ФІНАНСОВО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ І. Теоретичні засади фінансової правосуб’єктності фондового ринку 16
1.1. Поняття фондового ринку та його місце в системі фінансово-правових відносин 16
1.2. Фінансове право як юридична основа фондового ринку 38
1.3. Концептуальні засади фондового ринку (фінансово-правовий аспект) 65
1.4. Правові колізії в фінансовій діяльності фондового ринку (на прикладі акціонерних товариств) 87
Висновки до розділу 1 102

Розділ II. Фінансово-правові основи розвитку фондового ринку та його інфраструктури 107
2.1. Фондова біржа як базова інституція фондового ринку 107
2.2. Фондові інструменти: фінансово-правове забезпечення регулюючого впливу 119
2.3. Фондові індекси як фінансово-правові маяки фондового ринку 134
2.4. Фінансово-правові засади розвитку інфраструктури фондового ринку 144
2.5. Адаптація фінансово-правового регулювання фондового ринку України до вимог і норм ЄС 163
Висновки до розділу 2 177

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 180
Список використаних джерел 191
Додатки 214

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Однією з ключових ознак перетворення адміністративно-командної економіки в ринкову є утвердження на її полі розмаїття цінних паперів та фінансово-правового утвердження останніх у формі фондового ринку. Історично склалося так, що розвиток фондового ринку та його регулювання здійснювалося шляхом активного втручання держави в діяльність, яка здійснюється у сфері формування фінансових ресурсів [25; 61; 24; 4]. У країнах, де утвердилися ринкові відносини, фінансовий капітал великою мірою формується на ринку цінних паперів. Відомо, що однією з ключових причин безпрецедентної кризи та найглибшого спаду в світовій економіці в 30-х та 80-х роках ХХ століття, стало саме зловживання у фінансовій сфері, і зокрема, на фондовому ринку. У свою чергу, це стало можливим із-за відсутності ефективної системи законодавчо-правового забезпечення ринку цінних паперів, що інтенсивно розвивався, ігнорування фінансового права, яке мало впорядковувати функціонування фондового ринку в тій чи іншій країні. “Якщо фондовий ринок розвивається дуже активно й виривається вперед, то у разі виникнення в країні якоїсь нестабільності він першим потрапляє під прес і тягне все за собою”. Слова міністра економіки України А. Яценюка актуальні в тому смислі, що таке суто ринкове явище як фондовий ринок вимагає, в силу своєї ролі й ваги на ринку фінансових капіталів, системного регулювання перш за все з боку фінансового права.
Необхідно зазначити, що найбільш інтенсивна наукова розробка теорії фінансового права розпочалася на Заході якраз у період економічної кризи на початку ХХ століття. Наукові праці західноєвропейських фахівців щодо анатомії права, моралі права, концептуальних засад фінансового права є цьому підтвердженням [153; 240].
Надзвичайна актуальність, у першу чергу юридичного забезпечення руху вільного фінансового капіталу, і зокрема акціонерного капіталу, стала беззаперечною. І в країнах з ринковою економікою з’явився колосальний попит на фундаментальні фінансово-правові розробки, які б юридичним чином підтримували розвиток акціонерного капіталу, і водночас встановлювали чіткі правила поведінки на фондовому ринку.
Утвердження ринкових відносин в Україні, якісні зміни, що активно відбуваються у недержавному секторі, поява потужних фінансів, що накопичує приватний та корпоративний сектор економіки, активний розвиток ринку цінних паперів, - все це зумовлює гостру потребу в адекватному законодавчо-правовому забезпеченні, передбачає перш за все наявність розвинутого фінансового права.
Саме тому особливості та закономірності становлення ринку цінних паперів, і зокрема фондового ринку, фінансово-правове регулювання зазначених ринкових інституцій, є важливою науковою і водночас практичною проблемою. Однак переймаються нею представники різних наукових галузей досить спорадично [62; 90; 122;]. Тому цілком справедливою є точка зору О.П.Орлюк, яка вважає, що “дерегуляція економічної діяльності – це предмет розгляду не лише господарського та адміністративного права, а й не в останню чергу фінансового” [187].
У науковій літературі проблемі становлення ринку цінних паперів, формування фондового ринку у вітчизняній економіці, приділено недостатньо уваги. Серйозні наукові розробки є спорадичними і в кращому випадку стосуються обґрунтування необхідності появи фондового ринку як такого, без обґрунтування фінансово-правових засад досягнення цієї мети. Вітчизняне законодавство не приділяє достатньої уваги даній проблематиці, через що фінансове право не отримує необхідного юридичного опертя для реального стимулювання й підтримки процесів, від яких залежить ситуація на фондовому ринку України. Наукові інтереси молодих дослідників досі знаходяться осторонь щодо аналізу фінансово-правових засад фондового ринку, розвитку його інфраструктури, класифікації біржових операцій та визначенню інструментів їх аналізу і оцінки. Не приділяється також достатньої уваги науковій характеристиці фінансово-правових чинників ефективності біржових операцій з цінними паперами, недостатньо висвітлена проблематика біржових технологій.
У відомих працях зарубіжних науковців і фахівців (Грегори Л. Морис., Дебок Г., Копеланд Е., Мауерс Д, Морган С., Пректер Р., Рэдхэрд К., Томсет М., Хьюс С., Швагер Д., Фрост Дж., та ін.) йдеться, переважно, про діяльність бірж в умовах розвиненого ринку. В свою чергу, дослідження даної проблематики на пострадянських теренах (В. Арсеньев, А. Балацкий, А. Герасимов, Л. Гуляницкий, Ю. Иванов, В.Тарнавский, М.Севрук, Б.Рубцов та ін.) поки що також не мають комплексного характеру і не враховують значних можливостей фінансового права щодо розвитку ринку цінних паперів та фондового ринку. Але необхідно визнати, що російські науковці звертають більш значну увагу даним проблемам [86; 169; 65; 82; 236].
На жаль, найменшою зацікавленістю щодо проблем становлення та розвитку ринку цінних паперів, а отже, і фондового ринку, користується серед вітчизняних науковців, зокрема представників права. Лише окремі з відомих фахівців переймаються даною проблематикою саме в контексті фінансового права – Балюк А.І., Бірюк С.О., Бурмака М.О., Воронова Л.К., Ковальчук А.Т., Корнєв В.В., Ляшенко В.І., Лук’яненко Д.О., Мозговий О.М., Орлюк О.П. Оскольський В.В., Савченко Л.А., Савлук М.І., Селіванов А.О., Панченко Є.Г., Харицький В.П., Федосов В.М.
Потребує наукового вирішення проблема концептуальних засад розвитку фондового ринку в Україні, адекватності інфраструктури, і зокрема, біржових інституцій чинному законодавству, і зокрема нормам фінансового права; фінансово-правової коректності використання фондових інструментів та індексів, адаптації вітчизняного законодавчо-правового поля вимогам міжнародних інстанцій, які займаються імплементацією цивілізованих “правил гри” на фондових площадках країн з недостатньо розвинутими ринковими системами. Тому вважаємо за необхідне продовжити наукові дослідження розвитку фінансово-правових основ фондового ринку та біржової торгівлі в Україні.
Завданнями такого дослідження є: визначення фінансово-правових механізмів функціонування фондової біржі, виявлення причин правових колізій та юридичних збоїв у біржовій торгівлі і з'ясування можливих шляхів їх усунення, розробка правових механізмів щодо запуску на фондові площадки України найсучасніших світових досягнень на ринку цінних паперів, визначення фінансово-правових інструментів для юридичного забезпечення прибутковості цінних паперів, зменшення тіньових угод та домовленостей між учасниками фондового ринку України. За результатами наукового дослідження теоретичних засад фінансово-правового регулювання фондового ринку будуть сформульовані теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації щодо юридичної підтримки ринку цінних паперів й діяльності біржового ринку в Україні.
Автор дослідження виходить з того, що пряме й беззастережне застосування «готових рецептів» країн із розвиненими ринками цінних паперів неможливе, але напрацьований століттями позитивний світовий досвід законодавчого забезпечення, і зокрема, фінансово-правового регулювання діяльності фондових ринків потрібно скрупульозно вивчати і максимально враховувати.
Не дивлячись на те, що в вираз “фондовий ринок” немов би отримав широке й звичне використання у західноринковій риториці, серед українських економістів та юристів його категоріальне тлумачення відсутнє попри активного використання у професійному обиході (йдеться, у першу чергу, про фахівців професійно зайнятих аналітикою на фондових, у т. ч. ф’ючерсних, форвардних, опціонних ринках).
Перші спроби серед вітчизняних науковців проаналізувати теоретичні засади “фондового ринку”, але як явища абсолютно тотожного “ринку цінних паперів” зробили цивілісти [190], а затим і представники господарського права. Підхід, тотального ототожнення понять “ринок цінних паперів” і “фондовий ринок”, на перший погляд, знімає існуючі протиріччя та колізійні моменти у заявленій проблемі. Насправді ж, така “наукова школа” утверджує своє право на життя лише з позицій ортодоксальних уявлень і в своїй реальній ролі фактично ігнорує вельми важливу теоретичну проблему, за якою знаходиться цілий пласт фінансово-правових відносин. На наше переконання, подібні дослідження, виходячи з предмету цивільного права, не в стані осягнути фінансово-правову природу такого суто ринкового правовідношення, яким є фондовий ринок.
Копітке вивчення ситуації з цього приводу (аналіз авторефератів дисертаційних досліджень радянського та пострадянського періоду, опрацювання монографій, статей, підручників, матеріалів наукових конференцій тощо) дозволяє констатувати, що проблема фінансово-правового регулювання фондового ринку в Україні залишається поза серйозною, системною увагою правознавців. Це, в свою чергу, знаходить підтвердження у практичній відсутності понятійного тлумачення, особливо у законодавчо-правових нормах та офіційній термінології. Цей недопустимий факт -прослідковується навіть у базових юридичних документах. Підтвердженням цьому є той факт, що у новому Цивільному кодексі України поняття «фондовий ринок» відсутнє. Даний термін лише похідним чином згадується у Господарському Кодексі України, однак без найменших спроб дати цьому поняттю категоріально-правове визначення [3, ст. 166].
Недостатня науково-аналітична розробка правових ознак фондового ринку, його фінансово-правових регулятивних механізмів при очевидно зростаючому попиті на такі наукові дослідження в сучасний період, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Необхідно при цьому особливо підкреслити, що актуальність теми дисертації визначається недостатнім рівнем її дослідження якраз у доктрині фінансово-правової науки, тобто фінансового права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана, виходячи з високого рівня її актуальності та недостатньо наукового дослідження саме в фінансово-правовому аспекті. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми відділу Інституту законодавства Верховної Ради України ”Стратегія розвитку законодавства України”(державний реєстраційний номер 0103U0008723). Наукове дослідження було включене в загальний план науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України “Організація моніторингу ефективності законодавства та прогнозування наслідків його застосування” (державний реєстраційний № 0104U006941). Висновки та теоретичні узагальнення даної наукової роботи увійшли в цільову програму “Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності” (державний реєстраційний № 0104U006963). Напрямок дослідження відповідає Програмі діяльності Кабінету Міністрів ”Назустріч людям”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 4 лютого 2005 р. № 115, а також Посланню Президента Верховній Раді України.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є теоретично обґрунтувати й науково підтвердити фінансово-правові засади регулювання фондового ринку, його місце і роль у процесі розвитку ринку капіталів та ринкових відносин в Україні.
Робота передбачає вирішення завдань у послідовності, що обумовлена внутрішньою логікою дослідження. Виходячи з цього, дисертант поставив за мету:
- дослідити ключові теоретичні постулати та фінансово-правові засади становлення й розвитку в Україні такого ринкового феномену, як “фондовий ринок”;
- дослідити юридичний зміст таких фінансово-правових понять, як “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок”, “суб’єкти фондового ринку”; “учасники фондового ринку”, “інфраструктура фондового ринку”, індекси та інструменти фондового ринку тощо;
- науково виокремити принципи та механізми правового регулювання фондового ринку на юрисдикційних засадах норм фінансового права; проаналізувати “фондовий ринок як фінансове правовідношення” і, таким чином, науково обґрунтувати постулат про те, що фондовий ринок є об’єктом регулювання фінансового права;
- виявити та систематизувати структуру фондового ринку України, його основні складові, дослідити взаємозв’язок і взаємовплив фінансового права на інфраструктуру ринку цінних паперів ;
- обґрунтувати законодавчо-правові напрями оптимізації вітчизняного фондового ринку з метою посилення інвестиційних можливостей держави;
- узагальнити зарубіжний досвід законодавчого забезпечення функціонування фондового ринку, зокрема практику використання фондових індексів; проаналізувати адаптацію національного законодавства у сфері фондового ринку до правових норм ЄС та міжнародних стандартів;
- сформулювати теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації щодо фінансово-правового регулювання фондового ринку України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є фондовий ринок України в системному прояві, фінансово-правові засади його регулювання та розвитку.
Предметом дослідження є теоретичні основи фінансової правосуб’єктності фондового ринку, його концептуальні засади та фінансово-правове регулювання, інфраструктура фондового ринку, фондові інструменти та індекси, правові колізії фондового ринку, фінансове право як основний юридичний базис становлення і розвитку фондового ринку.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз дієвості фінансово-правових норм на фондовому ринку, який є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні принципи фінансово-правової відповідальності на ринку цінних паперів і фондового ринку України. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання фінансово-юрисдикційної діяльності уповноважених органів в сфері нагляду та контролю за ринком цінних паперів. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку фінансового права в Україні. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст фінансово-правових норм, які передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавства у даній сфері, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню. Використано метод порівняльного правознавства, тобто арсенал методологічних досягнень сучасної юриспруденції, заснований на вивченні та використанні правового регулювання ринку цінних паперів і фондового ринку у різних правопорядках і правових системах.
Основу емпіричної бази дослідження складають Конституція України, Закони України та інші нормативні акти, що стосуються фінансово-правової діяльності взагалі та правового статусу фондового ринку України. Основна дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Інституту законодавства Верховної Ради України. Безпосередня робота з Комітетами Верховної Ради України дозволила вивчити сутність і особливості нормативного забезпечення державного управління та виявлення правопорушень в зазначеній сфері.
Інформаційною основою дисертаційного дослідження стали: Конституція України, Кодекси відповідних юридичних сфер, Закони України та інші нормативно-правові акти, що входять у систему фінансового права; нормативні матеріали Кабінету Міністрів України, Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, Міністерства юстиції України, Держкомстату України; енциклопедична та довідкова література. Додаткову емпіричну базу дослідження становить інформація щодо діяльності фондових бірж, торгово-інформаційних систем, саморегулівних організацій що функціонують на терені України, а також окремих зарубіжних фондових бірж, що займають найбільш вагоме місце на світових ринках фінансового капіталу.
Наукова новизна здійсненого дослідження полягає в тому, що дисертація є першою у вітчизняній науці фінансового права, науковою роботою, присвяченою системному аналізу законодавчо-правових засад функціонування фондового ринку України. Обґрунтовується низка концептуальних у теоретичному й науковому аспектах узагальнень та важливих для юридичної практики понять, положень і висновків, які становлять наукову новизну дисертаційного дослідження. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження та особистий внесок автора такі:
Уперше:
Дано категоріальне визначення поняття “фондовий ринок”, як фінансового правовідношення, сформульовані наукові підходи щодо фінансово-правового регулювання ринку цінних паперів і фондового ринку України, запропонована авторська аргументація системних ознак та атрибутивних характеристик фондового ринку, статус-кво і перспективи розвитку якого обумовлюються фінансовим правом.
Відстоюється принципово нова позиція щодо правосуб’єктності фондового ринку, визначені сучасні законодавчо-правові засади основних носіїв фінансових правовідносин у сфері регулювання ринком цінних паперів і фондовим ринком України. Доказано, що ринок цінних паперів не є синонімом поняття “фондовий ринок”.
Запропоновано категоріальне визначення фондового ринку як системи фінансово-правових відносин, у рамках їх здійснюється обіг високоліквідних цінних паперів і деривативів (похідних фінансових інструментів) і, таким чином, відбувається оперативний і масштабний перерозподіл фінансового капіталу та нарощується його інвестиційний ресурс. Отже, фондовий ринок – важливий сегмент фінансового ринку.
Здійснено науковий аналіз існуючих у вітчизняному правовому полі концепцій, державних програм становлення і розвитку фондового ринку, визначені концептуальні засади його законодавчого забезпечення в ринкових умовах. Проведене дослідження дає підставі заперечити досить поширений у науковому середовищі підхід щодо цивільного права як всеохоплюючої нормативно-регулюючої сфери, під вплив якої підпадають практично всі процеси без виключення, в тому числі і правовідносини, пов’язані з обігом цінних паперів. Фондовий ринок – це, перш за все і головним чином, фінансове правовідношення, яке знаходиться в орбіті фінансового права.
Обґрунтована еволюція законодавчих та фінансово-правових засад розвитку фондового ринку в Україні, що, в свою чергу, дозволило зробити узагальнюючий висновок про фінансово-правові виміри законодавчого статусу вітчизняного фондового ринку. Показані ознаки фіктивного капіталу, що формується на фондовому ринку. Виходячи з цього, визначені фінансово-правові передумови утвердження дійсно ринкових норм і правил обігу цінних паперів на фондовому ринку України.
Визначені основні напрями фінансово-правового регулювання фондового ринку, до яких належать: 1) регулювання фінансово-правовими механізмами й важелями процедур випуску та обігу цінних паперів, їх похідних та ін. фінансових активів; 2) нормативно-правове регулювання різних видів фінансової діяльності, зокрема таких як торгівля фінансовими активами, фондовими цінностями, андеррайтингові послуги, надання грошово-кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо; 3) фінансово-правове забезпечення діяльності інституцій ринкової інфраструктури, фінансових послуг на ринку цінних паперів і фондовому ринку; 4) використання світового досвіду ефективного використання цінних паперів та фінансового капіталу на фондовому ринку.
Доведено що:
- через відсутність системного фінансово-правового забезпечення обігу цінних паперів функціонування фондового ринку нерідко супроводжується юридичними колізіями, окремі з яких носять антагоністичну природу. Науковий аналіз останніх дозволив аргументовано довести, що в ринкових умовах, які стверджуються на національних теренах, основою регулюючих правовідносин у сфері фондового ринку має бути фінансове право;
- фінансова правосуб’єктність та юридична дієздатність фондового ринку визначальним чином обумовлена якісним станом фінансового права, прийняттям відповідних законів прямої дії саме у цій галузі права. Системно, у контексті фінансово-правового регулювання, проаналізовані фондові інструменти та елементна складова фондового ринку. У фінансово-правовому аспекті розглянута інфраструктура фондового ринку та її ключові складові. Передусім це стосується основних суб'єктів та ключових учасників фондового ринку, емітентів цінних паперів, торговців, реєстраторів, Депозитарної системи;
- місце і роль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПРФ), як ключового регулятора цих останніх, може відчутно зрости й посилитися завдяки відчутному розширенню юридичного впливу та регулюючих функцій саме в контексті фінансового права. Відсутність надійної системи обліку прав за цінними паперами (і як неминучий наслідок – “корпоративні війни” між ключовими суб’єктами відносин власності), а також дієвої виконавчої системи щодо угод на ринку цінних паперів засвідчує те, що регулююча система є недосконалою, а тому і фондовий ринок в Україні поки що не є ключовим інструментом капіталізації вітчизняного ринку, не є прозорим і конкурентоспроможним, не виступає носієм чітких фінансово-правових норм і правил, і в кінцевому підсумку, не стимулює концентрацію та централізацію фінансового капіталу;
- важливим механізмом фінансово-правового впливу на фондовий ринок є так звані фондові інструменти. Фондові інструменти – поняття більш вузьке, ані ж фінансові інструменти; фактично - це частина фінансових інструментів. Водночас фондові інструменти відіграють самостійну і досить важливу роль на ринку цінних паперів та ринку фінансових капіталів. Отже, мають врегульовуватися нормами фінансового права;
- роль фінансово-правових індикаторів (маяків) щодо стану фондового ринку відіграють фондові індекси, які призначені віддзеркалювати поточну кон’юнктуру на фондовому ринку, стан ділової активності, зокрема, рівень ринкової капіталізації та ринкову вартість певного портфелю цінних паперів та деривативів, оцінювати стратегічно важливі тенденції розвитку фондового ринку;
- в системі фінансово-правового регулювання особливого значення набувають виклики глобалізаційних тенденцій, у контексті яких актуальною залишається проблематика консолідації та перерозподілу фінансових ресурсів через інституції консорціумного типу. Тому вперше особливу увагу приділено правовим механізмам консорціумної консолідації вільних фінансових ресурсів через механізми фондового ринку.
Дістало подальший розвиток положення про те, що фондовий ринок України, як фінансово-правова система, базуючись на наявних умовах та чинниках, вбирає в себе апробовані юридичною практикою ринково розвинутих країн принципи, критерії та правила регулюючого впливу з боку фінансового права. Саме тому міжнародний досвід правових засад розвитку фондового ринку вивчено не в контексті тотального і безоглядного використання, а виходячи з наявних фінансово-правових умов в Україні та чинних норм фінансового права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації можуть бути використані: у правотворчості, оскільки дисертаційні здобутки сформульовані у вигляді практичних рекомендацій, націлені на використання у законотворчому процесі, зокрема при підготовці законопроекту “Про фондовий ринок України” (”Про цінні папери і фондову біржу”, ”Про акціонерні товариства”); у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблем фінансового-правового регулювання ринку цінних паперів і фондового ринку, їх чіткого окреслення нормами фінансового права; у навчальному процесі – при викладанні курсу “Фінансове право”. Фондовий ринок фактично виступає у цивілізованому світі найбільш дієвим правовим інструментом, завдяки якому оперативно інтегруються вільні капітали, виступаючи для суспільства відчутним інвестиційним ресурсом. Тому дану полісистемну фінансово-правову категорію важливо подавати у навчальному процесі при підготовці та перепідготовці фахівців відповідного профілю.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Узагальнені положення дисертації використано при підготовці аналітичних записок Голові Верховної Ради України, відповідним Комітетам Верховної Ради України, здійсненні моніторингу розвитку законодавчого процесу в Україні (у контексті загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України). Результати дисертаційного дослідження апробовано на міжнародному фінансовому симпозіумі (червень 2003 р., м. Одеса), міжнародній науковій конференції (жовтень 2004р., м. Феодосія), міжнародній науково-практичній конференції (грудень 2005 р., Москва), вітчизняних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, що відбувалися в Інституті законодавства Верховної Ради України (2004-2005 рр.).
Публікації. За результатами дослідження здобувачкою опубліковано 6 наукових робіт, в тому числі 5 у фахових виданнях загальним обсягом 3,5 др. арк.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження, проведене в даній роботі, дало підстави для узагальнень, висновків та рекомендацій, виклад яких подається нижче.
1. Фондовий ринок як предмет наукового аналізу і законодавчо-правового регулювання є невід’ємним елементом ринкових відносин і, як різновид фінансового капіталу й вагома складова інвестиційного ресурсу, є різновидом фінансових правовідносин. Фондовий ринок – це фінансово-правова система, у рамках якої здійснюється обіг середньо-та довгострокових цінних паперів і ліквідних деривативів (похідних фінансових інструментів), здійснюються андерайтингові послуги і, таким чином, відбувається оперативний і масштабний перерозподіл фінансового капіталу та нарощується його інвестиційний ресурс. Отже, фондовий ринок – важливий сегмент фінансового ринку.
2. Фондовий ринок і ринок цінних паперів, попри всю взаємозалежність та взаємообумовленість, не є тотожними категоріями. З одного боку, ринок цінних паперів – більш широке і об’ємне явище, оскільки включає в себе практично все розмаїття паперів, що емітуються в рамках тієї чи іншої економіки, з іншого боку, фондовий ринок – це високоорганізована фінансово-правова система (полігон), завдяки якій ті чи інші цінні папери набувають суспільного визнання і, демонструючи перманентно зростаючу ліквідність, стають, таким чином, важливим різновидом фінансового капіталу.
Фондовий ринок безпосередньо асоціюється з ринком цінних паперів; це – органічно пов’язані й нерозривні, однак, не тотожні категорії. У фінансово-правовому аспекті їх важливо аналізувати в комплексі, водночас теоретично виокремлюючи ті аспекти й властивості, що дозволяють говорити про фондовий ринок як самостійне явище ринкової економіки.
3. Фондовий ринок не тільки став невід’ємною похідною фінансово-економічного розвитку, а й помітно впливає на цей розвиток, оптимізуючи господарські структури. Вільна конкуренція на фондових біржах, що не залежала від державного розподілу, забезпечувала переливання грошових активів у галузі, які були потрібні суспільству. Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва. Фондовий ринок – це дуже важлива складова ринкової економіки.
4. В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів поступово, з певними труднощами, але ж все таки стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного ринкового механізму. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній (як зворотній зв’язок) сприяє закріпленню результатів цього реформування.
Структура фондового ринку формувалася століттями. Механізм діяльності удосконалювався і «відточувався» шляхом спроб і помилок, шляхом фінансових криз і злетів.
Розпочавши формування фондового ринку із значним запізненням, Україна мала можливість уникнути того тернистого шляху, котрим їй доводиться йти сьогодні, якби більш ефективно був використаний досвід найбільш досконалих світових та європейських ринків. Адже, знання історії фондового ринку – це запорука обґрунтованих прогнозів його розвитку та вмілого регулювання. Однак, з усього видно, що ми переважно набуваємо досвіду з власних помилок.
5. Фондовий ринок у термінологічному сенсі, отримав суспільне та економіко-правове визнання, по-перше, як невід’ємний атрибут ринку цінних паперів, по-друге, як ринок акцій та корпоративних облігацій та інших довгострокових цінних паперів, по-третє, як базова установа по консолідації високоліквідних цінних паперів, по-четверте, як система залучення інвестиційних ресурсів, і нарешті, як середовище і водночас інструмент, завдяки якому відбувається ринкова селекція кадрів, здатних прослідковувати і розуміти закономірності (в тому числі і нормативно-правові) функціонування фінансового капіталу, ризикувати задля його подальшого нарощення.
6. Фондовий ринок – це один з найважливіших секторів фінансового ринку, найбільш ефективна правова система концентрації фінансового капіталу, його перерозподілу серед власників фінансових ресурсів у результаті біржової гри. Іншими словами, ринок цінних паперів у цілому і фондовий ринок, зокрема, є суто ринковим явищем і, таким чином, підпорядковується його об’єктивним законам. Це - принциповий висновок, оскільки підкреслює об’єктивну неминучість утвердження саме ринкових засад даного полісистемного явища. Зазначене, в свою чергу, зумовлює гостру потребу в серйозних наукових дослідженнях з метою використання теоретичних узагальнень і висновків у першу чергу наукою фінансового права. Саме такий підхід є, на наш погляд, найбільш своєчасною реакцією на виклики практики.
7. Оскільки фондовий ринок і його базові, ключові складники є вартісними категоріями, і саме в цій суті виступають органічним елементом фінансових відносин (а практична реальність цих останніх завдячує регулюючому впливу законодавчо-правових норм), то за всіма правилами наукової коректності увесь спектр ринку цінних паперів, в тому числі і фондовий ринок є об’єктом впливу фінансового права. Саме дана галузь права є юридичним базисом функціонування ринку цінних паперів у їх найбільш концентрованому вигляді, тобто в системі фондового ринку.
8. Проведене дослідження дає підставі заперечити досить поширений у науковому середовищі підхід щодо цивільного права як всеохоплюючої нормативно-регулюючої сфери, під вплив якої підпадають практично всі процеси без виключення, в тому числі і правовідносини, пов’язані з обігом цінних паперів. Фондовий ринок – це, перш за все і головним чином, фінансове правововідношення, яке знаходиться в орбіті фінансового права. На наше переконання, фінансове право, на жаль, почувається “пасинком” у сім’ї таких “грантів”, як конституційне право, цивільне право, адміністративне право, господарське право, оскільки поки що не визначило предмет свого реального юридичного впливу. Звідси випливає висновок про гостру потребу формування комплексного законодавчо-правового документу - Фінансового кодексу.
Фондовий ринок ні за якими критеріями не можна трактувати лише об’єктом особистих майнових прав і з цієї позиції дане явище не відноситься до предмета цивільного права. Цивільним законодавством, як відомо, регулюються лише приватно-особисті майнові чи немайнові відносини [2, ст. 1]. Більше того, майнові вимоги щодо об’єктів, які знаходяться у підприємницькій сфері корпоративного типу, не кажучи вже про фінансово-правові відносини, не можна віднести до цивільних правовідносин [2, ст. 9]. Правове життя таких фінансових утворень ринкового типу, як фондовий ринок, Національна депозитарна система можуть і повинні врегульовуватись головним чином і в першу чергу нормами фінансового права.
9. Серед дослідників вітчизняного ринку цінних паперів і фондового ринку спостерігається єдність у розумінні того, що згадані явища є суто ринковими за своєю природою, однак при визначенні даних категорій в якості правовідносин, тобто предмета і об’єкта правового регулювання, згаданої єдності нема і в найменшому наближенні. Вимушена визнати, що переважна більшість дослідників, за інерцією наукового мислення, ототожнює ринок цінних паперів і фондовий ринок і, як не дивно, найбільшу дискусію викликають більш дрібні, несуттєві питання.
10. Власне основний масив правової опіки фінансової сфери (а фондовий ринок, за нашим переконанням, однозначно відноситься до останньої) здійснюється через розмаїту систему фінансово-правових норм. І це зрозуміло, оскільки фінансове право є універсальна юридична галузь, суспільна інституція, яка передає волю держави до відповідного кола суб’єктів фінансових правовідносин щодо ефективного врегулювання проблем, навколо і всередині яких концентруються найбільш потужні фінансові інтереси суспільства. І це особливо важливо. Саме цим визначається ексклюзивна роль фінансового права.
11. Фінансове право є також найважливішим упорядником головного, життєво важливого фінансового документу – державного бюджету. Державний бюджет є найбільш важливим уособленням фінансових правовідносин та фінансових можливостей держави. Однак без органічного доповнення державних фінансів обсяговими капіталами, які, зокрема, формуються і відповідним чином перерозподіляються на фондовому ринку, не можливо досягти бажаних перспектив щодо концентрації фінансового капіталу, а отже, і суспільного прогресу. Взаємодія державних фінансів, з одного боку, і капіталів, що формуються і обертаються на ринкових засадах, з іншого, - не має альтернативи.
12. На особливу увагу, як показує авторське дослідження, заслуговує питання про те, які законодавчо-правові акти та норми мають використовувати основні носії та персоніфікатори (суб’єкти) фінансово-правових відносин, якою має бути композиція функцій, засобів, правових форм, юридичних правил та юридичної техніки як визначальної умови забезпечення цивілізованого функціонування фондового ринку.
13. На наше переконання, заслуговує на наукову підтримку позиція, відповідно до якої функція системи правових норм, як засобу фінансової діяльності (до якої безумовно відноситься функціонування фондовому ринку), заключається в тому, що вона виконує не просто роль орієнтира, що дозволяє діяти “на дотик”, а надає реальну можливість виключати всякі прояви юридичних колізій, тобто діяти в тому конкретному порядку і тих рамках, які чітко обумовлені чинним законодавством і наявним правовим полем.
14. Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок – це сукупність фінансових у своїй основі правовідносин, пов’язаних з емісією та розміщенням цінних паперів. До емісійних цінних паперів відносяться: акції, облігації (державні, місцевих позик, підприємств, іпотечні), іпотечні та інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання. Вторинний ринок цінних паперів – це сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів та їх похідних (деривативів), що пройшли біржовий лістинг і визнані в якості фондових інструментів.
15. Вітчизняний фондовий ринок перебуває у скрутному становищі. Адже відношення капіталізації вітчизняного фондового ринку до валового національного продукту менше 10%, тоді як в Росії –35%, Польщі – 40%. Частка ж коштів населення на фондовому ринку України не перевищує 1%. За роки свого існування український фондовий ринок так і не став повноцінним фінансово-правовим інструментом ринкової системи. Однією з причин є та, що обіг цінних паперів, їх інфраструктура знаходяться поза увагою фінансового права, яке донині має усталений термін, але не має визначеного предмету щодо регулюючого впливу.
16. Правовідносини, що виникають й утверджуються на ринку цінних паперів і в зв’язку з формуванням, відтворенням, розподілом й використанням акціонерного капіталу, завдячують такому феномену, як фондовий ринок, що найбільш повно врегульовується фінансовим правом. Без нових підходів до розуміння місця і роль фінансового права, неможливо об’єктивно оцінити явища та процеси, що юридично впорядковуються зазначеною галуззю. У більш конкретному аспекті йдеться про таке:
1) Фінансове право – класична галузь права, яка не виділялась ні з якої іншої галузі права; 2) Аналіз літератури щодо фінансового права переконує про наявність багатьох дискусійних проблем; 3) Публічні фінанси мають визначальне значення для нормального функціонування інститутів публічної влади; 4) Фактична історія фінансового права містить безліч прикладів, коли фінансово-правові відносини помилково відносились до інших сфер права (цивільного, господарського, адміністративного тощо); 5) Єдина за економічним змістом фінансова система не може детермінувати утворення декількох якісно різнорідних галузей права; 6) Фінансове право є базовим регулятором ринку цінних паперів та фондового ринку.
17. Фінансове право регулює, зокрема, відносини, що виникають під час випуску, розміщення, обігу (купівлі-продажу) цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Фінансово-правове регулювання фондового ринку полягає у законодавчому забезпеченні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та його похідними, запобіганні фінансовим зловживанням і порушенням у цій сфері. Цінні папери в якості об’єкту регулювання з боку фінансового права мають таку класифікацію, тобто поділ: а) за порядком випуску – емісійні та неемісійні; б) за формою випуску – іменні або ордерні та на пред’явника; в) за типами – прості та привілейовані; г) за формою функціонування – документарні та бездокументарні; ) за характером розміщення – дисконтні, відсоткові та цільові (у даному випадку йдеться про такий різновид цінних паперів, як облігації).
18. Основними формами фінансово-правового регулювання фондового ринку є: прийняття нормативно-правових актів з питань діяльності фондових бірж, професійних учасників ринку та саморегулівних організацій; регулювання випуску та обігу фінансових активів, діяльності емітентів; реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та фінансово-правові гарантії їх випуску, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу цінних паперів та високоліквідних деривативів; регулювання прав і фінансових обов’язків учасників, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку; створення фінансово-правових гарантій щодо дотримання норм чинного законодавства емітентами акціонерного капіталу й фінансових активів; дотримання антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів тощо.
19. До основних напрямів фінансово-правового регулювання фондового ринку належать: 1) регулювання фінансово-правовими механізмами й важелями процедур випуску та обігу цінних паперів, їх похідних та ін. фінансових активів; 2) нормативно-правове регулювання різних видів фінансової діяльності, зокрема таких як торгівля фінансовими активами, фондовими цінностями, надання грошово-кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо; 3) фінансово-правове гарантування діяльності конкретних інституцій ринкової інфраструктури, фінансових послуг на ринку цінних паперів і фондовому ринку; 4) діяльності іноземних учасників фондового ринку, використання світового досвіду ефективного використання цінних паперів та фінансового капіталу.
20. Сьогодні цілком коректною є констатація того, що фінансове право, з одного боку, має «юридичні пустоти», а з іншої - демонструє законодавчо-правові колізії регулюючих норм. Дієві правові механізми профілактики суперечностей та протиріч у фінансовій системі до цих пір не створені. У законотворчій практиці недоліки фінансово-правового регулювання (як і в інших галузях права) усуваються, як правило, перманентним внесенням змін до діючих законів і інших нормативно-правових актів, що, як показує бізнесова практика, провокує короткотерміновість фінансових операцій, угод і договорів.
21. Якщо в ринково розвинених країнах фондовий ринок є передусім фінансово-правовою системою для концентрації й залучення акціонерного капіталу, формування інвестиційного ресурсу і лише потім – місцем для спекулятивних операцій, то український фондовий ринок явно спекулятивний. Маючи це на увазі, можна зробити висновок, що розвиток вітчизняного фондового ринку в його нинішньому вигляді несе серйозні ризики для фінансової системи.
22. Фондовий ринок прийнято вважати одним з найважливіших індикаторів фінансово-економічного становища країни. Однак в українському варіанті (і події, що відбуваються на вітчизняному ринку цінних паперів свідчать про це) зв’язок та взаємозалежність між динамікою ключових індикаторів фондового ринку і станом фінансового капіталу, як і розвитком економіки в цілому,- відсутні.
23. Усі зареєстровані фондові біржі не в стані конкурувати з позабіржовими інституціями в силу лібералізованого законодавства щодо останніх. Подрібнення вузького біржового сегменту організованого ринку лише ще більше поглиблює слабкість фондового ринку і не сприяє залученню на фондові біржі авторитетних учасників, емітентів, потенційних інвесторів. Домінування позабіржового ринку цінних паперів над організованим породжує такі явища, як непрозорість, націленість до фінансових махінацій, спекулятивність, інформаційна закритість тощо. В реальних умовах функціонування фондового ринку, коли більшість угод укладається в позабіржовому режимі (останній великою мірою знаходиться поза нормами фінансового права), існуючі фондові індекси не можуть адекватно характеризувати рівень ринкової капіталізації акцій, перспективи розвитку акціонерного капіталу.
24. Недостатня розвиненість вітчизняного ринку фондового ринку негативно впливає на рівень і обсяги капіталізації та ліквідність цінних паперів; це, в свою чергу, послаблює фінансово-правові можливості для залучення та нарощування фінансових ресурсів через механізми фондового ринку, а слабка концентрація торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами на регульованих фондових площадках, ставить під сумнів дієвість фінансово-правового регулювання наявного в країні фінансового ресурсу.
25. Біржова розмитість фондового ринку в Україні супроводжується низькою ринковою активністю фондових інструментів, стагнацією акціонерного капіталу, неврегульованістю ринків строкових контрактів на фінансові базові активи. Ці ринки фактично перебувають у зародковому стані, що визначає гостру потребу посилити їх фінансово-правову підтримку.
26. Фінансово-правова невпорядкованість статусу Національного депозитарію (зокрема його технологічна відокремленість біржової торгівлі) створює додаткові труднощі щодо подальшого розвитку фондового ринку. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних та фінансових витрат учасників, емітентів та власників цінних паперів, відчутно посилює фінансові ризики операцій на фондовому ринку.
27. Світові тенденції свідчать про тенденції консолідації фінансово-правових регуляторів фондових ринків, універсалізації їх впливу на новоутворені конгломерати обігу цінних паперів. Однак вітчизняний ринок цінних паперів і фондовий ринок розвивається за принципом “моя хата з краю”; процеси консолідації та універсалізації для них не властиві. Це спричиняє мізерну концентрацію акціонерного капіталу як основного біржового товару. Дану ситуацію потрібно і можливо змінити завдяки вдосконаленню фінансово-правового регулювання фондового ринку.
28. Фондові ринки виконують ряд стратегічно важливих функцій:
1) Забезпечують таку взаємодію професійних учасників фондового ринку, емітентів, власників акціонерного та корпоративного капіталу, продавців та покупців фінансових активів, результаті якої встановлюється рівновага попиту й пропозиції, а отже, ринкова вартість на цінні папери, деривативи та інші фондові інструменти.
2) Фондові ринки спираються на фінансово-правові механізми, завдяки яким утверджуються чіткі правила гри, гарантується конкурентоспроможність емітованих цінних паперів, підвищується їх ліквідність, здійснюється активний перерозподіл акціонерного капіталу, формується вагомий інвестиційний ресурс.
3) Фондові ринки суттєво зменшують фінансові ризики, пов’язані з тинізацією акціонерного й корпоративного капіталу, вільних грошово-кредитних ресурсів, гарантують оперативні перетоки фінансових ресурсів серед учасників ринку і сприяють їх раціональному розміщенню у найбільш перспективних сферах економіки.
29. Чинне законодавство за фінансово-правовими ознаками має забезпечити регуляторні механізми, що сприятимуть розвитку національного фондового ринку, його інтеграції у світовий фінансовий простір.
30. У цьому сенсі можливо виділити загальні атрибути ефективного регулювання фондовим ринком:
- на фондовому ринку не повинні мати місце бюрократичні перепони, не обумовлені чинним законодавством фінансові бар’єри входу на ринок цінних паперів, прав щодо використання фінансових інструментів;
- ринки цінних паперів повинні бути доступними широкому колу учасників, що передбачає недопущення появи й подальше функціонування закритих акціонерних товариств;
- для всіх учасників ринку, які приймають на себе будь-які фінансово-правові зобов’язання чи укладають угоди, контроль з боку регуляторного органу повинен бути однаковим.
- законодавство з цінних паперів і фондового ринку має максимальним чином враховувати принципи, норми та вимоги міжнародних інституцій та об’єднань, особливо ЄС.
Усе викладене вище засвідчує те, що дана проблематика заслуговує великої уваги науковців та фахівців і потребує подальшого системного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно – правові акти:

1. Конституція України
2. Цивільний Кодекс України. - К.: Велес, 2004. – 278 с.
3. Господарський Кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2005. – 192 с.
4. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” // Офіційний вісник України. – 2006. - № 13. – Ст. 857.
5. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Відомості верховної Ради. – 2002. - №1. – Ст. 1.
6. Закон України “Про обіг векселів в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №24. – Ст. 128.
7. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №5-6. – Ст. 30.
8. Закон України ”Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №15. – Ст. 67.
9. Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. -№38. – Ст. 508.
10. Закон України ”Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №51. – Ст. 292.
11. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №40. – Ст. 365.
12. Закон України “Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №49. – Ст. 682.
13. Закон України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” // Відомості Верховної ради України. – 2001. - № 29. – Ст. 137.
14. Указ Президента України від 24.11.2005 р. №1648/2005 ”Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року ”Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 28 жовтня 2005 року ”Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні” // Офіційний вісник України. – 2005. - № 48. – Ст. 2986.
15. Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” від 28.10.2005 р. № 1513 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 44. – Ст. 2763.
16. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку” від 26.03.2001 р. № 198 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 13. – Ст. 529.
17. Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072 ”Програма інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 39. – Ст. 1648.
18. Указ Президента України “Про Основні напрями інвестиційної політики на 1999-2001 роки” від18.08.1999 р. № 1004 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 33. – Ст. 102.
19. Указ Президента України “Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році” від 30.10.1999 р. № 1415 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 44. – Ст. 2.
20. Указ Президента України “Про облігації зовнішніх державних позик України” від 10.07.1998 р. № 761 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 28. – С. 3.
21. Указ Президента України ”Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11.06.1998 р. № 615/98 // Урядовий кур'єр. – 2003. - №129. – С. 24 26.
22. Указ Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19.02. 1994 р. № 55/94 // http://rada.gov.ua.
23. Указ Президента України “Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність” від 25.05.1994 р. № 247 // http:// rada.gov.ua.
24. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік.” від 20.01.2006 р. № 42 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 3. – Ст. 97.
25. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму діяльності Кабінету міністрів України “Назустріч людям” від 4.01.2005 р. № 115 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 6. – Ст. 348.
26. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення тендерного відбору організаторів торгівлі цінними паперами для продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі” від 7.06 2005 р. № 414 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 23. – Ст. 1272.
27. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України” від 21.12. 2004 р. № 1707 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 51. – Ст.74.
28. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2002 – 2006 роки” від 25.10.2002 р. № 1586 // http://rada.gov.ua.
29. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Програми “Інвестиційний імідж України” від 17 серпня 2002 р. № 477-р. // http://rada.gov.ua.
30. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Заходів щодо реалізації Основних напрямків розвитку фондового ринку на 2001 – 2005 роки” від 14.08.2001 р. № 1046 // http:// rada.gov.ua.
31. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні” від 29.04.1994 р. № 277 // http:// rada.gov.ua.
32. Постанова Верховної Ради України “Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України” від 22.09.1995 р. № 342/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 33. – Ст. 257.
33. Постанова Верховної Ради України “Про прийняття за основу проекту Закону України ”Про іпотечні цінні папери” від 21.06.2005 р. № 2674-IV // http:// rada.gov.ua.
34. Проект Закону України “Про іпотечні цінні папери” від 16.05.2005 р. реєстр. № 7484 // http:// rada.gov.ua.
35. Проект Закону України “Про іпотечні облігації” від 13.09.2005 р. № 8141 // http:// rada.gov.ua.
36. Проект Закону України “Про акціонерні товариства” реєстр. № 3059 від 25.03.2003 р. (Мусіяка В.Л. Народний депутат України IV скл. ) // http:// rada.gov.ua.
37. Проект Закону України “Про акціонерні товариства”. – реєстраційний № 6300 від 15 грудня 2000 року. // http:// rada.gov.ua.
38. Проект Закону України “Про акціонерні товариства” реєстр. № 8326 від 21.10.2005 р. // http:// rada.gov.ua.
39. Постанова Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” від 03.12.2003 р. № 516 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 1. – Ст. 8.
40. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження роз’яснення “Щодо неможливості здійснення переходу права власності на іменні цінні папери за умови відсутності сертифіката цінних паперів” від 06.12.2005 р. № 713 // http:// rada.gov.ua.
41. Рішення ДКЦПФР “Про Затвердження Змін та доповнень до Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств” від 14.07.2005 р. № 393 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 32. – Ст. 1960.
42. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Переліку іноземних бірж та торговельно – інформаційних систем, після проходження лістингу на яких цінні папери іноземних держав та іноземних юридичних осіб можуть становити активи інститутів спільного інвестування” від 02.02.2005 р. № 40 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 8. – Ст. 91.
43. Рішення ДКЦПФР “Про схвалення проекту змін та доповнень до Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. № 44 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2000 р. № 158)” від 26.01.2005 р. № 47 / Українська інвестиційна газета. – 2005. - № 9. – С. 25-26.
44. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик” від 07.10.2003 р. № 414 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 44. – Ст. 2336.
45. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Положення про державну реєстрацію фондових бірж та торговельно – інформаційних систем” від 04.09.2003 р. № 364 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 49. – Ст. 347.
46. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств” від 17.07.2003 р. № 322 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 33. – Ст. 1799.
47. Рішення ДКЦПФР ”Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як до виду професійної діяльності” від 29.10.2002 р. № 321 // Офіційний вісник України. – 2002. - №47. – Ст. 2179.
48. Рішення ДКЦПФР ”Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів” від 14.03.2001 р. № 60 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 16. – Ст. 706.
49. Рішення ДКЦПФР ”Щодо захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів” від 07.06.2000 р. №72 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 26. – Ст. 1100.
50. Рішення ДКЦПФР вiд 30.12.1998 р. № 221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” //Офіційний вісник України. – 1999. - № 10. – С. 67.
51. Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Положення про надання регулярної та особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій” вiд 09.06.1998 № 72 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 28. – Ст. 219.
52. Рішення ДКЦПФР “Про антикризові заходи на фондовому ринку України” від 14.09.98 р. № 109 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 37. – Ст. 142.
53. Рішення ДКЦПФР “Щодо впорядкування розміщення цінних паперів в умовах кризи фінансового ринку” від 01.10.98 р. № 124. Фондовий ринок України: правове регулювання: В 2 ч. – К.: Український ін-т розвитку фондового ринку, 2001. – Ч. 2: Нормативні документи ДКЦПФР. – С. 346-347.
54. Наказ Фонду державного майна України “Щодо затвердження протоколів біржових торгів на фондових біржах акціями ВАТ, створених в процесі приватизації” від 02.11.2005 р. №2884 // http:// rada.gov.ua.
55. Наказ Фонду державного майна України від 08.11.2005 р. № 2946 “Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам” // http:// rada.gov.ua.
56. Наказ Фонду державного майна України вiд 03.07.2000 р. № 1368 “Про затвердження Порядку проведення пільгового продажу акцій відкритих акціонерних товариств” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 29. – Ст. 1241.
57. Директива ЄС від 28.06.1991 р. № 91/308 – “Про запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання коштів”.
58. Директива Ради ЄС від 17.03.1980 р. № 80/390 “Щодо координації вимог стосовно створення, упорядкування та розподілу списку подробиць, який буде виданий під час внесення цінних паперів до офіційного реєстру фондової біржі”.
59. Директива Ради ЄС від 15.02.1982 р., № 82/121 “Про інформацію, що регулярно публікується підприємствами, акції яких внесені до офіційного реєстру фондових бірж”.
60. Директива Європейського Парламенту “Про ринки фінансових інструментів”, від 21.04.2004 р., № 2004/39/ЄС.
61. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв’язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році” // Урядовий кур’єр. – 2006. - № 28
Наукова література:
62. Адекенов Т.М. Банки и фондовый рынок. Анализ. Практика. Эволюция. - М.: “Ось-89”, 1997. - 160 с.
63. Акти Європейського права. Короткий довідник. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – С. 38 - 41.
64. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 241 с.
65. Алехин Б.И. Рынок ценных бумаг: введение в фондовые операции. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 160 с.
66. Анесянц С.А. Основы функционирования рынка ценных бумаг. – М.: Контур, 1998. – 368 с.
67. Антипина В., Иноземцев В. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 7. – С. 25.
68. Базилевич В.Д. Посилення ролі фінансів у трансформаційній економіці // Фінанси України. – 2004. – №5. – С. 6.
69. Баймуратов М.А., Делинский А.А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге XXI века. – О.: Юридична література, 2004. – 182 с.
70. Батлер У.Э., Гаши-Батлер М.Е. Корпорации и ценные бумаги по праву России и США. – М.: Зерцало, 1997. – 331 с.
71. Белкша Н.Б. Міжнародне правове регулювання інвестиційної діяльності // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – К.,1998. – 86 с.
72. Бергер Ф. Что вам надо знать об анализе акций: Пер. с нем. – М.: АОЗТ, 1998. – 112 с.
73. Бергер Ф., Беер Р. Без страха перед “черной пятницей”: что делать при понижении биржевых курсов: Пер. с нем. – М.: Интерэксперт, 1998. – 380 с.
74. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 270 с.
75. Бережной С. Мы верим в успех ADR на акции украинских эмитентов // Рынок капитала. – 1998. - № 15. – С. 15-18.
76. Берзон М.И., Аршавский А.Ю., Буянова Е.А. Фондовый рынок / Под ред М.И. Берзона. – М.: Вита-Пресс, 2002. – С.12.
77. Бірюк С. О. Проблеми та перспективи діяльності компаній з управління активами у сфері недержавного пенсійного забезпечення // Фінансовий ринок України. – 2004. - № 10 (12). – С. 18-19.
78. Бірюк С.О. Проблеми формування та передумови розвитку ринку іпотечних цінних паперів України // Фінансовий ринок України. – 2005. - № 10 (24). – С. 10.
79. Блохін В.С. Активізація інвестиційних процесів на фінансовому ринку // Фінанси України. – 2003. – №1. – С.134.
80. Бондаренко И. Удачное изобретение // Рынок капитала. – 1998. - № 15. – С. 21-23.
81. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США. – М.: Московская центральная фондовая биржа, 1992. – 261 с.
82. Бороздин П.Ю. Ценные бумаги и фондовый рынок: Учебное пособие. - М.: Ин-т экономики и права, 1994. - 170 с.
83. Буковинський М.Г. Біржові трансфонміції ринку. – К., 1997. – С. 98 – 100.
84. Булатов В.В. Фондовый рынок в структурной перестройке экономики. – М.: Наука, 2002. – 416 с.
85. Буренин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. – М.: Тривола, 1995. – 189 с.
86. Введение в Российский фондовый рынок: Учебное пособие. - Ростов-на-Дону: РГЭА, 1995. - 228 с.
87. Вересюк А. Влияние дефолтов на рынок еврооблигаций // Мир денег. – 1998. - № 22. – С.13-15.
88. Вінник О.М. Закрите акціонерне товариство: доцільність збереження і вдосконалення правового становища // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 8. – С. 9-11.
89. Владиславлев Д.Н. Конкуренция и монополия на фондовом рынке. – М.: Экзамен, 2001. – 256 с.
90. Власенко Н.А. Язык права. - Иркутск, 1997. - 195 с.
91. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Харків: Консум, 2002. – 912 с.
92. Воронова Л.К., Кучерявенко Л.П. Фінансове право. – К.: Легас, 2003. – 359 с.
93. Габдрашитова М. Облігаційні стрипи як інструмент управління позичковим капіталом // Фінансовий ринок України. – 2004. - № 11 (13). – С. 23-25.
94. Габидулина И. Неуязвимые инсайдеры // Рынок ценных бумаг. – 1998. - № 23-24.
95. Галкин И.В. Фондовые рынки США и России: становление и регулирование. – М.: Экономика, 1998. – 362 с.
96. Головко А.Т. Сучасний стан та перспективи розвитку біржової торгівлі в Україні // Фінансовий ринок України. – 2006. - № 1 (27). – С. 13-16.
97. Головко А.Т., Науменко О.М. Національна депозитарна система України. – К., 1999. – 215 с.
98. Голубович А.Д., Митимская О.М. Биржевая торговля и инвестирование в США. – М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 1991. – 234 с.
99. Гольцберг М.А. Акціонерні товариства. Фондова біржа. Операції з цінними паперами. - К.: Текст, 1992. - 92 с.
100. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Основы финансового инвестирования. Международный центр приватизации, инвестиций и менеджмента. – К., 1998. – 386 с.
101. Гражданское право: В 2 т. / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1998. – Т. 1. – С. 94.
102. Григоренко Є. Приватизація в Україні: досягнення і недоліки // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2000. – № 6. – С. 3.
103. Гриненко Л. Депозитарне обслуговування іпотечних сертифікатів – новий крок до прозорості системи обліку прав власності на цінні папери // Фінансовий ринок України. – 2004. - № 5 (7). – С. 14-18.
104. Гринько Д. Государственное регулирование и доверительное управление // Рынок ценных бумаг. – 1998. - № 2. – 34-35.
105. Губский Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наук. думка, 1998. – 218 с.
106. Де Ковни Ш., Такки К. Стратегии хеджирования: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 211 с.
107. Дейвид Дейзи. Вводный курс по международным рынкам капитала: Учеб. пособие. – М., 1998. – 99 с.
108. Дейвид Дейзи. Международные фондовые рынки: Учеб. пособие. – М., 1998. – 131 с.
109. Депозитарні розписки як об’єкт інвестування і фінансовий інструмент // Ф