СУДОВИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА :

Краткое описание

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА

На правах рукопису

ПОЛЕТИЛО КАТЕРИНА СЕРГІЇВНА

УДК 343.12 : 342.7

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД
ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Спеціальність : 12.00.10 – Судоустрій,
прокуратура і адвокатура

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник :
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України
В. В. Костицький

Львів – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ І. Теоретико-правові основи судового захисту інформаційних
прав і свобод людини і громадянина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
1.1. Історико-правові основи судового захисту інформаційних прав і свобод . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
1.2. Модель судового захисту інформаційних прав і свобод
людини і громадянина . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
1.3. Правове забезпечення інформаційних прав і свобод в судах країн Євросоюзу та США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
1.4. Шляхи адаптації законодавчих актів України в
інформаційній сфері у відповідність з міжнародними . . . . 81
Висновки до розділу І . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
РОЗДІЛ ІІ. Правові засади вдосконалення судового захисту
інформаційних прав і свобод людини і громадянина . . . . . . . . 99
2.1. Захист інформаційних прав і свобод в судах загальної
юрисдикції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
2.2. Захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина в Конституційному Суді України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135
2.3. Міжнародно-правовий захист інформаційних прав і свобод . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
2.4. Шляхи удосконалення врегулювання правових відносин
та усунення контраверсійності в законодавстві України з
питань судового захисту інформаційних прав і свобод . . . . . 171
Висновки до розділу ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216

ВСТУП
Актуальність теми. Інформаційні права та свободи людини і громадянина становлять частину конституційних прав і свобод, хоча вони є найвразливішими. Порушення інформаційних прав і свобод впливає на стан захищеності національних інтересів держави в інформаційній сфері, який залежить від збалансованості інтересів особи, суспільства, держави – саме так стверджується основним стратегічним документом, покликаним захистити національні інтереси держави в інформаційній сфері (Доктрина інформаційної безпеки України [1]). Забезпечення захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина є чи не найголовнішим у згаданому документі.
Неминучість порушення інформаційних прав і свобод людини і громадянина викликана тим, що Україна увійшла в глобальний інформаційний простір, а її правове забезпечення істотно відстає від цього процесу. Захист прав і свобод покладається на суд [2, ст.55]. Отже проблема судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина є актуальною. На підтвердження актуальності піднятої теми вказують і такі факти.
Країни Заходу надають інформаційним правам і свободам людини надзвичайно важливе значення виходячи з того, що Резолюцією 59(1) Генеральної Асамблеї ООН проголошено: "Свобода інформації є основним правом і критерієм усіх інших свобод" [3]. Крім того, найбільш розвинуті держави Заходу визнають інформаційні права і свободи чинниками, що забезпечують участь кожного в управлінні державою. Так, Конституція США зобов’язує всі державні органи і недержавні організації надавати інформацію в пресі (Інтернеті) про надходження та витрати усіх державних коштів[4,гл.І, розд.10]; Італії проголошує основоположні (а, значить, інформаційні) права як фактор, що забезпечує участь всіх працівників у політичній, економічній та соціальній організації держави[5,статті 1-3]; Австрії вбачає можливість кожного брати участь в управлінні ЄС [6, ст.41]; Франції гарантує кожному: "... право... переконуватися в необхідності суспільного оподаткування, ... слідкувати за його використанням..."[7, ст.14]. Будь-яке порушення інформаційних прав і свобод, вважається в країнах Заходу, негативно відбивається на розвитку держави; саме суд, як орган держави, має захистити інформаційні права і свободи людини. Важливим аргументом на користь актуальності судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина є зобов’язання України перед Радою Європи у забезпеченні основоположних прав і свобод людини. Попри істотні успіхи у забезпеченні основоположних прав і свобод людини, українським судам характерні системні порушення, про що відмічено в рекомендаціях ПАРЄ, наявність пілотних і квазіпілотних рішень Європейського суду з прав людини.
Судовий захист інформаційних прав і свобод особи безпосередньо пов’язаний із рядом проблем: загальною проблемою судового захисту конституційних прав і свобод займалися В. В. Кравченко, В. A. Мелещенко, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, Ю. М. Тодика, Ю. С. Шемшученко; проблеми міжнародного права та порівняльного правознавства у аспекті інформаційних прав і свобод піднімали В. Н. Денисов, М. І. Козюбра, П. Ф. Мартиненко; інформаційним законодавством займались В. Б. Авер’янов, С. С. Алєксєєв, І. В. Арістова, І. Л. Бачило, В. Д. Гавловський, В. І. Гурковський, Є. В. Додін, А. П. Корєнєв, Г. М. Красноступ, О. Д. Крупчан, С. Г. Стеценко; окремих питань судового захисту прав і свобод людини і громадянина, пов’язаних з інформацією торкалися М. М. Гнатовський, В. В. Костицький, О. В. Кохановська, Н. В. Кушакова-Костицька, О. В. Лавринович, Ю. В. Максименко, А. І. Марущак, О. А. Яковлева; проблеми механізмів реалізації прав людини, забезпечення та судового захисту стали предметом наукового дослідження М. Р. Аракеляна, М. О. Баймуратова, В. Ф. Бойка, М. А. Гурвича, В. П. Кашепова, С. В. Ківалова, О. В. Константія, Р. О. Куйбіди, Ю. В. Міхеєнка, Г. М. Омельяненка, А. В. Портнова, Д. М. Притики, О. А. Пушкіної, В. М. Тертишника, М. В. Цвіка, Г. І. Чангулі; захист прав (в тому числі інформаційних) і свобод в Конституційному Суді України знайшли відображення у виступах і наукових працях суддів І. П. Домбровського, П. Б. Євграфова, В. М. Кампа, М. В. Костицького, О. М. Мироненка, М. Д. Савенка, М. Ф. Селівона, В. Є. Скоморохи, А. А. Стрижака, В. П. Тихого, П. М. Ткачука, В. М. Шаповала; дослідженням питань, пов’язаних із захистом прав і свобод людини в Європейському суді з прав людини займались В. М. Биков, С. П. Головатий, Моніка Маковей, В. І. Манукян, Бруно Недєлек, О. Л. Жуковська, В. П. Паліюк, О.Д. Святоцький, С. В. Шевчук.
На дисертаційному рівні окремі аспекти судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина досліджувались такими науковцями: В. О. Горобцов, Б. А. Кормич, О. П. Маруженко, А. І. Марущак, О. О. Марценюк, В. В. Речицький, І. Г. Чиж, Д. О. Савельєв, О. В. Сінькевич, О. І. Степанюк, Д. М. Супрун.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 7 від 28 січня 2010 року). Дисертацію виконано з урахуванням положень "Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", схваленої Законом України від 18.03.2004 р., № 1629 – ІУ, затверджено координаційною радою Національної Академії правових наук України у 2009 році.
Мета дослідження: розробка теоретичних положень, наукових пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення судочинства у справах про захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
Завдання дослідження: 1. Провести історичний поділ інформації на види, характерні для різних етапів розвитку України, виділити законодавство кожного періоду та особливості судового захисту інформаційних прав і свобод людини.
2. Запропонувати власне визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина та судового захисту.
3. З’ясувати труднощі судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
4.Запропонувати шляхи переборення труднощів судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
5. Створити модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина, обґрунтувати потребу в ній та довести її спроможність у переборенні згаданих труднощів.
6. Дослідити особливості правового забезпечення інформаційних прав і свобод в судах країн Євросоюзу та США, обґрунтувати, що саме може бути використано для судового захисту інформаційних прав і свобод людини в Україні.
7. З’ясувати підвідомчість вітчизняних судів загальної юрисдикції у питаннях захисту інформаційних прав і свобод людини, відібрати вітчизняне законодавче забезпечення по кожному із інформаційних прав власного визначення, встановити особливості здійснення їх судового захисту (запропонувати зразки позовних заяв, приклади судових рішень).
8. На прикладах судових справ вияснити особливості захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина в Конституційному Суді України: коли і як особа може захистити свої інформаційні права і свободи в Конституційному Суді України; механізм звернення людини за захистом цих прав до Конституційного Суду України; процесуальний розгляд справ за конституційним зверненням.
9. Вияснити причини того, що Європейський суд з прав людини приймає протилежні національним судам рішення у захисті інформаційних прав людини.
10. Встановити особливості функціонування Євросуду та його співпраці з пересічною особою в питанні захисту інформаційних прав і свобод.
11. Вказати на шляхи удосконалення правових відносин та усунення контраверсійності в законодавстві України у питаннях судового захисту інформаційних прав і свобод людини.
12. Сформулювати тенденції судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
Об’єкт дослідження: суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення кожним інформаційних прав і свобод.
Предмет дослідження: судочинство у справах про захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність як загальнонаукових, дак і спеціальних методів дослідження: діалектичного, формально-юридичного, логічного, порівняльно-правового, статистичного та інших. Формально-юридичний метод дав змогу проаналізувати правовий матеріал і судову практику здійснення захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Діалектичний метод сприяв дослідженню проблеми судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина у взаємозв’язку з тенденціями судочинства в розглядуваній галузі. Логічний допоміг встановити основні труднощі у здійсненні судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Порівняльно-правовий метод було використано під час вивчення особливостей правового регулювання інформаційних відносин та судочинства в країнах Євросоюзу, США. Завдяки формально-логічному та системно-структурному створено модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Методи аналізу і синтезу дозволили розглянути судовий захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина в цілому як цілісну систему, виділяючи в ній підсистеми, пов’язані із судовим захистом кожного з інформаційних прав та судовому захисті з допомогою Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція). Завдяки статистичному методу доведено репрезентативність вибірки суддів судів загальної юрисдикції та здійснити експертну оцінку ефективності запропонованої моделі судового захисту інформаційних прав і свобод особи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та застосуванні авторського підходу до комплексного визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина, побудові на їх основі моделі судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина, яка узгоджується із стратегічним вітчизняним документом "Доктрина інформаційної безпеки України" і визначається тим, що дисертація є першою у вітчизняній науці судочинства комплексним дослідженням судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- проаналізовано еволюцію судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
- з’ясовано основні труднощі судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
- сформульовано комплексне визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина як основоположних на основі другого розділу Конституції України (№ 2222-ІУ) "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина";
- запропоновано модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина, доведено її перспективність у переборенні труднощів судового захисту згаданих прав і свобод;
- вказано на конкретні шляхи переборення труднощів судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина на даному етапі;
- виявлено ті особливості правового забезпечення інформаційних прав і свобод людини в країнах Євросоюзу та США, які можуть бути запозичені для вітчизняного судочинства з метою захисту інформаційних прав і свобод особи;
- помічено тенденції судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
удосконалено:
- особливості судового захисту інформаційних прав і свобод особи в судах загальної юрисдикції: встановлено підвідомчість, відібрано регулююче цей захист законодавство, описано процесуальну сторону судового захисту кожного із інформаційних прав і свобод людини і громадянина власного визначення, наведені зразки позовних заяв та судових рішень;
- підхід у здійсненні судового захисту інформаційних прав і свобод людини на основі досвіду країн Євросоюзу: систематизовано типові прецеденти Євросуду, які є орієнтиром у прийнятті рішень національними судами по кожному із визначених нами інформаційних прав і свобод людини і громадянина; здійснено відбір стандартів Євросуду процесуального розгляду справ, пов’язаних із захистом прав і свобод людини в суді;
дістало подальшого розвитку:
- узагальнення випадків звернення особи за захистом інформаційних прав і свобод до Конституційного Суду України;
- з’ясування причин того, що Євросуд приймає протилежні національним судам рішення у захисті інформаційних прав і свобод людини;
- узагальнення досвіду здійснення судового захисту інформаційних прав і свобод людини країн Євросоюзу на основі Конвенції;
- пропозиція шляхів удосконалення врегулювання правових відносин та усунення контраверсійності в законодавстві України у питаннях судового захисту інформаційних прав і свобод людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес в:
- науково-дослідницькій сфері – висновки дають змогу розвинути теоретичні основи судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
- правотворчості – висновки та окремі положення можуть бути враховані під час підготовки нових законів: про захист від нових інформаційних загроз, про пріоритет міжнародного права, про законодавчу ініціативу щодо захисту інформаційних прав і свобод людини та ін.;
- освітній діяльності – при викладанні спецкурсу для студентів юридичних факультетів, під час навчальних семінарів із суддями та помічниками суддів при апеляційних судах;
- сфері практичної діяльності – для створення методичних рекомендацій суддям у їх практичній роботі у справах, пов’язаних із захистом інформаційних прав і свобод людини і громадянина; при розгляді справ згаданої категорії судді матимуть змогу приймати рішення по конкретним фактам крізь призму Конвенції та врахування прецедентів Європейського суду.
Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дослідження висновки, узагальнення та пропозиції оприлюднювалися на 6-й Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Актуальні проблеми сучасної науки" (Київ, 20-22 квітня 2010 р.); ІУ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів "Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє" (Луцьк, 12-13 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики" (Одеса, 23 квітня 2010 р.); УІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (Луцьк, 4-5 березня 2010 р.); науково-практичній конференції "Проблеми цивільного права та процесу" (Харків: ХНУВС, 22 травня 2010 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених" (Харків: ХНУВС, 5 червня 2010 р.); Всеукраїнській інтернет-конференції "Українська наука ХХІ століття" (Київ, 16-18 червня 2010 р.); у Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції "Інтернет–ресурс української науки" (Київ, 12-14 липня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Верховенство права та права людини" (Запоріжжя, 11-12 серпня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Держава і право: проблеми становлення та стратегія розвитку" (Суми, 15-16 травня 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції "Фінансово-економічна безпека в Україні: стан та перспективи розвитку" (Одеса: ОДУВС, 24 грудня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених" (Донецьк, 25 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичної конференції "Роль права у забезпеченні законності та правопорядку"(Запоріжжя, 11-12 жовтня 2011 р.);Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародно-правових актів" (Одеса,16-17 березня 2012 р.).
Тези усіх конференцій опубліковані.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано 22 наукові статті у фахових виданнях, тези 14 конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається з вступу, двох розділів (кожний – по 4 підрозділи), висновків, списку використаних джерел, 23 додатків. Повний обсяг дисертації – 320 сторінок тексту: 195 сторінок – основний текст (включаючи 6 таблиць, 14 рисунків); список використаних джерел – 20 сторінок (186 джерел), додатки – 104 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення нового наукового завдання щодо судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Основні з них наступні:
1.Проведено історичний поділ інформації на види, характерні для різних етапів розвитку України, виділено законодавство кожного періоду та особливості судового захисту інформаційних прав і свобод людини.
Приклад: доведено, що інформаційні права, пов’язані з таємницею листування та механізм їх судового захисту закріплені в Першій Конституції України (П.Орлика); обґрунтовано, що П.Орлик вперше ввів критерій обмеження інформаційних прав і свобод як "крайню і невідкладну потребу".
2. Запропоновано комплексне визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина, яке включає ті, що гарантуються розділом ІІ "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" Конституції України в галузі інформації та пов’язані з:
1) таємницею листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31);
2) свободою особистого та сімейного життя (ст.32);
3) свободою думки і слова, правом вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію в будь-який спосіб (ст.34);
4) правом направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст.40);
5) правом на справедливе довкілля та достовірну інформацію про його стан (ст.50);
6) правом на свободу творчості і правом доступу до культурних цінностей (ст.54).
3. Обґрунтовано, що з моменту ратифікації Україною Конвенції з прав людини і основоположних свобод, судовий їх захист переорієнтувався на демократичний напрям: права і свободи лягли в основу відносин з державою, обрано курс на верховенство права, обмеження прав допустимо лише на підставі закону. Постійне розширення інформаційних прав і свобод людини спостерігається в усьому світі, а тому збільшується кількість загроз їх порушення; удосконалення судового захисту інформаційних прав і свобод людини повинно здійснюватись синхронно (або з випередженням) до появи нових загроз. Потрібні нові підходи, які б забезпечили надійний і справедливий захист інформаційних прав і свобод людини в суді.
4. Встановлено факт наявності труднощів судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина за різними джерелами: матеріалами вітчизняної судової практики, рішеннями Європейського суду з прав людини, парламентськими слуханнями "Свобода слова в Украї\ні: стан, проблеми, перспективи", щорічними виступами українського омбудсмена, доповідями правозахисних організацій, листами та виступами Голови Верховного Суду України.
5. Суть труднощів судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина з’ясовано шляхом суцільного опитування суддів судів загальної юрисдикції першої інстанції:
1) відсутність спеціальної підготовки у суддів з питань судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
2) недостатність знань щодо порушень інформаційних прав і свобод людини і громадянина в комп’ютерних мережах;
3) відсутність правової літератури з питань захисту інформаційних прав і свобод людини у судах;
4) відсутність методичних рекомендацій з боку судів вищих інстанцій щодо розгляду питань, пов’язаних із захистом інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
5) велике число законів в інформаційній сфері, частина з яких суперечлива і нестабільна.
6. Запропоновано шляхи переборення вказаних у п.5 труднощів, а саме:
1) для обов’язкового виконання рішення суду в поновленні інформаційних прав і свобод людини і громадянина доцільно встановити 10-денний термін. За недотримання такого терміну карати стягуванням штрафу з винних у певному розмірі, повторюючи аналогічне стягнення кожні наступні 10 днів;
2) у випадку неявки до суду відповідача (чи сторони відповідача) без належної причини та без повідомлення суду, надати змогу суду приймати рішення в частині поновлення інформаційних прав і свобод у відсутність останніх. Це суттєво зменшить завантаженість судів;
3) з метою забезпечення правової обізнаності громадян у питаннях захисту основоположних прав і свобод людини в закладах освіти ввести спеціальний курс "Основоположні права людини і закони, що їх захищають", проводити популяризацію зазначеного курсу в пресі, на телебаченні, однойменному сайті Інтернету;
4) до програм спеціальної підготовки суддів та програм курсів підвищення
кваліфікації суддів включити питання судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина;
5) наказом Державної судової адміністрації України ввести до відомчої статистичної звітності, уточнивши форму щорічного звіту № 2-Ц "Відомості про захист основоположних прав і свобод людини і громадянина". У ній диференціювати основні права і свободи за видами;
6) ініціювати видання багатотомника офіційного перекладу рішень Європейського суду з прав людини (а не тільки " Вибрані справи ... "), забезпечивши потребу усіх суддів, бібліотек України та торгівельної книжкової мережі. Створити електронну базу даних офіційних перекладів рішень Євросуду з можливістю їх перегляду на основі конкретних загроз правам і свободам людини;
7) з метою створення методичних рекомендацій для судів першої інстанції, судам вищих інстанцій постійно вивчати потреби і труднощі перших. Це допоможе глибоко з’ясувати механізми реалізації правових норм та сприятиме їх тлумаченню.
7. Запропоновано модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина, доведено її перспективність у переборенні наведених у п.5 труднощів. Ця модель може бути комп’ютеризована, а тому забезпечить автоматизацію роботу суду: за секунди кожний суддя отримає потрібні нормативно-правові акти (не потрібно днями сидіти в бібліотеці), зразок судового рішення, оцінить його на не суперечливість ЄКПЛ (типові прецеденти Євросуду до моделі включені). Ефективність вітчизняних судів у захисті інформаційних прав і свобод людини і громадянина підвищиться в рази.
8. Встановлено, що демократизм та права людини є провідною ідеєю у правовому забезпеченні інформаційних прав і свобод людини в країнах Євросоюзу та США; вивчення інформаційного законодавства цих країн дає змогу суддям глибоко здійснювати тлумачення норм, які забезпечують захист згадахих прав і свобод кожного.
9. Відібрано типові прецеденти Європейського суду, які є орієнтиром у прийнятті рішень вітчизняними судами по кожному із сформульованих нами у визначенні інформаційних прав і свобод людини і громадянина та стандарти процесуального розгляду таких справ.
10.Встановлено, що для законодавства України з інформаційних прав і свобод людини і їх судового захисту можна запозичити із зарубіжного:
- пріоритет міжнародних договорів (особливо від нових інформаційних загроз, стосовно яких законодавство ще не розроблене);
- відстоювання інформаційних прав і свобод людини в суді можливе через посередництво міжнародних організацій і за допомогою законодавства країни, в якій знаходиться організація, з якою підписано міжнародний договір;
- для швидкого реагування на нові загрози інформаційним правам і свободам людини можлива передача законодавчої ініціативи. Наприклад, уряду, який запропонує парламенту тимчасовий законодавчий акт, який ще не сформований остаточно, але дає змогу судам миттєво отримати закон, що захистить інформаційні права і свободи людини (наведені й інші варіанти прийняття термінових законів).
11. Доведено, що захист інформаційних прав і свобод людини від нових загроз в суді забезпечують статті Конвенції, так як удосконалення законодавства країн-членів ЄС призводить до появи нових прецедентів (бо є нові тлумачення).
12.З’ясовано підвідомчість судів у питанні захисту кожного з визначених нами інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
13.Відібрано вітчизняне законодавче забезпечення кожного із визначених нами інформаційних прав, встановлені особливості здійснення їх судового захисту; запропоновано зразки позовних заяв, з якими особи звертаються до суду з метою захисту інформаційних прав і свобод; наведено приклади судових рішень у цих справах.
14.На прикладах судових справ Конституційного Суду України показано:
- особа може захистити свої інформаційні права та свободи в Конституційному Суді України шляхом конституційного звернення;
- складові правового механізму звернення людини і громадянина до Конституційного Суду України за захистом інформаційних прав і свобод;
- особливості розгляду справ Конституційним Судом України за конституційним зверненням.
15.Встановлено зв’язок гідності, як об’єкту судового захисту особи, з її інформаційними правами. Доведено, що порушення інформаційних прав людини призводить до порушення гідності (порушене основоположне право).
16.Визначено причини того, що Європейський суд приймає протилежні вітчизняним судам рішення у захисті інформаційних прав і свобод людини:
- низька частота розгляду справ за Конвенцією. Не використання Конвенції у роботі вітчизняних судів призводить до порушення принципу субсидіарності: завдання захисту основоположних прав і свобод в першу чергу виконують держави;
- відсутність у суддів практики розгляду справ на основі Конвенції;
- не надання методичних рекомендацій суддям з боку судів вищих інстанцій щодо практики Євросуду з питань захисту інформаційних прав і свобод людини;
- відсутність єдиного підходу до підготовки суддів у вивченні практики Європейського суду (Конвенція набуває розвитку саме через прецеденти Євросуду).
17.З’ясовано особливості функціонування Євросуду, технологія звернення до нього особи та співпраця з ним. На основі прецедентів Євросуду встановлено критерії оцінювання законності втручання держави в інформаційні права і свободи людини.
18.Сформульовано визначення: "Судовий захист – це захист прав і свобод людини і громадянина державним органом влади судом від будь-яких посягань".
19.Запропоновано шляхи удосконалення врегулювання правових відносин та усунення контраверсійності в законодавстві України у питаннях судового захисту інформаційних прав і свобод людини (внесено понад 40 правових пропозицій).
20.Помічено тенденції судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина:
1) визнання законів термінової дії;
2) розширення числа суб’єктів законодавчої ініціативи;
3) пріоритет міжнародного права та його безпосереднє використання під час захисту інформаційних прав і свобод людини в суді;
4) передача на основі міжнародного договору міжнародній організації чи міжнародному органу державної влади справ, пов’язаних із захистом прав і свобод особи в галузі інформації;
5) звуження обмежувальних втручань держави в інформаційне законодавство;
6) негайного розгляду справ у суді, пов’язаних із порушенням інформаційних прав і свобод особи;
7) універсалізація вітчизняної законодавчої бази з міжнародною в питаннях захисту інформаційних прав і свобод людини;
8) дотримання рекомендацій ПАРЄ в галузі інформації;
9) прийняття законів в інформаційній сфері з врахуванням здобутків законодавства країн-членів Європейського Союзу, Конвенції та прецедентів Страсбургу.
Вважаємо: робота є вагомим внеском у забезпечення судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина, а значить, сприяє інформаційній безпеці України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Доктрина інформаційної безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua/documents/9570.html.
2. Конституція України [Текст]: Основний закон: із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222 – ІУ від 8 груд. 2004 р. – Харків: ФОП Співак Т. К., 2009. – 48 с.
3. Резолюция 59(1) Генеральной Ассамблеи ООН "Созыв международной конференции по вопросу о свободе информации" [Электронный ресурс]: Режим доступа: www.advoct.ru/news/38/843/.
4. Конституція США. The Constitution of the United States of America // The Declaration of Independence and the Constitution of the United States of America. –Lexington : Founding Fathers : Published by SoHo Books.– KY 07 August 2010. – 91 s.
5. Конституція Італії. La Constituzione Della Repubblica Italiana (1 gennaio 1948). Un classico giuridico. Finito d´I stampore nel settembre 2008 presso il Nuovo Instituto d´Arti Grafiche-Bergamo. Printed in Itale. – ( Lettura ds Ernesto Bettinelli ).
6. Конституція Австрії. Die österreichische Bundesyerfassung. Bundes-Verfassungsgesetz in der gegenwärtigen Fassung mit wichtigen Nebenverfassungsgesetzein herausgegeben von DDr. Christoph Crabenwarter, Dr. Brigitte Ohms. – Wien : Manzsche Verlags- and Universitätsbuchhandlung. – 2008. – 528 p.
7. Конституція Франції. Constitution française du 4 octobre 1958 après la révision de juillet 2008. Impression : Journaux officiels Imprimé en France. Dèpôt legal : 4 trimestre 2008. – 56 p. – (La documentation Française).
8. Кант И. К Вечному миру : Трактаты о вечном мире. [Предисловие Ф.В.Константинова. Вводная статья с прим. И. С. Андреевой. Сост. cб. И. С. Андреева и А. В. Гулыга.] – М. : Соцэкгиз, 1963. – 279 с.
9. Теория государства и права : учебник / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1998. – 570 с.
10. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави [Текст] : навч. посіб. – 6-те вид. / П. М. Рабінович – Х.: Консул, 2002. – 160 с.
11. Иваненко В. А. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты / В. А. Иваненко, В.С. Иваненко. – Санкт-Петербург : СПБ : "Юридический центр Пресс", 2003. – 404 с.
12. Погорілко В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В. Ф. Погорілко, В. В. Головченко, М. І. Сірий. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
13. Кравченко В. Конституційне право України [Текст] : навч. посіб. / В. Кравченко. – 3-тє вид., випр. та допов. – К. : Атака, 2004. – 512 с.
14. Шаповал В. Конституційні статуси людини і громадянина / В. Шаповал // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 5. – С. 57–75.
15. Костицький М. Правові проблеми судового захисту прав людини і громадянина в Конституційному Суді України / М. Костицький, В. Годованець // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 53–65.
16. Бессарабов В.Г. Защита российской прокуратурой прав и свобод человека и гражданина / В. Г. Бессарабов, К. А. Кашаев. – М. : Издательский Дом "Городец", 2007. – 464 с.
17. Андріїв В. М. Права та свободи людини і громадянина як визначальні категорії правничої науки / В. М. Андріїв // Форум права. – 2006. – №3. – С.4–8 [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.dov.ua/e-journals/FP/2006-3/06avmkpn.pdf.
18. Україна. Закон. Про судоустрій і статус суддів : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 4 серп. 2010 р. : (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К. : Паливода А.В., 2010. – 172 с. – (Закони України).
19. Кони А. Ф. Избранное / А. Ф. Кони – М. : Сов. Розсып, 1989. – 496 с.
20. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є. Т. Коваленко – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
21. Багірова І. О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя [Ел. ресурс] / І.О.Багірова – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/0/9254.
22. Нестеровський О. І. Судовий захист прав і свобод громадян в Російській Федерації [Ел.ресурс] / О.І.Нестеровський. – Режим доступу: www.allpravo.ru/diploma/doc29p/instrum5312/item5314.html.
23. Словарь иностранных слов. 12 – е изд. / под. ред. А.Г.Спиркина. – М.: Русский язык, 1985. – 646 с.
24. Цивільний кодекс України [Текст] : із змін. та допов. станом на 15 січ. 2009.: відпов. офіц. текстові. – К. : Вид. Паливода А. В., 2009. – 328 с.
25. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посіб. / П. П. Музиченко. – К. : Знання, 2001. – 429 с.
26. Чайковський А. С. Історія держави і права України / А. С. Чайковський.– К. : Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
27. Романовський Я. Історія формування та розвитку військового судочинства на території України / Я.Романовський, О.Хлопецький [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.expertS.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=36082.
28. Гуз А. М. Історія захисту інформації в Україні та провідних країнах світу : навч. посібник. / А. М. Гуз. – К. : КНТ, 2007. – 260 с.
29. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік / Пер. з латин. та приміт. М. С. Трофимука ; [передм. та загальна наукова редакція О. Пріцака ; післяслово О. П. Трофимук та М. С. Трофимука]; Мал. О. В. Штанка. – К. : Веселка, 1994. – 77 с.: іл.
30. Історія української Конституції / Українська правова фундація. – К. : Право, 1997. – 288 с.
31. Ярош Д. В. Формування судової системи УНР періоду Центральної Ради [Ел. ресурс] / Д. В. Ярош. – Режим доступу: www.univer.km.ua/visnyk/1218.pdf.
32. Копиленко О.Л. Держава і право України. 1917–1920./ О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1977. – 208 с.
33. Рум’янцев В. О. Судова система України в період "Української революції" 1917-1921 рр. [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/PZ/2009_100/100_5.pdf.
34. Хаманева Р. Ф. Библиотека юриста [Эл. ресурс] / Р.Ф.Хаманева. – Режим доступа: www.expert-kollegia.ru/articles:php?serv=50&part=5643.
35. Російска Федерація. Конституционное судопроизводство по жалобам на нарушение конституционных прав и свобод граждан [Эл. ресурс].– Режим доступа : www.lawyers-association.com.
36. Загальна декларація прав людини [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.un.org/russian/documents/declarat/declhr.htm.
37. Участь України в міжнародних договорах Ради Європи [Ел. ресурс].– Режим доступу: www.minjust.gou.ua/0/201.
38. Статут Ради Європи від 31.10.1995 [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=398/95 .
39. Україна. Закон. Про внесення змін до Закону України "Про інформацію" від 13 січня 2011 року [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2938-УІ.
40. Хартія основних прав Європейського Союзу [Ел. ресурс].– Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_524 .
41. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру. Страсбург. 28 січня 1981 [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_363 .
42. Інтерлакенська декларація Ради Європи та Європейського суду з прав людини // Юридичний вісник України. – 2010. – № 1. – С.12.
43. Кримінальний кодекс України [Текст] : із змін. та допов. станом на 15 груд. 2008.: відпов. офіц. текстові. – К. : Вид. Паливода А. В., 2008. – 188 с.
44. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Текст]: зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2009 р.(Відповідає офіц. тексту). – К. : Паливода А. В., 2009. – 248 с.
45. Кодекс адміністративного судочинства України : чинне законодавство зі змінами та допов. на 7 вересня 2010 року : (Відповідає офіц. текстові). – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 158 с.
46. Господарський кодекс України // Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України : Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.3 – 214.
47. Цивільний процесуальний кодекс України [Текст] : із змін. та допов. станом на 15 груд. 2008 р.: (відповідає офіц. текстові). – К. : Вид. Паливода А. В., 2008. – 156 с. – (Кодекси України ).
48. Кримінально-процесуальний кодекс України [Текст] : зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2009 р. : відпов. офіц. тексту. – К. : Вид. Паливода А. В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).
49. Господарський процесуальний кодекс України // Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 215 – 303.
50. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2010 році [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.court.gov.ua/sudova_statystyka/.
51. Вибрані справи Європейського суду з прав людини. – Випуск І [Текст] / [укладачі : Ю.Зайцев, О.Павліченко]. – К. : Фенікс . – 2003. – 288 с.
52. Вибрані справи Європейського суду з прав людини. – Випуск ІІ [Текст] / [укладачі : Ю.Зайцев, О.Павліченко]. – К. : Фенікс . – 2004. – 273 с.
53. Вибрані питання Європейського суду з прав людини. – Випуск 4 [Текст] / [укладачі : Ю.Зайцев, О.Павліченко]. – К. : Фенікс. – 2005. – 399 с.
54. Вибрані питання Європейського суду з прав людини. – Випуск 5 [Текст] / [уклад.: О.Павліченко]. – К.: Фенікс, 2007. – 654 с.
55. Вибрані питання Європейського суду з прав людини. Випуск 6 [Текст] / [уклад.: А.Мелікян, О.Павліченко]. – К.: Фенікс, 2008. – 335 с.
56. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [Ел. ресурс]. – Режим доступу : www.ombudsman.kiev.ua/d_06_5.htm.
57. Виступ Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової на представленні у Верховній Раді України Щорічної доповіді "Стан дотримання та захисту прав і свобод людині в Україні" 24 червня 2009 року [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.ombudsman.kiev.ua/VISTUP_3.htm.
58. Права людини в Україні 2009–2010. Доповідь правозахисних організацій / за ред. Є. Захарова // Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Харків: Права людини, 2011. – 448 с.
59. Онопенко В. Мені судилося (виступи, листи, інтерв’ю, хроніка подій 2006– 2010) / упорядники А. Бень, М. Мельник. – К. : Атіка, 2010. – 584 с. : іл.
60. Выступление Председателя Верховного Суда Российской Федерации Лебедева В. М. на УІІ Всероссийском съезде судей [Эл. ресурс].– Режим доступа: www.ssrf/ss_detale.php?id=827.
61. Мармоза А. Т. Правова статистика: навч. Посібник / А. Т. Мармоза. – К. : КОНДОР, 2006. – 536 с.
62. Наказ Державної судової адміністрації України № 11 від 17.01.2011 року "Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим" [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.court.gov.ua/dsa/14/.
63. Правова статистика : підручник / Моісеєв Є. М, Джужа, О. М., Василевич В. В. та ін.; [за заг. ред. проф. О.М.Джужи]. – К. : Атіка, 2008. – 392 с.
64. Габуния И. Т. О защите прав и свобод граждан в судах и средства ее реализации [Эл. ресурс] / И. Т. Габуния. – Режим доступа: www.mka-spb.ru/o_kollegii/nashi_advokati/gabuniya_iosif_togoevich/zaschita_prav_I_svobod_v_sudah.php.
65. Ершов Ю. Л. Математическая логика : учеб. пособие для вузов / Ю. Л. Ершов, Е. М. Палютин. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Наука, Гл. ред. физ-мат. лит., 1987. – 336 с.
66. Перша щорічна доповідь Уповноваженного ВР України з прав людини. Розділ У. Політичні права і свободи : проблеми дотримання захисту [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.ombudsman.kiev.ua/d1zm.htm.
67. Бешелев С. Д. Математико-статистические методы экспертных оценок / С. Д. Бешелев, Ф. Г. Гурвич. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Статистика, 1980. – 263 с., ил.
68. Полетило К. С. Основний закон Польщі про інформаційні права і свободи людини та можливості їх судового захисту / К. С. Полетило // Право і суспільство. – 2010. – № 5. – С.89–96.
69. Полетило К. С. Основний закон Чехії про інформаційні права і свободи людини та можливості їх судового захисту / К. С. Полетило // Науковий вісник Дніпропетровського держ. універ. внутр. справ. – 2010. – № 4. – С.88–96.
70. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи та можливості їх судового захисту в Основному законі Словаччини / К. С. Полетило // Актуальні проблеми права: теорія і практика: збірник наукових праць № 18. – Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, 2010. – С.476 – 484.
71. Полетило К. С. Можливості Конституції Республіки Болгарії щодо судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина / К.С. Полетило // Малий і середній бізнес (Право, держава, економіка). – № 1–2. – 2010. – С.45–51.
72. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини та їх судовий захист у конституційних нормах Франції / К. С. Полетило // Вісник Академії адвокатури України. Право: наука і практика. – № 3(19) 2010. – С. 33–38.
73. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи особи, їх судовий захист та особливості судочинства в Основному законі Німеччини / К. С. Полетило // Науковий вісник Львівського держав. університету внутр. справ. Серія юридична. – Львів, 2010. – № 3. – С.426–436.
74. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини та їх судовий захист в конституційних нормах Італії / К. С. Полетило // Науковий вісник Львівського держав. університету внутр. справ. Серія юридична.– Львів, 2011. –№1. – С. 97 – 102.
75. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини і громадянина та їх судовий захист в конституційних нормах Австрії / К. С. Полетило // Судова апеляція. – 2011. – № 1. – С.139–143.
76. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи людини та їх судовий захист в конституційних нормах Сполучених Штатів Америки / К. С. Полетило // Право України. – 2011. – № 4. – С.260 –266.
77. Конституція Чехії.ỨSTAVA ČESKÉ REPUBLIKY. LISTINA ZΆKLADNNÍCH PRÁV A SVOBOD. PARLAMENT, MINISTERSTVA, OMBUDSMAN. ANTIDISKRIMINAČNÍ ́ ZÁKON podlle stavu k 11.9.2009.– Ostrava-Hrabůvka : sagit.– 2009.– 201 s.
78. Конституція Німеччини. Bundesrepablik Deutchland. Grundgesetz für die Bundesrepablik Deutschland. Textausgabe. Stand: Juli 2002. Herausgeber: Bundeszentrale für politische Bildung, Bonn. Umschlag: Norbert Josef Rsese. Satz: Medianhaus Fraitsheim AG, Bonn, Berlin. Druck: Chausen & Bosse, Leck. – 2004. – 96 p.
79. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу 11 з Протоколами 1,4,6,7,12,13. – Страсбург: Секретаріат Європейського Суду з Прав Людини, вересень 2003. – 35 с.
80. Конституція Словаччини. ÚSTAVA SLOVENSKEJ REPUBLIKY // ÚSTAVA SLOVENSKEJ REPUBLIKY . ZÁKON O POUŽÍVANÍ ŠTÁTNYCH SYMBOLOV. LISTINA ZÁKLADNÝCH PRÁV A SLOBÔD. ZÁKON O VOL'BÁCH.– Vydáva Poradca, s.r.o. Dané do tlače 22.4.2006.– Tlač Kasico a.s. Bratislava. – s. 3-44.
81. Конституція Польщі. KONSTYTUCJA RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ (z dnia 2 kwietnia 1997 r.). – Łódź. – Wydawca : Oficyna Wydawniczo-Reklamowa SAGALARA. – 2010 r. – 64 s.
82. Республіка Болгарія. Конституція (1991). Конституция Республики Болгарии [Текст]: обнародована в "Дъержавен вестник" 13 июля 1991 г. – [Эл. ресурс] . – Режим доступа : www.concourt.am.
83. Шевчук С. Судовий захист прав людини : Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – Вид. 2-е, випр., доп. – К. : Реферат, 2007. – 848 с.
84. Заявление Генерального секретаря Совета Европы Турбьëрна Ягланда 22.04.2010 [Эл. ресурс]. – Режим доступа: www.coe.ru/news/index.php?ELEMENT_ID=300.
85. Буткевич В. Якість закону і питання ефективності застосування рішень Європейського суду з прав людини судами України / В. Буткевич // Право України.– 2011. – № 7. – С.48–63.
86. Манукян В.И. Международная защита прав человека : право, прецеденты, комментарии : науч.-практ. пособие / В. И. Манукян. – К. : Истина, 2010. – 480 с.
87. Недєлек Б. Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод / Б. Недєлек // Європейська конвенція з прав людини : основні положення, практика застосування, український контекст / за ред. О.Л.Жуковської. – К. : ЗАТ "ВІПОЛ", 2004. – С.347–426.
88. Маковей М. Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини. Основні міркування щодо статті 10 / М. Маковей // Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / за ред. О. Л. Жуковської. – К. : ЗАТ " ВІПОЛ ", 2004. – С. 463–562.
89. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=832-14.
90. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.omb@ombudsman.gov.ua.
91. Полетило К. С. Інформаційні права і свободи та особливості правосуддя в Конституції Пилипа Орлика / К. С. Полетило // Юриспруденція: теорія і практика. – Центр правових досліджень Фурси, 2010. – № 10(72). – С. 8–13.
92. Україна. Закон. Про регламент Верховної Ради України [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main?nreg=1861-17.
93. Україна. Постанова Пленуму Верховного Суду України. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main?nreg=vd970530vn7.
94. Україна. Закон. Про Конституційний Суд України [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96-%E2%FO.
95. Україна. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/62 від 08.02.96 р. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарськими судами [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_618800-00.
96. Україна. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. № 01-8/184. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.media-yuryst.com./?print=72/
97. Україна. Закон. Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 р. [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2939-УІ.
98. Україна. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_001700-09.
99. Україна. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) положень абзацу 3, 4, 5 ст.248-3 ЦПК України та за конституційним зверненням громадян Будинської С. О. і Ковраги С. В. щодо офіційного тлумачення положень абзацу 4 ст. 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) (від 23 травня 2001 р. № 6-рn/2001, справа № 1-17/2001) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 3–10.
100. Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та ст.12 Закону України "Про прокуратуру" (Справа К. Г. Устименка) // Рішення Конституційного Суду України: в 3-ох т. – Т.2. / упоряд. А.С.Кузьмін. – К. : Паливода А. В., 2010. – 552 с.
101. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії ВР УРСР № 2148-УІІІ (2148-08) від 19.10.73) [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
102. Україна. Закон. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2782-12.
103. Конституція України : Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків : видавництво "Право"; К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 808 с.
104. Ярема Я. Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : [у 4 т.] / Я. Г. Ярема [та ін.] – Т. 1. – К. : А.С.К.; Севастополь : Ін – т юрид. дослідж. – 2004. – 928 с.
105. Україна. Закон. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3341-12.
106. Україна. Закон. Про оперативно-розшукову діяльність [Ел. ресурс].- Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?nreg=2136-12.
107. Україна. Закон. Про контррозвідувальну дфяльність [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=374-15.
108. Україна. Закон. Про міліцію [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12.
109. Україна. Закон. Про поштовий зв’язок [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2759-14.
110. Україна. Закон. Про адвокатуру [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-ХІІ.
111. Україна. Закон. Сімейний кодекс України [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14.
112. Україна. Закон. Про захист персональних даних [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2297-17.
113. Україна. Закон. Про заходи запобігання і протидії корупції [Ел. ресурс].–Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3206-17.
114. Україна. Закон. Про звернення громадян [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua/cjntent/reception_zakon.html-35 .
115. Україна. Закон. Про доступ до судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3262-15.
116. Україна. Закон. Про охорону навколишнього природного середовища [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12.
117. Філіпчик Р. І. Про судову владу як основу реалізації конституційного права громадян на судовий захист і доступність правосуддя / Р. І. Філіпчик // Матеріали міжн.наук.-практ. конференції "Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики", присвяченій 145-й річниці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Одеса, 23 квітня 2010 р.) / упорядн. та відпов. ред. І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2010. – 448 с.
118. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практ. коментар: У 2т. – Т.1 / за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006. – 912 с.
119. Кудрявцева С. П. Міжнародна інформація : навч. посібник для студентів ВНЗ / С. П. Кудрявцев, В. В. Колос. – К.: Видавничий дім "Слово", 2005. – 400 с.
120. Кохановська О. Спеціальні цивільно-правові способи захисту інформаційних прав: теоретичні та практичні аспекти / О. Кохановська // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С.7–9.
121. Матеріали круглого столу за участю голів верховних судів країн Ради Європи "Роль верховного суду у захисті прав людини на національному рівні" // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – №10 (134). – С.4–12.
122. Україна. Постанова № 14 Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року [Ел. ресурс].– Режим доступу: www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/796AD67BOD6365FCC22576AC004C1029.
123. Тимченко Г. П. Виникнення судового рішення з огляду на принципи судочинства України / Г. П. Тимченко // Матеріали міжн. наук.-практ. конференції "Становлення, функціонування та розвиток правових проблем сучасності: проблеми науки і практики", присвяченій 145-й річниці створення Одеського нац. у-ту імені І. І. Мечникова (Одеса, 23 квітня 2010 р) / упорядн. та відпов. ред. І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2010. – 488 с.
124. Рональд Хофер. Написання судових рішень : посібник для суддів / Акад. Суддів України. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 80 с.
125. Україна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 25. 05. 2001 року [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/5FE2150C67BB3C81C2256CA6004ED5DC.
126. Україна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.apelyacia.org.node/10129.
127. Селівон М. Конституційний Суд України: дев’ятиріччя діяльності / М. Селівон // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 4. – С. 3–15.
128. Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського суду з прав людини / В. Скомороха // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С.40–47.
129. Шемшученко Ю. Конституційний суд України як орган конституційної юрисдикції / Ю. Шемшученко, Г. Мурашин // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – №4. – С. 3–10.
130. Тацій В. Межі тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України / В. Тацій, Ю. Тодика // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 60–63.
131. Цвік М. В. Про офіційне тлумачення законів України / М. В. Цвік // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 4. – С.50 – 61.
132. Козюбра М. Попередній конституційний контроль і захист прав людини / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С.54–59.
133. Тихий В. Захист конституційних прав і свобод Конституційним Судом України за зверненням фізичних та юридичних осіб / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 67–71.
134. Кампо В. До питання меж предметної компетенції у діяльності Конституційного Суду України / В. Кампо // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – № 1. – С.99–106.
135. Рабінович П. Практика Стразбурзького суду як орієнтир діяльності конституційних судів з імплементації європейських стандартів прав людини / П. Рабінович // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 34–40.
136. Ткачук П. Правові позиції Конституційного Суду України / П. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 2. – С.10–21.
137. Окрема думка судді Конституційного Суду України Домбровського І. П. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 ч.1 ст.85 Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – № 3. – С. 16–19.
138. Стрижак А. Конституційність – основа стабільності держави і суспільства / А. Стрижак // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – № 4. – С. 98–102.
139. Рабінович П. М. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду та Конституційного Суду України / П. М. Рабінович // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 1. – С. 37–46.
140. Ухвала Конституційного Суду України від 5 жовтня 2010 року № 61-У/2010 (Справа № 2-57/2010) про відмову у відкритті конституційного провадження за зверненням громадянина Михальчука Б. А. // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 6. – С. 51–56.
141. Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України (коментар до ст.150 Конституції України) / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 4. – С. 30–35.
142. Ткачук П. Роль і місце Конституційного Суду України у захисті основних прав і свобод людини / П. Ткачук, А. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 4. – С. 118–131.
143. Бринцев В. Політико-правовий аналіз ролі Конституційного Суду України у законодавчому процесі / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 23–30.
144. Генеральная Ассамблея ООН. Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей 58(101). Вопросы, касающиеся инфор