ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ : ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ законотворческого процесса в УКРАИНЕ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ 1
Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в сучасних умовах 11

1.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу: поняття та сутність 11

1.2. Інформація у законотворчому процесі та її основні різновиди 26

1.3. Правові аспекти інформаційного забезпечення законотворчого процесу 38

Висновки до розділу 1 65

РОЗДІЛ 2
Досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн 69

2.1. Парламентські аналітичні служби в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу 69

2.2. Парламентські інформаційні системи 79

2.3. Відкритість інформації законотворчого процесу як складова демократичного розвитку суспільства 94

Висновки до розділу 2 108

РОЗДІЛ 3
Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу 114

3.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу і тенденції його розвитку 114

3.2. Особливості професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу (інформаційна складова) 124

3.3. Інформаційне забезпечення як чинник ефективності законотворчого процесу 141

Висновки до розділу 3 153

ВИСНОВКИ 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, реалізуючи тим самим свій потенціал, можливості соціального зростання. Констатуючи зазначену тенденцію процесу соціальних змін, Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” визначає на її основі системоутворювальний вектор державної інформаційної політики.
Інформаційне суспільство слід розглядати як черговий етап розвитку сучасної цивілізації, що характеризується суттєвим зростанням ролі інформації та знання, утвердженням інфокомунікацій, повсюдним поширенням інформаційних продуктів та послуг, формуванням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію, доступ до світових інформаційних ресурсів як засобу задоволення соціально значущих потреб індивідів у інформаційних продуктах та послугах.
Підвищення рівня інформатизації вимагає ефективної державної політики в інформаційній сфері, формуванні базових цінностей інформаційного суспільства, зміцненні його політичних, економічних і соціальних інститутів. Ефективність інформаційної політики, результативність її впливу багато в чому визначає демократичний потенціал суспільства, змістовне наповнення державного управління, законотворчого процесу, національної безпеки тощо.
Сучасною світовою тенденцією розвитку інституту парламентаризму є еволюція у напрямі моделі Е-Parliament (Електронний парламент), яка передбачає, передусім, відкриту, прозору діяльність законодавчого органу, що ґрунтується на взаємодії з громадянами і суспільством, забезпеченні їх участі у прийнятті законотворчих рішень та реалізується за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно, юридична наука все більше уваги приділяє питанням надання парламенту кваліфікованого наукового, аналітичного, інформаційного забезпечення для виконання покладених на нього завдань, підготовки якісних, соціально обґрунтованих законодавчих актів.
Окремим загальнотеоретичним та практичним аспектам законотворчості, інформаційного забезпечення законотворчого процесу присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, И.Л. Бачила, К.І. Бєлякова, T. Бірза, О.В. Богачової, В.М. Брижко, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, О.А. Гаврилова, І.П. Голосніченка, А.Г. Гуринович, М.В. Гуцалюка, Е.Ф. Демського, Т.Г. Дрогаль, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, І.О. Здзеби, Р.А. Калюжного, Д.А. Козлова, С.В. Коновченко, О.Л. Копиленка, В.А. Копилова, О.В. Кохановської, І.Г. Малюкової, А.І. Марущака, М.Г. Михайловського, М.П. Недюхи, Н.Р. Нижник, Д.Б. Новикова, Н.М. Оніщенко, О.П. Орлюк, Е.В. Охотського, О.В. Петришина, С.В. Петровського, Н.Ю. Пришви, П.М. Рабіновича, А.М. Ришелюка, П.А. Рустамова, А.О. Селіванова, А.Г. Серго, В.Ф. Сіренка, О.В. Сосніна, Е.В. Скурко, С.Г. Стеценко, А.А. Тадеєва, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, К. Худа, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження інформаційного забезпечення законотворчого процесу здійснено в межах науково-дослідної програми відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України “Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності” (реєстраційний № РК 0104U006963).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності, визначення засад та встановлення тенденцій розвитку інформаційного забезпечення національного законотворчого процесу в єдності його інформаційно-аналітичної, інформаційно-технічної та інформаційно-комунікативної складових.
Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:
- окреслити коло завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з’ясувати сутність окремих його складових, проаналізувати зміст діяльності та функції суб’єктів, що беруть участь у ньому;
- запропонувати авторське визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”;
- дослідити змістовну та функціональну характеристики інформації на різних етапах законотворчого процесу;
- здійснити аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;
- вивчити зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу;
- визначити вплив інформаційного фактору на ефективність законотворчого процесу;
- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.
Об’єктом дослідження є законотворча діяльність органів державної влади та інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні.
Предметом дослідження є інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.
Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального змісту та юридичної форми, обґрунтуванні тенденцій інформаційного забезпечення законотворчого процесу (п. 3.1).
Використання можливостей системного аналізу дозволило дослідити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як цілісність в єдності його основних складових, а також системну якість як показник результативності, ефективності цього процесу (п. 3.3).
Логіко-семантичний та історико-правовий методи аналізу сприяли з’ясуванню змісту основних понять (пп. 1.1. – 1.3) та дослідженню історії адміністративно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу (пп. 1.3, 3.1).
Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій практиці, адміністративно-правовому її регулюванні (пп. 2.1 – 2.3).
Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікації та групування – послугували з’ясуванню особливостей процесу розробки проектів законів, виокремленню окремих стадій цього процесу як цілепідпорядкованої послідовності дій законотворця, професійної підготовки останнього тощо (пп. 2.1, 2.3, 3.2, 3.3).
Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні та шляхів його вдосконалення.
В проведеному дослідженні:

вперше:
- здійснено комплексний аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні;
- визначено необхідність розробки Положення про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, аналогічних положень щодо інформаційного забезпечення інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні;
- обґрунтовано необхідність підготовки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- здійснено аналіз ролі інформації та її різновидів на різних етапах законотворчого процесу;
- обґрунтовано сутність нового принципу законотворчого процесу – інформаційного, зміст якого полягає в належному забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною, своєчасною й актуальною інформацією; обробка останньої на всіх етапах законотворчої діяльності має здійснюватись з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;
- сформульовано особливості та узагальнено вимоги до професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу;
- встановлено два аспекти інформаційної складової професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу: інформаційно-правовий та інформаційно-технічний;
удосконалено:
- теоретичне визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”. На цій основі сформульовано авторське визначення зазначеного поняття;
дістали подальшого розвитку:
- функціональні підходи до розуміння сутності інформаційного забезпечення законотворчого процесу, виокремлення його завдань тощо;
- інструментарій вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, зокрема його аналітичної, технічної та комунікативної складових;
- атрибутивні ознаки інформації законотворчого процесу, зокрема, її відкритості, доступу до неї громадян, участі в обговоренні тощо, що дозволило автору обґрунтувати необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”;
- окремі аспекти розвитку електронного парламенту в Україні “e-Parliament” у системі електронного управління державою (E-Government);
- питання системного забезпечення ефективності роботи парламенту шляхом вдосконалення його інформаційного забезпечення на кожному етапі законотворчого процесу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій сфері – висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, формуючи нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження;
- в правотворчості – висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;
- в освітній діяльності – при викладанні курсів (навчальних предметів) інформаційного, адміністративного права, спеціальних курсів та спеціальних семінарів з підвищення кваліфікації законотворців, рівня їхньої інформаційної культури тощо, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.
- у діяльності суб’єктів законотворчості – вдосконаленні інформаційно-комунікаційних та програмних комплексів, що використовуються у законотворчому процесі.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного та інформаційного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення дисертації викладено на: семінарі “Верховенство права. Нормотворчість органів місцевого самоврядування” (м. Київ, 14 грудня 2005 року), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 19 грудня 2005 року), міжнародній науковій конференції “Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності” (м. Київ, 26 жовтня 2007 року).
Окремі положення дисертації використані як складові курсу лекцій і практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.
Результати дослідження були використані також при підготовці тез лекцій дистанційного курсу “Законотворча діяльність” у рамках системи дистанційного навчання в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.
Дисертант також брав участь у формуванні характеристик вихідних інформаційних масивів концептуальної моделі законотворчого процесу Верховної Ради України.
Результати дисертаційного дослідження були використані при підготовці п’яти науково-практичних та методичних видань серії “Бібліотека Української школи законотворчості”, довідкового видання “Законотворча діяльність. Словник термінів і понять”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел, до якого ввійшли 310 найменувань, що викладені на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких 169 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу дозволяє зробити такі висновки:
1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу являє собою комплекс складових, які включають інформаційно-аналітичну, інформаційно-технічну та інформаційно-комунікативну компоненти.
Аналіз кола завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його розвитку, з’ясування сутності окремих його складових, функцій суб’єктів, що беруть участь у цьому процесі, дозволив запропонувати авторське визначення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в його широкому розумінні як процес одержання, оцінки, зберігання, обробки та систематизації інформації, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів, та забезпечує ефективне використання суб’єктами законотворчого процесу інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій на різних етапах і стадіях законотворчої діяльності.
2. На основі з’ясування ролі інформації у законотворчому процесі зроблено висновок про те, що окрім правової інформації, яка є змістом і інструментом, за допомогою якого забезпечується прийняття рішень всіма учасниками законотворчого процесу на різних етапах його розгортання і протікання, важливу роль відіграють й інші її види та галузі, зокрема: статистична, соціологічна, політична, економічна, соціальна, екологічна тощо. Це зумовлюється спроможністю законотворчого процесу перетворювати зазначену первинну інформацію на нормативно-правову. В свою чергу, враховуючи замкнений цикл законотворчого процесу, його послідовно зорієнтований і цілеорієнтований характер, новостворена нормативно-правова інформація дає поштовх для подальшого вивчення правових потреб суспільства і держави, країни в цілому.
3. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу доведено необхідність:
- регулювання питань інформаційного забезпечення окремим Положенням про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, зважаючи на ту обставину, що воно набуло вагомого значення у законотворчості, стало її невід’ємною складовою. Це Положення могло б бути затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України. Аналогічними Положеннями, затвердженими уповноваженими органами державної влади, могли б бути забезпечені й інші учасники законотворчого процесу в Україні;
- розробки Концепції впровадження інформаційних технологій в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, реалізація завдань якої дозволить піднести рівень та вдосконалити механізм державного управління, послугує підґрунтям переходу до моделі електронного управління державою (e-Government).
4. Аналіз зарубіжного досвіду інформаційно-аналітичної та інформаційно-комунікативної діяльності парламентських аналітичних служб, які супроводжують й забезпечують етапність законотворчого процесу - від прогнозування розвитку законодавства до моніторингу, оцінки ефективності дії чинних законодавчих актів, безпосередньо пов’язується з підвищенням ефективності роботи законодавчого органу. Такі служби спроможні запропонувати законотворцям альтернативні варіанти рішень загального плану, надати вихідний теоретико-інформаційний та емпіричний матеріал щодо аналізу основних політичних і економічних наслідків прийняття / неприйняття тих чи інших законопроектів, запропонувати парламенту власні бази даних з ключових проблем державотворення, комп’ютерних моделей їх розв’язання, а також здійснити довгострокове інформаційне прогнозування, тобто задовольнити інформаційні потреби парламенту як вищого законодавчого органу країни.
Сприяти підвищенню ефективності інформаційно-аналітичної діяльності апарату Верховної Ради України може цілепідпорядкування зусиль, розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту, посилення їхньої взаємодії з впорядкуванням засад такої взаємодії, належне фінансування інформаційно-аналітичної діяльності, підбір висококваліфікованих кадрів, впровадження ІКТ у науково-дослідницьку діяльність.
5. Вдосконалення інформаційно-технічного та інформаційно-комунікативного забезпечення законотворчого процесу неможливе поза наділенням органу законодавчої влади новими характеристиками, властивими відкритому електронному парламенту (e-Parliament), - прозорістю, доступністю, відповідальністю, широким використанням ІКТ. Як свідчить зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу, який характеризується різним рівнем демократизації та розвитку, реалізація ідей електронного парламенту можлива завдяки впровадженню відкритих стандартів функціонування парламентських інформаційних систем, виконання стандартизованих вимог до інформації та документів, розміщених на офіційних веб-сайтах законодавчих органів: точності (виключати помилки, забезпечувати автентичність текстових документів); своєчасності (оперативно розміщувати дані або оновлення); повноти та завершеності; ясності та доступності; контекстуальності виміру (надаватися з підґрунтям та супутніми даними).
6. Забезпечення принципу гласності законотворчої діяльності, який передбачає відкрите, вільне та цільове обговорення проектів законодавчих актів, інформування про них населення тощо потребує прозорості в діяльності органів державної влади – суб’єктів законотворчості.
Аналіз практики розвинених демократичних країн свідчить, що питання відкритості інформації щодо законотворчого процесу віднесено до пріоритетних напрямів державної політики, що забезпечуються різними інструментами: нормативно-правовою регламентацією доступу громадян до публічної інформації; створенням спеціальних інституцій, відповідальних за реалізацію права на доступ до інформації; піднесенням ролі парламентських комітетів та їх відкритих інформаційних ресурсів; забезпеченням функції зворотного зв’язку з громадянами (у тому числі з використанням ІКТ); створенням у структурі парламенту окремого відділу по зв’язках з громадянами; вимогою відсутності у парламентів власних ЗМІ, що зумовлено демократичним принципом існування вільної преси; підготовкою інформаційних видань парламентськими прес-службами, запровадженням річного звіту з оприлюдненням результатів роботи законодавчого органу; трансляцією засідань парламенту, у тому числі з використанням мережі Інтернет тощо. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
7. Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу неможливо розглядати поза глобальними вимірами, дією світових тенденцій, які пов’язані з розвитком інформаційного суспільства, впровадженням в життя нових інформаційних технологій, що стали істотним компонентом соціальної реальності, засобом і ресурсом процесу соціальних змін.
Інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів законотворчого процесу має розглядатися в контексті переходу до інформаційного суспільства, розвитку, що вимагає: підтримки науково-дослідницької галузі, створення спеціального парламентського комітету з питань розвитку інформаційного суспільства (з метою активізації законотворчої роботи у цьому напрямку), забезпечення ефективної роботи Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства (у тому числі включення до її складу представників інституцій НАН України, вищих навчальних закладів, незалежних науково-дослідницьких установ тощо), прискорення темпів впровадження моделі електронного управління державою e-Government.
Впровадження цих заходів сприятиме піднесенню рейтингу України на міжнародній арені, її іміджу як, передусім, відкритої демократичної держави.
8. Верховна Рада України має посилити свій вплив на процеси розвитку інформаційного суспільства, у тому числі шляхом запровадження заходів, що створюють необхідні умови для становлення електронного парламенту в Україні “e-Parliament” як складової “e-Government”. Остання включає всю систему державної влади та місцевого самоврядування, без яких реалізація ідей “електронного управління державою” неможлива. До таких заходів, зокрема, слід віднести:
- впровадження в електронний документообіг Верховної Ради України системи електронного цифрового підпису;
- запровадження обов’язкової логіко-лінгвістичної експертизи нормативно-правових актів Верховної Ради України із використанням відповідних програмних продуктів (на виконання Рекомендацій парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства, затверджених Постановою Верховної Ради України від 1 грудня 2005 р. №3175-IV);
- запровадження переведення бібліотечного фонду Верховної Ради України у електронний вигляд з подальшою можливістю on-line доступу до електронних текстів;
- активізація роботи зі створення системи порівняння законодавства України та законодавства Європейського Союзу;
- вивчення можливості створення “Системи моделювання наслідків законотворчих рішень”;
- розширення можливостей інформаційно-пошукової системи “Законодавство”;
- здійснення заходів з вдосконалення інформаційно-технічного забезпечення Апарату Верховної Ради України;
- докорінна технічна зміна веб-сайту Верховної Ради України з вдосконаленням його змістовної частини:
o відповідні on-line механізми комунікації з громадськістю з подальшою інтеграцією їх до автоматизованої системи “Листи та звернення громадян”;
o систему розширеного пошуку по веб-сайту;
o форум для обговорення законопроектів та діючого законодавства у межах Єдиного законотворчого порталу;
o інструменти для проведення опитувань відвідувачів веб-сайту з найбільш важливих питань;
o створення Інтернет-представництв парламентських комітетів у структурі веб-сайту Верховної Ради України, які б передбачали представницьку, корпоративну, інформативну, комунікаційну та довідкову функції відповідного комітету (у Законі України “Про Комітети Верховної Ради України” замість встановленої можливості Комітетів створювати свої веб-сторінки, передбачити обов’язковість їх створення та необхідний перелік розміщуваної інформації);
o ведення on-line трансляції засідань парламенту;
o віртуальний тур по українському парламенту.
9. Підвищення ефективності реалізації Верховною Радою України своєї законодавчої функції, вдосконалення якості законотворчості інших органів державної влади можливе шляхом відповідної професійної підготовки суб’єктів законотворчості, підвищенню рівня їхньої правової та інформаційної культури, у тому числі з використанням сучасних методів дистанційного навчання. Професійними здібностями та практичними навичками законотворця обумовлюється можливість ефективного використання наявних в його розпорядженні інформаційних технологій і ресурсів.
10. Ефективність законотворчості значною мірою визначається інформаційними потоками та їх відповідною обробкою, прийняттям оптимального рішення у законотворчому процесі.
11. Основними смислоутворюючими компонентами поняття “інформаційний фактор” є інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційні технології, інформаційні стосунки, інформаційне середовище та інформаційна діяльність суб’єктів законотворчого процесу.
Вплив зазначеного фактору на законотворчий процес дає підстави для виділення окремого принципу законотворчості, який можна визначити як інформаційний. Його сутність полягає у забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною та актуальною інформацією, здійсненні її обробки на всіх етапах законотворчої діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Практичною доцільністю запровадження інформаційного принципу є: зменшення витрат часу на законотворчі процедури (прискорення циклу законотворчого процесу, забезпечення своєчасності прийнятих рішень), зменшення кількості юридичних помилок, сприяння процесу адаптації національного законодавства до норм міжнародного та європейського права, забезпечення участі громадян у законотворчому процесі, прозорості у діяльності парламенту, доступу громадян до законотворчого процесу, підвищення якості законодавства в цілому.
12. Системне забезпечення ефективності роботи парламенту на кожному етапі законотворчого процесу з урахуванням інформаційної компоненти передбачає:
- створення в межах Єдиного законотворчого порталу повнотекстової мережевої бази даних з розширеними пошуковими можливостями, яка б об’єднала в собі всі інформаційні ресурси суб’єктів законотворчого процесу;
- забезпечення взаємодії парламенту та органів судової влади щодо налагодження оперативного інформування парламенту про виявлені недоліки та протиріччя у законодавстві в процесі правозасточовчої практики. Це питання уявляється доцільним розглядати в комплексі із заходами щодо запровадження системи електронного судочинства (e-Court);
- створення повної бази рішень Європейського Суду з прав людини, перекладених українською мовою;
- впровадження пошукової системи матеріалів стенограм пленарних засідань;
- введення додаткового контролю за результатами голосувань з наданням народним депутатам можливості перевіряти правильність даних;
- забезпечення повноти бази законодавства, що розміщена у вільному доступі на веб-сайті парламенту;
- розгляду можливості надання офіційного статусу джерела оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів України веб-сайту Верховної Ради України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Рифгат Фаизович Абдеев; ред.: Е. С. Ивашкина, В. Г. Деткова. - М.: ВЛАДОС, 1994. - 336 с.
2. Абрамова А. И. Совершенствование процедуры законодательной деятельности / А. И. Абрамова // Труды Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации. Вып.53. - М.: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения, 1993. - С. .61 - 73.
3. Академічна юридична думка / Укладачі: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Ін Юре, 1998. - 503 с.
4. Алексеева И. Ю. Социальная роль научного знания в контексте постиндустриальной идеологии [Электронный ресурс] / И. Ю. Алексеева // Вестник РФФИ: наука и информационное общество (специальный выпуск). – 1999. - № 3 (сентябрь). - С. 84 – 97. - Режим доступа http://www.rfbr.ru/old/pub/vestnik/V3_99/1_4.htm
5. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Том 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / Упоряд.: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко; відп. ред. І. Б. Усенко. – К.: Юридична книга, 2003. - 584 с.
6. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Том 4: Конституційне (державне) право / Упоряд.: В. Ф. Погорілко, О. В. Батанов, В. Л. Федоренко; відп. ред. В. Ф. Погорілко. - К.: Юридична книга, 2003. - 600 с.
7. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Том 8: Міжнародне право / Упоряд.: В. Н. Денисов, К. О. Савчук; відп. ред. В. Н. Денисов. - К.: Юридична книга, 2004. - 568 с.
8. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. - Том 9: Юридична наука радянської доби / Упоряд.: Б.В. Авер’янов, О.М. Костенко, В.П. Нагребельний, В.Ф. Погорілко, К.О. Савчук, І.Б. Усенко, Г.П. Тимченко; відп. ред. В.П. Нагребельний. - К.: Юридична книга, 2004. - 848 с.
9. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. - Том 10: Юридична наука незалежної України / Упрояд.: В.Ф. Погорілко, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. ред.: Ю.С. Шемшученко, В.Ф. Погорілко. - К.: Юридична книга, 2005. - 944 с.
10. Антонова С. Г. Информационная культура личности: Вопросы формирования / С. Г. Антонова // Высшее образование в России. - 1994. - № 1. - С. 82 - 89.
11. Антощук Л. Д. Законотворчість: Організація апарату парламентів. Світовий досвід / Л. Д. Антощук; Програма сприяння парламенту України. - К.: “Заповіт”, 2007. - 98 с.
12. Аппарат зарубежных парламентов: законодательное обеспечение его структуры и основных направлений деятельности // Аналитический вестник Информационно-аналитического управления Аппарата Совета Федерации. - 1999. - № 20 (108). - 72 с. - (Серия: Основные проблемы социального развития России).
13. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: Монографія / І. В. Арістова; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 407 с.
14. Афанасьев В. С. Информационный фактор деятельности местной исполнительной власти столичного мегаполиса (социально-философский анализ): автореф. дис... на соискание ученой степени канд. философ. наук: спец. 09.00.11 “Социальная философия” / В. С. Афанасьев. - М.: 2007, - 20 с.
15. Бакуменко В. Д Аналітичне забезпечення формування державно-управлінських рішень / В. Д. Бакуменко // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - №4. - С. 356 - 359.
16. Бачило И. Л. Информационное право: Учебник / Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А.; под ред. акад. РАН Б. Н. Топорнина. - СПб: Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2001. - 789 с.
17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл. - М.: Academia, 1999. - 786 с.
18. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. - К.: Україна, 1999. - 554 с.
19. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие / Х. Бехруз. - Одесса: Юридична література, 2002. - 328 с.
20. Бєляков К. І. Інформація в праві: теорія і практика / К. І. Бєляков. - К.: КВІЦ, 2006. - 118 с.
21. Биков В. Ю. Сучасні чинники розвитку системи освіти України / В. Ю. Биков // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс] / Гол. ред.: В. Ю. Биков; Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України. - 2008. - № 3 (7). - 16 с. - Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em7/emg.html.
22. Богачова О. Удосконалення законодавства - основна мета законотворчого процесу / О. Богачова // Юридична Україна. - 2006. - № 5 (41). - С. 10 - 15.
23. Богачова О. В. Вдосконалення професійної підготовки учасників законотворчого процесу – нагальна потреба часу / О. В. Богачова // Вісник господарського судочинства. – 2006. - № 1. - С. 163 - 168.
24. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні / Богачова О. В., Зайчук О. В., Копиленко О. Л.; за ред. академіка АПН України В. О. Зайчука - К.: Реферат, 2006. - 424 с. - (Енциклопедія законотворчості).
25. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Богачова Олена Вікторівна. - К., 2006. - 208 с.
26. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Бойко // Право України. - 2002. - №5. - С. 17 - 21.
27. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. пос. для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти / Я. Я. Болюбаш. - К.: ВВП ”Компас”, 1997. - 64 с.
28. Борисов А. Ю. Государственная политика в области информационной безопасности на современном этапе: автореф. дис... на соискание ученой степени канд. политических наук: спец. 23.00.02 “Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии” / Александр Юрьевич Борисов. - М., 2006. - 24 c.
29. Борисов Н. В. Интернет и развитие социальных технологий информационного общества в России / Н. В. Борисов, А. В. Чугунов // Развитие информационного общества в России. Т. 1: Теория и практика: Сб. статей / Под ред.: Н. В. Борисова, Ю. Е. Хохлова. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2001. - С. 109 - 124.
30. Брижко В. М. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право: Монографія / Брижко В. М., Швець М. Я., Цимбалюк В.С.; за ред. члена-кореспондента АПрН України, д.е.н., проф., М. Швеця. - К.: НДЦПІ АПрН України, 2007. - 234 с.
31. Василенко В. И. Интернет в системе государственной службы / В. И. Василенко, Л. А. Василенко. - М.: Изд-во РАГС, 1998. - 252 с.
32. Введение в правовую информатику. Справочные правовые системы Консультант Плюс: Учебник / Под ред.: Д. Б Новикова, В. Л. Камнина. - М.: НПО “Вычислительная математика и информатика”, 1999. - 318 с.
33. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Е. Б. Кубко. - К.: Юринком, 1997. - 192 с.
34. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Авт. – упор.: В. О. Зайчук (відп. ред.), Ю. В. Ясенчук, А. В. Пивовар та ін. - Вип. 3. - К.: Парламентське вид-во, 2006. - 254 с.
35. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе: перспективные направления исследований / М. С. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации: Сборник научных трудов. - СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. - C. 98 - 107.
36. Вершинская, О. Н. Существующие модели построения информационного общества [Электронный ресурс] / О. Н. Вершинская // Развитие информационного общества в России. Том1: Теория и практика. -СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. - С. 97 – 108. - Режим доступа http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/ 1f41ce7df933b2dfc32568c50027cde3
37. Внутрішня структура Парламенту: шляхи підвищення ефективності функціонування [Електронний ресурс] // Матеріали дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив. - Березень, 2006. - Режим доступу http://www.parlament.org.ua/index.php?action=publication&id=8&ar_id=1418&as=2
38. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник / Л. К. Воронова. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.
39. ВСІС - Всесвітній самміт з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 - Туніс 2005): Підсумкові документи / перекл., уклад., складання словника термінів Ю. Пероганич. - К.: ТОВ “Фірма “ЕСЕ”, 2006. - 87 с.
40. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права: Монографія / Брижко В.М., Гавловський В.Д., Калюжний Р.А. та ін.; за ред.: М.Я. Швеця, Р.А.Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.
41. Вступ до теорії правових систем: Монографія / За заг. ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - К.: Юридична думка, 2006. - 432 с.
42. Гавриленко І. М. Соціальний розвиток: Навчальний посібник / Гавриленко І. М., Мельник П. В., Недюха М. П. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 484 с.
43. Гаврилов О. А. Курс правовой информатики: Учебник для вузов / О. А. Гаврилов. - М.: НОРМА - ИНФРА, 2000. - 432 с.
44. Ганжа Н. В. Теоретичні проблеми регламенту Верховної Ради України: автореф. дис... на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / Н. В. Ганжа. - К., 2004. - 17с.
45. Глобализация и развитие законодательства: Очерки / Отв. ред.: Ю. А. Тихомиров, А. С. Пиголкин. - М.: Городец, 2004. - 464 с.
46. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття: Навчальний посібник / Голосніченко І. П., Стахурський М. Ф. Золотарьова Н. І.; за заг. ред. доктора юридичних наук, професора І. П. Голосніченка. - К.: ГАН, 2005. - 232 с.
47. Горизонти прикладної лінгвистики та лінгвістичних технологій: MegaLing’2006. Доповіді міжнародної конференції, (Крим, Партеніт, 20 - 27 вересня 2006 р.) / Ред.: В. А. Широков, С. С. Дікарєва; Мовно-інформаційний фонд України, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь: ДиАйПи, 2006. - 268 с.
48. Горьовий Л. Парламент України: проблеми управління / Л. Горьовий, О. Ющик // Віче. - 1997. - №4. - С. 33 - 44.
49. Гражданское общество: истоки и современность / Научн. ред.: проф. И. И. Кальной, доц. И. Н. Лопушанский. - 2-е изд., доп. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 296 с.
50. Гречихин А. А. Информационная культура (Опыт определения и типологического моделирования) / А. А. Гречихин // Проблемы информационной культуры: Сб. статей / Под. ред. Ю. С. Зубова, И. М. Андреевой. - М.: Изд-во Моск. гос. ун-та культуры, 1994. - С. 12 - 39.
51. Гузнов А. Г. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия / Гузнов А. Г., Кененов А. А., Рождественская Т. Э.; Смолен. гуманитар. ун-т. - Смоленск: ТРАСТ-ИМАКОМ, 1995. - 93 с.
52. Гуринович А. Г. Зарубежный опыт аналитического обеспечения деятельности парламентов / А. Г. Гуринович // Информационно-аналитическое обеспечение деятельности законодательных органов государственной власти: По материалам семинара-совещания руководителей информационно-аналитических служб аппаратов парламентов государств-участников Содружества Независимых Государств, (Москва, 6 - 7 апреля 2004 г.) / Под ред. С. И. Гайдаржи и др. - М.: Изд-во Государственной Думы, 2004. - 110 с.
53. Гущина Н. А. Система права и система законодательства: соотношение и некоторые перспективы развития / Н. А. Гущина // Правоведение. - 2003. - № 5. - С. 202 - 203.
54. Демкова М. Як покращити доступ громадян до інформації в органах влади / Автори-упорядники: М. Демкова, М. Лациба, А. Марущак; Центр політико-правових реформ. - К.: ТОВ “Конус-Ю”, 2008. - 56 с.
55. Демський С. Е. Транспортне право України: Навчальний посібник / Демський С. Е., Гіжевський В. К., Демський Е. Ф., Мілашевич А. В. - К. : Юрінком Інтер, 2002. — 416 c.
56. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
57. Дрейшев Б. В. Проблемы законотворчества в новых условиях / Б. В. Дрейшев // Правоведение. - 1994. - № 5 - 6. - С. 60 - 67.
58. Дрожжинов В. Как создать электронный парламент / В. Дрожжинов, А. Штрик // ИКС. - 2008. - № 11. - С. 83 - 85.
59. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / Баранов А. О., Жиляєв І. Б., Демкова М. С., Малюкова І. Г.; за ред. І. Г. Малюкової. - К.: ТОВ “Поліграф-Плюс”, 2007. - 254 с.
60. Ершова Т. В. Концептуальные основы перехода к информационному обществу XXI века / Т. В. Ершова // Вестник РФФИ: наука и информационное общество (специальный выпуск). - 1999. - № 3 (сентябрь). - С. 31 - 42.
61. Євгеньєва А. М. Законотворчість: участь громадськості у законодавчому процесі: Інформаційно-аналітичне дослідження / А. М. Євгеньєва, Ю. Г. Шкарлат; за заг. ред. Е. Р. Рахімкулова. - К.: Заповіт, 2008. - 98 с.
62. Журавський B. C. Керівні органи Верховної Ради України / В. С. Журавський // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2001. - Вип. 9. - С. 36 - 41.
63. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В. С. Журавський. - К.: Парламентське вид-во, 2002. - 274 с.
64. Забарний Г. Г. Основи держави і права: Навчальний посібник / Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В.К. - 3-є вид., доп. та перероб.- К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2002. - 384 с.
65. Загальна декларація прав людини: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., № 217 А (ІІІ) // Офіційний вісник України. - 2008. - № 93. - Ст. 3103.
66. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д.ю.н., проф. В. В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. - 320 с.
67. Загальна теорія держави і права [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / Цвік М. В., Ткаченко. В. Д., Богачова Л. Л. та ін.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина. - Х.: Право, 2002. - 432 с.
68. Законодавство України: проблеми вдосконалення / Ред. колегія: В. Ф. Опришко (голова), С. Б. Гавриш, В. С. Журавський та ін. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. - 292 с.
69. Законодавча діяльність в Україні: стан, пріоритети, шляхи вдосконалення (за матеріалами Верховної Ради України четвертого і п’ятого скликань) // Богачова О. В., Бритченко С. П., Журавський В. С. та ін.; за заг. ред. В. М. Литвина. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України; Вид-во “Фенікс”, 2007. - 736 с.
70. Законодавча діяльність Верховної Ради України IV скликання: пріоритети, досвід парламентської практики, актуальні проблеми / За загальною редакцією В. М. Литвина; відповід. за випуск О.Л. Копиленко. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2003. - 272 с.
71. Законодательная техника: Научно-практическое пособие / Под ред. Ю. А. Тихомирова. - М.: Городец, 2000. - 272 с.
72. Законодательные проблемы информатизации общества // Труды Института законодательства и сравнительного правоведения при Верховном Совете РФ. Вып. 52 / ред. кол.: И. Д. Тиновицкая (отв. ред.), Л. К. Терещенко, И. Л. Бачило. - М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения, 1992. - 124 с.
73. Законодательный процесс. Понятие. Институты. Стадии: Научно-практическое пособие / Алейник А. А., Васильев Р. Ф., Квачев Н. Е. и др.; отв. ред. Р. Ф. Васильев. - М.: Юриспруденция, 2000. - 318 с.- Алф.- предм. указ.: с. 300 - 315.
74. Законотворення – основна функція парламенту: Посібник / [Упоряд. О. Барабаш; ред. Е. Валентайн; пер. В. Поліщук та ін.]. - К.: Заповіт, 1997. - 167 с.
75. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В. М. Литвина. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - 344 с.
76. Законотворчість / Укл.: І. С. Терлецька, А. В. Поповська, О. П. Маруженко; ред. кол.: О. В. Богачова, В. О. Зайчук (голова), О. Л. Копиленко, Е. Р. Рахімкулов; Інститут законодавства Верховної Ради України; Програма сприяння парламенту України. - К., 2004. - Вип. 1. - 74 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).
77. Законотворчість. Конституційні засади законотворчої діяльності / Упорядн.: О.В. Богачова, О.В. Кресін, О.П. Маруженко та ін; ред. кол.: О. В. Богачова, В. О. Зайчук (голова), О. Л. Копиленко, С. В. Шевчук. - К.: Парламентське вид-во, 2005. - Вип. 2. - 162 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).
78. Законотворчість. Суспільство. Людина: Інформаційний бюлетень з питань чинного законодавства / Ред. кол.: О. В. Богачова, В. О. Зайчук (голова), О. Л. Копиленко, С. В. Шевчук. - К.: Реферат, 2005. - Вип. 1. - 91 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).
79. Законотворчість: Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / Авт. – упор.: О. В. Богачова, О. Л. Копиленко, О. П. Маруженко та ін., ред. кол.: В. О. Зайчук, О. Л. Копиленко, Й. Пост та ін.; Інститут законодавства Верховної Ради України; Українсько-європейський центр з питань законодавства (UEPLAC). - К.: ТОВ “АТОПОЛК”, 2005. - 160 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).
80. Засоби масової інформації: Українське законодавство. - К.: Міжнародний фонд “Відродження”; Інформаційний прес-центр IREX ПроМедіа, 1999. - 204 с.
81. Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В’ячеслав Чорновола. Серія “Юридичні науки” / За заг. ред. О. І. Сушинського. - Львів: ЛДІНТУ ім. В. Чорновола, 2006. - Вип. 1. - 160 с.
82. Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола. Серія “Юридичні науки” / За заг. ред. О. І. Сушинського. - Львів: ЛДІНТУ ім. В. Чорновола, 2007. - Вип. 2. - 256 с.
83. Зиновьева Н. Б. Информационная культура личности: Учеб. пособие для вузов / Н. Б. Зиновьева. - Краснодар: изд-во Краснодар. гос. академии культуры и искусств, 1996. - 136 с.
84. Иноземцев В. Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире / В. Л. Иноземцев // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - С. 3 - 66.
85. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учеб. пособие для студентов вузов / В. Л. Иноземцев. - М.: Логос, 2000. - 304с.
86. Институт независимых парламентских исследований в зарубежных государствах (По материалам, предоставленным Европейским центром Парламентских исследований и документации) / Отв. за выпуск О. Г. Брицкий // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. - 2004. - № 8 (228). - 44 с. - (Серия: Актуальные проблемы государственного строительства).
87. Исаков В. Б. Теоретические подходы к понятию эффективности закона / В. Б. Исаков // Оценка законов и эффективности их принятия: Сборник статей. – 2-е изд. – М.: Изд-во Государственной Думы, 2005. - С. 12 - 20.
88. Інформатизація законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності: Посібник / Горьовий Л.Є. Швець М.Я., Дрогаль Т.Г. та ін.; [Упр. комп’ютеризов. інформ. систем та мереж Секретаріату Верховної Ради України]. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 199 с.
89. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання): Монографія / Калюжний Р.А., Крупчан О.Д., Гавловський В.Д. та ін.; за заг. ред.: М.Я. Швеця, О.Д. Крупчана. – К.: НДЦ правової інформатики АПрНУ, 2002. – 191 с.
90. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики: Монографія / Калюжний Р. А., Шамрай В. О., Гавловський В. Д. та ін.; за ред.: Р. А. Калюжного та В. О. Шамрая. – К.: АДПС України, 2002. – 296 с.
91. Інформаційне право та правова інформатика у сфері захисту персональних даних / Брижко В., Гуцалюк М., Цимбалюк В., Швець М.; за ред. доктора економічних наук, професора, члена-кореспондента Академії правових наук України М. Швеця. - К.: НДЦПІ АПрН України, 2006. - 450 с.
92. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануель Кастельс; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
93. Кастельс М. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель / Мануель Кастельс, Пекка Хіманен; пер. з англ. - К.: Вид-во “Ваклер” у формі ТОВ, 2006. - 232 с.
94. Кашинский Ю. И. Правовая информатика - основа верного управленческого решения / Кашинский Ю. И., Гринберг А. С., Славин Б. С. // Проблемы правовой информатизации: науч.-практ. журн. - 2001. - Вып. 4. - С. 43 - 46.
95. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права: Підручник / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. - Львів: Новий Світ-2000, 2004. - 584 с.
96. Керимов Д. А. Законодательная техника: Научно-методическое и учебное пособие / А. Д. Керимов. - М.: НОРМА, 2000. - 127 с.
97. Керимов Д. А. Законотворчество / Д. А. Керимов // Право и образование. - 2001. - № 3. - С. 68 - 73.
98. Кислий П. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду / П. Кислий, Ч. Вайз. - К.: Абріс, 2000. - 414 с.
99. Козлакова Г. О. Інформаційні технології: інтелектуалізація навчання у вищій школі / Г. О. Козлакова // Вища освіта України. - 2002. - № 1. - С. 48 - 52.
100. Козлов Д. А. Информационно-аналитическое обеспечение законодательной деятельности в Российской Федерации (конституционно-правовой аспект): дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Козлов Денис Алексеевич. - Коломна, 2005. - 196 с.
101. Колодій А. Закон для законів: такий фундамент законодавчого процесу закладається сьогодні / Колодій А., Лисенков С., Тихомиров О. // Віче. - 1995. - № 5. - С. 44 - 49.
102. Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади: Посібник / Кислий П., Сінклер Т., Браун Т. та ін. - К.: Заповіт, 1997. - 98 с.
103. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст. 270.
104. Коновченко С. В. Информационная политика в России: Монография / С. В. Коновченко, А. Г. Киселев; Российская академия государственной службы при Президенте Российской Федерации. - М.: РАГС, 2004. - 528 с.
105. Конституційне право України / За ред. чл.-кор. НАН України В. Ф. Погорілка. - 4-те вид. - К.: Наукова думка, 2003. - 732 с.
106. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
107. Копєйчиков В. В. Правознавство: Навчальний посібник / Копєйчиков В. В., Колодій А. М., Демський С. Е., Опришко І. В. - К: Юрінком Інтер, 2000. - 640 c.
108. Копиленко О. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу / О. Копиленко, Г. Мурашин // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 2 - 3 (33 - 34). - С. 15- 21.
109. Копылов В. А. Информационное право: Учебник / Виктор Александрович Копылов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. - 512 с. - Библиогр.: с. 506 - 510.
110. Кохановська О. Класифікація та види інформації у доктрині права і законодавства України / О. Кохановська // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 78 - 81.
111. Кравченко А. О. Дистанційне навчання: перспективи розвитку мовної освіти / Андрій Олександрович Кравченко // Інформаційні технології і засоби навчання : електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс] / Гол. ред.: В. Ю. Биков; Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України. - 2008. - №2 (6). - 9 с. -Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em7/emg.html.
112. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник / М. В. Кравчук. - К.: ВД ”Професіонал”, 2004. - 400 с.
113. Красноступ Г. М. Сучасний стан та необхідність реформування інформаційного законодавства [Електронний ресурс] / Ганна Миколаївна Красноступ; Міністерство юстиції України. - (Коментарі фахівців (архів 2007). - Режим доступу http://www.minjust.gov.ua/0/9249
114. Кривенко Л. Конституційна модель Верховної Ради. Повернення до майбутнього / Л. Кривенко // Віче. - 2002. - № 10. - С. 17 - 23.
115. Лебедев В. А. Теория государства и права: Конспект лекций: Учебное пособие / В. А. Лебедев, Е. А. Маркина. - М.: МГУ, 2003. - 215с.
116. Лінецький С. Пріоритети законодавчої діяльності на сучасному етапі / С. Лінецький // Юридичний журнал. - 2002 р. - № 4. - С. 30 - 34.
117. Локшина О. І. Етапи розвитку стратегії Європейського Союзу у галузі освіти / Олена Ігорівна Локшина // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс] / Гол. ред.: В. Ю. Биков; Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджмент