ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ : ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОНТРОЛЬ В СФЕРЕ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ

Краткое описание

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………3
ВСТУП……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ………………12
1.1. Аналіз стану наукової розробленості адміністративно-правових наукових досліджень державного контролю у сфері національної безпеки……………………12
1.2. Поняття державного контролю……………………………………....... ……27
Висновки до розділу 1……………………………………………………….........49
РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 54
2.1. Принципи контролю у сфері національної безпеки України………... ……54
2.2. Види, форми та методи контролю у сфері національної безпеки України70
Висновки до розділу 2……………………………………………………...........114
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ……………119
3.1. Тенденції розвитку державного контролю у сфері національної безпеки України…………………………………………………………………………….........119
3.2. Підходи до формування Концепції державного контролю у сфері національної безпеки……………………………………………………………….......135
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...152
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….154
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….186
ВСТУП

Актуальність теми. Проблема „безпеки” на початку ХХІ століття набула універсального змісту, а разом із нею постала необхідність у налагодженні ефективного державного контролю у даній сфері. Для українського суспільства питання забезпечення національної безпеки постали особливо гостро, що пояснюється наявністю таких проблем як: необхідність створення сприятливих умов для подальшого розвитку українського суспільства та держави; необхідність збереження територіальної цілісності держави; існування перманентної політичної та економічної кризи; порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами; зростання рівня злочинності та корупції; поширення загрози тероризму, неконтрольованого розповсюдження зброї та наркотиків; загрозливий стан довкілля; значне ускладнення демографічної ситуації.
Докорінна зміна суспільних відносин згідно з цілями та принципами організації демократичної, соціальної, правової держави, оновлення системи норм права й розвиток на їх фундаменті принципово нового способу функціонування державного апарату, який відповідає вимогам законності, неможливі без належної організації і здійснення державного контролю у сфері національної безпеки України.
У зв’язку з розвитком безпекових відносин постає проблема вдосконалення передусім державного контролю у сфері національної безпеки і відповідного оновлення законодавства, чіткішого визначення адміністративно-правового статусу суб’єктів його здійснення.
При написанні дисертаційного дослідження автор широко використовував праці вчених у галузі адміністративного права, зокрема: В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, В.Г.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, В.Т.Білоуса, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, В.М.Гаращука, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, В.К.Колпакова, В.В.Копєйчикова, Є.Б.Кубко, О.В.Кузьменко, В.І.Курила, Б.М.Лазарева, Л.Ф.Морозова, Н.Р.Нижник, В.І.Олефіра, В.Ф.Опришка, О.П.Полінця, В.П.Портнова, П.М.Рабіновича, В.І.Ремньова, Л.А.Савченко, А.О.Селіванова, А.І.Сироти, С.Г.Стеценка, М.С.Студенікіної, Ю.О.Тихомирова, М.М.Тищенка, Р.Й.Халфіної, В.В.Цвєткова, В.Є.Чиркіна, В.О.Шамрая, Ю.С.Шемшученка, В.С.Шестака, В.К.Шкарупи, К.В.Шоріної, Вагомою джерельною базою слугували також роботи з безпекової тематики, зокрема: В.П.Горбуліна, В.А.Ліпкана, М.І.Панова, Г.О.Пономаренко, Г.П.Ситника.
Утім, незважаючи на наявність численних наукових досліджень, присвячених проблематиці державного контролю, поза науковим обігом залишилася сфера державного контролю у сфері національної безпеки України, адже ефективне функціонування системи національної безпеки України безпосередньо пов’язане із оптимальним розподілом контрольних повноважень між суб’єктами державного контролю, усуненням дублювання і паралелізму в їхній роботі.
Відсутність адекватного розуміння та наукового опрацювання зазначених питань у теорії адміністративного права зумовлюють актуальність даної теми, а отже і вибір її як теми нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755.
Дисертація є складовою частиною «Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 роки» (рішення вченої ради від 17 травня 2005 року, протокол №7), а також річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ та, замовлень галузевих служб і підрозділів ОВС.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовної діяльності контролюючих органів, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства та досвіду роботи контролюючих органів розробити та надати науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності державного контролю у сфері національної безпеки України.
Досягненню мети дисертаційного дослідження слугуватиме вирішення таких завдань:
- визначити рівень розробленості адміністративно-правових наукових досліджень державного контролю у сфері національної безпеки України;
- визначити поняття державного контролю через виділення підходів до його визначення, а також відмежування від інших споріднених понять;
- здійснити класифікацію принципів контролю і відповідно принципів державного контролю у сфері національної безпеки;
- здійснити класифікацію державного контролю у сфері національної безпеки України;
- проаналізувати стан державного контролю у сфері національної безпеки України на сучасному етапі та визначити його суб’єкти;
- намітити тенденції розвитку державного контролю у сфері національної безпеки України;
- визначити підходи до формування Концепції державного контролю у сфері національної безпеки України
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час організації та здійснення державного контролю у сфері національної безпеки України.
Предметом дослідження є державний контроль у сфері національної безпеки України.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження складається із сукупності наукових методів, які в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Базовою методологічною основою став загальнонауковий системний підхід, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ як елементів системи.
За допомогою діалектичного та історичного методів досліджено шляхи становлення і розвитку державного контролю у сфері національної безпеки, етапи формування і трансформації їхніх контрольних повноважень (п. 1.1). Формально-логічний та соціологічний методи дозволили визначити роль та місце державного контролю в державному управлінні, їх значущість для суспільства, а також стали у нагоді при дослідженні особливостей категорійного апарату вітчизняного адміністративного права (п. 1.2). Статистичний та порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямків удосконалення правових засад і практики застосування суб’єктами контролю своїх повноважень (п. 3.1). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначені сутність, загальні та особливі риси державного контролю (п. 2.2). Метод порівняльно-правового аналізу було покладено в основу аналізу та співставлення національного та зарубіжного законодавства щодо здійснення державного контролю, що уможливило наново переосмислити вітчизняний досвід адміністративно-правового регулювання контролю у сфері національної безпеки (пп. 3.1, 3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми як вітчизняного, так і зарубіжного законодавства, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (п. 3.1). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень суб’єктів контролю у сфері національної безпеки, виявленню недоліків в їхній спільній діяльності, визначенню напрямів удосконалення спільної діяльності (п. 2.2). За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів щодо правового статусу учасників суспільних відносин, що виникають у процесі державного контролю у сфері національної безпеки (п. 2.2). За допомогою соціологічного методу було з’ясовано позиції і думки практиків у сфері державного контролю щодо сучасного рівня національної безпеки, ефективності контрольних заходів, що їх вживають органи державної влади, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд із результатами вивчення матеріалів проведення заходів контролю. Завдячуючи аксіоматичному методу, були визначені вихідні параметри дослідження; індуктивний та дедуктивний методи застосовувалися при узагальненні та аналізі емпіричної інформації з тематики дослідження (п. 2.2). Історичні аспекти становлення системи державного контролю у сфері національної безпеки України досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу (п. 1.2). Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення тенденцій розвитку системи державного контролю у сфері національної безпеки України, здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії. Інформаційна і теоретична бази дослідження складаються з національного і зарубіжного законодавств, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних документів, що стосуються предмета дослідження (п. 3.1).
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності РНБОУ (проаналізовано масив із 153 рішень за 2005-2008 роки); анкетування (305 осіб) працівників служб безпеки в м. Києві щодо проблеми державного контролю у сфері національної безпеки України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, що присвячене питанням державного контролю у сфері національної безпеки України. Проведене дослідження системи органів, які здійснюють державний контроль у сфері національної безпеки та вивчення їхнього правового статусу уможливило дисертанту сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають новизну дослідження, зокрема:
уперше:
– запропоновано новий вид контролю за критерієм суб’єкта здійснення — безпековий, тобто контроль, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України;
– проведено розмежування термінів „контроль” і „моніторинг”. Контроль відносно моніторингу є ширшим поняттям, оскільки останній позбавлений втручання у безпосередню оперативну діяльність підконтрольного об’єкта;
– здійснено класифікацію підходів до визначення понять: 1) контролю, 2) державного контролю; 3) державного нагляду; 4) моніторингу;
– розроблено підхід до формування принципів контролю, який має будуватись на органічному синтезі загальних принципів контролю і принципів діяльності суб’єкта контролю, а також згруповано їх на п’ять основних груп;
– визначено недоліки адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері національної безпеки України;
дістало подальшого розвитку:
– формулювання базових категорій та понять державного контролю: принцип контролю, принципи державного контролю у сфері національної безпеки;
– формування класифікації принципів контролю;
– наявні форми та види державного контролю у сфері національної безпеки України;
– класифікація видів державного контролю у сфері національної безпеки України;
– інтерпретація державного контролю у сфері національної безпеки як фундаментальної функції держави;
– розроблення складових теоретичної концепції державного контролю у сфері національної безпеки України (принципи, види, форми та методи);
– уточнення ступеня дослідженості проблеми державного контролю у сфері національної безпеки України;
– аргументація необхідності формування контрольної гілки влади;
удосконалено:
– розроблено авторський проект Закону України „Про Комітет державного контролю у сфері національної безпеки України”;
– пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані:
у правотворчій діяльності — для вдосконалення відповідних нормативно-правових актів, зокрема Закону України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (акт впровадження з Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (акт №04-19/14-871 від 14 квітня 2008 р.)), при розробленні та затвердженні Закону України „Про Концепцію державного контролю у сфері національної безпеки України”, „Про Комітет державного контролю у сфері національної безпеки України”; інших законодавчих та нормативних актів;
у правозастосовній діяльності — при організації та здійсненні державного контролю у сфері національної безпеки (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Черкаського обласного військового комісаріату (акт №42-537 від 05 березня 2008 р.));
у науково-дослідній діяльності — для проведення подальших досліджень проблем як державного, так і недержавного контролю у сфері національної безпеки;
у навчально-методичному процесі — при підготовці розділів підручників та навчальних посібників із таких дисциплін, як адміністративне право, державний контроль, основи національної безпеки, при викладанні вказаних дисциплін; а також для підвищення рівня правової освіти населення ( акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Навчально-наукового інституту менеджменту безпеки Університету економіки та права „КРОК” від 27 лютого 2008 р.).
Сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції були використані при викладанні навчальної дисципліни „Адміністративне право України” у Київському міжнародному університеті.
Особистий внесок здобувача. Дисертація „Державний контроль у сфері національної безпеки України” є завершеною, самостійною науковою працею, а використані в дисертації роботи подаються з обов’язковим посиланням на них. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових і нормативно-правових джерел, узагальненні практики застосування законодавства України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорено на засіданні кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ і оприлюднено на відповідних науково-практичних конференціях: „Присвяченої Дню науки” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 19-20 травня, 2006 рік); „Проблеми національної та міжнародної безпеки” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ 27 квітня, 2007 рік); „Присвяченої Дню науки” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 18-19 травня, 2007 рік).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в дев’яти публікаціях, у тому числі в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасний рівень забезпечення національної безпеки потребує покращення, одним із інструментів якого виступає підвищення ефективності державного контролю у сфері національної безпеки. Такий стан поєднаний із тим, що в адміністративно-правових роботах приділяється недостатня увага питанням державного контролю у сфері національної безпеки.
Дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, що присвячене питанням державного контролю у сфері національної безпеки України. Проведене дослідження системи органів, які здійснюють державний контроль у сфері національної безпеки та вивчення їхнього правового статусу уможливило сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають наукову новизну дослідження.
За результатами проведеного дослідження проблем державного контролю у сфері національної безпеки України вважаємо за необхідне сформулювати найбільш важливі та практично значущі, науково обґрунтовані, висновки.
1. Визначено ступінь наукової розробленості адміністративно-правових наукових досліджень державного контролю у сфері національної безпеки України. Аналізуючи стан наукових досліджень визначеної нами для розгляду теми, ми дійшли висновку, що окремих дисертаційних досліджень, присвячених аналізу проблеми саме в проголошеному нами контексті немає. Водночас здійснений нами аналіз стану адміністративно-правових наукових досліджень, присвячених проблематиці державного контролю, дозволив дійти наступних висновки. Нині вже є достатньо розробленими як теоретичні проблеми контролю, так і різні його аспекти, сформовано методологічний інструментарій досліджень контролю у різних сферах життєдіяльності. Утім, галузеві розвідки державного контролю здебільшого зосереджені на такому його виді як фінансовий (бюджетний, валютний, податковий, митний тощо). Водночас поза увагою лишаються численних інші види контролю, за критерієм у сфері адміністративно-правового регулювання. Серед них і сфера національної безпеки і, відповідно, безпековий контроль. Нині відсутні роботи з дослідження ключових проблем контролю у сфері національної безпеки, до вивчення державного контролю у сфері національної безпеки комплексно не застосовувалися системний підхід, що не дало можливості сформувати систему контролю саме у розглядуваній сфері; не було здійснено класифікацію принципів контролю у сфері національної безпеки; не були достатньо вивчені види контролю у даній сфері; недостатньо вивчена специфіка видів, форм і методів контролю у сфері національної безпеки. Відсутній комплексний підхід до вивчення контролю у сфері національної безпеки України. Водночас ухвалення Стратегії національної безпеки України, в якій визначаються принципи і механізми державного та громадського контролю реалізації Стратегії, зумовили потребу розроблення теми державного контролю, його класифікації на види, форми, методи, що має сприяти уніфікованому розумінню цих понять у нормативних актах, і, відповідно, позитивно вплинути на діяльність контрольних суб’єктів і на проведення спільних контрольних дій.
2. Визначено поняття державного контролю через виділення підходів до його визначення, а також відмежування від інших споріднених понять. Державний контроль — діяльність державних органів зі спостереження за функціонуванням відповідного підконтрольного об’єкта з метою: отримання повної, об’єктивної та достовірної інформації про стан справ на ньому; застосування заходів щодо виявлення, попередження і припинення правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі в поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб. У демократичному суспільстві він є однією з найважливіших функцій державного управління. Метою державного контролю є не тільки та не стільки виявлення недоліків, скільки їх своєчасне попередження та виправлення у роботі підконтрольного об’єкта, поновлення законності та дисципліни. Умовно дослідників, які намагалися дати визначення поняття державного контролю, можна поділити на декілька груп, котрі у своїй сукупності репрезентують певні підходи: 1) державний контроль як функція контролю, засіб забезпечення законності; 2) державний контроль — перевірка відповідності об’єкта встановленим правилам (нормам, стандартам тощо); 3) державний контроль недоцільно звужувати лише до способу забезпечення законності і дисципліни; 4) державний контроль — діяльність із спостереження та перевірки, попередження та виправлення можливих помилок; 5) державний контроль ототожнюється із наглядом; 6) державний контроль виступає засобом оцінки досягнення мети; 7) державний контроль виступає заключною стадією управлінського циклу; 8) державний контроль виступає методом управління. Здійснений аналіз визначень даного поняття у нормативно-правових актах дозволив констатувати: при розробленні конструкції поняття „державний контроль” законодавцем не враховано атрибутивних ознак поняття „контроль”, яке: 1) є родовим щодо поняття „державний контроль”; 2) вже є визначеним у чисельних нормативних актах. Відтак, можна говорити про відсутність послідовності і наступності у формуванні термінологічного законодавчого апарату. Що, у свою чергу, потребує подальших наукових досліджень поняття державного контролю, а головне — його законодавче визначення. За інших умов, стирається межа, за якої можна чітко вирізнити державний контроль від державного нагляду, державного обліку та державного моніторингу. І якщо останні два види діяльності органів держави не включають у себе перевірку відповідності, то щодо перших двох постає потреба у чіткому з’ясуванні, передусім на законодавчому рівні їхніх відмінних рис. До основних ознак, що описують моніторинг, внаслідок здійсненого аналізу масиву нормативних актів, де міститься визначення даного поняття, ми віднесли: Таким чином, синтезуючи наведені вище визначення, які ми угрупували за трьома основними напрямами, можна виділити наступні спостереження; збирання; оброблення; накопичення; збереження (архівування); передавання; аналіз; оцінка; прогноз; відстеження; виявлення; відбір; встановлення тенденцій (визначення динаміки).
3. Здійснено класифікацію принципів контролю і відповідно принципів державного контролю у сфері національної безпеки. Принцип контролю — закономірність, відносини або взаємозв’язок суспільно-політичної природи та інших груп елементів контролю, виражену у вигляді наукового положення, закріпленого у нормативно-правовому акті і такого, що застосовується у теоретичній та практичній контрольній діяльності. При дослідженні проблематики класифікації принципів контролю нами пропонується виділяти три їхні групи за критерієм діяльності: 1) загальні принципи діяльності суб’єкта контролю (вони складаються з принципів діяльності самого суб’єкта, принципів його діяльності як органу відповідної гілки влади); 2) міжгалузеві принципи державного контролю (утворюються синтезом загальних принципів права і державного управління відповідно до предметної специфіки контрольної діяльності); 3) галузеві принципи контролю (в нашому випадку: принципи контролю у сфері національної безпеки). Систему принципів державного контролю у сфері національної безпеки умовно можна розділити на п’ять груп: загальноправові; інформаційні; управлінські, фінансово-економічні; приватні.
4. Здійснено класифікацію державного контролю у сфері національної безпеки України. Зважаючи на те, що систему забезпечення національної безпеки прийнято розглядати крізь призму двох його складових: державної і недержавної, у свою чергу, запропонуємо поділ контролю у сфері національної безпеки на два основні види: державний і недержавний. Суб’єктами державного контролю у сфері національної безпеки, відповідно до Стратегії, здійснюють: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України в межах їхніх повноважень, визначених Конституцією і законами України, а також центральні органи виконавчої влади України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України та інші органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Суб’єктами недержавного контролю у сфері національної безпеки виступають: органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян (громадські організації, політичні партії), професійні спілки, окремі громадяни, ЗМІ, приватний нотаріат; адвокатура; приватні детективні, охоронні та безпекові агентства; релігійні об’єднання, служби безпеки суб’єктів господарювання, козацтво; суб’єкти підприємницької діяльності. Запропоновано власний поділ державного контролю за критерієм суб’єкта на такі підвиди: загальнодержавний і відомчий. Причому загальнодержавний контроль можна поділити наступним чином: президентський, парламентський, урядовий, безпековий і судовий.
5. Проаналізовано стан державного контролю у сфері національної безпеки України на сучасному етапі та визначені його суб’єкти.. Ключова проблема здійснення державного контролю у сфері національної безпеки полягає у тому, що відсутній єдиний законодавчий акт, в якому були б викладені основи державної контрольної політики, мета, принципи, види, форми та методи її здійснення у сфері національної безпеки. Адже система забезпечення національної безпеки складається з численних суб'єктів, так само, як і достатньо розгалужена система суб’єктів контролю за реалізацією безпекової політики. І кожен керується у цьому плані не єдиним документом, що формував би засади контрольної політики, а власними нормативними актами, які іноді відбивають специфіку діяльності такого суб’єкта, а не необхідність і природу контролю як такого. Одним із варіантів розв’язання даної проблеми, на наше переконання, має стати розроблення і ухвалення „Концепції державного контролю у сфері національної безпеки”. Складовими компонентами даної концепції мають бути: правові засади контролю у сфері національної безпеки України, його мета, принципи, види, форми та методи, періодичність, а також структура системи відповідного контролю. Також мають бути визначені принципи та порядок взаємодії суб’єктів контролю з метою підвищення його ефективності, усунення паралелізму. Відповідно до викладеної нами вище по тексту думки, найбільш оптимальним вбачається формування окремого контрольного органу — Комітету державного контролю у сфері національної безпеки України. Водночас на даному етапі можливо розглядати і виділяти двох ключових суб’єктів контролю — Раду національної безпеки і оборони України, яка має здійснювати надвідомчий, зовнішній контроль і, відповідно, увести в науковий обіг для означення даного виду контролю нове поняття — безпековий контроль. Також на рівні органів виконавчої влади центральним суб’єктом контролю у сфері національної безпеки пропонується визнати віце-прем’єр-міністра, що курує силові структури та оборонно-промисловий комплекс, відповідно уточнивши його повноваження, а також утворивши з метою реалізації цілей контролю та ефективної його діяльності у кожному з суб’єктів забезпечення національної безпеки служби внутрішнього контролю.
6. Намічені тенденції розвитку державного контролю у сфері національної безпеки України. До основних тенденцій розвитку державного контролю, що мають стати передумовою формування контрольної гілки влади, можна віднести: підвищення ефективності державного контролю; централізація державного контролю; своєчасне і глибоке виявлення порушень; доведення до логічного завершення прийнятих рішень за результатами контролю; підвищення соціальної значущості державного контролю; ефективне використання можливостей щодо впливу на підвищення рівня національної безпеки; професіоналізація сфери контролю, здійснення його професійними контролерами; розвиток спеціалізованого навчання, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадовими особами, на яких законом буде покладено обов’язок здійснення контролю; застосування апробованих на практиці ефективних форм і методів контролю; забезпечення зменшення витрат на здійснення контрольних заходів; формування оптимальної кількості суб’єктів державного контролю у сфері національної безпеки; підвищення превентивної функції контролю; формування координуючого органу контрольної діяльності суб’єктів контролю у сфері національної безпеки; збільшення взаємовпливу державного і контролю, що його здійснюють органи, які не входять до державної влади, громадські організації, окремі громадяни тощо.
Виділено об’єктивні причини необхідності формування контрольної гілки влади: 1) реальний суверенітет народу передбачає, що народ через своїх представників не лише створює закони, організовує їхнє виконання, вирішує спори, але й здійснює контроль за цими процесами; 2) зовнішній для усіх гілок влади контроль дає найбільш об’єктивне уявлення про виконувані ними функції у сфері національної безпеки, повноту реалізації політики національної безпеки; 3) в умовах диверсифікації повноважень органів державної влади постає об’єктивна необхідність у формуванні таких органів, для яких би здійснення контрольної функції було єдиною і основною їхньою функцією; 4) формування контрольної гілки влади дозволить здійснювати контроль за усіма суб’єктами забезпечення національної безпеки, включаючи Президента України, РНБОУ, розвідувальні, контррозвідувальні, правоохоронні та судові органи; 5) наявність контрольного органу у сфері національної безпеки підвищить ефективність судового контролю; 6) необхідність утворення інституту безпекового омбудсмена; 7) необхідність здійснення координації контрольної діяльності.
До основних принципів функціонування контрольної гілки влади було включено: незалежність контрольної гілки влади; деполітизованість; законність; гласність; чітке визначення компетенції; вузька спеціалізація; взаємна відповідальність; системність.
7. Визначено підходи до формування Концепції державного контролю у сфері національної безпеки України. Концепція державного контролю у сфері національної безпеки — комплекс науково-обґрунтованих, офіційно затверджених на відповідному державному рівні заходів державної політики контролю у сфері національної безпеки. Правовою основою розробки та реалізації Даної концепції виступають Конституція України, інші закони України та міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, що в сукупності визначають засади державного контролю у сфері національної безпеки. Головна мета Концепції — забезпечити такий рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі. Досягнення цієї мети можливе шляхом реалізації державної політики контролю. Державна політика контролю у сфері національної безпеки формується і реалізується за умов, коли у сучасному світі нівелюється значення державних інституцій, надається першочергове значення демократичному цивільному контролю, спостерігається збільшення ролі громадських інституцій як у контролі, так і безпосередньо у забезпеченні національної безпеки.
До основних чинників, що обумовлюють необхідність розроблення документу концептуального характеру, слід віднести: високий рівень правового нігілізму; відсутність контрольної гілки влади; дублювання повноважень серед суб’єктів контролю у сфері національної безпеки; зловживання важелями впливу між суб’єктами контролю, часте блокування їхньої роботи — несформованість механізму безпекового балансу механізму стримувань і противаг у сфері національної безпеки; громадська недовіра до державних контрольних органів, які своїми непрофесійними діями, інколи зловживанням влади блокують і унеможливлюють подальшу діяльність суб’єктів забезпечення національної безпеки; суттєві прогалини кадрової політики, коли на посади у контрольних суб’єктах у сфері національної безпеки призначають не за фаховими знаннями і професійним досвідом роботи у даній сфері, а за відданістю тій чи іншій політичній партії чи окремій людині; наявність значної кількості відомчих нормативних актів, а також законів, що інколи суперечать один одному, і тим самим унеможливлюють визначення чіткою предметної компетенції контрольних суб’єктів у здійсненні ними контрольних заходів у сфері національної безпеки тощо.
Стосовно структури даного документа, то, на нашу думку, вона може мати наступний вигляд: засади державного контролю у сфері національної безпеки; система і організація діяльності органів державного контролю у сфері національної безпеки; повноваження органів державного контролю у сфері національної безпеки України; процедурні засади державного контролю у сфері національної безпеки; правова основа здійснення державного контролю у сфері національної безпеки України; забезпечення державного контролю у сфері національної безпеки України; контроль і нагляд за діяльністю контролюючих органів; міжнародне співробітництво; відповідальність суб’єктів та об’єктів державного контролю; прикінцеві положення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Чиркин В. Е. Основы государственной власти : [учеб. пособие] / В. Е. Чиркин ; под ред. О. В. Лушина. — М. : Юристъ, 1996. — 112 с.
2. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. …д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Ольга Федорівна Андрійко. — К., 1999. — 390 с.
3. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. … доктора юрид. наук: 12.00.07 / Володимир Миколайович Гаращук. — Х., 2003. — 413 с.
4. Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. — М. : Прогресс-Традиция, 2002. — 496 с.
5. Месарович М. Общая теория систем: математические основы / М. Месарович, Я. Такахара. — М. : Мир, 1978. — 311 с.
6. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности / И. В. Прангишвили. — М. : Синтег, 2000. — 528 с. — (Сер. „Системы и проблемы управления”).
7. Пригожин И. Время, хаос, квант. К решению парадокса времени / И. Пригожин, И. Стенгерс ; [пер. с англ. Ю. А. Данилова]. — [3-е изд.]. — М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 240 с.
8. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс ; [пер. с англ. Ю. А. Данилова. — [3-е изд.]. — М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 312 с.
9. Расторгуев С. П. Философия информационной войны / С. П. Расторгуев. — М. : Вузовская книга, 2001. — 468 с.
10. Садовский В. М. Смена парадигм системного мышления / В. М. Садовский // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник 1992—1994. — М. : Эдиториал УРСС, 1996.
11. Сетров М. И. Основы функциональной теории организации / М. И. Сетров. — Л. : Наука, Лен. отд., 1972.
12. Ліпкан В. А. Безпекознавство : [навч. посіб.] / В. А. Ліпкан. — К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2003. — 208 с.
13. Теорія управління в органах внутрішніх справ : [навчальний посібник] / за ред. В.А.Ліпкана. — К. : КНТ, 2007. — 884 с.
14. Полінець О. П. Контроль в державному управлінні України: теоретико-правові питання : дис. … канд. юрид. наук : 25.00.01 / Олександр Петрович Полінець. — К., 2003. — 248 с.
15. Князева Е. Н. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса / Елена Николаевна Князева. — М., 1995.
16. Чернавский Д. С. Синергетика и информация / Дмитрий Сергеевич Чернавский. — М. : Наука, 2001. — 244 с.
17. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В. В. Василькова. — СПб: Лань, 1999. — 480 с. — (Серия: „Мир культуры истории и философии”).
18. Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України : [монографія] / Володимир Анатолійович Ліпкан. — К. : Текст, 2003. — 600 с.
19. Ліпкан В. А. Основи терорології (синергетична теорія тероризму) / Володимир Анатолійович Ліпкан. — К. : КНТ, 2006. — 84 с.
20. Акофф Р. Л. Системы, организации и междисциплинарные исследования / Р. Л. Акофф // Исследования по общей теории систем. — М., 1969. — 368 с.
21. Мирский Э. М. Междисциплинарные исследования и дисциплинарная организация науки / Э. М. Мирский. — М. : Наука, 1980. — 391 с.
22. Блауберг И. В. Становление и сущность системного под¬хода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. — М., 1973. — 480 с.
23. Малиновский А. А. Тектология. Теория систем. Теоретическая биология / Олександр Олександр Малиновский. — М. : Эдиториал УРСС, 2000. — 448 с.
24. Садовский В. Н. Основания общей теории систем / Виктор Николаевич Садовский. — М., 1974. — 260 с.
25. Уёмов А. И. Системный подход и общая теория систем / А. И. Уёмов. — М. : Мысль, 1978.
26. Юдин Э. Г. Методологическая природа системного подхода / Э. Г. Юдин // Системные исследования. — Ежегодник. — 1973. — М., 1973.
27. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности : Методол. пробл. соврем, науки / Э. Г. Юдин. — М. : Наука, 1978. — 391 с.
28. Юдин Э. Г. Методология науки. Системность. Деятельность / Э. Г. Юдин. — М. : Эдиториал УРСС, 1997. — 450 с.
29. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання) : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Валентин Сергійович Шестак. — Х., 2002. — 195 с.
30. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні : проблеми теорії та практики : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Юррій Григорович Барабаш. — Х., 2003. — 205 с.
31. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] : [у двох томах] : Том 1 : Загальна частина ; ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). — К. : Видавництво „Юридична думка”, 2004. — 584 с.
32. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003 — 384 с.
33. Авер’янов В. Б. Виконавча влада і державний контроль / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко. — К., 1999. — 48 с.
34. Андрійко О. Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України / Ольга Федорівна Андрійко. — К. : Видавничий Дім „Ін-Юре”, 1999. — 45 с.
35. Бандурка А. М. Административный процесс : [учебник] / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. — Х., 2001. — 352 с.
36. Бахрах Д. Н. Основные понятия теории социального управления : [учеб. пособие по спецкурсу]. — Пермь: Пермский ун-т, 1978. — 102 с.
37. Адміністративне право України : [підруч. для юрид. вузів і фак.] ; за ред. Ю. П. Битяка. — Х., 2000. — 520 с.
38. Васильєв А. С. Административное право Украины (общая часть) : [учебное пособие] / Анатолій Семенович Васильєв. — Х., 2001. — 288 с.
39. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) : [навч. посібник] / Іван Пантелійович Голосніченко. — Ірпінь, 1998. — 109 с.
40. Голосніченко І. П. Адміністративний процес : [навч. посібник] / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський. — К. : ГАН, 2003. — 256 с.
41. Голосніченко І. П. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання // Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] : У 2 т. : Т. 1 : Загальна частина / Іван Пантелійович Голосніченко. — К. : Юрид. думка, 2004. — С. 430—432.
42. Додин Е. В. Административная делкитология : [курс лекций] / Е. В. Додин. — Одесса, 1997. — 116 с.
43. Ківалов С. В. Адміністративне право України : [навч.-метод. посіб.] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. — Одеса, 2001. — 302 с.
44. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / Валерій Костянтинович Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
45. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К., 2003. — 544 с.
46. Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні : [навч. посібник] / Оксана Володимирівна Кузьменко. — К. : Атіка, 2007. — 215 с.
47. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права / Оксана Володимирівна Кузьменко. — Львів, 2004. — 232 с.
48. Адміністративно-процесуальне право : [навч. посібник] ; за заг. ред. О. В. Кузьменко. — К. : Атіка, 2007. — 458 с.
49. Державне управління в Україні : організаційно-правові засади : [навч. посіб] ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. —164 с.
50. Державне управління в умовах адміністративної реформи / [Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, О. Д. Крупчан та ін.]. — К. : Рег. центр акад. прав. наук, 2002. — 94 с.
51. Додин Е. В. Административная деликтология : [курс лекций] / Е. В. Додин. — Одесса, 1997. — 116 с.
52. Селіванов А. О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин / Анатолій Олександрович Селіванов. — К., 2000. — 68 с.
53. Селиванов В. М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти / Володимир Миколайович Селіванов. — К., 2002. — 724 с.
54. Сущенко В. Д. Адміністративне право : теоретична частина / В. Д. Сущенко, В. К. Колпаков, В. П. Столбовий. — К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. — 152 с.
55. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : [навч. посібник] / [В. Д. Сущенко, В. І. Олефір, С. Ф. Костянтинов та ін. ]. — К., 2006. — 176 с.
56. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект) / Віктор Васильович Цвєтков. — Х. : Право, 1996. — 164 с.
57. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР / Е. В. Шорина ; отв. ред. Б. М. Лазарев. — М. : Наука, 1981. — 304 с. — (АН СССР. Ин-т государства и права).
58. Ямпольская Ц. А. О принципах государственного управления в СССР (Некоторые методологические аспекты) / Ц. А. Ямпольская // Советское государство и право. — 1967. — № 3. — С. 3—12.
59. Анисимов А. А. Финансовый контроль в капиталистических странах / А. А. Анисимов. — М. : Финансы, 1966. — 99 с.
60. Финансовое право : [учебник] / [Л. К. Воронова, Л. А. Давыдова, М. В. Карасеві и др.] ; отв. ред. Н. И. Химичева. — М. : БЕК, 1995. — 525 с.
61. Клімова С. М. Удосконалення діяльності органів фінансового контролю / С. М. Клімова // Актуальні проблеми держ. упр. : Зб. наук. пр. / ХФ УАДУ. — Х., 1999 — № 2(4). — С. 93—94.
62. Романов М. В. Державний фінансовий контроль і аудит : [навч.-метод. посіб.] / М. В. Романов ; за ред. О. Д. Василика. — К. : ТОВ „НЮС”, 1998. — 224 с.
63. Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні : дис. … доктора. юрид. наук : 12.00.07 / Леся Анатоліївна Савченко. — Ірпінь, 2002. — 456 с.
64. Устинова І. П. Правовий статус органів фінансового контролю в системі органів виконавчої влади України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процесс; фінансове право” / І. П. Устінова. — К., 1997. — 26 с.
65. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою : (проблеми теорії, організації, методології) : [монографія] / В. О. Шевчук. — К., 1999. — 371 с.
66. Шохин С.О. Бюджетно-финансовый контроль и аудит. Теория и практика применения в России : [научно-методическое пособие] / С. О. Шохин, Л. И. Воронина. — М. : Финансы и статистика, 1997 — 240 с.
67. Залюбовська І. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління : дис... канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. К. Залюбовська. — Одеса, 2002. — 181 с.
68. Тодика Ю. М. Парламентський контроль як одна із форм реалізації принципу гласності щодо діяльності Кабінету Міністрів України / Ю. М. Тодика, В. О. Серьогін // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. — Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. — Вип. 40. — С. 26—32.
69. Трещетникова Н. Ю. Парламентский контроль в Польше / Н. Ю. Трещетникова // Институты конституционного права зарубежных стран ; отв. ред. Д. А. Ковачев. — М. : Городец, 2002. — С. 282—301.
70. Білоусов Ю. В. Судовий контроль за законністю при реалізації регіональної політики в Україні / Ю. В. Білоусов // Вісн. УАДУ. — 2001. — № 2. — С. 315—320.
71. Андріанов М. І. Розвиток загального нагляду прокуратури за додержанням законності виконавчими та розпорядчими органами місцевих Рад депутатів трудящих Української РСР / М. І. Андріанов. — К. : Вид-во Київського ун-ту, 1961. — 63 с.
72. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : [навчальний посібник] / Семен Григорович Стеценко. — К. : Атіка, 2007. — 624 с.
73. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть) : [учеб. пособие] / Ю. П. Битяк. — Х. : ООО „Одисей”, 1999. — 224 с.
74. Гончарук С. Т. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / С. Т. Гончарук. — К., 2000. — 240 с.
75. Ліпкан В.А. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України : [монографія] / В. А. Ліпкан. — К. : Текст, 2005. — 350 с.
76. Пономаренко Г. О. Управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: адміністративно-правові засади : [монографія] / Г. О. Пономаренко. — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. — 448 с.
77. Пономаренко Г. О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Г. О. Пономаренко. — Х., 2008. — 39 с.
78. Настюк В. Я. Адміністративно-правові режими у сфері національної безпеки та протидії тероризму : [монографія] / В. Я. Настюк. — К., 2008. — 245 с.
79. Ситник Г. П. Державне управління у сфері забезпечення національної безпеки України : теорія і практика : дис. … доктора. наук з держ. упр. : 25.00.01 / Григорій Петрович Ситник. — К., 2004. — 417 с.
80. Шамрай В. О. Державне управління військовими формуваннями Воєнної організації: стан та тенденції розвитку в сучасній Україні : дис. ... доктора наук з держ. управл. : 25.00.03 / Василь Олександрович Шамрай. — К., 1999. — 432 с.
81. Нижник Н. Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку ) : [навч. посіб.] / Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник, В. Т. Білоус ; за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. — Ірпінь, 2000. — 304 с.
82. Данільян О.Г. Національна безпека України : структура та напрямки реалізації : [навч. посіб.] / О. Г. Данільян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. — Х. : Фоліо, 2002. — 285 с.
83. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 11. —Ст. 389.
84. Борець Л. В. Правове регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лариса Василівна Борець. — І., 2004. — 236 с.
85. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. — Харків, 1996. — 398 с.
86. Блёх И. Устройство финансового управления и контроля в России в историческом их развитии / И. Блёх. — СПб., 1895. — 212 с.
87. Боннер А. Т. Судебный контроль в области государственного управления : [учебное пособие] / А. Т. Боннер, В. Т. Квиткин. — М., 1973. — 109 с.
88. Борьян Б. А. Государственный контроль в Союзе ССР и Западной Европе / Б. А. Борьян. — М., 1986. — 291 с.
89. Бочковский Ф. Организация государственного контроля в России сравнительно с государствами Западной Европы / Ф. Бочковский. — СПб., 1895. — 118 с.
90. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права / Іван Пантелійович Голосніченко. — К., 1991. — 207 с.
91. Государственный и общественный контроль в СССР ; под ред. В. И. Туровцева. — [2-е перераб. изд.]. — М., 1970. — 335 с.
92. Кучерявенко Н. П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине / Николай Петрович Кучерявенко. — Харьков, 1997. — 256 с.
93. Мальков В. В. Общественный контроль в советском государственном управлении / В. В. Мальков. — М., 1965. — 124 с.
94. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ : [монография] / А. В. Петришин. — Харьков, 1998. — 168 с.
95. Погосян Н. Д. Счетная палата Российской Федерации (конституционно-правовой статус) : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.02 / Н. Д. Погосян. — М., 1998. — 440 с.
96. Портнов В. П. Социалистический контроль в СССР: Исторический очерк / В. П. Портнов. — М. : 1984. — 240 с.
97. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления. (Проблемы надведомственного контроля) / М. С. Студеникина. — М. : Юрид. лит., 1974. — 159 с.
98. Тищенко М. М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України : проблеми теорії та шляхи удосконалення законодавчого врегулювання / М.М.Тищенко. — 443 с.
99. Шнейдер Х. Х. Контроль в советском государственном управлении : автореф. дис. на соиск. уч. степени д-ра юрид. наук: 12.00.14 „Административное право, финансовое право” / Х. Х. Шнейждер. — Тарту, 1974.
100. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР / Е. В. Шорина ; отв. ред. Б. М. Лазарев. — М. : Наука, 1981. — 304 с. — (АН СССР. Ин-т государства и права).
101. Шохин С. О. Правовое обеспечение деятельности контрольно-счетных органов субъектов Российской Федерации (проблемы и перспективы) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.12 / С. О. Шохин. — М., 1999. — 39 с.
102. Sylwestrak A. Wladza czwarta — kontrolujaca / Andrzei Sylwestrak // Panstwo i pravo. — Warszava, 1992. — № 7. — S. 87—94.
103. Пикулькин А.В. Система государственного управления : [учеб. для вузов] / А. В. Пикулькин ; под ред. Т. Г. Морозовой. — М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1997. — 352 с.
104. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. — М. : Юрид. лит., 1972. — 280 с.
105. Бахрах Д. Н. Административное право / Д. Н. Бахрах. — М. : БЭК, 1996. — 368 с.
106. Администативное право России. — М. : БЭК, 1997. — 330 с.
107. Финансовое право : [уебник] / отв. ред. Н. И. Химичева. — [2-е изд., перераб. и доп.] — М. : Юристъ, 2000. — 600 с.
108. Адміністративне право : [навчальний посібник] / [О. І. Остапенко, З. Р. Кисіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кисіль]. — К. : Всеукраїнська асоціація видавців „Правова єдність”, 2008. — 536 с.
109. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління : [уклад. Г. Райт та ін.]. — К. : Основи, 1996. — 128 с.
110. Браун Т. Огляд методів контролю виконання бюджету. На прикладах Франції, Швеції, Великобританії та Сполучених Штатів : [пер. з англ.] // ПСП України. — ПСП № 79. — 12 с.
111. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / Ольга Фёдоровна Андрийко. — К. : Наук. думка, 1994. — 116 с.
112. Курило В. І. Деякі питання змісту державного контролю у сільському господарстві України // Адвокат. — 2007. —№ 4. — С. 12—15.
113. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом // В. Г. Афанасьев. — М. : Политиздат, 1977. — 125 с.
114. Словарь иностранных слов. — [18-е изд., стер.] — М., 1989.
115. Петров Э.И. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений : [учебное пособие] / Э. И. Петров, Р. Н. Марченко, Л. В. Баринова. — М. : Академия МВД России, 1995. — 223 с.
116. Сушинський О. Інститут відповідальності у здійсненні контрольної влади / О. Сушинський // Вісник УАДУ. — 2002. — № 2. — С. 43—44.
117. Козырин А. Н. Финансовый контроль / А. Н. Козырин // Финансовое право / под ред. проф. О. Н. Горбуновой. — М. : Юристъ, 1996. — 400 с.
118. Нижник Н. Р. Україна — державне управління, шляхи реформування / Ніна Романівна Нижник. — К., 1997. — 72 с.
119. Тихомиров Ю. А. Управленческое решение / Ю. А. Тихомиров. — М. : Наука, 1972. — 288 с.
120. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / В. Г. Афанасьев. — М., 1973. — 125 с.
121. Эрдман К. Организационная структура правительства и структура управления / К. Эрдман, В. Шефер, Э. Мундхенке. — R. v. Decker’s Verlag, Heidelberg, — 1996. — 126 с.
122. Крамаровський Л. М. Ревизия и контроль / Л. М. Крамаровський. — М. : Финансы и статистика.— 1988. — 119 с.
123. Актуальные проблемы советского административного и финансового права : сб. науч. трудов / отв. ред. д.ю.н., проф. П. Т. Василенков. — М. : ВЮЗИ, 1984. — 163 с.
124. Державне управління: теорія і практика / [В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
125. Барбаш Н. С. Удосконалення системи державного фінансового контролю / Н. С. Барбаш, М. О. Никонович // Фінансовий контроль. — 2005. — № 3. — С. 23—30.
126. Кочерин Е. А. Контроль как функция управления / Е. А. Кочерин. — М. : Знание, 1982. — 78 с.
127. Про захист економічної конкуренції: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 12. — Ст. 64.
128. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 № 163, 07.07.1999: Наказ Міністерства фінансів України.
129. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України № 98, 28.03.2007: Постанова Національного банку України.
130. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 12. — Ст. 101.
131. Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу № 285, 15.06.2004: Наказ, Міністерство промислової політики.
132. Про затвердження Положення про проведення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які застосовуються в Україні № 39, 28.05.2003: Наказ Державного департаменту ветеринарної