Сопільник Ростислав Любомирович Теоретичні та організаційні засади забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України : Сопильник Ростислав Любомирович Теоретические и организационные основы обеспечения права на справедливый суд в свете евроинтеграции Украины Sopil'nik Rostislav Lyubomirovich Teoreticheskiye i organizatsionnyye osnovy obespecheniya prava na spravedlivyy sud v svete yevrointegratsii Ukrainy

Краткое описание

Сопільник Ростислав Любомирович, доцент кафедри судоустрою, прокуратури та адвокатури ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»: «Теоретичні та організаційні засади забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України» (12.00.10 - судоустрій; прокурату­ра та адвокатура). Спецрада Д 35.140.02 у ПВНЗ «Львів­ський університет бізнесу та права»

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА”

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

СОПІЛЬНИК РОСТИСЛАВ ЛЮБОМИРОВИЧ

УДК 347.97/.99: 342.722: 327.7

ДИСЕРТАЦІЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У СВІТЛІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.10 – «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» (081 – Право)

Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Дисертація містить результати власних досліджень. Ідеї, результати і тексти інших авторів використано із посиланням на відповідне джерело

(підпис, ініціали та прізвище здобувача)

Науковий консультант Сердюк Валентин Васильович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Львів – 2017

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………
…… 4
ANNOTATION………………………………………………………………
….. 16
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ
ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………….. 29
ВСТУП………………………………………………………………………
…… 30
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ
СУД…………………………………………
44
1.1. Історико-правова ґенеза концепції справедливого
суду……………….. 44
1.2. Сучасні наукові погляди на забезпечення права на
справедливий суд.. 50
1.3. Теоретичні передумови забезпечення права на справедливий
суд….. 62
1.4. Основні структурні елементи юридичної категорії «право на справедливий
суд»……………………………………………………………..
10
0
1.5. Судове право України як теоретична основа забезпечення права на справедливий
суд………………………………………………………………
11
0
Висновки до розділу 1……………………………………………………….. 12
3
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У КОНТЕКСТІ СУДОВОГО ПРАВА
УКРАЇНИ……………………………………………………………………
……

12
7
2.1. Загальна методологія виокремлення галузі судового права
України…. 12
7
2.2. Забезпечення права на справедливий суд як складова предмета

судового
права…………………………………………………………………… 15
0
2.3. Особливий метод судового права в аспекті пріоритетності
забезпечення права на справедливий суд………………………………………………………
16
5
2.4. Місце забезпечення права на справедливий суд у системі принципів судового права
…………………………………………………………………..
17
2
2.5. Право на справедливий суд у системі джерел судового права
України 18
2
Висновки до розділу
2…………………………………………………………. 18
9
РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ВЕКТОРА РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД
19
5
3.1. Євроінтеграційний вектор судової реформи в Україні як базис організаційного забезпечення права на справедливий
суд…………………..
19
5
3.2. Основні тенденції впливу євроінтеграційних прагнень України на зміни у судоустрої
………………………………………………………………………
20
8
3.3. Забезпечення права на справедливий суд у сучасній євроінтеграційній парадигмі
…………………………………………………………………………
21
8
3.4. Проектний підхід до забезпечення права на справедливий суд у рамках реалізації сучасних інтеграційних
процесів……………………………………
23
3
3.5. Роль європейських наднаціональних правових інституцій у
забезпеченні права на справедливий суд в Україні…………………………..
24
7
Висновки до розділу
3…………………………………………………………. 25
8
Розділ 4. АНАЛІЗ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ОКРЕМИХ СКЛАДОВИХ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ
СУД……………………………………………………………………………
…..
26
5
4.1. Організаційно-правові засади забезпечення доступу до
правосуддя…. 26
5
4.2. Соціальні і правові фактори досягнення незалежності та безсторонності суду……………………………………………………………………………
…..
27
6
4.3. Окремі аспекти реалізації права на судовий
захист………………….... 31
4
4.4. Організаційно-правові інструменти додержання розумного строку розгляду
справ……………………………………………………………………
32
2
4.5. Забезпечення обов’язкового і остаточного характеру судового рішення………………………………………………………………………
……
33
6
Висновки до розділу
4………………………………………………………… 34
8
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИКО- ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ
СУД ……………………………………………………….

35
4
5.1. Концептуальні засади реформування судової системи України з
огляду на динаміку євроінтеграційних процесів.……………………………………..
35
4
5.2. Організаційні та правові механізми забезпечення права на справедливий суд в рамках євроінтеграційних процесів
України…………
39
6
Висновки до розділу
5………………………………………………………… 41
5
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
…. 42
2

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 43
4
ДОДАТКИ……………………………………………………………………
…. 51
2

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАСУ – Вищий адміністративний суд України ВГСУ – Вищий господарський суд України ВРЮ – Вища рада юстиції
ВРП – Вища рада правосуддя
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВСУ – Верховний Суд України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України ДСА України – Державна судова адміністрація України
ЄС – Європейський Союз
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України КК України – Кримінальний кодекс України
Конвенція – Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р.
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України КСУ – Конституційний Суд України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Ефективний захист прав і свобод людини та громадянина є однією із загальновизнаних наукових і практичних проблем сучасності. Пріоритетною ця проблема стала у межах правової парадигми об’єднаної Європи. Спостерігається безпосередня залежність між динамікою європейської інтеграції України та готовністю нашої держави безупинно вдосконалювати стандарти забезпечення усіх прав людини, що підтверджується, зокрема, положеннями Угоди про асоціацію.
Низьку ефективність забезпечення в Україні одного з найважливіших прав – права на справедливий суд неодноразово відзначали і критикували інституції Європейського Союзу, що відображено у численних рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Одним з критеріїв визначення пріоритетів реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, закріплених у Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 рр., визнано відповідність суспільним очікуванням щодо незалежного та справедливого суду, а також європейським цінностям та стандартам захисту прав людини. Численні порушення права на справедливий суд, встановлені ЄСПЛ, спостерігались не лише в Україні, вони характерні й для країн, котрі декларують євроінтеграційні прагнення (Азербайджан, Вірменія, Туреччина, Молдова), а також окремих країн, що уже є членами Європейського Союзу (Болгарія, Румунія, Португалія). Це свідчить про глобальну значущість та актуальність проблематики забезпечення цього права.
Зміст та сучасні тенденції забезпечення права на справедливий суд досліджували К. Амбос, Р. Бурд, О. Головко, В. Маляренко, Л. Москвич, В. Новоселова, С. Обрусна, Р. Петров, А. Пошадел, С. Прилуцький, В. Сердюк, В. Татаренко, Т. Хаммарберг, Дж. Хоран, Е.

Шмід, О. Яновська. Методологічні аспекти вирішення окремих проблем забезпечення права на справедливий суд у межах судової реформи та розвитку судового права України висвітлено у працях В. Барилюка, В. Бігуна, П. Біленчука, С. Глущенко, С. Кашкіна, Р. Куйбіди, А. Лапкіна, Л. Лобойко, І. Марочкіна, Н. Мельничук, Л. Москвич, І. Назарова, С. Пепеляєва, М. Погорецького, С. Прилуцького, Н. Рязанцевої, М. Савенко, А. Селіванова, А. Фальковського, О. Хотинської-Нор, О. Шило та ін.
Міжнародні аспекти та європейські стандарти забезпечення права на справедливий суд розглядали А. Абашидзе, Р. Айворі, Г. Арутюнян, О. Бурак, С. Глесс, Е. де Вет, К. Джаянгакула, Т. Дудаш, П. Капарас, В. Капустинський, В. Качан, М. Кравчик, М. Микієвич, І. Назаров, А. Олійник, А. Пухтецька, Д. Супрун, М. Сьома, Е. Трегубов, В. Уваров, Д. Ягунов та ін.
Аналіз окремих складових забезпечення права на справедливий суд подано у працях Р. Арсірія, В. Бобрик, В. Бринцева, В. Буги, Г. Власової, В. Городовенка, Дж. Гріффітса, І. Дем’яненко, Дж. Джексона, І. Жаровської, С. Іваницького, Л. Кондратьєва, М. Короткевич, М. Логвиненко, А. Лужанського, І. Мак Дермот, В. Нора, А. Павлишин, М. Погорецького, М. Польської, Б. Прокопенко, А. Прокопюк, П. Рабіновича, Б. Ратушної, Н. Сакари, І. Соловйова, А. Терновенко, О. Ткачук, Г. Хадсона, О. Шамрай, Ю. Шрамко, О. Яновської та ін.
Водночас у комплексі проблему забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України не вирішено.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження підтверджується, з одного боку, нагальною потребою забезпечення права на справедливий суд, що є прямим обов’язком правової держави, з іншого – зовнішньополітичними прагненнями європейської інтеграції, однією з умов якої є увідповіднення судового права України

до європейських стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано у зв’язку з Планом дій щодо реалізації положень Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 рр., схваленим Радою з питань судової реформи та Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276/2015 у межах реалізації положень Стратегії розвитку судової влади України на 2015– 2020 рр., затвердженої Радою суддів України від 11.12.2014 р. № 71; відповідно до Постанови Національної академії наук України від 20.12.2013 р. № 179 «Про основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук Національної академії наук України на 2014– 2018 роки» та рекомендацій Ради президентів академій наук України для ВНЗ щодо виконання досліджень за Пріоритетними науковими напрямами досліджень (п. 3.4. Політико-правові науки); в межах НДР Приватного вищого навчального закладу (далі ПВНЗ) «Львівський університет бізнесу та права» «Судоустрій, прокуратура та адвокатура в євроінтеграційному вимірі» (№ 13/4-13/02/2013) та проектів «Project naukowy 22/IBNSP/2012/2016 «Badanie struktury systemu bezpieczenstwa publicznego w Polsce», «International Scientific Project «Intellectualization of Tactical and Technical Training of Uniformed Services Members as an Excerpt of Security Culture», «Project naukowy nr 4/IBNSP/Z «Ewolucja problematyki praw czlowieka od 1945 do czasôw obecnych», «Project naukowy nr 5/IBNSP/Z «Formacje umundurowane w dzialaniach na rzecz bezpieczenstwa і porzadku publicznego», а також Регіональної програми сприяння розвитку інформаційного простору та громадянського суспільства у Львівській області на 2014–2017 рр., затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 29 квітня 2014 року № 1057. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Львівського університету бізнесу та права (протокол № 8 від 28.03.2013 р.).

Мета і завдання дослідження відповідно до предмета та об’єкта дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні концептуальних засад, методології та практичних рекомендацій щодо забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України.
Досягнення сформульованої мети передбачає розв’язання таких
задач.
 проаналізувати історико-правову ґенезу концепції справедливого суду та сучасні наукові погляди на забезпечення права на справедливий суд, з’ясувати теоретичні передумови забезпечення цього права та оцінити основні структурні елементи юридичної категорії «право на справедливий суд»;
 обґрунтувати роль судового права України як теоретичної основи забезпечення права на справедливий суд та загальну методологію виокремлення галузі судового права у контексті забезпечення права на справедливий суд;
 проаналізувати забезпечення права на справедливий суд як складову предмета судового права та чинник становлення особливого методу судового права;
 структурувати систему принципів та джерел судового права з огляду на забезпечення права на справедливий суд;
 охарактеризувати євроінтеграційний вектор судової реформи в Україні як базис організаційного забезпечення права на справедливий суд та особливості впливу євроінтеграційних прагнень України на зміни у судоустрої;
 проаналізувати особливості забезпечення права на справедливий суд у сучасній євроінтеграційній парадигмі;
 проаналізувати забезпечення права на справедливий суд у рамках реалізації сучасних інтеграційних процесів;
 обґрунтувати роль європейських наднаціональних правових інституцій у забезпеченні права на справедливий суд в Україні;

 охарактеризувати європейські стандарти забезпечення основних складових права на справедливий суд;
 обґрунтувати концептуальні засади реформування судової системи України з огляду на динаміку євроінтеграційних процесів та Концепцію розвитку теоретико-організаційного забезпечення права на справедливий суд і запропонувати напрями удосконалення організаційних та правових механізмів забезпечення права на справедливий суд в рамках євроінтеграційних процесів України;
 з урахуванням напрацювань Концепції розвитку теоретико- організаційного забезпечення права на справедливий суд аргументувати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення права на справедливий суд.
Предмет дослідження – теоретичні та організаційні засади забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України. Методи дослідження. Методологія дисертаційного дослідження основана на сукупності філософських, загальнонаукових та спеціально- юридичних методів пізнання, використаних з урахуванням гносеологічних рамок, визначених проблематикою і загальною логікою дослідження. Гносеологічний фундамент дисертації утворили діалектичний та системний підходи, завдяки використанню яких уможливилось дослідження права на справедливий суд як складної системи (підрозділ 1.4), що невпинно розвивається (підрозділи 1.1–1.2, розділи 2, 5), відзначається наявністю взаємозв’язку та взаємообумовленості елементів (розділ 5), є системоутворювальним
чинником процесів європейської інтеграції (підрозділ 3.3).
Історико-правовий метод використано для аналізу еволюції теоретичної концепції справедливого суду та сучасних поглядів на шляхи забезпечення права на справедливий суд (підрозділи 1.1–1.2), а

також у дослідженні динаміки судової реформи і становлення євроінтеграційної парадигми (підрозділи 3.1–3.3). За допомогою порівняльно-правового методу охарактеризовано правові реформи у посткомуністичних країнах, що вибрали євроінтеграційний вектор розвитку (підрозділ 3.1) та здійснено порівняльний аналіз двох альтернативних векторів розвитку – євроінтеграції та євразійської інтеграції (підрозділ 3.2).
З використанням формально-юридичного методу узагальнено практику ЄСПЛ із забезпечення права на справедливий суд (підрозділи 4.1–4.4) та охарактеризовано право на справедливий суд у системі джерел судового права України (підрозділ 2.5). За допомогою логіко- семантичного методу запропоновано нове визначення поняття «право на справедливий суд» (підрозділ 1.4).
Системно-структурний метод використано для обґрунтування теорії судового права як теоретичного інструменту вирішення комплексних міждисциплінарних проблем судоустрою та здійснення правосуддя (підрозділ 1.5), деталізації проявів права на справедливий суд як складової предмета судового права (підрозділ 2.2); для систематизації: принципів забезпечення незалежності суддів (підрозділ 2.4); чинників, що унеможливлюють досягнення вимог європейської інтеграції у сфері правосуддя та складових євроінтеграційної парадигми забезпечення права на справедливий суд (підрозділ 3.3); організаційно-правових засад забезпечення доступу до правосуддя (підрозділ 4.1); систематизації порушень, що стосуються розумного строку провадження (підрозділ 4.4). За допомогою окремих соціологічних методів (опитування, анкетування, інтерв’ювання) одержано емпіричні дані для розроблення
механізмів забезпечення права на справедливий суд (підрозділ 5.1).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці українських та зарубіжних авторів у галузях загальної теорії держави і права, судового права, інших галузевих правових наук. Нормативною

основою дисертації є Конституція України, інші нормативно-правові акти України, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною, підзаконні нормативні акти, рекомендаційні та резолютивні акти європейських наднаціональних правових інституцій. Інформаційною та емпіричною базою дослідження є узагальнення практики ЄСПЛ, статистичні й аналітичні матеріали, матеріали опитування, анкетування, інтерв’ювання експертів та фахівців сфери судового права, власний досвід роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційне дослідження є першим комплексним монографічним дослідженням теоретичних та організаційних засад забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України. За результатами проведеного дослідження сформовано низку нових теоретичних та методологічних положень щодо тлумачення права на справедливий суд у євроінтеграційній парадигмі, а також розроблено рекомендації щодо удосконалення механізмів забезпечення права на справедливий суд у рамках євроінтеграційних процесів в Україні. На підставі проведеного дослідження сформовано нові положення і висновки, зокрема
уперше:
 на основі авторського методологічного підходу, основаного на поєднанні доктринальних положень судового права і пріоритетності євроінтеграційної парадигми правової реформи, розроблено Концепцію розвитку теоретико-організаційного забезпечення права на справедливий суд (Концепцію), яка пропонує нові теоретичні та прикладні шляхи прискорення європейської інтеграції України у частині вдосконалення нормативно-правових, правозастосовчих механізмів у сфері судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, приведення їх у відповідність до європейських стандартів правосуддя;

 з метою реалізації Концепції, досягнення прозорості, неупередженості, ефективності забезпечення права на справедливий суд та моніторингу виконання рішень ЄСПЛ для утвердження авторитету правосуддя і зміцнення суспільної довіри до судової влади запропоновано утворити спеціальний орган Вищої ради правосуддя – Комісію з питань забезпечення права на справедливий суд;
 на підставі тлумачення доктрини судового права як теоретичної основи забезпечення права на справедливий суд аргументовано взаємообумовленість процесів виокремлення галузі судового права та забезпечення права на справедливий суд;
 доведено нагальність пошуку комплексних рішень щодо визначення пріоритетів і шляхів досягнення ефективності судової реформи, одним з яких, як обґрунтовано, є системний підхід до перетворення доктринальних напрацювань у сфері судового права на практичний результат, юридично оформлений у вигляді виокремлення галузі судового права;
 на основі системного аналізу нормативних і рекомендаційних актів європейських наднаціональних правових інституцій та практики ЄСПЛ систематизовано європейські стандарти забезпечення основних складових права на справедливий суд та охарактеризовано організаційно-правові засади забезпечення доступності суду, незалежності судової влади, реалізації права на судовий захист, виявлено організаційно-правові інструменти додержання розумного строку розгляду справ та з’ясовано особливості забезпечення обов’язкового й остаточного характеру судового рішення;
удосконалено:
 організаційні та правові механізми забезпечення права на справедливий суд у рамках євроінтеграційних процесів України шляхом аргументації пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів;

 наукові підходи щодо трактування сучасних тенденцій впливу євроінтеграційних прагнень України на зміни у судоустрої та актуалізації євроінтеграційного вектора судової реформи в Україні як теоретичної основи підвищення рівня організаційного забезпечення права на справедливий суд;
 теоретичні засади розвитку судового права у контексті євроінтеграційних процесів та відображення права на справедливий суд у його предметі, методі, принципах і джерелах;
 концептуальний підхід щодо трактування євроінтеграційного вектора судової реформи в Україні як базису організаційного забезпечення права на справедливий суд, актуалізація якого супроводжується зміною парадигми судоустрою під впливом основних тенденцій реалізації євроінтеграційних прагнень України;
 деталізацію ролі європейських наднаціональних правових інституцій у забезпеченні права на справедливий суд в Україні з визначенням методологічного значення ЄСПЛ для усунення системних недоліків, що призводять до порушень цього права;
набули подальшого розвитку наукові погляди щодо:
 трактування історико-правової ґенези концепції справедливого суду від часів Античності до сучасності;
 деталізації структурних елементів юридичної категорії «право на справедливий суд»;
 предмета, методу, принципів та джерел судового права України та їх розвитку в контексті забезпечення права на справедливий суд;
 визначення глобальних інтеграційних чинників та особливостей проектного підходу у забезпеченні права на справедливий суд в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх впроваджено у роботі судів різних рівнів (Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ, Апеляційного суду Львівської області, Пустомитівського районного суду), Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Вільної профспілки солідарних трудівників Верховної Ради України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Ради адвокатів Львівської області, Національної школи суддів України, науково- дослідних установ та вищих навчальних закладів (зокрема, Західного наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти України, Національної академії прокуратури України, Національної академії державного управління при Президентові України, Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи, Wyższa szkoła bezpieczeństwa publicznego i indywidualnego w Krakowie
«Apeiron» (Республіка Польща), ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»), громадських організацій (зокрема, Eastern European Development Agency n. o. (Республіка Словаччина), Асоціації українських правників, Асоціації розвитку суддівського самоврядування України); загальна кількість організацій – 19 одиниць. На підтвердження практичної значущості результатів одержано Грамоту за вагомі досягнення у науковій і науково-організаційній роботі (2014 р.) та Лист-підтримку Західного наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України № 41-1 від 21.09.2017 р., а також Лист-підтримку Вільної профспілки солідарних трудівників Верховної Ради України № 144-114 від 25.05.2017 р. Визнання вагомості наукових досягнень підтверджується нагородами Львівської обласної ради (Грамота за плідну науково-педагогічну діяльність, сумлінну працю та високий професіоналізм (2013 р.) та Львівської обласної державної адміністрації (Почесна грамота за багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у

розвиток освітньої галузі (2013 р.); Грамота за багаторічну сумлінну працю, вагомі досягнення у науковій і науково-організаційній роботі (2014 р.); Премія Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації талановитим молодим ученим і спеціалістам (2015 р.); Почесна грамота за багаторічну сумлінну працю, вагомі досягнення у науковій і науково-організаційній роботі (Розпорядження Голови Львівської ОДА № 391/0/5-17 від 16.05.2017 р.).
Результати дисертаційного дослідження використано, зокрема, у:
 науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теорії забезпечення права на справедливий суд (акт впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2017 р.; акт впровадження Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи № 271 від 28.06.2017 р.; акт впровадження Національної академії прокуратури України від 18.09.2017 р.; акт впровадження ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» № 29/1 від 29.08.2017 р;
 правотворчості – для удосконалення системи нормативно- правових актів, пов’язаних із забезпеченням права на справедливий суд (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин від 15.09.2017 р.; акт впровадження Вільної профспілки солідарних трудівників Верховної Ради України № 144-125 від 15.06.2017 р, акт впровадження Асоціації українських правників № 5/3-40 від 3.08.2017 р.);
 правозастосуванні – у правозастосовній діяльності Верховного
Суду України під час визначення правових позицій та розв’язання складних і спірних питань у судовій практиці Верховного Суду України (акт впровадження Верховного Суду України від 27.09.2017 р.) та судів різних рівнів (акт впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2017 р.; акт

впровадження Апеляційного суду Львівської області № 1.16/8/2017 від 4.05.2017 р.; акт впровадження Пустомитівського районного суду від 15.09.2017 р.); у роботі Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у Львівській області для координації, аналізу, планування, контролю та узгодження дій міжрегіональних органів, структурних (відокремлених) підрозділів поліції з реалізації державної політики у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, зокрема, на етапі досудового розслідування (акт впровадження Головного управління Національної поліції у Львівській області № 647/112/01-17 від 1.09.2017 р.); у діяльності Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України при забезпеченні додержання розумного строку розгляду справ та запобіганні (виключенні) можливих корупційних правопорушень у процесі забезпечення права на справедливий суд (акт впровадження Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України № 49 від 15.06.2017 р.);
 роботі з організаційного забезпечення діяльності судів з вирішення практичних проблем забезпечення права на справедливий суд у межах функцій апарату суду (акт впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.08.2017 р.; акт впровадження Апеляційного суду Львівської області № 1.16/8/2017 від 4.05.2017 р.);
 роботі Національної школи суддів України під час розроблення матеріалів тренінгів та семінарів для суддів (акт впровадження Національної школи суддів України № 03-04/3232 від 13.10.2017 р.) та Ради адвокатів Львівської області під час проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів (акт впровадження № 144 від 19.09.2017 р.);

 роботі громадських організацій, зокрема міжнародних, для обґрунтування шляхів взаємодії суспільства і держави з питань забезпечення права на справедливий суд (Implementation Act of Eastern European Development Agency № 143/9 from 12.09.2017; акт впровадження Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО
№ 34/17 від 22.05.2017 р.; акт впровадження Асоціації розвитку суддівського самоврядування України від 12.06.2017 р.);
 навчальному процесі у вищих навчальних закладах – під час підготовки навчально-методичних матеріалів, проведення лекцій та практичних занять з навчальних дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів», «Адміністративне судочинство»,
«Кримінальний процес», «Цивільний процес», «Основи права Європейського Союзу», «Судове право у євроінтеграційній парадигмі»,
«Європейський Союз у міжнародних відносинах» (акт впровадження ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» № 29/1 від 29.08.2017 р.); Bezpieczeństwo i porządek publiczny, Metodologia badań nauk o bezpieczeństwie (акт впровадження Wyższa szkoła bezpieczeństwa publicznego i indywidualnego w Krakowie «Apeiron» № 27 від 05.07.2017 р.); «Політика європейської інтеграції», «Управління проектами»,
«Комунікації в публічному управлінні» (акт впровадження Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України № 93/01 від 13.09.2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень теорії держави і права, української та зарубіжної науки судового права. Усі сформульовані у ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувались.
Конкретний внесок здобувача у наукових працях, підготовлених у

співавторстві, зазначено у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Результати розроблення наукової проблеми, яка вирішується у дисертаційному дослідженні, а також окремих її складових, одержані висновки, наукові положення та рекомендації оприлюднено на таких науково-практичних конференціях:
«Наукові обрії» (Львів, 10.03.2012); «Rozwyj nauk humanistycznych. Problemy I pesrpektywy» (Katowice, 28–30.09.2012); «Перспективи розвитку і актуальні проблеми України та країн світу» (Львів, 15– 16.11.2012); «Україна і світ в контексті глобальних трансформацій» (Львів, 16–17.05.2013); «Стратегії політики безпеки у ХХІ столітті» (Львів, 23–25.10.2013); «Význam ľudského potenciálu v regionálnom rozvoji» (Podhájskа, 16.10.2014); «Security Forum 2014» (Katowice, 6.11.2014); «Pravna Veda a prax v tretom tisicroci» (Kosice, 27–28.02.2015);
«Європейська інтеграція. Історія, сьогодення, перспективи» (Львів, 15– 16.04.2015); «Безпека, екстремізм, тероризм» (Львів, 23–24.04.2015);
«Security Forum 2015» (Cracow, 16.10.2015); «Vyznam ludskeho potencialu v regionalnom rozvoji» (Podhájska, 5–7.11.2015); «Pravna veda a prax: vyzvy modernych Europskych integracnych procesov» (Bratislava, 27–28.11.2015);
«Bezpečnosť, extrémizmus, terorizmus 2015» (Podhájska, 10–11.12.2015);
«Інституалізація процесів євроінтеграції: суспільство, економіка, адміністрування» (Рівне, 21–22.04.2016); «X Security Forum» (Cracow, 2– 3.06.2016); «Bezpečnosť, extrémizmus, terorizmus – Praha 2016» (Praha, 22– 24.09.2016); «Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України» (Київ, 25–26.11.2016); «Актуальні проблеми судового права» (Харків, 20.04.2017); «Євроінтеграція 2017» (Львів, 15–16.05.2017). Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох одноосібних монографіях, 54 наукових статтях, з яких 27 опубліковано у фахових наукових виданнях України, 27 – у

іноземних наукових виданнях, а також у двадцяти двох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Монографію автора проіндексовано VIAF (Library of Congress/NACO, Сполучені Штати Америки, ідентифікатор VIAF317097396). Кількість бібліографічних посилань (Індекс цитування)
– 49 од.; Індекс Гірша – 5; і10-індекс – 2. Наявність цитувань публікацій автора підтверджується довідкою (довідка ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» № 0310 від 4.09.2017 р.).
Структура дисертації. Дисертація складається з анотації, переліку умовних скорочень, змісту, вступу, п’яти розділів, які містять двадцять два підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 595 сторінок, з них 404 сторінки основного тексту. Список використаних джерел налічує 705 назв і займає 79 сторінок, додатки подано на 90 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми забезпечення права на справедливий суд у світлі євроінтеграції України. У результаті дослідження обґрунтовано Концепцію розвитку теоретико- організаційного забезпечення права на справедливий суд, окреслено теоретико-методологічні засади, аргументовано пропозиції та рекомендації щодо забезпечення права на справедливий суд та сформульовано узагальнені висновки, що зводяться до такого:
1. Проаналізовано історико-правову ґенезу концепції справедливого суду та сучасні наукові погляди на забезпечення права на справедливий суд. Доведено, що розвиток концепції справедливого суду охоплює основні етапи розвитку правової думки від Античності до наших днів та відзначається діалектичним характером, що проявляється у послідовному розширенні змісту категорії
«справедливий суд» з поступовим включенням до неї таких елементів, як особистісні якості судді та справедливість винесених рішень, забезпечення неупередженого судочинства, узгодження інтересів громадянина і суспільства за посередництва справедливого суду, забезпечення доступу до правосуддя, спрощення судочинства та запровадження спеціальних альтернативних процедур для вирішення певних категорій справ.
Аргументовано, що у сучасній вітчизняній правовій думці під впливом об’єктивних суспільно-політичних та міжнародно-правових тенденцій відбувається поглиблення наукових знань та пошук дієвих методів забезпечення права на справедливий суд за такими основними напрямами, як доступність правосуддя, гарантії його реалізації, досягнення верховенства права, незалежність судової влади, виокремлення положень принципу судового захисту, забезпечення

відповідності української системи правосуддя європейським стандартам, та розглядаються особливості забезпечення права на справедливий суд у межах окремих галузей процесуального права.
З’ясовано теоретичні передумови забезпечення права на справедливий суд та здійснено аналіз основних структурних елементів юридичної категорії «право на справедливий суд». Доведено, що теоретична концепція права на справедливий суд інтегрувала окремі положення теорій судового права і судової влади, верховенства права, прав людини, справедливості судової влади та ефективності судової системи; частково закріплена у концептуальних і стратегічних нормативно-правових та підзаконних актах. Водночас встановлено, що існування значної кількості різних підходів до трактування поняття права на справедливий суд, його складових і методів забезпечення свідчить про наявність методологічної неупорядкованості, що ускладнює правотворчу та правозастосовну діяльність у цій сфері та утворює проблемне поле для наукового дослідження.
Виокремлено й охарактеризовано такі основні структурні елементи юридичної категорії «право на справедливий суд», як доступ до правосуддя, незалежність та безсторонність суду, судовий захист, розумний строк розгляду справ, обов’язковий і остаточний характер судового рішення. Запропоновано нове визначення поняття «право на справедливий суд»: це невід’ємне право людини, що гарантується Конституцією України і міжнародними правовими зобов’язаннями нашої держави та реалізується у межах судово-правових відносин на засадах принципів верховенства права і справедливості, зміст яких охоплює ефективне забезпечення доступності правосуддя (зокрема, забезпечення права на суд, права на звернення до суду, права на судовий розгляд), незалежності суду, судового захисту, розумного строку розгляду справ, обов’язковості й остаточності судового рішення.

2. Обґрунтовано роль судового права України як теоретичної основи забезпечення права на справедливий суд. Доведено, що забезпечення права на справедливий суд є комплексною міждисциплінарною проблемою, що знаходить прояв на різних рівнях і у всіх галузях судочинства та суміжних сферах, вирішення якої вимагає застосування єдиної методології судового права. Обґрунтування теорії судового права як перспективної для вирішення комплексних міждисциплінарних проблем судоустрою та здійснення правосуддя основується на: забезпеченні регулювання судово-правових відносин у їх статиці й динаміці відповідно до євроінтеграційних процесів; набутті нормативної цінності за умови впровадження у галузеве законодавство положень щодо забезпечення права на справедливий суд; поглибленні уявлень про правову специфіку судово-правових відносин та метод правового регулювання, узгодження публічних і диспозитивних засад та взаємозв’язків усіх видів судочинства в аспекті забезпечення права на справедливий суд.
У контексті забезпечення права на справедливий суд обґрунтовано загальну методологію виокремлення галузі судового права України. Доведено, що фундаментальне значення для досягнення системності та результативності реформ щодо забезпечення права на справедливий суд має доктрина судового права України, утім, галузь судового права поки що перебуває у процесі виокремлення та обґрунтування її інститутів, методу і предмета регулювання, що значною мірою залежить від перспектив її кодифікації. Аргументовано, що численні недоліки, спричинені застосуванням різних підходів до трактування доктрини судового права, відсутність єдиного методологічного фундаменту, яким пропонуємо вважати забезпечення права на справедливий суд у євроінтеграційній парадигмі, завадили своєчасному прийняттю судового кодексу та подовжили тривалість судової реформи.

3. Проаналізовано забезпечення права на справедливий суд як складову предмета судового права та чинник становлення особливого методу судового права. Доведено, що предметом правового регулювання судового права є судово-правові відносини, що являють собою суспільні відносини, котрі виникають, розвиваються та припиняються у сфері організації та здійснення судової влади відповідно до передбачених законом підстав з метою судового захисту прав і свобод. Встановлено, що забезпечення права на справедливий суд як складова предмета судового права проявляється за усіма видами судово-правових відносин, а особливо – у справах, котрі розглядає ЄСПЛ, якщо предметом заяви стало порушення права на справедливий суд.
Виявлено, що метод правового регулювання у судовому праві – це сукупність інструментів впливу держави на судово-правові відносини, що утворюється згідно з метою правового регулювання – для формування належної поведінки суб’єктів судового права, що відповідає правовим нормам та інтересам суспільства. Доведено, що особливий метод судового права органічно об’єднує характеристики диспозитивного та імперативного методів. Пріоритетність забезпечення права на справедливий суд вимагає відображення в цьому методі не лише публічно-правових способів та засобів організації судової влади і процедури, але і надання та розширення усього спектра приватно- правових інструментів захисту постраждалих від порушення цього права суб’єктів.
4. Здійснено аналіз системи принципів та джерел судового права. Встановлено, що принцип судового права – це самостійна юридична категорія, основоположна ідея, засіб, правило, що має універсальний нормативно-регулятивний характер та імперативність, високу соціальну значущість, визначає зміст судового права, його роль у регулюванні суспільних відносин та напрям розвитку, забезпечує

єдність системи правових норм та їх застосування. На основі сформованої методологічної позиції здійснено аналіз однієї з найважливіших груп принципів судового права, що охоплює принципи забезпечення незалежності суддів. Аналіз зазначених принципів з урахуванням європейських стандартів організації судової влади засвідчив наявність єдності їх призначення у ході реалізації – забезпечення передумов дотримання права на справедливий суд.
Доведено, що система джерел судового права відображає норми, котрі регулюють судово-правові відносини у їх єдності, взаємозв’язку та розвитку. Утім, неоднозначність предмета судового права та відсутність єдиного кодифікованого акта спричиняє різні підходи до визначення системи норм, а отже, і місця права на справедливий суд у цій системі. Певна методологічна єдність спостерігається лише у конструюванні стандартної вертикальної (ієрархічної) класифікації судово-правових норм за їх юридичною силою, водночас відсутність методологічного консенсусу зумовлює різні підходи до об’єктивації права на справедливий суд у системі судово-правових норм.
5. Охарактеризовано євроінтеграційний вектор судової реформи в Україні як базис організаційного забезпечення права на справедливий суд та особливості впливу євроінтеграційних прагнень України на зміни у судоустрої. Встановлено, що тривалість судової реформи спричинена затяжною кризою трансформаційного суспільства, труднощами якісного переходу від радянської до європейської моделі судоустрою, політичною невизначеністю, відсутністю єдиної методології розвитку незалежної судової системи та судового процесу, ігноруванням вдалих зразків реформ посткомуністичних країн, що вибрали євроінтеграційний вектор розвитку, зокрема Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії та ін. Аналіз ключових правових актів стратегічного та концептуального характеру свідчить про прогрес у наближенні організації судової влади в Україні до європейських

стандартів. Утім, наявність численних невирішених теоретичних і практичних питань, зокрема щодо правового та організаційного забезпечення права на справедливий суд, свідчить про початок руху в правильному напрямі, але не про його завершення.
Доведено, що значний вплив на пошук, вибір і апробацію оптимальних шляхів реформування судової влади справили динаміка зовнішньополітичних процесів та геополітичні конфлікти, у яких Україна нерідко переходила від ролі суб’єкта до об’єкта конфлікту. Аналіз ключових євроінтеграційних тенденцій засвідчив нерозривну єдність ефективної судової реформи в Україні та легалізованих євроінтеграційних прагнень, що у сукупності утворило новий напрям поступу судової реформи та судоустрою – євроінтеграційну парадигму, невід’ємною складовою якої є забезпечення права на справедливий суд.
6. На підставі результатів аналізу забезпечення права на справедливий суд у сучасній євроінтеграційній парадигмі аргументовано, що євроінтеграція України є одним із конкретних проявів процесу глобалізації, в умовах якого активізуються такі тенденції, як конфлікт чинних та майбутніх пріоритетів; протиставлення внутрішньодержавної демократії та міжнародного диктату сили; популяризація ідеї суспільної інтеграції та утворення наддержавних інститутів; виникнення внутрішніх конфліктів з приводу наслідків інтеграційних процесів та націоідентичності; посилення ролі міжнародного права та вишукування можливостей узгодження конфліктів з національним правом; пошук шляхів формування нових систем суспільних цінностей у зв’язку з інтеграційними процесами.
Поняття євроінтеграційної парадигми є концептуально детермінованим розумінням змісту процесів євроінтеграції, їх теоретичним та методологічним підґрунтям. Розуміння процесів європейської інтеграції основане на низці теорій та моделей, спільним

знаменником для яких є критерій можливості участі держави у євроінтеграційних процесах, що вказує на здатність забезпечити верховенство права, права і свободи людини і громадянина, серед яких особливе місце відводиться забезпеченню права на справедливий суд.
Встановлено, що однією з негативних тенденцій, здатною перекреслити усі спроби реалізації євроінтеграційної парадигми у забезпеченні права на справедливий суд навіть в умовах досягнення методологічної єдності, є хронічна нестача фінансування проектів реформування судової влади.
7. Здійснено аналіз забезпечення права на справедливий суд у межах реалізації сучасних інтеграційних процесів. Доведено, що протягом останніх років зусиллями іноземних партнерів в Україні вибудовано масштабну систему фінансової підтримки ініціатив, скерованих на прискорення судової реформи та суміжних з нею процесів. Така діяльність основана на проектному підході, тобто використанні наданих іноземними урядами, неурядовими фондами коштів для фінансування роботи з конкретних проектів. Доведено, що зазначений підхід виправданий у разі вирішення локальних проблем забезпечення права на справедливий суд, наближення вітчизняних стандартів судочинства до європейських. Водночас на його основі складно сформувати комплексний методологічний підхід до забезпечення цього права, оскільки проектна діяльність окремих організацій рідко узгоджується та спрямовується передусім на вирішення конкретних актуальних завдань, що викликають занепокоєння міжнародних донорів.
8. На основі аналізу ролі європейських наднаціональних правових інституцій у забезпеченні права на справедливий суд в Україні доведено, що у ході судової реформи і суміжних інститутів особливо значущими є нормативні та рекомендаційні документи Ради Європи та органів, що входять у її структуру. В умовах методологічної

неоднозначності та незавершеності доктрини судового права у частині шляхів забезпечення права на справедливий суд вплив європейських інституцій суттєво позначився на з’ясуванні ключових напрямів судової реформи. Встановлено, що унікальний внесок для віднайдення оптимальних шляхів забезпечення права на справедливий суд становить практика Європейського суду з прав людини. Доведено, що практика Європейського суду з прав людини не лише має вагоме значення для конкретних заявників (заходи індивідуального характеру), але і є методологічною основою для забезпечення усунення системних недоліків, що спричинили виникнення порушення, а також запобігання повторним зверненням у зв’язку з тим самим порушенням права на справедливий суд.
9. За матеріалами Ради Європи та її органів, а також практики ЄСПЛ досліджено європейські стандарти забезпечення таких складових права на справедливий суд, як забезпечення доступу до правосуддя, незалежність та безсторонність суду, право на судовий захист, додержання розумного строку розгляду справ, обов’язковий і остаточний характер судового рішення.
Виокремлено такі організаційно-правові засади забезпечення доступності правосуддя, як усунення перешкод у доступі до суду, зокрема матеріальних, необґрунтоване визначення неприйнятності скарги; недопустимість порушення справедливого балансу, котрий має бути збережений між інтересами суспільства та необхідністю захисту основних прав і свобод людини; забезпечення надання громадянам належної інформації про функціонування судової системи; досягнення співмірності між використаними засобами та поставленою метою за обмеження доступу до суду.
Аналіз соціальних і правових факторів досягнення незалежності та безсторонності суду довів, що зміст незалежності судової влади розкривається через: а) чітке розмежування повноважень судової,

законодавчої та виконавчої влади; б) підпорядкування судової влади у своїй незалежності принципу верховенства права; в) досягнення повної неупередженості суддів під час винесення судових рішень; г) довіру суспільства до суду, джерелом якої є його незалежність; д) забезпечення змагальності, рівності сторін у процесі; е) забезпечення публічності судового розгляду. При цьому доведено, що основним джерелом недовіри до суду стають сумніви у його незалежності.
Аргументовано, що реалізація права на судовий захист забезпечується через наявність ефективних засобів правового захисту в суді, можливість звернутись за допомогою до адвоката, захисника і призначити свого представника. Згруповано основні порушення права на захист, виявлені у ході аналізу практики ЄСПЛ: а) зволікання, перешкоджання або заборона доступу до правової допомоги захисника, зокрема під час початкових слідчих дій; б) перешкоджання спілкуванню обвинуваченого із захисником; в) відмова у наданні державою дієвої правничої допомоги у випадку відсутності в обвинуваченого фінансової можливості оплатити послуги захисника.
Охарактеризовано організаційно-правові інструменти додержання розумного строку розгляду справ та доведено, що забезпечення цього елемента права на справедливий суд залежить від низки основних чинників, що охоплюються терміном «конкретні обставини справи»: складність справи, позиція сторін (поведінка заявників) та компетентних органів, значущість для заявника предмета спору. Встановлено, що у своїй практиці ЄСПЛ керується принциповим положенням, сутність якого полягає у тому, що перевантаженість судів, зокрема, унаслідок економічних та правових реформ, не є аргументом для виправдання порушення права на справедливий суд у частині додержання розумного строку розгляду справи. Зазначене положення слід тлумачити як один з ключових антропоцентричних критеріїв успішності судової реформи в євроінтеграційній парадигмі.

З’ясовано особливості забезпечення обов’язкового й остаточного характеру судового рішення та доведено, що, хоча відповідний принцип безпосередньо не викладений у Конвенції, свої рішення ЄСПЛ основує на тому, що за наявності інших процесуальних гарантій – справедливості, публічності та швидкого розгляду, право на справедливий суд не може вважатись реалізованим у зв’язку з порушенням принципу юридичної визначеності (res judicata) як одного з елементів верховенства права. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про неодноразове заперечення можливості дотримання права на справедливий суд за умови виконання окремих його елементів, зокрема доступу до суду, за відсутності реального виконання судового рішення у повному обсязі.
10. Обґрунтовано концептуальні засади реформування судової системи України з огляду на динаміку євроінтеграційних процесів та доведено, що необхідність удосконалення теоретичних і практичних методів забезпечення права на справедливий суд як основоположного вектора наближення вітчизняного судочинства до європейських стандартів правосуддя в умовах євроінтеграції є цілісним методологічним концептом, основаним на положеннях судового права і міжнародних зобов’язаннях, взятих на себе Україною у сфері судоустрою. Для продовження реформування та досягнення високої ефективності у виконанні завдань сучасного етапу судової реформи на шляху до євроінтеграції обґрунтовано Концепцію розвитку теоретико- організаційного забезпечення права на справедливий суд (Концепцію), що складається з теоретичної та прикладної частин.
Запропонована теоретична складова ґрунтується на методологічній єдності положень щодо досягнення європейського рівня забезпечення права на справедливий суд на основі системного підходу до розвитку судового права України. Теоретична складова вміщує системні рекомендації щодо виокремлення основних засад

реформування судової системи України в євроінтеграційній парадигмі, серед яких найактуальнішими є забезпечення доступності правосуддя, підвищення якості підготовки професійних суддів, а також оптимізація і досягнення ефективності фінансового, матеріально-технічного і кадрового забезпечення судів. Доведено, що успішна реалізація кожного напряму взаємопов’язана та взаємообумовлена з ходом реалізації решти з них. Для підтвердження цього обґрунтовано теоретичну модель поєднання елементів доступності правосуддя для досягнення синергійного ефекту в процесі забезпечення права на справедливий суд; встановлено наявність метаефекту якісної підготовки та підвищення кваліфікації професійних суддів; аргументовано важливість фінансового забезпечення судової влади для досягнення її незалежності та ефективності правосуддя.
Обґрунтовано організаційні та правові механізми забезпечення права на справедливий суд у межах євроінтеграційних процесів України як прикладну частину Концепції. Доведено, що парадоксальність ситуації довкола об’єктивації права на справедливий суд продиктована, з одного боку, продуманою системою правових норм різних рівнів, що, на перший погляд, урегульовують більшість проблемних моментів у цій сфері правових відносин, з другого – реальною ситуацією, сформованою комплексом онтологічних установок діалектичного характеру, що описують сукупність індивідуальних поглядів громадян на стан справ у сфері правосуддя загалом та забезпечення права на справедливий суд зокрема. Отже, прикладну складову Концепції обґрунтовано з позиції вибудовування цілісного організаційного механізму підвищення довіри до суду.
Доведено, що організаційний механізм забезпечення права на справедливий суд не можна вважати ефективним, доки не буде досягнуто методологічної єдності правових норм, що регулюють судово-правові відносини. З огляду на це запропоновано механізм

гармонізації судово-правових норм, сутність якого основана на науковій доктрині судового права та євроінтеграційній парадигмі організації судової влади відповідно до пріоритету забезпечення права на справедливий суд. Метою запуску цього механізму є досягнення єдності у базових підходах до судочинства та наближення вітчизняної системи судового права до європейських стандартів. З метою досягнення прозорості, неупередженості, ефективності процесів забезпечення права на справедливий суд за передбаченими Концепцією напрямами, моніторингу виконання рішень ЄСПЛ та діяльності з усунення перешкод у виплаті відшкодування, ужиття додаткових заходів індивідуального і загального характеру в рамках виконання рішень ЄСПЛ, для утвердження авторитету правосуддя і зміцнення суспільної довіри до судової влади запропоновано, згідно з пунктом дев’ятим частини першої статті 3 та частиною шостою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» утворити спеціальний орган Вищої ради правосуддя – Комісію Вищої ради правосуддя з питань забезпечення права на справедливий суд.
11. У ході дослідження напрацьовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та підзаконних нормативно- правових актів. Так, запропоновано закріпити право на справедливий суд у статті 55 Конституції України, систему удосконалень положень процесуального законодавства, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про безоплатну правову допомогу», «Про виконавче провадження», Кодексу суддівської етики, Положення про підготовку та періодичне навчання суддів у Національній школі суддів України, Положення про Державну судову адміністрацію України, розроблено проект Закону України «Про доступ до правосуддя» та проект Рішення Вищої ради правосуддя «Про створення Комісії Вищої ради правосуддя з питань забезпечення права

на справедливий суд». З метою інтеграції положень щодо забезпечення права на справедливий суд у підготовку майбутніх юристів розроблено та впроваджено у навчальний процес вищого навчального закладу курс
«Судове право України у євроінтеграційній парадигмі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Новые тенденции в нормотворческой деятельности ООН в области защиты прав человека / Абашидзе А. Х. // Московский юридический форум «Глобализация, государство, право, ХХІ век» : по материалам выступлений. – М. : ОАО «Издательский дом
«Городец», 2004. – С. 21 – 26.
2. Аббакумова Д. Еволюція конвенційних повноважень Комітету міністрів Ради Європи / Д. Аббакумова // Вісник Національної академії правових наук України. – 2014. – № 1. – С. 186-194
3. Аблязов Д. Е. Судовий захист прав людини і громадянина / Д. Е. Аблязов // Право і Безпека. – 2012. – № 1. – С. 123-126. – Режим доступу http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2012_1_28
4. Августин А. О граде Божием / Аврелий Августин Блаженный ; [пер. з латин. С. Еремеев]. – СПб. : Алтея ; К. : УЦИММ-Пресс, 1998. – 588 с.
5. Августин. Сповідь / Святий Августин ; [пер. з латин. Ю. Мушак].– К. : Основи, 1999. – 319 с.
6. Авер’янов В. Б. Принцип верховенства права у сфері виконавчої влади: питання теорії та практика реалізації // Право України. – 2010. –
№ 3. –С. 72–79.
7. Азми Д. М. Система права и ее структура: некоторыеаспектыисторико-теоретического и методологическогоанализа / Д. М. Азми // Современное право : науч.- практ. журн. – 2011. – № 12. – С. 3–8.
8. Аквинский Ф. Сумма против язычников. Кн. 1 / Фома Аквинский
; [пер. с латин. Т. Ю. Бородай]. – Долгопрудный : Вестком, 2000. – 464 с.
9. Акімов О. О. Професійна діяльність державних службовців в умовах євроінтеграції України: питання формування психологічної

готовності : моногр. / О. О. Акімов. – К. : Центр учбової літератури, 2014.
– 176 с.
10. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования / Алексеев С.С. – М.: Статут, 1999. – 712 c.
11. Андрієвський К.В. Деякі особливості методу правового регулювання у податковому праві України // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2013. – N 1(8). – С. 25-30
12. Андрусенко В. В. Конвенція про захист прав і основних свобод людини і кримінальний процес / В. В. Андрусенко [Електронний ресурс].
– Режим доступу http://www.judges.org.ua/seminar21-4.htm
13. Арабаджиєв Д. Ю. Соціальний контроль, громадський контроль і громадський моніторинг: до питання співвідношення понять [Електронний ресурс] / Д. Ю. Арабаджиєв // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22 : Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. – 2013. – Вип. 11. – С. 10- 15.
14. Арабаджиєв Д. Ю. Структурна характеристика громадського моніторингу за виборчим процесом / Д. Ю. Арабаджиєв // Грані. – 2013. –
№ 9. – С. 128-133.