Юридична відповідальність за неповагу до суду

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................3
ВСТУП........4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ, ГЕНЕЗИС СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕПОВАГУ ДО СУДУ..............................11
1.1. Огляд наукових досліджень.....11
1.2. Методологія дослідження.21
1.3. Генезис становлення і розвитку інституту відповідальності за неповагу до суду...33
1.4. Повага до суду і суддів як соціальна і правова цінність.....................58
Висновки до розділу 1......81
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕПОВАГУ ДО СУДУ (СУДДІ)............................................................87
2.1. Види відповідальності за неповагу до суду (судді)...... ........87
2.2. Засоби процесуального примусу для запобігання проявам неповаги до суду та їх припинення ..........................124
Висновки до розділу 2............142
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ НЕПОВАГИ ДО СУДУ.......145
3.1. Напрями удосконалення правового та адміністративно-управлінського механізму відповідальності за неповагу до суду...............................................................145
3.2. Зарубіжний досвід законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за неповагу до суду........164
Висновки до розділу 3........181
ВИСНОВКИ........... 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............188
ДОДАТКИ...............................................................................................................213
ВСТУП
Актуальність теми. Судова реформа в Україні не випадково вважається одним з найважливіших суспільних пріоритетів на сучасному історичному етапі розвитку країни. Це пов’язано з тим, що попередні спроби її реформування, починаючи з 1992 року, не дали очікуваних результатів через недостатню повноту і половинчастість реформаторських кроків.
За час незалежності України спроби законодавчого встановлення напрямків реформування діяльності судів здійснювалися не раз. Останнім часом прийнято три Закони України: «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 р. №1188-VII [65], «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 р. №1682-VII [67] та «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 р. №192-VIIІ [66], як радикальні кроки повномасштабної реформи судочинства. Ці законодавчі акти значною мірою спрямовані на захист незалежності і прав суддів, проте значно більшою мірою їх зміст обумовлений необхідністю подолання негативних явищ у суддівському середовищі: нехтування правами громадян, бюрократизму, тяганини і особливо - корупції. Про це свідчать самі назви законодавчих актів, які демонструють кричущі недоліки у системі судоустрою, статусу суддів і судочинстві.
Президент України Петро Порошенко, виступаючи на XII позачерговому з’їзді суддів України 25 вересня 2014 року, озвучив, що слід не повернути, а побудувати довіру до судової системи. Слід зауважити, що судова влада не оздоровиться за кілька місяців це створення перспектив для очищення судової влади. Судовій владі необхідно завоювати авторитет і переконати громадськість, що судам можна й потрібно довіряти [182, с.17].
До такого висновку у глави держави були досить вагомі підстави. Довіру суспільства до судової системи можна заслужити лише за умови усунення таких пороків попередньої системи судівництва, як систематичні порушення прав громадян при постановленні судових рішень, безприкладна судова тяганина. Значна частина суддів трактує право судді на розсуд при здійсненні судочинства як можливість проявів сваволі. Обурення громадськості викликає поширеність хабарництва у суддівському середовищі. Останнім часом це призвело до масових акцій біля приміщень судів і в самих цих приміщеннях, що створює перешкоди для судочинства.
Прийняті на себе Україною міжнародні зобов’язання щодо запровадження принципу верховенства права у судочинстві повною мірою не виконуються або виконуються формально, що викликає зневіру у народу і нарікання структур Європейського співтовариства.
Водночас продовжує існувати проблема захисту прав професійних суддів від протиправного втручання в їх діяльність, що підриває їх незалежність при здійсненні судочинства. Завжди існувала і продовжує існувати проблема поширеності проявів неповаги навіть до тих суддів, які чесно виконують свої обов’язки перед державою і суспільством. Значною мірою це пов’язано зі стихійною недовірою до судової влади, яка останнім часом значно поширилась. Нападки на суддів зазіхають на їх честь і гідність, а в деяких випадках навіть на життя і здоров’я. В сучасних умовах це сприяє створенню зловісної атмосфери не лише в суддівському середовищі, але й в суспільстві загалом.
Все це обумовлює актуальність теми дослідження проблем правового захисту суддів, реагування на правопорушення в суддівському середовищі виключно в рамках закону. Це стосується і застосування положень закону щодо відповідальності за неповагу до суддів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана відповідно до плану наукової діяльності кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011-2015 роки та теми наукових досліджень «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 011006Н на 2011-2015 роки).
Мета і задачі дослідження.
Розкрити генезис і перспективи розвитку законодавства про неповагу до суду;
сформулювати ознаки поваги до суду як соціальної та правової цінності;
визначити сфери застосування законодавства про відповідальність за неповагу до суду у вузькому розумінні як відповідальність за адміністративні правопорушення і в широкому розумінні як відповідальність також відповідно до кримінального та іншого законодавства;
визначити елементи складу правопорушення, що містять ознаки неповаги до суду;
охарактеризувати засоби процесуального примусу для запобігання проявам неповаги до суду та їх припинення;
визначити перспективи удосконалення механізмів протидії неповазі до суду з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду.
Об’єктом дослідження є запобігання і протидія правопорушенням, що посягають на статус органів судової влади і суддів, встановлений порядок судочинства, честь і гідність суддів.
Предметом дослідження є юридична відповідальність за неповагу до суду.
Методи дослідження, використані в роботі, були обрані з урахуванням сутності і особливостей досліджених проблем. Методологічну основу дисертації становить всезагальний діалектичний метод, що дозволило дослідити досліджувані явища в їх розвитку шляхом розв’язання суперечностей (у всіх розділах), а також метод заперечення заперечення і переходу кількості в якість як філософське підґрунтя розвитку суспільно-правових явищ (розділ 1). Порівняльно-правовий метод використано у двох аспектах: у ретроспективі (п. 1.3) і шляхом порівняння законодавства України та інших держав (п. 3.2).
В дисертаційному дослідженні використано загально-логічні методи аналізу і синтезу, що дозволило виявити цілісне уявлення про його предмет. Також при підготовці роботи використано такі філософські категорії: частина і ціле, необхідне і випадкове, реальне і можливе, причинно наслідкові зв’язки при вивченні історичних умов становлення юридичної відповідальності за неповагу до суду (п.2.1).
Використання формально-юридичного методу сприяло чіткості юридичної кваліфікації окремих видів правопорушень (по всіх розділах).
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з теорії держави і права, конституційного права, судоустрою і статусу суддів, кримінальної і адміністративної відповідальності, судово-процесуального права.
В літературі сутність юридичної відповідальності розглядалась у працях різних науковців - юристів, серед яких М. Абдулаєв, С. Авак’ян, С. Алєксєєв, С. Алфьоров, В. Баранов, Д.Бахрах, С. Ващенко, І.Галаган, А. Головістікова, Ю. Гревцов, М. Довгополова, Ю. Дмитрієв, А. Іванов, С.Ківалов, Т.Коломоєць, С. Комаров, А. Купін, О. Лейст, Д. Лук’янець, М. Марченко, Л. Морозова, Д.Овсянко, С. Олейников, А. Поляков, І. Сенякін, О. Скакун, Ю. Старілов, О.Чернецький, Ю. Шемшученко, П. Шляхтун та інші.
В Україні, уже після здобуття нею незалежності, окремі питання відповідальності за неповагу до суду були предметом дослідження у працях В. Гречишникової, М. Шкіля та Ю. Калашник, що базуються на положеннях, згідно з якими «неповага до суду» розглядається як адміністративний проступок проти правосуддя (судочинства).
Проте публікації цих та інших авторів передусім стосуються нормативних актів та наукових публікацій до 2013 року і не враховують нових прискорених тенденцій розвитку судівництва 2014-2015 років.
Сучасні комплексні дослідження, присвячені юридичній відповідальності за неповагу до суду і суддів, практично відсутні.
Все це свідчить про актуальність обраної теми дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній юридичній науці монографічним дослідженням проблем правового захисту суддів від неправомірних діянь у зв’язку з їх діяльністю зі здійснення судочинства, і першим в умовах нинішнього етапу судової реформи 2013-2015 років і суперечливості пов’язаних з нею процесів.
уперше:
обґрунтовано, що термін «прояв неповаги до суду (судді)» слід тлумачити як у вузькому розумінні стосовно назви і змісту статті 185-3 КУпАП, так і в широкому розумінні як адміністративні правопорушення, передбачені також у статтях 185-5 і 185-6 КУпАП, а також кримінальні правопорушення, закріплені статтями 376, 377, 382, 385 і 386 КК України;
запропоновано відмовитись від оціночних понять у статті 185-3 КУпАП, сконструйовано її розширену редакцію, запропоновано посилити санкції за правопорушення з урахуванням їх характеру і ступеню шкідливості;
визнано за доцільне встановити кримінальну відповідальність за образу судді і працівників апарату суду, які виконують адміністративно-управлінські обов’язки, а також за дії, що призвели до зриву судового засідання, розроблено проекти відповідних норм;
запропоновано розглядати як санкції за неповагу до суду грошові стягнення, які накладаються судом за порушення процесуальних обов’язків; а також заходи дисциплінарної відповідальності щодо суддів, прокурорів та адвокатів і заходи цивільно-правової відповідальності за дифамацію (поширення наклепницької інформації щодо суддів);
для підвищення виховної ролі судового процесу і виховання поваги до суду запропоновано передбачити у процесуальному законодавстві можливість складання свідками присяги за їх бажанням чи згодою з додержанням релігійного церемоніалу;
запропоновано в Кодексі України про адміністративні правопорушення спеціальну главу присвятити нормам про відповідальність за неповагу до суддів, відобразивши в ній особливості правового регулювання в зазначеній сфері;
удосконалено:
зміст соціально-правових понять «повага до суду» і «прояв неповаги до суду», які мають стосуватися судової системи загалом, окремого суду як державного органу, в якому здійснюється судочинство; судді, який розглядає справу самостійно або здійснює судочинство колегіально, народних засідателів і присяжних;
обґрунтовано, що судді, які брали участь у колегіальному розгляді справ і висловили думку, що не співпадає з думкою більшості, не несуть особистої відповідальності за судову помилку, а їх окремі думки можуть служити однією з підстав призначення апеляційного перегляду;
запропоновано викласти статтю другу Кодексу суддівської етики у такій редакції: «Суддя має протистояти будь-якому незаконному впливу» і далі за текстом, а не просто «уникати» його, як у чинному тексті Кодексу;
висловлено пропозицію про застосування опитування думки громадськості щодо ділових і моральних якостей суддів місцевих загальних судів шляхом поширення анкет серед жителів населених пунктів;
набули подальшого розвитку:
пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері протидії адміністративним правопорушенням шляхом прийняття нового Кодексу України про адміністративні правопорушення або Кодексу України про адміністративну відповідальність чи двох кодексів, в одному з яких були б вирішені питання матеріального, а в другому процесуального права;
рекомендації щодо змісту і форми правових актів і дій, що використовуються в судах при застосуванні заходів процесуального примусу у зв’язку з проявами неповаги до суду;
положення щодо забезпечення транспарентності судової влади шляхом допуску громадян і представників засобів масової інформації на судові засідання з додержанням встановлених правил.
Практичне значення одержаних результатів випливає з актуальності роботи та одержаних при її підготовці теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Ці висновки і рекомендації можна використати у:
науково-дослідній сфері для подальшого дослідження процесів протидії проявам неповаги до суду і суміжним правопорушенням;
правотворчій діяльності для вдосконалення адміністративного і кримінального законодавства у цій сфері;
організаційно-управлінській діяльності судів для вироблення правових заходів підтримання законного порядку при розгляді справ;
навчальному процесі для участі у підготовці навчальних планів і програм, навчальних посібників, текстів лекцій і планів семінарських занять.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Право, суспільство і держава: форми взаємодії» (м. Київ, 16 17 січня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 16 17 січня 2015р.); Міжнародній науково - практичній конференції «Перспективні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Кривий Ріг, 30 31 січня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ ст.» (м. Запоріжжя, 30 31 січня 2015 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні напрямки розвитку сучасної юридичної науки» (м. Івано-Франківськ, 20 21 березня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза» (м. Кишинів, 27 28 березня 2015 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації містяться у шести статтях, одну із яких опубліковано у зарубіжному, п’ять - у вітчизняних наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку.
Структура роботи визначена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, із них основного тексту 187 сторінок, список використаних джерел містить 255 найменувань на 25 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Весь досвід існування і функціонування організованих форм людського суспільства підтверджує потребу в існуванні судів для розв’язання правових спорів і конфліктів. Але цю місію судова система може виконати лише за умови, коли вона користується довірою і повагою з боку суспільства або принаймі його більшості. Проте це не виключає недовіри до суду і неповаги до окремих суддів з урахуванням підвищеного рівня конфліктності юридичних справ і психологічних особливостей соціальних груп та окремих громадян. При цьому критичне ставлення до окремих суддів є неприпустимо автоматично переносити на судову систему загалом.
2. Питання юридичної відповідальності за неповагу до суду були предметом досліджень з боку представників науки адміністративного права (В. Гречишникова, М. Шкіль, Ю. Калашник). Їх роботам попри цінність їх досліджень властива певна обмеженність питаннями адміністративної відповідальності, хоча ці проблеми стосуються також інших юридичних наук. Зазначені обставини враховані автором при обранні теми дисертації у рамках наукової спеціальності 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура».
3. За різних історичних епох, у тому числі і в Україні, використовувалися різні підходи для забезпечення правових засобів протидії неповазі до суду. Проте в основному проявлялася тенденція до демократизації і гуманізації цих процесів.
4. Після Революції гідності 2013 р. та її сучасного продовження застосування законодавства про відповідальність за неповагу до суду поєднується з посиленням вимогливості до суддів, схильних до порушень закону при здійсненні судочинства.
5. Повага до судді з боку суспільства і його структур це позитивне, доброзичливе або принаймі лояльне ставлення до органів судочинства та їх представників. Повага до суддів має поєднуватися з їх самоповагою, яка не виключає здатності критично оцінювати свою діяльність (самокритичністю).
6. Рівень суспільної поваги до суддів вирішальною мірою залежить від показників їх професійної діяльності, а також додержання ними морально-етичних норм. При цьому враховується їх ставлення до учасників судового розгляду та інших громадян, повага суддів до людської гідності.
7. Прояви неповаги до суду за будь-яких умов не мають позитивного наповнення і являють собою діяння, спрямовані на приниження професійної гідності і авторитету суддів, у тому числі шляхом невиконання процесуальних обов’язків, приписів суду і створення суттєвих перешкод для здійснення судочинства.
8. Неповага до суду це правопорушення, яке тягне за собою: а) адміністративну відповідальність; б) кримінальну відповідальність; в) накладення грошових стягнень судом за невиконання процесуальних обов’язків; г) цивільно-правову відповідальність; д) дисциплінарну відповідальність прокурорів, адвокатів, а також колег-суддів за протиправне втручання в суддівську діяльність, за що ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено дисциплінарну відповідальність.
9. Адміністративна відповідальність за неповагу до суду передбачена не лише у ст. 185-3 КУпАП, але також за перешкоджання явці до суду народного засідателя, присяжного (ст. 185-5 КУпАП) і невжиття заходів щодо окремої ухвали чи окремої постанови суду (ст. 185-6 КУпАП). У кримінально-правовому розумінні зазначена відповідальність встановлена за втручання у діяльність судових органів (ст. 376 КК України), погроза і насильство стосовно судді (ст. 377 КК України), невиконання судового рішення (ст. 382 КК України), відмова від надання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК України), перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта до суду (ст. 386 КК України). Проте, дотепер не відновлено кримінальну відповідальність за образу судді, що не можна пояснити ніякими вагомими міркуваннями. Заслуговують саме на кримінальну відповідальність винуватці зриву судового засідання.
10. Запропоновано викласти ст. 185-3 КУпАП у такій редакції:
Стаття 185-3. «Прояви неповаги до суду»*
Неявка до суду без поважних причин для участі у судовому засіданні осіб, присутність яких суд визнав обов’язковою,
тягне за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
повторна неявка до суду зазначених осіб,
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
непідкорення учасників судового процесу та інших присутніх розпорядженням головуючого, що перешкоджає судовому розгляду,
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення громадського порядку у судовому засіданні, що заважає його проведенню,
тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від п’яти до десяти діб;
невиконання вимоги суду про надання інформації або документів, необхідних для судового розгляду,
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
*Примітка: слово «прояв» тут використовується у множині, а не в однині, як у чинній редакції статті.
11. Запропоновано доповнити КК України новими статтями, виклавши їх у такій редакції:
Статтею 377-1 «Образа судді»:
«Образа судді, народного засідателя або присяжного у зв’язку з їх участю у розгляді судової справи,
карається штрафом у розмірі від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років»;
Статтею 377-2 «Образа працівника суду»:
«Образа судового розпорядника, помічника голови суду або судді, секретаря судового засідання чи інших службовців суду, на яких покладено обов’язки, пов’язані з додержанням порядку судового процесу,
карається штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
Статтею 377-3 «Зрив судового засідання»:
«Зрив судового засідання через неможливість його розпочати або відновити через порушення порядку з вини учасників процесу або інших присутніх,
карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі чи арештом на строк до шести місяців».
12. Частину 2 статті 129 Конституції України викласти в такій редакції:
«Судді при здійсненні правосуддя є незалежними і керуються лише законом».
13. Статтю 2 Кодексу суддівської етики (перше речення) викласти так:
«Суддя має протистояти будь-якому незаконному впливу» і далі за текстом.
14. Частину 7 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викласти у такій редакції:
«Суддя до виходу у відставку або на пенсію не може одержувати державні нагороди або відомчі чи місцеві відзнаки за виконання обов’язків, пов’язаних з виконанням функції правосуддя».
15. Виключити речення друге з ч. 6 ст. 364 КПК України в частині можливості припинення суддею-головуючим виступу прокурора чи адвоката в судових дебатах.
16. Обґрунтовано доцільність дозволити свідкам за їх бажанням чи за їх згодою складання присяги у суді з використанням релігійного церемоніалу.

17. Для вивчення думки громадян щодо діяльності суддів місцевих судів доцільно організовувати анкетування жителів місцевих громад для з’ясування їх ставлення до суддів цих судів, узагальнювати матеріали опитувань за участю голів місцевих громад і органів суддівського самоврядування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права / учеб. / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров СПб. : Питер, 2003. 576 с.
2. Агузаров Т.К. Неуважение к суду: спорные вопросы квалификации / Т.К. Агузаров// Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. : Міжнародний симпозіум, 12 13 вересня 2008 р. Тези і реферати доповідей, тести повідомлень. Львів, 2008. 352 с.
3. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство : навч. посіб. / за заг. ред. Т.О. Коломієць, Г.Ю. Гулєвської. К. : Істина, 2007. 152 с.
4. Адміністративне деліктне законодавство : Зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / автор-упорядник О.А.Банчук. К. : Книги для бізнесу, 2007. 912с.
5. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект) (Серія «Реформа судів України») / [упор. В. С. Стефанюк, В. В. Сунцов]. Х. : Консум, 2003. 332 с.
6. Административное право : учеб. / Б.В. Россинский, Ю.Н. Старилов. 4 - е изд., пересмотр. и доп. М. : Норма, 2009. 927 с.
7. Административное право Украины : учеб. / Под общ. ред. С.В. Кивалова. — X. : Одиссей, 2004. 880 с.
8. Азаркин Н.М. Всеобщая история юриспруденции : курс лекций. М. : Юрид. лит., 2003. 608 с.
9. Алексеев С.С. Государство и право: нач. курс. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Юрид. лит., 1994. 192 с.
10. Алексеев С.С. Общая теория права : учеб. 2-е изд., перераб. и доп. М. : ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2008. 576 с.
11. Алфьоров С.М. Адміністративне право. Загальна частина : навч. посіб. / С.М. Алфьоров, С.В. Ващенко, М.М. Довгополова, А.П. Купін К. : Центр учбової літератури, 2011. 216 с.
12. Антон Михайлов. Независимость судей: понимание юридической традиции в Англии // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://blog.pravo.ru/blog/3164.html
13. Ануфриев А.Ю. Теоретические и практические аспекты реализации гражданской процессуальной ответственности : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.15 / Ануфриев А.Ю.; СГЮА. Саратов, 2014. 266 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/1443045/
14. Артикул воїнський 1715 р.// [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/articul.htm
15. Бангалорські принципи поведінки судді від 19.05.2006 р., схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 р. № 2006/23 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article;jsessionid=FDBFB35CEA772BBA6DDE038AA3B87E38?art_id=48076&cat_id=46352
16. Баренбойм П. Первая Конституция Мира. Библейские корни независимости суда. : учеб. пособ. М. : Белые альвы, 1997. 144 с.
17. Баренбойм П.Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. 2-е изд., доп. и перераб. М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. 288 с.
18. Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: Учебник для вузов. 3-е изд., пересмотр. и доп. М. : Норма, 2007. 816 с.
19. Бершов Г.Є. Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за втручання у діяльність судових органів (XIXIX ст.)/ Г.Є. Бєршов// Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 03 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://visnyk.univd.edu.ua/?action=publications&pub_name=visnik&pub_id=303994&mid=8&year=2012&pub_article=311930
20. Бойко А.М. Методологія пізнання економічної злочинності [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://radnuk.info/statti/229-kruminal-pravo/15311-2011-01-23-01-07-06.html.
21. Бойко О.Д. Історія України : навч. посіб. 3-тє вид. / О.Д. Бойко. К. : Академвидав, 2008. 688 с.
22. Бриллиантов А. Неуважение к суду: сложные вопросы квалификации // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pervomaisky.nsk.sudrf.ru/ modules.php?name=press_dep&op=61&cl=1&did=10
23. Бринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : монографія / В.Д. Бринцев. Х. : Право, 2010. 464 с.
24. Бутнев В.В. Гражданская процессуальная ответственность / Яросл. гос. ун-т. Ярославль, 1999. 62 с.
25. Васильев А.В. Законодательство и правовая система дореволюционной России : учеб. пособ. для вузов / под. ред. С.А. Комарова. СПб. : Питер, 2004. 224 с.
26. Васильєв С.В. Деякі проблеми цивільної процесуальної відповідальності/ С.В. Васильєв // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства : тези доповідей та наук. повід. учасн. міжнар. наук.-практ. конф. (25 26 січня 2007 р.) / За заг. ред. проф. В.В. Комарова. Х. : Нац. юрид. Акад. України, 2007. 300 с.
27. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. М, 1917. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://wwwallpravo.ru/library/ doc2472p/instrum4301/
28. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология: Учение о толковании и применении гражданских законов. М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. 507 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов. / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 c.
30. Вигасин А.А. «Артхашастра» (проблемы социальной структуры и права. / А.А. Вигасин, А.М. Самозванцев : Изд. «Наука» Главная редакция восточной литературы. М., 1984. 256 с.
31. Викут М. А. Зайцев И.М. Гражданский процесс России // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bibliotekar.ru/grazhdansiy-process-1/62.htm
32. Власов И.С. Судьи в зарубежных странах / И