Адміністративне судочинство: становлення та здійснення :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА........................................................11
1.1. Адміністративне судочинство: зміст та поняття.................................11
1.2. Принципи адміністративного судочинства.........................................29
1.3. Законодавчі засади та завдання адміністративного судочинства......56
Висновки до розділу 1 ..................................................................................69
РОЗДІЛ 2. СТАДІЇ РОЗГЛЯДУ СПРАВ В АДМІНІСТРАТИВНИХ
СУДАХ .....................................................................................................................71
2.1. Відкриття провадження в адміністративних справах..........................71
2.2. Підготовка справи до розгляду..............................................................89
2.3. Розгляд справи та ухвалення судового рішення...................................99
2.4. Перегляд судового рішення..................................................................123
Висновки до розділу 2..................................................................................142
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ, ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ........................................................145
3.1. Гарантії законності при розгляді адміністративних справ судами...145
3.2. Забезпечення доступності адміністративного судочинства..............167
Висновки до розділу 3 .................................................................................185
ВИСНОВКИ.............................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................193

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України проголосила права та свободи людини найвищою соціальною цінністю, а на державу поклала обов’язок їх забезпечувати та захищати. Важлива роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у сфері державного управління та місцевого самоврядування відводиться адміністративним судам, бо саме на них покладається розгляд і вирішення правових (адміністративно-правових) спорів, де однією стороною виступає особа (фізична або юридична), а іншою – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти публічної влади при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За таких обставин питання щодо здійснення адміністративного судочинства набувають особливої актуальності.
Чинні в Україні процедури розгляду адміністративно-правових спорів виявляються недостатньо ефективними, такими, що не забезпечують особам повноцінної реалізації їх права на захист від чиновницького свавілля. Причина такого становища, як здається, полягає в тому, що порядок здійснення адміністративного судочинства належним чином не був врегульований. Знаковим для вирішення цієї важливої проблеми стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, в якому врегульовано повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Одночасно слід зазначити, що нині відсутній єдиний підхід до розуміння категорій „адміністративне судочинство”, “адміністративна юстиція”, “адміністративний процес”. Виникають проблеми стосовно визначення завдань, компетенції та підсудності адміністративних справ судам, відсутня практика розгляду таких справ згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. Тому в дисертації приділяється увага розробці поняття „адміністративне судочинство” та його відокремлення від понять “адміністративна юстиція”, “адміністративний процес”, аналізується практика розгляду спорів, що виникають із адміністративно-правових відносин, судами загальної юрисдикції.
Проблематика адміністративного судочинства та порядку його реалізації в Україні мало досліджена, оскільки у сучасних наукових працях увага приділялась лише питанням необхідності утворення та функціонування адміністративних судів в Україні.
Недостатня теоретична розробка питань запровадження та здійснення адміністративного судочинства, наявність правових проблем щодо механізму вирішення адміністративно-правових спорів, необхідність проведення комплексного дослідження проблем законодавчого регулювання адміністративного судочинства та аналізу сучасної практики розгляду адміністративно-правових спорів стали підставою для обрання автором даної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 „Права людини та проблеми становлення, організації i функціонування органів державної влади i місцевого самоврядування в Україні”, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 20.12.2002 р.).
Мета i завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному розгляді теоретичних і практичних проблем запровадження та здійснення адміністративного судочинства в Україні, визначенні співвідношення категорій “адміністративне судочинство”, “адміністративна юстиція”, “адміністративний процес”, в окресленні основних напрямків подальшого удосконалення законодавства, яке регулює механізм здійснення адміністративного судочинства. Для досягнення поставленої мети автором головна увага була приділена вирішенню таких завдань:
1) з’ясування сутності адміністративного судочинства та його відокремлення від суміжних понять;
2) проведення аналізу чинного законодавства в сфері адміністративного судочинства, його значення для забезпечення прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері державно-владних відносин;
3) дослідження та з’ясування особливостей принципів адміністративного судочинства України;
4) аналіз завдань адміністративного судочинства та розгляд проблем формування в Україні адміністративних судів;
5) виявлення особливостей адміністративного судочинства та розгляд стадій його здійснення;
6) аналіз особливостей дотримання принципу законності в адміністративному судочинстві, гарантій їх забезпечення;
7) аналіз чинного законодавства в сфері адміністративного судочинства з точки зору компетенції адміністративних судів, підсудності їм спорів, що виникають у сфері публічно-владних відносин, реалізації принципу доступності адміністративного судочинства;
8) формулювання пропозицій стосовно удосконалення законодавства, яке регулює механізм розгляду справ, що виникають із адміністративно-правових відносин, системи адміністративних судів в Україні та правового статусу (повноважень) адміністративних судів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі становлення адміністративного судочинства, судового розгляду та вирішення публічно-правових спорів.
Предметом дослідження виступають правові норми, що визначають порядок утворення адміністративних судів, завдання, компетенцію, процедуру провадження в адміністративних справах, а також питання реалізації принципів, зокрема, законності та доступності судочинства в діяльності адміністративних судів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, структурно-логічний, порівняльно-правовий та ін. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості адміністративного судочинства. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу існуючої системи правових норм, які регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства, що у комплексі з методом логічного аналізу дозволяє окреслити напрямки вдосконалення законодавства у цій сфері. Для визначення тенденцій, які характеризують розвиток механізмів захисту осіб від свавілля владних структур, застосовувався історико-правовий метод наукового пізнання. Методи класифікації та групування використовувались при визначенні принципів адміністративного судочинства, гарантій реалізації принципів законності та доступності в адміністративному судочинстві. Застосування дисертантом порівняльно-правового методу дозволило дослідити різні системи адміністративних судів, порядок здійснення ними судочинства в зарубіжних країнах та сформулювати пропозиції щодо можливого запозичення світового досвіду в процесі удосконалення правових засад адміністративного судочинства в Україні. У процесі виконання дисертаційного дослідження використовувались результати наукових досліджень загальної теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права, цивільно-процесуального права та інших галузей права і процесу, а також праці зарубіжних вчених-юристів. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності судів Харківської області, Автономної Республіки Крим з розгляду справ, що виникають із адміністративно-правових відносин, довідкові видання та статистичні матеріали.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення, що стосуються сутності адміністративного судочинства та механізмів його реалізації, які містяться у працях А.Т. Боннера, В.Д. Бринцева, І.П. Голосніченка, А.І. Єлістратова, І.Б. Коліушко, О.М. Пасенюка, Н.Б. Писаренко, Ю.С. Педька, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова, Ю.М. Старілова, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, Н.Ю. Хаманєвої, Д.М. Чечота та інших.
При написанні роботи використані роботи українських та російських вчених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.Ф. Бойка, В.М. Гайворонського, В.М. Гаращука, І.Є. Марочкіна, І.В. Панової, Ю.О. Тихомирова та інших, а також праці зарубіжних вчених і практиків у галузі адміністративного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є одним з перших в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем запровадження адміністративного судочинства, що є частиною більш глобальної проблематики, пов’язаної із забезпеченням реалізації та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері публічно-владних відносин. У дисертації на основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на думку дисертанта, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
1. Наводиться авторське визначення адміністративного судочинства, згідно з яким воно є формою позовного здійснення правосуддя і полягає у всебічному, повному, об’єктивному розгляді та вирішенні адміністративними судами в стадійному порядку, визначеному нормами Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративно-правових спорів, що виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та суб’єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами) – з іншого, з метою захисту прав та свобод фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, здійснення контролю у сфері публічно-правових відносин.
2. Отримала подальше обґрунтування позиція відносно того, що найбільш ефективним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень є вирішення адміністративно-правових спорів спеціально створюваними для цього адміністративними судами.
3. Вперше поставлено та розглянуто ряд проблемних питань, що виникають у процесі становлення адміністративного судочинства, створення адміністративних судів в Україні, зокрема, стосовно їх системи, територіального розміщення, структури тощо.
4. Вперше, на основі положень Кодексу адміністративного судочинства України, здійснено спробу провести розмежування повноважень судів щодо підсудності спорів, що виникають у процесі здійснення владних управлінських функцій між фізичними і юридичними особами та суб’єктами владних повноважень.
5. Вироблена авторська класифікація принципів адміністративного судочинства, проведено аналіз їх змісту та особливостей, яких вони набувають в адміністративному судочинстві.
6. Здійснено аналіз законодавства, яке регулює функціонування інституту адміністративного судочинства та практики його застосування судами загальної юрисдикції, висунуті пропозиції стосовно вдосконалення порядку провадження в адміністративних судах.
7. Подальше обґрунтування отримали положення щодо гарантій забезпечення дотримання принципів законності та реалізації принципу доступності судочинства в адміністративних судах.
8. На основі аналізу різних систем адміністративних судів зарубіжних країн та здійснення ними адміністративного судочинства надані пропозиції щодо можливого запозичення світового досвіду в процесі удосконалення системи адміністративних судів в Україні, правових засад адміністративного судочинства в Україні.
9. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення законодавства, яке визначає систему, повноваження адміністративних судів, порядок здійснення ними судочинства.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі — для поглиблення теоретичних розробок питань адміністративної юстиції, адміністративного процесу, адміністративного судочинства, визначення їх сутності та змісту;
– у правотворчій діяльності — при розробці нових нормативно-правових актів та вдосконаленні вже існуючих, що стосуються проблем утворення адміністративних судів, їх системи, механізмів розгляду та вирішення адміністративно-правових спорів;
– у навчальному процесі — під час викладання адміністративного права, спецкурсів — розгляд судами адміністративних справ, адміністративна відповідальність, при підготовці методичних та навчальних посібників, а також розділів підручників для студентів вищих навчальних закладів освіти;
– у правозастосовчій діяльності суддів при розгляді адміністративних справ, що виникають у сфері публічно-владних відносин;
– у правовиховній сфері положення і висновки дисертанта можуть бути використані в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення, посадових осіб суб’єктів владних повноважень.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювались на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дослідженої проблеми були оприлюднені на науково-практичних конференціях: XII міжвузівській студентській науковій конференції, м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.; Міжнародній науково-практичній конференції, м. Харків, 25 травня 2004 р.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, предмета й логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, у тому числі основного тексту 192 сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 209 найменувань (17 сторінок).

Список литературы

В И С Н О В К И

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць, автори яких досліджують проблеми адміністративної юстиції, становлення, розвитку та здійснення адміністративного судочинства, аналізу чинного законодавства України, практики його застосування сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети – визначення поняття та змісту адміністративного судочинства, його завдань, законодавчих засад здійснення, забезпечення прав та свобод громадян в адміністративному судочинстві, доступності, верховенства права та законності при розгляді адміністративних справ судами. Основні з них такі:
1. Адміністративне судочинство – це форма позовного здійснення правосуддя, яка полягає у всебічному, повному, об’єктивному розгляді та вирішенні адміністративними судами в стадійному порядку, визначеному нормами Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративно-правових спорів, що виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та суб’єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншим суб’єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) – з іншого, з метою захисту прав та свобод фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, здійснення контролю у сфері публічно-правових відносин.
2. Адміністративне судочинство тісно пов’язано з адміністративною юстицією, оскільки вони мають за мету (своїми завданнями) захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних відносин від порушень з боку владних суб’єктів. Разом з тим, адміністративне судочинство свою правозахисну функцію виконує в особливій судово-процесуальній формі, що відрізняє його від інших інститутів адміністративного права. У зв’язку з цим, на думку автора, адміністративне судочинство доцільно виокремити в самостійну галузь процесуального права.
3. В адміністративному законодавстві та Кодексі адміністративного судочинства України не розмежовуються поняття „адміністративний процес” та „адміністративне судочинство”, які не є тотожними. Адміністративне судочинство – це форма здійснення правосуддя, метою якої є вирішення судами спорів між громадянами та органами управління або між самими органами, а процес – сама діяльність суду. Однак для забезпечення єдності форми та змісту не слід протиставляти „адміністративне судочинство” „адміністративному процесу”
4. Ідея поділу адміністративного судочинства на форми набуває важливого значення з появою адміністративного судочинства по справах, що виникають з адміністративно-правових спорів. До запровадження адміністративних судів, прийняття Кодексу адміністративного судочинства України під адміністративним судочинством розуміли лише діяльність суду по розгляду та вирішенню справ про адміністративні правопорушення. Це була єдина категорія справ, що розглядалася за процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення. Із запровадженням адміністративних судів доцільно визначити судову діяльність по розгляду справ про адміністративні правопорушення як адміністративно-деліктне судочинство.
5. У роботі запропонована авторська класифікація принципів адміністративного судочинства – принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як форми здійснення правосуддя (верховенство права, законність, поділ влади, незалежність суддів); принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як процесу з його окремими самостійними стадіями, такі принципи відображають сам хід судочинства (правова рівність, доступність та гарантованість судового захисту, мова судочинства, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, диспозитивність, змагальність, активна роль суду, офіційність, швидкість розгляду адміністративних справ, обов’язковість судових рішень, апеляційне та касаційне оскарження). Така класифікація, на нашу думку, дозволяє простежити послідовність реального втілення принципів на різних стадіях адміністративного судочинства. Критерій наведеної класифікації має складну структуру, по-перше, принципи поділяються на загальні та спеціальні, а по-друге, спеціальні принципи розташовуються залежно від стадій процесу, де їх прояв є більш вагомим.
6. Захист прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб є головним, але не єдиним завданням адміністративного судочинства. На адміністративні суди також покладено розгляд спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спорів, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. Адміністративний суд своїми рішеннями має привести їх діяльність у відповідність з вимогами законності. Це завдання адміністративного суду не суперечить його правозахисній діяльності, але було б корисним більш чітко відобразити в Кодексі адміністративного судочинства України особливості розгляду таких категорій справ.
7. На думку автора, справи щодо оскарження рішень податкових органів підлягають розгляду в адміністративних, а не в господарських судах, оскільки податкові органи є органами управління, уповноваженими у публічних інтересах виконувати функцію контролю за дотриманням законодавства у сфері оподаткування та ухвалюють правові акти на виконання покладених на них функцій. Таким чином, має місце правовий конфлікт між фізичною або юридичною особою та податковим органом внаслідок реалізації останнім своїх владних управлінських функцій.
8. На думку автора, необхідно уточнити ч. 1 ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій міститься перелік виняткових засобів судового виклику або судового повідомлення, але не зазначається процедура такого виклику. Звертає на себе увагу виклик через друковані засоби масової інформації. З одного боку, виклик через ЗМІ веде до порушення суб’єктивних прав людини, якщо особа не бажає (наприклад позивач) розголошення змісту її позовної заяви, та з інших причин. З іншого — сумнівним є те, що особа є читачем саме того друкованого засобу масової інформації, в якому вміщено повідомлення про виклик.
9. Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання щодо вручення повісток засобами телефонного зв’язку. Не визначено чітко, за яких обставин повістка вважатиметься доставленою належним чином, а особа – повідомленою про дату, час і місце судового засідання. Незважаючи на позитивні моменти — швидкість, економія часу і коштів, зручність — виклик чи повідомлення особи телефоном мають бути використані лише у виняткових випадках (адміністративні справи зі скороченими строками розгляду). Автор пропонує у разі застосування зазначеного способу виклику чи повідомлення здійснювати його обов’язкову фіксацію. Це може бути, наприклад, довідка, складена секретарем судового засідання.
10. Дисертант поглиблює обґрунтування важливості норми, згідно з якою стадія підготовчого провадження може стати останньою стадією адміністративного судочинства, через відмову позивача від адміністративного позову, визнання відповідачем адміністративного позову, роз’яснення можливості щодо примирення, що дозволить не лише економити час, матеріальні ресурси, але й зменшити навантаження на суддів.
11. Обґрунтованою, на думку автора, є і положення про право адміністративного суду прийняти рішення, яке відрізняється від позовних вимог (наприклад, можливість повного скасування рішення, що прийняте некомпетентним органом в разі його часткового оскарження) оскільки суд має забезпечити захист не лише конкретного позивача, але й суспільних інтересів. Крім того, для суду має бути важливим фактичний та повний захист прав осіб, особливо у випадку, коли вимоги адміністративного позову викладені у формі, що не призведе до ефективного захисту.
12. На думку дисертанта, рішення адміністративних судів прямо та опосередковано впливають на управлінський процес, оскільки можуть скасовувати повністю або частково нормативно-правові акти. Але рішення суду в таких випадках не створюють і не повинні створювати нових норм права, тобто суди не займаються правотворчою діяльністю – це акти правозастосування.
13. Одним із важливих елементів ефективності адміністративного судочинства є забезпечення в процесі верховенства права та законності. Гарантії законності в адміністративному судочинстві визначаються відповідно до принципу законності, який закріплено у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Вони розглядаються дисертантом як спеціальні і до них належать:
а) гарантії, що забезпечують право на судовий захист (доступність адміністративного судочинства; право на звернення до суду з адміністративним позовом);
б) гарантії, що забезпечують справедливий та своєчасний розгляд адміністративної справи:
- гарантії, що забезпечують реалізацію прав осіб, які беруть участь в адміністративному судочинстві (знайомитись з матеріалами справи; подавати докази та брати участь в їх дослідженні; заявляти відводи та клопотання тощо);
- інші гарантії (рівність сторін перед законом та судом; гласність та фіксація судового засідання технічними засобами; активна роль суду; правова допомога; процесуальний примус);
в) гарантії ухвалення законного та обґрунтованого рішення в адміністративній справі (нарадча кімната; оскарження судового рішення).
Ряд гарантій законності адміністративного судочинства є одночасно принципами, вихідними ідеями, оскільки лише завдяки дотриманню принципів адміністративного судочинства, процедури розгляду справи буде досягнута головна мета – забезпечений надійний захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб та прав і інтересів юридичних осіб.
14. Доступність до правосуддя складається з багатьох елементів, що в своїй сукупності становлять важливий принцип адміністративного судочинства, а його реалізація має питому вагу серед гарантій забезпечення законності в адміністративному судочинстві. Запропоновані в роботі напрямки забезпечення доступності правосуддя з адміністративних справ можуть суттєво покращити рівень захисту прав, свобод, інтересів громадян.
Доступності адміністративного судочинства сприяють також положення, закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України, які можна звести у чотири групи:
- право на звернення до суду для відкриття провадження в адміністративній справі та порядок реалізації цього права;
- територіальне розташування адміністративних судів;
- відсутність матеріальних перешкод (судові витрати, надання правової допомоги та платних послуг);
- встановлення такого порядку судового розгляду адміністративної справи, що забезпечує можливість безпосереднього здійснення особами, які беруть участь у справі, процесуальних прав у всіх інстанціях (особиста участь, мова, перекладач).
15. Передбачена в Україні система адміністративних судів, як здається, не є досконалою, оскільки не реалізована ідея створення адміністративних судів в округах, як територіальних одиницях, які б не збігалися з адміністративно-територіальним поділом України. Завдяки цьому адміністративні суди могли б стати більш захищеними від втручання в їх діяльність. Створення окружних адміністративних судів у межах областей також не сприяє забезпеченню доступності для населення. Така система адміністративних судів нині має об’єктивні підстави, наприклад, брак коштів, приміщень та ін. Тому систему адміністративних судів, що створюється, доцільно вважати перехідною на шляху створення дійсно незалежного та доступного адміністративного судочинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституцiя України: Закон України вiд 28.06.1996 р. №254к/96-ВР // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Про судоустрiй України: Закон України вiд 07.02.02 р. №3018-ІІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 2002. – №27-28. – Ст. 180.
3. Бринцев В. Д. Судебная власть (правосудие): Итоги реформ 1992-2003 г. г. в Украине. – Х.: Ксилон, 2004. – 224 с.
4. Юридический энциклопедический словарь /Ред. кол.: А.Я.Сухарев (гл. ред.) и др. – М.: Совет. энцикл., 1984. – 415 с.
5. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991-2001 рр. – К.: Юрiнком Iнтер, 2001. – 287 с.
6. Старилов Ю. Н. Административное право: сущность, проблемы, реформы и новая система // Правоведение. – 2000. – №5. – С. 3-24.
7. Бельский К. С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – №11. – С. 14-21.
8. Авер'янов В. Реформування українського адміністративного права: грунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117-120.
9. Старилов Ю. Н. К вопросу о новом понимании административной юстиции // Правоведение. – 2000. – №2. – С. 101-114.
10. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса: Полный курс. – М.: ИРИНФОРМЦентр, 1998. – 798 с.
11. Волчецкая Т. С., Хорьков В. Н. Возможности и перспективы использования криминалистики в административном процессе // Правоведение. – 2003. – № 3. – С. 106-113.
12. Панова И. В. Административное судопроизводство в Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – №10. – С. 13-20.
13. Педько Ю. С. Становлення адмiнiстративної юстицiї в Україні: Монографiя / НАН України. Iн-т держави i права. – К.: Iн-т держави i права, 2003. – 208 с.
14. Салищева Н. Г. О некоторых способах защиты и охраны прав, свобод и законных интересов граждан в сфере деятельности исполнительной власти в Российской Федерации //Конституция Российской Федерации и совершенствование механизмов защиты прав человека. – М., 1994. – С. 78-93.
15. Полешко А. Перспективи запровадження в Україні адміністративної юстиції (з міжнародної конференції) // Право України. – 2003. – № 1. – С. 11-13.
16. Писаренко Н. Б. Адмiнiстративна юстиція у структурі предмета адмiнiстративного права // Проблеми законностi. – Х., 2003. – Вип. 58. – С. 71-74.
17. Константий О. Адміністративна юстиція як атрибут демократичної правової держави // Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – №4. – С. 46-48.
18. Стефанюк В. С. Правова обумовленiсть запровадження адмiнiстративної юстицiї в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т. – К., 2000. – 20 с.
19. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Нева, 1968. – 127 с.
20. Старилов Ю. Н. Административная юстиция: Теория, история, перспективы. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 304 с.
21. Российское государство и правовая система: Соврем. развитие, проблемы, перспективы /[О. Я. Баев, О. В. Баулин, П. Н. Бирюков и др.;] Под ред. Ю. Н. Старилова. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1999. – 703 с.
22. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. – 2001. – №10. – С. 72-75.
23. Брэбан Г. Французское административное право / Под ред. и со вступ. ст. С. В. Боботова; Пер. с фр. Д. И. Васильева, В. Д. Карповича. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
24. Хаманева Н. Ю. Защита прав и свобод граждан в сфере исполнительной власти /РАН. Ин-т государства и права. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1997. – 216 с.
25. Панова И. В. Юридический процесс. – Саратов: Светопись, 1998. – 73 с.
26. Елистратов А. И. Учебник русского административного права: Пособие к лекциям. Вып. 1-2. - М.: Т-во А.А.Левенсон, 1911. - 96 с.
27. Елистратов А.И. Очерк административного права. – М.: Гос. Изд-во, 1922. – 236 с.
28. Голосніченко І. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Право України. – 2002. – № 10. – С. 20-24.
29. Чечот Д. М. Административная юстиция: Теорет. проблемы. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. – 133 с.
30. Битяк Ю.П. Адміністративна юстиція і права людини // Проблеми законності. – Х., 2001. – Вип. 42. – С. 113-119.
31. Георгієвський Ю. В. Адмiнiстративна юстицiя: Дис... канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України. – X., 2003. – 185 с.
32. Лiнецький С. Адмiнiстративна юстицiя по-українськи: варiацiї на задану тему // Юрид. журн. – 2003. – № 2. – С. 123-126.
33. Кампо В. Становлення демократичної судової влади: суспiльно-полiтичнi аспекти // Становлення владних структур в Україні (1991 - 1996) / Редкол.: О. Горань, В. Кулик, О. Майборода. – К., 1997. – С. 144-155.
34. Copoкин В.Д. Проблемы административного процесса. – М.: Юрид. лит., 1968. – 142 с.
35. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры // Государство и право. – 2001. – №6. – С. 16-24.
36. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР /АН СССР. Ин-т государства и права. – М.: Юрид. лит., 1964. – 158 с.
37. Стефанюк В.С. Запровадження адмiнiстративних судiв у контексті судово-правової реформи в Україні // Адмiнiстративне судочинство в Україні. Кн. 1: Адмiнiстративно-процесуальний кодекс України (проект). – X., 2002. – С. 6-11.
38. Стефанюк В. С. Поняття судового адміністративного процесу та його принципи в адміністративному праві // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 49-53.
39. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.05 р. №2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – №35-36, №37. – Ст. 446.
40. Юрисдикція // Краткий словарь иностранных слов. - М.: ГИИиНС, 1952. - С. 488.
41. Юрисдикція // Малая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, 1947. - Т. 11. - С. 1094.
42. Юрисдикция // БСЭ. – М.: Советская энциклопедия, 1957. – Т. 49. – С. 414.
43. Энциклопедический юридический словарь: Под ред. В.Е. Крутских. – М.: Инфра-М, 1998. – 450 с.
44. Пасенюк О.М. Адмiнiстративна юрисдикцiя // Юридична енциклопедiя: В 6 т. Т.1: А-Г / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та iн. – К., 2004. – С. 47.
45. Герасименко Є. С. До питання про адмiнiстративну юрисдикцiю в Україні // Наук. вiсн. Чернiв. ун-ту. – 2000. – Вип. 75: Правознавство. – С. 74-77.
46. Загальна декларація прав людини / М-во юстиції. – К.: Логос, 1998. – 8 с.
47. Лебедев В. М. От идеи судебного нормоконтроля к административному судопроизводству // Рос. юстиция. – 2000. – №9. – С. 2-4.
48. Тихомиров Ю. А. Административное судопроизводство в России: перспективы развития // Рос. юстиция. – 1998. – №8. – С. 35-37.
49. Бахрах Д. Н., Боннер А. Т. Административная юстиция: развитие и проблема совершенствования // Совет. государство и право. – 1975. – №8. – С. 13-21.
50. Якимов А. Суды в системе органов административной юрисдикции // Рос. юстиция. – 1996. – №1. – С. 40-42.
51. Зеленцов А. Б. Административно-правовой спор: Теоретико-методологические подходы к исследованию // Правоведение. – 2001. – №1. – С. 68-79.
52. Старилов Ю. Н. От административной юстиции к административному судопроизводству /Воронеж. гос. ун-т. Юрид. фак. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003 – 144 с. – (Юбилеи, Конф., Форумы; Вып. 1).
53. Тертишник В. М. Кримiнально-процесуальне право України: Навчальний посiбник. – К.: Юрiнком Інтер, 1999. – 576 с.
54. Общая теория права и государства: Учебник / В. С. Афанасьев, А. П. Герасимов, В. И. Гойман и др.; Под ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 471 с.
55. Цивiльне процесуальне право України: [Пiдруч. для юрид. вузiв i фак. / В. В. Комаров, B. I. Тертишнiков, Є. Г. Пушкар та iн.]; За ред. В.В. Комарова; Нац. юрид. акад. України, Акад. прав. наук україни. – X.: Право, 1999. – 590 с.
56. Фулей Т. Загальнолюдськi (загальноцивiлiзацiйнi) принципи права: деякi теоретичнi аспекти // Право України. – 2003. – №7. – С. 24-29.
57. Городовенко В. Принцип незалежностi суддiв i пiдкорення їx лише законовi як один з основних принципiв судочинства в Україні // Право України. – 2002. – №4. – С. 124-127.
58. Стефанюк В. Проблеми конституційного й адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції, законів та інших нормативно-правових актів // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – №1. – С. 54-59.
59. Теория государства и права: Курс лекций /М. И. Байтин, Ф. А. Григорьев, И. М. Зайцев и др.; Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
60. Адмiнiстративна юстицiя: європейський досвiд та пропозицii для Украiни / Авт.-упоряд. I. Б. Колiушко, Р. О. Куйбiда. – К.: Факт, 2003. - 535 с.
61. Стефанюк В. С. Судовий адмiнiстративний процес: Монографiя / Акад. прав. наук України, Ін-т приват. права і підприємництва. – X.: Консум, 2003. – 473 с.
62. Гайворонський В. М. Конституцiйний принцип верховенства права // Право України. – 2003. – №5. – С. 26-31.
63. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – №7. – С. 6-8.
64. Административное право Украины: [Учеб. для студентов вузов юрид. спец. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, Н. Б. Писаренко и др.]; Под ред. Ю. П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Право, 2003. – ж 576 с.
65. Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. – №2. – С. 3-9.
66. Савенко М. Д. Забезпечення незалежностi суду - важливий напрям судово-правової реформи в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми i перспективи. – К.; Х.: Юрiнком Iнтер, 2002. – С. 34-38.
67. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
68. Штогун С. Проблеми правових гарантiй незалежностi суддiв в Україні // Право України. – 2003. – №3. – С. 42-45.
69. Стефанюк В. Проблеми вдосконалення адміністративного права та перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 2003. – №1. – С. 4-7.
70. Про статус суддiв: Закону України вiд 15.12.1992 р. №2862-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. – №8. – Ст. 57.
71. Битяк Ю.П. Становлення та шляхи забезпечення доступностi правосуддя в адмiнiстративному судочинствi // Biсн. Акад. прав. наук України. – 2003. – №1. – С. 51-60.
72. Шишкiн В. Органiзацiя судоустрою у свiтлi вимог ст. 6 Європейської конвенцiї про захист прав i основних свобод людини // Право України. – 2000. – №9. – С. 21-24.
73. Бойко В. Стан здiйснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню органiзацiї роботи судiв // Право України. – 1999. – №3. – С. 3-8.
74. Кучма Л. Д. Судово-правова реформа: потрiбнi вiдчутнi зрушення // Право України. – 2000. – №1. – С. 5-7.
75. Нерсесянц В. С. Права человека в истории политической и правовой мысли (от древности до Декларации 1789 г.) // Права человека в истории человечества и в современном мире. – М., 1989. – С. 21-29.
76. Марочкiн I. Є. Доступнiсть правосуддя та rapaнтії його реалiзацiї // Судова реформа в Українi: проблеми i перспективи. – К.; Х., 2002. – С. 31-34.
77. Стефанюк В. С., Лукашова Н. П. Гласнiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами // Bicн. Верхов. Суду України. – 2001. – №2. – С. 36-38.
78. Руденко А. В. Специфiка i прояв деяких принципiв в адмiнiстративному судочинствi // Проблеми законностi. – Х., 2003. – Вип. 64. – С. 79-84.
79. Ларин А. О принципах уголовного процесса и гарантиях прав личности в проекте УПК 1997 // Рос. юстиция. – 1997. – №9. – С. 9-11.
80. Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. – СПб.: Наука, 2000. – 224 с.
81. Пашин С.А. Проблемы доказательственного права // Судебная реформа: юридический профессионализм и проблемы юридического образования. Дискуссии. – М., 1995. – С. 312-322.
82. Григорьева Н. Принципы уголовного судопроизводства и доказательства // Рос. юстиция. – 1995. – №8. – С. 39-42.
83. Комарова Н. А., Лукашевич В. З. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным средством установления объективной истины в судебном разбирательстве // Правоведение. – 2001. – №4. – С. 156-162.
84. Бойко В.Ф.Проблеми правосуддя в Українi i шляхи їх вирiшення // Право України. – 2002. – №3. – С. 3-7.
85. Коментар до Закону України "Про судоустрiй України" /О. Ф.Волков, О. С.Захарова, В. К. Іртегов та ін.; За заг. ред. В. Т. Маляренка; Верхов. Суд. України. – К.: Юрiнком Iнтep, 2003. – 462 с.
86. Пасенюк О. М. Перспективи розвитку адмiнiстративної юстицiї в Україні // Бюл. М-ва юстиції України. – 2003. – №9. – С. 14-23.
87. Рекомендацiя № R (89) 8 вiд 13 вересня 1989 року. http://cm.coe.imt/ta/rec/1989/89r8.htm
88. Рейснер М.А. Развитие конституционной идеи // Политический строй современных государств. – СПб., 1905. – Т. 1. – С. 37-77.
89. Кельман М. Десять засад демократiї // Право України. – 1996. – №8. – С. 7-10.
90. Городовенко В. Про становлення незалежної судової влади // Право України. – 2002. – №9. – С. 120-123.
91. Чиркин В. Б. Государственное управление: Элементар. курс /РАН. Ин-т государства и права; Акад. прав. ун-т. – М.: Юрист, 2001. – 320 с.
92. Герасименко Є.С. До питань про адмiнiстративну юрисдикцiю в Україні //Наук. вiсн. Чернiв. ун-ту. – 2000. – Вип.15: Правознавство. – С. 74-77.
93. Янюк Н. Пiдвiдомчiсть справ адмiнiстративним судам: проблемнi питання // Право України. – 2003. – №2. – С. 88-91.
94. Стефанюк В. С. Систематизацiя законодавства та суди адмiнiстративної юстицiї // Право України. – 1999. – №11. – С. 3-7.
95. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верхов. Ради України від 28.04.1992 р. №2296-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1992. – №30. – Ст. 426.
96. Шаповал В. Конституцiя України як форма адмiнiстративного права // Право України. – 2000. – №1. – С. 13-15.
97. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 р. № 810 // Держ. вісн. України. – 1998. – № 9. – Ст. 1572.
98. Про державний захист працiвникiв суду та правоохоронних органів: Закон України вiд 23.12.1993 р. №3781-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50.
99. Про порядок обрання на посаду та звiльнення з посади професiйного суддi Верховною Радою України: Закон України вiд 18.03.04 р. №1625-IV // Вiдом. Верхов. Ради України. – 2004. – №25. – Ст. 354.
100. Бойко В. Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку // Bicн. Верхов. суду України. – 2000. – №6. – С. 2-5.
101. Руденко А. В. Система адмiнiстративних судiв // Проблеми законностi. – X., 2004. – Вип. 68. – С. 181-186.
102. Про Апеляцiйний суд України, Касацiйний суд України та Вищий адмiнiстративний суд України: Указ Президента України вiд 01.10.02 р. №889 // Вiсн. Верхов. Суду України. – 2002. – №5. – С. 39.
103. Про граничну чисельнiсть працiвникiв апарату Апеляцiйного суду України, Касацiйного суду України та Вищого адмiнiстративного суду України: Розпорядження Кабiнету Міністрів України вiд 11.10.02 р. №572-р/2002 // Офiц. вісн. України. – 2002. – №42. - Ст. 1953.
104. Про кiлькiсть суддiв Апеляцiйного суду України, Касацiйного суду України та Вищого адмiнiстративного суду України: Указ Президента України вiд 07.11.02 р. №995/2002 // Офiц. вісн. України. – 2002. – №45. - Ст. 2067.
105. Про Положення про Державну судову адмiнiстрацiю України: Указ Президента України від 03.03.03 р. №182/2003 // Офiц. вісн. України. – 2003. – №10. – Ст. 432.
106. Голосніченко I. Процесуально-правове забезпечення адмiнiстративних судiв в Україні // Адмiнiстративна юстицiя: європейський досвiд i пропозиції для України. – К., 2003. – С. 513-515.
107. Про утворення мiсцевих та апеляцiйних адмiнiстративних судiв, затвердження їx мережi та кiлькiсного складу суддiв: Указ Президента України від 16.11.04 р. №1417 // Уряд. кур'єр. – 2004. – 2 листоп. (№224). – (Орієнтир № 45. – С. 14-16).
108. Про обрання суддів Вищого адміністративного суду України: Постанова Верхов. Ради України вiд 11.12.03 р. №1393-IV // Вiдом. Верхов. Ради України. – 2004. – №13. – Ст. 184.
109. Про призначення Голови Вищого адміністративного суду України: Указ Президента України від 22.12.04 р. №1520/2004 //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1520%2F2004
110. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.03 р. №1280-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – №12. – Ст. 155.
111. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. №2887-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. – №9. – Ст. 62.
112. Про нотаріат: Закон України від 2.09.1993 р. №3425-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. – №39. – Ст. 383.
113. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. - №31. – Ст. 338.
114. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. №3125-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. – №23. – Ст. 243.
115. Про державну контрольно-ревізійну службу в України: Закон України від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1993. – №13. – Ст. 110.
116. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. №565-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20.
117. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. №393/96-ВР // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1996. - №47. – Ст. 256.
118. Про біженців: Закон України від 21.06.01 р. №2557-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. - №47. – Ст. 250.
119. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р. №3929-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1994. – №23. – Ст. 161.
120. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1991. –№6. – Ст. 37.
121. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1997. - №24. – Ст. 150.
122. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. №422/96-ВР // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1996. - №49. – Ст. 272.
123. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 03.12.1997 р. № 13. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – Сімферополь: „Таврія”, 1998. – С. 634-641.
124. Рiшення Конституцiйного Суду України у справi за конституцiйним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) положень абзацiв третього, четвертого, п'ятого cтатті 248-3 Цивiльного процесуального кодексу України та за конституцiйними зверненнями громадян Будинської Свiтлани Олександрiвни i Ковриги Сергiя Володимировича щодо офiцiйного тлумачення положення абзацу четвертого статт1 248-3 Цивiльного процесуального кодексу України (справа щодо конституцiйностi статтi 248-3 ЦПК України) вiд 23.05.01 р. // Вiсн. Конституц. Cуду України. – 2001. – №3. – С. 3-10.
125. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс // Совет. государство и право. – 1988. – №10. – С. 83-89.
126. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адмiнiстративний процес: Пiдручник. – К.: Лiтера ЛТД, 2002. – 287 с.
127. Салищева Н. Г., Хаманева Н. Ю. Административная юстиция и административное судопроизводство в Российской Федерации / РАН. Ин-т государства и права, Акад. прав. ун-т. – М.: ИГПАН, 2001. – 67 с.
128. Яковлев В.Ф. Об административных судах // Хозяйство и право. – 2003. – №8. – С. 3-8.
129. Оксфордская иллюстрированная энциклопедия: В 9 т. Т.7: Народы и культура / Пер. с англ. – М.: Весь мир, 2000. – 416 с.
130. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 01.11.1996 р. № 9. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – Сімферополь: „Таврія”, 1998. – С. 54-61.
131. Зайцев И. М. Хозяйственный спор как охранительное правоотношение //Проблема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1981. – С. 50-58.
132. Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технология разрешения. Вып. 1. – М., 1991. – 27.
133. Писаренко Н. Б. Поняття і риси адміністративної юстиції // Проблеми законності. – Х., 2003. – Вип. 62. – С. 53-57.
134. Старилов Ю. Н. Административная юстиция: Проблемы теории. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1998. – 197 с.
135. Тараненко В.Ф. Некоторые новые положения гражданского процессуального права по ГПК союзных республик. - М., 1967. - 72 с.
136. Стефанюк В. С. Адмiнiстративне право та адмiнiстративно-правовий захист // Право України. – 2001. – №12. – С. 3-5.
137. Цивiльний процесуальний кодекс України: Кодекс України від 18.03.2004 p. №1618 // Вiдом. Верхов. Ради України. – 2004. – №40-41, 42. – Ст. 492.
138. Куйбiда Р. Прийняття АПК - одне з першочергових завдань парламенту // Юрид. вiсн. – 2003. – 16-22 серпня. – С. 1, 4.
139. Хаманева Н. Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора // Государство и право. – 1998. – №12. – С. 29-36.
140. Виконавча влада i адмiнiстративне право / В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П.Битяк та ін; За заг. ред. В. Б. Авер'янова; НАН України; Ін-т держави і права. – К.: Вид. дiм "Iн-Юре", 2002. – 668 с.
141. Советское гражданское процессуальное право: Учеб. пособие / М. А. Гурвич, В. Ф. Тараненко, М. С. Шакарян и др.; Под. ред. М. А. Гуревича. – М.: Высш. шк., 1964. – 536 с.
142. Гражданский процесс: Учебник / В. В. Комаров, В. В. Баранкова, В. И. Тертышников и др.; Под ред. В. В. Комарова. – Х.: Одиссей, 2001. –703 с.
143. Чечот Д. М. Иск и исковые формы защиты права // Правоведение. – 1969. – №4. – C. 71-79.
144. Картузова І., Осадчий А. До проблеми позову в адміністративному процесi // Право України. – 2003. – №7. – С. 80-84.
145. Янюк Н. Щодо адмiнiстративного судочинства: адмiнiстративний позов чи адмiнiстративна скарга? // Право України. – 2003. – №8. – С. 52-54.
146. Осокина Г. Л. Иск: Теория и практика. - М.: Городовец, 2000. - 192 с.
147. Попова Ю. А. Административный иск и процессуальная форма его разрешения // Система гражданской юрисдикции в конце ХIХ века: современное состояние и перспективы развития. – Екатеринбург, 2000. – С. 440-447.
148. Бородiн І. Про сутнiсть адмiнiстративної юстицiї // Право України. – 2000. – №2. – С. 15-17.
149. Демин А. А. Понятие административного процесса и административно-процессуальный кодекс Российской Федерации // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1998. – №4. – С. 18-33.
150. Боннер А. Т. Судебная практика по делам, возникающим из административно-правовых отношений // Совет. государство и право. – 1992. – №2. – С. 141-149.
151. Рязановский В. А. Единство процесса /Фонд "Междунар. Ин-т развития прав. экономики". – М.: Городовец, 1996. – 74 с.
152. Стахурський М. Адмiнiстративно-процесуальне законодавство потребує оновлення // Право України. – 2001. – №10. – С. 49-51.
153. Про судову експертизу: Закон України вiд 25.02.1994 р. №4038-ХІІ // Вiдом. Верхов. Ради України. – 1994. – №28. – Ст. 232.
154. Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення: Кодекс України вiд 7.12.1984 р. №8073-Х // Вiдом. Верхов. Ради Укр. РСР. – 1984. – Дод. №51. – Ст. 1122.
155. Цивiльний кодекс України: Кодекс України від 16.01.03 р. №435-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
156. Лучин О.В. Конституция Российской Федерации: Проблемы реализации. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 687 с.
157. Ершов В. Признание нормативных правовых актов противоречащими Конституции РФ и федеральным законам: теория вопроса // Рос. юстиция. – 2003. – №4. – С. 6-9.
158. Гюнтер К. Судоустройство и сфера компитенции судов // Судебная практика как источник права. – М., 2000. - С. 61-68.
159. Стефанюк В. С. Судовий контроль за дiяльнiстю органiв державної влади // Право України. – 1998. – №3. – С. 3-8.
160. Онiщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано вiдповiдi на виклики часу // Голос України. – 2003. – 27 бер. – С. 16.
161. Смородинський В. С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичнi проблеми): Автореф. дис... канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України. – К., 2001. – 20 с.
162. Притика Д. Вищi спецiалiзованi суди як конституцiйна гарантія демократизацiї судової влади // Право України. – 1999. – №12. – С. 11-14.
163. Ухвала Конституцiйного Суду України вiд 27 сiчня 2000 року №16-у про відмову у вiдкриттi конституцiйного провадження у справi за конституцiйним поданням Вищого арбiтражного суду України щодо офiцiйного тлумачення положень пункту 2 cтатті 23 Закону України "Про пiдприємства в Україні" // Вiсн. Конституц. Суду України. – 2001. – №1. – С. 52-53.
164. Тесленко М. Окремi аспекти взаємовiдносин Конституцiйного Суду України і судiв загальної юрисдикцiї // Право України. – 2003. – №12. – С. 6-11.
165. Про практику перегляду судами у зв’язку з ново виявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 27.02.1981 р. № 13. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – Сімферополь: „Таврія”, 1998. – С. 680-685.
166. Борисов В. В. Правовой порядок развитого социализма: Вопросы теории. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. – 408 с.
167. Теория государства и права: Курс лекций / М. И. Байтин, В. В. Борисов, Ф. А. Григорьев и др.; Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
168. Основы права: Учеб. пособие. - Донецк: ДонНУ, 2001. - 254 с.
169. Витрук Н.В. Законность, понятие, защита и обеспечение. Конституционная законность и конституционное правосудие // Общая теория государства и права: Акад. курс. В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 1. – 416 с.
170. Кудрявцев В.Н. Законность: содержание и современное состояние // Законность в Российской Федерации. – М.: Спартак, 1998. – 216 с.
171. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлiннi. - X.: Фолiо, 2002. - 176 с.
172. Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., Тимошенко И.В. Теория государства и права: Учеб. Пособие. - Ростов-на Дону: МарТ, 2002. - 512 с.
173. Французская декларация прав человека и гражданина 26 августа 1789 г. // Конституция и законодательные акты Французской республики. – М.: Госюриздат, 1958. – С. 42-44.
174. Нерсесянц В. С. Философия права: Учеб. для вузов / Ин-т государства и права. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 652 с.
175. Стативка А. Н. Договоры в системе агропромышленного комплекса в условиях рыночных отношений: Дис... д-ра юрид. наук / Нац. юрид. акад. Украины. – Х., 1998. – 411 л.
176. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / Под ред. В. Г. Стрекозова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ДТД, 1995. – 384 с.
177. Основы государства и права: Учеб. Пособие / Под ред. В.