ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРІВ ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ :

Краткое описание

Зміст
Стор.
Вступ........................................................................................................................5
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ УЧАСТІ ЦЕНТРІВ ЗВ’ЯЗКІВ З
ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ
ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ І
ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ...................................... 12
1.1. Загальна характеристика стану правопорядку та завдань
органів внутрішніх справ щодо боротьби
з правопорушеннями............................................................................12
1.2. Розвиток правових засад взаємодії органів
внутрішніх справ з громадськістю.................................................... 39
1.3. Правовий статус центрів зв’язків з громадськістю,
їх місце в системі органів внутрішніх справ.....................................61
Розділ 2. НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ЗВ’ЯЗКІВ З
ГРОМАДСЬКІСТЮ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ
І ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ ТА ПРОБЛЕМИ
ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ..................................................................... 81
2.1. Сутність громадської думки та особливості діяльності
центрів зв’язків з громадськістю щодо її формування.................... 81
2.2. Взаємодія центрів зв’язків з громадськістю з іншими
підрозділами органів внутрішніх справ щодо зміцнення
правопорядку і профілактики правопорушень...............................103
2.3. Особливості взаємодії центрів зв’язків з громадськістю із
засобами масової інформації та її профілактичне значення.........123
2.4. Профілактична діяльність центрів зв’язків з громадськістю
у трудових колективах та серед населення.....................................153
2.5. Шляхи удосконалення діяльності центрів зв’язків з
громадськістю щодо зміцнення правопорядку та
профілактики правопорушень..........................................................178
Висновки............................................................................................................ 193
Список використаних джерел.........................................................................197
Додатки................................................................................................................228
Вступ
Актуальність теми дослідження. Потреби захисту прав і свобод громадян, зміцнення законності і правопорядку в суспільстві вимагають посилення превентивних заходів у боротьбі з правопорушеннями, зумовлюють необхідність забезпечення комплексного, випереджаючого впливу на деліктогенні та криміногенні чинники, підвищення його ефективності. Отже, створення центрів зв’язків з громадськістю у системі МВС було викликано об’єктивною необхідністю, оскільки настав такий момент у суспільному розвитку, коли разом з нарощуванням обсягу правової агітації виникла необхідність в посиленні контролю за її якістю і ефективністю, організацією контрпропаганди, менеджменту в діяльності органів внутрішніх справ, надання цій діяльності міжвідомчого характеру на науковій основі з метою підвищення її профілактичного ефекту. Саме подібні функції покладаються на центри зв’язків з громадськістю зазначених органів. Зважаючи на те, що їх діяльність є суттєвим чинником у системі зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень, визначення правового статусу центрів громадських зв’язків, особливостей їх профілактичної діяльності має велике як теоретичне, так і практичне значення.
Останнім часом у вітчизняній літературі проблемам профілактичної діяльності органів внутрішніх справ приділяється значна увага. Проте комплексний аналіз використання таких напрямків профілактичного впливу на деліктогенні та криміногенні чинники як формування необхідного стану „середовища функціонування” служб і підрозділів органів внутрішніх справ і встановлення двостороннього інформаційного зв’язку, вивчення, аналіз і формування громадської думки щодо діяльності міліції, впливу на зазначені чинники через засоби масової інформації, через координаційну діяльність центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ до нашого часу відсутній.
Таким чином, необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, зміцнення законності і правопорядку в суспільстві обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань участі в цьому процесі центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ, визначення їх правового статусу і характеристики напрямків діяльності щодо профілактики правопорушень та зміцнення правопорядку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.3.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755, п.4.16.8 Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки, а також п.2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити організаційно-правові засади діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень, а також шляхи її удосконалення.
Для досягнення поставленої мети дисертант намагався вирішити такі завдання:
- з’ясувати сучасний стан правопорядку та завдання органів внутрішніх справ щодо боротьби з правопорушеннями;
- охарактеризувати етапи розвитку правових засад взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації, населенням у боротьбі з правопорушеннями;
- визначити правовий статус центрів зв’язків з громадськістю, їх місце і роль в системі органів внутрішніх справ;
- окреслити напрямки діяльності центрів зв’язків з громадськістю щодо зміцнення правопорядку і профілактики правопорушень та проблеми її удосконалення;
- визначити організаційно-правові засади діяльності центру зв’язків з громадськістю щодо формування громадської думки для ефективного функціонування органів внутрішніх справ України;
- з’ясувати особливості та форми взаємодії центрів зв’язків з громадськістю з іншими підрозділами органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень;
- розробити і обґрунтувати правові, організаційні та інформаційні засади взаємодії центрів зв’язків з громадськістю з населенням і засобами масової інформації;
- визначити напрямки удосконалення діяльності центрів зв’язків з громадськістю щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в процесі діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ, їх взаємодії з іншими підрозділами цих органів, засобами масової інформації, трудовими колективами, населенням.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні і організаційно-правові засади діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, яка зумовлена системним підходом у їх застосуванні. Для дослідження зарубіжного досвіду участі громадськості у роботі щодо зміцнення правопорядку застосовувався порівняльно-правовий метод. Процеси становлення та розвитку нормативно-правового регулювання взаємодії правоохоронних органів і населення, засобів масової інформації вивчалися за допомогою історичного методу. Широко використовувався метод соціологічного опитування для з’ясування ефективності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ і ставлення до них населення. Формально-юридичний метод використовувався для з’ясування змісту нормативних актів, що складають нормативно-правову базу діяльності ЦЗГ. За допомогою логіко-семантичного і компаративного методів поглиблено понятійний апарат, визначено складові правового статусу центрів зв’язків з громадськістю, засобів масової інформації тощо. Використовувалися також статистичний і документальний аналіз.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців в галузі теорії управління та адміністративного права – В.Б.Авер’янова, Ю.М.Антоняна, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, О.М.Васильєвої, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, В.Л.Ентіна, М.І.Єропкіна, А.Е.Жалінського, В.В.Зуй, С.М.Іншакова, Р.А.Калюжного, І.Д.Казанчук, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.П.Коренєва, Ю.Ф.Кравченка, А.Г.Лекаря, О.І.Остапенка, В.Г.Лихолоба, Г.М.Міньковського, Ю.В.Наумкіна, В.П.Пєткова, А.О.Селіванова, М.М.Тищенка, В.Т.Томина В.К.Шкарупи та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ та їх центрів зв’язків з громадськістю. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо кількості правопорушень, діяльності міліції України, матеріали практичної діяльності центрів зв’язків з громадськістю МВС України за останні роки, зокрема, у Луганській області тощо. Використано також багаторічний особистий досвід практичної роботи в центрі зв’язків з громадськістю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб з урахуванням новітніх досягнень правової науки визначити організаційно-правові засади діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- одержало подальший розвиток визначення організаційних засад взаємодії органів внутрішніх справ і населення, засобів масової інформації у сфері управління діяльністю, спрямованою на зміцнення правопорядку;
- уточнено визначення таких понять як “взаємодія”, “координація” тощо та особливості співвідношення між ними, чим удосконалено категорійний апарат досліджуваної теми;
- вперше визначено принципи, цілі, завдання, напрямки діяльності центрів зв’язків з громадськістю на сучасному етапі розвитку Української держави, органів внутрішніх справ;
- запропоновано найбільш ефективні заходи удосконалення законодавчого забезпечення формування та розвитку процесу взаємодії центрів зв’язків з громадськістю з населенням, трудовими колективами, засобами масової інформації в Україні;
- одержали подальший розвиток уявлення про місце і роль центрів зв’язків з громадськістю в становленні орієнтирів та формуванні комунікаційної політики органів внутрішніх справ України;
- здійснено класифікацію сфер діяльності та участі центрів зв’язків з громадськістю, неурядових організацій у формуванні та впровадженні політики щодо підвищення іміджу міліції;
- сформульовано оригінальне бачення основних тенденцій розвитку системи суб’єктів, задіяних у роботі центрів зв’язків з громадськістю щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень;
- вперше в правовій літературі таке явище як партнерство розглянуто у взаємовідносинах центрів зв’язків з громадськістю і населення, засобів масової інформації; визначено форми залучення громадськості до партнерства з міліцією, профілактичної діяльності, встановлення громадського контролю за діяльністю міліції;
- запропоновано нові шляхи удосконалення організаційно-правових заходів щодо зміцнення партнерських зв’язків міліції з населенням, засобами масової інформації;
- подальший розвиток одержало визначення шляхів підвищення професіоналізму правоохоронця як чинника ефективної діяльності щодо захисту прав і свобод громадянина;
- сформульовано рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства з питань діяльності центрів зв’язків з громадськістю, громадськості, засобів масової інформації щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових засад діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів України, зокрема, законів України „Про міліцію”, „Про інформацію”, Кодексу про адміністративні правопорушення, прийняття нового Положення про Центр зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України;
- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації може бути використано при викладанні курсантам навчальних закладів МВС України дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, спецкурсів і факультативів “Соціальна педагогіка в органах внутрішніх справ”, “Культура поведінки при спілкуванні з громадянами”, “Форми і методи психологічного впливу на громадську думку”, “Організація зв’язків з оточенням і взаємодія із засобами масової інформації („паблік-рілейшнз)” та інших, створення яких передбачено Комплексною програмою кадрової політики в органах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки та Програмою формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки;
- у правовиховній сфері – висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть використовуватися у роботі щодо підвищення рівня правової культури населення і професійного рівня працівників органів внутрішніх справ України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації було оприлюднено на науково-практичних конференціях та семінарах: “Державна служба і громадянин” (Харків, 2000); „Проблеми взаєморозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 2000); “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття – проблеми протидії насильницькій, майновій та економічної злочинності” (Дніпропетровськ, 2000); “Ідея правової держави: історія і сучасність” (Луганськ, 2000); „Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (Київ, 2003); „Проблеми і напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 2003).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано в десяти наукових статтях та тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності, особливостей та організаційно-правових засад діяльності центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ щодо зміцнення правопорядку і профілактики правопорушень. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. З’ясувавши сучасний стан правопорядку в країні, резюмується, що профілактична діяльність органів внутрішніх справ, правоохоронної системи в цілому перебуває ще на досить низькому організаційно-практичному рівні. Керівництво МВС України обрало шлях перебудови діяльності всієї системи органів внутрішніх справ відповідно до велінь часу, перетворення їх системи із закритої на прозору, доступну для кожного громадянина і підзвітну суспільству. Першочергове значення в цьому плані має зміцнення зв’язків органів внутрішніх справ із громадськістю, налагодження взаємодії з населенням, громадськими організаціями і засобами ма¬сової інформації. Вирішення даного стратегічного завдання може відбуватися за такими напрямками: посилення профілактичної функції в діяльності дільничних інспекторів міліції; врахування громадської думки в оцінці ефективності діяльності органів внутрішніх справ; залучення населення до профілактики правопорушень; використання зарубіжного досвіду в налагодженні зв’язків міліції з громадськістю тощо.
2. Розвиток правових засад взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації, населенням у боротьбі з правопорушеннями простежено, починаючи з 1865 р., з якого діяли Тимчасові правила про цензуру й друк, і закінчуючи 31 жовтня 2003 р., коли наказом МВС України було затверджено Положення про Центр громадських зв’язків МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Проаналізовано широке коло законодавчих та інших нормативних актів, які в наш час регулюють діяльність органів внутрішніх справ та їх центрів зв’язків з громадськістю. Зроблено висновок, що нормативна база діяльності центрів зв’язків з громадськістю в цілому враховує вимоги сьогодення, проте потребує удосконалення.
3. Необхідність визначення правового статусу центрів зв’язків з громадськістю пояснюється тим, що відповідно до чинного законодавства України ця служба є невід’ємною складовою суб’єктів адміністративного права. Правовий статус цієї служби становить сукупність завдань, функцій, прав та обов’язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між нею та іншими органами внутрішніх справ, засобами масової інформації, трудовими колективами, населенням. Реалізація цих прав та обов’язків спрямована на досягнення мети функціонування центрів зв’язків з громадськістю, які забезпечують виконання завдань щодо взаємодії із засобами масової інформації, населенням, громадськими організаціями з метою профілактики правопорушень, інформування про стан правопорядку в державі, заходи органів внутрішніх справ щодо його зміцнення та формування позитивного іміджу міліції.
4. Основними напрямками діяльності центрів зв’язків з громадськістю щодо зміцнення правопорядку і профілактики правопорушень визнаються діяльність щодо формування громадської думки; взаємодія з іншими підрозділами органів внутрішніх справ в зазначеній сфері; взаємодія із засобами масової інформації та профілактична діяльність у трудових колективах і серед населення.
5. Громадська думка щодо органів внутрішніх справ визначається як духовне утворення, яке становить злиття світоглядних і соціально-психологічних елементів, що формуються на підставі свідомого сприйняття діяльності органів внутрішніх справ індивідуальними і колективними суб’єктами під впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників. Запропоновано власне бачення організації діяльності центрів зв’язків з громадськістю щодо контролю, аналізу та розробки напрямків, форм, методів і засобів впливу на масову свідомість (громадську думку).
6. Головною особливістю взаємодії центрів зв’язків з громадськістю з іншими підрозділами органів внутрішніх справ названо те, що з перших днів існування вони стали своєрідною з’єднувальною ланкою між органами внутрішніх справ і громадськістю, забезпечували координацію профілактичної діяльності служб і підрозділів цих органів у процесі взаємодії з населенням і засобами масової інформації. Визначено конкретні форми взаємодії центрів зв’язків з громадськістю з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, які можуть бути різними на різних стадіях комунікації: забезпечення проведення брифінгів, інтерв’ю, зустрічей із групами за інтересами і засобами масової інформації; розвиток системи „прямого зв’язку” керівників органів внутрішніх справ з населенням через використання „гарячих ліній” і „телефонів довіри” тощо.
7. Ґрунтовному аналізу піддано правові, організаційні та інформаційні засади взаємодії центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ із засобами масової інформації. Виділено дві основні сторони цих взаємовідносин: зовнішню (правове виховання населення, формування громадської думки, інформування громадян з питань діяльності органів внутрішніх справ тощо) і внутрішню (формування особистих якостей працівників органів внутрішніх справ і журналістів).
8. Розглядаючи діяльність центрів зв’язків з громадськістю у трудових колективах та серед населення, підкреслено, що зміцнення та подальший розвиток ділових зв’язків міліції і громадськості, поліпшення їх взаємодії стає не тільки ефективним заходом забезпечення законності та правопорядку, але й важливим загальнополітичним завданням. Оскільки центр зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ є одним підрозділів цих органів, які забезпечують їх взаємодію з громадськістю, детально розглянуто сутність, принципи, напрямки, умови, форми та методи діяльності його працівників у трудових колективах і серед населення.
9. У дисертації сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання профілактичної діяльності центрів зв’язків з громадськістю та її практичного здійснення. Запропоновано уточнити положення низки законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України „Про міліцію”, „Про інформацію”, КпАП України, Положення про Центр громадських зв’язків органів внутрішніх справ тощо.
10. Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновок про те, що в профілактичній діяльності центрів зв’язків з громадськістю накопичилось чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового її регулювання, так і недоліками, породженими труднощами функціонування самої міліції, проблемами кадрового, матеріально-фінансового, організаційного та іншого забезпечення її правоохоронної діяльності, вирішення яких сприятиме удосконаленню цієї діяльності і в результаті – зміцненню законності і правопорядку в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Посібник. - Ірпінь, ФЕІ ДПІ 1998. – 108 с.
2. Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации: Дис. ... докт. юрид. наук. - М., 1993. – 346 с.
3. Стан правопорядку в Україні. Основні результати діяльності органів внутрішніх справ у 2003 році. Аналітичні матеріали. – К.: МВС Головний штаб, 2004. – 106 с.
4. Концептуальні проблеми української кримінології (до розроблення Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХ1ст.) // Право України. – 2001. – № 9. - С. 9-14.
5. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму // Право України. – 2002. – № 3. - С. 127-128.
6. Огляд стану організації роботи з криміногенними особами за 2003 рік та заходи щодо її вдосконалення: Вказівка МВС України від 24 січня 2004 р. №10/5-300. – К.: МВС України, 2004. – 8 с.
7. Черней В.В. Феномен юридичного нігілізму та проблема формування політико-правової культури // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1998. - № 2. – С. 79-86.
8. Про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004-2005 років: Експрес інформація. – К.: ДІТ МВС України, 2006. – 106 с.
9. Довідка про результати опитування громадян щодо оцінки діяльності органів внутрішніх справ протягом 2002 року: Вказівка МВС України від 25 лютого 2003 р. №1861/Сн. – К.: МВС України, 2003. - 8 с.
10. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Харків, 1998. – 19 с.
11. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф.. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ - „Еспада”, 2000. – 368 с.
12. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
13. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Харків: Університет внутрішніх справ, 1998. – 480 с.
14. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 // // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - Київ, 1993. - С. 438-464.
15. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
16. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. Ред. Голосніченка І.П., Кондратьєва Я.Ю. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. - 177 с.
17. Рік оновлення, рік надій. Щодо кадрового та матеріально-технічного забезпечення діяльності МВС України у 2005 році // org.@ mvsinfo.ua. – К.: ДЗГ МВС України, 2006. – 2 с.
18. Про заходи щодо зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 8. - Ст. 331.
19. Стан правопорядку в Україні. Основні результати діяльності органів внутрішніх справ та внутрішніх військ в 2002 році. Аналітичні матеріали. - К.: МВС, Головний штаб, 2003. – 29 с.
20. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики): Монографія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 424 с.
21. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01 серпня 2002 року № 683 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 31. - Ст.1463.
22. Кудрявцев В.Н. Соціально-психологические аспекты антиобщественного поведения // Вопросы философии. – 1974. – № 1. - С. 108-109.
23. Разарёнов Ф.С. Административный надзор как способ предотвращения правонарушений // Сов. государство и право. – 1973. – № 2. - С. 34-40.
24. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник для студентів юрид. спец.вищ. навч. закладів] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. – 352 с.
25. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юридическая литература, 1972. – 104 с.
26. Антонян Ю.М. О понятии профилактики преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. - 1977. - № 26. - С. 25-34.
27. Филонов В.П. Причины преступности. - Днепропетровск: Січ, 1996. – 200 с.
28. Кошинець В.В. Профілактика злочинів: деякі аспекти // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки: Матеріали науково-практичної конференції. - Київ: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 2003. – С. 116-122.
29. Негодченко В.Г. Державно-правове забезпечення профілактики злочинності // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. - 2001. - № 1(4). - С. 213-217.
30. Лихолоб В.Г. Правовое и нравственное предупреждение преступности ОВД: Учебное пособие. - К.: НИиРИО Украинской академии внутренних дел, 1992. – 119 с.
31. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: Проблемы социальных конфликтов. - М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
32. Шляпочников А.С. К вопросу о класификации мер предупреждения преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - 1972. - №17. - С. 6-10.
33. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений. - Горький: ВШ МВД СССР, 1977. – 93 с.
34. Профилактика правонарушений: Учеб.-метод. пособ. / Науч. ред. Ф.Р. Сундуров, А.К. Мишин. - Казань, 1989. – 126 с.
35. Сафронов С. Профілактична діяльність слідчого органів внутрішніх справ України // Право України. - 2002. - № 2. - С. 82-85.
36. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. - К., 2002. – 576 с.
37. Макаренко О.М. Щодо з’ясування терміна „профілактика правопорушень” та суміжних з ним понять // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Вип. 22. - Харків. - 2001. - С.45-51.
38. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: Дис. … канд. юрид. наук. - Харків, 2002. – 243 с.
39. Токарев А.Ф. Криминологическое прогнозирование и планирование предупреждения преступлений. Лекция. - М., 1990. – 28 с.
40. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. - К., 1996. – 352 с.
41. Клюєв О. Розмежування запобіжної і профілактичної діяльності органів внутрішніх справ // Право України. - 2005. - № 3. - С. 98-101.
42. Криминология: Учебник (для учебных заведений МВД Украины). Под. ред. В.Г. Лихолоба, В.П. Филонова. - Киев-Донецк.: НАВД, 1997. – 398 с.
43. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории). - Львов: Вища школа, 1976. – 195 с.
44. Сахаров А.Б. Социальная система предупреждения преступлений // Сов. государство и право. - 1972. - № 11. - С. 66-72.
45. Микитюк М. Правові основи управління профілактикою безпеки дорожнього руху // Право України. – 2005. - № 5. – С. 81-85.
46. Звирбуль В.К. Развитие форм и методов предупреждения преступности в СССР // Соц. законность. - 1973. - № 5. - С. 71-73.
47. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служб дільничних інспекторів міліції: Указ Президента України № 27/2004 від 12 січня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - № 2. – Ст. 32.
48. Про адвокатуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст.170.
49. Про затвердження загальних правил поведінки державних службовців: Наказ Головдержслужби від 23 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 45. - Ст.1971.
50. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки.. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – 124 с.
51. Заверуха О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт судового захисту // Право України. – 2004. - № 4. – С. 49-52.
52. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 року № 29 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 4. – Ст.112.
53. Про додаткові заходи щодо запобігання зникнення людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 20 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 3. - Ст. 58.
54. Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 48. – Ст. 296.
55. Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст.1.
56. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10 грудня 2001 року №1199 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 50. – Ст. 2231.
57. Про органи самоорганізації населення: Закон України // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 32. - Ст. 1149.
58. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст.131.
59. Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 19 липня 2001 року № 532 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 29. – Ст.1306.
60. Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму: Указ Президента України від 22 липня 2003 року № 740 // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 135.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст. 1122.
62. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції: Указ Президента України від 09 лютого 2004 року № 175 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 6. – Ст. 307.
63. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 06 лютого 2003 року № 84 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 6. – Ст. 229.
64. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упорядник Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999. – 342 с.
65. Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку: Наказ МВС України від 15 березня 2001 року № 197. – К.: МВС України, 2001. - 13 с.
66. Програма діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку третього тисячоліття: Рішення колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8км/1. - К.: МВС України, 1999. – 24 с.
67. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 50. - Ст. 2459.
68. Положення про Головне управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 жовтня 1997 р. № 790. – К.: МВС України, 1997. – 12 с.
69. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42. - Ст. 1774.
70. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики // Право України. - 2004. – № 7. - С. 94-98.
71. Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17 червня 2000 р. № 385. – К.: МВС України, 2000.
72. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
73. Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.
74. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.
75. Галузева угода між Міністерством внутрішніх справ України, профспілкою працівників державних установ України та профспілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України на 2004-2005 роки. http//mvsinfo. Gov.ua. index.html. – К.: МВС України, 2005. – 6 с.
76. Захаров С. Кожний англійський поліцейський – офіцер // Юридичний вісник України. - 1995. - № 17. - С.16.
77. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. – Ст. 338.
78. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
79. Програма вдосконалення організації роботи підрозділів патрульно-постової служби міліції, покращання їх побутового, матеріально-технічного забезпечення та підняття іміджу в період 2004-2006 років: Наказ МВС України від 5 березня 2004 року № 2634/Бл. - К.: МВС України, 2004.
80. Про затвердження типової структури галузевих служб апаратів ГУМВС, УМВС, УМВСТ та переліку посад у них: Наказ МВС України від 28 листопада 1997 р. № 806. – К.: МВС України, 1997.
81. Положення про кримінальну міліцію України: Наказ МВС України від 26 січня 1997 р. № 62. – К.: МВС України, 1997.
82. Юридическая деонтология. Учебник / О.Ф.Скакун, И.Н.Овчаренко. - Х.: Основа, 1998. – 270 с.
83. Довідка про результати опитування громадян щодо оцінки діяльності органів внутрішніх справ протягом першого півріччя 2002 року: Вказівка МВС України від 18 липня 2002 року № 6505/Гп. – К.: МВС України, 2002. – 6 с.
84. Про напрямки діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення взаємодії з громадськими формуваннями в охороні громадського порядку. Директива МВС України від 06 лютого 2004 року № 3. – К.: МВС України, 2004. – 1 с.
85. Про об’єднання громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.
86. Про телебачення і радіомовлення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. – Ст. 43.
87. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - Ст.1.
88. Про інформаційні агентства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 13. - Ст. 83.
89. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників і удосконалення кадрової роботи в правоохоронних органах: Розпорядження Президента України від 26 березня 2002 р. № 53-рп // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 квітня.
90. Кузенко Л.В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління: Автореф. дис. ..канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
91. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400. - К.: МВС України, 2004.
92. Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 23 лютого 2001 р. №148 // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 12. - Ст. 502.
93. Про проведення позачергового атестування особового складу ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі та транспорті, вищих навчальних закладах МВС України: Наказ МВС України від 19 лютого 2005 р. № 115 - К.: МВС України, 2005.
94. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 34 - Ст. 267.
95. Про створення підрозділів виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення: Наказ МВС України від 07 серпня 1999 р. № 546. - К.: МВС України, 1999. – 2 с.
96. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки: Указ Президента України від 27 січня 2001 р. № 58 // http: // www.president.gov.ua.
97. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 р. // http: // www.nau.kiev.ua. // Голос України. – 1997. – 11 липня.
98. План дій Україна – НАТО на 2004 рік. від 21.04.2005 № 990/ 2005- рп // http: // www.mfa.gov.ua.
99. Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 46. – Ст. 366.
100. Про основи національної безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст. 351.
101. Братель С. Нормативно-правове регулювання забезпечення демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції // Право України. – 2005. - № 5. - С. 85-87.
102. Про затвердження Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки: Рішення колегії МВС України від 16 грудня 1999 року №8/км. – К.: МВС України, 1999. – 27 с.
103. Про затвердження Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки: Рішення колегії МВС України від 10 січня 2003 року №1км/1дск. – К.: МВС України, 2003. – 25 с.
104. Про організацію виконання Указу Президента України від 09 грудня 2000 року №1323/2000 „Про додаткові заходи щодо безперешкодності діяльності засобів масової інформації і подальшого утвердження свободи слова в Україні”: Службове доручення від 15 січня 2001 року №206/дж. – К.: МВС України, 2001. – 2 с.
105. Про затвердження Комплексної програми кадрової політики в органах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки: Наказ МВС України від 30 червня 2001 р. № 515. - К.: МВС України, 2001. – 25 с.
106. Про організаційно-практичні заходи органів внутрішніх справ щодо активізації розкриття і розслідування злочинів, скоєних відносно працівників засобів масової інформації, а також про сприяння їх особистій безпеці під час виконання професійних обов’язків: Наказ МВС України від 27 березня 1997 року № 212 – К.: МВС України, 1997. – 3 с.
107. Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві і утвердження здорового способу життя: Указ Президента України від 15 березня 2002 р. № 258 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 9-10. - Ст.3-4.
108. Сущенко В.Д., Смирнов А.М., Коваленко О.І., Смирнов А.А. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ. Монографічне дослідження. - К.: Національна академія внутрішніх справ, 1999. – 352 с.
109. Калініченко О. Теоретико-правові ідеї захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина // Право України. – 2005. - № 5. – С. 21-24.
110. Кедров Б.М. История науки и принципы её исследования // Вопросы философии. - 1971. - № 9. - С. 78.
111. Сборник нормативных актов по истории органов внутренних дел дореволюционной России / Система органов внутренних дел дореволюционной России. – М.: Академия МВД СССР, 1979. Вип.1. – 222 с.
112. Шинджикашвили Д.И. Министерство внутренних дел царской России в период империализма. - Омск.: ВШ МВД СССР, 1974. – 111 с.
113. Законы о печати (1905-1906 гг.). – К.: Южное издат., 1911. – 40 с.
114. Желудкова Т.И. О полицейской цензуре в 19 веке. – М., 1977.
115. Декреты Советской власти. – М.: Госполитиздат, 1957. - Т.1. – 731 с.
116. Систематический сборник действующих руководящих приказов, циркуляров, инструкций по милиции (по 1.03.26). - М.: Изд. НКВД, 1926. – 842 с.
117. Отчет о деятельности НКВД за 1 полугодие 1921 г. и краткий обзор развития НКВД с 1917 по 1921 гг. - М.: НКВД, 1922. – 36 с.
118. Малыгин А.Я. К вопросу о гласности в деятельности советской милиции в переходный период от капитализма к социализму: Профессиональные и общественные начала в деятельности ОВД: история и современность. - М.: Академия МВД СССР, 1990. – 107 с.
119. Бюллетень НКВД УССР. - К.: НКВД, 1924, № 1-2. - С.6.
120. Михайленко П., Довбня В. Міліція України у складі Міністерства охорони громадського порядку УРСР (1962-1968 рр.) // Міліція України. – 2004. - № 3. – С. 28-29.
121. Мулукаев Р.С., Скилягин А.Т. История советской милиции Хронологический справочник. – Ленинград, 1976. – 175 с.
122. О порядке рассмотрения предложений, заявлений, жалоб граждан: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 апреля 1968 г. // Ведомости ВС СССР. - 1968. - № 17. - Ст.144.
123. Об улучшении использования СМИ в пропаганде деятельности ОВД: Приказ МВД СССР от 14 мая 1975 г. № 119. - М.: МВД СССР, 1975.
124. О порядке организации взаимодействия служб и органов внутренних дел с редакциями газет, радио, телевидения: Указание МВД СССР от 1 марта 1972 г. № 27. - М.: МВД СССР, 1972.
125. О практике взаимодействия ОВД с общественностью в охране общественного порядка и борьбе с преступностью в Донецкой, Львовской, Николаевской областях УССР: Решение коллегии МВД СССР от 04 апреля 1972 г. №5км/17. - М.: МВД СССР, 1972.
126. Об утверждении Положения о Пресс-бюро МВД СССР: Приказ МВД СССР от 20 июля 1983 г. № 136. - М.: МВД СССР, 1983.
127. О дальнейшем упорядочении издательской деятельности в МВД СССР: Приказ МВД СССР от 26 мая 1983 г. № 101. - М.: МВД СССР, 1983.
128. Об организации работы по использованию средств массовой информации: Указание МВД СССР от 21 марта 1984 г. № 28. - М.: МВД СССР, 1984.
129. О печати и других средствах массовой информации: Закон СССР // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. - 1990. - № 26. - Ст. 492.
130. О советской милиции: Закон СССР // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета СССР. - 1991. - № 12. – Ст. 319.
131. Декларация прав и свобод человека // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета СССР. – 1991. - № 37. – Ст.1083.
132. Руныжков В.И. Эффект профилактики // Сборник МВД СССР. - 1990. - № 5 (35). – С.63.
133. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. - М.: Наука, 1990. – 271 с.
134. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - № 2. – Ст. 14.
135. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.
136. Шлях боротьби і перемог. Інтерв’ю П.П.Михайленка // Іменем Закону. – 2001. – № 47.
137. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
138. Бабанов Н., Швець М. До питання створення матриці для порівняння інформаційного законодавства // Правова інформатика. – 2004. - № 2. – С. 28-33.
139. Про створення робочої групи зі збору, опрацювання інформації про масові заходи та акції, підготовки управлінських рішень та інформування керівництва МВС України: Розпорядження МВС України від 25 березня 2005 р. № 219. – К.: МВС України, 2005. – 3 с.
140. Про державну таємницю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.
141. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масо¬вої інформації: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відо¬мості Верховної Ради України. – 1997. – № 49. – Ст. 299.
142. Положення про технічний захист інформації в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 1994 р. № 632 // Збірник постанов Уряду України. - 1994.- № 12 - Ст.302.
143. Єдині вимоги до підготовки прес-релізів: Вказівка МВС України від 24 листопада 2005 р. № 782. – К.: ДЗГ МВС України, 2005. – 1 с.
144. Положення про Центр громадських зв’язків МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ: Наказ МВС України від 31 жовтня 2003 року № 1357. - К.: МВС України, 2003. – 5 с.
145. Про роботу ОВС ГУМВС України в м. Києві щодо розвитку гласності в їх діяльності, поглиблення зв’язків з трудовими колективами, громадськими організаціями відповідно до Закону України „Про міліцію”, „Державної Програми боротьби зі злочинністю”: Рішення колегії МВС України від 08 червня 1995 року № 9км/2 . - К.: МВС України, 1995. – 5 с.
146. Про підсумки роботи ОВС України у першому півріччі 1995 року та заходи щодо виконання завдань Президента, Верховної Ради та Уряду України, Рішення спільного засідання Ради національної безпеки й координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України від 03 серпня 1995 р., спрямованих на посилення боротьби зі злочинністю: Рішення колегії МВС України від 04 серпня 1995 року №10км/1. - К.: МВС України, 1995. – 6 с.
147. Про роботу багатотиражних видань, засновниками (співзасновниками) яких є УМВС України в областях, по підвищенню рівня інформування населення щодо діяльності органів внутрішніх справ: Рішення колегії МВС України від 24 квітня 1996 р. № 4км/2. - К.: МВС України, 1994. – 3 с.
148. Положення про порядок реагування МВС України на критичні виступи в засобах масової інформації стосовно діяльності органів внутрішніх справ та їх обліку: Наказ МВС України від 20 серпня 1996 р. № 588. - К.: МВС України, 1996. – 3 с.
149. Про затвердження Типових штатів та Типового Положення про підрозділи органів внутрішніх справ по роботі з населенням та громадськими формуваннями: Наказ МВС України від 26 червня 1997 р. № 400. - К.: МВС України, 1997. – 8 с.
150. Про хід виконання вимог Президента України щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією: Рішення колегії МВС України від 20 липня 1997 р. № 6км/-1. - К.: МВС України, 1997. – 4 с.
151. Про основні заходи щодо виконання Директиви МВС України на 1998 рік: Наказ МВС України від 30 грудня 1997 р. № 905. - К.: МВС України, 1997. – 35 с.
152. Програма з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби зі злочинністю: Наказ МВС України від 31 серпня 2005 р. №12499/Лц. - К.: МВС України, 2005. – 12 с.
153. Про внесення змін до функціональних повноважень перших заступників міністра, керівників Апарату Міністра, затверджених наказом МВС України від 20 травня 2004 р. № 604: Наказ МВС України від 11 жовтня 2004 р. № 1172. – К.: МВС України, 2004. – 6 с.
154. Про надання виступів керівництва ГУМВС, УМВС для центральних друкованих засобів масової інформації, а також повідомлень про резонансні події та злочини: телетайпограма МВС України від 30 червня 2000 р. № 3429/Кв. - К.: МВС України, 2000.
155. Большой юридический словарь / Сост. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. - М.: ИНФА-М, 1997. – 655 с.
156. Философский энциклопедический словарь / Сост. С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичев, С.М.Ковалев, Н.М.Ланда. - М.: Сов. Энциклопедия, - 2-е изд., 1989. – 815 с.
157. Вебер М. Избранные произведения. Перев. с нем. / Общ. ред. Ю.Н.Давыдова. - М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
158. Політичний енциклопедичний словник: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Упорядники В.П. Горбатенко, А.Г.Саприкін / За ред. Ю.С.Шемчушенка, В.Д.Бабкіна. - К.: Генеза, 1997. – 400 с.
159. Якимов А.Ю. Статус субъекта административной юрисдикции // Гос-во и право. – 1996. - № 8. – С. 100-111.
160. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – Изд-е 2-е, доп. – М.: Юрид. лит-ра, 1986. – 223 с.
161. Пронина В.И. Конституционный статус органов межотраслевого управления. - М., 1981. - С.4.
162. Цабрия Д.Д. Статус органа управления // Сов. государство и право. - 1978. - № 2. - С.126-127.
163. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
164. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М.,
1998. – 798 с.
165. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
166. Про створення Департаменту зв’язків з громадськістю МВС України: Наказ МВС України від 25 березня 2004 р. № 330. – К.: МВС України, 2004. – 1 с.
167. Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи: Наказ МВС України від 25 лютого 2004 р. № 190. – К.: МВС України, 2004. – 1 с.
168. Про штатну чисельність центрів громадських зв’язків: Розпорядження МВС України від 17 червня 2000 року № 3183/АН. - К.: МВС України, 2000. – 2 с.
169. Погляд на ОВС з „вікна” Баварської поліції // Міліція України. - 2004. - № 6. - С. 22-23.
170. Гласность: мнение, поиски, политика / Под ред. Ю.М. Батурина. - М.: Юр.лит., 1989. - 295с.
171. Смирнов Ю.О. Українська міліція пройшла відстань, яка була складною, але значимою // Іменем Закону. – 2001. – № 50.
172. Протистояння злочинності – концентрація зусиль на пріоритетних напрямках. Із залу колегії МВС України // Іменем Закону. – 2002. – № 3.
173. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -1997. - № 50. - Ст.302.
174. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком інтер, 2002. – 368 с.
175. Програма правової освіти населення України // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - № 8. - Ст.198.
176. Грушин Б.А. Мнение о мире и мир мнений. - М.: Политиздат, 1967. – 400 с.
177. Соболєв В.О., Попова Г.В., Болотова В.О., Московець В.І. Міліція і населення – партнери / За заг. ред. проф. Ярмиша О.Н. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 93 с.
178. Про організацію роботи органів внутрішніх справ України щодо розкриття злочинів: Наказ МВС України від 18 жовтня 1993 р. № 701. - К.: МВС України, 1993. – 52 с.
179. Миньковский Г.М. Проблемы информационного обеспечения криминального планированния // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: 1977. - Вып. 26. - С. 3-4.
180. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 11. - Ст. 51.
181. Про Національну програму інформатизації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 27-28. - Ст.181.
182. Про науково-технічну інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 33. – Ст. 345.
183. Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1287 / Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні; Упорядник С.Е. Демський. - К., 2001. – 688 с.
184. Организованная преступность / Под. ред А.И. Долговой, С.В. Дьякова / Проблемы, дискуссии, предложения. - М.: Юрид.лит., 1989. – 352 с.
185. Джафарова О.В. Правові основи партнерства міліції і населення: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. - Харків. 2003. – 19 с.
186. Каминська В.І., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры // Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1974.
187. Горшков М.К. Общенародное общественное мнение // Философия. - 1983. - № 2. - С.5-9.
188. Ноэль-Нойман. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. - М.: ИНФРА - М., 1996. – 112 с.
189. Носков В. Организация связей с общественностью // Бизнес-Информ. – 1997. - № 18. - С.51-54.
190. Алешина И. Паблик Рилейшнз для менеджеров. - М., 1997. – 225 с.
191. Бурдье П. Социология политики. - М., 1993. – 153 с.
192. Lippman Walter. On the Public Opinion.- N.Y., 1965. – 275 p.
193. Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. - М.: Политиздат, 1987. – 368 с.
194. Краткий педагогический словарь пропагандиста // Сост.: Колмакова М.Н. и Суров В.С.; Под общ. ред. Конлакова Н.И., Вишнякова А.С. - М.: Политиздат, 1984. - 319 с.
195. Добрачев Д.В. Мнение юриста о современной цивилистике // Право и политика. – 2003. - № 11 (47)