиціювання вбачається у розгляді цих питань в межах судового пра¬ва як наукової доктрини, предметом якої є правовідносини стосовно забезпечення права особи на судовий захист, що складаються в про¬цесі інституалізації, організації та функціонування судової влади та суміжних з нею інститутів, зокрема прокуратури. Такий підхід дозво¬ляє: 1) комплексно розглянути як проблеми організації, так і діяльнос¬ті прокуратури; 2) інтегрувати погляди щодо цільового призначення, засад та функціональної моделі прокуратури із теорією завдань, прин¬ципів та функцій кримінального правосуддя; 3) створити належне те¬оретичне підґрунтя для визначення місця прокуратури у системі поді¬лу державної влади та подальшої інтеграції її до судової гілки влади; 4) виробити універсальну модель функцій прокуратури, що узгоджу¬ється з теорією кримінальних процесуальних функцій; 5) визначити місце і роль прокурора у кримінальному провадженні в цілому та в окремих його стадіях і порядках.
2. Дослідження історії прокуратури в умовах відсутності єдності у розумінні сутності цього інституту потребує поєднання історично- правового критерію з інституціональним та функціональним. Її генезис 978
можна поділити на такі складові: І. До проголошення Україною неза-лежності - (1) період переходу від приватного до публічного обвину-вачення та виникнення перших прообразів прокуратури (доба анти-чності та раннього середньовіччя, в т. ч. Київської Русі); (2) період інституалізації прокуратури як органу обвинувачення та виникнення перших органів обвинувачення на території України (високе та пізнє середньовіччя, в т. ч. перебування Українських земель у складі Речі Посполитої); (3) період створення прокуратури наглядового типу (перебування України у складі Російської Імперії з 1722 р. - до сере¬дини XIX ст.); (4) період трансформації прокуратури в орган кримі¬нального переслідування (після Судової реформи 1864 р. до 1917 р.); (5) період існування прокуратури наглядово-обвинувального типу (доба УНР, Директорії та Гетьманату); (6) період прокуратури нагля¬дового типу (радянський період). II. Після проголошення незалеж¬ності - періоди: (1) становлення прокуратури у незалежній Україні та зміни її моделі з наглядової на наглядово-обвинувальну (1991¬2001 рр.); (2) пошуку оптимальної функціональної моделі прокура¬тури (2001-2012 рр.); (3) трансформації прокуратури в обвинувально- наглядову та перехід до обвинувальної моделі (з 2012 р. до цього часу). При цьому в різні історичні періоди генезис прокуратури обумовлю¬вався соціальними потребами та був тісно пов'язаний із розвитком кримінального судочинства.