ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ ..................................................................………………………….. 3
Розділ 1. Адміністративно-правова характеристика захисту інформаційних ресурсів України..................................................
11
1.1. Інформаційний суверенітет – виключне право держави у сфері захисту правового регулювання інформаційної діяльності ..........
11
1.2. Правовий режим інформаційного простору України – основа правового регулювання захисту національних інформаційних ресурсів...............................................................................................

25
1.3. Інформаційна безпека і захист національних інформаційних ресурсів..........................................………….....................................
30
Висновки до першого розділу..................................................…… 45
Розділ 2. Методологічні засади формування системи захисту інформаційних ресурсів України.................................................
47
2.1. Закономірності державного управління процесами захисту інформаційних ресурсів...................................................................
47
2.2. Принципи захисту інформації ……………..................................... 72
2.3. Методи захисту інформації.............................................................. 99
Висновки до другого розділу....................................................…… 109
Розділ 3. Концептуальні основи удосконалення захисту інформаційних ресурсів України .....................…………………
111
3.1. Методичні підходи до формування виваженої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації......................…………………………………………….

111
3.2. Проблемні аспекти удосконалення інформаційного законодавства....................................................................................
125
3.3. Удосконалення державної системи суб’єктів захисту інформаційних ресурсів………………........................................…
153
Висновки до третього розділу..................................................…… 169
Висновки ....................................................................................................….. 171
Список використаних джерел ....................................................................... 175
Додатки .............................................................................................................. 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Захист інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних завдань національної безпеки України. В умовах постіндустріального етапу інформація, інформаційні ресурси перетворились на: стратегічний ресурс економічного і науково технологічного прогресу, життєдіяльності і розвитку соціальних і біологічних систем; важливий фактор успішної внутрішньої і зовнішньої політики та національної безпеки; об’єкт виробництва, товарних відносин і конкуренції.
Інформація як результат інтелектуальної творчої діяльності має колосальний потенціал забезпечення ефективного державного управління, розвитку громадянського суспільства та впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку людини. Інформаційна сфера в сучасних умовах перетворилась на арену боротьби за світове лідерство та інформаційні впливи на відповідні країни і регіони. В основі цієї боротьби знаходиться добування достовірної і повної інформації про конкурентів і супротивників та країн, що віднесені до інтересів лідерів у сфері інформаційних технологій. Все це підносить інформацію як соціальну зброю, породжує проблеми захисту інформаційних ресурсів та інформації у сфері її обігу.
У процесі будівництва суверенної і незалежної держави йде пошук шляхів створення і вдосконалення науково обґрунтованої, економічно доцільної системи захисту інформації, в тому числі в процесі міжнародного співробітництва. Базою державної внутрішньої і зовнішньої політики у сфері захисту інформації мають виступати демократичні правові цінності: ідеї прав і свобод людини і громадянина, верховенство права, повага до інтересів і прав суверенних і незалежних держав тощо.
В інформаційній сфері, особливо пов’язаної із захистом інформації, залишаються нерозв’язаними проблеми щодо створення загальної системи захисту інформації; між чинними актами інформаційного законодавства існують суттєві суперечності, що порушують системність законодавства та не сприяють забезпеченню законності в інформаційній діяльності; мають місце непоодинокі факти порушення прав і свобод громадян підзаконними актами; організаційна структура державних органів, спеціальних підрозділів і служб не забезпечує формування і стале функціонування комплексної системи інформаційної безпеки та всіх складових захисту інформації.
Надзвичайно важливими подіями для запровадження європейських принципів використання інформації та розвитку науково обґрунтованих пропозицій захисту інформаційних ресурсів стали проведення парламентських слухань з питань свободи слова і цензури в Україні (2003 р.), розвитку інформаційного суспільства в Україні (2005 р.) та ін. Парламентські слухання акцентували увагу на необхідності визначення поняття “цензура”; встановлення юридичної відповідальності за невиконання законодавства про інформацію; внесення змін до законів України в інформаційній галузі; поширення науково-дослідної роботи у сфері інформаційної діяльності.
Проведені вітчизняними авторами дослідження в галузі інформації (В.М.Брижко, П.Д.Біленчук, Р.А.Калюжний, О.І.Мотлях, О.В.Соснін, В.С.Цимбалюк, М.Я.Швець та ін.) в основному стосуються захисту прав громадян на інформацію та боротьби зі злочинністю в інформаційній сфері.
Проте, на сьогодні виникає надзвичайно актуальна наукова проблема, яка полягає у необхідності визначення політичних, правових, методологічних і в цілому концептуальних засад удосконалення захисту інформаційних ресурсів.
Розв’язанню зазначених завдань присвячене дане дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до плану роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою “Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування” (державний реєстраційний № РК 0104U006941). Дисертантом проаналізовані і систематизовані адміністративно-правові аспекти реалізації суверенності і незалежності зовнішньої державної політики захисту інформації. Отримані результати використовувалися для підготовки аналітичних матеріалів для Президента України.
Обєктом дослідження є суспільні відносини у сфері обігу інформації і захисту інформаційних ресурсів.
Предметом дослідження є засади правового і організаційного забезпечення захисту інформаційних ресурсів України та можливих шляхів їх удосконалення.
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є виявлення і систематизація проблем захисту інформації як складової (підсистеми) інформаційної безпеки України, обґрунтування правових і організаційних засад, удосконалення цієї діяльності.
Визначена мета зумовила постановку наступних завдань дослідження:
1. Систематизувати політико-правові проблеми реалізації конституційних принципів суверенності і незалежності держави у сфері внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики;
2. Зясувати змістовну сутність, політичну значущість поняття “захист інформації обмеженого доступу та іншої життєво важливої інформації”, визначити правовий режим інформаційного простору;
3. Проаналізувати вітчизняні та світові підходи і тенденції до вирішення проблем інформаційної безпеки і захисту інформації, виявити правові та організаційні проблеми у цій сфері діяльності;
4. Визначити й обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування та вдосконалення захисту інформаційних ресурсів у процесі міждержавного співробітництва;
5. Розглянути відповідно до сучасних реалій і тенденцій методичні підходи до формування виваженої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації;
6. Визначити концептуальні основи удосконалення захисту інформаційних ресурсів України та змоделювати правові механізми й організаційні заходи вирішення цієї задачі.
Методологічну основу дисертації складають загальновизнані методи пізнання і розкриття змісту соціально-правових явищ у сфері інформації.
В основу дисертаційного дослідження покладено метод системного аналізу і синтезу, що дозволило визначити захист інформаційних ресурсів як складову загальної системи захисту інформації та інформаційної безпеки, виявити їх співвідношення, взаємодію та взаємозалежність.
Для розв’язання поставлених завдань використані також методи:
історичний – при розгляді розвитку інформаційних відносин та інформаційних технологій;
діалектичний – засоби захисту інформаційних ресурсів розглядаються у нерозривному зв’язку їх юридичного закріплення та соціального і політичного впливу на суспільні відносини;
інформаційно-кібернетичний – система захисту інформації розглядається через призму інформаційних складових основних сфер соціальної діяльності, які містять певну інформацію обмеженого доступу;
порівняльно-правовий – використовувався при з’ясуванні співвідношень понять внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики, а також для дослідження трансформації пострадянської системи захисту інформації та аналізу документальних джерел: норм міжнародного права, міждержавних угод України, вітчизняної законодавчої бази та нормативно-правових актів інших країн.
Нормативно-правову базу дисертації складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських і зарубіжних вчених. Важливе значення для обґрунтування правових і організаційних засад захисту інформації мали дослідження наукових праць В.Б.Авер’янова, О.А. Баранова, Ю.П.Битяка, Н.А.Вяненко, О.С.Власюка, А.І.Дешко, В.В.Жигалюка, О.Л.Копиленка, Н.М.Мироненко, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко, В.М.Потіхи, Г.Г.Поченцова, О.В.Сосніна, А.Є.Слівак, М.Р.Сиротича, Е.А.Тихонової, И.Л.Бачило, В.А.Копилова, В.Н.Лопатина, М.М.Россолова, М.А.Федотова та ін.
Ключовими для широкого розуміння розвитку поняття інформаційної безпеки є дослідження українських вчених О.Г.Додонова, О.В.Литвиненка, С.О.Янішевського; системи державного управління та захисту національних інформаційних ресурсів – О.В.Сосніна, Й.У.Мастяниці, Л.Є.Шиманського; проблем міжнародної інформаційної політики – Є.А.Макаренко та ін.
Обсяг опрацьованої літератури, нормативних актів, вивчених і узагальнених практичних матеріалів, дозволяє стверджувати про наукову обґрунтованість виконаного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні здійснено комплексне і цілісне вивчення організаційно-правових принципів державної внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики, внесені пропозиції щодо вдосконалення засобів захисту інформаційних ресурсів.
Наукова новизна характеризується такими основними висновками та положеннями:
1. Дістали подальшої систематизації і розвитку адміністративно-правові аспекти забезпечення реалізації конституційних принципів суверенності і незалежності щодо державної внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики.
2. Визначено змістовну сутність і характеристику принципів міжнародного інформаційного співробітництва; обґрунтовано необхідність розробки моделі основних правових, організаційних та інженерно-технічних заходів загальної системи захисту інформації та забезпечення режиму секретності (конфіденційності) у сфері міждержавного інформаційного обміну.
3. Сформульовано авторське визначення понять “інформаційний суверенітет України”, “інформаційний простір України”, “інформаційна безпека”, що сприятиме єдиному розумінню їх у практичній управлінській діяльності, забезпеченню кількісних та якісних критеріїв оцінки стану національної безпеки та захисту інформаційних ресурсів.
4. Доведено, що система захисту інформації та її складових у процесі розширення міждержавного співробітництва є важливим механізмом і засобом забезпечення суверенності і незалежності державної політики.
5. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування логічно завершеної системи захисту інформаційних ресурсів та управління цією системою в процесі розвитку суспільства і держави, а також у сфері міжнародного інформаційного співробітництва.
6. Визначено і обґрунтовано комплекс правових й організаційних принципів захисту інформації, які мають бути базовими положеннями, нормами і правилами поведінки суб’єктів України, спрямованими на реалізацію об’єктивних законів і закономірностей розвитку інформаційної сфери.
7. Дістали подальший розвиток теоретичні та прикладні аспекти змістовних характеристик і застосування методів захисту інформації як загальнообов’язкових (універсальних) способів (процедур, операцій, заходів) забезпечення належного функціонування і удосконалення загальної системи захисту інформації та складових її частин; методичні підходи формування нової парадигми сучасної державної політики у сфері інформаційної безпеки.
8. Зроблено висновок про тенденції поглиблення взаємодії міжнародної співпраці у сфері міжнародного інформаційного обміну як основи міждержавного співробітництва в інформаційній сфері.
9. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства та деяких законопроектів з метою регламентації відповідних положень стосовно відкритості інформації, права на інформацію і свободу інформаційної діяльності, права власності на інформаційні ресурси, інформаційні продукти і послуги, підстав обмежень доступу до інформації, які мають визначатися відповідно до світових стандартів та конституційних вимог лише законом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих положень, пов’язаних з визначенням правових основ та організаційних засад методологічного та науково-методичного забезпечення інформаційної діяльності.
Дані положення і висновки є теоретико-методологічною і концептуальною основою удосконалення державної внутрішньої і зовнішньої політики захисту інформації і можуть бути використані:
 у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів, регулювання відносин у сфері інформаційної діяльності та захисту інформаційної безпеки;
 у правотворчій діяльності – при доповненні чинних законодавчих актів конкретними правовими нормами в частині укладення міждержавних угод про обмін інформацією та визначенні відповідальності за порушення норм у сфері обігу інформації, а також при закріпленні на законодавчому рівні понять: відкрита інформація, інформація обмеженого доступу, захист інформації, режим доступу до інформації, режим секретності, режим конфіденційності, право на інформацію, правовий режим інформації, правовий режим міжнародного інформаційного обміну тощо;
 у практичній діяльності – при розробці правових організаційних та інженерно-технічних заходів забезпечення режиму секретності та охорони інформаційних ресурсів.
Положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін і курсів “Конституційне право України”, “Адміністративне право України”, “Інформаційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”; для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів; а також у цивільному, господарському та інших галузях права.
Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і прикладних проблем захисту інформаційних ресурсів у процесі розширення міждержавного співробітництва – складової (підсистеми) загальної системи захисту інформації та важливого напряму забезпечення інформаційної безпеки.
У публікаціях, написаних у співавторстві, авторові належить розробка вихідних концептуальних ідей, визначення тенденцій формування правових аспектів інформаційного суспільства.
Апробацію результатів дослідження здійснено в процесі розробки рекомендаційних правових актів та інших документів Міжпарламентської Асамблеї СНД, шляхом участі та виступів автора на Міжнародному конгресі “Розвиток телекомунікацій і побудова інформаційного суспільства в країнах СНД” (Санкт-Петербург, 2001), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Право і лінгвістика” (м. Сімферополь – Ялта, вересень, 2004 р.); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Право в системі соціальних норм: історико-юридичний аспект” (м. Чернівці, травень, 2005 р.).
Публікації. Основні положення дослідження відображені в 6 публікаціях, з них у 5 статтях у наукових фахових виданнях, 1 у збірнику матеріалів міжнародного конгресу.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У процесі розв’язання завдань дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків:
1. Невизначеність на законодавчому рівні правового режиму інформаційного простору України, його елементів і державних функцій стримує розвиток державної політики захисту інформації, негативно впливає на формування і забезпечення інформаційної безпеки, в тому числі на одному з найбільш складних напрямів, яким є міждержавне співробітництво.
Наукове обґрунтування та визначення понять “інформаційний суверенітет України” та “інформаційний простір України”, “інформаційна безпека”, як цілісні системоутворюючі політико-правові, юридичні явища, у разі їх закріплення на законодавчому рівні, створюватимуть необхідні умови для захисту національних інформаційних ресурсів в інтересах особи, суспільства і держави, сприятимуть єдиному розумінню його в практичній управлінській діяльності.
2. Здійснення правового регулювання захисту інформації лише на напрямах, пов’язаних з державною і банківською таємницею та технічним захистом інформації, без законодавчого закріплення правового режиму інформації обмеженого доступу, що не становить державної таємниці, неможливе. В цьому аспекті неможливим є і встановлення цивілізованих відносин, пов’язаних з використанням такої інформації. Недосконалість правового регулювання захисту інформації обмеженого доступу та міждержавного обміну такою інформацією створює передумови для нав’язування суб’єктам України умов, передбачених національним законодавством іноземного партнера, що негативно впливає на захист національних інтересів нашої країни.
У цьому зв’язку пропонується: по-перше, на законодавчому рівні визначити правовий режим інформації обмеженого доступу, порядок використання її органами державного управління та засобами масової інформації, закріпити перелік такої інформації; по-друге, з метою уникнення негативного впливу з боку іноземного партнера нормативно закріпити порядок міжнародного обміну інформацією, що підлягає захисту національним законодавством.
3. Для сучасного етапу розвитку суспільства і держави принципово важливе політичне значення має забезпечення реалізації принципів суверенності і незалежності України щодо державної внутрішньої і зовнішньої політики у сфері захисту інформації. Здійснення цієї задачі має передбачати вирішення комплексу системоутворюючих правових проблем, найбільш визначальними з яких є: забезпечення інформаційного суверенітету; формування національного інформаційного простору; визначення змісту і напрямів забезпечення інформації безпеки; впровадження правового режиму інформації тощо.
4. Теоретико-методологічні засади удосконалення загальної системи захисту інформації та її підсистеми включають об’єктивні закони і закономірності державного управління, принципи і методи захисту інформації. Дисертаційним дослідженням визначені найбільш важливі теоретико-методологічні засади, що сприятимуть формуванню і удосконаленню науково обґрунтованої та економічно доцільної системи захисту інформації, створенню ієрархічної структури управління процесами захисту інформації.
5. В основу теоретико-методологічних засад захисту інформації покладено чотири основні складові, пов’язані з:
 відомостями, що підлягають віднесенню до певного виду таємниць і конфіденційної інформації;
 створенням системи органів управління захистом інформації;
 впровадженням механізмів забезпечення режиму секретності (конфіденційності) інформації обмеженого доступу;
 установленням правових санкцій за неправомірні дії чи бездіяльність у сфері обігу інформації обмеженого доступу.
6. Запропоновані концептуальні основи включають систему поглядів на мету, задачі, методичні підходи, основні напрями та першочергові заходи удосконалення захисту інформаційних ресурсів, які охоплюють:
 по-перше, загальне удосконалення інформаційного законодавства, а саме: юридичне закріплення правових механізмів забезпечення інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки; формування національного інформаційного простору, інституту правового режиму інформації;
 по-друге, здійснення удосконалення правового регулювання міжнародного інформаційного обміну шляхом визначення на законодавчому рівні об’єктів і суб’єктів міжнародного інформаційного обміну, а також права і обов’язки суб’єктів України в цій сфері діяльності.
7. Акцентується увага, що особливо важливим у сфері захисту інформації є встановлення категорій документованої інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів і послуг, які можуть використовуватися для вільного обміну, в тому числі з іноземними партнерами.
8. З мотивів забезпечення національної безпеки та іншої важливої суспільної необхідності на законодавчому рівні доведено необхідність створення правових механізмів для реалізації примусового відчуження й усуспільнення інформації з обмеженим доступом, яка не становить державної таємниці та її матеріальних носіїв, власниками якої є будь-які суб’єкти інформаційної діяльності.
9. Пропонується формування державної системи захисту інформаційних ресурсів, як складової інформаційної безпеки, здійснювати на основі вдосконалення організаційної та функціональної структур державного управління вищого, організаційного і виконавчого рівнів відповідно до адміністративно-правового статусу суб’єктів кожного рівня державно-управлінської діяльності.
10. Доповнити кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 2127 “Порушення порядку використання конфіденційної інформації, яка не становить державної таємниці”, наступного змісту:
“Здійснення незаконного доступу до конфіденційної інформації, яка не становить державної таємниці, неправомірне привласнення відповідної інформації, її матеріальних носіїв, створення умов витоку її за кордон, а також порушення порядку використання зазначеної інформації в процесі приватизації виробничих, наукових підприємств установ, - тягне за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією матеріальних носіїв цієї інформації”.
Протоколи щодо даних правопорушень складають органи прокуратури України, а справи розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді).
11. З метою матеріально-технічного забезпечення інформаційної безпеки та інформаційних ресурсів необхідно передбачити у державному бюджеті видатки на захист інформації та забезпечення інформаційної безпеки окремою строкою (пунктом, статтею).
12. На базі Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Державного департаменту зв’язку і інформатизації, який на цей час структурно входить до Міністерства транспорту та зв’язку України створити Міністерство інформації України як центральний орган виконавчої влади з функціями захисту інформаційних ресурсів України.
Для забезпечення науково обґрунтованої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації створити у складі Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України науково-дослідний центр інформаційної безпеки та захисту інформаційних ресурсів і технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративна відповідальність: Зб. законодавства України про адмінвідповідальність / Упоряд. Є.Ф.Демський, В.І.Махно.– К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – 400 с.
2. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін. / За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком ІНТЕР, 2005. – 544 с.
3. Азимов Ч.Н. Научно-техническая информация и право. – Х.: 1987. – 134с.
4. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України: Аналітична доповідь ЦЕПД // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 2 – 59.
5. Аникин П.П., Былыбердин А.Л., Вус М.А. и др. Государственная тайна в Российской Федерации, Издан. 2-е. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. Ун-т, 2000. – 409 с.
6. Атаманчук В.Г. Теория государственного управления: Курс лекций. –М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
7. Атаманчук Г.В. Теория государственого управления. Курс лекций.– М.: 1997. – 432 с.
8. Бакуменко В. Державно-управлінські рішення як предмет дослідження // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 363 – 374.
9. Балаба В.Я. Щодо окремих проблем захисту інформаційних ресурсів України: Матеріали круглого столу: “Захист інформаційних ресурсів України в інформаційно-телекомунікаційних системах”, Київ, 23.05.2001. – К.: ДСТСЗІ СБ України, 2001, – С. 104 – 107.
10. Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? //Національна безпека і оборона . – 2001. – № 1.– С. 70 – 76.
11. Баранов О. Про український Інтернет // Дзеркало тижня. – 2001. – 3 лют.
12. Баранов О.А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи. – К.: Софт Прес, 2005. – 316 с.
13. Бачило И.Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – №2. – С. 5 – 14.
14. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право: СПб.: Юридический центр Пресс, 2001, – 789 с.
15. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации: Монография. – К.: КВИЦ, 2001. – 308 с.
16. Бєляков К.І., Мірошник Ю.П. Проблеми законодавчого регулювання у сфері користування інформацією з обмеженим доступом в Україні // Стратегічна панорама. – 2004. – №3. – С. 171 – 177.
17. Бондаренко В.О., Литвиненко О.В. Глобальна ідейно-політична гегемонія та становлення нових незалежних держав // Стратегічна програма. – 2000. – № 3 – 4. – С. 156 – 160.
18. Брижко В.М., Цымбалюк В.С., Орехов А.А., Гальченко О.Н. Е – будущее и информационное право / Под ред. Р.А.Калюжного, Н.Я. Швеца. – К.: Интеграл, 2002. – 264 с.
19. Бріджит Гранвілль, Корол Скотт Леонарод. Компютерне розділення// День. – 2001. –31 січ.
20. Вайнгартен Ф. Удосконалення федеральної інформаційної політики: погляд Конгресу США // Вісник сприяння парламенту України, 1996 р.
21. Виконавча влада і адміністративне право / За заг.ред. В.Б. Аверьянова. – К.: Видавничий дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
22. Власенко Н.А., Зорько С.В., Сиротич М.Р. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки: Інформаційно-аналітичний огляд. – К.: НІСД, 1995. – Вик. 5. – 43 с.
23. Власюк О.С. Стан та перспективи співробітництва України з ЄС// Стратегічна панорама. – 2000. – № 3 – 4. – С. 34 – 42.
24. Военный энциклопедический словарь. – М.: Воениздат, 1983. – С. 716.
25. Войтович Р. Інформаційна революція як необхідна передумова виникнення сучасних процесів глобалізації // Вісник НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 492 – 497.
26. Волокитин А.В., Маношкин А.П., Солдатенков А.В. и др. Информационные ресурсы России: Справочник/ под общей ред. Реймана Л.Д. –М.: Фиорд – Инфо, 2000. – 272 с.
27. Гавловський В., Цимбалюк В., Кашпур В. Державно-правове регулювання соціальних інформаційних відносин // Українське право, 1998.– № 1(9).– С. 173 – 175.
28. Гіжевський В., Демський Е. Про систему адміністративного права // Юридична Україна, 2004. - № 4. – С. 9 – 11.
29. Гнатцов О. Політико-управлінські аспекти інформаційних ресурсів у системі забезпечення державної безпеки // Вісник НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 485 – 492.
30. Гавловський В., Швець М., Калюжний Р., Цимбалюк В. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування // Право України, 2001. – № 7. – С. 88 – 91.
31. Горбаль В.М. Виступ на Парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні 21 вересня 2005 р.: Матеріали Парламентських слухань. – Секретаріат Верховної Ради України. – 2005. – С. 74 – 77.
32. Горбулін В.П. Про діяльність Ради національної безпеки і оборони України у 1994-1999рр.// Стратегічна панорама. – 1999. – №4. – С. 18 – 22.
33. Гриняев С. Война в четвертой сфере. Превосходство в киберпространстве будет определять победу в конфликтах XXI века// Независимое военное обозрение. – 2000. – № 2. – С. 7
34. Демський Е. Співвідношення адміністративної і господарської відповідальності // Юридична Україна, 2005. – № 9. – С. 24 – 30.
35. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики /За заг.ред. В.Б.Аверьянова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
36. Державне управління: теорія і практика / За заг.ред. В.Б.Аверьянова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
37. Дешко А.І., Слівак А.Є. Проблеми організації єдиного інформаційного простору України // Науково-технічна інформація. – 2000. – № 3. – С. 14 – 18.
38. Додонов О.Г., Горбачик О.С., Кузнєцова М,Г. Державна інформаційна політика і становлення інформаційного суспільства в Україні // Стратегічна панорама. – 2002. – №1. – С. 166 – 170.
39. Додонов О.Г., Литвиненко О.В. Жигалюк В.В., Янішевський С.О. Інформаційна політика України: стратегія розвитку // Стратегії розвитку України: теорія і практика/ За редак. О.С.Власюка. – К.: НІСД, 2002, Розд. VII. – С. 611 – 650.
40. Доктрина информационной безопасности Российской Федерации /Утверждена Президентом РФ 09.09.2000г.// Российская газета. – 2000. – 28 сент.
41. Долгополый А. Промышленная информация и ноу-хау: особенности создания, защиты и использования // Арсенал XXI столетия. – 2000. – № 2. – С. 62 – 66.
42. Економіка України у 2000 році.: Повідомлення Держкомітету України// Урядовий курєр. – 2001. – 23 січ.
43. Європа та глобальне інформаційне суспільство: Рекомендації Ради Європейського Союзу. – Брюссель – 1994. – 26 трав.
44. Жангожа Р. До питання розширення інформаційного простору України// Стратегічна панорама. – 2000. – № 3 – 4. – С. 203 – 206.
45. Журавський В.С., Родіонов М.К., Жиляєв І.Б. Україна на шляху до інформаційного суспільства // за ред. М.З.Згуровського. – К.: Політехніка, 2004. – 484 с.
46. Звід відомостей, що становлять державну таємницю України. Затверджено СБ України 01.03.2001. – Чинний з 13.04.2001.
47. Зленко А. Зовнішня політика повинна працювати на внутрішню: Бесіда з Міністром закордонних справ України А.Зленко / Записала Ю.Мостова// Дзеркало тижня. – 2001. – 20 січ.
48. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.98, № 1893: Зб. № 16. К.: Держкомсекретів України, 1999. – С. 3 – 13.
49. Інформаційна безпека України: проблеми та шляхи їх вирішення: Заочний круглий стіл// Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 60 – 69.
50. Інформаційне право та інформаційна безпека (сучасний стан понять та визначень змістовної частини інформації нормативних актів з правових питань у сфері інформації та її захисту) / за ред. Р.А. Калюжного, В.В. Філонова. – Київ-Донецьк, 2001. – 230 с.
51. Калюжний Р.А. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі системи органів внутрішніх справ). В кн.: Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б.– К.: Юрінком Інтер, 1998, – С. 395–406.
52. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник.УАДУ. – 2000. – № 2. – С. 341 – 357.
53. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 зі змінами за станом на 03.03.2005 р. / Законодавство України про адміністративні правопорушення. – К.: Юрінком Інтер. – 2005. – № 4.
54. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
55. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 736 с.
56. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2003. – 544 с.
57. Конах В.К. Роль інформаційних операцій та інформаційних воєн у державній політиці США // Стратегічна панорама. – 2004. – № 1. – С. 164 – 169.
58. Конах В.К. Формування та реалізація державної політики США у сфері інформаційної безпеки після 11 вересня 2001 року // Стратегічна програма. – 2003. – № 3 – 4. – С. 202 – 205.
59. Конституційне право України: Підручн. для студентів вищих навчальних закладів // За редакцією Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544 с.
60. Конституційне право України: Підручн., 2-ге видання // За ред. В.Ф. Погорілки. – К.: Наукова думка, 2000.
61. Конституція України // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1997, – Т.10. – С. 5 – 40.
62. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалено постановою Верховної Ради України 16.01.97, № 3/97 –ВР// Урядовий курєр. – 1997. – 06 лютого.
63. Концепція та модель економічного розвитку для України: дискусія в ред тижневика “ДТ”/ Записала М.Заславська // Дзеркало тижня. – 2001. – 10 лют.
64. Концепція технічного захисту інформації в Україні: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97. № 1126: зб. норм. док. № 4. – К.: Держкомсекретів України. 1997. – С. 3 – 13.
65. Копиленко О.Л. Влада інформації. – К.: “Україна”, 1991.
66. Копылов В.А. Информационное право: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1997. – 472 с.
67. Косевцев О.В., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: (сер. “Національна безпека”, вип.1). – К.: НІСД, 1996. – 61 с.
68. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001// Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – С. 1 – 131.
69. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
70. Лазарев Г. Защита информации в информационно-телекоммуникационных системах // Національна безпека і оборона. – 2001. – №1. – С. 80 – 83.
71. Лебедівський В.А. Виступ на Парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні 21 вересня 2005 р.: Матеріали Парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні. – К.: Секретаріат Верховної Ради України. – 2005. – С. 40 – 42.
72. Литвиненко О.В. Інформаційний істеблішмент України у контексті національної безпеки // Стратегічна панорама. – 2002. – № 2. – С. 172 – 176.
73. Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські компанії: Монографія. – К.: Сатсанга, 2000 – 222 с.
74. Литвиненко О.В., Бінько І.Ф, Потіха В.М. Інформаційний простір як чинник забезпечення національних інтересів України: Монографія. – К.: ІМВКУ ім.Т.Шевченка, 1998, – 145 с.
75. Лопатин В.Н. Безопасность экономики информационных технологий в условиях глобализации // Проблемы информатизации. – 2001. Вып. 2. – С. 10 – 21.
76. Лук’яненко Є. Світовий інформаційний простір в Україні // Віче. – 1997.– № 11.– С. 38.
77. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика: Монографія. –К.: Наша культура і наука, 2000. – 368 с.
78. Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО: Монографія . – К.: Наша культура і наука, 2000. – 384 с.
79. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції: Навчальний посібник. – К.: Юридична книга, 2000. – 472 с.
80. Марчук В.М. Основи научной организации государственного управления.– К.: КВШ МВД СССР, 1979.– 96 с.
81. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є Інформаційні ресурси України: проблеми державного управління: Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 141 с.
82. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Захист інформаційних ресурсів України: проблеми і шляхи їх розвязання: Монографія. К.: НІСД, 2000. –С. 23.
83. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Проблеми захисту інформаційних ресурсів України// Наука та наукознавство. – 2000. – № 3. – С. 42 – 45.
84. Методичні рекомендації державним експертам з питань таємниць щодо визначення підстав для віднесення відомостей до державної таємниці та ступеня їх секретності. Затверджено Держкомсекретів України від 09.02.98, №23, Зб. №8. – К.: Держкомсекретів України, 1998. – С. 4 – 14.
85. Модельный гражданский кодекс для государств – участников Содружества Независимых Государств, принятый: част. 1 29.10.94., часть 2 13.05.95. часть 3 17.02.96. – Спб.: Секретариат МПА СНГ, 1994, 1995, 1996. – Инф. Бюл. № 6, 8, 10.
86. Модельный уголовный кодекс для государств-участников Содружества Независимых Государств принятый МПА СНГ 17.02.96. – Спб.: Секретариат МПА СНГ, 1996. – Инф. Бюл. № 10.
87. Мотлях О.І. Захист інформації у комп’ютерних системах: актуальність та новизна підходів // Вісник Академії праці і соціальних відносин, НПЗК.– 2001.– С. 57 – 62.
88. Мунтіян В.І. Виступ на Парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні 21 вересня 2005 р.: Матеріали Парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні. – К.: Секретаріат Верховної Ради України. – 2005. – С. 62 – 64.
89. Мухин А.А. Информационная война в России: участники, цели, технологии. – М.: Гном и Д., 2000. – 256 с.
90. Національна безпека України 1994-1996рр.: Наукові доповіді НІСД/Редкол.: О.Ф.Бєлов (голова) та ін. (Сер. “Загальноінститутські доповіді”). –К.: НІСД, 1997. – 200 с.
91. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. – К.: УАДУ, 1998. – 160 с.
92. Нижник Н.Р., Мосов О.А. Про державне управління, обєкт і предмет його теорії// Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 56 – 61.
93. Новицький В. Нова промислова доктрина – квиток у майбутнє// Дзеркало тижня. – 2001. – 27 січ.
94. Ноговіцин О.В., Божок О.Г., Кузьміна Я.Г., Скрипников Є.І. Формування промислової власності зарубіжних фірм на ринку України і проблеми захисту національного товаровиробника // Сучасне машинобудування, 1999, – № 1. – С. 5 – 12.
95. О государственной тайне: Закон Российской Федерации в редакции Закона от 06.10.97// Российская газета – 1997. – 9 окт.
96. О защите высоких технологий. Рекомендательный законодательный акт МПА СНГ от 16.10.99. – Спб.: Секретариат МПА СНГ, 1999, Инф. Бюл. № 23.
97. О научно-технической информации: Рекомендательный законодатель-ный акт МПА СНГ от 13.06.2000. – Спб.: Секретариат МПА СНГ, 2000, Инф. Бюл. № 25.
98. О принципах регулирования информационных отношений в государствах – участниках Межпарламентской Асамблеи: Рекомендательный Законодательный АКТ МПА СНГ от 23.05.93: Инф. бюл. № 2. – СПб.: Секретариат МПА СНГ, 1993. – С. 22
99. О соблюдении государственной тайны: Закон Китайской Народной Республики от 05.09.88/ Сб. норм. Док. № 19. – К.: Держкомсекретів України, 1999. – С. 28 – 36.
100. Об информации, информатизации и защите информации: Федеральный Закон Российской Федерации от 20.02.95г. – М.: Гос. Дума РФ, 1995. – С3 РФ №8. – Ст. 609.
101. Об основных принципах сотрудничества государств – участников СНГ в сфере науки и научно-технической деятельности: Рекомендательный законодательный акт МПА СНГ от 13.05.95. – Спб.: Секретариат МПА СНГ, 1995. – Инф. Бюл. №8.
102. Об участии в международном информационном обмене: Федеральный Закон Российской Федерации от 04.07.96г. – М.: Гос. Дума РФ, 1996. – С3РФ, №28. – Ст. 3347.
103. Общая инструкция Министерства внутренних дел ФРГ по выполнению Закона об условиях и методах проверки безопасности федеративного государства от 29.04.94. №IS4-6064II-1/1 Пер. с немецкого П.Берлов. – К.: Госкомсекретов України, 1998. – 41 с.
104. Общая межминистерская инструкция по защите секретов и информации, касающейся национальной обороны и государственной безопасности Французской Республики от 12.03.82/ Сб. норм. док. –К.: Держкомсекретів України, 1998. – С. 2 – 17.
105. Окинавская Хартия глобального информационного общества// Kyushu Okinava Summit Meeting 2000. – 28.01.2002. http//www/iis.ru/library okinava/charter.ru.html.
106. Олійник О.В., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Політико-правові аспекти формування інформаційного суспільства суверенної і незалежної держави // Держава і право. – 2001. – Вип. 13. – С. 534 – 541.
107. Омельченко О. Державна таємниця в Україні – ширма для злочинців? // 2000.-2005. – Серія В7. – 2 груд.
108. Онопчук І.Ю., Полінкевич К.Б. Теоретичні та прикладні аспекти систематизації інформаційного законодавства України / В кн. Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: 1999. – С. 344 – 347.
109. Опанасюк Г. Становлення державного управління як наукової та освітньої галузі // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 331 – 336.
110. Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні: Матеріали Парламентських слухань 12 верес. 2005 р., м. Київ. – К.: Секретаріат Верховної Ради України. – 2005. – 84 с.
111. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. – К.: Школа, 2004. – 144 с.
112. Патон Б.Е. Если бы Чернобыль закрывали в Америке // День . – 2000. –14 дек.
113. Пендак А. Путь в Европейский Союз – знаем ли мы дорогу// Юридическая практика. – 2001. – 01 фев.
114. Перестюк Н. Имплементация СПС. Механизм, проблемы и перспективы// Юридическая практика. – 2001. – 01 фев.
115. Положення про державний експортний контроль: затверджено Указом Президента України від 13.02.98, №117// Офіційний вісник України. – 1998. – №7. – С. 29 – 40.
116. Положення про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Затверджено Указом Президента України 25.07.2000, № 919/2000 // Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 72 – 74.
117. Положення про порядок оформлення і використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю. Затверджено постановою Верховної Ради України від 19.01.95// Голос України. – 1995. – 14 лют.
118. Почепцов Г. Що таке психологічна війна і як наш “касетний скандал” з нею співвідноситься? // День. – 2001. – 10 лют.
119. Почепцов Г.Г. Теория и практика информационных войн. – Ровно: 1999. – 124 с.
120. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Зб. норм. актів / Упорядн. С.Е.Демський. – К: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.
121. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. / Упоряд. С.Е.Демський; Відп. ред. С.П.Павлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.
122. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 27.12.2000// Голос України. – 2001. – 23 січ.
123. Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою. Указ Президента України від 16 вересня 1998 р. № 1033/98.
124. Про власність: Закон України від 07.02.91//Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – Т.1 – С. 173 – 188.
125. Про дальше вдосконалення державного експортного контролю: Указ Президента України від 28.12.96, № 1249. Машинопис.
126. Про державну статистику: Закон України в редакції Закону від 13.07.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 43. – С. 362.
127. Про державну таємницю: Закон України в редакції Закону від 21.09.99р. // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – №49. – С. 428.
128. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади. Указ Президента України від 1 серпня 2002 р. № 683/2002.
129. Про дозвіл електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива): Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС від 7 берез. 2002 р. № 2002/20/ЄС / Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Мін’юст України. – 2005. – С. 237 – 258.
130. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності. Закон України від 8 вересня 2005 р. // Голос України, 2005. – 11 жовт.
131. Про Європейський підхід та культури мережі та інформаційної безпеки: Резолюція Ради ЄС від 18 лютого 2003 р. / Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій Мінюсту України. – К.: Мінюст України. – 2005. – С. 120 – 122.
132. Про затвердження багаторічної програми (2003-2005) щодо моніторингу плану дій – Європа 2005, розповсюдження корисного застосування і вдосконалення мережевої та інформаційної безпеки: Рішення Європейського парламенту і ради ЄС від 23 грудня 2003 р. / Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій Мінюсту України. – К.: Мінюст України. – 2005. – С. 123 – 130.
133. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 05.07.94 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – Т. 7. – С. 296 – 301.
134. Про захист суспільної моралі. Закон України від 20 листопада 2003 р. // голос України, 2004.– 13 січ.
135. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в України: Указ Президента України від 27.04.2001р. № 285// Офіційний вісник України. – 2001. –№ 18. – Ч.2. – С. 820 – 821.
136. Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку: “Проект Закону України, внесений на розгляд Верховної Ради України 07.07.98р. – К.: ВР України, 1998. – Машинопис.
137. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – Т.4. – С. 72 – 78.
138. Про контррозвідувальну діяльність. Закон України від 26 грудня 2002 р. // Голос України, 2003.– 28 січ.
139. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 21.09.2000 // Відомості Верховної Ради України, 2000. – № 36. – С. 299.
140. Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.93, № 3767-XII/ Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Конституційного суду України від 12.07.2000, №9-рп/2000. // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – Т.6. – С. 285 – 292.
141. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.93// Закони України /Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – С. 191 – 200.
142. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.98// Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1998. – Т – 15. – С. 134 – 145.
143. Про обробку персональний даних та захист таємниці сектора електронних комунікацій (Директива про секретність та електронні комунікації): Директива Європейського парламенту та Ради ЄС від 12 липня 2002 р. / Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій Мінюсту України. – К.: Мінюст України. – 2005. – С. 141 – 162.
144. Про основи національної безпеки України Закон України від 19.06.2003// Урядовий курєр. –2 003. – 30 лист.
145. Про перелік відомостей, що не складають комерційну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.93., № 611. – Машинопис.
146. Про підприємства: Закон України від 27.03.91 // Закони України / Верховна Рада України, Ін-т законодавства. – К.: Книга, 1996. – Т.7 – С. 310 – 331.
147. Про підсумки парламентських слухань. “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні”. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 2003 р. № 441–IV // Голос України, 2003.– 31 січ.
148. Про рекомендації парламентських слухань “Перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні” // Голос України, 2005.– 6 лип.
149. Про рекомендації парламентських слухань “Стратегія розвитку телерадіоінформаційного простору України” від 10 грудня 2003 року: Постанова Верховної Ради України від 4 березня 2004 р. № 1587–IV // Голос України, 2004. – 26 бер.
150. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31.10.2001 року “Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”: Указ Президента України від 06.12.2001, №1193// Офіційний вісник України. –2001. – № 50. – С. 28 – 32.
151. Про розвідувальні органи України. Закон України від 22 березня 2001 р. // Голос України, 2001.– 18 квіт.
152. Проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин: Матеріали круглого столу “Захист інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах”, Київ, 23.05.2001. – К.: ДСДСЗІ СБ України, 2001. – С. 86 – 94.
153. Прокофєв М. Підходи щодо захисту інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах: Матеріали круглого столу: “Захист інформаційних ресурсів України в інформаційно-телекомунікаційних системах”, Київ, 23.05.2001. – К.: ДСТСЗІ СБ України, 2001, – С. 72 – 75.
154. Радченко В.І. Про основні результати роботи Ради національної безпеки і оборони України та Апарату Ради у 2003 році// Стратегічна панорама. – 2004. – № 1. – С. 3 – 19.
155. Райт Г. Державне управління / Перекл. з англійської В.Івошка, О.Коваленка, С.Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с.
156. Рассолов М.М. Инормационное прав: Учебное пособие. – М.: Юрист. 1999. – 400 с.
157. Решетніченко А. Нетрадиційні методи державного управління// Вісник УАДУ. – 2000. – №3. – С. 374 – 378.
158. Річицький В.В. Відкритість інформації як універсальна вимога// Вісник НАН України. – 2003. – № 9. – С. 26 – 45.
159. Секретная информация в сфере национальной безопасности США: Директива Президента США от 17.04.95/ Сб. норм. Док. №19. –К.: Держкомсекретів України, 1999. – С. 2 – 27.
160. Ситник Г. Методологічні аспекти формування понятійно-категорійного апарату національної безпеки// Вісник УАДУ. – 2000. – №2. – С. 19 – 27.
161. Ситник К., Новиков М., Малицький Б. Коли наука стане джерелом економічного зростання // Дзеркало тижня. – 2001. – 31 бер.
162. Соснін О.В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 572 с.
163. Соснін О.В., Олійник О.В. Правові проблеми регулювання інформаційної діяльності // Стратегічна панорама. – 2002. – № 4. – С. 166 – 173.
164. Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Види і складові вітчизняних інформаційних ресурсів у контексті державного управління // Політологічний вісник. – 2002. – № 12. – С. 129 – 143.
165. Стандартизована звітна форма. Додаток А до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН “Про категорії бойової техніки, поставки якої підлягають реєстрації”, №46/32. – К.: МЗС України, 1992. –7 с. – Машинопис.
166. Степанов Е.А., Корнеев И.К. Информационная безопасность и защита информации: Уч. Пособ. – М.: Инфра, 2000, – 302 с.
167. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. за матер. Між народ. конф., м. Київ, 9 – 10 жовт. 2000р. – К.: Сатсанга, 2001. – 224 с.
168. Типове положення про комітет у справах преси та інформації обласної, Київської міської державної адміністрації. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1996, № 184//Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 75 – 80.
169. Удовик С. Технологічна революція // День. – 2001. – 6 лют.
170. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку /Редкол.: О.Ф.Бєлов (голова). Н.М. Гончаренко, Б.О.Марченко та ін.: Монографія. – К.: НІСД, 1999. – 384 с.
171. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Київ, 16.11.2000р. // Стратегічна панорама. – 2000. – № 3 – 4. – С. 16.
172. Уфимцев Ю.С., Ерофеев Е.А., Буянов В.П. и др. Информационная безопасность России. М.: Экзамен, 2003. – 560 с.
173. Федоров А.В. Семь тезисов противников “международной информационной безопасности”// Международная жизнь. – 2001. – № 12. – С. 89 – 92.
174. Філософія права: Навч. посіб. // О.О.Бандура, С.А.Бублік, М.Л. Заінчковський та ін. / За заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля.– К.: Юрінком ІНТЕР, 2000. – 336 с.
175. Фомін В.О., Рось А.О. Сутність і співвідношення понять “інформаційна безпека”, “інформаційна війна” та “інформаційна боротьба”// Наука і оборона. –1999. – № 4. – С. 23 – 32.
176. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політика – правовий аспект). – Х., Право, 1997. – 192 с.
177. Чубатенко О. Інформаційні технології – майбутнє України// Дзеркало тижня. – 2001. – 06 січня.
178. Шиверский А.А. Защита информации: проблемы теории и практики. –М.: Юрист. – 1996. – 112 с.
179. Шорошев В.В., Ильницкий А.Е. Основы стратегии защиты информации в компьютерных системах// Бизнес и безопасность. – 2000. – № 2. – С. 6 – 7.
180. Шорошев В.В., Ильницкий А.Е., Яловенко Е.М. Основы стратегии защиты информации в компьютерных системах //Бизнес и безопасность. – 2000. – № 3. – С. 1 – 3.
181. Шпак А.П. Передача технологій в Україні: ситуація і проблеми// Наука та наукознавство. – 2000. – № 1 – 2. – С. 14 – 20.
182. Ярова Л. Розбудова інформаційного суспільства в Україні вийшла на новий рівень завдяки співпраці між громадським, приватним та державним секретами// Дзеркало тижня. – 2004. – 10 січ.
183. Ярочкин В.И. Информационная безопасность: Уч.пособ. – М.: Международные отношения. – 2000. – 400 с.