Протидія незаконній міграції населення країн Азії в Європу через територію України (організаційно-правовий аспект) :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................... 3-12
РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА МІСЦЕ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСАХ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ З КРАЇН АЗІЇ ДО ЄВРОПИ
1.1. Сутність і загальна характеристика міграційних процесів.................................................................................................
13-32
1.2. Найдавніші переселення у Східній Європі та Азії. Правові основи державної політики стосовно мігрантів на українських землях XVІІ – XVІІІ ст.ст. .................................................................

33-47
1.3. Формування нормативно-правової бази у Російській імперії стосовно мігрантів у XІX ст. ............................................................
48-63
РОЗДІЛ 2. МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НЕЗАКОННОЇ МІГРАЦІЇ В РЕАЛІЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Незаконна міграція як складовий елемент сучасних світових процесів глобалізації...........................................................................
64-78
2.2. Світовий досвід правового регулювання міграційних процесів .... 79-94
2.3. Механізм правового регулювання міграційних процесів в Україні 95-114
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ЩОДО ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННІЙ МІГРАЦІЇ
3.1. Становлення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність державних органів, які здійснюють міграційну політику в Україні ...............................................................................

115-135
3.2. Відповідальність за скоєння правопорушень у сфері міграційної політики за чинним законодавством України ..................................
136-158
3.3. Напрямки вдосконалення організаційно-правової діяльності державних органів щодо протидії незаконній міграції населення з країн Азії в Європу через територію України ..................................

159-172
ВИСНОВКИ..................................................................................................... 173-176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 177-200
ДОДАТКИ........................................................................................................ 201-229

В С Т У П

Актуальність теми дослідження.
У зв'язку із набуттям Україною незалежності перед молодою державою встала абсолютно нова задача – регулювання міграційних процесів. Про створення більш-менш цілісного механізму правового регулювання й організаційних форм діяльності держави з управління міграційними процесами можна говорити починаючи з 2002 р.
Разом з тим, недосконалість організаційно-правових форм і методів державного регулювання міграційними процесами уможливлює незаконне й неконтрольоване переміщення мігрантів через територію України. Крім того, особлива небезпека для України незаконної міграції полягає в тім, що основну більшість незаконних мігрантів становлять вихідці з азіатських країн, що прагнуть потрапити в Європу. Специфічні особливості даного контингенту перешкоджають їхній інтеграції в європейське суспільство й створюють погрозу для країн призначення або транзиту, до яких ставиться й Україна.
Події 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку, 11 березня 2004 р. у Мадриді, 7 липня 2005 р. у Лондоні та жовтні-листопаді 2005 р. у Парижу показали, наскільки небезпечно недооцінювати ту погрозу, що представляє незаконна міграція з азіатських, насамперед, ісламських країн. Ісламські екстремісти почали справжню „священну війну” проти країн європейської цивілізації. Як виявилося, головною ударною силою в цієї війні служать мігранти з ісламських країн Близького та Середнього Сходу. Наша країна належить до європейської цивілізації і прагне вступити до НАТО та Євросоюзу, а це означає, що Україна також може опинитися ціллю для екстремістів.
Ця проблема є досить актуальною і вже досліджувалася вітчизняними та зарубіжними науковцями. Слід відзначити роботи В. Андрієнка, О. Бандурки, О.Брайчевської, С. Бритченка, О. Кузьменко, О.Малиновської, А.Мацька, В. Новіка, В.Олефіра, О. Піскуна, Н. Побєди, О. Позняка, І. Прибиткової, Ю. Римаренка, В. Суботенко, Ю. Тодики, С. Чеховича, Ю. Шемшученка, М. Шульги, О. Хомри та інших.
Однак, на сьогодні не існує навіть єдиного розуміння визначення „незаконна міграція” серед науковців та практичних працівників правоохоронних структур як в Україні, так і на міжнародному рівні. Це складне правове явище не врегульоване в законах України, зокрема в Кримінальному кодексі та Кодексі про адміністративні правопорушення. Не існує єдиного державного органа, який мав би відповідний обсяг повноважень для здійснення ефективної протидії незаконній міграції.
Означена ситуація вимагає з боку української держави негайного створення діючого механізму протидії незаконної міграції. А отже виникає нагальна потреба в осмисленні, вивченні організаційно-правових аспектів цієї проблеми та практичному застосуванні отриманих висновків для протидії цьому, порівняно новому, виду правопорушень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація є складовою частиною наукових досліджень кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ і кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби (реєстр. № ). Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України відповідно до п.6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (затверджені наказом МВС України від 30.06.2002 № 635), пп. 1.2, 6 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затверджені наказом МВС України від 05.07.2004 № 755).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб здійснити на основі чинного законодавства України та практики його реалізації аналіз причин, сутності та структури незаконній міграції через територію Україні, визначити основні напрямки протидії даному явищу, її удосконалення, проаналізувати історичний та зарубіжний досвід нормативного забезпечення адміністративної відповідальності, а також організаційно-правовий аспект діяльності державних органів у сфері протидії незаконній міграції.
Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:
- визначити сутність і загальну характеристику міграційних процесів;
- дослідити розвиток правових основ державної політики стосовно мігрантів на українських землях;
- виявити та дослідити причини, ознаки незаконної міграції, як складового елементу сучасних світових процесів глобалізації;
- розкрити суть і особливості механізму правового регулювання міграційних процесів в Україні;
- дослідити механізм юридичної відповідальності за скоєння правопорушень у сфері міграційної політики в Україні;
- проаналізувати розвиток нормативно-правової бази, що регламентує діяльність державних органів, що здійснюють міграційну політику в Україні;
- з'ясувати структуру, компетенцію та форми взаємодії державних органів щодо протидії незаконної міграції в Україні.
- розглянути напрямки вдосконалення організаційно-правової діяльності державних органів щодо протидії незаконної міграції населення з країн Азії в Європу через територію України.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають при незаконній міграції іноземців або осіб без громадянства в Україну та протидії їй з боку державних органів.
Предметом дослідження є організаційно-правовий аспект діяльності державних органів щодо протидії незаконної міграції та шляхи її вдосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, що є предметом дослідження.
Історико-правовий метод застосовувався для вивчення ролі та місця території України у процесах міграції населення з країн Азії до Європи, а також становлення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність державних органів, що здійснюють міграційну політику в Україні (розділ 1, підрозділи 2.2., 3.1.).
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1., 3.2.).
Метод синтезу надав можливість поповнити категоріальний апарат поняттям незаконної міграції, незаконної імміграції, незаконної еміграції (підрозділ 1.1.).
Системно-структурний метод дозволив дослідити питання правових основ; компетенції державних органів, проблеми взаємодії органів державної влади України в сфері протидії незаконній міграції (підрозділи 2.3., 3.3.).
Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження (підрозділи 2.1., 2.2.).
За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які здійснюють регулювання міграційних процесів, сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення (підрозділи 2.3., 3.2.).
Структурно-логічний метод використано для аналізу необхідного обсягу завдань щодо протидії незаконній міграції та відповідних функції, які повинна мати міграційна служба (підрозділ 3.3).
Комплексний підхід до використання всіх вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути явище незаконної міграції та механізм протидії їй, виробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання міграційного процесу.
Комплексний підхід до використання всіх вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути явище незаконної міграції та механізм протидії їй, виробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання міграційного процесу.
Емпіричну базу дослідження складають узагальнені дані практики державного регулювання міграційних процесів, статистичні та інші матеріали, відомча звітність, публікації у пресі. Використовувався власний досвід роботи дисертанта в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з небагатьох у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень організаційно-правового аспекту протидії незаконної міграції населення країн Азії в Європу через територію України.
У дисертації на основі проведеного аналізу сучасної вітчизняних і зарубіжних наукових та практичних досягнень уперше:
 висвітлено роль та місце території України в міграційних процесах з країн Азії до Європи, а також описано правові основи державної політики стосовно мігрантів на українських землях у XVII-ХІХ століттях;
 аргументовано положення про те, що незаконна міграція в Україні як явище можливе лише в межах зовнішніх міграційних процесів.
 запропоновано авторські дефініції термінів “незаконна міграція”, “незаконна імміграція”, “незаконна еміграція” та обґрунтовано їх розмежування;
 досліджено соціально-правову еволюцію терміна „нелегальний мігрант”, обґрунтовано недоцільність уживання цього поняття, як такого, що не розкриває суті скоєного правопорушення; на позначення спеціального (особливого) суб'єкта правопорушення в кожному конкретному випадку пропонується вживати терміни „незаконний іммігрант” або „незаконний емігрант”;
 з’ясовано особливості поводження мігрантів з азіатських мусульманських країн та зроблено висновок про особливу небезпечність для України згаданого контингенту учасників міграційних процесів;
 сформульовано широке коло пропозицій щодо вдосконалення системи чинного законодавства;
 зроблено висновок про те, що адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства, які вчинили правопорушення, передбачені ст.ст. 203, 2041 КУпАП, за своєю юридичною природою є не стягненням, а заходом припинення правопорушення та відновлювальним заходом належного стану речей;
 доведено, що адміністративне видворення незаконних іммігрантів за межі України має застосовуватися в обов’язковому порядку, оскільки в іншому випадку неможливо припинити противоправне поводження незаконних іммігрантів;
 наведено авторський перелік необхідних завдань та функцій служби з протидії незаконній міграції;
Набуло подальшого розвитку:
 класифікація причин, що викликають незаконну міграцію з країн Азії у Європу через територію України;
Додатково аргументовано:
 те, що в повному обсязі протидіяти незаконній міграції здатні лише органи внутрішніх справ за умови внесення відповідних змін до чинного законодавства.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю вдосконалити чинне законодавство та організаційні форми протидії незаконної міграції в Україні.
Досягнуті результати становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
а) у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути основою спецкурсу “Міграційне право” та використовуватись при вивченні курсу “Адміністративна діяльність” та інших спеціальних курсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
б) у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертаційної роботи можуть бути основою для подальшої розробки цілісної державної міграційної політики в Україні,
в) у правотворчості – результатом проведеного дослідження є сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи міграційного законодавства;
г) у правозастосовчій діяльності –можуть бути використані при виконанні державної програми боротьби з незаконною міграцією.
Розроблені здобувачем на підставі дослідження методичні рекомендації апробовані при викладанні спецкурсу дисципліни „Юридична відповідальність за порушення міграційного законодавства” для курсантів 2 курсу факультетів № 1,2,3,4 Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (Акт про впровадження результатів від 25 жовтня 2005 р.).
Відповідні положення та висновки дисертаційного дослідження використовувалися у практичної діяльності УМВС України в Донецькій області при виявленні та документуванні фактів незаконній міграції (Акт про впровадження результатів від 23 березня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з використанням останніх досягнень наукового менеджменту, теорії управління, адміністративного права.
Положення, що містяться в працях, опублікованих у співавторстві з В.К. Шкарупою (1 наукова стаття), Делією Ю.В. (1 методичні рекомендації), поряд з іншими науковими дослідженнями автора стали основою для викладених у відповідних підрозділах дисертації узагальнень. Персональний внесок до опублікованої колективної наукової праці пропорційний кількості співавторів.
У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались. Одержані наукові результати та висновки щодо організаційно-правового аспекту протидії незаконній міграції, що містяться у дисертації, сформульовані та обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на міжнародної науково-практичної конференції „Актуальные проблемы юридической науки и практики” (м. Орел, лютий 2004 р.); міжвузівської науково-практичної конференції „Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку” (м. Донецьк, березень 2004 р.); XIV Міжнародної історико-правової конференції „Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” (м. Севастополь, вересень 2005 р.); міжнародної науково-практичної конференції „Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм” (м. Донецьк, січень 2006 р.); а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 7 наукових працях, 5 з яких – у фахових виданнях.
Статті у наукових фахових виданнях
1. Василенко І.К. Нелегальна міграція в Україні: причини та шляхи протидії //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. Донецький юридичний інститут МВС при ДонНУ. – 2005. – № 1, с. 136-145;
2. Василенко І.К. Деякі питання щодо міграції населення азіатських країн через територію України //Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – № 1 (20). – с. 230-237;
3. Василенко І.К., Шкарупа В.К. Щодо визначення терміна „нелегальний мігрант” у чинному законодавстві //Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2005. – № 1(28). – с.208-214.
4. Василенко І.К. До питання юридичної природи видворення іноземців та осіб без громадянства //Митна справа. Науково-аналітичний журнал. – 2006. – № 1(43). – с.24-28.
5. Василенко І.К. Адміністративна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2005. – № 3(30). – с.193-197.
Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації
1. Василенко И.К. Проблемы обеспечения личной безопасности сотрудников милиции при борьбе с нелегальной миграцией //Збірник матеріалів міжвузівської науково-практичної конференції „Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку”. (Донецьк, 26 березня 2004 р.). – Донецьк 2004. – с. 191-196;
2. Юридична відповідальність за порушення міграційного законодавства: методичні рекомендації до вивчення дисципліни для курсантів, що навчаються за навчальним планом „бакалаври” факультетів №№ 1–4 ДЮІ ЛДУ ВС України /Укладачі Ю.В. Делія, І.К. Василенко – Донецьк: ДЮІ ЛДУ ВС України – ВАТ „Метапринт”, 2005. – 26 с.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена завданнями та внутрішньою логікою досліджуваної проблеми. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків і додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з них 176 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складає 219 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Таким чином, спираючись на результати проведених досліджень можна зробити наступні висновки:
1. Найближчий сухопутний шлях з Азії в Європу пролягає через територію України. На південь лежать Чорне та Середземне моря, які відділяють Азію від Європи. Роль і місце території Україні у процесах міграції є в том, що вона приречена служити транспортним коридором на шляху для мігрантів з азіатських країн у Європу.
2. Правове регулювання міграційних процесів у Північному Причорномор'ї з боку держави у XVІІІ – початку XX ст.ст. виражалося у створенні нормативно-правової бази для переселень іноземців, прийняття ними підданства та закріплення їх правового статусу; створення особливих адміністративних органів для організації переселень і „опіки” переселенців.
3. Населення України формувалося значною мірою за рахунок міграційних процесів. Це є причиною толерантного ставлення більшості українського населення до мігрантів з інших країн і відсутності виникнення конфліктів на національному ґрунті.
4. Повна інтеграція в українське суспільство вихідців з азіатських країн неможлива. Можливість проникнення в Україну каналами неконтрольованої міграції ісламських екстремістів і поширення їхнього впливу серед кримськотатарського населення створює погрозу національної безпеки України.
5. Причини, що викликають незаконну міграцію населення країн Азії в Європу через територію України, викликані наслідками глобалізації сучасного миру і є такими, на які Україна окремо від інших країн світового співтовариства впливати не може. Тільки з огляду на фундаментальні принципи міжнародного гуманітарного права, у тісній взаємодії з іншими країнами, Україні необхідно вишиковувати державну політику регулювання міграційних процесів і відповідну систему державних органів, із залученням неурядових та міжнародних організацій.
6. Критерієм вимушеності міграції є прийняття самою людиною рішення – виїхати із країни або залишитися. Змушеною міграцією варто визнати тільки насильницьке переміщення людей (у ході збройних конфліктів і т.д.) проти їхньої волі. Таким чином, сучасна зовнішня міграція через територію України є добровільною.
7. Терміни „нелегальна міграція” та „нелегальний мігрант” не несуть достатнього смислового навантаження. Порушення правових норм, що регулюють в'їзд, транзит, проживання, працевлаштування в Україні іноземцями та особами без громадянства є „незаконною імміграцією”, а правопорушення, зроблені громадянами України, іноземцями та особами без громадянства при виїзді – „незаконною еміграцією”. Запропоновано визначення „незаконна імміграція”, „незаконна еміграція”, „незаконний іммігрант”, „незаконний емігрант”.
8. В Україні головним чином сформований механізм правового регулювання міграційними процесами, однак організаційно-правовий аспект протидії незаконної міграції розроблений недостатньо. Відсутність самої концепції протидії незаконної міграції, поділ функцій між різними відомствами та недосконалість законодавства приводить до неефективності в боротьбі із цим негативним явищем. Відсутнє об'єктивне уявлення про масштаби незаконної міграції та не існує методик виявлення незаконних мігрантів.
9. Необхідно створення міграційної служби на основі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС, з доданням їй додаткових функцій і повноважень щодо протидії незаконної міграції.
10. Адміністративне видворення є заходом припинення правопорушень, вчинених незаконними мігрантами, а також заходом, що відновлює належний стан речей, коли іноземець або особа без громадянства не мають права перебувати на території України. Обґрунтована пропозиція щодо виключення адміністративного видворення іноземців за межи України з ч. 3 ст. 24 КУпАП. „Види адміністративних стягнень” та внесення змін до Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” щодо застосування адміністративного видворення за межі України незаконних мігрантів в обов’язковому порядку.
11. Існують певні проблеми адміністративної відповідальності громадян України, іноземців та посадових осіб державних органів за порушення загальнообов’язкових правил у сфері міграційного процесу. Пропонується нова редакція окремих статей КУпАП.
12. Після скасування статті 331 КК України, що передбачала кримінальну відповідальність за незаконне перетинання державного кордону, на цей час не існує дієвого способу припинити неодноразові спроби якого-небудь іноземця або особи без громадянства незаконно проникнути в Україну. Навіть при його виявленні йому загрожує тільки адміністративне стягнення, після відбуття котрого він знову може намагатися незаконно проникнути в Україну. У зв’язку з цим необхідно поновити кримінальну відповідальність за незаконний перетин державного кордону України.
13. Отже для протидії незаконної міграції Україні необхідно вжити таких організаційно-правових заходів: 1) удосконалення законодавства; 2) активізація взаємодії України з ООН, структурами Євросоюзу з питань міграції, міжнародними організаціями для вироблення єдиної стратегії боротьби з незаконною міграцією; 3) продовження роботи з імплементації міжнародно-правових норм у міграційне законодавство України з урахуванням реальних, насамперед матеріальних і фінансових можливостей держави; 4) налагодження співпраці України з державами –„постачальниками” мігрантів з метою вироблення міждержавних програм, угод у межах міжнародних організацій щодо правового врегулювання міграційних процесів; 5) укладання договорів з країнами Європейського Союзу про надання Україні технічної й фінансової допомоги на ці цілі; 6) нормативне врегулювання процедури видворення за межі України; 7) створення єдиного державного органу з питань міграції на базі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС; 8) створення загальнодержавної системи обліку приїжджих іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації; 9) технічне укріплення східного та північного кордонів України як основних напрямків потоків незаконної міграції в держави Заходу; 10) поступове введення візового режиму протягом всього державного кордону, особливо на східному й північному напрямках; 11) застосування політики заборони в’їзду для іммігрантів із країн – потенційних постачальників незаконних мігрантів; 12) удосконалення системи спеціальної підготовки працівників правоохоронних органів у відомчих навчальних закладах, зміцнення відносин з Інтерполом, Європолом, правоохоронними органами держав СНД; 13) створення централізованого банку даних про незаконних іммігрантів та вчинених ними правопорушеннях; 14) запобігання створення „етнічних кварталів”; 15) сприяння інтеграції кримськотатарського народу, як корінного народу, в українське суспільство, та нейтралізація діяльності етнічних організацій, що намагаються підміняти собою органи влади; 16) виявлення та припинення пропаганди ваххабізму під виглядом діяльності закордонних ісламських культурних та богословських організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України. Підручник для юридичних вузів і факультетів // Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін., За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. - 527с.
2. Административное право Украины // Ученик под общ. ред. акад. С.В. Ківалова. Одеса: „Юридична література”,2003. - С.220-227.
3. Албул С. В. До питання про віктимність нелегальних мігрантів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. - С.36-40.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.-Т.2. – М.: Юрид.лит.,1982.
5. Аналітична довідка підсумків роботи МВС України за 2004 р. – К.: МВС, 2005.
6. Андрієнко В. Проблеми створення і діяльності органів виконавчої влади України з регулювання зовнішньої міграції // Біженці та міграція. Український часопис права і політики. – 1998. – Том II Число 3-4.- С.90-100.
7. Анісімова Т.Е., Стешенко В.М. Забезпечення прав біженців та пошукачів притулку в Україні // Донецьк. „Норд-Прес”. – 2004. – 84 с.
8. Багалей Д.И. Колонизация Новороссийского края // Киевская старина.- 1899.- № V-VІ.- С. 174-175.
9. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні. Автореф. дис. канд.юрид.наук. – Харків,2002.
10. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
11. Берг Л.С. Население Бессарабии. - Одесса., 1923. – 257 с.
12. Березовський І.Б. Переорієнтація стратегії боротьби з незаконною міграцією в Україні на роботу „на дальніх підступах” // Боротьба з корупцією та організованою злочинністю,(теорія і практика). – 2001. – № 4. С.225-229.
13. Брайчевська О., Малиновська О. Афганська спільнота у Києві: формування та соціально-демографічні характеристики // Проблеми міграції . – 2002 – № 2 (20).- С. 36-48.
14. Бритченко С., Андрієнко В. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні // Проблеми міграції. – 1999. – № 1(8).- С. 2-13.
15. Бритченко С.П. Деякі питання регулювання імміграційних процесів в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 8. - С. 32-40.
16. Востриков В.В. Административно-правовые методы регулирования миграции населения в Российской Федерации // Юристъ-Правоведъ. – 2004. – № 1 (8). - С. 95-97.
17. Гарна І. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2003. - С.196-198.
18. Гарна І. О. Міграційні процеси в Україні та протидія їх негативним наслідкам // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4, С. 48-50;
19. Гарна І.О. Судовий контроль за дотриманням законності у правовому регулюванні міграційних процесів // Право і безпека. – 2004. – № 3. - С. 48-50.
20. Гецко В. Протидія незаконній міграції. Проблеми сьогодення // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 1. - С.104 – 114.
21. Гнип О. Відшкодування витрат на утримання та видворення нелегальних мігрантів // Вісник прокуратури. – 2003. – № 3. - С.37-38.
22. Годованець О. Ефект магніту // Дзеркало тижня. – 2004. -№ 17 (492) 30 квітня – 15 травня.
23. Горшколепов А.А. Формы институционализации миграционной политики России // Правовая политика и правовая жизнь. - 2004. – № 5. - с. 13-18.
24. Г.Э. фон Грюнебаум. Классический ислам. Очерк истории (600-1258). – М.: Наука. – 1988. – 215 с.
25. Документування каналів нелегальної міграції. Методичні рекомендації (за матеріалами ГУБОЗ МВС України). – К.: Редакційно-видавничий відділ МВС України, 2004. – 18 с.
26. Європейська конвенція про правовий статус працівнииків-мігрантів від 24 листопада 1977 року // Сборник межународно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции, 1994. – 368 с.
27. Жук В.О. Особливості процедури видворення іноземців за законодавством України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3, С. 39-45.
28. Журавель Т.А. Некоторые аспекты предупреждения транснациональной преступности нелегальными мигрантами // Науковий вісник ЛЮІ МВС України. – 2002. – № 2(5), С.87-91.
29. Загальна декларація прав людини (Док.ООН/PES/217А) //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 11: Законодавство України про громадянство. – 416с.
30. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник // За ред. акад. АПрН України, докт. юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтерном, 1998. – 320 с.
31. Захаров В.Ф. Попередження нелегальної міграції у контексті профілактики рецидивної злочинності // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 3(6).- с.14-18.
32. Злотнік Х. Тенденції міжнародної міграції з 1965 року: про що свідчать наявні дані //Проблеми міграції. – 1999 – № 2 (9), - С.5-26.
33. Зятьков Н. Каких гостей ждет Россия // Аргументы и Факты. – 2002. – 10 квітня.
34. Іващенко В.О. Характеристика нелегальної міграції як злочину міжнародного характеру // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – К.: “МП Леся”, 2002(25). - С. – 128-135;
35. Інструкція про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних громадян та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами МВС України, їх утримання та видворення за межі держави: Спільний наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України і Міністерства внутрішніх справ України № 477/877 від 25.12.97 р.
36. Інструкція про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 723/435 від 29.07. 2002 р.;
37. Інструкція про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 773 від 24.12.2001 р.
38. История Молдавии: Документы и материалы. - Т.2. Устройство задунайских переселенцев в Бессарабии и деятельность А.П.Юшневского. - Кишинев, 1957. – 385 с.
39. История Украинской ССР в десяти томах. - Т.3. - К.: Наукова думка, 1983.
40. Казакевич Геннадій. Черный транзит: Украина в контексте мировых процессов нелегальной миграции // Персонал. – 2001. – № 11. - С.14-19;
41. Клибанов А.И. Религиозное сектанство в прошлом и настоящем.- М., 1973.- С. 48-49.
42. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Харків.: ООО „Одиссей”, 2002. – 231 с.
43. Колпаков В.К. Адміністративне право України // Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с..
44. Колпаков В.К. Адміністративно-правові проблеми видворення іноземців // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – Вип.1. – 2004. – 520 с.
45. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 336 с.
46. Конвенція ООН про статус біженців від 28 липня 1951 року // Сборник межународно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции, 1994. – 368 с.
47. Конвенція (переглянута в 1949 році) про працівників-мігрантів № 97, від 1.07.1949 р. // Сборник межународно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции, 1994. – 368 с.
48. Конвенція МОП про організацію служби зайнятості № 88 від 9.07.1948 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964 , т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці. – 776 с. ;
49. Конвенція МОП про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення № 143 від 24.06.1975 р. // Сборник межународно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции,1994. – 368 с.
50. Конвенція про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 11: Законодавство України про громадянство. – 416 с.
51. Конвенція про статус апатридів від 28.09.1954 р. (дата набрання чинності 6.06.1960 р.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 11: Законодавство України про громадянство. – 416 с.
52. Конвенція № 18 про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення (дата набрання чинності 25.04.1964 р.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 11: Законодавство України про громадянство. – 416 с.
53. Конвенція про права дитини. Схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (резолюція 44/25 від 20.11.1989 р., додаток). Док. ООН А/RES/44/25. Ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.91 р.
54. Коновалов О.Ф. Место и роль миграционной службы в механизме государственого управления // Вестник Московского университета МВД России. – 2004. – № 3. - с. 18-25.
55. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
56. Коран. пер. с араб. акад. И.Ю.Крачковского. – М.: СП ИКПА, 1990. – 512 с.
57. Костин Л. Миграция населения в мире // Человек и труд. – 2001. – № 8. - С. 61-64.
58. Котур М. Нелегальна імміграція в Європі як виклик європейській безпеці // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. – 2004. - Вип. 12. - С. 182-407.
59. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001. – 256 с.;
60. Кривульченко О. Українці-заробітчани в Італії: умови праці та соціальне становище // http://www.ji-magazine.lviv.Ua/kordon/migration/2003/ kryvulch. htm;
61. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні. Автореф. дис. канд.юрид.наук. – К., 2000. - 20 с.
62. Кузьменко О. Суб’єкти нелегальної міграції // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 3. - С. 306-312.
63. Кузьменко О. Боротьба з нелегальною міграцією в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999 – № 4. - С.13-16.
64. Кузьменко О. Міри відповідальності як спосіб протидії нелегальній мiграцiї // Право України. –2000. – № 3. - С.97-99.
65. Куракин А.В. Иностранные граждане и лица без гражданства как субъекты административного права России // Государство и право. – 2001. – № 6. - С.25-34
66. Кучеров А. Нелегальна міграція в Україні, стан та шляхи боротьби з цим явищем на кордоні // Проблеми міграції. – 2000. – № 3 (14). - С.2-7.
67. Левковський В. Ф. Стан та шляхи боротьби з нелегальною міграцією в Україні // Боротьба з корупцією і організованою злочинністю (теорія і практика). – 2002. – № 6. - С.66-72.
68. Липин Л., Белов А. Глиняные книги. – М., 1952. – 299 с.
69. Макуха С. Міграція: тенденція та засоби регулювання // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 4. - С.70-72.
70. Малиновська О. Європейський досвід впливу на міграційні процеси // Юридический вестник. – 2002. – № 4. - С. 124-130.
71. Малиновська О. Біженці у світі та в Україні: Моделі вирішення проблеми. – К.: „Ґенеза”, 2003. – 288 с.
72. Малиновська О. Формування і розвиток міграційної політики України // Громадська думка. – 2004. – № 1. - С. 2-11.
73. Міграційне законодавство України. Науково-практичний довідник // Москаль Г. Г., Сухов Ю.М., Суліма Є.М. под ред. Ярмиша О.Н. – К.,2005. – 587 с.
74. Мацко А. Екстрадиція та видворення в сучасному законодавстві України. // Біженці та міграція: український часопис права і політики. – 1998. – № 1, С.34-37.
75. Мельник Д. Специфіка причинності незаконного переправлення осіб через державний кордон України як одного з проявів злочинності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. - С.166-170.
76. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри (Понятійний апа¬рат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енцик¬лопедія / Упоряд. Ю.І. Римаренко; За ред. Ю. Римарен¬ка. – К.: Довіра, 1998. – 912 с.
77. Міжнародна конвенція про захист прав всіх працівників-мігрантів і членів їхніх родин від 18.12.1990 р. // Сборник межународно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции. – 1994. – 368 с.
78. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права Наради держав-учасниць від 16.12.1966 р., VI. – Нью-Йорк: ООН. – 1976. – 9 с.
79. Мінка Т.П. Адміністративне видворення іноземців органами внут¬рішніх справ. Автореф. дис. канд.юрид.наук. – К., 2003. - 19 с.
80. Мишкало М. Демографічно-етнічна бомба під Європою // Поступ. – 2003. -15 березня.
81. Мишуров В.М. Формы региональной правовой институционализации миграционной политики России // Юристъ-Правоведъ. – 2004. – № 1 (8). - с.89-92.
82. Мосьондз С. Проблема біженців: історія виникнення, сучасний стан та шляхи розв'язання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12, С.135-139.
83. Мюллер В.К. Англо-русский словарь. 53000 слов. - Изд.17-е, испр. и доп. М.: Рус.яз.,1977. – 888 с.
84. Наулко В.И. Развитие межэтнических связей на Украине. (Историко - этнографичесий очерк ). - К.: Наукова думка, 1975. - 276 с.
85. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті. У 2 кн. // Книга друга. Частина 3 / Авт. кол. відп. редактори Ю.Римаренко, Я.Кондратьєв, за ред. Ю.Шемшученка. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Київський ун-т права, Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - 486 с.(ч.3 – С. 1 - 486; ч.4 – С. 487- 772).
86. Немытина М.В. Тенденции формирования правовой миграционной политики России // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 3. - С.3-15.
87. Новік В. Державна політика і регулювання іммігра¬ційних процесів в Україні (аналітичне дослідження) // К.: ВАІТЕ, 1999. – 216 с.
88. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 22-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1990. – 921 с.
89. Олефір В.І. Адміністративно-правові аспекти боротьби з нелегальною міграцією // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 1. - С.32.
90. Оперативно-розыскная деятельность: Учебник 2-е изд., доп. и перераб. // Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова, А.Ю. Шумилова. – М.:ИНФРА–М, 2004. –XIV, 848 с.
91. Павлишин О.В. Основні напрямки вдосконалення застосування норм права в Україні // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 4. - С.32-36.
92. Палько В. Міграційні процеси: від теорії до життєвих реалій // Проблеми міграції. – 2000. – № 2 (13). - С.27-28.
93. Палько В.І. Поняття та сутність адміністративного видворення іноземців // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ . – 2002. – № 3. - С.44-52.
94. Палько В. І. Затримання іноземців у зв'язку з їх примусовим видво¬ренням за межі України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ . – 2002. – № 4. - С.27-35.
95. Палько В. І. Правові підстави видворення іноземців за межі України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ . – 2003. – № 1. - С.171-179.
96. Панова Г.В. Критерії визначення поняття „біженець”: актуальні питання // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. – 2004. – № 56-59. -с. 21-22.
97. Петков С.В. Болгарская диаспора в Украине: правовое положение (XVІІ - XІX вв.). - Запорожье, 1997. – 125 с.
98. Пєтков С.В. Правові основи формування багатонаціонального складу населення України. – Сімферополь, 2001. – 112 с.
99. Піскун О. Свобода пересування – основний принцип міжнародно-правового регулювання міграційних процесів // Проблеми міграції. – 1999. – № 4. - С. 14-23.
100. Піскун О. Основи міграційного права. Порівняний аналіз // Навчальний посібник. – К.: „МП Леся”,1998. – 360 с.
101. Підлуська І. Міжнародна міграція та „Фортеця Європа”: диле¬ма для урядів та випробування для громадян ЄС // Біженці та мігра¬ція: український часопис права і політики. – 1997. – № 1. - С. 21-30.
102. Питання імміграційного контролю: Указ Президента України від 9 січня 1999 року № 4/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 2. – С.54.
103. Питання Міністерства України у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України 26 червня 1993 року № 487 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 11. – С. 246.
104. Питання організації виконання Закону України „Про імміграцію”: Указ Президента України від 7 серпня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 серпня.
105. Побєда Н. Міграція і пошуки нових взаємодій // Проблеми міграції. – 1999. – № 1. - С. 14-18.
106. Позняк О. Оцінка майбутніх обсягів міграції в Україні з точки зору демографічного прогнозування // Проблеми міграції. – 2000. – № 3 (14), с.8-16;
107. Покшишевский В.В. Очерки по заселению лесостепных и степных районов русской равнины // Экономическая география СССР.- Вып. 5.- М., 1960.- С. 20.
108. Правовая регламентация статуса беженцев и лиц, ищущих убежище. Учебное пособие / Под общ.ред. С.А.Погребной, М.С. Черкес. Одесса: „Латстраф”, 2002. – 164 с.
109. Правове регулювання міграційних процесів в Україні. Інформаційно-довідковий посібник (російською мовою). – К.: Атіка, 2002. – 328 с.
110. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року // Голос України. – 2001. – 31 липня. – С. 4-6
111. Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні: спільна Інструкція Держкомкордону, Держмиткому, МВС, Головнацгвардії, Мінсільгосппроду, Мінприроди, Мінтрансу, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 травня 1994 р. № 106/315.
112. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року за № 2247–III //Відомості Верховної Ради України. –2001. – № 13. – С.66.
113. Про визнання такими, що втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів від 18 лютого 2000 року № 357 // Урядовий кур’єр. – 2000. - 22 лютого.
114. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – С. 342.
115. Про Державний комітет України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 13 вересня 2001 року № 836/2001 // Офіційний вісник України. - 2001.- № 38. – С. 1724.
116. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – С.5.
117. Про Державну міграційну службу: проект Закону України від 03.07.2003 р. – № 2446-Д // http://www.rada.gov.kiev.ua.
118. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003р. № 661–IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 27. – С.208.
119. Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання: Указ Президента України від 15 червня 2001 року № 435/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 25. – С. 1465.
120. Про зайнятість України: Закон УРСР від 1 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. –1991. – № 14. – С. 170.
121. Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 року за № 227 // Офіційний вісник України. –1999. – № 8. – С.285.
122. Про засади державної політики України у галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1999р. № 757–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – С. 303.
123. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховний Суд України від 01.10.1996 р. № 9 // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2000. – № 4.
124. Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР „Про зайнятість населення”: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47 // Урядовий кур’єр. – 1991. – 28 березня.
125. Про затвердження Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 р. № 700 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 1. – С.9.
126. Про затвердження Положення про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів: Указ Президента України від 26 листопада 1994 року № 703/94 // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – № 1. – С. 8-12.
127. Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 4. – С. 93.
128. Про затвердження Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1995 року № 610 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 12. – С. 268.
129. Про затвердження Типового положення про відділи міграції в областях, містах Києві та Севастополі: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. № 199 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 25 березня.
130. Про затвердження Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 року за № 1238 // Офіційний вісник України. – 1998. – 31. – 20 серпня.
131. Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року № 2028 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – С. 63.
132. Про затвердження Положення про Державний департамент у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1236 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 1375.
133. Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 року № 1203 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 1350.
134. Про затвердження Положення про Державний департамент у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1236 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 1375.
135. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон: Наказ Державного комітету в справах охорони державного кордону України № 773 від 24.12.2001 р.
136. Про затвердження Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця: Наказ Державного комітету України в справах національностей і міграції № 20 від 29.04.2002.р.
137. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету в справах охорони державного кордону України від 29 липня 2002 року № 723/435.
138. Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 35 // Урядовий кур'єр. – 2003. – № 11 (21.01.2003).
139. Про затвердження Програми регулювання міграційних процесів на 2003-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2003 р. № 1296 // Збірник урядових нормативних актів. – 2003. – № 35. – С.617.
140. Про затвердження Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства: Наказ МВС від 01.12.2003 № 1456.
141. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних інспекторів міліції в системі МВС України: Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України № 380/1556 від 18.12.2003 р.
142. Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 22/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – С. 59.
143. Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: Наказ Державного комітету у справах національностей та міграції № 36 від 27.07.2004 р. // Міграційне законодавство України. Науково-практичний довідник. Москаль Г.Г., Сухов Ю.М., Суліма Є.М. – К., 2005. – С.305.
144. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 26 липня 1996 року № 596/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 30 липня.
145. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 року № 2491–ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 липня. – № 119.
146. Про ліквідацію Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1772 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 1. – С. 7.
147. Про Міністерство України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 26 квітня 1993 року № 145/93 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 29 квітня.
148. Про навчання іноземних громадян в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України № 136 від 26.02.1993 року.
149. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – С. 303.
150. Про Положення про Міністерство України в справах національностей та міграції: Указ Президента від 20 березня 1996 року № 196 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 25 березня.
151. Про Положення про Державний комітет України у справах національностей і міграції: Указ Президента України від 28 жовтня 1996 року № 1001/96 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. – К.: Правові джерела, 1998. – С. 338-344.
152. Про Положення про Міністерство охорони здоров’я України: Указ Президента України від 17.08.1998 р. № 884/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 33. – С.1221.
153. Про Положення про Міністерство закордонних справ України: Указ Президента України від 03.04.1999 № 357/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14 (23.04.99).
154. Про Положення про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 24.07.2000 № 918/2000 // Урядовий кур'єр. – 2000. – № 145 (10.08.2000).
155. Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Указ Президента України від 30.08.2000 р. № 1035 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35 (15.09.2000).
156. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ: Указ Президента України від 17.10.2000 № 1138/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42 (03.11.2000).
157. Про Положення про Державний комітет у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 19 березня 2002 року № 269/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – С. 560.
158. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – с. 101;
159. Про порядок виявлення, профілактики та лікування туберкульозу серед мігрантів: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 р. № 1348 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 15 вересня.
160. Про порядок допуску і умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 2 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – С. 245.
161. Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 4. – С. 48.
162. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – С. 161.
163. Про правовий статус закордонних українців. Закон України. 4 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 24. – С. 170.
164. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – (23.01.2004). – С.4.
165. Про створення органів міграційної служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1994 року № 428 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 25 червня.
166. Про створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року за № 898 // Урядовий кур’єр. - 1996. – № 171-172. – 12 вересня.
167. Про створення Комісії у справах біженців при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 1992 року № 349 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 7. – С. 177.
168. Про створення органів міграційної служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1994 року № 428 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 25 червня.
169. Про управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації, відділ у справах національностей та міграції обласної, Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 132 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7 (02.03.2001).
170. Про утворення Міністерства України в справах національностей та міграції: Указ Президента України від 26 грудня 1995 року № 1176/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 30 грудня.
171. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України: Наказ МВС України № 812 від 10 серпня 2002 року.
172. Про утворення Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року № 603 // Офіційний вісник України. –2000. – № 14. – С. 569.
173. Про утворення при Кабінеті Міністрів України Міжвідомчої координаційної ради з питань міграції: Постанова Кабінет Міністрів України від 10.07.1998 р. № 1056 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28 (30.07.98).
174. Про утворення Міжвідомчої ради з питань координації заходів, спрямованих на боротьбу з незаконною міграцією: Постанова Кабінет Міністрів України від 13 грудня 2002 року № 1900 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 17 грудня.
175. Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2004 року № 700. // Міграційне законодавство України. Науково-практичний довідник. Москаль Г.Г., Сухов Ю.М., Суліма Є.М. – К.,2005. – С.301.
176. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. № 844 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 25. – с. 1210;
177. Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Сева