ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………......……………………………… 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
1.1. Роль та місце наукової організації праці слідчих у вирішені завдань побудови в Україні правової соціальної держави..................................................10
1.2. Поняття та зміст наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України у сучасних умовах державотворення.........................36

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СЛІДЧИХ
2.1. Раціоналізація нормування слідчої діяльності, режиму й умов праці та відпочинку слідчих як фактор підвищення результативності їх роботи.........................................................................................................................68
2.2. Оптимізація трудових операцій слідчих ...............................................81
2.3. Наукова організація роботи з персоналом органів досудового слідства.......................................................................................................................99
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
3.1. Удосконалення нормативно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих ........................................................................................136
3.2. Підвищення професіоналізму в діяльності працівників досудового слідства як передумова наукової організації їх праці .........................................162
3.3. Напрямки активізації впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність .................................................................................................................173
ВИСНОВКИ............................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................202
ДОДАТОК...............................................................................................................221
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Побудова в Україні правової соціальної держави вимагає переосмислення існуючих форм і методів управління апаратом досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України, впровадження в його діяльність новітніх технологій, раціоналізації службово-трудової діяльності слідчих, використання схованих резервів їх робочого часу, функціонування діючої системи стимулювання персоналу до високопродуктивної праці. Вказані завдання вирішуються у межах наукової організації праці, яка є невід’ємною складовою теорії управління, і від їх вирішення залежить рівень злочинності у нашій державі, додержання прав, свобод і інтересів учасників суспільних відносин, ставлення до України у міжнародному співтоваристві. Проте необхідно зазначити, що, не зважаючи на важливість даної проблематики в сучасних умовах реформування системи органів внутрішніх справ, організаційно-правовим аспектам наукової організації праці слідчих в останні роки не приділялося достатньої уваги. Наслідками такої ситуації стали недостатня якість роботи слідчих, нераціональне використання ними робочого часу, висока плинність кадрів, слабка дієвість існуючих методів стимулювання, що певною мірою гальмує подальший розвиток системи досудового слідства.
Подолання вказаних негативних тенденцій є можливим лише за умов наявності достатнього теоретико-методологічного підґрунтя наукової організації діяльності слідчих органів. Деякі аспекти проблематики наукової організації слідчих розглядалися у роботах О.М.Бандурки, С.П.Бочарової, Л.М.Давиденка, Г.Ф.Горського, Г.Г.Зуйкова, Л.М.Карнеєвої, В.І.Ключанського, В.О.Коновалової, О.Є.Крикунова, О.М.Ларіна, П.Я.Нагойного, М.І.Порубова, О.Г.Ратинова, В.В.Романова, Л.О.Сої-Серко, П.І.Тарасова-Родіонова, І.М.Якимова, Ю.П.Яновича. Однак, не зважаючи на розробленість певних аспектів наукової організації праці слідчих, дане питання ще не було предметом комплексного наукового дослідження у вітчизняній науці. Отже, актуальність роботи полягає в:
- науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми організаційно-правового забезпечення вдосконалення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України;
- перегляді існуючих форм та методів управління апаратом досудового слідства в умовах реформування органів внутрішніх справ та розробки нового кримінально-процесуального законодавства;
- обґрунтуванні потреби удосконалення наукової організації праці слідчих відповідно до вимог побудови в Україні правової соціальної держави;
- створенні ефективного організаційно-правового механізму забезпечення високої продуктивності та якості діяльності слідчих органів внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України, визначених наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001– 2005 рр.” (п. 7.3), Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 рр., затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 (п.1.1), Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п.6.6.), а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Харківського національного університету внутрішніх справ, кафедри управління в ОВС, кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні організаційно-правових засад наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України, і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій, спрямованих на її вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішені наступні основні завдання:
- досліджено роль та місце наукової організації праці слідчих у вирішені завдань побудови в Україні правової соціальної держави;
- зроблено історико-правовий аналіз розвитку наукової організації праці в нашій державі та визначено його основні закономірності;
- проаналізовано існуючі теоретичні підходи до визначення поняття та змісту наукової організації праці слідчих;
- удосконалено понятійний апарат проблематики наукової організацій праці слідчих;
- досліджено сучасний стан нормування слідчої діяльності та сформульовано пропозиції щодо його удосконалення;
- вивчено особливості режиму й умов праці та відпочинку слідчих як фактор підвищення результативності їх роботи;
- досліджено напрямки оптимізації трудових операцій слідчих;
- проаналізовано організаційно-правові засади наукової організації роботи з персоналом органів досудового слідства;
- досліджено особливості формування професіоналізму слідчих як передумови наукової організації їх праці;
- визначено напрямки впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність;
- розроблено пропозиції з удосконалення правового забезпечення наукової організації праці слідчих у сучасних умовах державотворення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України.
Предметом дослідження є правове та організаційне забезпечення вдосконалення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ. За допомогою історико-правового методу визначено основні закономірності розвитку наукової організації праці в нашій державі, а використання методу класифікації дало змогу здійснити його періодизацію (підрозділ 1.1). Застосування методу аналізу дозволило виділити та дослідити основні складові наукової організації праці слідчих (підрозділи 1.2., 2.1 -2.3) та її передумови (підрозділи 3.1 – 3.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат досліджуваного явища (підрозділи 1.2., 2.1 -2.3). Документальний аналіз дав можливість виробити пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку нормативно-правового регулювання наукової організації праці слідчих (підрозділ 3.1).
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю наукових досліджень у галузі наукової організації праці слідчих у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ. Запропонована дисертація є першою працею такого плану. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
- вперше доведено, що активізація досліджень з наукової організації праці у державно організованому суспільстві на певних етапах його розвитку визначається рівнем демократизації суспільно-політичних процесів;
- вперше складено періодизацію розвитку наукової організації праці та визначено основні закономірності, притаманні кожному з її етапів;
- обґрунтовано, що наукову організацію праці необхідно розуміти у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті наукову організацію праці необхідно розуміти як систему соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоров’я працівника та його задоволеності професійною діяльністю. У вузькому аспекті вона являє собою процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду;
- вперше сформульовано головну мету наукової організації праці слідчих, яка полягає у досягненні максимальної результативності за мінімальних затрат робочого часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збереження здоров’я працівників та забезпеченні високого рівня їхньої працездатності та задоволеності своєю професійною діяльністю;
- вперше запропоновано доповнити перелік принципів наукової організації праці слідчих принципом екологічності, під яким необхідно розуміти пріоритетність збереження існуючої рівноваги у біологічних та соціальних системах;
- поглиблено поняття працездатності слідчого, яке запропоновано розглядати з об’єктивного та суб’єктивного боку. З об’єктивного боку працездатність слідчих органів внутрішніх справ необхідно розуміти як динаміку продуктивності їх службово-трудової діяльності за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо). З суб’єктивного боку працездатність слідчого являє собою сукупність функціональних можливостей слідчого (стан його здоров’я, рівень розвитку професійно значущих психофізіологічних та соціально-психологічних якостей тощо), які обумовлюють здатність працівника до продуктивної службово-трудової діяльності;
- розроблено проект Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України;
- розроблено пропозиції та методологічні рекомендації, спрямовані на удосконалення наукової організації праці слідчих ОВС.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати можуть стати матеріалом для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань організаційно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих;
- у правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки проектів та удосконалення існуючих загальних і відомчих нормативно-правових актів у сфері регулювання діяльності апарату досудового слідства системи МВС України;
- у галузі організаційно-управлінських відносин одержані теоретичні положення та результати дослідження можуть бути використані керівниками слідчих органів та підрозділів та кадровими службами для створення оптимальних організаційних умов для ефективної роботи слідчих;
- у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з наукової організації праці в слідчих підрозділах, у викладанні навчальної дисципліни “Управління в ОВС”, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів. Висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів дисциплін “Управління в ОВС”.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано в науково-дослідній лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні висновки і положення викладено в опублікованих працях дисертанта, доповідалися нею на науково-практичних конференціях:
Окремі результати досліджень у вигляді зауважень і пропозицій було направлено в Міністерство внутрішніх справ України для використання в роботі з розробки проектів нормативних актів і в практичній діяльності правозастосовчих органів. Теоретичні напрацювання автора використовуються в процесі викладання курсу “Управління в ОВС” у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано ... статті у наукових журналах, які входять до переліку фахових видань.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки. Список використаних джерел складається із 232 найменувань і займає 19 сторінок. В якості додатку приводиться проект Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України (14 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та удосконалення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України. Основні з них такі:
1. Суспільна потреба у науковій організації праці обумовлена закономірностями розвитку людської цивілізації, що знаходять свій вияв у зміні відношення до процесу праці, яка із засобу виживання окремої особі зокрема та людської популяції взагалі шляхом задоволення потреб нижчого рівня (фізіологічних та потреби у безпеці) поступово перетворюється на засіб задоволення чисельних потреб особистості вищого рівня (у спілкуванні, у належності до соціуму, у самоактуалізації тощо). Ступінь розвитку наукової організації праці у державі та суспільстві свідчить про ступінь розвитку певної цивілізації як сукупності духовних і матеріальних досягнень суспільства.
2. Історично-правовий аналіз розвитку теорії та практики вітчизняної наукової організації праці свідчить, що даний процес доцільно поділити на три етапи. Перший з них охоплює 20-ті та початок 30-х років минулого століття та пов’язаний із розробкою понятійної бази та напрацюванням методичного інструментарію досліджуваної галузі. Особливостями даного періоду були низька формалізація зв’язків між теорією та практикою, що знаходило свій вияв у швидкому впровадженні результатів наукових розробок, висока ступінь ідеологізації змісту суспільних відносин у сфері наукової організації праці (наявність біполярності капіталізм-соціалізм як концептуального науково-практичного постулату організації суспільної праці) та наявність прагматичного відношення до екзистенціальних потреб працівника (технократичне ставлення до особистості, сприйняття її як “гвинтик у державному механізмі”). Другий етап охоплює початок 60-х –початок 80-х років минулого століття та характеризується створенням широкомасштабної диференційованої системи наукової організації праці. Особливостями другого етапу були фундаментальність та глибина теоретичних досліджень у зазначеній галузі у поєднанні із високою формалізацією суспільних відносин у сфері наукової організації праці (наявність чисельних проміжних ланцюжків між розробкою та впровадженням кожного заходу з наукової організації праці, існування багатьох інстанцій та посадових осіб, відповідальних за означені заходи) та розмитістю критеріїв ефективності впроваджуваних заходів наукової організації праці з-за відсутності ринкових відносин. Третій етап розвитку наукової організації праці розпочався на початку 90-х років та триває по цей час. Його особливостями є особистісний підхід до працівника під час вирішення питань наукової організації його праці, широке, часто некритичне, використання закордонного досвіду.
3. Активізація досліджень з наукової організації праці у державно організованому суспільстві на певних етапах його розвитку визначається рівнем демократизації суспільно-політичних процесів. Це пов’язано із особливостями вирішення проблеми організації та стимулювання суспільної праці: за умов тоталітаризму основним видом організації праці є примус, основним засобом стимулювання – страх покарання, тому потреба у науковій організації праці стає незначною, дослідження у відповідній галузі гальмуються, а наукові висновки та рекомендації носять суто формальний характер. За умов демократизації суспільно-політичних відносин, за яких працівник сприймається як їх повноправний учасник, що має невід’ємні права, свободи та інтереси, актуалізується потреба у науковій організації праці, що обумовлює розвиток наукових досліджень, їх глибину, охоплення багатьох аспектів трудової діяльності, практичну спрямованість одержаних наукових результатів.
4. Враховуючи, що процеси реформування органів внутрішніх справ вимагають міцної теоретично-методологічної підтримки, а сучасний рівень розвитку науки та техніки уможливлює досягнення позитивних результатів складних видів діяльності лише за умов глибокої спеціалізації, доцільно було б створення ланки, яка включала б до себе Міністерство внутрішніх справ, науково-дослідну установу, спеціалізацією якої було б проведення наукових досліджень у галузі наукової організації праці та управління ОВС, та спеціальної установи, основний зміст діяльності якої полягав би у впровадженні новітніх розробок у галузі НОП у практичну діяльність органів, служб та підрозділів внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ у межах даного співробітництва визначало б стратегічні та тактичні цілі наукових досліджень, науково-дослідна установа з проблем наукової організації праці та управління за допомогою теоретично-моделюючих методів створювала б новітні організаційно-управлінські технології, а спеціальна організація із впровадження результатів наукових досліджень займалася б безпосередньо проведенням формуючих та моделюючих експериментів та здійснювала б методичне супроводження організаційно-управлінських змін. Даний захід, на нашу думку, дав би змогу, по-перше, досягти достатньої для сучасного періоду розвитку науки управління спеціалізації відповідальних виконавців, не примушуючи одну посадову особу поєднувати у собі і замовника, і дослідника, і впроваджувача результатів наукового пошуку. По-друге, даний захід дозволив би посилити відповідальність виконавців кожної ланки та полегшив би визначення слабких місць у співробітництві, оскільки кожна наступна структура мала б можливість отримувати інформацію щодо якості діяльності структури попередньої: науково-дослідна установа отримувала б змогу визначати реалістичність поставлених Міністерством внутрішніх справ цілей, впроваджувач мав би можливість визначати ефективність запропонованих науковцями заходів, а Міністерство внутрішніх справ у свою чергу отримувало б змогу зіставляти модель бажаного результату, відображеного у її цілях, з реальними змінами у структурі та результатах діяльності органів, служб та підрозділів внутрішніх справ.
5. Різноманітність існуючих дефініцій наукової організації праці свідчить про багатозначність даного поняття, яке необхідно розуміти у широкому та вузькому аспекті. У широкому аспекті наукову організацію праці необхідно розуміти як систему соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоров’я працівника та його задоволеності професійною діяльністю. У вузькому аспекті НОП необхідно розуміти як процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду.
6. Предметом наукової організації праці є не праця сама по собі, а її організація, тобто приведення трудової діяльності людей у систему, яка забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов даної діяльності.
7. Головна мета наукової організації праці слідчого — досягнення максимальної результативності за мінімальних затрат робочого часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збереження здоров’я працівників та забезпечення високого рівня їхньої працездатності та задоволеності своєю професійною діяльністю.
8. При впровадженні НОП вирішується триєдине завдання: - економічне, психофізіологічне та соціальне. Сутність економічного завдання полягає в тому, щоб забезпечити раціональне застосування живої праці. Вирішення цього завдання дозволяє найбільш повно використовувати засоби виробництва, усувати втрати та непродуктивні витрати робочого часу, а, відповідно, створювати умови для підвищення продуктивності праці та зростання ефективності всього суспільного виробництва. Наукова організація праці спрямована також на вирішення низки психофізіологічних завдань, які пов’язані із забезпеченням сприятливих умов праці, охороною праці працівників, підтриманням високого рівня їх працездатності, попередженням передчасної втоми їх у процесі праці, створенням умов для нормального відтворення робочої сили. Психофізіологічні завдання НОП вирішуються на основі удосконалення умов зовнішнього оточуючого середовища, реалізації заходів з охорони праці та техніки безпеки, впровадження раціональних, обґрунтованих режимів праці та відпочинку. Соціальні завдання наукової організації праці спрямовані на подолання одноманітності, монотонності трудових процесів, на підвищення ступеня змістовності, привабливості праці, надання їй творчого характеру. Вирішення соціальних завдань наукової організації праці здійснюється шляхом вибору найбільш раціональних форм розподілу та кооперації праці, суміщення професій і функцій, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення умов праці тощо. Вказані завдання тісно взаємозв’язані. Так, розв’язання і виконання економічних завдань, приводячи до зростання продуктивності праці, підвищують врешті-решт рівень добробуту людей і тим самим позитивно впливають на стан здоров’я людей, на соціальний розвиток колективів і кожної особистості окремо. У свою чергу, вирішення психофізіологічних та соціальних завдань НОП сприяє підвищенню ефективності і якості праці на виробництві.
9. Соціально-економічні засади наукової організації праці слідчих визначають цілі, характер, зміст слідчої діяльності, соціально-економічну спрямованість організації праці слідчого. Техніко-економічні засади НОП слідчих складають досягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі технічного забезпечення слідчої діяльності, техніки та технологій виконання слідчим окремих виробничих операцій. Психофізіологічні засади наукової організації праці слідчого складають висновки і рекомендації наук, які вивчають психологію юридичної праці, фізіологію і психологію праці, зміни, які відбуваються в організмі людини під час здійснення слідчої діяльності за певних виробничих умов. Нормативно-правові засади наукової організації праці слідчого складають Конституція України, закони України та інші нормативно-правові документи, які регламентують діяльність органів досудового слідства.
10. Перелік принципів наукової організації праці слідчого має бути доповнений принципом екологічності, під яким необхідно розуміти пріоритетність збереження існуючої рівноваги у біологічних та соціальних системах.
11. Перелік напрямків наукової організації праці слідчих ОВС України у сучасних умовах побудови правової, соціальної держави має включати: 1) удосконалення нормування слідчої діяльності; 2) раціональну організацію робочого часу слідчих; 3) раціоналізацію трудових операцій слідчих; 4) створення і використання найбільш сприятливих умов для роботи і відпочинку слідчого; 4) удосконалення практики, форм і методів матеріального та морального стимулювання слідчих; 5) зміцнення дисципліни та законності у діяльності слідчого апарату; 6) удосконалення організації професійного відбору, підготовки та підвищення кваліфікації слідчих.
12. Нормування професійної діяльності слідчого необхідно розуміти як встановлення певних кількісних показників праці слідчого за визначених умов його професійної діяльності. Норма праці повинна враховувати складність розслідування кримінальних справ, використання найбільш раціональних прийомів та методів праці, характер технології виконання робіт, ступінь технічного обладнання. Розробка науково обґрунтованих норм праці слідчого повинна передбачати їх технічне, економічне та психофізіологічне обґрунтування. Технічне обґрунтування норм праці слідчих має передбачати найбільш повне та ефективне використання науково-технічних засобів (комп’ютерної техніки, фото-, аудіо- та відеоапаратури, засобів зв’язку тощо), найбільш доцільні технологічні способи виконання робіт. Економічне обґрунтування норм праці слідчого повинно враховувати встановлення мінімальних витрат часу на виконання певного виду робіт, що забезпечують зростання продуктивності праці та підвищення ефективності діяльності всього слідчого апарату. Психофізіологічне обґрунтування норм праці означає, що під час розробки норм необхідно забезпечити нормальний рівень інтенсивності та змістовності праці, що дозволяє виключити надмірну втому у процесі роботи та зберегти високу працездатність слідчих, створити оптимальні умови для відтворення робочої сили, для підвищення ступеня привабливості праці.
13. Під час нормування службово-трудової діяльності слідчих органів внутрішніх справ доцільно враховувати наступні межі (зони) допустимих робочих навантажень: 1) зона гранично допустимого навантаження – від 55 до 65 кримінальних справ, що знаходяться у одного слідчого у провадженні протягом року. Навантаження у вказаних межах передбачає здійснення слідчим своєї службово-професійної діяльності на межі своїх психофізіологічних можливостей, у зв’язку з чим підвищується вірогідність настання несприятливих наслідків для його соматичного благополуччя; або суто формальний підхід до розслідування; 2) зона підвищеного навантаження – від 54 до 45 кримінальних справ, що знаходяться у одного слідчого у провадженні протягом року; 3) зона раціонального навантаження – від 44 до 36 кримінальних справ, що знаходяться у одного слідчого у провадженні протягом року; 4) зона оптимального навантаження – від 35 до 33 кримінальних справ, що знаходяться у одного слідчого у провадженні протягом року. Врахування зон допустимого службово-трудового навантаження на слідчих в організації діяльності апарату досудового слідства дозволить гнучко використовувати заходи стимулювання працівників з високою продуктивністю та одночасно відстежувати перевищення раціонального навантаження та вживати відповідних заходів щодо відновлення працездатності слідчих, які працюють на межі своїх психофізіологічних можливостей.
14. У зв’язку із значними відмінностями у навантаженні слідчих різних регіонів України доцільне створення при ГСУ МВС України спеціального слідчого підрозділу, метою створення якого буде надання допомоги тим слідчим підрозділам, в яких середнє навантаження на слідчого перевищує зону підвищеного навантаження.
15. Дослідження проблем працездатності слідчих у контексті проблем управління органами внутрішніх справ вимагає виокремлення управлінсько-правового аспекту даного феномену, який, у свою чергу, можна розглядати з об’єктивного та суб’єктивного боку. З об’єктивного боку працездатність слідчих органів внутрішніх справ необхідно розуміти як динаміку продуктивності їх службово-трудової діяльності за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо). З суб’єктивного боку працездатність слідчого являє собою сукупність функціональних можливостей слідчого (стан його здоров’я, рівень розвитку професійно значущих психофізіологічних та соціально-психологічних якостей тощо), які обумовлюють здатність працівника до продуктивної службово-трудової діяльності.
16. Слідчим, які скінчили провадженням більш ніж 40 кримінальних справ на рік, необхідно надавати додаткову відпустку терміном 5 календарних днів. Слідчим, які скінчили провадженням більш ніж 50 кримінальних справ на рік, надавати додаткову відпустку протягом 10 календарних днів. Доцільність даного заходу пояснюється наступним. По-перше, завдяки встановленню додаткової відпустки слідчі органів внутрішніх справ матимуть можливість більш повно відновити свою працездатність; по-друге, даний захід може використовуватись як додатковий засіб оптимізації діяльності слідчих підрозділів та сприяти використанню слідчими схованих резервів робочого часу.
17. Створення на робочих місцях слідчих нормальних умов праці повинне йти за такими напрямками: впровадження у процес службово-трудової діяльності слідчих нової техніки, яка забезпечує збереження здоров’я людини; застосування нових прогресивних технологій, які сприяють мінімізації негативного впливу умов праці на слідчих; впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму; проведення організаційних, психофізіологічних та соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища та забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов праці; покращання естетичних умов виробничого середовища в слідчих підрозділах на основі впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.
18. Необхідною умовою раціоналізації трудових операцій слідчих є розробка автоматизованого робочого місця слідчого, яка повинна включати наступні блоки. По-перше, це блок “Планування”, в якому мають бути передбачені плани-схеми для кожного етапу розслідування за кримінальною справою; планування окремих, найбільш складних слідчих дій за видами розслідуємих злочинів; календарні плани роботи слідчого. По-друге, допоміжні автоматизовані системи “Судові експертизи”, “Процесуальні акти”, “Обліки”. По-третє, блок комп’ютерних методик з розслідування найбільш поширених видів злочинів. По-четверте, блок, у якому будуть міститися матеріали кримінальних справ, що знаходяться у провадженні у слідчого. По-п’яте, блок, що буде містити одну з інформаційних систем законодавства України. Впровадження у практику діяльності слідчого апарату органів внутрішніх справ України автоматизованих робочих місць слідчого дозволить значно підвищити якість розслідування та скоротити кількість часу, що витрачається на виконання допоміжних трудових операцій.
19. З метою раціоналізації використання технічних засобів та створення належних організаційних умов для більш широкого впровадження засобів організаційної, криміналістичної та спеціальної техніки у діяльність слідчого апарату доцільно ввести у кожному слідчому підрозділі зі штатним розписом більше ніж 20 слідчих, посаду „помічник слідчого-технік”, комплектувати яку доцільно особами, що мають середню або вищу технічну освіту та навички обслуговування вказаних засобів. До функціональних обов’язків помічників слідчого - техніків, зокрема, має бути віднесено: здійснення профілактичного огляду технічних засобів, їх дрібний ремонт, взаємодія із продавцями та виробниками технічних засобів з питань гарантійного ремонту останніх, ведення обліку використаних видаткових матеріалів, надання допомоги слідчим у використанні засобів організаційної, криміналістичної та спеціальної техніки під час здійснення слідчих дій. Реалізація даного заходу дозволила б у значній мірі подолати негативне відношення слідчих до використання вказаних засобів та використовувати відповідні сховані резерви робочого часу працівників слідчого апарату.
20. З огляду на ті завдання, які має вирішувати стимулювання у регулюванні службово-трудової поведінки слідчих, в умовах побудови в Україні правової соціальної держави набуває особливої актуальності соціальна функція. Соціальна функція стимулювання полягає у формуванні певного інтересу слідчого до найповнішого прояву своїх можливостей на конкретному робочому місці і досягнення завдяки цьому більш високої продуктивності слідчої діяльності. Конкретний свій вияв дана функція знаходить у: спрямуванні діяльності слідчих органів внутрішніх справ на активну боротьбу із злочинністю та правопорушеннями, неухильне додержання дисципліни та законності, захист прав людини під час здійснення своєї професійної діяльності; узгодженні різних видів інтересів (державних, відомчих, групових, індивідуальних), досягнення єдності у мотивації службово-трудової діяльності; активізації працівників апарату досудового слідства у використанні їхнього службово-трудового потенціалу, розвитку ініціативи, самостійності, відповідальності. Окрім того, стимулювання працівників апарату досудового слідства виконує і соціально-психологічну функцію. Остання полягає у формуванні особистості слідчого, його потреб, ціннісних орієнтацій і мотивів службово-трудової поведінки, ставлення до праці. Під впливом стимулювання праці формуються моральні якості слідчого, його людська гідність, у чому знаходить свій вияв етико-виховна функція стимулювання.
21. Для ефективного виконання соціальної функції стимулювання ефективної професійної діяльності слідчих органів внутрішніх справ необхідно додержання низки принципів, використання яких дозволить оптимально використовувати людський потенціал, створюючи умови для максимального розвитку професійної майстерності персоналу, творчої ініціативи та відданості своїй справі. До таких принципів мають бути віднесені комплексність і диференційованість стимулювання, гнучкість і оперативність, гласність і справедливість у використанні стимулів праці.
22. Нормативно-правове забезпечення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України потребує негайного вдосконалення. Першочерговими заходами у даному напрямку повинні бути: 1. Якнайшвидше прийняття Закону України, який регламентував би правовий статус слідчих. При цьому необхідно: а) викласти назву закону в редакції: „Про правовий статус слідчого”; б) положення, пов’язані із визначенням процесуальних гарантій слідчого мають бути виключені із законопроекту, оскільки вони містяться у Кримінально-процесуальному кодексі України, тому їх дублювання є недоцільним, а удосконалення має йти або шляхом внесення відповідних змін до вказаного Кодексу або врахування під час розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України; в) потребує конкретизації зміст ст.13 Проекту, в якому визначено відповідальність за неповагу до слідчого; г) для забезпечення діючого механізму реалізації Закону доцільно чітко визначити перелік осіб, на яких покладається відповідальність за матеріальне забезпечення та соціальні гарантії діяльності слідчих, а також включити до Проекту розділ „Відповідальність за порушення вимог даного Закону”, в якому передбачити, до яких видів юридичної відповідальності мають притягуватися особи, повинні у невиконанні вимог даного Закону. 2. Прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, у якому мають бути чітко визначені правові підстави кримінально-процесуальної діяльності слідчих. 3. Удосконалення відомчих нормативно-правових актів у галузі організації діяльності слідчого апарату. Зокрема, необхідно: п. 1.5 Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів викласти у наступній редакції: “контроль за діяльністю органів досудового слідства здійснюється: керівниками органу внутрішніх справ, слідчого підрозділу – за режимом робочого часу та відпочинку, умовами праці слідчих” … (і далі за текстом); п.1.6 вказаної Інструкції викласти у наступній редакції: “Працівникам державних та недержавних органів, установ та організацій, за винятком працівників прокуратури, суду та організаційно-методичних підрозділів ГУМВС, УМВС, УМВСТ України у визначених законом випадках, забороняється втручатися в процесуальну діяльність слідчих, витребувати та перевіряти кримінальні справи і матеріали, які знаходяться в їх провадженні чи архівах, давати по них вказівки чи оцінку прийнятих слідчим процесуальних рішень”; п.11.2 Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України викласти у наступній редакції: „На посаду слідчого-методиста Головного слідчого управління, слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС, УМВСТ призначаються працівники слідчого апарату органів внутрішніх справ, які мають вищу юридичну освіту, стаж практичної роботи на слідстві не менше 5-ти років, мають науковий ступень „кандидат юридичних наук” або „доктор юридичних наук”, а також педагогічні та організаторські здібності”.
23. Якісний аналіз існуючої практики професійної підготовки слідчих органів внутрішніх справ в вищих відомчих закладах освіти системи МВС України свідчить, що ефективність впливу на формування професійних якостей майбутніх слідчих знижується з-за наступних недоліків: відсутності системної організації в формуванні професійних якостей курсантів та слухачів (навчальні програми і плани традиційно орієнтуються на пояснювально-ілюстративний тип навчання; помітною є перевантаженість навчального процесу аудиторними заняттями, насамперед лекціями; у навчальних планах міститься недостатня кількість занять, спрямованих на формування у курсантів та слухачів умінь і навичок самостійної роботи; недостатньо враховуються під час організації навчальної діяльності курсантів та слухачів їхні індивідуальні особливості; не повністю використовуються резерви стимуляції індивідуальної навчальної роботи слухачів); недостатньої конкретизованості і професійної зорієнтованості цілей навчання (існують суперечності між переважно теоретичним характером засвоєння навчального матеріалу й особливостями практичної діяльності, між ілюстративно-пояснювальним типом навчання й активно-діяльнісним характером майбутньої професійної діяльності слідчих органів внутрішніх справ); обмеженого використання нових технологій навчання.
24. Найважливішими педагогічними умовами формування професійних якостей майбутніх працівників галузі досудового слідства є: забезпечення професійної спрямованості педагогічного процесу на основі використання принципів контекстного навчання; активізація навчально-пізнавальної діяльності курсантів та слухачів шляхом використання форм і методів активного навчання; забезпечення регулярного моніторингу рівня сформованості професійних якостей курсантів та слухачів.
25. Педагогічне керівництво формуванням професійних якостей майбутніх слідчих доцільно здійснювати за такими взаємопов’язаними етапами: 1) визначення цілей і завдань управління процесом розвитку професійних якостей курсантів та слухачів: нагромадження інформації про вихідний рівень інтересу курсантів до професії слідчого, мотиви її вибору, розробка програми дій щодо формування професійних якостей; 2) розробка технології розвитку професійних якостей: аналіз робочих планів і програм, визначення інтегративних курсів й змісту занять, а також тем для спільного комплексного вивчення на заняттях з психології слідчої діяльності та спеціальних дисциплін; 3) уточнення шляхів, методів, засобів і форм педагогічного керівництва формуванням професійних якостей: оцінка матеріально-технічної бази факультету, психолого-дидактичного комплексу, забезпечення взаємозв’язку зі слідчими підрозділами і т.д.; 4) реалізація наміченої програми дій щодо формування професійних якостей, її коректування, проведення контрольних зрізів; 5) аналіз результатів діяльності щодо формування професійних якостей курсантів та слухачів, визначення рівня їх розвитку, стійкості, дієвості, внесення необхідних коректив.
26. З огляду на умови адаптації законодавства України до міжнародних та європейських стандартів необхідно здійснення ряду заходів і у сфері юридичної освіти взагалі та підготовки слідчих органів внутрішніх справ зокрема. Першочерговим з таких заходів повинно стати завершення розробки і впровадження Державних стандартів вищої юридичної освіти з одночасним впровадженням системи державного контролю за рівнем фахової підготовки юристів. Крім того, для вдосконалення якості підготовки майбутніх слідчих та підвищення їх професіоналізму необхідно: внести корективи в навчальні та тематичні плани вищих відомчих закладів освіти з урахуванням вимог професії, визначених на основі професіографічного аналізу діяльності слідчого; з метою визначення актуального стану розвитку професійних якостей запровадити в навчальний процес педагогічний моніторинг формування професійних якостей на основі методики комплексної оцінки особистості курсанта (слухача); ввести до навчальної програми курс “Наукова організація праці”, який містив би матеріал щодо умінь і навичок організації самостійної роботи курсантів (слухачів) як ефективного засобу виховання їх професійних якостей; на основі розроблених критеріїв і показників у атестаціях курсантів (слухачів) відображати рівень сформованості їх загальних і спеціальних професійних якостей; запровадити у навчально-виховний процес педагогічний моніторинг формування професійних якостей у майбутніх слідчих; починаючи з першого курсу навчання, формувати в курсантів (слухачів) адекватне уявлення про професійну діяльність працівника апарату досудового слідства.
27. Сучасний стан впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність характеризується невизначеністю правового статусу суб’єктів інноваційної діяльності, а також відсутністю правового механізму розробки, розповсюдження та застосування інновацій. Дана проблема має бути вирішена шляхом розробки та затвердження Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України. Даний нормативний акт повинен регламентувати розробку, розповсюдження та застосування інновацій в органах системи Міністерства внутрішніх справ, під якими необхідно розуміти вперше створені, вдосконалені або застосовані управлінські, освітні, виховні, інформаційні, технічні системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати діяльності органів системи Міністерства внутрішніх справ та освітньої діяльності в відомчих закладах освіти.
28. Чітка правова регламентація заходів інноваційної діяльності в системі Міністерства внутрішніх справ України дозволить, по-перше, збільшити якість наукових досліджень та їх практичну орієнтованість; по-друге, сприятиме підвищенню відповідальності як науковців за результати своїх досліджень, так і керівників практичних підрозділів за своєчасне впровадження сучасних інноваційних технологій; по-третє, допомагатиме подоланню певної роз’єднаності між теорією та практикою правоохоронної діяльності; по-четверте, дозволить вивести наукову організацію праці в слідчому апараті на рівень, який необхідний для побудови в Україні правової соціальної держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Гастев А. Трудовые установки. – М.: ЦИТ, 1924. – 180 с.
3. Хлебников Д. Научная организация труда. – М.: Красная новь, 1923. – 68 с.
4. Богданов А.А. Тектология: всеобщая организационная наука. - М., 1989. – 318 с.
5. СУ РСФСР. - 1917.- №1. - Ст. 31.
6. Ленин В.И. Полн. собр. соч. – М.: Политиздат, 1976. - т. 37. – 526 с.
7. О порядке утверждения и опубликования законов: Декрет СНК от 30 октября 1917 года // СУ РСФСР. - 1917. - № 1.- Ст. 12.
8. О времени вступления в силу узаконений и распоряжений правительства: Декрет СНК от 18 ноября 1918 года // СУ РСФСР. - 1917. - №3. - Ст. 14.
9. О форме бланков государственных учреждений: Постановление СНК от 2 марта 1918 года // СУ РСФСР. - 1918. - №29. - Ст. 309.
10. Об устранении волокиты: Декрет СНК РСФСР от 30 декабря 1919 года // СУ РСФСР. - 1920. - №1-2. - Ст. 7.
11. Ленин В.И. Полн. собр. соч. – М.: Политиздат, 1976. – Т.45. – 612 с.
12. XII съезд РКП(б). 17-25 апреля 1923 года: Стеногр. отчёт. - М.: Политиздат,1968. – 396 с.
13. Известия. - 1924 г. - 9 марта.
14. Гастев А. Как надо работать /Научная организация труда и управления /Под общ.ред. А.Н.Щербаня. – М.:Экономика, 1965. – С.75-120.
15. Бжезинский З. Великая шахматная доска. - М.: Слово, 1998. – 388 с.
16. Из истории научной организации труда в СССР /Научная организация труда и управления /Под общ.ред. А.Н.Щербаня. – М.: Экономика, 1965.- С.29-44.
17. Материалы первого Всесоюзного совещания «Оргстроя» //Техника управления. - 1929. - № 3-4. - С 74-75.
18. Куйбышев В.В. Избранное. - в 2 т- х.- Т.1. - М., 1988. – 364 с.
19. Куйбышев В.В.Задачи ЦКК и РКИ. - М.: Изд-во «Красный пролетарий», 1924. – 39 с.
20. Куйбышев В.В.Задачи ЦКК и РКИ по рационализации госаппарата в плане работ РКИ на 1925-1926 гг. - М.: Типография им.В.И.Ленина, 1925. – 46 с.
21. Куйбышев В.В. Значение рационализации в области хозяйства и управления //Хозяйство и управление. - 1925. - № 11. – С.3-6.
22. Кузнецов С.Л. Формирование и деятельность органов ЦКК-НК РКИ: Историография проблемы 1923-1934 гг.: Автореф. дисс. ...канд.историч.наук. - М.: МГУ, 1992. – 21с.
23. ЦГАОР. - ф.393. - оп.16. – д.1. – л.321-326.
24. Люблинский П.И. Предварительное следствие. – М.: Право и жизнь, 1923. – 212 с.
25. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. – М.: ГНЮХРЗ, 1925. – 266 с.
26. Громов В. Методика расследования преступлений. – М.: Право и жизнь, 1929. – 288 с.
27. Гродзинский М.М. Обвиняемый и его обязанности и права в процессе. – М.: Право и жизнь, 1926. – 178 с.
28. Венедиктов В.С., Іншин М.І., Клемпарський М.М. та ін. Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України: Наук.-практ. посібник /За загальною редакцією В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 203. – 212 с.
29. Тарасов-Родионов П.И. Организация работы следователя /Настольная книга следователя. – М.: Госюриздат, 1949. – С.74-101.
30. Сторогович М.С. Уголовный процесс. – М.: Госюриздат, 1946. – 380 с.
31. Каменицер С.Е. Хозяйственное руководство промышленным предприятием в СССР: Монография. - М: Экономиздат, 1961. – 288 с.
32. Теплов Г.В. Планирование на промышленном предприятии (теория и практика): Монография. - М.: Экономика, 1964. – 278 с.
33. Порубов Н.И. Научная организация труда следователя: Учебн.пособ. – Мн.: Вышейшая школа, 1970. – 264 с.
34. Карнеева Л.М., Ключанский В.И. Организация работы следователя: Учебн.пособ. – М.: Госюриздат, 1961. – 312 с.
35. Стремовский В.А. Участники предварительного следствия в советском уголовном процессе: Монография. – Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1966. – 214 с.
36. Ларин А.М. Научная организация труда следователя //Социалистическая законность. – 1966. - № 12. – С.23-28.
37. Соя-Серко Л.А. К вопросу о научной организации труда следователя //Вопросы борьбы с преступностью. – Вып.8. – М., 1968. – С.41-49.
38. Горский Г.Ф. Некоторые проблемы научной организации труда и управления в следственном аппарате /Изучение и предупреждение преступности. – Вып.8. – Воронеж: Центрчерноземиздат, 1968. – С.12-20.
39. Нагойный П.Я. Некоторые проблемы научной организации труда и управления в следственном аппарате /Криминалистика и судебная экспертиза. – Вып.5. – К., 1968. – С.20-28.
40. Научная организация труда следователя: Пособ. для следователей органов внутренних дел / Авторский коллектив: Зуйков Г.Г., Крикунов А.Е., Сербулов А.М., Поздняк В.Д., Гельфанд И.А., Герасун А.А. /Под.ред. Олейника П.А.- К.: КВШ МВД УССР, 1973. - 290 с.
41. Булатов Ю., Соя-Серко Л.О. Организации труда следователя - научную основу // Социалистическая законность. - 1968. - № 8. – С.34-39.
42. Соя-Серко Л.О. Организация работы следователей: Сборник статей. - М., МВД СССР, 1968. - С.14-25.
43. Михайлов А.И., Соя-Серко Л.А., Соловьев А.Б. Научная организация труда следователей. - М., 1974.- 256 с.
44. О концепции судебной реформы в РСФСР: Постановление Верховного Совета РСФСР от 24 октября 1991 года № 1801-1.
45. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
46. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
47. Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації органів попереднього слідства в системі МВС України: Наказ МВС від 25 листопада 1992 року № 745. – К., 1992.
48. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства в кримінальному процесі. - К., Юрінком Інтер, 2001. – 207 с.
49. Кожевніков Г.К., Давиденко Л.М., Коновалова В.О., Хотинець В.М., Янович Ю.П. Науково обґрунтовані норми навантаження та належні умови праці слідчих підрозділів як важливий чинник їх якісної діяльності // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. – Х.: Право, 1997. - Вип.1. - С.7-45.
50. Про вдосконалення організації діяльності органів досудового слідства МВС України: Наказ МВС України від 31 жовтня 2002 року № 1100. – К., 2002.
51. Інформаційна довідка про окремі показники роботи з кадрами органів та підрозділів внутрішніх справ України станом на 1 серпня 2003 року/ Департамент роботи з персоналом МВС України. – 6/5 -37