ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА З ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА З ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ
  • Кол-во страниц:
  • 233
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ


    ВСТУП...........................................................................................................................3

    РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ
    ПРОКУРАТУРИ З ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ.................................................................10
    1.1.Поняття, становлення і розвиток функції підтримання прокуратурою обвинувачення в суді....................................................10
    1.2. Структурний аналіз конституційної функції
    підтримання державного обвинувачення в суді..................................39

    РОЗДІЛ 2 КАТЕГОРІЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЯК ЗАСІБ ОЦІНКИ І
    ВДОСКОНАЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ.................59
    2.1.Поняття і загальна характеристика категорії ефективності
    в теорії управління і організації роботи................................................59
    2.2.Критерії й показники ефективності прокурорської
    діяльності з підтримання державного
    обвинувачення в суді..............................................................................87

    РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
    ПІДТРИМАННЯ ПРОКУРОРОМ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ………..……………………………….150
    3.1. Поняття і значення підвищення ефективності
    підтримання прокурором державного обвинувачення в суді………………………………………………………………..........150
    3.2. Удосконалення правового забезпечення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді органами прокуратури...........................................................................................160
    3.3. Удосконалення організаційного, кадрового й науково-методичного забезпечення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді.......................................................173

    ВИСНОВКИ...............................................................................................................183
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................186
    ДОДАТКИ..................................................................................................................218
    В С Т У П

    Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді завжди привертала увагу як науковців, так і юристів-практиків. Прийняті Верховною Радою Законом України від 08 грудня 2004 р. „Про внесення змін до Конституції України” зміни до Конституції України посилюють роль прокуратури у захисті конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави. Прокурор у кримінальному судочинстві представляє загальнодержавні, загальносуспільні інтереси, що реалізуються у його обвинувальній діяльності. Активність і професійна майстерність державного обвинувача в поданні і дослідженні доказів в суді стає одним із найважливіших чинників в забезпеченні невідворотності покарання особи за скоєний злочин і притягнення її до кримінальної відповідальності.
    Розбудова нової моделі вітчизняного кримінального судочинства, заснованого на нормах Основного Закону, з метою створення надійного механізму забезпечення непорушності гарантованих Конституцією України прав осіб, які беруть участь на всіх стадіях провадження в кримінальних справах, вимагає подальшої оптимізації і підвищення ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді.
    Час демократичних перетворень, в умовах яких в Україні здійснюється судово-правова реформа, зумовлює потребу переосмислити в методологічному аспекті зроблене й запровадити оптимальну систему критеріїв оцінки і підвищення ефективності вказаної прокурорської діяльності. Відсутність комплексного наукового дослідження питань підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді як основоположної конституційної функції прокуратури України, заснованого на принципово новому підході до вирішення її правових і організаційних проблем, і послужило підставою для обрання теми дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною комплексної програми ”Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
    Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає в розробці загальної теоретичної концепції підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді, визначенні провідних напрямків удосконалення організаційних чинників ефективного виконання даної функції прокуратури як додаткової гарантії прав людини в кримінальному судочинстві.
    Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:
    - охарактеризувати двоєдиний зміст діяльності прокурора в межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді;
    - визначити мету, завдання прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в судочинстві;
    - сформувати вихідні концептуальні положення підвищення ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді;
    - визначити цілісну систему критеріїв оцінки і показників ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді;
    - обґрунтувати і сформулювати основні напрямки підвищення ефективності прокурорської діяльності в судовому розгляді кримінальних справ і визначити оптимальні шляхи їх реалізації з урахуванням міжнародних стандартів.
    Об’єктом дослідження є сучасний стан та еволюція конституційної діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді в умовах розбудови в Україні незалежної, демократичної, правової держави.
    Предметом дослідження виступає система факторів, що в комплексі зумовлюють підвищення ефективності здійснення прокурором даної конституційної функції, результати теоретичних розробок, норми чинного законодавства, які визначають зміст цієї діяльності, а також правові, організаційні, кадрові, науково-методичні основи їх реалізації.
    Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності дисертації використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що застосовуються в сучасній науці. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. Використання історичного й порівняльно-правового методів дозволило простежити в історичному аспекті становлення й еволюцію інституту підтримання державного обвинувачення в законодавстві, юридичній доктрині та практиці нашої країни і Росії, дослідити двоєдиний зміст діяльності прокурора в межах даної конституційної функції в суді.
    Метод функціонального аналізу дав змогу розглянути підтримання державного обвинувачення як функціональну систему, пов’язану з різноманітними процесуально-правовими і організаційними проблемами і визначити цілі, завдання прокурорської діяльності на вказаному напрямку. На основі використання методів системно-структурного аналізу і синтезу існуючих теоретичних положень та поглиблення розробок теорії ефективності прокурорської діяльності з’ясовано сутність та особливості практичного застосування системи критеріїв оцінки і показників ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді. Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв установленню колізій між ними і формулюванню пропозицій щодо вдосконалення чинних і створення нових правових норм. Соціологічний метод застосовувався при вивченні правозастосовчої прокурорської практики, а також анкетному опитуванні прокурорів щодо проблем підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді. Усі методи дослідження використовувалися у комплексі, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів дослідження.
    Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках учених, представників загальної теорії держави і права, науки управління, прокурорського нагляду, кримінального процесу та інших правових галузей. Зокрема йдеться про роботи таких українських і російських учених, як В.Б.Авер’янов, С.А.Альперт, В.С.Бабкова, В.І.Басков, О.Д.Бойков, Ю.М.Грошевий, Л.М.Давиденко, В.В.Долежан, В.С.Зеленецький, В.К.Звірбуль, П.М.Каркач, Ю.В.Кореневський В.П.Корж, М.В.Косюта, Н.Ф.Кузнєцова, В.Т.Маляренко, І.Є.Марочкін, О.Р.Михайленко, В.Т.Михайлов, М.М.Михеєнко, М.І.Мичко, І.Л.Петрухін, Ю.Є.Полянський, М.В.Руденко, В.П.Рябцев, В.М.Савицький, Н.В.Сібільова, К.Ф.Скворцов, О.Ф.Смірнов, В.В.Сташис, М.С.Строгович, В.В.Сухонос, В.Я.Тацій, В.М.Тертишник, В.В.Цвєтков, В.Д.Фінько, Ю.С.Шемшученко, П.В.Шумський, В.І.Шинд та ін.
    Істотним внеском у формування наукових основ підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення стали роботи Н.Т.Антипової, І.В.Вернидубова, Т.Б.Вільчик, В.М.Гусарова, О.Б.Зозулинського, Ю.І.Крючка, Ж.О.Сульженко, В.Г.Ульянова, В.І.Шишкіна та інших учених.
    Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а)статистичні дані Генеральної прокуратури України, прокуратур Сумської, Харківської областей; б) результати узагальнення 547 кримінальних справ і наглядових проваджень у справах, розглянутих місцевими судами за участю прокурорів у 2002-2005 рр.; в) результати анкетування 405 прокурорських працівників, із них 79 – прокурорів і 326 – помічників прокурора районної(міської) ланки Сумської, Харківської, Чернігівської областей, а також 158 прокурорських працівників – слухачі Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України.
    Нормативну базу наукової роботи склали норми Конституції України, Закон України „Про прокуратуру”, Федеральний Закон „Про прокуратуру Російської Федерації”, КПК України, Кримінально-процесуальний Кодекс Російської Федерації (далі КПК РФ), Рекомендація R(2000)19 Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи від 06.10.2000р. „Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства” (далі Рекомендація R(2000)19, Стандарти професійної відповідальності, основні права і обов’язки прокурорів від 23.04.1999р., роботи вчених у галузі прокурорського нагляду, кримінально-процесуального права, управління, кримінології, соціології та інших наук.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше у вітчизняній науці комплексно, на монографічному рівні, з урахуванням міжнародних стандартів стосовно функціонування прокуратури, чинного національного законодавства, прокурорської практики досліджені критерії оцінки ефективності здійснення прокурором конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді. На основі порівняльно-правового аналізу законодавства України і Російської Федерації з урахуванням міжнародних актів, зокрема Рекомендацій R(2000)19, зроблені висновки і сформульовані обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України „Про прокуратуру” і кримінально-процесуальне законодавство, які стосуються питань підтримання державного обвинувачення в суді з метою його вдосконалення.
    Найбільш суттєві результати дослідження, які відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, полягають у наступних положеннях:
    - вперше сформульована загальна теоретична концепція підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді як однієї з основоположних конституційних засад у кримінальному судочинстві;
    - на підставі історико-правового аналізу зроблено висновок, що вказана прокурорська діяльність – це іманентна конституційна функція, змістом якої поряд із обвинуваченням є діяльність зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя в кримінальних справах;
    - розкрито зміст конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді, при позначенні якої уперше обґрунтована необхідність застосування підфункцій як її складових, що відображають двоєдину роль прокурора в сучасному вітчизняному судочинстві в кримінальних справах;
    - розроблено авторський варіант визначення цілей і завдань прокурорської діяльності в межах даної конституційної функції, який з достатньою повнотою відображає двоєдиний характер закріплених у законодавстві прокурорських повноважень;
    - виведена упорядкована система критеріїв оцінки і підвищення ефективності прокурорської діяльності в межах названої функції як безпосередньо державних обвинувачів, так і керівників прокуратур районної (міської) ланки з організації роботи в цьому напрямку;
    - здійснена науково обґрунтована класифікація показників оцінки ефективності прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді відповідно до визначеної системи критеріїв;
    - запропоновано узагальнений показник оцінки ефективності діяльності прокурора-керівника з підтримання державного обвинувачення в суді, що виражається через характеристику рівня організації роботи;
    - запропоновано конкретний механізм практичного впровадження системи критеріїв ефективності шляхом визначення оцінки результатів прокурорської діяльності на даному напрямку за критерієм своєчасності і адекватності реагування на незаконні судові рішення;
    - розкрито поняття і показано значення підвищення ефективності роботи прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді для удосконалення і оптимізації прокурорської діяльності загалом;
    - сформульовані провідні напрямки підвищення ефективності підтримання прокурорами державного обвинувачення і вдосконалення цієї діяльності на основі міжнародно-правових Європейських стандартів з урахуванням факторів організаційного, правового, кадрового і науково-методичного забезпечення;
    - подальшої аргументації отримала теза, що головною умовою підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді виступає належна організація даної роботи на всіх етапах судового розгляду і, в першу чергу, у процесі досудової підготовки до слухання справ;
    - внесені конкретні пропозиції з покращення законодавчого врегулювання прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в суді.
    Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані висновки, окремі положення і пропозиції можуть бути використані: - у науково-дослідницькій сфері – для поглиблення теорії підвищення ефективності прокурорської діяльності;
    - у правозастосовчій діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що регулює підтримання державного обвинувачення в суді;
    - у нормотворчій діяльності – для вдосконалення організації та правової регламентації діяльності з підтримання державного обвинувачення, оптимізації Закону України „Про прокуратуру” і КПК України;
    - у навчальному процесі – для вивчення дисциплін „Кримінальний процес”, „Прокурорський нагляд”, „Організація судових та правоохоронних органів” тощо, підвищення кваліфікації прокурорів і державних обвинувачів, підготовки відповідних розділів навчальних посібників і методичних рекомендацій з проблем підвищення ефективності підтримання державного обвинувачення в суді.
    Апробація результатів дисертації. Висновки й положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і використовувалися автором у практичній діяльності як прокурора і державного обвинувача. Результати наукових пошуків оприлюднені на наукових конференціях („Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні”, – Львів, 2004, – 21–травн.; „Актуальні проблеми сучасної науки”, – Суми, 2005, – 12 травн.).
    Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи відбиті у 7-ми публікаціях: 5-ти наукових статтях, 4 з яких опубліковані в наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, а також у 2-х тезах наукових повідомлень на наукових конференціях.
    Структура роботи. Композиційна побудова дисертаційної роботи зумовлена дослідницькими завданнями, відповідає логіці проведеного дослідження і включає: вступ, 3 розділи, що містять 7 підрозділів, висновки, список використаних джерел і додатки. Обсяг дисертації – 185 сторінок. Список використаних джерел складає 362 найменування і займає 30 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні проблем підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді, розробці упорядкованої системи критеріїв її оцінки і напрямків оптимізації на основі міжнародних стандартів. Основними результатами дослідження є наступні висновки:
    1.Підтримання державного обвинувачення в суді як конституційна функція прокуратури включає в себе дві складові: а) власне саме підтримання державного обвинувачення в суді; б) сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя у кримінальних справах.
    2.Удосконалювання і оптимізація прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення передбачає належну оцінку ефективності даної роботи прокурора в суді. Оцінка ефективності передбачає розробку критеріїв і вибір показників. При визначенні ефективності прокурорської діяльності в суді варто враховувати двоєдине процесуальне положення прокурора як державного обвинувача і його роль зі сприяння суду в забезпеченні законності при здійсненні правосуддя у кримінальних справах.
    3.Для визначення критеріїв ефективності підтримання державного обвинувачення необхідним є виведення шляхом операціоналізації безпосередніх функціональних цілей органів прокуратури, досягнення яких прокурором піддається прямій констатації і перевірці.
    4.Цілі прокурорської діяльності в межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді на теоретичному рівні поділяються на: а)головну – охорона конституційних прав і інтересів учасників кримінального судочинства; б)загальну – сприяння суду в постановленні законних і обґрунтованих судових рішень у кримінальних справах; в)безпосередні – викриття винності підсудного у скоєнні злочину і своєчасність і адекватність реагування прокурора на порушення закону. За ступенем їх досягнення можна в цілому судити про ефективність даної прокурорської діяльності.
    5.Внутрішніми критеріями оцінки ефективності обвинувальної діяльності прокурора з викриття винності підсудного у скоєнні злочину є: а) забезпечення повноти, всебічності і об’єктивності дослідження доказів; б) обґрунтування юридичної кваліфікації злочину; в) повнота виявлення причин і умов споєння злочину; г) достатність заходів щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди; д) обґрунтування запропонованої міри покарання.
    6.Критеріями ефективності, що характеризують ступінь досягнення прокурором цілі щодо своєчасності і адекватності реагування на порушення закону, виступають: а)своєчасність і адекватність реагування на порушення закону в процесі судового розгляду; б)своєчасність і адекватність реагування на незаконні судові рішення.
    7.Розробка аспектів оцінки й підвищення ефективності прокурорської діяльності в суді повинна здійснюватися за двома напрямками і носити комплексний характер, при якому враховуються результати праці прокурора, що підтримує державне обвинувачення в суді, і рівень організації роботи керівником прокуратури на даній ділянці прокурорської діяльності в цілому.
    8.Ефективність прокурорської діяльності в судовому розгляді кримінальних справ визначається як найбільш успішне, з мінімальною витратою часу й процесуальних засобів, виконання прокурором у межах конституційної функції підтримання державного обвинувачення поставлених завдань із метою сприяння суду в постановленні законних і обґрунтованих судових рішень у кримінальних справах.
    9.Основними чинниками підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді виступають удосконалювання правового, організаційного, кадрового і науково-методичного забезпечення.
    10.Пропонується наступна структура Концепції підвищення ефективності підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді в умовах реформування прокурорської системи:
    ВСТУП Постановка проблеми підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді.
    РОЗДІЛ 1 Теоретичний аналіз конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді.
    1.1.Поняття, структурний аналіз і перспективи розвитку даної функції.
    РОЗДІЛ 2 Основні напрямки підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення.
    2.1.Критерії й показники ефективності.
    2.2.Основні напрямки підвищення ефективності.
    РОЗДІЛ 3 Програма вдосконалювання практики підтримання прокурорами державного обвинувачення в суді й підготовки державних обвинувачів.
    ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Значення підвищення ефективності підтримання прокурором державного обвинувачення в суді.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Адаменко В.Д. Прокуроры и иные органы, ведущие процесс, как субъекты защиты обвиняемого //Проблемы организации и деятельности прокурорской системы в свете Закона О прокуратуре СССР. – М, 1980. – С. 115-123.
    2. Алексеев А.М. Роша А.Н. Латентная преступность и эффективность деятельности правоохранительных органов. – Вопросы борьбы с преступностью.– М., 1973. – Вып. 19. – С. 41 - 43.
    3. Алексеев В.Б. Эффективность деятельности прокурора по предотвращению и исправлению судебных ошибок. //Эффективность правосудия и проблема устранения судебных ошибок. Часть 2. – М.: ИГПАН, 1975.– С.185-215.
    4. Алексеева Л.Б., Михайловская И.Б. Показатели эффективности уголовного судопроизводства и некоторые вопросы оценки работы судебных органов. // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1976. – Вып. 24. – С. 41-56.
    5. Альперт С.А. Государственное обвинение в структуре прокурорской деятельности// Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. – Харків, 1998. – С. 86-91.
    6. .Альперт С.А. Государственное обвинение и проблемы повышения его качества// Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения. – Харьков, 1992. – С. 73-75.
    7. Анашкин Г.З., Петрухин И.Л. Эффективность правосудия и судебные ошибки// Сов. государство и право. 1968. – № 8.– С. 58-61.
    8. Анісімов О., Європіна І. Виїзди до нижчестоячих прокуратур: деякі аспекти їх організації та проведення // Вісник прокуратури. – 2003. – №3. – С. 100-103.
    9. Антипова Н.Т. Государственное обвинение в суде: Проблемы законодательного регулирования и практики: Автореф. дис… канд. юрид. наук. М., 2004. – 27 с.
    10. Ароцкер Л.Е. Основные вопросы тактики и методики судебного разбирательства//Настольная книга судьи.–М.: Юрид. лит.,1972.–С.150-170.
    11. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в сов. уголовном процессе: Автореф. дис... докт. юрид. наук.– М., 1967. – 29 с.
    12. Афанасенко З.С. Личностные факторы эффективности управленческой деятельности военного руководителя: Дис. … канд. психол. наук. – Харьков, 2000. – 191 с.
    13. Афанасьев В.В. Организационно-правовые проблемы исполнительного производства в Украине: Дис. … канд. юрид. наук.- Харьков,1995.- 200 с.
    14. Афанасьев В.Г. Програмно-целевое планирование и управление.- М.: «Наука». – 1980.– 254 с.
    15. Афанасьев Я.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления: системно-деятельный поход// Информация и управление. – Философско-методологические аспекты. – М.: Наука, 1985.– С. 5-28.
    16. Бабенко В.І., Руденко М.В. Прокурор у галузі охорони довкілля: Сутність, повноваження, організація: Навч. Посіб. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005. – 408 с.
    17. Бабкова В.С. Організаційно-правові проблеми контролю в прокурорській діяльності: Автореф. дис… канд. юрид. наук.– Харків.–1998.– 18 с.
    18. Бабкова В.С. Организационно-правовые проблемы контроля в прокурорской деятельности: Дис.... канд. юрид. наук.– Харьков, 1998. – 179 с.
    19. Бабкова В.С., Червякова Е.Б. Об оценке эффективности контроля в прокуратуре// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999. – С. 187-193.
    20. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996.– 398 с.
    21. Бардук В. Участь державного обвинувача у кримінальному судочинстві (як організувати роботу у районній прокуратурі)// Вісник прокуратури. – 2000. – №3.– С. 81-83.
    22. Басков В.И. Курс прокурорского надзора. Учебник для вузов. – М. «Зерцало». – 1998. – 468 с.
    23. Басков В.И. Прокурор в суде первой инстанции. – М.: Юрид. лит., 1968. – 200с.
    24. Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР: Учебник. – М.: изд-во МГУ, 1991. – 304 с.
    25. Басков В.И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах. – М.: Юрид. лит., 1986. – 286 с.
    26. Басков В.И. Теоретические проблемы прокурорского надзора за законностью рассмотрения судами уголовных дел: Автореф. дис… докт. юрид. наук. – М., 1973.– 33 с.
    27. Бахрах Д.Н. Особенности социального управления//Правоведение.1974.– №2.– С. 16-24.
    28. Берензон А.Д. Направления совершенствования прокурорского надзора// Вопросы теории и практики прокурорского надзора: Сб. науч. трудов. Ч. 1.– М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1995. – С. 13-23.
    29. Бизюкова И.В. Кадры управления. Подбор и оценка. – М.: Экономика, 1998. – 150 с.
    30. Бойков А.Д. Изучение эффективности деятельности по поддержанию государственного обвинения//Вопросы теории и практики уголовного судопроизводства. – М., 1984. – С.54-71.
    31. 77.Бойков А.Д. К изучению эффективности уголовно-процессуального закона//Эффективность применения уголовного закона.–М., 1973. – С.208-211.
    32. Бойков А.Д. Проблемы повышения эффективности прокурорского надзора за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в суде//Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. М, 1986. – №96. – С. 14-18.
    33. Бойков А.Д. Проблемы эффективности судебной защиты: Автореф. дисс… докт. юрид. наук. – М., 1977. – 33 с.
    34. Бойков А.Д. Проблемы эффективности судебной защиты: Дис. … докт. юрид. наук. – М., 1977. – 369 с.
    35. Бойков А. Скворцов К. Рябцев В. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры. – Уголовное право, 1999. – №2. – С. 12-21.
    36. Большая Советская Энциклопедия.(В 30 томах). Гл. ред. А.М.Прохоров.– М.: 3-е изд. «Советская энциклопедия», 1978.– Т.30.– 632 с.
    37. Васильев В.И. Понятие эффективности прокурорской деятельности и пути её повышения // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.– М., 1985. – Вып. №89.– С. 61-67.
    38. Васильев Г.А. Прокуратура як гарант законності в державі //Вісник прокуратури. – 2003.– № 12. – С. 3-6.
    39. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
    40. Веремеенко И.И., Попов Л.Л., Шаргин А.Д. Понятие и условия эффективности административных санкций//Правоведение.– 1972.– №5.– С.33-35.
    41. Вернидубов И.В. Вопросы оценки и повышения эффективности деятельности прокурора по внесению кассационных и частных представлений на приговоры, определения, постановления суда // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999. – С. 110 -117.
    42. Вернидубов І.В. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України// Право України. – 1998.–№4. – С.27-30.
    43. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: Автореф. дис… канд. юрид. наук.– К., 1992.– 27 с.
    44. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 1992.– 208 с.
    45. Вернидубов І.В. Функції прокуратури на перехідний період// Право України. – 1998.– № 2. – С. 7-9.
    46. Вільчик Т.Б. Забезпечення всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду: Автореф. дисс... канд. юрид. наук.– Харків, 1993. – 25 с.
    47. Вильчик Т.Б. Обеспечение всесторонности, полноты и объективности исследования обстоятельств уголовного дела средствами прокурорського надзора : Дис. ...канд. юрид. наук. – Харьков, 1993. – 210 с.
    48. Винокуров Ю.В. проблемы повышения эффективности общего надзора военной прокуратуры: Автореф. дис… д-ра юрид. наук.- М., 1991. – 52 с.
    49. Воронцова Л.П. Правовые и организационные проблемы работы с кадрами в органах прокуратуры: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1980. – 24 с.
    50. Галкин Б.А. Функция прокурора в советском уголовном процессе // Сов. государство и право. – 1957. – № 12. – С. 18-21;
    51. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения.– М.: «Юрид. лит», 1983. – 208 с.
    52. Герасимов С. Функции уголовного преследования в деятельности прокуратуры// Прокуратура в правовом государстве.– Законность.– 1997.– С. 2-11.
    53. Глебов А.П. Функции прокурорского надзора// Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М., 1973. – С. 74-82
    54. Горский Г.Ф. Теоретические основы, принципы и задачи научной организации труда и управления в следственном аппарате// Научная организация труда в органах прокуратуры (матер. конф. прокурорско-следственных работников Воронежской области).– Воронеж, 1970.– С.24-51.
    55. Государственная служба: теория и организация// Курс лекций. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 640 с.
    56. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник/ Под ред. В.А. Козбаненко.– М.: Статут, 2000. – 912 с.
    57. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков: Вища школа, 1975. – 144 с.
    58. Грошевой Ю.М. Тенденция развития законодательства Украины о прокурорском надзоре// Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения. – Харьков, 1992. – С. 3-5.
    59. Грошевой Ю.М., Альперт С.А. Обвинительный уклон судебной практики: причины и пути устранения// Актуальные проблемы формирования правового государства. – Харьков, 1990. – С. 275-277.
    60. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Незалежність прокурора – основа діяльності прокуратури// Голос України. – 2001. – 11 січня (№4). – С.4.
    61. Грошевой Ю.М., Таций В.Я. Судебные гарантии защиты прав и свобод человека и гражданина в проекте Конституции Украины // Радянське право. – 1992. – № 10. – С.7.
    62. Гусаков А.Н. Следственные действия и тактические приёмы: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1972.– 35 с.
    63. Гусаров В.М. Проблеми организації работи міської (районної) прокуратури: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Харків, 1995. – 19 с.
    64. Гусаров В.Н. Проблемы организации работы городской (районной) прокуратуры: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харьков, 1995.– 179 с.
    65. Давиденко Л.М. Прокурорська влада: міф чи реальність? Чи відповідає вона принципам правової держави? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №7.– С. 35-41.
    66. Давыденко Л.М. Прокурор на предварительном следствии: блюститель закона или обвинитель? //Весы фемиды. Крымский юридический институт внутренних дел. – 2000. – № 3. – С. 58-61.
    67. Давиденко Л.М. Проблеми оцінки та виміряння ефективності діяльності прокуратури// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999. – С. 67-81.
    68. Давыденко Л.М. Проблемы предупреждения преступности органами прокуратуры: Дис. ... докт. юрид. наук. – Харьков, 1989. – 448 с.
    69. Давиденко Л.М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України// Право України. – 1997. – №6. – С. 45-46.
    70. Давыденко Л.М. Цель, задачи и функции прокуратуры// Закон Украины ”О прокуратуре”: теория и практика его применения. – Харьков,1992.– С.10-13.
    71. Давиденко Л.М., Каркач П.М. Керівник і керівництво в органах прокуратури// Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 2.– С.68-72.
    72. Давиденко Л.М., Каркач П.М. Теоретичні підстави виміру ефективності прокурорської діяльності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004.– № 10. – С.47-52.
    73. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР.- 1990.- №31.- Ст. – 429.
    74. Державне обвинувачення: здобутки, проблеми, перспективи(повід. про науково-практичну конференцію „Державне обвинувачення в судах України: здобутки, проблеми, перспективи його розвитку в умовах судової реформи” 20.11.2003 р. у Генеральній прокуратурі України)// Вісник прокуратури. – 2003. – № 12.– С. 7-8.
    75. Джордж Ф. Мозг как вычислительная машина. Перев. с англ. Ю.И.Лукашевича.– М., изд-во «ин. лит.», 1963. – 528 с.
    76. Дискуссия по проблемам прокурорского надзора// Научнвя информация по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1994. – № 146. – 98 с.
    77. 122.Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры: Автореф. дис... докт. юрид. наук.– М.,1991.– 48 с.
    78. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры: Дис. ... докт. юрид. наук. – М., 1991. – 437 с.
    79. Долежан В.В. Шляхи конкретизації представницької функції прокуратури у майбутньому Законі України “Про прокуратуру”// Проблеми організації прокуратури і оптимізації її діяльності в сучасних умовах. – Харків: ІПК Генер. прокуратури України, 1998. – С. 184-188.
    80. Долежан В.В., Полянський Ю.Є. Вимоги до прокурорів – обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи //Вісник прокуратури.– 2003.– №12.– С.9-14.
    81. Долежан В., Суботін Є., Черв’якова О. Вдосконалювати критерії оцінки загально наглядової діяльності// Право України – 1994. – № 10. – С. 28-30.
    82. Дубинський О.Я., Михеєнко М.М., Шибіко В.П. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком, 1997. – 639 с.
    83. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981. – 168 с.
    84. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 Рим, 4.ХІ.1950 в редакції станом на 03.05.2002 р.// Державне обвинувачення: довідник з питань організації роботи з підтримання державного обвинувачення в судах /Довід. видання. - Упоряд.: С.М.Бурдейний, В.П.Лобач, М.В.Куратов, С.В.Пересунько, Ю.П.Федюк; відп. редактор В.В.Кудрявцев. – К.: Видавництво, 2003. – С. 173-184.
    85. Жученко Д. Вплив прокурора на порушення судами законних прав та інтересів учасників судового розгляду // Вісник прокуратури. – 2001 .– № 2. – С.78-80.
    86. Закон „О прокуратуре Росссийской Федерации: Федеральный закон от 17.01.1992 № 2202-1. С последующими изменениями и дополнениями // СЗ РФ.1995. № 47. Ст. 4472; 1999. № 7. Ст. 878; № 47. Ст. 5620; 2000. № 2.Ст.140; №32. Ст.3341; 2001. №53(ч. 1).Ст.5018; 2002. №26. Ст.3029; № 40. Ст. 3853.
    87. Закон України від 17 липня 1997 р.„Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів” 2, 4, 7 та 11 до Конвенції//Відомості Верховної Ради України.– 1997.– №40. –Ст. 263.
    88. Закон Украины о прокуратуре: научно-практический комментарий// Д.М.Бакаев, Ю.М.Грошевой, В.В.Долежан и др.– Харьков, 1993. – 169 с.
    89. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про прокуратуру” від 12.07.2001 р. №2663//Відомості Верховної Ради України.–2001.–№44.–Ст. 233.
    90. Закон України Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. –1993.– №6. – Ст.35.
    91. Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08 грудня 2004 року № 2222-1У //Голос України № 223 ( 3483) від 08.12.2004 р.
    92. Закон України „Про внесення змін і доповнень в КПК України” від 21.06.2001року // Відомості Верховної Ради України.– 2001. – № 34-35.– Ст.187.
    93. Закон України ”Про прокуратуру” від 05.12.1991 р. № 1789-ХП із змінами і доповненнями станом на 11.07.2003р.//Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53.- Ст. 793; 1993. - № 22. –Ст. 229; 1993. - № 50.- Ст. 474; 1995. - №11.- Ст. 71; 1995.- № 34.-Ст. 268; 2001.- № 9.- Ст.38; 2001.- №44.- Ст.233; 2002.- № 17.- Ст.117; 2002.- № 17.- Ст.125; 2003.- № 29.- Ст.233; 2003.-№ 30.- Ст. 247; Голос України.- 2003. - № 156 від 21.08.2003.
    94. Закон України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002р. № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28.– Ст. 180.
    95. Збірник інформаційних листів Генеральної прокуратури України і прокуратур областей про позитивний досвід роботи. – К., 2001. – 156 с.
    96. Збірник статистичної інформації про стан злочинності, слідства та прокурорського нагляду по Україні за 2003 р. (у розрізі областей).– К.: Ген. прокуратура України, 2004.– 93 с.
    97. Збірник статистичної інформації про стан злочинності, слідства та прокурорського нагляду по Україні за 2004 р. (у розрізі областей).–К.: Ген. прокуратура України, 2005.– 97 с.
    98. Звіти органів прокуратури Сумської області за 2001– 2005 рр.
    99. Звіти органів прокуратури Харківської області за 2001–2005 рр.
    100. Звирбуль В.К. Научные основы деятельности прокуратуры по борьбе с преступностью: Дис. … докт. юрид. наук. – М., 1969. – 442 с.
    101. Звирбуль В.К. Перспективы развития прокуроского надзора в правовом государстве // Сов. государство и право. – 1990. – № 9. – С. 53-59.
    102. Звятинцев А.Г., Орлов Ю.Г. Под сенью русского орла. Российские прокуроры Х1Х – начала ХХ века. – М. : Российская полит.энцикл., 1996 – 428 с.
    103. Зеленевский Я. Организация трудовых коллективов: Введение в теорию организации и управления// Пер.с польского. – М.: Прогресс, 1971. – 311 с.
    104. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе.– Харьков: Вища шк., 1979.– 143 с.
    105. Зеленецкий В.С. Деятельность прокурора в советском уголовном процессе. Учеб. пособие. – Харьков: Юрид. ин-т,1977.– 38 с.
    106. Зеленецкий В.С. О структурно-функциональном подходе к определению эффективности решения задач в уголовном процессе Украины// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999. – С. 95-99.
    107. Зеленецкий В.С. Отказ прокурора от государственного обвинения// Учеб. пособ. – Харьков: Юрид. ин-т, 1979.– 116 с.
    108. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности. – Харков: Изд-во Юрид. ин-т, 1978.– 78 с.
    109. Зозулинський О.Б. Забезпечення прокурором законності надсилання до суду кримінальної справи// Радянське право.– 1980.– №4.– С.42-45.
    110. Зозулинский А.Б. Задачи, полномочия, форми и методы деятельности государственного обвинителя: Конспект лекции. – Харьков, 1983. – 24 с.
    111. Зозулинський О.Б. Про підвищення якості та ефективності підтримання державного обвинувачення// Радянське право.– 1988.– №5. – С. 58-61.
    112. Зозулинський О.Б. Участь прокурора в судовому розгляді кримінальних справ// Прокурорський нагляд в Україні.– Донецьк: Донеччина, 1997.– С. 191-228.
    113. Ігнатенко Ю.І. Окремі питання участі прокурора в кримінальному судочинстві// Вісник прокуратури. –2002.– №1.– С. 70-75.
    114. Кадровое обеспечение государственной службы/ Отв.ред. В.К.Игнатов.– Ростов-на-Дону: Феникс, 1994. – 382 с.
    115. Каминская В.И. Теория советского уголовно-процессуального закона: Дис. ... докт. юрид. наук.– М.– 1967.– 691 с.
    116. Каргатан Н.А. Практика підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах (зі спрощеною процедурою їх судового розгляду)// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №1. – С. 49-56.
    117. Каркач П.М. Некоторые вопросы оценки эффективности работы с кадрами// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999.– С. 85-94.
    118. Каркач П.М., Краснолобов I.Е. Організація роботи прокуратури району(міста) по підтриманню державного обвинувачення в суді// Навчальний посібник. – Харків: Торнадо., 2003. – 96 с.
    119. Каркач П.М., Финько В.Д. Новый закон о прокуратуре и вопросы опротестования приговоров, определений постановлений суда// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999.– С. 19-31.
    120. Квачевский А. Об уголовном преследовании, дознании и предварительном расследовании по судебным уставам 1864: Теоретич. и практ. Руководство. – ч. 3.– вып. 1.– Спб., 1869.– 593 с.
    121. Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, які здійснюють кримінальне переслідування, прийняті у Гавані(Куба) 27 серпня - 7 вересня 1990 р. восьмим Конгресом Організації Об’єднаних Націй// Права человека: Сб. междун. договоров – т. 1: Универсальные.договоры. – Нью-Йорк-Женева, 1994.
    122. Кливер И.Я. Управление прокурорской системой в условиях формирования правового государства. Конспект лекций. – М.: ИПК руководящих кадров Прокуратуры СССР, 1990. – 24 с.
    123. Клочков В.Г. Кадри - визначальний чинник підвищення ефективності діяльності прокуратури// Вісник прокуратури. – 2003.– №9.– С. 3-6.
    124. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам.– Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1971. – 160 с.
    125. Колбая Г.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства. – М.: Юрид. лит., 1975.–152 с.
    126. Коментарии и разъяснения к Федеральному закону „О прокуратуре Российской Федерации” /Под ред. В.И.Рохлина и др.– Спб.,1999.– 188 с.
    127. Комментарий к Закону о прокуратуре СССР /Под ред. А.М.Рекункова. — М.: Юрид. лит., 1984.– 224 с.
    128. Кондратьєв О.В. Організаційно-правові проблеми судового контролю: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2005 .– 19 с.
    129. Кони А.Ф. Об ораторском искусстве. – М.: Юрид. лит., 1973.–320 с.
    130. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – 132 с.
    131. Конституція (Основний Закон) Української РСР від 20 квітня 1978 р.// Відомості Верховної Ради України.-1991.- №46.- Ст.619; 1992.-№4.- Ст.12; 1992.-№20.-Ст.271;1992.-№33.-Ст.474; 1992.-№35.- Ст.506,507, 514; 1992. -№49.-Ст.670,671;1993.-№9.-Ст.-60;1993.-№27.- Ст.284.
    132. Конституция Российской Федерации: Принята всенародным голосованием 12.12.1993.– М., 2002.– 59 с.
    133. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Видання інституту законодавства Верховної Ради України, 2001. – 250 с.
    134. Концепція реформування прокуратури України// Вісник прокуратури. – 2003.– №7.– С. 3-7.
    135. Концепция совершенствования практики поддержания государственного обвинения и профессиональной подготовки государственных обвинителей в условиях осуществления в судах принципа состязательности. – М., 1991. – 11 с.
    136. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы (процессуальный, тактический и нравственный аспекты).– М.: НИИ пробл. укрепл. законности и правопорядка, 1994. – 84 с.
    137. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение: Какая реформа нужна?// Законность. – 2000.– № 4.– С. 31-35.
    138. Кореневский Ю.В. проблемы поддержания государственного обвинения в условиях судебной реформы// Судебная реформа и проблемы уголовного судопроизводства.– М, 1995.– С. 43-50.
    139. Кореневский Ю.В., Левакова Э.Н., Михайлова Т.А. Критерии оценки качества и эффективности государственного обвинения // Судебная реформа и проблемы уголовного судопроизводства. – М, 1995. – 152 с.
    140. Корж В.П. Ефективність підтримання державного обвинувачення- деякі питання теорії і практики// Вісник прокуратури. – 2001.– №3.– С.71-74.
    141. Корж В.П. Підготовка прокурора до участі у судовому розгляді кримінальних справ: Текст лекції. – Харків, 1994. – 24 с.
    142. Корж В.П. Полномочия прокурора в суде первой инстанции /Методические рекомендации/ Харьков: изд-во Харьковского института повышения квалификации Генеральной прокуратуры Украины. 1997, –10 с.
    143. Корж В.П. Реформирование органов прокуратуры Украины: проблемы законодательства и практики//Законность.– 1988.– №11.– С.43-45.
    144. Корж В.П. Судова промова прокурора по кримінальній справі// Навч. посібник.– Харків, 1994. – 32 с.
    145. Косюта М.В. Актуальні питання підтримання державного обвинувачення в суді// Право України. – 2001.– №8.– С. 71-76 .
    146. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократизації суспільства: монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 376 с.
    147. Косюта М.В. Роботі з кадрами – постійну увагу// Право України – 1998. – №2. – С. 34-37.
    148. Котарбиньский Т. Трактат о хорошей работе (перевод с польского). – М.:“Прогресс”, 1972.– 796 с.
    149. Кривобок В.В. Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином: Автореф. дис... канд. юрид. наук.– Харків, 1997. – 19 с.
    150. Кримінально-процесуальний кодекс України. К.: ЮрІнком, 2003. – 288с.
    151. Крюков В.Ф. Отказ прокурора от государственного обвинения: Дис. … канд. юрид. наук.– Воронеж, 1996.– 162 с.
    152. Крючко Ю.І. Проблеми підтримання державного обвинувачення у справах про навмисні вбивства: Автореф. дис... канд. юрид. наук.– Харків, –1999.– 28 с.
    153. Крючко Ю.І. Проблеми підтримання державного обвинувачення у справах про навмисні вбивства: Дис. … канд. юрид. наук.– Харків,– 1999.– 187 с.
    154. Кудрявцев В.Н. Ускорение социально-экономического развития и задачи ученых юристов // Сов. государство и право. –1986.– № 7.– С.10.
    155. Кудрявцев В.Н. Эффективность системы уголовной юстиции// Соц. законнность. – 1971.– №7.– С. 12-19.
    156. Кузьмина А.И. Предупредительно-воспитательная деятельность государственного обвинителя: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1992. – 196 с.
    157. Кузнецова Н.Ф. Проблемы изучения эффективности уголовно-правовых норм и институтов // Эффективность применения уголовного закона. – М, 1973. – С. 39-42.
    158. Кузнецова Н.Ф. Эффективность уголовного закона и ее значение в борьбе с преступностью// Вестн. МГУ: Право. – 1974. – №14. – С. 11-13.
    159. Кухлевская Т.А. Государственное обвинение в условиях судебно-правовой реформы: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1994.– 198 с.
    160. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання//Вісник прокуратури. – 2000. – №2. – С.34-42.
    161. Ларин А.М. Процессуальные гарантии и функции уголовного преследования// Сов. государство и право.– 1975. – №7. – С. 93-98.
    162. Ларин А.М. Управление расследованием и измерение его эффективности.– Сов. государство и право. – 1979.– №10.– С.85.
    163. Лебедев М.П. Об эффективности воздействия социалистического права на общественные отношения. – Сов. государство и право.– 1963. – №1.– С. 31-39.
    164. Левакова Э.М. Поддержание государственного обвинения по делам несовершеннолетних// Судебная реформа и проблемы уголовного судопроизводства.– М., 1995.– С. 51-59.
    165. Левакова Э.Н. Эффективность общественного обвинения и общественной защиты: Дис. ... канд. юрид. наук. М. – 1974. – 189 с.
    166. Либус И.А. Эффективность защиты в советском уголовном процессе. Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Ташкент, 1971. – 28 с.
    167. Лякас А.Г. Некоторые аспекты деятельности государственного обвинителя// Вопросы теории и практики прокурорского надзора.– ч.II.–М.:, 1975.– С. 70-78.
    168. Маликов М.Ф. Эффективность приговора в советском уголовном процессе: Вопросы теории и практики. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. – 182 с.
    169. Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах// Вісник Верховного Суду України. – 2002.– №2. – С. 45-47.
    170. Маляренко В.Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-прецесуальному законодавстві України: Дис. ... канд. юрид. наук.– Одеса, 1999. – 215 с.
    171. Маляренко В.Т. Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком. Інтер, 2001. – 240 с.
    172. Макаров М.Г. Категория "цель" в марксистской философии и критика теологии. – Л.: Наука, 1977. – 188 с.
    173. Мамиконов А.Г. Управление и информация.– М.: «Наука», 1975. – 184 с.
    174. Маркс К., Энгельс Ф. Собрание сочинений (в 5-ти т.). – из-е 2-е.–т.1.– М.: Госполитиздат, 1955.– 699с.
    175. Марочкин И.Е., Крючко Ю.И. О понятии методики и тактики подготовки прокурора к участию в судебном рассмотрении уголовных дел// Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. – Харків, 1998. – С. 100-105.
    176. Марчук Ф.І. Державний обвинувач: нові аспекти участі у кримінальному судочинстві// Вісник прокуратури. – 2001.– № 6. – С. 6-21.
    177. Матвиенко Е.А. Судебная речь.– Минск: Вышейш. шк., 1972.– 254 с.
    178. Матвієнко К. Кредо державного обвинувача – професіоналізм// Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 75-76.
    179. Матюшенко М.А., Шость Н.В. Подготовка прокурора к участию в рассмотрении уголовного дела судом первой инстанции. Учеб. пос. – Харьков, 1988. – 63 с.
    180. Мелкумов В.Г. Об оценке эффективности прокурорского надзора // Совершенствование прокурорского надзора в СССР.– М., 1973.– С. 141-147.
    181. Мелкумов В.Г. Советская прокуратура и проблемы общего надзора.– Душанбе. Изд.: «Ирфон», 1970.– 243 с.
    182. Мелкумов В.Г. Функции советской прокуратуры // Сов. гос. и право. – 1980.– №11.– С. 93-96.
    183. Меморандум про домовленість Генеральних прокурорів 11 Європейських країн(членів Ради Європи), представлених на зустрічі в Каста Пап”ярніка 7-9 грудня 1999 року // Вісник прокуратури. – 2000.– №1.– С. 190-191.
    184. Методика оценки работы прокурора района, его заместителей и помощников // Научная организация труда в органах прокуратуры. – Воронеж, 1970.– С. 77-95.
    185. Михайленко А.Р. Правовое регулирование деятельности прокуратуры Украины по обеспечению законности. – Гос. и право. – 1994. – №1.– С. 87-93.
    186. Михайленко А.Р. Проблема обеспечения законности на предварительном следствии в советском уголовном процессе. Теория и практика: Автореф. дис… докт. юрид. наук. – К. – 1989. – 29 с.
    187. Михайлов А.И. Проблемы эффективности предварительного следствия: Дис. … докт. юрид. наук.– М, 1979. – 130 с.
    188. Михайлов А.И. Понятие эффективности предварительного следствия// Проблемы уголовного судопроизводства.– М. – Кемерово, 1998. – С. 7-27.
    189. Михайлова Т.А. К вопросу о концепции уголовного преследования в судебных стадиях // Прокуратура и правосудие в условия судебно-правовой реформы.– М., 1997. – С. 113-115.
    190. Михайлов В.Т. Понятие и критерии эффективности прокурорского надзора//Проблемы эффективности прокурорского надзора.– М.: Юрид. лит., 1977.– С. 21-25.
    191. Морщакова Т.Г., Петрухин И.Л. Социологические аспекты изучения эффективности правосудия// Право и социология.– М.: Наука, 1973.– С. 241-267.
    192. Морщакова Т.Г. Теоретические основы оценки качества и организации правосудия по уголовным делам(процессуальные, статистические и социологические аспекты): Автореф. дис… докт. юрид. наук.– М., 1988.– 42 с.
    193. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: Пособие для прокурорской службы. – М., 1989 – 552 с.
    194. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. Донецк: Донеччина, 1999. – 256 с.
    195. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури.– Донецьк: Донеччина, 2001.– 272 с.
    196. Мычко Н.И. Цели – задачи прокуратуры как критерии измерения эффективности её деятельности// Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Харків, 1999. – С. 99-103.
    197. Назаров В. Содержание речи государственного обвинителя// Соц. законность.– 1971.– №2.– С. 61-62.
    198. Належна організація роботи – запорука успіху(тези виступу А.Мудрова на семінарі в ІПК Академії при Генеральній прокуратурі України у травні 2003 р.//Вісник прокуратури.– 2003.– №7.– С. 8-11.
    199. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком, 1995.– 639 с.
    200. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.– М.:Всесоюзный інститут по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1986.– №96. – 186 с.
    201. Никитинский В.И.Эффективность норм трудового права. – М.: «Юрид. лит.», 1971.– 98 с.
    202. Николаева Л.А. Прокуратура и законность в советском государственном управлении. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 78 с.
    203. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. Посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти/ За ред. Ю.М.Грошевого.– Харків: Право, 2002.–160 с.
    204. Новик И.Б. Кибернетика. Философские и социологические проблемы. – М., 1963.– 205 с.
    205. Новий тлумачний словник української мови.– Т.2.– К.: Аконіт, 1999. – 910 с.
    206. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1987.– 845 с.
    207. Об организации роботы прокуроров, в судебных стадиях уголовного судопроизводства. Приказ Генерального прокурора Российской Федерации от 03.06.2002.– №28. – 4 с.
    208. Остапчук В.В. Проблеми підготовки кадрів для органів прокуратури і перспективи їх вирішення// Вісник прокуратури. – 2003.– №10.– С. 3-6.
    209. Остапчук В., Хруслова Л. Державне обвинувачення з практичного досвіду// Вісник прокуратури. – 2003 – №12. –С. 15-18.
    210. Оценка качества и эффективности государственного обвинения (Методические рекомендации).– М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре Российской Федерации, 1993. – 12 с.
    211. Панов Н.И. Понятийные аппараты наук криминального цикла: соотношение и взаимосвязь//Государство и право. – 2001.– № 5. – С. 57-60.
    212. Парадеев В.М. Понятие формулирования обвинения на предварительном следствии// Проблемы совершенствования уголовно-процессуального законодательства. – Свердловск, 1985.– С. 87-97.
    213. Пашков А.С., Явич Л.С. Эффективность действия правовой нормы// Сов. государство и право.– 1970.– №3.– С. 40-45.
    214. Пашкевич П.Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства. – М : Юрид. лит. 1984.– 176 с.
    215. Перлов И.Д. Адвокат в советском уголовном процессе. –М.: Госюриздат,– 1954.– 206 с.
    216. Петрухин И.Л. Наука об эффективности правосудия теоретическая основа изучения судебных ошибок//Эффективность правосудия и проблема устранения судебных ошибок. Часть І.// Отв. ред. Кудрявцев В.Н. // М.: ИГПАН СССР, 1975. – С. 21-93.
    217. Петрухин И. Об эффективности прокурорского надзора в суде//Соц. законность. – 1969.– №6.– С. 32-37.
    218. Петрухин И.Л. Прокурорский надзор и судебная власть. Учебное пособие.– М.: "Проект", 2001.– 88 с.
    219. Петрухин И.Л. Функции прокурора в суде// Сов. государство и право.–1990.– №6.– С. 73-81.
    220. Петрухин И.Л., Батуров Г.Б., МорщаковаТ.Г. Теоретические основы эффективности правосудия.– М.: «Наука», 1979.– 391 с.
    221. Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності: Зб.наук. праць.\Ред. кол.: Л.М.Давиденко, П.М.Каркач (від. редактори) та ін.– Харків, ІПК Генеральної прокуратури України, 1999. – 280 с.
    222. Піскун С.М. Реформування прокуратури відповідно до Ко
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины