ПРОБЛЕМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ :



  • Название:
  • ПРОБЛЕМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ
  • Кол-во страниц:
  • 197
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ


    ВСТУП ................................................................................................................…3

    РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ
    ЯК САМОСТІЙНОЇ ГІЛКИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ................13

    1.1. Генезис незалежної судової влади ............................................................13
    1.2. Поняття незалежності судової влади ...........................................................35
    1.3. Взаємовідносини судової влади з іншими гілками державної влади .......47
    Висновки до розділу 1 ......................................................................................75

    РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
    СУДОВОЇ ВЛАДИ ...........................................................................................78

    2.1. Міжнародно-правові стандарти незалежності судової влади .................78
    2.2. Проблеми удосконалення гарантій незалежності судової влади...............96
    Висновки до розділу 2 .....................................................................................128

    РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
    ЗА РЕАЛІЗАЦІЄЮ СУДОВОЇ ВЛАДИ .......................................................131

    3.1. Морально-правові засади суддівської професії .....................................131
    3.2. Соціальний контроль за судом ................................................................151
    Висновки до розділу 3......................................................................................171

    ВИСНОВКИ .......................................................................................................173

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................176





    ВСТУП





    Актуальність теми дослідження. Теоретична та практична актуальність питань пов’язаних із незалежністю судової влади завжди привертала велику увагу як науковців, так і юристів-практиків. Історичний досвід існування людства переконливо довів: без незалежної судової влади суспільство приречене на беззаконня, масове порушення прав і свобод людини.
    На сучасному етапі розвитку українського суспільства, в період становлення та розвитку правової держави, формування громадянського суспільства актуалізуються дослідження сутності судової влади та гарантій забезпечення її незалежності. Незалежність судової влади є однією з значимих демократичних засад суспільства, реалізація якої – важлива умова побудови правової держави в Україні.
    Слід зазначити, проблема незалежності судової влади не обмежується окремою державою, а привертає увагу міжнародного співтовариства, тому можливо говорити про інтернаціоналізацію стандартів у галузі судоустрою. У зв’язку з цим, виникає необхідність осмислення на теоретичному, правотворчому та правозастосовному рівнях відповідних міжнародних правових стандартів щодо незалежності судової влади.
    Вступивши у 1995 р. до Ради Європи, наша країна взяла на себе певні зобов’язання, щодо забезпечення незалежності судової влади та її носіїв. Міжнародно-правові документи загального характеру передбачають право на справедливий судовий розгляд і неодмінно підкреслюють такі властивості суддів як незалежність, безсторонність та компетентність (ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.)). У Основних принципах незалежності судових органів (1985 р.) підкреслюється, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або інших законах країни (п.1). У резолюції № 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам дотримуватися Основних принципів незалежності судової влади та впроваджувати їх у національне законодавство і практику правозастосування. В той же час положення міжнародних документів не повинні служити підставою для зміни національних правил в бік зниження рівня гарантій, вже досягнутого у відповідних країнах (п.1.1. Європейської хартії про статус суддів). Отже, актуальність теми дисертації обумовлюють і потреби конкретизації у національному законодавстві цих, загальних за своїм змістом, положень незалежності судової влади.
    Найважливішим кроком в державотворенні було прийняття Конституції України (1996 р.), в якій визначено існування судової влади (ст.6), гарантовано незалежність і недоторканність суддів та заборонено вплів на суддів у будь який незаконний спосіб. В Законі України “Про статус суддів” (1992 р.) зазначається, що незалежність суддів забезпечується, крім іншого, передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; недоторканністю суддів (ст.11). Зазначене свідчить, що саме зараз так необхідний принципово новий підхід до визначення поняття, ознак, функцій і змісту незалежності судової влади, удосконалення гарантій її незалежності.
    Незважаючи на те, що окремі проблеми незалежності суддів уже були предметом вивчення деяких учених, комплексного наукового дослідження природи і змісту незалежності судової влади в Україні не проводилося. Належне удосконалення гарантій незалежності судової влади у відповідності з міжнародно-правовими стандартами є вирішальним кроком до становлення дійсної її незалежності, здатної забезпечити надійний захист прав та основних свобод людини і громадянина. Усе викладене й визначає актуальність теми даного наукового дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є створення концепції незалежної судової влади в України; розкриття системи її гарантій та на цій основі розроблення і наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства, що визначає незалежність судової влади, правовий статус суддів – носіїв такої влади, а так само їх процесуальну діяльність.
    Поставлена мета обумовила вирішення наступних завдань:
    - дослідити в історичному аспекті становлення та еволюцію інституту незалежності судової влади в законодавстві і юридичній доктрині нашої країни;
    - розглянути різні підходи щодо розуміння сутності незалежності судової влади, визначити її поняття, зміст і значення;
    - проаналізувати зв’язок та співвідношення незалежної судової влади з іншими гилками державної влади;
    - дослідити систему гарантій незалежності судової влади та запропонувати шляхи її удосконалення;
    - проаналізувати міжнародні документи у галузі судоустрою;
    - оцінити рівень відповідності міжнародно-правовим стандартам законодавства України, що закріплює гарантії незалежності судової влади та практики його реалізації;
    - сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного національного законодавства, яке регулює питання незалежності судової влади.
    Об`єктом дослідження є еволюція і сучасний стан незалежності судової влади в умовах побудови в Україні демократичної, правової держави.
    Предметом дослідження є специфіка правовідносин, що виникають, змінюються і припиняються в процесі забезпечення незалежності судової влади при її реалізації, результати теоретичних розробок, а також норми чинного законодавства, які визначають зміст та гарантії незалежності суддів.
    Методи дослідження. У межах дисертаційної роботи використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження і пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони і становлять методологічне підґрунтя дисертації: загальний діалектичний метод – під час наукового пізнання сутності незалежності судової влади і систематизації гарантій її забезпечення; системно-структурний метод – дав можливість проаналізувати зв’язок та взаємодію судової влади з іншими гилками влади, та дослідити систему гарантій її реалізації, а відтак шляхи удосконалення в України. Використання історичного і порівняльно-правового методів дозволило простежити в історичному аспекті становлення і еволюцію незалежної (самостійної) судової влади в законодавстві, практиці та юридичній теорії нашої країни та зарубіжних держав, проаналізувати різні підходи щодо розуміння взаємодії судової влади з іншими галками влади; метод функціонального аналізу дав змогу дослідити незалежність судової влади як поліфункціональну систему, пов’язану з різноманітними правовими проблемами, висвітлити її різнопланове значення і роль у здійсненні судочинства.; соціологічний метод використовувався при вивченні правозастосовної практики, а також при анкетуванні професійних суддів щодо проблем незалежності судової влади в Україні.
    У роботі всі методи дослідження використовувалися у взаємозв’язку, що забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, коректність, обґрунтованість, переконливість і достовірність наукових результатів.
    Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на роботах і наукових дослідженнях представників філософії права, соціології, юридичної психології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права та теоретичних основ судоустрою.
    Наукова розробка організаційно-правових і процесуальних аспектів незалежності судової влади закладалася у дореволюційній правовій доктрині Росії, до складу якої тоді входила і наша країна, такими вченими, як Є.В. Васьковський, Л.Є. Владимиров, С.І. Вікторський, Г.А. Джаншієв, С.І. Зарудний, В.Р.Завадський, О.Ф.Кістяківський, А.Ф.Коні, І.В.Михайловський, С.П. Мокринський, М.І. Муравйов, М.М. Розін, М.Д. Сергієвський, С.М. Тригубов, Д.Г. Тальберг, Л.Я. Таубер, І.Я. Фойницький та ін.
    Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили О.Б. Абросімова, Г.Н. Агеєва, Ж.Л. Акішєва, В.Б. Алексеев, М.С. Алексєєва, Л.Б. Алексєєва, В.П. Божьєв, В.Ф. Бойко, О.Д. Бойков, В.Д. Бринцев, Ю.М. Грошевий, К.Ф. Гуценко, Т.М. Добровольска, В.В. Ершов, М.І. Клеандров, В.І. Кононенко, О.М. Ларін, В.М. Лебедєв, П.А. Лупинська, В.Т.Маляренко, О.Р.Михайленко, М.М. Михеєнко, Т.Г. Морщакова, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, В.М. Савицький, О.В. Смирнов, В.С. Стефанюк, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, Н.В .Радутна, Р.Д. Рахунов, Ф.М. Решетников, Д.М. Хачатурян, Г.І. Чангулі, Н.М. Чепурнова, М.О. Чельцов-Бебутов, С.О. Супова, В.І.Шишкін та інші.
    Незалежність судової влади була предметом дослідження також П. Арчера, А. Барака, У. Бернема, Д. Гом’єн, Е. Джинджера, Л. Зваака, Д. Мердока, Р. Уолкера, Б. Футея, В. Хайде, Д. Хариса, та інших.
    На сьогодні стає зрозумілим, у методологічному аспекті в роботах зазначених авторів по-науковому осмислювалися підняті проблеми які свого часу адекватно відображали реалії, що мали місце в юридичній практиці та правознавстві. Проте час демократичних реформ викликає потребу, з нових позицій переосмислити зроблене, пошуку оптимальних та адекватних для нашого суспільства моделей судоустрою та судочинства.
    Вищезазначене свідчить про те, що проблеми, пов`язані з утвердженням інституту незалежності судової влади вимагають ретельного підходу з точки зору аналізу суспільно-політичних, історико-правових традицій країни, особливо в період судової реформи, яка нині здійснюється в Україні.
    Нормативну базу дослідження складають положення Загальної декларації прав людини (1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.), Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Європейської хартії про статус суддів (1998 р.), Основних принципів незалежності судових органів (1985 р.), Ефективних процедур здійснення Основних принципів незалежності судових органів (1990 р.), Рекомендацій R (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи про незалежність суддів (1994 р.), норми Конституції та законодавства України і зарубіжних держав які регулюють незалежність судової влади, а також практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України і Верховного Суду України.
    Крім того, автор використав законодавчі акти, що в історичному аспекті відображають еволюцію належності судової влади, які діяли на території України, зокрема, Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566 й 1588 років, “Права, за якими судиться малоросійський народ”(1743 р.) тощо. Особливу увагу приділено аналізу законодавчих актів, прийнятих під час судової реформи в Росії 1864 року, законодавства колишнього СРСР та УРСР.
    Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Суду України, апеляційних судів Запорізької, Харківської, Донецької областей та м. Києва; б) результати узагальнення 350 кримінальних справ, які були розглянути у Верховному Суді України у 2000-2005 р., практики забезпечення незалежності суддів, як носіїв судової влади; в) результати анкетування 508 суддів, із них 384 судді місцевих та 124 суддів апеляційних судів Запорізької, Харківської і Донецької областей, м. Києва.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичної науці на монографічному рівні, з урахуванням положень Конституції та законів України, міжнародно-правових стандартів у галузі прав людини, законодавства зарубіжних країн, правозастосовної практики комплексно досліджено проблеми становлення незалежної судової влади, питання сучасного стану, перспектив правового регулювання, а так само проблеми умов та гарантій її реалізації.
    Дисертація містить низку суттєвих висновків, що випливають із процесу дослідження. І з них на захист виносяться наступні:
    1. Обґрунтовано, що в кожній державі судова влада, як соціально-політичний феномен являє собою обов’язковій атрибут громадянського суспільства, особливий вид державної діяльності, засіб розв’язування юридичних конфліктів, що виникають у суспільстві. Незалежність судової влади є необхідною умовою її самостійності та легітимності і має основоположне значення для захисту прав та основних свобод людини, становлення правової держави та громадянського суспільства.
    2. По-новому, з урахуванням норм міжнародного права і сучасного розвитку правової системи України визначено поняття, зміст і значення незалежності судової влади.
    3. Запропоновано шляхи імплементації міжнародно-правових стандартів незалежності судової влади у вітчизняне законодавство.
    4. Уперше у вітчизняній науці досліджено співвідношення понять “незалежність судової влади”, “незалежність судів” і “незалежність суддів” через аналіз їх правових статусів. Перше поняття відображає статус судової влади серед інших гілок державної влади, друге – статус суду, як органу судової влади, останнє – статус посадових осіб, як носіїв судової влади.
    5. Поглиблено та змістовно визначено ознаки судової влади (повнота, самостійність, виключність), які характеризують її як самостійний інтегрований напрямок реалізації державної влади у суспільстві. Запропоновано поширена класифікація функцій судової влади (соціальні, організаційні, процесуальні).
    6. Доведено, що інституціональна (організаційна) та функціональна (процесуальна) незалежність судової влади є фундаментальною основою балансу влад у державі. Судова влада не може бути абсолютно незалежною і автономною у державному механізмі. Вона є водночас як суб’єктом, так і об’єктом обмеження владних повноважень держави. З однієї стороні, судова влада характеризується юридичною можливістю впливати на рішення та дії законодавчої і виконавчої влади шляхом судового конституційного контролю або визнання неконституційними законів, що приймає законодавча влада і судового нормоконтролю або визнання незаконними рішень органів виконавчої влади. З іншої сторони, законодавча влада приймає участь у законодавчому регулюванні інституціональних та процесуальних аспектів судової влади, а виконавча влада приймає участь у формуванні суддівського корпусу.
    7. Дістало подальшого розвитку організаційно-правові та процесуальні форми соціального контролю за реалізацією судової влади, зокрема, удосконалення відкритості (публічності) судового процесу; підстав та порядку відводу суддів; участі у здійсненні правосуддя народних засідателів і присяжних; складу та процедури діяльності кваліфікаційних комісій суддів та Вищої ради юстиції.
    8. Обґрунтовано, що серед правових засобів забезпечення незалежності судової влади виділяються дві групи обставин: гарантії та умови її забезпечення. Якщо гарантії незалежності судової влади стосуються сфери її діяльності, то – передумови, особистих якостей суддів, як її носіїв. Запропонована більш широка система гарантій незалежності судової влади (соціальні, політичні, економічні, ідеологічні, юридичні).
    9. Наведені додаткові аргументі, що незалежність судової влади є ключовою умовою формування внутрішнього переконання суддів, справедливого судового розгляду справи і винесення законного судового рішення.
    10. Доведено, що незалежність судової влади в ціннісному виміру не обмежується рамками правових приписів, а включає моральні вимоги щодо додержання суддями професійних обов’язків. Моральний самоконтроль суддів, дотримання ними етичних вимог дозволяє знизити негативну оцінку діяльності суду, поширює його доступність і зрозумілість для членів суспільства.
    11. Обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку українського законодавства про незалежність судової влади, зокрема посилення гарантій реалізації повноважень суддів, удосконалення процедури притягнення суддів до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, забезпечення справедливої судової процедури захисту прав людини та основних свобод.
    Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони спрямовані на подальший розвиток юридичної науки, вдосконалення законодавства щодо регламентації гарантій незалежності судової влади.
    Висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:
    а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки наукових основ незалежності судової владі, а також науково обґрунтованої системи гарантій її забезпечення.
    в) у нормотворчій діяльності – при вдосконаленні нормативної регламентації гарантій незалежності судової влади, оптимізації положень Законів України «Про судоустрій України», «Про статус суддів»; «Про Вищу раду юстиції», «Про Конституційний Суд України».
    б) у правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії незалежності судової владі та суддів, як її носіїв;
    г) у навчальному процесі – при проведені лекційних курсів та семінарських занять з наступних дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація судової влади», «Порівняльне судове право», а також для підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників тощо.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена і схвалена на її засіданні та рекомендована до захисту.
    Основні положення, висновки та пропозиції доповідалися автором на науково-практичних конференціях, зокрема це: Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації» (м. Білгород, 5 квітня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи» (м. Харків, 13-14 грудня 2002 р.); Третій з’їзд Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації (м. Київ, 19 лютого 2005 р.), обговорювались на засіданнях кафедри і використовувалися автором під час виступів перед суддями на семінарах з проблем незалежності судової влади, а також у практичній діяльності як судді та голови апеляційного суду.
    Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 7 наукових статтях, з яких 6 – опубліковані у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
    Структура роботи. Композиційна побудова дисертаційної роботи обумовлена дослідницькими завданнями, що стояли перед дисертантом та необхідністю логічного і послідовного викладу матеріалу. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
    Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, обсяг основного тексту – 175 сторінок. Список літератури містить 262 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Поняття «незалежність судової влади» і «незалежність суддів» взаємопов’язані, однак вони мають різний зміст. В першому відображається статус однієї з гілок державної влади, в другому – посадових осіб цього органу.
    Водночас таке трактування незалежності не дає підстав для протиставлення зазначених проявів незалежності та виділення її видів, оскільки вона (незалежність) складає універсальний контекст функціонування судової влади і її носіїв. Незалежність суддів є легітимною тільки в їх процесуальній діяльності по здійсненню судової влади. Ні теоретично, ні практично не може бути незалежності судової влади, якщо судді, як її носії не підкоряються закону. Вимога про підкорення суддів тільки закону має межі свого існування. Суддя може не підкорятися законам, які суперечать Конституції України, а також законам, що визначають права й обов’язки осіб які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку.
    2. Міжнародно-правовими критеріями незалежності судової влади є: а) розподіл влад; б) неможливість довільної змінюваності суддів; в) недопущення контролю або впливу на судів позасудових структур; г) належні умови оплати праці суддів; д) неможливість зміни рішення прийнятого судовою владою; е) роль суду у суспільстві та державі.
    3. Міжнародно-правовими стандартами незалежності судової влади є: по-перше, нормативне закріплення незалежності судової влади в конституції або законах країни; по-друге, законодавче врегулювання вимог до кандидатів на посаду суддів, порядку їх відбору та призначення; по-третє, заборону дискримінації щодо кандидатів на посаду суддів за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та інші; по-четверте, право суддів на створення організацій для захисту своїх інтересів, удосконалення професійної підготовки і збереження судової незалежності; по-п’яте, гарантування законом строку повноважень суддів, їх незалежності, безпеки, умов служби і пенсійного забезпечення; по-шосте, заборона примушування суддів давати свідчення судді щодо своєї роботи та конфіденційної інформації, отриманої в ході виконання ними своїх обов’язків; по-сьоме, встановлення особливої процедури для розгляду звинувачень або скарг, що надійшли на суддю в ході виконання ним своїх судових і професійних обов’язків.
    4. Гарантії незалежності судової влади поділяються на загальні (ідеологічні та економічні) і спеціальні (організаційно-правові та процесуальні). Дана класифікація носить умовний характер, оскільки гарантії діалектично взаємозв’язані, пронизують і доповнюють одна одну.
    Гарантії незалежності судової влади, повинні бути закріплені в Конституції України та інших законах і не можуть бути скасовані або зменшені державою.
    5. Поряд з гарантіями суддівської незалежності слід виділяти її передумови (умови), що стосуються етичних вимог суддівської професії, зокрема визначають та встановлюють необхідні для суддівської роботи моральні та інші якості судді як у службової діяльності й поведінки суддів так і позаслужбової поведінки суддів.
    Судді можуть брати участь у суспільному житті, якщо це не завдає шкоди авторитету судової влади і належному виконанню ними своїх основних обов’язків. Позаслужбова діяльність суддів, по-перше, має бути для них другорядною і не заважати здійсненню їх повноважень; по-друге, вона не повинна впливати на незалежність і безсторонність суддів.
    Відсутність передумов незалежності судової влади може перетворити її на фікцію.
    6. Судова влада потребує, по-перше, соціального контролю з боку представників суспільства за справедливим застосуванням не тільки закону, а й норм моралі, з врахуванням місцевих традицій і звичаїв, що склалися, та, по-друге, забезпечення представниками суспільства таких умов, які можуть гарантувати суддям незалежність від незаконного впливу офіційних структур і самостійність у формуванні їх внутрішнього переконання по судовій справи.
    7. З метою забезпечення незалежного та однакового підходу при формуванні суддівського корпусу потрібно у Законі України «Про статус суддів»:
    7.1. Визначити принципи кадрової роботи; процедуру підбору суддів і вимоги до кандидатів на цю посаду: соціальний, освітній, професійний статус, особистісні і професійно важливі якості і здібності, процедуру їх встановлення і оцінки; компетенцію органів, що здійснюють підбор кандидатів на посаді суддів; права і обов'язки осіб, які претендують на заняття посади професійного судді тощо.
    7.2. Встановити таки формальні вимоги щодо претендентів на посаду судді, як: граничний вік кандидата на посаду судді; конкретизація поняття «стаж роботи у галузі права»; визначення кола психічних і фізичних недуг, що перешкоджають заняттю посади; закріплення положення про недопущення до здійснення правосуддя осіб, які мають судимість, за винятком реабілітованих; введення обов'язкової підготовки в спеціалізованому навчальному закладі для суддів.
    8. Наділити Вищу раду юстиції виключною компетенцією по добору кандидатів на посади суддів, що призначаються Президентом України та обираються у Верховній Раді України.
    9. Прийняти державну програму навчання суддів, що передбачає набуття суддями відповідної кваліфікації або спеціалізації на підставі навчання і досвіду практичної діяльності.
    10. Закріпити у законодавстві положення, згідно з яким в державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи обмежують незалежність суддів.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


    1. Політичні структури та процеси в сучасній України: Політичній аналіз / Ф.М. Рудич, В.В. Безверхий, М.Г. Кириченко та ін. – К.: Наукова думка, 1995. – 243 с.
    2. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 20с.
    3.Аристотель. Политика. – Соч. в четырех томах. Том 4. – М: Мысль, 1983. – 618 с.
    4. Нерсесянц В.С. Идеи и конструкции правовой государственности: история и современность // Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. – М., 1990. – 118 с.
    5. Полибий. Всеобщая история в сорока двух книгах. Книга 2. – М., 1895. – с.15.
    6. Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. – М., 1979. – С.99.
    7. Локк Дж. О государственном правлении // Избранные философские произведения. – М., 1960. – 315 с.
    8. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Изд. гр. ИНФРА М - НОРМА, 1997. – 524 с.
    9. Монтескье Ш.Л. О духе законов и об отношениях, в которых законы должны находиться к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле и т.д. – СПб, 1900. – С.156.
    10. Масликов И.С. Судебная власть в государственном механизме Российской Федерации: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.02 / М., 1997. – 20 с.
    11. Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону. Дис... канд. юрид. наук.: 12.00.09. – К.: Київск. ун– т., 2004. – 198с.
    12. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. проф. З.М. Черниловского. – М., 1973. – С.218.
    13. Маляренко В. Становлення і розвиток кримінально-процесуального права на різних етапах історії України // Право України. – 2004. – № 8. – С.3-7.
    14. Мельник С.М. Учені-юристи Київського національного університету імені Тараса Шевченка в галузі кримінального процесу: Монографія. – К.:ВЦ "Київський університет", 2000. – 192 с.
    15. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Суспільно– політичний лад і право України в складі Литовської держави та Речі Посполитої. – Івано– Франківськ: Прикарпатський ун– т, 1996. – 214 с.
    16. Владимирский– Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов– на– Дону: Изд– во «Феникс», 1995. – 614 с.
    17. Грозовський І.М. Право Нової Січі (1734– 1775 рр.): Навч. посібник. – Харків: Право, 2000. – 186 с.
    18. Сиза Н. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2000. – 112 с.
    19. Права, за якими судиться малоросійський народ / Під ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: 1997. – 124 с.
    20. Кистяковский А.Ф. Права, по которым судится малороссийский народ. – Киев, 1879.– 180 с.
    21. Падох Я. Ґрунтовий процес. – Львів, 1997. – 215 с.
    22. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії). – К., 1999. – 424 с.
    23. Пашук А. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII– XVIII ст. – Львів, 1967. – 219 с.
    24. Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні в другій половині XVII– XVIII столітті. – Львів, 1994. – 189 с.
    25. Хрестоматія з історії держави і права України. – Том 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст.: У 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. члена– кореспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре. – 1997. – 519 с.
    26. Антонович В.Б. Виклади про козацькі часи на Вкраїні. – Чернівці, 1912. – 148 с.
    27. Северенчук О. Запровадження принципу розподілу влади в політико– правовому просторі України // Юридична Україна. – 2004. – №9. – С. 8-11.
    28. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. – К., 1959. – С.313– 314.
    29. Гамбург Л. Реформування полкових судів України 1763 р. в статутній судовій реформі гетьмана К. Розумовського // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2. – С.175-178.
    30. Пахолок Л. Суди з предметною спеціалізацією в історії судоустрою України // Право України. – 1997. – №7. – С.60-65.
    31. Грошевий Ю.М. Судове слідство за статутом кримінального судочинства 1864 р. // вісник Академії правових наук України. – 1995.– № 4. – С.7-12.
    32. Немытина М.В. Пореформенный суд в России: деформация основных институтов уставов 1864г. // Изв. вузов. Правоведение. – 1991. – №2. – С.100-104.
    33. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период / Под редакцией Ю.П. Титова, О.И Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1990. – 516 с.
    34. Российское законодательство X– XX веков. Том.8 (Судебная реформа). – М., 1991. – 190с.
    35. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в России.– Саратов, 1969. – 450 с.
    36. Духовской М.В. Русский уголовный процесс. – М., 1910. – 212 с.
    37. Коркунов Н.М. Русское государственное право. СПб.: 1909.– Т.1. – 486 с.
    38. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. – СПб., 1912. – 320 с.
    39. Филиппов М.А. Судебная реформа в России. – СПб.: 1871.– Т.1. – 415 с.
    40. Вовк Ю.Є. Судові органи Української Народної Республіки та Української держави (1917– 1920 рр.): Автореф. дис...канд.. юр. наук. – Львів, 2000. – 20 с.
    41. Мироненко О.М. Суд і судочинство в УНР (березень 1917 – квітень 1918) // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2.– С. 68 – 72.
    42. Хрестоматія з історії держави і права України. – Том 2. Лютий 1917р. – 1996 р.: У 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. Члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре. – 1997. – 512 с.
    43. Кобилецький М.М. Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918– 1923 рр.): Автореферат дис. ... канд..юрид.наук.– Львів, 1998. – 20с.
    44. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – 215 с.
    45. Тимощук О.В. Органи прокуратури у загальній системі юстиції Української держави 1918р. // Держава і право: Зб. наук. пр. Випуск 5. – К., 2000. – С. 62– 65.
    46. Копиленко О., Копиленко М. «Друга УНР»: спроба історико- теоретичного аналізу // Право України. – 1996. – №8. – С.60 - 64.
    47. Землянська В. Судове законодавство Директорії. // Право України. – 2000. – № 1. – С.127-132.
    48. Землянська В. Діяльність надзвичайних військових судів у добу Директорії. // Право України. – 2000. – №10. – С.109-114.
    49. СУ РСФСР. – 1917г. – № 4. – Ст. 50.
    50. СУ РСФСР. – 1918г. – № 26 – Ст. 347.
    51. Сусло Д.С. Історія суду Радянської України (1917-1967). – К., 1968. – 187 с.
    52. Бойко В.Ф. 75 років Верховному Суду України: сьогодення на тлі історії // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – №1(3). – С.2– 7.
    53. Божьев В.П. Первые Основы судоустройства СССР и союзных республик и их значение для становления законодательства о судоустройстве // Вопросы организации суда и осуществления правосудия в СССР. – Выпуск 5. – Калининград, 1977. – С.92-97.
    54. Кобликов А. Судебные реформы в России // Законность. – 1998. – №3. – С.52– 53
    55. Вышинский А.Я. Судоустройство в СССР. – М., 1936. – 318 с.
    56. Партийная жизнь. – 1954. – № 6. – С.16-20.
    57. Петрухин И.Л. Правосудие: время реформ. – М.: Наука, 1991. – 208 с.
    58. Шаповал В.М. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України // . – К., 1994, вип.28. – С.19– 23.
    59. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1989. – № 9. – Ст.223
    60. Истина …И только истина! Пять бесед о судебно-правовой реформе. – М.: Юрид. лит., 1990. – 214 с.
    61. Савицкий В.М. Организация судебной власти в Российской Федерации. – М.: БЕК, 1996. – 320 с.
    62. Закони України. Том 1. – К., 1996.
    63. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
    64. Бринцев В. Нормативна база судової влади: шляхи і засоби підвищення ефективності // Вісник Академії правових наук України. – 2005.– № 1 (40).– С. 142– 150.
    65. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862– XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 24 – Ст.265;
    66. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №18. – Ст.133
    67. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. – 1997. – №1. – С.14-18.
    68. Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Федерации / Под ред. В.В. Ершова. – М.: Юрист, 2006. – 493 с.
    69. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Государство и право. – 2001. – № 5. – С.50-54.
    70. Лопатина С.Н., Рябцов Ю.А. Совершенствование государственной судебной власти в Российской Федерации // Известия вузов. Правоведение. – 2001 – №5. – С. 108-112.
    71. Скомороха В.Є. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №1. – С.59-63.
    72. Ржевский В.А., Чепурнова Н.М. Судебная власть в Российской Федерации: конституционные основы организации и деятельности. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.
    73. Куцин М.М. Судова влада в системі розподілення влади // Адвокат. – 2005. – № 12. – С.3-6.
    74. Скомороха В.Є. Окремі питання діяльності конституційної юрисдикції в Україні // Право України. – 1999. – №12. – С.6-12.
    75. Комаров В.В. Громадянин звернувся до суду. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1991. – 93 с.
    76. Шаповал В. Проблеми розвитку конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – №2. – С.45– 48.
    77. Шевцов В.С. Право и судебная власть в Российской Федерации. – М.: Профобразование, 2003 – 344 с.
    78. Петрухин И.Л. Понятие и формы реализации судебной власти. В кн. Судебная власть / Под. Ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 720 с.
    79. Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизме разделения властей и защите прав и свобод человека // Государство и право. – 1997. – № 8. – С.46-52.
    80. Брынцев В.Д. Судебная власть /Правосудие/: Пути реформирования в Украине. – Харьков: Ксилон, 1998. – 186 с.
    81. Лусегенова З.С. Теоретико-правовые основы судебной власти в Российской Федерации: Дисс… докт. юр. наук: 12.00.01. – Ростов-на- Дону, 2000. – 456 с.
    82. Юридичній енциклопедії: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцікл. – Т.1: А-Г, 1998. – 680 с.
    83. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова.– К: Юрінком, 1997. – 450 с.
    84. Михайловская И.Б. Судебная власть в системе разделения властей. В кн. Судебная власть / Под. Ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – С.13-27.
    85. Словник української мови. Т.5. – К.: Наукова думка. – 1974. – 756 с.
    86. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп / 2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №12. – С.18-22.
    87. Авторханов А. Технология власти // Вопросы истории. – 1990. – № 9. – С.44-50.
    88. Халипов В.Ф. Власть. Основи кратологии.– М.: Лкч, 1990.– № 9. – С. 40-53.
    89. Цвік М.В., Дашковська О.Р. Про сучасне трактування теорії розподілу влад // Проблеми законності. – Х.: Основа, 1993. – С.10-15.
    90. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №1. – С.51-58.
    91. Лебедев В.М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития. – СПб.: Лань, 2001. – 384 с.
    92. Кулинченко О.М. Реализация принципа разделения властей в свете взаимодействия законодательной и судебной власти (на примере Республики Адыгея) // Журнал российского права. – 2000. – №9. – С.44-51.
    93. Півненко В. Щодо завдань, функцій та незалежності органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2002. – №2. – С.20– 21
    94. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О разделении и взаимодействии властей в России // Государство и право. – 2002. – №5. – С.13-17.
    95. Абросимова Е.Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы. М.: Институт права и публичной политики, 2002. – 146 с.
    96. Абросимова Е.Б. Суд и парламент. В кн. Судебная власть / Под. Ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – С.102-123.
    97. Скомороха В. Судова незалежність // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – №1. – С.72-75.
    98. Про внесення змін до Конституції України: Закон України // Голос України. – № 233 – 8 грудня 2004 р.
    99. Макарова О.В. Судебный контроль судов общей юрисдикции за нормативно-правовыми актами федеральных органов исполнительной власти // Российский судья. – 2004 .– № 10. – С. 12-16.
    100. Зайцев В.О. О независимости судей // Советская юстиция. – 1990. – №11. – С. 6-8.
    101. Маляренко В.Т. Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції та реформування судової системи України. Виступ на VII з’їзді суддів України // Вісник Верховного Суду України. – 2005.– № 11 (63). – С. 3-7.
    102. Тихий В.П. Незалежність суддів – основа справедливого вирішення судових справ, захисту прав і свобод людини і громадянина // Вісник Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації .– Київ: ВНАС. – 2005. – №2. – С.22-23
    103. Конференция о судебной власти и прокуратуре: итоги и размышления // Государство и право. – 1994. – № 1. – С.145-147.
    104. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні. – К.: Наукова думка, 1997. – 186 с.
    105. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс. – М.: Госюриздат, 1951. – 315 с.
    106. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 212 с.
    107. Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М.: Наука, 1980. – 352 с.
    108. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002: Офіц.вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка.– К.: Видавництво А.С.К., 2003.– 560 с.
    109. Відомості Верховної Ради України, 1996 р. – № 49 – Ст.272.
    110. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Юрид. лит., 1960. – 230 с.
    111. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР.– М.: Юрид. лит. – 1962.– 170 с.
    112. Черданцев А.Ф. Толкование советского права.– М.: Юрид. лит.– 1979. – 210 с.
    113. Тихий В.П. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // вісник Конституційного Суду України.– 1998.– № 4.– С. 8 – 14.
    114. Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика. – Х.: Факт, 2001. – 312 с.
    115. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 680с.
    116. Толочко А.Н. Проблемы рецепции европейской модели конституционного судопроизводства в Украине // Проблеми законності / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003.– Вип.60. – С.174-178.
    117. Барак А. Судейское усмотрение. – М.:НОРМА, 1999. – 320 с.
    118. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств. – М.: Юрид. лит., 1977. – 124 с.
    119. Конституционные основы правосудия в СССР / Под ред. Савицкого В.М. – М.: Юрид. лит., 1981. – 292 с.
    120. Назаров І.В. Правовий статус Вищої ради юстиції: Автореферат дис… канд. юрид. наук: 12.00.10 – Х.: Нац. юрид. академ. України, 2005. – 20 с.
    121. Гончаренко О. Вища рада юстиції: питання статусу і повноважень // Право України. – 2006. – № 2. – С.17-20.
    122. Мельник Н. Приватизация правосудия. Процесс пошел? // Зеркало недели. – 2003. – № 39 (464). – 11 октября.
    123. Селіванов А.О. Без права порушувати закон // Голос України.– 2003.– № 213.– 11 листопада.
    124. Михеєнко Ю.М. Порядок призначення на посаду як гарантія незалежності суддів // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.- практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С.84-86.
    125. Бойко В.Ф. Адміністративні посади в судах і забезпечення незалежності суддів // Вісник Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації. – Київ: ВНСА. – 2005. – №2. – С. 26-29.
    126. Примаченко А. Бедная фемида обходиться дорого // Зеркало недели. – 2003. – 18 октября.
    127. Пилипчук П.П. Належне фінансування судової влади як одна з гарантій самостійності і незалежності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1 (53). – С. 4-8.
    128. Абрамова Е.Б. Суд и исполнительная власть. В кн. Судебная власть – Под. Ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 123-140.
    129. Чечот Д.М. Судебный контроль в области государственного управления // Курс советского гражданского процессуального права / Под ред. А.А. Мельникова. – М.: Наука, 1981. – Т.2 – С.130-147.
    130. Конституція СРСР// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1977. – № 41. – Ст.616-617
    131. Конституція УРСР// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1978. – № 18. – Ст.268.
    132. Закон СССР «О порядке обжалования в суд неправомерных действий должностных лиц, ущемляющих права граждан» от 30 июня 1987 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст.388.
    133. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 42. – Ст.764;
    134. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1989. – № 22. – Ст.416.
    135. Колоколов Н.А. Судебный контроль на стадии предварительного расследования. – Курск.: ГУИПП «Курск», 2000 – 412 с.
    136. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 218 с.
    137. Осадчий В. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально - правового захисту // Право України. – 1997. – № 11. – С.71-74.
    138. Тевлін Р. Про поняття “правоохоронні органи” у вузькому та широкому розумінні // Радянське право. – 1985. – № 7. – С.53-55.
    139. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. – М.: Зерцало, 1998. – 387 с.
    140. Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України. – 1999. – №12. – С.55-58.
    141. Петрухин И.Л. Правовое государство и правосудие // Сов. государство и право. – 1991. – №1. – С.20-24.
    142. Мартиненко П. Право гаманця» і незалежність суду // Юридичний вісник України. – 1998. – № 15. – 9-15 квітня.
    143. Городовенко В.В. Міжнародні стандарти незалежності суддів // Вісник Всеукраїнської незалежної асоціації суддів. – Київ: ВНСА.– 2005. – № 2. – С.15– 17.
    144. Алексеева Л.Б. Практика применения ст.6 Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод Европейским судом по правам человека. – М.: Издательство «Рудомино», 2000. – 112 с.
    145. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: МНИМП, – 1998. – 418 с.
    146. Алексеева Л.Б., Жуйков В.М., Лукашук И.Л. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации (практическое пособие). – М.: Права человека, 1996. – 380 с.
    147. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 24– 25.
    148. Селіванов А.О. Вдосконалення механізму дисциплінарної відповідальності суддів та його науково-практичне осмислення // Вісник Верховного Суду України. – 2005.– № 4 (56).– С. 44– 47.
    149. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Г.В. Апаровой – М.: Юрид. лит., 1980. – 632 с.
    150. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1. – С.75-78.
    151. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О судебной власти в России // Государство и право.– 2001.– №10.– С. 24-32.
    152. Радутная Н. О независимости судей // Соц. Законность. – 1989. – №11. – С.9-11.
    153. Терехин В.А. Судебная власть в государственно-правовом механизме обеспечения прав и свобод граждан (вопросы теории и практики): Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01 / Саратовская госуд. академия права. – Саратов, 2001. – 21 с.
    154. Афанасьєва С.И. Конституционно-правовые гарантии принципа независимости судей в Российской Федерации / Дис….канд. юрид. наук. – 12.00.02. – М.: Рос. акад. гос. службы. – 2003. – 205 с.
    155. Куйбіда Р. Механізми впливу на суддю: як їх зламати? // Вісник Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації. – Київ: ВНСА.– 2005. – №2. – С.32-36.
    156. Питер Г. Соломон. Судебная реформа Путина: не только независимость, но и подотчетность судей // Конституционное право: Восточноевропейское Обозрение. – 2002. – № 2. – С.32-38.
    157. Подкопаев С.В. Квалификационные комиссии судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип.72. – С.183-188.
    158. Жуковська О. Судова реформа в Україні: якій їй бути? // Адвокат. – 1996. – № 1. – С.133-135.
    159. Прилуцький С. Незмінюваність суддів – питання теорії і практики // Право України. – 2003. – № 8.– С.48-52.
    160. Тальберг Д.Г. Русское уголовное судопроизводство: Пособие к лекциям. – Т.1. – К., 1889. – 234 с.
    161. Яковлєв В.Ф. Статус судьи есть статус власти // Государство и право. – 2004.– № 11.– С. 5-9.
    162. Шибанов А.С. Несменяемость судей в России: 1864– 1917 гг.: Автореф. дис…канд. юр. наук: 12.00.01/ Сарат. госуд. акад. права. – Саратов, 2001. – 25 с.
    163. Конституции зарубежных государств: Учебн. Пособ., 2– е изд., исправ. и доп. – М., 1997. – 586 с.;
    164. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К., 1996. – 544с.
    165. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посіб. для всіх / Пер. з англ. – К., 1993. – 182 с.
    166. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. (у 3– х кн.) – Кн.1. – К., 2001. – 218 с.
    167. Футей Б.А. Добір суддів Сполучених Штатів Америки за освітніми і фаховими ознаками // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С.58-61.
    168. Чичерин Б. Курс государственной науки. Политика – Ч.III – М., 1898 – 514 с.
    169. Півненко В. Щодо завдань, функцій та незалежності органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2.– С.20-21.
    170. Толочко О.М. Деякі шляхи удосконалення гарантій незалежності суддів // Юридичний журнал. – 2005. – № 10 (40). – С.100-103.
    171. Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
    172. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 12(52). – С.18-22.
    173. Бойко В.Ф. Суддя як центральна фігура в судовій реформі // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4. – С. 4-5.
    174. О статусе судей в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 26 июня 1992 г. № 3132– I // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – № 30. – Ст.1792.
    175. Стецовський Ю.И. Судебная власть. – М.: Дело, 1999. – 400 с.
    176. Изварина А.Ф. Судебная власть в Российской Федерации. – Ростов н/Дону: Издательский центр «Март», 2001. – 344 с.
    177. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів: Автореф. Дис …. канд. юрид. наук: 12.00.10. / Нац. юрид. акад. України. – Харків, 2003. – 20 с.
    178. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Харків: «ІНЖЕК», 2003. – 192 с.
    179. Виноградова Л. Про вдосконалення порядку притягнення суддів до цивільно-правової, кримінально-правової, адміністративної відповідальності // Юридична Україна. – 2005.– №4.– С.82-88.
    180. Терехин В. Судебная власть должна быть сильной и авторитетной // Российская юстиция. – 1999. – №2. – С.11-13.
    181. Колбая Г.Н. Закон, умаляющий независимость судей, не может быть принят // Журнал российского права. – 1999. – №12. – С.95-97.
    182. Азрал'ян Б.П. Про стан захисту працівників суду та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №5. – С.35-37.
    183. Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С.20-24.
    184. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 193 с.
    185. Байдуков В.А. Обеспечение судебной власти в деятельности районного суда: Дис…канд. юр. наук: 12.00.11. – Уральская госуд. юрид. академия. – Екатеринбург, 1998. – 187 с.
    186. Хачатурян Д.М. Независимость судей в Республике Армения: судоустройственные и уголовно-процессуальные гарантии. – Ереван, 2001. – 250 с.
    187. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 12 квітня 1996 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972– 2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка.– К.: Видавництво А.С.К., 2003.– С. 23 – 30.
    188. Мульченко В. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного // Право України. – 2004.– № 7. – С.75-79.
    189. Юрченко В.В. Проблеми реалізації судової реформи в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 4. – С.70-74.
    190. Стефанюк В. Розпочалася широкомасштабна реформа судової гілки влади» // Закон і бізнес. – 2002. – № 3. – 16 березня.
    191. Ермошин Г.Т. Организационное обеспечение деятельности суда (судебное администрирование) в контексте реализации принципа самостоятельности судебной власти // Российская юстиция. – 2005. – № 3. – С.2-9.
    192. Клеандров М.И. Статус судьи: Учебное пособие. – Новосибирск: Наука. Сибирская издательская фирма РАН, 2000. – 444 с.
    193. Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції та реформування судової системи України // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №11. – С.9-11.
    194. Константий О.В. Організаційно-кадрове забезпечення судової влади як умова кваліфікованого і оперативного правосуддя в Україні // Всеукраїнська незалежна асоціація. – Київ: ВНСА.– 2005.– №2.– С.30– 31.
    195. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. – 2002. – №3. – С.6.
    196. Правосуддя у дзеркалі року минулого // Юридичний вісник України. – 2002. – № 11. – С.11.
    197. Вісник Верховного Суду України. – 1999. – №4. – С.11-14.
    198. Пилипчук П.П. Належне фінансування судової влади як одна з гарантій самостійності судів і незалежності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1. – С. 4-8.
    199. Судьям пообещали денег // Юридическая практика. – 2002. – № 44. – С.1.
    200. Хандурін М. Реформа судів і судочинства в Україні не відповідає стандартам Ради Європи // Україна молода. – 2003. – 10 липня.
    201. Стрижак А.А. Державна судова адміністрація України як орган організаційного забезпечення діяльності судової системи. – Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 11 (63).– С.44-47.
    202. Колоколов Н.А. Судебная реформа: некоторые проблемы судоустройства, уголовного права и процесса (сборник статей). – Курск, 1999. – 120 с.
    203. Новий законопроект про судоустрій блокує виконавча влада? // Юридичний вісник України. – 2000. – 8-14 червня. – С.5.
    204. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 по справі про рівень пенсії ї щомісячного довічного грошового утримання // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 5. – С.48-55.
    205. Кривенко В.В. Новим Законом України “Про судовий устрій” має бути визначено правові засади діяльності органів суддівського самоврядування” // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – С.3-6.
    206. Проблемы укрепления судейской независимости // Советская юстиция. – 1990. – №4. – С.10-13.
    207. Кононенко В.І. Неупередженість суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С.58-59.
    208. Радутная Н.В. Этика судьи // Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2002. – С.8-106.
    209. Ликас А.Л. Культура правосудия. – М.: Юрид. лит., 1990. – 212 с.
    210. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия. – М., 1996. – 156 с.
    211. Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції // Право України. – 2000. – №6. – С.5-9.
    212. Профессиональная этика судей (опыт США) // Российская юстиция. – 1995. – №3. – С.51-53.
    213. ABA Code of Judicial Conduct (1972) // Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn.: West Publishing Co., 1992. – P.823– 838.
    214. ABA Model Code of Judicial Conduct (1990) // Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn.: West Publishing Co., 1992. – P.788– 822.
    215. Российско-Американский семинар для представителей судов и представителей квалификационных коллегий судей субъектов Российской Федерации «Подбор судей, судейская этика и дисциплина» // Государство и право. – 1999. – №6. – С. 97-119.
    216. Марков О. Нравственные начала судейской профессии (опыт и размышления) // Российская юстиция. – 2001. – №11. – С.43-45.
    217. Кодекс судейской этики // Российская юстиция. – 2003. – № 4. – С.66-67.
    218. Ткачев В. От кодекса чести судьи к Кодексу судейской этики // Российская юстиция. – 2003. – № 4. – С.68-69.
    219. Як посварилися дві правові інституції // Юридичний вісник України. – 2002. – №15. – С.2.
    220. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 1997 року. – С.21-30.
    221. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С.24.
    222. Кодекс чести судьи Российской федерации // Советская юстиция – 1993. – № 23. – С.31.
    223. Сайт Верховної Ради України http://www.rada.gov.ua
    224. Вступне слово В. Бойко // Кодекс професійної етики суддів. – К.: Рада суддів України, 2000. – С.5.
    225. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
    226. Клеандров М. Нужен федеральный закон о проверке кандидатов в судьи // Российская юстиция. – 2000. – №11. – С.51-53.
    227. Клеандров М.И. Социально-психологические и морально- этические проблемы формирования судейского корпуса // Журнал российского права. – 1999. – №12. – С.48-52.
    228. Євдокимов В. Запобігання корупції серед суддів: правові проблеми // Право України. – 1999. – №5. – С.55.
    229. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2000. – 256 с.
    230. Клеандров М.И. О совершенствовании механизма отбора кандидатов в судьи и наделении их судейскими полномочиями // Государство и право.– 2005.– № 5. – С.86– 92.
    231. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 24 – Ст.265.
    232. Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С.24.
    233. Кобликов А.С. Юридическая этика. – М.: НОРМА – ИНФА • М, 2000. – 168 с.
    234. Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам– Київ: Українсько– Американське бюро захисту прав людини, 1996. – С.28– 31.
    235. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Практическое пособие. – М.: Юрайт, 2000. – 501 с.
    236. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. – 1999. – №7. – С.2– 4; Российская юстиция. – 1999. – №8. – С.2– 4; №9. – С.5– 6.
    237. Штаатс Й.– Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи. – М.: Российская академия правосудия, 2002. – С.131-165.
    238. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе. – М., 1956. – С.26.
    239. Кармазін Ю.М. Добір кадрів на посади суддів – одне з головних завдань кваліфікаційних комісій // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2. – С.60.
    240. Бойков А.Д. Судебная реформа: обретения и просчеты // Государство и право. – 1994. – №6. – С.14.
    241. Московские ведомости. – 1885. – 5 сентября. – № 245.
    242. Підсумки VII з’їзді суддів України // Вісник Верховного Суду України. – 2005.– №11 (63).– С.4-32.
    243. У Раді суддів України // Юридичний вісник України. – 2002. – № 18-19. – С.2-5.
    244. Лебедев В. Судейская беспристрастность и социальный контроль за судом // Российская юстиция. – 2001. – № 6. – С.3-9.
    245. Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. – 2001. – №11. – С.31-33.
    246. Савенко М.Д. Забезпечення незалежності суду – важливий напрям судово-правової реформи в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18– 19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С.36.
    247. Дженис М., Кэй Р., Бредли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии): Пер. с англ. – М.: Права человека, 1997. – 640 с.
    248. Радутная Н. Формирование состава народных заседателей // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – С.13-16.
    249. Народный заседатель – Судья! Сборник нормативных актов и методических материалов. – Харьков: «Ксилон», 2001. – 284 с.
    250. Радченко В.И. Судебная реформа в России // Журнал российского права. – 1999. – №1. – С.65-69.
    251. Русанова І.О. Проблеми організації суду присяжних в Україні. Автореф. дис....канд. юрид. наук.: 12.00.10. – Х.: НЮАУ– 2003. – 20 с.
    252. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С.157-159.
    253. Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей: за и против // Российская юстиция. – 2001. – №11. – С.24-26.
    254. Терехин В. Судейская дисциплина: от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. – 1999. – №8. – С.10-12.
    255. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск.: Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1972. – Т.1. – 396 с.
    256. Марков О. Реформа квалификационных коллегий судей: какую роль отведут общественности? // Российская юстиция. – 2001. – №7. – С.19-21.
    257. Положение о квалификационных коллегиях судей // Ведомости Съезда народных депутатов Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – №24. – Ст.856.
    258. Об органах судейского сообщества в Российской Федерации: Федеральный Закон РФ от 14 марта 2002 г. № 30 – ФЗ // Собрание законодательс
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины