ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРІВ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРІВ
  • Кол-во страниц:
  • 183
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ПЛАН



    ВСТУП.................................................................................................................3


    РОЗДІЛ 1.
    СУТНІСТЬ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРОКУРО-РІВ..10
    1.1. Поняття та зміст службової дисципліни прокуро-рів.............................10
    1.2. Засоби забезпечення службової дисципліни прокуро-рів......................39
    1.2.1. Дисциплінарна відповідальність прокурорів як вид дисциплінарної ві-дповідальності.................................................................................................45
    1.2.2. Особливості дисциплінарної відповідальності прокуро-рів..................56
    Висновки до першого розді-лу...........................................................................75


    РОЗДІЛ 2.
    МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРОКУРО-РІВ...................................................................................................77
    2.1. Підстава дисциплінарної відповідальності прокурорів...........................77
    2.2. Порядок дисциплінарної відповідальності прокурорів………………..104
    2.3. Проблеми реалізації дисциплінарної відповідальності проку-рорів......151
    Висновки до другого розді-лу..........................................................................162


    ВИСНОВ-КИ....................................................................................................165

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕ-РЕЛ....................................................170

    ДОДАТО-К........................................................................................................183
    ВСТУП



    Актуальність теми. Людина, її права і свободи є найвищою соціальною цінністю, а їх захист представляє собою одне з пріоритетних завдань держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3 Конституції України). Таке положення Основного Закону країни актуалізує функціонування правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян.
    Особливе місце в зазначеному механізмі відводиться системі органів прокуратури. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, окрім іншого, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними правовими актами щодо соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина (п.2 ст.4 Закону України «Про прокуратуру»).
    Виконання покладених на органи прокуратури завдань можливо лише за умови належного виконання прокурорсько-слідчими працівниками службових обов’язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету прокуратури, ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання її соціальної ролі – гаранта законності, захисника законних прав і свобод людини. У цьому зв’язку підвищення й підтримання авторитету прокуратури як гаранта законності в суспільстві найтіснішим чином пов'язано із забезпеченням дисципліни її посадових осіб.
    Одним із засобів забезпечення службової дисципліни прокурорів і слідчих є застосування (можливість застосування) заходів дисциплінарного впливу. Це не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями дисципліни.
    Разом із тим, незважаючи на велике значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні професійної дисципліни, дослідження її сутності й механізму реалізації з урахуванням специфіки правового становища прокурорсько-слідчих працівників ще не провадилося. Не було сформульовано й понятійного апарату даного правового інституту. Ситуація, що склалася, призводить до стримування вдосконалення правової бази дисциплінарної відповідальності, матеріальних і процесуальних норм, які забезпечують її реалізацію. Наслідком цього є помилки в правозастосовній діяльності при реалізації дисциплінарно-владних повноважень.
    Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: відсутністю теоретичних розробок зазначеної проблеми; недосконалістю законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників; необхідністю вдосконалення правозастосовної практики в цій сфері, в тому числі забезпечення її єдності.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри організації судових і правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація №0186.0.099031).
    Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках учених – представників загальної теорії держави і права, адміністративного і трудового права, кримінально-процесуального права, теорії прокурорської діяльності, а також інших галузей права. Зокрема, йдеться про роботи С. Алексєєва, С. Братуся, П. Васькова, В. Венедиктова, Д. Гавриленка, В. Горшеньова, Ю. Денисова, О. Лейста, Г. Нестерової, О. Ноздрачова, О. Петеліна, І. Петрухіна, І. Самощенка, В. Смирнова, Ю. Старилова, Л. Сироватської, М. Фарукшина, М. Шиндяпіної та ін.
    Безпосередньо до аналізу окремих аспектів проблем дисциплінарної відповідальності прокурорів у своїх роботах різного часу зверталися І. Артеменко, Ю. Адушкін, В. Долежан, І. Картузова, І. Назаров, С. Подкопаєв, Ю. Полянський, О. Толочко та ін. Спеціальних комплексних досліджень, присвячених сутності, механізму реалізації цього виду відповідальності прокурорів та слідчих, у вітчизняній юридичній літературі немає.
    Дослідження здійснювалося з урахуванням дисциплінарної практики органів прокуратури України за 2003-2005 роки включно.
    Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є науковий аналіз інституту дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, проблем його реалізації; формування теоретичних положень, практичних висновків, спрямованих на розвиток і вдосконалення даного правового інституту (законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників, і практику його застосування).
    Відповідно до цього дисертант зосередив увагу на виконанні таких основних завдань:
    – дослідження змісту службової дисципліни прокурорів і засобів її забезпечення;
    – виділення гарантій справедливої й об’єктивної реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників;
    – удосконалення понятійного апарату правового інституту дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників;
    – з’ясування підстав притягнення до даного виду юридичної відповідальності;
    – вивчення стадій дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників
    – аналіз законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників;
    – розробка конкретних практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення дисциплінарного законодавства, з метою підвищення ефективності його впливу на дану категорію службовців.
    Об'єктом дослідження є інститут юридичної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.
    Предмет дослідження – сутність і механізм реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.
    Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом застосовувався широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методологічною основою останнього є універсальні методи діалектики, які використовувалися на всіх етапах для розкриття сутності дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників та особливостей механізму її реалізації.
    На окремих етапах дослідження автор застосовував спеціальні методи: логічний – для формулювання в дослідженні понять «стандарти професійної діяльності й поведінки прокурорсько-слідчих працівників», «службова дисципліна», «дисциплінарний проступок прокурора і слідчого», «проступок, що ганьбить прокурорсько-слідчого працівника»; структурно-функціональний – для з’ясування значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні службової дисципліни прокурорсько-слідчих працівників; формально-юридичний – при аналізі юридичних норм відповідних законів, що закріплюють дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, а також правозастосовної діяльності суб’єктів дисциплінарної влади при здійсненні дисциплінарних повноважень; порівняльно-правовий – у співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав; метод кількісного і якісного аналізу – з метою встановлення ефективності норм, що регулюють дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає передусім у тому, що дисертація є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням сутності, механізму реалізації й особливостей дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.
    Наукова новизна одержаних результатів знайшла свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках дисертації, що виносяться на захист.
    1. Уперше з урахуванням міжнародних стандартів у галузі прокурорської діяльності розкрито зміст службової дисципліни прокурорів.
    2. Досліджено сутність дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.
    3. Сформульовані й науково обґрунтовані гарантії, що сприяють справедливій реалізації дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників. Такими гарантіями виступають: точне визначення підстав відповідальності, встановлення термінів притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (змагальні засади, можливість оскарження рішення, особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу).
    4. Уперше комплексно досліджено підставу дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.
    5. Сформульовано понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, зокрема, поняття: «службова дисципліна», «індемнітет прокурора і слідчого», «дисциплінарний проступок прокурора і слідчого», «поступок, що ганьбить прокурорсько-слідчого працівника», та ін.
    6. Оптимізовано процедуру притягнення прокурорів і слідчих до дисциплінарної відповідальності. Запропоновано закріплення стадій дисциплінарного провадження й розкрито їх зміст.
    7. Обґрунтовано пропозицію створення в системі органів прокуратури дисциплінарних комісій – колегіальних органів, які повинні займатися вирішенням питань про дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників.
    8. Висловлено нові пропозиції і представлено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалювання законодавчого регулювання інституту дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників та практики його застосування.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація містить обґрунтовані висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює дисциплінарну відповідальність прокурорсько-слідчих працівників.
    Практична значущість дослідження полягає також у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
    – у сфері науково-дослідницької діяльності (дисертація може стати матеріалом для подальшого дослідження загальних і спеціальних питань дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників);
    – у навчальному процесі (опрацьовані положення й висновки можуть бути використані під час читання лекційних курсів, проведення практичних занять, у науково-дослідницькій роботі студентів);
    – в учбово-методичній діяльності (запропоновані положення й висновки можуть послужити вдосконаленню навчальних програм, при підготовці підручників і навчально-методичних посібників)
    – у правозастосовній сфері (в діяльності суб’єктів дисциплінарної влади).
    Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2006 р.).
    Деякі висновки, наведені в дослідженні, були оприлюднені й обговорені на міжнародній науково-практичній конференції «Роль захисника в досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту» (м. Харків, 2006 р.).
    Крім того, теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Академії прокуратури України (м. Київ).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, та 2-х тезах доповідей на вказаних науково-практичних конференціях.
    Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета й логіки дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, що включають п'ять підрозділів і два пункти, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 161 найменування і займає 13 сторінок, і додатку. Загальний обсяг дисертації – 183 сторінки.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні сутності дисциплінарної відповідальності прокурорів, підстав і порядку її реалізації, виявленні особливостей механізму реалізації, формулюванні понятійного апарату даного правового інституту. Головними науковими і практичними результатами роботи є наступні висновки:
    1. Виконання покладених на органи прокуратури завдань можливо лише за умови належного дотримання прокурорсько-слідчими працівниками службових обов’язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету прокуратури, ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють її соціальну роль як гаранта законності, захисника законних прав та свобод людини й інтереси держави. У цьому зв’язку підвищення й підтримання авторитету прокуратури як гаранта законності в суспільстві найтіснішим чином пов'язано із забезпеченням дисципліни її посадових осіб.
    2. Службова дисципліна прокурорсько-слідчих працівників становить собою комплексне правове явище і складається з двох елементів: а) відповідних правил (стандартів), які з урахуванням особливостей функціональної спрямованості прокурорської діяльності визначають і встановлюють модель належної поведінки працівника, і б) фактичного дотримання таких стандартів (правил) прокурором у своїй професійній діяльності й у позаслужбовий час.
    За предметом регулювання правила (стандарти), що становлять зміст службової дисципліни прокурорів, можна класифікувати на: а) загальні (особистісні), що визначають і встановлюють належні (необхідні) для прокурорської роботи моральні якості; б) ті, що регулюють службову діяльність і поведінку прокурорів; в) ті, що регулюють позаслужбову діяльність і поведінку прокурорів.
    3. Одним із засобів забезпечення службової дисципліни прокурорів і слідчих є застосування (можливість застосування) заходів дисциплінарного впливу. Це не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями дисципліни.
    Дисциплінарна відповідальність прокурорів – це спеціальний вид дисциплінарної відповідальності, яка, у свою чергу, є видом відповідальності юридичної. Її сутність полягає в перетерплюванні порушником службової дисципліни несприятливих позбавлень морального, матеріального чи організаційного характеру. У результаті застосування заходів дисциплінарного впливу (або результатом можливості їх застосування) в порушника дисципліни (або потенційного порушника) формується переконання в необхідності недопущення вчинення дисциплінарних проступків (порушень службової дисципліни).
    4. Гарантіями обґрунтованої реалізації відповідальності мають бути: (а) точне визначення її підстав, (б) установлення строків притягнення до відповідальності, (в) належна процедура розгляду питання (змагальна основа, можливість оскарження рішення, особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу).
    5. Суб'єкт відповідальності – прокурорсько-слідчий працівник – визначає її диференціацію з огляду на систему підстав і стягнень, на повноваження суб'єкта дисциплінарної влади тощо. Тому для з’ясування сутнісних особливостей дисциплінарної відповідальності остання розглядається з позиції її суб'єкта і його правового становища.
    6. З урахуванням кола питань, які на сьогодні вирішують органи прокуратури в суспільстві й державі, постає проблема забезпечення певної стабільності в прокурорській системі. Доволі часта зміна керівників органів прокуратури негативно позначається на діяльності; крім того, це призводить до дезорганізації в роботі з кадрами, не сприяє їх закріпленню, іноді має наслідком помилки у вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність підлеглих працівників. Достатньо розумним виходом із зазначеної ситуації є колегіальне вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурорських працівників, а відтак, створення колегіальних суб’єктів дисциплінарної влади в системі органів прокуратури – дисциплінарних комісій на рівні областей і Вищої дисциплінарної комісії. При такій ситуації підвищується об’єктивність у прийнятті рішень, зводиться до мінімуму ризик помилок у цій сфері, а також зменшується текучість кадрів і підвищується стабільність прокурорської системи взагалі.
    Органи, що прийматимуть рішення про доцільність або недоцільність притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності та про вибір конкретного виду дисциплінарного стягнення (спеціальні органи дисциплінарної юрисдикції – дисциплінарні комісії прокуратури), не матимуть повноважень по безпосередньому призначенню прокурорів на посади, а прокурори, у свою чергу, не перебуватимуть з ними у відносинах функціонального підпорядкування. За такого підходу підвищується незалежність прокурорсько-слідчих працівників.
    Дисциплінарні комісії прокуратури – це колегіальні органи в системі органів прокуратури, які наділені стосовно прокурорсько-слідчих працівників державно-владними повноваженнями, спрямованими на вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність.
    7. Підставою дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників є вчинення дисциплінарної проступку – винного, протиправного порушення службових обов'язків, що виражається (а) в порушенні норм Конституції й законів України і виданих на їх підставі й у відповідності з ними наказів і вказівок керівництва, (б) у порушенні обмежень за посадою, а також загальновизнаних моральних вимог.
    Ганебними проступками прокурорсько-слідчих працівників (або такими, що порочать їх) слід вважати дії (бездіяльність) які суперечать положенням Кодексу професійної етики прокурора і дають реальну й достатню підставу вважати, що обов’язок такого працівника чесно, неупереджено й незалежно виконувати свої професійні обов’язки порушено, а також діяння, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя працівника прокуратури.
    Для їх конкретизації необхідно прийняти спеціальний акт – Кодекс професійної етики та поведінки прокурора.
    8. Наявність індемнітету у прокурорсько-слідчих працівників означає неможливість притягнення до дисциплінарної відповідальності (як і до юридичної відповідальності інших видів) за правову позицію по справі, яка знаходиться у впроваджені, засновану на законі й відображену у відповідних процесуальних документах.
    У випадках, коли прокурорсько-слідчий працівник у своїй професійній діяльності виражає протиправні переконання, винно приймає протиправні рішення (порушує законодавство), він має зазнавати законного переслідування, тобто притягатися до юридичної відповідальності, у тому числі й до дисциплінарної.
    9. Слід відмовитися від закріплення терміна «несумлінність», яким оперує законодавець у ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, що має у своєму змісті етичну категорію «нечесність» і характеризує необережну форму вини прокурорсько-слідчих працівників. Нечесність не можна розглядати як елемент необережності, оскільки нечесним можна бути тільки навмисно.
    Не можна говорити і про самовпевненість як вид необережної форми вини прокурорів. Адже якщо прокурор передбачає суспільно шкідливі наслідки своєї дії і легковажно розраховує на їх запобігання, він тим самим усвідомлює й порушення закону, тобто фактично умисно його порушує. Передбачити шкідливість наслідків можна лише при усвідомленні шкідливості дій, бо неможливо, передбачаючи негативні наслідки, абстрагуватися від характеру дій, які тягнуть за собою ці наслідки. У цьому зв'язку доцільно вести мову про недбалість як необережну форму вини, що полягає в неуважному ставленні до своєї роботи. Наслідком такого неуважного (з боку прокурора або слідчого) ставлення можуть бути суспільно шкідливі наслідки.
    10. Наявною є й необхідність законодавчого закріплення системи стадій дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників. Пропонуємо такі стадії: а) перевірка да¬них про ди¬с¬ци¬п¬лі¬на¬р-ний про¬сту¬пок прокурорів (службова перевірка) б) від¬крит¬тя ди¬с¬ци¬п¬лі¬на-р¬но¬го про¬ва¬джен¬ня в) роз¬гляд ди¬с¬ци¬п¬лі¬на¬р¬ної спра¬ви і при¬йн¬ят¬тя рі¬шен-ня; г) виконання рішення по справі; д) оскарження рішення. Крім того, належним чином необхідно розкрити зміст кожної із зазначених стадій.
    11. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідальності характеризується наявністю дефектів у правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників. Зокрема, можна вказати на такі недоліки, як (а) відсутність урегульованості низки процедурних моментів (неповнота правового регулювання) і (б) недостатня чіткість у викладенні існуючих законодавчих приписів, що призводить до помилок і зловживань у правозастосуванні.
    Хоча в цілому проект Закону України «Про Дисциплінарний статут прокуратури України» містить низку нововведень і положень, спрямованих на вдосконалення існуючого порядку притягнення прокурорсько-слідчих працівників до дисциплінарної відповідальності, у той же час він має й недоліки, які потрібно терміново усунути. Крім того, норми, що регулюють підстави й порядок дисциплінарного провадження щодо прокурорів і слідчих (взагалі інститут дисциплінарної відповідальності) необхідно розмістити в одному нормативному акті – Законі Україні «Про прокуратуру», передбачивши, наприклад, розділ «Дисциплінарна відповідальність». Це відповідає вимогам законодавчої техніки й повністю узгоджується з положенням пунктів 14 і 22 ч.1 ст. 92 і ст. 123 Конституції України, згідно з якими виключно законами визначаються, по-перше, організація й діяльність прокуратури, по-друге, – діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, а також відповідальність за них.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – Х.: Вища шк., 1981. – 192 с.
    2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1376 с.
    3. Ведерников Л.М. Служебная дисциплина в органах внутренних дел и средства ее обеспечения. – Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 – М.: Моск. юрид. ин-т МВД России, 1996. – 185 с.
    4. Тюрин С.С. Дисциплинарная ответственность военнослужащих вооруженных сил Украины. – Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 – Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2002. – 212 с.
    5. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.
    6. Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Рос. юстиция. – 1999. – № 8. – С.10-12.
    7. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2003. – 192 с.
    8. Васьков П.Т. Государственная дисциплина в СССР. – М. Госюриздат, 1960. – 146 с.
    9. Цветков В.В., Щербак А.И. Дисциплина и ответственность в аппарате государственного управления. – К.: Наук. думка,1985. – 223 с.
    10. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина сущность, функции, значение. – Мн.: Наука и техника, 1988. – 327 с.
    11. Про прокуратуру: За¬кон Ук¬ра¬ї¬ни від 05.11.1991 р., № 1790-XII  Ві-до¬м. Ве¬р¬хо¬в. Ради Ук¬ра¬ї¬ни. – 1991. – №53. – Ст.793.
    12. Дисциплінарний статут прокуратури України: Пост. Верхов. Ради України від 06.11.1991 р., № 1796-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 4 – Ст.15.
    13. Синявська О.Ю. Засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2001. – 20 с.
    14. О прокуратуре в Российской Федерации: Федеральный закон от 17.01.1992 г., № 2202-I // www.genproc.gov.ru (Офиц. Веб-сайт Генпрокуратуры РФ).
    15. Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру”, що внесено народними депутатами України Кармазіним Ю.А і Потебеньком М.О., // www.rada.gov.ua (Інтернет-сайт Верхов. Ради України).
    16. Филин Л.Н. Логическая структура классификации // Философ. науки. – 1971. – № 3 – С.74-82.
    17. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 367 c.
    18. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури. – Донецьк: Донеччина, 2001. – 272 с.
    19. Винокуров С.В. Становлення нової моделі прокуратури // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 38. – 24-30 вер. – С.1-4.
    20. Медведько О. Європейське майбутнє прокуратури України // Уряд. кур’єр. – 2006. – № 71. – 14 квіт.
    21. Конституция Республики Болгария // Конституции государств Европы: В 3-х т. – Т.1 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – С.394-422.
    22. Конституция Грузии // Конституции государств Европы: В 3-х т. – Т.1 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – С.723-750.
    23. Конституция Республики Молдова // Конституции государств Европы: В 3-х т. – Т.2 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – С.548-576.
    24. Конституция Литовской Республики // Конституции государств Европы: В 3-х т. – Т.2 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – С.332-362.
    25. Ільковець Л.Б., Бурдоль Є.П., Коваленко О.В. Прокуратура Литовської Республіки: досвід реформування // Радник юстиції. – 2006. – № 1. – С.42-47.
    26. Конституція України  Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
    27. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1984 – 152 с.
    28. Проект Кодексу професійної етики та поведінки прокурора // http://www.uap.org.ua (Веб-сайт Укр. асоціації прокурорів).
    29. Керівні принципи щодо ролі держобвинувачів (1990) // http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/people-who-make-a-trial/index.html.
    30. Норми професійної відповідальності та основні права й обов’язки прокурорів (1999) // http://www.uap.org.ua (Веб-сайт Укр. асоціації прокурорів).
    31. Рекомендація R (2000) 19 Ради Європи щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства // http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/prosecutors-part-in-the-system-of-criminal-trials/index.html.
    32. Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (2005) // Див. джерело в Інтернет http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/evropeyski-instrukziyi-z-pitan-etiki-ta-povedinki-рrokuroriv/index.html.
    33. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. – Ростов н/Д: Изд. центр «МарТ», 2000. – 256 с.
    34. Етичний кодекс прокурорів Латвії (17.06.1998 р.) // http://www.uap.org.ua (Веб-сайт Укр. асоціації прокурорів).
    35. Проект Кодексу прокурорів служби громадського обвинувачення Північної Ірландії (13-15.10.2004 р.) // Джерело в Інтернеті: http://www.coe.int/prosecutors/.
    36. Кодекс поведінки органів прокурорського нагляду Нідерландів (2000 р.) // Проект Кодексу професійної етики та прокурора. Документи, використані при його підготовці. – К.: Генпрокуратура України, 2005.
    37. О прокуратуре Республики Беларусь: Закон Республики Беларусь // Джерело в Інтернеті: nadzor.pk.ru/history/showhist.php?his_range=2&his_id=61.
    38. О прокуратуре: Органический закон Грузии // www.parliament.ge (Офіц. Веб-сайт Парламенту Грузії).
    39. О прокуратуре: Закон Республики Молдова // Джерело в Інтернеті: nadzor.pk.ru/history/showhist.php?his_range=2&his_id=68.
    40. Моральний кодекс Угорської Асоціації прокурорів // Див. джерело в Інтернеті: http://www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/hap-moral-laws/index.html.
    41. Кони А.Ф. Избранные произведения. – М.: Госюриздат, 1956. – Т.2. – 533 с.
    42. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство Пособ. к лекциям. – Изд. 3-е. – Пг. Изд. Юрид. кн. склада «Право», 1916. – 597с.
    43. Кодекс законів про працю України: Затв. Законом України від 10.12.1971 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст.375.
    44. Середа Г. Академія прокуратури України на шляху реалізації новітніх освітніх технологій // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С.126-128.
    45. Кашанина Т.В., Кашанин А.В. Основы российского права. – М.: Норма, 2001. – 800 с.
    46. Шишкін В.І. Забезпечення прав людини в судочинстві США (Організаційні і процесуальні засади). – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
    47. Нестерова Г.А. Дисциплинарная ответственность по советскому административному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / МГУ. – М., 1988. – 23 с.
    48. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М. Изд-во БЕК, 1996. – 698 с.
    49. Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одес. гос. юрид. акад. – Одесса, 1999. – 180 с.
    50. Ноздрачёв А.Ф. Государственная служба Учебник для подготовки госслужащих. – М. Статут, 1999. – 592 с.
    51. Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих // Право и политика. – 2001. – № 9. – С.57-73.
    52. Полянський Ю. Щодо змісту майбутнього Дисциплінарного статуту прокуратури України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С.69-74.
    53. Толочко О., Подкопаєв С. Удосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності прокурорів // Вісн. прокуратури. – 2006. – № 2. – С.69-75.
    54. Долежан В.В. Прокуратура потребує демократичного Дисциплінарного статуту // Радник юстиції. – 2006. – № 1. – С.13-16.
    55. Артеменко І.О. Дисциплінарний статут не знаряддя службових розправ над принциповими прокурорами та слідчими // Радник юстиції. – 2006. – № 1.– С.17-20.
    56. Смирнов В.Н. Понятие дисциплинарной ответственности  Правоведение. – 1969. – № 3. – С.52-61.
    57. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М. Юрид. лит., 1976. – 216 с.
    58. Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учеб. пособ. – Омск: Омск. высш. шк. милиции, 1976. – 119 с.
    59. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. – М. Наука, 1987. – 114 с.
    60. Пыльд Ю.А. Дисциплинарная ответственность работников плавающего состава судов морского флота СССР: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Тартус. гос. ун-т. – Тарту, 1987. – 248 с.
    61. Бобылев А.И. Некоторые проблемы юридической ответственности // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – №2. – С.73-79.
    62. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
    63. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240с.
    64. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (Социологический и юридический аспекты). – Л. Изд-во ЛГУ, 1983. – 142 с.
    65. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
    66. Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности Учеб. пособ. – М. Кн. мир, 1998. – 168 с.
    67. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 387с.
    68. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М. Госюриздат, 1961. – 381 с.
    69. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении – М. Юрид. лит., 1974. – 351 с.
    70. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Сущность юридической ответственности в советском обществе. – М.: Знание, 1974. – 44 с.
    71. Общая теория государства и права: Акад. курс: В 2-х т. / Под ред. М.Н. Марченко. – Т. 2: Теория права. – М. Зерцало, 1998. – 640 с.
    72. Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. – М. Юристъ, 1999 – 592 с.
    73. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Учебник. – Свердловск Свердл. юрид. ин-т., 1964. – Вып.2 – 226 с.
    74. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск. Свердл. юрид. ин-т, 1972. – Т.1. – 396 с.
    75. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Сов. гос-во и право. – 1972. – № 9. – С. 34-43.
    76. Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве // Вопр. теории сов. права. – Новосибирск, 1966 – С. 38-46.
    77. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М. Юрид. лит., 1972. – 256 с.
    78. Меньшиков В.В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе // Пробл. правоведения. – Новосибирск, 1967. – С.43-46.
    79. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 456 с.
    80. Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина. – Мн.: Наука и техника, 1991. – 149 с.
    81. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев-Одесса. Вища шк., 1982. – 184 с.
    82. Терёхин В. Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Рос. судья. – 2001. – № 7. – С.14-17.
    83. Подкопаев С.В. Дисциплинарная ответственность судей да или нет?  Рос. судья. – 2001. – №4. – С.21,22.
    84. Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей за и против // Рос. юстиция. – 2001. – № 11. – С.24-26.
    85. Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Рос. юстиция. – 2001. – № 11. – С.31-33.
    86. Радутная Н. Покушение на неприкосновенность судьи // Рос. юстиция. – 2001. – № 12. – С.11-12.
    87. Колоколов Н.А. Судебная реформа шаг вперед, два шага назад // Рос. судья. – 2001. – № 12. – С.11-15.
    88. Судейская этика и дисциплина. Подбор судей. Матер. рос.-америк. семинара. – Белгород Высш. квалиф. коллегия судей РФ, 1998. – Ч.1.
    89. О прокуратуре: Закон Азерб. Республики // http: //www.meclis.gov.ua (Офіц. Веб-сайт Парламенту Азербайджану).
    90. О прокуратуре: Закон Республики Армения // http: //www.parliament.am (Офіц. Веб-сайт Парламенту Вірменії).
    91. О поощрении и дисциплинарной ответственности прокуроров и следователей Прокуратуры: Закон Республики Молдова от 17.07.1996 г., № 921 // Мониторул Официал. – № 59-60/589 от 12.09.1996.
    92. Положение о поощрении и ответственности работников прокуратуры Республики Таджикистан // http://www.parlament.tj (Офіц. Веб-сайт Парламенту Таджикистану).
    93. Конституция Греции  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Изд. гр. НОРМА-ИНФА • М, 1999 – С.245-294.
    94. Конституция Итальянской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Изд. гр. НОРМА-ИНФА • М, 1999 – С.423-450.
    95. Конституция Французской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Изд. гр. НОРМА-ИНФА • М, 1999 – С.665-684.
    96. Положение о прохождении службы в органах прокуратуры Республики Беларусь: Утв. пост. Верхов. Совета Респ. Беларусь от 25.06.1996 г., 396-XIII // Ведом. Верхов. Совета Респ. Беларусь – 1996. – № 24. – Ст.443.
    97. Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – №7. – С.2-4.
    98. Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии): Пер. с англ. – М. Права человека, 1997. – 640 с.
    99. Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право. – Мн.: Наука и техника, 1983. – 135 с.
    100. Смирнов В.Н. Дисциплина труда в СССР Социальные и правовые проблемы. – Л. Изд-во ЛГУ, 1972. – 120 с.
    101. Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву. – М. Юрид. лит., 1974. – 184 с.
    102. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 128 с.
    103. Плюхин Н.В. Виды дисциплинарной ответственности по советскому праву // Сов. гос-во и право. – 1977. – № 2. – С.73-78.
    104. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум, 2000. – 704с.
    105. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури: Дис. … д-ра юрид. наук.: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2001. – 378 с.
    106. Орлюк Г. Прокуратура как государственная служба законности // Юрид. практика. – 1996. – № 1. – С. 3.
    107. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затверджено Законом Української РСР від 28.12.1960 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.15.
    108. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення: Наказ Генпрокурора України від 19.09.2005 р., № 5 гн // Джерело в Інтернеті: http://www.gp.gov.ua (Офіц. Інтернет-сайт Генпрокуратури України).
    109. Ямпольская Ц.А., Шорина Е.В. Административно-правовые вопросы укрепления государственной дисциплины. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 183 с.
    110. Sambhav N. Sankar. Disciplining the Professional Judge // California Law Review. – 2000. – №4. – July. – Р. 1244.
    111. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури; Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Указ Президента України від 05.05.1993 р., N 155/93 // Джерело в Інтернеті: http://www.rada.gov.ua (Офіц. Інтернет-сайт Верхов. Ради України).
    112. Марков О. Реформа квалификационных коллегий судей какую роль отведут общественности // Рос. юстиция. – 2001. – №7. – С.19.
    113. Положение о квалификационных коллегиях судей // Ведом. Съезда народ. депутатов Верхов. Совета РФ. – 1993. – №24. – Ст.856.
    114. Эксперты Совета Европы о статусе судей // Рос. юстиция. – 2001. – № 11 – С.22,23.
    115. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002 р., № 3018-III // Офіц. вісн. України. – 2002. – №.10. – Ст.441.
    116. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15.01.1998 р., № 22/98-ВР  Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 25. – Ст.146.
    117. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №.45 – Ст.599.
    118. Новый шаг к открытости и гласности // Рос. юстиция. – 2002. – № 11. – С.68,69.
    119. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М. Юрид. лит., 1990 – 176 с.
    120. Малеин Н.С. Правонарушение Понятие, причины, ответственность. – М. Юрид. лит., 1985. – 192 с.
    121. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Изд. гр. ИНФРА М - НОРМА, 1997. – 524 с.
    122. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників органів внутрішніх справ України. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ., 2003 – 269 с.
    123. Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р., № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 24 – Ст.265.
    124. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву Учеб. пособ. – К.: УМК ВО 1989. – 68 с.
    125. Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. – Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1985. – 136 с.
    126. Жилин Г.А. Целевые установки гражданского судопроизводства и проблема судебной ошибки  Гос-во и право. – 2000. – № 3. – С.51-58.
    127. Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник: В 2-х т. – Т. II. – М. Юрид. лит., 1982. – 360 с.
    128. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей взаимосвязи явлений материального мира. – М. Изд-во АН СССР, 1957. – 328 с.
    129. Петрухин И.Л. Правосудие время реформ. – М. Наука, 1991. – 208 с.
    130. Наумов А.В. Российское уголовное право: Общ. ч. Курс лекций. – М. Изд-во БЕК, 1999. – 590 с.
    131. Курс уголовного права: Общ. ч. – Т.1: Учение о преступлении: Учебник для вузов. – М. Зерцало, 1999. – 592 с.
    132. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х. Вища шк., 1975. – 144 с.
    133. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. – М.: Проспект, 2000. – 144 с.
    134. Современный словарь иностранных словю. – СПб. Дуэт, 1994. – 52 с.
    135. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М. Юринформцентр, 1998. – 526 с.
    136. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4-х т. – Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М. Изд-во БЕК, 1995. – 778 с.
    137. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М. Рус. яз., 1985. – 797 с.
    138. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М. Изд. гр. ИНФА • М, 1998. – 790 с.
    139. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р., № 2887-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1993. – № 9 – Ст.62.
    140. Проект Закону “Про Дисциплінарний статут прокуратури”. – К.: Генпрокуратура України, 2005.
    141. Проект Кодексу професійної етики та поведінки прокурора. – К.: Генпрокуратура України, 2005.
    142. Стан дисциплінарної практики органів прокуратури України на 01.01.2004 р.; на 01.01.2005 р.; 01.01.2006 р. – К.: Генпрокуратура України (архів).
    143. Хотенець П.В. Правовий статус адвоката в Україні: Дис … канд. юрид .наук.: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України, 2001. – 206 с.
    144. Долежан В. Кодекс прокурорської етики: яким йому бути? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С.63-68.
    145. Штаатс Й.-Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи. – М.: Рос. акад. правосудия, 2002. – С.131-165.
    146. Толочко О., Подкопаєв С. Професійна поведінка (етика) прокурорів: проблеми нормативного регулювання // Юрид. жур. – 2006. – № 4. – С.115.
    147. Судейская этика и дисциплина. Подбор судей. Матер. рос.-америк. семинара. – Белгород Высш. квалиф. коллегия судей РФ, 1998. – Ч.5.
    148. Кленов Е., Малов В. Рецензия на учебник «Советское трудовое право» (Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. лит., 1966)  Сов. юстиция. – 1967. – № 12. – С.29-30.
    149. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 172 с.
    150. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И. Антоновой и Б.И. Кожохина. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 152 с.
    151. Law of Georgia “On Disciplinary Responsibility and Disciplinary Prosecution of Judges of Common Courts of Georgia” // www. parliament.ge; by Title in English / website Parliamnet of Georgia.
    152. Морщакова Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о дисциплинарной ответственности судей  Пробл. совершенствования сов. законодательства. – М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1987. – Вып.32-33. – С.184-198.
    153. Рішення Конституційного Суду України від 21.05.2002 р., № 1-3/2002 (Справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») // Вісн. КС України. – 2002. – № 3. – С.4-15.
    154. Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ Укр.-америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С.28-31.
    155. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 02.02.1994 р., № 3911-XII  Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №22. – Ст.140.
    156. Калужный С.А. Объяснения нарушителя трудовой дисциплины (правовые вопросы)  Правоведение. – 1986. – № 6. – С.67,68.
    157. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 с.
    158. Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права. – М. Юрид. лит, 1981. – 167 с.
    159. Надеев Р. Законотворческие ошибки  Рос. юстиция. – 2001. – №5. – С.20-22.
    160. Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2004 р., по справі № 1-25/2004 (Справа про Дисциплінарний статут прокуратури) // Вісн. КС України. – 2004. – № 3.
    161. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Свердловск. Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1973. – Т.2.– 402 с.
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины