МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА :

Краткое описание

ВСТУП...............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА У ВІДНОСИНАХ З ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
1.1. Права і свободи людини та громадянина як основа їх правового статусу........................................................................................................................11
1.2. Особливості адміністративно-правового положення громадян в незалежній правовій державі Україні......................................................................32
1.3. Правова природа суб’єктивних прав людини і громадянина у сфері управлінської діяльності..........................................................................................60
1.4. Класифікація прав і свобод громадян у сфері адміністративно-правових відносин.....................................................................................................70
Висновки до розділу 1.....................................................................................79
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА
2.1. Поняття механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина...............................................................................81
2.2. Організаційні засоби в системі адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина.............................................92
2.3. Повнота правового регулювання як складова частина механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та
громадянина.............................................................................................................109
2.4. Адміністративно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина.............................................................................................................130
Висновки до розділу 2...................................................................................171
ВИСНОВКИ.................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................178
ДОДАТКИ.....................................................................................................203

В С Т У П

Актуальність теми. З набуттям незалежності в Україні почалися демократичні перетворення, спрямовані на формування громадянського суспільства, розбудову правової держави, в якій, згідно Конституції, людина, її життя і здоров’я, честь, гідність, недоторканність та інші права і свободи визнаються найвищою соціальною цінністю. Це, в свою чергу, визначає зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів щодо забезпечення цих завоювань світової цивілізації як один із головних обов’язків.
Для реалізації основних прав і свобод людини та громадянина недостатньо проголосити їх на конституційному і законодавчому рівнях. Необхідно реально забезпечити, цебто за допомогою соціальних, матеріальних, праворегулюючих та правоохоронних заходів, гарантувати їх реальне існування, що особливо важливо для такої форми реалізації прав і свобод, як використання.
Серед різноманітних заходів реалізації прав і свобод людини та громадянина певне місце посідає їхнє адміністративно-правове забезпечення, яке найяскравіше проявляється у відносинах з органами виконавчої влади. Особливої уваги заслуговує вивчення питань щодо з’ясування поняття та змісту механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Саме за рахунок його існування та ефективної дії можливе отримання державних управлінських послуг, забезпечення і захист порушеного права.
Однак механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина досліджено недостатньо, незважаючи на презентативний перелік робіт вчених конституційного та адміністративного права, що були видані з цього приводу. Конституціоналісти достатньо досліджували поняття та зміст конституційних прав і свобод в роботах М.М. Гуренко, А.М. Колодія, А.Ю. Олійника, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, В.М. Шаповала, Н.Г. Шукліної та інших. Вже з’явився ряд робіт спеціалістів адміністративного права, які стосувалися питань захисту прав і свобод людини і громадянина. У 2004 році було захищено докторську дисертацію, а у 2003 році було видано монографію І.Л.Бородіна “Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина”, де увага була переважно спрямована на методи захисту прав і свобод. В цей же час О.В. Негодченко підготував докторську дисертацію, присвячену забезпеченню прав і свобод людини органами внутрішніх справ. 2002 року В.О.Демиденко захистив кандидатську дисертацію на тему “Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції”, в них висвітлюється правоохоронний аспект забезпечення цих прав і свобод органами внутрішніх справ. В 1999 р. М.М. Тищенко захистив докторську дисертацію на тему “Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання”, проте в роботі увагу було зосереджено на захисті прав громадян в адміністративно-юрисдикційному процесі, позитивний аспект проблеми майже не досліджувався. Процесуальна сторона досліджуваної проблеми захисту прав людини висвітлювалася в монографії І.П.Голосніченка та М.Ф.Стахурського “Адміністративний процес”, яку було видано в 2003 році. Окремі питання забезпечення прав громадян було висвітлено в науково-практичному нарисові “Адміністративна реформа для людини” (2001 р.) та в деяких інших роботах науковців.
Однак комплексного дослідження механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні поки що не було. Саме це обумовило вибір теми даного дослідження і визначає його актуальність та новизну.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема належить до пріоритетних у галузі адміністративного права України і є складовою планової тематики та науково-дослідницької діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету, зосередженої на вивченні розвитку конституційного та адміністративного права України в період демократизації суспільних відносин (номер державної реєстрації 0105V003949). Робота відповідає також основним положенням Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям", Основним напрямам урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік.
Мета та завдання дослідження. Головною метою роботи є комплексна розробка адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина, вироблення відповідних рекомендацій для вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює порядок реалізації цих прав і свобод та практики застосування його норм.
Відповідно до поставленої мети, в дисертації зроблено спробу розв’язати такі наукові завдання:
- визначити поняття адміністративно-правового статусу громадянина України та його особливості;
- здійснити класифікацію прав і свобод людини та громадянина за ступенем сприяння органів виконавчої влади та інших суб’єктів правовідносин;
- сформулювати поняття механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- визначити організаційні засоби в системі адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
- дослідити нормативно-правове регулювання як частину механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
- охарактеризувати адміністративно-правові гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина, особливу увагу приділивши адміністративній юстиції, нагляду прокуратури та адміністративно-юрисдикційній діяльності органів виконавчої влади.
Об’єкт дослідження включає адміністративно-правові відносини реалізації прав і свобод людини та громадянина та правові гарантії їхнього захисту.
Предметом дослідження є механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні.
Методи дослідження. У процесі аналізу проблем, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Для аналізу відносин забезпечення прав і свобод людини та громадянина, визначення поняття його механізму використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділ 2.1); за допомогою історико-правового метода досліджувались процеси ствердження прав і свобод в українському суспільстві (підрозділи 1.1. 1.2.); системний підхід як загальнонауковий метод використовувався для визначення складових механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). За допомогою логіко-семантичного метода поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.3, 2.1); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини. Методи класифікації, групування, структурно-логічний метод застосовувалися при класифікації прав і свобод людини та громадянина у сфері адміністративно-правових відносин (підрозділ 1.4); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства про адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регулюють відносини у сфері реалізації прав і свобод людини.
Наукові розробки теми здійснювалися шляхом розгляду проблемних питань у світлі нового політико-правового мислення, з урахуванням сучасних наукових досліджень у сфері національного права, спираючись на праці провідних вітчизняних вчених з адміністративного права В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.М. Марчука, Є.В. Курінного, В.І. Курило, І.Л. Бородіна, О.В. Негодченка, Н.Р. Ніжник, І.М. Пахомова, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.І. Харитонової та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень та висновків.
Вперше:
- дано класифікацію прав і свобод людини і громадянина у сфері адміністративно-правового регулювання за ступенем сприяння органів виконавчої влади та інших суб’єктів правовідносин;
- визначено поняття механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина, під яким розуміється система засобів, які є складовими елементами впливу цієї галузі права на суспільні відносини та встановлювані її нормами гарантії реалізації цих прав (їх поновлення в органах виконавчої влади та суду, захист за допомогою адміністративної відповідальності та прокурорського нагляду);
- висунуто положення відносно важливості місця в механізмі адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина встановлення за допомогою норм цієї галузі права зобов’язань органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які кореспондують відповідним правам і свободам, надають можливість їх реалізації.
Дістали подальшого розвитку:
- дослідження адміністративно-правового статусу громадянина України як сукупності правових положень, що встановлюють громадянство, адміністративні правоздатність і дієздатність, права, обов’язки та правові гарантії, закріплені в адміністративно-правових нормах;
- обґрунтування особливостей адміністративно-правового статусу громадян України, положення про необхідність оптимізації процедур діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прискорення прийняття Адміністративного процедурного кодексу України;
- висновок, що складовою частиною адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина є регулювання за допомогою норм цієї галузі права суспільних відносин управлінського характеру, де фізичні особи реалізують свої права і, що найважливіше, створення необхідних організаційних умов для надання громадянам державних управлінських та соціальних послуг, в результаті отримання яких ці права реалізуються;
- положення про те, що закономірності розвитку суспільних відносин щодо реалізації кожного конкретного права громадянина потребують прийняття низки законів і передусім рамкових, які б регулювали основи надання певного права, із подальшою деталізацією в залежності від підвиду у змісті правореалізації;
- обґрунтування положення, що складовою частиною адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина є гарантії їх реалізації. Належна гарантованість прав і свобод людини та громадянина характеризується наявністю в державі ефективного правосуддя;
- наукові розробки щодо доцільності врахування законодавцем рекомендації Ради Європи щодо скасування загального нагляду прокуратури, адже при запровадженні адміністративної юстиції кожен громадянин, свобода якого не обмежена у передбаченому законом порядку, має можливість захисту своїх прав в адміністративному суді;
- висновок про потребу реформування адміністративно-деліктного законодавства, яке на сьогодні не відповідає вимогам щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використано при підготовці курсу лекцій “Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, виданого в 2004 році у співавторстві, монографії „Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави”, виданої в 2006 році у співавторстві, в навчальному процесі на факультеті державного управління транспортом Національного транспортного університету при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративний процес” та „Конституційні права, свободи і обов’язки людини та громадянина”.
Практична значущість дослідження також полягає у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись:
а) в науково-дослідній роботі – для подальшого опрацювання питань адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
б) у правотворчості – при доопрацюванні проектів Адміністративного процедурного кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про прокуратуру”;
в) у правозастосуванні – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері надання державних управлінських послуг;
д) у правовиховній сфері – висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть слугувати матеріалом у роботі щодо підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення і державних службовців органів виконавчої влади.
Апробація результатів дослідження. Робота над дисертацією була розпочата на кафедрі державно-правових дисциплін Київського інституту внутрішніх справ, а завершувалася на кафедрі конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету, де проведено її обговорення.
Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні – шлях до європейської інтеграції” (м. Київ, 14 – 15 лютого 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (м. Київ, 6-7 лютого 2004 р.), ІУ національній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта: 20 – 22 травня 2005 р.).
Окремі положення дисертації використовувалися автором для прочитання курсу основ правознавства в Київському Національному економічному університеті.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладено у 9 публікаціях автора, 7 з яких - у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів та 8 підрозділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок. Список використаних джерел складається із 294 бібліографічних позицій і займає 24 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина, а також його елементів дозволило дисертанту зробити такі висновки.
1. Для досягнення мети щодо реалізації і захисту прав і свобод людини та громадянина в сфері державного управління, виконавчої влади необхідно створити цілісне явище – механізм адміністративно-правового їх забезпечення.
2. Правовий статус громадянина України складається із положень, що визначаються в окремих галузях права. Правові положення, що встановлюють громадянство, правоздатність та дієздатність, права, свободи, обов’язки громадян, гарантії їх забезпечення, закріплені в адміністративно-правових нормах у своїй сукупності являють адміністративно-правовий статус громадянина України.
3. Особливостями адміністративно-правового статусу громадян України є те, що, по-перше, адміністративно-правовий статус громадянина є частиною юридичних зв’язків і відносин даного суб’єкта в рамках загального правового статусу громадян України; по-друге, на відміну від загального правового статусу відносини і зв’язки, що існують між собою й іншими суб’єктами, обмежені адміністративно-правовим регулюванням. Вони виникають, закріплюються і розвиваються за допомогою використання норм адміністративного права; по-третє, обсяг (межі) змісту адміністративно-правового статусу громадянина в рамках юридичних зв'язків, що характеризують його загальний правовий статус, визначаються межами й обсягом сфери діяльності переважно органів виконавчої влади, і місцевого самоврядування. В зв’язку з цим, стосунки громадянина з іншими суб'єктами мають особливу структуру, при якій обов'язковим суб'єктом у них є органи держави, їх посадові особи, або інші організації, або їх представники, що володіють повноваженнями адміністративно-правового характеру; по-четверте, до особливостей правового статусу громадянина в сфері виконавчої влади можна віднести також і те, що вона характеризується великою рухливістю адміністративного законодавства, яким визначається інтенсивне виникнення нових правових позицій, зміна, збагачення більш якісним змістом уже наявних; по-п’яте, громадянин виступає в адміністративно-правових відносинах як суб’єкт прав і свобод, які є пріоритетними щодо інших правових цінностей, це потенційний претендент на державну управлінську послугу, суб’єкт захисту органів адміністративної юрисдикції.
4. У сфері адміністративно-правового регулювання за ступенем сприяння органів виконавчої влади і інших суб’єктів відносин права і свободи людини та громадянина класифікуються на: 1) права і свободи, що безпосередньо реалізуються громадянами та іншими фізичними особами; 2) права і свободи, що реалізуються за сприянням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; 3) права і свободи, що гарантуються адміністративно-правовим захистом органів держави; 4) права і свободи, що реалізуються за сприянням громадських організацій.
5. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина представляє систему засобів, які є елементами, складовими впливу цієї галузі права на суспільні відносини та встановлювані її нормами гарантії реалізації цих прав (поновлення в органах виконавчої влади та суду, захист з допомогою адміністративної відповідальності та прокурорського нагляду).
6. Складовою частиною адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина є регулювання за допомогою норм цієї галузі права суспільних відносин управлінського характеру, де фізичні особи реалізують свої права і, що найважливіше, створення необхідних організаційних умов для надання громадянам державних управлінських та соціальних послуг, в результаті отримання яких ці права реалізуються.
7. Для надання державних управлінських послуг необхідно оптимізувати процедури діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Закон України “Про звернення громадян” не є достатнім для адміністративно-правового регулювання розгляду і прийняття рішень за зверненнями громадян. Він однозначно регулює відносини між громадянином чи іншою фізичною особою та органами виконавчої влади, громадськими організаціями, адміністрацією підприємств тощо, і, таким чином, з одного боку використовує адміністративно-правові норми в регулюванні відносин, які є предметом цивільного права чи іншої правової галузі, з іншого боку неповно регулює відносини щодо надання державних управлінських послуг. Для ліквідації перекосів в правовому регулюванні даних відносин необхідно прискорити прийняття Адміністративного процедурного кодексу України.
8. В розділі пропонується процедурні відносини щодо надання управлінських державних послуг класифікувати на загальні, особливі і спеціальні і відносно даної класифікації здійснювати регулювання на загальному рівні нормами Адміністративного процедурного кодексу України, на особливому – нормами відповідних законів, на спеціальному – нормами постанов уряду та інструкцій центральних органів виконавчої влади, які безпосередньо самі або їх підрозділи чи місцеві осередки вчиняють організаційні дії щодо надання послуг.
9. Важливе місце для забезпечення прав і свобод людини та громадянина в механізмі їх адміністративно-правового забезпечення має встановлення за допомогою норм цієї галузі права обов’язки органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які кореспондують відповідним правам і свободам, надають можливість їх реалізації.
10. До змісту адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини й громадянина складовою його частиною входять гарантії їх реалізації, під якими розуміються встановлені законом засоби, що охороняють і захищають права громадян, припиняють та усувають порушення, надають можливості щодо їх поновлення. Належна гарантованість прав і свобод людини та громадянина характеризується наявністю в державі ефективного правосуддя. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина включає передовсім адміністративне правосуддя. Однак і вся судова система в частині захисту прав громадян у відносинах із виконавчою владою теоретично і практично є складовою механізму адміністративно-правового забезпечення цих прав. Необхідно прискорити вивчення судовими, правоохоронними працівниками та іншими державними службовцями прийнятого нещодавно Кодексу адміністративного судочинства та створення системи адміністративної юстиції.
11. Кожна із функцій прокуратури, при її відповідній реалізації цим органом, представляє гарантування прав і свобод людини в системі виконавчої влади і особливо в адміністративно-політичній сфері. Однак доцільно прислухатися до рекомендацій Ради Європи щодо скасування загального нагляду прокуратури, адже при запровадженні адміністративної юстиції кожен громадянин, свобода якого не обмежена у передбаченому законом порядку, має можливість захисту своїх прав в адміністративному суді. Нагляд прокуратури в місцях позбавлення волі чи в інших установах, де перебувають громадяни, які не можуть самостійно захищати свої права, здійснювати доцільно .
12. Адміністративно-деліктне законодавство не відповідає вимогам щодо захисту прав і свобод людини та громадянина. Потрібно в новому Кодексі про адміністративні правопорушення сконструювати главу під назвою “Адміністративні правопорушення, що посягають на права і свободи громадян”. Доцільно ширше виписати права потерпілого в процесуальній частині цього кодексу, надати йому крім уже закріплених прав, право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, доведеності їх переконливості, повноту відшкодування завданої йому проступком матеріальної шкоди тощо.

Список використаних джерел

1. Гегель. Сочинения Т. 3. - М., 1956. – 440с.
2. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М.; Ладомир, 1994. – 868 с.
3. Cпиноза Б. Избранные произведения. Т 2. – М., 1957. – 727с.
4. Cкакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник. – Харків: “Консум”. Ун-т внутрішніх справ, 2001. – 704 с.
5. Нерсесянц В.С. Права человека в истории политической и правовой мысли(от древности до Декларации 1789 г.). // Права человека в истории человечества и в современном мире. – М., ИГПАН, 1989. – 146с.
6. Права человека. Учебник для вузов. / Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 573 с.
7. Постанова Верховної Ради України “Про засади державної політики України в галузі прав людини” від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.
8. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 39. – Ст. 351.
9. Ієрусалімова І.О. Поняття правового статусу громадянина України у сфері виконавчої влади. // Держава і право. Збірник наукових праць. Випуск 6. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000. – 438с.
10. Теория государства и права. Часть 1.: Теория государства. / Венгеров А.Б. (общ. ред.). – М.: Юристъ, 1996. – 256 с.
11. Сравнительное конституционное право. / Б.Н. Топорнин, В.В. Чиркин и др./ РАН, Институт государства и права. – М.: ”Манускрипт”, 1996. – 729 с.
12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. Учебник. Изд. 2-е, исправл. и дополн. / Под. ред. профессора Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996. – 778 с.
13. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Учебник. / РАН, Институт государства и права. – М.: Юристъ, 1997. – 567 с.
14. Международые акты о правах человека. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 753 с.
15. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
16. Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12. – Ст. 384.
17. Постанова Верховної Ради України «Про програму діяльності Кабінету Міністрів України та її виконання» від 16 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 24. – Ст. 336.
18. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України. – Дніпропетровськ: „Ліра ЛТД”, 2004. – 340 с.
19. Общая теория права и государства. Учебник для юридич. вузов./ Под ред. академика В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1997. – 520 с.
20. Загальна теорія держави і права. Підручник. / За заг. ред. проф. М.В. Цвіка; Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого – Х.: Право, 2002. – 432 с.
21. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. / С.С. Алексеев, В.М. Архипов и др. – М.: НОРМА-ИНФРА-М., 1998. – 570 с.
22. Магановський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи). // Право України. – 2002. – № 7 – с. 18-22.
23. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
24. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины. Общая часть. Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
25. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований. – К., МАУП, 2000. – 304 с.
26. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід(соціально-психологічний аналіз). Навчальний посібник. – К., МАУП, 2000. – 149с.
27. Садовский В.Н. Логико-метдологический анализ. – М.: “Наука”, 1974. – 279 с.
28. Лебедев Н.П., Спиридонов Л.И. О возможности системного анализа государственно-правовых явлений. // Вестник ЛГУ – № 23. – Экономика. Фолософия. – Право, 1968. – с. 86-93
29. Касьянов В.В., Нечепуренко В.Н. Социология права. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 370 с.
30. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: Зерцало, 2002. – 228 с.
31. Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности. – М.: Международные отношения, 1999. – 399 с.
32. Философский словарь. / Под ред. Фролова И.Т. / 6-е изд. переаб. и дополн. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
33. Карташов В.Н. Введение в общую теорию правовой системы общества. Ч. 6. Правовые отношения и связи в юридической практике и правовой системе ощества. – Ярославль, 2000. – 315 с.
34. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави. Автореф...дис. канд. юрид. наук. – Харків.: Національний Університет внутрішніх справ, 2001. – 20 арк.
35. Грушин Б.А. О структуре динамических процессов. ”Социология в СССР”. Т. 1 – М.: ”Мысль”, 1966. – 280 с.
36. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних. – М.: Юриздат, 1968. – 85 с.
37. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-е, зі змінами. Навч. посібник.– К.: АТІКА, 2001. – 174 с.
38. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356
39. Лотюк О.С. Поняття громадянства і приналежність до громадянства України. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
40. Лотюк О.С. Теоретические основы института гражданства Украины. Автореф. ... канд. юрид. наук. Київський ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К.: 1998. – 18 арк.
41. Журавка О.В. Міжнародно-правова характеристика інституту громадянства. Автореф. ... канд. юрид. наук. Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 20 арк.
42. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 304 с.
43. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. – 368 с.
44. Петров Г.И. Советское административное право. Учебное пособие. – Л.; Изд-во Ленинградского ун-та, 1960. – 344 с.
45. Мицкевич В.В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 208 с.
46. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав. В кн.: Вопросы общей теории советского права. / Под ред. проф. С.Н. Братуся. / – М.: Госюриздат, 1960. – 406 с.
47. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
48. Трудовое право Украины в вопросах и ответах. Учебно-справочное пособие. Изд. 2-е, перераб. и дополн./ Под ред. Жернакова – Х.: Одиссей, 2002. – 655 с.
49. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
50. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
51. Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. – М.: Юридическая литература, 1966. – 168 с.
52. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
53. Харитонов Е.О. Саниахметова Н.А. Гражданское право. Учебное пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 330 с.
54. Бойко М.Д. Трудове право України. Навчальний посібник. Курс лекцій. – К.: ОЛАН, 2003. – 335 с.
55. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2002. – 311 с.
56. Князев В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні. // Право України. – 1998. – № 11. – с. 29-31.
57. Академічна юридична думка. / Шемшученко Ю.С. (ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін Юре, 1998. – 503 с.
58. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Констутиционный суд. Учебное пособие. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 349 с.
59. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 304 с.
60. Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. – М., Мысль, 1977. – 255 с.
61. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. – Х.: Факт, 2001. – 437 с.
62. Философская энциклопедия. Т.1. / Главн. ред. Константинов Ф.В. – М., 1960. – 504 с.
63. Філософія. Курс лекцій. Навчальний посібник. / За ред. проф. І.Ф. Надольного. – К., “Вікар”, 2000. – 516 с.
64. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
65. Адміністративне право України. Підручник. / За заг. ред. Ю.П. Битяка; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Харків “Право”, 2000. – 520 с.
66. Адміністративне право України. Підручник. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
67. Авер’янов В.Б. Адміністративне право – провідна галузь правового регулювання виконавчої влади. В кн. Виконавча влада і адміністративне право./ За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К. Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
68. Адміністративне право України. Підручник./ За заг.ред. акад. С.В. Ківалова. – Одеса “Юридична література”, 2003. – 894 с.
69. Овсянко Д.М. Административное право. Учебное пособие. Изд. 3-е, перераб. и дополн. – М.: Юристъ, 2000. – 468 с.
70. Грибанова М.А. Зміст поняття адміністративно-правового статусу громадянина // Держава і право. Збірник наукових праць. Вип. 11. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2001 – 280 с.
71. Общая теория права. / Под общ. ред. проф. А.С. Пиголкина. – Московский институт экономики, политики и права. Юридический учебно-научный центр МГТУ им. Н.Э. Баумана. 2-е изд. перераб. и доп. – М., 1995. – 384 с.
72. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики). – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
73. Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 79.
74. Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1292.
75. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – Ст. 1198.
76. Указ Президента України “Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства” від 27 березня 2001 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 11. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
77. Указ Президента України “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” від 27 березня 2001 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 11. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
78. Воздушный Кодекс Российской Федерации. – М., Изд-во «Ось - 89», 1996. – 93 с.
79. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року. Закони України. Т.8. – К., 1997. – 460 с.
80. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
81. Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. – Х., “Факт”, 1998. – 102 с.
82. Законодавство про виїзд з України та про статус іноземців: науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. / Хавронюк М.І., Прощаєв Б.В. та інш. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с.
83. Чехович С.Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні. Дис. канд. юрид. наук. – К., 1998. – 231 арк.
84. Административное право Российской Федерации. Учебник. (Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М.). – М., Изд. ЗЕРЦАЛО, 1997. – 680 с.
85. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 р. зі змінами і доп. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
86. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
87. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р. // Закони України. Т 3. – К., 1996. – Ст. 154.
88. Бояринцева М.А. Зміст адміністративно-правового статусу громадян України. У кн.. Виконавча влада і адміністративне право. / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Видавн. дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
89. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 р. // Закони України. Т. 8. – К., 1999. – Ст. 273.
90. Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 259.
91. Ямпольская Ц.А. Субъекты советского административного права. – Дис. докт. юр. наук. – М., 1957. – 795 с.
92. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
93. Козлов Ю.М. Административное право. Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 320 с.
94. Мальков В.В. Административное законодательство о правах и обязанностях советских граждан. – М.: “Знание”, 1968. – 79 с.
95. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. / М.І. Мельник, М.І. Хавронюк упоряд. – К.: А.С.К., 2001. – 304 с.
96. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
97. Голосніченко І.П. Адміністративне право України. Посібник. – К., Ірпінь, 1998. – 52 с.
98. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). – Одеса: Юридична література, 2004. – 328 с.
99. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Терещук О.В., Шкарупа В.К. Адміністративне право України. Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Палівода А.В., 2001. – 194 с.
100. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат., 1955. – 176 с.
101. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для ВУЗов. – Изд-во БЕК. – М., 1996. – 368 с.
102. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
103. Ромовська Р. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи). (До розробки нового Цивільного кодексу). // Право України. – 1995. – №2. с. 24-26.
104. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Київ, АТІКА, 2002. – 190 с.
105. Журавский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: ООО “Одиссей”, 2000. – 224 с.
106. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для ВУЗов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 2000. – 624 с.
107. Петров Г.М. Поощрение в государственном управлении. – Ярославль, 1993. – 195 с.
108. Тугаринов В.П. Личность и общество. – М.: “ Мысль”,1965. – 191 с.
109. Великий тлумачний словник сучасної української мови./ Укладач і головний редактор В.Т. Бусел. – К., Ірпінь, ВТФ (Перун), 2002. – 1428 с.
110. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М., Госюриздат,1961. – 187 с.
111. Якуба О.М. Административная ответственность. – М., Юридическая литература, 1972. – 152 с.
112. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ. Навч. посібник. – К., 1995. – 78 с.
113. Адміністративна відповідальність. Навчальний посібник./ За загальн. ред. проф. Голосніченко І.П. – К.: КІВС, 2003. – 112 с.
114. Адміністративна відповідальність в Україні. Навчальний посібник./ За загальн. ред. А.Г. Комзюка. 2-е вид. виправл. і доповн. – Харків: Вид-во Унів-ту внутрішніх справ, 2001. – 112 с.
115. Черменина А.П. Проблема ответственности в современной буржуазной этике // Вопросы философии, 1965. – № 2. – с. 85-88.
116. Права человека в истории человечества и в современном мире: Материалы конф., 1988 г. / Редкол: Лукашева Е.А. (отв. ред.) и др. – М.: ИГПАН, 1989. – 146 с.
117. Права человека. Преподавание и изучение прав человека. Пособие. Издание Центра по правам человека ООН. – Нью-Йорк, 1992. – 150 с.
118. Декларація про Державний суверенітет (16 липня 1990 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР – 1990. – № 31. – Ст. 429.
119. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 38. – Ст. 502.
120. Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996. - № 30. – Ст. 141.
121. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Изд-во НОРМА, 1998. – 336 с.
122. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб, 1910. – 590с.
123. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) – М.: СПАРК, 1995. – 556 с.
124. Патюлин В.А. Субъективные права граждан: основные черты, стадии, гаранти реализации // Советское государство и право, 1971. – №6. – с. 24-27.
125. Общая теория государства и права. Академический курс. Том 2. Издание 2-е переработан. и дополн. Отв. ред. профессор М.Н. Марченко. – М.: ЗЕРЦАЛО – М., 2001. – 528 с.
126. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. – Ч. 1 – Харьков, 1958. – 339 с.
127. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., Госюриздат, 1961. – 381 с.
128. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс. – М., 2001. – 652 с.
129. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
130. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №30. – Ст. 1248.
131. Указ президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 46. – Ст. 25.
132. Мальков В.В. Советское законодательство о жалобах и заявлениях. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 108 с.
133. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. – М., 1966. – 252 с.
134. Фарбер И. Е. Права человека, гражданина и лица в социалистическом обществе. / Правоведение, 1967. – №1. – с. 40-43.
135. Административное право. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности “юриспруденция”. / Ю.М. Козлов, Д.М. Овсянко, Л.Л. Попов; Л.Л. Попов (ред.); Московская гос. юридическая академия. – М.: Юристъ, 2002. – 967 с.
136. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 30. – Ст. 379.
137. Закон України “Про зв’язок” від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України – 1995. – № 20. – Ст. 143.
138. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
139. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 80.
140. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе. – Харьков: “Право”, 1998. – 186 с.
141. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов. Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 292 с.
142. Юридична енциклопедія. Т. 2. Д – И – К.: Видавництво “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1999. – 741 с.
143. Большой юридический словарь. / В.А. Белов, В.В. Бойцова и др.; А.Я.Сухарев, В.Е. Крутских (ред.). – 2 изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000. – (Библиотека словарей “ИНФРА-М”) – 704 с.
144. Вівчаренко О. Проблеми гарантій охорони права власності на землю в Україні. // Право України. – 2003. – № 12. – с. 88-93.
145. Вівчаренко О. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). – Івано-Франківськ, 1998. – 179 с.
146. Голосніченко І.П. Прогалини у правовому регулюванні порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення. // Право України. – 2003. – № 7. – с. 73-77.
147. Цимбалюк М. Формування правосвідомості громадян у процесі реформування інституту власності. // Право України. – 2003. – № 9. – с.57- 61
148. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 1871 КПК України. // Право України. – 2003. – № 4. – с. 57-62.
149. Словарь русского язика. В 4-х т. Т. 2 / АН СССР, Институт русского языка. – 3-е изд. стер. – М.: Рус. яз., 1986. – 736 с.
150. Юридична енциклопедія. Т. 1. А – Г. / Ю.С. Шемшученко та ін. (ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького – К.: Видавництво “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. – 669 с.
151. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Юрид. лит-ра, 1961. – 271 с.
152. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 187 с.
153. Горшенев В.А. Способы и организационные формы правового регулирования. – М.: Юридическая литература, 1972. – 256 с.
154. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: 1991. – 207 с.
155. Голосниченко И.П. Предупреждение корыстных правонарушений средствами административно-правового воздействия: актуальные проблемы теории и практики. Автореф...докт. юрид. наук. – К.: Інститут держави та права АН УССР, 1991. – 46 арк.
156. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: 1981. – 350с.
157. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юридическая литература, 1985. – 160 с.
158. Адміністративне право України. Академічний курс. Підручник. Т. 1. Загальна частина. / Ред. кол. Авер’янов В.Б. голова. – К.: Юридична думка, 2004. – 583 с.
159. Постанова Верховної Ради України «Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження” від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 40. – Ст. 385.
160. Кодекс адміністративного судочинства. // Урядовий кур’єр, 2005. – 17 серпня.
161. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991 – № 4. - Ст. 14.
162. Голосніченко І.П. Стадії процедурної діяльності в процесі розгляду заяв щодо забезпечення прав громадян. Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування. Збірник наукових праць. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с.
163. Хальота А. Методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини. // Право України. – 2001. – с. 43-45.
164. Бойко І.В. Правовий статус громадян у сфері виконавчої влади. Дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 200 арк.
165. Хоманева Н.Ю. Защита прав и свобод граждан в сфере исполнительной власти в Российской Федерации. Дисс. доктор. юрид. наук. – ИГП РАН. – М., 1997. – 365 с.
166. Конституційні гарантії захисту прав людини у сфері правоохоронної діяльності: матеріали наук.-практич. конф. (24 – 25 вересня 1999 року) / О.В. Негодченко (голова ред. кол.); Дніпропетровський юридичний ін-т. – Д.: Поліграфіст, 1999. – 420 с.
167. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – К., 1979. – 230 с.
168. Виконавча влада і адміністративне право. / За заг. ред. Авер’янова В.Б.; В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 668 с.
169. Авер’янов В.Б. Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування. Збірник наукових праць. / За матеріалами Другої національної науково-теоретичної конференції. – Суми, 25 – 27 травня 2000 р. – 282 с.
170. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М., “Юридическая литература”, 1964. – 158 с.
171. Салищева Н.Г. Гражданин и административная юрисдикция в СССР. – М.: Наука, 1970. – 164 с.
172. Столмаков А.И. Административно-правовые и судебные методы охраны субъективных прав граждан СССР. Дисс. канд. юрид. наук. – М., 1971. – 265 с.
173. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. / Предмет, система и функции науки/. Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1971. – 160 с.
174. Гуренко М.М. Конституційні гарантії прав та свобод людини і громадянина. Матеріали науково-практичної конференції (24–25 вересня 1999 р.) – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999 р. – 420 с.
175. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. (Глава ІІІ Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием). – Симферополь. Изд-во “Таврида”, 1996. – 236 с.
176. Хозяйственное право. Учебник / Под. ред. В.К. Мамутова; Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. – К.: Юринком Интер., 2002. – 910 с.
177. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи. / Упор. В.П. Тимщук. Центр політико-правових реформ. – К.: Факт, 2002. – 100 с.
178. Манохин В. М. Советское административное право. Курс лекций. Вып. І. Часть общая. – Саратов, 1968. – 249 с.
179. Концепція адміністративної реформи в Україні. // Державна Комісія з проведення в Україні адмін. реформи. – К.; 1998. – 61 с.
180. Коліушко І.Б. Управлінські (адміністративні) послуги – новела адміністративного права. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис). – К.: Факт, 2001. – 72 с.
181. Указ Президента України «Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України» від 7 грудня 2000 р. // Юридичний вісник України. – 2000. – № 51 (21 – 27 грудня).
182. Закон України “Про освіту” від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 21. – Ст. 84.
183. Закон України “Про державні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1876.
184. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 14.
185. Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі” від 12 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 29. – Ст. 1397.
186. Басай В.Д. Судові та правоохоронні органи України. Підручник. – Видавниче поліграф. тов. “Вік”, 2001. – 631 с.
187. Теорія держави і права. Проблеми держави і права. Навчальний посібник. / Кравчук М.В. автор.-упоряд. 3-тє вид. змінене і доповнене. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.
188. Самощенко И.С. Основы незыблемости советской законности. – М. «Знание», 1967. – 47 с.
189. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
190. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян. Дис. канд. юридич. наук. Нац-ний ун-т внутрішніх справ. – Харків, 2001. – 235 арк.
191. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: навчальний посібник. / За заг. ред. докт. юрид. наук проф. Голосніченко І.П.. – К.: ГАН, 2003. – 251 с.
192. Якимов А.Ю. Статус субъекта административной юрисдикции и проблемы его реализации. Монография. – М.: «Проспект», 1999. – 200 с.
193. Алексеев С.С. Теория права. 2-е изд. – М. БЕК, 1995. – 320 с.
194. Алексеев С.С. Право: Азбука, Теория, Философия: опыт комплексного исследования. – М., “Статут”, 1999. – 711 с.
195. Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
196. Авер’янов В.Б. Нове ставлення до прав людини – мета реформування українського адміністративного права. // Юридична Україна. – 2005. – №5. – с. 31-35.
197. Виступ Президента України на всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування 26 квітня 2005 р. «Не розподіл влади, а гармонізація управління». // Урядовий кур’єр. – 2005. – 29 квітня.
198. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
199. Адміністративно-процедурний кодекс України. Пропозиції Центру політико-правових реформ. Матеріали семінару “Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта” 1–13 жовтня 2001 р. – Львів, 2001.
200. Постанова Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
201. Закон України “Про державну податкову службу” від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
202. Наказ Головдержслужби “Про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців” від 23 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1971.
203. Теория государства и права: курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. 2-е изд. перераб. и дополн. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
204. Студеникин С.С. Социалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права. / “Вопросы советского административного права” – М., Изд. АН СССР. – 1949. – 212 с.
205. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
206. Програма діяльності Кабінету Міністрів “Назустріч людям”. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 11 лютого.
207. Указ Президента “Загальні положення про міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України” від 12 березня 1996 р. 179/96. – Урядовий кур’єр. - 1996 – 28 березня.
208. Указ Президента України “Про положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України” від 10 лютого 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 308.
209. Указ Президента України “Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів” від 14 квітня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1035.
210. Бернар Гурне. Державне управління. / В. Шовкун (пер. з фр.). Інститут держ. управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України. – К., Основи, 1993. – 165 с.
211. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. докт. юрид. наук. В.Б. Авер’янова. – К.: “Ін Юре”, 1999. – 272с.
212. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. Навчально-методичний посібник. / За заг. ред. докт. юрид. наук. проф. Н.Р.Нижник. – К.: “Ін Юре”, 1999. – 242 с.
213. Государственная служба в Российской Федерации. Сборник нормативных актов. / Ю.Н. Стариов (сост.) – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1996. – 320 с.
214. Указ Президента України “Про Національну доктрину розвитку освіти” від 17 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 860.
215. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
216. Закон України “Пр