Державний контроль на ринку цінних паперів України :

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ
3
Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика державного контролю на ринку цінних паперів України

10
1.1. Сутність, об’єкт і предмет державного контролю на ринку цінних паперів України
10
1.2. Види державного контролю на ринку цінних паперів України
43

Розділ 2. Організація державного контролю на ринку цінних паперів України

60
2.1. Організаційно-структурне забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів України
60
2.2. Методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів України
85

Розділ 3. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів України

128
3.1. Поняття та види заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів України

128
3.2. Адміністративні стягнення за правопорушення на ринку цінних паперів України
145

Висновки 170
Список використаних джерел 182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Створення ефективного ринкового середовища неможливе без формування фінансового ринку, що забезпечує обіг фінансових ресурсів, їх перерозподіл між галузями виробничої сфери, акумулювання тимчасово вільних коштів для інвестування у виробничу діяльність. Сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів.
Обіг фінансових активів, в тому числі і у формі цінних паперів, потребує належного контролю з боку держави, адже в умовах безконтрольності зловживання з фінансовими ресурсами здатні скласти загрозу економічній безпеці усього суспільства, породжувати кризові явища в економіці, завдавати великих втрат державі та її громадянам.
Кожна країна, в якій існує ринок цінних паперів, створює систему його державного контролю. Україна також не є виключенням з правила. Правовою основою формування системи державного контролю на ринку цінних паперів є Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., згідно якого було створено центральний орган виконавчої влади у сфері регулювання ринку цінних паперів – Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України. Окремі регулятивні і контрольні повноваження щодо учасників ринку цінних паперів реалізують Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, правоохоронні та ін. органи.
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена, з одного боку, важливістю створення ефективної системи державного контролю на ринку цінних паперів, а з іншого – наявністю теоретичних та практичних правових проблем, пов’язаних з організацією державного контролю на ринку цінних паперів України. Теоретичного дослідження потребують зміст поняття “державний контроль на ринку цінних паперів”, види контролю, що його складають, суб’єкти, об’єкт, предмет, методи та правові форми державного контролю на ринку цінних паперів. Недослідженими також залишаються питання статусу саморегулівних організацій ринку цінних паперів та їх роль у реалізації державного контролю на ринку цінних паперів України.
Незважаючи на наявність нормативних актів, що регламентують здійснення державного контролю на ринку цінних паперів і надають значний обсяг повноважень державним контролюючим органам, про ефективність правового регулювання та організації державного контролю на ринку цінних паперів говорити поки що передчасно. Адже і досі гостро постають проблеми забезпечення прозорості ринку цінних паперів, доступу інвесторів до достовірної інформації, необхідної і достатньої для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень, захисту прав інвесторів, запобігання та протидії нечесній практиці, зокрема, використанню інсайдерської інформації, запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Не сприяють належній організації державного контролю випадки неефективного розподілу, дублювання повноважень органів державного контролю на ринку цінних паперів. Потребують дослідження і систематизації також і заходи примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, правова природа та підстави застосування стягнень за порушення законодавства про цінні папери.
Вдосконалення потребують і правові засади державного контролю на ринку цінних паперів. Норми Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, що регулюють державний контроль, потребують систематизації, подальшої деталізації та узгодження. На наш погляд, контроль як одна з основних функцій державного регулювання заслуговує на те, щоб його регулюванню було присвячено окремий розділ Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Існує необхідність аналізу та узгодження з нормами законів нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Все це обумовлює важливість та актуальність дослідження проблем державного контролю на ринку цінних паперів України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретичних положень, спрямованих на розвиток теорії державного контролю, виявлення прогалин і суперечностей у правових нормах, що регулюють відносини державного контролю на ринку цінних паперів, розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства про державне регулювання ринку цінних паперів..
Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:
- дослідити зміст державного контролю на ринку цінних паперів, визначити його об’єкт, предмет, принципи;
- дати класифікацію видів державного контролю за галузевою належністю та за іншими критеріями;
- дослідити систему та правовий статус органів державного контролю на ринку цінних паперів, їх компетенцію та способи взаємодії;
- визначити методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів, проаналізувати стан їх правового забезпечення;
- дослідити систему заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів;
- проаналізувати проблеми застосування адміністративних стягнень до правопорушників-учасників ринку цінних паперів;
- підготувати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного контролю на ринку цінних паперів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні державного контролю на ринку цінних паперів уповноваженими державними органами.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, які регулюють питання державного контролю на ринку цінних паперів, наукові джерела, матеріали судової практики вирішення спорів, пов’язаних з випуском та обігом цінних паперів та реалізацією корпоративних прав.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально логічного аналізу правових категорій та ін. Окремі питання в роботі досліджувались як міжпредметні проблеми на межі юридичної і економічної наук, що відповідає завданню комплексного вивчення явищ.
Теоретичним та науковим підґрунтям є наукові здобутки українських вчених-юристів, зокрема: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, В. Г. Атаманчука, Ю. П. Битяка, О. В. Баклана, Л. К. Воронової, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Д. М. Лук’янця, Д. М. Лученка, В. М. Марчука, Л. В. Ніколаєвої, В. П. Нагребельного, А. А. Нечай, О. П. Орлюк, Л. А. Савченко, В. В. Сухоноса, І. П. Устинової, В. Д. Чернадчука, В. С. Шестака, вчених-економістів: М. Т. Білухи, О. М. Мозгового, І. Б.Стефанюка. та ін., а також наукові доробки російських та радянських вчених, які тією чи іншою мірою висвітлювали досліджувані в дисертації проблеми: Д. М. Бахраха, В. М. Горшенева., О. Ю. Грачової, А. В., Єрицяна, О. Є. Луньова, М. С. Студенікіної, О.В. Шоріної, І. Б. Шахова, Х. Х. Шнейдера та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. В процесі проведення дослідження:
1) вперше сформульовані і обґрунтовані такі науково-теоретичні положення:
- обґрунтовано положення про комплексний характер державного контролю на ринку цінних паперів, складовими якого є адміністративний нагляд та фінансовий контроль;
- запропонований поділ діяльності, що здійснюється на ринку цінних паперів, на діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів та діяльність з обслуговування фінансових операцій; відповідно залежно від змісту діяльності учасників ринку цінних паперів пропонується розрізняти учасників, що здійснюють фінансові операції на ринку цінних паперів, та учасників, що обслуговують фінансові операції інших учасників ринку цінних паперів;
- досліджено роль недержавних суб’єктів у здійсненні державного контролю на ринку цінних паперів; обґрунтовано позицію про належність саморегулівних організацій ринку цінних паперів до суб’єктів державного контролю на ринку цінних паперів в частині реалізації делегованих їм державними органами контрольних повноважень, запропоновано тезу про те, що установи, що обслуговують фінансові операції на ринку цінних паперів, діють як агенти державного контролю;
- запропоновано визначити правові форми контролю як передбаченої нормами права та віднесеної законом до компетенції суб’єктів державного контролю цілісної сукупності пов’язаних підставою та поставленою метою заходів, спрямованих на одержання, збір, перевірку, аналіз, оцінку, обробку, зберігання відомостей для встановлення відповідності об’єкта контролю заданим параметрам, виявлення та усунення відхилень від них, а також підстави та порядок (процедури) здійснення цих заходів;
- запропоновано розрізняти матеріальну правову форму контролю як сукупність передбачених правовими нормами повноважень суб’єкта контролю та/ або обов’язків підконтрольних суб’єктів, які дозволяють реалізувати контрольну функцію, та процесуальну правову форму – підстави та порядок (процедури) здійснення контрольних заходів (контрольне провадження);
2) уточнено:
- визначення поняття “ринок цінних паперів” як сукупності цивільно-правових, господарських та фінансових правовідносин, що опосередковують рух капіталу у формі цінних паперів;
- визначення та ознаки фінансового моніторингу як різновиду фінансового контролю, що являє собою діяльність уповноважених державних органів та установ, які обслуговують фінансові операції, по відстеженню та фіксації фінансових операцій, що відповідають визначеним законом критеріям сумнівності, аналізу одержаної інформації про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;
- класифікацію заходів адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів, на заходи адміністративного запобігання, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративного забезпечення та адміністративні стягнення;
3) подальшого розвитку дістали:
- питання методів та форм державного контролю;
- проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб у розрізі адміністративної відповідальності учасників ринку цінних паперів.
У роботі сформульовано і ряд інших положень.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Одержані в результаті дослідження висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення законодавства України про державне регулювання ринку цінних паперів, зокрема Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, інших законів про цінні папери, змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо в процесі практичної роботи контролюючих суб’єктів на ринку цінних паперів.
Матеріали дисертаційної роботи також можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів з банківського та фінансового права та спецкурсу “Правове регулювання фондового ринку”, а також для підготовки навчальної та навчально-методичної літератури з вказаних дисциплін. Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто автором шляхом здійснення комплексного аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів та судової практики з питань державного контролю на ринку цінних паперів. Автором сформульовано ряд пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства, що регулює відносини державного контролю на ринку цінних паперів. На основі проведеного дослідження автором розроблено і викладається спецкурс “Правове регулювання фондового ринку” для студентів спеціальності “Правознавство”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедр комерційного права і правознавства Київського національного торговельно-економічного університету. Теоретичні висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, були предметом наукових доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії” (м. Вінниця, 25-27 травня 2000 р.), Другій Національній науково-практичній конференції “Адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25-27 травня 2000 р.), Науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (м. Київ, 14-15 лютого 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні” (м. Ялта, 17-19 травня 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.).
Матеріали дисертаційної роботи складають основу навчальної дисципліни “Правове регулювання фондового ринку”, яку автор викладає в Київському національному торговельно-економічному університеті.
Результати дисертаційного дослідження також були використані Вищим господарським судом України для узагальнення практики розгляду господарськими судами спорів, пов’язаних з випуском, обігом цінних паперів та реалізацією корпоративних прав за 2004 рік.
Публікації. Основні висновки та результати дисертації викладено в десяти наукових публікаціях, з них три у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків; загальний обсяг 205 сторінок, з яких 181 – основний зміст. Дисертація містить також список використаних джерел із 203 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Державний контроль на ринку цінних паперів має комплексний характер і являє собою врегульовану нормами права діяльність державних органів та саморегулівних організацій ринку цінних паперів (в частині реалізації делегованих контрольних повноважень) по 1) спостереженню за показниками стану і функціонування ринку цінних паперів, 2) фінансовими операціями на ньому, 3) показниками фінансового стану та фінансових результатів діяльності учасників ринку цінних паперів, а також 4) з перевірки виконання учасниками ринку цінних паперів та саморегулівними організаціями встановлених законодавством вимог, дотримання обмежень і заборон.
Об’єктами державного контролю є фінансові операції учасників ринку цінних паперів, фінансові послуги, що пов’язані з випуском та обігом цінних паперів, та інші види діяльності, що опосередковують обіг цінних паперів. Об'єктом державного контролю виступає і ринок в цілому. З точки зору юридичної науки ринок цінних паперів можна визначити як сукупність цивільно-правових, господарських і фінансових правовідносин, що опосередковують рух капіталу у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів є сегментом фінансового ринку, а діяльність професійних учасників ринку цінних паперів в частині надання послуг, за винятком послуг з обліку прав власності на іменні цінні папери, складає один з ринків фінансових послуг – ринок фінансових послуг, пов’язаних з обігом цінних паперів та похідних.
Підконтрольними суб’єктами державного контролю на ринку цінних паперів є учасники ринку цінних паперів. Учасники ринку цінних паперів за критерієм їх статусу можна розділити на професійних та непрофесійних учасників. Професійні учасники ринку цінних паперів, за винятком реєстраторів, є фінансовими установами. За змістом діяльності на ринку цінних паперів учасники ринку цінних паперів можна розділити на учасників, що здійснюють фінансові операції (тобто операції, пов’язані з переходом права власності на цінні папери), та учасників, що обслуговують обіг цінних паперів (надають послуги з відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, організації торгівлі цінними паперами тощо).
Предмет контролю становлять показники, що характеризують той чи інший аспект діяльності чи операцій, які є об’єктами контролю. Щодо учасників ринку цінних паперів суб'єкти державного контролю одержують відомості про показники фінансового стану, фінансові результати діяльності учасників ринку, обсяги та склад їх активів, дотримання вимог законодавства, що встановлюють вимоги, обмеження або заборони щодо використання належного учасникам майна, власних чи залучених фінансових активів, дотримання обмежень і заборон, що спрямовані на обмеження фінансових ризиків і забезпечення фінансової стабільності, а також дотримання вимог щодо належного професійного рівня кадрового забезпечення діяльності учасників, її матеріально-технічного та інформаційно-комунікаційного забезпечення, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства та виконання прийнятих на себе зобов’язань.
Принципи, на яких базується державний контроль на ринку цінних паперів, поділяються на організаційні принципи та функціональні принципи. До організаційних принципів, що визначають правові основи організації державного контролю на ринку цінних паперів, ми відносимо принцип універсальності, принцип необхідного рівня правової регламентації, принцип залучення учасників ринку цінних паперів та їх об’єднань до реалізації державного контролю, принцип делегування державними органами контрольних повноважень саморегулівним організаціям ринку цінних паперів. До функціональних принципів державного контролю на ринку цінних паперів пропонуємо віднести дієвість, гласність, об’єктивність, систематичність, цілеспрямованість, всебічність аналізу одержаної інформації.
Державний контроль на ринку цінних паперів може бути класифікований за різними критеріями: за галузевою належністю, за суб’єктом, за часом здійснення.
За критерієм галузевої належності у державному контролі на ринку цінних паперів можна виділити складові: адміністративний нагляд, та фінансовий контроль, різновидом якого є фінансовий моніторинг. Предметом адміністративного нагляду є дотримання учасниками ринку цінних паперів норм законодавства про державне регулювання ринку цінних паперів, відповідність кадрового, матеріально-технічного, програмного та іншого забезпечення функціонування учасників ринку цінних паперів, виконання обов’язків щодо розкриття інформації, одержання ліцензій, проходження процедур державної реєстрації у передбачених законом випадках, дотримання норм законодавства про захист економічної конкуренції і т.д. Предметом фінансового контролю є показники достатності капіталу, ліквідності активів, джерела коштів, що спрямовуються на придбання цінних паперів, напрямки використання залучених шляхом розміщення цінних паперів коштів тощо. Об’єктами фінансового контролю є фінансові операції учасників ринку цінних паперів, фінансові послуги, що надаються на ринку цінних паперів, а також фінансовий стан учасників ринку цінних паперів.
За суб’єктами, що здійснюють державний контроль діяльності учасників ринку цінних паперів у ньому можна виділити дві складові: контроль, що здійснюється державними органами (власний контроль), та контроль, що здійснюється недержавними суб’єктами (делегований контроль).
За часом здійснення розрізняють попередній, оперативний (поточний) та наступний контроль, а також на постійний і тимчасовий.
За напрямами здійснення у державному контролі на ринку цінних паперів можна виділити 1) контроль діяльності емітентів на ринку цінних паперів, який включає, 2) контроль діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, який включає, 3) контроль у сфері спільного інвестування; 4) фінансовий моніторинг; 5) контроль дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
Організаційно-структурне забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів складають як державні органи, так і недержавні організації.
Функцію державного контролю на ринку цінних паперів реалізують такі державні органи та посадові особи: Президент України, Верховна Рада України, Рахункова палата, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Державний комітет з фінансового моніторингу, Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Рада національної безпеки і оборони, правоохоронні органи.
Відносини з випуску і погашення державних цінних паперів, як відносини державного боргу, перебувають під контролем Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати та Верховної Ради України.
Випуск та обіг недержавних цінних паперів, а також формування та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів контролюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також Державний комітет з фінансового моніторингу України, який здійснює державний фінансовий моніторинг операцій на ринку цінних паперів, Національним банком України, що контролює відносини, пов’язані з участю банків на ринку цінних паперів, Антимонопольним комітетом України, який контролює дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, Фондом державного майна, предметом контрольних повноважень якого є приватизаційні процеси на ринку цінних паперів та управління корпоративними правами держави, правоохоронними органами.
Центральне місце в системі органів контролю на ринку цінних паперів посідає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія), основи правового статусу якої визначено Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Вказаний закон недостатньо чітко визначає завдання та функції Комісії як органу державного контролю на ринку цінних паперів. Пропонуємо згрупувати функції Комісії відповідно до основних функцій державного регулювання на нормотворення, контроль, правозастосування, а також організаційну діяльність.
Функцію контролю у діяльності Комісії законодавець окремо не виділяє, що ми вважаємо недоліком. У діяльності, шляхом якої Комісія реалізує контрольну функцію, пропонуємо розрізняти реєстраційно-дозвільну діяльність, проведення перевірок учасників ринку цінних паперів, одержання звітності та адміністративних даних від учасників ринку цінних паперів.
Істотним недоліком організаційного забезпечення державного контролю на ринку цінних паперів (як і на інших ринках фінансових послуг) є наявність двох спеціально уповноважених органів з регулювання ринків фінансових послуг – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Оскільки створювати державні органи у сфері регулювання кожного з ринків фінансових послуг є недоцільним, ми пропонуємо створити єдиний спеціально уповноважений державний орган у сфері регулювання ринків фінансових послуг, сферою відання якого передбачити регулювання та контроль діяльності небанківських фінансових установ.
До процесу реалізації державного контролю на ринку цінних паперів залучено також його учасників. Пропонуємо розрізняти два способи залучення учасників ринку цінних паперів до реалізації державного контролю:
1) делегування частини контрольних повноважень саморегулівним організаціям;
2) покладення на установи, що обслуговують здійснення фінансових операцій на ринку, обов’язку контролювати законність операцій, що ними обслуговуються, і надавати державним органам відомості про ці операції. З огляду на обмежений характер участі у реалізації державного контролю осіб, що обслуговують фінансові операції, пропонуємо застосовувати термін “агенти державного контролю” для позначення їх статусу як учасників правовідносин державного контролю на ринку цінних паперів. Обов’язки, а також переліки відомостей про надані ними послуги з виконання фінансових операцій, що повинні надаватись державними органам, слід встановлювати у законах, що регулюють порядок здійснення відповідних видів професійної діяльності.
Методи контролю є способами, прийомами одержання або збору інформації про підконтрольний об'єкт, виявлення та виправлення відхилень від заданих параметрів (послідовність та умови вчинення дій у контролі, технологія здійснення контролю) . Методи контролю складають внутрішню, змістовну наповненість контролю і свої зовнішнє вираження знаходять у формах контролю, якими є сукупність дій контролюючого суб’єкта, спрямованих на збір, обробку, оцінку інформації про підконтрольний об’єкт, виправлення виявлених відхилень.
Уся сукупність методів контролю може бути систематизована на основі стадій контрольної діяльності, оскільки кожній стадії притаманна своя мета, на досягнення якої спрямовується використання того чи іншого прийому. Інформаційна (фактовстановлююча) стадія контролю передбачає застосування методів, за допомогою яких орган контролю у той чи інший спосіб набуває необхідних йому відомостей про об’єкт контролю. Методи набуття цих відомостей можуть бути розділені на методи збору інформації контролюючим суб’єктом шляхом перевірок, надсилання запитів тощо та одержання інформації від підконтрольних суб’єктів чи агентів контролю, на яких покладено обов’язок щодо надання цієї інформації. На ринку цінних паперів для збору та одержання інформації контролюючими органами застосовуються такі методи: документальні перевірки, одержання інформації від самих підконтрольних суб’єктів, одержання інформації від агентів контролю, участь у роботі учасників ринку цінних паперів або їх керівних органів, надання дозволів на ведення певних видів діяльності або на здійснення окремих операцій, облік, погодження, перевірка рівня професійних знань, перевірка програмного забезпечення, що використовується на ринку цінних паперів, спостереження.
На стадії аналізу та оцінки набутих суб’єктом контролю відомостей можна виділити такі методи як порівняння, співставлення та аналіз інформації, що є у володінні контролюючих органів.
Визначення методів контролю на коригуючій стадії пов’язане з проблемою недоречності ототожнення методів контролю і заходів адміністративного примусу. До методів контролю ми пропонуємо відносити такі способи реагування контролюючих органів на виявлені порушення, що не мають правообмежуючого характеру: відмова у видачі ліцензії, письмового дозволу, сертифікації, реєстрації.
Зовнішній вияв державного контролю - форма - знаходить своє унормування у правових нормах. Зовнішній вияв змісту саме державного контролю здійснюється у правових формах. Правова форма державного контролю - передбачена нормами права та віднесена законом до компетенції суб’єктів державного контролю цілісна сукупність пов’язаних підставою та поставленою метою заходів, спрямованих на одержання, збір, перевірку, аналіз, оцінку, обробку, зберігання відомостей для встановлення відповідності об’єкта контролю заданим параметрам, виявлення та усунення відхилень від них, а також підстави та порядок (процедури) здійснення цих заходів
У правових формах слід розрізняти матеріально-правову форму як сукупність передбачених правовими нормами повноважень суб’єкта контролю, через які він реалізує контрольну функцію (реєстрація, ліцензування, перевірка, ревізія, одержання звітності та адміністративних даних, ведення державних реєстрів тощо), та процесуальну правову форму контролю – підстави та порядок (процедури) здійснення контрольних заходів (контрольне провадження).
В основу систематизації правових форм контролю можна покласти класифікацію контролю за часом здійснення на попередній, поточний і наступний. Відповідно, пропонуємо розрізняти правові форми, у яких реалізується попередній контроль, правові форми, у яких реалізується поточний контроль, та правові форми, у яких реалізується наступний контроль.
До форм попереднього державного контролю на ринку цінних паперів ми відносимо ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрацію випусків цінних паперів, окремих видів професійних учасників ринку цінних паперів (фондових бірж, торговельно-інформаційних систем, саморегулівних організацій, інвестиційних фондів) та внутрішніх документів професійних учасників ринку цінних паперів (правил, статутів, регламентів); погодження змін та/ або доповнень, що вносяться до нормативних документів, які подавались на отримання ліцензії, та нових нормативних документів, що стосуються діяльності на ринку цінних паперів; атестацію і сертифікацію фахівців ринку цінних паперів; сертифікацію програмного забезпечення, що використовується професійними учасниками ринку цінних паперів, фахівців ринку цінних паперів.
До форм поточного контролю на ринку цінних паперів ми відносимо участь представників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у загальних зборах акціонерів, у роботі фондових бірж, торговельно-інформаційних систем, депозитаріїв.
Наступний контроль реалізується у формах перевірок (планових, позапланових, тематичних та комплексних), запитів, звітності учасників ринку цінних паперів, подання учасниками ринку цінних паперів адміністративних даних, повідомлень, довідок.
Форми контролю, а також повноваження державних органів та недержавних організацій щодо їх реалізації повинні бути встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Тому важливо всі норми, які передбачають обов’язки та обмеження у діяльності учасників ринку цінних паперів, права контролюючих органів та основні процедури контрольного провадження встановити у Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”.
У разі виявлення у діях (бездіяльності) учасників ринку цінних паперів відхилень від вимог правових норм контролюючий орган вживає заходи впливу, спрямовані на їх усунення, які ми пропонуємо розділити на три групи:
- заходи, що не мають правообмежуючого характеру. До них відносяться прийняття рішень про відмову у видачі ліцензії, реєстрації випуску цінних паперів та інших рішень, що заперечують успішне проходження заявником попереднього контролю. Вказані дії органу контролю по суті є складовими форм контролю, які застосовуються у разі виявлення таких відхилень від приписів правових норм, які не вимагають вжиття заходів адміністративного примусу;
- заходи адміністративного примусу;
- звернення до уповноважених органів для вирішення питання вжиття останніми заходів впливу до осіб, що порушують законодавство.
Підставами для вжиття заходів адміністративного примусу на ринку цінних паперів є, по-перше, протиправні діяння учасників ринку, по-друге, - загроза заподіяння суттєвої шкоди інтересам інвесторів або держави.
Серед адміністративно-примусових заходів, застосування яких до учасників ринку цінних паперів передбачено законодавством, пропонуємо розрізняти: адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративно-забезпечувальні заходи та адміністративні стягнення.
Ознакам заходів адміністративного запобігання відповідають такі примусові заходи, передбачені Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”: - зупинення розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування у разі загрози заподіяння суттєвої шкоди інтересам інвесторів або держави; заміна за рішенням уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду у разі неефективного управління компанією активами інвестиційного фонду; ліквідація пайового інвестиційного фонду у разі винесення Комісією рішення про неможливість заміни компанії з управління активами.
Підстави вжиття запобіжних заходів на ринку цінних паперів визначені лише загально: “у разі загрози заподіяння шкоди інтересам держави та інвесторів”, “для захисту інтересів держави” і на наш погляд, повинні бути деталізовані.
Заходами адміністративного припинення на ринку цінних паперів є: надсилання емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери; зупинення торгівлі на фондовій біржі; призначення тимчасово керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку; зупинення на строк до одного року передплати і продажу цінних паперів; зупинення укладення угод з окремих видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів, зупинення діяльності фондової біржі; зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, зупинення клірингу та укладення договорів купівлі-продажу на певний термін; визнання випуску цінних паперів інвестиційного фонду таким, що не відбувся і скасування реєстрації інвестиційного фонду; анулювання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов; блокування цінних паперів.
Заходами адміністративного забезпечення є заходи, що спрямовані на забезпечення, виконання рішення про накладення стягнення на порушника або іншого рішення, провадження справ про правопорушення на ринку цінних паперів, формування доказової бази для притягнення порушників до відповідальності. Ними на ринку цінних паперів є: - зупинення видаткових операцій по банківських рахунках відповідної юридичної особи; - вилучення під час проведення перевірок на строк до трьох діб документів, що підтверджують факти порушення актів законодавства про цінні папери.
Адміністративні стягнення є адміністративними санкціями, що застосовуються до осіб, які вчинили правопорушення, з метою їх покарання.
Часто законодавство лише загально визначає об’єктивний склад адміністративних правопорушень на ринку цінних паперів як “порушення учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії”, “порушення законодавства з емісії цінних паперів” і т.п., що породжує проблеми кваліфікації правопорушень на ринку цінних паперів. Тому об’єктивна сторона правопорушень повинна визначатись законом шляхом прямої вказівки на дії чи випадки бездіяльності, що її складають.
Для цілей практичного застосуванні стягнень до юридичних осіб пропонуємо передбачити обов’язок суб’єкта притягнення до відповідальності встановити об’єктивний аспект вини, тобто факт вчинення правопорушення певною юридичною особою, залежності протиправного діяння юридичної особи від дій фізичних осіб, що входять до її складу, встановити ту фізичну особу, чиї дії спричинили протиправні дії юридичної особи. Наявність суб’єктивного аспекту вини юридичної особи, тобто усвідомлення працівником юридичної особи зв’язку між її діями (бездіяльністю) і протиправною поведінкою юридичної особи доцільно встановити як юридичну презумпцію.
За вчинення правопорушень на ринку цінних паперів до фізичних осіб застосовуються стягнення у вигляді штрафу, кратного неоподатковуваному мінімуму доходів громадян, за правопорушення, передбачені ст. 163 і ст. 166 КУпАП та ст. 13 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”.
До юридичних осіб – учасників ринку цінних паперів можуть застосовуватись такі види адміністративних стягнень: штрафи, попередження, анулювання ліцензії за повторне порушення ліцензійних умов та за порушення, які пов’язані з одержанням ліцензії.
За наслідками проведеного дослідження пропонуємо внести такі зміни до чинного законодавства у досліджуваній сфері:
- здійснити заходи щодо систематизації правових норм, що регулюють відносини з приводу державного контролю на ринку цінних паперів України та доповнити Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” статтями: “Форми державного контролю на ринку цінних паперів”, “Реєстрація випуску цінних паперів”, “Атестація та сертифікація фахівців ринку цінних паперів”, “Подання адміністративних даних учасниками ринку цінних паперів”. У статті “Атестація та сертифікація фахівців ринку цінних паперів” передбачити умови видачі та підстави анулювання сертифікату фахівця ринку цінних паперів;
- п. 10 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” “10) торгівля цінними паперами” викласти у такій редакції: “10) діяльність з випуску цінних паперів та комісійна діяльність з цінними паперами”, виключивши тим самим з переліку фінансових послуг комерційну діяльність з цінними паперами, яку складають операції, що здійснюються торговцями цінними паперами на свою користь, а не за дорученням іншої особи, а таму не є фінансовими послугами;
- виключити зі ст. 7 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” п. 27, яким Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку надано право встановлювати критерії професійної діяльності на рину цінних паперів;
- доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею “Неправомірне використання інсайдерської інформації” такого змісту: “Неправомірне використання інсайдерської інформації – тягне за собою конфіскацію доходу, одержаного внаслідок неправомірного використання інсайдерської інформації, а також накладення штрафу на громадян і посадових осіб у розмірі від 20 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
- внести зміни до Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 329, виключивши положення про строк дії свідоцтва про державну реєстрацію саморегулівної організації ринку цінних паперів;
- внести зміни до Указу Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 р. № 142/97, якими привести його у відповідність з Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 6 вересня 2005 р. № 2804-IV, Законом України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, Законом України “Про іпотечні облігації” та інші пропозиції.
- для гармонізації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу, зокрема, Директиви Ради ЄС “Щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій” 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р. необхідно в Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” дати визначення інсайдерської інформації, встановити її критерії, заборону укладати угоди з використанням інсайдерської інформації, а також можливість визнання угод з цінними паперами недійсними як наслідок порушення цієї заборони,
- передбачити в Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративні стягнення до посадових осіб реєстратора за допущені ним порушення під час ведення системи реєстру, зокрема, за порушення строків перереєстрації прав власності на цінні папери, за втрату реєстру чи його частини, за необґрунтоване внесення змін до системи реєстру та інші дії чи бездіяльність, що здатні порушити права та законні інтереси власників цінних паперів, емітента чи держави.
- узгодити процедури загальної державної реєстрації юридичних осіб та спеціальної реєстрації окремих професійних учасників ринку цінних паперів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Директива Ради Європейських Співтовариств “Щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій” 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
2. Директива Ради Європейських Співтовариств 91/308/ЄЕС щодо запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей від 10 червня 1991 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
3. Конституція України від 28 червня 1996 р. зі змінами і доповненнями // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
7. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. N№1201-XII зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
8. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 р. № 2614-ХІІ зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
9. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 зі змінами і доповненнями. //www.rada.gov.ua
10. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. № 3659-XII зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
11. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
12. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України від 30 жовтня 1996 р. №448/96-ВР зі змінами і доповненнями // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
13. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів: Закон України від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
14. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
15. Державна програма приватизації на 2000-2002 рр., затверджена Законом України “Про Державну програму приватизації” від 18 травня 2000 р. № 1723-ІІІ. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
16. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
17. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-III зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
18. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 р. № 2299-III. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. № 24. - ст. 137. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
19. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
20. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про банки і банківську діяльність”: Закон України від 10 січня 2002 року № 2922-III. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
22. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 року № 249-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
23. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
24. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. № 898-IV. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
25. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
26. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 року № 1057-IV. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 33. -ст. 1769.
27. Про іпотечні облігації: Закон України від 23.12.2005 р. № 3273-ІУ. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
28. Про цінні папери і фондовий ринок Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІУ. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
29. Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України від 14 лютого 1997 р. № 142/97 зі змінами і доповненнями.// Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
30. Про Координаційну раду з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні: Указ Президента України від 10 травня 1997 р. № 409/97 // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
31. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10.12.2001 р. № 1199/2001// Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
32. Про Загальні засади функціонування Національного депозитарію України: Указ Президента України від 22 червня 1999 р. № 703/99. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 25. - ст. 1161.
33. Про положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 р. № 229/2003 зі змінами і доповненнями // Офіційний вісник України. - 2003.- № 15. - ст. 650.
34. Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України: Указ Президента України від 24 грудня 2004 р. № 1527/2004 // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
35. Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
36. Про затвердження Положення про порядок одержання згоди на створення холдінгових компаній у процесі корпоратизації і приватизації: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 р. № 6-р // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
37. Про затвердження Положення про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдінгових компаній, що створені у процесі корпоратизації і приватизації: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 р. № 7-р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
38. Про затвердження Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання суб’єктів господарювання у процесі приватизації: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 р. № 8-р // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
39. Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції: Розпорядження Антимонопольного комітету України N 182-р від 25 грудня 2001 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
40. Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 вересня 1996 р. № 215 // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
41. Про затвердження Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи: Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 328 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
42. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 329 зі змінами і доповненнями.// Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
43. Про затвердження Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах: Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 331 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
44. Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 січня 1997 р. № 2 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
45. Про затвердження Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем: Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
46. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Щодо встановлення вимог достатності ресурсів для виконання статутних зобов'язань саморегулівної організації” від 29 серпня 1997 р. № 23. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
47. Про Основні засади контрольно-ревізійної діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 1997 р. № 38 // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
48. Про затвердження Порядку надання органами Антимонопольного комітету України висновків щодо умов приватизації підприємств-монополістів: Наказ Антимонопольного комітету України та Фонду державного майна України від 01 грудня 1997 р. № 81/01/1342 зі змінами і доповненнями.// Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
49. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
50. Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 61 // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
51. Положення про розрахунково-клірингову діяльність, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11-а // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
52. Положення про сертифікацію осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 липня 1998 р. № 93 зі змінами і доповненнями. // Офіційний сайт Верховної Ради України. –www.rada.gov.ua
53. Положення про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств, затверджене ріш