АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ПРОСТИТУЦІЇ :



  • Название:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ПРОСТИТУЦІЇ
  • Кол-во страниц:
  • 236
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • З М І С Т

    ВСТУП…………………………………………………………………..……4
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТИТУЦІЇ ЯК АНТИСОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА
    1.1. Інституціональні причини існування проституції….…...….……..13
    1.2. Ознаки та юридичний склад адміністративного правопорушення, що полягає в занятті проституцією.…………………………..…...……..37
    1.3. Проституція як загроза національній безпеці………...............….....62
    РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНІ УМОВИ ІСНУВАННЯ ПРОСТИТУЦІЇ ТА ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ
    2.1. Дискримінація жінок, як один із важливих факторів втягнення у проституцію…………...………………………………………………..…...72
    2.2. Проституція у контексті торгівлі жінками у сфері секс-індустрії…………………………………………...…………………..….….82
    2.3. Взаємозв’язок та взаємообумовленість проституції та порнографії.…………………………………………..…….……..………..97
    РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ ПРОСТИТУЦІЇ ТА ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ
    3.1. Досвід правового регулювання зарубіжних країн у протидії проституції та торгівлі жінками в контексті торгівлі людьми…………..............................................................................................119
    3.2. Організаційно-правові аспекти протидії трафіку з метою сексуальної експлуатації ……………………………………………...…149
    3.3. Застосування адміністративно-правових заходів у протидії проституції та заходи забезпечення провадження у справах за заняття проституцією……………………………………………………...…….…173
    ВИСНОВКИ…………………………………………………………...………………….189
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...………………………...……….196
    ДОДАТКИ.……………………………………….……...………………..............213
    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Права людини в сучасному світі – це проблема, розв’язання якої є стрижнем діяльності міжнародного співтовариства та потребує співробітництва всіх держав світу. Людство, яке пройшло крізь безліч кривавих локальних конфліктів та пережило жорстокі диктатури, дійшло висновку, що не може бути миру і злагоди на Землі, цивілізованого життя без поваги до людини і громадянина, забезпечення їх прав, потреб, інтересів та свобод. Саме тому права людини закріплюються в міжнародному та національному законодавстві, де вони поділяються на громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні [137, с. 9–27].
    Одним із брутальних видів порушення прав людини і громадянина в сучасному світі є насильницька проституція та торгівля жінками. Протягом останнього десятиліття для України, як і для багатьох країн світу, ця проблема набула значного розмаху, людство стикнулося з відкритими чи дещо завуальованими фактами купівлі та продажу людей, їх експлуатацією, організованою транснаціональною діяльністю з утримання притонів і звідництва, відвертої проституції та втягнення до неї неповнолітніх, тобто – проявами “білого рабства”. Щорічно мільйони людей у світі стають жертвами насильницької проституції та торгівлі людьми, що призводить до збіднення генофонду певних нації. Слід наголосити на тому, що протягом 1970 – 2003 рр. жертвами насильницької проституції та торгівлі людьми стали понад тридцять мільйонів осіб [9].
    Саме тому нині відбувається бурхливий процес обговорення проблеми проституції та інших явищ, які спричинені нею. Така діяльність та викликані нею наслідки, якими є торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, несумісні з цінністю людини та громадянина, є загрозою їх благополуччю, сім’ї та суспільству [129, с. 11].
    Ставлення світової спільноти до проституції характеризується трьома моделями законодавчого регулювання. Перший – законодавча заборона проституції. Ця модель поширена загалом, в країнах, де чинні закони шаріату. Другий – законодавче визнання проституції як явища, а це означає, що проституція та добровільне заняття нею не караються законом. Покаранню підлягають лише окремі форми сприяння проституції, тобто сутенерство, втягнення та примушення до проституції тощо. Так вважає більшість європейських країн. Третя модель характеризується тим, що в країні до проституції ставляться не як до явища, а як до професії і проституція визнається як вид певної діяльності. Всі заходи, зокрема діяльність, спрямована на її розвиток, визнаються легальними.
    Україна на сучасному етапі становлення державності належить до першої моделі, яка, загалом, не є властивою для країн з демократичними формами правління. Ґрунтуючись на тому, що Україна є на шляху розбудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей, тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, що прямує шляхом надання пріоритетності правам людини і верховенства права, настає нагальна потреба у врегулюванні такого соціального явища, як проституція, та супутніх явищ.
    Зазначена проблема не є новою, багато тисячоліть вона була предметом дослідження правотворців і правозастосовників ще з моменту виникнення цього явища. Але, в умовах сьогодення проблема проституції та супутніх їй явищ набуває нових аспектів, особливо, якщо подивитись на неї крізь призму забезпечення та реалізації прав та свобод людини і громадянина.
    Зокрема, на рубежі XIX–XX століть ґрунтовний аналіз причин існування проституції було здійснено у працях учених В. В. Авчинського, К. І. Бібікова, А. Беренштейна, В.М. Броннера, П.А. Граціанова, А.І. Лістратова та Я.І. Ліфшицова, П.Е. Обозненко, В.М. Тарковського, А.І. Федорова, та інших.
    На даний час суттєвим науковим підґрунтям для виконання дослідження стали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі управління, конституційного, адміністративного та кримінального права, кримінології. Зокрема автор спирався на грунтовні дослідження Александрова Ю.В., Арсеньєвої М.І., Бандурки О.М., Бєлого П.Н., Битяка Ю.П., Габіані А.А., Гілінського Я.І. , Голода С.І., Голосніченка І.П., Горянова К.К., Джужі О.М., Додіна Є.В., Дорогіх М.М., Дюкова В.В., Дьяченка А.П., Єрохіної Л.Д. , Ігнатова А.Н., Клюшніченка А.П., Коваля Л.В., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коржанського М.Й., Коровіна А.А., Красулі С.Н., Кузнєцовой Н.Ф., Куца В.М., Кучерявенка М.П., Лебеденка В.І., Лизогуба Я.Г., Лихарева В.В. , Мануільского М.А., Морозової В.О., Олефіра В.І., Орлеана О.М., Остапенка О.І., Римаренка Ю.І., Рябченко О.П., Сініцина Ф.Л., Фоміна Ю.Є., Цвігуна Д.П., Шкарупи В.К. та інших.
    І все ж ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правового регулювання проституції, коли сьогоднішні стандарти прав і свобод людини і громадянина вийшли далеко за межі тих уявлень, які панували десятиліттями в умовах жорсткого адміністрування та централізації ще за радянських часів.
    Отже, відсутність системного та комплексного дослідження суспільних відносин у сфері протидії проституції та супутніх їй явищ, необхідність впровадження дійових форм протидії цьому явищу, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності органів державного управління з протидії проституції та супутнім явищам зумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000 2005 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2005 – 2007 рр., “План науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ України на 2003 р. та на 2005 р.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000 2004 р., Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті. Робота спрямована на виконання Указів Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, та “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”, тощо.
    Мета і завдання дослідження. Метою є комплексне системне дослідження теоретико-прикладних засад протидії проституції та супутніх їй явищ, тобто, розкриття суті проблеми, правової протидії цьому негативному явищу і, на основі здійсненого системного аналізу, розробка рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці та припиненню поширення проституції, втягнення в цю сферу нових осіб, а також виробити науково-практичні рекомендації щодо протидії проституції та торгівлі людьми у сучасному суспільстві.
    Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
    - проаналізувати історичний аспект, соціальну природу, визначити причини та умови існування проституції, а також дати їм адміністративно-правову характеристику;
    - здійснити аналіз економічних і соціальних причин та умов існування проституції, визначити шляхи розв’язання проблем;
    - дослідити та визначити загрози, що містить у собі проституція та торгівля жінками для національної безпеки;
    - дослідити правове регулювання протидії проституції у зарубіжних країнах, визначити можливість імплементації правових норм у національне законодавство;
    - визначити шляхи протидії проституції та торгівлі жінками;
    - узагальнити організаційно-правові заходи, які застосовуються органами внутрішніх справ у протидії трафіку з метою сексуальної експлуатації, визначити якісно нові та ефективні шляхи врегулювання;
    - вивчити світову практику застосування адміністративно-правових заходів щодо протидії проституції та теоретично обґрунтувати можливість їх використання в Україні;
    - розглянути та науково обґрунтувати шляхи вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у протидії проституції та пов’язаних з нею правопорушень і злочинів;
    - розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо декриміналізації та правової регламентації (легалізації) заняття проституцією;
    - розробити проект закону ”Про протидію насильницькій проституції та торгівлі людьми”.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правової протидії проституції.
    Предметом дослідження є система національних та міжнародних адміністративно-правових норм, які регламентують та протидіють проституції, міжнародний досвід діяльності правоохоронних органів у цій сфері.
    Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження у праці використано сукупність методів наукового пізнання. Дисертант здійснює науковий аналіз, спираючись на загальнонауковий діалектичний метод та системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.
    Під час дослідження також застосовувались окремі методи наукового пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний, системно-структурний, конкретно-соціологічний та статистичний, інтерв’ювання осіб, які займаються проституцією, участь у заходах, спрямованих на протидію проституції, інтерв’ювання та опитування працівників органів внутрішніх справ, до службових обов’язків яких належить протидія проституції, безпосереднє вивчення адміністративно-правових справ про притягнення до відповідальності за заняття проституцією, а також узагальнення та аналіз отриманих емпіричних даних за офіційними статистичними даними МВС України з протидії проституції та злочинами пов’язаними з нею. Використовуючи історико-правовий метод та метод порівняльно-правового аналізу, простежено еволюцію як міжнародних, так і національних правових норм щодо протидії проституції. За допомогою системно-структурного та конкретно-соціологічного методів досліджено рівень проституції в Україні, а також зміст, недоліки та місце норм, які передбачають відповідальність за заняття проституцією. Метод порівняльно-правового аналізу використано під час юридичного аналізу складу адміністративного правопорушення ”заняття проституцією”. Логіко-нормативний метод застосовано при розробці проекту закону, правил та відповідних статей. При вивченні понад 160 адміністративних справ за заняття проституцією, опитуванні (анкетуванні) працівників органів внутрішніх справ – 527, постраждалих від торгівлі жінками – 18, осіб які займаються проституцією – 32, інших респондентів – 316 осіб, а також при проведенні контент-аналізу видань ЗМІ за 2000 – 2005 рр. широко застосовувався метод статистичного аналізу.
    Наукова обґрунтованість висунутих у дисертації теоретичних положень і практичних рекомендацій забезпечується тим, що вони сформульовані на підставі досліджень як українських вчених-правознавців, так і зарубіжних авторів у галузі міжнародного права, теорії держави та права, адміністративного і кримінального права та процесу, кримінології та інших галузей правової науки, а також на основі праць філософів і соціологів, які вивчали питання профілактики проституції.
    Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми наукового дослідження і полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань протидії проституції на сучасному етапі, в якому обґрунтовується причинний зв’язок між проституцією та торгівлею людьми.
    Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:
    вперше
    - здійснено конструктивно-критичний аналіз проблем, пов’язаних з існуванням проституції, який полягає в тому, що саме проституція є однією з найважливіших причин та умов розвитку торгівлі людьми;
    - запропоновано проект Закону ”Про протидію насильницькій проституції та торгівлі людьми”, сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративного та кримінального законодавства у сфері протидії проституції та торгівлі людьми;
    - обґрунтовано та запропоновано правову регламентацію заняття проституцією, а також розроблено ”Правила надання сексуальних послуг (заняття проституцією)”;
    - розроблено та запропоновано власне визначення ”проститутка” (повія);
    по-новому
    - визначено механізм попередження й припинення проституції у юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ, а також підвищення їх ефективності;
    - визначені основні напрями діяльності правоохоронних органів та їх можливості з протидії проституції та торгівлі жінками;
    удосконалено
    - форми сприяння органам внутрішніх справ урядовими та неурядовими організаціями, які здійснюють протидію проституції та торгівлі жінками і надають правову допомогу їх жертвам;
    - правозастосовчу практику органів внутрішніх справ у протидії проституції та торгівлі жінками.
    Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що за безпосередньої участі автора було розроблено і впроваджено у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ з протидії проституції та торгівлі жінками. Окремі пропозиції дослідження можуть бути використані:
    • у навчальному процесі – при вивченні курсу “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність”, “Діяльність міліції громадської безпеки”, “Основи міграційного права”, “Міграційні процеси в сучасній Україні”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ України);
    • у правотворчості – в результаті проведеного дослідження розроблені пропозиції щодо вдосконалення адміністративного та кримінального законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документа у сфері протидії насильницькій проституції та торгівлі людьми (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження);
    • у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить вдосконалити діяльність органів внутрішніх справ, урядових і неурядових організацій щодо здійснення діяльності з протидії проституції та торгівлі людьми (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність МВС України);
    • у науково-дослідній сфері – висновки та пропозиції дисертації можуть бути основою для подальших теоретичних та наукових розробках у сфері протидії проституції та торгівлі жінками.
    Особистий внесок здобувача полягає в одержанні нових наукових результатів викладених в дисертації. Дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням сучасних досягнень науки адміністративного, конституційного та кримінального права. Всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.
    Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України. Основні положення і висновки дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: міжнародному семінарі “Права людини та робота міліції з маргінальними групами” (Київ, НАВСУ, 29 березня 2002 р.); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених-управлінців, присвяченій питанням реформування національного законодавства та відомчої системи освіти МВС України “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи” (Київ, НАВСУ, 16 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Досвід Республіки Польща в державному будівництві” (Київ, 23 – 24 жовтня 2004 р.); міжнародних семінарах ”Європейський союз: заснування, розширення, політика надання притулку та імміграції” та ”Рада Європи та Європейська конвенція по правам людини” (Київ, НАВСУ, 15 – 19 квітня 2005 р.); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених ”Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (Київ, НАВСУ, 15 квітня 2005 р.); міжнародному семінарі ”Європейське законодавство з питань боротьби з торгівлею людьми” (Київ, НАВСУ, 6 – 7 червня 2005 р.).
    Публікації за темою дисертації. Основні положення наукової праці, теоретичні висновки і практичні рекомендації, висвітлено у 4-х статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також дві у тезах науково-практичних конференцій.
    Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Праця складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (286 найменувань) та 5 додатків. Обсяг основного тексту становить 195 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації досліджено та здійснено теоретичне узагальнення з метою нового розв’язання наукових проблем – існування і соціально-правова природа проституції, заходи протидії даному явищу та можливі шляхи врегулювання проблеми застосуванням адміністративно-правових заходів.
    В результаті проведеного комплексного дослідження сформульовано концептуальні висновки та пропозиції, спрямовані на досягнення поставленої мети:
    1. У різні періоди історії ставлення держави до проституції характеризується такими моделями законодавчого регулювання:
    законодавча заборона проституції. Ця модель поширена загалом, в країнах, де чинні закони шаріату;
    законодавче визнання проституції як явища, а це означає, що проституція та добровільне заняття нею не караються законом. Покаранню підлягають окремі форми сприяння проституції, тобто сутенерство, втягнення та примушення до проституції тощо. На такій позиції перебуває більшість європейських країн;
    проституція визнається професією чи видом діяльності. Ця модель характеризується тим, що в країні до проституції ставляться не як до антисоціального явища, а як до професії і проституція визнається як вид діяльності. Всі заходи, зокрема діяльність, спрямована на її розвиток, визнаються легальними.
    Україна на сучасному етапі становлення державності належить до першої моделі, яка, загалом, не є властивою для країн з демократичними формами правління.
    Жоден закон не зміг справитися я явищем проституції, навіть спроби знищення проституції не змогли перешкодити її існуванню. Тому на даному етапі розвитку людського суспільства існування проституції неминуче і не залежить від державного устрою, форми правління, відносин власності, державної політики, рівня культури населення, існуючого кола моральних цінностей, прийнятих у суспільстві.
    2. Головним критерієм загрози, що містить у собі проституція та переміщення з метою торгівлі жінками, є збіднення генофонду нації. Це зумовлено виїздом та насильницьким вивезенням молодих дівчат і дітей за межі України, що впливає на деморалізацію та деградацію молоді, дітонародження, розповсюдження епідемій венеричних захворювань. Існування цих явищ загрожує життєвим інтересам особи, нації і держави.
    Безумовно, Україна на сьогодні не може на високому рівні надати соціальний захист жодному із своїх громадян, але нам важливо звернути увагу на ліберальні підходи до цієї проблеми, метою яких є захист чоловіків і жінок, змушених у такий спосіб заробляти собі на життя.
    Тому законодавство, що передбачає санкції за насильницьку проституцію та торгівлю людьми має співвідноситися із законодавством про організовану злочинність і відповідними процесуальними нормами.
    3. В Україні слід декриміналізувати проституцію. Вивчення правового поля проституції дозволило обґрунтувати пропозиції стратегічного розв’язання проблеми. Автором запропоновано проект закону ”Про протидію насильницькій проституції та торгівлі людьми” [Додаток 1], який виключає кримінальну відповідальність за заняття :
    Внести в Кримінальний кодекс України наступні зміни і доповнення:
    1. Викласти статті 303 та 303–1 у наступній редакції:
    Стаття 303. Примушування чи залучення до заняття проституцією, насильницька проституція та сутенерство
    1. Примушування чи залучення до заняття проституцією з метою отримання прибутку, з корисливих спонукань, шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, шантажу, обману або використання матеріального чи іншого залежного становища (сутенерство),
    - карається обмеженням волі до трьох років, чи позбавленням волі на той же термін, або штрафом у розмірі від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
    2. Ті ж дії, вчинені групою осіб за попередньою змовою:
    а) у відношенні двох і більше осіб;
    б) відносно неповнолітнього;
    в) з незаконним переміщенням через Державний кордон України,
    - карається обмеженням волі від трьох до семи років, чи позбавленням волі на той же термін, або штрафом у розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
    2. Доповнити статтею 303–1 наступного змісту:
    Стаття 303–1. Сприяння заняттю проституцією
    1. Сприяння заняттю проституцією, тобто забезпечення з метою контролю охорони особи, яка займається проституцією, створення умов для отримання, збереження і розподілу прибутків від занять проституцією, з отриманням прибутку від занять проституцією, якщо цей прибуток пов’язаний із насильницьким заняттям іншої особи проституцією, –
    - карається позбавленням волі на термін до трьох років, або штрафом у розмірі від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
    2. Здійснення функцій по керівництву організованою групою, що одержує прибутки від заняття проституцією, якщо цей прибуток пов’язаний із примусовим заняттям іншої особи проституцією,
    - карається позбавленням волі на термін від трьох до п’яти років.
    3. Діяння, передбачене частинами першої і другої даної статті, вчинене особою з використанням свого службового становища,
    - карається позбавленням волі на термін від трьох до семи років з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін від одного року до трьох років.
    Також дисертантом запропоновано прийняття ”Правил надання сексуальних послуг (заняття проституцією)” з метою регламентації та правового регулювання суспільних відносин (створення системи, що ліцензує) у сфері надання сексуальних послуг (заняття проституцією) [Додаток 4].
    З метою вдосконалення адміністративної відповідальності автор пропонує доповнити та внести пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення [Додаток 2].
    Для ширшого розуміння суб’єкта адміністративного правопорушення, що полягає у занятті проституцією автором запропоновано наступне розуміння терміну проститутка (повія):
    проститутка (повія) – особа (чоловічої та жіночої статі, в тому числі неповнолітня), в діях якої виявлено та зафіксовано факт проституювання у встановленому законом порядку, відносно якої винесено рішення по факту проституювання або притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
    4. Соціальні процеси, що сприяють розвитку та поширенню проституції: зростання міжнародної організованої злочинності; прибутковість від експлуатації проституції; глобалізація торгово-економічних зв’язків; погіршення соціально-економічного становища громадян; бездіяльність уряду та правоохоронних органів; співучасть посадових осіб.
    Причинами існування відповідних вкрай негативних соціальних процесів, які сприяють проституції є: моральна деградація осіб зайнятих у секс-індустрії, порнобізнесі; існування у суспільстві маргінальних верст населення відсутність у більшості країн світу достатньої уваги до проблеми проституції, законодавство, направлене проти проституції та торгівлі людьми, більш пов’язане з нелегальною міграцією ніж з правами і потребами жертв насильницької проституції; недосконалість спеціального законодавства проти проституції.
    5. Міжвідомча Координаційна рада з питань протидії торгівлі людьми ще не стала дійсно постійно діючим консультативно-дорадчим органом з питань протидії проституції. Вона є центральним органом управління на який покладено функцію координації діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми відповідно до Постанови КМ України від 25 грудня 2002 р. № 1961 р. “Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань протидії торгівлі людьми”. Дослідження ефективності заходів попередження та протидії проституції показало, вони ще не набули системності, інформація про її діяльність обмежена.
    З метою ефективної протидії проституції, слід використовувати всю сукупність адміністративних засобів, форм регулювання суспільних відносин у відповідній сфері. Варто посилити діяльність правоохоронних органів щодо адміністративного впливу на соціальні процеси у сфері насильницької проституції. Приділяти більшу увагу розробці типових планів дій з виявлення та припинення злочинів, пов’язаних з насильницькою проституцією. Заходи, що проводяться органами внутрішніх справ, цілковито мають відбивати становище, якого набула проституція в Україні; важливим постає висвітлення роботи з оцінки та прогнозування розвитку ситуації, пов’язаної з проституцією у державі.
    6. Дослідження міжнародних документів та законодавства низки зарубіжних країн щодо правового регулювання проституції, на думку дисертанта, уможливить в майбутньому розробити міжнародні норми і стандарти. Вони повинні ґрунтуватися на принципах гуманізму, рівності, справедливості та будуть на захист загальнолюдських цінностей – свободу, честь і гідність людини і громадянина. Існує нагальна потреба імплементування міжнародних актів у національне законодавство та правозастосовну практику.
    Співпраця світового співтовариства з ліквідації соціальних та економічних проблем суспільства сприятиме зменшенню зростання показників насильницької проституції та торгівлі жінками.
    8. Заходи, що застосовуються міліцією та іншими правоохоронними органами України у напрямі протидії трафіку, проституції та торгівлі людьми мають цілеспрямований, комплексний характер. Однак існує нагальна потреба об’єднання зусиль ряду державних органів, з метою спільної участі у протидії трафіку, проституції та торгівлі людьми загалом.
    Нині не відпрацьовано механізм ідентифікації потерпілих з метою надання допомоги останнім та членам родини з боку держави та впровадження фінансового забезпечення державних програм щодо запобігання насильницькій проституції та торгівлі жінками у державному бюджеті. Заходи щодо протидії трафіку, проституції та торгівлі людьми потребують якісного оновлення, адже сьогодні вони вже є застарілими, тому виникає необхідність розробки нової ”Комплексної програми протидії” цим явищам на 2005–2010 pp.
    9. З огляду на міжнародний характер трафіку особливу увагу необхідно приділити вдосконаленню, а в ряді випадків пошуку нових форм співробітництва у протидії цьому явищу.
    Удосконалювання співробітництва має охоплювати насамперед інформаційно-аналітичну сферу. Необхідно створити нові міжнародні (доступні для поліцейських структур різних країн) інформаційно-пошукові й ідентифікаційні мережі комп’ютерних систем, засновані на мультимедійних технологіях, що припускають створення медіатек, які міститимуть відео- і аудіоінформацію як про осіб, підозрюваних у злочинній діяльності, так і інформацію про жертв.
    Послідовна інформатизація діяльності правоохоронних органів, а саме, створення комп’ютерних телекомунікаційних поліцейських мереж обміну даними відкриє можливість встановлення робочих контактів не тільки між центральними, але й між регіональними, а в перспективі між місцевими поліцейськими органами різних держав світового співтовариства.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аадминистративная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. В.П. Сальникова. В 2 ч. Ч. 1. – М. – 2005. – 464 с.
    2. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8–13.
    3. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 223 с.
    4. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, – 1999. – 728 с.
    5. Адміністративне право України. Академічний курс: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) – К. – 2004. – 584 с.
    6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
    7. Александров В.А. Борьба с содержанием притонов разврата и сводничеством: Учебно-практическое пособие. – К., 1972. – 139 с.
    8. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М. – 1996. – 640 с.
    9. Аналітична довідка про результати дослідження по темі: ”Кримінально-правові аспекти торгівлі людьми: заходи попередження та протидії”. НДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією. К., – 2003. – 23 с.
    10. Андрієнко М.І. Реалізація живого товару набирає обертів // http://сtu.mvsinfo.gov.ua/events/2004/12/121404_3.html
    11. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч.закл. – К.: – 2002. – 237c.
    12. Баранников А. Проституция неискоренима // http://www.iamik.ru/shownews.php?id=7281
    13. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловськ – 1989. – 204 с.
    14. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – Пермь – 1966. – 193 с.
    15. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
    16. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
    17. Белый П.Н. Статья 181 1 Занятие проституцией // Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Харьков, 2000. – 795 с.
    18. Берестова І.Е. Динаміка розвитку наркоситуації в Україні (на прикладі Дніпропетровської області) // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС Україна. – 2001, № 2(5). – 356 с.
    19. Бикова А. Г. Суспільна й наукова думка Росії 19-го – поч. 20-го ст. про соціальну сутність проституції // http://www.omsu.omskreg.ru
    20. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
    21. Битяк Ю.П., Комзюк А.Т. К концепции реформы административного законодательства и административного судопроизводства // Юридическая наука и проблемы формирования демократического государства Украина: Темат. сб. науч. тр.– К.: ИСИО, 1993. – С. 75–79.
    22. Білі рабині. Болгарія: незаконний трафік жінок //http://ukrpress.bol.bg/com-bolBilirabyni0412.html
    23. Бландова М.Е. О надзоре за проституцией // Женщины в лабиринте равноправия / Под ред. С. М Айвазовой .– М., 1998 – 169 с.
    24. Бойченко А.В. Довідка про стан боротьби з правопорушеннями у сфері громадської моральності та заходи щодо поліпшення цієї роботи. К. – 1998 р. – 2 с.
    25. Бойченко А.В. Довідка про стан боротьби з правопорушеннями у сфері громадської моральності та заходи щодо поліпшення цієї роботи. К. – 1999 р. – 6 с.
    26. Бокаєв О.В., Циганов О.Г. Деякі організаційно-правові аспекти боротьби з торгівлею неповнолітніми в Україні // Торгівля жінками, дітьми, замах на особисту свободу: соціально-правові аспекти: Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (10–12 квітня 1997 р.). – К. 1997.– С. 33–36.
    27. Боровиков В. Ответственность за вовлечение несовершеннолетних в занятие проституцией // Законность. – 1992. – № 12. – С.12-17.
    28. Бородулин А. В. Проституция как потенциальная отрасль непроизводственной сферы // http://www.km.ru/education/ref_show.asp
    29. Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми / Авторський колектив // Відп. редактори: Я.Ю. Кондратьєв, Ю.І. Римаренко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 194 с.
    30. Борьба с организованной преступностью и проституцией в Амстердаме // Борьба с преступностью за рубежом: (По материалам зарубеж. печати): Ежемесяч. информ. бюл. / ВИНИТИ, 1998. – № 2. – С. 25-30.
    31. Валерко В. Нелегальна проституція продовжує тіньовий секс-бізнес. ”Дно” приймає знехтуваних // Іменем Закону. – 1997. – 10 січ. – №1–2. – С. 11.
    32. Ванденберг М. Продажа женщин в Израиль и принуждение к проституции // Права женщин в России. – 1999. – № 4–5. – С. 65–68.
    33. Варивода В.І. Адміністративно-правова протидія організованій злочинності щодо трафіку та проституції в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 11. – С. 214–221.
    34. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: Навч. посібник / За заг. ред. Пєткова В.П. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2000. – 72 с.
    35. Ведєрніков Ю.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
    36. Вигловська О.І. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України: Дис канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин. – К., 2000. – 216 арк. – Бібліогр.: арк. 205–216.
    37. Витвицкая Виктория Вячеславовна. Криминологические проблеми предупреждення преступньіх посягательств на нравственное и физическое развитие несовершеннолетних: Дис. канд. юрид наук: 12.00.08 / Национальная академия внугренних дел Украиньї. – К., 2002. – 277л. – Библиогр.: л. 204–222.
    38. Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми // http://ctu.mvs.gov.ua/ukr/international/
    39. Возна Т.І. Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. – X , 2003. І І – Шарк. – Бібліогр.: арк. 182–194.
    40. Володіна О. О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини (аналіз складу злочину): Дис. канд юрид наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім Ярослава Мудрого. – X., 2003. – 229арк. – Бібліогр: арк. 198–229 с.
    41. Вольвенд Лихтенштейн. Доповідь про торгівлю жінками і примусову проституцію у державах — членах Ради Європи. Парламентська асамблея // www.winrock.org.ua/DOS/Ua/base/pdfs/35_ukr.doc.
    42. Ворона В.М. Імплементація норм Європейської конвенції в Законодавство України. / Юридична наука та правоохоронна діяльність на рубежі тисячоліть: Матеріали наукової конференції (травень 2004 р.) – Дніпропетровськ: Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 2000. – С. 139–142.
    43. Востриков С. Проституция на государственном уровне. – 2004. // http://www.apn-nn.ru/pub_s/54.html
    44. Всемирный отчет о преступности и правосудии. Издание для ООН. Управление по контролю над наркотиками и профилактики преступности. Центр профилактики международной преступности / под ред. Г. Ньюман. Владивосток, 2000. – С. 273–285.
    45. Вторая Международная конференция по проблеме торговли женщинами. Москва, 23 октября – 3 ноября 2000. Кн. 1. М., – 2000. – 235 с.
    46. Гаагская Министерская декларация Европейских рекомендаций по эффективным методам по предотвращинию и борьбе с торговлей женщинами с целью их сексуальной эксплуатации 24–26 апреля 1997 г.
    47. Гавриленко І. Чи бути в Україні міліції моралі? (Проблема боротьби з проституцією) // Іменем Закону. – 1994. – 27 трав. – С. 8.
    48. Гавриш А., Десятникова И., Олефир С. Факты. 10.05.2005 // http://www.facts.kiev.ua/2005/10/05/10.htm
    49. Гальченко В.В. 20 июня 2003 года принят во втором чтении законопроект №108017-3 ”О внесении изменений и дополнений в Уголовный кодекс РФ”, направленный на защиту детей от сексуальной эксплуатации и растления. 21 июня 2003 года // http://www.r-komitet.ru/meropr/parl-2003.htm
    50. Гамалія. Т. Ну а дівчата? А дівчата – будь-коли!: Проституція досі залишається хоча й недозволеною, але й кримінально некараною // Іменем Закону. – 1996. – 14 берез. – №11. – С. 10.
    51. Гарольд Хонжу Кох. Глобальна проблема торгівлі людьми: розірвати хибне коло «торгівлі жінками й дітьми в міжнародній секс-індустрії» // 36. мат. з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми. Книга 1. – Київ, 2000. – С. 63–70.
    52. Герасимчук В. ”Легка” поведінка в законі. День № 119. 7 липня 2005 // www.day/144561
    53. Головкін Б., Батиргарєєва В. Громадська думка щодо торгівлі людьми: кримінологічний погляд на проблему. Право України 2003. №7 // http://www.lawbook.by.ru/magaz/PravoUkr/0307/8.shtml
    54. Голод С.И. Проституция: определение, история и современное состояние // Актуальные проблемы борьбы с антиобщественным поведением.– М., 1984. – 193 с.
    55. Голос України. – 15.04.1998.
    56. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Навчальний посібник. Ірпінь, 1998. – 108 с.
    57. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
    58. Горбунова О.Г. К 50-летию ратификации Конвенции ООН 1949 г. О борьбе с торговлей людьми и эксплуатации проституции третьими лицами. – Киев, 1999. – 84 с.
    59. Гульман Б.Л. Сексуальные преступления. – X.: ИМП ”Руби кон”, 1994. – 272 с.
    60. Гусейнов Латиф Гусейн Оглы. Ответственность государств за нарушения, международньїх обязательств в области прав человека: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.11 // НАН Украины; Институт государства и права им. В.М. Корецкого (Киев). – К, 2000. – 400л. – Библиогр.: 339–381 с.
    61. Дарпінянс В. Тіло «у законі». Легка поведінка загрожує важкими наслідками // День №86, 17 травня 2002. – С. 10.
    62. Демьяном А. Быть проституткой выгоднее, чем врачом // www.gender.ehu.by/ru/strip.php
    63. Денисова Т.А. Торгівлі жінками та дітьми з метою їх сексуальної експлуатації та використання в порнобізнесі: дослідження в Україні // http://www.wjin.net/Pubs/1950.doc.
    64. Денисова Т.А. Торговля женщинами и детьми с целью их сексуальной експлуата-ции: исследования в Украине // Злочини проти особистої волі людини: 36. мат. міжнар. наук.-практич. семінару (Харків 19–20 вересня 2000 p.). – Харків: Книжкове видавництво «Лествиця Марії», 2002. – С. 179–184.
    65. Джордан Энн. Торговля людьми: рабство рядом с нами // www.erc.hrea/org.
    66. Динец П. Днепропетровские менты торговали девичками. // Комсомольская правда. № 64 (2102/23498), Киев 2005. – С. 9.
    67. Дитяча проституція та порнографія // Міліція України. – 1999. – № 1–2.
    68. Діяльність громадських організацій по профілактиці ВІЛ/СНІДу серед жінок секс-бізнесу: За результатами проекту ”створення мережі неурядових організацій, які працюють з жінками секс-бізнесу к Україні”. – К., 2000. – 176 с.
    69. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми / Навчальний посібник. – Х., 2001. – 316 с.
    70. Додин Е.В. административная деликтология: Курс лекций. – Одесса, 1997. – 116 с.
    71. Доклад Специального докладчика по вопросу о торговле детьми, детской проституции и детской порнографии г-жи Офелии Кальсетас-Сантос, 25 января 2001 г. // www.hrlibrary.ngo.ru/russian/commission/Rreportchildren2001.html
    72. Дополнительный протокол к Конвенции о правах ребенка по торговле детьми, детской проституции и детской порнографии, принятый Генеральной Ассамблеей ООН 25 мая 2000. // www.proobraz.ru/prawo/race/560907.htm
    73. Дослідження щодо легалізації проституції // www.civicua.org/library/view.html
    74. Дюпуи Е. Проституция в древности. – Кишинев, 1991. – 212 с.
    75. Дюфур П. История проституции. – М., 1999. – 319 с.
    76. Дьяченко А. Ответственность за сексуальную эксплуатацию женщин и детей // Уголовное право. – 2003 – № 2 – С. 22-24.
    77. Електронний журнал ”Sexplorer” // www.sexplorer.ru/work/prostit/history.shtml
    78. Ерохина Л.Д. Взаимодействие российских неправительственных организаций и правоохранительных органов в противодействии торговле людьми // www.crime.vl.ru/docs/stats/stat_135.htm
    79. Ерохина Л.Д. Два лика транснациональной организованной преступности: терроризм и торговля людьми // http://www.crime.vl.ru/docs/stats/stat_118.htm
    80. Ерохина Л.Д. Международные стратегические документы по предотвращению торговли женщинами // http://www.crime.vl.ru/docs/stats/stat_137.htm
    81. Ерохина Л.Д. Миф о женской покорности или этика насилия. // Философские науки. 2003. – № 6. – С. 126–136. // http://www.vvsu.ru/grc/e-library/
    82. Ерохина Л.Д. Порнография и проблема равенства // http://www.crime.vl.ru/docs/stats/stat_122.htm
    83. Ерохина Л.Д. Приморские рабыни на международном рынке // Транснациональная организованная преступность: дефиниции и реальность. // Отв. редактор В.А. Номоконов. – Владивосток: ДВГУ, 2001. – 256 с.
    84. Ерохина Л.Д. Проституция как способ адаптации женщин к кризисной ситуации // Проблемы социальной адаптации различных групп населения в современных условиях. – Владивосток, 2000. – С. 34–40.
    85. Ерохина Л.Д., Буряк М.Ю. Торговля женщинами в целях сексуальной эксплуатации. Теория и практика борьбы. Учебное пособие. Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2001. – 196 с.
    86. Ерохиной Л.Д. Международные стратегические документы по предотвращению торговли женщинами // www.crime.vl.ru/docs/stats/stat_137.htm
    87. Еще раз о легализации проституции // www.oprostitutkah.narod.ru/articles/arbatova.ht...
    88. Жуковський В. Болгарія: незаконний трафік жінок. Софія, грудень 2004 р. // http://ukrpress.bol.bg/com-bolBilirabyni0412.html
    89. Журнал Права женщин в России. Законодательство и практика. №1-2 (15) 2003 г. // www.women.ru/prava/2003/nomer_15/4.htm
    90. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандарті прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс (у трьох частинах). Частина друга. Частина третя / Відп. редактори Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К., Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 584 с.
    91. Заброда Д.Г. Методичне вдосконалення тем, пов’язаних з організацією діяльності органів внутрішніх справ у сфері протидії торгівлі людьми в вищих навчальних закладах МВС України. // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – №1(10). – С. 312–316.
    92. Закаблук М. Продавці дитячих відвертостей // Іменем закону № 14 (5453), 2005. – 16 с.
    93. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 р. // www. rada.kiev.ua
    94. Закон України від 19 червня 2003 року № 966-VІІ ”Про соціальні послуги”.
    95. Закон України від 21 червня 2001 року № 2558-ІІІ ”Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”.
    96. Закон України від 4 лютого 1994 року № 3926-ХІІ ”Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.
    97. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками: Підручник з проведення тренінгів. – К., 2001. – 256 с.
    98. Запобігання контрабанди жінок з України: українська інформаційна компанія. Міжнародна Організація з Міграції. – К.: 1998. – 140 с.
    99. Запобігання торгівлі дітьми у сексуальних цілях: аналіз становища в Україні // http://www.ecpat.net/eng/Ecpat_inter/projects/promoting_law/East-West_Research-2004/Ukraine_Orig.pdf
    100. Зацеркляный В. “Лиса” в капкан попалась, но воли не лишилась. // Газета Сегодня, 17.01.05. – С. 8.
    101. Иващенко В. Торговля человеческими органами и тканями: правовые проблемы // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999 – №7. – С. 58–60.
    102. Изучение мотивов сексуальных преступлений. // Борьба с преступностью за рубежом. Информ. бюлл. М. 1998. № 12 – 56 с.
    103. Исследование природы педофилии. // Борьба с преступностью за рубежом. Информ. бюлл. М. 1998. № 1 – С. 25–31.
    104. История проституции // http://swserv.h1.ru/
    105. История проституции // www.mos.ru
    106. История проституции. Москва. Русская книга. – 2001. – 615 с.
    107. Итоговая декларация Санкт-Петербургского межпарламентского форума по борьбе с терроризмом (Санкт-Петербург, 27–28 марта 2002 г.) //http://www.iacis.ru/fight.htm.
    108. Іващенко В. Деякі соціально-правові проблеми боротьби з проституцією в Україні // Предпринимательство, хозяйство й право. – 1999. – № 4. – С. 54 –56.
    109. Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 223 арк. – І Бібліогр.: арк. 190–207.
    110. Калачев Б.Ф. Взгляд на проблему через столетия. Проституция и преступность: Проблемы, дисскусии, предложения. – М., 1991. – 36–54 с.
    111. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в України: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – К.,2000. – 377 с.
    112. Карпухин Ю., Торбин Ю. Проституция: закон и реальность // Социс. - 1992. – № 5. – С. 67–75.
    113. Киевское модельное агентство занималось… детской порнографией // http://www.magnolia-tv.com/news/2005-04-07/model/
    114. Клейменов М., Шумків С. Постановка проблеми ”Кримінальне переміщення людей”: Дослідження виконане за підтримкою Американського Центру по вивченню транснаціональної організованої злочинності і корупції. – М., 2000 // http://crime.vl.ru
    115. Клейменов М.П., Шамков С.В. Комментарий к Глобальной программе борьбы с незаконной миграцией. // http://crime.vl.ru/docs/books/book_3.htm
    116. Ковалинський В. Ніч з проституткою чи два відра горілки //Вечірній Київ. – 2001.26.04. – С. 12
    117. Коваль М.В. Охорона громадського порядку. – К., 1988. – 209 с.
    118. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – 1122 с.
    119. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (аналіз складу злочину): Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 // Національна юридичнаакадемія України ім Ярослава Мудрого. – X., 2002. – 196 арк.
    120. Колпаков В.К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. – 2005. – № 2. – С. 10–14.
    121. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. – К.: Хрінком Інтер, 2003. – 544 с.
    122. Коментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. Под общ. ред. проф. Э.Н. Ренова. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 1040 с.
    123. Коментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / Под ред. В.В. Черникова и Ю.П. Словья. – 2-е изд., исп. и доп – М.: Юрайт Издат, 2003. – 774 с.
    124. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації. – Х., 2002. – 336 с.
    125. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001–2005 рр. – 34 с.
    126. Кон И.С. Надо ли бояться порнографии // 19 Время МН. – 1998. – № 4. – С. 13.
    127. Конвенция № 29 Международной Организации Труда “О принудительном труде”. 28 июня 1930 года. // http://un.head.by/documents/humrights/slavery/slavtx4.html
    128. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и с эксплуатацией проституции третьими лицами, 1949. // Юстиция. – 1995 – № 7. – С. 55–58.
    129. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третьими лицами // Предупреждение и искоренение насилия над женщинами. Международное законодательство. Киев, 1999. – 117 с.
    130. Конвенция ООН о борьбе с торговлей людьми и с эксплуатацией проституции третьими лицами. Одобрена резолюцией 317 (IV) Генеральной Ассамблеи от 2 декабря 1949 года. // http://un.head.by/documents/humrights/slavery/slavtx6.html
    131. Конвенция ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин. 18 декабря 1979 года. // www.un.org/russian/documen/convents/chroncon1970.htm
    132. Конвенция ООН о правах ребенка. Принята резолюцией 44/25 Генеральной Ассамблеи от 20 ноября 1989 года. // http://un.head.by/ru/documents/convention/
    133. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Прийнята 18 грудня 1979 р. – К., 1995. – 24 с.
    134. Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І.. Олефір В.І. Основи міграцієзнавства: Навчально-методичний посібник. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000. – 424 с.
    135. Конкорович И.И. Проституция и разврат. К истории правоведения нашего времени. – Спб., 1907. – 382 с.
    136. Конституция Российской Федерации. Ст. 22.1; 22.2.
    137. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
    138. Концепція поліпшення положення жінок у Російській Федерації. Затверджена Постановою Уряду РФ від 8 січня 1996 р. № 6.
    139. Корчинский А. Торговля украинками может обойтись киевскому бизнесмену в 16 лет заключения в Израиле // Сегодня, – 25.03.05. – С. 11.
    140. Кохан Г.Л. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством і работоргівлею: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.11 /Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. –X., 2002. – 176арк.
    141. Красуля С.Н. Административно-правовые средства борьбы органов внутренних дел с проституцией. Дис. Канд. Юрид. Наук. – М. 1991. – 175 с.
    142. Кримінальний кодекс України. // www. rada.kiev.ua
    143. Кругликов Л.Л. Уголовно-правовые аспекты пресечения и ликвидации торговли людьми и эксплуатации проституции // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью. – Краснодар, 2000. – С. 74–78.
    144. Куатова А.С. Легализация доходов, добытых преступным путем, как одно из условий существования организованной преступности. / Юридична наука та правоохоронна діяльність: Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. молодих учених “Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності” (14 травня 2004 року). – Вип. 5. – 2004. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2004. – 188 с.
    145. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атака, 2005. – 352 с.
    146. Курицин В.М. История полиции дореволюционной России: Сборник документов и материалов по истории государства и права. – М., 1981. – 720 с.
    147. Лапин М. Надолго ли хватает “собственной шкуры” // Газета Владивосток, 25 августа 2000. – 17 с.
    148. Лебеденко В.И. Административно-правовые и организационные основы борьбы органов внутренних дел с проституцией. Кандид. дис. 12.00.02 МВД СССР, КВШ – К. – 1991 г. – 162 с.
    149. Лебеденко В.И. Административно-правовые и организационные основы борьбы органов внутренних дел с проституцией. Автореф. кандид. дис. 12.00.02 МВД СССР, КВШ-К . 1991 г. –18 с.
    150. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: Навчальний посібник. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 32 с.
    151. Левковський В.Ф. Міжнародні-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми // Боротьба за організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). № 7 – 2003. // www.mndc.naiau.kiev.ua/gurn_main.htm.
    152. Левченко К. Б. Протидія розповсюдженню дитячого сексуального туризму вимагає скоординованої роботи як правоохоронних органів України, так і інших державних структур. // http://mvsinfo.gov.ua/events/2005/03/032905_1.html
    153. Левченко К. Б., Горбунова О.Г. Торгівля жінками, або проблема ”білого рабства”// Уряд України т. 10. Боротьба з контрабандою : проблеми та шляхи їх вирішення – К. 1998 – С. 327 – 349.
    154. Легализация проституции: кто «за»? // http://volginfo.ru/vmk/2002/55/2
    155. Легалізація проституції у Нідерландах // www.netherlands.com.ua/content/pages/212/
    156. Легенький М.П. Адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, вчиненим неповнолітніми, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 222 арк.
    157. Леонова А. Український досвід розв’язання міграційних проблем у культурно-правовому аспекті // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С. 322–331.
    158. Леонтенко О. Державне регулювання трудової міграції // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 6. – С. 37–39.
    159. Лизогуб Я. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних складів злочинів: порівняльно-правове дослідження // http://members.fortunecity.com/podgol/club/ukranian3.htm
    160. Литвин Р. Нужна ли легализация проституции? Сегодня № 1312. – 21.11.2002 // http://today.viaduk.net/todayol.nsf
    161. Ломброзо Ч. Геніальність і божевілля. – М., 1995. – 274 c.
    162. Ломброзо Ч. Жінка, злочинниця й повія // http://www.halyava.ru/autoeros/lombr.html
    163. Ломброзо Ч., Ферреро Г. Женщина преступница и проститутка. - Чебоксары: Изд. группа ”Аван-и”, 1994. – 216 с.
    164. Лысенко В.В. Полиция и нравственность. – Спб., 1996. – 364 с.
    165. Ляпкіна Л.О., Аксакова Є.В. Аспекти розкриття злочинів, пов’язаних з незаконною торгівлею людьми. // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, 2004. – С. 138–143.
    166. Малахов А. Три века российской проституции, Коммерсантъ-Деньги, № 17-18, 05.05.2001 // www.aferizm.ru/histiry/his_3_veka_rus_prost.htm
    167. Малицька Н. Життя на дні Ями, або Київська проституція 100 років тому // http://www.umoloda.kiev.ua/number/403/175/14582/
    168. Материалы Международно-практического семинара ”Преступления против личной свободы человека”. – Харьков, 2000. – 19–24 с.
    169. Международное сотрудничество правоохранительных органов в борьбе с организованной преступностью и наркобизнесом. Материалы международной научно-практической конференции. Санкт-Петербург, 25 июля 1997 года. Часть 3. Под ред. О.М. Латышева. СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1997. – 127 с.
    170. Мельник Т.М. законодавство щодо насильства // http://ozis.kr.ua/domestic/zakonodavstvo.html
    171. Методи вербування і вивозу українських жінок до нелегального секс-бізнесу за кордон // Підприємництво, господарство і право – 2002. – № 8 – С. 110–112.
    172. Методы борьбы против эксплуатации детского труда // Борьба с преступностью за рубежом. Информ. бюлл. М. 2001. № 6. – С. 8–10.
    173. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія і практика): Енциклопедія // Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римаренка. – К.: Довіра, 1998. – 912 с.
    174. Міжнародний захист прав дитини в умовах формування інформаційного суспільства // Митна справа. – 2001. № 3. – С. 66–78.
    175. Міжнародно-правові аспекти боротьби з дитячою порнографією в Інтернеті // Право України. – 2001. – № 10. – С. 104–108.
    176. Міжнародно-правові механізми у боротьбі з торгівлею жінками та дітьми // Держава і право. – Вип. 11. – К., 2001. – С. 538–544.
    177. Михневич В.С. Язвы Петербурга (опыт историко-статистического исследования нравственности столичного населения). – Спб., 1866. – 306 с.
    178. Міряне А.В., М.Н. Нікітіна. Соціальний портрет сучасної повії // Социс. – 2000. № 5. – С. 49–56.
    179. Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07/ Запорізький юридичний ін-т МВС України. – Запоріжжя, 2003. 197арк. – Бібліогр: арк. 176–197.
    180. Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Международно-правовая защита прав женшнн и детей в период кризисных ситуаций: Дис. канд. юрид наук: 12.00.11 / Одесский национальньш ун-т им. И.И Мечникова – О, 2002. – 215л.
    181. Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
    182. Наказ МВС України від 17 листопада 2003 року № 1395 Про затвердження Інструкції про порядок формування та використання в ОВС автоматизованого банку даних оперативно-розшукового та проф
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины