СУДОВА ПРАКТИКА У НАЦІОНАЛЬНІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ В КОНТЕКСТІ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

На правах рукопису

МУСІЄВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЄВГЕНОВИЧ

УДК 340.14 (094)

СУДОВА ПРАКТИКА
У НАЦІОНАЛЬНІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ
В КОНТЕКСТІ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Доктор юридичних наук, професор
Косюта Мхайло Васильович

Львів – 2013

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
Розділ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ 12
1.1 Історичні аспекти та основні наукові підходи
до визначення правової природи судової практики 12
1.2 Джерело права та його зв’язок із судовою практикою 20
1.3 Судова практика в системах джерел зарубіжного права 33
Висновки до першого розділу 53
Розділ 2
СУДОВА ПРАКТИКА
ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ 55
2.1 Види судової практики та їх характеристика 55
2.2 Форми вираження судової практики 70
2.3 Функції і значення судової практики для вітчизняної правової системи 83
Висновки до другого розділу 97
Розділ 3
СУДОВА ПРАКТИКА ЯК ДІЄВИЙ СПОСІБ КОНСОЛІДАЦІЇ
ТА РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 99
3.1 Судова практика в галузевих правових режимах 99
3.2 Місце і роль Верховного Суду України
у забезпеченні єдності судової практики 122
3.3 Рішення міжнародних судових органів
у системі джерел українського права 137
Висновки до третього розділу 159
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168
ДОДАТКИ 187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВГСУ Вищий господарський суд України
ВССУ Вищий спеціалізований суд України
ВСУ Верховний Суд України
ГПК України Господарський процесуальний кодекс України
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
ЄКПЛ Європейська конвенція з захисту прав людини та основоположних свобод
КАС України Кодекс адміністративного судочинства України
КПК України Кримінальний процесуальний кодекс України
СЄС Суд Європейських Співтовариств
ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України
ЦК України Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Процес інтеграції України до Європейського Союзу вимагає заново переосмислити джерела права, з’ясувати їхні соціальні, культурні, історичні передумови, а також вказати на динамічність права. Після проголошення незалежності Україна прагне запозичити позитивний досвід і традиції, що сформувалися за багатовікову історію розвинених країн у сфері захисту прав і свобод людини. Одним із таких безперечних досягнень є постулат про суди як про самостійну гілку влади поряд із законодавчою й виконавчою.
Саме діяльність незалежної судової гілки влади має особливе значення для забезпечення принципу верховенства права. Суд дедалі частіше сприймається як противага та певний стабілізуючий чинник щодо виконавчої та законодавчої гілок влади. Підвищення його ролі і значення на сучасному етапі зумовлює розгляд по-новому багатьох пов’язаних із цим проблем.
Тривалий час вітчизняною юридичною наукою воля законодавчого органу держави розглядалася як єдине джерело формування й розвитку права. Судам традиційно відводилася роль органу, уповноваженого виключно на застосування правових норм, можливість впливу судової практики на формування права не визнавалася.
Завданням подальшого розвитку правосуддя в Україні є реальне утвердження верховенства права в суспільстві й забезпечення кожній особі права на справедливий судовий розгляд у незалежному й неупередженому суді. Водночас сутність верховенства права полягає в тому, що права людини й основоположні свободи виступають тими цінностями, які формують зміст і спрямованість діяльності держави. Отож, аналіз судової практики, що динамічно розвивається, сприятиме глибшому осмисленню зв’язків між нормами і тими явищами, для регулювання яких ці норми призначені. Все це обумовлює надзвичайну важливість проведення науково-теоретичного дослідження та вдосконалення практичної діяльності у сфері судової практики в національній правовій системі в контексті судово-правової реформи в Україні.
Судову практику як правове явище вивчали такі видатні науковці, як Й. Йоффе, С. Вільнянський, П. Орловський, С. Братусь, С. Боботов, П. Сандевуар, С. Алєксєєв, В. Туманов, Ю. Попонов, О. Венгеров, О. Красавчіков, Л. Петражицький, М. Коркунов, В. Карташов, С. Бонно. Вони зробили значний внесок у розвиток правової науки, але дотримувалися різних точок зору стосовно судової практики як джерела права, внаслідок чого нині актуальне питання щодо подальшого вивчення цього елемента правової системи. В наш час різні аспекти судової практики висвітлюють у своїх наукових працях такі відомі вітчизняні теоретики правової науки і практики: В. Буряк, І. Каракаш, О. Кіт, З. Козак, О. Колісник, І. Коліушко, М. Косюта, В. Кравчук, Р. Куйбіда, Д. Кухня, Л. Луць, В. Маляренко, Л. Москвич, Н. Пархоменко, Л. Пахолок, П. Пилипенко, П. Пилипчик, В. Погорілко, Б. Пошва, А. Селиванов, В. Сіренко, М. Сірий, І. Фатхутдінова, В. Федоренко, Д. Хорошковська, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Ярошенко.
Це правове явище досліджували також такі російські науковці, як А. Созонтова, В. Петров, М. Бринчук, Ю. Тихомиров, І. Котлевська та інші.
Проте ґрунтовне вивчення наукового доробку у сфері судової практики свідчить про наявність дискусійних і недостатньо досліджених питань із указаної проблеми. Водночас запровадження низки новел у нормативно-правове регулювання судової практики у зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що спричинило внесення відповідних змін до інших законодавчих актів і процесуальних кодексів, відкрило не лише нові перспективи в напрямі розвитку судової практики, але й призвело до виникнення серйозних проблем, пов’язаних із забезпеченням єдності судової практики. Окрім цього, питання судової практики у національній правовій системі у контексті судово-правової реформи в Україні не були предметом комплексного дослідження. Отже, актуальність наукової розробки цього напряму обумовлена необхідністю визначення теоретичних засад судової практики у контексті судово-правової реформи в Україні, а також установлення і усунення недоліків у правозастосовній практиці у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2012–2015 роки, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. № 4-12). Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Львівського університету бізнесу та права від 23.05.2011 р. (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне теоретичне дослідження судової практики у контексті судово-правової реформи в Україні, вдосконалення правового регулювання у цій сфері, а також розробка практичних рекомендацій з проблем використання судової практики в юридичній діяльності.
Досягнення мети зумовило постановку таких основних дослідницьких завдань:
– проаналізувати історичні аспекти розвитку судової практики;
– на основі критичного осмислення основних наукових підходів до судової практики дати доктринальне визначення судової практики та визначити її зв’язок із джерелами права;
– дослідити судову практику в різних системах джерел права зарубіжних країн;
– класифікувати види судової практики та надати їм характеристику;
– визначити форми вираження судової практики;
– проаналізувати функції та значення вітчизняної судової практики;
– окреслити роль судової практики в галузевих правових режимах;
– розробити комплекс заходів, необхідних для належного виконання Верховним Судом України його головної функції – забезпечення єдності судової практики;
– визначити поняття, основні характеристики та місце рішень міжнародних судових органів у системі джерел українського права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реформування судових органів щодо розробки положень судової практики.
Предмет дослідження – судова практика у національній правовій системі в контексті судово-правової реформи в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання. Зокрема, історичний метод наукового пізнання дав змогу узагальнити наукові підходи до визначення правової природи судової практики на різних історичних етапах розвитку правової науки (підрозділи 1.1, 1.2); діалектичний та формально-логічний методи застосовувалися для з’ясування основних понять, правових основ вирішення юридичних колізій законодавчого регулювання правових відносин, у межах яких реалізуються судова практика, а також унесення пропозиції щодо їх усунення; (1.2, 3.1, 3.2, 3.3); порівняльно-правовий метод використано під час аналізу зарубіжних доктринальних надбань і застосування судової практики в різних системах джерел права зарубіжних країн (підрозділ 1.3); структурно-функціональний метод використовувався для визначення видів, форм, функціонального призначення судової практики та її ролі в галузевих правових режимах (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1); системний підхід – для визначення поняття та основних характеристик рішень Верховного Суду України та міжнародних судових органів, їх місця в системі джерел українського права як взаємопов’язаного цілого (3.3).
Застосування зазначених методів дозволило належно аргументувати отримані висновки.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи становлять наукові положення, що містяться у працях вітчизняних та іноземних дослідників з теорії права, конституційного, цивільного, кримінального, міжнародного та процесуальних галузей права.
Нормативно-правовою основою стали положення законодавства України, міжнародно-правових актів універсального та регіонального значення, нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України.
Емпіричну основу дослідження становлять: узагальнення практичної діяльності органів судової влади щодо застосування судової практики; матеріали судових справ, які вирішувалися на підставі раніше сформованої судової практики; результати анкетування 202 судді загальних місцевих судів, загальних апеляційних судів, господарських місцевих судів, господарських апеляційних судів України, Вищого Адміністративного Суду України; правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням судової практики у національній правовій системі в контексті судово-правової реформи в Україні. Наукова новизна дисертації конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, основними з яких є такі:
уперше:
– визначено поняття «судова практики» як єдність волевиявлення спеціально уповноважених судових органів щодо застосування норм права до конкретних життєвих ситуацій та опублікований в офіційних виданнях результат цього волевиявлення, що закріплює нормативно-правові приписи і має загальнообов’язковий характер;
– окреслено та подано доктринальне визначення таких форм судової практики: правова пoзицiя; звичаї судової практики; прaвоположення у вузькому значенні; загальнообов’язкові прaвопoложення (Постанови Пленуму Верховного Суду України);
– визначено поняття «судова практика міжнародних судових органів», під якою розуміється сукупність діяльності судових інституцій, спрямованої на формулювання нових правоположень на основі міжнародних правових норм, а також продукту такої діяльності, тобто чітко визначених правоположень;
удосконалено:
– понятійно-категоріальний апарат у сфері судової практики: «правоположення», «правова позиція суду», «аналогічна справа»;
– систему класифікаційних підстав для визначення різновидів судової практики, зокрема: 1) критерії, що визначаються побудовою вітчизняної системи органів судової влади: а) класифікація за функціональною підставою; б) класифікація на підставі територіального поділу судів загальної юрисдикції; в) класифікація за місцем судової інстанції в ієрархії судової влади; 2) критерії, що визначаються безпосередньо в самому процесі правозастосування: а) класифікація за предметом компетенції (юрисдикції) загальних і спеціалізованих судів і конкретними категоріями справ; б) класифікація за ступенем складності справ; в) класифікація за ступенем стійкості практики; 3) класифікація залежно від наявності судових помилок;
– класифікацію видів судової практики за такими класифікаційними підставами: 1) за функціональною ознакою; 2) за територіальною ознакою побудови системи судів загальної юрисдикції; 3) за предметом компетенції (юрисдикції) загальних і спеціалізованих судів; 4) на підставі місця судової інстанції в ієрархії органів судової влади; 5) за ступенем складності справ; 6) залежно від наявності судових помилок;
– систему функцій судової практики, до яких відносимо: правозастосовну, інтерпретаційну та правотворчу функції;
– класифікацію правових позиції за такими підставами: 1) правороз’яснювальнi i правові позиції щодо пoдолaння прогалин у праві; 2) латентні i явні правові позиції; 3) галузева приналежність правової позиції: кримінальне, цивільне, адміністративне, податкове право тощо; 4) разові, періодичні та усталені правові позиції (звичаї судової практики); 5) правомірні і неправомірні правові позиції;
– характеристику значення судової практики як елемента вітчизняної правової системи, що полягає у такому: 1) пізнавально-перетворювальне (правові позиції суду становлять зразки застосування матеріального і процесуального закону в тій чи іншій суперечці про право); 2) орієнтувальне (судова практика – індикатор фактичного стану правової системи в кожний момент її існування і водночас – показник, в якому напрямі слід розвивати і вдосконалювати правову систему); 3) світоглядне (судова практика впливає на професійну і масову правосвідомість, сприяє правовиховній та правороз’яснювальній роботі серед найширших кіл населення);
– систему характеристик судової практики за визначення її значення у господарському, кримінальному, екологічному та трудовому галузевих правових режимах;
– систему ознак рішень міжнародних судових органів, що відрізняють їх і від національних, і від міжнародних норм, зокрема: 1) міжнародний характер; 2) першоінстанційність; 3) остаточність; 4) прийняття рішення відповідно до певної процедури діяльності судового органу, передбаченої в договорах і детально викладеної в Статутах та Регламенті, і тільки уповноваженим судом; 5) дія рішення поширюється лише на держав-учасниць договору;
дістали подальший розвиток:
– ідеї щодо розробки системи комплексних заходів, необхідних для належного виконання Верховним Судом України його головної функції – забезпечення єдності судової практики;
– наявні теоретичні та практичні положення, пов’язані зі створенням і удосконаленням нормативно-правових засад щодо судової практики в контексті судово-правової реформи в Україні з уваги на міжнародні стандарти.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також у тому, що вони використані у:
– правозастосовній діяльності інституту судової влади щодо удосконалення судової практики у національній правовій системі в контексті судово-правової реформи в Україні (акт впровадження апарату Львівської облдержадміністрації від 29.03.2012 р.);
– навчальному процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне судочинство», «Кримінальний процес» і «Судові та правоохоронні органі» (акт впровадження Львівського державного університету внутрішніх справ від 30.03.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Викладені наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, власний теоретичний доробок дисертанта становить 75,0%. Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Наукові обрії» (м. Львів, лютий–березень 2012 р.), «Інформаційне суспільство: нова роль держави, бізнесу та громад» (м. Сімферополь, серпень 2012 р.), «Перспективи розвитку та актуальні проблеми України та країн світу» (м. Львів, листопад 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційної роботи відображено у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях із юридичних наук і трьох тезах виступів на міжнародних, всеукраїнських і науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає у розробленні науково обґрунтованого підходу і до розробки теоретичних засад, і до надання практичних рекомендацій щодо судової практики у національній правовій системі у контексті судово-правової реформи в Україні. Досягнуті в процесі дослідження мета і завдання дають змогу зробити такі висновки.
1. Вивчення становлення судової практики в історичному розрізі свідчить про те, що формування нових урегульованих правом суспільних відносин призводить до розширення застосування судової практики та прецеденту, які набувають характеристик джерела права. Водночас, як свідчить історія, судова гілка влади, наділена власними специфічними функціями у сфері правосуддя, не повинна перебирати на себе повноваження законодавчої, а має заповнювати допущені нею прогалини, коли те чи інше питання не урегульоване законодавством.
2. Судову практику визначаємо як єдність волевиявлення спеціально уповноважених судових органів щодо застосування норм права до конкретних життєвих ситуацій та опублікований в офіційних виданнях результат цього волевиявлення, що закріплює нормативно-правові приписи і має загальнообов’язковий характер.
Зазначено, що судова практика як джерело права – це система дій найвищих органів судової влади, результатом якої є вироблення у певного виду справ нових загальнообов’язкових публічних правоположень, що усувають прогалини в правових нормах, уточнюють або змінюють їх.
3. Дослідження судової практики в системах джерел зарубіжного права свідчить про те, що в країнах англосаксонської правової системи, для якої судовий прецедент є характерним джерелом права, відбуваються процеси, за яких збільшується питома вага статутного права, а в романській правовій системі – навпаки, зростає частина прецедентного права. Сучасна тенденція зближення і взаємопроникнення континентальної і англосаксонської систем права потребує відповідних змін у законодавстві України, щоб у певних категоріях справ вищими судовими установами приймались прецедентні рішення, щодо інших неоднозначних, суперечливих питань застосування матеріального та процесуального права запропоновано певні алгоритми їх тлумачення і вирішення.
4. Розроблено класифікацію видів судової практики за такими класифікаційними підставами: 1) за функціональною ознакою: а) судова практика Конституційного суду України; б) судів загальної юрисдикції; 2) за територіальною ознакою: а) практика Верховного суду, б) практика Вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів і місцевих судів; 3) за предметом компетенції загальних і спеціалізованих судів: а) судова практика у цивільних справах; б) судова практика з кримінальних справ; в) судова практика з адміністративних справ; г) судова практика з господарських справ; ґ) судова практика зі справ про адміністративні правопорушення; 4) на підставі місця судової інстанції в ієрархії судової влади: а) судова практика судів першої інстанції; б) судова практика касаційної інстанції; в) судова практика апеляційної інстанції; г) судова практика Верховного Суду України); 5) за ступенем складності справ: а) практика у справах незначної складності; б) практика за складними справами); 6) за ступенем стійкості практики: а) одинична практика; б) періодична практика; в) усталена практика; 7) залежно від наявності судових помилок: а) практика, що відповідає нормам матеріального та процесуального права; б) помилкова практика.
5. Визначено такі форми вираження судової практики: 1) прaвова пoзиція – це остаточний законодавчо закріплений судовий акт, що містить логічний підсумок стосовно сутності і змісту правової норми; 2) звичaй cудoвої пpaктики – правове положення щодо застосування законодавчої норми, яке набуло поширення у правому регулюванні; 3) правоположення у вyзькому знaченні – визначені або відображені Прeзидiями кaсацiйних oрганів судової влади правові позиції щодо змісту і суті закону, які не стосуються конкретної справи; 4) зaгaльнообов’язкові правoпoложення – сформульований Пленумом Верховного Суду України припис загального характеру.
6. Функції судової практики виокремлено у такому напрямі: правозастосовна, інтерпретаційна та правотворча. Правотворча є результатом виконання судовою практикою правозастосовної та інтерпретаційної функцій. Результат такої правотворчої функції закріплюється в акті правозастосування або інтерпретаційному акті.
Значення судової практики як елемента вітчизняної правової системи таке:
1) пізнавально-перетворювальне (правові позиції суду становлять зразки застосування матеріального і процесуального закону в тій чи іншій суперечці про право, їх владний характер означає, що у правовідносини внесені зміни, тобто соціальна реальність змінилася під впливом судової практики);
2) орієнтувальне (судова практика – не просто засіб забезпечення однакового застосування закону в типових ситуаціях вирішення суперечок про право, але і в більш широкому сенсі – індикатор фактичного стану правової системи в кожний момент її існування і водночас – «провідник до правової держави», показник, у якому напрямі слід розвивати і вдосконалювати правову систему, щоб вона відповідала високим стандартам, проголошеним Конституцією України);
3) світоглядне (судова практика впливає на професійну і масову правосвідомість, сприяє правовиховній та правороз’яснювальній роботі серед населення).
7. Судова практика в галузевих правових режимах виконує значну роль для вітчизняної правової системи, зокрема:
1) роз’яснення вищої судової інстанції із господарських, екологічних, трудових та інших правових питань, тлумачення і застосування правових норм забезпечує єдність і однаковість судового правозастосування в Україні;
2) судовою практикою перевіряються ефективність правових норм, з’ясовується потреба в удосконаленні окремих нормативно-правових норм у конкретній галузі;
3) узагальнення й аналіз судової практики дозволяє виявити закономірності і тенденції розвитку правозастосовної діяльності, визначити шляхи її удосконалення.
8. Досліджено, що належне виконання Верховним Судом України його головної функції полягає у забезпеченні єдності судової практики, яка потребує вжиття таких комплексних заходів:
1) надання ВСУ повноважень щодо узагальнення судової практики, аналізу судової статистики, прийняття постанов Пленуму Верховного Суду України щодо надання судам роз’яснень із питань застосування законодавства, а також надання судам нижчого рівня методичної допомоги;
2) розширення переліку процесуальних підстав для подання заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Віднесення до повноважень Верховного Суду України перегляду рішень вищих спеціалізованих судів із підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми процесуального права;
3) надання ВСУ права самостійно вирішувати питання про провадження у справах, які за законом розглядаються у ньому в порядку перегляду, на основі прямого звернення сторін до Верховного Суду України з клопотанням про перегляд із названих у законі підстав;
4) закріплення на законодавчому рівні обов’язковості правової позиції, висловленої Верховним Судом України у повному складі, для судів загальної юрисдикції та усіх суб’єктів владних повноважень;
5) передбачити у чинному законодавстві, що підставою для перегляду судового рішення Верховним Судом України є порушення єдності судової практики, невідповідність судового рішення правовим висновкам ВСУ;
6) надати право суду першої інстанції, в якого під час розгляду справи виникли сумніви щодо правильності тлумачення правової норми, зупиняти провадження у справі та звертатися з преюдиційним запитом за відповідними роз’ясненнями до Верховного Суду України (безпосередньо або через вищі спеціалізовані суди).
9. Судову практику міжнародних органів судової влади визначено як сукупність діяльності судових інституцій, спрямованої на формулювання нових правоположень на основі міжнародних правових норм, а також продукту такої діяльності, тобто чітко визначених правоположень. Ухвалені в межах міжнародної судової практики рішення, з одного боку, стосуються вирішення конкретної справи, а, з іншого – створюють алгоритм дії міжнародних і національних судових органів під час вирішення певної категорії справ у майбутньому.
Виділено такі специфічні характеристики рішень міжнародних судових органів, що відрізняють їх і від національних, і від міжнародних норм: 1) міжнародний характер, що означає незв’язаність із національним регулюванням і практикою окремих держав, незалежність від інших суб’єктів; 2) першоінстанційність, тобто міжнародне судове рішення приймається як рішення в першій інстанції, оскільки міжнародні
суди створюються, як правило, як єдиний орган без системи нижчих
судів; 3) остаточність, оскільки у міжнародного суду немає не тільки системи нижчих судів, але й немає вищої інстанції, уповноваженої перевіряти і скасовувати її рішення; 4) прийняття рішення відповідно
до певної процедури діяльності судового органу, передбаченої в
договорах і детально викладеної в Статутах та Регламенті, і тільки уповноваженим судом; 5) дія рішення поширюється лише на держав-учасниць договору.
10. Доведено, що адаптація судової практики нашої держави до міжнародних стандартів, підвищення ефективності засобів правового захисту повинні забезпечуватися найперше Верховним Судом України. Найвищий судовий орган покликаний виконувати основну роль у застосуванні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, маючи можливість спрямовувати практику судів нижчого рівня. Верховний Суд України, як основний суб’єкт взаємодії між Євросудом і національною судовою системою, повинен стати невід’ємною складовою загальноєвропейської системи захисту прав, йому має належати найважливіша роль у процесі імплементації європейських стандартів у сфері захисту прав людини.
Запропоновано конкретні зміни до статей 38 та 54 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», а також до статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Часть 1. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – Одесса, 1901. – 195 с.
2. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М. : Госиздат, 1916. – 185 с.
3. Савицкий В. М. Прошу защиты у суда / В. М. Савицкий // Защита прав человека в современном мире : сборник. – М., 1993. – С. 10–11.
4. Буков В. А. Суд и общество в Советской России : у истоков тоталитаризма / В. А. Буков. – М. : Изд-во Российской правовой академии Минюста России, 1992. – 119 с.
5. Юридический энциклопедический словарь / ред. кол. А. Я. Сухарев (гл. ред.) и др. – М. : Сов. энциклопедия, 1984. – 415 с.
6. Ромовська З. В. Українське цивільне право : Загальна частина. Академічний курс : підручник / З. В. Ромовська. – К. : Атіка, 2005. – 560 с.
7. Баглай М. В. Вступительная статья // Барак А. «Судейское усмотрение» / М. В. Баглай. – М. – 199 c.
8. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права / Г. Ф. Шершеневич : учеб. пособие : в 2 т. – М., 1995. – Т. 2. – 574 с.
9. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 613 с.
10. Братусь С. Н. Юридическая природа судебной практики в СССР / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1975. – № 6. – С. 15–21.
11. Комиссаров К. И. Роль судебной практики в последовательном развитии законодательства / К. И. Комиссаров // Проблемы гражданского процессуального права в свете Конституции СССР : Межвузовский сб. научных трудов. – Свердловск, 1980. – С. 25–27.
12. Гурвич М. А. Судебное решение (теоретические проблемы) / М. А. Гурвич. – М., 1976. – 204 с.
13. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – Л. : ЛГУ, 1958. – 180 с.
14. Гражданское право: учебник. Ч. I / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – М. : Изд-во ТЕИС, 1996. – 552 с.
15. Новицкий И. Б. Источники советского гражданского права / И. Б. Новицкий. – М. : Госюриздат, 1959. – 309 с.
16. Арбитражная практика по гражданским делам : конспективный указатель по тексту гражданского кодекса. Т. 1 / С. В. Сарбаш. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Статут, 2006. – 653 c.
17. Харитонов Є. О. Цивільне право України : підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – 776 с.
18. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С. В. Боботов. – М. : ЕАВ, 1994. – 126 с.
19. Цивільне право України : курс лекцій : у 6 т. – Т. 1. Книга 1 / за ред. Р. Б. Шишки, В. А. Койтора. – Х. : Еспада, 2004. – 215 с.
20. Хорошковська Д. Ю. Роль судової практики в системі джерел права України : теоретико-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. Ю. Хорошковська. – К., 2006. – 30 с.
21. Строцький Р. Є. Судова влада як творець права в контексті поділу влади / Р. Є. Строцький // Митна справа. – № 6. – 2011. – ч. 2, книга 1. – С. 17–23.
22. Безина А. К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудовых отношений : дис. на соиск. уч. степени докт. юрид. наук : 12.00.05 / А. К. Безина. – Казань, 1980. – 416 c.
23. Соловьев В. Ю. Судебная практика в российской правовой системе : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук / В. Ю. Соловьев. – М., 2003. – 203 с.
24. Судебная практика по гражданским делам : сборник / В. М. Жуйков (ред.), Е. А. Борисова (сост.) ; Отдел общего законодательства Управления по работе с законодательством Верховного Суда Российской Федерации. – М. : Городец, 2007. – 1055 с.
25. Алексеев С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность : резюме с претензией / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2001. – 176 с.
26. Дідікін А. Правові позиції судового органу конституційного контролю / Антон Дідікін // Юстініан. – 2011. – № 9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.justinian.com.ua/article.php?id=3295
27. Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.06.2004 № 01-8/1172 «Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» : Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 5 червня 2006 року № 01-8/1231. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=v1231600-06
28. Аверин А. В. Судебное правоприменение и формирование научно-правового сознания судей (проблемы теории и практики) : дис. на соиск. уч. степени д-ра юрид. наук / А. В. Аверин. – Саратов, 2004. – 382 с.
29. Советское гражданское право : в 2 ч. Часть 1 / В. Ф. Маслов, А. А. Пушкин, М. Й. Бару и др. ; под ред. В. Ф. Маслова и А. А. Пушкина. – К. : Вища школа, 1983. – 482 с.
30. Советское гражданское право : в 2-х томах. Т. 1 / под ред. Д. М. Генкина. – М., 1950. – 608 с.
31. Красавчиков О. А. Советское гражданское право : в 2 т. Т. 2. / О. А. Красавчиков. – М. : Высшая школа, 1968. – 520 с.
32. Советское гражданское право : в 2 ч. Ч. 1. / под ред. В. Т. Смирнова и др. – Л., 1982. – 573 с.
33. Вильнянский С. И. Правовые и иные социальные нормы в период развернутого строительства коммунизма / С. И. Вильнянский // Правоведение. – 1962. – № 4. – С. 19–23.
34. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильянский. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1958. – Ч. 1. – 339 с.
35. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р. З. Лившиц // Журнал российского права. – 1997. – № 6. – С. 48–56.
36. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 512 с.
37. Шевчук С. Судова правотворчість : світовий досвід і перспективи в Україні / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2007. – 640 с.
38. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б. В. Малишев. – К. : Праксіс, 2008. – 344 с.
39. Верещагин А. Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А. Н. Верещагин. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 344 с.
40. Чередниченко С. П. Судебное правотворчество : сравнительно-правовое исследование : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Сергей Петрович Чередниченко. – М., 2005. – 203 с.
41. Семьянов Е. В. Судебное правотворчество (вопросы общей теории права) : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Евгений Викторович Семьянов. – М., 2005. – 193 с.
42. Попов О. В. Теоретико-правовые вопросы судебного правотворчества в РФ : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олег Валериевич Попов. – Тольятти, 2004. – 221 с.
43. Луць Л. А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л. А. Луць // Вісник центру суддівський студій. – 2006. – № 6. – С. 9–15.
44. Мкртумян А. Ю. Понятие судебного прецедента в современной теории права / А. Ю. Мкртумян // Рос. юстиция. – 2009. – № 11. – C. 11–13.
45. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень» / Б. В. Малишев. – К., 2002. – 212 с.
46. Гурланко Н. А. Судовий прецедент в системі джерел права : філософсько-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 / Н. А. Гураленко. – Л., 2009. – 21 с.
47. Топорин Б. Н. Система источников права : тенденции развития. Судебная практика как источник права / Б. Н. Топарин. – М., 2000. – 315 с.
48. Гайворонський В. Джерела права / В. Гайворинський // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3. – С. 56–65.
49. Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романо-германській правовій сім’ї / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 92–99.
50. Мурадьян Э. М. Судебное право / Э. М. Мурадьян. – СПб., 2007. – 575 с.
51. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Часть 2. Теория права. Т. 1. / А. Б. Венгеров. – М. : Юристь, 1996. – 422 с.
52. Тарасова В. В. Акты судебного толкования норм права : понятие, юридическая природа, виды / В. В. Тарасова // Вопросы теории государства и права. – 1 (10). – 1998. – С. 117–127.
53. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид, Камила Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Международные отношения, 2003. – 400 с.
54. Нерсесянц В. С. Суд не законодательствует и не управляет, а применяет право (о правоприменительной природе судебных актов) / В. С. Нерсесянц // Судебная практика как источник права. – М. : Институт государства и права Российской академии наук, 1997. – 144 с.
55. Куйбіда Р. О. Організація і розвиток сучасної судової системи України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.10 / Р. О. Куйбіда ; Акад. адвокатури України. – К., 2006. – 21 с.
56. Майданик Р. Прецедентні рішення вищих судів і система права України / Р. Майданик // Юрид. вісн. України. – 2009. – 7–13 листоп.. – № 45. – С. 7–16.
57. Окрема Ухвала Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року. Електронний ресурс. – Режим доступу : http: //www.scourt.gov.ua/clients/ vs.nsf/0/EF5071C7E804D844C3256F9D0022F356
58. Мазур М. В. Судова практика як джерело права : проблема визначення поняття / М. В. Мазур // Форум права. – № 3. – 2001. – С. 493–497.
59. Коростелкина О. Н. Судебная практика и судебный прецедент в системе источников российского права : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук / О. Н. Коростелкина. – М., 2005. – 210 с.
60. Борисова Е. А. Комментарий к постановлениям Пленума Верховного Суда Российской Федерации по гражданским делам / Е. А. Борисова, С. А. Герасименко, Т. П. Евдокимова, В. В. Ершов, Г. А. Жилин ; В. М. Жуйков (ред.), Е. А. Борисова (сост.), В. М. Жуйков (сост.) ; Верховный Суд РФ. – М. : Юристъ, 1999. – 584 с.
61. Ярошенко О. М. Джерела трудового права України : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.05 / О. М. Ярошенко // Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 476 с.
62. Трудове право України : академічний курс : підручн. для студ. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін. ; за ред. П. Д. Пилипенка. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К. : Ін Юре, 2010. – 536 с.
63. Невинский В. В. Конституционный Суд Российской Федерации и правотворчество в России / В. В. Невинский // Вестник Конституционного Суда РФ. – 1997. – № 3. – С. 69–72.
64. Федоренко Н. В. Некоторые аспекты правоприменения в арбитражном процессе / Н. В. Федоренко, З. С. Лусегенова // Вестник ВАС РФ. – 2002. – № 6. – С. 91–97.
65. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права : науч. изд. [репринтное] / Н. М. Коркунов ; авт. предисл. И. Ю. Козлихин. – М. : Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с.
66. Уолкер Р. Английская судебная система / Р. Уолкер. – М., 2002. 220 c.
67. Загайнова С. К. Судебный прецедент : проблемы правоприменения / С. К. Загайнова. – М., 2002. – 210 с.
68. Богдановская И. Ю. Закон в английском праве / И. Ю. Богдановская. – М., 1987. – 104 с.
69. Сравнительное правоведение / А. Х. Саидов // Основные правовые системы современности. – М. : Юристъ, 2003. – 448 с.
70. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс. – М. : Политиздат, 1985. – 171 с.
71. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т. – Том I : Основы ; пер. с нем. / К. Цвайгерт, X. Кётц. – М. : Междунар. отношения, 2000. – 480 с.
72. Богдановская И. Ю. Судейское право и его современная роль / И. Ю. Богдановская // Право и демократия : межвуз. сборник науч. трудов. – Вып. 7. – М., 1995. – С. 30–39.
73. Порівняльне правознавство : підручник для студ. вищ. навч. закл. / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов ; за ред. В. Д. Ткаченко. – X. : Право, 2003. – 274 с.
74. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира : учебное пособие / М. Н. Марченко. – М. : Зерцало-М, 2008. – 528 с.
75. Осакве К. Сравнительное правоведение : схематический комментарий / Кристофер Осакве. – М. : Юрист, 2008. – 830 с.
76. Капустина М. А. Действие юридических норм во времени / М. А. Капустина. – СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2001. – 112 с.
77. Бержель Ж. Л. Общая теория права / Ж. Л. Бержель ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; пер. с фр. – M. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
78. Шутак Д. И. Теория и практика оговорок в праве : система понятий : терминологический словарь / Д. И. Шутак. – СПб. : СПб. ун-тет ; МВД России ; Алтея, 1999. – 203 с.
79. Берхус Хашматулла. Вступ до порівняльного правознавства : навч. посібник / Хашматулла Берхус. – Одеса : Юридична література, 2002. – 328 с.
80. Марченко М. Н. Источники права : учебное пособие / М. Н. Марченко. – М. : Велби ; Проспект, 2005. – 760 с.
81. Комаров A. C. Источники права Швеции / А. С. Комаров // Советское государство и право. – 1986. – № 6. – С. 18–26.
82. Хорольський Р. Б. Судовий прецедент як джерело права Європейського Співтовариства / Р. Б. Хорольський // Проблеми законності. – Вип. 39. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 200–210.
83. Де Сельвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции по защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. де Сельвиа. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 1072 с.
84. Електронний тлумачний словник української мови. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk
85. Рожнов А. П. Правоприменительная практика как нетрадиционный источник российского права / А. П. Рожнов. – Волгоград, 2003. – 188 с.
86. Проблемы общей теории права и государства / под общей ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма-М, 2001. – 813 с.
87. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 5–10.
88. Гаджиев Б. А. Феномен судебного прецедента в России / Б. А. Гаджиев // Судебная практика как источник права. – М. : Юристь, 2000. – С. 101–109.
89. Законодавство України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-D0%B2%D1%80/page3.
90. Новий тлумачний словник української мови : У 4-х т. / уклад. : В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 1999. – Т. 3. – 927 с.
91. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
92. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України. – Справа № 1-9/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-11.
93. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //zakon3.rada.gov.ua/laws/show/361/2006
94. Сибільова Н. В. Порядок організації та діяльність судової влади / Н. В. Сибільова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.judges.org.ua/seminar2-2.htm
95. Шишкін В. І. Судові системи країн світу : навч. посіб. : у 3 кн. / В. І. Шишкін. – Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2. – 336 с.
96. Сирый Н. Такая судебная система нам не нужна / Н. Сирый // Юридическая практика. – 2007. – № 11. – С. 15–24.
97. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : підруч. – 2-е вид. перероб. і допов. / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 510 с.
98. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес : монографія / В. С. Стефанюк. – Х. : Консум, 2003. – 464 с.
99. Шаповал К. В. Принцип спеціалізації як концептуальна передумова створення земельних судів в Україні / К. В. Шаповал // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 3 (22). – С. 78–86.
100. Організація судової влади в Україні : Перший аналіз нормативного змісту Закону України «Про судоустрій України» / А. О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є. В. Фесенко, Н. С. Рудюк та ін. ; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
101. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додат. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
102. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом : Закон України від 20.10.2011 р. № 3932 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/3932-17
103. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17.07.1997 р. № 475. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
104. Аристотель. Категории / Аристотель // Соч. в 4-х томах. – Т. 1. – М. : Мысль, 1972. – 363 с.
105. Сырых В. М. Логические основания общей теории права : В 2 т. Т. 1 : Элементный состав. – 2-е изд., испр. и доп. / В. М. Сырых. – М. : Юстицинформ, 2001. – 528 с.
106. Судебная практика в советской правовой системе / под ред. С. Н. Братуся. – М. : Юрид. лит., 1975. – 328 с.
107. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 350 с.
108. Фурсов Д. А. Судебно-арбитражная практика Московского региона / Д. А. Фурсов, И. В. Харламова // Вопросы правоприменения. – 2000. – № 1. – С. 25–34.
109. Лазарев В. В. Правоположения : понятие, происхождение и роль в механизме юридического воздействия / В. В. Лазарев // Правоведение. – 1976. – № 6. – С. 8–17.
110. Карташов В. М. Юридическая практика / В. М. Карташов // Теория государства и права : курс лекций ; под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 522 с.
111. Вильнянский С. И. Значение судебной практики в гражданском праве / С. И. Вильнянский // Ученые труды ВИЮН. – 1947. – Вып. 9. – С. 250–264.
112. Закон : создание и толкование / под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Спарк, 1998. – 283 с.
113. Ткачук П. Правові позиції Конституційного Суду України / П. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 1. – С. 10–18.
114. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. –№ 13. – Ст. 1447.
115. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 5, частини третьої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» і розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення» Справа № 1-21/2000. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ v002p710-00.
116. Кампо В. М. Правові позиції Конституційного Суду України як необхідний елемент забезпечення судово-правової реформи / В. М. Кампо // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 2. – С. 112–122.
117. Портнов А. Сутність правових позицій Конституційного Суду України / А. Портнов // Юридична Україна. – 2009. – № 3. – С. 29–37.
118. Христова Г. О. Юридична природа актів Конституційного Суду України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Г. О. Христова. – Х., 2004. – 216 с.
119. Шевчук С. Судова правотворчість Конституційного Суду України / С. Шевчук // Судова практика. – 2010. – № 3. – С. 18–28.
120. Страшун Б. А. Решения Конституционного Суда Российской Федерации как источник права / Б. А. Страшун // Конституционное правосудие. – 2002. – № 4–5. – С. 155–165.
121. Гаджиев Г. А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации / Г. А. Гаджиев // Северо-кавказский юридический вестник. – 1997. – № 3. – С. 64–79.
122. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / И. Я. Фойницкий. – СПб. : АЛЬФА, 1996. – Т. 1. – 552 с.
123. Международные акты о правах человека : сб. документов. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
124. Конституція України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80?test=X X7MfyrCSgkycBoIZiOCds03HI4FMs80msh8Ie6
125. Цивільний процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
126. Про судоустрій і статус суддів : Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
127. Чечина Н. А. Нормы гражданского процессуального права и их применение : автореф. дис. на соиск. уч. степени д-ра юрид. наук / Н. А. Чечина. – Л., 1965. – 21 с.
128. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 320 с.
129. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции правового развития и драма современной эпохи / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 255 с.
130. Гредескул Н. А. Общая теория права / Н. А. Гредескул. – СПб. : Типо-лит. И. Трофимова, 1909. – 226 с.
131. Реутов В. П. Стадии воздействия юридической практики на развитие законодательства / В. П. Реутов // Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 115–123.
132. Карташов В. Н. Обобщение юридической практики : учебное пособие / В. Н. Карташов. – 2-е изд, перераб. и доп. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1991. – 64 c.
133. Леушин В. И. Юридическая практика в системе социалистических общественных отношений / В. И. Леушин. – Красноярск, 1987. – 152 с.
134. Черданцев А. Ф. Толкование советского права / А. Ф. Черданцев. – М. : Юрид. лит., 1979 – 165 с.
135. Черданцев А. Ф. Теория государства и права : учебник / А. Ф. Черданцев. – М. : Юрайт-М, 2002. – 432 с.
136. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов. Вопросы теории / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 207 с.
137. Погрібняк С. П. Судова практика : поняття та функції / С. П. Погрібняк, О. О. Уваров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 9. – С. 47–52.
138. Алексеев С. С. Государство и право : учебный курс / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1973. – 402 с.
139. Хубер Е. Реалии законодательства / Е. Хубер // Общественные науки за рубежом : реферативный журнал. Серия : Государство и право. – 1986. – № 5. – С. 22–31.
140. Фер X. Динамика закона / X. Фер // Общественные науки за рубежом : реферативный журнал. Серия : Государство и право. – 1986. – № 5. – 25–33.
141. Robert von Moschzisker. Stare Decisis in Courts of Last Resort, Yl HARV. L. REV. 409, 410 (1924).
142. Про Конституційний Суд України : Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96- D0%B2%D1%80/page2
143. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99.
144. Постанова ВГСУ від 17.01.2008 р. № 24/379. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_379600-08
145. Роз’яснення ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» № 04-5/366 від 28.03.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_366600-02
146. Постанова ВГСУ № 18/570-08 від 02.06.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/3804675
147. Постанова ВГСУ № Б18/568-08 від 08.07.2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/4119721
148. Господарський процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12/page4
149. Про державний арбітраж в СРСР : Закон СРСР від 20.11.1979 р. // ВВР СРСР. – 1979. – № 49.
150. Пархоменко Н. М. Сучасні погляди на правовий прецедент як джерело права / Н. М. Пархоменко // Держава і право : збірник праць молодих вчених. – Вип. 2. – К. : Ін Юре, 1999. – С. 26–33.
151. Про Робочу групу з питань реформування кримінального судочинства : Указ Президента України від 17 серпня 2010 р. № 820/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 820/2010
152. Шевчук С. В. Судовий захист прав людини : практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. В. Шевчук. – К. : Реферат, 2006. – 848 с.
153. Буроменський М. Європейський кодекс свободи та демократії / М. Буроменський // Право України. – 2010. – № 10. – С. 89–97.
154. Навроцький В. О. Значення судової практики і прецеденту для кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 49–56.
155. Кухнюк Д. В. Судовий прецедент у кримінальному процесі : проблеми впровадження / Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 42–45.
156. Погорілко В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В. Ф. Погорілко, В. В. Головченко, М. І. Сірий. – К. : Ін Юре, 1997. – 52 с.
157. Правосуддя : філософське та теоретичне осмислення : кол. монографія / А. М. Бернюков, B. C. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев та ін. – К., 2009. – 316 с.
158. Пилипчук П. П. Верховний Суд України і забезпечення однакового застосування судами законодавства / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 3–12.
159. Городовенко В. В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні / В. В. Городовенко. – К., 2007. – С. 63–71.
160. Селіванов А. О. Право тлумачити закони та юридичні наслідки застосування офіційної інтерпретації / А. О. Селіванов // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7. – С. 2–12.
161. Пошва Б. М. Судовий прецедент : проблеми запровадження в Україні / Б. М. Пошва // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 9. – С. 16–21.
162. Созонтова А. В. Европейское трудовое право : понятие, основополагающие источники и их значений для трудового права России : дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.05 / А. В. Созонтова. – Пермь, 2006. – 193 с.
163. Мусієвський В. Є. Аналіз загальнотеоретичних підходів обґрунтування судової практики як особливого виду джерела права / В. Є. Мусієвський // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права : зб. наук. пр. ; гол. ред. Л. А. Янковська. – Львів : ЛУБП, 2012. – Вип. № 9. – С. 80–83.
164. Кіт О. Місце актів органів судової влади у системі джерел сучасного трудового права / О. Кіт // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип. 54. – 2011. – С. 267–273.
165. Фатхутдінова І. Судовий прецедент як джерело фінансового права / І. Фатхутдінова. – 2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ptdu/2011_3/files/PD311_13.pdf.
166. Екологічне право України. Академічний курс : підручник. – 2-е видання / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2008. – 720 с.
167. Брынчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды) : учебник для высших юридических учебных заведений / М. М. Брынчук. – М. : Юристь, 2002. – 688 с.
168. Экологическое право Украини : курс лекцій / под ред. канд. юрид. наук, доцента И. И. Каракаша. – Одесса : Латстар, 2001. – 478 с.
169. Петров В. В. Экологическое право России : учебник для вузов / В. В. Петров. – М. : БЕК 1995. – 557 с.
170. Погорілко В. Джерела права України (загальна теорія джерел конституційного права) / В. Погорілко, В. Федоренко // Вісн. Акад. правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 56–63.
171. Пахолок Л. І. Деякі питання співвідношення функцій законодавчої та судової влади / Л. І. Пахолок // Парламентаризм в Україні : теорія і практика : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2001. – С. 296–299.
172. Тихомиров Ю. А. Правовые акты : учебно-практ. и справочное пособие / Ю. А. Тихомиров, И. В. Котелевская. – М., 1999. – 403 с.
173. Сіренко В. Ф. Деякі проблеми реформування судової влади в Україні / В. Ф. Сіренко // Право України. – 2010. – № 5. – С. 4–13.
174. Сіренко В. Ф. Судова влада : потрібна принципово нова концепція реформування / В. Ф. Сіренко // Голос України. – 2010. – 13 квітня.
175. Маляренко В. Т. Судова реформа та проблематика предмета змін / В. Т. Маляренко // Право України. – 2010. – № 5. – С. 20–24.
176. Про створення Робочої групи з питань судової реформи : Указ Президента України від 24 березня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/440/2010
177. Коліушко І. Б. Пріоритети судової реформи на сучасному етапі / І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда // Право України. – 2010. – № 5. – С. 55–63.
178. Мусієвський В. Є. Правотворчість судової влади : перспективи впровадження в Україні / В. Є. Мусієвський // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права : зб. наук. пр. ; гол. ред. Л. А. Янковська. – Львів : ЛУБП, 2012. – Вип. № 8. – С. 25–29.
179. Про внесення змін до деяких законодавчих