Олдак Тетяна Вадимівна Груповий позов у цивільному судочинстві України

Краткое описание

Олдак Тетяна Вадимівна, начальник відділу будівництва у сфері
житлово-комунального господарства управління будівництва та
благоустрою у сфері житлово-комунального господарства
Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-
енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації,
тема дисертації: «Груповий позов у цивільному судочинстві України»,
(081 Право). Спеціалізована вчена рада ДФ 64.700.026 в
Харківському національному університеті внутрішніх справ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ОЛДАК ТЕТЯНА ВАДИМІВНА
УДК 347.922
ДИСЕРТАЦІЯ
ГРУПОВИЙ ПОЗОВ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
081 «Право»
08 «Право»
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело /Т. В. Олдак/
Науковий керівник:
Савченко Аріна Сергіївна,
кандидат юридичних наук, доцент
Харків - 2021

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 17
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРУПОВОГО
ПОЗОВУ 27
1.1 Зарубіжний досвід інституту судового захисту прав та інтересів у справах за груповими позовами 27
1.2 Становлення та розвиток правовідносин за груповими позовами в
Україні 54
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА
ГРУПОВИМИ ПОЗОВАМИ 73
2.1 Поняття та ознаки групового позову 73
2.2 Правовий статус осіб, які беруть участь у справах за груповими
позовами 107
2.3 Процесуальні аспекти підготовки та судового розгляду у справах за груповими
позовами 140
2.4 Особливості провадження у справах за певними категоріями групових
позовів 167
Висновки до розділу 2 179
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 212

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження загальнотеоретичних основ групового позову дозволяє дійти наступних висновків.
1. Установлено критерії, що покладені в основу розгляду міжнародного законодавства країн англосаксонської, романо-германської та змішаної правової сім’ї у сфері захисту прав численних груп осіб, а саме: нормативно- правове регламентування; підстави, за якими позов ідентифікується як груповий; спосіб долучення осіб до групового позову; порядок розподілення витрат, пов’язаних із розглядом справ за груповим позовом.
2. Обґрунтовано позицію, що провадження у справах за груповими позовами має здійснюватися апеляційними судами, виходячи з таких критеріїв: практичної ефективності розгляду справ за груповими позовами, що дозволить збалансувати судову систему шляхом розвантаження судів першої інстанції, надаючи таким чином можливість на кожній інстанції отримати практичний результат за окремо взятою цивільною справою.
Організаційна спрямованість, розгляд справ за груповими позовами покладають на суддю більший обсяг процесуальних обов’язків порівняно зі справами за «індивідуальними позовними заявами», оскільки саме суддя координуватиме діяльність усіх учасників групового позову, забезпечуючи тим самим дотримання вимог чинного законодавства та інтересів кожного.
Професійної та практичної досвідченості. Вважаємо, що саме судді апеляційних судів матимуть можливість завдяки своєму теоретичному та практичному досвіду всебічно, у повному обсязі розглянути справу за груповим позовом і винести обґрунтоване рішення. Крім того, зважаючи на практику розгляду справ вказаної категорії, ключового значення набуває процес укладання мирової угоди, адже саме нею, як правило, завершується розгляд справи, у зв’язку з чим їх знання та навички будуть запорукою пошуку рішення , що врегулює спірні правовідносини.
3. Акцентовано увагу на необхідності закріплення у процесуальному законодавстві України порядку «десертифікації», яка фактично розцінюється як
додаткова гарантія для учасників групового позову.
4. Представлено періодизацію розвитку порядку захисту порушених прав та законних інтересів численних груп осіб за національним законодавством шляхом побудови наступної моделі: І етап початковий (первинний), який окреслює період становлення процесуальної інституції захисту прав численних груп осіб, починаючи з часів римського приватного права; ІІ етап розвитку ( вторинний) - з 1921 р. по 2005 р., у межах, якого відбувалось становлення та початковий розвиток процесуального механізму захисту прав численних груп осіб України; ІІІ етап - новітній (третинний), включає період сьогодення, коли процесуальне законодавство зазнає поступового оновлення в частині процесуальних положень, зокрема, шляхом їх адаптації до законодавства ЄС.
5. Визначено сфери, у яких провадження у справах за груповими позовами має процесуальні особливості, а саме у сфері споживчих відносин ( при продажу неякісних товарів, наданні послуг, виконанні робіт), транспортних відносин (при масових аваріях на будь-яких видах транспорту), фінансових відносин (при неповерненні банківськими установами грошових вкладів вкладникам), житлово-комунальних відносин (при наданні неякісних житлово- комунальних послуг, оскарженні рішень об’єднань співвласників багатоквартирних будинків їх членами), земельних відносин (пов’язаних з виділенням в натурі земельної ділянки зі спільної часткової власності, стосовно розірвання договорів оренди землі або визнання їх недійсними), інвестиційно- будівельних відносин (при порушенні прав інвесторів на первинному ринку житла).
6. Установлено, що груповий позов відрізняється від процесуальної співучасті за числовим показником на момент подачі позову (персональний склад у повному обсязі не визначений, а визначена лише мінімальна законодавча кількість), за обсягом процесуальних прав (диференційований підхід до обсягу прав та обов’язків залежно від процесуального статусу), моментом доручення на ведення справи (на стадії пред’явлення позову визначається ініціюючий позивач (позивачі), процесуальним статусом
учасників (особи не набувають статусу позивача).
7. Визначено відмінність характеру інтересу - при процесуальній співучасті захищається індивідуальний інтерес кожного зі співучасників, а під час групового позову - поряд з індивідуальним інтересом кожного учасника групи захищається й суспільний (публічний) інтерес.
8. Представлено авторське поняття «групового позову», яке розкрито як матеріально-правову вимогу, звернену до суду щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів як учасників численної групи осіб, які не беруть безпосередньої участі у процесі, так і інтересів суб’єкта (суб’єктів), який звернувся до суду за захистом цієї групи, що має спільну фактичну та юридичну підставу її виникнення, пред’явлену до суду в установленій законом процесуальній формі, об’єднана єдиним способом захисту, а рішення поширюється на усіх учасників такої групи.
9. Установлено, що у справах за груповими позовами предмет доказування є комбінованим, що складається з двох взаємопов’язаних частин - загальної (яка доказується для усіх учасників групового позову) та індивідуальної (яка доводиться кожним учасником самостійно).
10. Факт приєднання осіб до групового позову названо квазідовіреністю, оскільки, з одного боку, такі особи приймають умови розгляду справи за таким позовом, у тому числі, що стосується обмеження в певній частині деяких їх процесуальних прав та принципів, а з іншого - спрямовані на уповноваження ініціюючого позивача до активних процесуальних дій, а також вжиття заходів в інтересах такої особи.
11. Установлено, що функціями особи (осіб), яка ініціює розгляд справи за груповим позовом (ініціюючого позивача) є особисті, організаційні та представницькі.
Особисті проявляються під час розгляду справ за груповими позовами в тому, що така особа є безпосереднім учасником спірних правовідносин, права якої були порушені та (або) якій завдано шкоди, а отже, вона має індивідуальну зацікавленість у вирішенні справи по суті.
Суть організаційної функції зводиться до того, що особа (особи), яка ініціює розгляд справи за груповим позовом, вживає організаційних заходів щодо пошуку якомога більшої кількості осіб, що можуть входити до групи, права та законні інтереси яких зазнали порушення, а також здійснює упродовж всього судового процесу комунікацію учасників групи між собою, збирає та узагальнює інформацію, матеріали та докази, що мають значення для вирішення справи по суті.
Представницька функція зводиться до забезпечення, без довіреності, реалізації процесуальних прав інших учасників групи під час судового процесу.