АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВОЇ ОСОБИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .........................................................................................................………...... 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ .........................................……...………............................. 12

1.1. Посадова особа державної служби як суб’єкт правових відносин ….…...... 12
1.2. Види посадових осіб державної служби ...................................……….......... 36
1.3. Поняття та особливості адміністративно-правового положення посадової особи податкової міліції ............................................................…………………...... 57
Висновки до розділу …………………………………………………...……………. 81

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ ….… 83

2.1. Повноваження посадової особи податкової міліції ..........................……........ 83
2.2. Правообмеження та заборони, пов’язані з реалізацією повноважень посадової особи податковій міліції ......................................................………………............. 119
2.3. Гарантії реалізації повноважень посадової особи податкової міліції ........... 131
2.4. Юридична відповідальність посадових осіб податкової міліції .……........... 150
Висновки до розділу ……………………………………………………...………... 176

ВИСНОВКИ ...........................................................................………....................... 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................………….............. 189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, стабільність суспільства.
Особливим видом державної служби є служба в податковій міліції, підрозділи якої ведуть боротьбу з податковими правопорушеннями, здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції, запобігають корупції в органах державної податкової служби, забезпечують безпеку діяльності її працівників, їхній захист від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків.
Податкова служба функціонує в умовах економічної та правової сфер, що швидко змінюються. Щоб надати реального наповнення курсу на зближення з Європейським союзом, який проголошено в Україні, та повною мірою виконувати поставлені перед службою завдання, уся податкова система потребує безперервних змін та удосконалення.
Успішне виконання цих завдань вимагає не тільки суттєвого, відповідного вимогам часу, поліпшення форм і методів діяльності органів і підрозділів податкової міліції з протидії і запобігання правопорушенням у сфері оподаткування, але й змін у підходах до організаційно-функціональної структури підрозділів податкової міліції, включаючи визначення поняття посадової особи податкової міліції і нормативну фіксацію її адміністративно-правового статусу.
Визначення адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції сприятиме зміцненню законності, державної і службової дисципліни, посиленню контролю за діяльністю посадових осіб і відповідальності за її результати, підвищенню правової культури усіх службовців податкової міліції. У зв’язку з цим виникає потреба в категоріальному й змістовному визначенні поняття посадової особи податкової міліції, дослідженні сутності, особливостей та структури її адміністративно-правового статусу і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення відповідної нормативної бази.
На сьогодні день комплексні, системні вивчення й розробки проблеми адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції в українській юридичній науці відсутні. Відсутнє також і законодавче закріплення поняття посадової особи податкової міліції. З огляду на це, а також враховуючи, що обрана тема дисертаційного дослідження торкається проблем, визначених Концепцією адміністративної реформи в Україні, Концепцією боротьби з корупцією на 1998–2005 роки, Концепцією адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу та іншими документами як пріоритетні, наукове дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції набуває особливого змісту й актуальності.
Крім того, більш поглибленого дослідження проблема визначення адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції вимагає і тому, що, вказані органи, на відміну від інших органів виконавчої влади, наділені широким колом повноважень розпорядницького характеру, і мають особливий статус у системі органів державної податкової служби України.
Важливість і вагомість діяльності податкової міліції у здійсненні податкової політики держави, роль, яку відіграють посадові особи податкової міліції у цій сфері, також свідчать про актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 7.12, 7.28 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 років. Роботу виконано в межах планів досліджень Національної академії державної податкової служби України як частину комплексної науково-дослідної роботи “Проблеми безпеки співробітників податкової міліції” (номер державної реєстрації 0101U007182), комплексного наукового проекту “Відповідальність за правопорушення” (номер державної реєстрації 0102U000477), а також теми кафедрального дослідження “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657). Дана тема також є частиною загального напряму наукових досліджень, що здійснюються кафедрами й науковими підрозділами Національної академії державної податкової служби України.
Дослідження безпосередньо пов’язане із розробленням і впровадженням у життя Концепції адміністративної реформи в Україні відповідно до Указу Президента України від 22 липня 1998 року і Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14 квітня 2000 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті змісту поняття “посадова особа податкової міліції”, визначенні особливостей адміністративно-правового статусу посадових осіб податкової міліції і реалізації його окремих елементів у правовідносинах і на основі цього виробленні пропозицій й рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання та підвищення ефективності його практичної реалізації.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- дослідити й розкрити зміст поняття “посадова особа державної служби”;
- розглянути класифікацію посадових осіб державної служби;
- здійснити дослідження щодо визначення поняття та елементів правового положення посадової особи податкової міліції;
- визначити особливості адміністративно – правового статусу посадової особи податкової міліції;
- дослідити сучасний стан нормативної регламентації адміністративно-правового статусу посадових осіб податкової міліції;
- сформулювати і обґрунтувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції.
Об’єктом дослідження виступає система управлінсько-правових відносин, що формується у сфері функціонування податкової міліції і діяльності її посадових осіб.
Предмет дослідження становлять теоретичні та практичні питання визначення, нормативно-правового закріплення, реалізації та розвитку адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дозволяє досліджувати проблему у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Загальним методом дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. Цей метод сприяє об’єктивній оцінці рівня та ефективності реалізацій посадовими особами владних посадових повноважень. Крім того, діалектичний метод дозволяє проаналізувати норми чинного законодавства, допомагає виявленню в ньому прогалин та недоліків і дає змогу сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, що здійснюються посадовими особами податкової міліції у сфері правоохоронної діяльності. У процесі дослідження також використаний логіко-семантичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Для аналізу адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції як соціально-правового явища використовувався метод єдності логічного та історичного, методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.3, 2.1). Метод правового аналізу (порівняльно-правовий) використано для дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання прав та обов’язків, обмежень і заборон у діяльності правоохоронних органів (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси та етапи становлення адміністративно-правового статусу службовця правоохоронних структур (підрозділи 1.1, 2.2). Структурно-логічний та порівняльно-правовий методи використано для аналізу структурних елементів адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Для виділення окремих видів повноважень посадової особи податкової міліції як складових її адміністративно-правового статусу застосовувалися методи класифікації, групування та структурно-логічний (підрозділ 2.1). За допомогою статистичного методу і методу документального аналізу визначено недоліки правового регулювання та реалізації адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Компаративний метод і документальний аналіз використовувалися для вироблення пропозицій з удосконалення законодавства щодо регулювання адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Науково-теоретичне підгрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права: В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, А.П. Альохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.І. Веремеєнка, М.В. Вітрука, В.Н. Гаращука, І.П. Голосніченка, В.М. Горшеньова, Є.В. Додіна, А.Ф. Євтихєєва, А.І. Єлістратова, В.В. Зуй, Р.А Калюжного, Л.В. Коваля, І.Б. Коліушко, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, Б.М. Лазарєва, М.І. Матузова, В.В. Новосьолова, Ю.А. Петрова, В.П. Пєткова, М.І. Піскотіна, Л.Л. Попова, П.М. Рабіновича, В.М. Самсонова, І.С. Самощенко, Ю.П. Солов’я, С.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, А.Т. Усольцева, Ц.А. Ямпольської та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти щодо регулювання відносин у сфері релізації правового статусу службовців податкової міліції. Інформаційну та емпіричну основу дослідження складають узагальнення практичної діяльності податкової міліції, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням змісту адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції, його правового регулювання та практичної реалізації. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, практичних рекомендацій з удосконалення чинного законодавства, запропонованих особисто здобувачем:
уперше:
- сформульовано ознаки посадової особи податкової міліції;
- визначено місце посадової особи податкової міліції у сучасних класифікаціях видів державної служби;
- розкрито особливості формування системи елементів адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції з визначенням таких його складових, як повноваження (обов’язки та права), правообмеження та заборони, гарантії реалізації адміністративно-правового статусу, відповідальність;
- здійснено класифікацію обов’язків та прав як складових адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції;
- визначено особливості юридичної відповідальності певної категорії посадових осіб податкової міліції;
- виявлено прогалини у правовому регулюванні діяльності посадової особи податкової міліції щодо реалізації свого адміністративно-правового статусу і запропоновано рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства у цій сфері;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до відповідних чинних нормативно-правових актів (зокрема – до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” [23]; Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо [25]) з метою підвищення ефективності реалізації посадовою особою податкової міліції свого адміністративно-правового статусу;
- дістало подальшого розвитку визначення поняття посадової особи державної служби;
- уточнено спеціальний понятійний апарат з питань державної служби у правоохоронних органах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції, проблем забезпечення прав і свобод громадян під час його реалізації;
- у правотворчості – у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність службовців податкової міліції щодо забезпечення прав і свобод громадян, оптимізувати діяльність системи податкової служби з метою забезпечення максимальної ефективності її функціонування;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися у процесі викладання таких навчальних дисциплін, як “Теорія управління” “Адміністративне право України”, “Адміністративна діяльність органів ДПС України”, “Адміністративна відповідальність”, для підготовки відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені здобувачем на науково-практичній конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (Київ, 12 березня 2004 року); науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року); науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні (Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 року); міжвузівській курсантській (студентській) науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (Київ, 17–18 травня 2005 року).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Список литературы

В И С Н О В К И
За результатами проведеного дослідження адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції сформульовано такі теоретичні і практичні висновки.
1. Проблема вивчення правового статусу посадової особи податкової міліції у межах державного управління пов’язана в першу чергу з відсутністю в національному адміністративному законодавстві єдиного визначення поняття посадової особи. Наявність такого визначення у кримінальному законодавстві не вирішує проблему, оскільки в багатьох випадках дозволяє притягати до відповідальності як посадову службову особу, яка не має характерних для посадової особи повноважень, завдяки чому розширюється коло суб’єктів відповідальності.
У юридичній науці та законодавстві переважає галузевий підхід до розуміння такої категорії службовців, як посадові особи. Представники галузевих юридичних наук розглядають поняття посадової особи лише у взаємозв’язку з цілями й особливостями тієї чи іншої галузі права та законодавства, що веде до однобічності в розкритті змісту цього явища.
Виконане нами дослідження дозволило прийти до висновку про необхідність розробки та введення єдиного поняття та терміна “посадова особа державної служби”, зміст якого вміщував би та описував усю сукупність головних ознак, що характеризують службовців апарату державного управління в цілому і виконавчої влади зокрема.
2. У законодавстві України необхідно провести чітке статусне і понятійне розмежування термінів “посадова особа” і “службова особа”, що дало б змогу усунути колізію правових норм та підміну понять, які спостерігаються у чинному законодавстві.
На нашу думку, посадові особи державної служби – це державні службовці, наділені державно-владними повноваженнями для організаційно-розпорядчих функцій з метою організації й забезпечення ефективної роботи підпорядкованих їм організаційних структур, структурних підрозділів, службовців, а також представництва інтересів цих організаційних структур у правовідносинах із фізичними та юридичними особами.
Службовою особою є службовець, який займає посаду, пов’язану з виконанням наданих йому у встановленому законом порядку спеціальних повноважень щодо осіб, які не перебувають з ним у службовій підлеглості, і у випадках, передбачених законодавством, має право застосовувати заходи адміністративного примусу.
3. Для надання стабільності державній службі та підвищення рівня професіоналізму та відповідальності державних службовців необхідна класифікація посад останніх з урахуванням особливостей відповідних видів і типів державної служби, для чого необхідно сформувати Державний реєстр посад. Це також дозволило б поширити статус державного службовця на працівників (службовців) усіх сфер державної служби, до яких слід віднести, разом зі службою в державних органах та їх апараті, службу у збройних силах, судах, прокуратурі, дипломатичних установах міліції, податковій міліції тощо.
4. Посадова особа державної служби як представник відповідного органу наділена певним адміністративно-правовим статусом, який забезпечує їй можливість приймати відповідні рішення щодо учасників зовнішніх відносин, а також здійснювати організаційно-розпорядчі функції.
Адміністративно-правовий статус посадової особи можна поділити на загальний і спеціальний: перший характеризує правове положення посадової особи у сфері управління і є однаковим для посадових осіб певного виду служби; другий закріплюється у відповідних правових актах і визначає роль посадової особи в управлінні у відповідній сфері. Він зумовлений специфікою покладених на особу службових завдань і функцій, відповідно до заміщуваної посади.
Характеризуючи адміністративно-правовий статус посадової особи, основну увагу слід акцентувати на елементах, що становлять цілісну систему і забезпечують належне виконання управлінських функцій, а також визначають підстави юридичної відповідальності посадової особи. До таких елементів належать: повноваження (обов’язки та права посадової особи), правообмеження, гарантії службової діяльності, юридична відповідальність посадової особи.
5. Особливості змісту правового статусу посадової особи податкової міліції випливають з умов виконуваних нею завдань, функцій, прав і обов’язків, а також специфіки діяльності органу (підрозділу), у якому посадова особа проходить службу.
Оскільки посадова особа податкової міліції є її службовцем, її адміністративно-правовий статус характеризується особливостями, які є загальними для всіх службовців податкової міліції: встановлення дисципліни на зразок військової, віднесення податкової міліції до воєнізованих державних формувань та деякі інші. Вони мають допоміжний організаційний характер, спрямовані на створення умов реалізації повноважень у зовнішній сфері, за допомогою яких і виконуються завдання та реалізуються функції податкової міліції.
Особливістю адміністративно-правового статусу службовця податкової міліції є наявність повноважень, пов’язаних із застосуванням адміністративного примусу. Більшість повноважень, які складають адміністративно-правовий статус службовця податкової міліції, мають владний характер, вони спрямовані на осіб, які організаційно йому не підпорядковані та які зобов’язані виконувати його законні вимоги.
6. Визначальними для розкриття змісту адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції є її внутрішньоорганізаційні, владно-розпорядчі, власне посадові повноваження. Виходячи з цього, до посадових осіб податкової міліції ми відносимо тих службовців податкової міліції, які наділені такими повноваженнями, як розподіл обов’язків між своїми заступниками (у разі, якщо це керівник); розпорядження матеріально-фінансовими цінностями; керівництво та спрямування роботи органу та його апарату; вирішення кадрових питань; підписання правових актів органу; представництво органу у відносинах із громадянами, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності тощо. Решта працівників податкової міліції є службовими особами, які забезпечують практичне здійснення службових завдань та окремих функцій управління.
7. Певна категорія посадових осіб податкової міліції, таких як: начальник податкової міліції ДПА України, начальник Головного управління податкової міліції, начальники управлінь податкової міліції відповідних податкових адміністрацій в областях, начальники відділів (міжрайонних, об’єднаних тощо) податкової міліції податкових інспекцій – є посадовими особами відповідних органів органів державної податкової служби (податкових адміністрацій та інспекцій), оскільки будучи першими заступниками керівників зазначених органів відповідно до Закону “Про державну податкову службу в Україні” вони наділені відповідними владно-розпорядницькими повноваженнями щодо органу податкової служби в цілому.
Таким чином, для вказаної категорії посадових осіб податкової міліції адміністративно-правовий статус збігається, у певних межах, зі статусом керівників відповідних органів податкової служби. У такому разі ми можемо говорити про подвійний адміністративно-правовий статус цієї категорії посадових осіб податкової міліції.
8. Аналіз повноважень (обов’язків і прав), що входять до адміністративно-правового статусу посадової особи податкової міліції, дозволяє розподілити їх на основі певних підстав по відповідних блоках:
- до першого віднесені ті повноваження, які належать усім службовцям, включаючи й посадових осіб, податкової міліції, тобто ті, що випливають із завдань податкової міліції як відповідної правоохоронної структури. Ці повноваження закріплені у ст. 21 (обов’язки) та 22 (права) Закону “Про державну податкову службу в Україні”.
Права, надані службовцям податкової міліції відповідно до ст. 22 Закону “Про державну податкову службу”, умовно можна розподілити на три групи:
а) права податкової міліції у сфері профілактики правопорушень, права адміністративно-попереджувального характеру, до яких належать заходи, спрямовані на попередження правопорушень у сфері оподаткування;
б) права податкової міліції у сфері реалізації заходів припинення, передбачених адміністративним та кримінально-процесуальним законодавством;
в) права процесуально-забезпечувального характеру і права, пов’язані з притягненням правопорушників до юридичної відповідальності.
До другого блоку повноважень посадових осіб податкової міліції слід віднести ті, які є у розпорядженні службовців, наділених лінійною владою (керівний склад підрозділів, структурних підрозділів податкової міліції (начальники та їх заступники), тобто у, власне, посадових осіб податкової міліції. До таких можна віднести повноваження, якими наділені посадові особи податкової міліції для реалізації таких своїх функцій: інформаційно-аналітична, планування, організації, регулювання, контролю, представництва, виховна.
Третій блок повноважень ілюструє специфіку адміністративно-правового статусу певної категорії посадових осіб податкової міліції, а саме начальників органів та підрозділів податкової міліції як перших заступників кервників відповідних органів податкової служби (ДПА, ДПІ). Йдеться про повноваження вказаної категорії посадових осіб податкової міліції для здійснення певних функцій посадових осіб керуючої ланки відповідних органів державної податкової служби.
9. Аналіз адміністративно-правових обов’язків і прав посадових осіб податкової міліції дозволив виявити певні недоліки в їх правовому регулюванні, неточності в правових формулюваннях. Для усунення зазначених недоліків доцільно:
1) вилучити частину 2 зі ст. 21 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” як таку, що визначає обов’язки податкової міліції, які не відповідють її завданням і функціям;
2) внести до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” такі зміни:
а) у ст. 22 слова “посадовим особам податкової міліції ...” замінити словами “службовим особам податкової міліції...”; терміном “посадова особа податкової міліції” позначати керівників органів і підрозділів податкової міліції усіх ієрархічних рівнів та їх заступників;
б) у ч. 1 ст. 23 після слів “Громадяни України, які вперше зараховуються...” слова “на службу до податкової міліції на посади начальницького складу” вилучити і замінити на “у кадри податкової міліції”; відповідно, ч. 3 ст. 23 має бути змінена і мати такий зміст: “Особа, яка зарахована у кадри податкової міліції, підписує текст присяги, який зберігається в її особовій справі”;
в) назву ст. 13 варто замінити на “Обов’язки і відповідальність службових та посадових осіб органів державної податкової служби” і скорегувати відповідно зміст статті; у Розділі IV також необхідно змінити термінологію і назвати його так “Службові та посадові особи органів державної податкової служби та їх правовий і соціальний захист”;
г) викладення змісту ст. 15 доцільно розпочати з визначення понять службової та посадової осіб податкової служби: “Службовими особами органів державної податкової служби є особи, які займають у цих органах посади, заміщення яких передбачає присвоєння таким працівникам спеціальних звань. Службові особи, які входять до керівного складу цих органів, є посадовими особами органів державної податкової служби.”
3) ч. 1 ст. 255 КУпАП викласти у такій редакції:
“У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218–221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:
1) службові особи:
- органів внутрішніх справ (перелік відповідних статей);
- органів Служби безпеки України (відповідні статті);
- органів державної податкової служби (відповідні статті);
- підрозділів податкової міліції (відповідні статті) ”;
2) уповноважені на те посадові особи:
далі – за текстом пункту 1 цієї статті з урахуванням того, що його абзаци 1, 23 і 24 стали абзацами 1, 2 і 3 відповідно пункту 1 нової редакції статті.
Пункти 2–10 ч. 1 обговорюваної статті стають, відповідно, пунктами 3–11.
10. Встановлені законодавством правові заборони та обмеження, які особа, що вступає на державну службу в органи і підрозділи податкової міліції приймає свідомо і добровільно, є різновидом обов’язків, для реалізації яких необхідно утримуватися від вчинення певних дій. Така система обмежень і заборон службової діяльності спрямована на забезпечення професійного виконання службових повноважень і є складовою адміністративно-правового статусу службовців, включаючи й посадових осіб, податкової міліції.
Правообмеження стосуються лише службової діяльності і не можуть вважатися порушенням конституційних прав і свобод особи.
11. Як елемент адміністративно-правового статусу посадової особи, поняття правових гарантій охоплює заходи, що сприяють реалізації службових повноважень.
Посадова особа державної служби, зокрема податкової міліції, виступає носієм трьох видів правових гарантій: правових гарантій статусу громадянина; правових гарантій статусу державного службовця; правових гарантій статусу спеціального суб’єкта управлінських правовідносин з владними повноваженнями.
Аналіз змісту Законів України “Про державну службу” “Про державну податкову службу в Україні”, “Про міліцію”, “Про службу безпеки України”, “Про прокуратуру” тощо в частині, що стосується обговорюваного питання, дає підстави запропонувати таку класифікацію гарантій діяльності посадових осіб державної служби:
- організаційно-правові гарантії, тобто гарантії, що забезпечують належні умови здійснення службових повноважень;
- матеріальні гарантії;
- гарантії соціально-побутового забезпечення;
- гарантії пенсійного забезпечення;
- гарантії спеціального державного захисту;
- гарантії судового захисту.
Останні п’ять видів гарантій встановлюються на весь час проходження служби і не є привілеями для даної категорії службовців, а виступають якоюсь мірою компенсацією за певні обмеження та заборони у їх діяльності.
12. Соціально-правові гарантії становлять комплексну систему нормативно визначених заходів щодо забезпечення діяльності посадових осіб податкової міліції. Зумовлені посадою, вони безпосередньо залежать від змісту діяльності і ставлення особи до виконуваних нею службових і посадових завдань і відповідно свій зовнішній прояв мають в адміністративно-правовому статусі посадової особи. Однак нормативна основа щодо гарантій здійснення повноважень посадових осіб податкової міліції потребує систематизації, оскільки на сьогодні день вона представлена великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, які не завжди узгоджуються між собою. На нашу думку, доцільним було б зведення розпорошених по різних нормативних актах відповідних норм у єдиному законодавчому акті.
13. Відповідальність посадової особи настає за порушення законності і службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов’язків. Нормами адміністративного права закріплено і врегульовано два види юридичної відповідальності посадових осіб податкової міліції – дисциплінарну та адміністративну. При цьому в межах адміністративно-правового регулювання за порушення переважної більшості своїх службових обов’язків посадова особа податкової міліції підлягає дисциплінарній відповідальності, яка реалізується в дисциплінарних стягненнях, передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР. Це суперечить положенням ст. 92 Конституції України, згідно з якими діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Враховуючи, що така сама проблема постає не тільки перед податковою міліцією, а й багатьма іншими структурами, співробітники яких притягаються до дисциплінарної та адміністративної відповідальності згідно з дисциплінарними статутами. Вважаємо за доцільне прийняття уніфікованого Закону “Про дисциплінарну відповідальність осіб, що перебувають на державній службі” (назва умовна), який би враховував особливості та специфіку усіх видів державної служби та всі нюанси дисциплінарної відповідальності їх службовців.
14. За відсутності керівників податкових органів (ДПА, ДПІ) відповідні начальники управлінь або відділів податкової міліції можуть виконувати їх обов’язки, вчиняти дії від імені органу податкової служби. Але у разі вчинення дисциплінарного проступку керівника (хай і тимчасового) органу державної податкової служби (скажімо, не забезпечення дотримання належного рівня службової дисципліни працівниками податкової інспекції) залишається відкритим питання, чи буде ця “двічі” посадова особа (і податкової служби, і податкової міліції водночас) притягатися до дисциплінарної відповідальності згідно зі ст. 14 Закону України “Про державну службу”[7], або за Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР. Це питання необхідно вирішити шляхом введення відповідної норми у чинний Закон України “Про державну податкову службу в Україні”[23, 25].
15. Законодавчо припустима можливість заміни заходів адміністративної відповідальності на заходи дисциплінарної відповідальності щодо певної категорії осіб (ст. 15 КУпАП) не відповідає вимогам сьогодення, призводить до виведення порушника з-під впливу адекватних заходів юридичної відповідальності і повинна бути скасована як така, що не відповідає вимогам справедливості, рівності перед законом.
Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, на яких розповсюджується дія дисциплінарних статутів, повинна, на нашу думку, здійснюватися судами (суддями).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 13–19.
2. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: ІнЮре, 1999. – 242 с.
3. Советское административное право ВКВШ при СНК СССР. – М.: Юриздат, 1940. – 432 с.
4. Евтихеев И.И., Власов В.А. Советское административное право. − М., 1946. – 431 с.
5. Студеникин С.С. Советская государственная служба // Вопросы советского административного права. – М.– Л. Изд-во АН СССР, 1949. – 212 с.
6. Панкратов И.Ф. Правовые формы ответственности должностного лица колхозов. – М.: Госюриздат, 1959. – 199 с.
7. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст.490.
8. Адміністративне право України / Битяк Ю.П. , Богуцький В.В. , Гаращук В.М. та ін.; За ред. Ю.П. Битяка: Підручник для юрид. вузів і фак. − Харків: Право, 2000. – 520 с.
9. Петришин О. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 2. – С. 40.
10. Авер’янов В. Законодавче регулювання державної служби: стан та проблеми // Вісник державної служби України. – 1995. - № 1. – С. 14–15.
11. Коваленко В. Проект нової редакції Закону України “Про державну службу” (авторський варіант). – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – С. 10.
12. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. – К.: Атіка, 2003. – 157 с.
13. Петров Г.И. Гражданин и должностное лицо в Советском государстве // Вестник ЛГУ. – 1971. − № 23. − С. 126–128.
14. Советское административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова – М.: Госюриздат, 1962. – 302 с.
15. Теория государства и права / Под. ред. Матузова Н.И., Малько А.В. − Саратов, 1995. – 587 с.
16. Манохин В.М. Советское административное право: Курс лекций. – Вып. 1. − Саратов, 1968. – 249 с.
17. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. − Львов, 1965. – 71 с.
18. Петров Ю.А. К понятию должностного лица // Правоведение. – 1974. – № 6.
19. Костюков А.Н. Правовой статус должностного лица (административно-правовой аспект): Автореферат дисс. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Л., 1988. – 20 с.
20. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб” від 11 липня 1995 року // Голос України. – 1995. – 11серпня. – № 151.
21. Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
22. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
23. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. – Ст. 37.
24. Митний кодекс України, прийнятий 11 липня 2002 року//Урядовий кур’єр. – 2002. – 14 серпня. - № 148.
25. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
26. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
27. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
28. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
29. Закон України “Про електроенергетику від 16 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
30. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
31. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. Ст. 175.
32. Ремнев В.И. Некоторые причины административных деликтов, связанных с осуществлением государственной службы: Сб.науч.ст.: “СССР – ГДР: Государственная служба”. – М., 1986. – С. 139–144.
33. Тиковенко А.Г. Начальник и подчиненный. Правовые аспекты служебных отношений. – Минск: Наука и техника, 1984. – 160 с.
34. Іллічов М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 173 с.
35. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Правоведение. – 1980. – № 3. – С. 40-48.
36. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: Монография. – Харьков: Факт, 1998. – 168 с.
37. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебн. пособ. – Свердловск: Изд-во Урал-го ун-та, 1989. – 204 с.
38. Мозоль В.В. Щодо розмежування понять “посадова” і “службова” особи податкової міліції // Право України. – 2004. – № 12. – С. 67–71.
39. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К.: “АДЕФ-Україна”, 2003. – 320 с.
40. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ: Навч. посібн. – К.: УМК ВО, 1990. – 64 с.
41. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 року № 12 “Про судову практику в справах про хабарництво” // Нормативні акти України. Комп‘ютерна правова система. – Вип. 8. – 2002.
42. Старцев О.В. Адміністративно-правове регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07. / Нац. акад. ДПС України. – К., 2004. – 20 с.
43. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України // Право України. – 1999. – № 4. – С. 97–101.
44. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
45. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
46. Воронков А.В. Проблемы теории административного права: сравнительно-правовые исследования. – СПб: Изд-во С.-Петербург-го ун-та, 2001. – 220 с.
47. Авер’янов В.Б., Дубенко С.Д. Законодавче регулювання державної служби в Україні // Уніан-право. – 1995. – № 2, – березень. – С. 6–7.
48. Кисіль Л.Є. Наукове тлумачення понять “посада” і “посадова особа” / В зб. наук. допов. “Наукові засади реформування державної служби в Україні” За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К., 2000. – С. 27–30.
49. Советское административное право / Под. ред. В.М. Манохина − М.: Юрид. лит., 1977. – 542 с.
50. Административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова. − М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
51. Советское административное право / Под ред. М.И. Еропкина: Учебник для слушателей вузов МВД СССР. – К.: КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1978. – 394 с.
52. Щербак А.И. Правовая ответственность должностных лиц аппарата государственного управления. – К.: Наук. думка, 1980. – 133 с.
53. Єдина номенклатура посад службовців // Бюлетень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і зарплати. – 1967. – №11.
54. Словарь иностранных слов. – 18-е изд. – М.: Рус. яз., 1989. – 624 с.
55 .Основин В.С. Основы науки социального управления. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-тета, 1971. – 260 с.
56. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. – К.:НМК ВО, 1990. – 74 с.
57. Типове положення про Управління податкової міліції державної податкової адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі // Лист ДПА України від 14 серпня 1998 р. № 10653 / 10/26 – 14.
58. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затв. Постановою Кабінету Міністрів від 15 лютого 2002 р. № 169 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 3 квітня . – № 63.
59. Положення про порядок проведення атестації державних службовців, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України “Державна служба в Україні”. – 2002. – № 1 – 352 с.
60. Положення про атестацію наукових працівників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 8 вересня. – № 167.
61. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
62. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1997. – 369 с.
63. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учеб. пос. – М.: БЕК, 1996. – 698 с.
64. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
65. Коваленко В.Л. Типи і види державної служби: проблеми класифікації // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: “Ін-Юре”, 2000. – 667 с.
66. Служба в государственных и общественных организациях: Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко; [Редкол: Д.Н. Бахрах (отв. ред.) и др.] – Свердловск: СЮИ, 1988. – 134 с.
67. Кононов П.И. Административная ответственность должностных лиц: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.07. − М., 1994. − С. 23.
68. Панейко Ю. Наука адміністрації і адміністративного права. Загальна частина. – Ауґсбурґ, 1949. – 213 с.
69. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівняльний аналіз: Пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – С. 305.
70. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: “СПАРК”, 1996. – 229 с.
71. Правовые основы государственной службы в Германии. Баварская школа управления – орган публичного права / Федеральная академия государственного управления Министерства внутренних дел ФРГ. – Мюнхен, 2001. – 396 с.
72. Федеральный закон РФ “Об основах государственной службы в Российской Федерации” от 31 июля 1995 года // СЗ РФ. – 1995. – № 31. – Ст. 2990.
73. Маврин С.П., Плиев И.П. Понятие должностного лица в советском трудовом праве // Правоведение. – 1983. – №4. – С. 18–24.
74. Указ Президента України від 22 липня 1998 року “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21.
75. Указ Президента України від 14 квітня 2000 року “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16.
76. Указ Президента України від 29 травня 2001 року “Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” // Урядовий кур’єр. – 2001. – 31 травня – № 95.
77. Указ Президента України від 11 червня 2001 року “Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців” // Урядовий кур’єр. – 2001. – 23 червня. – № 111.
78. Петришин О.В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії. Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01. – Харків, 1999. – 35 с.
79. Авер’янов В. Інститут державних секретарів: від концептуальної моделі до практичного запровадження // Вісник державної служби України. – 2002. - № 1. – С. 71–78.
80. Державне управління в Україні / За заг. ред. В.Б. Авер’янова: Навч. пос. – К., 1999. – 266 с.
81. Коліушко І.Б., Петришин О.В., Тимощук В.І. Законодавство про державну службу: сучасний етап становлення / В зб. наук. допов.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні”; За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2000. – С. 17–21.
82. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ: Навч. посібн. – К.: УМК ВО, 1990. – 64 с.
83. Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация: Учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 318 с.
84. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности. Личность как объект и субъект социальных отношений. – М.: Изд-во Моск ун-та, 1984. – 288 с.
85. Большой юридический словарь / Авт.-сост.: Додонов В.Н. и др.; Под ред. А.Я.Сухарева и др. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
86. Витрук М.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – 229 с.
87. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М.: Рарог, 1993. – 234 с.
88. Чхиквадзе В.М. Гуманизм, мир, личность. – М., 1981. – 229 с.
89. Конституційне право України / За ред. докт. юр. наук проф. В.Ф. Погорілка: Підручник. – Київ: Наукова думка, 1999. – 735 с.
90. Аристотель. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
91. Петров Ю.А. Гражданин и должностное лицо в советском государстве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – Л., 1975. – 21 с.
92. Ткач Г.Й. Вільний розсуд в діяльності адміністрації / В матеріалах Другої національної науково-теоретичної конференції “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування” (26-27 травня). – Суми, 2000. – С. 31–33.
93. Павленко П.І. Проблема правового статусу посадової особи в юридичній літературі // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. / Донецький ін-т внутр. справ при Донецькому держ. ун-ті. – Донецьк: ДІВС, 1999. – № 1. – С. 150–154.
94. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр.: В 2 ч. / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Центр досліджень адм. реформи. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Ч. 1. – 220 с.
95. Смирнов О.В. О правовом статусе рабочих и служащих // Советское государство и право. – 1974. – № 3. – С. 40–48.
96. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977г. // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977г. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – С. 51–58.
97. Советское административное право: Государственное управление и административное право / И.А. Азовкин, А.П. Алехин, П.Т. Василенков и др.; Редкол. Ю.М. Козлов и др. – М.: Юрид. лит., 1978. – 358 с.
98. Янюк Н. Особливості адміністративно-правового статусу посадової особи // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні // Матеріали ІІІ Регіональної наукової конференції (лютий 1997 р.). – Львів, 1997. – 87-90.
99. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
100. Государственная служба в зарубежных странах: Сб. обзоров законодательства / Рос. АН, Ин-т науч. информ. по обществ. наукам, Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Правительстве РФ. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 166 с.
101. Евтихиев А.Ф. Законная сила актов администрации. – СПб.: Люблен. тип., 1911. – 287 с.
102. Евтихиев А.Ф. Основы советского административного права: – М., 1925. – 150 с.
103. Рождественский А.А. Теория субъективных публичных прав. Критико-систематическое исследование. – М.: Печатня А.И. Снегиревой, 1913. – 290, ІІ с.
104. Шершеневич Г.Ф. Общая теория прав. – М., 1912. – Т. 1. – 846 с.
105. Гессен В.М. Теория правового государства. – СПб., 1912. – 67 с.
106. Матузов Н.И. Личность, права, демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Изд-во Сарат.ун-та, 1972. – 292 с.
107. Новоселов В.И. Теоретические проблемы развития административно-правового положения граждан СССР в современных условиях: Дисс. … докт. юрид. наук. – Саратов, 1979. – 376 с.
108. Административное право Российской Федерации / Алехин А.П., Козлов Ю.М., Кармолицкий А.А.. – М.: ТОО “Теис”, 1994. – Ч.1. – 269 с.
109. Общая теория права и государства: Учеб. для юрид. вузов / Афанасьев В.С., Братко А.Г., Герасимов А.П. и др. Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1994. – 367 с.
110. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка / Часть 1. Предмет и понятие. – М., 1981. – 68 с.
111. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
112. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в советском государстве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 187 с.
113. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
114. Цельєв О.В. Міліція як інститут громадянського суспільства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.01) / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 20 с.
115. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 210 с.
116. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М., 1977. – 302 с.
117. Манохин В.М. Конституционные основы советского административного права. – Саратов, 1983. – 217 с.
118. Демократизация апарата управления / Цветков В.В., Сиренко В.Ф., Орзих М.Ф. – К.: Наукова думка, 1990. – 304 с.
119. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статус // Правоведение. – 1987. – № 2.
120. Колодкин Л.М., Фатула А.В. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел. – М.. 1990. – 170 с.
121. Коренев А.П. Административное право России. – М.: Щит-М, 1996. – Ч.1. – 542 с.
122. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року “Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України” // Нормативні акти України. Комп’ютерна правова система. – Вип. 8. Травень-червень. – 2002.
123. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х.: “Одиссей”, 2001. – 288 с.
124. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
125. Манохин В.М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997. – 295 с.
126. Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации. – Омск: ВШМ МВД СССР, 1993. – 504 с.
127. Омаров А.М. Социальное управление. Некоторые вопросы теории и практики. – М.: Мысль, 1980. – 269 с.
128. Ковачев Д.А. Функции, задачи, компетенция, и правоспособность государственного органа. // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1985. – № 4.
129. Гурней Б. Введение в науку управления: Перевод с франц. Г.С. Яковлева. – М., Прогрес, 1969. – 230 с.
130. Положення про Головне управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України: Лист ДПА України від 3 серпня 1998 р. № 9356/10/26-14
131. Бачило И.Л. Функции органов управления / Правовые проблемы оформления и реализации. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
132. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления. – М.: Госюриздат, 1963. – 183 с.
133. Петухов Г.Е. Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Известия ВУЗов. Правоведение. − 1980. − № 3.
134. Гракович О.И. Органы внутренних дел в борьбе за укрепление общественного порядка: Учебное пособие. – Минск: НИ и РИО МВШ МВД СССР, 1980. – 96 с.
135. Гукасян Р.Е. Концепция слияния прав и обязанностей и административно-командные методы управления // Советское государство и право. – 1989. – № 7. – С. 26–34.
136. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
137. Шестаков С.В. Адміністративно-правовий статус працівника міліції: Автореф. ... Дис. канд. юрид. наук: 12. 00. 07. – Харків, 2004. – 20 с.
138. Инструкция чинам полиции по обнаружению и исследованию преступлений: с приложением / Сост. Н.В. Муравьев. – 2-е изд. – М.: Тип. Мамонтова, 1885. – ХI, 147 с.
139. Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом і над законом: З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (IX– початок ХХ ст.) – К.: Україна, 1996. – 286 с.
140. Історія міліції України (у док. і матеріалах): Збірник: У 3-х т. / Підгот. П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв та ін. – Т.1: 1917-1925. – К.: Генеза, 1999. – 499 с.
141. Этика сотрудников правоохранительных органов: Учебник для курсантов, слушателей и студентов системы образовательных учреждений правоохранительных органов / Власенков В.В., Гришин А.А., Гущин С.В. и др.; Под ред. Г.В. Дубова. – М.: Щит-М, 2001. – 523 с.
142. Кукушин В.М. Полицейская деонтология. – М.: Академия МВД России, 1994. – 140 с.
143. Закон України “Про державний захист п