КОДИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................................4
ВСТУП .................................................................................................................................5
РОЗДІЛ І КОДИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.........................................................................................................12
1.1 Загальні теоретичні питання кодифікації адміністративно-деліктного законодавства........................................................................................................................12
1.2 Генезис кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України: етапи та їх характеристика ..............................................................................................................27
1.3 Дослідження кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в адміністративно-правовій доктрині ................................................................................41
Висновки до розділу І ......................................................................................................53
РОЗДІЛ ІІ МЕХАНІЗМ КОДИФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ........................................................................................................61
2.1 Принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України........61
2.2 Мета, завдання та функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства.....................................................................................................................71
2.3 Об’єкт та суб’єкт кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та їх характеристика ..................................................................................................................82
2.4 Технологія кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України .............................................................................................................................................96
Висновки до розділу ІІ ...................................................................................................111
РОЗДІЛ ІІІ ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОДИФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ .........119
3.1 Зарубіжний досвід кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та основні шляхи його запозичення в Україні .................................................................119
3.2 Перспективи розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України: теоретичні та практичні аспекти ...................................................................136
Висновки до розділу ІІІ ..................................................................................................154
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................166

ВСТУП

Актуальність теми. Після проголошення незалежності Української держави надзвичайно важливе місце у процесах оновлення українського суспільства посідає реформа правової системи. Серед чинників, які сприяли прискоренню її проведення, велику роль відіграли прийняття Конституції України, а також вступ України в листопаді 1995 року до Ради Європи і необхідність виконання зобов’язань, в тому числі правового характеру, які взяла на себе наша держава.
Складовою частиною правової реформи постає адміністративна реформа, яка, поряд з метою раціоналізації системи управління, має на меті і завдання реформування адміністративного, в тому числі і його складової адміністративно-деліктного законодавства, розробку та прийняття нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, який би максимально відповідав стандартам правової держави із соціально-орієнтованою економікою. Адміністративне право, адміністративне законодавство і зокрема їх деліктна складова, будучи одним із основних засобів проведення цієї реформи, сама потребує реформування, оскільки за своїм змістом не відповідає вимогам становлення та розвитку демократичної, правової, соціальної держави. КпАП України був прийнятий ще у 80-х роках ХХ століття і, навіть не зважаючи на численні зміни та доповнення, не узгоджується із новою концепцією інституту адміністративної відповідальності, а інші численні чинні нормативно-правові акти – складові адміністративно-деліктного законодавства, переважно фрагментарно визначають засади адміністративної відповідальності. Такий стан справ істотно ускладнює нормотворчу і правозастосовчу діяльність у відповідній сфері відносин, створює численні проблеми у діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції, негативно впливає на ступінь захищеності прав, свобод осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, обумовлює потребу проведення чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття нового кодифікованого акту. Досягти позитивних результатів можна лише за умови наявності наукового підґрунтя, сформованого на основі поглибленого комплексного аналізу кодифікації адміністративно-деліктного законодавства як різновиду нормотворчої діяльності, її генезису, властивостей, сутності, співвідношення з іншими формами (видами) систематизації, а також механізму її здійснення та пріоритетних напрямків подальшого розвитку, що, у свою чергу, має велике як теоретичне, так і практичне значення.
Теоретична та нормативна база дослідження. Безпосередньо проблематиці кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства із аналізом її генезису, сутності, властивостей, механізму, напрямків подальшого розвитку увага вчених-юристів, на жаль, не приділялася. В основному їх зусилля зосереджувалися або на характеристиці адміністративно-деліктного законодавства певного історичного періоду, або на конкретних кодифікованих адміністративно-деліктних актах, або на окремих інститутах відповідного законодавства. В процесі виконання дисертації було використане раніше діюче, чинне, та перспективне адміністративно-деліктне, і зокрема кодифіковане, вітчизняне законодавство та законодавство зарубіжних країн, наукові праці з філософії права, теорії держави та права, теорії управління, конституційного, адміністративного права та процесу, праці публіцистичного характеру. Важливе місце у дисертаційному дослідженні посідають праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: В.Авер'янова, С.Алєксєєва, О.Андрійко, Д.Бахраха, Ю.Битяка, І.Голосніченка, С.Гончарука, В.Доненка, Г.Забарного, Р.Калюжного, С.Ківалова, Л.Коваля, Т.Коломоєць, В.Колпакова, І.Коліушка, А.Комзюка, Є.Кубка, Є.Курінного, Д.Лук’янця, М.Мельника, Н.Нижник, Ю.Тихомирова, М.Тищенка, В.Пєткова, М.Хавронюка, Н.Хорощак, В.Шкарупи і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються. Проаналізовані та використані також праці українських та російських вчених-юристів, які займаються безпосередньо дослідженням питань кодифікації законодавства – В.Карташова, А.Коренєва, Є.Погорєлова, О.Рогача та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2007 р.р. та спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана з підготовкою новітнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту України
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - проаналізувавши наявні літературні та нормативні джерела, в тому числі і перспективне законодавство, визначити генезис, поняття, властивості, сутність, механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України, основні напрямки її подальшого розвитку, сформулювати ключові проблеми і запропонувати певні варіанти їх вирішення, в тому числі й щодо формування нового підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.
Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:
 аналіз генезису кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, визначення основних її етапів із формулювання специфічних властивостей кожного;
 характеристика доктринальних положень щодо дослідження кодифікації адміністративно-деліктного законодавства вітчизняними та зарубіжними вченими, окреслення основних тенденцій формування;
 визначення поняття, властивостей, сутності кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, її співвідношення із суміжними нормотворчими процесами;
 здійснення системного аналізу механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства;
 визначення мети, принципів, завдань, функцій, об’єкту, суб’єктів та технології як елементів механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства із характеристикою потенціалу кожного із них;
 узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та визначення основних шляхів його запозичення в Україні;
 виділення основних напрямків кодифікації адміністративно-деліктного законодавства на сучасному етапі розвитку нашої держави, формулювання ключових проблем, пов’язаних із успішним завершенням її на сучасному етапі розвитку нашої держави;
 розроблення рекомендацій щодо прийняття нового кодифікаційного адміністративно-деліктного акту.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі кодифікації адміністративно-деліктного законодавства.
Предмет дослідження є адміністративне право як основний юридичний базис відносин кодифікації адміністративно-деліктного законодавства; теоретико-методологічні засади, нормативні основи та механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового, статистичного, тощо). Так, діалектичний метод пізнання кодифікаційних процесів дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису кодифікації адміністративно-деліктного законодавства у її розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 1.3), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства (розділ 2), логіко-семантичний для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства (3.1), та соціологічний метод щодо з’ясування думки юристів-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій щодо удосконалення перспективного законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкту, його певною мірою розгалужений характер, передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 1.3), єдності логічного та системного підходу.
Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню проблем кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства в сукупності всіх аспектів, а також єдності соціального змісту і юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового та практичного значення отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України. В результаті дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, які виносяться на захист:
- вперше сформульоване визначення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, виділені її властивості, сутність;
- проаналізовано генезис кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, виділені етапи її розвитку із специфічними рисами кожного із них;
- узагальнено теоретичні положення щодо дослідження вченими-юристами кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, аналізу кодифікованих адміністративно-деліктних актів у різні історичні періоди;
- спираючись на положення теорії адміністративного права, визначено механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, його елементи – принципи, мета, завдання, функції, об’єкт, суб’єкти, технологію та проаналізовано потенціал кожного із них;
- на основі комплексного підходу визначені основні напрямки подальшої кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України, формування нового підсумкового кодифікованого акту;
- удосконалено розуміння кодифікації як форми систематизації законодавства;
- загальнотеоретичні положення щодо елементів механізму кодифікації законодавства;
- систематизовані узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства;
- дістали подальшого розвитку деякі раніше сформульовані рекомендації щодо вдосконалення процесу кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, окремі пропозиції висловлені автором вперше.
Практичне значення одержаних результатів може вимірюватися за кількома параметрами:
- у науково-дослідній діяльності результати дисертаційного дослідження поглиблюють існуючі уявлення про кодифікацію адміністративно-деліктного законодавства, її механізм, пріоритетні напрямки розвитку і можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики;
- у правотворчій та правозастозовчій діяльності – запропоновані в дисертаційному дослідженні рекомендації можуть бути використанні для вдосконалення чинного та перспективного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції;
- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, враховані при підготовці підрозділів підручників і навчальних посібників з відповідних навчальних курсів, а також статей і наукових повідомлень.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету ЗНУ (акт впровадження від 11.01.2006 р.), ГУ „ЗІДМУ” (акт впровадження від 11.01.2006 р.), ЗЮІ ДДУ МВС України (акт впровадження від 11.01.2006 р.), Центру підвищення кваліфікації державних службовців при Запорізькій обласній державній адміністрації (акт впровадження від 01.01.2006 р.). Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 25 листопада 2005 року), Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених, аспірантів та студентів “Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти” (м. Донецьк, 9–10 грудня 2005 року), науковій конференції “Дні науки” (м. Запоріжжя, 27–28 жовтня 2005 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” (м. Запоріжжя, 18–19 листопада 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 7–8 жовтня 2005 року), науково-практичній конференції “Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: генезис, сучасність та перспективи” (м. Запоріжжя, 16 січня 2006 року).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, із них список використаних джерел складається із 239 найменувань і займає 20 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результати дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого, чинного законодавства, практики його застосування, перспективного законодавства, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття, властивостей, сутності, генезису кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, її механізму із окресленням ролі і значення кожного елементу, а також основних напрямків її проведення на сучасному етапі розвитку. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Кодифікації адміністративно-деліктного законодавства – це вид державної законотворчої та законодавчосистематизуючої діяльності, спрямованої на приведення форми і змісту законодавства про адміністративну відповідальність у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства, що здійснюється за допомогою специфічного організаційно-правового механізму, шляхом створення та видання логічно і юридично цілісного, єдиного зведеного, внутрішньо узгодженого нормативного акту – Кодексу, що відображає внутрішньогалузеву специфіку адміністративно-деліктних відносин.
2. За своєю правовою сутністю кодифікація адміністративно-деліктного законодавства має складний характер, оскільки, з одного боку, вона є видом адміністративно-деліктної законотворчості, з іншого, - постає видом (формою) систематизації, отже, впорядкування та вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства є найвищим, провідним різновидом адміністративно-деліктної законотворчості, і співвідноситься в рамках законотворчості із поняттям поточної законодавчої діяльності в сфері адміністративної відповідальності. Відмінність кодифікації від поточної законодавчої діяльності проходить за ознакою створення під час кодифікації саме зведених актів, що регулюють значну частину суспільних відносин, тоді як у процесі поточної законодавчої діяльності створюються нові нормативні акти по тим чи іншим питанням. Можливість зміни або створення в результаті кодифікації нових норм, що регулюють адміністративну відповідальність, відрізняють кодифікацію адміністративно-деліктного законодавства від іншого важливого виду систематизації адміністративно-деліктного законодавства – його інкорпорації.
3. Специфічними ознаками кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства є: 1) внутрішньогалузевий або спеціальний характер; 2) її результатом повинен бути новий кодифікований акт у формі саме Кодексу, що є найбільш оптимальним та доцільним, таким, що відображає специфіку адміністративно-деліктних відносин; 3) оновлений концептуальний характер, зумовлений переходом від «державоцентриських» до «людиноцентриських» засад адміністративного права; 4) наступність, яка відображається у сприйнятті ряду постулатів попередніх кодифікацій законодавства про адміністративну відповідальність; 5) вона є видом державної діяльності із притаманним складним організаційно-правовим механізмом.
4. В історії розвитку кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства можна умовно виділити чотири етапи, кожен із яких характеризувався своєрідною специфікою та, у переважній більшості, завершувався прийняттям нового кодифікованого акту: а) докодифікаційний (до 20-х років ХХ століття), для якого характерним було існування цілої низки різноманітних нормативно-правових актів, які визначали засади адміністративної відповідальності, проведення певних ґрунтовних доктринальних досліджень щодо потреби систематизації адміністративно-деліктного законодавства й пошуку найбільш досконалої її форми; б) перший етап (20 р. – сер. 30-тих років ХХ століття), який ознаменувався інтенсифікацією кодифікаційної роботи й завершився прийняттям Адміністративного кодексу 1927 року; в) другий етап (друга пол. 30-х - 80 р.р. ХХ століття), який умовно поділяється на два підетапи: 40-початок 80-х років ХХ століття із суттєвим обмеженим предмету кодифікації, відсутністю системного підходу, довільним використанням юридичної термінології, постійною активізацією потреби здійснення нового етапу кодифікаційного процесу, і, як наслідок, прийняття, хоча й із запізненням, Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік, які зафіксували єдині для всього Радянського Союзу засади адміністративної відповідальності, провадження у справах про адміністративні правопорушення, максимально врахували досягнення правової науки радянського періоду й мінімально специфіку нормотворчості та доктрини УРСР. І 80-ті роки ХХ століття (другий підетап), які відрізняються намаганням держави максимально врахувати досягнення вітчизняної правової науки, врегулювати існуючі на той час проблемні питання використання правової термінології, орієнтацією адміністративно-деліктних правових положень суто на фізичних осіб-суб’єктів адміністративної відповідальності, а відповідно й визначенням системи адміністративних стягнень, застосування яких прийнятне тільки щодо певного кола осіб. Підсумковим кодифікованим документом цього підетапу слід вважати Кодекс про адміністративні правопорушення, прийнятий 07 грудня 1984 року. г) четвертий (новітній, з 90-тих років ХХ століття і до цього часу) етап із істотною зміною парадигми адміністративної відповідальності, її засад, розширенням кола суб’єктів відповідальності за рахунок залучення юридичних осіб, модифікацією системи адміністративних стягнень та процедури розгляду відповідних справ й розробкою декількох варіантів проектів нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.
5. Для кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є притаманним складний організаційно-правовий механізм, елементами якого є принципи, мета, завдання, функції, об’єкт, суб’єкти, технологія.
6. Принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства - це її основоположні засади, які мають об’єктивний характер і виражають сутність та призначення кодифікації відповідної складової вітчизняного деліктного законодавства. До принципів кодифікації адміністративно-деліктного права слід віднести: 1) законність; 2) плановість; 3) відповідність цілей та характеру кодифікації адміністративно-деліктного законодавства рівню соціально-економічного розвитку суспільства (його називають ще у правовій науці принципом об’єктивності); 4) наукову обґрунтованість кодифікаційних робіт; 5) пріоритетність прав і свобод громадян у правовому регулювання адміністративно-деліктних відносин; 6) публічне обговорення та участь в обговоренні проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів громадськості, науковців, юристів-практиків; 7) гармонізацію національних адміністративно-деліктних норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормам; 8) повноту, всебічність, комплексність, безперервність, систематичність кодифікації адміністративно-деліктного законодавства; 9) виважений, старанний підхід до проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів; 10) врахування системності законодавства на всіх рівнях кодифікаційної діяльності; 11) техніко-юридичну досконалість проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів. Всі принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства взаємодоповнюють один одного і утворюють єдину систему.
7. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства, як і будь-який різновид діяльності уповноважених державних органів із адміністративно-деліктним нормативним масивом, спрямована на досягнення певної мети. Метою кодифікації адміністративно-деліктного законодавства можна вважати приведення форми і змісту відповідної складової деліктного вітчизняного законодавства у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства
8. Мета кодифікації адміністративно-деліктного законодавства зокрема реалізується за допомогою її завдань та функцій. Розуміючи під завданнями кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, передусім, конкретизацію мети такої діяльності, основні етапи її здійснення та напрями, доцільним є виділення наступних її завдань: а) визначення основних вихідних положень адміністративно-правового впливу на осіб, що вчинили адміністративні проступки; б) встановлення кола діянь, що є адміністративними проступками, стягнень та інших заходів впливу на осіб, що вчинили ці діяння; в) визначення порядку, правил провадження в справах про адміністративні проступки; г) створення чіткого наукового підґрунтя розвитку адміністративно-деліктної підгалузі законодавства; д) ліквідація колізій у адміністративно-деліктному законодавстві; є) стабілізація чинного адміністративно-деліктного законодавства.
9. Функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства – це основні напрями впливу уповноважених державних суб’єктів на адміністративно-деліктне законодавство, які спрямовані на досконале об’єднання відповідного нормативного масиву в єдиному кодифікованому адміністративно-деліктному акті, забезпечення ефективності його застосування. До функцій кодифікації адміністративно-деліктного законодавства можна віднести: а) правотворчу; б) фундаментальну; в) системоутворюючу; г) стабілізуючу; д) інтегративну; є) узагальнюючу; е) усунення дефектів у законодавстві; ж) оптимізуючу. Функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства для кращого з’ясування їх сутності можна класифікувати: по-перше, в залежності від безпосередньої орієнтації зусиль суб’єкту кодифікації на нормативний масив на функції, які спрямовані лише на адміністративно-деліктне законодавство, і функції, зорієнтовані, поряд із адміністративно-деліктним нормативним масивом, і на інші складові вітчизняного законодавства. По-друге, в залежності від превалювання загальних або специфічних властивостей кодифікації чи її об’єкту варто виділяти загальні та спеціальні функції.
10. Об’єктом, тобто тим, на що спрямовується кодифікаційна робота, є матеріальні та процесуальні норми, що регулюють адміністративну відповідальність – із внутрішньої сторони, та адміністративно-деліктне законодавство як зовнішній їх прояв. Предмет кодифікації адміністративно-деліктного законодавства повинен максимально конкретизувати об’єкт відповідної діяльності та мати практичну спрямованість. У стислому вигляді предметом може виступати: 1) зміст адміністративно-деліктних норм, який слід класифікувати на рівні відповідних інститутів адміністративної відповідальності; 2) форма адміністративно-деліктного законодавства.
11. Суб’єктами кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є державні органи, уповноважені здійснювати відповідну діяльність. Безпосереднім суб’єктом (логічним вбачається застосування терміну «кодифікатор») кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, який наділений повноваженнями щодо остаточного вирішення кінцевої долі кодифікаційного процесу, затвердження її результатів шляхом прийняття відповідного кодифікованого акту слід визначати законодавчий орган країни, а саме Верховну Раду України. До системи суб’єктів кодифікації адміністративно-деліктного законодавства також входять її учасників, які, хоча і не мають повноважень кодифікатора, але беруть участь у кодифікаційному процесі або суттєво чи певною мірою впливають на його результат. Серед учасників кодифікації адміністративно-деліктного законодавства слід розрізняти офіційних (суб'єкти права законодавчої ініціативи, комітети (комісії) Верховної Ради України, робочі групи по підготовці проекту відповідного кодифікованого акту, склад та повноваження яких затверджуються на офіційному рівні) та неофіційних (всі інші, які, хоча і не мають офіційного статусу в процесі кодифікації, але впливають на її хід та результат – це різні наукові установи, вчені-юристи, юристи-практики тощо).
12. Елементом механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є її технологія, яку можна визначити як певну послідовність дій по здійсненню кодифікації адміністративно-деліктного законодавства із використанням складової загальної кодифікаційної техніки з метою створення підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту – Кодексу України про адміністративні проступки. Технологія кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є комплексним утворенням, яке включає у себе: техніку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та процес здійснення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Техніка кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є сукупністю засобів та прийомів здійснення адміністративно-деліктних кодифікаційних робіт, підготовки найдосконалішого за формою і структурою підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, що забезпечує максимально повну і точну відповідність форми останнього його змісту, доступність і простоту викладення нормативного матеріалу, вичерпність охоплення врегульованих питань, а також правил застосування таких засобів та прийомів. Вона складається із засобів та прийомів, серед яких: 1) адміністративно-деліктні правові конструкції; 2) адміністративно-деліктні правові презумпції; 3) адміністративно-деліктні правові фікції; 4) адміністративно-деліктна кодифікаційна термінологія; 5) відсилки; 6) адміністративно-деліктні правові символи; 7) адміністративно-деліктна графіка.
Другий елемент технології – це кодифікаційний процес як сукупність процесуальних дій кодифікатора (а у певному сенсі на початкових стадіях і учасників) щодо підготовки проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту, а також його розгляду та прийняття. Узагальнюючи наявні доктринальні положення стосовно етапів кодифікаційного процесу взагалі (погляди вчених-юристів відрізняються певною наступністю, тотожністю), а також враховуючи специфіку прояву цього процесу відносно адміністративно-деліктного законодавства, доцільним вбачається виділення наступного варіанту розподілу стадій (етапів) кодифікаційної адміністративно-деліктної діяльності: а) включення підготовки кодифікаційного адміністративно-деліктного акту до плану кодифікаційних робіт; б) створення робочої групи для підготовки кодифікованого адміністративно-деліктного акту; в) розробка наукової концепції майбутнього кодифікованого акту; г) збирання необхідних матеріалів та інформації, що потрібні для підготовки проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту; д) підготовка тексту проекту кодифікованого акту; е) попереднє обговорення та узгодження проекту адміністративно-деліктного кодифікованого акту; є) наукова експертиза підготовленого проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту; ж) остаточна підготовка та редагування тексту кодифікованого акту; з) підготовка супроводжувальних документів до проекту кодифікованого акту; і) внесення проекту акту до правотворчого органу; и) розгляд та обговорення проекту кодифікованого акту відповідно до процедурних засад діяльності кодифікатора; к) прийняття та опублікування кодифікованого адміністративно-деліктного акту; л) набрання кодифікованим адміністративно-деліктним актом чинності.
13. У контексті активного оновлення вітчизняного законодавства України в цілому і його адміністративно-деліктної складової зокрема, в тому числі й шляхом кодифікації останньої, важливого значення набуває аналіз досвіду зарубіжних країн у відповідній галузі. Обрання в якості одного із пріоритетних напрямків розвитку нашої держави на найближчі роки інтеграції до Європейського Союзу, обумовлює і потребу наближення вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства до „європейських стандартів”. Саме тому цілком логічним, своєчасним і доцільним є аналіз кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, кодифікованих адміністративно-деліктних актів країн, які вже досягли певних результатів, або ж впритул наблизилися до цього. Особливо слід зосередити увагу на досвіді країн, які, поряд із Україною, належать до континентальної правової системи, мають чимало спільних історико-політичних, соціально-економічних засад розвитку, серед яких: Російська Федерація, Республіка Бєларусь, Республіка Молдова, країни Балтії, Республіка Вірменія тощо. Відповідне врахування дозволяє дійсно запозичити позитивні здобутки та уникнути недоліків, які виявила процедура застосування кодифікованих адміністративно-деліктних актів у зарубіжних країнах. Акцент потрібно зробити на досвід тих країн, де новітні кодифікаційні процеси вже завершилися, кодифіковані адміністративно-деліктні акти оновлені і пройшли певну апробацію. Запозичення зарубіжного досвіду не повинно бути тотальним, оскільки кодифікаційні процеси характеризуються певною специфікою у кожній країні, в наявності певні особливості передумов, пріоритетів кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Саме тому підхід повинен бути виваженим, обґрунтованим, дієвим, узгоджуватися із основними напрямками нормотворчої діяльності держави взагалі, сутністю вітчизняної адміністративно-деліктної політики та пріоритетними напрямками зовнішньої та внутрішньої політики України.
14. На сучасному етапі правотворення в Україні слід завершити черговий етап кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, остаточно доопрацювати і прийняти новий кодифікований адміністративно-деліктний акт, в основу якого доречно покласти модель проект Кодексу України про адміністративні проступки, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України (№ 5558), оскільки він містить у собі чимало прогресивних положень, розроблених із урахуванням досягнень вітчизняної адміністративно-правової доктрини, потреб практики, адміністративно-деліктної правової політики. В той же час, для надання йому довершеного змісту, доцільним вбачається його назва – Кодекс України про адміністративні проступки, поєднання у ньому матеріально-правових та процесуально-правових норм, тим самим проведення єдиної суцільної кодифікації адміністративно-деліктного нормативного масиву, остаточне визначення понятійно-правового ряду, модифікація переліку адміністративних стягнень із акцентом на можливість застосування їх як щодо фізичних, так і юридичних осіб, фіксація засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, детальна регламентація процедури розгляду справ про адміністративні проступки як судами, так і органами виконавчої влади (при реалізації принципу спеціалізації) із можливістю перегляду постанов в апеляційному та касаційному порядках.
15. У дисертації сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо завершення чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття підсумкового кодифікованого акту.
16. Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновок про те, що у процесі кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства накопичилося чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового їх регулювання, так і невизначеністю, суперечливістю доктринальних положень щодо визначення, з’ясування сутності, властивостей, механізму кодифікації відповідної складової вітчизняного деліктного законодавства, виділення пріоритетних напрямків розробки нового підсумкового кодифікованого акту, вирішення яких сприятиме успішному завершенню чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, прийняттю досконалого кодифікованого адміністративно-деліктного акту, який би узгоджувався із положеннями вітчизняного та міжнародного законодавства, та забезпеченню ефективності його застосування, і в результаті – захисту прав, свобод та інтересів особи, зміцненню законності та правопорядку в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Адміністративний кодекс Української РСР. – К.: Держполітвидав УРСР, 1956. – 212с.
3. Кодекс административных проступков Азербайджанской Республики от 11 июля 2000 года // Сборник законодательных актов Азербайджанской Республики. – 2000. - № 8 (книга 1). – Ст. 584.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2002. – 189с.
5. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание четвертое. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2003. – 880с.
6. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях: Приняты Верховным Советом СССР 23 октября 1980 года// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. - № 44. – Ст. 909.
7. Кодекс об административных правонарушениях Республики Молдова. – Кишинев: S.C.”Lavilat-SNFO” S.R.L., 2005. – 155с.
8. Кодекс Кыргызской Республики об административной ответственности от 04 августа 1998 года // Ведомости Жогорку Кенеша Кыргызской Республики. – 1999. - № 2. – Ст. 77.
9. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях от 30 января 2001 года № 155-ІІ // Ведомости Парламента Республіки Казахстан. – 2001. - № 5-6. – Ст. 24.
10. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях (постатейный) с постатейными материалами. 5-е издание перераб. и дополн. Автор ком. и сост. Чижевский В.С. – М.: Книжный мир, 2005. – 1152с.
11. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях от 21 апреля 2003 года // Нацыональный реестр правовых актов Республики Беларусь. – 2003. - № 63. – Ст. 2/ 946.
12. Кодекс Республики Армения об административных правонарушениях от 06 декабря 1985 года (в ред. от 13 декабря 2003 года) // Ведомости Верховного Совета Армянской ССР. – 1985. - № 2. – Ст. 119; Официальные Ведомости Республики Армения. – 2003. - № 24. – Ст. 374.
13. Кодекс Литовской Республики об административных правонарушениях от 13 декабря 1984 года (в ред. от 08 июля 2004 года) // Valstyb s inios. – 1985. - № 1. – Ст. 1; 2004. - № 115. – Ст. 4275.
14. Кодекс Латвии об административных правонарушениях (в ред. от 27 мая 2004 года) // Latvijas Vestnesis. – 1995. – 21 апреля; 2004. – 10 июня.
15. Пенитенциарный кодекс Эстонии от 06 июня 2001 года (в ред. от 06 января 2003 года) // Правовые акты Эстонии. – 2001. - № 40. – Ст. 364; 2003. - № 4. – Ст. 22.
16. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 29. – Ст. 367.
17. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 // Офіційний Вісник України. – 1999. - № 33. – Ст. 1735.
18. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 30 серпня 2000 року № 1033 // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 35. – Ст. 1481.
19. Про Програму Інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072 // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 39. – Ст. 1648.
20. Про Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/ 98 // Офіційний Вісник України. – 2004. - № 6. – Ст. 309.
21. Про закони та законодавчу діяльність: Проект Закону України // www. rada.gov.ua
22. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Лук’янець Д.М., Коваленко В.Л., Кізіма Н.В., Педько Ю.С. Актуальні проблеми систематизації адміністративного законодавства України// Правова держава: Щорічник наук.пр. – 2003. – Вип. 14. – С. 235–245.
23. Авер’янов В.Б., Лук’янець Б.Д. Хорощак Н.В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності // Часопис Київського університету права. - 2003. - № 1. - С. 19-24
24. Авер’янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки // Право України. – 2004. - № 11. – С. 11–15.
25. Авер’янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Чи можливе реформування інституту адміністративної відповідальності на концептуальних засадах проекту нового КпАП // Адвокат. – 2003. - № 1. – С. 3–8.
26. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: «Статут», 2000. – 251с.
27. Адміністративна реформа для людини: Науково-популярний нарис/ За заг. ред. Коліушка І. – К.: Факт, 2001. – 72с.
28. Административная ответственность: вопросы теории и практики (восьмые «Лазаревские чтения») // Государство и право. – 2005. - № 1. – С. 5–27.
29. Административная ответственность и проблемы административного права (Четвертые «Лазаревские чтения») // Государство и право. – 2000. - № 10. – С. 13–42.
30. Административное право. Альбом схем: Учебное пособие под ред. проф. Коренева А.П. – М.: Московский университет МВД России, изд-во «Щит-М», 2002. – 172с.
31. Административное право: Учебник/ Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728с.
32. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584с.
33. Адміністративне право України: Навч. посіб./ Г.Г.Забарний, Р.А.Калюжний, В.К.Шкарупа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 368с.
34. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 544с.
35. Административное право и административный процесс: актуальне проблемы/ Отв. Ред. Л.П.Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – 302с.
36. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). (Серія „Реформа судів України”). – Харків: Консул, 2003. – 332с.
37. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т ІІ. – М.: Юрид.лит., 1982. - 360с.
38. Алексеев С.С. Теория права. - М.: Издательство БЕК, 1994. - 224с.
39. Алехин А. О современных тенденциях развития института административной ответственности в Российской Федерации // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 1992. - № 5. – С. 3–12.
40. Андрійко О.Ф. Розвиток адміністративного права в України // Часопис Київського університету права. – 2002. - № 1. – С. 54–58.
41. Антонова В.П. Институты административного права (третьи „Лазаревские чтения”) // Государство и право. - № 10. – С. 5-26.
42. Атаманчук Г.В. Теорія государственного управления. Курс лекций. Изд. 2-е, дополн. – М.: Омега-Л, 2004. – 584с.
43. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования). – М.: Политиздат, 1973. – 390с.
44. Баб’як А. Строки за проектом Кодексу України про адміністративні проступки // Право України. – 2004. - № 1. – С. 98–102.
45. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336с.
46. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учебное пособие по спецкурсу. – Пермь: ПГУ, 1978. – 102с.
47. Бахчисарайцев Х.Э. О законодательной технике и языке нормативных актов // Известия вузов. Правоведение. - 1960. - № 4. - С. 3-10
48. Белоусов Е. Хозяйственный кодекс должен действовать // Юридическая практика. – 2006. – 10 января. - № 1 – 2 (419 – 420). – С. 22.
49. Беляневич В.Е. Новітня кодифікація і судова практика // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 2. – С. 226–231.
50. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. - № 12. – С. 12-20.
51. Бельский К.С. К вопросу об определении понятия административной ответственности // Административное право и административный процесс: актуальные проблемы/ Отв. Ред. Л.Л.Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – С. 180–183.
52. Бобровник С.В. Пархоменко Н.М. Сіренко В.Ф. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К.: Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України. - 2003. - 216с.
53. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямків реформування правової системи України // Право України. – 2002. - № 7. – С. 63–65.
54. Василенко І.К. До питання щодо юридичної природи видворення іноземців та осіб без громадянства // Митна справа. – 2006. - № 1. – С. 24–28.
55. Вакуленко Т. Кодекс про адміністративні правопорушення у світлі вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини // Юридичний вісник України. – 2004. – 23 – 29 жовтня (№ 43). – С. 12.
56. Великий тлумачний словник української мови/ Упоряд. Т.В.Ковальова; Худож. - оформлювач Б.П.Бублик. – Харків: Фоліо, 2005. - 767с.
57. Висновок на проект Кодексу України про адміністративні проступки (№5558 від 26 травня 2004 року) // www.rada.gove.ua
58. Вовк Ю. Проблема кодифікації адміністративного законодавства України: історичний досвід // Право України. – 2003. - № 12. – С. 120–122.
59. Вовкович Ю.О. Проблеми застосування певних видів відповідальності до юридичних осіб// Наше право. – 2004. - № 4. – С. 12 – 17.
60. Водолажська Н. Перспективи кодифікації податкового законодавства України на сучасному етапі // Юридичний радник. – 20005. - № 2(4). – С. 17–19.
61. Вопросы кодификации советского права/ Сборник статей. Отв. ред. Д.А. Керимов/ Вып.1.-Ленинград: Издательство ЛГУ, 1957. - 120с.
62. Вопросы кодификации советского права/ Сборник статей. Отв. ред. Д.А. Керимов и Б.В. Шейндлин/. - Ленинград: Издательство ЛГУ, 1958. - 108с.
63. Вопросы кодификации советского права / Сборник статей. Отв. ред. Д.А. Керимов/ Ленинград: Издательство ЛГУ, 1960. - 124с.
64. Вопросы кодификации. Сборник научных статей/ Отв. ред. В.М. Чхиквадзе и А.Н. Иодковский. -М.: Госюриздат, 1957. - 247с.
65. Гаврилова Л.В. Административно-деликтное законодательство Федеративной Республики Германии: становление, развитие и современное состояние: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.14. – Тюмень, 2003. – 21с.
66. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні/ Художн. – оформ. О.А.Агєєв. – Харків: Фоліо, 2002. – 176с.
67. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку // Право України. – 1999. - № 4. – С. 41–44.
68. Голосніченко І. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Право України. – 2002. - № 10. – С. 20-24.
69. Голосниченко И. Проблемы реформирования административного законодательства // Юридическая практика. – 2000. - № 14 (120). – С. 1, 6.
70. Голосніченко І.П. Проблеми усунення прогалин у правовому регулюванні порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції. Збірник наукових праць. – К.: Київський регіональний центр Академії правових наук України, 2003. – С. 46–51.
71. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навчальний посібник/ За заг. ред. д.ю.н., проф. І.П.Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256с.
72. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М., 1987. – 176с.
73. Граціанов А.І. Консолідація як форма упорядкування законодавства // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб.наук.пр. – 2001. – Вип. 12. – С. 11-13.
74. Граціанов А. Облік як вид систематизації законодавства // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. – Хмельницький. – 2002. – Спецвипуск 1. – С. 12–13.
75. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи: Автореф. дис. … к.ю.н. 12.00.01. – К., 2004. – 18с.
76. Граціанов А.І. Спеціальна юридична термінологія як спосіб удосконалення законодавства // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб.наук.пр. – 2003. – Вип. 19. – С. 124–129.
77. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії, методології та теорії: Автореф. дис. ... д.ю.н. 12.00.08. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1992. – 50с.
78. Гуржій Т. Інтро-об’єктна діалектика адміністративно-деліктного концепту вини // Право України. – 2006. - № 1. – С. 23–25.
79. Гурне Б. Державне управління: Пер. с франц. – К.: Основи, 1993. – 166с.
80. Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 736с.
81. Державне управління: теорія і практика/ За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с.
82. Доненко В.В. Новий етап в розвитку законодавства про адміністративну відпвоідальнфсть // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб.наук.пр. - 2003. – Спец. вип. – С. 303–306.
83. Драго Р. Административная наука: Пер. с франц. Л.Энтина; Под ред. и послесловие Б.М.Лазарева. – М.: Прогресс, 1982. – 245с.
84. Дуванський О. Кодекс про адміністративні правопорушення: Деякі проблеми застосування та співвідношення з конституційними нормами // Вісник прокуратури. – 2006. - № 1 (55). – С. 63–68.
85. Дуванський О. Прогалини законодавства про адміністративну відповідальність // Юридичний вісник України. – 2005. – 9 грудня. - № 48. – С. 15.
86. Житник Д.С. Поняття та об’єктивні передумови систематизації законодавства // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” м.Хмельницький, 2003. - С.11–12.
87. Заржицький О.С. Вплив права Ради Європи та Європейського Союзу на гармонізацію законодавства України // Держава і право. Юрид. і політ.науки: Зб.наук.пр. – 2003. – Спец.вип. – С. 3131–318.
88. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224с.
89. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления. Курс лекций. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448с.
90. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.07. – Харків: Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2001. – 19с.
91. Зібрання законодавства СРСР. – 1931. - № 33. – Ст. 247.
92. Ивакин В.И. Институт административной ответственности в России на современном этапе (теоретические проблемы) // Право и политика. – 2001. - № 3. – С. 4–11.
93. Історія держави і права України: Навч. посіб./ А.С. Чайковський (кер. кол. авт.), В.І.Батрименко, О.Л.Копиленко та інші; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384с.
94. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т./ За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина. – Том 2. – Кол. авторів: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – 580с.
95. Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис/ За заг. ред. В.М.Кампо. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2000. – 60с.
96. Карташов Ф.Н. Юридическая техника, тактика, стратегия и технология (к вопросу о соотношении) // Проблемы юридической техники. – Нижний Новгород, 2000. – С. 25 –178.
97. Касьяненко М.М., Гриню М.В., Цимбал П.В. Організація роботи та управління органами державної податкової служби України: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 229с.
98. Керимов Д.А. Законодательная деятельность Советского государства (Основные принципы и организационные формы). - М.: Госюриздат, 1955. - 135с.
99. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. - М.: Прогресс, 1987. – 330с.
100. Кізіма Н.В. Деякі питання правового регулювання застосування адміністративних стягнень // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип. 13. – К., 2002. – С. 275-283.
101. Кінаш Я.І. Трансформація адміністративної відповідальності: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.07. – Ірпінь, Національна академія Державної податкової служби України, 2005. – 20с.
102. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Головное издательство Издательского объединения «Вища школа», 1979. – 230с.
103. Коваль Л., Таран Г. Теоретичні засади кодифікації законодавства про адміністративні проступки // Радянське право. – 1977. - № 5. – С. 66–71.
104. Коваль Л.В. Кодифікація норм адміністративного законодавства : теоретичні й емпиричні уявлення // ІІ міжрегіональна науково-практична конференція «Концепція формування законодавства України» (листопад 1997р.) Наукові статті секції адміністративного та кримінального права. -Запоріжжя, 1997. - 72с.
105. Кодификация норм административного права России: проблемы и перспективы // Право и политика. - 2004. - № 10. - С. 35–46.
106. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М.: Издательство МГУ, 1986. – 248с.
107. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - № 2. – С. 49–51.
108. Коліушко І.Б. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип. 13. – К., 2002. – С. 241–248.
109. Коліушко І., Голосніченко І. Проблеми удосконалення адміністративно-деліктного законодавства України // Право України. – 2001. - № 3. – С. 39-42.
110. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реаліз