ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ : ФИНАНСОВО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИИ И ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЫ В УКРАИНЕ И ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАНАХ СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЙ АНАЛИЗ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

1.1. Банківська система як складова фінансової системи держави……………….22
1.2. Генезис поняття банківської системи………………………………………… 47
1.3. Структура елементів банківської системи та їх взаємозв’язок………………68
1.3.1. Поняття „банку” як головного елементу банківської системи……….77
1.3.2. Поняття та особливості банківської діяльності……………………….. 88
1.3.3. Поняття „банківська операція”, „банківська угода”
та „банківська послуга”…………………………………………………………93
1.4. Висновки до розділу 1…………………………………………………………..101

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ ТА У КРАЇНАХ
ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА АНГЛО-
САКСОНСЬКОЇ СИСТЕМ ПРАВА

2.1. Правовий режим виникнення та розвитку інституту центрального
емісійного банку………………………………………………………………...105
2.2. Основні функції центрального банку………………………………………..…142
2.3. Місце центрального банку в системі органів державної влади ……………...160
2.4. Національний банк України – особливий центральний орган
державного управління………………………………………………………....175
2.5. Висновки до розділу 2…………………………………………………………..182

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС І ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БАНКУ

3.1. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків
у зарубіжних країнах…………………………………………………………....187
3.2. Правовий статус Ощадного банку України
3.2.1. Правове регулювання ощадної справи в Західній Україні…………….206
3.2.2. Правовий режим ощадних установ у Східній Україні………………....214
3.2.3. Правові основи діяльності ощадних установ радянського часу……....220
3.2.4. Місце Ощадного банку в банківській системі України………………...230
3.3. Правовий статус Укрексімбанку………………………………………………..244
3.4. Висновки до розділу 3……………………………………………………….…..250

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯМ УСТАНОВ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

4.1. Державне регулювання банківської діяльності за допомогою
фінансово-правових норм……………………………………………………..253
4.2. Державне управління та регулювання Національним банком
України банківської системи………………………………………………….281
4.2.1. Правові основи контролю і нагляду Національного банку за
діяльністю комерційних банків……………………………………………….287
4.2.2. Правові основи управління Національним банком
розрахунками у готівковій та безготівковій формі………………………… .304
4.3. Висновки до розділу 4……………………………………………………….…318

РОЗДІЛ 5. БАНКІВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК
ПРАВОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ТА
ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

5.1. Особливості формування джерел банківського законодавства……………...323
5.2. Конституція України як основне джерело банківського права ……………..329
5.3. Закони в системі джерел банківського права………………………………... 339
5.4. Постанови Верховної Ради України в системі джерел
банківського права…………………………………………………………..…344
5.5. Укази Президента в системі джерел банківського права…………………....350
5.6. Постанови Кабінету Міністрів України як джерела банківського
права…………………………………………………………………………….357
5.7. Правові акти Національного банку України як форма
реалізації його компетенції в системі джерел банківського права
5.7.1.Поняття та особливості правових актів Національного
банку України…………………………………………………………………..362
5.7.2.Критерії класифікації правових актів Національного
банку України……………………………………………………………….…371
5.8. Міжнародні правові акти як джерела банківського права…………………...378
5.9. Висновки до розділу 5………………………………………………………….385

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………401
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..533

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена особливим місцем, яке займає банківська система в кожній державі, і зайняла в Україні після переходу самостійної держави до ринкової економіки. Україні, як і усім постсоціалістичним державам важко переходити до докорінної зміни економічного укладу, які зробили державну політику в цій сфері активною, що викликала необхідність зміни системи органів, які почали бути об’єктивно необхідними для нової держави. У цих умовах розвитку економіки і соціальної сфери України зросла роль фінансового і банківського законодавства, покликаного забезпечувати адекватне сучасним умовам правове регулювання фінансових і його виду банківських відносин в інтересах нової, народної держави.
Фінансове законодавство об’єднує різні за своєю правовою природою підгалузі та інститути законодавства. Критерієм віднесення цих різних підгалузей та інститутів до фінансового законодавства є те, що всі вони регулюють відносини, які мають грошовий характер, а суб’єкт, який наділяється владними повноваженнями, є, як правило, органом держави. При переході до ринку все більшого значення набувають методи економічного управління, і особливу роль при цьому відіграють організації банківської системи. Роки, які пройшли з моменту появи нової держави Україна, яка заклала фундамент чинної банківської системи, характеризувалися постійним оновленням нормативно-правової бази їх діяльності. Набута за ці роки законодавча та нормативно-правова база страждає наявністю серйозних протиріч. Подальший розвиток банківського законодавства вимагає внесення змін і доповнень, розробки і прийняття нових законодавчих і нормативно-правових актів.
Удосконалення банківського законодавства є важливішою складовою частиною будь-якої перебудови в державі, оскільки політико-економічні рішення, які приймає держава в галузі економіки, повинні бути належним чином законодавчо оформлені. Концептуально направлення розвитку банківської системи повинно належати юридичній науці, яка зможе вирішити завдання, що на неї покладає держава, тільки за умов розробки власних категорій і принципів. Фінансово-правова наука та її складова наука банківського права повинна виявляти сферу його предметного впливу, методи регулювання таких важливих для держави відносин, які виникають із діяльності організацій банківської системи.
Все це і визначає актуальність дослідження проблеми формування і функціонування банківської системи. Безумовно, це дисертаційне дослідження не претендує на повне вирішення фундаментальних проблем. Його завданням є запропонувати на основі досягнень вітчизняної та зарубіжної юридичної науки цілісну концепцію банківського права України, визначивши його предмет, метод правового регулювання, систему і структуру цього правового утворення.
З метою порівняльного аналізу фінансово-правового регулювання, формування державного управління банківською діяльністю обрані держави англо-саксонської та континентальної, або як їх тепер називають центральноєвропейської систем права. Серед країн англосаксонської системи права обрані США, Велика Британія, Канада для того, щоб ствердити вибір побудови банківської системи українською державою, оскільки вона обрала континентальну систему права, хоча законодавство України будується своїм шляхом, але найближчим до неї є законодавства Німеччини, Франції, Австрії. Тому в дослідженні значне місце посідає аналіз банківського законодавства цих країн.
Теоретичну основу наукового дослідження становлять праці вчених-юристів у галузі теорії держави і права, фінансового, цивільного, адміністративного права та інших галузевих наук. Структуру і скерування дисертаційного дослідження склали труди вчених теоретиків та філософів права – С.С.Алексєєва, О.М.Васильєва, Д.А. Керімова, А.А.Козловського, О.Л.Копиленка, М.М.Марченка, М.І.Матузова, А.В. Малька, П.О.Недбайла, В.С.Нерсесянца, Ю.М.Оборотова, А.С.Піголкіна, П.М. Рабіновича, О.Ф.Скакун, Ю.Г.Ткаченка, Р.Й.Халфіної, А.Ф.Шебанова, Л.С.Явича ін. Джерельною базою дослідження стали праці відомих класиків української та світової фінансової, фінансово-правової науки ХІХ - ХХ ст.: С. Іловайського, В. Лебедєва, М. Орлова, М. Тургенєва, М. Сперанського, І. Озерова, І. Янжула та ін.
Інтенсивний розвиток фінансових відносин на межі ХХ - ХХІ ст. привів до ґрунтовних фінансово-правових досліджень, що визначили джерельну базу наукового дослідження фінансово-правового регулювання формування та функціонування банківської системи. Це праці Ю.А.Ровинського, зокрема „Основные вопросы теории советского финансового права” (1960 г.), праці Л.К. Воронової „Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве” (1988 г.), М.А.Гурвіча „Основные вопросы советского финансового права” (1940 г.).
При дослідженні окремих теоретичних проблем банківського права використовувалися концепції та висновки відомих фахівців у галузі конституційного права: М.В.Вітрука, Г.А.Гаджієва, М.І.Козюбри, М.П.Орзіха, Б.М. Топорніна, О.О.Кутафіна, О.Ф.Фрицького; адміністративного права – В.Б. Авер’янова, О.Ф.Андрійко, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, І.Л.Бачило, Л.Р.Білої, І.П. Голосніченка, Є.В.Додіна, С.В.Ківалова, Є.Б.Кубка, В.М.Селіванова, Ю.М. Старілова, Ю.О.Тихомирова, В.В.Цвєткова, Ц.А.Ямпольської та ін.; цивільного права - М.М.Агаркова, С.М.Братуся, А.В.Венедиктова, О.С.Іоффе, Н.С.Кузнецової, Б.Б.Черепахіна, Я.М. Шевченко та ін.
Здійснюючи наукове дослідження, використовувалися теоретичні висновки українських та російських науковців юристів-фінансистів: проф. К.С. Бельського, проф. В.В. Бесчеревних, проф. Л.К. Воронової, проф. О.М. Горбунової, проф. О.Ю. Грачової, проф. С.В. Запольського, проф. М.В. Карасьової, проф. Ю.О. Крохіної, проф. М.П. Кучерявенка, д.ю.н. А.А. Нечай, проф. П.С. Пацурківського, д.ю.н. Н.Ю. Пришви, проф. І.В. Рукавішнікової, проф. Л.А.Савченко, проф. Н.І. Хімічевої, к.ю.н. В.Д. Чернадчука, к.ю.н. В.Ю. Шемшученка та ін.
Фундаментальному дослідженню сприяв теоретичний матеріал вчених, які внесли суттєвий вклад у розробку проблем фінансового права, у тому числі, що стосується банківської сфери: проф. Є.О. Алісова, проф. О.Ю. Вікуліна, проф. Я.А. Гейвандова, проф. С.О. Голубєва, І.С. Гуревича, проф. Л.Г. Єфімової, проф. Н.Ю. Єрпильової, д.ю.н. І.Б. Заверухи, проф. О.М. Олейник, д.ю.н. О.П. Орлюк, д.ю.н. О.М. Пастушенко, проф. А.О. Селіванова, проф. В.М. Столяренка, проф. Г.А. Тосуняна, к.ю.н. Я.О. Берназюка, доц. Є.В. Карманова, доц. В.Л. Кротюка, к.ю.н. О.А. Лукашева, к.ю.н. А.Т. Ковальчука та ін.
Однак доводиться констатувати, що незважаючи на постійно зростаючий інтерес до проблем правового статусу Національного банку України, питання його повноважень у сфері банківського регулювання залишаються недослідженими. У вітчизняній та світовій міжнародно-правовій доктрині зберігається дефініційна невизначеність низки принципових правових понять банківського права; відсутні дослідження правового статусу та функціонування державного банку; дослідження актуальних проблем не торкнулися багатьох важливих аспектів призначення центрального банку – розвитку та функціонування банківської системи України та зміцнення її правових основ. Зазначені положення становлять суть проблеми дослідження і формують його наукові завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає програмі наукових досліджень Одеської національної юридичної академії. Тема є складовою частиною загальної наукової теми „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101 U001195) і відповідає проблематиці наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб ґрунтуючись на наукових напрацюваннях та аналізуючи законодавство України та законодавство зарубіжних країн, повно і комплексно, з позицій системного підходу дослідити і охарактеризувати порядок формування та діяльність органів банківської системи, урегульованих в основному фінансово-правовими нормами; визначити у порівняльному плані принципи формування і функціонування центральних, державних і комерційних банків країн із різними системами права; правову природу відносин, які виникають при цьому. Пріоритетність фінансово-правових норм у банківському законодавстві не може не враховувати норм цивільного і адміністративного права. Виходячи з неоднорідності внутрішньої структури банківського законодавства, яка охоплює різні сторони і елементи відносин у галузі банківської діяльності, воно, як правило, вміщує норми різних галузей права. У роботі переслідується мета – сформулювати науково обґрунтовані висновки і пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства. Досягнення зазначеної мети здійснювалося через постановку та вирішення таких основних завдань:
визначити поняття, предмет і методи правового регулювання відносин, що виникають у галузі формування та функціонування органів банківської системи України та держав із розвиненою ринковою економікою та усталеними банківськими системами;
довести, що банківська система в кожній державі є важливою ланкою фінансової системи і показати її роль у виконанні функцій фінансової системи;
дослідити структуру елементів банківської системи та їх взаємозв’язок;
з'ясувати виникнення та розвиток інституту центрального емісійного банку, правовий режим та основні функції таких банків;
виявити місце центральних банків у системі органів державної влади;
розкрити правовий статус Національного банку України як центрального органу державного управління з особливими повноваженнями;
визначити правовий режим державних банків України;
дослідити виникнення та історію ощадних установ Західної і Східної України та ощадних установ радянського періоду;
розкрити фінансово-правові засади діяльності установ кредитної системи при кредитуванні і розрахунках та проведенні касових операцій;
вивчити вплив методу фінансово-правового регулювання як превалюючого методу в галузі відносин, які виникають із діяльності органів держави при управлінні організаціями банківської системи та при регулюванні Національним банком України відносин комерційних банків із своїми клієнтами;
визначити вплив методу фінансово-правового регулювання на реалізацію владних повноважень Національного банку України;
виявити особливості використання диспозитивного методу регулювання відносин комерційних банків із своїми клієнтами, що викликається недостатньою розробленістю в науці фінансового та цивільного права фундаментальної проблеми співвідношення сутності, змісту і форми відносин, які виникають при формуванні та функціонуванні органів банківської системи та завданнями підвищення теоретичного рівня викладання правового матеріалу, пов’язаного з регулюванням відносин, що виникають з діяльності банківської системи;
проаналізувати особливості подвійного правового статусу Національного банку України і порівняти зі статусом Центральних банків держав англосаксонських та центральноєвропейської систем права. Україна шукає шляхи для встановлення та зміцнення економічних та політичних зв’язків з Європейським Союзом. Однією з головних умов зближення України з ЄС може бути адаптація національного законодавства (в першу чергу фінансового і банківського) до європейського через гармонізацію законодавства України із європейським. Для цього необхідно досліджувати банківське законодавство країн ЄС і удосконалювати національне. Із цією метою в дисертації вміщені пропозиції щодо покращання банківського законодавства України, наближення його норм до міжнародних стандартів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини що виникають у сфері банківської діяльності, організації та функціонування банківської системи України та країн центральноєвропейської та англосаксонської правових систем, а також державного управління центральними банками, банківського регулювання при проведенні їх операцій з клієнтами та регулюються Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, правовими актами Національного банку України та міжнародними правовими актами у сфері фінансової й банківської діяльності.
Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми фінансово-правового регулювання організації та функціонування центрального банку, державних та комерційних банків в аспекті порівняльно-правового аналізу законодавства України та зарубіжних країн.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічне підґрунтя дисертації складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, досліджувався український і зарубіжний теоретичний і практичний досвід правової та економічної наук, який знайшов своє закріплення в науково-практичній літературі. Методологічною основою здійснення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв’язок та взаємозумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, їх постійний розвиток, зокрема тих, що виникають з приводу правового регулювання організації та функціонування банківської системи.
Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали також такі наукові методи як: спеціально-юридичний (формально-догматичний), логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу.
За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувалися зміст та сутність суспільних відносин у галузі банківської діяльності, здійснювалася зовнішня наукова обробка правового матеріалу банківського законодавства держав різних правових систем. Логічний метод дослідження зумовив послідовність висловлених суджень, понять і висновків. Застосування логічного методу дослідження дало змогу сформулювати поняття банківської системи, визначити її структурність, сформулювати такі базові поняття як „банк” та „банківська діяльність”. Поєднання логічного та історико-правового методу сприяло простеженню історичних закономірностей виникнення та розвитку центрального емісійного банку та ощадного банку в Україні та зарубіжних країнах.
Порівняльно-правовий метод допоміг зрозуміти формування національної банківської системи і необхідність зближення із наднаціональним (ЄС) правовим регулюванням відносин у банківській системі України, необхідність збереження банківських традицій країн, які входять у англосаксонську та центральноєвропейську правові системи. Порівняльно-правовий метод вплинув на розробку подальшого вдосконалення механізму зближення банківського законодавства України з законодавством європейських країн, міжнародних норм і стандартів у сфері банківської діяльності, при їх порівнянні з принципами і стандартами, які закріплені в українському законодавстві і вживаються у банківській практиці.
Системно-структурний метод допоміг проаналізувати структуру банківської системи, з урахуванням факторів, що впливають на функціонування її складових елементів. Функціональний метод допоміг виявити основні властивості і призначення гармонізації банківського законодавства України із законодавством ЄС, що регулює аналогічні відносини.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших робіт в Україні, в якій комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено проблеми організації та функціонування банківської системи України та головних країн з розвиненою ринковою економікою, які належать до різних правових систем – англосаксонської та центральноєвропейської, сформульоване авторське бачення шляхів вирішення деяких проблем банківської системи України, виходячи зі світової практики. У результаті здійсненого дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що мають наукову новизну та виносяться на захист:
уперше:
здійснено систематизацію банківського законодавства як частини фінансового. Банківське законодавство включає в себе нормативно-правові акти різної юридичної сили, що додає труднощів використання їх у правозастосовній практиці. Обґрунтовано необхідність їх систематизації і навіть кодифікації. Оскільки фінансові відносини є багатогранними, Фінансовий кодекс скласти поки що неможливо, а Банківський кодекс, як і Податковий, скласти необхідно. І прикладом для цього є Білорусія;
сформульовано загальнотеоретичні правові визначення державного управління банківською системою та визначення регулювання банківською системою з боку Національного банку України;
доведено, що комерційні банки, контролюючи готівковий обіг, установлюючи для своїх клієнтів ліміт залишку готівки коштів у касах, здійснюють владні повноваження від імені держави, беручи участь в управлінні фінансами, оскільки ця діяльність має загальнообов’язковий характер;
сформульоване авторське бачення банківських операцій як сукупності взаємопов’язаних, юридично обумовлених, систематичних дій спеціальних суб’єктів (банків), наділених особливою правоздатністю, відповідно до установчих документів і наданої Національним банком ліцензії з дотриманням установлених правил, стандартів та нормативів, об’єктом яких можуть виступати кошти, цінні папери, дорогоцінні метали та каміння тощо, і які здійснюються на підставі укладеного договору та у відповідності до чинного законодавства та нормативних актів НБУ;
аргументовано доцільність внесення суттєвого доповнення до Закону України „Про Національний банк” про те, що єдину державну грошову політику Національний банк розробляє і проводить у взаємодії з Кабінетом Міністрів України, адже це не грошова чи грошово-кредитна політика Національного банку, а державна. Необхідно внести ясність у те, який же орган Національного банку (Рада чи Правління) розробляє і подає документ, який необхідно затвердити, на нашу думку, Верховною Радою у формі закону;
внесено пропозицію про перегляд статей банківського законодавства про дворівневу банківську систему України. Законодавство визначає існування в Україні дворівневої банківської системи. Як у всіх державах на першому рівні їх емісійні, Центральні (в Україні Національний) банки, а на другому – комерційні банки різних форм власності і організаційно-правової будови. Державні банки, існування яких визнає Закон України „Про банки і банківську діяльність”, за формою власності, за порядком створення не можуть прирівнюватися до комерційних банків. Тому обґрунтовано і внесено пропозиції щодо перегляду місця державних банків у банківській системі України;
запропоновано необхідність внесення до нормативно-правового акта Уряду переліку кредитних установ, у формуванні капіталів яких може брати участь Національний банк України. Питання про можливість (при необхідності) збільшувати чи зменшувати частки участі зарубіжних банків, на участь у яких була дана згода Кабінету Міністрів, також повинна вирішуватися за згодою Уряду України;
в українській правовій літературі за архівними джерелами колишньої Галичини та Буковини досліджено розвиток ощадної справи в Західній та Східній Україні, що дало можливість зробити висновок про те, що на території України розвиток ощадної справи поклав початок зародженню кредитної системи;
поставлено питання про розробку єдиного закону про розрахунки, в якому повинна регламентуватися взаємодія готівкового і безготівкового обороту;
запропоновано встановити допустимі в практиці форми безготівкових розрахунків, які застосовуються у міжнародній практиці, і процесуальні правила їх проведення;
по-новому сформульовано основну функцію Національного банку України. Особливість правового статусу центрального банку України обумовлена Конституцією, в якій закріплено основну функцію Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці України, а отже і купівельної спроможності на споживчому ринку. Національний банк відповідає не тільки за стабільність національної валюти, а й за стабільність споживчих цін, оскільки це надзвичайно важливо для підвищення життєвого рівня. Отже, основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності національної валюти та забезпечення цінової стабільності в державі;
пропонується розглядати банківський нагляд як елемент фінансово-правового статусу Національного банку й особливий вид державного управління в галузі фінансів, яке виконується Національним банком по відношенню до кредитних установ щодо виконання ними законодавчих приписів, при регулюванні банківської діяльності і застосуванні до них заходів впливу;
внесено пропозицію про підвищення рівня правового регулювання правил готівкового обігу, оскільки це питання загальнодержавного значення, що відображує специфічну державну монополію, яка забезпечує єдність грошової системи. Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку – забезпеченість стабільності грошової одиниці, але неповне регулювання відносин, пов’язаних із використанням готівки. Частина 2 ст. 92 Конституції передбачила, що виключно законами встановлюється статус національної валюти та статус іноземних валют на території України. Отже, правила готівкового обігу повинні визначатися законами;
запропоновано створити державне відомство для нагляду за діяльністю Національного банку України. Банківська система України будується в основному на зразок Німеччини та Франції і є дворівневою. У цих країнах верхній рівень складається з центрального банку та наглядово-контрольного органу держави. Уявляється доцільним створити і в Україні державне відомство для нагляду за діяльністю Національного банку України;
дістали подальшого розвитку:
поняття банківських правовідносин з пріоритетом фінансово-правового регулювання, але за участю адміністративно-правових та цивільно-правових норм, які регулюють договірні відносини;
дослідження методів регулювання банківської діяльності. Визначено, що імперативний метод фінансово-правового регулювання банківської діяльності є методом, функціональним призначенням якого є забезпечення принципу публічності цих відносин, а диспозитивний метод при регулюванні відносин між комерційним банком і його клієнтурою несе на собі завжди відбиток імперативного, оскільки клієнт ніколи не може виставити своїх вимог перед кредитором-банком, крім того, що за своїм волевиявленням обирає собі банк і може відмовитися від послуг банку, якщо йому не підійдуть умови;
дослідження імперативного методу фінансово-правового регулювання банківської діяльності. Визначено будову імперативного методу, яка складається з обов’язків суб’єктів банківських правовідносин та заборони діяти проти приписаної нормою поведінки;
обґрунтовано авторську позицію щодо:
правового режиму банківської таємниці, як основної гарантії захисту прав інтересів клієнтів банків, які відкривають рахунки у комерційних банках, на яких віддзеркалюються всі операції, які вони здійснюють. Самозахистом порушених прав клієнтів банків при розголошенні даних, якими скористувалися їх суперники, є здійснення управомоченим суб’єктом банківських правовідносин дозволених законом дій, скерованих на охорону як публічних, так і особистих прав клієнтів. Є доцільним внесення до майбутнього закону про повноваження Президента України положення про право Президента застосовувати владні дії до порушників законодавства про дотримання банківської таємниці;
закріплення у фінансовому законодавстві в цілому, і в банківському, як у його складовій частині, фінансово-правової відповідальності як самостійного виду правової відповідальності, яка наступає за різні порушення фінансової дисципліни – порядок кредитування і розрахунків, нецільове використання кредитних ресурсів. Санкції за порушення фінансової дисципліни в банківській діяльності через їхню економічну необґрунтованість виявляються неефективними, вони майже не взаємопов’язані із санкціями адміністративно-правовими і цивільно-правовими, і це, як зазначалося вченими, тягне за собою невиконання фінансово-правової відповідальності превентивної та компенсаційної функцій;
необхідності обов’язкового державного регулювання діяльності органів банківської системи, яке зводиться не тільки до регламентації державою за допомогою прийнятих правових норм, а й дає можливість Національному банку України як самоуправляючій системі, виконуючи законодавство і надані йому владні повноваження, проводити банківське регулювання, нагляд, здійснювати нормотворчість;
превалюючої імперативності метода фінансово-правового регулювання, що дозволяє і робить необхідним використовувати цей метод Національному банку України при регулюванні діяльності банків другого рівня незалежно від їх форми власності;
положення про подвійну правову природу Національного банку; і хоча Конституція України не включає Національний банк України до органів виконавчої влади, повноваження, що надані йому законодавством, не можна не віднести до компетенції органів виконавчої влади з особливим статусом, хоча деякі сучасні дослідники вважають, що господарюючі суб’єкти можна було вважати органами державного управління тільки за існуванням системи влади з адміністративно-командними методами управління;
скоординованої, відображуючої реальні потреби економічного і соціального процесу правової бази, яка є обов’язковою умовою формування і нормального функціонування організації банківської системи, оскільки в умовах ринкової економіки зростає регулююча роль держави, а її головним знаряддям є право.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається актуальністю і новизною проблем, які розглядаються в ньому, а також шляхів їх вирішення. Результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – при визначенні основних напрямів розвитку наукових досліджень, проблем банківського законодавства і практики його застосування;
у правотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства, акти якого регулюють складні відносини, що виникають з банківської діяльності, і повинні враховувати досвід правового регулювання аналогічних відносин у країнах ЄС; при складанні проекту Банківського кодексу, можлива структура якого дається в дисертації і при роботі над яким необхідна імплементація в українську правову систему європейських правових стандартів з обов’язковим збереженням національних традицій;
у правозастосовній діяльності – для поліпшення порядку формування та виконання основних завдань банківських установ при кредитуванні, розрахунках, здійсненні контролю за банківською діяльністю;
у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників та підручників.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено:
у нормотворчу діяльність: при підготовці Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Закону „Про внесення змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України; довідка підтвердження від 26.03.2008 р. № 20-50-150);
у правозастосовну практику: діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист підтвердження від 01.04.2008 р. № 39/05-VІ); діяльності ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” (довідка підтвердження від 19.03.2008 р. № 001-03/1487); діяльності ВАТ „Державний ощадний банк України ” (довідка підтвердження від 19.03.2008 р. № 01-2297);
у навчальний процес: для подальшого наукового дослідження фінансових, адміністративних, конституційних, цивільних правовідносин, правового статусу учасників відносин у сфері банківської діяльності; при викладання лекційних курсів „Фінансове право", „Банківське право", „Податкове право" в Одеській національній юридичній академії (Чернівецький навчальний центр) та інших вищих навчальних закладів; при підготовці навчально-методичних матеріалів із зазначених курсів для студентів юридичного факультету; для здійснення керівництва дипломними і магістерськими роботами.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто, всі результати цієї роботи, сформульовані в ній висновки, положення та рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора і мають повністю самостійний характер. В індивідуальній монографії та наукових статтях викладено всі концептуальні положення дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертації опубліковані у монографії та наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, тезисах і виступах на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, навчально-методичних посібниках та інших виданнях. Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції „Развитие финансового права в условиях рынка в XXI веке” (вересень 2004 р., м. Москва); першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2004” ( листопад 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасний соціокультурний простір – 2004” (грудень 2004 р., м. Київ); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (грудень 2004 р., м. Дніпропетровськ); VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта – 2005” (лютий 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (червень – липень 2005 р., м. Запоріжжя); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2005” (червень 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії” (вересень 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу „Изменяющаяся правовая система России в условиях современного социально-экономического развития” (жовтень 2006 р., м. Ростов–на-Дону); Міжнародній науково-практичній конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” (листопад 2006 р., м. Миколаїв); Міжнародному „круглому столі” Законодавчі дефініції в праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні і практичні проблеми (вересень 2006 р., м. Чернівці); Першій Міжнародній науково-практичній конференції „Научная индустрия европейского континента – 2006” (грудень 2006 р., м. Дніпропетровськ); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Образование и наука без границ – 2006” (грудень 2006 р., м. Дніпропетровськ); Науково-практичній конференції „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (грудень 2006 р., м. Київ); ХІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2007 р., м. Львів); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи” (травень 2007 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції „Современные проблемы теории налогового права (The Modern Problems of Tax Law Theory)” (вересень 2007 р., м. Вороніж); II Міжнародній науково-практичній конференції „Правовая политика Российской Федерации в условиях современного социально-экономического развития” (жовтень 2007 р., м. Туапсе); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (листопад 2007 р., м. Ірпінь).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 49 наукових публікаціях, одна з яких – одноосібна монографія (загальним обсягом 16,28 ум. друк. арк.), 28 статях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; а також двадцяти публікаціях, серед яких статті, надруковані в наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, семінарів та засідань тематичних „круглих столів”:
1. Латковська Т.А. Фінансово-правові питання формування центральних та дер

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений у дисертації теоретичний аналіз дозволяє автору зробити деякі найбільш загальні висновки, сформулювати узагальнені теоретичні положення і практичні рекомендації щодо фінансово-правового регулювання організації та функціонування банківської системи України, порівнюючи банківську систему України з банківськими системами зарубіжних країн.
До основних теоретичних висновків дисертаційного дослідження можна віднести такі:
1. Перспективним та обґрунтованим вважаємо прийняття Банківського кодексу України, який би відображав оптимальний варіант узагальнення та систематизації банківського законодавства та виступав би діючим механізмом ліквідації множини актів. Правова система України повинна створюватися не як сукупність розрізнених актів, а як науково обґрунтована та взаємоузгоджена система кодифікаційних актів, які повинні бути базою, основою системи законодавства країни. Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої, базуючої на науковому фундаменті системи нормативних актів, забезпечуючи оптимальну скоординованість між діючими нормами. Інтенсивний розвиток нормативного масиву створює більше можливостей для прогалин, неузгодженостей та протиріч і діючому регулюванні. Автор пропонує наступну структуру Банківського кодексу України.
Загальна частина
Розділ І. Основні засади банківської діяльності
Глава 1. Основні положення. (Відносини, що регулюються банківським законодавством. Банківське законодавство України. Основи грошово-кредитної політики України. Суб’єкти та учасники банківських правовідносин. Національний банк України. Державний банк. Банк. Об’єкти банківських правовідносин).
Глава 2. Банківська діяльність. (Поняття банківської діяльності. Принципи банківської діяльності. Поняття банківської операції. Види банківських операцій).
Глава 3. Державне регулювання діяльності банків. (Взаємовідносини банків з державою. Взаємовідносини між банками та іншими фінансовими установами. Взаємовідносини банків з юридичними та фізичними особами. Право банків на судовий захист своїх порушених прав та законних інтересів).
Розділ ІІ. Національний банк України
Глава 4. Правовий статус, мета та функції Національного банку. (Національний банк – центральний банк держави. Організаційно-правова форма Національного банку. Мета діяльності. Економічна самостійність. Основна функція. Інші функції).
Глава 5. Особливості функціонування Національного банку України. (Нормативно-правові акти. Статутний капітал. Взаємодія Національного банку з Президентом. Взаємодія Національного банку з Верховною Радою. Взаємодія Національного банку з Кабінетом Міністрів. Гарантії невтручання. Надання кредитів державі).
Глава 6. Операції Національного банку України. (Види операцій Національного банку. Участь у міжнародних організаціях).
Глава 7. Структура та органи управління Національного банку України. (Структура Національного банку. Органи управління Національного банку. Повноваження Ради Національного банку. Склад та формування Ради Національного банку. Порядок роботи Ради Національного банку. Голова Ради Національного банку. Повноваження Правління Національного банку. Склад Правління Національного банку. Порядок роботи Правління Національного банку. Обов’язки та повноваження Голови Національного банку. Службовці Національного банку. Статус філій).
Розділ ІІІ. Державний банк
Глава 8. Правовий статус, мета та функції державного банку. (Поняття державного банку. Мета та предмет діяльності державного банку. Права державного банку. Статут державного банку. Статутний капітал, фонди та резерви державного банку. Види діяльності державного банку. Контроль, ревізія та аудит діяльності державного банку. Припинення діяльності державного банку).
Глава 9. Структура та органи управління державним банком. (Порядок формування державного банку. Наглядова рада – вищий орган управління державного банку. Повноваження наглядової ради банку. Повноваження правління державного банку. Захист інтересів клієнтів).
Розділ ІV. Банки
Глава 10. Правовий статус, мета та функції банку. (Поняття банку. Організаційно-правова форма банків. Статут банку. Статутний фонд банку. Державна реєстрація. Порядок відкриття філій та представництв. Ліцензування банківських операцій. Реорганізація та ліквідація банку).
Розділ V. Відповідальність суб’єктів та учасників банківських правовідносин
Особлива частина
Розділ VІІ. Активні банківські операції
Розділ VІІІ. Пасивні банківські операції
Розділ ІХ. Розрахунки
2. Вважаємо за необхідне утворити державне відомство для нагляду за діяльністю Національного банку України. Таке відомство повинно підпорядковуватися вказівкам та службовому нагляду міністра фінансів. Право на призначення голови державного відомства нагляду відповідно до пропозицій Президента з урахуванням вказівок Кабінету Міністрів надати Верховній Раді. Отже, на верхньому рівні банківської системи повинні діяти два самостійних суб’єкта: Національний банк та державне відомство нагляду за банківською діяльністю, повноваження яких з виконання завдань та функцій цього рівня, необхідно розподілити таким чином, щоб уникнути можливості монопольного безконтрольного управління банківською системою з боку будь-якого органу.
3. Банківська система, виступаючи складовою фінансової системи держави, тісно пов’язана з відносинами, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Забезпечення єдності фінансово-правових аспектів регулювання відносин із приводу акумуляції, розподілу та використання фондів коштів виключає виділення в рамках фінансового права нових галузей. Якісне оновлення фінансово-правових інститутів, які передбачають цілісне регулювання тільки в рамках галузі, дозволяє стверджувати, що фінансове право увійшло в систему права як самостійна правова галузь, яка виступає складним динамічним утворенням, що функціонує в період бурхливого розвитку. Банківська діяльність виступає предметом фінансово-правового регулювання, але при цьому частина банківських відносин регулюється і цивільно-правовими нормами. У систему же фінансового права увійдуть норми публічного характеру, що регулюють банківську діяльність. Досліджуючи складові фінансового права необхідно виділяти сукупність норм, що охоплюють публічне регулювання відносин, пов’язаних із рухом публічних фондів коштів при здійсненні банківської діяльності.
4. При переході від планової до ринкової економіки дедалі більшого значення набувають методи економічного управління, а економічне управління – це управління за допомогою грошей. Кошти складають основу економіки будь-якої країни, однак при вирішенні питань публічно-правового регулювання їх не можна розглядати тільки з позиції цивільного права, оскільки грошовий обіг у цілому регулюється швидше з публічно-правових позицій, ніж із метою захисту приватних інтересів. Навіть вступаючи у приватно-правові відносини, банки обмежені владними розпорядженнями держави. Отже, при регулюванні банківської діяльності поєднуються елементи як приватного, так і публічного права, з переважанням характерних рис останнього, оскільки воно в більшій мірі пов’язане зі специфікою загальних, державних, ніж зі сферою індивідуальних, приватних інтересів.
5. Банківська система являє собою внутрішньо організовану цілісність, в якій елементи пов’язані одним з одним і об’єднані на підставі загального принципу – забезпечення функціонування діяльності цієї системи. Банківська система це складний, цілісний, структурний, динамічний, організований, саморегульований, взаємопов’язаний та функціонуючий господарський організм. Банківська система складається з Національного банку України як конституційного органу; державних банків; акціонерних банків; кооперативних банків; філій та представництв іноземних банків.
6. Банківська діяльність – це особливий вид господарської діяльності, що систематично здійснюється спеціальними суб’єктами (банками) на підставі ліцензії (дозволу) НБУ, спрямованої на здійснення банківських операцій та надання банківських послуг, функціонування та розвиток банківської системи, реалізацію грошово-кредитної політики держави.
7. Банківськими угодами можна вважати дії, що спрямовані на досягнення правового результату – на виникнення, зміну і припинення банківських правовідносин. Банківські послуги – це професійна діяльність банку, спрямована на задоволення потреб клієнта при проведенні банківських операцій з метою отримання прибутку.
8. Банківські операції – це сукупність взаємопов’язаних, юридично зумовлених, систематичних дій, які здійснюються спеціальними суб’єктами (банками), наділеними особливою правоздатністю, відповідно до установчих документів і наданої Національним банком ліцензії з дотриманням установлених правил, стандартів та нормативів, об’єктом яких можуть виступати гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та каміння тощо і які здійснюються на підставі укладеного договору та відповідно до чинного законодавства і нормативних актів Національного банку України.
9. Банківська системи України значною мірою близька до банківських систем країн центральноєвропейської системи права. Серед відмітних рис банківських систем країн центральноєвропейської системи права необхідно виділити: історію виникнення банківських установ; особливе значення законів у системі джерел банківського права; яскраво виражену особливість переплетіння норм публічного і приватного характеру; найпоширенішим джерелом банківського права виступають підзаконні акти; наявність локальної нормотворчості. Більш подібна банківська система України банківським системам Франції та Німеччини. Франція, як і Україна, є державою зі змішаною формою правління; за формою державного устрою і Україна, і Франція є унітарними державами, яким властиві єдина Конституція у країні, єдина система вищих органів державної влади, єдина система законодавства. Стосовно Німеччини, то хоча цій країні властивий федеративний устрій, однак банківська система Німеччини, подібно українській, має імперське минуле. Після поразки у другій світовій війні країна практично заново, на нових умовах, створювала, як і Україна, свою банківську систему. Крім того, вищеназвані держави демонструють дворівневий рівень побудови банківської системи з існуванням єдиного центрального банку в країні, який здійснює свої функції незалежно від органів державної влади.
10. Центральний банк відіграє велику роль у фінансовій діяльності держави. Фінансово-правовий статус центрального банку розкриває його правове положення у фінансових правовідносинах за його участю. Фінансово-правова компетенція центрального банку наділяє його статусом широкого кола фінансових правовідносин, серед яких бюджетні, податкові, кредитні, валютні, контрольно-наглядові.
11. Конституційно-правовий статус центрального банку являє собою правове положення такого банку в конституційних правовідносинах за його участю, зміст якого виражений сукупністю конституційних прав та обов’язків, спрямованих на виконання покладених перед ним завдань та функцій. Конституційно-правовий статус центральних банків включає такі елементи: елемент стабільності, елемент незалежності, елемент контрольності. Стабільність та незалежність виступають як два важливі взаємодоповнюючі один одного елементи. Стабільна грошова одиниця можлива тільки при незалежному центральному банку. Однак незалежність не передбачає безконтрольність.
12. Функції центральних банків упродовж історії існування такого інституту банківської системи ускладнюються, змінюються та доповнюються, однак всі вони тісно взаємопов’язані й у сукупності є невід’ємними складовими статусу національного центрального банку та зумовлюють поєднання в його компетенції одночасно комерційних і державно-владних повноважень. Основні (базові) функції національного центрального банку тим чи іншим чином пов’язані з його особливою відповідальністю за політичну стабільність у країні. Вважаємо, що під функціями центрального банку необхідно розуміти основні прояви властивостей його діяльності, які законодавчо відрізняють центральний банк від інших банків. Функції центрального банку визначаються, з одного боку, його положенням як особливого органу державного управління (та взаємовідносинами з органами законодавчої, виконавчої влади та главою держави), а з другого – особливостями побудови банківської системи та місця центрального банку в ній. Така система побудови функцій вимагає їх взаємного доповнення та відсутність будь-яких суперечностей.
13. Особливість правового статусу центрального банку України обумовлена Конституцією, в якій закріплено основну функцію Національного банку – забезпечення стабільності грошової одиниці України. Вважаємо, що основною функцією Національного банку України є також забезпечення цінової стабільності в державі. Серед важливих завдань центрального банку виступає встановлення грошової маси в такому розмірі, щоб вона, з одного боку, стимулювала зростання економіки, а з іншого – не призводила до інфляційних процесів. Тому пропонуємо і в статті 99 Конституції України, і в статті 6 Закону „Про Національний банк України” основну функцію Національного банку України „забезпечення стабільності грошової одиниці” замінити на „забезпечення стабільності грошової одиниці та цінової стабільності в державі”.
14. Сьогодні в Україні діють два державні банки: відкрите акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України” та відкрите акціонерне товариство „Державний Ощадний банк України”, які законодавством України віднесені до другого рівня банківської системи. На думку автора, банківські установи з державною формою власності, необхідно виділити із сукупності елементів банківської системи, які включаються до другого рівня такої системи. Державні банки, існування яких визнає Закон „Про банки і банківську діяльність” не можуть прирівнюватися до комерційних банків за типом власності, за формою заснування, за способом затвердження статуту, за характером заснування, за формою державної реєстрації, за характером створення.
15. Особливість місця Укрексімбанку в банківській системі визначена тим, що на такий банк відповідно до Статуту та інших нормативно-правових актів покладено виконання деяких специфічних завдань, які, на наш погляд, можна доручити лише державному банку, а саме: залучення зовнішніх і внутрішніх кредитних ресурсів та інвестицій в економіку України, насамперед у її пріоритетні галузі; фінансування та гарантування експортно-імпортних операцій підприємств; співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими, неурядовими організаціями та кредитно-фінансовими установами іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України; здійснення комплексу заходів щодо фінансування інвестиційних проектів, у тому числі за рахунок бюджетних і позичкових коштів. Особливість місця Ощадного банку в банківській системі визначена тим, що це єдина спеціалізована державна банківська установа, яка має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян.
16. Різноманітні за своєю правовою природою джерела банківського права перебувають між собою в структурних та функціональних взаємозв’язках і утворюють систему джерел банківського права. Джерела банківського права являють собою систему його зовнішніх форм, яка складається з правових норм, що регулюють відносини в процесі розвитку банківської системи України. До основних джерел банківського права слід віднести: Конституцію України; закони (загальні та спеціальні); підзаконні нормативно-правові акти, які містять норми банківського права (це постанови Верховної Ради, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, правові акти Національного банку України); міжнародні правові акти.
17. З метою формування гармонійної системи джерел банківського права та уникнення юридичних конфліктів між її структурними елементами доцільним є прийняття спеціального закону про нормативно-правові акти, що регулюють сферу банківської діяльності. Узагалі на законодавчому рівні необхідно прийняти Закон про нормативно-правові акти, в якому нормативно визначити поняття „джерело права”, систему джерел права, їх субординацію та порядок вирішення юридичних конфліктів між різними джерелами права. Вважаємо, що законодавчі акти повинні регулювати не тільки правові засади діяльності банківських установ (Закон „Про Національний банк України” та Закон „Про банки і банківську діяльність”), а й окремі аспекти банківської діяльності та діяльності різних елементів банківської системи.
18. Єдину державну грошово-кредитну політику, яка являє собою комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на досягнення економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу Національний банк розробляє і проводить у взаємодії з Кабінетом Міністрів України, адже це не грошова чи грошово-кредитна політика Національного банку, а державна. Виходячи зі значення грошово-кредитної політики для існування держави, забезпечення її суверенітету, узгодженості з державним бюджетом та прогнозом соціально-економічного розвитку, слід було б, на нашу думку, такий важливий документ як Основи грошово-кредитної політики затверджувати Законом.
19. Державне регулювання банківської діяльності – це галузь публічно-правового впливу, мета якого полягає у сприянні вирішенню загальнодержавних завдань. Об’єктом державного регулювання банківської діяльності є відносини, які виникають у процесі утворення, ліквідації Національним банком України банків, філій і представництв іноземних банків в Україні, а також здійснення ними банківських операцій та інших видів банківської діяльності. У широкому розумінні державне регулювання це: законодавче встановлення певного режиму різних видів банківської діяльності і забезпечення його здійснення заходами державного примусу; захист прав і інтересів усіх учасників цих відносин, як банків, так і їх клієнтів; управлінський вплив здійснюється економічними заходами без втручання в оперативну діяльність як банків, так і господарюючих суб’єктів, що регулюються державою. У вузькому розумінні регулювання – це засіб керівного впливу на організаційно не підпорядковані керуючому органу об’єкти.
20. Фінансово-правове регулювання відносин, які виникають із банківської діяльності, здійснюється в Україні у таких формах: нормотворчості, коли закони і нормативно-правові акти Національного банку України встановлюють порядок державної реєстрації кредитних організацій, порядок ліцензування і здійснення банківської діяльності (операцій) і порядок здійснення банківського нагляду і контролю; реєстрації конкретних кредитних організацій, надання дозволів на залучення іноземного капіталу при створенні комерційних банків в Україні, відкриття філій і представництв іноземних банків і кредитних організацій; здійснення грошово-кредитного регулювання шляхом установлення обов’язкових економічних нормативів у законах та нормативно-правових актах; здійснення державного контролю і нагляду за банківською діяльністю; прийняття судами рішень з питань банківської діяльності.
21. У сфері державного регулювання банківської діяльності є специфіка, оскільки суб’єкти і об’єкти регулювання мають особливий статус, існує два види державного регулювання: зовнішнє – з боку органів законодавчої і виконавчої влади шляхом видання нормативно-правових актів; внутрішнє – яке здійснюється Національним банком України як елементом дворівневої банківської системи України шляхом прийняття нормативно-правових, індивідуально-правових актів, оскільки Національний банк є органом державного управління, наділеним особливими повноваженнями і незалежного від інших органів державного управління.
22. З метою підвищення рівня правового регулювання правил готівкового обігу, оскільки це питання загальнодержавного значення, що відображує специфічну державну монополію, яка забезпечує єдність грошової системи, необхідно правила готівкового обігу визначати законами.
23. Національний банк України є основним органом валютного контролю, завданням якого виступає забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Валютний контроль – це одна з функцій державного управління, тому він сприяє виявленню порушень приписів держави у валютних відносинах. Валютний контроль являє собою сукупність державних заходів, скерованих на дотримання державних інтересів у валютних правовідносинах. Оскільки держава може забезпечити дотримання умов і порядку проведення валютних операцій головним чином шляхом проведення контролю і притягнення за порушення своїх приписів порушників, то закони про валютне регулювання повинні поєднуватися із законами про валютний контроль. Вважаємо, що на законодавчому рівні необхідно прийняти акт про валютне регулювання і валютний контроль.
24. Якщо контроль може бути як державним, так і недержавним, то нагляд здійснюється тільки державними органами. Тільки суверенітет держави і функції, надані законом його органам, дозволяють їм, не маючи відносин підпорядкування, оцінювати діяльність піднаглядової особи з точки зору законності. Банківський нагляд виступає елементом фінансово-правового статусу Національного банку й особливим видом державного управління в галузі фінансів, яке виконується Національним банком по відношенню до кредитних установ, щодо виконання ними законодавчих приписів, при регулюванні банківської діяльності.
25. Ураховуючи неоднорідність відносин, які виникають у сфері банківської діяльності, для їх регулювання застосовуються два різні методи. Імперативний метод фінансово-правового регулювання банківської діяльності є методом, функціональним призначенням якого є забезпечення принципу публічності цих відносин, а диспозитивний метод при регулюванні відносин між комерційним банком і його клієнтурою несе на собі завжди відбиток імперативного, оскільки клієнт ніколи не може виставити своїх вимог перед кредитором-банком, крім того, що за своїм волевиявленням обирає собі банк і може відмовитися від послуг банку, якщо йому не підійдуть умови. До основних рис імперативного методу відносяться: формування та використання правовідносин за принципом „команда – виконання”. Суб’єкт, який приймає обов’язкові рішення (наприклад, центральний банк), не пов’язаний згодою сторони, якій вони адресовані (інші банки). Цю рису прийнято розглядати як нерівність учасників правовідносин, підпорядкованість один одному; суб’єкти правовідносин, які виконують владні, управлінські та інші функції, діють у межах наданих їм повноважень; обов’язковість виконання приписів, щодо яких погодження між сторонами не передбачено; заборона діяти проти приписаної нормою поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Характеристика джерела Найменування джерела
Монографії:
один, два або
три автори
1. Абалкин А.И. Банковская система России. – М.: Дека, 1995. – 763 с.
2. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979. – 152 с.
3. Агарков М.М. Основы банкового пра¬ва: Курс лекций. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994. – 350 с.
4. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.
5. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. – Х., 2000. – 520 с.
6. Административное право Украины / Под общ. ред. С.В. Кивалова. –Х.:Одиссей, 2005. – 880 с.
7. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). – Х., 2001. – 288 с.
8. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.
9. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія.– К.: КНЕУ, 2002. – 276 с.
10. Алексеев С.С. Избранное. – М.: Статут, 2003. – 480 с.
11. Алексеев С.С. Право собственности. Проблемы теории / С.С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007. – 240 с.
12. Алексеев С.С. Государство и право. – М.: ТК Велби, Проспект, 2007. – 152 с.
13. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права. – М.: Юрид. лит., 1979.
14. Алеексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
15. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
16. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
17. Алексеева Д.Г., Пыхтин С.В., Хоменко Е.Г. Банковское право: Учеб. Пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – 525 с.
18. Алисов Е.А. Финансовое право: Учеб. пособ. – Харьков: Эспада, 1999. – 240 с.
19. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине: Монография. – Х.: Консум, 1998. – 142 с.
20. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.:Зерцало, 2000. – 672 с.
21. Аникин А.В. Защита банковских вкладчиков. Российские проблемы в свете мирового опыта. – М.: Дело, 1997. – 144 с.
22. Антонов Н.Г. Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. – М.: АО Финстатинформ, 1995. – 270 с.
23. Арах М. Европейский Союз. Видение политического объединения. – М.: Экономика, 1998. – 447 с.
24. Арефа Н.И. Устав Государственного банка. – СПб., 1994.
25. Атаманчук Г.В. Государственное управление - организационно-функциональные вопросы. – М.: Экономика, 2000. – 302 с.
26. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
27. Атлас М.С. Национализация банков в СССР. – М.: Госфиниздат, 1948. – 216 с.
28. Атлас М.С. Кредитная реформа в СССР / Под ред. В.П.Дьяченко. – М.: Госфиниздат, 1952. – 228 с.
29. Афанасьев В.Г. Общество: система, познание и управление. – М., 1981. – 432 с.
30. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Ученик. – М.: НОРМА, 1999. – 784 с.
31. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Ученик. – 6-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2007. – 784 с.
32. Банки и банковское дело / Под ред. И.Т. Балабанова. – СПб.: Питер, 2003. – 304 с.
33. Банки и банковские операции / Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 471 с.
34. Банки и банковские операции / Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2003. – 380 с.
35. Банки и небанковские кредитные организации и их операции / Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Вузовский учебник, 2005. – 491 с.
36. Банковское дело / Под ред. Ю.А. Бабичевой. – М.: Экономика, 1999. – 397 с.
37. Банковское дело / Под ред. Е.Ф. Жукова, Н.Д. Эриашвили. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Единство, 2006. – 575 с.
38. Банковское дело: Ученик / Под ред. д.э.н., проф. Г.Г. Коробовой. – М.: Экономистъ, 2005. – 751 с.
39. Банковское дело / Под. ред. О.И. Лаврушина. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 432 с.
40. Банковское законодательство: Учебник / Под ред. Е.Ф. Жукова – М.: Вузовский учебник, 2006. – 270 с.
41. Банковское право: Учеб. пособие / Отв.ред. А.А. Травкин. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – 459 с.
42. Банковский портфель-2 (Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста) / Отв.ред. Коробов Ю.И., Рубин Ю.Б., Солдаткин В.И. – М.: Соминтек, 1994. – 752 с.
43. Батырев В.М. Денежное обращение в СССР. – М.: Госфиниздат, 1959. – 380 с.
44. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. – М.: БЕК, 1993. – 624 с.
45. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. – М.: НОРМА, 2000. – 640 с.
46. Бахрах Д.Н. Действие норм права во времени: теория, законодательство, судебная практика. – М.: Норма, 2004. – 224 с.
47. Бахрах Д.Н. Очерки теории российского права. – М.: Норма, 2008. – 288 с.
48. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
49. Безклубий І.А. Банківські правочини: Монографія. – К.: Ін Юре, 2007. – 456 с.
50. Бекерська Д.А. Фінансове право в Україні. – Одеса: Юрид. лит., 2005. – 124 с.
51. Белов В.А. Банковское право России: теория, законодательство, практика: Юридические очерки. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 2000. – 359 с.
52. Белугин Ю.М. Сберегательное дело. – М.: Финансы и статистика , 1985. – 246 с.
53. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юристъ, 1995. – 205 с.
54. Белявский Н.Н.Сберегательные кассы. (Социально-экономическое значение сберегательных касс, иностранное законодательство, исторический очерк и современная постановка сберегательного строя в России). – С.- П.: Паровая скоропечатня И.А. Богельмана, 1896. – 216 с.
55. Берталанфи Л. Общая теория систем. – М.: Прогресс, 1969.
56. Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
57. Блауберг И.В. Проблемы целостности и системный подход. – М.: Эдиториал УРСС, 1997. – 448 с.
58. Блауберг И.В. Проблема целостности в марксистской философии. – М.: Высшая школа, 1963. – 98 с.
59. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
60. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1994. – 124 с.
61. Брагинский М.И. Сделки: понятие, виды и формы. – М.: АО Центр деловой информации еженедельника „Экономика и жизнь”, 1995.
62. Варламова М.А., Круглякова Ю.А. Финансы, денежное обращение и кредит. – М., 2005. – 263 с.
63. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 324 с.
64. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
65. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
66. Вешкин Ю.Г., Авагян Г.Л. Банковские системы зарубежных стран: Курс лекций. – М.: Экономистъ, 2004. – 400 с.
67. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 397 с.
68. Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Із праць історико-філософської секції НТШ. – Нью-Йорк: Товариство Української кооперації,1964. – 624 с.
69. Витрук Н.В. Конституционное правосудие: Судебное конституционное право и процесс. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 383 с.
70. Витрук Н.В. Конституционное правосудие: Судебное конституционное право и процесс. – М.: Юристъ, 2005. – 526 с.
71. Вишневский А.А. Банковское право Англии. – М.: Статут, 2000. – 300 с.
72. Вишневский А.А. Банковское право Европейского Союза: Учебное пособие. – М.: Статут, 2000. – 388 с.
73. Власов В.А., Студеникин С.С. Советское административное право. – М.: Госюриздат, 1959. – 535 с.
74. Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Советское финансовое право: Учеб. пособие. – К.: Вища школа, 1983. – 240 с.
75. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
76. Воронова Л.К. Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве. – К.: Вища школа, 1988. – 216 с.
77. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических ВУЗов и факультетов. – Харьков: Легас, 2003. – 360 с.
78. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П. Российское административное право. – М.: Норма-Инфра М, 1998. – 622 с.
79. Гаджиев ГА. Защита основных экономических прав и свобод предпринимателей за рубежом и в Российской Федерации (опыт сравнительного исследования). – М.: Манускрипт, 1995. – 231 с.
80. Галицкая С.В. Деньги. Кредит. Финансы: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 496 с.
81. Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – 336 с.
82. Гейвандов Я.А. Банковская деятельность в России: проблемы государственного регулирования. СПб. – М., 1997.
83. Гейвандов Я.А. Центральный банк Российской Федерации: юридический статус, оргпанизация, функции, полномочия. – М.: Московский независимый ин-т международного права, 1997. – 208 с.
84. Гейвандов Я.А. Социальные и правовые основы банковской системы Российской Федерации. – М.: Аванта +, 2003. – 496 с.
85. Голубев А.К. Русские банки. Справочные и статистические сведения о всех действующих в России государственных, частных и общественных кредитных учреждениях. – С.-П.: Лештуковская паровая скоропечатня Н.О. Яблонского, 1899.
86. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. – М.: НКЮ СССР, 1940. – 415 с.
87. Горбунова О.Н. Совершенствование финансово-правовых институтов в современных условиях перестройки управления народным хозяйством. – М., 1988.
88. Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовый мониторинг. – М.: 2003. – 158 с.
89. Горина С.А., Козьменко С.М. Банковская система и экономика: реструктуризация на фоне глобализации. – М.: МАКС Пресс, 2001. – 324с.
90. Государственные трудовые сберегательные кассы. – М., 1923.
91. Грачева М.В. Банковская система в развитых странах: некоторые проблемы цифровых технологий. – М.: Ось-89, 2006. – 96 с.
92. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право : Учебное пособие. – 2-е изд., пер. и доп. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
93. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право : Учебное пособие. – 2-е изд., пер., испр. и доп. – М.: Новый Юрист, 1998. – 240 с.
94. Гроші та кредит : Підручник / За ред. проф. Б.С.Івасіва.– Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
95. Гроші, банки та кредит.: Навчальний посібник /За ред. Б.Л.Луціва. – 2-ге вид., перероб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.
96. Гуреев П.П., Лазарев Л.В. Регламент Верховного Совета СССР. – М.: Юрид. лит., 1981. – 142 с.
97. Гуревич И.С. Очерки советского банковского права. – Л.: ЛГУ, 1959. – 129 с.
98. Гурова Т.В. Источники российского права. Автореф. дис. … канд. юр. наук. – Саратов, 1998. – 27 с.
99. Гурьев А.Н. Очерк развития кредитных учреждений в России. – СПб.: Типо-лит. „Якорь”, 1904. – 250 с.
100. Денежное обращение и кредит при капитализме: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 365 с.
101. Денисов А.И. Теория государства и права. – М., 1948. – 532 с.
102. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. засл. деят. науки РФ, д.э.н., проф. О.И. Лаврушина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2005. – 560 с.
103. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
104. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
105. Дмитриев Ю.А., Мухачев И.В. Понятие, предмет и метод конституционного права Российской Федерации – от исторических истоков к современности. – М., 1998.
106. Договор о Европейском Союзе. – М.: Право,1994. – 246 с.
107. Дорохин С.В. Деление права на публичное и частное: конституционно-правовой аспект / С.В.Дорохин. – М.: Волтерс Клівер,2006. – 136 с.
108. Дьяченко В.П. Денежное обращение и кредитная политика Союза ССР за 20 лет. – М.: Госфиниздат, 1939.
109. Євграфова Є.П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід): Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 184 с.
110. Еремеева Г.Ф., Ткаченко Г.С. Основы сберегательного дела. – М.: Финансы, 1976. – 144 с.
111. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право: Учебн. пособие. – М.: Форум – Инфра-М, 1998. – 264 с.
112. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2004. – 480 с.
113. Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебн. пособие. — М.: БЕК, 1994. – 360 с.
114. Ефимова Л.Г. Банковские сделки: право и практика. Монография. – М.: НИМП, 2001. – 654 с.
115. Ефимова Г. Развитие сберегательного дела в СССР. – М., 1958. – 125 с.
116. Жарковская Е.П. Банковское дело: Курс лекций / Е.П. Жарковская, И.О. Арендс. – 4-е изд., стер. – М.: Омега - Л, 2006. – 400 с.
117. Экономика: Учебник / Под ред. А.С. Булатова. – М.: БЕК, 1995. – 632 с.
118. Эриашвили Н.Д. Банковское право: Учебник для вузов.- 2-е изд., перераб. И доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2000. – 471 с.
119. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации. – М.: Теис, 1995. – 170 с.
120. Живалов В.Н. Финансовая система России: эффективность, устойчивость коммерческих банков. – М.: Экономика, 1999. – 428 с.
121. Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2002. – 222 с.
122. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 240 с.
123. Значение щадничо-позичкових кас системи Райфайзена. – Чернівці. – 1911. – 106 с.
124. Иеринг Р. Борьба за право. – СПб.: Изд. И. Юровского, 1895. – 96 с.
125. Иванов В.В. Общая теория договора: Монографія. – М.: Юристъ, 2006. – 238 с.
126. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
127. История финансового законодательства России: Учебное пособие. Серия «Экономика и управление». – Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: МарТ, 2003. – 256 с.
128. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М.: Наука, 1972. – 191 с.
129. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.
130. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 256 с.
131. Карасев