АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ :



  • Название:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 230
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................. 3
    ВСТУП.................................................................................................................... 4
    РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні засади адміністративно-правового забезпечення техногенної безпеки................................................ 13
    1.1. Поняття техногенної безпеки........................................................ 13
    1.2. Сутність забезпечення техногенної безпеки................................ 35
    РОЗДІЛ 2. Механізм адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки.........
    60
    2.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки......... 60
    2.2. Загальна характеристика суб’єктів системи забезпечення техногенної безпеки....................................................................... 90
    2.3. Адміністративно-правові засади взаємодії суб’єктів системи забезпечення техногенної безпеки................................................ 113
    РОЗДІЛ 3. Регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки адміністративно-правовими засобами...... 130
    3.1. Форми і методи адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки......... 130
    3.2. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення техногенної безпеки................................................ 160
    ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 189
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 194
    ДОДАТКИ............................................................................................................. 226
    ВСТУП



    Актуальність теми. З початком третього тисячоліття відбувається усвідомлення нових реалій суспільного життя, надання пріоритету у внутрішній і зовнішній політиці держави меті інтеграції України до Європейського Союзу, гарантування власної безпеки, здійснення політики забезпечення безпеки громадян, що зумовлює вступ України в якісно новий етап розвитку.
    Проблема безпеки на початку ХХІ століття набула універсального змісту. Це обумовлено тим, що в кінці XX століття концепція національної безпеки зазнала істотних змін. Окрім традиційної військової та військово-політичної сфери, вона поширилася на сферу соціальних, економічних, правових, культурних, екологічних та інших відносин.
    Поняття безпеки за останні роки розширилося і набуло більш гуманістичного, націленого на людину, характеру. Нова парадигма безпеки людини має два основних аспекти: захист від хронічних загроз, таких, як голод, епідемії і репресії, та захист від раптових і згубних катаклізмів, що порушують плин повсякденного життя.
    Стан справ щодо безпеки життя та діяльності людини корелює із загальним соціально-економічним статусом держави. За індексом людського розвитку, який є інтегральним показником ООН, Україна посідає 80 місце серед країн світу [208, с. 34].
    Техногенна безпека, поряд з політичною, воєнною, економічною, інформаційною та іншими видами безпеки, залишається одним з важливих складових елементів національної безпеки України, а її забезпечення – важливим аспектом діяльності держави у цьому напрямку.
    Кожен рік в Україні в середньому виникає 237 надзвичайних ситуацій техногенного характеру. За 1997-2004 роки на території України виникло 1900 НС техногенного характеру, які відзначались високим показником загиблих і травмованих, щорічно змінюються обсяги збитків від них. Найвищий рівень збитків зареєстрований у 2000 році – близько 120 млн. грн., найменший – у 1998, 1999, 2004 роках – близько 25 млн. гривень [298; 299; 300].
    Незважаючи на важливість і практичну значимість проблем забезпечення ТБ, у юридичній науці майже немає спеціальних досліджень з цих питань. Наукові роботи присвячені дослідженням таких видів безпеки, як пожежна, транспортна, радіаційна, які є складовими ТБ. Та саме ТБ не була об’єктом комплексного наукового дослідження.
    Таке становище змушує постійно шукати нові, більш досконалі шляхи та способи запобігання НС, зниження кількісних і якісних показників збитків від них, у тому числі й шляхом проведення наукових досліджень процесу правового регулювання суспільних відносин, що складаються у даній сфері.
    Автор у своєму дослідженні спирався на роботи російських вчених, а саме: Д.М. Бахраха, І.І. Веремеєнка, М.І. Єропкіна, Ю.М. Козлова, О.П. Коренєва, В.В. Лазарєва, Л.Л. Попова, О.В. Серьогіна, В.Д.Сорокіна, і вітчизняних: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, В.О. Глушкова, І.П. Голосніченка, Р.А. Калюжного, Д.П. Калаянова, А.П. Клюшниченка, А.Т. Комзюка, М.Й. Коржанського, М.І. Мельника, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.М. Плішкіна, В.І Шакуна, М.Я. Швеця та ін.
    Дослідити проблеми адміністративної відповідальності у сфері ТБ допомогли роботи П.А. Вороб’я, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, Д.М. Лук’янця, В.П. П’єткова, В.К. Шкарупи та інших вчених, які представляють різні галузі правової науки.
    Безпосередньо проблеми адміністративно-правового забезпечення пожежної, транспортної та інших видів безпек як складових техногенної безпеки було розглянуто у роботах Ю.І. Аболенцева, І.А. Бірюкова, М.М. Брушлінського, В.М. Гаврилея, Ю.М. Глуховенка, П.П. Гусєва, В.А. Доманського, О.В. Копана, В.Д. Любліна, В.М. Медведєва, А.К. Мінєєва, Б.Е. Касимова, І.Ф. Кімстача, В.Й. Развадовського, П.С. Савельєва, В.Л. Семікова, М.В. Удода та ін.
    Водночас комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері забезпечення ТБ, поки що не проводилось. Недостатня теоретична розробленість зазначених питань і необхідність наукового забезпечення діяльності суб’єктів правотворчості у сфері ТБ вказують на актуальність обраної теми, зумовлюючи потребу у проведенні поглибленого наукового дослідження.
    Ці обставини і визначили вибір теми, мету й задачі дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98; основних положень Концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженої Указом Президента України „Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” від 26 березня 1999 р. № 284/99; Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 р.р., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 2000 р. № 1313; Програми діяльності Кабінету Міністрів „Назустріч людям”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 4 лютого 2005 р. № 115
    Проведене дослідження передбачене Програмою розвитку системи освіти та наукової діяльності навчальних закладів і навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 р.р.; перспективним Планом наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2005-2007 р.р.; знаходиться у безпосередньому зв’язку з пріоритетними напрямками наукових досліджень Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля на 2003-2008 р.р.
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вдосконаленні правового регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням техногенної безпеки в Україні шляхом внесення пропозицій і надання рекомендацій.
    Досягнення зазначеної мети вимагає вирішення таких завдань:
    - провести порівняльно-правовий аналіз поняття техногенної безпеки з більш загальними правовими поняттями;
    - визначити сутність та критерії забезпечення техногенної безпеки;
    - дослідити механізм адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки;
    - здійснити аналіз системи суб’єктів забезпечення техногенної безпеки в Україні і дати характеристику її складових та елементів;
    - розглянути взаємодію суб’єктів забезпечення техногенної безпеки, визначити її загальні принципи;
    - провести класифікацію форм та методів адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки;
    - дати характеристику адміністративній відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення техногенної безпеки;
    - розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правової бази з організації функціонування системи забезпечення техногенної безпеки в Україні.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при забезпеченні техногенної безпеки в Україні.
    Предметом дослідження є вітчизняне адміністративне законодавство та законодавство зарубіжних країн, яке регулює суспільні відносини у сфері забезпечення техногенної безпеки, система наукових поглядів і розробок за обраною темою.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права та процесу, соціології тощо. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, системно структурний, порівняльно-правовий, історичний та інші методи наукового пізнання, які дозволили врахувати всі взаємопов’язані питання, об’єктивно оцінити ефективність діяльності суб’єктів забезпечення ТБ та реалізувати можливості порівняльно-правового, конкретно-соціологічного, логічного аналізів.
    Діалектичний метод використано під час дослідження змісту загального поняття безпека та пов’язаних з ним визначень (р.1 п.1.1.), змісту складових механізму адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки (р.2 п. 2.1). Структурно-логічний – застосовувався для визначення ознак суб’єктів системи забезпечення техногенної безпеки (р.2 п.2.2). Логіко-юридичний – дозволив здійснити дослідження форм та методів регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки, заходів запобігання й адміністративного припинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення техногенної безпеки (р.3 п.3.1, п 3.2). Соціологічні методи (спостереження, анкетування тощо) застосовано при збиранні й аналізі інформації, виробленні пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки.
    Емпіричну базу дослідження склали статистичні й аналітичні матеріали МНС України, НАН України про стан техногенної та природної безпеки в Україні, аналіз законодавства та нормотворчої діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення техногенної безпеки в Україні. Для виявлення проблемних питань проводилося анкетування 401 працівника МНС та державних службовців, які безпосередньо брали участь у запобіганні та ліквідації НС техногенного характеру.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній правовій літературі монографічним дослідженням адміністративно-правових проблем забезпечення техногенної безпеки в Україні.
    У результаті проведеного дослідження автором сформульовано низку нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про систему заходів щодо забезпечення техногенної безпеки в Україні.
    До найбільш істотних з них, що складають новизну належать:
    уперше:
    – узгоджено між собою і зіставлено з більш загальними правовими поняттями поняття: „безпека”, „національна безпека”, „громадська безпека”, „техногенна безпека”, „забезпечення техногенної безпеки”, запропоновано нове визначення техногенно-безпечного стану;
    – сформульовано поняття й обґрунтовано системний характер забезпечення техногенної безпеки. Виявлено об’єктивний взаємозв’язок між системою забезпечення техногенної безпеки, системою захисту населення і територій від НС та системою забезпечення національної безпеки;
    – дано характеристику техногенно-безпечного режиму як комплексного правового режиму, встановленого й забезпеченого нормами різних галузей права;
    – визначено ознаки системи суб’єктів забезпечення ТБ;
    – визначено тенденції розвитку суспільних відносин у сфері забезпечення техногенної безпеки, а саме: інтегрування системи забезпечення ТБ у систему цивільного захисту населення;
    удосконалено:
    – поняття та юридичну характеристику надзвичайної ситуації;
    – правове регулювання діяльності суб’єктів у сфері забезпечення ТБ;
    – систему складових механізму адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення ТБ за умов функціонування відповідного адміністративно-правового режиму;
    набули подальшого розвитку:
    – теоретичні засади взаємодії суб’єктів системи забезпечення ТБ;
    – положення щодо вирішення проблем удосконалення правових і організаційних форм та методів адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення ТБ;
    – поняття адміністративного проступку і адміністративної відповідальності за порушення правил та вимог у сфері забезпечення ТБ. Обґрунтовані пропозиції щодо уточнення підстав й удосконалення порядку притягнення до такої відповідальності.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на основі викладених розробок розширені наукові знання щодо запобігання НС техногенного характеру. Їх положення використовуються на практиці для профілактичної діяльності щодо запобігання НС техногенного характеру. Зокрема, сформульовані положення, висновки, рекомендації та пропозиції використовуються:
    – у науково-дослідній сфері – для подальшої наукової розробки проблем удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів системи цивільного захисту населення та територій від НС техногенного характеру;
    – у законотворчій діяльності – для вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання правовідносин спрямованих на запобігання НС техногенного характеру (акт впровадження ГУ МНС України в Черкаській області від 25.08.05 р., акт впровадження ЧІПБ МНС України від 31.08.05 р.);
    – у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін „Управління в діяльності органів Державної пожежної охорони”, „Правові основи в діяльності працівників служби цивільного захисту”, „Безпека життєдіяльності” Львівського та Черкаського інститутів пожежної безпеки МНС України (акти впровадження від 30.08.05 р., від 31.08.05 р.).
    – у практично-методичному плані – для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій тощо. Автор брав участь у дослідженні проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері техногенної безпеки, підготовці методичних рекомендацій та навчального посібника для органів державного пожежного нагляду. Результати дослідження використовуються у практичній діяльності Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України (акт впровадження від 31.08.05 р), Головному управлінні Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Черкаській області (акт впровадження від 25.08.05 р.).
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. У співавторстві підготовлено тези наукового повідомлення „Пожарная безопасность как составляющий элемент безопасности жизнедеятельности”, де співавтором (Дивень В.І.) було надано допомогу в пошуку частини емпіричного матеріалу та його теоретичному аналізі.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорені й схвалені на засіданні кафедр адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ МВС України, управління та економіки Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, науково-практичних конференціях: „Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация” (м. Минск, 2003 р.), „Актуальні проблеми цивільного захисту” (м. Київ, 2004), „Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 2005 р.), „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (м. Одеса, 2005 р.) та ін.
    Матеріали дисертації використовуються у навчально-виховному процесі Черкаського і Львівського інститутів пожежної безпеки МНС України при викладанні навчальних дисциплін „Управління в діяльності органів державної пожежної охорони”, „Правові основи в діяльності працівників служби цивільного захисту”, „Безпека життєдіяльності”.
    Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у навчальному посібнику та 14 наукових публікаціях, з яких 7 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 7 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
    Структура дисертації обумовлена її метою та поставленими завданнями. Вона складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку літератури (366 найменувань) на 32 сторінках і 10 додатків на 21 сторінці. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок, з яких 193 – основний зміст.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Захист населення, об’єктів економіки, національного надбання від згубного впливу надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру є невід’ємною складовою системи забезпечення національної безпеки України.
    В останні роки зростає визнання нерозривного зв’язку між безпекою держави та добробутом її громадян. Діяльність держави повинна бути ефективною, чутливою до змін у навколишньому середовищі з тим, щоб забезпечити належний захист своїх громадян, а також надати допомогу при виникненні НС.
    Забезпечення належного захисту громадян і в цілому суспільства від факторів, які породжують небезпечні явища техногенного характеру, неможливе без їх належного правового забезпечення та регулювання.
    Проведене комплексне дослідження проблем адміністративно-правового регулювання правовідносин при забезпеченні ТБ в Україні дозволяє зробити висновки і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення цієї діяльності:
    1) аналіз юридичної термінології, яка використовується у сфері національної, техногенно-природної безпеки, дозволяє визначити поняття ТБ як стан захищеності населення, території, об’єктів від НС техногенного характеру, при якому забезпечується своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз, а при їх наявності або виникненні виключається можливість заподіяння шкоди від них;
    2) техногенна безпека є необхідною умовою стабільності існування, життєдіяльності і прогресивного розвитку соціуму. Техногенна безпека складається із пожежної, транспортної, хімічної, радіаційної, гідродинамічної, промислової безпеки, безпеки об’єктів життєдіяльності, є невід’ємним елементом національної безпеки України і являє собою динамічно стійкий стан, при якому об’єктивно відсутні або виключаються джерела небезпеки, а при їх наявності або виникненні виключається можливість заподіяння від них шкоди інтересам особи, суспільству і державі;
    3) техногенній небезпеці як виду небезпечного стану властива наявність двох критеріїв: потенційної та реальної загрози. Потенційною загрозою виступає можливість виникнення надзвичайної події, що являє собою сукупність умов і факторів, здатних викликати надзвичайну ситуацію і наступне її поширення. Реальною загрозою виступає надзвичайна подія, що виникла на визначеній території або об’єкті, розвиток якої може привести до виникнення надзвичайної ситуації, і наступне її поширення;
    4) моментом переростання потенційної загрози в реальну є момент взаємодії загрозливих факторів в результаті діяльності людини або без неї. При цьому контроль за виникненням і розвитком надзвичайної події відсутній або втрачений через різні обставини. Зазначений процес в силу безконтрольності свого розвитку і відсутності протидії може викликати надзвичайну ситуацію, що є вираженням реальної складової техногенної небезпеки;
    4) з метою єдиного використання понятійного апарата у сфері цивільного захисту населення пропонується юридичне використання універсального поняття надзвичайної ситуації незалежно від її походження – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене надзвичайною подією техногенного, природного, соціально-політичного, воєнного характеру, вражаючі фактори і вторинні прояви яких призвели (можуть призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, можуть викликати загибель людей та (або) призвести до значних матеріальних втрат;
    5) забезпечення техногенної безпеки є складовою частиною соціального процесу забезпечення національної безпеки і являє собою діяльність суб’єктів суспільних відносин з розробки і (або) реалізації заходів з метою створення і збереження умов, при яких відсутні джерела техногенної небезпеки, а при їхній наявності або виникненні запобігаються збитки інтересам особи, навколишньому середовищу, колективним об’єднанням, суспільству і державі;
    6) механізм правового регулювання правовідносин при забезпеченні техногенної безпеки – це комплекс спеціальних заходів, засобів і способів, що має юридичний зміст, націлені на управління системою забезпечення техногенної безпеки в Україні. Механізм адміністративно-правового регулювання при забезпеченні техногенної безпеки обумовлений рівнем розвитку і станом права і правопорядку у країні, правовою зрілістю держави і суспільства, ступенем розвитку правової свідомості та правової культури громадян. Дієвість механізму правового регулювання поряд з іншими факторами визначається рівнем правової підготовки суб’єктів системи забезпечення, їхньою дисциплінованістю і відповідальністю, а також стійкими навичками правового поводження в звичайних і екстремальних ситуаціях;
    7) з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного характеру в державі створена система суб’єктів забезпечення техногенної безпеки, яку складають державні інститути, що володіють відповідним правовим положенням – державна система, і громадські формування, об’єднання, громадяни – громадська система. Державна система забезпечення має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий;
    8) у системі органів забезпечення техногенної безпеки провідне місце належить органам державного управління, підприємствам, організаціям і установам, що від імені держави в обсязі наданих повноважень на основі наявних матеріальних, технічних трудових ресурсів організовують роботу із забезпечення техногенної безпеки на території, що обслуговується, у підвідомчій сфері діяльності, у відповідній галузі, на довірених об’єктах і несуть відповідальність за досягнення поставлених цілей у встановленому законом порядку;
    9) прогалини у створенні нормативно-правової бази відносно до формування громадської системи забезпечення техногенної безпеки обумовлюють необхідність розробити і законодавчо затвердити типове Положення „Про громадські аварійно-рятувальні формування”;
    10) під взаємодією суб’єктів забезпечення техногенної безпеки пропонується розуміти соціально необхідну, узгоджену за метою, місцем та часом спільну діяльність, що здійснюється на основі нормативно-правових актів, яка спрямована на запобігання НС техногенного характеру, підтримку високого рівня техногенної безпеки міст, населених пунктів і об’єктів господарського комплексу;
    11) з метою підвищення ефективності та вдосконалення правових засад взаємодії суб’єктів системи забезпечення техногенної безпеки пропонується розробка двосторонніх інструкцій щодо взаємодії суб’єктів системи забезпечення ТБ при проведенні заходів з метою запобігання НС техногенного характеру;
    12) діяльність державних і громадських систем забезпечення техногенної безпеки, виражається в різних взаємозалежних між собою формах та методах, які застосовуються у різних випадках, виходячи з особливостей об’єктів забезпечення техногенної безпеки та компетенції суб’єкта. Обсяг компетенції, поряд з іншими елементами правового статусу, установлює види і характер форм і методів, які використовуються для реалізації функцій і досягнення цілей і задач, що стоять перед конкретними суб’єктами забезпечення техногенної безпеки;
    13) діяльність суб’єктів забезпечення техногенної безпеки спрямована на підтримку нормального функціонування різних підсистем забезпечення техногенної безпеки, на створення і збереження необхідного техногенно-безпечного режиму і носить виконавчо-розпорядчий, управлінський характер. Суспільні відносини які складаються при цьому регулюються й охороняються адміністративно-правовими нормами, дотримання яких, при необхідності, забезпечується державним примусом;
    14) одним із видів адміністративного примусу є адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення техногенної безпеки. Адміністративну відповідальність можна розглядати в декількох аспектах: перспективному і ретроспективному. Об’єднання цих підходів дозволяє визначити адміністративну відповідальність за правопорушення, вчиненні в розглянутому колі суспільних відносин як обов’язок особи, визнаної винною у здійсненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення техногенної безпеки, перетерпіти встановлені адміністративним законодавством негативні правові наслідки, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної даному колу суспільних відносин, виражені в застосуванні до нього уповноваженим органом або посадовою особою адміністративних стягнень і реалізовані за допомогою адміністративних правовідносин матеріального і процесуального характеру.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    ЗАКОНИ УКРАЇНИ

    1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
    2. Закон України від 20.12.90 р. „Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
    3. Закон України від 25.06.91 р. „Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41 Ст. 546.
    4. Гірничий Закон України від 25.06.91 р. // Відомості Верховної Ради. –1999. – № 50. – Ст. 433.
    5. Закон України від 25.03.92 р. „Про службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 38.
    6. Закон України від 26.06.92 р. „Про надзвичайний стан” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 538.
    7. Закон України від 16.12.92 р. „Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
    8. Закон України від 03.02.93 р. „Про цивільну оборону” // Відомості Верховної Ради України. – № 14. – Ст. 124 (з наступними змінами та доповненнями).
    9. Закон України від 30.06.93 р. „Про дорожній рух” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338 (з наступними змінами та доповненнями).
    10. Закон України від 17.12.93 р „Про пожежну безпеку” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
    11. Закон України від 26.12.93 р. „Про державну службу” (із змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
    12. Закон України від 14.10.94 р. „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
    13. Закон України від 10.11.94 р. „Про транспорт” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
    14. Закон України від 08.02.95 р. „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 12, Ст. 81
    15. Закон України від 07.03.96 р. „Про страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
    16. Закон України від 15.04.96 р. „Про трубопровідний транспорт” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139.
    17. Закон України від 20.04.97 р. „Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
    18. Закон України від 14.01.98 р. „Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст.139.
    19. Закон України від 05.03.98 р. „Про Раду національної безпеки і оборони України” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
    20. Закон України від 24.03.99 р. „Про війська цивільної оборони” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 19. – Ст. 172.
    21. Закон України від 14.12.99 р. „Про аварійно-рятувальні служби” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 4, – Ст. 25.
    22. Закон України від 09.04.99 р. „Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
    23. Закон України від 08.06.00 р. „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1155.
    24. Закон України від 16.03.00 р. „Про правовий режим надзвичайного стану” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
    25. Закон України від 01.06.00 р. „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
    26. Закон України від 16.03.00 р. „Про державні нагороди України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 587.
    27. Закон України від 06.04.00 р „Про перевезення небезпечних вантажів” // Голос України. – № 84 від 16.05.00 р.
    28. Закон України від 13.08.00 р. „Про зону надзвичайної екологічної ситуації” // Голос України. – № 147 від 15.08.00 р.
    29. Закон України від 18.01.01 р. „Про об’єкти підвищеної небезпеки” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
    30. Закон України від 17.05.01 р „Про стандартизацію” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
    31. Закон України від 19.06.03 р. „Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
    32. Закон України від 24.06.04 р. „Про правові засади цивільного захисту” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 39. – Ст. 488.
    33. Закон України від 29.06.04 р. „Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

    МІЖНАРОДНІ УГОДИ, КОНВЕНЦІЇ,
    НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ІНШИХ ДЕРЖАВ

    34. Міжнародна Хартія прав людини. Інститут соціологічних і економічних проблем зарубіжних країн. Українська асоціація сприяння ООН. – К.: Наукова думка, 1991. – 28 с.
    35. Загальна декларація прав людини. Українська правнича фундація. Право. – К., 1995. – 12 с.
    36. Конституция Российской Федерации. – М.: БЕК, 1993. – 26 с.
    37. Министерство иностранных дел Украины: Конвенция о трансграничном воздействии промышленных аварий. Хельсинки. 17.03.92 г. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_262.
    38. Сборник международных конвенций в области охраны окружающей среды // Экоправо. – Львов. – 1999. – 304 с.
    39. Про ратифікацію угоди між урядом України та урядом Киргизької республіки про співробітництво в сфері цивільної оборони, запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків: Закон України від 05.11.98 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №52. – Ст. 320.
    40. Международное соглашение Правительств государств-участников: Соглашение о взаимодействии в области предупреждения и ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера від 22.01.93 р. Минск. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_297.
    41. Міжнародний договір від 29.11.99 р. Інструкція щодо забезпечення пожежної безпеки у вагонах пасажирських потягів міжнародного сполучення між державами-учасницями СНД, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_140.
    42. Соглашение о взаимопомощи в случаях аварий и других чрезвычайных ситуаций на электроэнергетических объектах государств-участников Содружества Независимых Государств (Москва, 30 мая 2002 года) // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_855
    43. Постановление Кабинета Министров Российской Федерации № 924 от „О силах и средствах единой государственной системы предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций” // Собрание Законов РФ. – 1996. – № 33. – Ст. 3998.
    44. Постановление Кабинета Министров Российской Федерации „Положение о единой государственной системе предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций” // Собрание Законов РФ. – 1995. – № 46. – Ст. 4459.
    45. Закон Российской Федерации от 05.03.92 г. „О безопасности” № 2646-1. – Окреме видання. – 1992.

    ПОСТАНОВИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ДЕКРЕТИ КАБІНЕТУ
    МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

    46. Постанова КМУ № 458 10.08.92 р. „Положення про Головну державну інспекцію по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки”// ЗПУ України. – 1992. – № 9. – Ст. 216.
    47. Постанова КМУ № 225 від 25.03.93 р. „Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль” // ЗПУ України. – 1993. – № 7. – Ст. 166.
    48. Постанова КМУ № 733 від 15.09.93 р. „Про створення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=733-93-%EF.
    49. Постанова КМУ № 754 від 17.09.93 р. „Про Положення про порядок накладення штрафів на підприємства. установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці” // ЗПУ України. – 1994. – № 1. – Ст. 24.
    50. Постанова КМУ № 840 від 14.02.94 р. „Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів Державного пожежного нагляду” // ЗПУ України. – 1995. – № 3. – Ст. 53.
    51. Постанова КМУ № 232 від 03.04.95 р. „Положення про порядок і умови обов’язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин” // ЗПУ України. – 1995. – № 6. – Ст. 159.
    52. Постанова КМУ № 1259 від 17.10.96 р. „Про Концепцію створення і діяльності Європейського центру техногенної безпеки” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1259-96-%EF.
    53. Постанова КМУ № 1153 від 17.10.97 р. „Про затвердження примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 43. – Ст. 50.
    54. Постанова КМУ № 409 від 05.05.97 р. „Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=409-97-%EF.
    55. Постанова КМУ № 174 від 16.02.98 р „Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник України. – 1998. – №7. – Ст. 80.
    56. Постанова КМУ № 1198 від 03.08.98 р. „Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 41.
    57. Постанова КМУ № 140 від 04.02.99 р. „Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 5. – Ст. 54.
    58. Постанова КМУ № 192 від 15.02.99 р „Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – Ст. 131.
    59. Постанова КМУ № 798 від 15.04.00. р. „Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – Ст. 75.
    60. Постанова КМУ № 1214 від 04.08.00 р. „Про затвердження переліку об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 177.
    61. Постанова КМУ № 1386 від 05.09.00 р. „Про затвердження типових положень про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 36. – Ст. 44.
    62. Постанова КМУ № 1612 від 26.10.00 р. „Про затвердження Плану взаємодії органів управління і сил, які залучаються до реагування на надзвичайні ситуації державного рівня на водних об’єктах” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 66.
    63. Постанова КМУ № 1698 від 14.11.00 р. „Про затвердження переліку органів ліцензування” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 2001.
    64. Постанова КМУ № 122 від 07.02.01 р. „Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та оперативного реагування на них, на період до 2005 року” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 274.
    65. Постанова КМУ № 215 від 07.03.01 р. „Про утворення Координаційної ради із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 429.
    66. Постанова КМУ № 308 від 29.03.01 р. „Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 14. – Ст. 597.
    67. Постанова КМУ № 376 від 23.04.01 р. „Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – Ст. 747.
    68. Постанова КМУ № 1313 від 26.04.01 р. „Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000 - 2005 роки” // Офіційний вісник України. – 2000. № 34. –Ст. 61.
    69. Постанова КМУ № 576 від 26.04.01 р. „Про утворення Державної iнспекцiї цивільного захисту та техногенної безпеки” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 53.
    70. Постанова КМУ № 874 від 26.07.01 р. „Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 31. – Ст. 89.
    71. Постанова КМУ № 1058 від 17.08.01 р. „Про затвердження Типового статуту державної аварійно-рятувальної служби” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1587.
    72. Постанова КМУ № 1432 від 26.10.01 р. „Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1980.
    73. Постанова КМУ № 1446 від 26.10.01 р. „Про затвердження Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки” (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 831 ( 831-2002-п ) від 14.06.2002, № 1106 (1106-2003-п) від 17.07.03 р.)) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1988.
    74. Постанова КМУ № 1567 від 16.11.01 р. „Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2100.
    75. Постанова КМУ № 150 від 14.12.01 р. „Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 285.
    76. Постанова КМУ № 175 від 15.01.02 р. „Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 356.
    77. Постанова КМУ № 415 від 29.03.02 р. „Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 734.
    78. Постанова КМУ № 644 від 17.05.02 р. „Про затвердження переліку додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1022.
    79. Постанова КМУ № 843 від 14.06.02 р. „Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об’єктового рівня” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 25. – Ст. 1209.
    80. Постанова КМУ № 870 від 01.07.02 р. „Про затвердження Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – Ст. 1255.
    81. Постанова КМУ № 956 від 11.07.02 р. „Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки” (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Міністрів України № 313 (313-2004-п) від 11.03.04 р.) // Офіційний вісник України. – 2002. – № 29. – Ст. 1357.
    82. Постанова КМУ № 1201 від 19.08.02 р. „Про затвердження Положення про штаб з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1598.
    83. Постанова КМУ № 1288 від 29.08.02 р. „Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1694.
    84. Постанова КМУ № 1788 від 16.11.02 р. „Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 47. – Ст. 2163.
    85. Постанова КМУ № 634 від 26.04.03 р. „Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. Ст. 116.
    86. Постанова КМУ № 202 від 24.02.03 р. „Про затвердження Положення про місцеву пожежну охорону” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 373.
    87. Постанова КМУ № 636 від 26.04.03 р. „Про внесення змін до Положення про Координаційну раду із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18-19. – Ст. 849.
    88. Постанова КМУ № 953 від 23.06.03 р. „Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 26. – Ст. 1280.
    89. Постанова КМУ № 1631 від 15.10.03 р. „Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – Ст. 2222.
    90. Постанова КМУ № 89 від 28.01.04 р. „Про схвалення і подання на ратифікацію Верховною Радою України Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво і взаємну допомогу в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків” http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=89-2004-%EF.
    91. Постанова КМУ № 368 від 24.03.04 р. „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (09.04.04.) (частина 1). – Ст. 740.
    92. Постанова КМУ № 460 від 14.04.04 р. „Про затвердження Порядку взаємодії відомчої воєнізованої охорони з органами (підрозділами) внутрішніх справ, Служби безпеки, Збройних Сил, МНС у разі виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах підвищеної небезпеки” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1037.
    93. Постанова КМУ № 1533 від 17.11.04 р. „Про внесення змін до Типового положення про інспекцію державного технічного нагляду обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 46. – Ст. 3022.
    94. Розпорядження КМУ № 416-р від 02.07.96 р. „Про створення Урядової комісії для з’ясування причин аварії на міському транспорті в м. Дніпродзержинську” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=416-96-%F0.
    95. Декрет КМУ № 30 від 08.04.93 р „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” // Відомості Верховної Ради – 1993. – № 23. – Ст. 247.
    96. Декрет КМУ № 46 від 10.05.93 р. „Про стандартизацію і сертифікацію” // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
    97. Указ Президента України № 24 від 15.01.97 р. „Про приєднання України до Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних та техногенних катастроф” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9. – Ст. 21.
    98. Указ Президента України № 810 від 22.07.98 р. „Про затвердження Концепції адміністративної реформи на Україні” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.
    99. Указ Президента України № 1420 від 31.12.98 р. „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26.11.98 р. „Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1420%2F98.
    100. Указ Президента України № 284 від 26.03.99 р. „Про концепцію захисту населення територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 510.
    101. Указ Президента України № 1572 від 15.12.99 р. „Про систему центральних органів виконавчої влади” (із змін. і доп.) // Голос України. – 1999. – № 236.
    102. Указ Президента України № 583 від 11.04.00 р. „Про комісію державних нагород та геральдики” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – Ст. 776.
    103. Указ Президента України № від 31.08.00 р. „Про оголошення території у межах населених пунктів Болеславчик, Мігурне, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації: //http://rada.kiev.ua/cgi_bin/s_allpr.cgi/laws/pravo/all/2000/zk/67314.htm.
    104. Указ Президента України № 80 від 09.02.01 р. „Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 106.
    105. Указ Президента України від № 76 від 04.02.03 р. „Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 11.11.02 р. „Про стан техногенної та природної безпеки в Україні” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 38.
    106. Указ Президента України № 1467 від 19.12.03 р. „Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (частина 1). – Ст. 112.
    107. Указ Президента України № 681 від 20.04.05 р. „Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 16. Ст. 19.

    НПА ТЕХНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

    108. ВСН 31-81/Миннефтегазпром СССР. „Инструкция по производству строительных работ в охранных зонах магистральных трубопроводов Министерства нефтяной промышленности” // ВНИИСПТнефть.
    109. ВСН 38-82/Госгражданстрой. „Инструкция о составе, порядке разработки, согласования и утверждения схем и проектов районной планировки, планировки и застройки городов, посёлков и сельских населённых пунктов” // ЦНИИП градостроительства, ЦНИИЭП жилища.
    110. ВСН 01-87/Госатом-энергонадзор СССР. „Противопожарные нормы проектирования атомных станций”.
    111. ГОСТ 12.1.007-76. ССБТ. „Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки”.
    112. ГОСТ 12.2.061-81 (СТ СЭВ 2695-80) ССБТ Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам.
    113. ГОСТ 27751-88 (СТ СЭВ 384-87). „Надёжность строительных конструкций и оснований. Основные положения по расчёту” // ЦНИИСК им. Кучеренко.
    114. ГОСТ 12.1.004 – 91. Пожарная безопасность. Общие требования. (затверджено постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартами від 14.06.91 р. № 875
    115. ГСТУ 75.2-24361240-002-2002. „Аварійно-рятувальні служби. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Загальні вимоги”.
    116. ДБН 360-92** вид. 2002 р. (зі змінами №1 – №10). „Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень” // НДІП містобудування.
    117. ДБН В.1.1-3-97 „Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення” // НДІБК.
    118. ДБН В.1.4-1.01-97 СРББ. „Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні” // НВФ „Роса”.
    119. ДБН В.1.1-7-2002 „Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва” // УкрНДІПБ.
    120. ДСТУ 2156 – 93 „Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення основних понять”. К.: Держстандарт України, 1993. – 32 с.
    121. ДСТУ 2272 – 93 „Пожежна безпека. Терміни та визначення”. К.: Держстандарт України, 1993. – 24 с.
    122. ДСТУ 3273-95. „Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги”. К.: Держстандарт України, 1993. – 28 с.
    123. ДСТУ 3891 – 99 „Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять”. К.: Держстандарт України, 1999. – 21 с.
    124. ДСТУ 3994 – 00 „Безпека у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації природні. Чинники фізичного походження. Терміни та визначення”. К.: Держстандарт України, 2001. – 21 с.
    125. ДСТУ 4159-2003 „Безпека дорожнього руху. Організація дорожнього руху. Умовні позначення на схемах і планах”.
    126. ДНАОП 0.00-4.33-99 „Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій” // Держнаглядохоронпраці України.
    127. И 220-008-91 Технологическая инструкция. „Порядок устройства, монтаж средств системы оповещения о пожаре” // Производственно-технический отдел ДПО Украины.
    128. НАОП 5.1.11-1.51-00 „Правила безпеки та порядок ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом” // Мінтранспорт України.
    129. НАОП 1.4.32-6.05-78 „Методичні вказівки щодо складання планів ліквідації аварійних ситуацій та аварій на підприємствах МЕП” // Мінелектронпром СРСР.

    ПОСТАНОВИ, УХВАЛИ, РІШЕННЯ СУДОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

    130. Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 24 июня 1988 г. О практике рассмотрения судами жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях // Постанова Пленуму Верховного Суду України. Т.1. – К., 2000.
    131. Постановление Пленума Верховного Суда от 3 декабря 1997 г. „О практике рассмотрения судами дел по жалобам на решения, действия или бездеятельность органов государственной власти, органов местного самоуправления, юридических, должностных и служебных лиц в сфере управленческой деятельности, нарушающие права и свободы граждан // Постанови Пленуму Верховного Суду Украины, Т.1. – К., 2000.
    132. Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб). // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3.

    ВІДОМЧІ НАКАЗИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ, РІШЕННЯ

    133. Наказ МНС України № 4 від 04.01.98 р. „Про затвердження інструкції з діловодства у МНС України”.
    134. Наказ МНС № 387 від 21.12.98 р. „Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України. – 1999. – №7. – Ст. 264.
    135. Наказ МНС України № 39 від 05.02.99 р. „Про затвердження Тимчасової інструкції з перевірки і оцінки стану техногенної безпеки потенційно небезпечних об’єктів господарювання”.
    136. Наказ МНС України № 338 від 18.12.00 р. „Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно-небезпечних об’єктів”.
    137. Наказ МНС України № 272 від 03.02.01 р. „Правила охорони життя людей на водних об’єктах України”
    138. Наказ МНС України № 97 від 23.04.01 р. „Про затвердження Порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
    139. Наказ МНС України № 254 від 06.11.01 р. „Про затвердження Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок Державною технічною інспекцією Державного департаменту страхового фонду документації страхового фонду документації”.
    140. Наказ МНС № 61 від 05.03.02 р. „Про затвердження Положення про порядок проведення перевірки діяльності аварійно-рятувальних служб та їх готовності до реагування на надзвичайні ситуації”.
    141. Наказ МНС № 107 від 23.04.02 р. „Про затвердження Типового положення про територіальні курси (учбово-методичні центри) цивільної оборони”.
    142. Наказ МНС України № 15 від 15.01.03 р. „Про затвердження галузевого стандарту ГСТУ 75.2-24361240-002-2002 „Аварійно-рятувальні служби. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Загальні вимоги”.
    143. Наказ МНС № 119 від 22.04.03 р. „Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій”.
    144. Наказ МНС України № 335 від 23.09.03 р. „Положення про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки”.
    145. Наказ МНС України № 368 від 29.09.03 р. „Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях України”.
    146. Наказ МНС № 425 від 06.11.03 р. „Про затвердження Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів”.
    147. Наказ МНС № 455 від 27.11.03 р. „Про затвердження Тимчасової настанови з організації професійної підготовки працівників органів управління та підрозділів МНС України”
    148. Наказ МНС України № 38 від 02.09.04 р. „Про затвердження Інструкції про погодження з органами державного пожежного нагляду проектів національних стандартів, стандартів організацій, норм, правил, технічних умов, інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, та підготовку відгуків щодо них”.
    149. Наказ МНС № 109 від 08.09.04 р. „Про введення в дію Статуту державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України”.
    150. Наказ МНС № 126 від 19.10.04 р. „Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні”.
    151. Наказ МНС України № 145 від 03.11.04 р. „Про затвердження Порядку створення і функціонування територіальних підсисте
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины