ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ :

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УПРАВЛІННІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 13
1.1. Сутність поняття “інформаційні ресурси” та їх види 13
1.2. Загальна характеристика інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ України 32
1.3. Управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ як складова управління інформаційною сферою України: поняття, структура, механізм 53
РОЗДІЛ 2 СУБ’ЄКТИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ОВС УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ, КОМПЕТЕНЦІЯ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ 79
2.1. Компетенція органів державної влади щодо управління інформаційними ресурсами ОВС України 79
2.2. Департамент інформаційних технологій МВС України та Головний штаб МВС України як головні відомчі суб’єкти управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України 93
2.3. Управління відомчими інформаційними ресурсами на регіональному та територіальному рівні 107
2.4. Перспективні напрямки організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами 125
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ОВС УКРАЇНИ 135
3.1. Міжнародні інформаційно-правові стандарти 135
3.2. Національне інформаційне законодавство та шляхи його реформування 142
3.3. Роль відомчих нормативно-правових актів в управлінні інформаційними ресурсами ОВС України 157
3.4. Заходи ОВС України в напрямку реального забезпечення прав громадян на інформацію 166
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 206

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасний період розбудови в Україні правової держави та прагнення її інтеграції до Європейського Союзу на перший план висуваються проблеми утвердження пріоритету людини в економічній, політичній і духовній сферах, які значною мірою пов’язані з узгодженням державного управління та правовим регулюванням суспільних відносин в інформаційній сфері. Конституція проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Саме така держава повинна ставити науку і техніку, інформацію на службу всьому суспільству і кожній окремій людині, спрямовувати їх використання на гармонійний, усебічний розвиток кожної особистості.
На сьогодні в умовах стрімкого зростання інформаційних потоків у суспільстві постають питання налагодження та вдосконалення державного управління інформаційною сферою та її складовими і, зокрема, управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.
У сучасному світі інформаційні ресурси стають рушійною силою процесів розвитку. Включення до сфери ринкових відносин інформаційних ресурсів, розвиток міжнародного співробітництва, широке впровадження відомчих (в тому числі й ОВС України), державних, міждержавних і глобальних інформаційно-телекомунікаційних систем, що містять інформаційні ресурси, які поступово охоплюють усі сфери суспільного життя, вимагають завчасного вирішення низки організаційно-правових, матеріальних, фінансових, технічних проблем щодо управління інформаційними ресурсами.
Інформаційні ресурси є одним з основних елементів інформаційного забезпечення управління ОВС України. Вдосконалення управління інформаційними ресурсами надасть змогу покращити як інформаційне забезпечення, так і управління системи ОВС України в цілому. Проте аналіз чинного законодавства України в галузі управління інформаційними ресурсами ОВС України, практики реалізації нормативно-правових актів, теоретичне осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції дає можливість переконатись у тому, що не всі аспекти цієї проблеми були досліджені повною мірою; практично відсутні роботи, в яких розглядаються питання вдосконалення управління інформаційними ресурсами саме ОВС України; недостатньо уваги приділяється розробці нормативно-правової бази та узгодження наявних нормативних актів у галузі управління інформаційними ресурсами як між собою, так і з міжнародними інформаційно-правовими стандартами. Таким чином, глибоке дослідження в організаційно-правовому аспекті проблем управління інформаційними ресурсами ОВС України набуває особливої актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.1. та п.2. Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004р. №755), Запорізького юридичного інституту МВС України (п.5 Планів науково-дослідних робіт Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005рр.). Тематика дисертаційного дослідження тісно пов’язана з Переліком державних наукових та науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки (програмами: “Правові засади розбудови державності”, “Телекомунікаційні системи та інформаційні ресурси”), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001р. №1716.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, практики реалізації та узагальнення основних положень праць науковців визначити сутність та особливості інформаційних ресурсів, організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства й підвищення ефективності управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких задач:
- уточнення поняття інформаційних ресурсів, визначення їх властивостей та розгляд їх видів;
- розкриття сучасного стану інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ України;
- аналіз особливостей управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ, а також механізму цього управління;
- визначення суб’єктів управління інформаційними ресурсами ОВС України та їх компетенції;
- узагальнення практики формування та використання інформаційних ресурсів ОВС України й визначення шляхів її удосконалення;
- обґрунтування перспективних напрямків організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами;
- дослідження міжнародних інформаційно-правових стандартів;
- аналіз національного законодавства щодо інформаційних ресурсів та шляхів його реформування;
- визначення ролі відомчих нормативно-правових актів в галузі управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України;
- розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази та практики управління інформаційними ресурсами ОВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі інформаційного забезпечення управління в органах внутрішніх справ України.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні й організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України.
Методи дослідження. Відповідно до мети та задач дослідження в роботі використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання в теорії управління, адміністративного права і процесу, інформаційного права, філософії. Головним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість досліджувати організацію формування, зберігання та використання інформаційних ресурсів й визначити заходи щодо удосконалення управління інформаційними ресурсами ОВС України. Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1, 1.3, 2.4). Методи класифікації та групування використовувалися для визначення й характеристики видів інформаційних ресурсів (підрозділ 1.1). За допомогою системного підходу і системного аналізу, комплексного інформаційного підходу у дисертації визначено місце інформаційних ресурсів в структурі інформаційного забезпечення управління ОВС (підрозділ 1.2.), знайдено і висвітлено взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємодія головних елементів системи управління інформаційними ресурсами ОВС (підрозділ 1.3, розділ 2). Формально-юридичний метод було застосовано для дослідження правових норм, які регулюють відносини, що виникають при управлінні інформаційними ресурсами з метою їх удосконалення (розділ 3). Завдяки порівняльно-правовому методу здійснено аналіз особливостей правового регулювання управління інформаційними ресурсами в Україні і за кордоном та визначено напрямки удосконалення національного законодавства з метою інтеграції України до світової спільноти (підрозділ 1.1, 2.4, 3.1).
Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних учених з теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, теорії інформації та інформаційного права, інших галузевих правових наук: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.М. Брижко, М.С. Вертузаєва, Н. Вінера, В.Д. Гавловського, Г.Р. Громова, Б.С. Єлепова, Д.П. Калаянова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.О. Копилова, Б.А. Кормича, Б.І. Круглікова, Л.В. Кузенко, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, О.П. Полежаєва, Г.Х. Попова, О.П. Рябченко, В.І. Садовнікова, В.М. Самсонова, Ю.О. Тихомирова, А.Д. Урсула, О.Г. Фролової, В.С. Цимбалюка, В.С. Четверікова, В.М. Чистякова, М.Я. Швеца, С.В. Яковлева та інших.
Нормативною базою дослідження є норми Конституції та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, у тому числі МВС України, міжнародно-правові документи ООН, Ради Європи, ЄС, СНД та інших.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики управлінської діяльності органів внутрішніх справ з організації та забезпечення формування й використання відомчих інформаційних ресурсів, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, відомчі аналітичні матеріали та інші документи, що містять інформацію з досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексних досліджень організаційно-правових засад управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
­ поглиблено визначення поняття інформаційних ресурсів та проаналізовано властивості цих ресурсів;
­ вперше управління інформаційними ресурсами ОВС України розглянуто як цілісну систему, компонентами якої постають суб’єкт, об’єкт управління та зв’язки між ними й сформульовано поняття управління інформаційними ресурсами ОВС України;
­ набуло подальший розвиток обґрунтування пропозиції щодо формування єдиної інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України з метою удосконалення управління відомчими інформаційними ресурсами;
­ запропоновано перспективні шляхи організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами ОВС України у напряму створення міжвідомчих інформаційних ресурсів та надання інформаційних послуг населенню;
­ дістало подальший розвиток пропозиція щодо необхідності імплементації міжнародних інформаційно-правових стандартів у законодавство України і передусім у галузі захисту персональних даних;
­ подальшого розвитку набуло визначення правового режиму інформаційних ресурсів та його елементів;
­ вперше комплексно досліджено відомчі нормативно-правові акти у галузі управління інформаційними ресурсами ОВС України, запропоновані шляхи їх узгодження;
­ запропоновано та обґрунтовано необхідність якісного формування й оперативного використання систематизованого обліку відомчих нормативно-правових актів за допомогою новітніх інформаційних технологій;
­ набуло подальший розвиток обґрунтування необхідності визначення на законодавчому рівні переліку інформації, яка повинна надаватися громадянам безкоштовно.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
­ у сфері науково-дослідної діяльності — основні висновки дослідження можуть бути базою для подальшої розробки організаційно-правових аспектів управлінської діяльності в умовах реформування системи органів внутрішніх справ;
­ у правотворчості — у результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій, висновків та рекомендацій, які можуть бути використані для підготовки та уточнення низки законодавчих і підзаконних актів у сфері управління органів внутрішніх справ України, а також для узгодження відомчих нормативно-правових актів з питань управління інформаційними ресурсами ОВС України;
­ у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне здійснення управлінської діяльності органів внутрішніх справ України. Розроблені пропозиції враховані в роботі Управління інформаційних технологій при УМВС України в Запорізькій області та відділу професійної підготовки УМВС України в Запорізькій області, про що є відповідні акти впровадження;
­ у навчальному процесі — матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Управління в органах внутрішніх справ”, “Інформаційне право України”, а також у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України, при підготовці навчально-методичної літератури. Деякі положення дисертації враховані у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” 14-15 травня 2002р. (м. Запоріжжя), Х Міжвузівській науковій конференції “Наука і вища освіта” 16-17 травня 2002р. (м. Запоріжжя), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” 3-5 липня 2002р. (м. Запоріжжя), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України” 24 жовтня 2002р. (м. Харків), Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” 11-12 квітня 2003р. (м. Запоріжжя), Міжнародній науково-практичної конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” 11-12 грудня 2003р. (м. Запоріжжя), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” 28-29 травня 2004р. (м. Запоріжжя), Щорічній міжнародній науково-практична конференції “Запорізькі правові читання” 30 червня – 1 липня 2004р. (м. Запоріжжя), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження, дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють дванадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 218 сторінок. Список використаних джерел складається із 215 найменувань і займає 23 сторінки, додатки містяться на 14 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід щодо підвищення ефективності управління органами внутрішніх справ України шляхом удосконалення організаційних та правових засад управління інформаційними ресурсами як складової частини інформаційного забезпечення управління органів внутрішніх справ України.
Результатом дисертаційного дослідження є сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації. Автор акцентує увагу на таких положеннях.
З огляду на важливість з’ясування змісту поняття “інформаційні ресурси”, а також неоднозначність визначення цього терміну у національному законодавстві та науковому обігу, у дисертації шляхом синтезу поняття “інформація” та “ресурси” визначено власне поняття інформаційних ресурсів як повний обсяг відомостей, отриманих з навколишнього середовища, створених у процесі певної діяльності знань, даних, що зафіксовані на матеріальних носіях, систематизовані за певною ознакою чи критерієм та призначені для зберігання і суспільного користування як на виробництві, так і в управлінні. Завдяки комплексному дослідженню інтегрованого поняття “інформаційні ресурси” було визначено та розкрито їх властивості: об’єктивна необхідність для досягнення мети; кількісна визначеність; вартість та споживча вартість; невитрачуваність; унікальність; неможливість існування без матеріального носія.
Наявність в українському законодавстві визначень деяких видів інформаційних ресурсів та відсутність їх повної класифікації в науковій літературі обумовило необхідність здійснити власну класифікацію інформаційних ресурсів за різноманітними критеріями: за способом утворення інформації; за способом фіксації; за територіальною належністю; за формами власності; за режимом доступу тощо.
Систему інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ України розглянуто як складову інформаційного забезпечення управління органами внутрішніх справ, а тому визначено як сукупність взаємопов’язаних між собою інформаційних ресурсів в інформаційних підсистемах системи інформаційного забезпечення управління органів внутрішніх справ, подано докладну характеристику підсистем інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ України (“Автоматизований банк даних”, “Арсенал”, “Втрачений паспорт”, “Пізнання”, “Розшук”, “Оріон”, “Кримінальна статистика”, “Адміністративне правопорушення” тощо).
Управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України визнано складовою частиною управління національною інформаційною сферою і розглянуто як цілісну систему, що складається з таких частин: суб’єкт управління, об’єкт управління, прямі та зворотні зв’язки між об’єктом та суб’єктом управління, що реалізуються за допомогою техніки управління — технічних засобів пошуку, опрацювання, зберігання інформації тощо. Запропоновано визначення управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України – діяльність суб’єкта управління по досягненню бажаного стану інформаційних ресурсів ОВС (об’єкта управління), шляхом цілеспрямованого управлінського впливу, що здійснюється за допомогою організаційно-правових заходів та техніки управління, за схемою прямого та зворотного зв’язку з урахуванням вимог нормативно-правових актів для всебічного задоволення інформаційних потреб органів внутрішніх справ.
Зважаючи на важливу роль механізму управління інформаційними ресурсами в роботі окремо проаналізовані його складові: принципи управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України (загальні та специфічні, що стосуються управління інформаційними ресурсами), функції, які обумовлюються метою та завданнями управління, і методи управління (пізнавально-програмуючі, організаційно-регулюючі та інформаційні технології). Розкрито їх особливості в управлінні інформаційними ресурсами ОВС України. Узагальнюючи різні погляди науковців на форми управління, дисертант приходить до висновку, що до форм управління інформаційними ресурсами ОВС України слід відносити структурну, процесуальну, правову та неправову. Виявлено особливе значення для управління інформаційними ресурсами ОВС України правової та неправової форм управління .
Нормальне функціонування та розвиток управління інформаційними ресурсами значною мірою визначаються якісним рівнем діяльності суб’єктів управління. Усвідомлюючи необхідність дослідження діяльності кожного суб’єкта управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України, ми об’єктивно були змушені торкнутися лише загальних засад діяльності вищих органів державної влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України) та спеціалізованих органів виконавчої влади з управління саме інформаційними ресурсами (Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, Державний комітет архівів України, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби Безпеки України та інші), і зосередитися виключно на ОВС України. Так, в системі МВС України головними суб’єктами управління відомчими інформаційними ресурсами були визначені Департамент інформаційних технологій та Головний штаб МВС України, до обов’язків яких безпосередньо відноситься управління інформаційними ресурсами. Розглянуто структуру вказаних підрозділів та наголошено на підвищенні ефективності співпраці Департаменту інформаційних технологій й Головного штабу МВС України як між собою, так і з іншими відомствами та міжнародними організаціями, зокрема, “Інтерполом”.
Проведеним дослідженням визначено основні недоліки в управлінні інформаційних ресурсів ОВС України. Одним із найзначніших, шляхом комплексного порівняння різних відомчих підсистем інформаційних ресурсів, визнано значне дублювання інформації по різним категоріям інформаційних ресурсів. Цей недолік запропоновано вирішити скорішим введення в дію інтегрованої інформаційно-пошукової системи, що об’єднає в собі більшість існуючі в ОВС обліків та виключить дублювання інформації. Проаналізовано інші проблеми (організаційно та програмно-технічні, кадрові) управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України та запропоновано шляхи їх вирішення.
Окреслено нові перспективні напрямки організаційного забезпечення управління інформаційними ресурсами. Зокрема, в структурі правоохоронних органів запропоновано створювати міжвідомчі інформаційні системи, що дозволить більш ефективніше обмінюватися інформацією між різними відомствами з метою покращення результатів боротьби зі злочинністю в різних сферах державного управління. Також обґрунтовано можливість використання інформаційних брокерів (посередників) при забезпеченні інформацією з державних інформаційних ресурсів (зокрема ОВС України) фізичних та юридичних осіб, що зменшить навантаження на інформаційні підрозділи державних органів, в тому числі і ОВС України, та дозволить їм ефективніше виконувати функції по інформаційному забезпеченню своїх органів.
Бурхливий розвиток інтеграційних процесів щодо входження України до європейської спільноти обумовив аналіз міжнародних інформаційно-правових стандартів, в результаті якого доведено необхідності імплементації деяких світових стандартів інформаційної діяльності у законодавство України, зокрема, обґрунтовано необхідність приєднання України до Конвенції №108 Ради Європи.
При розгляді інформаційних ресурсів як об’єкта правових відносин, визначено можливість застосування до них інституту правового режиму, а також запропоновано і розглянуто його елементи: 1) порядок документування інформації для введення її до складу інформаційних ресурсів; 2) право власності на інформаційні ресурси; 3) забезпечення інформацією з інформаційних ресурсів фізичних та юридичних осіб відповідно до категорії доступу до неї; 4) правовий захист інформаційних ресурсів. Наголошено на необхідності створення державного реєстру інформаційних ресурсів, що дозволить забезпечувати контроль держави за інформаційними ресурсами та здійснювати заходи щодо їх захисту.
Проведено аналіз відомчих нормативних актів, що регламентують управління інформаційними ресурсами, який дозволив виділити найбільш загальні недоліки відомчих нормативно-правових актів: 1) регламентоване відомчими нормативними актами значне дублювання інформаційних ресурсів, що містяться в інформаційних системах органів внутрішніх справ України (наявність однакової інформації в декількох базах даних); 2) відсутність регламентації окремих відносин, що регулюються відомчими нормативними актами у сфері формування та використання відомчих інформаційних ресурсів ОВС України, що призводить до видання додаткових вказівок та розпоряджень; 3) нечітке формулювання деяких положень відомчих нормативних актів; 4) неузгодженість окремих положень відомчих нормативних актів, які торкаються сфери управління інших відомств, з цими відомствами тощо. Обґрунтовано необхідність приведення чинних наказів та інструкцій МВС України у відповідність як до чинного законодавства, так і до узгодженості між собою з урахуванням вказаних недоліків. Також окреслено перспективні напрямки розвитку відомчої нормативно-правової бази: 1) зменшення паперового документообігу та переведення процесу формування підсистем відомчих інформаційних ресурсів на основі електронних документів; 2) визначення єдиних вимог до систем інформаційних ресурсів (формати даних, програмно-технічні засоби, підготовка персоналу).
В ході розгляду відомчих нормативно-правових актів обґрунтовано важливість та доцільність ведення систематизованого юридичного обліку нормативних актів в системі МВС України, а також виявлені причини неможливості існування такого обліку (відсутність надходжень до підрозділів з діловодства у повному обсягу нормативних актів, в тому числі і відомчих; відсутність в більшості підрозділів органів внутрішніх справ, особливо територіальних органів, посад юрисконсультів або спеціально виділених працівників для ведення обліку нормативних актів). Запропоновано власний підхід щодо вирішення цієї проблеми на основі створення в системі органів внутрішніх справ України відомчої системи правових інформаційних ресурсів з використання інформаційних технологій.
З огляду на важливість забезпечення прав людини гарантованих Конституцією України, зокрема, права громадян на інформацію, в роботі розглянуті заходи органів внутрішніх справ України щодо забезпечення цього права, зокрема, робота центрів громадських зв’язків, підрозділів Департаменту інформаційних технологій, функціонування офіційної інтернет-сторінки МВС України. Визначені деякі організаційно-правові заходи в напряму забезпечення права громадян на інформацію: пропаганду серед громадян знань про юридичні можливості в інформаційній сфері; видавництво довідників щодо реалізації права людини на інформацію; висвітлення державної та відомчої політики органів внутрішніх справ в засобах масової інформації; особистий контакт правоохоронців з населенням тощо.
У роботі доведено необхідність у законодавстві визначити перелік інформації, що повинна надаватися державними органами для громадян безоплатно. Для контролю за забезпеченням права громадян на інформацію обґрунтовано створення уповноваженого органу в державі по нагляду за дотриманням законодавства щодо прав громадян на інформацію.
Таким чином, є усі підстави стверджувати, що незважаючи на певні недоліки в діяльності органів внутрішніх справ України по формуванню та використанню відомчих інформаційних ресурсів, в цілому управління згаданими ресурсами в системі органів внутрішніх справ України здійснюється на достатньому рівні. Проте цей рівень можна якісно підвищити з урахуванням вироблених в роботі пропозицій та рекомендацій щодо організаційно-правових засад управління інформаційними ресурсами органів внутрішніх справ України. Оскільки в сучасному світі на сьогодні відбувається бурхливий розвиток інформаційних технологій, ми переконані, що необхідні подальші дослідження в напрямку розробки інших проблем інформаційних ресурсів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28 червня 1996р.// Відомості Верховної Ради України. — 1996.— №30.— Ст.141.
2. Курас І. Інформаційні ресурси України: стратегія розвитку // Бібліотечний вісник.— 2001. —№1. — С.2-6.
3. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. — 384с.
4. Винер Н. Кибернетика и общество.— М.: Издательство инностранной литературы, 1958.— 171c.
5. Kerschner L.R. Cybernetics: key of the future? // Problem of Communism.— 1965.— Vol.14.— №6.— P.55-56.
6. Weizsacker C.F. von. Die Einheit der Natur.— Munchen, 1979.— 556s.
7. Янков М. Конфронтация между материализмом и идеализмом по проблеме информация // Информация и управление. Философско-методологические аспекты.— М., 1985.— 348с.
8. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации.— М.: ВЛАДОС, 1994.— 336с.
9. Янков М. Материя и информация.— М.: Прогресс, 1976.— 335с.
10. Урсул А.Д. Отображение и информация.— М.,1973.— 287с.
11. Бирюков Б.В. Кибернетика и методология науки.— М.: Наука, 1974.— 416с.
12. Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах.—Дніпропетровськ.— 1998, вересень.— С.103-104.
13. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев.—М.: Сов. энциклопедия, 1983.— 840c.
14. Мартинюк С.Є. Генезис інформаційної цивілізації: Дис… канд. філос. наук: 09.00.03. — Запоріжжя, 2001.— 202с.
15. Философский словарь/ Под ред. И.Т. Фролова.— 6-е изд., перераб. и доп.— М.: Политиздат, 1991.— 560с.
16. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія.— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.— 368с.
17. Фейгенберг И.М., Ровинский Р.Е. Информационная модель будущего как программа развития// Вопросы философии.— 2000.— №5.— С.76-87.
18. Калюжний Р.А. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі системи органів внутрішніх справ) // Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. Авер’янова В.Б.— К.: Юрінком Інтер, 1998.— С.395-405.
19. Попов Г.Х. Проблемы теории управления.— М.:Экономика, 1970. — 207с.
20. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— №48.— Ст.650.
21. Словарь русского языка: в четырех томах.— Т.III.— М.: Изд-во «Русский язык», 1984. — 750с.
22. Новий тлумачний словник української мови: у 4-х томах.— Т.3.—К.: ”Аконіт”, 1998.— 899с.
23. Митюшин Ю.Б., Фадеев П.К. Об измерении информационных ресурсов в отраслях промышленности // НТИ.– Сер. 2.– 1986.– №1.– С.2-6.
24. Громов Г.Р. Национальные информационные ресурсы: проблемы промышленной эксплуатации. Монография. — М.: Наука, 1984.— 240с.
25. Словарь по кибернетике / Под ред. В.С. Михалевича.— 2-е изд.— К.: Гл. ред. УСЭ им. М.П. Бажана, 1989.— 751с.
26. Про бібліотеки та бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995р. // Відомості Верховної Ради України.— 1995.— №7.— Ст.45.
27. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998р.// Відомості Верховної Ради України.— 1998.— № 27-28— Ст.181
28. Про затвердження Порядку захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах: Наказ Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 24 грудня 2001 р. №76.
29. Гавловский В., Калюжный Р., Цымбалюк В., Швец Н. Новые технологии и информационное законодательство // Юридическая практика.—2001.— №19.— С.9.
30. Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства і розвитку інформаційної сфери України: Постанова Верховної Ради України від 16 лютого 1999р. №430-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999.— №16.— Ст.99.
31. Швець М., Калюжний Р., Гавловський В., Цимбалюк В. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування // Право України.— 2001.— №7.— С.88-91.
32. Концепция формирования информационного пространства Содружества Независимых Государств: Утверждена решением Совета глав правительств Содружества Независимых Государств от 18 октября 1996г. // Електронна система “Нормативні акти України”. — Версія (036) NAU 8.3.2.1.—2003.— konven.d32
33. Об информации, информатизации и защите информации: Федеральный закон Российской Федерации от 20.02.1995г., № 24-Ф3 // Собрание законодательства Российской Федерации —1995.— № 8.— Ст. 609.
34. Сировой О.В. Поняття та види інформаційних ресурсів у законодавстві України // Вісник Запорізького юридичного інституту.–2002.– № 4.– С. 79-84.
35. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993р. // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— №33.— Ст.345.
36. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. Учебное пособие. — Одесса: АО БАХВА, 1998. — 128с.
37. Елепов Б.С., Чистяков В.М. Управление процессами использования информационных ресурсов / Монография. — Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1989.— 238с.
38. Копылов В.А. Информационное право: Учебное пособие. — М.: Юристъ,1997. — 472с.
39. Про єдиний державний реєстр нормативних актів: Указ Президента України від 27 червня 1996р. №468 // Урядовий кур’єр.—1996. —№122-123.—4 липня.
40. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник.— Харків: Ун-т внутр. справ, 1998.— 480с.
41. Зингер B.C., Кругликов Б.И., Садовников В.И. Информационное обеспечение в организационных системах управления.— М.: Наука, 1987.— 207с.
42. Илюкович А.А., Свирид Г.Г. Основы вычислительных систем.— Минск, 1983. — 156с.
43. Полежаев А.П., Савелий М.Ф., Швец Н.Я. Технические средства и системы управления в органах внутренних дел.— М.,1986. — 86с.
44. Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 25 грудня 2003 р. №1616
45. Концепція розвитку системи інформаційного забезпечення ОВС України на 1998-2000р.: Наказ МВС України від 14 травня 1998р. №357.
46. Соглашение о взаимодействии Министерств внутренних дел независимых государств в сфере борьбы с преступностью от 24 апреля 1992 года // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_245
47. Соглашение о взаимоотношениях Министерств внутренних дел в сфере обмена информацией от 3 августа 1992 года // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_247
48. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. №565-12 // Відомості Верховної Ради України.—1991.—№4.— Ст.20. З наступними змінами та доповненнями.
49. Сущенко В.Д., Смирнов А.М., Коваленко О.І., Смирнов А.А. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ. Монографічне дослідження.— К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. — 352с.
50. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. к.ю.н. Ю.Ф. Кравченко. — К.: Національна Академія внутрішніх справ України, 1999. — 702c.
51. Система інформаційного забезпечення ОВС України.: Навч.-практ. посібник / Саницький В.А., Карацюба А.М., Святоборг В.В. та ін.; За ред. Л.В. Бородича. — К.: РВВ МВС України: Тов. АНТЕКС, 2000. — 144с.
52. Інструкція про порядок формування та використання в органах внутрішніх справ автоматизованого банку даних оперативно-розшукового та профілактичного призначення: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
53. Інструкція про порядок функціонування автоматизованої інформаційно-пошукової системи “Інформаційний національний банк даних Державтоінспекції МВС України”: Наказ МВС України від 24 травня 1997р. №327.
54. Інструкція про порядок постановки та зняття з обліку транспортних засобів, які розшукуються: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
55. Інструкція про централізований номерний облік зброї в системі органів внутрішніх справ: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
56. Інструкція про облік утрачених паспортних документів: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
57. Інструкція про облік адміністративних правопорушень: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
58. Вказівка Начальника ДІТ МВС України 09 вересня 2003 р. № 16/02-3445.
59. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1984.— Додаток №51. — Ст.1122 з наступними змінами та доповненнями.
60. Проект створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів внутрішніх справ України на 2000-2005 роки: Рішення колегії МВС України від 29 грудня 1999р. №8км/1.
61. Бирюков Г.М., Михно А.А., Никифорчук Д.И., Лебеденко В.И. Базы данных и компьютерные сети в практике работы органов внутренних дел. Учебное пособие. — Луганск: РИО ЛИВД МВД Украины, 2001. — 74с.
62. Положення про комп’ютерну інформаційну підсистему “Оріон-З”: Наказ МВС України від 30 серпня 1998р. №483.
63. Інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України: Наказ МВС України та ДДУПВП від 23 серпня 2002р. №823/188.
64. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2001.— №25-26.— Ст.131 з наступними змінами та доповненнями.
65. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28 грудня 1960р. // Відомості Верховної Ради України.— 1961.— № 2.— Ст.15 з наступними змінами та доповненнями.
66. Інструкція про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців: Наказ МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 29 липня 2002р. №723/435.
67. Інструкція про єдиний облік злочинів: Наказ Генеральної прокуратури України, Служби Безпеки України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002р. №20/84/293/126/18/5.
68. Положення про Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України.: Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 1995р. № 34/382.
69. Про організацію роботи довідково-інформаційних фондів, спеціальних бібліотек в органах, підрозділах і навчальних закладах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 09 серпня 1993р. №472.
70. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07/ Нац. ун-т внутр. справ. — Харків, 2002. — 39c.
71. Сировой О.В. Управління інформаційними ресурсами: теоретичний аспект // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-12 квітня 2003р. м. Запоріжжя.—Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003.—С.45-48.
72. Плаксов В.А., Кононенко В.П. Использование информационных ресурсов УССР в условиях ускоренного научно-технического прогресса.— К.: УкрНИИНТИ, 1988.— 37c.
73. Про затвердження типової структури органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 30 грудня 2002р. №1365.
74. Про утворення Департаменту інформаційних технологій при МВС України: Наказ МВС України від 20 липня 2002р. №741.
75. Сировой О.В. Особливості управління інформаційними ресурсами ОВС України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2004. —№2. — С.186 – 191.
76. Годин В.В., Корнеев И.К. Управление информационными ресурсами: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 17. —М.: «ИНФРА-М», 1999. — 432c.
77. Концепція формування системи національних інформаційних ресурсів України // http://www.stc.gov.ua/_info/konc_form_nir.DOC
78. Кувакін С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07.— Запоріжжя, 2001. —197c.
79. Підюков П.П. Нова епоха чекає нової генерації // Іменем Закону, Богомольця, 10.— 2001.— №2.— 12 січня.
80. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. Авер’янова В.Б.— К.: Юрінком Інтер, 1998.— 432c.
81. Четвериков В.С., Четвериков В.В. Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие.— М.: Новый Юрист, 1997.— 128с.
82. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення.— Харків: Основа, 1996.— 368c.
83. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник.— К.: Вид во УАДУ, 1998.— 160с.
84. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления.— Харьков: ООО “Фортуна-пресс”, 1998.— 464с.
85. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України.— К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 1999.— 45с.
86. Четвериков В.С. Административное право: Учебное пособие.— М.: Новый Юрист, 1988.— 286с.
87. Бандурка О.М., Арістова І. Принципи формування інформаційного середовища органів внутрішніх справ України // Міліція України.— 1999.— №3 — С.12-13.
88. Омаров А.М. Социальное управление: некоторые вопросы теории и практики.— М.: Мысль, 1980.— 269с.
89. Кубко Е.Б. Програмно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика).— К.: Наукова думка, 1988.— 232с.
90. Словарь иностранных слов.— М.: Рус. яз., 1983.— 608с.
91. Основы управления в органах внутренних дел: Учебник / Под ред. А.П. Коренева.— М.: ЩИТ-М, 1998.— 343с.
92. Административное право (общая часть): Учебное пособие / Под ред. В.П. Сальникова.— Спб.: изд-во Михайлова В.А., 2000.— 256с.
93. Организация управления горрайорганами внутренних дел / Под ред. А.П. Ипакяна, В.А. Малютина.— М.: Академия МВД СССР, 1990.— 244с.
94. Компьютерные технологии обработки информации: Учебное пособие / Под ред. С.В. Назарова.— М.: Финансы и статистика, 1995.— 248с.
95. Информатика: Учебник / Под ред. Н.В. Макаровой. — М.: Статистика, 1997. —768с.
96. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністративно-правовий аспект): Дис… докт. юрид. наук: 12.00.07.— Харків, 2000.— 466с.
97. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. — Харьков: Основа, 1991. — 120с.
98. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— 736с.
99. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие.— Харьков: ООО “Одиссей”, 1999.— 224с.
100. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12 березня 1996р. №179/96 // Урядовий кур’єр.—1996.—№58-59.—28 березня.
101. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.— Харків: Право, 2002.— 432с.
102. Советское административное право: Учебник / Под ред. П.Т. Василенкова.— М.: Юрид. лит., 1990.— 575с.
103. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П. Российское административное право: Учебник.— М.: Издат. група НОРМА-ИНФРА М, 1998.— 622с.
104. Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку України: Указ Президента України від 16 липня 2004р. №811 // Офіційний вісник України. — 2004.— № 37.— 01 жовтня.
105. Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України: Указ Президента України від 27 серпня 2004р. №1009 // Урядовий кур'єр. — 2004.— № 179.— 22 вересня.
106. Про утворення Державного департаменту з питань зв’язку та інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004р. № 1186 // Офіційний вісник України. —2004.— №36.— 24 вересня.
107. Положення про Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв’язку України: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004р. №1264 // Офіційний вісник України.— 2004.— №38.— 08 жовтня.
108. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999р. №1573 // Урядовий кур'єр.— 1999.—№237.—17 грудня.
109. Положення про Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України: Указ Президента України від 25 липня 2000р. №919/2000 // Урядовий кур’єр.— 2000.— №140.— 03 серпня.
110. Положення про Державний комітет архівів: Указ Президента України від 22 березня 2000р. № 486/2000 // Офіційний вісник України.— 2000.— №12. — 07 квітня.
111. Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави: Указ Президента України від 10 квітня 2000р. №582/2000 // Офіційний вісник України.— 2000.—№15.— 28 квітня.
112. Положення про Департамент спеціальних телекомунікаційних систем СБУ: Указ Президента України від 6 жовтня 2000р. №1120/2000 // Офіційний вісник України.— 2000.—№41.— 27 жовтня.
113. Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами: Указ Президента України від 16 листопада 2000р. №1239/2000 // Урядовий кур’єр.— 2000.— №220. — 25 листопада.
114. Про Урядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2000 р. №777 // Офіційний вісник України.— 2000. — №19. — 26 травня.
115. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000р. №1138 // Офіційний вісник України.— 2000.—№42.— 03 листопада.
116. Програма інформатизації органів внутрішніх справ України на 2000-2005 роки: Рішення колегії МВС України від 29 грудня 1999р. №8км/1.
117. Мастяниця Й.У., Соснін О.В., Шиманський Л.Є. Інформаційні ресурси України: проблеми державного управління: Монографія / За заг. ред. О.В. Сосніна.—К.: НІСД, 2002.—141с.
118. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис… докт. юрид. наук: 12.00.07. — Харків, 2002. — 445с.
119. Буржинський В. Хто володіє інформацією? // Іменем закону.—2005.—№1-2.— 14-20 січня.
120. Департамент інформаційних технологій при МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/index.htm
121. Про інформаційні системи органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17 листопада 2003р. №1395.
122. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999р. №2266 // Офіційний вісник України — 1999.—№50— 31 грудня.
123. Структура Департаменту інформаційних технологій МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/strukt.htm
124. Управління науково-дослідного проектування та впровадження інформаційних систем ДІТ МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/deps/ndcit.htm
125. Управління довідкових обліків ДІТ МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/deps/citdo.htm
126. Управління кримінальної інформації ДІТ МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/deps/cki.htm
127. Управління статистики ДІТ МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/deps/cs.htm
128. Державний архів МВС України // http://dit.centrmia.gov.ua/arh.htm
129. Про створення галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995р. №192 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?nreg=192%2D95%2D%EF
130. Про Національне центральне бюро Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993р. №220 // Електронна система “Нормативні акти України”.—Версія (036) NAU 8.3.2.1.—2003.—pkm93.d32
131. Про вступ України до Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1992р. №555 // Електронна система “Нормативні акти України”.—Версія (036) NAU 8.3.2.1.—2003.— pkm.d32
132. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Наказ МВС України, Генпрокуратури України, СБУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09 січня 1997р. N 3/1/2/5/2/2.
133. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ. посібник.—Харків: “Основа”,2003.—324с.
134. Положення про Штаб МВС України: Наказ МВС України від 09 грудня 1991р. №501.
135. Найкомпетентніший орган управління // Міліція України.—2003.—№6.—С.12.
136. Положення про управління інформаційних технологій при УМВС України в Запорізькій області: Наказ начальника УМВС України в Запорізькій області №255 від 10.05.2003р.
137. Статистичні звіти стану використання масивів автоматизованого банку даних та інших інформаційних фондів УІТ УМВС України в Запорізькій області за 2002, 2003, 2004 роки.
138. Сировой О.В. Проблеми формування та використання інформаційних ресурсів ОВС України на регіональному й територіальному рівні // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003.– №3.– С. 147-156.
139. Чернець М.Г. Проблеми автоматизованого пошуку в інформаційних масивах осіб за їх портретними зображеннями. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Університет внутрішніх справ.—Харків, 1997.—20с.
140. Автоматизована інформаційна підсистема “Закриті кримінальні справи” (за матеріалами ВОІ УМВС України в Чернівецькій області) // Бюлетень з обміну досвідом. —2002. — №138.—С.33-34.
141. Пелих В.Г. Використання оперативно-інформаційного комплексу “Контроль” в УМВС України у Тернопільській області // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України: Матеріали Міжвуз. наук-практ. конф. (Київ, 15 бер. 2001р.). — К.: НАВСУ,2002.—С.38-46.
142. Вертузаев М.С. Некоторые подходы к построению единой информационно-вычислительной сети органов внутренних дел //Информационный бюллетень. —№18. — М.: ГІЦ МВД СССР, 1992. —С.10-18.
143. Про створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 18 липня 2003р. №786.
144. Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 18 липня 2003р. №786.
145. Сировой О.В. Кадрове забезпечення управління інформаційними ресурсами ОВС України // Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України. Матеріали науково-практичної конференції. — Харків: НУВС, 2002. —С.189-191.
146. Менеджмент у державному управлінні: Навчальний посібник / В.П. Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В. Пєтков/ За заг. ред. д-ра юр. Наук В.П. Пєткова. — Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001.—303с.
147. Орлов П.І., Яковлев С.В. Комплексна інформаційно-правова підготовка фахівців для правоохоронних органів // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України: Матеріали Міжвуз. наук.-практ. конф. (Київ, 15 бер. 2001р.). —К.: НАВСУ,2002.—С.13-15.
148. Хахановський В.Г. Використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України: Матеріали Міжвуз. наук.-практ. конф. (Київ, 15 бер. 2001р.). —К.: НАВСУ, 2002.—С.10-12.
149. Фролова О. Г. Сучасне інформаційно-методичне забезпечення управління в органах внутрішніх справ: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07.— Xарків, 2002. — 397c.
150. Про внесення змін до Закону України “Про Національну програму інформатизації”: Закон України від 13 вересня 2001р №2684-III // Голос України. — 2001. – №187(2687) — 16 жовтня.
151. Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки: Указ Президента України від 17 вересня 1996р. №837 // Електронна система “Нормативні акти України”.—Версія (036) NAU 8.3.2.1.—2003.— upr1.d32
152. Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки: Наказ МВС України від 20 жовтня 1996р. №722. Втратив чинність на підставі Наказу МВС України “Про визнання такими, що втратили чинність деяких нормативно-правових актів МВС України” від 21 жовтня 2003р. №1238.
153. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. — К.: Генеза, 1999. — 432с.
154. Сировой О.В. Створення міжвідомчих інформаційних систем для взаємодії судових та правоохоронних органів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових і правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства”. 28-29 травня 2004р. м. Запоріжжя: У 2 ч. — Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2004.— Ч.1. —С.60-61.
155. Про затвердження Порядку локалізації програмних продуктів (програмних засобів) для виконання Національної програми інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1998р. №1815 // Офіційний вісник України. — 1998.— №46. — Ст.1693.
156. Нижник Н.Р., Леліков Г.І. Інформаційні технології в структурах державної служби // Інформаційні технології та захист інформації: Збірник наукових праць.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 1998.— Вип.2.— С.97-119.
157. Paperwork Reduction Act of 1995. 104 Congress of the United State of America // http://www.cio.gov/archive/paperwork_reduction_act_1995.html
158. Circular No.A-76 August 4, 1983. “Performance of Commercial Activities”. Office of Management and Budget. The Executive Office of the President USA // http://www.dla.mil/j-3/a-76/OMBCircularA-76.html
159. Circular No.A-130 February 8, 1996. “Management of Federal Information Resources”. Office of Management and Budget. The Executive Office of the President USA // http://www.whitehouse.gov/omb/circulars/a130/a130.html
160. Новик Л. Особенности управления информационными ресурсами за рубежом // III международная научно-практическая конференция «Информационные ресурсы: создание, интеграция и использование», 25 февраля-1 марта 1996г., Гута, Ивано-Франковская область, Украина: Тезисы докладов и сообщений / Украинская академия информатики / В.В. Войтенко (сост.). —Ч.1.—К.,1996.—С.78-80.
161. Тихомиров Ю.А. Курс административного прав