АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА (МАТЕРІАЛЬНИЙ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТИ) :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................ 3
Розділ 1. Загальна характеристика адміністративних
проступків у галузі земельного законодавства................................ 11
1.1. Адміністративний проступок: поняття, ознаки та
особливості прояву в земельному законодавстві................................. 11
1.2. Об’єктивні ознаки складу адміністративних проступків
у галузі земельного законодавства......................................................... 36
1.3. Суб’єктивні ознаки складу адміністративних проступків
у галузі земельного законодавства......................................................... 66
Висновки до розділу 1…………………………………………................ 95
Розділ 2. Загальна характеристика провадження в справах
про адміністративні проступки в галузі земельного
законодавства.. .108
2.1. Адміністративне розслідування по справах
про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства... 108
2.2. Розгляд справ про адміністративні проступки
в галузі земельного законодавства…………………………………..... 126
2.3. Перегляд справ про адміністративні проступки
в галузі земельного законодавства …………………………………… 137
2.4. Виконання постанов по справах про адміністративні проступки
в галузі земельного законодавства……………………………………. 144
Висновки до розділу 2………………………………………………........... 160

Висновки………………………………………………………………......... 167
Додатки 181
Список використаних джерел………………………………………........ 199

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Трансформація соціально-економічних процесів в Україні супроводжується виникненням складних та комплексних суспільних відносин, які потребують врегулювання нормами кількох галузей права. До них можна віднести правовідносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням охорони та захисту прав на землю – основного національного багатства нашої держави (ст. 14 Конституції України).
Серед правових гарантій дотримання конституційних прав, пов’язаних із землею, важливе місце займає юридична відповідальність. При цьому необхідно наголосити, що земельне законодавство не має адекватних засобів впливу на порушників його приписів, тому для протидії правопорушенням у сфері земельного законодавства використовуються цивільно-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові та інші правові заходи (ст. 211 Земельного кодексу України, далі – ЗК).
Аналіз правозастосовчої практики свідчить, що адміністративна відповідальність серед інших видів юридичної відповідальності за порушення норм земельного законодавства є найбільш поширеною. Так, протягом 2003-2007 рр. з 282 тис. виявлених порушень норм земельного законодавства до адміністративної відповідальності було притягнуто 177 тис. осіб. Незважаючи на таке домінування адміністративної відповідальності, потребує підвищення ефективність її реалізації щодо забезпечення раціонального використання, охорони та відновлення земельного фонду України.
Вирішенню цього завдання сприятиме дослідження правового регулювання адміністративно-деліктних відносин у цій сфері, особливостей встановлення та реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства та шляхів узгодження норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та ЗК України.
Теоретичним підґрунтям дисертації є наукові праці, присвячені проблемам адміністративної відповідальності: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.С. Герасименка, Є.В. Додіна, Ю.В. Дубка, В.В. Іванова, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, Н.С. Малеіна, А.А. Манжули, О.І. Миколенка, Д.М. Овсянка, В.В. Петрова, В.А. Печеніцина, М.Ф. Стахурського, М.М. Тищенка, О.М. Якуби та інших вчених.
Адміністративна відповідальність в галузі земельного законодавства була предметом досліджень Н.С. Гавриш, В.І. Демчика, І.А. Дмитренка, В.І. Семчика, І.І. Каракаша, І.А. Куяна, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших вчених.
Безпосередне дослідження правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства здійснювали А.П. Шеремет, М.В. Кочерга, Д.В. Якуніна. Так, ними були розглянуті загальні засади притягнення до адміністративної відповідальності за ці проступки, запропоновано характеристику видових об’єктів земельних адміністративних правопорушень та висвітлено стан нормативно-правового регулювання цих відносин.
Проте комплексного дослідження адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства, яке б поєднувало в собі норми матеріального і процесуального права, до цього часу не здійснювалося. Недостатньо вивченими є питання: про склад адміністративних проступків у галузі земельного законодавства та процесуальний порядок притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за їх вчинення.
Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства, так і визначення нових підходів щодо її розвитку та вдосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженої Законом України від 21.09.2000 р. № 1989-ІІІ.
Дисертація є частиною наукових досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова як пріоритетний напрям наукових досліджень та відповідає тематиці досліджень кафедри адміністративного і господарського права «Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин» (номер державної реєстрації 0106Н008142).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова 24 жовтня 2003 р.(протокол №3).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у вирішенні наукового завдання щодо з’ясування сутності та особливостей матеріального та процесуальних аспектів адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства та розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення завдань, спрямованих на:
– розгляд ретроспективи становлення та розвитку поняття адміністративного проступку як підстави притягнення до адміністративної відповідальності;
– визначення поняття і ознак та класифікацію адміністративних проступків у сфері земельного законодавства;
– характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак складу адміністративних проступків у галузі земельного законодавства;
– висвітлення існуючого стану правового регулювання щодо встановлення та реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства;
– встановлення специфіки розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язаних з порушенням норм земельного законодавства, та процедури винесення щодо них постанови;
– розкриття особливостей та визначення видів перегляду справ про адміністративні правопорушення, що порушують норми земельного законодавства;
– визначення особливостей правової регламентації виконання постанов у справах про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства;
– розробку пропозицій щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за вчинення адміністративних проступків у галузі земельного законодавства.
Об’єктом дослідження є адміністративно-деліктні відносини, що виникають у зв’язку з порушенням норм земельного законодавства.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення норм земельного законодавства (матеріальний і процесуальний аспекти).
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Так, діалектичний метод використовувався для дослідження підстав адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства та процесуального порядку притягнення осіб до такої відповідальності.
У дисертації були використані загальнонаукові методи, а саме: історико-правовий – для дослідження процесу формування й розвитку законодавства про адміністративну відповідальність за адміністративні проступки в галузі земельного законодавства (підрозділ 1.1); аналіз і синтез, системно-функціональний метод – для встановлення та характеристики ознак адміністративних проступків у галузі земельного законодавства (підрозділ 1.1-1.3), розкриття особливостей порядку розгляду справ про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства (підрозділи 2.1-2.4); структурний метод – для дослідження елементів структури провадження у справах про адміністративні правопорушення (підрозділ 2.1).
Серед спеціальних методів використовувались: порівняльний метод – для аналізу точок зору науковців, досвіду інших держав у цій сфері (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); метод контент-аналізу – при вивченні законодавства, що регулює адміністративну відповідальність за порушення норм земельного законодавства (розд. 1-2).
Нормативною основою дослідження адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства є закони України та підзаконні акти.
Для розробки пропозицій щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства використовувались законопроекти України, законодавство Російської Федерації, Республіки Казахстан, США, Федеративної Республіки Німеччина.
Емпіричну основу дослідження складають звіти органів із земельних ресурсів і державної земельної інспекції щодо стану виконання законодавства України про використання та охорону земель Одеської, Миколаївської областей за 2003-2007 рр.; матеріали опитування 184 працівників цих органів, а також результати вивчення 378 справ про адміністративні правопорушення за порушення норм земельного законодавства в Одеській та Миколаївській областях з 2003 по 2007 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше Україні комплексно досліджено матеріальний і процесуальний аспекти адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, зокрема:
вперше:
– запропоновано авторське поняття адміністративного проступку в галузі земельного законодавства як протиправного, суспільно небезпечного діяння, яке пов’язано з землею та порушує норми земельного законодавства, вчиняється деліктоздатною особою у формі дії чи бездіяльності та за яке передбачена адміністративна відповідальність;
– систематизовано та узагальнено вітчизняний досвід щодо матеріальних та процесуальних засад адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства;
– класифіковано адміністративні проступки в галузі земельного законодавства залежно від об’єкта та предмета посягання і ознак об’єктивної сторони проступку на такі групи проступків: а) протиправного знищення, пошкодження земель та погіршення її стану; б) порушення правил розміщення, введення в дію, експлуатації об’єктів та пов’язані з можливим завданням шкоди землі; 3) бездіяльності, невиконання правил, вимог екологічної безпеки; 4) самовільного використання земельних ресурсів; 5) пов’язані з пошкодженням чи знищенням розташованих на землі об’єктів;
удосконалено:
– поняття адміністративного проступку як підстави адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства;
– поняття, ознаки та перелік суб’єктів адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства. Зокрема, їх перелік розширено за рахунок включення юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
– характеристику провадження у справах про адміністративні проступки за порушення норм земельного законодавства як складової адміністративного процесу, виду юрисдикційного адміністративного провадження;
дістало подальшого розвитку:
– характеристика ознак складу адміністративних проступків, які пов’язані з порушенням норм земельного законодавства;
– визначення особливостей правового регулювання адміністративного розслідування у справах про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства;
– конкретизація компетенції суб’єктів, які розглядають справи про адміністративні проступки за порушення норм земельного законодавства, шляхом чіткого закріплення повноважень цих органів в КУпАП;
– порядок перегляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні проступки за порушення норм земельного законодавства;
– пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення норм земельного законодавства. Зокрема, запропоновано узгодити норми КУпАП та Земельного кодексу України шляхом: розмежування складів проступків, передбачених КУпАП, на окремі, враховуючи ст. 211 ЗК України; включення до КУпАП складів проступків, які зазначені лише в ЗК України (ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строку розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; укладення угод з порушенням земельного законодавства) тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– науково-дослідній роботі – для подальших наукових досліджень у галузі адміністративного та земельного права щодо притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності;
– правотворчості – для вдосконалення Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України, а також підзаконних актів, що регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства;
– правозастосовчій діяльності – для покращення діяльності органів земельних ресурсів щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності (Акти впровадження в діяльність органів земельних ресурсів м. Теплодар Одеської області від 20.08.2008 р. та 03.09.2008 р.);
– навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність та адміністративний процес», «Земельне право» в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова (Акт впровадження від 25.12.2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного і господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Сучасні технології менеджменту, моделювання і маркетингового проектування, ефективного використання Інтернет: економічний, правовий і психологічні аспекти» (Одеса, 2004 р.), «Современные технологии менеджмента, маркетинга, РR: экономический, политический, правовой и психологический аспекты» (Одеса, 22 жовтня 2004 р.), «Динамика научных исследований – 2005» (Дніпропетровськ, 24 червня 2005 р.), «Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування» (Запоріжжя, 2005 р.), «Наука: теория и практика» (Дніпропетровськ, 29 липня 2005 р.), «Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (Тернопіль, 26-27 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в п’ятнадцяти наукових працях, з яких п’ять опубліковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних дисциплін.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 215 сторінок, з яких 199 – основний текст, список використаних джерел охоплює 187 найменувань і займає 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, що мають формальні ознаки наукової новизни. Основні з них такі.
1. Стаття 9 КУпАП оперує двома поняттями „адміністративний проступок” та „адміністративне правопорушення”, по суті ототожнюючи їх. У зв’язку із цим у роботі було проаналізовано співвідношення понять „адміністративний проступок”, „адміністративне правопорушення”, „адміністративний делікт” та „порушення норм адміністративного законодавства”. На підставі проведеного дослідження робиться висновок, що термінологія, яка використовується в КУпАП, є застарілою та не враховує загальних досягнень юридичної науки, а в юридичній літературі іноді ці поняття вживаються як синоніми. У дисертаційному дослідженні відстоюється традиційний підхід до визначення адміністративного проступку як протиправного, суспільно небезпечного діяння, яке вчинене деліктоздатною особою у формі дії чи бездіяльності та за яке передбачено адміністративну відповідальність.
2. Аналіз чинного законодавства України про адміністративну відповідальність у сфері земельних відносин та наукової літератури із цього питання дає можливість констатувати, по-перше, існування незначної кількості наукових досліджень із даної тематики, по-друге, значні недоліки в правотворчій та правозастосовній сферах. Більшість фахівців земельного законодавства, характеризуючи адміністративні проступки у сфері земельного законодавства, називає лише вісім статей КУпАП: 52, 53, 531, 532, 533, 54, 55, 56. Лише деякі вчені доповнюють цей перелік статтями 97, 104, 105, 1885 КУпАП. Якщо ж докладно проаналізувати положення КУпАП, то зауважимо, що цей перелік можна було б без сумнівів доповнити статтями 63, 69, 70, 74, 1061, 142 КУпАП. Так чи інакше, безпосередньо або опосередковано всі перелічені вище проступки пов’язані з використанням чи охороною земель в Україні. Отже, велика кількість указаних адміністративних проступків пов’язана з порушенням не тільки вимог земельного законодавства, а й лісового, водного законодавства, законодавства про надра тощо. Виникає необхідність чіткого визначення кола адміністративних проступків, які безпосередньо порушують норми земельного законодавства.
Уважаємо, що підставою визначення кола адміністративних проступків у сфері земельного законодавства є положення ст. 2381 КУпАП, яка в частині першій закріплює, що органи державного контролю за використанням та охороною земель розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель (статті 52-56 та 1885 Кодексу). Саме ці проступки й аналізуються в межах дисертаційного дослідження.
3. Проведений у дисертації аналіз ознак адміністративних проступків дав можливість окреслити особливості безпосередньо адміністративних проступків у сфері земельного законодавства. Вони характеризуються такими ознаками: по-перше, адміністративні проступки у сфері земельного законодавства можуть учинятися як у формі дії, так і бездіяльності. Наприклад, знищення чи псування протиерозійних гідротехнічних споруд (ст. 53 КУпАП), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531 КУпАП), вчиняються тільки у формі дії, а такий проступок, як невжиття заходів по боротьбі з бур’янами (ст. 52 КУпАП), учиняється у формі бездіяльності. По-друге, адміністративні проступки у сфері земельного законодавства є протиправними проступками. Їх особливість полягає в тому, що вони пов’язані з порушенням вимог земельного законодавства. Але, характеризуючи цю ознаку адміністративних проступків у сфері земельного законодавства, хотілося б звернути увагу на таке. У ст. 211 Земельного кодексу України дається перелік проступків, які спричиняють юридичну відповідальність. Але цей перелік не завжди узгоджується, а в деяких випадках не враховується КУпАП. Тому пропонуємо: по-перше, розмежувати склади адміністративних проступків у сфері земельного законодавства, передбачених статтями КУпАП, з урахуванням складів, передбачених ст. 211 Земельного кодексу України; по-друге, внести до КУпАП ті склади адміністративних проступків, які передбачені ЗК України, але відсутні в КУпАП. Аналізуючи загальні напрямки розвитку суспільних відносин та стан їх правового регулювання, пропонуємо внести нові склади, які не вказані ані в КУпАП, ані в ЗК України. До них можливо віднести: порушення порядку або строків надання інформації державного земельного кадастру; вимагання під час реєстрації прав на земельну ділянку документів, які не передбачені чинним законодавством; порушення правил зберігання, умисне або необережне знищення земельно-кадастрових документів. По-третє, адміністративні проступки у сфері земельного законодавства є суспільно небезпечними діяннями. Суспільна небезпека може проявлятися у наслідках діяння. Наприклад, знищення чи псування противоерозійних гідротехнічних споруд (ст. 53 КУпАП) характеризується тим, що правопорушенням завдається матеріальна шкода та шкода екології, якій дати грошове вираження дуже важко. Іноді суспільна небезпека адміністративного проступку виявляється в порушенні суб’єктивних прав особи. Наприклад, при самовільному зайнятті земельної ділянки (ст. 531 КУпАП) порушується таке суб’єктивне право особи, як право володіти, користуватися та розпоряджатись власністю на землю. Більшість адміністративних проступків у сфері земельного законодавства характеризується суспільною небезпекою, яка випливає з порушення встановленого законом правового режиму та відповідних правовідносин. Наприклад, перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 532 КУпАП) чи самовільне відхилення від проектів землеустрою (ст. 55 КУпАП) і т. ін. По-четверте, адміністративні проступки у сфері земельного законодавства є винними діяннями. Передбачені в КУпАП адміністративні проступки характеризуються тим, що можуть учинятися як у формі умислу, так і необережності. Наприклад, знищення межових знаків меж землекористування (ст. 56 КУпАП). Деякі адміністративні проступки вчиняються лише у формі умислу. Наприклад, перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 532 КУпАП) чи порушення строків повернення тимчасово займаних земель (ч. 1 ст. 54 КУпАП). По-п’яте, адміністративний проступок у сфері земельного законодавства є карним діянням тому, що за його вчинення КУпАП передбачає накладення відповідних адміністративних стягнень. Єдиний захід адміністративної відповідальності, який застосовується до правопорушників у сфері земельного законодавства, є адміністративний штраф. По-шосте, адміністративний проступок у сфері земельного законодавства завжди пов’язаний із землею. Такий зв’язок може проявлятися в різних формах: а) безпосередньо стосуватись володіння, користування та розпорядження землею. До таких правопорушень слід віднести псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель (ст. 53 КУпАП), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531 КУпАП), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54 КУпАП); б) опосередковано впливати на право власності на землю: перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 532 КУпАП), відхилення без належного дозволу від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою (ст. 55 КУпАП), знищення громадянами межових знаків меж землекористування (ст. 56 КУпАП); в) опосередковано негативно впливати на якісний стан землі. До таких правопорушень слід віднести розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень (ст. 53 КУпАП).
4. При характеристиці об’єкта адміністративного проступку враховувалися як традиційні, так і нетрадиційні точки зору вчених на цей елемент складу адміністративного проступку. У роботі обґрунтовується позиція, згідно з якою об’єктом адміністративного проступку в галузі земельного законодавства є ті суспільні відносини, які охороняються адміністративним правом. Звертається увага на те, що при характеристиці об’єкта адміністративного проступку в галузі земельного законодавства слід керуватися класифікацією об’єкта на загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкт проступку. Загальний об’єкт адміністративного проступку являє собою весь комплекс суспільних відносин, які регулюються різними галузями законодавства, але за порушення яких установлюється адміністративна відповідальність. Загальний об’єкт проступку не є раз і на завжди незмінним. Він може змінюватися залежно від змін законодавства, які завжди зумовлені змінами в суспільному житті. Родовий об’єкт адміністративного проступку – це однорідна група суспільних відносин, що є невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкта. Саме за родовим об’єктом адміністративного проступку і формувалася Особлива частина КУпАП. Але відсутність єдиних критеріїв щодо визначення таких родових об’єктів призвела до того, що, наприклад, у межах глави 7 КУпАП можна виділити щонайменше два родові об’єкти: 1) урегульовані законодавством суспільні відносини з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів і 2) урегульовані законодавством суспільні відносини з охорони пам’яток історії і культури. Якщо взяти за основу запропонований законодавцем підхід, то земельні правовідносини будуть виступати як видовий об’єкт щодо врегульованих законодавством суспільних відносин з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. На нашу думку, доцільно поділяти за видовим об’єктом адміністративні проступки в галузі земельного законодавства на два види: а) проступки у сфері управління земельним фондом; б) проступки, пов’язані з невиконанням вимог щодо використання земель. До проступків у сфері управління земельним фондом, наприклад, можливо віднести перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду, знищення межових знаків, самовільне зайняття земельних ділянок, порушення строків повернення земельних ділянок, невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів та інші. Ця група проступків виявляється оперативно і для їх усунення не потребується багато фінансових затрат. Ураховуючи це, розмір штрафів за них може буди нижчим, ніж за проступки другої групи. До проступків, пов’язаних із невиконанням вимог щодо використання земель, можливо віднести псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту та інші. Ураховуючи те, що даною групою проступків завдається шкода землі, довкіллю, то й розмір штрафу повинен бути набагато вищим порівняно з проступками першої групи.
Безпосередній об’єкт адміністративного проступку – це суспільні відносини, на які посягає конкретний проступок, яким завдається шкода або які перебувають в умовах реальної безпеки. Цей об’єкт – обов’язкова ознака складу проступку. Без його точного установлення значно ускладнюється чи цілком виключається здійснення правильної кваліфікації протиправного діяння. Кожен із досліджуваних у дисертації складів адміністративних проступків (статті 52-56 та 1885 КУпАП) має свій безпосередній об’єкт. При характеристиці безпосереднього об’єкта адміністративного проступку вказується на необхідність чіткого розмежування цього поняття та поняття „предмет адміністративного проступку”. Під предметом адміністративного проступку слід розуміти елементи матеріального світу, впливаючи на які особа здійснює посягання на безпосередній об’єкт адміністративного проступку. Предметом адміністративних проступків у галузі земельного законодавства можуть бути:
- земельна ділянка при самовільному зайнятті земельної ділянки (ст. 531 КУпАП) та при порушенні строків повернення тимчасово зайнятих земель (ст. 54 КУпАП);
- сільськогосподарські землі при їх псуванні та забрудненні (ст. 52 КУпАП);
- противоерозійні гідротехнічні споруди, знищення і пошкодження яких негативно впливає на стан земель (ст. 53 КУпАП);
- захисні лісонасадження, знищення і пошкодження яких негативно впливає на стан земель (ст. 53 КУпАП);
- інформація земельного кадастру при приховуванні чи перекрученні даних земельного кадастру та ін. (ст. 532 КУпАП);
- межові знаки при їх знищенні (ст. 56 КУпАП);
- ґрунт при невиконанні умов зняття, схову та нанесення родючого шару землі (ст. 54 КУпАП).
5. Об’єктивна сторона проступку характеризує його зовнішню сторону, зовнішній прояв, який є в об’єктивній дійсності та проявляється в суспільно небезпечному діянні. Кожний з проступків має свій зовнішній прояв, свої індивідуальні ознаки. Тому немає жодного абсолютно ідентичного проступку, як немає абсолютно схожих дій або явищ у природі. Не вдаючись у полеміку щодо кількості ознак, які входять до об’єктивної сторони проступку, у дисертаційному дослідженні розглянуті ті ознаки, що традиційно виділяються в юридичній літературі при характеристиці об’єктивної сторони проступку: протиправне діяння (діяльність чи бездіяльність); шкідливі наслідки; причинний зв’язок між шкідливими наслідками та протиправним діянням (у проступках із матеріальним складом); місце; час; спосіб; засоби та знаряддя вчинення адміністративного проступку. При цьому слід зазначити, що кваліфікаційне значення для адміністративних проступків у галузі земельного законодавства мають лише такі ознаки, як протиправне діяння (діяльність чи бездіяльність); шкідливі наслідки; причинний зв’язок між шкідливими наслідками та протиправним діянням (у проступках із матеріальним складом); час; спосіб та засоби вчинення адміністративного проступку. Саме на їх характеристиці й було зосереджено увагу в дисертації.
Ураховуючи особливості об’єктивної сторони адміністративних проступків у галузі земельного законодавства, їх склади можна поділити на такі види: 1) склади протиправного знищення, пошкодження земель та погіршення їх стану (наприклад у випадках псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіологічними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами); 2) склади порушення правил розміщення, введення в дію, експлуатації об’єктів, пов’язаних із можливим завданням шкоди землі. Тобто йдеться про так звані „формальні склади” (наприклад у випадках розміщення, проектування, будівництва, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель); 3) склади бездіяльності, невиконання правил, вимог екологічної безпеки (наприклад у випадках невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, не проведення рекультивації порушених земель, невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням); 4) склади самовільного використання земельних ресурсів (наприклад у випадках самовільного зайняття земельної ділянки, самовільного відхилення від проектів землеустрою); 5) склади проступків, пов’язані з пошкодженням чи знищенням об’єктів, які знаходяться на землі (наприклад у випадках знищення межових знаків чи знищення або пошкодження захисних насаджень і т. ін.).
6. У дисертації аналізується загальний суб’єкт адміністративних проступків та спеціальний суб’єкт проступків у галузі земельного законодавства. Спеціальний суб’єкт адміністративного проступку – це особа, яка окрім загальних ознак (вік, осудність) має специфічні властивості, присутність яких дозволяє цю особу притягнути до адміністративної відповідальності за конкретною статтею. Спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта адміністративних проступків у галузі земельного законодавства, можна поділити на дві групи: 1) ознаки, що характеризують зв’язок суб’єкта проступку з предметом правопорушення (землевласник, землекористувач, орендатор, концесіонер та ін.); 2) ознаки, пов’язані з особливостями трудової діяльності та службового становища особи (наприклад посадова особа).
Аналіз наукової літератури показує, що науковці-адміністративісти зовсім не приділяють уваги таким суб’єктам адміністративного проступку, як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (суб’єкти господарювання) та об’єднання громадян. У наукових роботах висвітлено лише питання, пов’язані з фізичними особами, а це не те ж, що фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (суб’єкти господарювання). Щодо об’єднань громадян становище гірше. Це питання є вкрай актуальним сьогодні як для захисту прав і свобод власників та землекористувачів, з одного боку, так для захисту, охорони земельного фонду України, з іншого боку. Пояснюється це тим, що більшість категорій земель України використовується саме фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, юридичними особами та об’єднаннями громадян. Слід зазначити, що більшість статей КУпАП не тільки не містить переліку, але навіть і вказівок на видові ознаки посадових осіб – суб’єктів адміністративного проступку, що ускладнює правозастосовну діяльність юрисдикційних органів. У зв’язку із цим доцільно закріпити в загальній частині КУпАП поняття посадової особи – суб’єкта адміністративної відповідальності. При цьому необхідно акцентувати увагу на наявності у таких осіб повноважень владно-розпорядчого характеру (таких, що виражаються в здійсненні юридично значимих дій, управління людьми чи майном) та права вчиняти юридичні дії (які породжують юридичні наслідки для організації, в якій вони обіймають посади). Це стосується і посадових осіб комерційних організацій, які мають аналогічні владно-розпорядчі повноваження в межах відповідної організації.
Ураховуючи те, що КУпАП визнає суб’єктами адміністративного проступку в галузі земельного законодавства тільки посадових осіб та громадян, то ці проступки можливо поділити на три групи. До першої групи належать проступки, учинені посадовими особами. Так, відповідно до ст. 532 КУпАП, тільки посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності за приховування або перекручення даних державного земельного кадастру. До другої групи належать проступки, суб’єктами яких виступають як громадяни, так і посадові особи. До таких проступків належать псування і забруднення сільського господарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), порушення правил використання земель (ст. 53 КУпАП), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531 КУпАП), зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу (ст. 533 КУпАП), порушення строків повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54 КУпАП), самовільне відхилення від проектів землеустрою (ст. 55 КУпАП), невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів (ст. 1885 КУпАП). До третьої групи належать проступки, суб’єктами яких виступають лише громадяни. Згідно зі ст. 56 КУпАП громадяни притягуються до відповідальності за знищення межових знаків.
Ураховуючи положення чинного законодавства та напрацювання юридичної науки, уважаємо, що доцільно в КУпАП передбачити відповідальність і юридичних осіб. Є чимало видів порушень, також і у сфері земельного законодавства, які вчиняються підприємством або іншою юридичною особою і за які відповідальність має нести не конкретна посадова особа, а юридична особа в цілому. Прикладом цього можуть служити порушення правил охорони природи, зокрема викид забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, робота підприємств, не обладнаних очисними спорудами, наднормативний викид шкідливих речовин тощо. Така відповідальність могла б наставати у випадках, коли неможливо встановити конкретну винну особу або рівень вини особи, яка відповідає за додержання тих чи інших правил.
7. Установлено, що більше 70% адміністративних проступків у галузі земельного законодавства вчинюється у формі умислу. У цьому зв’язку слід зазначити, що там, де є умисел, обов’язково виникає питання про мету, хоч вона може бути і не включена до конструктивних ознак складу. Наприклад, самовільне зайняття земельної ділянки може здійснюватися з різною метою: використання чужої землі для утримання доходу; зведення різних споруд, які можуть використовуватись для особистих потреб (будівництво гаража, будинку, господарських приміщень для його обслуговування чи для підприємництва тощо). Необережна форма вини в проступках у сфері земельного законодавства являє собою необережну, недбалу, самовпевнену поведінку, найчастіше у формі бездіяльності. Особа повинна розуміти, що порушує законодавство, може завдати шкоду землі, проте без достатніх підстав розраховує на відвернення шкоди, або й зовсім не передбачає можливості її заподіяння. Тобто особа в такому випадку не усвідомлює небезпеки своєї поведінки і не передбачає можливості небезпечних наслідків своєї протиправної поведінки, а отже допускає невиправданий ризик.
8. У результаті розгляду різноманітних думок учених, аналізу чинного законодавства, проектів нормативних актів України щодо змісту стадій провадження у справах про адміністративні проступки, у дисертації було зроблено висновок, що провадження в справах про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства складається із чотирьох стадій: адміністративне розслідування; розгляд справ; перегляд справ; виконання рішень по справах. Стадія розслідування справ про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства має свої особливості, які проявляються в тому, що у разі виявлення порушення вимог законодавства державний інспектор видає припис про усунення правопорушення та складає протокол про адміністративне правопорушення. Строк усунення наслідків правопорушення встановлює державний інспектор, але він не перебільшує 30 днів. У разі невиконання особою, яка допустила порушення, припису протягом вказаного строку державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) та повторно видає припис про припинення правопорушення чи усунення його наслідків, встановлюючи строк його виконання, який не перебільшує 30 днів. При повторній відмові особи виконати припис та при застосуванні до неї всіх можливих заходів адміністративного впливу інспекційний орган інформує про це відповідний орган прокуратури, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
КУпАП не містить процесуальних термінів складання протоколу, а також строку, упродовж якого орган, уповноважений розглядати справи, мав би повернути протокол на доопрацювання або переоформлення, у випадку, якщо протокол складений без дотримання вимог, що висуваються до нього.
У дисертаційному дослідженні пропонується закріпити на правовому рівні поняття „зацікавлена громадськість” та визначити її місце в провадженні у справах про адміністративні проступки в галузі земельного законодавства. Тому доцільно було б на законодавчому рівні закріпити це поняття та передбачити норму про те, що „зацікавлена громадськість”, тобто зацікавлені в нормальному стані навколишнього природного середовища люди, могли при виявленні адміністративних проступків вносити в компетентний орган пропозицію щодо припису про усунення правопорушення та надавати відомості про вчинений адміністративний проступок.
Аналіз чинного законодавства дозволяє запропонувати доповнення до ст. 255 КУпАП про те, що протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи:
- спеціально уповноваженні центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України (статті 52, 53, 54);
- органи лісового господарства (статті 52, 53, 531, 54, 55, 56);
- органи земельних ресурсів (статті 52-56);
- органи виконавчої влади з питань аграрної політики (статті 52, 53, 54, 55).
Ці доповнення допомогли б чітко визначити коло суб’єктів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства, а це сприяло б зміцненню законності та правопорядку у сфері земельних відносин.
При дослідженні питань, пов’язаних із розслідуванням справ про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства, були виявлені такі особливості. Так оформлення документів (приписів і протоколів) при виявленні порушень земельного законодавства проводиться різними органами. Це центральні органи Держкомзему та його органи на місцях; Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель; Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях; Державна екологічна інспекція екології та природних ресурсів України та інші. Ці органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-56 КУпАП у зв’язку з тим, що на них покладено здійснення державного контролю за використанням, охороною земель та навколишнього природного середовища, а також використанням природних ресурсів.
9. Система адміністративних стягнень, які застосовуються до правопорушників за вчинення ними адміністративних проступків у галузі земельного законодавства, має бути більш-менш різноманітною, тобто містити таку кількість адміністративних стягнень, яка була б достатньою для обрання органами адміністративної юрисдикції індивідуального стягнення в кожному конкретному випадку. Для цього потрібно:
- переглянути діючу систему адміністративних стягнень, вилучаючи з неї такі, фактична можливість застосування яких взагалі на сьогодні відсутня, і замінити їх стягненнями, застосування яких буде дійсно дієвим;
- переглянути й узгодити з вимогами сьогодення властивості адміністративних стягнень, які існують уже протягом тривалого часу та яким і надалі належатиме чільне місце. Наприклад, уніфікувати методику визначення розмірів адміністративних штрафів, переглянути їх розміри в контексті зниження матеріального добробуту населення країни. Водночас у контексті реформування системи адміністративних стягнень, зокрема поступового підвищення ролі адміністративних штрафів, необхідно посилити їх ефективність, усунувши фактори, які гальмують і знижують результативний вплив цієї штрафної санкції шляхом удосконалення адміністративно-штрафного законодавства й адміністративно-штрафної практики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бачинин В.А. Философия права: краткий словар / В.А. Бачинин – Спб.: Лань, 2000. – 382 с.
2. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно - правові заходи їх профілактики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.07 ” Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право”/ К.Л. Бугайчук. – Х.,2002. – 18с.
3. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В.Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544с.
4. Адміністратвине право України. Академічний курс: підруч.: у двох томах / [Ред.колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К.: Юридична думка, 2004.
Т.1. Загальна частина. – 2004. –584 с.
5. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий / [А.С.Васильев, Е.В.Додин, О.П. Подцерковный и др. ]; под общ. ред. А.С.Васильева, А.И.Миколенко. –
[6-ое изд., доп. и перераб. ] – Х.:ООО « Одиссей», 2008. – 1024 с.
6. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / В.Н. Хропанюк; под ред.
В.Г. Стрекозова. – [2-е изд., дополн., исправленное]. – М., Наука, 1995. –
378 с.
7. Малеин Н.С. Правовое поведение, его субъекты и пределы / Н.С. Малеин // Правоведение. – 1980. – №3. – С.38.
8. Адміністративне право України / [заг. ред. С.В.Ківалова]. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
9. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності. дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Герасименко Євген Станіславович – К., 2000. –204с.
10. Колпаков В. Адміністративно - деліктна законотворчість: поняття і функції / В. Колпаков // Право України. – 2002. – №6. – С.25 - 31.
11. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія / О.І.Остапенко. – Львів: Львівський ін.-т. внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
12. Адміністративне право України: підручник / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В.Дьяченко та ін. ]; за заг ред. Ю.П.Битяк. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
13. Кодекс Украины об административных правонарушениях: научно-практический комментарий. – [3-е изд]. – Х.:ООО « Одиссей», 2002. – 1040 с.
14. Миколенко А.И Административный процесс и административная ответственность в Украине: учебное пособие / А.И. Миколенко– [3-е изд., доп]. – Х.: «Одиссей»Ю, 2006. – 352с.
15. Лук’янець Д. М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: дис. ... кандидата. юрид. наук: 12.00.07 /Лук’янець Дмитро Миколаєвич – К., 2000. – 186 с.
16. Голосніченко І. До проблем відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду / І.Голосніченко, І.Коліушко // Право України. – 2001. – №3. – С.39.
17. Недбайло О. Законодавство про адміністративні проступки як складова частина адміністративного господарства / О.Недбайло // Право України. – 2000. – №3. – С. 103 - 106.
18. Проект Кодексу України про адміністративні правопорушення за № 5462 від 29.04.02. [ Електронний ресурс] – Режим доступу до журн.: http: // www.kraina2.org.ua/ru/material/1729.
19. Дурманов Д.Н. Понятие преступления / Д.Н. Дурманов; [отв. ред. М.Д. Шаргородский]. – АН СССР. Ин-т права. – М.;1948. – 315 с.
20. Карпушин М.П. Уголовная ответственность и состав преступления
/ М.П.Карпушин, В.Н. Курляндський – М.: Юридическая литература,
1974. – 211 с.
21. Якуба О.М. О признаках административного правонарушения /
О.М. Якуба // Правоведение. – 1964. – №3. – С. 10.
22. Якуба О.М. Административная ответственность / Якуба О.М. – М.: Юридическая литература. – 1972. – С.32-40.
23. Печеницын В.А. Состав административного проступка: дис. ... кандидата. юрид. наук: 12.00.02 / В.А. Печеницын. – Свердловск, 1985. – 185 с.
24. Краснова М. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль науково – практичного фактора / М.Краснова, Є. Позняк // Право України. – 2000. – №5. – С.49.
25. Коліушко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду / І. Коліушко, І. Голосніченко // Право України. – 2001. – №3. – С.40.
26. Колпаков В. Адміністративно - деліктне право у юридично - галузевій парадигмі / В.Колпаков // Право України. – 2002. – №4. – С.17.
27. Бахрах Д.Н. Производство по делам об административным правонарушениям: пособие / Д.Н.Бахрах, Э.Н.Ренов. – М.: Изд. « Знание», 1989. – 196 с.
28. Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.07 ” Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право”/ А.Ф.Мота. – К., 2003. – 18с.
29. Кодекс Украины об административных правонарушениях. Научно-практический комментарий / [под ред. А.С.Васильева]. – [5-ое изд]. – Х.: ООО «Одиссей», 2004. – 912с.
30. Адміністративне право України: навчальний посібник / [за заг. ред.. Т.О.Коломоєць, Г.Ю. Гулевської]. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
31. Миколенко О.М. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Миколенко Олена Миколаївна . – Одеса, 2005 – 220с.
32. Бородін І.Л. Адміністративно-правовий процес: монографія / І.Л. Бородін – К.: Алеута, 2007. – 184 с.
33. Васильев А.С. Административное право Украины ( общая часть): учебное пособие / Васильев А.С. – Х.; „ Одиссей ”, 2001. – 288 с.
34. Іванов В.В. Матеріально - правові та процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності / Іванов В.В. – Одеса: Астропринт, 2001. – 156 с.
35. Иванов В.В. Основы государства и права Украины / Іванов В.В. – Х.: ООО „Одиссей”, 2002 – 432 с.
36. Коваль Л.В. Адміністративне право / Коваль Л.В.; [курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів]. – К.: ВЕНТУРІ, 1996. – 208 с.
37. Мурзинов А.И. Преступления и административные правонарушение. Учебное пособие / Мурзинов А.И. – М. Исток; 1985. – 169 с.
38. Шишов О.Ф. Преступление и административный проступок: учебное пособие / Шишов О.Ф. – М.: Право, 1967. – 280 с.
39. Коваль Л.В. Административно - деликтные отношения / Коваль Л.В.. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
40. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения: учебное пособие / Резвых В.Д.. – Горький: Пролетарий, 1976. – 153 с.
41. Битяк Ю.П. Административное право Украины: Общая часть: учебное пособие / Битяк Ю.П., Зуй В.В. – Х.:«Одиссей», 1999. – 224с.
42. Агапов А.Б. Административная ответственность: учебник / Агапов А.Б. – М „Статус”, 2000. – 251 с.
43. Дмитренко І.А. Екологічне право України: підручник / Дмитренко І.А. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 351с.
44. Земельне право України: підручник / [за ред. М.В. Шульги]. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.
45. Земельне право України: підручник / Шеремет А.П. – Чернівці: ТОВ Видавництво « Наші книги», 2008. – 632 с.
46. Земельное право Украины: учебное пособие / [под ред. А.А. Погребного, И.И.Каракаша]. – К., Истина: 2002. – 496с.
47. . Пащенко О.М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право”/ О.М. Пащенко. – К., 2001. – 20с.
48. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право”/ О.І.Заяц. – К., 1999. – 21с.
49. Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами метрологічного семінару) / Д.Бусуйок // Право України. – 2002. – №8. – С.134.
50. Стукаленко О.В. Особливості адміністративної відповідальності в сфері земельного законодавства / О.В. Стукаленко //Правова держава. – 2003. – №6. – С.51.
51. Земельний Кодекс України: коментар / [за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги]. – Х.: ТОВ „Одіссей ”. – 2002. – 600 с.
52. Кулинич П. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель в земельному праві України / П.Кулинич //Право України. – 2004. – №8. – С.45.
53. Земельна реформа в Україні / А. Стасова // Землевпорядний вісник. – 2003. – №1. – С.11 - 15.
54. Земельне право: підручник [для студ. юридичних спеціальностей вищ. навч. закл] / [за ред. В.І. Демчика і П.Ф. Кулинича. ] – К.:Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 423с.
55. Земельное право Украины: учебное пособие / [под ред. А.А. Погребного, И.И.Каракаша]. – К.: Истина, 2002. – 496с.
56. Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.06 ”Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право”/ С.В.Гринько. – К.,2003. – 20с.
57. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: навчальний посібник / С.Т. Гончарук. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78с.
58. Шемшученко Ю.С. Природа и закон / Ю.С Шемшученко. – К.: Политиздат Украины, 1991. –142 с.
59. Дубовик О.Л. Окружающая среда под охраной закона / О.Л. Дубовик. – М., 1982. – 103 с.
60. Таганцев Н.С. Русское уголовное право / Н.С. Таганцев. – Т.2. – Тула: Автограф, 2001. – 688 с.
61. Овсянко Д.М. Административное право: учебное пособие / Д.М Овсянко. – [3-е изд., перераб. и допол]. – М.: Изд. «Юристъ», 2002. – 468с.
62. Уголовное право России: Общая и особенная части: учебник / [под ред. В.П.Ревина]. – М.: Юрид. лит., 2000. – 642 с
63. Поляков А.П. Общая теория права: феноменолого – коммуникативный поход: курс лекцій / А.П. Поляков– СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс»., 2003. –845 с.
64. .Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник /