АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое описание

Одеська національна юридична академія

На правах рукопису

УДК 342.92 (477)

Писаренко Ганна Миколаївна

АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Ківалов Сергій Васильович

Одеса 2006

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВІНИХ
ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

1.1. Адміністративні послуги як категорія адміністративного права 12
1.2. Поняття та класифікація адміністративних послуг 38
Висновки до розділу 1 59

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

2.1. Законодавство про адміністративні послуги в Україні:
характеристика і перспективи розвитку 61
2.2. Зарубіжний досвід правового регулювання
адміністративних послуг 76
Висновки до розділу 2 97

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

3.1. Провадження щодо надання адміністративних послуг 99
3.2. Аспекти оцінювання якості адміністративних послуг 127
3.3. Плата за адміністративні послуги 149
Висновки до розділу 3 166

ВИСНОВКИ 170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ВСТУП

Актуальність теми. Правове регулювання відносин органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з громадянами та юридичними особами є однією з актуальних проблем українського суспільства. Одна з категорій таких відносин, зокрема, щодо надання адміністративних послуг, досі залишається малодослідженою та дискусійною в юридичній науці.
Ефективне і вільне здійснення прав людини одна з головних ознак демократичного суспільства і правової держави. Права людини в сучасному українському суспільстві мають стати не другорядним завданням, здійснюваним у сфері перетворень виконавчої влади, а її найголовнішою метою, яка покликана принципово змінити історичну парадигму стосунків між державою і людиною.
Мета цієї зміни полягає у тому, щоб місце домінуючої в минулому ідеології панування” держави над людиною посіла протилежна ідеологія служіння” держави інтересам людини1.
Найголовніше та найперше завдання якісного розвитку виконавчої влади в Україні полягає в необхідності рішучого подолання існуючої недооцінки ролі та місця держави у вирішенні проблеми прав людини, яка традиційно обмежується переважно лише захистом порушених прав.
Мета служіння” держави інтересам людини хоч і знайшла пряме текстуальне відтворення в Концепції адміністративної реформи в Україні, але поки що не стала пануючою як у свідомості державних службовців, так і в практичній діяльності органів виконавчої влади2. Це є складним завданням, оскільки потребує якісно нового підходу щодо сутності та функціональної орієнтації виконавчої влади, запровадження її нової ідеології, що визначено Концепцією одним із ключових завдань щодо досягненню мети адміністративної реформи1.
З розвитком демократії в адміністративному праві змінюються правові засоби й методи впливу публічної влади на суспільні відносини, що зумовлено появою нових категорій в адміністративному праві, зокрема, інституту адміністративних послуг, інституту адміністративного договору.
Радикальної модифікації зазнає поведінка держави, за якої йдеться про визнання державою пріоритетності інтересів громадян, про вироблення нової філософії взаємовідносин з індивідами та їх об’єднаннями. А отже, сьогодні існують об’єктивні чинники підвищення ролі застосування адміністративних послуг.
Термін послуги” дає змогу чітко визначити місце держави та її органів у відносинах з громадянами. Сучасна держава є організацією на службі суспільства, яка не владарює над громадянами, а надає їм послуги. Організація системи надання адміністративних послуг має виходити з інтересів громадян, а не чиновників, як це залишилося у спадок від радянських часів.
Надання адміністративних послуг, хоча саме таке поняття у законодавстві і не застосовується, регулюється досить широким колом нормативно-правових актів, зокрема Законами України: Про соціальні послуги”2, Про громадянство”3, Про об’єднання громадян”4, Про
імміграцію”1, Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”2, Про стандартизацію”3, Про ліцензування деяких видів господарської діяльності”4, указами Президента України Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва”5, Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики”6, постановами Кабінету Міністрів України Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян”7, Про порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів”8 та ін.
Питання адміністративних послуг в Україні значною мірою потребують ґрунтовних наукових досліджень та відповідного адміністративно-правового оформлення. Безперечно, вони певною мірою були предметом науково-теоретичних досліджень таких вчених як В. Авер’янов, К. Афанасьєв, Б. Борисов, О. Вінніков, В. Гаращук, Н. Гнидюк, І. Голосніченко, Я. Гонцяж, В. Долечек, В. Євдокименко, І. Ібрагімова, Р. Калюжний, А. Каляєв, В. Кампо, С. Ківалов, А. Кірмач, В. Кудря, Т. Коломоєць, І. Коліушко, Є. Куріний, Р. Куйбіда, І. Лазарєв, А. Ластовецький, М. Лесечко, А. Ліпінцев, О. Люхтергандт, Н. Нижник, О. Пастух, В. Петренко, О. Поляк, В. Тимощук, О. Харитонова, В. Ципук, А. Чемерис, Б. Шльоер, Х. Ярмакі та ін. Водночас ці дослідження стосувалися окремих аспектів адміністративних послуг, а комплексне наукове монографічне дослідження питань адміністративних послуг не проводилося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, що пропонується, виконане відповідно до плану наукової роботи кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії „Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні” і є частиною дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії в рамках загальнонаукової тематики „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні категорії адміністративних послуг, з’ясуванні їх правової природи, співвідношення з іншими категоріями адміністративного права, визначенні їх місця в публічному праві, зокрема в адміністративному праві.
Для досягнення мети були поставлені такі задачі:
проаналізувати адміністративні послуги як категорію адміністративного права;
вивчити та проаналізувати сучасний стан інституту адміністративних послуг у контексті реформи адміністративного права та удосконалення адміністративного законодавства;
здійснити аналіз поняття та характерних ознак адміністративних послуг на сучасному етапі розвитку демократичної держави в Україні;
провести класифікацію адміністративних послуг з метою їх узагальнення та ефективного застосування у практиці;
сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства про адміністративні послуги в Україні;
охарактеризувати організаційно-правові аспекти оцінення якості адміністративних послуг;
визначити критерії платності адміністративних послуг;
дослідити перспективи удосконалення організації надання адміністративних послуг органами державної влади за принципом „єдиного офісу” з метою підвищення її ефективності;
вивчити досвід надання адміністративних послуг в зарубіжних державах та можливості його використання в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з державними послугами, національне та зарубіжні законодавства щодо регулювання цих відносин.
Предметом дослідження є правовий інститут адміністративних послуг в Україні.
Методи дослідження. У дисертації використовувалася сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Основним методом при здійсненні дослідження став загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив проаналізувати чинне законодавство та практику застосування категорії адміністративних послуг. Метод порівняльного правового дослідження застосовувався при аналізові досвіду адміністративних послуг у зарубіжних країнах. Конкретно-історичний метод дозволив простежити становлення та розвиток нового інституту адміністративного права інституту адміністративних послуг. Методи системного та структурно-функціонального аналізу використовувалися при розгляді адміністративних послуг в системі діяльності органів виконавчої влади та виявленні їхніх ознак. Методи класифікації та групування було використано для визначення загальних ознак та рис адміністративних послуг. Функціональний метод було використано при дослідженні діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування як способу реалізації їхньої компетенції.
Вивчення та аналіз праць зазначених науковців дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі реформування теорії адміністративного права, та визначити шляхи їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні науковим монографічним дослідженням питання інституту адміністративних послуг як категорії адміністративного права.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
здійснено комплексний науковий аналіз теоретичних засад, нормативно-правового регулювання та практики надання адміністративних послуг органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у контексті Концепції адміністративної реформи;
запропоновано авторське визначення адміністративної послуги як правовідносин, що виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу для отримання певного результату;
з нових позицій:
уточнено підстави для класифікації адміністративних послуг та запропоновано додаткові підстави, зокрема: 1) за змістом адміністративної діяльності щодо надання адміністративних послуг; 2) за рівнем встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання; 3) у залежності від форми їх реалізації; 4) за предметом (характером) питань, за розв’язанням яких звертаються особи до адміністративних органів;
конкретизовано існуючі критерії платності адміністративних послуг та запропоновано додаткові критерії визначення плати за надання адміністративних послуг, зокрема: 1) безоплатними повинні бути послуги у справах соціального та пенсійного забезпечення; 2) безоплатними можуть бути послуги у випадках, коли розмір плати є настільки дрібним, що вона не виправдовує витрат, пов’язаних з її стягненням; 3) адміністративні послуги можуть бути платними лише тоді, коли не входять до системи життєзабезпечення громадян та суб’єктів господарювання;
набули подальшого розвитку:
виокремлення критеріїв оцінення якості надання адміністративних послуг, серед яких: результативність, своєчасність, доступність, зручність, відкритість, повага до особи, професійність, оперативність, строковість, рівність, справедлива вартість, економічність та ефективність надання, чутливість;
питання ефективності розвитку нових організаційних форм надання адміністративних послуг за принципом „єдиного офісу” як способу організації роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що надають адміністративні послуги;
обґрунтовуються:
висновок про існування окремого інституту адміністративного права інституту адміністративних послуг як системи стосовно відокремлених і пов’язаних між собою правових норм, що регулюють відносини, які виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу;
необхідність прийняття Закону України „Про адміністративні послуги”, де було би визначено: організаційні та правові засади адміністративних послуг; основні принципи запровадження послуг; їх види та форми надання; право на їх отримання, порядок та умови отримання адміністративних послуг; основні права та обов’язки осіб, які отримують та надають адміністративні послуги; відповідальність суб’єктів; тарифно-цінову політику у сфері формування вартості платних адміністративних послуг; граничні строки проваджень та інші питання.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані, зокрема у:
правотворчості при розробці та прийнятті Закону України „Про адміністративні послуги” та підзаконних нормативно-правових актів з питань надання адміністративних послуг;
науково-дослідній сфері при розробці заходів щодо реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні в частині, де мова йде про адміністративні послуги;
правозастосуванні у діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при вирішенні питань надання адміністративних послуг;
навчальному процесі для підготовки підрозділів навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій для навчальних курсів „Адміністративне право України” та „Адміністративно-процесуальне право України”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії, 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22-23 квітня 2004 р.), 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22-23 квітня 2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 26 квітня 2006 р.); науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (Львів, 5-7 травня 2004 р.), ХІІ міжвузівській науковій студентській конференції Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 20 травня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право” (Луцьк, 30 вересня 1 жовтня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 13-14 квітня 2005 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в дев’яти публікаціях, чотири з яких містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

1 [47] Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. 2000. № 7. С. 7.

2 [160] Писаренко Г. Запровадження доктрини адміністративних послуг в Україні // Митна справа. № 6. 2005. С. 81.

1 [50] Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. 2002. № 3. С. 21.

2 [19] Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р. № 160 // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 9. Ст. 79.

3 [17] Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001р. № 2235 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65.

4 [6] Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 34. Ст. 504.

1 [16] Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 р. № 2491 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 41. Ст. 197.

2 [8] Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. 1996.
№ 20. Ст. 82.

3 [15] Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 31. Ст. 145.

4 [13] Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01 червня 2000 р. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. 2000.
№ 36. Ст. 299.

5 [22] Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. 2005. № 92. 20 трав.

6 [23] Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики: Указ Президента України від 1 червня 2005 р. № 901/2005 // Урядовий кур’єр. 2005. № 105. 08 черв.

7 [26] Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 143 // Урядовий кур’єр. 1993. № 40-41. 18 берез.

8 [31] Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. № 1619 // Урядовий кур’єр. 2000. № 216. 21 листоп.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Запровадження інституту адміністративних послуг сприятиме становленню України як демократичної держави, в якій людина, її права та свободи є найвищою цінністю. При цьому впровадження категорії адміністративних послуг необхідно здійснювати разом з іншими напрямками адміністративної реформи, зокрема зі структурно-функціональними змінами системі органів виконавчої влади, реформуванням державної служби тощо.
Результатом здійсненого дисертаційного дослідження є такі висновки:
1. Для реалізації принципів верховенства права та законності в сучасних умовах демократизації життя українського суспільства, а також у зв’язку з однорідністю відносин щодо надання адміністративних послуг, однорідністю норм, якими регулюються ці відносини, тривалою історією та широкою правовою базою адміністративні послуги заслуговують на виділення їх в окремий інститут адміністративного права, під яким слід розуміти систему відносно відокремлених і пов’язаних між собою правових норм, що регулюють відносини, які виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу.
2. Аналіз окреслених у роботі проблем дозволив запропонувати таке визначення досліджуваної правової категорії: адміністративна послуга це правовідносини, що виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) в процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу для отримання певного результату.
3. Дослідження дозволило зробити висновок про необхідність: вдосконалення правового регулювання надання адміністративних послуг, адже у питанні правового регулювання адміністративних послуг відсутня однозначність; запровадження правової регламентації якості адміністративних послуг. Для створення правових основ використання адміністративних послуг видається за доцільне розробити та прийняти Закон України „Про адміністративні послуги”. Вбачається за доцільне також задля якісного надання громадянам адміністративних послуг прийняття Законів України „Про Кабінет Міністрів України”, „Про правотворчу діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування України”, „Про делегування повноважень органами влади України”, „Про нормативно-правові акти України”, „Про урядові органи, установи та організації”, „Про доступ до публічної інформації”, Адміністративно-процедурного кодексу України та ін.; внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів (наприклад, до Закону України „Про соціальні послуги”, Кодексу України про адміністративні правопорушення); прийняття нової редакції Закону України „Про державну службу”.
4. Вбачається за необхідне розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України типових документів, які: визначали би якість надання адміністративних послуг, у тому числі визначали би процедури контролю якості та механізм регулярного перегляду та покращання критеріїв оцінки якості; затверджували би положення про кожний вид адміністративної послуги, коло органів, що надають такі послуги, перелік документів, порядок надання адміністративних послуг тощо; регулювали діяльність органів, що надають адміністративні послуги; забезпечували здійснення нормативного регулювання якості адміністративних послуг з урахуванням стандартів якості міжнародного рівня; визначили кількість інстанцій, залучених до надання адміністративної послуги (запровадження принципу єдиного офісу та єдиного вікна).
5. Важливим є винесення на рівень пріоритету державної політики питання реформування системи надання адміністративних послуг; спрямування зусиль на впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в діяльності органів виконавчої влади, і насамперед, в частині надання послуг; сприяння подальшому розвиткові науки адміністративного права як теоретичної основи для розвитку публічної адміністрації в Україні, орієнтуючись при цьому на досягнення Ради Європи в стандартах захисту прав особи у відносинах з органами публічної адміністрації та країн Європейського Союзу у побудові ефективної системи публічної адміністрації.
6. Наголошується на неприпустимості перекладання на громадян координаційної роботи, яка має здійснюватися органами влади; на забезпеченні для споживача можливості вибору способу звернення за адміністративною послугою; на забезпеченні належного кадрового потенціалу органів, що надають адміністративні послуги та тренування персоналу; на врахуванні при розробці стандартів надання послуг задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів).
7. Вбачається за необхідне існування конкретних критеріїв, за якими можуть бути виділені платні адміністративні послуги. Пропонується декілька підходів до систематизації платних та безоплатних послуг: 1) безоплатними повинні бути послуги у справах соціального та пенсійного забезпечення; 2) безоплатними можуть бути послуги у випадках, коли розмір плати є настільки дрібним, що плата не виправдовує витрат, пов’язаних з її стягненням; 3) адміністративні послуги можуть бути платними лише тоді, коли вони не належать до системи життєзабезпечення громадян та суб’єктів господарювання.
8. Досить гострим є питання визначення розміру плати за адміністративну послугу та порядку її внесення. Найзручніше, коли плата за адміністративні послуги визначається у фіксованому розмірі („мито”). Розмір цього мита має бути визначеним законодавством, наприклад, постановою Кабінету Міністрів України „Про визначення розміру платних адміністративних послуг та затвердження їх переліку”.
9. Наголошується на необхідності припинення практики надання органами виконавчої влади платних послуг господарського характеру. Для цього, а також для впровадження справжньої ідеології служіння держави людині повинна використовуватися теорія адміністративних послуг, яка визначила би завдання сучасної демократичної держави, обґрунтовані критерії розмежування різних видів публічних послуг, ознаки адміністративних послуг, стандарти визначення якості адміністративних послуг.
10. Кожна особа має отримувати якісні послуги як в приватному, так і в публічному секторі. Забезпечення належного рівня якості надання адміністративних послуг потребує здійснення низки системних заходів. Безпосереднім призначенням оцінки якості надання адміністративних послуг є підвищення якості надання адміністративних послуг, зокрема: залучення споживачів до оцінки якості надання адміністративних послуг, що дозволятиме чіткіше визначати пріоритетні проблеми у сфері надання адміністративних послуг та шляхи їх вирішення; більш об’єктивне оцінювання роботи органів влади з надання послуг задля вироблення критеріїв оцінки якості надання адміністративних послуг; визначення на основі цих критеріїв стандартів надання адміністративних послуг; можливість складання перспективних планів розвитку щодо покращання якості надання адміністративних послуг органами, що надають їх; можливість вживання заходів щодо покращання правового регулювання надання адміністративних послуг та здійснення кроків щодо удосконалення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Варто зауважити, що запропоновані критерії оцінки якості надання адміністративних послуг сформовані насамперед на очікуваннях споживачів. Звичайно, з точки зору публічних інтересів можна було б додати ще й інші критерії, наприклад, економічність (оцінка з точки зору кількості наданих послуг та витрачених на це публічних ресурсів); простота; оперативність, строковість; рівність; справедлива вартість; економічність та ефективність надання; чутливість.
11. У дослідженні зроблено висновок щодо окремого виду адміністративного неюрисдикційного провадження, яким можна вважати провадження щодо вирішення адміністративних справ за заявами, зокрема щодо надання адміністративних послуг. Реалізація прав громадян здійснюється шляхом використання ними своєї правоздатності у вирішенні конкретних справ. Аналіз видів адміністративних послуг (легалізація, нострифікація, акредитація, атестація тощо) дає підстави зазначити, що мова повинна йти про групу проваджень з надання певних видів адміністративних послуг, як, наприклад, реєстраційно-дозвільне провадження, ліцензійне провадження, атестаційне провадження та ін.
13. Визначено суб’єктний склад адміністративної послуги: це „заявник” фізична чи юридична особа, яка звернулася до уповноваженого державою суб’єкта з проханням виконати певну діяльність для задоволення певного інтересу та „уповноважений орган” орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, якого, згідно з законом, наділено повноваженнями надавати відповідні адміністративні послуги.
14. Проаналізовано досвід надання адміністративних послуг у різних регіонах України за принципом „єдиного офісу” та „єдиного вікна” та зроблено висновок щодо вдосконалення та подальшого запровадження доктрини адміністративних послуг за зазначеними принципами. Метою єдиного офісу є сприяння істотній економії часу та зменшенню витрат для користувачів, яких вони зазвичай зазнають, коли звертаються до органів влади з широкого кола питань. Крім безпосередньої економії витрат і часу для заявників, вигоди поширюються й на органи влади. Додаткові вигоди також можуть бути визнані у вигляді покращаної підзвітності та об’єктивності щодо прийняття рішень при наданні адміністративних послуг громадянам і підприємствам. Концепція єдиних офісів також пропонує засіб викорінення ситуації „монополістів на інформацію”, за якої органи влади можуть приховувати інформацію від громадян і підприємств, або позбавляти їх рівного доступу до неї.
15. Аналіз досвіду надання окремих послуг у зарубіжних країнах дозволяє дійти висновку, що з позиції окремого громадянина удосконалення потребують дві основні сфери: 1) доступність послуги, що включає в себе можливість швидко віднайти орган, який надає послугу (включаючи правильний телефонний номер тощо), та безпосередньо фізична доступність органу (в т.ч. призначення часу телефоном, наявність місць для паркування тощо); 2) надання послуги (наприклад, люб’язність, своєчасність тощо).
Враховуючи соціально-економічні реалії сучасного періоду, нестабільність суспільних відносин, які складаються в ході реформ, запровадження правового інституту адміністративних послуг здійснить позитивний вплив на вдосконалення та підвищення ефективності управлінської діяльності. Тому вважається, що запровадження інституту адміністративних послуг є об’єктивною необхідністю, викликаною самим життям.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2004 р. № 2542 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 37-38. Ст. 189.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, 19-20, 21-22. Ст. 144.
4. Про ціни і ціноутворення: Закон УРСР від 03 грудня 1990 р. № 507-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1990. № 52. Ст. 650.
5. Про інформацію: Закон України від 10 лютого 1992 р. № 2657 // Відомості Верховної ради України. 1992. № 48. Ст. 650.
6. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 34. Ст. 504.
7. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. № 3807 // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. Ст. 78.
8. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 20. Ст. 82.
9. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256.
10. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 4. Ст. 28.
11. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30 червня 1999 р. № 783 // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 34. Ст. 274.
12. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20-21. Ст. 190.
13. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 36. Ст. 299.
14. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 10. Ст. 44.
15. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 31. Ст. 145.
16. Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 р. № 2491 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 41. Ст. 197.
17. Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001р. № 2235 // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65.
18. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. №31-32. Ст. 263.
19. Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р. № 966 // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 45. Ст. 358.
20. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 р. № 160 // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. Ст. 79.
21. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. № 2806 // Урядовий кур’єр. 2005. № 188. 5 жовт. С. 3-7.
22. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. 2005. № 92. 20 трав.
23. Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики: Указ Президента України від 1 червня 2005 р. № 901/2005 // Урядовий кур’єр. 2005. № 105. 08 черв.
24. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7 // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 13. Ст. 113.
25. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 27. Ст. 289.
26. Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 143 // Урядовий кур’єр. 1993. № 40-41. 18 берез.
27. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними архівним установами: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. // Офіційний вісник України. 1998. № 19. Ст. 684.
28. Про затвердження Положення про виконання статистичних робіт та надання органами державної статистики послуг на платній основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України. 1998. № 31. Ст. 1179.
29. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. 1999. № 50. Ст. 2459.
30. Перелік платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 798 // Офіційний вісник України. 2000. № 20. Ст. 829.
31. Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 р. № 1619 // Урядовий кур’єр. 2000. № 216. 21 листоп.
32. Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 р. № 1659 // Офіційний вісник України. 2000. № 45. Ст. 1938.
33. Перелік платних послуг, що можуть надаватися митними органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1952 // Урядовий кур’єр. 2003. № 1. 03 січ.
34. Перелік платних послуг, які можуть надаватися службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 р. № 478 // Урядовий кур’єр. 2003. № 71. 16 квіт.
35. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються організаціями системи державного резерву: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 586 // Офіційний вісник України. 2003. № 17. Ст. 777.
36. Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 12 // Офіційний вісник України. 2004. № 221. Ст. 42.
37. Про затвердження плану заходів щодо оптимізації господарської діяльності органів виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 702 // Офіційний сайт Верховної Ради України www.rada.gov.ua
38. Про першочергові заходи щодо поліпшення стану справ із прискореного перегляду регуляторних актів та вдосконалення реєстраційної і дозвільної процедури: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2005 р. № 321 // Офіційний вісник України. 2005. № 35. Ст. 2126.
39. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р // Офіційний вісник України. 2006. № 7. Ст. 376.
40. Про методичне забезпечення видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22 червня 2005 р. № 55 // Офіційний сайт Верховної Ради України www.rada.gov.ua
41. Про затвердження розмірів плати за послуги, що надаються службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, та порядку їх надання: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 серпня 2003 р. № 1029/541/245 // Офіційний вісник України. 2003. № 40. Ст. 2150.
42. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна „законодавство”), справа № 17/81-97, № 1-1/98 від 09.07.1998 р. № 12-рп/98 // Офіційний вісник України. 1998. № 32. Ст. 1209.
43. Меморандум про співпрацю між органами виконавчої влади щодо забезпечення в Роздільнянському районі видачі документів дозвільного характеру за принципом Єдиного офісу”: Розпорядження голови районної державної адміністрації від 16 вересня 2005 р. № 511, м. Роздільна Одеської обл.
44. Меморандум про співпрацю між органами виконавчої влади щодо забезпечення в Біляївському районі видачі документів дозвільного характеру за принципом Єдиного офісу”: Розпорядження голови районної державної адміністрації від 09 вересня 2005 р. № 642, м. Біляївка Одеської обл.
45. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України 1998. № 8. С. 8-13.
46. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. 1999. № 8. С. 11.
47. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. 2000. № 7. С. 6-8.
48. Авер’янов В. До питання про поняття так званих управлінських послуг” // Право України. 2002. № 6. С. 125-127.
49. Авер’янов В.Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. К., 2001. С. 292-300.
50. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. 2002. № 3. С. 20-27.
51. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 19. Одеса: Юрид. л-ра, 2003. С. 8-12.
52. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. 2003. № 5. С. 117-119.
53. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади: Монографія / А.О. Чемерис, М.Д. Лесечко, А.В. Ліпенцев, А.О. Каляєв, В.М. Ципук, О.Л. Пастух, О.В. Поляк / За заг. ред. А.О. Чемериса. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. 152 с.
54. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. Одеса: Юрид. л-ра, 2003. 896 с.
55. Адміністративне право України: основні поняття: Навч. посібник / За заг. ред. д-ра юрид.наук, проф. І.П. Голосніченка. К.: ГАН, 2005. 232 с.
56. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). К.: Вид-во Юридична думка”, 2004. 584 с.
57. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. К.: Юрінком Інтер, 2005. 544 с.
58. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. К.: Факт, 2003. 496 с.
59. Адміністративний процес: Навч. посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора І.П. Голосніченка. К.: ГАН, 2003. 256 с.
60. Адміністративна реформа історія, очікування та перспективи / Упорядник В. Тимощук. К.: Факт, 2002. 100 с.
61. Административная юстиция в новых европейских демократиях: Практ. исслед. в сфере адм. права и процесса в Болгарии, Эстонии, Польше и Украине: Пер. с англ.; ред Д. Дж. Галлиган и др. К.: АртЭк; Будапешт: ОСИ/КОЛПИ, 1999. 688 с.
62. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. К.: Факт, 2003. 536 с.
63. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. М.: Юрид. лит., 1989. 485 с.
64. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху. М.: НОРМА, 1998. 416 с.
65. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. 671 с.
66. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори: реалії та перспективи: Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; (Наук. ред. канд.юрид.наук, проф. Ю.П. Битяк). Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. 320 с.
67. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. М.: БЕК, 1997. 368 с.
68. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. 1997. № 5. С. 3-6.
69. Битяк Ю.П., Зуй В.В, Административное право. (Общая часть): Учеб. пособие. Х.: Одиссей, 1999. 348 с.
70. Битяк Ю., Константій О. Правова природа адміністративних договорів // Вісник Академії правових наук України. Х., 2001. С. 101-103.
71. Борисов Б.А. Услуги. Правовой режим реализации. М.: Информационно-издательский дом, 1997. 424 с.
72. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Издат. корпор. Логос”, 2001. 200 с.
73. Васильев А.С. Административное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие. Х.: Одиссей, 2001. 288 с.
74. Ваца Л. На допомогу підприємцям // Одесские вести. 2005. 16 трав. С. 4.
75. Вінніков О. Адміністративна реформа: адміністративні послуги // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
76. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К.: Ін-Юре, 2002. 668 с.
77. Впровадження системи збору оплати з користувачів державних послуг: Теорія і практика: Пер. з англ. та фр. / Ресурс. Центр розвитку громад. орг. Гурт. К.: Вид. дім КМ Академія”, 2001. 178 с.
78. Встановлення стандартів обслуговування клієнтів: Виконавчий наказ 12862, 11 вересня 1993 р., США // Адміністративне спрощення: практичні заходи для підвищення ефективності та зменшення рівня корупції Досвід США (2000 р.): Матер. семінару // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
79. Гайдук Э.Г. Mandatum римского права // Журнал российского права. 2002. № 1. С. 162-165.
80. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. М.: Юристъ, 2002. 410 с.
81. Гаращук В. Управлінські послуги новий інститут чи нова помилка? // Вісник АПрН України. 2001. № 3. С. 109-114.
82. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління (уроки досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готуються до вступу в ЄС). Тернопіль: Лілея, 2001. 40 с.
83. Голосніченко І.П. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. 2003. № 10. С. 86-89.
84. Голосніченко І.П. Проблеми адміністративного процесу на сучаному етапі розвитку української держави // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 19. Одеса: Юрид. л-ра, 2003. С. 26-31.
85. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. К.: Міленіум, 2002. 240 с.
86. Громадяни перші / Citizens First” Erin Research Inc. for The Citizen-Centred Service Network (CCSN) and Canadian Centre for Management Development (CCMD) // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
87. Гурне Б. Державне управління / Пер з фр. В. Шовкуна. К.: Основи, 1993. 165 с.
88. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К.: Факт, 2003. 384 с.
89. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Національного ун-ту Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
90. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. М.: Юрид. лит., 1973. 192 с.
91. Додин Е.В. Место и роль норм административного права в регулировании общественных отношений в Украине // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук.праць. Вип. 19. Одеса: Юрид. л-ра. 2003. С. 17- 25.
92. Додін Є.В. Ґрунтовне дослідження важливої теоретичної проблеми адміністративного права // Митна справа. 2004. № 5. С. 83.
93. Долечек В.С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України: організаційно-правовий аспект: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Київ, Національна академія державного управління при Президентові України. К., 2005. 20 с.
94. Долечек В. Управлінські послуги: сутність, ознаки, види // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. № 3. С. 93-99.
95. Долечек В. Підходи до побудови моделі гарантії якості послуг // Економіст. 2004. № 4. С. 69-71.
96. Долечек В. Правове регулювання та організація системи надання управлінських послуг // Управління сучасним містом. 2004. № 7-9 (15). С. 124-130.
97. Долечек В. Якість надання управлінських послуг населенню: зарубіжний досвід // Управління сучасним містом. 2003. № 10-12 (12). С. 37-43.
98. Долечек В. Надання управлінських послуг населенню: напрями розвитку та правове забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. № 4. С. 75-82.
99. Долечек В. Нормативно-правові аспекти надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України // Зб. наук. праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2005. Вип. 1. 2005. С. 356-361.
100. ДСТУ ISO 9000 2000 Системи управління якістю. Основні положення та словник (ISO 9000: 2000, IDC) К.: Держстандарт України, 2001. 27 с.
101. ДСТУ ISO 9001 2001 Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001: 2001, IDC) К.: Держстандарт України, 2001. 2