Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні (організаційно – правовий аспект) :

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 4
І. Теоретико-правові засади державного регулювання
зовнішньої торгівлі в Україні
1.1. Поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі 13
1.2. Завдання та принципи державного регулювання
зовнішньої торгівлі 26
1.3. Законодавче забезпечення державного регулювання
зовнішньої торгівлі 38
ІІ. Організаційно-структурне забезпечення
державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні
2.1. Система органів державного регулювання
зовнішньої торгівлі та їх компетенція 57
2.2. Міністерство економіки України як основний орган
державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні 82
ІІІ. Правове регулювання адміністративних процедур в сфері
легітимації здійснення зовнішньої торгівлі в Україні
3.1. Поняття легітимації здійснення зовнішньої торгівлі
суб’єктів підприємницької діяльності 103
3.2. Адміністративні процедури в сфері легітимації здійснення
зовнішньоторговельних операцій з певними товарами 116
IV. Заходи адміністративного примусу щодо правопорушень
в зовнішній торгівлі
4.1. Заходи адміністративного попередження (запобігання) та
припинення правопорушень в зовнішній торгівлі 137
4.2. Адміністративна відповідальність за правопорушення
в зовнішній торгівлі 148
Висновки 171
Список використаних джерел 187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності Україна стала на новий шлях розвитку – побудови демократичної правової держави. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, скасування монополії зовнішньої торгівлі зумовили необхідність формування нової державної політики в цій сфері. Пріоритети сучасної зовнішньоторговельної політики призвели до необхідності реформування засад здійснення зовнішньоторговельної діяльності. Запорукою якісного проведення реформи в сфері зовнішньої торгівлі є належне її державне регулювання. Саме органи державної влади мають забезпечити втілення в життя зовнішньоторговельної політики держави, ефективність якої є однією з умов утвердження країни в міжнародній економічній системі.
Важливою умовою належної організації діяльності органів державного регулювання зовнішньої торгівлі є удосконалення законодавчого забезпечення цієї сфери. Організаційно-правовий аспект державного регулювання зовнішньої торгівлі закріплено на законодавчому рівні в Конституції України, Господарському кодексі України та Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” 1991 року. Хоч, до останнього вносилися зміни та доповнення, але на сьогодні цей законодавчий акт не відповідає вимогам часу. На державному рівні вирішується також питання про необхідність удосконалення законодавства в цій сфері. Зокрема, відповідно до Указу Президента України від 15 червня 2005 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року “Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі” одним з законопроектів, прийняття яких необхідно для забезпечення вступу України до СОТ є нова редакція Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (реєстраційний №7126).
Здійснення зовнішньої торгівлі забезпечується за допомогою її державного регулювання, що реалізується державними органами з різним правовим статусом та повноваженнями. Досі не створені механізми взаємодії цих органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, що послаблює позиції держави на шляху інтеграції в міжнародну систему господарських зв’язків. Запроваджувана адміністративна реформа в Україні передбачає удосконалення процедур здійснення зовнішньоторговельної діяльності, які надаються державними органами в процесі її легітимації, що неможливо без якісного правового регулювання. Крім того, вимагає удосконалення і система заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі. Отже, за таких умов, потреба у всебічному й системному аналізі організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, є нагальною і досить актуальною.
Необхідно зазначити, що, незважаючи на важливу роль зовнішньої торгівлі в національній економіці і радикальні зміни в її регулюванні, після скасування державної монополії зовнішньої торгівлі комплексні дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні не проводилися. В той же час проблема його з’ясування має досить важливе як теоретичне, так і практичне значення.
Питання регулювання зовнішньої торгівлі досліджувалися в основному вченими – економістами (Боднар І.Р., Горін Н.В., Іринчина І.Б., Литвиненко Н.П., Савчук О.В., Тітаренко В.П., Фомін І.С.). Відносно юридичних аспектів цієї проблематики, варто зазначити, що Міхеєвою О.Г. комплексно досліджено роль міжнародного права у здійсненні митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності України, Голубєвою В. О. - нетарифний аспект в регулюванні зовнішньоторговельної діяльності. На сторінках періодики розглядаються питання державного регулювання підприємницької діяльності (Т. Кравцова, А. Ластовецький). В підручниках адміністративного права окремі розділи присвячено, в основному, адміністративно-правовому регулюванню у сфері економіки та підприємницької діяльності, управлінню економікою. В той же час з цих питань в межах адміністративного права були проведені кандидатські та докторські дисертаційні дослідження (Грицаєнко Л.Р., Ластовецького А.С., Рябченко О.П., Саніахметової Н.О.), чого, на жаль, не можна стверджувати щодо організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах науково-дослідної роботи Київського національного торговельно-економічного університету, що фінансувалася за рахунок загального та спеціального фондів бюджету України, “Розроблення проекту Закону України “Про внутрішню торгівлю” ((№ державної реєстрації 0104U005630), а також відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема, є складовою науково-дослідної теми №10.2 “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”. Дисертація ґрунтується на положеннях Указу Президента України від 22 липня 1998 року №810/98 “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі завдання: 1) сформулювати поняття “державне регулювання зовнішньої торгівлі” та визначити об’єкт, мету, завдання і принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі; 2) здійснити аналіз законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та виявити його недоліки; 3) встановити органи державного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом аналізу їх компетенції та дослідити правовий статус Міністерства економіки України як основного органу державного регулювання зовнішньої торгівлі; 4) проаналізувати правове регулювання адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі, зовнішньоторговельних операцій та розробити пропозиції щодо його вдосконалення; 5) визначити заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі.
Об'єктом дослідження є організаційно – правові відносини, що складаються при здійсненні державного регулювання зовнішньої торгівлі як одного з напрямів діяльності держави.
Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм та норм інших галузей права, що регулюють діяльність органів державної влади щодо здійснення державного регулювання зовнішньої торгівлі, встановлюють вимоги легітимації здійснення зовнішньої торгівлі та визначають заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі, а також практична діяльність Міністерства економіки України в сфері державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. У процесі роботи над дисертацією використовувались, зокрема, такі методи, як:
• системний підхід – використаний при визначенні теоретичних засад державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні;
• порівняльно-правовий – використаний при визначенні відмінностей законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та в інших державах;
• формально-правовий – використаний при дослідженні змісту норм законодавства, їх відповідності та співвідносності між собою;
• структурно-функціональний аналіз – використаний для визначення органів державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та їх компетенції;
• історико-правовий – використаний для висвітлення шляху становлення Міністерства економіки України основним органом державного регулювання зовнішньої торгівлі;
• аналіз і синтез – використані для підбиття підсумків, установлення нових даних та юридично значущих фактів тощо.
Основні теоретичні положення і наукові висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України, зокрема, законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, указів Президента України, відомчих нормативно-правових актів Міністерства економіки України та ін., а також на результатах власних теоретичних та емпіричних досліджень. У роботі використаний особистий досвід проходження стажування в управлінні правового забезпечення зовнішньоекономічної політики юридичного департаменту Міністерства економіки України.
Об’єкт та предмет дослідження визначили особливості використання теоретичної бази та структуру опрацьованої системи джерел. Їм характерна відсутність фундаментальних досліджень монографічного плану з даної проблеми та взагалі недостатня дослідженість в українській юридичній науці питань правового регулювання зовнішньої торгівлі в умовах ринкової економіки.
Як показало вивчення, проблема дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі недостатньо представлена у вітчизняних наукових працях. Наукові розробки українських вчених з проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі. Теоретичним джерелом дослідження слугували наукові здобутки провідних українських вчених, зокрема, Авер’янова В.Б., Андрійко О.Ф., Коліушко І.Б., Комзюка А.Т., Коломієць Т.О., Коломацької С.П., Колпакова В.К., Кравцової Т.М., Ластовецького А.С., Марчука В.М., Ніколаєвої Л.В., Нагребельного В.П., Попова А.А., Осики С.Г., П’ятницького В.Т., Плавича В.П., Позднякова В.С., Покрещука О.О., Тимощука В.П., Терещенко С.С., Цвєткова В.В., Шершеневича Г.Ф. та багатьох інших авторів, а також наукові доробки зарубіжних вчених, які тією чи іншою мірою торкалися досліджуваних в дисертації проблем: Альохіна А.П., Галагана І.А, Димченко В.І., Звєкова В.П., Зикина І.С., Козлова Ю.М., Матвєєвої О.П., Прокушева Є.Ф., Тихомирова Ю.О., Холопова А., Шишаєва А.І., Шмиттгоффа К.М., Шумілова В.М. та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в українській правовій науці дослідженням організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, яке дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій. Зокрема:
вперше:
 сформульовано поняття державного регулювання зовнішньої торгівлі як діяльності органів державної влади, яка являє собою здійснення цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів підприємницької діяльності шляхом здійснення регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі, реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі та застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі;
 конкретизовано завдання та принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі;
 визначено, що легітимація здійснення зовнішньої торгівлі включає загальну легітимацію здійснення зовнішньої торгівлі та легітимацію здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами;
 запропоновано до заходів адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі віднести спеціальні санкції, визначені статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
удосконалено:
- поняття зовнішньої торгівлі як підприємницької діяльності, що здійснюється у сфері товарного обігу, який відбувається на зовнішньому ринку, побудована на взаємовідносинах між її учасниками, спрямована на реалізацію певної продукції за цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує реалізацію цих товарів шляхом надання відповідних послуг;
 питання адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі, їх правове регулювання;
 пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, зокрема, обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Загальної концепції розвитку зовнішньоторговельної діяльності та Закону України “Про державне регулювання зовнішньої торгівлі”;
дістали подальшого розвитку:
 пропозиції щодо розвитку системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та вдосконалення їх діяльності;
 питання адміністративної відповідальності та застосування адміністративних стягнень.
У роботі сформульовано і ряд інших висновків та пропозицій.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у наукових дослідженнях – для подальшої розробки теоретичних та прикладних питань державного регулювання зовнішньої торгівлі;
- у правотворчості – з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) організаційні і правові основи державного регулювання зовнішньої торгівлі; б) порядок здійснення адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі; в) заходи адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі;
- у навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів “Адміністративне право”, “Правові основи державного управління економікою”, “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, при підготовці до друку навчальної та навчально-методичної літератури.
Деякі наукові розробки та пропозиції дисертанта використовуються Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Зокрема, щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також пропозиції до статей 381 та 385 Господарського кодексу України щодо запровадження державної реєстрації певних видів зовнішньоекономічних договорів. Матеріали дисертаційної роботи в частині визначення повноважень органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, вдосконалення адміністративних процедур в сфері легітимації здійснення зовнішньої торгівлі враховані Міністерством юстиції України при розробленні відповідного законодавства.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто автором шляхом здійснення комплексного аналізу нормативно-правових актів, наукової літератури та емпіричного матеріалу, що стосуються досліджуваної проблеми.
Апробація результатів дослідження. Найважливіші теоретико-правові ідеї і концептуальні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри комерційного права та кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету.
Основні результати дисертаційного дослідження були предметом наукових повідомлень на Науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (26 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (23-24 квітня 2004 р., м. Київ); XII Міжвузівській студентській науковій конференції “Наука і вища освіта” (20 травня 2004 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (5-6 листопада 2004 р., м. Хмельницький), I Міжнародній науково – практичній конференції “Науковий потенціал світу – ‘2004” (1-15 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання молодих вчених” (18 травня 2005 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні” (17-19 травня 2005 р., м. Ялта).
Матеріали дисертаційної роботи висвітлювалися автором також при викладанні в Київському національному торговельно-економічному університеті навчальної дисципліни “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”.
Публікації. Основні висновки та результати дисертації викладено в дванадцяти наукових публікаціях, п’ять з яких, у фахових виданнях, всі одноосібні.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань на 23 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні дозволило зробити такі загальні висновки.
1. Існуюча за часів СРСР державна монополія зовнішньої торгівлі призвела до того, що на момент проголошення незалежності Українська держава не мала власної системи органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та розвинутої нормативно-правової бази у цій галузі. Процеси демонополізації зовнішньоекономічної діяльності, лібералізація цієї сфери зумовили створення власного законодавчого забезпечення та державних органів для здійснення напряму діяльності держави, що досліджувався. В сучасних умовах, можна констатувати, що державне регулювання зовнішньої торгівлі є, з одного боку, одним з напрямів реалізації зовнішньоекономічної політики, з іншого, - державної регуляторної політики. Це дало нам підстави визначити державне регулювання зовнішньої торгівлі як діяльність органів державної влади, яка являє собою здійснення цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів підприємницької діяльності шляхом здійснення регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі, реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі та застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі.
Об’єктом державного регулювання зовнішньої торгівлі є зовнішня торгівля, визначення якої уточнено внаслідок проведення аналізу поглядів науковців та чинного законодавства. Звідси, зовнішня торгівля - це підприємницька діяльність, що здійснюється у сфері товарного обігу, який відбувається на зовнішньому ринку, побудована на взаємовідносинах між її учасниками, спрямована на реалізацію певної продукції за цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує реалізацію цих товарів шляхом надання відповідних послуг.
Вважаємо, що вдале державне регулювання зовнішньої торгівлі можливе за умови ефективного здійснення його складових: регуляторної діяльності в сфері зовнішньої торгівлі; реалізації положень регуляторних актів зовнішньої торгівлі; застосування заходів адміністративного примусу щодо правопорушень в зовнішній торгівлі. В той же час для того, щоб виокремлені складові дійсно забезпечували ефективне державне регулювання зовнішньої торгівлі їх здійснення має відповідати меті, завданням та принципам державного регулювання зовнішньої торгівлі.
2. Мету державного регулювання зовнішньої торгівлі можна визначити як ефективну реалізацію єдиної зовнішньоторговельної політики держави в інтересах людини або, іншими словами, забезпечення соціальної спрямованості зовнішньої торгівлі.
Стосовно визначення завдань державного регулювання зовнішньої торгівлі, то їх можна виокремити, виходячи з положень Господарського кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Вважаємо, що необхідно також законодавчо закріпити такі завдання державного регулювання зовнішньої торгівлі, як: забезпечення здоров’я та законних інтересів громадян; забезпечення конкурентноздатності національних підприємців; усунення перешкод для розвитку зовнішньоторговельної діяльності, що здійснюється у порядку, передбаченому законодавством України; забезпечення доступу на іноземні ринки вітчизняних суб’єктів господарювання на рівних з іншими суб’єктами умовах.
3. Принципи державного регулювання зовнішньої торгівлі можна визначити як загальні положення, закріплені в тому числі і в нормативно-правових актах, які визначають зміст і спрямованість державного регулювання зовнішньої торгівлі та відображають об’єктивні закономірності його здійснення. Державне регулювання зовнішньої торгівлі має здійснюватися з врахуванням принципів зовнішньоторговельної діяльності, митного, валютного та податкового регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності, але, насамперед, відповідно до своїх власних принципів. До останніх варто віднести: принцип єдиної зовнішньоторговельної політики як складової частини зовнішньої політики України; принцип вибору заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які є не більш обтяжуючими для суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності, ніж потрібно для забезпечення ефективного досягнення цілей, для здійснення яких передбачається застосувати заходи державного регулювання зовнішньої торгівлі; принцип обґрунтованості, доцільності та об’єктивності застосування заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі; принцип відкритості в розробці, прийнятті і застосуванні заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі; принцип заборони необґрунтованого втручання держави або її органів в зовнішньоторговельну діяльність; принцип пріоритету економічних методів державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Ефективне виконання виокремлених завдань державного регулювання зовнішньої торгівлі можливе лише за умови дотримання визначених принципів. Без їхнього врахування неможливо забезпечити продуктивне державне регулювання зовнішньої торгівлі. Принципи цього напряму діяльності держави повинні пронизувати весь масив зовнішньоторговельного законодавства та забезпечувати основні напрямки нормативного регулювання діяльності органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, бути критерієм законності вчинених ними дій та заходів.
4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється, зокрема, через прийняття та реалізацію нормативно-правових актів, які в своїй сукупності складають законодавче забезпечення. Вважаємо, що сьогодні серед юридичних актів державного регулювання зовнішньої торгівлі можна виокремити: акти, що безпосередньо регламентують діяльність органів державного регулювання зовнішньої торгівлі – так звані «компетенційні»; та акти, що формують та встановлюють правову основу здійснення державного регулювання зовнішньої торгівлі, крім компетенційних. Останні можна також розділити на акти, прийняті на реалізацію державної регуляторної політики; та акти, прийняті на реалізацію зовнішньоекономічної політики держави. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що державне регулювання зовнішньої торгівлі кількісно має достатнє законодавче забезпечення, яке потребує якісного вдосконалення в умовах вступу України до Світової організації торгівлі, формування Єдиного економічного простору. З метою впорядкування норм законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі необхідно здійснити заходи щодо його систематизації, зокрема шляхом інкорпорації та кодифікації. Проведення інкорпорації має завершитися прийняттям Загальної концепції розвитку зовнішньоторговельної діяльності. Сьогодні є нагальним та необхідним законодавче визначення сучасних засад державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Цьому сприятиме прийняття нової редакції Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та розробка і також прийняття Закону України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі». Варто зазначити, що певні колізії чинного законодавства, невідповідність його норм фактично існуючому порядку буде усунуто з прийняттям нової редакції Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (законопроект №7126). Але прийняття нової редакції зазначеного Закону не ліквідує всі прогалини щодо визначення засад державного регулювання зовнішньої торгівлі. Співвідношення «Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» - Закон України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі» має бути відповідно «загальне законодавство – спеціальне законодавство». Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» має визначати загальні засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності, тоді як Закон України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі» - засади державного регулювання зовнішньої торгівлі, порядок здійснення зовнішньої торгівлі, компетенцію органів, що здійснюють державне регулювання зовнішньої торгівлі, та їх відповідальність в цій сфері, заходи державного регулювання зовнішньої торгівлі та порядок їх застосування тощо. Вважаємо, можливим запропонувати структуру майбутнього Закону з таких розділів: 1. Загальні положення. 2. Основи державного регулювання зовнішньої торгівлі. 3. Особливі режими здійснення зовнішньої торгівлі. 4. Розвиток та стимулювання зовнішньої торгівлі. 5. Контроль за здійсненням зовнішньої торгівлі. 6. Міждержавні відносини в сфері зовнішньої торгівлі. 7. Відповідальність за порушення законодавства. Вирішення спорів. 8. Заключні та перехідні положення. Виходячи з цього, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» має містити такі розділи: Загальні положення; Здійснення зовнішньоекономічної діяльності; Регулювання зовнішньоекономічної діяльності (з вилученням норм про державне регулювання зовнішньої торгівлі); Гарантії прав і відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
5. Система органів державного регулювання зовнішньої торгівлі ні законодавчо, ні науково сьогодні не визначена. Дослідження повноважень органів державного регулювання зовнішньої торгівлі призвело нас до висновку, що сьогодні існує об’єктивна необхідність чіткого визначення компетенції органів державного регулювання зовнішньої торгівлі з метою усунення дублювання окремих повноважень цих органів, створення та нормативного закріплення дієвих механізмів взаємодії та співпраці між ними, що має призвести до вдосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Розвиток і вдосконалення системи органів державного управління протягом періоду, що почався з проголошення незалежності нашої держави в кінцевому результаті призвів до ліквідації спеціального органу державного регулювання зовнішньої торгівлі, зовнішньоекономічних зв’язків взагалі. Сьогодні функції ліквідованого органу покладено на Міністерство економіки України, що зумовлює особливе становище цього центрального органу виконавчої влади в системі інших органів. Міністерство економіки України стало, окрім іншого, органом державної влади, який здійснює безпосередньо державне регулювання зовнішньої торгівлі, спеціальним органом цієї сфери. Проведене дослідження дозволяє констатувати, що сучасні повноваження Міністерства економіки України щодо державного регулювання зовнішньої торгівлі в цілому є такими ж як і ті, що покладалися на попередній окремий орган державного регулювання зовнішньоекономічними зв’язками. Сьогодні на державному рівні опрацьовується питання щодо створення спеціального органу з цих питань. Вважаємо, що в Україні існує необхідність формування такого органу.
6. Вважаємо за можливе відмітити, що фактична реалізація суб’єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями підприємців своєї участі в регуляторній діяльності в сфері зовнішньої торгівлі сприятиме формуванню ефективної системи державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, забезпеченню паритетного співробітництва державних органів і суб’єктів підприємницької діяльності, їх громадських організацій. Посилення ролі недержавних органів при здійсненні державного регулювання зовнішньої торгівлі сприятиме проведенню Україною ефективної зовнішньоторговельної політики.
7. Однією з основних умов здійснення зовнішньої торгівлі є її легітимність. Легітимація здійснення зовнішньої торгівлі включає загальну легітимацію здійснення зовнішньої торгівлі та легітимацію здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами, кожна з яких полягає у проходженні певних адміністративних процедур. Аналіз чинного законодавства призвів нас до висновку, що загальна легітимація здійснення зовнішньої торгівлі передбачає такі адміністративні процедури, як: реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності (реєстрація юридичної особи) та облік у митних органах; легітимація здійснення зовнішньоторговельних операцій з певними товарами відбувається шляхом ліцензування зовнішньоекономічної операції або реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту). Для спрощення дозвільно-реєстраційних процедур здійснення зовнішньої торгівлі доцільним є заміна чинної процедури обліку суб’єктів підприємницької діяльності в митних органах на автоматичну: облік має здійснюватися не за заявою суб’єкта підприємницької діяльності, а за поданням необхідної інформації державним органом, що здійснив реєстрацію цього суб’єкта до відповідного митного органу.
Дослідження порядку здійснення ліцензування експортно-імпортних операцій дозволяє висловити думку, що ліцензування можна розуміти в широкому сенсі як адміністративне провадження, яке включає такі адміністративні процедури, як: погодження, квотування, власне ліцензування. Безпосередньо отримання дозволу на здійснення зовнішньоторговельної операції є власне ліцензуванням або ліцензуванням у вузькому розумінні.
Вважаємо, що адміністративні процедури в сфері легітимації зовнішньої торгівлі мають завершуватися наданням адміністративної (управлінської) послуги у формі видачі відповідного дозвільного документу. Це сприятиме впровадженню адміністративної реформи в державне регулювання зовнішньої торгівлі, зміні характеру відносин між державними органами та приватними особами.
8. За правопорушення в зовнішній торгівлі застосовуються заходи адміністративного примусу: заходи попередження (запобігання), заходи припинення та заходи адміністративної відповідальності. Вважаємо, що до заходів адміністративного припинення належать також адміністративно-господарські санкції, визначені главою 27 Господарського кодексу України. Спеціальні санкції, закріплені в статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за своїм характером є адміністративно - господарськими і, таким чином, також виступають заходами адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі.
9. Аналіз поглядів науковців і власна позиція автора роботи показує, що адміністративна відповідальність є однією із складових державного регулювання зовнішньої торгівлі, яка полягає в примусовому, з додержанням встановленої процедури, застосуванні в адміністративному порядку компетентним державним органом передбачених законом стягнень до фізичних або юридичних осіб внаслідок вчинення останніми адміністративного правопорушення в зовнішній торгівлі. Вважаємо за необхідне зазначити, що правопорушення в зовнішній торгівлі є одним із видів адміністративного правопорушення (проступку), і може бути визначене як протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом підприємницької діяльності навмисно або з необережності, за яке законами України визначається адміністративна відповідальність. За суб’єктом вчинення адміністративні правопорушення в зовнішній торгівлі можуть бути класифіковані на загальні та спеціальні. Вважаємо, що до загальних правопорушень в зовнішній торгівлі належать ті проступки, що вчинюються суб’єктом підприємницької діяльності, який не набув статусу суб’єкта зовнішньоторговельної діяльності або суб’єкта міжнародних передач товарів. Суб’єктом спеціальних правопорушень в зовнішній торгівлі є суб’єкт зовнішньоторговельної діяльності або суб’єкт міжнародних передач товарів. Відповідно до того, які саме діяння здійснює суб’єкт спеціальних правопорушень можна виділити такі спеціальні адміністративні правопорушення в зовнішній торгівлі: митні правопорушення (порушення митних правил; тарифні та нетарифні правопорушення); порушення вимог законодавства щодо порядку виконання певних видів договорів в зовнішньоекономічній діяльності; порушення законодавства, що окремо регулює експорт/ імпорт певних товарів.
10. Дослідження чинного законодавства призводить до висновку, що коло адміністративних правопорушень, за які передбачена відповідальність, для юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності ширше ніж для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. Крім того, види стягнень, що накладаються на зазначених осіб також різняться між собою. З нашої точки зору, необхідним є усунення такої нерівності, зокрема, шляхом встановлення однакового кола правопорушень, за які можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності як фізичні, так і юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, та уніфікованих видів стягнень, що можуть бути до них застосовані. Кодекс України про адміністративні правопорушення у частині адміністративних стягнень потребує узгодження з певними законами України (Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).
Наведені вище висновки допомагають реально оцінити сучасний стан організаційно-правового аспекту державного регулювання зовнішньої торгівлі та розкривають основні правові проблеми в досліджуваній сфері. На основі теоретичних висновків вважаємо за необхідне сформулювати такі пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.
1. З метою впорядкування норм законодавчого забезпечення державного регулювання зовнішньої торгівлі пропонуємо прийняти Загальну концепцію розвитку зовнішньоторговельної діяльності. Концепція має містити, зокрема, такі розділи: визначення зовнішньоторговельної політики як основної складової зовнішньоекономічної політики держави; аналіз сучасного стану розвитку зовнішньої торгівлі; мета, принципи та за¬вдання державного регулювання зовнішньої торгівлі; пріоритетні напрями державного регулювання зовнішньої торгівлі; методи та механізми державного регулювання зов¬нішньої торгівлі; координація дій щодо розвитку зовнішньої торгівлі; етапи приведення національного законодавства у відповідність до вимог міжнародних організацій. Розпорошені в різних нормативно-правових актах норми зумовлюють необхідність прийняття Закону України «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі». В розділі «Основи державного регулювання зовнішньої торгівлі» запропонованого Закону має бути стаття „Система органів державного регулювання зовнішньої торгівлі та їх компетенція”, в якій варто визначити всі органи, повноваження яких безпосередньо спрямовані на державне регулювання зовнішньої торгівлі. Вважаємо за доцільне також законодавчо закріпити положення, що: «Інші органи виконавчої влади здійснюють державне регулювання зовнішньої торгівлі внаслідок реалізації державної політики у закріпленій за ними сфері відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами України.»
2. Пропонуємо в майбутньому Законі «Про державне регулювання зовнішньої торгівлі» в окремій статті закріпити принципи такого регулювання та викласти її в такій редакції: «Державне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється відповідно до принципів зовнішньоторговельної діяльності, митного та валютного регулювання, оподаткування при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності тощо.
Основними принципами державного регулювання зовнішньої торгівлі є:
принцип єдиної зовнішньоторговельної політики як складової частини зовнішньої політики України;
принцип вибору заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які є не більш обтяжуючими для суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності, ніж потрібно для забезпечення ефективного досягнення цілей, для здійснення яких передбачається застосувати заходи державного регулювання зовнішньої торгівлі;
принцип обґрунтованості, доцільності та об’єктивності застосування заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі;
принцип відкритості в розробці, прийнятті і застосуванні заходів державного регулювання зовнішньої торгівлі;
принцип заборони необґрунтованого втручання держави або її органів в зовнішньоторговельну діяльність;
принцип пріоритету економічних методів державного регулювання зовнішньої торгівлі.»
3. З метою уніфікації законодавства щодо визначення принципів оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності внести зміни до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на предмет відповідності статті 11 зазначеного Закону статті 385 Господарського кодексу України.
4. З метою розмежування повноважень органів державної влади, усунення дублювань повноважень, уніфікованого визначення повноважень державних органів, підвищення ефективності їхньої діяльності, на нашу думку, варто:
• закріпити в Указі Президента України «Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України» функцію організації роботи торговельно-економічних місій за Міністерством економіки України, а не за Кабінетом Міністрів України;
• серед повноважень Кабінету Міністрів України, визначених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріпити також і передбачену статтею 383 Господарського кодексу України можливість Кабміну запроваджувати державну реєстрацію певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
• варто Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі визнати діючою при Кабінеті Міністрів України, а також більш детально регламентувати її правовий статус в окремій постанові Кабінету Міністрів України;
• нормативно визначити основи взаємодії та співпраці Державної служби експортного контролю України та Міністерства промислової політики України у сфері експортного контролю;
• в положеннях, що регламентують правовий статус Мінпромполітики, Мінагрополітики та Мінприроди, закріпити повноваження зазначених органів на видачу погоджувального документу;
• варто визначити Міністерство економіки України саме міністерством - ключовим суб’єктом формування та реалізації політики Кабінету Міністрів України у відповідній сфері;
• функції Міністерства економіки України вважаємо за доцільне доповнити положенням про надання адміністративних (управлінських) послуг в сфері зовнішньої торгівлі, які полягають, зокрема, у видачі ліцензії на певну експортно-імпортну операцію, картки реєстрації (обліку) певного зовнішньоекономічного договору (контракту) тощо;
• серед обов’язків Міністерства економіки України закріпити здійснення адміністративних процедур з метою надання адміністративних (управлінських) послуг якісно, своєчасно, у найбільш короткий розумний строк.
5. Для удосконалення правового регулювання легітимації здійснення зовнішньої торгівлі, зовнішньоторговельних операцій, адміністративних процедур цієї сфери дисертант пропонує:
• визнати таким, що втратив чинність наказ Держмиткому України від 31 травня 1996 року №237 «Про Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах»;
• внести зміни та доповнення до Господарського кодексу України. Зокрема, норму ч.1 ст.381 ГК доповнити положенням такого змісту: «у разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту національного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством». На нашу думку, варто частину другу статті 381 ГК викласти в такій редакції: «Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій визначається законодавством України. Види ліцензій визначаються законом». Вважаємо, що частини 1 та 2 статті 383 Господарського кодексу України доцільніше викласти в такій редакції: «1. З метою забезпечення відповідності певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджуватися їх державна реєстрація. В процесі такої реєстрації здійснюється облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів). 2. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, визначаються законами України. Порядок здійснення такої реєстрації визначається постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них»;
• внести такі доповнення до статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: 1) закріпити положення, що ліцензування експортно-імпортних операцій, передбачене міжнародними договорами України здійснюється відповідно до укладених міжнародних договорів за процедурою видачі ліцензій, встановленої цією статтею з врахуванням вимог законодавства, прийнятого на виконання цих міжнародних договорів; 2) визначити можливість застосування індивідуального режиму ліцензування у порядку, встановленому законодавством; 3) закріпити види ліцензій та квот, визначити порядок квотування; 4) визнати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі суб’єктом запровадження, окрім ліцензування, також квотування; 5) передбачити, що ліцензування експорту/імпорту окремих товарів може встановлюватися спеціальними законами України. Порядок такого ліцензування визначається законодавством. Останнім положенням доцільно доповнити також і Господарський кодекс України.
• доповнити Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» таким заходом, як державна реєстрація певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та передбачити загальні положення її здійснення;
• прийняти постанову Кабінету Міністрів України про порядок реєстрації певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
• визначити постановою Кабміну єдиний порядок здійснення процедури погодження, встановивши термін для її проведення. Окремі міністерства на виконання запропонованої нами постанови мають затвердити переліки документів, що необхідні для отримання погодження в кожному з них.
6. З метою забезпечення уніфікованого підходу до розуміння спеціальних санкцій як певних видів адміністративно-господарських санкцій та узгодження Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з Господарським кодексом України вважаємо за доцільне запропонувати внести зміни до назви, частини першої та другої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та викласти їх в такій редакції:
«Стаття 37. Адміністративно-господарські санкції за порушення цього або пов’язаних з ним законів України.
За порушення цього або пов’язаних з ним законів України до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, визначені Господарським кодексом та іншими законами України.
Уповноважені органи державної влади або місцевого самоврядування застосовують санкції, зазначені в цій статті, відповідно до їх компетенції. Умови та порядок застосування таких санкцій визначаються законами та іншими законодавчими актами України.»
7. Для удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу у виді штрафу доцільним є прийняття нормативного документу, який би визначив випадки та порядок стягнення адміністративно-господарського штрафу та передбачив органи, компетентні це здійснювати. З метою розмежування адміністративно-господарського штрафу як заходу припинення та штрафу як адміністративного стягнення варто законодавчо визначити розміри кожного з цих штрафів, при чому максимальний розмір адміністративно-господарського штрафу має бути меншим або рівним мінімальному розміру штрафу як адміністративного стягнення.
8. Доцільним буде доповнити статтю 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначенням адміністративної відповідальності як виду відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. На нашу думку, в запропонованому нами майбутньому Законі України про державне регулювання зовнішньої торгівлі має бути стаття, яка передбачала б відповідальність осіб, винних в порушенні законодавства про зовнішньоторговельну діяльність. Пропонуємо викласти її в такій редакції: «До осіб, винних у порушенні законодавства України про зовнішньоторговельну діяльність можуть відповідно до законодавства України застосовуватися такі види відповідальності: цивільна відповідальність; адміністративна відповідальність; кримінальна відповідальність.»
9. З метою узгодження Кодексу України про адміністративні правопорушення з спеціальними Законами (Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів») в частині визначення адміністративних стягнень пропонуємо:
• в статті 164-13 КУпАП передбачити можливість застосування такого стягнення, як конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення передбаченого правопорушення;
• в статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначити, що до правопорушника, окрім штрафу, застосовується також конфіскація предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
І на останнє, вважаємо за необхідне, негайне прийняття нової редакції Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка б змогла вирішити проблему невідповідності деяких нормативних актів, зокрема, щодо визначення принципів митного регулювання, нормативного закріплення фактично діючого порядку запровадження режиму ліцензування, встановлення повноважень Кабінету Міністрів, узгоджених з Конституцією України, застосування заходів адміністративної відповідальності за правопорушення в цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ластовецький А. Державне регулювання у ринковій економіці (досвід промисловорозвинених країн) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №6. - с.126 – 130.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV // Голос України. – 2003. - №49-50.
3. Храмов В.О., Бовтрук Ю.А. Зовнішньоекономічна політика: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – 264 с.
4. Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення: постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - №5. – ст.118.
5. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року №1775-III // Урядовий кур’єр. – 2000. - №139.
6. Про зовнішньо¬економічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року №959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №29. – ст.377.
7. Об основах государственного регулирования внешнеторговой деятельности: Федеральный Закон РФ от 8 декабря 2003 года №164-ФЗ // http://www.duma.gov.ru
8. О государственном регулировании внешнеторговой деятельности: Федеральный Закон РФ от 13 октября 1995 года №157-ФЗ // http://www.duma.gov.ru
9. О регулировании торговой деятельности: Закон Республики Казахстан от 12 апреля 2004 года №544-2 // http://www.zakon.kz
10. Foreign Trade Law of the People's Republic of China // http://www.chinatoday.com/
11. Попов А.А. Торговое право: Учеб. пособие. – Х.: Каравелла, 1999. – 308 с.
12. Толстая К.И. Совершенствование правового регулирования внешней торговли // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. (24-26 жовтня 2001 року, Київ)/ Відп. ред. А.А. Мазаракі. –К., 2001. – с. 89-91.
13. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права/ по изданию 1914 года/ Фирма „СПАРК”, 1994. – 335 с.
14. Міхеєва О.Г. Роль міжнародного права у здійсненні митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності України: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.11 /Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 19 с.
15. Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (щодо нової редакції закону): проект Закону України від 8 липня 2005 року №7126 // http://www.rada.gov.ua:8080/
16. Селиванов В.М. Державна політика розвитку підприємництва в Україні (концептуальний підхід) // Підприємництво і право (Зб. наук. праць). – К., 1998. – с.9-42.
17. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 608 с.
18. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
19. Адміністративне право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристь, 1999. – 728 с.
20. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М., 1998. – 798 с.
21. Нагребельний В.П., Оніщук М.В. Державне регулювання // Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. - Т. 2: Д-Й. 1999. –с.118-119.
22. Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука, К., 1974. - 776 с.
23. Словарь административного права / Колл. авт. –М.:Фонд “Правовая культура”, 1999. – 320 с.
24. Адміністративне право України (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Таращук та ін.); за ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
25. Кравцова Т. Правова природа державного регулювання підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №8. - с.3-6.
26. Харитонова О.І. Управління економікою // Адміністративне право України: Підручник/ За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. - с.324-337.
27. Грицаєнко Л.Р. Адміністративно-правові аспекти підприємницької діяльності в Україні: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 17 с.
28. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 року №1160-IV// Урядовий кур’єр. – 2003. - №198.
29. Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-ст. 141.
30. Волошин Ю.О. Принцип // Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. - Т. 5: П-С. – 2003. –с.110-111.
31. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року №92-IV // Відомості Верховної Ради.-2002.- №38-39.- ст.288.
32. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – ст. 184.
33. Кравченко Л.М. Правові засади валютного регулювання і контролю в Україні. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 156 с.
34. Поздняков В.С. Государственная монополия внешней торговли в СССР. Изд-во „Международные отношения”, М., 1969. – 200 с.
35. Сборник нормативных материалов по вопросам внешней торговли СССР под ред. Бургучева Г.С. Выпуск I, изд-во «Международные отношения», М., 1970. – 584 с.
36. Про державне підприємство (об’єднання): Закон СРСР від 30 червня 1987 року №7284-XI // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст.385.
37. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. – М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРАМ, 1999. – 686 с.
38. Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР від 3 серпня 1990 року №142-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. - №34. - ст.499.
39. Про основні напрями економічної політики України в умовах незалежності: Постанова Верховної Ради України від 25 жовтня 1991 року №1698 // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 51. - ст.743.
40. Про порядок експорту товарів (робіт, послуг): постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 №312 // Зібрання постанов Уряду України. – 1991. - №12. – ст.125.
41. Плавич В.П. Правове регулювання трансформаційної економіки України і розвиток національного законодавства. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 144 с.
42. Шишаев А.И. Нетарифное регулирование торговли товарами между Россией и ЕС // Внешнеэкономический бюллетень. – 1999. – № 8.
43. Шишаев А.И. Регулирование международной торговли товарами. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1998. – 174 с.
44. Шумилов В.М. Некоторые вопросы теории и практики международного экономического права // Московский журнал международного права. – 2000. – № 3.
45. Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності: Указ Президента України від 3 лютого 1998 року №79 // Офіційний вісник України. – 1998. - №5. – ст.8.
46. Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 1998 року №456 // Офіційний вісник України. – 1998. - №19. – ст.15.
47. П