АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ :

Краткое описание

З М І С Т

В С Т У П……………………………………………………………..………3
Розділ 1. Комунальна власність як об’єкт
адміністративно-правової охорони та
організаційні заходи щодо її зберігання……………………... 11

1.1.Поняття адміністративно-правової охорони
комунальної власності…………………………………………..11

1.2. Проблеми управління формуванням
комунальної власності……………………………………….…21

1.3.Органи місцевого самоврядування як
суб’єкти управління комунальною власністю………………..34

1.4.Особливості комунальної власності
як об’єкту адміністративно-правової охорони………………. . 50

1.5.Адміністративно-правове регулювання
організації безпосередньої фізичної
охорони майна комунальної власності …………………..……57
Висновки до першого розділу…………………………………..……….. 69

Розділ 2. Адміністративна відповідальність за посягання
на комунальну власність та особливий
правовий режим майна, що знаходиться в
цих відносинах…………………………………………….…….. 75

2.1.Питання адміністративної відповідальності
за розкрадання комунального майна………………………….…75

2.2. Адміністративна відповідальність за порушення
права комунальної власності на землю…………………………89

2.3. Адміністративна відповідальність за порушення
правового режиму комунальної власності на предмети,
виключені з вільного цивільного обігу..…………………..… 112
Висновки до другого розділу………………………………………..…… 168
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………… …..….. 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..….. 178

В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Адміністративна реформа на територіальному рівні передбачає розширення повноважень місцевого самоврядування, зміцнення територіальних громад, покращення добробуту громадян України через тісне спілкування їх за схемою громадянин – орган, установа (організація) місцевого самоврядування з метою отримання соціальних та інших послуг. Як зазначав Президент України В.А. Ющенко, нині територіальні громади, місцеві ради не мають ні важелів, ні стимулів для розвитку регіональної економіки. Ефективність місцевого самоврядування вимірюється наявністю у громади достатнього місцевого бюджету, а також ефективно працюючої комунальної власності. “Нація, яка дбає про своє майбутнє, повинна підтримати сільську громаду, дати їй економічні важелі і фінансові ресурси” . Серед цих економічних важелів, безумовно, знаходиться і майно комунальної власності, яке громада може використовувати для підтримання життєдіяльності міста, селища чи села. Однак формування комунальної власності потребує відповідного захисту від протиправних посягань. Адже, як відомо, територіальні громади мають у своїй власності і землю, і майно, і об’єкти незавершеного будівництва, і підприємства та організації з переробки сільськогосподарської продукції тощо, в той же час були непоодинокі випадки, коли комунальна власність, особливо земельні ділянки в межах великих міст та їх пригородів, незаконно відчужувались. Ці матеріальні цінності повинні не тільки ефективно використовуватись, але і надійно охоронятись.
Одним із видів правової охорони є адміністративно-правова охорона комунальної власності, заходи щодо якої ще недостатньо досліджені в
юридичній літературі.
Проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності вивчалися лише вузькофрагментарно, в основному в роботах із суміжною тематикою В.Б. Аверьянова, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.М. Марчука, А.П. Клюшніченка, Є.В. Курінного, В.І. Курило, І.Л. Бородіна, О.І. Никитенка, Л.О. Нікітіної, Н.Р. Ніжник, І.М. Пахомова, О.С. Мірошниченко, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.П. Угровецького, О.І. Харитонової, О.М. Якуби та деяких інших вчених. На рівні докторської дисертації у 1991 році І.П. Голосніченком були досліджені питання щодо попередження корисливих правопорушень засобами адміністративного права, у 1996 році О.І. Нікітенко підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему “Адміністративно-правовий захист власності в Україні”, вже в поточному році О.С. Мірошніченко захистила дисертацію з питань адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин в Україні. Ці автори зачіпали дослідження методів і форм охорони власності взагалі. Однак комунальна власність має особливості як у своєму формуванні, так і такі, що впливають на вибір адекватних їм засобів адміністративно-правової охорони.
На рівні теоретичних досліджень не з’ясовані повною мірою рівень достатності адміністративно-правового регулювання відносин захисту, порядку формування і використання комунальної власності та застосування заходів щодо її забезпечення. Не досліджений у належному обсязі зміст діяльності органів, що забезпечують правопорядок у зазначеній сфері щодо припинення адміністративних правопорушень законодавства, яке регулює відносини комунальної власності.
Вищезгадані обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, впровадження результатів якого сприятиме усуненню прогалин у науковій розробці проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Національного транспортного університету, загальної теми наукового дослідження Кафедри конституційного та адміністративного права цього університету “Розвиток конституційного та адміністративного права в період демократизації суспільних відносин” (державний реєстраційний номер 0105V003949).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних проблем, чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність адміністративно-правових заходів охорони комунальної власності, зміст адміністративної відповідальності за посягання на комунальну власність і правовий режим майна цього виду власності, виявити прогалини в адміністративно-правовому регулюванні його охорони, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання та порядку застосування правоохоронних норм у цій сфері.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
на основі аналізу правоохоронних адміністративних відносин та особливостей об’єкту регулювання визначити поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
проаналізувати проблеми формування комунальної власності та запропонувати основні напрями їх вирішення;
визначити роль територіальної громади та органів місцевого самоврядування як суб’єктів управління комунальною власністю;
охарактеризувати особливості комунальної власності як об’єкту адміністративно-правової охорони;
показати нові форми організації безпосередньої фізичної охорони майна комунальної власності;
поставити проблеми адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна та показати шляхи їхнього законодавчого вирішення;
дати характеристику адміністративній відповідальності за порушення права комунальної власності на землю; здійснити аналіз відносин адміністративної відповідальності за порушення правового режиму
комунальної власності на предмети, виключені з вільного цивільного обігу.
Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у сфері адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Предмет дослідження складають організаційні заходи та заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою охорони комунальної власності.
Методи дослідження. У процесі аналізу дослідження проблем, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Для аналізу відносин комунальної власності як об’єкта адміністративно-правової охорони, визначення її поняття використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення місцевого самоврядування в Україні, його органів як суб’єктів управління комунальною власністю; системний підхід як загальнонауковий метод використовувався для визначення проблемних питань та стану захищеності майна комунальної власності нормами законодавства про адміністративну відповідальність (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів адміністративних проступків, які посягають на відносини комунальної власності. Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовувалися для виділення кола заходів організаційного та примусового характеру, що потребують законодавчого регулювання (підрозділи 1.2, 1.5, 2.1 – 2.3); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства про захист комунальної власності, адміністративної відповідальності за порушення цих відносин.
Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регламентують відносини у сфері регулювання прав комунальної власності та її адміністративно-правової охорони. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо комунальної власності, вивчення 76 справ про адміністративні правопорушення (62 – про дрібне розкрадання і 10 – про посягання на земельні відносини, 4 – інших), опитування 420 громадян, мешканців міст Києва й Одеси, 121 працівник охорони та 102 керівника підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративно-правової охорони комунальної власності. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновано здобувачем особисто. Основні із них такі:
Уперше:
сформульовано поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, показано її через правові відносини, пов’язані з формуванням майна комунальної власності, запобіжними заходами і заходами примусу до порушників права комунальної власності;
обгрунтовано висновок щодо тотожного визначення і передбачення в різних законодавчих актах комунальної власності;
висунуто положення про необхідність підвищення юридичної сили норм адміністративного права, які регулюють порядок обігу майна комунальної власності з особливим режимом;
показано способи формування комунальної власності (законодавче встановлення права комунальної власності на конкретне майно; передача державою майнових прав певній громаді; діяльність місцевих господарств щодо створення нового майна комунальної власності; передача у комунальну власність майна судом);
зроблено висновок про доцільність законодавчого передбачення проведення місцевих референдумів в разі існування намірів відчуження майна комунальної власності, запровадження адміністративного договору для безвідплатного відчуження цього виду майна;
доказана необхідність делегування контрольних повноважень щодо використання об’єктів, які переважно забезпечують життєдіяльність певних мікрорайонів квартальним, вуличним чи сільським комітетам відповідних місцевих рад, закріпивши дане положення в Законі України “Про органи самоорганізації населення”;
визначені особливості об’єктів комунальної власності, які обумовлені відповідними властивостями, пов’язаними зі здатністю задовольняти інтереси територіальної громади, спільністю інтересів на районному та обласному рівнях окремих членів територіальної громади;
виявлено прогалину в правовому регулюванні захисту майна комунальної власності від дрібних розкрадань;
сформульовано пропозиції щодо віднесення до складу адміністративного проступку, передбаченого ст.51 КУпАП відкритого заволодіння майном комунальної власності в невеликих розмірах;
Дістали подальшого розвитку:
обгрунтування виявлених прогалин в законодавчому регулюванні органів і служб, які повинні здійснювати охорону комунального майна (державної служби охорони, міліції місцевого самоврядування, недержавних охоронних організацій);
висновок про послаблення в Україні на даний час боротьби правоохоронних органів із дрібними розкраданнями;
докази, що не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, передбачені нормами адміністративно-деліктного законодавства, пропозиції щодо усунення цієї прогалини.
Уточнено юридичну характеристику адміністративних правопорушень, які посягають на комунальну власність або встановлений законодавством режим її функціонування.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для розвитку теорії адміністративного права, зокрема її загальної частини щодо визначення поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
у сфері правотворчості – окремі положення дисертації можуть бути корисними при розробці змін і доповнень до чинних адміністративно-правових актів, розробки проекту нового Кодексу України про адміністративні правопорушення;
у правозастосовчій практиці – є можливість використати ці напрацювання для здійснення реформування місцевого самоврядування і адміністративно-територіальної реформи в цілому. Відповідні розробки, що є в дисертації, можна використати для кваліфікації правопорушень при притягненні до відповідальності за посягання на комунальну власність;
у навчальному процесі – положення дисертації можна використати для викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася за розділами і в цілому на засіданні Кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету. Результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (м. Київ, 6-7 лютого 2004 р.), науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету Національного транспортного університету (Київ, 13 квітня 2005 р.), ІУ національній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта: 20 – 22 травня 2005 р.).
Основні положення, матеріали та висновки були викладені у 5 публікаціях автора, 4 з яких опубліковані у наукових журналах, що є фаховими виданнями з юридичних наук.
Структура й обсяг дисертації зумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 177 сторінок (до списку використаних джерел). Кількість використаних джерел складає 158 найменувань і займає 16 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Адміністративно-правова охорона комунальної власності – це правові відносини, що характеризуються достатністю механізму адміністративно-правового регулювання, його основного елементу – норм цієї галузі права, та їх ефективною реалізацією в організаційній сфері формування майна комунальної власності, в запобіжних заходах і заходах примусу до порушників права комунальної власності.
2. Питання адміністративно правової охорони комунальної власності у великій мірі залежить від правильного законодавчого визначення даного виду власності, а також суб’єктів правовідносин, що є носіями прав і обов’язків володіння, користування та розпорядження комунальним майном.
3. Місцеве самоврядування не може бути сильним без наявності комунальної власності і це закріплено у міжнародних конвенціях і угодах, які Україна підписала ще до прийняття Конституції. Тому став необхідним надійний механізм управління формуванням комунальної власності в нашій країні.
4. Для уточнення правового регулювання комунальної власності, визнання її як окремого виду власності необхідно в Закон України “Про власність” внести деякі зміни і доповнення, а саме: п.4 ст. 2 слід уточнити, передбачивши в ньому комунальну форму власності. Зі ст. 31 цього закону, яка розкриває зміст державної власності, потрібно виключити слова “комунальна власність”, та викласти її в такій редакції: “До державної власності в Україні належать загальнодержавна власність і майнові права держави щодо об’єктів, розташованих в адміністративно-територіальних одиницях”.
5. Способами формування комунальної власності зараз є законодавче встановлення права комунальної власності на конкретне майно передача державою майнових прав певній громаді, діяльність місцевих господарств щодо створення нового майна комунальної власності, передача у комунальну власність майна судом (наприклад, безхазяйної речі).
6. Для відчуження майна комунальної власності і забезпечення інтересів громади доцільно проводити місцеві референдуми, причому така передача повинна бути безкоштовною лише у чітко визначених державою випадках.
7. Необхідно в законодавстві передбачити, що безвідплатна передача комунальної власності здійснюється за адміністративним договором і встановити порядок його підписання з одного боку представником органу, уповноваженим на управління державним майном, а з другого – повноважним представником виконавчого органу відповідної ради.
8. Від імені громади вирішувати питання управління комунальною власністю в межах визначених законом та на рівні своїх повноважень від імені територіальних громад вправі місцеві ради всіх рівнів та їх виконкоми, органи самоорганізації населення, а також відповідно Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” столичні функції м. Києва – місцеві державні адміністрації цього міста та районів у місті.
9. Органи місцевого самоврядування управляють власністю від імені і на користь територіальної громади. Вони уповноважуються громадою на виконання таких функцій. В даній системі немає простої супідрядності. Механізм дії суб’єктів управління створений законодавцем таким чином, що кожен із суб’єктів різного рівня має окремо визначені функції і компетенцію і таким чином діє у спосіб, визначений законодавцем, а також його дії залежать від об’єкта управління, об’єкта комунальної власності.
10. Об’єкти комунальної власності мають відповідні властивості, вони здатні задовольняти інтереси територіальної громади, спільні інтереси на районному та обласному рівнях, інтереси спільноти, що проживає в певному мікрорайоні і навіть окремих членів територіальної громади.
11. До повноважень сільських, селищних, міських рад потрібно передати функції управління тими об’єктами комунальної власності, які забезпечують потреби мешканців відповідного населеного пункту. Є певні об’єкти, які забезпечують інтереси і потреби переважно відповідної частини жителів населеного пункту, але перебувають на балансі органу місцевого самоврядування даного села селища чи міста. Думається, що відносно таких об’єктів контрольні функції щодо їх використання доцільно було б закріпити в Законі України “Про органи самоорганізації населення”, виконання яких зобов’язані були б делегувати вуличним, квартальним, сільським комітетам відповідні місцеві ради.
12. Особливості майна комунальної власності, як об’єкта адміністративного правопорушення виявляються у ході його класифікації. В залежності від правового режиму майно поділяється на майно, що знаходиться у вільному цивільному обігові, обмежене в цивільному обігові і виключене із цивільного обігу. На об’єкти власності, що знаходяться у вільному цивільному обігові, не розповсюджуються які б то не було обмеження. Йому кореспондує загальний режим адміністративно-правової охорони. Майну обмеженому у цивільному обігові належать такі особливості як особливий режим відчуження і придбання, необхідність контролю за його зберіганням і транспортуванням тощо. Режим майна вилученого із цивільного обігу полягає в забороні будь якого цивільного обігу даного майна.
13. Необхідно на законодавчому рівні урегулювати діяльність Державної служби охорони при МВС України, встановити при цьому форми і методи її діяльності, позбавивши її невластивих Департаменту ДСО функцій – ліцензування охоронної діяльності, оскільки ця служба є конкурентом недержавних охоронних організацій залишення їй повноважень щодо ліцензування охоронної діяльності суперечить принципу неупередженості при здійсненні ліцензування. Виконання даної функції треба покласти на спецпідрозділ МВС.
14. Для економного витрачання коштів на охорону комунального майна з одночасним посиленням безпосередньої фізичної його охорони у розпорядженні органів місцевого самоврядування мають бути різні можливості щодо її організації. Необхідно законодавчо передбачити створення міліції місцевого самоврядування із можливими підрозділами охорони майна. Причому не міліцію, яка створюється за ст. 7-1 Закону України “Про міліцію”, майже без всяких повноважень органів місцевого самоврядування і розширеною компетенцією щодо неї органів внутрішніх справ, а дійову, підпорядковану місцевим радам і їх виконавчим органам, заінтересовану в забезпеченні інтересів громади.
15. Для передачі під охорону майна комунальної власності іншим недержавним охоронним організаціям треба створити необхідну законодавчу базу, з метою чіткого встановлення прав і обов’язків служби недержавної охорони і суб’єкта правовідносин, майно якого підлягає охороні. Для цього потрібно розробити і прийняти Закон України “Про недержавну охоронну діяльність”.
16. Держава, як гарант місцевого самоврядування зобов’язана встановити відповідний правовий режим існування комунальної власності у тому числі адміністративно-правовий режим її охорони.
Ст. 51 КУпПА не передбачає відповідальності за крадіжку майна комунальної власності. Однак, як показує адміністративно-юрисдикційна практика, при вчинені дрібних крадіжок майна із об’єктів, які перебувають
у власності територіальних громад, вони притягуються до відповідальності саме за цією статтею. З чого випливає необхідність уже зараз внести зміни в статтю 51 КУпАП, назву якої треба викласти в наступній редакції “Дрібне розкрадання державного, комунального або колективного майна”. В гіпотезах норм, передбачених частиною першою та другою вказаної статті потрібно також після слова “державного” вставити слово “комунального”. В диспозиції норми, передбаченої частиною третьою статті 51 КУпАП, потрібно також після слова “державного” вставити слово “комунального”. Такі зміни призведуть до зрівняння адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання майна всіх видів власності і дотримання закладеного в Конституції України принципу рівності суб’єктів права власності перед законом.
17. В випадках відкритого заволодіння майном комунальної власності в незначних розмірах такі діяння за чинним законодавством повинні кваліфікуватися як злочини. Але на практиці нерідко суди притягують винних за таке до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП. І дійсно, матеріали практики показують, що не дивлячись на формальні ознаки злочину, діяння не є суспільно небезпечними. Це дає підстави зробити висновок про необхідність законодавчого віднесення таких діянь до розряду адміністративних проступків.
18. Не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, захищені нормами адміністративно-деліктного законодавства і як змістовно, так і редакційно диспозиція статті 211 Земельного кодексу України де визначені діяння за які встановлюється відповідальність і гіпотези відповідних статей КУпАП не завжди співпадають.
19. Необхідно підняти рівень юридичної сили норм, що регулюють відносини обігу окремих видів майна, на які розповсюджується дозвільна система. Необхідно прийняти закони України “Про дозвільну
систему”, “Про зброю”, Про обіг в Україні побутових піротехнічних засобів”.
Пропонуємо повернутися до інституту адміністративної преюдиції в кримінальному праві остільки вона має профілактичний характер. Це дасть також змогу застосовувати адміністративну відповідальність за діяння, які передбачаються як в нормах адміністративного, так і в нормах кримінального законодавства.

СПСИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. К.: Преса України. – 1977. – 68 с.
2. Перша Конституція України Пилипа Орлика. 1710 р. \\ NAU – 8.4.0.0
3. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. \\ Урядовий кур’єр. – 1999. – 14 січня.
4. Європейська хартія місцевого самоврядування. Страсбург. 15 жовтня 1985 р. // Збірка договорів Ради Європи. – Парламентське видавництво. – К.: 2000.
5. Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30 вересня 1957 р.: Закон України “Про приєднання до Європейської Угоди про міжнародні перевезення небезпечних вантажів” (ДОПНВ) \\ Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 13. – Ст.. – 116.
6. Декларація прав людини від 10 грудня 1949 р. \\ Док. ООН \ PES \ 217 A. Декларация о принципах местного самоуправления в государствах-участниках Содружества. (29 октября 1994 года // Информационный бюллетень Межпарламентной Ассамблеи государств-участников Содружества Независимых Государств. – 19895. - № 6. С. 85-89.
7. Водний кодекс України. \\ Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 24. – Ст. 189.
8. Земельний кодекс України. \\ Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. \\ Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984 – додаток до 51. – Ст. 1122.
10. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 - ІІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 21. – Ст. 920.
11. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. \\ Відомості Верховної Ради України. – 1961. - № 2. – Ст. 14.
12. Цивільний кодекс України \\ Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44 . – Ст. 356.
13. Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування: Закон УРСР від 7 грудня 1990 р. № 553-ХІІ \\ Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 2. – Ст. 5.
14. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 р.№ 1286 - ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 33. – Ст.443.
15. Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”: Закон України від 19 червня 1992 № 2481 - ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст.515.
16. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163 – ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. 1992. № 24. – Ст. 348;
17. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) Закон України: від 6 березня 1992 р. № 2171 – ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України № 24 – Ст. 350.
18. Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України від 18 вересня 1992 р. № 2623 – ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 24. – Ст. 352.
19. Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 3 лютого 1993 р. № 2977-ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 1993. № 15. – Ст. 131.
20. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ \\ Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 52. - Ст. 490.
21. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4004 – ХІІ \\Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 27. – Ст.218.
22. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 15 лютого 1995 р. в редакції від 8 липня 1999 р. № 863 – ХІУ \\ Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №. 36. - Ст. 317.
23. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280\97 – ВР \\ Відомості Верховної Ради. 1997. – № 24. – Ст. 170.
24. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 14 січня 1998 р. № 14\98 – ВР \\ Відомості Верховної Ради . 1998. - № 3-4. – Ст.15.
25. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 3 березня 1998 р. № 147\98 – ВР \\ Відомості Верховної Ради України. 1998. - № 34. – ст. 228.
26. Про відходи: Закон України від 15 березня 1998 р. № 178\98 – ВР \\ Відомості Верховної Ради України. – 1988. - № 36. – Ст. 218.
27. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999 р. № 401 – ХІУ \\ Відомості Верховної Ради. 1999. - № 11. – Ст. 79
28. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586 – ХІУ // Відомості Верховної Ради України. 1999.- № 20-21. – Ст.190
29. Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1644 – ІІІ \\Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 13. – Ст.116.
30. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775 – ІІІ \\ Відомості Верховної Ради України. –2000. - № 36. – Ст. 299.
31. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493 - ІІІ \\ Відомості Верховної Ради України. 2001. - №26. - Ст. 1151.
32. Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”: Закон України від 1 липня 2001 р. № 4101 – ІІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 49. – Ст.259.

33. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 р. № 2625 – ІІІ \\ Відомості Верховної Ради України. – 2001- №48. – Ст.254.
34. Про державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 27 листопада 2003 р. № 1344 – ІУ \\ Відомості Верховної Ради України. – 2003 - № 17. – Ст. 250.
35. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. № 889-УІ \\ Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 37. – Ст. 308.
36. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 16 грудня 2004 р. № 2247 – ІУ \\ Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 4. – Ст. 106.
37. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 р. № 29/2001 \\ Урядовий кур’єр. - 2001, 25 січня.
38. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 року \\ Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №. 35. - Ст. 517.
39. Про внесення змін і доповнень до постанови Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна”: Постанова Верховної Ради України від 24 січня 1995 р. \\ Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №. 5. - Ст. 33.
40. Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 331.
41. Про затвердження Порядку обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 року \\ ЗП України. 1992. - № 7. – Ст. 174; 1994. - № 8. – Ст.206.
42. Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р., № 576 \\ ЗП України. – 1992. - № 33. – Ст.1552; Офіційний вісник України. - 1999. - № 8. – Ст. 297; 1999 - № 30. – Ст. 1526. 2000. - № 36.
43. Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р., № 576 \\ Наказ МВС України від 14 листопада 1992 р. № 625 “Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р., № 576 “Про затвердження Положення про дозвільну систему”.
44. Положення про порядок ведення державного земельного кадастру: постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15. \\ Урядовий кур’єр. 1993. 14 січня.
45. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 7 вересня 1993 р. № 706.
46. Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 \\ ЗП України. – 1994. - № 2. – Ст. 31.
47. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 \\ ЗП України. – 1994. - № 2. – Ст. 31.
48. Про порядок передачі державного майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 627 \\ ЗП України. – 1996. - № 14. Ст. 377
49. Про передачу майна військових містечок, що перебуває у державній власності, до комунальної власності місцевих органів самоврядування: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 1996 р. № 1281 \\ Бюлетень про приватизацію. 1997. - № 6.
50. Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру: постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. № 1355 \\ Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 11657\1999.
51. Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним: постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 \\ Офіційний вісник України. 1998. - № 34. – Ст. 1280
52. Про затвердження переліку органів ліцензування: постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 \\ Урядовий кур”єр. – 2000. – 7 грудня.
53. Про правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 \\ Офіційний вісник України. - 2001.- № 41. – Ст. 1852.
54. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1086 // Офіційний вісник України. – 2003. – Ст. 1476.
55. Про практику застосування судами України законодавтва у справах про розкрадання державного або колективного майна: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р. № 7.
56. Про передачу будівлі у м. Вінниці з комунальної у державну власність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 65 – р. \\ БД НАУ Експерт (версія 016).
57. Умови і правила здійснення підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовленню і реалізації спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів, створенню та утриманню стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів і штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів \\ Наказ МВС України 18 жовтня 1993 р. № 643.
58. Про затвердження Положення про визначення вартості об”єктів приватизації з урахуванням їхньої потенційної прибутковості: наказ Фонду державного майна України, Міністерства статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27 лютого 1995 року № 216\40\30\63.
59. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21 грудня 1998 р. № 387 \\ Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 6872 \ 1999.
60. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів \\ Наказ МВС України № 622 від 21 серпня 1998 р.
61. Умови і правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних, майстерень виготовлення печаток і штампів: наказ МВС України від 11 січня 1999 р. № 17.
62. Про внесення змін і доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України N 622 від 21.08.98: наказ МВС України від 13 квітня 1999 р.
63. Наказ МВС України від 26 червня 2002 р. № 615.
64. Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні: наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30 серпня 2002 р. № 498 \\ Офіційний вісник України. – 2002. - № 40. – Ст. 1842.
65. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації: наказ МНС України від 29 січня 2003 р. № 368 \\ Офіційний вісник України . – 2003. – Ст. 2856.
66. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів: наказ МНС України від 6 листопада 2003 р. № 425 \\ Офіційний вісник України. – 2003. - № 52. – Ст. 2857.
67. Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів: наказ МВС України від 23 грудня 2003 р. № 1649 \\ Офіційний вісник України. – 2004.- № 15, додаткова інформ., Офіційний вісник України 2004. - № 9. Ст. 552.
68. Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні: наказ МНС України від 9 жовтня 2004 р. № 126 \\ Офіційний вісник України. – 2004. - № 45. – Ст. 2984.
69. Про організацію службової діяльності цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України: наказ МВС України від 25 листопада 2003 р. \\ Офіційний вісник України. – 2004. - № 28. – Ст. 1916.
70. Про організацію службової діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України: наказ МВС України 25.11.2003 № 1433 \\ Офіційний вісник України. – 2004. - № 22. – Ст. 1520.
71. Про затвердження Ліцензійних умов з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян: наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і МВС України від 14 грудня 2004 р. № 145\1501 \\Офіційний вісник України. – 2005. - № 1. – Ст. 46.
72. Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15 \\ Офіційний вісник України. – 2005. – № 8. – Ст. 455.
73. Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва: рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 р. № 208\1642 “ \\ Хрещатик. – 2002. – 9 липн.
74. Про розмежування земель державної і комунальної власності, встановлення і зміни меж районів, міст, селищ, сіл: рішення Київської обласної ради 12 червня 2002 р. № 022 – 02 – ХХ1У.
75. Лист Прибережно-експлуатаційного об’єднання Київського району в РВ ОГУ УМВС України в Одеській області від 24 жовтня 2000 р. за № 155.
76. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления, К.: “Наукова думка”, 1979. – 150 с.
77. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник .\ За заг. ред. Проф.І.П. Голосніченка. – К.: КІВС. – 2002 – 141 с.
78. Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування. Матеріали Першої національної науково-теоретичної конференції. 18-21 червня 1998 р. в м. Яремче Івано-Франківської області. – С.11, 42-44, 56.
79. Адміністративне право України. Під ред. акад. С.В. Ківалова. О.: “Юридична література”. – 2003. – 896 с.
80. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Т 1. Загальна частина \ Ред. колегія: Аверьянов (голова). К.: Вид. “Юридична думка”. 2004. – 584 с.
81. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 230 с.
82. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. За ред. Проф. І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондратьєва – К.: Українська академія внутрішніх справ. – 1995. – 179 с.
83. Адміністративне право України [Підручник для юридичних вузів і факультетів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право – 2000. – 520 с.
84. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература. – 1966. – 316 с.
85. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: “Статут”. – 1999. – 320 с.
86. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – Т.2. – М.: Юридическая литература. – 1982. – 360 с.
87. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. – М.: Издательство: ЗЕРКАЛО, 1997.- 640 с.
88. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини \\ Правова держава. Щорічник наукових праць. К.: 1998. – Вип. 9. – С. 3 –10.
89. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине. Одесса: “Юридическая литература”, 2003. – 248 с.
90. Баймуратов М.О. Захист прав людини як члена територіальної громади \\ Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 13-14. Одеса. “Юрид.літ.” 2002. – С. 56-58.
91. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 680 с.
92. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій.- Х.: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого.- 1996.-280 с.
93. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. К.: Атіка. – 2000. – 304 с.
94. Боброва Д.В., Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Підопригора О.А. та ін. Цивільне право: підручник. - К.: Вентурі, 1997. – 480 с.
95. Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого та регіонального самоврядування в Україні \\ Актуальні проблеми управління територіями в Україні. – К.: 1993. – С.49–52.
96. Виконавча влада і адміністративне право.\ За заг. ред . В.Б. Аверьянова. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”. – 2002. – С. 49
97. Вишняков В.Г. Совершенствование аппарата управления на современном этапе \\ Советское государство и право. 1966. - № 1. – 278 с.
98. Герасименко Е.С. Питання реформувань інституту адміністративної відповідальності. Автореф. канд. дис. К.: 2000. – 21 с.
99. Голосниченко И.П. Административно-правовые аспекты организации и деятельности вневедомственной охраны системы органов внутренних дел. Дис. Канд. юр. наук. К.: КВШ МВД СССР. 1980. – 206 с.
100. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища школа. 1991. – 207 с.
101. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття. К.: МАУП. 1998. – 52 с.
102. Голосніченко І.П. Визначення об”єкту правового регулювання Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування (місцеву міліцію) \\ Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні. К.: ГО “Товариство науковців по сприянню муніципальній реформі”. – 2000. – С. 21-24.
103. Гегель Г. Соч.: Т.8. – М.-Л., 1935. – С.20
104. Гончарук С.Т. Административная ответственность за мелкое хищение государственного или общественного имущества. Автореф. канд. дис. Одесса. – 1989. – 16 с.
105. Горбик О.А. Вікові тенденції й самоврядування міст середньовічної України\\ Актуальні проблеми розвитку міст та місцевого самоврядування (історія і сучасність). – Рівне. – 1993 – С. 13.
106. Гражданское право Украины. Х.: Одиссей. – 2004. - С. 208.
107. Державне управління: теорія і практика / За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
108. Денчук Р. Проблеми управління формуванням комунальною власністю // Юридична Україна. – 2004. - № 11(23). – С.70-71.
109. Денчук Р. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти управління комунальною власністю \\ Юридична Україна. – 2005. - № 3(27) – С. 64-68.
110. Денчук Р. Питання адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна \\ Юридична Україна. – 2005. - № 4(28) – С. 20-22.
111. Збірник нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим. 2004. - № 1. – 112 с.
112. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. М.: “Юридическая литература”. – 1973. – 192 с.
113. Исламов Т.М. Крах Австро-Венгрии и судьбы средней Европы \\ Россия и современный мир. – М.: 1995. – С. 67.
114. Медвидчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організовувати в Україні \\ Урядовий кур’єр. – 1995. – 28 грудня.
115. Кидрук Ю.В. Проблеми створення та діяльності місцевої міліції в Україні (адміністративно-правові та організаційні аспекти). Автореф. дис. канд. юрид. наук. К.: УАВС. – 1995. – 18 с.
116. Ковальський М.П.Привілеї (“листи”) на магдебургське право містам України в книгах руської (Волинської) метрики 16-17 ст. \\ Актуальні проблеми розвитку міст та місцевого самоврядування. – Рівне. – 1993. – С.90-96.
117. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях Научно-практический комментарий. К.: Изд. Украина. – 1991. – 624 с.
118. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях Научно-практический комментарий. Х.: “Одиссей”. – 2000. – 1008 с.
119. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. Часть 1. – М.: МГУ. – 1966. – 159 с.
120. Колпаков В.К. Адміністративне право України.. – К.: Юрінком Інтер. 1999. – 736 с.
121. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 528 с.
122. Конституційні акти України. 1917 – 1920 . Невідомі Конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка. – 1992. – С. 280.
123. Королюк В., Горбунова О. Утвердження ефективного місцевого самоврядування – зміцнення базових демократичних засад. – Голос України 2005. – 27 квітня.
124. Курило В.І. Організаційно правові засади надання охоронних послуг. Автореф. дис. канд. юрид. наук. Ірпінь.: Академія ДПС У. – 2003 – 20 с.
125. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України. Дніпропетр.: Юрид. Акад. МВС України. – “Ліра ЛТД” - 2004. – 340 С.
126. Курінний Є. Комунальне управління: ознаки, принципи, поняття // Право України. 2003. - № 12. – С. 25 – 29.
127. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: - “Форум”. – 2001. – 942 с.
128. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Спеціальний випуск. К.: Юрінком – 1994. – 862 с.
129. Не розподіл влади, а гармонізація управління. З виступу Президента України на всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування 26 квітня 2005 р. \\ Урядовий кур’єр. 2005. – 29 квітня.
130. Никифорак М.В. Буковина в Державно-правовій системі Австрії. 1774-1918 рр. – Чернівці. – Рута. 2004. – 280 с.
131. Никитенко О.І. Адміністративно-правовий захист власності в Україні. Дис. Канд. юрид. наук. К.: 1996. – 182 с.
132. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Проф. Г.А. Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448 С.
133. Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні. – К.: 1988. – 126 с.
134. Проект Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування” 20 с.
135. Реформа заради простої людини. – Урядовий кур”єр. – 27 квітня.
136. Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности советской милицией. Автореф. канд. дис. М.: 1969. – 16 с.
137. Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности. М.: “Юрид. Лит.” - 1975. – 168 с.
138. Руда Н.І. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми правового регулювання \\ Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: 1997. – Вип. 6. – С. 64-66.
139. Сачаво А.Г. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України. Автореф. дис. канд. юр. наук. – К.: НАВСУ. - 2004. – С. 12.
140. Серьогіна С.Г. Структурні та компетенційні проблеми організації місцевого самоврядування в Україні. \\ Державне будівництво та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. Випуск 1. С. 106-118.
141. Советское административное право \ Под ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит. – 1990. – 576 с.
142. Советское уголовное право. Общая часть. Под ред. Н.А. Беляева и М.И.Комарова. “Юрид. Лит.” - 1977. – 544 с.
143. Словарь русского языка. Т.Ш. М.: “Русский язык” – 1987. – 750 с.
144. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики / Право України. 1999. №9. С.6-8.
145. Стенограма науково-практичного семінару “Організаційно-правові проблеми створення та діяльності муніципальної міліції в Україні”. К.: 27-28 січня 2000 р. – С. 40-86.
146. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. М.: 1998. – 798 с. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: БЕК. – 496 с.
147. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. – М.: “Наука”. – 1978. – 178 с.
148. Уголовное право Украины. Общая часть. Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. Харьков.- “Право”. – 1999. – 400 с.
149. Угровецький О.П. Організаційно-правові засади охоронної діяльності державної служби охорони при МВС України. Автореф. дис. канд. юрид. наук. Х.: НУВС. – 2004 – 23 с.
150. Фелик В.І. Реформування служб органів внутрішніх справ, що здійснюють адміністративну діяльність. Дис. канд. юрид. наук. К.: НАВСУ. – 2003. – 188 с.
151. Цивільне право України: За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер. – 2002 . – 840 с.
152. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины. – Х.: “Одиссей”. – 2004. – 960 с.
153. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Х.: “Одісей”. – 2002. – 592 с.
154. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). – Одеса “Юридична література” – 2004 . – 324 с.
155. Четвериков В.С. Административное право: Учебное пособие – М.: “Новый Юрист”, 1998. – 322 с.
156. Шпрингер Р. Национальная проблема. (Борьба национальностей в Австрии). Пер. с немецкого. – Санкт-Петербург. – Общественная польза. – 1909. – С. 133.
157. Шаповал В.М. Народ. Юридична енциклопедія. Т.4. – Вид. “Укр. енциклоп.” - К.: 2002. – С.46.
158. Юридична енциклопедія. 1 том. К.: Вид. “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана. – 1998. – 672 с.