Пацкан Наталія Василівна Організаційно-правові засади доступу до адвокатської діяльності

Краткое описание

Пацкан Наталія Василівна, аспірант кафедри право­суддя Київського національного університету імені Тара­са Шевченка: «Організаційно-правові засади доступу до адвокатської діяльності» (12.00.10 - судоустрій; прокура­тура та адвокатура). Спецрада Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ПАЦКАН НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 347.965.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСТУПУ ДО АДВОКАТСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________________ Н.В. Пацкан
Науковий керівник:
Яновська Олександра Григорівна
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 14
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ
ДОСТУПУ ДО АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 23
1.1 Поняття та значення доступу до адвокатської діяльності в
Україні 23
1.2 Становлення та історичний розвиток нормативного
регулювання доступу до адвокатської діяльності в світі та Україні 40
1.3 Гарантії доступу до адвокатської діяльності в Україні 65
Висновки до першого розділу 83
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДОСТУПУ ДО
АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 87
2.1 Поняття та структура правового механізму доступу до
адвокатської діяльності 87
2.2 Нормативно-правове регулювання доступу до адвокатської
діяльності 105
2.3 Стандартизація доступу до адвокатської діяльності в Україні за
європейськими зразками 116
Висновки до другого розділу 129
РОЗДІЛ 3 ПОРЯДОК НАБУТТЯ СТАТУСУ АДВОКАТА В
УКРАЇНІ 132
3.1 Правове регулювання стадій процесу набуття статусу адвоката
в Україні 132
3.2 Суб’єктний склад учасників процедури набуття статусу
адвоката 153
Висновки до третього розділу 179
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 203

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження дало змогу вирішити наукове завдання щодо розробки
теоретичних, організаційних та правових засад доступу до адвокатської діяльності
в Україні та сформулювати висновки й пропозиції, що відповідають вимогам
наукової новизни, зокрема:
1. Доступ до адвокатської діяльності – це впорядкована система
організаційно-правових заходів, що за умови дотримання вимог, встановлених
чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, забезпечує
набуття статусу адвоката та гарантує здійснення адвокатської діяльності.
2. Періодизація становлення і розвитку інституту доступу до адвокатської
професії у світі характеризується наступною послідовністю періодів: 1) період
розвитку римського права, що поділяється на два етапи: а) республіканський (ІІІ
ст. до н.е. – 27 р. до н.е.) – відносно вільний доступ до адвокатської професії за
протекції меценатів (патронат); б) імперський етап (27 р. до н.е.– 476 р. н.е.) –
доступ до адвокатської професії супроводжувався присягою, існував перелік осіб,
які не можуть бути адвокатами; 2) середньовічний період, що складається з трьох
етапів: а) з 476 р. н.е. до XIV ст. – доступ до адвокатури дозволявся духовним
особам шляхом складання лише присяги із перевіркою на моральність; б) з XV до
XVI ст. – умовами доступу до адвокатської діяльності було складання особами зі
стану духовенства присяги та внесення такої особи до спеціального списку; в) з
XIV по XVI ст. (у Франції) – доступ до адвокатської професії дозволявся лише
світським особам, які повинні були скласти присягу, довести свою моральність,
підтвердити наявність юридичної освіти і скласти присягу, а також вступити до
лав органів адвокатського самоврядування; 3) «ренесанс» розвитку доступу до
адвокатури (з XVI до XVIII ст.) – доступ до адвокатської професії ускладнюється,
з’являються вимоги щодо освіти, громадянства та стажу; 4) сучасний період
розвитку доступу до адвокатської професії, що має свої особливості у різних
державах світу і характеризується нормативним врегулюванням основних умов
доступу до адвокатської діяльності.
183
Проаналізовано історико-правові джерела і визначено таку періодизацію
становлення та розвитку інституту доступу до адвокатської діяльності в Україні:
1) період польсько-литовської доби (з XIV по XVI ст.) – доступ до професії був
вільний з урахуванням винятків, передбачених Литовськими статутами; 2) період
з XVII по XVIII ст. – розкол України на Правобережну і Лівобережну, що
зумовило продовження дії Литовських статутів та Маґдебурського права на
території правобережної України і царських указів – на території Лівобережної
України; 3) період з 1864 по 1917 рр. – з’являється поняття «адвокат», який діє на
професійних засадах і є самозайнятою особою, висувались вимоги до стажу,
освіти, стану; 4) період занепаду адвокатури (з 1917 по 1922 рр.) – захисником
могла бути будь-яка людина, яка хотіла сприяти у виконанні функцій суду
революційним трибуналом; 5) період нової економічної політики та сталінської
доби (з 1922 по 1932 рр.) – з’явилося «Положення про колегію захисників»,
висувалась вимога партійної приналежності як умова доступу до адвокатської
діяльності; 6) період встановлення вимог до адвоката і обмеження діяльності
адвокатського самоврядування (з 1939 по 1962 рр.) – в адвокатуру могли вступати
лише особи, які мають юридичну освіту або не менше ніж три річний стаж роботи
в якості судді, прокурора, слідчого і юрисконсульта; 7) з 1962 по 1980 рр. – період
партійної залежності самоврядних колегій адвокатів, до адвокатів пред'являлися
вимоги «бути зразком точного і неухильного дотримання радянських законів,
моральної чистоти і бездоганної поведінки»; 8) період реформування
адвокатського самоврядування (з 1980 по 1992-2012 рік і до сьогодні).
3. Гарантії доступу до адвокатської діяльності у широкому розумінні – це
визначені чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність цілі,
завдання та принципи правового регулювання доступу до адвокатської професії,
спрямовані на забезпечення реалізації права особи на набуття статусу адвоката у
встановленому законодавством порядку з дотриманням міжнародних норм,
правил та стандартів.
Гарантії доступу до адвокатської діяльності у вузькому розумінні – це
закріплені в чинному законодавстві правові засоби забезпечення реалізації права
184
особи на вільний вибір професії адвоката та права на заняття адвокатською
діяльністю, за умови дотримання такою особою вимог чинного законодавства,
моральних та етичних правил доступу до адвокатської діяльності.
Гарантії доступу до адвокатської діяльності за критерієм їх функціональної
спрямованості у системі доступу до адвокатської діяльності поділяються на
нормативно-правові та організаційно-правові. До нормативно-правових гарантій
віднесено: 1) встановлення на законодавчому рівні єдиного порядку доступу до
адвокатської діяльності; 2) законність та обґрунтованість рішень органів та
уповноважених осіб адвокатури при наданні доступу до адвокатської діяльності;
3) прозорості доступу до адвокатської діяльності; 4) взаємної відповідальності
осіб, що мають намір стати адвокатами, та уповноважених осіб, які приймають
рішення про надання доступу до адвокатської діяльності. Організаційноправовими гарантіями доступу до адвокатської діяльності є: 1) об’єктивність та
неупередженість під час забезпечення доступу до адвокатської діяльності;
2) привілея професійності при доборі до адвокатури; 3) відсутність дискримінації
при доборі до адвокатури.
4. Правовий механізм доступу до адвокатської діяльності – це визначена на
нормативному рівні, цілісна, взаємопов’язана система правових засобів, основним
завданням якої є забезпечення реалізації права на здійснення адвокатської
діяльності та усунення перешкод щодо його здійснення.
Структуру правового механізму доступу до адвокатської діяльності
складають наступні елементи: 1) нормативно-правове забезпечення доступу до
адвокатської діяльності (правові норми, що регулюють правовідносини у сфері
доступу до адвокатської діяльності); 2) права та обов’язки особи, яка бажає
отримати доступ до адвокатської діяльності; 3) повноваження органів
адвокатського самоврядування, які забезпечують доступ до адвокатської
діяльності; 4) юридична відповідальність учасників процедури доступу до
адвокатської діяльності; 5) заборони, встановлені чинним законодавством
України про адвокатуру та адвокатську діяльність (щодо здійснення певних видів
діяльності та вимоги щодо несумісності); 6) процедури доступу до адвокатської
185
діяльності, врегульовані чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську
діяльність; 7) гарантії доступу до адвокатської діяльності; 8) процедурні строки
доступу до адвокатської діяльності.
5. Нормативно-правові засади доступу до адвокатської діяльності мають
свої особливості, а саме: 1) нормативно-правові засади доступу до адвокатської
діяльності передбачені як на міжнародному, так і на національному рівнях;
2) значну роль у їх системі відіграють рішення органів адвокатського
самоврядування, а не акти загальнодержавного рівня; 3) нормативно-правові
засади в цілому перебувають у стані перманентного реформування.
6. Міжнародні стандарти доступу до адвокатської діяльності передбачають:
1) забезпечення державою гарантій отримання якісної юридичної освіти особами,
які бажають набути статус адвоката; 2) створення незалежної системи контролю
за рівнем знань адвокатів і процедури контролю за організацією доступу до
адвокатської професії; 3) забезпечення свободи у доступі до адвокатської професії
без дискримінації за будь-якою з ознак
7. Стадіями процесу набуття статусу адвоката в Україні є: 1) подання
визначених законом документів; 2) допуск та складання кваліфікаційного іспиту;
3) проходження стажування (якщо особа не звільнена від його проходження в
порядку визначеному законом); 4) складання присяги адвоката України;
5) отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та
посвідчення адвоката.
8. Суб’єктний склад учасників процедури набуття статусу адвоката в
Україні утворюють: 1) особи, що мають намір набути статус адвоката; 2) органи
адвокатського самоврядування, які забезпечують доступ до адвокатської
діяльності.
9. З метою вдосконалення чинного законодавства України з питань доступу
до адвокатської діяльності пропонується внести зміни до ч.1 ст.4, ч.1 ст.6, ч.1
ст.10, ч.1 ст.45, ст.ст. 46, 49, 50, 52 Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» та доповнити цей закон ч.31
ст.8, ч.11 ст.59 та ін.