АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ




  • скачать файл:
  • Название:
  • АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
  • Кол-во страниц:
  • 212
  • ВУЗ:
  • МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ
    МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ



    На правах рукопису


    ТАРАДАЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

    УДК 34: 002 (477)



    АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

    12.00.07 – адміністративне право і процес;
    фінансове право; інформаційне право



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук




    Науковий керівник
    Проценко Тарас Олександрович
    доктор юридичних наук, професор





    Київ – 2012




    ЗМІСТ
    ВСТУП.............................................................................................................4
    РОЗДІЛ 1. Теоретико-правове підґрунтя адміністративних процедур у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.................................................................................................................13
    1.1. Поняття та особливості адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.......................13
    1.2. Види адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації..........................................................31
    1.3. Структура та зміст адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.......................43
    Висновки до розділу 1.....................................................................................64
    РОЗДІЛ 2. Забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації..................................................................................................................68
    2.1. Поняття, сутність і значення публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес і право громадян на доступ до неї………..….….68
    2.2. Основні характеристики і класифікація інформації та способи роботи з нею............................................................................................................................83
    2.3. Принципи та гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації..................................................................................................................99
    Висновки до розділу 2…………………….……………………….……….122
    РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення адміністративних процедур щодо забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації...............127
    3.1. Зміст, особливості та принципи адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації.........................................................................127
    3.2. Імплементація досвіду зарубіжних країн щодо організації доступу громадян до публічної інформації.........................................................................143
    3.3. Проблеми підвищення ефективності реалізації права громадян на доступ до публічної інформації.............................................................................163
    Висновки до розділу 3………………………………………………….….180
    ВИСНОВКИ.................................................................................................185
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................192
    ДОДАТКИ…………………………………………………………….……212



    ВСТУП

    Актуальність теми. В Україні за роки незалежності відбулися докорінні зміни майже в усіх сферах життя суспільства. Демократизація суспільних відносин, орієнтація України на вступ до Європейського співтовариства з його стандартами та вимогами зумовлюють необхідність приведення національного законодавства у відповідність з міжнародним, реформування адміністративної сфери, створення системи соціального партнерства між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю.
    Одним із необхідних інструментів удосконалення діяльності органів державної влади є їх відкритість, прозорість та гласність, а однією з невід’ємних їх складових – доступ до суспільно необхідної інформації, що дозволяє швидко реагувати на загрозливі та небезпечні ситуації, сприяє захисту прав громадян.
    Прозора влада веде постійний діалог з громадськістю та забезпечує доступ до повної, об’єктивної, точної, зрозумілої інформації про діяльність її органів, посадових і службових осіб. В Україні на жаль ще трапляються випадки порушення або перешкоджання реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, а існуюча практика щодо надання інформації не завжди відповідає міжнародним стандартам. З огляду на викладене необхідним є розкриття концептуально-теоретичних засад адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, сутності й значення адміністративних процедур доступу до неї, що включає в себе вироблення цілісної системи наукових поглядів та формулювання пропозицій організаційно-правового характеру, спрямованих на підвищення ефективності реалізації права на доступ до публічної інформації.
    Окремим аспектам даної проблематики присвячені дослідження вітчизняних вчених-юристів: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяка, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Є. Б. Кубка, Т. О. Проценка, В. М. Селіванова, С. Г. Стеценка та ін. Такі питання, як право на інформацію, свобода інформації, інформаційна безпека, правове регулювання інформаційних відносин знайшли своє відображення у наукових розробках Д. С. Азарова, І. В. Арістової, К. І. Бєлякова, В. М. Брижка, В. Д. Гавловського, Ю.О. Гелич, В. О. Горобцова, М. С. Демкової, О. С. Денісової, Ю. В. Дикої, В. А. Залізняка, Б. А. Кормича, Т. А. Костецької, О. В. Кохановської, Л. В. Кузенко, Н. В. Кушакової, О. В. Логінова, С. І. Лопатіна, А. І. Марущака, О. В. Нестеренко, Д. М. Прокоф’євої, В. В. Речицького, В. Г. Хахановського, В. С. Цимбалюка, М. В. Фігеля, М. Я. Швеця та ін. Однак проблематика адміністративних процедур забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації предметом окремого наукового дослідження не була. Таким чином, вибір теми дисертації зумовили соціальна значущість досліджуваного питання, недостатній рівень його теоретико-методологічної розробленості, нагальна потреба в удосконаленні чинного законодавства України з метою усунення зловживань з боку органів державної влади, забезпеченню відкритості, прозорості та доступності у їх діяльності, реального забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обговорена та схвалена на засіданні вченої ради Державного науково-дослідного інституту МВС України (протокол № 6 від 29.12.2010 р.). Дослідження виконано відповідно до окремих положень указів Президента України «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» від 05.05.2011 р. № 547 та «Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України» від 05.05.2011 р. № 548; Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр., затверджених Законом України від 09.01.2007 р.; п. 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347.
    Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинних нормативно-правових актів і практики їх реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права, насамперед адміністративного та інформаційного, визначити сутність, значення та зміст адміністративних процедур забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, а також розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності реалізації вказаного права. Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
    – проаналізувати вітчизняне законодавство та міжнародні документи, що регламентують механізм забезпечення права громадян на доступ до інформації;
    – визначити сутність, особливості та ознаки адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації;
    – дослідити структуру та зміст адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації;
    – розкрити поняття, зміст і значення публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес;
    – з’ясувати особливості визначення критеріїв класифікації інформації, основні її характеристики та способи роботи з нею;
    – висвітлити принципи та гарантії забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації;
    – окреслити напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації;
    – розкрити зміст, особливості та принципи адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації;
    – дослідити досвід зарубіжних країн щодо організації доступу громадян до публічної інформації та можливість його імплементації в Україні;
    – проаналізувати сучасні проблеми підвищення ефективності реалізації права громадян на доступ до публічної інформації;
    – розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення теоретико-правових засад і практики забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері доступу громадян до публічної інформації.
    Предметом дослідження є адміністративні процедури забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, їх зв’язок з правовідносинами з приводу доступу громадян до публічної інформації.
    Методи дослідження обрані з огляду на окреслені в роботі мету й завдання з урахуванням її об’єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, а їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в поєднанні їх соціального змісту і юридичної форми. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом використовувався весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Так, за допомогою діалектичного методу досліджувалися адміністративно-правові відносини у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації як складова частина системи адміністративно-правових відносин, а також теоретико-правові засади, структурні особливості та зміст цих відносин (підрозділи 1.1–1.3). Застосування логіко-семантичного методу та методу переходу від загального до окремого дозволило поглибити понятійний апарат досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2). Формально-логічний та порівняльно-правовий методи були застосовані в процесі аналізу юридичних норм з метою окреслення напрямів розвитку нормативно-правового забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, визначення шляхів підвищення ефективності реалізації цього права (підрозділи 2.1, 3.2, 3.3). Методи аналізу та синтезу використовувались для з’ясування об’єкта, суб’єктів та змісту адміністративно-правових відносин у сфері реалізації права громадян на доступ до публічної інформації (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод визначив зміст та ознаки адміністративних процедур забезпечення доступу громадян до публічної інформації (підрозділи 3.1, 3.3). Застосування статистичного, структурно-логічного та компаративного методів дозволили визначити напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації права громадян на доступ до інформації (підрозділ 3.3), а зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності й обґрунтованості суджень та здійснення в межах загальнотеоретичних і адміністративно-правових конструкцій з використанням понятійного апарату правової науки.
    Нормативну базу дослідження складає законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти та законодавство зарубіжних країн з досліджуваної теми.
    Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, аналіз політико-правових публікацій, довідкових видань, узагальнення правозастосовної практики в досліджуваній сфері.
    Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням новітніх тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації та визначенням напрямів удосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють адміністративні процедури доступу до публічної інформації. У результаті проведеного дослідження здобувачем сформульовано низку положень, ідей, що мають наукову новизну і виносяться на захист. Основні з них такі:
    вперше:
    – розкрито особливості адміністративних процедур забезпечення доступу громадян до публічної інформації, які, з одного боку, встановлюючи порядок дій розпорядників інформації, визначають найбільш доцільну та ефективну їх послідовність, що є запорукою законності діяльності суб’єктів владних повноважень, а з іншого – гарантують забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес;
    – запропоновано створити незалежний позасудовий орган оскарження порушень права на доступ до інформації, який буде вимагати пояснень та відповідних документів від розпорядників інформації; видавати акти реагування щодо приведення розпорядниками інформації своєї діяльності у відповідність до законодавства про доступ до інформації, а також вносити приписи щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб, якщо виявлено порушення; вносити пропозиції розпорядникам інформації щодо вдосконалення організації доступу до інформації тощо;
    – доведено, що право бути присутніми на засіданнях колегіальних суб’єктів владних повноважень є однією з гарантій права на доступ до публічної інформації, а сам доступ до засідань є не менш важливим способом отримання інформації про діяльність влади, ніж доступ через інформаційний запит та обґрунтовано, що обмеження доступу до таких засідань повинно бути виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
    удосконалено:
    – визначення поняття адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, під якими запропоновано розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації права кожного на доступ до інформації, відображеної та задокументованої будь-якими засобами й на будь-яких носіях, яка створюється, збирається, використовується, поширюється та зберігається суб’єктами владних повноважень, іншими розпорядниками публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, характеризуються наявністю у суб’єктів цих відносин прав та обов’язків, що гарантуються і забезпечуються державою;
    – підхід до з’ясування сутності й значення публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес;
    – наукові положення щодо запровадження на підставі ст. 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» посади представника Уповноваженого та надання йому повноважень займатися охороною і захистом права громадян на доступ до інформації й персональних даних, здійснювати моніторинг щодо стану доступу до публічної інформації, вносити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства, а також надання обов’язкового характеру розгляду його подань органами державної влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємств, установ, організацій та їх посадовими особами та вжиттю відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень права громадян на доступ до інформації;
    – визначення поняття адміністративних процедур забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, під якими пропонується розуміти встановлені законодавством правила, порядок вчинення дій розпорядниками інформації щодо здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка створюється, збирається, використовується, поширюється та зберігається суб’єктами владних повноважень й іншими розпорядниками публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес;
    – на підставі аналізу міжнародних атів, у яких право одержувати інформацію доповнюється правом здійснювати самостійно пошук інформації, запропоновано закріпити про це відповідну норму в Законі України «Про доступ до публічної інформації» та доповнити перелік можливих порушень законодавства про доступ до публічної інформації, за які несуть відповідальність особи, винні у їх вчиненні – «за безпідставне переадресування запиту»;
    набули подальшого розвитку:
    – пропозиції щодо удосконалення Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та прийняття Інформаційного кодексу України й Адміністративно-процедурного кодексу України;
    – характеристика принципів та гарантій забезпечення права на доступ до публічної інформації;
    − питання щодо запровадження у складі Верховного Суду України колегії з інформаційних спорів та застосування прецедентів Європейського Суду з прав людини при вирішенні спорів, пов’язаних із захистом права на доступ до інформації;
    − аналіз досвіду зарубіжних країн щодо організації доступу до публічної інформації та його імплементації в Україні.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
    – у науково-дослідній сфері – теоретичні положення, пропозиції і висновки дисертації можуть стати базою для подальшого вдосконалення концепції адміністративно-правових відносин, їх складових частин, підстав виникнення, припинення й трансформації, а також теоретико-правових розробок, спрямованих на поліпшення адміністративних процедур забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації (акт впровадження від 29.02.2012 р.);
    – у сфері правотворчості – висновки та пропозиції дослідження можуть бути використані для вдосконалення низки законодавчих і підзаконних актів, зокрема Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про захист персональних даних», проектів Інформаційного кодексу України та Адміністративно-процедурного кодексу України тощо;
    – у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність посадових та службових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації (акт впровадження від 13.04.2012 р.);
    – у навчально-методичній роботі – матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, підручників, викладанні загальної частини курсу адміністративного та інформаційного права, спецкурсів за магістерськими програмами (акт впровадження від 27.03.2012 р.).
    Апробація результатів дисертації. Висновки, пропозиції та узагальнення, викладені у дослідженні, доповідалися здобувачем на засіданнях Наукової та Вченої ради Державного науково-дослідного інституту МВС України, а також були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 6 жовтня 2011 р.); «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 4 листопада 2011 р.); «Право на життя: аспекти реалізації» (м. Чернівці, 17–18 листопада 2011 р.); «Правовий захист людини та громадянина в Україні» (Київ, 24 листопада 2011 р.); «Участь курсантів та студентів у розбудові правової держави в Україні» (Донецьк, 17 березня 2012 р.); «Адміністративне право та процес: реалії й перспективи розвитку» (Луганськ, 10–20 квітня 2012 р.) та ін.
    Публікації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи відображено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, та у шести тезах доповідей на науково-практичних та науково-теоретичних конференціях.
    Структура дисертації зумовлена предметом дослідження, його метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких 191 сторінка – основний текст.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративних процедур забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації, шляхів їх удосконалення та напрямів розвитку відповідного законодавства. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вирішення зазначеного завдання.
    1. Адміністративно-правовими відносинами у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації є врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації права кожного на доступ до інформації, відображеної та задокументованої будь-якими засобами й на будь-яких носіях, яка створюється, збирається, використовується, поширюється та зберігається суб’єктами владних повноважень, іншими розпорядниками публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, характеризуються наявністю у суб’єктів цих відносин прав та обов’язків, що гарантуються і забезпечуються державою.
    2. Адміністративно-правові відносини у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації є різновидом загальних правових відносин, що мають низку відмінних, притаманних лише їм ознак. По-перше, ці відносини регулюються нормами адміністративного та інформаційного права. По-друге, обов’язкова наявність суб’єкта владних повноважень у розпорядженні якого є публічна інформація та інформація, що становить суспільний інтерес. По-третє, ці відносини мають рівні реалізації, що сприяє виявленню їх специфіки та особливості методу, який переважає в регулюванні відповідного рівня відносин, пов’язаних з поведінкою суб’єктів та потребами й інтересами, що вже мають адміністративно-правову регламентацію й реалізуються за допомогою відповідних норм. По-четверте, ці відносини можуть виникати з ініціативи будь-якого суб’єкта, при цьому бажання іншого не є обов’язковим. По-п’яте, метою цих відносин є забезпечення права фізичних, юридичних осіб, а також об’єднань громадян без статусу юридичної особи на доступ до публічної інформації.
    3. Структура адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права на доступ до публічної інформації складається з наступних елементів: об’єкт, суб’єкти, зміст та юридичні факти.
    Основним об’єктом виступає право фізичних, юридичних осіб, а також об’єднань громадян без статусу юридичної особи на доступ до публічної інформації.
    Суб’єктами є фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень у розпорядженні яких є публічна інформація та інформації, що становить суспільний інтерес.
    Зміст адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права на доступ до публічної інформації за своїм складом не відрізняється від інших правовідносин. Суб’єкт наділяється правами і обов’язками, які тісно пов’язані один з одним, мається на увазі, що той, хто користується правами, виконує й певні обов’язки, а на кого покладаються обов’язки, отримує й певні права.
    Юридичні факти є передумовою виникнення відносин, під ними розуміють ті життєві обставини, з якими адміністративно-правові норми пов’язують виникнення, зміну, перешкоджання, призупинення, припинення чи відновлення адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації.
    4. Інформація означає будь-які відомості (повідомлення, дані) про події і явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі, житті людини і можуть зберігатися та відображатися на різноманітних носіях інформації.
    Публічною інформацією є відомості та/або дані, що дають кількісну та якісну характеристику явищ і процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах суспільного життя і створюються, збираються, використовуються, поширюються та зберігаються суб’єктами владних повноважень та іншими розпорядниками публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.
    Суспільно необхідною інформацію є інформація, яка є значущою для значної частини населення і розповсюдження якої не завдасть шкоди державному суверенітету, інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, громадському порядку, здоров’ю населенню, репутації або правам інших людей, авторитету і неупередженості правосуддя.
    5. Усі види інформації взаємозалежні, взаємодіють між собою, трансформуються один у другий. Не завжди можна чітко диференціювати інформацію за тими чи іншими ознаками, а потім зводити її до класів. Класифікують інформацію залежно від ступеня її співвіднесення з дійсністю, з реальними процесами, які виникають у ній; періодичності виникнення й передачі; ступеня взаємозв’язку; ступеня сталості; структури; методів утворення; закріплення та втілення в матеріальні форми та за іншими ознаками. Одна й та сама інформація може виступати в різноманітних видах, ускладнюватися та змінюватися.
    6. Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
    7. Уявляється доцільним зобов’язати розпорядників інформації, що не є суб’єктами владних повноважень (юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, виконують делеговані повноваження або займають домінуюче становище на ринку) у володінні яких перебуває значний обсяг суспільно важливої інформації призначити спеціальну посадову особу, або навіть відповідний структурний підрозділ з організації забезпечення доступу до такої інформації, що сприятиме чіткій злагодженій їх роботі та реальному забезпеченню права на доступ до публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.
    8. Право бути присутніми на засіданнях колегіальних суб’єктів владних повноважень є однією з гарантій права на доступ до публічної інформації, а сам доступ до засідань є не менш важливим способом отримання інформації про діяльність влади, ніж доступ через інформаційний запит. Обмеження доступу до таких засідань повинно бути виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
    9. Реалізація права на доступ до публічної інформації передбачає закріплення системи правових процедур. Основною процесуальною формою реалізації зазначеного права є адміністративні процедури, що являють собою встановлені законодавством правила, порядок вчинення дій розпорядників інформації щодо здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка створюється, збирається, використовується, поширюється та зберігається суб’єктами владних повноважень й іншими розпорядниками публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес. Їх особливість полягає у тому, що вони мають офіційних характер, закріплюються у відповідних нормативно-правових актах та виступають основним інструментом у системі забезпечення здійснення суб’єктами своїх прав, свобод, законних інтересів та повноважень. Дотримання розпорядниками інформації певних процедур під час забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації виступає гарантією їх законності.
    10. Принципами адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації, що визначають і сприяють правильному застосуванню відповідних правових норм, ефективному та раціональному регулюванню правовідносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації є принцип верховенства права, законності, рівності учасників адміністративної процедури перед законом, відкритості, ефективності, оперативності, підконтрольності та принцип обмеження юридичними критеріями дискреційної влади.
    11. Ознаками адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації є: 1) чіткий цільовий напрям здійснення (адміністративні процедури встановлені законодавством для впорядкування та організації відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації); 2) обмеження у часі (законодавством передбачено, що розпорядник повинен дати відповідь на запит на інформацію в досить стислі строки від 48 годин до 20 діб); 3) визначена результативність (процедура завжди здійснюється для настання конкретного результату – забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації).
    12. Основними стадіями адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації є: 1) визначення розпорядниками інформації спеціального структурного підрозділу або відповідальних осіб, які організовуватимуть доступ до публічної інформації та завдань цих підрозділів або осіб; 2) визначення розпорядниками інформації спеціального місця для роботи запитувачів з документами, що містять публічну інформацію, їх копіями; 3) створення умов для подання письмових запитів громадянами з обмеженими фізичними можливостями; 4) забезпечення розпорядниками невідкладного оприлюднення публічної інформації та організації інформування населення про права громадян на доступ до такої інформації; 5) створення системи обліку запитів на інформацію, документів, які містять публічну інформацію та забезпечення обов’язкової реєстрації таких документів, а також своєчасне їх оприлюднення; 6) забезпечення розпорядником інформації своєчасного оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню, а також систематичного і оперативного оприлюднення та оновлення інформації про свою діяльність; 7) сприяння громадянам у здійсненні громадського контролю за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи.
    13. Функціональне призначення адміністративних процедур доступу громадян до публічної інформації полягає в тому, що вони виступають організаційно-правовими засобами, які використовуються з метою впорядкування процесу забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації та створення злагодженого адміністративно-процедурного механізму діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень у розпорядженні яких є публічна інформація та інформації, що становить суспільний інтерес.
    14. У США, Великій Британії, Латвії, Естонії, Словенії, Болгарії та ін. країнах здебільшого діють саме процедурні закони про свободу публічної інформації чи доступ до неї, які регулюють режим доступу до такої інформації, процедури звернення з інформаційними запитами та оскарження дій публічних органів. У цих законах втілений принцип максимального оприлюднення, вся інформація, якою володіють публічні органи, підлягає розкриттю, винятки є максимально обмеженими, визначені законом і публічні органи повинні довести виникнення та правомірність таких винятків.
    15. У зарубіжних країнах існують різні моделі спеціальних інституцій та найпоширенішою практикою є створення та діяльність омбудсменів – Уповноважених з питань інформації, які здійснюють нагляд за діяльністю органів влади щодо забезпечення права на доступ до інформації. В Україні запровадження такого інституту є складним й маловірогідним, оскільки Конституцією України це не передбачено. Тому пропонується у межах існуючого інституту омбудсмана на підставі ст. 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» створити посаду спеціального представника Уповноваженого, який буде займатися проблемами охорони, захисту і забезпечення права громадян на доступ до інформації та особистих даних, здійснювати моніторинг стану доступу до публічної інформації, вносити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства.
    16. Запропоновано створити незалежний позасудовий орган оскарження порушень права на доступ до інформації, який буде вимагати пояснень та відповідних документів від розпорядників інформації; видавати акти реагування щодо приведення розпорядниками інформації своєї діяльності у відповідність до законодавства про доступ до інформації, а також вносити приписи щодо розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб, якщо виявлено порушення; вносити пропозиції розпорядникам інформації щодо вдосконалення організації доступу до інформації тощо.
    17. На підставі аналізу міжнародних атів, у яких право одержувати інформацію доповнюється правом здійснювати самостійно пошук інформації, запропоновано закріпити про це відповідну норму в Законі України «Про доступ до публічної інформації» та доповнити перелік можливих порушень законодавства про доступ до публічної інформації, за які несуть відповідальність особи, винні у їх вчиненні, що визначений у ст. 24 цього закону п. 10 «безпідставне переадресування запиту».
    18. Забезпечення права на доступу до публічної інформації має відбуватися за рахунок вирішення питань технічного і гуманітарного характеру – створення системи національних електронних ресурсів, реформування інформаційного законодавства України, підвищення інформаційної компетентності громадян, вжиття заходів, спрямованих на забезпечення доступу до інформації громадян з обмеженими можливостями здоров’я та малозабезпечених верств населення, а також розроблення та видання коментарів спеціалізованих законів, довідників і посібників, які будуть роз’яснювати конкретні юридичні механізми дії цього права.




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР : станом на 25.01.2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
    2. Про ратифікацію Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
    3. Про доступ до публічної інформації : Закон України вiд 13.01.2011 № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
    4. Про інформацію : Закон України від 13.01.2011 № 2938-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 313.
    5. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України : організаційно-правові засади [Текст] : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.07 / Ірина Василівна Арістова // Національний ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 476 с.
    6. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олена Сергіївна Денісова; Донецький ін-т внутр. справ МВС України. – Донецьк., 2003. – 186 с.
    7. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління [Текст]: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лариса Володимирівна Кузенко; Запорізький держ. ун-т. – Х., 2003. – 173 с.
    8. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Наталія Вадимівна Кушакова; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 243 с.
    9. Гоголь Б. М. Право на інформацію в цивільному праві України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Богдан Миколайович Гоголь; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2010. – 204 с.
    10. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини : концептуальні засади та правова природа [Текст] : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / Олена Іванівна Харитонова; Одеська нац. юрид. академія. – Одеса, 2004. – 435 с.
    11. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие / И. М. Погребной; Нац. ун-т внутр. дел – 3-е изд., испр. и доп. – Харьков : Основа, 2003. – 127 с.
    12. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права / Е. Н. Трубецкой; Санкт-Петербургский ун-т. – С.Пб. : Лань, 1998. – 224 с.
    13. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву /О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1949. – 144 с.
    14. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
    15. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
    16. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
    17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник навч. закладів / О. Ф. Скакун; Нац. ун-т внутр. справ. - 2-ге вид. – Х. : Консум, 2005. – 656 с.
    18. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / А. М. Колодій [та ін.] ; ред. В. В. Копєйчиков ; Нац. педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
    19. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посібник / П. М. Рабінович ; Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. – Вид. 9-е, зі змін. – Л. : Край, 2007. – 188 с.
    20. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навч. посіб. / С. Г. Стеценко – К. : Атіка, 2008. – 624 с.
    21. Большой юридический словарь / под ред. А. В. Малько. – Москва : Проспект, 2011. – 703 с.
    22. Адміністративне право України. Академічний курс : підр. у 2-х тт. / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) О.Ф. Андрійко, І.П. Голосніченко, С.В. Ківалов, Є.Б. Кубко. – Т. 1. : Загальна частина. – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.
    23. Адміністративне право України / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка]. – К., Юрінком Інтер, 2005. – 520 с.
    24. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / [В. В. Галунько, В. І. Олефір, М. П. Пихтін, О. О. Онищук, Ю. В. Гридасов, М. М. Новіков та ін.] ; за заг. ред. В. В. Галунька. – Херсон : ВАТ “Херсонська міська друкарня”, 2010. – 378 с.
    25. Административное право. Общая и особенная части : учебник / под ред. А. П. Коренева. – М., МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
    26. Якуба О. М. Советское административное право / О. М. Якуба. – К. : Вища школа, 1975. – 231 с.
    27. Бахрах Д. Л. Административное право России : учеб. для вузов / Д. Л. Бахрах. – М. : НОРМА : ИНФРА-М, 2000. – 624 с.
    28. Клюшниченко А. П. Советское административное право. Часть общая : специализированный курс лекций / А. П. Клюшниченко. – К. : КВШ МВД СССР, 1975. – 264 с.
    29. Павлов Д. М. Адміністративне право. Загальна частина : конспект лекцій / Д. М. Павлов. – К. : МАУП, 2007. – 136 с.
    30. Адміністративне право України : підруч. для студ. ВНЗ / Т. О. Коломоєць [та ін.] ; заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 475 с.
    31. Козлов Ю. М. Административные правоотношения / Ю. М. Козлов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 184 с.
    32. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України : теорія, досвід та практика реалізації : монографія / Т. О. Коломоєць ; Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя : Поліграф, 2004. – 403 с.
    33. Адміністративне право : підручник / [Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. П. Битяка [та ін.] ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2010. – 624 с.
    34. Правознавство : підручник / [В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.] ; за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.
    35. Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : монографія / [Авт. кол.]; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – Д. : Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України; Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 588 с.
    36. Шуба В. В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України : загальнотеоретичні аспекти [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Володимир Васильович Шуба; Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2006. – 200 с.
    37. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми захисту інформації у цивільному праві України / О. В. Кохановська // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – №6. – С. 304–312.
    38. Копылов В. А. Информационное право : учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / В. А. Копылов – М. : Юристъ, 2002. – 512 с.
    39. Бребан Г. Французское административное право / Г. Бребан. – М. : Статут, 1998. – 231 с.
    40. Курінний Є. В. Адміністративне право України : тенденції трансформації в умовах реформування : навч. посіб. / Є. В. Курінний. – Дніпропетровськ : Юрид. академія МВС України, 2002. – 92 c.
    41. Галунько В. В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України / В. В. Галунько // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 143–151. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09gvvapu.pdf
    42. Шевченко Е. О. Визначення поняття адміністративно-правових відносин з урахуванням пріоритетного значення та ролі в них суб’єкта адміністративного права (на прикладі адміністративного суду) / Е. О. Шевченко // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 1116–1122. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-1/11seopac.pdf
    43. Яременко О. І. Інформаційні відносини як предмет правового регулювання: теоретичний аспект / О. І. Яремеко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 1. – С. 156–161.
    44. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України : Монографія. – Д. : Юридична академія МВС України, 2004. – 340 с.
    45. Алексеев С. С. Проблемы теории права : Курс лекций : В 2-х т. / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 360 с.
    46. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні [Текст] : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.07 / Володимир Миколайович Гаращук ; Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 412 с.
    47. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
    48. Рясенцев В. А. Основы советского гражданского права / В. А. Рясанцев. – М. : Юрид. лит., 1987. – 295 с.
    49. Коваль Л. В. Адміністративне право України : курс лекцій (Загальна частина) / Л. В. Коваль. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
    50. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Кывалов, Л. Р. Біла – Одеса : Юрид. літ., 2001. – 304 с.
    51. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України : характеристика категорій в умовах системного реформування : автореф. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.07 / Євген Володимирович Курінний. – К. : НАВСУ, 2004. – 36 с.
    52. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1959. – 281 с.
    53. Советское гражданское право : В 2-х ч. / [под ред. В. А. Рясенцева]. – Часть 1. – М. : Юрид. лит., 1986.– 576 с.
    54. Манохин В. М. Советское административное право : курс лекций / В. М. Манохин. – Саратов, 1968. – 248 с.
    55. Административное право Украины : учебник / под общей ред. С. В. Кивалова. – Харьков : Одиссей, 2004. – 878 с.
    56. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения / Г. И. Петров. – Л., 1972. – 156 с.
    57. Советское административное право : государственное управление и административное право / И. А. Азовкин, А. П. Алехин, П. Т. Василенков, В. Г. Вишняков, и др. – М. : Юрид. лит, 1978. – 360 с.
    58. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. в Парижі // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Кучеренко. – 2-ге вид. – К. : Юрінформ, 1992. – 200 с.
    59. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р., ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
    60. Малько А. В. Право гражданина на информацию / А. В. Малько // Общественные науки и современность. – М., 1995. – № 5. – С. 58–61.
    61. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
    62. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М., 2001. – 752 с
    63. Проблемы теории государства и права : учебник / под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юрид. лит., 1987. – 392 с.
    64. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
    65. Теория государства и права : учебник для юридических вузов / под общей ред. А. С. Пиголкина. – М. : ОАО «Издательский Дом «Городец», 2003. – 544 с.
    66. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. – М., 1997. – 320 с.
    67. Рассолов М. М. Информационное право / М. М. Рассолов. – М. : Юристъ, 1999. – 400 с.
    68. Бачило И. Л. Право собственности на информационные ресурсы / И. Л. Бачило // Информационные ресурсы России. – 2001. – № 2. – С. 29–34.
    69. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
    70. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Киготь // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29–33.
    71. Черешкин Д. С. Оружие, которое может быть опаснеее ядерного / Д. С. Черешкин // Независимая газета. – 1995. – № 123.
    72. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М. : Юристъ, 2001. – 776 с.
    73. Новий тлумачний словник української мови / укладачі : В. Яременко, О. Сліпушко. в 3-х т. : Т. 1 : А-К. – К. : Аконіт, 2007. – 926 с.
    74. Теория государства и права : учебник для вузов / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 616 с.
    75. Гриценко І. С. Становленім та розвиток поглядів на адміністративно-правові відносини у радянській науці адміністративного права / І. С. Гриценко // Право і безпека. – 2008. – № 7. – С. 106–110.
    76. Большая советская энциклопедия. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //slovari.yandex.ru
    77. Шеннон К. Е. Работы по теории информации и кибернетике / К. Е. Шеннон. – М., 1963 – 718 с.
    78. Винер Н. Кибернетика и общество. – М. : Сов. радио, 1958.
    79. Беккер Л. М. Воспитание и основы его моделирования. – М.
    80. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
    81. Кулиев И. О. Информационное обеспечение деятельности органов местного самоуправления (муниципалитетов) в сфере правопорядка. – М., 2002.
    82. Советский Энциклопедический Словарь / ред. Прохорова. – М., 1987. – 1600 с.
    83. Марущак А.І. Теоретико-правові основи забезпечення доступу до державної інформації / Марущак А.І. // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – № 18. – 2008.
    84. Карвер Р. Свобода інформації. Теорія та практика / Р. Карвер, Гамерер, С. Бучанан, Е. Мугедіні, Є. Захаров. – Харків, 2005. – 97 с.
    85. Ожегов С. И. «Словарь русского языка». – Изд. 12-е. М. : Русский язык, 1978.
    86. Програма та матеріали круглого столу «Інформаційне право : стан та перспективи розвитку в Україні». 1 квітня 2004 р. – К., 2004.
    87. Корчагін М. Поняття інформації як цивільно-правової категорії / М. Корчагін. – К., Юрист. – № 9. – 2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/magazine.php?id=71
    88. Копылов В.А. К вопросу об информационной собственности. // Научно-техническая информация. Серия 1. – 1998. – № 3.
    89. Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права // Дело и право. – 1996. – № 4.
    90. Трусов А.И. Судебное доказывание в свете идей кибернетики // Вопросы кибернетики и права. – М., 1976.
    91. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2004. – 1140 с.
    92. Ровенский В. Машина и мысль / В. Ровенский, А. Уемов, Е. Уемова.– М., 1960.
    93. Анисимов С. Ф. Человек и машина / С.Ф. Анисимов. – М., 1959.
    94. Венгеров А. Б. Категория «информация» в понятийном аппарате юридической науки. // Советское государство и право. – 1977. – № 10. – С. 70–71.
    95. Монахов В. Н. Информация как общественное достояние: политико-правовые грани проблемы // Докл. участников Междунар. конф., 27–28 окт. 2004 г. Санкт-Петербург. [Електронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nlr.ru/tus/271004/monahov.htm
    96. Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”: Проект Закону України // Свобода інформації в Україні. Удосконалення законодавства і практики / Авт. Захаров Є., Нестеренко О., Рапп І., Речицький В., Северин О. – Х. : Права людини, 2009. – С. 89.
    97. Петрова Н. Медіа право / Петрова Н., Якубенко В. – Київ: ТОВ «Київська типографія», 2007. – 65 с.
    98. Приведення українського законодавства до європейських стандартів. Обговорення законів України “Про інформацію” та “Порядок висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” : матеріали засідання “круглого столу” за участі Ком. Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Ради Європи та ОБСЄ. – К. : АртЕК, 2003. – 64 с.
    99. Про захист інформації про особу і доступ до інформації, що становить суспільний інтерес : Закон Угорщини № LXIII від 1992 р. (неофіц. пер.) // Свобода висловлювань і приватність : Щокварт. дод. до інформ.-аналіт. бюл. Харківської правозахисної групи «Права людини». – 2003. – № 3. – С. 22–28.
    100. Нестеренко О. В. Суспільно необхідна інформація (Що це означає в контексті теорії та практики застосування?). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://stop-x-files-ua.org/?p=5669.
    101. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 № 393 /96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
    102. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод : основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К. : ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 404 с.
    103. Право на приватність : condition sine qua non /Харківська правозахисна група. – Харків : Фоліо, 2003. – 117 с.
    104. Інформатизація світогосподарського розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://imanbooks.com/book_392_page_9
    105. Міжнародні стандарти забезпечення свободи слова : збірник публікацій міжнародних організацій «Артикль 19». – К. Міленіум, 2003.
    106. Johnston C.B. Globa l news access. The impact of new communications technologies. Westport: Praeger publishers, 1998. – P. 85.
    107. Соболев В. Информатизация и переходная инфраструктура // Бизнес информ. – 1999. – № 3–4. – С. 36–40.
    108. Cleveland H. The knowledge executive. Leadership in an information society. – New York: Truman Talley books, 1989. – 261 р.
    109. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1990. – 351 с.
    110. Москвин Г. С. Теоретические проблемы системы правовой информации в СССР : автореф. дисс ... докт. юрид наук / Г. С. Москвин. – М., 1977. – 38 с.
    111. Рассолов М. М. Теоретические проблемы управления и информации в сфере права : автореф. дисс. ... докт. юрид. наук / М. М. Рассолов. – М., 1990. – 39 с.
    112. Правовая информатика и кибернетика : [учеб. для вузов по напр. и спец. «Юриспруденция» / Г. А. Атанесян, О. А. Гаврилов и др] ; под ред. Н. С. Полевого. – М. : Юрид. лит, 1993. – 527 с.
    113. Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олександр Володимирович Логінов. – К. : НАВС, 2005. – 237 с.
    114. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К. : А. С. К., 2007. – 1056 с.
    115. Правове, нормативне та методологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : матеріали круглого столу [обговорення проекту закону України «Про інформацію з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці»], (Київ, 9 жовт. 2001 р.) / М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т України «КПІ» – К. : Безопасность информации, 2001. – 35 с.
    116. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011 – № 40. – Ст. 404.
    117. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис. д-ра юрид. наук : 12.00.07. /Б. А. Кормич. – X.: НХУ України, 2004. – 44 с.
    118. Про державну таємницю : Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
    119. Науково-практичний коментар до Закону України «Про доступ до публічної інформації». – Київ. – 2012. – 335 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://komsvobslova.rada.gov.ua/komsvobslova/control/uk/
    120. Марценюк О. Г. Режими доступу до інформації в системі українського права / О. Г. Марценюк // Юридична Україна. – 2006. – № 7. – С. 23–29.
    121. Самолова О. С. Історичний аналіз формування інституту інформації з обмеженим доступом / О. С. Самолова // Право і безпека. – 2004. – № 3’3. – С. 77–81.
    122. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.
    123. Про адвокатуру : Закон України від 19.12.1992 № 2887-XII (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
    124. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383
    125. Кузьмічов В. С., Лісогор В. Г. Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства / В. С. Кузьмічов, В. Г. Лісогор // Боротьба з організованою злочинністю й корупцією (теорія і практика). – К. : Міжвід. наук.-дослід. центр із проблем боротьби з організованою злочинністю, 2001. – № 4. – С. 173–183.
    126. Жаровська І. М. Доступність права : теоретико-правові проблеми : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. / Ірина Мирославівна Жаровська. – К., 2005. – 204 с.
    127. The Public’s Right to Know–Principles on Freedom on Information Legislation, Article 19 (London, June, 1999), р. 8–11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.article19.org/pdfs/standards/righttoknow.pdf
    128. Рекомендація Ради Європи Комітету Міністрів державам-членам № R (81) 19 про доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні державних органів, схвалена 25.11.1981 // Доступ до інформації та електронне урядування / Авт.-упоряд. М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
    129. Йоганнесбурзькі принципи : національна безпека, свобода висловлювання і доступ до інформації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://elib.org.ua/internationallaw/ua
    130. Рекомендація Ради Європи Комітету Міністрів державам-членам № R (2002) 2 про доступ до офіційних документів, схвалена 02.02.2002 // Доступ до інформації та електронне урядування / Авт.-упоряд. М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
    131. Марценюк О. Г. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України : реалізація права на інформацію [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олександр Геннадійович Марцелюк; КНУВС. – К., 2009. – 270 с.
    132. Горобцов В. О. Законодавче регулювання правової інформації / В. О. Горобцов // Держава і право. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.– Вип. 12. – С. 150–155.
    133. Свобода інформації : теорія та практика / Харк. правозахис. група. – Х. : Фоліо, 2004. – 73 с.
    134. Про комітети Верховної Ради України : Закон України від 04.04.1995 № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
    135. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України від 10.02.2010 № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14–15, № 16–17. – Ст. 133.
    136. Тодика Ю. Конституційний принцип гласності як гарантія основних прав і свобод громадян / Тодика Ю., Серьогін В. – Право України. – 1998. – № 6. – С. 22–29.
    137. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (редакція від 21.03.2012). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
    138. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
    139. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 86. – Стор. 100. – Ст. 2889.
    140. Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
    141. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Стор. 1. – Ст. 920.
    142. Про статус народного депутата України : Закон України від 17.11.1992 № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. 1993. – № 3. – Ст. 17.
    143. «Article 19». Право громадськості знати (принципи законодавства про свободу інформації) // Свобода інформації та право на приватність в Україні / Харк. правозахис. група – Х. : Фоліо, 2004. – Т. 1 : Доступ до інформації : hic et nunc! – 49 с.
    144. Council of Europe Convention on Access to Official Documents. Tromsо, 18.VI.2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Reports/Html/205.htm
    145. Нестеренко О. В. Інформаційний омбудсман в механізмі забезпечення прав людини і основоположних свобод // Юридична Україна. – 2008. – № 1 (31). – С.16–22.
    146. Про внесення змін до Закону Укра
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)