Організаційно-правове забезпечення адміністративної реформи в Україні : Организационно-правовое обеспечение административной реформы в Украине

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ.................12
1.1. Адміністративна реформа як різновид правової реформи та державно-управлінський феномен.......................................................................12
1.2. Науково-теоретична обґрунтованість і сутність адміністративної реформи в сучасній Україні..................................................................................40
1.3. Державне управління як об’єкт адміністративної реформи......58
Висновки до розділу 1.............................................................................................81
РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ..............................................84
2.1. Напрями, результати та перспективи здійснення адміністративної реформи в Україні...................................................................84
2.2. Концептуальні основи побудови механізму організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи на сучасному етапі її здійснення. ..............................................................................................................102
2.3. Проблеми вдосконалення юридичних засад реалізації адміністративної реформи...................................................................................120
2.4. Удосконалення взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в контексті взаємозв’язку адміністративної та муніципальної реформ в Україні..................................153
Висновки до розділу 2………...............................................................................184

ВИСНОВКИ............................................................................................................187
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………192
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................198

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років у суспільному та правовому розвиткові України намітився розрив між задекларованим, офіційно визнаним курсом на побудову демократичної правової соціальної держави і реалізацією намічених державою реформ. Завищені очікування щодо можливостей демократизації не супроводжуються активними діями в напрямі реформування системи державного управління. Більше того, рівень ефективності державного управління у різних його сферах продовжує знижуватися.
Здійснення адміністративної реформи в Україні тривалий час характеризувалося і подекуди характеризується певною вимушеністю та пристосовництвом. Йдеться про об’єктивний процес пристосування системи державного управління до потреб сучасних суспільних процесів, неочікуваних і багато в чому незрозумілих для державного апарату, а відтак і небажаних для нього, загрозливих для його самозбереження і самовідтворення, процесів, виникнення та розвиток яких має свою, незбагненну, з погляду традиційних адміністративно-бюрократичних настанов і цінностей, логіку. В ієрархії цих процесів правові регулятори дотепер не відіграють визначальної ролі.
Доводиться також констатувати, що при фактично одностайному визнанні науковцями і юристами-практиками (насамперед, ученими-адміністративістами) необхідності реалізації повноцінної та демократичної адміністративної реформи, сама її природа, внутрішня сутність реформаторського процесу в адміністративній сфері, в більшості випадків, залишається поза увагою, що унеможливлює комплексний підхід до розв’язання ряду пов’язаних із цим проблемних аспектів і є основною перешкодою для системного дослідження відповідних явищ.
Вагому роль у поступовому оновленні концептуального забезпечення адміністративної реформи відведено правовій науці. Причому головне місце тут належить науці адміністративного права. У конструктивному поєднанні здобутків адміністративно-правової науки з результатами досліджень інших галузей юридичної науки, вивчення проблематики функціонування виконавчої влади і державного управління за допомогою методів інших суспільних наук - реальний прогрес у здійсненні адміністративної реформи в Україні, приречений на “тупцювання” на місці.
Отже, нагальним завданням за таких умов постає проведення цілісної, науково обґрунтованої та системної адміністративної реформи, двоєдине завдання якої полягає в тому, щоб не лише сконструювати нову модель функціонування державної влади і місцевого самоврядування на якісно нових організаційно-правових засадах, але й виправити численні помилки при конструюванні цієї моделі, які виникли в попередні роки.
Як видно, реалізація адміністративної реформи в сучасній Україні стає питанням особливої ваги. Сьогодні комплекс цих наукових і практичних проблем публічно-правової дійсності є предметом дослідження науки адміністративного права, необхідним елементом розвитку адміністративно-правової науки в Україні, оскільки відповідна проблематика окреслюється та уточнюється через суспільні потреби, що реалізуються у відповідних законопроектних розробках. У різних своїх проявах ця проблема гостро постає також і в правотворчій діяльності та у практиці функціонування державної влади і місцевого самоврядування.
З огляду на ці міркування можна стверджувати про науково-теоретичну і практичну потреби осмислення та наукового аналізу проблем, пов’язаних із здійсненням адміністративної реформи за умов сучасної України, об’єктивно обумовлену потребу у всебічному дослідженні всіх сторін процесу їх реалізації. Це, у свою чергу, передбачає аналіз проблеми на основі та у взаємозв’язку, насамперед із вивченням правової природи та механізмів проведення адміністративної реформи, її спрямування, характеру, призначення базових елементів механізму здійснення реформи, а також специфічних ознак, що характеризують діяльність держави щодо забезпечення цієї реформи, тощо.
Фундаментальною основою для даного наукового дослідження стали праці відомих вчених у галузі адміністративного і конституційного права та проблем державного будівництва В.Б. Авер’янова, Ю. Г. Барабаша, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, З.С. Гладуна, А.П. Зайця, В.І. Іващенка, Р.А. Калюжного, В.М. Кампо, В.В. Коваленка, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, В.В. Костицького, О.Д. Крупчана, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.І. Нудельмана, Ю.М. Пахомова, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, В.Й. Развадовського, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, О.В. Скрипника, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, О.І. Ющика, О.Ю. Янчук, розробки політиків і державних діячів з цього питання (зокрема, Р.П. Безсмертного, О.В. Дьоміна, Ю.І. Єханурова, Є.П. Кушнарьова, Л.Д. Кучми, В.М. Литвина, В.П. Пустовойтенка, В.К. Симоненка, В.А. Ющенка та ін.).
Нормативну основу дослідження складають положення Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України в частині, що стосується організації та проведення адміністративної реформи в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. Дисертаційна робота виконана з врахуванням та у рамках плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження було з’ясування сутнісних особливостей національної моделі адміністративної реформи, визначення основних закономірностей і особливостей розвитку цієї моделі, а також перспектив трансформації її в сучасних умовах.
Реалізація цієї мети потребувала вирішення таких завдань:
 уточнення теоретично-правової бази проведення адміністративної реформи;
 аналіз науково-теоретичної обґрунтованості і сутності адміністративної реформи в сучасній Україні;
 визначення сутнісних характеристик державного управління як головного об’єкта адміністративної реформи;
 аналіз основних напрямів, результатів і перспектив здійснення цієї реформи в Україні;
 розробка концептуальних засад побудови механізму організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи на сучасному етапі її здійснення;
 з’ясування і висловлення пропозицій щодо реформування законодавства про організацію і проведення адміністративної реформи, у тому числі реформування чинного законодавства про державне управління.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації та здійснення адміністративної реформи в Україні в умовах глобалізації суспільного життя.
Предмет дослідження – стан правового та організаційного забезпечення адміністративної реформи в Україні.
Методи дослідження. При проведенні дослідження автор прагнув поєднати різні системи наукових принципів, що використовуються сучасною наукою адміністративного права під час емпіричного аналізу відповідних адміністративно-правових явищ, пов’язаних з процесами розвитку системи державного управління сучасної України. Такими принципами стали засади наукової об’єктивності, історизму, діалектики, детермінізму управлінсько-правових явищ і процесів. Дослідження виконано на основі застосування комплексного підходу до пояснення суспільних і правових закономірностей.
Результатом такого комплексного теоретико-методологічного підходу стало поєднання загальногносеологічних методів аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, виокремлення історичного і логічного аспектів у пізнанні процесів здійснення адміністративної реформи в сучасній Україні, що дозволило реалізувати вимоги об’єктивності, історизму, повноти, цілісності, обґрунтованості та системності проведеного дослідження.
Основними спеціально-науковими методами юридичного аналізу проблеми були обрані системний, індуктивний, дедуктивний, структурно-функціональний, спеціально-юридичний, порівняльно-юридичний, поліфакторний, ретроспективний, прогностичний методи.
Аналізуючи провідні нормативно-правові акти, що врегульовують відповідні правовідносини, було використано спеціально-юридичний метод дослідження (підрозділ 1.1).
Індуктивний та дедуктивний методи застосовувалися під час аналізу конкретних проявів, сторін, аспектів адміністративної реформи та виокремлення на підставі цього загальних закономірностей та напрямів її здійснення; при уточненні змісту окремих стадій реформи у процесі системної трансформації суспільних і державних інституцій в Україні (підрозділи 1.3, 2.1, 2.4).
Дослідження зазначеної реформи обов’язково передбачало врахування системного характеру його об’єкта – сфери державного управління як комплексної системи явищ і процесів, а також наявності системних зв’язків з соціальним (політичним, юридичним) довкіллям у процесі його розвитку (підрозділ 1.2., 2.3).
Поліфакторний аналіз застосовувався насамперед при аналізі чинників структурування та розгортання адміністративної реформи, а також при визначенні можливостей і перспектив її реалізації під час здійснення широкомасштабної державно-правової реформи (підрозділи 2.2., 2,4).
Внутрішня складність, неоднорідність елементів зазначеної реформи, її суперечливість і незавершеність, а також наявність різноспрямованих тенденцій її подальшого розгортання призвели до використання прийомів структурно-функціонального аналізу (розділ 1).
Для осягнення внутрішньої логіки реформи на основі порівняння особливостей її реалізації на окремих стадіях, результатів реформи та перспектив подальшого розвитку застосовувалися порівняльно-аналітичний та ретроспективний методи аналізу.
Водночас незакінченість реформи, неусталеність окремих її елементів, наявність суттєвих загроз згортання її здобутків обумовлює потребу з’ясувати перспективи розвитку реформи, її оптимізації і раціоналізації, а аналіз ймовірних варіантів її подальшого розгортання обумовив застосування елементів прогностичного методу дослідження (розділ 2).
У результаті застосування зазначених методів та прийомів юридичного аналізу досліджуваної проблематики вироблено авторський підхід до розуміння сутності, напрямів та тенденцій реалізації адміністративної реформи та організаційно-правових засад її забезпечення в сучасній Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в застосуванні авторського підходу до проблеми юридичного аналізу організаційно-правового механізму адміністративної реформи, систематизації сутнісних правових характеристик цього виду правової реформи, визначальних його критеріїв, ресурсів і чинників його розвитку та впровадження його науково обґрунтованих засад у правотворчій та правореалізаційній діяльності органів державної влади, з’ясуванні нормативних засад та перспектив функціонування моделі цієї реформи на засадах верховенства права, правового закону, паритету прав людини і держави, поділу влади. Зокрема,
вперше:
 запропоновано комплексне, узагальнене науково-правове бачення адміністративної реформи як складного, цілісного феномену правового характеру на основі порівняльного аналізу існуючих теоретичних підходів до визначення цього державно-правового явища;
 визначено основні тенденції, умови, особливості і результати, а також перспективні напрями та етапи адміністративної реформи, шляхи синхронізації їх з ухваленням відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів;
 обґрунтовано сутність і зміст організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи, визначено складові та необхідність управління цією реформою як одного із елементів самої адміністративної реформи та процесу державного управління суспільством;
 внесено пропозиції щодо шляхів кодифікації адміністративного законодавства України, змісту закону про центральні органи виконавчої влади та інших нормативно-правових актів з паралельним формуванням Адміністративно-процесуального кодексу України;
 запропоновано нове бачення проекту закону про центральні органи виконавчої влади з метою оптимізації їх діяльності;
удосконалено:
- перспективні напрями вдосконалення юридичних засад адміністративної реформи;
- висновок про пострадянський характер адміністративної реформи в Україні, спроби „приватизації” реформи бюрократичним апаратом, залежність результатів реформи від особливостей перебігу політичних процесів та боротьби “еліт” в Україні;
набули подальшого розвитку:
- концепція адміністративної реформи як складової і різновиду правової реформи в державі;
- теоретичні розробки щодо основних шляхів, методів, засобів реалізації адміністративної реформи;
- наукове аргументування вимог, що ставляться до організації та проведення адміністративної реформи, зокрема до її нормативно-правового регулювання;
- концепція організаційно-правового забезпечення реалізації адміністративної реформи;
- методологічні підходи до розуміння адміністративної реформи як комплексного системного процесу;
запропоновано:
- науково-обґрунтовані зміни до законодавства, що встановлює юридичні засади реалізації адміністративної реформи;
- на підставі аналізу застосування законодавства внесено пропозиції щодо вдосконалення норм Закону України „Про Кабінет Міністрів України”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі мають теоретичне і практичне значення. Отримані результати можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення питань організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи (акт впровадження від 18 квітня 2008 року);
- у правозастосовній діяльності – при розробці системи законодавства, що регулює особливості організації та здійснення виконавчої влади та реалізації відповідними державними органами своїх функцій у межах різних сегментів системи виконавчої влади (акт впровадження від 6 лютого 2009 року);
- у правотворчості – при розробці законодавчих норм, постановці і вирішенні стратегічних і тактичних завдань щодо демократизації адміністративної реформи України та норм законодавства, що регулює її організацію і здійснення, зокрема, у діяльності Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з підготовки та проведення реформи управління (акт впровадження від 10 грудня 2008 року);
- у навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Теорія державного управління», елементів курсу «Конституційне права України» (акт впровадження від 22 травня 2008 року).
Особистий внесок здобувача. Автором проведено наукове дослідження особисто. Усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень.
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дисертаційного дослідження були апробовані автором у виступах на наукових і науково-практичних конференціях та “круглих столах”, що проходили в Україні, зокрема, у науково-практичних конференціях „Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України” (7–8 лютого 2008 року, місто Київ), „Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (26 січня 2008 року, м. Київ).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 7 наукових публікацій з них 6 у провідних фахових виданнях, акредитованих ВАК України.
Структура дисертації визначається поставленою метою та завданнями дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (382 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні поняття, юридичної природи адміністративної реформи, структури і змісту механізму організаційно-правового її забезпечення в Україні, розв’язання проблем вдосконалення відповідного законодавства.
Отримані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження особливостей реалізації визначених завдань реформи, забезпечення управління нею, а також стати основою для переосмислення забезпечення досягнення цілей реформи.
Проведене дисертаційне дослідження дозволило автору сформулювати ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи в Україні, і зробити такі висновки.
1. Аналізуючи співвідношення між феноменами адміністративної, адміністративно-правової реформ, реформи адміністративно-територіального устрою, муніципальної, конституційної та правової реформ, автор пропонує таке визначення цього співвідношення:
а) адміністративно-правова реформа охоплює реформу власне адміністративного права, тоді як адміністративна передбачає також і вдосконалення системи та статусу ще й органів державного управління;
б) реформа адміністративно-територіального устрою полягає у здійсненні відповідних змін адміністративного поділу території держави на окремі адміністративно-територіальні одиниці, а також (але в другу чергу) в системі територіальної організації влади (не лише виконавчої, але й самоврядної) та тоді, коли адміністративна реформа стосується державного управління в цілому, а не лише територіальної основи державності;
в) адміністративна реформа охоплює переважно сферу організації та діяльності органів виконавчої влади, тоді як муніципальна – органів місцевого самоврядування. Безумовно, це не виключає предметного „перетинання” обох реформ у сфері, зокрема, делегованих повноважень органів місцевого самоврядування та здійснення ними так званої сумісної компетенції. Все ж предметно обидві реформи необхідно відокремлювати одна від одної, але це не виключає паралельного їх проведення;
г) правова (державно-правова) реформа та адміністративна реформи співвідносяться між собою як загальне (родове) та часткове (видове); крім адміністративної, правова реформа включає в себе також парламентську, муніципальну та судову реформи. Правова реформа визначально впливає на предметну визначеність та спрямованість адміністративної реформи, визначає її ідеологію та напрями взаємодії з реформаційними кроками в парламентській, муніципальній та судовій сфері;
д) конституційна реформа визначає конституційно-правові засади організації та проведення адміністративної реформи, встановлює нові баланси повноважень вищих органів державної влади, як у виконавчій системі влади, так і тих органів, які перебувають поза межами цієї системи (Президента, законодавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування тощо).
2. На підставі аналізу специфіки адміністративної реформи як різновиду правової реформи автор дійшов висновку про діалектичне поєднання суб’єкта та об’єкта цієї реформи: виступаючи як суб’єкти реформаційних перетворень, самі органи виконавчої влади часто постають об’єктами цієї реформи. Водночас основним об’єктом адміністративної реформи потрібно визначати не систему самих органів влади, а систему державного управління країни в цілому, оскільки такий підхід дозволяє синтезувати статичні (систему й структуру виконавчої влади) й динамічні (процес здійснення державного управління та його результати, перетворення стану керованих об’єктів) елементи, апелювати до системи державного управління як сфери надання адміністративних послуг громадянам держави.
3. Особливості та перебіг здійснення адміністративної реформи в Україні відображають певний рівень як загальнотеоретичної правової думки, так і особливості стану адміністративно-правової науки, стану концептуальних і доктринальних розробок з цього питання, демонструють рівень їх аналітичної заглибленості в особливості та властивості досліджуваного об’єкта. Установлено, що сучасні наукові розробки, які в цілому з різним рівнем деталізації розкривають ті чи ті сторони, прояви, властивості досліджуваного об’єкта, мають у цілому незначний вплив на проведення адміністративної реформи, яка часто здійснюється поза суто науковими критеріями та рекомендаціями. Водночас сам рівень наукового осмислення управлінсько-правових проблем у процесі адміністративної реформи залишається поки що невисоким. Наявне також відставання, на певних ділянках досить суттєве, від глибокого опрацювання актуальних проблем адміністративної реформи – сформульовано положення щодо розмежування змісту і завдань різних видів правової реформи в Україні та шляхів і скоординованості чи синхронізації їх здійснення.
4. Автор прийшов до висновку, що протягом здійснення адміністративної реформи спостерігається поступове зниження її позитивного потенціалу та розходження між очікуваннями від її проведення та реальним її станом і результатами. Цьому сприяють різні причини, зокрема такі:
 недоліки науково-теоретичного та організаційно-юридичного супроводу самої реформи;
 мінливість обставин політичного характеру, що змушують відмовлятися від єдиного стратегічного задуму даної реформи і демонструють безуспішність тактичних, короткострокових дій з її втілення;
 частий перегляд самого формату реформи та її залежність від конституційної реформи, яка також не супроводжується послідовністю та системністю дій суб’єктів її організації та реалізації;
 відсутність критичної маси зацікавлених у проведенні адміністративної реформи політичних сил, гранична вузькість соціальної бази її проведення, брак відповідної політичної волі у вищих органах державної влади та їх схильність до ревізії навіть базових положень цієї реформи, відсутність суспільної підтримки.
5. Концептуальною основою адміністративної реформи повинна стати нова доктрина адміністративного права, сформульована з урахуванням потреб демократизації системи права України та оновлення його структурних і функціональних елементів.
6. Адміністративна реформа покликана не лише модифікувати структуру і функції органів виконавчої влади в Україні, але і якісно змінити систему всього державного управління, визначити й актуалізувати чинники та тенденції її постійного вдосконалення й самовдосконалення.
7. Сутність адміністративної реформи втілюється в системі заходів, які необхідно чітко узгодити із заходами щодо проведенням судово-правової, парламентської та муніципальної реформ, оскільки сфера державного управління стосується і судової, і законодавчої влади, а також системи місцевого самоврядування. Водночас наявні або необхідні взаємозв’язки між ними часто декларуються, а на практиці залишаються нереалізованими. Це характеризує неадекватність механізму організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи.
8. Непослідовність у реалізації конституційної реформи та складнощі з її впровадженням у політичному аспекті зумовлюють периферійність уваги суб’єктів здійснення реформи до адміністративної її складової. Водночас перипетії здійснення конституційної реформи не призвели до посилення єдності в системі органів виконавчої влади, обумовили порушення балансу владних повноважень у державі та обмеження впливу Президента України у системі влади, який організаційно-юридично відокремлений від системи органів виконавчої влади.
9. Найбільш слабкою ланкою реформи виступає її законодавче забезпечення, що обумовлює роз’єднаність, розірваність між процесами нормативно-правового регулювання перебігу адміністративної реформи, з одного боку, та процесами втілення організаційними заходами задекларованих на правовому рівні цілей. Тому в дослідженні внесено ряд пропозицій щодо формування і вдосконалення організаційно-правового забезпечення адміністративної реформи як синтезу нормативно-правових і суто організаційних елементів (заходів, засобів, методів) щодо створення умов для досягнення поставлених цілей реформи. Механізм такого організаційно-правового забезпечення є ширшим від системи правового регулювання взаємодії органів державної влади у сфері проведення адміністративної реформи та інституційних змін системи державного управління. Він містить як інституційні та нормативні компоненти, так і певні науково-практичні та інформаційно-комунікативні елементи.
10. Новий етап адміністративної реформи започатковано у зв’язку з прийняттям Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, що позначило нову віху на шляху правової інституціоналізації системи органів виконавчої влади як суб’єкта адміністративної реформи. Водночас недоліки законодавчої моделі Уряду необхідно усувати найближчим часом. У дослідженні запропоновано конкретні підходи та шляхи до усунення таких недоліків. Органічним продовженням даного процесу повинно стати ухвалення закону про центральні органи виконавчої влади країни, адміністративно-процедурного кодексу, інших законодавчих і нормативно-правових актів, які можуть надалі стати базою для відповідних структурних підрозділів нового Адміністративного кодексу України.
11. Першочерговими ресурсами підвищення рівня ефективності адміністративної реформи нині повинно бути системне поєднання принципів ефективності, оптимальності, демократизму, законності, підконтрольності, відповідальності, науковості, соціальної справедливості, верховенства права, а також поступова зміна співвідношення між законами та підзаконними актами в регулюванні організації та проведення реформи на користь перших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авер’янов В. Б. Питання адміністративної реформи у змісті Загальної концепції державно-правової реформи / В. Б. Авер’янов : матер. міжнар. наук.-практ. конф. [„Державно-правова реформа в Україні”]. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 193–196.
2. Авер’янов В. Б. Питання розвитку законодавства про органи виконавчої влади / В.Б. Авер’янов : матер. міжнар. наук.-практ. конф [„Парламентаризм в Україні: теорія і практика”]. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 101–103.
3. Авер’янов В. Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Право України. – 1999. – № 8. – с. 8 – 12.
4. Авер’янов В. Б. Реорганізація центральних органів виконавчої влади – важлива складова адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 5. – С. 23- 25.
5. Авер’янов В. Б. Центральні органи виконавчої влади України : концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Вісник АПрН України. – 1999. – № 1. С. 56-60.
6. Авер’янов В. Б. Чергові завдання реформування адміністративного права / В. Б. Авер’янов : зб. наук. праць УАДУ при Президентові України. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2 . – Ч. ІІ. С. 17 – 19.
7. Авер’янов В. Б. Виконавча влада і державний контроль / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. – 48 с.
8. Авер’янов В. Б. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні : актуальні проблеми реформування / [В. Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, В. Л. Коваленко] ; за заг. ред. Авер’янова В. Б. – К. : УАДУ при Президентові України, 1999. – 49 с.
9. Авер’янов В. Б., Наукові засади вирішення організаційно-правових проблем адміністративної реформи в Україні / [В. Б. Авер’янов, О. Ф Андрійко, В. Л. Коваленко] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К., 1999. – С. 124-135.
10. Авер’янов В. Б., Проблеми реформування державного управління та адміністративного права / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, В. П. Нагребельний, В. Л. Коваленко] // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. – Вип. 10. – С. 47–71.
11. Авер’янов В. Б. Демократична спрямованість адміністративно-правової реформи / В. Б. Авер’янов : матер. між нар. наук. конф „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2000. – С. 76–80.
12. Авер’янов В. Б. Забезпечення прав і свобод людини – пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Юридичний вісник. – 2000. – № 2. - С.75-78.
13. Авер’янов В. Б. Принцип верховенства права і реформа українського адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Адвокат. – 2000. – № 2. – С. 27 – 32.
14. Авер’янов В. Б. Українське адміністративне право : черговий етап реформування / В. Б. Авер’янов : зб. наук. праць // [Українське адміністративне право : актуальні проблеми реформування]. – Суми : ВВП „Мрія-1”, ЛТД „Ініціатива”, 2000. – с.46 – 51.
15. Авер’янов В. Б. Формування і нормативне втілення нової доктрини адміністративного права – закономірність українського право творення / В. Б. Авер’янов // правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 11. – С. 201–209.
16. Авер’янов В. Як надавати управлінські послуги. Людина і виконавча влада у контексті адміністративної реформи / В. Авер’янов // Людина і влада. – 2000. – № 3–4. – С. 28–30.
17. Авер’янов В. Б., Людина і реформування адміністративного права / В. Б. Авер’янов, Ю. С. Шемшученко // Урядовий кур’єр. – 2000. – 23 березня. С. 3.
18. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і реформа адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Персонал. – 2001. – № 7. – С. 21 – 24.
19. Авер’янов В. Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Правова держава : щорічник наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 292–299.
20. Авер’янов В. Б. До поняття так званих „управлінських послуг” / В. Б. Авер’янов // Право України – 2002. – № 6 . – 104-110.
21. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20–27.
22. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа : актуальні завдання наукового забезпечення / В. Б. Авер’янов // Вчені записки Інституту економіки і права „Крок”. – 2002. – Вип. 6. Серія „Право”. – С. 23 – 31.
23. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа : науково-правове забезпечення / В. Б. Авер’янов // Віче. – 2002. – № 3. – С. 19–33.
24. Авер’янов В. Б. Інститут державних секретарів міністерств як новела в реформуванні виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов // Вісник АПрН України. – 2002. – № 2. - С. 53-57.
25. Авер’янов В. Б. Інститут державних секретарів : від концептуальної моделі до практичного запровадження / В. Б. Авер’янов // Вісник державної служби. – 2002. – № 1. – С. 71–78.
26. Авер’янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2. – С. 3–8.
27. Авер’янов В. Б. Проблеми науково-теоретичного забезпечення адміністративної реформи / В. Б. Авер’янов // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 13. – С. 234–240.
28. Авер’янов В. Б. Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – К., 2002. - С. 74-89.
29. Авер’янов В. Б. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 12. С. 101-106.
30. Авер’янов В. Б. Адміністративне право і адміністративна реформа // Адміністративне право України / В. Б. Авер’янов : підручник ; за заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса : Юрид. літ-ра, 2003 - 456 с.
31. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–120.
32. Авер’янов В. Б. Демократизація як провідний напрям реформування українського адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 67-70.
33. Авер’янов В. Б. Косметичний ремонт української влади / В. Б. Авер’янов // Український юрист. – 2003. – № 6. – С. 32 – 34.
34. Авер’янов В. Б. Президент і Уряд: новий розподіл повноважень / В. Б. Авер’янов // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – 27-31.
35. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: огляд конституційно-правових засад / В. Б. Авер’янов // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 2. – С. 24–30.
36. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади : проблеми реформування у світлі конституційних вимог / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24–30.
37. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади : уточнення концептуальних засад реформування / В. Б. Авер’янов // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. С.51-59.
38. Авер’янов В. Б. Хід адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 4. – С. 33-38.
39. Авер’янов В. Б.,. Актуальні проблеми систематизації адміністративного законодавства України / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Д. М. Лук’янець та ін. // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 14. – С. 235–244.
40. Авер’янов В. Б. У центрі уваги вчених-адміністративістів питання виконавчої влади / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, В. П. Нагребельний // Адвокат. – 2003. – № 2. - С. 12-15.
41. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов – К. : Ін Юре, 1997. – 48 с.
42. Авер’янов В. Б. Українське адміністративне право на етапі реформування : питання нової доктрини / В. Б. Авер’янов // Українське право. – 2005. – № 1. – С. 185–200.
43. Авер’янов В. До питання про поняття так званих „управлінських послуг” / В. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125–128.
44. Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права : концептуальний підхід / В. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–17.
45. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України : необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Ю. Педько // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7–12.
46. Авер’янов В. Закон про Кабінет Міністрів України : результати доктринального тлумачення / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2007. – № 6. – С. 3–8.
47. Адамець І. Адміністративна реформа як комплексна соціально-управлінська проблема / І. Адамець // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – С. 65–71.
48. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / авт.-упор. В. П. Тимощук. – К., 2003. – 496 с.
49. Адміністративна реформа буде вигідна всім, переконаний Президент України [Електронний ресурс] // http : //ww7.president.gov.ua/news/data/518.html.
50. Адміністративна реформа в Україні : проблеми та перспективи. – Львів, 1999. – 240 с.
51. Адміністративна реформа для людини : наук-практ. нарис / [І. Б. Коліушко, В. Б. Авер’янов, В. П. Тимощук та ін.] ; за заг. ред. І. Коліушка; Центр політико-прав. реформ. – К. : [Факт], 2001. – 71 с.
52. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / авт.–упор. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К., 2003. – 536 с.
53. Административная реформа в Российской Федерации : основные этапы реализации // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. – 2006 – № 22 (310). – С. 28 35.
54. Административная реформа – дело всего государства (интервью с Т. Я. Хабриевой) [Електронний ресурс] // http : //www.garant.ru/iconf/report/42.htm.
55. Административная реформа : предупреждение конфликтов, правонарушений и бесконтрольности : сборник научных статей. – М., 2003. – С. 30–106.
56. Административная реформа в России. Научно-практическое пособие. Под ред. С. Е. Нарышкина, Т. Я. Хабриевой. М., «ИНФРА–М». 2006. – 234 с.
57. Адміністративне право України / за ред. С. В. Ківалова. – К. : Юридична література, 2003. – 488 с.
58. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (голова) та ін. : – К.: Юрид. думка, 2005. – Т.1. : Загальна частина. – 624 с. ; Т. 2. – Особлива частина – 624 с.
59. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юристь, 1999. – 728 с.
60. Административные реформы в России : история и современность. – М. : РОССПЭН, 2006. – 645 с.
61. Актуальні проблеми виконання законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації” : Наук-практ. посіб. – К. : Атіка, 2003. – 234 с.
62. Александрова Н. В. До питання щодо відкритості органів виконавчої влади / Н. В. Александрова // [„Адміністративна реформа в Україні : шлях до європейської інтеграції”] ; збірник наукових праць ; за матер. Наук-практ. конф., м. Київ, 14–15 лютого 2003 р. – К. : ООО „АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 64–67.
63. Алехин А., Административное право Российской Федерации / А. Алехин, А. Кармолицкий, Ю. Козлов – М., 1996. – 372 с.
64. Андрійко О. Ф. Деякі проблеми реформування адміністративного права в Україні / О. Ф. Андрійко // Конституційне будівництво в Україні : теорія і практика : матер. міжнар. наук-практ. конф. – Ужгород, 2000. – с.76 – 77.
65. Андрійко О. Ф. Розвиток законодавства про державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні / О. Ф. Андрійко // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 11. – С. 209–217.
66. Андрійко О. Ф. Адміністративна реформа і державний контроль у системі органів виконавчої влади / О. Ф. Андрійко // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 300–307.
67. Андрійко О. Ф. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні / О. Ф. Андрійко // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 13. – С. 284–289.
68. Андрійко О.Ф. Розвиток адміністративного права в Україні / О. Ф. Андрійко // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2. – С. 54–58.
69. Андрушко В. Актуальні проблеми теорії й практики регіонального розвитку України в умовах проведення адміністративної реформи / В. Андрушко, Н. Панасюк // Вісн. УАДУ при Президентові України. – 2001. – № 2. Ч. 2. – С. 44–50.
70. Аппарат государственного управления: Интересы и деятельность / Отв. ред. В. Ф. Сиренко. – К. : Наукова думка, 1993. – 232 с.
71. Аппарат управления социалистическим государством – М., 1976. – Ч. 1; М., 1977. – Ч. 2. – 344 с.
72. Армаш Н. Особливості адміністративно-правового статусу керівників органів виконавчої влади, що обіймають посади державних політичних діячів / Н. Армаш // Право України. – 2006. – № 10. – С. 70–74.
73. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
74. Бакушев В. В., Административная реформа в России : предпосылки, системность и механизмы / в. В. Бакушев, В. И. Безносиков, B. C. Кот. – М., 2000. – 176 с.
75. Бакушев В. В. Административная реформа – нужна, но прежде – ее концепция // [Електронний ресурс] http : //politolog.iiat.ru/news/30092002.htm.
76. Барабаш Ю. Парламентська відповідальність уряду в конституційній практиці країн ЄС та України / Ю. Барабаш // Право України. – 2007. – № 4. – С. 12–17.
77. Барциц И. Н. Мысли об административной реформе в год десятилетия Конституции РФ / И. Н. Барциц // Федерализм. – 2003. – № 3. – С. 19–38.
78. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник для вузов / Д. Н. Бахрад. – М., 1996. – 208 с.
79. Бачило И. Л. Функции органов управления / И.Л. Бачило. – М., 1976. – 389 с.
80. Безсмертний представив модель адміністративно-територіальної реформи // [Електронний ресурс] http ://reporter.uz.ua/news/9982/.
81. Белашко С. Местные проблемы государственного значения / С. Белашко // Компаньон. – 1998. - №40. – С. 11-15.
82. Бельский К. С. Феноменология административного права / К. С. Бельский. – Смоленск, 1995. – 196 с.
83. Битяк Ю. П. Адміністративна реформа і проблеми удосконалення законодавчої діяльності в Україні / Ю. П. Битяк : збірник наукових праць за матер. наук-практ. конф. „Адміністративна реформа в Україні : шлях до європейської інтеграції”. м. Київ, 14–15 лютого 2003 р. – К. : ООО „АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 68–73.
84. Битяк Ю. Проблеми визначення системи законодавства про державну службу / Ю. Битяк // Право України. – 2006. – № 5. – С. 22–26.
85. Біла С. Адміністративна реформа і структурна переорієнтація економіки України / С. Біла // Командор. – 2000. – № 1. – С. 18–21.
86. Борденюк В. Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві : Конституційно-правовий аспект / В. Борденюк // Вісн. прокуратури. – 2001. – № 4. – С. 39–46.
87. Борденюк В. Деякі проблеми реформування інститутів публічної влади на місцях у контексті державної регіональної політики / В. Борденюк // Зб. наук. праць УАДУ при Президентові України / За заг. ред. Лугового В.І., Князєва В.М. – К.: УАДУ, 2000. – Вип. 2. – в 4 ч. – Ч. 1. – С. 21-31.
88. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Право України. – 2005. – № 6. – С. 16–21.
89. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії. / В.І. Борденюк. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 576 с.
90. Бребан Г. Французское административное право / Г. Бребан – М., 1988. – 488 с.
91. Бублик Г. В. Інститут делегування повноважень за законодавством України / адміністративна реформа в Україні : шлях до європейської інтеграції / Г. В. Бублик. – К. : ООО „АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 229–232.
92. Бублик Г. В. Делегування повноважень місцевими органами влади : організаційно-правовий аспект : дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний економічний ун-т / Г. В. Бублик. – К., 2005. – 16 с.
93. Будзан Б. Ретроспектива і перспектива менеджменту в Україні / Б. Буздан // Економічний часопис – ХХІ. – 2002. – № 3. – С. 41–46.
94. Бурковський П. Адміністративна реформа : консолідація переможців заради реформ чи конкуренція за президентські повноваження / П. Бурковський // http://www.spa.ukma.kiev.ua/article.php?story=200503011252.
95. Бутусов Ю. Адмінреформа : поділяй і владарюй / Ю. Бутусов // Дзеркало тижня, № 17 (544) 7 – 13 травня 2005 р.
96. Вакарін С. І. Реформа державного управління : резерви підвищення ефективності влади / С. І. Вакарін : матер. міжнар. наук-практ. конф. „Державно-правова реформа в Україні”. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 202– 205.
97. Валевський О. Адміністративна реформа : міф чи реальність? / О. Валевський // Контекст. – 2002. – № 1. – С. 44–49.
98. Валевський О. Інститут державних секретарів в Україні : від задуму до реалізації / О. Валевський, С. Конончук – К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2003. – 108 с.
99. Ведель Ж. Административное право Франции. / Ж. Ведель – М., 1973. – 512 с.
100. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Вид. дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
101. Вивчення громадської думки як внесок до адміністративної реформи / УАДУ при Президентові України, Центр дослідж. адміністрат. реформи; [Жаб, Жак, Льофлер, Елке, Іллнер, Міхал та ін. ; пер. з англ. С. Ю.Полянського]. – К., 2000. – 188 с. : іл., табл. – (SІGМА. Програма).
102. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України „Про Кабінет Міністрів України” (реєстр. № 2325 від 13.10.06 р.) / [Електронний ресурс] http: //gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_13427
103. Вишняков В. Г. Административная реформа в России: от кризиса государственного управления к эффективному государству / В. Г. Вишняков // Журнал Российского права. – 2003. – № 10. – С. 11–23.
104. Волянська Г. Парламентська криза – 2007 : час збирати каміння? / Г. Волянська, М. Савчин, В. Барвицький // Правовий тиждень. – 25 (46), 19.06.2007 р.
105. Выдрин И. В. Муниципальное право России [учебник для вузов] И. В.Выдрин , А. Н. Кокотов. – М.: НОРМА, 1999. – 368 с.
106. Галега В. Адміністративна реформа по-українськи : чим менше чиновників, тим більше грошей на їхнє утримання? / В. Галега // Хрещатик. – 2000. – 6 жовт. – С. 3.
107. Гальченко В. Управлінська ідеологія : час змінювати орієнтири : Адм. Реформа : крок за кроком : [наук.-практ. семінар в УАДУ при Президентові України, присвяч. пробл. становлення демокр. держ. управління в Україні] / В. Гальченко // Уряд. кур'єр. – 2002. – 5 квіт. – С. 5.
108. Гладун З. Проблеми адміністративної реформи в Україні : наукова доповідь. / З. Гладун. – Тернопіль : Тернопільська академія народного господарства, 2001. – 30 с.
109. Голосніченко І. П. Правове регулювання надання управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. П. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–90.
110. Голосніченко Д. Делеговані повноваження та форми їх передачі в органх виконавчої влади і місцевого самоврядування / Д. Голосніченко // Право України. – 2007. – № 6. – С. 75–78.
111. Гонцяж Я. Адміністративна реформа : нездійснені мрії та втрачені можливості / Гнидюк Н. – К. : Міленіум, 2002. – 136 с.
112. Горбунов О. Роздуми про адміністративну реформу / О. Горбунов // Юрид. вісн. України. – 2000. – 13–19 лип. – С. 4.
113. Горбунова Л. М. Організаційно-правові питання забезпечення законності нормативно-правових актів центральних і місцевих органів виконавчої влади : матер. міжнар. наук-практ. конф „Парламентаризм в Україні : теорія і практика”. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2001. – С. 510–515.
114. Гриценко А. Административная реформа : Дальше...Дальше?...Дальше! / А. Гриценко, И. Жданов, М. Пашков // Зеркало недели, 3 июня 2000 г.
115. Грицяк І. А. Проблеми теорії та практики державного управління та місцевого самоврядування / І. А. Грицяк : матеріали щорічної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу та слухачів УАДУ (31.05.1996). – К., 1996. – С. 58.
116. Грищук В. К. Методологічні проблеми правової реформи / В. К. Грищук : матер. наук-практ конф „Концепція розвитку законодавства України”. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 52–54.
117. Державна регіональна політика в умовах адміністративної реформи / підготував С. Нижній. // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – С. 10–14.
118. Державне управління : теорія і практика. / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
119. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за ред. В. Б. Авер”янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
120. Державотворення і правотворення в Україні : досвід, проблеми, перспективи. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
121. Диновський Д. М. Адміністративна та муніципальна реформи в українському державотворенні / Д. М. Диновський // Наукові записки. – Острог, 2001. – Вип. 2, ч. 2. – С. 275–279.
122. Диновський Д. М. Проблеми і перспективи адміністративної та муніципальної реформ у державно-правовому будівництві України / Д. М. Диновський // Держава і право. – К., 2001. – Вип. 14 : Юридичні і політичні науки. – С. 211–217.
123. Дімітров Ю. Д. Правова держава в контексті законотворення, судової і адміністративної реформ : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. 12.00.01 / Одес. держ. ун–т ім. І.І.Мечникова / Ю. Д. Дмітров. Юрид. Ін-т. – Одеса, 1997. – 16 с.
124. Добронравова О. Адміністративна реформа по-українськи: апаратників знову набирають : Уряд збільшує граничну чисельність чиновників центр. органів виконавчої влади / О. Добронравова // Галицькі контракти. – 2000. – № 29 (17–23 лип.). С. 16–17.
125. Долженко Г. Школа адміністративної реформи : [Здійснення в Україні проекту TACIS „Підтримка реформування уряду та центр. органів виконав. Влади”] / Г. Долженко // Уряд. кур'єр. – 2001. – 8 верес. – С. 2.
126. Долежан В. Реформа державної влади: шляхи і варіанти реалізації / В. Должан, С. Василюк // Право України. – 2002. – № 12. – С. 33–37.
127. Драго Р. Административная наука. / Р. Драго. – М., 1982.
128. Дубінін Е. Місцеве самоврядування: час приймати рішення / Е. Дубінін // Про вдосконалення управління об’єктами спільної власності територіальних громад. З досвіду роботи органів місцевого самоврядування Дніпропетровської області. – Дніпропетровськ: Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування апарату Верховної Ради України, Дніпропетровська обласна рада, 2000. – С. 77-80.
129. Дуда А. В. Удосконалення функцій і структури Кабінету Міністрів України в період адміністративної реформи : автореф. дис. к. н. з держав. управління / А. В. Дуда – К. : УАДУ при Президентові України, 2001. – 19 с.
130. Думка експертів : чи потрібна зараз Україні реформа Безсмертного? [Електронний ресурс] // http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=3846
131. Дьомін О. : „Адміністративна реформа спрямована на краще задоволення потреб населення” : у її проведенні участь громадян, врахування їхньої думки – обов’язкові : [Виступ 1-го заст. Глави Адмін. Президента України на семінарі журналістів регіон. засобів мас. інформації / записав А. Романенко] / О. Дьомін // Президент. вісн. – 2001. – 28 груд. – С. 1, 6.
132. Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі / О. Дьомін // Право України. – 2003. – № 5. – С. 3–8.
133. Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі : збірник наукових праць : за матер. наук-практ. конф „Адміністративна реформа в Україні : шлях до європейської інтеграції” / О. Дьомін. м. Київ, 14–15 лютого 2003 р. – К. : ООО „АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 8–13.
134. Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління / В. Єрмолін // Право України. – 2002. – № 9. – С. 29–32.
135. Журавський В. Питання реформування місцевого самоврядування в Україні / В. Журавський // Право України. – 2005. – № 11. – С. 24–27.
136. Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою України / В. Журавський // Право України. – 2005. – № 8. – С. 16–18.
137. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К. : Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
138. Заєць А. П. Вдосконалення структури законодавства як наукова проблема : матер. наук-практ конф. „Концепція розвитку законодавства України” / А. П. Заєць– К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 55–57.
139. Закон про місцеве самоврядування в Україні : наук-практ. коментар / [В. І. Батрименко, В. І. Борденюк, Г. В. Виноградова та ін.] / Ін-т законодавства Верхов. Ради України ; [редкол. : В. Ф. Опришко (голова) та ін.]. – К., 1999. – 397 с.
140. Зауваження Головного юридичного управління на проект Закону України йПро Кабінет Міністрів України” (реєстр. № 2325 від 13.10.06 р.) / http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=28275.
141. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / отв. ред. Бачило И. Л. – М., 1998. – 278 с.
142. Кампо В. М. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні : матер. міжнар. наук-практ. конф. „Державно-правова реформа в Україні”.– К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 218–220.
143. Кампо В. Адміністративна реформа в Україні : проблеми формування документально-інформаційної бази / В. Кампо // Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 2. – С. 45–52.
144. Кампо В. Європейська модель. Дострибнути чи дозріти : реформа політичної системи в Україні вимагає і розгляду питання про політичну модель розвитку місцевого самоврядування / В. Кампо // Віче. – 2003. – № 2. – С. 40–43.
145. Кафарський В. Політичні партії і уряд: проблеми правової регламентації в умовах політичної реформи / В. Каффрський // Право України. – 2006. – № 4. – С. 11–16.
146. Кафарський В. Кабінет Міністрів України : проблеми формування в нових політико-правових умовах / В. Кафарський // Право України. – 2006. – № 8. – С. 3–8.
147. Кафарський В. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України // Право України. – 2007. – №3. – С. 108–113.
148. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади в Україні / П. Кикоть // Право України. – 2000. – № 1. – С. 35–38.
149. Кисіль С. П. Центральні органи виконавчої влади України : стан і розвиток / С. П. Кисіль. – К. : Ін-т держави і права України ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. – 78 с.
150. Ковалевски С. Научные основы административного управления / С. Ковалевски. – М. : Наука, 1979 ; Коваленко А. А. Методологічні проблеми функціонального аналізу виконавчої влади / А.А. Коваленко // Нова політика. – 2000. – № 6. – С. 35–39.
151. Коваленко А. А. Державна служба в системі функціонування органів виконавчої влади / А. А. Коваленко // Держава і право. – 2001. – Вип.. 14. – С. 110–117.
152. Коваленко А. А. Правові джерела становлення і розвитку виконавчої влади в незалежній Україні (1990–1996 рр.) / А. А. Коваленко // Держава і право. – 2001. – Вип. 10. – С. 180–186.
153. Коваленко А. А. Принципи організації та діяльності системи державної служби в Україні / А. А. Коваленко // Нова політка. – 2001. – № 2. – С. 34–38.
154. Коваленко А. А. Уряд та урядова діяльність як базовий елемент функціонування виконавчої влади / А. А. Коваленко // Нова політика. – 2001. – № 1. – С. 34–38.
155. Коваленко А. А. Чи маємо достатнє забезпечення законності в сфері виконавчої влади / А. А. Коваленко // Людина і влада. – 2001. – № 1–1. – С. 39–44.
156. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі : Теорія і практик / А.А. Коваленко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 512 с.
157. Коваленко А. А. Виконавча влада в сучасних умовах : проблеми розвитку / А. А. Коваленко // Держава і право. – 2002. – Вип. 18. – С. 383–390.
158. Ковал