ПРИНЦИП ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

ЮРЕВИЧ ІРИНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 347.962

ПРИНЦИП ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ

12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Марочкін Іван Єгорович
кандидат юридичних наук,
професор

Харків-2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................3

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ….…13
1.1. Єдність як основа організації державної влади...………………………13
1.2. Єдність як властивість системи судової влади...……………………….26
1.3. Характеристика єдності судової влади…………………….....…………43
Висновки до розділу 1……………………………………………………58

РОЗДІЛ 2. ЄДНІСТЬ СУДОВОЇ СИСТЕМИ.....……………………………59
2.1. Сутність єдності судової системи……….………………………………59
2.2. Гарантії реалізації єдності судової системи………………………….....83
2.3. Організаційно-правові проблеми реалізації єдності судової системи..103
Висновки до розділу 2…………………………………………………...133

РОЗДІЛ 3. СТАНДАРТИ ЄДНОСТІ СТАТУСУ СУДДІВ.........................134
3.1. Єдність вимог до кандидатів на суддівські посади …………………...134
3.2. Єдність процедури формування суддівського корпусу…………….....151
3.3. Єдність правового положення суддів…………………………………..161
3.4. Проблеми єдності статусу суддів…………..…………………………...180
Висновки до розділу 3 …………………………………………………..188

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...196

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...238

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВККСУ – Вища кваліфікаційна комісія суддів України
ВСУ – Верховний Суд України
ГПК України – Господарсько-процесуальний кодекс України
ДСА України – Державна судова адміністрація України
Закон – Закон України «Про судоустрій і статус суддів»
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КПК України 2012 р. – Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.12 р.
КСУ – Конституційний Суд України
ЦПК України – Цивільно-процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Судова влада є передумовою ефективного функціонування держави, рівного стандарту правового захисту громадян, однією з гарантій додержання конституційних прав і свобод людини. Лише будучи єдиною, судова влада може забезпечити повноту виконання своїх завдань і досягнення цілей. Вона, як і будь-яка соціальна система, є складним утворенням з багатоманітними елементами, що її становлять, та представляє собою не просто механічну сукупність судових органів, а є закономірним поєднанням її компонентів в органічно єдине ціле на засадах єдності принципів, завдань, цілей і різноманітних зв’язків між ними.
Проведення судово-правової реформи, зокрема, створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зміна повноважень Верховного Суду України зумовлюють пошуки й дослідження оптимальних форм співвідношення єдності і структурованості судової влади. Невизначеність співвідношення самостійності, незалежності та єдності судової влади призводить до певного дисбалансу судової системи. Викривлення ролі структурованості судової системи часто абсолютизує автономність відповідних її гілок, обумовлює намагання створити самостійні судові підсистеми без урахування поєднуючих чинників. При цьому недостатня урегульованість механізмів взаємодії між компонентами, що становлять судову владу, брак чіткого розмежування їх компетенцій та їх значна автономність породжують певні сумніви щодо реальної можливості функціонування єдиної судової системи й забезпечення правової визначеності судової практики, що негативно позначається на єдності правового простору. Актуальність дослідження визначена браком застосування системного підходу до механізмів забезпечення єдності судової влади, оскільки наукове обґрунтування її збереження є нагальною потребою, що вимагає як теоретичних узагальнень, так і практичних висновків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язано з тематикою науково-дослідних робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» і виконано в рамках державної цільової комплексної програми «Судова влада: проблеми організації та діяльності» (науковий напрямок кафедри «Проблеми підвищення ефективності діяльності судової влади»; номер державної реєстрації 0111U000957). Тема роботи затверджена вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол № 6 від 18 грудня 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення концептуальних положень, що визначають правову природу єдності судової влади як вихідної засади оптимальної її організації в державі та пошук ефективної моделі її структуризації, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення законодавства із цих питань. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:
– установити ступінь теоретичної розробленості зазначених питань у юридичній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі й обґрунтувати можливості використання її основних результатів для сучасного етапу реформування державності; здійснити аналіз відповідної судової практики Верховного Суду України, Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини;
– простежити еволюцію наукових уявлень про єдність державної влади, визначити основні підходи до дослідження судової влади як підсистеми єдиної державної влади і як окремої соціальної системи;
– розкрити правову природу єдності судової влади, визначити й дослідити її компоненти, проаналізувати систему її гарантій;
– теоретично осмислити й обґрунтувати співвідношення єдності і структурованості судової влади, встановити їх зміст; виявити основні сучасні тенденції організації судової системи;
– виявити і проаналізувати головні організаційно-правові проблеми забезпечення реалізації єдності судової системи, розробити пропозиції з удосконалення відповідного законодавства;
– розкрити чинне нормативно-правове регулювання статусу суддів, у тому числі дослідити міжнародно-правові стандарти єдності останнього;
– установити критерії єдності статусу суддів, зокрема їх рівність при зайнятті суддівської посади, рівність професійних прав, обов’язків, матеріального забезпечення тощо; науково обґрунтувати доцільність законодавчого закріплення цих елементів і внести пропозиції з удосконалення процедури добору суддівських кадрів.
Об’єктом дослідження є внутрішньосистемні й тісно пов’язані з ними правовідносини щодо забезпечення єдності судової влади в унітарній державі.
Предметом дослідження виступає принцип єдності судової влади.
Методи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям дисертаційної роботи послужив комплекс фундаментальних принципів, законів і категорій діалектики. На окремих етапах дослідження використовувалися також універсальні загальнонаукові методи. Метод системного аналізу застосовано при вивченні судової влади як системного об’єкта; метод єдності історичного й логічного став у нагоді при ретроспективному й перспективному аналізі владних відносин і взаємозв’язків між елементами єдиної судової влади; компаративний метод дозволив дослідити особливості організації судової влади в деяких сучасних країнах; метод юридико-догматичного аналізу допоміг здійснити вивчення міжнародно-правових актів і відповідних актів національного законодавства. Задіяні також різні види тлумачення правових норм. Деякі ар¬гументи ілюструвалися прикладами із судової практики національних і міжнародних судових органів.
Використані також такі методи, як порівняльно-правовий, індукційного й дедукційного аналізу, синтезу, аналогії, звернення до яких зумовлено специфікою й характером теми дисертації. Усі методи наукового пізнання застосовувалися комплексно, що забезпечило переконливість і достовірність результатів дослідження й успішність досягнення його мети.
Нормативне підґрунтя дисертаційної роботи становлять положення Конституції й законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, законодавство зарубіжних країн та інші документи міжнародного характеру.
Теоретичні підвалини наукового дослідження становлять роботи вітчизняних і зарубіжних авторів:
а) філософсько-методологічною базою послужили роботи А. М. Авер'янова, П. В. Алексєєва, І. В. Блауберга, В. І. Васильєва, В. М. Садовського, Є. Г. Юдіна, що розглядали основи застосування системного методу наукового пізнання, а також дослідження С. С. Алексєєва, А. Б. Венгерова, Д. А. Керимова, С. В. Поленіної, Ю. О. Тихомирова та інших учених, які обґрунтували необхідність використання системного підходу при вивченні державно-правових явищ;
б) теоретичною основою осмислення питань єдності державної влади є роботи В. Г. Аннєнкової, Ю. М. Козлова, В. О. Кочева, О. Є. Кутафіна, І. В. Левакіна, В. Г. Лєдяєва, М. М. Марченка, Н. О. Михальової, О. Г. Морозової, С. В. Нарутто, Е. В. Тадевосяна, Ю. О. Тихомирова, І. А. Умнової, В. Є. Чиркіна, Д. Ю. Шапсугова, Б. С. Ебзєєва та інших науковців;
в) різноманітні аспекти судової влади, судової системи і статусу суддів розглядали О. Б. Абро¬сімова, P. P. Бамматов, В. П. Бож’єв, О. Д. Бойков, В. Д. Бринцев, Л. О. Воскобітова, В. В. Городовенко, Ю. М. Грошевий, Ю. А. Дмитрієв, В. В. Долежан, В. П. Кашепов, С. В. Ківалов, Є. В. Кладій, М. І. Клеандров, В. В. Комаров, В. О. Лазарєва, В. М. Лебедєв, І. Є. Марочкін, І. Б. Михайловська, Л. М. Москвич, І. В. Назаров, С. В. Нарутто, Г. В. Нікітіна, О. М. Овчаренко, І. Л. Петрухін, Д. П. Письменний, С. В. Подкопаєв, Ю. Є. Полянский, С. В. Прилуцький, В. О. Ржевський, Н. В. Сібільова, А. О. Селіванов, В. В. Сердюк, В. С. Смородинський, Н. М. Чепурнова, Г. Г. Черемних, В. І. Радченко, М. В. Руденко, Н. Г. Салищева, Ю. М. Старилов, Н. Ю. Хаманєва та інші фахівці права, на праці яких посилалася авторка при написанні цієї роботи.
Емпіричним підґрунтям дослідження є: (а) дані Моніторингів стану незалежності суддів в Україні у 2011 і 2012 роках, проведених Радою суддів України за участю Центру суддівських студій та за сприяння українсько-швейцарського проекту «Підтримка судової реформи в Україні. Сприяння зміцненню незалежності суддів»; (б) практика Верховного Суду України; (в) акти Конституційного Суду України; (г) рішення Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням організаційних, функціональних і правових аспектів єдності судової влади як важливої умови її ефективності в сучасній державі. Вона визначається сформульованими у процесі вирішення поставлених завдань запропонованими дисертанткою положеннями, що віддзеркалюють процес створення концептуальної моделі єдності судової влади.
Уперше:
– розкрито правову природу єдності судової влади. Установлено, що єдність є вихідною засадою її організації й діяльності, оскільки поширюється на організацію судової влади в цілому, на функціональний аспект її реалізації, а також на статус суддів як суб’єктів її здійснення;
– доведено, що лише створена на підставі принципу єдності судова влада може виконувати свої головні завдання й досягати соціальних цілей. У зв’язку із цим мотивується необхідність на конституційному рівні закріпити принцип єдності судової влади;
– охарактеризовано єдність як властивість системи судової влади, розмежовано її з такими системними характеристиками, як цілісність, інтегративність, організованість, структурованість і їх нерозривний взаємозв’язок. Підкреслюється, що брак хоча б однієї з названих характеристик порушує системну єдність судової влади;
– запропоновано авторське визначення конструкції «єдність судової влади» як фундаментальної внутрішньої її основи, що забезпечує структурно й функціонально завершене об’єднання елементів судової влади у внутрішньо стійку систему. Визначено, що базовими структурно-функціональними компонентами єдності судової влади є єдність: (а) основ судової влади, (б) цілей і завдань її елементів, (в) принципів організації й діяльності, (г) судової системи і (д) статусу суддів;
– обґрунтовано, що єдність судової системи неодмінно передбачає її структурованість на відносно автономні підсистеми, наділені відповідними повноваженнями для досягнення й виконання спільних цілей і завдань судової влади;
– запропоновано формулювання поняття «правове забезпечення єдності судової системи» як комплексного інституту, що передбачає сукупність правових норм у взаємоузгодженості і несуперечності з нормотворчою, правозастосовною і правоохоронною діяльністю уповноважених на те органів влади та їх посадових осіб, спрямовану на забезпечення цієї єдності. Аргументується, що конституційно-правове регулювання єдності судової влади в Україні є недосконалим;
– наведено авторську систему критеріїв єдності статусу суддів: (1) однаковість вимог, що пред’являються до кандидатів на посаду судді; (2) єдність організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу, що включає: (а) однаковість процедури добору, (б) рівність кандидатів при її проходженні, (в) єдність критеріїв при їх оцінюванні, (г) однаковість порядку наділення повноваженнями; (3) єдність статусу суддів, що передбачає: (а) рівність у правах, (б) однаковість обов’язків, (в) рівність у можливостях кар’єрного зростання, (г) однаковість підстав і процедури притягнення до відповідальності, (д) рівність матеріально-технічного й соціального забезпечення;
– виокремлено організаційно-правові проблеми забезпечення єдності судової влади й запропоновано шляхи їх вирішення.
Удосконалено:
– положення щодо значення єдності судової системи й потреби її забезпечення, а також доцільності внесення змін до законодавства України для її утвердження;
– положення про необхідність розглядати Конституційний Суд України в системній єдності з іншими елементами судової влади, оскільки взаємовідносини між ними будуються на засадах єдності цілей і завдань їх діяльності, напрямків і принципів реалізації, а також єдності системи різноманітних системоутворюючих зв’язків.
Набули подальшого розвитку:
– ідеї впровадження юридичної відповідальності за невиконання судового рішення зобов’язаними суб’єктами;
– положення щодо поглиблення спеціалізації судової системи шляхом її структуризації й висвітлення як позитивних, так і негативних наслідків реалізації цього положення;
– тези щодо гарантій забезпечення прозорості процедури добору кандидатів на посаду суддів і підвищення об’єктивності в діяльності уповноважених на це органів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки, окремі положення і пропозиції можуть бути використані:
а) у нормотворчій роботі – при розробці концептуальних документів і нормативно-правових актів з питань організації судової системи і правового статусу суддів для вдосконалення національного законодавства й державного будівництва;
б) у правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності й ефективності застосування законодавства, що регламентує єдність судової системи і статусу суддів, гарантування єдності судової практики і стабільності судового рішення;
в) у сфері науково-дослідницької діяльності – задіяні авторкою методики правового аналізу структуризації та єдності судової влади можуть бути корисними для подальшого дослідження цих питань;
г) у навчальному процесі й навчально-методичній роботі – при вивченні сучасних тенденцій розвитку державності і правового регулювання в рамках нормативних загальнотеоретичних курсів з державознавства, правознавства, конституційного права та процесу, для розроблення нормативних і спеціальних курсів, зокрема, під час викладання навчальних дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів», «Судове право», «Організація роботи суду», а також з метою вдосконалення навчальних програм, при підготовці відповідних розділів підручників і навчально-методичних посібників із зазначених дисциплін;
д) в інформаційно-аналітичній роботі – у процесі поширення знань про єдність судової системи і статусу суддів як важливий складник забезпечення конституційного права людини на судовий захист.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки, викладені в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Результати, висновки і пропозиції дослідження доповідались авторкою на конференціях та семінарах, як-то: науково-практична конференція «Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика» (м. Харків, 2008); міжнародна наукова конференція молодих учених, аспірантів і студентів, присвячена пам’яті академіка права Ю. М. Тодики «Другі конституційні читання» (м. Харків, 29-30 травня 2009 р.); всеукраїнська науково-практична конференція «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (м. Чернівці, 30 травня 2009 р.); міжнародна наукова конференція молодих учених, аспірантів і студентів, присвячена пам’яті академіка права Ю. М. Тодики «Треті конституційні читання» (м. Харків, 28-29 травня 2010 р.); науковий семінар «Захист прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві» (м. Харків, 20 травня 2011 р.); науково-практична конференція «Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації» (м. Харків, 28 вересня 2011 р.).
Результати дослідження використовувалися дисертанткою в навчальному процесі при проведенні практичних занять з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів».
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11 публікаціях, з яких 5 наукових статей, опублікованих у фахових періодичних виданнях, й у тезах 6-ти доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і вирішення наукового завдання щодо розроблення концептуальних положень, які визначають правову природу єдності судової влади як вихідної засади оптимальної її організації в державі та пошук ефективної моделі її структуризації, що дозволяють зробити відповідні висновки:
1. Розвиток та ствердження власного шляху і місця України у геополітичному оточенні, її включення в європейські та світові інтеграційні процеси нерозривно пов'язані з організацією державної влади, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері. Неодмінною умовою функціонування державної влади є її єдність. У зв’язку із цим остання розглядається з декількох позицій: (а) як елемент класичного принципу єдності й поділу державної влади; (б) як відокремлений від поділу влади самостійний і наділений власним змістом конституційний принцип, хоча тісно і пов'язаний з ним; (в) як необхідна умова ефективного державного управління; (г) як вираження традиційного положення про верховну владу; (д) з внутрішньої сторони – як системний принцип, що має власну структуру і зміст.
Закріплене конституційне положення про здійснення державної влади на засадах її поділу дозволяє констатувати, що судова влада, як і інші гілки державної влади, являє собою різновид державної влади; у функціональному плані вона реалізовує державну владу в рамках своєї компетенції, а за призначенням становить конкретну форму державної діяльності. З огляду на це зазначимо, що вона разом з інститутом державної влади володіє рівноправними характеристиками стосовно категорії єдності.
2. Єдина судова влада підлягає аналізу як компонент системи вищого порядку і як самостійна соціальна система, оскільки вивчення її природи вимагає не лише розглядати її як гілку державної влади, а й розкрити внутрішню структуру, виокремити її основні елементи й розкрити особливості їх взаємовпливу.
3. Судова влада, як самостійний об’єкт дійсності, є єдиним цілим, що складається з частин і має інтегральні властивості, не співмірні з властивостями елементів цілого. Атрибутивними характеристиками єдності є цілісність, інтегративність, організованість, структурованість і нерозривний взаємозв’язок; брак хоча б однієї з ознак не дозволяє існувати єдності судової влади.
4. Аналіз наукових досліджень і відповідних нормативно-правових актів дав змогу констатувати, що прослідковуються 2 підходи до розуміння єдності судової влади – його трактування у вузькому й широкому смислах, у підґрунті яких лежить розуміння, власне, судової влади й інститутів, які входять до її складу. Авторові імпонують наукові погляди, що поняття «судова влада» не обмежується включенням до його змісту судової системи, оскільки розуміння влади не зводиться до характеристик системи, а обов’язково включає ще й суб’єктів, які безпосередньо її реалізують (суддівський корпус), можливості правового впливу і втручання (функції, повноваження, компетенція), а також організаційно-правові проблеми влади й гарантії її реалізації. З огляду на зазначену багатогранність, зроблено висновок, що розкриття суті єдності судової влади необхідно здійснити через дослідження її базових підсистем, як-то єдність (а) основ судової влади, (б) цілей і завдань її елементів, (в) принципів їх організації й діяльності, (г) судової системи і (д) статусу суддів.
5. Змістовно-структурними компонентами єдності судової системи запропоновано вважати: (а) наявність внутрішньої системи і структури; (б) внутрішньосистемний принцип розподілу повноважень; (в) взаємозв’язки між елементами системи; (г) функціонування в єдиному правовому просторі; (д) реалізація принципу правової визначеності і єдність судової практики; (е) уніфікація назв і компетенції судів; (є) створення й ліквідація судів за однаковими підставами й порядком; (ж) єдині суб’єкти реалізації; (з) наявність найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції – Верховного Суду України.
6. Гарантії єдності судової системи пропонується класифікувати на зовнішні і внутрішні. Під зовнішніми механізмами забезпечення єдності судової системи слід розуміти умови, діяння та зв’язки об'єктивного й суб'єктивного характеру, що передбачають взаємодію і співпрацю інститутів, органів та установ державності, які спричиняють та зумовлюють єдність судової системи. Змістом внутрішніх механізмів є реальне співробітництво на підставі розподілу повноважень автономних органів судової влади, засноване на взаємодії їх елементів – суб'єктів владних відносин усіх рівнів і юрисдикцій. Робиться висновок, що редакція ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка встановлює гарантії єдності системи судів загальної юрисдикції, потребує змін. Оскільки в цілому зміст цього нормативно-правового акта свідчить, що законодавець широко трактує поняття «судова система», зазначаючи, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується не тільки входженням судів до єдиної системи, а також єдиними принципами, єдиним статусом суддів тощо, то, з огляду на важливість інституту єдності судової влади, доречним буде виокремлення ч. 4 ст. 17 Закону в самостійну статтю «Єдність судової влади» із віднесенням її до першого розділу Закону. Запропоновано наступну редакцію останньої: «Єдність судової влади забезпечується: (1) закріпленням судової системи Конституцією й законами України; (2) єдиними засадами організації й діяльності судів; (3) єдиним статусом суддів; (4) застосуванням усіма суб’єктами судової влади законів, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права й міжнародних договорів України; (5) обов’язковістю дотримання всіма судами правил судочинства, визначених законом; (6) обов’язковістю виконання на території України судових рішень, які вступили в законну силу; (7) єдиним порядок організаційного забезпечення діяльності судів; (8) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; (9) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування; (10) забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права; (11) обов’язковістю рішень Конституційного Суду України для всіх суб’єктів судової влади.
7. На сьогоднішньому етапі судової реформи єдність судової влади перебуває під загрозою. Встановлено, що у підгрунті більшості проблем лежить недосконалість правової основи організації та функціонування судової системи, недостатня урегульованість механізмів взаємодії її підсистем. Виокремлено основні проблеми реалізації єдності судової системи: (а) її організаційне оформлення, тобто визначенння оптимальної форми структурованості в рамках єдності; (б) організаційне співвідношення Верховного суду України з вищими спеціалізованими судами; (в) розмежування компетенції й повноважень між судовими підсистемами й вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України; (г) який орган має забезпечувати єдність праворозуміння і правозастосування і яким має бути механізм забезпечення одностайності останнього; (д) дисбаланс у побудові судів першої й апеляційної інстанцій, точніше, неоднаковість окреслення території, на яку поширюється юрисдикція суду, і брак критерію, за яким це визначається; (е) невизначеність місця правових актів Конституційного Суду України в системі забезпечення єдності; (є) матеріально-технічне забезпечення й фінансування, зокрема, фактичний брак єдності цього процесу й постійне недофінансування.
8. Запропоновано необхідний комплекс заходів з удосконалення регламентування, побудови й функціонування дійсно єдиної судової влади. До них мають належати:
– закріплення єдиних стандартів, напрямків і стратегії розвитку судової влади як державно-правового інституту;
– сприяння єдності судової влади шляхом більш деталізованого і конкретизованого закріплення цієї єдності законодавчим шляхом, а саме: (а) визначення компонентів судової влади, тобто законодавчого розмежування таких правових категорій, як «система органів судової влади» і «судова система»; (б) кодифікування основ судового законодавства як базового судового акта в рамках удосконалення концепції судового права, оскільки регламентування судової процедури гарантує не лише правомірність дій суду, а й можливість їх наступної перевірки, своєчасного виявлення й усунення судових помилок; (в) доповнення ст. 124 Конституції України нормою щодо здійснення судочинства єдиною судовою системою з належністю до неї всіх судів, у тому числі й Конституційного Суду України; (г) приведення до єдності законодавчої термінологіїя;
– організаційне і процесуальне врегулювання механізмів взаємодії між підсистемами судової влади. Зокрема, йдеться про (а) розширення й конкретизацію гарантій єдності судової влади при функціонуванні окремих і достатньо автономних судово-ієрархічних вертикалей спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції; (б) неможливість непродуманої суцільної спеціалізації судів; (в) необхідність посилити взаємозв’язки між Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції шляхом надання можливості останнім будь-якого рівня безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України з питань конституційності, в тому числі у випадках, коли судом безпосередньо застосована Конституція, а не тільки коли виникають спірні питання; (г) установлення належних правових механізмів для приведення вищими спеціалізованими судами судової практики у відповідність з рішеннями Верховного Суду України; (д) потребу поглиблення координаційних зв’язків між судами різних підсистем; (е) установлення відповідальності за порушення чи недотримання єдності судової влади;
– стабілізування єдності судової влади шляхом чіткого розмежування компетенцій між її підсистемами для уникнення конкуренції щодо повноважень, ресурсів, впливу на соціально-політичні відносин тощо;
– розширення системи повноважень Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції стосовно забезпечення організаційної і процесуальної єдності, а саме: (а) компетенція Верховного Суду України має стосуватися перегляду справ з питань не лише неоднаковості застосування матеріального права, а й різного розуміння процесуальних норм; (б) слід надати Верховному Суду України право на прийняття загальнообов’язкових роз’яснень з питань застосування законодавства на підставі вивчення судової практики й аналізу судової статистики; (в) треба надати право Пленуму Верховного Суду України у випадку необхідності визнавати недійсними роз’яснення практики вищими спеціалізованими судами; (г) повернути повноваження щодо ведення та аналізу судової статистики; (д) допустити можливість скликання об’єднаних засідань пленумів Верховного Суду України й вищих спеціалізованих судів;
– єдність й прозорість визначення потреб у матеріально-технічному, фінансовому, кадровому, інформаційному забезпеченні судової влади для її повноцінного функціонування. Важливо в законодавчому порядку позбутися розподілу системи організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції на автономні складові – між системою організаційного забезпечення діяльності Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів і ДСА України. Установити відповідальність за несвоєчасне чи не в повному обсязі виконання судових рішень.
9. Єдність статусу суддів на сьогодні вимагає вдосконалення змісту і структури відповідного закону з метою більш чіткого закріплення елементів їх статусу, що є спільними для всіх суддів, і гарантій їх рівності. Виділено компоненти єдності статусу суддів. Однаковість вимог, що пред’являються до кандидата на зайняття посади судді, означає, що кожен претендент має відповідати конкретно визначеній низці вимог, жодна з яких не повинна бути підвищена стосовно осіб, які претендують на аналогічну посаду. Ці вимоги мають бути уніфіковані для унеможливлення різного вирішення питань роботи з кандидатами. Закріплені на національному й міжнародному рівнях вимоги до кандидатів на посаду судді можна умовно поділити на позитивні, яким особа обов’язково має відповідати, і негативні, що становлять собою законодавчо встановлені виключення, які унеможливлюють заміщення суддівської посади. Передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» додаткові вимоги для суддів, які претендують на зайняття посади судді у суді вищого рівня, є підвищеними, оскільки не може вважатися додатковим досягнення певного віку чи набуття стажу. Тож пропонуємо внести зміни до ч. 3 ст. 64 цього Закону: словосполучення «додаткові вимоги» замінити на «підвищені вимоги».
10. Єдність організаційно-правового механізму формування суддівського корпусу включає: (а) однаковість процедури відбору, (б) рівність кандидатів при її проходженні, (в) єдність критеріїв при їх оцінці й (г) однаковий порядок наділення повноваженнями. Створення єдиних і прозорих умов, єдиної процедури підготовки кадрів, забезпечення рівності кандидатів і однакових підходів до оцінювання їх фахового рівня вимагає: (а) функціонування єдиної системи органів, що відповідатимуть за добір суддів і перевірку їх кваліфікації; (б) вичерпного й повного розмежування на законодавчому рівні компетенцій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Вищої ради юстиції (без колізій і прогалин); (в) законодавчого закріплення всіх етапів добору; (г) розроблення методології оцінювання особистісних якостей кандидата й визначення критеріїв оцінювання їх здібностей і фахових характеристик. У свою чергу, положення щодо рівності кандидатів при проходженні процедури відбору і єдність критеріїв при їх оцінюванні має бути закріплено у відповідному законі, а не лише на рівні підзаконного акта.
11. Єдність статусу суддів відповідно до міжнародно-правових стандартів і національного законодавства розглядається, головним чином, як їх рівність. Передбачається рівність їх прав та обов’язків як рівність у можливостях правового впливу, як однакові підстави і процедури притягнення до відповідальності, єдність матеріального й соціального забезпечення суддів, рівність у можливостях кар’єрного росту, переводу тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова, Т. Е. Арбитражный суд в судебной системе России / Т. Е. Абова // Государство и право. – 2000. – № 9. – С. 5–14.
2. Абросимова, Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципи / Е. Б. Абросимова. – М. : Ин-т права и публич. политики, 2002. – 160 с.
3. Абросимова, Е. Транспарентность правосудия / Е. Абросимова // Конституц. право : Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 1. – С. 142–152.
4. Аверченко, Д. Г. Специализированные суды в системе органов судебной власти (теоретико-правовое исследование) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01, 12.00.02 / Аверченко Дмитрий Григорьевич. – М., 2002. – 172 c.
5. Аверьянов, В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / В. Б. Аверьянов. – К. : Наук. думка, 1985. – 146 с.
6. Адмiнiстративна юстицiя: європейський досвiд та пропозицiї для України / авт.-упоряд. I. Б. Колiушко, Р. О. Куйбiда. – К. : Факт, 2003. – 535 с.
7. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юрист, 2000. – 157 с.
8. Азизова, В. Т. Общетеоретические проблемы обеспечения единого правового пространства в Российской Федерации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. Т. Азизова. – Махачкала, 2004. – 20 с.
9. Александрова, Р. Единство судебной системы – важнейший принцип судоустройства в Российской Федерации / Р. Александрова // Арбитр. и гражд. процесс. – 2006. – № 11. – С. 10–14.
10. Алексеев, П. В. Философия : учеб. для вузов / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Проспект, 2002. – 604 с.
11. Алексеев, С. С. Структура советского права : монография / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
12. Алексеев, С. С. Философия права. История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 1999. – 336 с.
13. Амджадін, Л. Судова система та суди в Україні в оцінках громадськості / Л. Амджадін, О. Гончарук, О. Кравченко ; за наук. ред. Ю. Привалова, Ю. Саєнка. – К. : Прецедент, 2005. – 234 с.
14. Анишина, В. И. Конституционные принципы судебной власти Российской Федерации: формирование, содержание и перспективы развития : монография / В. И. Анишина ; Гос. образоват. учреждение высш. проф. образования, Рос. акад. правосудия. – М. : Изд-во РАП, 2006. – 272 с.
15. Анишина, В. И. Основы судебной власти и правосудия в Российской Федерации : курс лекций / В. И. Анишина. – М. : Эксмо, 2008. – 272 с.
16. Анненкова, В. Г. Актуальные проблемы сохранения единства Российского государства [Электронный ресурс] / В. Г. Анненкова // Образование и наука без границ – 2005 : материалы 2 Междунар. науч.-практ. конф. – М., 2005. – Т. 14 : Право. – : Режим доступа : http://www.rusnauka.com/ONG/Pravo/1_annenkova%20v.g..doc.htm. – Загл. с экрана.
17. Анненкова, В. Г. Единство Российского государства: проблемы конституционной теории и практики : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Анненкова Виктория Геннадьевна. – М., 2006. – 386 с.
18. Анненкова, В. Г. Система государственных гарантий обеспечения единства Российского государства / В. Г. Анненкова // Гос. власть и местн. самоупр. – 2005. – № 7. – С. 3–4.
19. Анохин, П. К. Теория функциональной системы / П. К. Анохин // Успехи физиол. наук. – 1970. – Т. 1, № 1. – С. 19–54.
20. Апостолова, Н. Н. Принцип целесообразности (дискреционности) в современном российском уголовном процессе / Н. Н. Апостолова // Рос. юстиция. – 2009. – № 7. – С. 46–49.
21. Афанасьев, В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
22. Афанасьев, В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 386 с.
23. Бабенко, К. А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми його реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Бабенко Костянтин Анатолійович. – К., 2004. – 212 с.
24. Баландина, Э. Г. Понятие целостности и единства в тектонике исторического знания / Э. Г. Баландина // Россия в новое время: единство и многообразие в историческом развитии : материалы Рос. межвуз. науч. конф., 28-29 апр. 2000 г. – М., 2000. – С. 32-34.
25. Бамматов, Р. Р. Конституционные основы организации и деятельности судов Республики Дагестан : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Р. Р. Бамматов. – М., 2003. – 27 с.
26. Барнашов, А. М. Судебная власть и конституционное правосудие в системе единства, разделения и взаимодействия ветвей государственной власти / А. М. Барнашов // Митюков М. А. Очерки конституционного правосудия (сравнительно-правовое исследование законодательства и судебной практики) / М. А. Митюков, А. М. Барнашов. – Томск, 1999. – С. 8–24.
27. Барутенко, Р. О. Обеспечение единого правового пространства России органами исполнительной власти Российской Федерации (конституционно-правовой аспект) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Барутенко Роман Олегович. – М., 2003. – 245 с.
28. Барциц, И. Н. О единстве государственной власти в Российской Федерации / И. Н. Барциц // Законодательство. – 2001. – № 9. – С. 16–25.
29. Барциц, И. Н. Правовое пространство России: вопросы конституционной теории и практики / И. Н. Барциц. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 496 с.
30. Бачило, И. Л. Факторы, влияющие на государственность / И. Л. Бачило // Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 21–30.
31. Безнасюк, А. С. Судебная власть : учеб. для вузов / А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2002. – 455 с.
32. Безрукова, Л. Как нас теперь называть? В Петербурге прошла Международная конференция юристов / Л. Безрукова // Рос. газ. Федер. вып. – 2010. – 19 апр. (№ 5161).
33. Белавина, Ю. И. Конституционные основы обеспечения единства Российской Федерации и ее территориальной целостности : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Белавина Юлия Игоревна. – М., 2002. – 165 с.
34. Белякова, С. В. Правовой статус органов судебной власти в механизме Российского государства (общетеоретический аспект) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / С. В. Белякова. – Саратов, 2004. – 30 с.
35. Бережний, О. І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Бережний Олександр Іванович. – Х., 2003. – 193 с.
36. Блауберг, И. В. Проблема целостности и системный подход / И. В. Блауберг. – М. : Эдиториал УРСС, 1997. – 448 с.
37. Блауберг, И. В. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности / И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1969. – 48 с.
38. Блауберг, И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 271 с.
39. Бойков, А. Д. Судебная реформа: обретения и просчеты / А. Д. Бойков // Государства и право. – 1994. – № 6. – С. 13–22.
40. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс] : в 30 т. : полн. текст. – М. : Совет. энцикл., 1969-1978 // Яндекс словари. – Режим доступа : http://slovari.yandex.ru/dict/bse. – Загл. с экрана.
41. Большова, A. Надо создавать единую судебную систему / А. Большова // Судья. – 2009. – № 11. – С. 10–13.
42. Бородин, С. В. О судебной власти в России / С. В. Бородин, В. Н. Кудрявцев // Государство и право. – 2001. – № 10. – С. 21–27.
43. Бринцев, В. Конституційний шлях коригування курсу судово-правової реформи / В. Бринцев // Право України. – 2003. – № 2. – С. 7–11.
44. Бринцев, В. Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні. Нормативна база, проблеми та шляхи вирішення / В. Д. Бринцев. – К. : Юстиніан, 2003. – 394 с.
45. Бринцев, В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : монографія / В. Д. Бринцев. – Х. : Право, 2010. – 464 с.
46. Бурак, О. В. Організаційно-правові засади діяльності спеціалізованих судів у контексті європейських стандартів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Буряк Оксана Вікторівна. – К., 2010. – 190 с.
47. Бутусова, Н. В. Российское государство как субъект конституционно-правовых отношений: вопросы теории / Н. В. Бутусова. – Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 2005. – 197 с.
48. Вагин, И. С. Реализация принципа единства системы исполнительной власти в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 23.00.02 / Вагин Игорь Сергеевич. – М., 2003. – 25 с.
49. Варламова, Н. В. Современный российский федерализм: конституционная модель и политико-правовая динамика : монография / Н. В. Варламова. – М. : Ин-т права и публич. политики, 2001. – 182 с.
50. Василюк, С. Ф. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / С. Ф. Василюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3–5.
51. Василюк, С. Ф. Теорія розподілу влади і судова влада / С. Ф. Василюк // Наукові записки. Серія «Право» / Остроз. акад. – Острог, 2001. – Вип. 2, ч. 1. – С. 155–163.
52. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем : монография / под общ. ред. Е. Б. Кубко. – Киев : Юринком Интер, 1997. – 192 с.
53. Веденеев, Ю. А. Теория и практика переходных процессов в развитии российской государственности / Ю. А. Веденеев // Государство и право. – 1995. – № 1. – С. 107–117.
54. Венеціанська комісія неоднозначно сприймає судову реформу Ківалова–Портнова [Електронний ресурс] // Спротив : сайт. – Режим доступу : http://sprotiv.org/2010/07/04/venecianska-komisiya-neodnoznachno-sprijmaye-sudovu-reformu-kivalova-portnova. – Заголовок з екрана.
55. Венеціанська комісія стурбована змінами законодавства про судоустрій [Електронний ресурс] // KyivPost. – Режим доступу : http://www.kyivpost.ua/politics/news/venetsianska-komisiya-sturbovana-zminami-zakonodavstva-pro-sudoustrij-1984.html. – Заголовок з екрана.
56. Верховенство права и проблемы его обеспечения в правоприменительной практике : междунар. кол. моногр. / редкол. : В. М. Жуков, А. Г. Федотов, Е. В. Новикова, М. А. Субботин. – М. : Статут, 2009. – 608 с.
57. Вільгушинський, М. Право Верховного Суду визнавати недійсними роз’яснення ВССУ підірве авторитет суддів – ВССУ [Електронний ресурс] / М. Вільгушинський // Интерфакс-Україна : информ. агенство. – Режим доступу : http://www.interfax.com.ua/ukr/main/97616/. – Заголовок з екрана.
58. Виноградова, Л. Є. Юридична відповідальність суддів загальних судів України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Виноградова Людмила Євгенівна. – О., 2004. – 187 с.
59. Витрук, Н. В. Конституционное правосудие: судебное конституционное право и процесс : учеб. пособие / Н. В. Витрук. – М. : Закон и право : ЮНИТИ, 1998. – 384.
60. Висновки Моніторингу незалежності суддів – 2011 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2011. – № 12. – С. 5–8.
61. Висновки моніторингу стану незалежності суддів в Україні – 2012 // Вісник Центру суддівських студій (спільний випуск Ради суддів України та Центру суддівських студій). – 2012. – С. 4–12.
62. Волков, Н. А. Органы советского государственного управления. Современный период / Н. А. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1962. – 210 с.
63. Волкова, Е. И. Судебное правоприменение как познавательно-оценочная деятельность: вопросы теории : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Волкова Елена Ивановна. – Белгород, 2009. – 154 с.
64. Волощенко, А. В. Основания отмены или изменения судебных решений по уголовным делам в порядке надзора : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. В. Волощенко. – Саранск, 2008. – 30 с.
65. Воробьев, А. А. Арбитражный суд. Сравнительно-правовое исследование / А. А. Воробьев, А. Б. Воробьев. – М. : Наука, 2000. – 304 с.
66. Воскобитова, Л. А. Механизм реализации судебной власти посредством уголовного судопроизводства : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Л. А. Воскобитова. – М., 2004. – 56 с.
67. Галайденко, Т. В. Проблеми забезпечення фінансової незалежності судової гілки влади / Т. В. Галайденко // Вісн. Вищої ради юстиції. – 2010. – № 2. – С. 38–43.
68. Гессен, В. М. Единство государственной власти в правовом государстве [Электронный ресурс] / В. М. Гессен // VIRUMK : вирт. учеб.-метод. каб. – Режим доступа : http://politlogia.narod.ru/g/Gessen_1.htm. – Загл. с экрана.
69. Гоббс, Т. Избранные сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1965.
70. Городовенко, В. В. Проблеми становлення незалежної судової влади в Україні : монографія / В. В. Городовенко. – К. : Фенікс, 2007. – 224 с.
71. Городовенко, В. Принцип незалежностi суддiв i пiдкорення їx лише законовi як один з основних принципiв судочинства в Україні / В. Городовенко // Право України. – 2002. – № 4. – С. 124–127.
72. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : від 06.11.1991 р. № 1798-XII // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12. – Заголовок з екрана.
73. Государственное право Германии : в 2 т. : пер. с нем. / отв. ред. Б. Н. Топорнин. – М. : ИГиП РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
74. Государственное право Российской Федерации : учебник / под ред. О. Е. Кутафина. – М. : Юрид. лит., 1996. – 584 с.
75. Государственное управление и административное право / под ред. Ю. М. Козлова, Б. М. Лазарева, А. Е. Лунева, М. И. Пискотина. – М. : Юрид. лит., 1978. – 360 с.
76. Гражданский процесс : учебник / под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. – М. : Проспект, 1996. – 456 с.
77. Грошевий, Ю. М. Актуальні проблеми судоустрою та судочинства в Україні / Ю. М. Грошевий // Університетські наукові записки / Хмельниц. ун-т упр. та права. – Хмельницький, 2007. – № 1. – С. 6–12.
78. Гулиев, В. Е. Государственность / В. Е. Гулиев // Большая Советская Энциклопедия / под ред. А. М. Прохорова. – 3-е изд. – М., 1972. – Т. 7 : Гоголь - Дебит. – С. 162.
79. Гуськова, А. П. Судебное право: история и современность судебной власти в сфере уголовного судопроизводства : монография / А. П. Гуськова, Н. Г. Муратова. – М. : Юрист, 2005. – 230 с.
80. Дамдинов, Б. Д. Государственный суверенитет в системе принципов федеративного устройства России: некоторые проблемы теории и практики / Б. Д. Дамдинов // Сиб. юрид. вестн. – 2003. – № 4. – С. 15–19.
81. Дегтярев, С. Л. Цели и задачи судебной власти на современном этапе / С. Л. Дегтярев // Изв. вузов. Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 99–108.
82. Димитров, Ю. Суддя – носій судової влади / Ю. Димитров // Право України. – 1995. – № 1. – С. 12–16.
83. Дудко, И. А. Содержание принципа единства судебной системы Российской Федерации / И. А. Дудко, О. Н. Кряжкова // Рос. юстиция. – 2011. – № 2. – С. 27–32.
84. Эбзеев, Б. С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд : учеб. пособие / Б. С. Эбзеев. – М. : Закон и право : ЮНИТИ, 1996. – 349 с.
85. Европейская хартия о статусе судей (постатейный комментарий) // Рос. юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2–4 ; № 8. – С. 2–4 ; № 9. – С. 5–6.
86. Європейський Суд з прав людини. Матеріали практики (1993-2003 рр.). – К. : Фенікс, 2004. – 448 с. – (Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / редкол. : П. М. Рабінович [та ін.]. – Серія 2. Коментарі прав і законодавства. – Вип. 4).
87. Єгорова, В. С. Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. С. Єгорова. – К., 2008. – 20 с.
88. Едидин, Б. А. Суд в системе органов государственной власти России : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Едидин Борис Александрович. – М., 2005. – 203 с.
89. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/. – Заголовок з екрана.
90. Единство судебной системы – важнейший принцип судоустройства в Российской Федерации [Электронный ресурс] // Юридический центр адвокатов Москвы : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://www.portal-law.ru/sudebnaja_entsiklopedija/dsfdsf_sdifdsf/. – Загл. с экрана.
91. Енгибарян, Р. В. Конституционное право : учеб. для вузов / Р. В. Енгибарян, Э. В. Тадевосян. – М. : Юристь, 2000. – 492 с.
92. Ермошин, Г. Единой России – единое правовое пространство / Г. Ермошин // Рос. юстиция. – 1999. – № 1. – C. 13–15.
93. Ершов, В. В. Судебное правоприменение (теоретические и практические проблемы) / В. В. Ершов. – М. : РПА МЮ РФ, 1991. – 97 с.
94. Жалинский, А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность : учеб. пособие для вузов / А. Э. Жалинский. – М. : БЕК, 1997. – 330 с.
95. Жуйков, В. Правовые критерии разграничения предметной компетенции между судами общей юрисдикции и Конституционным Судом Российской Федерации / В. Жуйков // Юрид. мир. – 1997. – № 11. – С. 23-30.
96. Задорожний, О. Судова реформа: крок за кроком / О. Задорожний // Голос України. – 2002. – 22 трав. (№ 90). – С. 4.
97. Зайцев, И. М. Судебная власть в гражданском процессе / И. М. Зайцев // Рос. юстиция. – 1994. – № 2. – С. 25–35.
98. Закалюк, А. Належне кадрове забезпечення судової влади як неодмінна умова незалежного та доброчесного здійснення нею правосуддя / А. Закалюк, О. Томкіна // Право України. – 2009. – № 12. – С. 64–69.
99. Захаренков, В. В. Правовое обеспечение единства и разделения политической власти в контексте структурирования и функционирования государственного механизма современной России : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Захаренков Вячеслав Владимирович. – СПб., 2005. – 374 с.
100. Зражевская, Т. Д. Новая версия «системного анализа» – «мягкий» системный анализ [Электронный ресурс] / Т. Д. Зражевская, В. В. Ячевский // Автономное учреждение Воронежской области “Институт регионального законодательства” : офиц. сайт. – Режим доступа : http://www.virz.org/publications/safetysysan.html. – Загл. с экрана.
101. Зюзина, Т. Е. Единство и разделение властей в западноевропейской политико-правовой мысли : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зюзина Татьяна Евгеньевна. – Ростов-н/Д., 2009. – 176 с.
102. Ильин, И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. – М. : Рарогъ, 1993. – 236 с.
103. Илюхина, Т. Г. Закрепление принципа единства и взаимодействия властей в конституционном и уставном законодательстве субъектов Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Илюхина Татьяна Григорьевна. – М., 2009. – 174 с.
104. Кагадій, М. І. Юридична практика в правовій системі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кагадій Микола Іванович. – К., 2005. – 234 с.
105. Карелин, А. В. Конституционно-правовой механизм реализации принципа разделения властей в условиях российского федерализма : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. В. Карелин. – М., 2010. – 193 с.
106. Керимов, Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1972. – 472 с.
107. Киров, В. Парадоксы государственной власти в гражданском обществе (конституционно-правовые аспекты) : пер. с болг. / В. Киров. – М. : Манускрипт, 1992. – 230 с.
108. Кладий, Е. В. Судебная власть в системе государственной власти Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кладий Евгения Викторовна. – М., 2002. – 189 с.
109. Клеандров, М. И. Статус судьи : учеб. пособие / М. И. Клеандров. – Новосибирск : Наука, Сиб. издат. фирма РАН, 2000. – 444 с.
110. Коваль, В. М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Коваль Володимир Миколайович. – О., 2004. – 212 с.
111. Коваль, В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України / В. Коваль // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20–24.
112. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : від 06.07.2005 р. № 2747-IV // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15. – Заголовок з екрана.
113. Кодекс професійної етики судді : затв. рішенням 5 з’їзду суддів України 24.10.2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 24–25.
114. Козлихин, И. Ю. Современная политическая наука / И. Ю. Козлихин ; под ред. Д. И. Луковской. – СПб. : Гангут, 1994. – 79 с.
115. Козлова, Е. И. Конституционное право России : учебник / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 1998. – 520 с.
116. Колоколов, Н. А. Теория судебных систем: особенности конституционного регулирования, судебного строительства и организации судебной деятельности в федеративном государстве : монография / Н. А. Колоколов. – М. : Юрлитинформ, 2007. – 312 с.
117. Комаров, В. В. Проблемы науки гражданского процессуального права : монография / В. В. Комаров, В. А. Бигун, В. В. Баранкова [и др.] ; под ред. В. В. Комарова. – Харьков : Право, 2002. – 439 с.
118. Комаров, В. В. Цивільна юрисдикція та підсудність / В. В. Комаров, П. І. Радченко, Н. Ю. Сакара // Теорія і практика судової діяльності : наук.-практ. посіб. – К., 2007. – С. 8–13.
119. Коментар до Закону «Про судоустрій України» / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
120. Комментарий к Федеральному конституционному закону «О судебной системе Российской Федерации» / отв. ред. В. И. Радченко, науч. ред. В. П. Кашепов. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 334 с.
121. Конституція України : прийнята на п’ятій сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
122. Конституционные принципы судебной власти Российской Федерации / отв. ред. В. П. Кашепов. – М. : Юриспруденция, 2010. – 296 с.
123. Конституционное законодательство России / под ред. Ю. М. Тихомирова. – М. : Городец : Формула права, 1999. – 382 с.
124. Концепція Державної цільової програми забезпечення судів належними приміщеннями на період до 2016 року [Електронний ресурс] : проект // Судова влада : офіц. веб-портал. – Режим доступу : http://court.gov.ua/dsa/14/koncept/. – Заголовок з екрана.
125. Копятина, Г. Н. Сущность и специфика принципа единства системы государственной власти / Г. Н. Копятина // Вестн. Челяб. гос. ун-та. Право. – 2010. – Вып. 24. – С. 20–23.
126. Копятина, Г. К. Реализация принципа единства системы органов исполнительной власти в субъектах Российской Федерации в соответствии с решениями Конституционного Суда Российской Федерации / Г. К. Копятина // Вестн. Челяб. гос. ун-та. Право. – 2010. – Вып. 25. – С. 14–21.
127. Коркунов, Н. М. Русское государственное право. Введение и общая часть. / Н. М. Коркунов ; под ред. и с доп. З. Д. Авалова, М. Б. Горенберга, К. Н. Соколова. – 8-е изд., испр. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1914. – Т. 1. – 488 с.
128. Красноборов, О. В. Адміністративно-правовий статус Державної судової адміністрації України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Красноборов Олександр Валерійович. – Х., 2010. – 209 с.
129. Кривенко, В. В. Суддівське самоврядування як елемент управління судовою системою / В. В. Кривенко // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 2–6.
130. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : від 05.04.2001 р. № 2341-III // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. – Заголовок з екрана.
131. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] від 28.12.1960 р. № 1001-05 // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. – Заголовок з екрана.
132. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] від 13.04.2012 р. № 4651а-17 // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B0-17. – Заголовок з екрана.
133. Кряжков, В. Административные суды: какими им быть? / В. Кряжков, Ю. Старилов // Рос. юстиция. – 2001. – № 1. – С. 18–20.
134. Кудрявцев, В. Н. Право и государство (опыт философско-правового анализа) / В. Н. Кудрявцев, Д. А. Керимов. – М. : Манускрипт, 1993. – 91 с.
135. Кудрякова, А. Х. Нужна ли России объединенная судебная система? / А. Х. Кудрякова // Рос. судья. – 2011. – № 6. – С. 39–41.
136. Куйбіда, Р. О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України / Р. О. Куйбіда // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 82–91.
137. Курдюков, Г. И. Теоретические проблемы методологии исследования государства и права / Г. И. Курдюков, В. В. Л