АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ : АДМИНИСТРАТИВНО-юрисдикционной деятельностью ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОГРАНИЧНОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 15

1.1. Поняття та ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності Державної прикордонної служби України 15

1.2. Характеристика основних функцій органів Державної прикордонної служби у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності 31

1.3. Правове регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби 53

ВИСНОВКИ 72
РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНІ ОЗНАКИ І СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОРУШЕННЯМ РЕЖИМУ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ 74

2.1. Юридичні ознаки і склад адміністративних правопорушень, підвідомчих розгляду органами Державної прикордонної служби України та їх кваліфікація 74

2.1.1. Кваліфікація адміністративних правопорушень, підвідомчих розгляду судами загальної юрисдикції 100
2.2. Детермінація адміністративних правопорушень, підвідомчих розгляду органам Державної прикордонної служби України 114

2.3. Латентність адміністративних правопорушень, пов’язаних з порушенням режиму Державного кордону 131

ВИСНОВКИ 143
РОЗДІЛ 3 ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ З ІНШИМИ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ – СУБ’ЄКТАМИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 145
3.1. Нормативно-правове регулювання взаємодії органів Державної прикордонної служби України з іншими правоохоронними органами з попередження правопорушень на державному кордоні 145

3.2. Проблеми та перспективи вдосконалення адміністративно-попереджувальної діяльності органів Державної прикордонної служби України з іншими правоохоронними органами з попередження правопорушень на державному кордоні 165
ВИСНОВКИ 178
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 180
ДОДАТКИ 192
ДОДАТОК A 193
ДОДАТОК Б 199
ДОДАТОК В 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211

В С Т У П
Актуальність теми. У аспекті забезпечення формування правової держави та громадянського суспільства в Україні важливе місце відведене реформуванню Державної прикордонної служби України, діяльність якої потребує постійного вдосконалення. Результатом впровадження в життя положень Конституції України, Концепції адміністративно-правової та судової реформ в Україні стало формування нового адміністративно-правового статусу органів виконавчої влади, форм та методів їх діяльності. Зазначена об’єктивна потреба визначена принципом розподілу влади, а отже, розширенням адміністративно-юрисдикційних повноважень органів Державної прикордонної служби України. Правова природа адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України обумовлюється змістом ст. 19 Конституції України, згідно з якою ці органи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціально-юридична природа їхнього статусу зумовлена завданнями і функціями цих органів і характером владно-службових повноважень, якими наділені посадові особи.
Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення та практика його застосування органами Державної прикордонної служби України свідчать, що окремі його норми не повною мірою відповідають вимогам часу, а також змісту адміністративно-правової реформи. Науково-теоретичний рівень забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України є недостатнім. Робота з розробки проектів адміністративно-правових актів з питань адміністративної юрисдикції потребує чіткого визначення перспектив розвитку законодавства, а також підвищення ролі органів Державної прикордонної служби України в адміністративному провадженні.
В умовах існуючих в Україні антисоціальних проявів виникає потреба вдосконалення нормативно-правової бази протидії цим суспільно небезпечним явищам та здійснення пошуку науково обґрунтованих форм і методів їхнього максимального зниження, в тому числі вирішення завдань удосконалення охорони державного кордону, забезпечення громадської безпеки та припинення протиправних дій на державному кордоні.
За аналітичними даними Департаменту охорони державного кордону Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2004–2007 роки органами охорони кордону Державної прикордонної служби України пропущено через державний кордон 432,8 тис. осіб та 84,3 тис. транспортних засобів, виявлено майже 75 тис. незаконних мігрантів, з них за незаконне перетинання кордону затримано 29 тис., відмовлено в пропуску на територію України 46 тис. іноземців (потенційних мігрантів). У результаті здійснення контрольної функції органів Державної прикордонної служби України щодо перебування іноземців в країні, порядку їх працевлаштування та проживання (відповідно до повноважень органів охорони державного кордону) затримано 7589 іноземців, видворено понад 25 тис. незаконних мігрантів.
Зважаючи на ці дані, можна зробити висновок, що сьогодні проблема боротьби з контрабандою, нелегальною міграцією, незаконною торгівлею зброєю, боєприпасами, наркотичними речовинами, людьми набуває загальнодержавного значення, адже йдеться про національні інтереси нашої країни.
Проведене серед посадових осіб органів охорони кордону анкетування показало, що адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України ще не повністю відповідає сучасним вимогам і практиці. Так, 90 % респондентів вважають за необхідне внесення зміни до діючих нормативно-правових актів державного та відомчого характеру, що регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність органів Державної прикордонної служби України. Адже досі у чинному законодавстві України не знайшло свого чіткого визначення категорійний зміст поняття «адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України». Привертає увагу певна недосконалість адміністративно-правового регулювання діяльності органів Державної прикордонної служби України, що обумовлює необхідність визначення шляхів її поліпшення. Слід чітко визначити місце та значення органів охорони кордону в адміністративному провадженні, умови підвищення ефективності розгляду справ про адміністративні проступки, провести комплексний аналіз адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України в системі органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Потребує наукового осмислення практика складання органами Державної прикордонної служби України постанов про накладення штрафу.
В умовах посилення вимог до підвищення рівня законності в правоохоронній діяльності органів Державної прикордонної служби України пошук шляхів удосконалення правових основ юрисдикційної діяльності, а також покращання організаційного забезпечення є важливим і актуальним дослідницьким завданням.
Науково-теоретичне підґрунтя для написання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці фахівців у галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.В. Кузьменко, В.І. Олефіра, Д.М. Бахраха, С.Л. Басова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренева, М.Я. Маслєннікова, В.П. Пєткова, Н.Г. Саліщевої, В.В. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, В.О. Шамрая, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та інших. Питання ефективності застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу були об’єктом дослідження Л.Л. Попова, М.Я. Саввіна, В.О. Хоми, Т.О. Цимбалістого, А.М. Кисель, А.Ф. Моти.
Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення та обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Викладене свідчить про необхідність узагальнення зібраного статистичного, емпіричного науково-теоретичного матеріалу, проведення оцінки існуючих тенденцій здійснення органами охорони державного кордону адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до перспективного та річного планів науково-дослідних робіт Державної прикордонної служби України за тематикою подальшого розвитку охорони державного кордону в інтересах забезпечення національної безпеки України на період 2005–2008 рр. Робота спрямована на реалізацію вимог положень Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, затвердженої Указом Президента України від 19 червня 2006 року 546/2006. Дисертація є також складовою частиною наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (План науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на 2008 рік, розділ 4, п. 2.3.) і Київського національного університету внутрішніх справ (Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2008–2010 років).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні змісту адміністративно-юрисдикційного провадження в органах Державної прикордонної служби України та їх місця в адміністративному процесі; розробці рекомендацій щодо удосконалення адміністративного законодавства та законодавства про забезпечення режиму державного кордону України.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
дати поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності як функції органів Державної прикордонної служби України;
обґрунтувати особливе місце органів Державної прикордонної служби України в системі адміністративно-юрисдикційних органів;
проаналізувати чинне законодавство України та інших держав про адміністративні правопорушення і практику його застосування органами Державної прикордонної служби України;
дослідити процесуальні аспекти притягнення осіб, винних у порушенні режиму державного кордону України до адміністративної відповідальності;

на основі знань, отриманих при вивченні практичної діяльності органів Державної прикордонної служби України, сформулювати свої пропозиції щодо їх місця в системі органів виконавчої влади України;
визначити ступінь правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органу Державної прикордонної служби України та сформулювати пропозиції щодо доповнень і уточнень до чинного адміністративного законодавства;
здійснити порівняльне дослідження норм адміністративно-деліктного законодавства і норм споріднених галузей права для виявлення колізій та запропонувати шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України щодо порушення режиму державного кордону України, а також правозастосовча діяльність органів охорони державного кордону з реалізації адміністративно-юрисдикційних повноважень.
Предметом дослідження є адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України.
Методи дослідження. У дисертації використані різні методи дослідження. Головним серед них є загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив дослідити проблеми, що виникають у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності органу Державної прикордонної служби України в єдності їх соціального змісту і правової форми (п. 1.1., п 1.2., п. 1.3., п. 2.2.), також засновані на ньому загальнонаукові методи (формально-логічний, статистичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та інші), конкретно-соціологічні методи (документальний, спостереження, опитування, анкетування, вивчення документів), що забезпечили науковість, новизну та достовірність результатів (п. 1.1., п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат та визначено загальні засади адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України (п. 1.1., п. 1.2.). Догматико-юридичний метод аналізу норм чинного законодавства дозволив виявити в ньому прогалини та недоліки, сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності органів охорони кордону Державної прикордонної служби України (п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 3.1., п. 3.2.).
Основні висновки та положення дослідження ґрунтуються на методі системного аналізу чинного законодавства, практики його застосування з урахуванням соціально-політичних, демографічних факторів.
Дослідження дисертанта ґрунтувалися на власному досвіді практичної роботи в органах охорони кордону. Розроблені висновки та пропозиції базуються на аналізі відповідних нормативних і наукових джерел, директивних документів Адміністрації Державної прикордонної служби України, включаючи узагальнення, критичну оцінку і подальший розвиток результатів попередніх досліджень проблем, проведених у науково-дослідних і освітніх закладах Державної прикордонної служби України.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та відомчі нормативно-правові акти міністерств та відомств України, які регулюють питання охорони державного кордону та її виключної (морської) економічної зони, загальнотеоретична та спеціальна література.
Емпіричну основу дисертаційної роботи становлять матеріали, що характеризують оперативно-службову діяльність органів охорони кордону Державної прикордонної служби України за 2004–2007 роки, результати проведення досліджень їхньої діяльності. Крім того, в роботі використані результати анкетування офіцерів, які проходили навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, та посадових осіб Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України в кількості 450 осіб. Вивчено 200 матеріалів справ про адміністративні правопорушення на державному кордоні України, які становили емпіричну базу для розділу 2.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є одним із перших досліджень з питань адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордону, де запропоновано комплексний підхід до визначення юридичної природи адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордону Державної прикордонної служби України, визначено її місце в системі юрисдикційної діяльності органів державної влади. На основі аналізу наукових знань про адміністративну діяльність посадових осіб органів охорони кордону у сфері провадження у справах про адміністративні правопорушення, їх попередження та припинення, запропоновано шляхи розв’язання організаційно-правових проблем управління адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів Державної прикордонної служби України. Новизна дослідження пов’язана не лише з обранням і комплексним розробленням проблеми, але й з обґрунтуванням нових наукових положень і висновків, що можуть вплинути на розвиток теорії адміністративного права та управління органами Державної прикордонної служби України.
У дисертації сформульовано ряд теоретичних та практичних понять, положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають її наукову новизну, зокрема:
Вперше:
сформульовано поняття «адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України» – з урахуванням специфічності функцій Державної прикордонної служби України як суб’єкта адміністративно-юрисдикційної діяльності;
комплексно досліджено зміст та особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України – з детальним вивченням адміністративно-правової функції;
розроблено шляхи протидії незаконній міграції в Україні та її негативним наслідкам за сучасних умов – на основі аналізу оперативно-службової діяльності органів охорони державного кордону;

подано класифікацію основних причин нелегальної міграції, що впливають на скоєння адміністративних правопорушень на державному кордоні України: 1. Політичні: а) зовнішньополітичні; б) внутрішньополітичні; 2. Економічні; 3. Психологічні; 4. Соціологічні; 5. Нормативно-правові; 6. Воєнні; 7. Суб’єктивні та об’єктивні;
запропоновано форми профілактики латентності адміністративних правопорушень, пов’язаних з порушенням режиму державного кордону: а) профілактична робота; б) своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, розгляд її у точній відповідності до законодавства; в) реєстрація виявлених адміністративних правопорушень у підрозділах охорони кордону від нижчої до вищої ланки; г) внутрівідомчий контроль за додержанням законності посадовими особами під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Удосконалено:
форми взаємодії органів охорони кордону Державної прикордонної служби України з співробітниками інших правоохоронних органів і органів управління щодо запобігання правопорушенням на державному кордоні за напрямами: а) нормативно-правовий; б) організаційний; в) інформаційно-аналітичний;
критерій оцінки ефективності взаємодії органів охорони кордону Державної прикордонної служби України з іншими правоохоронними органами у сфері попередження та припинення вчинення правопорушень – вивчення громадської думки як основного критерію оцінки правоохоронного органу;
організацію роботи офіцерів органів і підрозділів охорони кордону при здійсненні адміністративно-процесуальних дій по виявленим правопорушенням – розроблені алгоритми дій посадових осіб органів охорони кордону при виявленні протиправних дій з ознаками правопорушень за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, віднесених до їх компетенції.
Дістали подальшого розвитку:
порядок складання процесуальних документів – ухвалення письмової форми інформування для іноземців, які підлягають, так званому, детальному контролю щодо мети та процедури оформлення й надання інформації українською мовою та мовами сусідніх держав;
форма бланка документа «Відмова у в’їзді на територію України» – обґрунтовано необхідність вказувати конкретну підставу відмови у в’їзді, визначену Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (сьогодні пояснення надаються в усній формі) та доповнення бланка графою «фактичне і правове обґрунтування прийнятого рішення», що є однією з найбільш суттєвих формальних вимог адміністративного рішення;
рекомендації щодо впровадження Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року – пропозиції по удосконаленню адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордону Державної прикордонної служби України;
пропозиції про необхідність та доцільність ухвалення Закону України «Про основні засади організації та здійснення прикордонного контролю»;
аргументація необхідності внесення змін до чинного законодавства, зокрема, змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення; до постанов Кабінету Міністрів України «Про порядок оформлення візових документів для в’їзду в Україну», «Про правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через територію України»; до законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації використовуються в науково-дослідній, навчальній, правотворчій та правовиховній діяльності органів охорони кордону. А саме:
у сфері правозастосування – в результаті дослідження сформовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України, що регулює діяльність органів Державної прикордонної служби України (акт впровадження Управління правового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.02.2008 р.). Запропоновані автором рекомендації використані для вдосконалення практики застосування норм адміністративного законодавства органами Державної прикордонної служби України з питань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: Управлінням по роботі з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження Адміністрації Державної прикордонної служби України (акт впровадження Департаменту охорони державного кордону – управління по роботі з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження № 45/186 від 20.03.2008 р.) та Південним регіональним управлінням (акт провадження Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.02.2008 р.);
у навчальному процесі – теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертації використовуються при викладанні таких навчальних дисциплін як «Адміністративне право України», «Основи адміністративного права» та спецкурсів «Адміністративна діяльність органів охорони державного кордону України», «Основи адміністративної діяльності Державної прикордонної служби» (акт впровадження Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького № 26/984 від 12.03.2008 р.);
у науково-дослідній сфері – позиції та висновки автора знайшли своє відображення у науково-дослідній роботі – навчально-методичному посібнику «Взаємодія органів Державної прикордонної служби України з органами державної влади та управління в профілактиці правопорушень» (акт впровадження Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького № 26/984 від 12.03.2008 р.). Матеріали дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень і дискусій з проблем адміністративно-правового статусу органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на: 1) першій Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (24–25 лютого 2006 р., Одеська національна юридична академія, м. Одеса); 2) IX Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість», (25–27 квітня 2006 р., Національний педагогічний університет імені Драгоманова, Європейський університет, м. Київ); 3) Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасний соціокультурний простір 2006», (25–27 вересня 2006 р., Інститут наукового прогнозування, Кримський університет економіки та господарського права, м. Київ); 4) Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування», (05–06 жовтня 2006 р., Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління», м. Запоріжжя); 5) Всеукраїнській курсантсько-студентській конференції «Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства», (10 листопада 2006 р., Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів); 6) Міжкафедральній науково-практичній конференції «Проблеми правоохоронної діяльності в контексті адміністративної та адміністративно-правової реформ», (22 листопада 2006 р., Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький); 7) Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону», (22–23 листопада 2007 р., Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових публікацій, з яких 5 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України як фахові видання з юридичних наук, та 5 у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами виконаного дослідження, присвяченого питанням адміністративно-юрисдикційного, організаційного та інформаційного забезпечення діяльності органів охорони кордонів Державної прикордонної служби України, їхньої взаємодії з іншими правоохоронними органами, службами і підрозділами, громадськими формуваннями та громадськістю, прикордонними відомствами суміжних країн та країн Євросоюзу сформульовано такі теоретичні і практичні висновки:
Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів охорони кордонів Державної прикордонної служби розглядається як ефективний державно-владний вплив на суб’єктів юридичної відповідальності. Проте, вона не є єдиною формою юрисдикційної діяльності цього правоохоронного органу взагалі. Примусовий, державно-владний вплив здійснюється шляхом застосування таких юрисдикційних форм, як кримінально-правова, цивільно-правова, дисциплінарна, котрі, як правило, здійснюються судовими органами. Отже, адміністративна та судова юрисдикція – самостійні види юрисдикційної діяльності, що мають чітко виражені юридичні особливості.
Крім того, адміністративна юрисдикція органів охорони кордонів Державної прикордонної служби є різновидом застосування та охорони права. Отже, юрисдикційні правовідносини розглядаються як правозастосовчі та правоохоронні відносини. Шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акта відповідною посадовою особою органів охорони кордонів реалізується примусовий, державно-владний вплив на учасників правовідносин адміністративної відповідальності. Рішення органу охорони кордонів є результатом логічно-послідовних дій процесуального характеру, що передбачаються нормами адміністративного права.
Усі ці процесуальні дії і є формою реалізації адміністративної юрисдикції органами охорони кордонів Державної прикордонної служби України.

Здійснюючи аналіз змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордонів Державної прикордонної служби України необхідно мати на увазі, що вона має дві взаємозалежні складові частини:
внутрішньосистемну – спрямовану на забезпечення ефективного управління системою органів охорони кордонів, їх структурними підрозділами;
зовнішньосистемну – полягає у безпосередній практичній охороні кордонів щодо забезпечення їх недоторканності та охороні суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, громадського порядку із застосуванням заходів боротьби з правопорушеннями адміністративно-правовими методами.
У свою чергу адміністративну-юрисдикційну діяльність органів охорони кордонів необхідно розглядати крізь призму таких ознак:
підзаконна, цілеспрямована виконавчо-розпорядча діяльність чітко організованої системи суб’єктів (начальники прикордонних загонів, комендатур, відділень прикордонного контролю, прикордонних застав, постів);
підконтрольність органам державної влади та органам місцевого самоврядування;
безпосереднє виконання завдань і функцій щодо забезпечення громадського порядку, громадської безпеки на державному кордоні і боротьби зі злочинами та правопорушеннями, наявними у службі інспекторів прикордонного контролю (прикордонної служби) силами і засобами, шляхом взаємодії з іншими підрозділами правоохоронних органів, населенням та громадськими формуваннями на охоронювальній дільниці.
Форма адміністративно-юрисдикційної діяльності посадової особи Державної прикордонної служби України – це зовнішній прояв її управлінської діяльності, що виражається в безпосередньому виконанні нею покладених законодавством функціональних обов’язків, дій, здійснюваних у межах її компетенції, спрямованих на організацію і забезпечення громадського порядку і громадської безпеки, попередження злочинів та адміністративних правопорушень на державному кордоні.
Під профілактичними заходами, здійснюваними посадовими особами органів охорони кордонів, слід розуміти діяльність, спрямовану на абсолютне недопущення правопорушень (злочинів) на державному кордоні – це у широкому значенні. У вузькому значенні під профілактикою необхідно розуміти діяльність, по-перше, щодо виявлення і усунення детермінант конкретних правопорушень (злочинів); по-друге, виявлення осіб, здатних до вчинення правопорушень (злочинів), і проведення з ними відповідної роботи.
Метою адміністративно-юрисдикційної діяльності, яку здійснюють посадові особи органів охорони кордонів є діяльність передусім спрямована на досягнення наступних цілей:
попередження та профілактика правопорушень, зміст яких полягає у встановленні сприятливих обставин їх вчинення і в межах своєї компетенції усунення цих обставин, а також попередження вчинення інших правопорушень;
припинення правопорушень – це дії примусового припинення правопорушень, запобігання або зменшення їх шкідливих наслідків, застосування запобіжних заходів до правопорушників (у тому числі й фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, згідно із діючим законодавством);
притягнення до відповідальності винних осіб, а саме можливість у межах наданої законодавством компетенції самостійно порушувати та розглядати справи про адміністративне правопорушення, накладати на винних осіб адміністративні стягнення, або направити матеріали про адміністративні правопорушення до суду або іншим правоохоронним органам та їх посадовим особам, уповноваженим розглядати відповідні справи по суті;
нормотворчість полягає в затвердженні норм і правил разом з органами виконавчої влади та іншими органами адміністративного нагляду, підготовці проектів нормативних актів, що затверджуються (приймаються) іншими органами, узгодженні проектів правових актів Адміністрацією Державної прикордонної служби України та її посадових осіб, що мають на це компетентні права.
На ефективність адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордону важливий вплив має належна організація їхньої повсякденної діяльності. Така організація охоплює оптимальний розподіл юридичних повноважень між правомочними посадовими особами органів охорони кордону, зміст і якість планомірного здійснення цієї діяльності, стан належної підготовки кадрів, що її здійснюють, відповідне відомче нормативне і технічне забезпечення даної діяльності, контроль та оцінку її результатів. У зв’язку з спеціалізацією адміністративно-юрисдикційної діяльності основна робота щодо її організації здійснюється відповідними службами та підрозділами Державної прикордонної служби України. У відповідних підрозділах органів охорони кордону, як правило, виділяються спеціальні службові особи, на які покладаються обов’язки щодо загального діловодства в сфері адміністративної практики.
Інформацію у сфері попередження злочинів та адміністративних правопорушень, яка може становити інтерес для посадових осіб органів охорони кордонів, умовно можна поділити на дві групи:
а) відомості про причини та умови скоєння на дільниці кордону, що охороняється, злочинів та адміністративних правопорушень;
б) відомості про осіб, схильних до скоєння злочинів та адміністративних правопорушень і проживаючих на території контрольованого прикордонного району (які перебувають на обліку правоохоронних органів та щодо яких є інформація в АРК «Гарт–1П»).
До загального обсягу інформації, що збирається посадовою особою органу охорони кордону для реалізації покладених на нього завдань щодо попередження і припинення правопорушень, у тому числі й адміністративних, входить:
демографічна і соціально-економічна характеристика території обслуговування;
дані про правопорушення та осіб, що їх скоїли;
причини правопорушень і умови, що сприяють їхньому скоєнню;
поширеність правопорушень на території ділянки кордону, що охороняється і серед визначених категорій і груп громадян;
дані про протиправну поведінку конкретних осіб;
характеристика сил і засобів, за допомогою яких можливе попередження правопорушень;
способи і засоби впливу на громадян, спрямовані на скорочення кількості скоєних правопорушень;
умови, що впливають на ефективність діяльності інспектора прикордонного контролю (прикордонної служби).
Залежно від джерел отриманої інформації, необхідної для роботи, її можна розподілити на два види:
інформацію, отриману у внутрішньому середовищі безпосередньо під час віддання наказу на охорону кордону начальником відділення прикордонного контролю (прикордонної застави);
інформацію, отриману в зовнішньому середовищі – у процесі роботи на дільниці при спілкуванні з населенням.
Система інформаційного забезпечення діяльності посадових осіб органів охорони кордону потребує постійного вдосконалення не тільки по лінії отримання інформації від зовнішніх джерел інформації (добровільно громадські формування), але й джерел, що функціонують у внутрішньому середовищі Державної прикордонної служби України.
Взаємодія органів охорони кордону та їх посадових осіб з іншими службами і підрозділами Державної прикордонної служби України та підрозділами інших правоохоронних органів України розуміється як діяльність, заснована на нормативно-правових актах та звичаях службової співпраці, погоджена спільна діяльність з іншими службами та підрозділами органів охорони кордону Державної прикордонної служби України, правоохоронними органами, з метою досягнення чітко визначених результатів у сфері охорони державного кордону України, громадського порядку, забезпечення громадської та національної безпеки та боротьби з правопорушеннями (злочинами) на державному кордоні.
Досліджуючи питання взаємодії, слід звернути увагу на той факт, що традиційна схема роботи правоохоронних органів у нашій державі виражається в обмежених зв’язках з більшою системою суспільної системи. З метою виявлення причин цього явища слід визначити основні засоби забезпечення взаємодії інспекторів прикордонного контролю (прикордонної служби) з населенням. Серед них необхідно виділити: нормативне забезпечення; науково-методичне забезпечення; організація роботи та матеріально-технічне забезпечення; професійний і культурний рівень, психологічна підготовка; інформаційна взаємодія; система правового виховання населення.
Важливим напрямом поліпшення співпраці з населенням є удосконалення психологічної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. У зв’язку з цим назріла нагальна потреба усунення існуючих проблем на рівні „інспектор прикордонної служби (контролю) – населення”. Їх розв’язання повинно здійснюватися на зовнішньому та внутрішньому рівнях.
Так, на зовнішньому рівні необхідне: а) оптимальне фінансування діяльності органів охорони кордонів з державного бюджету, сучасне матеріально-технічне забезпечення на рівні міжнародних стандартів; б) недопущення фактів зниження іміджу органів охорони кордонів засобами масової інформації, коли співробітники Державної прикордонної служби України стає об’єктом уваги сатиричних і розважальних програм.
На внутрішньому рівні: а) цілеспрямований відбір до Національної Академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького осіб, свідомих свого вибору, з високим рівнем інтелектуальної, морально-психологічної підготовки й антропометричної придатності; б) під час навчання та підготовки до служби в органах охорони кордону перевагу слід надавати новим активним формам засвоєння знань і умінь (тренінгам спілкування, тренінгам умінь, рольовим іграм), які дають можливість відпрацювати навички позитивної взаємодії, що є запорукою гуманного і прогнозованого ставлення працівників міліції до населення.
Формами взаємодії інспекторів прикордонної служби (контролю) і громадських формувань виступають: спільна розробка і проведення заходів щодо охорони державного кордону, громадського порядку в контрольованому прикордонному районі, а також громадської безпеки; узгодження самостійних дій з охорони державного кордону, громадського порядку і громадської безпеки; обмін інформацією, що становить взаємний інтерес (інформаційна взаємодія); проведення громадськими формуваннями заходів за ініціативою посадових осіб органів охорони кордонів; допомога з боку інспекторів прикордонної служби (контролю) громадським формуванням у проведенні заходів охорони державного кордону, громадського порядку в контрольованому прикордонному районі, а також забезпечення громадської безпеки.
Водночас обставини, що склалися змусили вчених та законотворців загострити увагу на необхідності вирішення цих питань правовою наукою в подальшому.
Детальний аналіз процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення висвітлює чимало прогалин у правовому регулюванні провадження. Отже задля посилення гарантій забезпечення законності і всієї адміністративно-штрафної діяльності України, пропонуємо:
провести інвентаризацію органів, уповноважених складати протокол про адміністративні правопорушення, розробити та затвердити єдину форму протоколу для всіх органів, уповноважених їх складати та здійснювати попередню підготовку за справами, передбачити єдиний триденний термін подання протоколу до органу адміністративно-штрафної юрисдикції;
удосконалити адміністративно-процесуальний статус осіб, що беруть участь у провадженні в справах про застосування адміністративних штрафів;
розглянути питання про внесення змін до деяких законодавчих актів України, а саме:
а) Кодексу України про адміністративні правопорушення:
включення до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Види адміністративних стягнень), як основних:
добровільне ви видворення;
добровільне видворення під контролем;
заборона в’їзду;
скорочення терміну перебування;
не пропуск через державний кордон.
до санкції статей 203 ч.1,2, 204, 204–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення потрібно включити «Заборона в’їзду на територію України терміном на... « як найбільш суворе стягнення до іноземних громадян та осіб без громадянства. Термін «заборони в’їзду на територію України терміном на... «використовувати згідно зі статтею 32 частиною 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
внести зміни до статті 222–1 «Органи Державної прикордонної служби України» Кодексу України про адміністративні правопорушення. Віднести до компетенції органів Державної прикордонної служби України щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення згідно зі статтями 185–10, ст. 204 – 204–1;
абзац третій частини другої статті 222–1 доповнити словами «та їх заступники»;
внести зміни до статті 255 частини 1, пунку 21 «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення» – надати право посадовим особам Державної прикордонної служби України складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 106, 198, 44, 59–1, 65, 70, 73, 77, 77–1, 88, 106–2, 109 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
б) Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 року № 27 «Про порядок оформлення візових документів для в’їзду в Україну»:
у пункті 19 визначити положення, що не дозволяє іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, змінювати статус їх перебування;
в) Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1994 року № 1074 «Про правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через територію України»:
визначити країни, громадяни яких повинні підтверджувати фінансове забезпечення перебування в Україні;
ввести обов’язкову реєстрацію в органах МВС України громадян СНД протягом 10 діб після в’їзду в Україну;
визначити категорії мети прибуття, що можуть мати право на продовження терміну перебування в Україні;
додати до завдань Адміністрації Державної прикордонної служби України завдання в сфері прикордонного контролю та інших аспектів інтегрованої моделі управління державним кордоном з внесенням відповідних змін до Закону України «Про Державну прикордонну службу України»;
визначити та доповнити поставлені у вищенаведеному Законі завдання структурних підрозділів всіх рівнів з точки зору інтегрованих підрозділів у сфері виконання завдань, пов’язаних з управлінням кордонами, які б включали як охорону кордону (в адміністративному розумінні), так і прикордонний контроль;
продовження структурних змін прикордонних підрозділів – створення в кожному з них окремий відділ (групу) по роботі з іноземцями та адміністративного провадження з висококваліфікованим персоналом, а у великих за штатною структурою три і більше;
ухвалення письмової форми інформування для іноземців, які підлягають, так званому, детальному контролю щодо мети та процедури такого оформлення та надання такої інформації українською мовою та мовами сусідніх країн;
доповнення до бланка документа «Відмова у в’їзді на територію України» – щодо конкретної підстави відмови у в’їзді, визначеної Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (зараз момент вона пояснюється йому тільки в усній формі) та доповнення фактичного і правового обґрунтування прийнятого рішення, що є однією з найбільш суттєвих формальних вимог адміністративного рішення;
запровадження обов’язкової вимоги письмового підтвердження іноземцем отримання копії рішення;
запровадження вимоги вручення особам, яким було відмовлено у в’їзді, письмової інформації про контактні пункти, в яких, наприклад, вони можуть отримати інформацію щодо представників, які уповноважені діяти від їх імені;
законодавчі положення України, що стосуються відповідальності перевізника обмежуються лише відповідальністю авіаперевізників. Враховуючи те, що перевезення також здійснюється через кордон морським або сухопутним шляхом та шляхом транзиту, то з метою повної адаптації законодавства до міжнародних стандартів необхідно буде на законодавчому рівні врегулювати ці питання (прогалини) або внести зміни до існуючого закону щодо підвищення розміру штрафів, які накладаються на повітряних перевізників та встановлення відповідальності інших перевізників за перевезення пасажирів через державний кордон без належних документів для в’їзду в Україну;
систематизувати правові підстави для здійснення прикордонного контролю відповідних категорій осіб, якщо вони користуються особливими правами, або підлягають іншим процедурам під час оформлення (глави держав та члени їх делегацій, пілоти літаків та інші члени екіпажів; моряки; власники дипломатичних, урядових або службових паспортів та членів міжнародних організацій, транскордонних працівників і неповнолітніх);
надання Державній прикордонній службі України слідчих повноважень що до злочинів, які нею виявляються відповідно до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України;
проведення Державною прикордонною службою України аналізу та систематизації положень спільних наказів та інструкцій між Державною прикордонною службою України та іншими службами (органами), які функціонують в даний час з метою уникнення дублювання їх положень або усунення ймовірних прогалин;
розширення предметної сфери співробітництва між службами, зокрема, шляхом спільного використання інфраструктури та засобів зв’язку, спільних навчань та розширення сфери взаємодії, систематичного обміну інформацією та досвідом на кожному рівні (центральному та регіональному);
доповнення законодавства України за рахунок норм, які стосуються відповідальності осіб, що займаються професійним перевезенням осіб через кордон морським та сухопутним шляхами, а також транзитними перевезеннями;
запровадження процедури, згідно з якою Державна прикордонна служба України та органи Міністерства внутрішніх справ України клопоталися б про розміщення іноземця в центрі тимчасового утримання терміном до 6 місяців з метою встановлення його особи, натомість, рішення про розміщення у вказаному центрі приймав би судовий орган (адміністративний суд за місцем знаходження пунктів тимчасового тримання);
у кожному підрозділі охорони кордону побудувати ПТТ для іноземних громадян та осіб без громадянства відповідно до міжнародних стандартів та діючого законодавства;
розробити та затвердити Інструкцію про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України при встановлення особи громадянина України та іноземних громадян, що прямують через державний кордон України без документів, що посвідчують їх особу.
Найбільш важливі результати дисертаційної роботи використані при розробці Закону України «Про основні засади організації та здійснення прикордонного контролю»; проекту Закону України «Про внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України»; при впровадженні Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року – розроблено пропозиції щодо удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони кордону Державної прикордонної служби України.
Результати дисертаційного дослідження були реалізовані в процесі вдосконалення практики застосування норм адміністративного законодавства органами Державної прикордонної служби України з питань провадження у справах про адміністративні правопорушення Управлінням по роботі з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження Адміністрації Державної прикордонної служби України та Південним регіональним управлінням.
Таким чином, сукупність отриманих у дисертації теоретичних та практичних понять, положень, висновків, рекомендацій, пропозицій і порядок їх використання дозволяє вважати, що поставлена мета дослідження – визначення змісту адміністративно-юрисдикційних проваджень в органах Державної прикордонної служби України та їх місця в адміністративному процесі; розробка рекомендацій щодо удосконалення адміністративного законодавства та законодавства про забезпечення режиму державного кордону України – досягнута, а поставлені завдання:
дати поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності як функції органу Державної прикордонної служби України;
обґрунтувати особливе місце органів Державної прикордонної служби України в системі адміністративно-юрисдикційних органів;
проаналізувати чинне законодавство України та інших держав про адміністративні правопорушення і практику його застосування органами Державної прикордонної служби України;
дослідити процесуальні аспекти притягнення осіб, винних у порушенні режиму державного кордону України до адміністративної відповідальності;
на основі знань, отриманих при вивченні практики адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України, сформулювати свої пропозиції щодо їх місця в системі органів виконавчої влади України;
визначити ступінь правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органу Державної прикордонної служби України та сформулювати пропозиції щодо доповнень і уточнень до чинного адміністративного законодавства;
здійснити порівняльне дослідження норм адміністративно-деліктного законодавства і норм споріднених галузей права для виявлення колізій та запропонувати шляхи їх усунення – є вирішеними.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості ВРУ. – 1996. – № 30.
2. Закон України «Про Державну прикордонну службу Україну» від 3.04.2003 року // Урядовий кур'єр. – 2003. – № 83.
3. Закон України «Про державний кордон України» від 4.11.1991 року // Відомості ВРУ. – 1992. – № 2. – С. 5; 1997. – № 37. – С. 167.
4. Кодекс України про адміністративне правопорушення. – К.: Атіка, 2004 – 192 с.
5. Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» // Відомості ВРУ. – 1994 – № 11. — Стаття 50.
6. Про адміністративно-юрисдикційну діяльність органів охорони державного кордону України [Електронний ресурс] // Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 530 від 21 листопада 1999 року / Правова бібліотека «Інфодиск», 2005. – 1 електрон. Опт. Диск (СD-ROM) : кольор.; 12 см. – («Законодательство України» № 4, 2005). Систем. вимоги: Pentium-226; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
7. Статут Прикордонних військ з охорони державного кордону України. Частина ІІ. Прикордонна застава. (проект): Затверджений наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 496 від 15 вересня 2000 року. – Хмельницький: Вид. НАПВУ, 2000. – 80 с.
8. Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» // Відомості ВРУ – 1994 – № 11. – Стаття 50.
9. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 року. \\ Відомості ВРУ. – 1992 – № 22. – Ст. 303.
10. Про перехід у юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки: Постанова Верховної Ради Української РСР від 06.06.1991 року // Відомості ВРУ. – 1991 – № 27. – ст. 318.
11. Положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування , розташованих на території республіки: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1991 року. [Електронний ресурс] // Internet. – http: // www. kmu. gov.ua.
12. Закон України «Про виключну морську (економічну) зону України» від 16.05.1995 року // Відомості ВРУ – 1995 – № 21. – ст. 152.
13. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: [монографія] / Кузьменко О.В.– К.: Атака, 2007. – С. 47—52.
14. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Битяк Ю.П. – Харків: Право, 2000. – 240 с.
15. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / Колпаков В.К. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 384 с.
16. Юридичний словник / [авт. – уклад. Бутко І.П., Грищук Р.І.]. – [2-е вид. доп.]. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1983 р. – С.870.
17. Русский словарь / [авт. – упоряд. Латинко М.]. – [2-е изд.]. – М.: ГИС, 1961. – 763 с.
18. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. / Н.Г. Салищева. – М.: Юрид. література, 1964. – 158 с.
19. Петерский И.С. Всеобщая история государства и права: учебник. [для студ. высш. учеб. зав.] / Петерский И.С. – Ч.И.Древний мир. – [Вып.2. Древний мир]. – М.: Юрид. изд., 1945 – 216 с.
20. Юридический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1984 – 415 с.
21. Педько Ю.В. Адміністративна юстиція та адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення / Педько Ю.В.// Право України. – 2001. – № 10. – с. 72-75.
22. Шергин А.П. Административная юрисдикция: [монографія] / Шергин А.П. – М.: Юрид. литература, 1979. – 144 с.
23. Шергин А.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел и пути повышения ее эффективности. / Шергин А.П., М.Я Савин. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1997. – 156 с.
24. Словарь иностранных слов. – [15-е изд., исправ.]. – М.: Русский язык, 1988. – 608 с.
25. Юридические термины. [Електронний ресурс] // Internet. – http: // www.info. resourcecorp.net.
26. Ведель Ж. Административное право Франции. / Ведель Ж.; пер. с фран. Энтина Л.М. под ред. Крутоголова М.А. – М.: Прогресс, 1973. – 512 с.
27. Никеров Г.И. Административно-процессуальное право США / Никеров Г.И. // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 96 – 103.
28. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти / Хаманева Н.Ю.; – М.: Ин-т государства и права РАН., 1997. – 214с.
29. Авер’янов В.Б. Питання адміністративної реформи у змісті Загальної концепції державно-правової реформи / Авер’янов В.Б. // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1997. – С.193 – 195.
30. Сковронік В.М. Адміністративно-юрисдикційна діяльність суду: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07./ Сковронік В.М. – Одеса, – 2002 – 50 с.
31. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: навч. посіб. / Кузьменко О.В. – К.: Атака, 2007. – С. 47–52.
32. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. / Анохіна Л.С. – Харків, – 2001 – 19 с.
33. Пилипенко А. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів виконавчої влади: питання теорії / Пилипенко А. // Право України. – 2004. – № 2 – С. 26-
34. Адміністративне право.: [Підручник. Загальна частина]. / Попович С. – К.: Вид-во „Прогрес”, 1968.
35. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1989. — 623 с.
36. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Около 53.000 слов. / Ожегов С.И. – М., «Сов. энциклопедия»/ – [Изд. 8-е. стереотип.]. – 1970. – 890 с.
37. Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком, французском и чешском языках. [Редактор-координатор – академик РАН Г. Осипов В.]. – М.: Издательская группа ИНФРА – М – НОРМА, 1998. – 397с.
38. R.K. Merton. Social theory and social structure, Glencoe (III), 1957; P.33–34.
39. Розенберг Д.М. Бизнес и менеджмент. Терминологический словарь. / Розенберг Д.М. – М.: ИНФРА – М, 1997. – 367 с.
40. Люблін В.Д. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів державного пожежного нагляду: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. / Люблін В.Д. – Київ, – 2004 – С. 29
41. Суботін В.О. Вимоги Закону України «Про Державну прикордонну службу України» щодо основних завдань і повноважень Державної прикордонної служби України / Суботін В.О. // Науковий вісник Державної прикордонної служби України – 2004. – № 3. – с.22-26.
42. Лаврінчук І. Обставини встановлення правового статусу державного службовця / Лаврінчук І. // Право України. – 1999. – № 9. – Ст. 99.
43. Осадчий В. Правоохоронні органи як суб'єкти кримінально-правового захисту / Осадчий В.// Право України. – 1997. – № 11. – с. 71.
44. Судебные и правоохранительные органи Украины: [учебник]. / Под ред. проф. А. М. Бандурки. – Харьков, 1999. – С. 7.
45. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року // Нормативно-правові акти з питань дізнання та провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах Державної прикордонної служби України. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ДПСУ, – 2004. – с. 135-140.
46. Юридический энциклопедический словарь / под. ред. А.Я. Сухарев; – [2-е изд]. – М.: Совецкая энциклопедия. – 1987. – 527 с.
47. Ушаков Н.А. Международное право: основные термины и понятия: [Учебное пособие]. / Ушаков Н.А. – М.: ИГП РАН. – 1996. – 234 с.
48. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – [2-е видання]. / Рябов С.Г. – К.: Тандем. – 1996. – 240 с.
49. Шафир М.А. Административно-территориальное устройство Советского государства. / Шафир М.А. – М.: – 1983. – 120 с.
50. Лазарев Б.М. Управленческие процедуры / Лазарев Б.М., Муксинов И.Ш., Ноздрачев А.Ф. и др. – М.: Наука, 1988. – 271 с.
51. Боєчко В. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. / Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б.. – К.: Основи, 1994. – 168 с.
52. Дністрянський М.С. Кордони України. / Дністрянський М.С. – Львів: Світ, 1992. – 125 с.
53. Енциклопедія українознавства. – К.: Глобус, 1993. Т.1. – 400 с.
54. І. Крип’якович Історія українського війська (від княжих час до 20-х років ХХ ст.) / І. Крип’якович, Б. Гнатович, З. Стефанів, та ін.; упорядник Якимович Б.З. – [4-е вид., змін і доп.]. – Львів: Світ, 1992. – 712 с.
55. Антонович В. Змиевы валы в пределах киевской земли / Антонович В. // Киевская старина: Ежемесячный исторический журнал. – 1984. – Март. –Т. VІІІ. – С. 355–370.
56. Історія України: У 2 т. Т.1. До середини ХVІІ ст. / Полонська-Василенко Н. – К.: Либідь, 1992. – 640 с.
57. Грушевський М.С. Історія України–Руси: В 11 т., 12 кн. / Грушевський М.С. – [Редкол.: П.С. Сохань та ін.]. – К.: Наукова Думка, 1991. – т. 1.
58. Літопис руський / Пер. з давньорус. Махновця Л.Є. [відп. ред. Мишанич О.В.]. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
59. Боярський В.И. На стороже Руси стоять. / Боярський В.И. – М.: – 1992. – 168.
60. Мифологический словарь. / [Гл. ред. Мелетинский Е.М.]. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. – 736 с.
61. Іванченко І.Г. Охорона кордонів України у складі Російської імперії / Іванченко І.Г., Моця Б.О.// Прикордонні війська України: історія і сучасність. – Хмельницький: Видавництво Академії Прикордонних військ України, 1997. – 292с.
62. Кабачинський М.І. Історія кордонів та Прикордонних військ України: [монографія] / Кабачинський М.І. – Хмельницький: Видавництво Хмельницької міської друкарні, 2000. – 216 с.
63. Декреты советской власти. – М. Т.2. – 1959.
64. Бура А.І. Особливості становлення і охорони кордону України в умовах Радянської влади 1921-1941 рр. / Бура А.І., Ільїн К.П. / Прикордонні війська України: Історія та сучасність – Хмельницький: Видавництво Академії Прикордонних військ України, 1997. – 292 с.
65. Будєжук В. На страже границ отечества. Краткий очерк пограничных войск России / Будєжук В., Велидов А. // Пограничник. – 1997. – №7 – С. 58–64
66. Ю. Кашлев На страже границ отечества. Краткий очерк истории пограничных войск России (1953-1964) / Ю. Кашлев // Пограничник. – 1997. – № 7. – С. 41–47.
67. Положение об охране государственной границе СССР, утвержденное Указом Президиума Верховного Совета СССР от 5 августа 1960 года. [Електронний ресурс]. / Правова бібліотека «Інфодиск», 2005. – 1 електрон. Опт. Диск (СD-ROM): кольор.; 12 см. – («Законодательство України» № 4, 2005). Систем. вимоги: Pentium-226; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
68. Закон «О государственной границе СССР». [Електронний ресурс]. / Правова бібліотека «Інфодиск», 2005. – 1 електрон. Опт. Диск (СD–ROM): кольор.; 12 см. – («Законодательство України» № 4, 2005). Систем. вимоги: Pentium-226; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
69. Указ Президії ВРУ РСР від 30 серпня 1991 року «Про підпорядкування Україні Прикордонних військ, що дислокуються на її території» // Відомості ВРУ. – 1991. – № 44. – С. 591.
70. Закон України від 12 вересня 1991 року «Про правонаступництво» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – С. 617.
71. Постанова ВРУ від 24 серпня 1991 року «Про військові формування» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – С. 506.
72. Король М.О. Конституційно-правовий статус Прикордонних військ України: дис. канд. юрид. наук: 20.02.03. / Король М.О. – Хмельницький. – 1999 – 62с.
73. Указ Президента України від 17 березня 1992 року «Про заходи щодо охорони державного кордону України з Республікою Молдова» // Голос України. – 18 березня 1992 р. – С. 2.
74. Указ Президента України від 12 жовтня 1992 року «Про прикордонно-митний контроль на державному кордоні України з Республікою Білорусь і Російською Федерацією» // Голос України. – 15 жовтня 1992 року. – С. 4.
75. Договір між Україною і Республікою Польща «Про правовий режим українсько-польського кордону, про співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань» від 12 січня 1993 року // Збірник документів про правове оформлення державних кордонів України та співробітництво з прикордонних питань. – [Вип. 1.] – К.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України. – 1996 . – С. 15–49.
76. Договір між Україною і Словацькою Республікою «Про спільний державний кордон» від 14 жовтня 1993 року // Збірник документів про правове оформлення державних кордонів України та співробітництво з прикордонних питань. – [Вип. 1.]. – К.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України. – 1996 . – С. 104 – 113.
77. Договір між Україною і Угорською Республікою «Про режим українсько-угорського кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань» 1995 року // Збірник документів про правове оформлення державних кордонів України та співробітництво з прикордонних питань. – [Вип. 1.]. – К.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України, 1996. – С. 139–157.
78. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова «Про співробітництво з прикордонних питань», від 3 листопада 1994 року // Збірник документів про правове оформлення державних кордонів України та співробітництво з прикордонних питань. – [Вип. 1.]. – К.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України, 1996. – С. 188–189.
79. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про співробітництво з прикордонних питань і митних питань», від 17 грудня 1992 року // Збірник документів про правове оформлення державних кордонів України та співробітництво з прикордонних питань. – [Вип. 1.]. – К.: Державний комітет у справах охорони державного кордону України, 1996. – С. 1–3.
80. Указ Президента України «Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року» від 12.08.2005 року// Урядовий кур’єр. – 2005. – № 450.
81. Лунев А.Е. Управление в области административно-политической деятельности./ Лунев А.Е. – М.: Юридическая литература, 1979. – 342 с.
82. Коваль Л.В. Адміністративне право: [Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів]. / Коваль Л.В. – [3-є видання]. – К.: Вен турі., 1998. – 208 с.
83. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: [навч. посібник]. / Сущенко В.Д., Черней В.В., Нагорний О.П. та ін./ – К.: Преса України, 2002. – 199 с.
84. Коваль Л.В. Адміністративне право Ук