АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КАДРІВ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. Регулювання відносин формування кадрів органів виконавчої влади в сучасний період розвитку держави та в Українській РСР...............14
1.1 Поняття формування кадрів органів виконавчої влади та їх роль у виконанні завдань та функцій держави.......................................................................................14
1.2 Історія адміністративно-правового регулювання процесу виникнення державно-службових відносин в Українській РСР..................................................39
1.3 Особливості прийняття на державну службу та звільнення від неї в радянський період розвитку України........................................................................64
Висновки до першого розділу................................................................................... 81

РОЗДІЛ 2. Адміністративно-правове регулювання відносин формування кадрів державної служби в органах виконавчої влади.....................................84
2.1 Особливості адміністративно-правових відносин прийняття на державну службу в органи виконавчої влади...........................................................................84
2.2 Аналіз правових умов та підстав прийняття на державну службу................100
2.3 Організаційно-правові способи заміщення посад на державній службі.......115
2.4 Виникнення посадових повноважень...............................................................141
2.5 Обмеження, пов’язані з прийняттям та проходженням державної служби в органах виконавчої влади........................................................................................146
2.6 Адміністративно-правове регулювання звільнення з державної служби в органах виконавчої влади........................................................................................165
Висновки до другого розділу...................................................................................183
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................190

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Дисертаційне дослідження спрямоване на розв’язання значущої, але недостатньо дослідженої проблеми кадрового забезпечення органів виконавчої влади в Україні. Актуальність теми зумовлюється об’єктивними причинами, корінними змінами, які відбувалися в Україні з 1991 року. Саме тоді була зламана авторитарна, командно-адміністративна система управління. Однак, незважаючи на зміни, які відбулися за ці роки, державний апарат ще недостатньо підготовлений для практичної реалізації загальнонародного інтересу, що зумовлює необхідність істотного коригування кадрової політики щодо державної служби в органах виконавчої влади. Слід також зазначити, що останніми роками в системі діяльності органів виконавчої влади дуже загострились проблеми поширення корупції та бюрократизму в сфері державної служби, розростання структури органів виконавчої влади, проявів протекціонізму та суб’єктивізму при формуванні кадрів органів виконавчої влади. Все це спричинило політичну кризу в державі, так як апарат державного управління облишив виконувати свої основні завдання щодо реалізації Конституції та законів України, забезпечення захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, ефективної діяльності державних органів та надання якісних адміністративних (управлінських) послуг.
Нині склалися сприятливі умови для того, щоб у системі державного апарату зробити певний, свого роду психологічний, перелом. Необхідно утвердити нові підходи до організації діяльності державних службовців органів виконавчої влади. І для цього важливим є удосконалення процесу формування кадрів органів виконавчої влади. Особливу актуальність набувають питання про порядок прийняття на державну службу, конкурсний відбір призначення на посаду, правове встановлення обмежень при прийнятті на державну службу та її проходженні, порядок припинення державної служби. Все це зумовлює необхідність проведення комплексних досліджень цих питань, з метою пошуку нових шляхів вирішення проблеми удосконалення процесу формування кадрів органів виконавчої влади в Україні.
Слід зазначити також, що проведення даного дослідження обумовлено недостатнім правовим регулюванням проходження державної служби в Україні, застарілістю правових норм, що не відповідають сучасним вимогам щодо функціонування державної служби та формування кадрів органів виконавчої влади.
Нагальну потребу в науковому обгрунтуванні шляхів удосконалення формування кадрів органів виконавчої влади зумовлюють також кардинальні зміни в характері та змісті діяльності державного адміністративного апарату, підвищення суспільних вимог до якості й доступності державних послуг, їх кінцева орієнтація на потреби громадян, виконання завдань та функцій держави.
Наукова і практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці адміністративного права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.
На підставі викладеного можна зробити висновок про необхідність спеціальних досліджень, які давали б цілісне уявлення про механізми і процеси кадрового забезпечення органів виконавчої влади в Україні. Детального аналізу заслуговують закономірності організації й функціонування, тенденції розвитку кадрового забезпечення органів виконавчої влади, як основної умови успішного здійснення соціальних реформ.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Тривалий час у вітчизняній науковій літературі майже не обговорювались проблеми щодо формування кадрів органів державної виконавчої влади. Апарат державних службовців формувався за одним принципом – принципом особистої відданості справам партії. Але, починаючи з 50-х років минулого століття, інститут державної служби починає приваблювати вчених. Проблеми державної служби відображені в деяких монографіях, наукових статтях, навчальних посібниках В.А. Вороб’йова, М.І. Єропкіна, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, С.С. Студенікіна, І.М. Пахомова, Р.С. Павловського, Г.І. Петрова, В.В. Цветкова, О.М. Якуби.
Для вітчизняної адміністративно-правової науки розробка проблем організації служби в органах виконавчої влади на сучасному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку, при розробці якого слід враховувати його складність в умовах побудови демократичної і правової держави.
Важливе методологічне значення для дослідження проблем формування кадрів органів виконавчої влади мають праці вчених у галузі теорії адміністративного права В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, Д.Н. Бахраха, А.В. Бережного, Л.Р. Білої, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Д. Дубенко, Т.Л. Желюк, Ю.В. Іщенка, Ю.М. Козлова, С.В. Ківалова, Т.П. Кудлай, Г.І. Лелікова, В.Я. Малиновського, Н.Р. Нижник, Д.М. Овсянка, М.В. Парасюка, В.П. Петкова, Ю.М. Старилова та інших вчених, що займалися проблемами дослідження інститутів державної служби, державного управління, що є фундаментальною основою будь-якого дослідження наукових проблем формування кадрів органів виконавчої влади.
Сучасний стан законодавчого регулювання та практики формування кадрів органів виконавчої влади зумовлюють необхідність здійснення дисертційного дослідження з метою формулювання науково обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства про державну службу в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В окремих аспектах вона пов’язана з темою “Формування механізму реалізації захисту прав та свобод громадян України” (номер державної реєстрації 01БФ042-01), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року. Напрям дослідження відповідає реалізації основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98), Концепції розвитку законодавства про державну службу (затверджена Указом Президента України від 5 січня 2005 року № 1/2005). Тема дослідження базується на основних положеннях Програми розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки (затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 р. № 746).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному з’ясуванні теоретичних, практичних та законодавчих аспектів адміністративно-правових засад формування кадрів органів виконавчої влади, розкритті основних закономірностей, тенденцій і особливостей формування кадрів державного апарату в Україні з урахуванням історичних факторів, а також у виробленні пропозицій щодо вдосконалення процесу формування кадрів органів виконавчої влади.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні завдання:
- оцінити сучасний якісний стан персоналу органів виконавчої влади в Україні;
- визначити понятття формування кадрів органів виконавчої влади, його ролі у виконанні завдань та функцій держави;
- узагальнити основні завдання формування кадрів органів виконавчої влади в Україні та принципи, на яких воно повинно базуватись;
- проаналізувати процес виникнення та становлення інституту державної служби в радянський період розвитку України;
- вивчити особливості прийняття на державну службу та звільнення від неї в радянський період розвитку Української РСР;
- дослідити норми адміністративного права щодо прийняття на державну службу в органах виконавчої влади на предмет їх приналежності до адміністративно-правового інституту державної служби;
- обгрунтувати особливості адміністративно-правових відносин прийняття на державну службу в органи виконавчої влади;
- визначити специфічні ознаки, що відрізняють державного службовця органу виконавчої влади від інших категорій працівників, та науково обгрунтувати необхідність розмежування правового інституту державної служби від норм права, що регулюють трудові відносини;
- виявити співвідношення між нормами адміністративного і трудового права в регулюванні відносин на державній службі в органах виконавчої влади;
- провести аналіз правових умов та підстав прийняття на державну службу;
- внести пропозиції щодо вдосконалення законодавчого закріплення загальних та спеціальних правових умов прийняття на державну службу в органи виконавчої влади;
- проаналізувати процедури проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців та призначення на посаду в органах виконавчої влади; надати пропозиції з удосконалення законодавства, що регулює ці відносини;
- всебічно дослідити обмеженння при прийнятті на державну службу та обмеження, пов’язані з проходженням державної служби в органах виконавчої влади;
- з’ясувати особливості припинення державної служби в органах виконавчої влади за підставами та розробити пропозиції з удосконалення законодавства з цих питань.
Об’єктом дослідження виступають правові норми, що регулюють процес формування кадрів органів виконавчої влади в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають в процесі прийняття на державну службу та припинення державної служби в органах виконавчої влади, організаційно-правові способи заміщення вакантних посад державних службовців; правові умови та підстави прийняття на державну службу, підстави припинення державної служби в органах виконавчої влади.
Методи дослідження. У дисертації використовуються загальновизнані наукові методи дослідження.
Основний метод, який застосовано при здійсненні дисертаційного дослідження, – загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив проаналізувати чинне законодавство та практику його застосування щодо питання формування кадрів органів виконавчої влади. На всіх етапах написання дисертаційної роботи використовувався такий метод, як аналіз (при проведенні аналізу правових умов та підстав прийняття на державну службу, вивченні обмежень щодо державних службовців), а також порівняльно-правовий (при аналізі законодавства зарубіжних країн з питань формування кадрів державного апарату, а також при дослідженні окремих аспектів, які складають процес формування кадрів органів виконавчої влади в Україні), історико-правовий (при проведенні дослідження інституту державної служби в радянський період розвитку України), формально-логічний (при визначенні змісту правовідносин, що виникають в процесі прийняття на державну службу в органи виконавчої влади), структурно-функціональний (при визначенні особливостей проходження державної служби в органах виконавчої влади та особливостей правовідносин на державній службі). Методи узагальнення та синтезу використовувались при наданні пропозицій стосовно удосконалення законодавства України про державну службу.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених методів наукового дослідження дозволили всебічно розглянути адміністративно-правові засади формування кадрів органів виконавчої влади в Україні, виявити роль та місце кадрового забезпечення у процесі реформування державної служби та побудови демократичної правової держави, висвітлити напрями його подальшого удосконалення.
Теоретичною базою дослідження є праці:
а) учених в галузі загальної теорії держави і права – С.С. Алексєєва, В.М. Марчука, Л.В. Ніколаєвої, С.Ф. Кечек’яна, Ю.К. Толстого.
б) учених в галузі адміністративного права - В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха, Л.Р. Білої, Ю.П. Битяка, В.А. Вороб’йова, Б.Н. Габрічідзе, І.П. Голосніченка, А.А. Дьоміна, С.В.Ківалова, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарева, В.М. Манохіна, В.Я. Малиновського, О.Ю. Оболенського, Д.М. Овсянка, М.В. Парасюка, І.М. Пахомова, В.П. Петкова, Ю.А. Розенбаума, Ю.М. Старилова, Ю.А. Тихомірова та інших вчених, які займалися проблемами дослідження інституту державної служби.
в) учених у галузі трудового права – Н.Г. Олександрова, В.С. Андреєва, К.Н. Гусова, Є.Н. Стародубської та ін.
Нормативну основу дослідження склали Конституція України, Закон України “Про державну службу”, КЗпП України, інші закони України про державну службу, нормативні акти про державну службу: Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, Накази Головного управління державноїи служби в Україні. У порядку порівняльного правознавства були досліджені деякі аспекти законодавства про державну службу інших країн – Російської Федерації, Республіки Беларусь, Литовської Республіки, Французької Республіки, США.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, у якій з позицій адміністративного права досліджено недостатньо розроблені адміністративно-правові питання формування кадрів органів виконавчої влади в Україні, всебічно досліджуються особливості прийняття на державну службу та припинення державної служби в органах виконавчої влади, що дозволило обгрунтовати основні напрями удосконалення чинного законодавства про державну службу та надати низку пропозицій щодо формування кадрів органів виконавчої влади.
Зокрема, можна виокремити такі головні положення дослідження, які містять наукову новизну:
Вперше:
- сформульовано поняття формування кадрів органів виконавчої влади, яке в сучасний період полягає в реалізації державної кадрової політики, створенні кадрового потенціалу апарату виконавчої влади, здатного відповідно до закону в цілях всебічного задоволення потреб людини і громадянина та суспільства в цілому виконувати завдання та функції держави. Воно включає забезпечення потреб органів виконавчої влади в державних службовцях шляхом підготовки, добору і розстановки їх на посади та забезпечення правового регулювання їх діяльності;
- виділено основні завдання формування кадрів в органах виконавчої влади серед них: забезпечення об’єктивності та виключення суб’єктивізму в підборі кадрів; закладення в державному апараті, а потім розвиток та закріплення інтелектуального ядра, яке б відповідало парадигмам ХХІ століття та було готовим до нових вимог; забезпечення дотримання прозорості при вступі на державну службу в органи виконавчої влади; виділення як приоритетного напрямку при формуванні кадрів в органах виконавчої влади забезпечення стабільності кадрового складу в поєднанні з його цілеспрямованим оновленням; розвиток навчальних систем для підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері державного управління та залучення науковців, які б розробляли наукові критерії добору та розстановки кадрів в органах виконавчої влади;
Дістало подальший розвиток:
- дослідження юридичної природи правовідносин, що виникають у процесі прийняття на державну службу в органи виконавчої влади, і доведено, що всі ці правовідносини є адміністративно-правовими відносинами, на відміну від існуючих в науці тверджень про те, що правовідносини прийняття на державну службу є трудовими відносинами;
- встановлено, що відносини, які виникають в процесі прийняття на державну службу, носять адміністративно-правовий характер, але вони ще не є державно-службовими. Кандидат на зайняття посади державного службовця не є носієм публічних прав та обов’язків державного службовця та не може виступати представником того чи іншого державного органу, що є характерним для державно-службових відносин;
- дослідження процесу проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. На підставі цього аналізу сформульовано пропозиції щодо удосконалення порядку його проведення, а саме: доцільності розроблення спеціальних нормативно-правових положень, які б визначали порядок формування складу незалежних конкурсних комісій з урахуванням необхідності підвищення вимог до кандидатів і виключення непрофесійних мотивів добору кадрів; необхідності визначення та уточнення на законодавчому рівні конкретних друкових видань з певною тематичною спрямованістю та рівнем теріторіального значення, в яких державні органи повинні публікувати оголошення про проведення конкурсу; закріплення в Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців уточнення про те, що рішення конкурсної комісії є обов’язковим для державного органу та його керівника; включення в білет для складання іспиту під час проведення конкурсу питань з української мови, щоб комісія могла визначитися стосовно знання державної мови претендентом на заміщення посади; закріплення в законодавстві можливості заміщення посад на державній службі в органах виконавчої влади виключно за результатами конкурсу. Для більш досконалого встановлення процедури проведення конкурсу автором визнана необхідність перегляду чинного законодавства України про державну службу та чіткого визначення переліку посад, які заміщуються шляхом призначення, а для спрощення цієї процедури вважаємо за необхідне здійснити відокремлення політичних посад в органах виконавчої влади;
- на підставі зробленого дослідження особливостей прийняття на державну службу та звільненя від неї в радянський період розвитку України доведено, що формування кадрів на радянській державній службі обумовлювалось спрямуванням роботи державного апарату партійним керівництвом, тоталітарним режимом у всіх сферах управління, командними методами управління економікою, відсутністю законодавчого регулювання державної служби, наявністю партійно-командного складу, номенклатури ЦК, обкомів і райкомів комуністичної партії, використання норм трудового права для регулювання прийому та звільнення з органів державного управління;
- виявлено необхідність розмежування на законодавчому рівні понять трудового договору і контракту, який є одним із видів адміністративних договорів. Адже за таким контрактом державний службовець уповноважується на виконання посадових обов’язків і прав, пов’язаних з ними, а вони, в свою чергу, представляють собою частину компетенції органу на здійснення завдань та функцій держави;
- на підставі дослідження організаційно-правових способів заміщення посад державних службовців в органах виконавчої влади зроблено висновок про необхідність значного звуження кола посад, які заміщуються шляхом призначення. Автором висловлюється думка щодо недоцільності призначення голів обласних, місцевих та районних державних адміністрацій, їх заступників Президентом України за поданням Прем’єр-міністру України або Кабінету Міністрів України. В умовах подальшої демократизації суспільства та державного апарату вважаємо за доцільне підвищення ролі та участі у процесі призначення цих керівників відповідних органів місцевого самоврядування, які б були своєрідними носіями волі народу, а в подальшому – запровадження системи виборів або проведення конкурсу на заміщення вищезазначених посад;
Сформульовано пропозиції до законодавства:
- щодо положень Закону України “Про державну службу”, а саме: Виділення в окрему статтю основних і додаткових умов прийняття на державну службу;
- щодо закріплення в законодавстві України про державну службу політичного нейтралітету державного службовця, заборону для державного службовця використовувати своє службове становище в інтересах будь-якої політичної партії для пропаганди вступу до неї, пропозиції до законодавства про державну службу щодо закріплення в Законі України “Про державну службу” положень щодо припинення громадянства України, розголошення державної таємниці, інформації про громадян, що стала відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, незадовільних результатів атестації на підставі рішення атестаційної комісії як спеціальних підстав, з появою яких особа втрачає право на державну службу;
- зроблено висновок про доцільність відокремлення відставки від інших спеціальних підстав припинення державної служби та закріплення цього положення в статті 31 Закону України “Про державну службу” як особливої форми припинення державно-службових відносин на підставі того, що відставка як спеціальна підстава припинення державної служби є юридичним фактом, що породжується волевиявленням державного службовця.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціальне практичне значення для науки адміністративного права. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу “Адміністративне право”. Окремі висновки і пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути враховані при внесенні змін і доповнень до закону України “Про державну службу”, а також підзаконних нормативно-правових актів з питань державної служби.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації були використані автором у практичній роботі, у навчальному процесі під час проведення семінарських занять з курсу “Адміністративне право”, доповідались на міжнародній науковій конференції Хмельницького інституту регіонального управління та права “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, листопад 2003 року), на міжнародній науково-практичній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, квітень 2004), на міжнародній науковій конференції Хмельницького університету управління та права “Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, листопад 2004 року), на міжнародній науково-практичній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми реформування правовідносин у сучаних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, квітень 2005 року), на Всеукраїнській науковій конференції національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Другі юридичні читання” (м. Київ, травень 2005 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені у 5 публікаціях: 4 статтях, виданих у вітчизняних фахових виданнях, а також у тезах доповіді на науковій конференції (“Треті осінні юридичні читання”, м. Хмельницький, 2004 рік).
Структура дисертації. Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дослідження. Дисертація складається із вступу, двух розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження надало змогу сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання формування кадрів в органах виконавчої влади в Україні та державної служби в цілому:
1. Формування кадрів органів виконавчої влади в сучасний період полягає в реалізації державної кадрової політики, створенні кадрового потенціалу апарату виконавчої влади, здатного відповідно закону в цілях всебічного задоволення потреб людини і громадянина та суспільства у цілому виконувати завдання та функції держави. Воно включає забезпечення потреб органів виконавчої влади в державних службовцях шляхом підготовки, добору і розстановки їх на посади та забезпечення правового регулювання їх діяльності.
2. Основними завданнями формування кадрів в органах виконавчої влади, які має розв’язати нова влада України, є: забезпечення об’єктивності та виключення суб’єктивізму в підборі кадрів; закладення в державному апараті, а потім розвиток та закріплення інтелектуального ядра, яке б відповідало парадигмам ХХІ століття та було готовим до нових вимог; забезпечення дотримання прозорості при вступі на державну службу в органи виконавчої влади; виділення, як приоритетного напрямку при формуванні кадрів в органах виконавчої влади забезпечення стабільності кадрового складу в поєднанні з його цілеспрямованим оновленням; розвиток навчальних систем для підготовки висококваліфікованих фахівців в сфері державного управління, та залучення науковців, які б розробляли наукові критерії добору та розстановки кадрів в органах виконавчої влади. При оновленні кадрового складу органів виконавчої влади доцільно керуватися стратегією гнучкого оновлення державного апарату, яка передбачає збереження та збагачення кадрового потенціалу органів виконавчої влади, виходячи з нерозривної триади: професіоналізм – стабільність – висока моральна відповідальність.
3. Пропонуємо передбачити в законодавстві можливість заміщення посад на державній службі в органах виконавчої влади виключно за результатами конкурсу. Для чіткого встановлення процедури проведення конкурсу визнається необхідність перегляду законодавства України про державну службу та чіткого визначення переліку посад, які заміщуються за конкурсом, а також відокремлення політичних посад в органах виконавчої влади. Відокремлення посад політичних діячів від посад державних службовців органів виконавчої влади допоможе більш чітко визначити перелік осіб, які зможуть вступати на державну службу тільки після проходження конкурсу, а це в свою чергу є гарантом того, що державний апарат буде укомплектовуватися високопрофесійними, компетентними працівниками.
4. У дисертації встановлено що, виникнення проблеми розмежування правовідносин адміністративно-правового характеру і відносин, урегульованих нормами трудового права на державнїй службі є наслідком законодавчої неурегульованості системи державної служби в радянські часи та відсутністю нормативного відокремлення її від інших видів праці.
5. Особливості прийняття на державну службу та звільнення від неї обумовлювалися спрямуванням роботи державного апарату партійним керівництвом, тоталітарним режимом у всіх сферах управління, командними методами управління економікою, відсутністю законодавчого регулювання державної служби, наявністю партійно-командного складу, номенклатури ЦК, обкомів і райкомів комуністичної партії, використання норм трудового права для регулювання прийому та звільнення з органів державного управління.
6. Установлено, що правовідносини, які виникають в процесі прийняття на державну службу, є адміністративно-правовими відносинами, які обумовлюються насамперед особливістю самого процесу прийняття на державну службу в органи виконавчої влади, специфічними вимогами, обмеженнями та заборонами, і для регулювання яких застосовується виключно метод законодавчого регулювання. Зазначені відносини, носять адміністративно-правовий характер, але вони ще не є державно-службовими.
7. З метою удосконалення законодавства України про державну службу пропонуємо в Законі України “Про державну службу” виділити в окрему статтю основні і додаткові умови прийняття на державну службу, серед яких виділити як основні умови наступні: громадянство України; рівність громадян при прийнятті на державну службу; досягнення кандидатом на зайняття посади в державному органі 18 років; наявність медичного висновку про стан здоров’я кандидата на зайняття посади державного службовця органу виконавчої влади; володіння державною мовою; наявність відповідної освіти та професійної підготовки (з офіційним посиланням на Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців); обов’язкове проходження конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України. Додатковими умовами закріпити: проходження стажування при прийнятті на державну службу; проходження випробування при прийнятті на державну службу; зарахування до кадрового резерву державного органу.
8. Вважаємо необхідною заміну трудового договору при прийнятті на державну службу контрактом, який визнаємо одним із видів адміністративних договорів. Адже за таким контрактом державний службовець уповноважується на виконання посадових обов’язків і прав, пов’язаних з ними, а вони в свою чергу представляють собою частину компетенції органу на здійснення завдань та функцій держави.
9. Встановлено, що починаючи з верхів виконавчої влади і закінчуючи органами виконавчої влади в окремих регіонах складається ієрархічна система державного апарату, де вищі посадові особи призначають на посади підпорядкованих собі нижчих посадових осіб. Це свідчить про відповідальність державних службовців не перед народом України, а перед вищими посадовцями, тому, коло посад, які заміщуються шляхом призначення повинно бути значно звужено. В умовах подальшої демократизації суспільства та державного апарату вважаємо доцільним підвищення ролі та участі у процесі призначення голів обласних, місцевих та районних державних адміністрацій відповідних органів місцевого самоврядування, які б були своєрідними носіями волі народу, а в подальшому запровадження системи виборів або проведення конкурсу на заміщення вищезазначених посад.
10. Беручі до уваги особливість правового статусу державних службовців органів виконавчої влади, пропонуємо закріпити в статті 16 Закону України “Про державну службу” політичний нейтралітет державного службовця, заборону для державного службовця використовувати своє службове становище в інтересах будь-якої політичної партії для пропаганди вступу до неї.
11. З метою удосконалення законодавства пропонуємо в статті 30 пункті 1 Закону України “Про державну службу” виділити як спеціальну умову припинення громадянства України, з появою якої особа втрачає право на державну службу. Викласти пункт 2 статті 30 Закону України “Про державну службу” в наступній редакції: “недотримання обмежень, пов’язаних з прийняттям на державну службу та проходженням державної служби, які закріплені в законодавстві України про державну службу”. Закріпити як спеціальні підстави припинення державної служби 30 Закону України “Про державну службу”: розголошення державної таємниці, інформації про громадян, що стала відома під час виконання обов’язків державної служби а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; припинення державної служби за результатами атестації на підставі рішення атестаційної комісії.
12. Пропонуємо відставку, на підставі визначення її як юридичного факту, що породжується державним службовцем, відокремити її від інших спеціальних підстав припинення державної служби, та розглядати в статті 31 Закону України “Про державну службу”, як особливу форму припинення державно-службових відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів: Вид-во нац. Ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
2. Концепція Адміністративної реформи в Україні: схвалена указом Президента України від 22 липня 1998 року // Офіційний вісник України, 1999. – № 21. – ст. 943.
3. Юсупов В.А. Научная организация исполнительной власти. – Волгоград: Изд-во Волгоградского института экономики, социологии и права, 1998. – 152 с.
4. Лебин Б.Д., Перфильев М.Н. Кадры аппарата управления в СССР. Социологические проблемы подбора и расстановки. – Л.: Наука, 1970. – 215 с.
5. Опанасюк Г. Тенденції підготовки державних службовців у країнах Центральної та Східної Європи. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 284 с.
6. Concise Colambia Dictionary of Quotations. – New York: Colambia University Press, 1992. – 387 p.
7. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. В. Шовкун. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
8. Новая система управления экономикой / Под ред. Р.А. Белоусова, Г.Х. Попова. – М.: Економика, 1988. – 295 с.
9. Старобинский Э.Е., Венедиктова В.И. Организация работы с руководящими кадрами: обзор информации / Центр. Инс-т НТИ и техническо-економических исследований по химическому и нефтяному машиностроению. – М., 1985. – 45 с.
10. Марчук В.М. Ленінські принципи роботи з кадрами в апараті державного управління. – К.: Тов-во “Знання” УРСР. Серія ІІ. Школа господарського управління. - № 12. – 1974. – 48 с.
11. Система работы с кадрами управления / Отв. ред. В.А. Шаховой. – М.: Мысль, 1984. – 240 с.
12. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы / Отв. ред. В.И. Ремнев. – М.: Наука, 1982. – 230 с.
13. Эффективность и качество управленческой деятельности: (государственно-правовой аспект) / Отв. ред. В.В. Цветков; АН СССР. – Ин-т государства и права. – К.: Наукова думка, 1980. – 307 с.
14. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид. Дім. Ін-Юре, 1999. – 242 с.
15. Желюк Т.Л. Державна служба. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 576 с.
16. Матирко В.И. Проблемы кадровой политики в государственном аппарате. – М.: Дело, 1996. – 287 с.
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 року № 853 “Про затвердження положення про формування кадрового резерсву для державної служби” // Вісник державної служби України, 1995. - № 1. – С. 73 – 77.
18. Указ Президента України від 19 травня 1995 року № 381 “Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій” // Вісник державної служби України, 1995. – № 2. – С. 29 – 30.
19. Указ Президента України від 30 травня 1995 року № 398 “Про систему підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців” // Вісник державної служби. – 1995. - № 2. – С.30-32.
20. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Заходи щодо підвищення престижу службовця” від 25 жовтня 1995 року № 645 // Вісник державної служби України, 1995. - № 3 – 4. – С. 90 – 92.
21. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про Головне Управління державної служби при Кабінеті Міністрів України” від 8 вересня 1994 року № 631 // Зібрання постанов Уряду України, 1994. – № 12. – ст. 301.
22. Указ Президента України “Про підвищення ефективності системи державної служби” від 11 лютого 2000 року № 208 // Офіційний вісник України, 2000. - № 7. - ст. 263.
23. Кучма Л.Д. “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки.” Послання Президента України до Верховної Ради України – 2000 рік // Урідовий кур’єр, 2000. - № 34. – С. 5 – 12.
24. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права. – К.: Істина, 2001. – 144 с.
25. Атаманчук Г.В. Сущность государственной службы: история, теория, закон, практика. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 272 с.
26. Старцев О. Правова освіта та система заходів юридичної відповідальності як провідні чинники підготовки управлінських кадрів органів виконавчої влади // Підприємництво, господарство і право, 2005. - № 3. – С. 69 – 72.
27. Кнорринг В.И. Основы государственного и муниципального управления. – М.: Изд-во “Экзамен”,2004. – 416 с.
28. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року (набирає чинності з січня 2006 року ) // Відомості Верховної Ради України, 2005. - № 2. – ст. 44.
29. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”: затверджена Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2005 р. № 2426 // Офіційний вісник України, 2005. - № 6. – ст. 384.
30. Макаренко Г. Ознаки держслужби – реформування і демократизація // Юридичний вісник України, 2004. - № 50. – С. 5.
31. Авер’янов В.Б. Правовий статус Кабінету Міністрів України: конституційні засади // Правова держава (щорічник накових праць), Випуск восьмий. – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 1997. – С. 29 – 36.
32. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
33. Указ Президента України “Про затвердження положення про Секретаріат Президента України” від 27 січня 2005 року № 111 // Юридичний вісник України, 2005. - № 8 (504). – 26 лютого – 4 березня 2005 р. – С. 4 – 5.
34. Розпорядження Президента України від 10 березня 2005 року № 464 “Про гранічну чисельність працівників Секретаріату Президента України” // Офіційний вісник України, 2005. - № 10. – С. 8. – ст. 506.
35. Указ Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 року № 1573 // Вісник державної служби України, 1999. - № 4. – С. 13 – 18.
36. Указ Президента України “Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади” від 10 березня 2005 року № 455 // Офіційний вісник України, 2005. - № 11. – ст. 518.
37. Как добиться успеха: Практические советы деловым людям / Под общ. ред. В.Е. Хруцкого. – М.: Политиздат, 1991. – 510 с.
38. Программа КПСС (новая редакция): принята на ХХVII съездом КПСС. – М.: Политиздат, 1989. – 80 с.
39. Советское административное право / Под ред. Р.С. Павловского. – К.: “Вища школа”, 1986. – 416 с.
40. Советское административное право / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 542 с.
41. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – М.: Политиздат, 1970. – Т. 45. – 729 с.
42. Марчук В.М. Ленінські принципи роботи з кадрами в апараті державного управління. – К.: Тов-во “Знання” УРСР. Серія ІІ. Школа господарського управління. - № 12. – 1974. – 48 с.
43. Воробьев В.А. Советская государственная служба. – Ростов на Дону: РИНХ, 1975. – 76 с.
44. Якуба О.М. Советское административное право. – К.: “Вища школа”, 1975. – 231 с.
45. Положение о прокурорском надзоре в СССР: Указ Президиума ВС СССР от 24 мая 1955г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1955. - № 9(827). – ст. 222
46. Постановление СНК СССР от 11 марта 1933г. “О порядке работы по совместительству, которое разрешается только в виде исключений лишь высококвалифицированным специалистам при соблюдении определенных условий” // Сборник законов СССР. - 1933. - № 19. – ст.110.
47. Гончарова Г.С., Патракеев Н.С. Порядок заключения и расторжения трудового договора. – К.: “Вища школа”, 1975. – 95 с.
48. Постановление Совета Министров СССР от 10 декабря 1959 года № 1367 “Об ограничении совместительства по службе” // Собрание постановлений СССР, 1959. – № 20. – ст. 164.
49. Цепин А. Прием, перевод и увольнение с работы (трудовой договор). – М.: Московский рабочий, 1973. – 118 с.
50. Козлов Ю.М. Административное право. – М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
51. Основы уголовного законодательства СССР и союзных республік от 25 декабря 1958г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. - № 20. – ст.164.
52. Типовые правила внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учереждений, организаций, утвержденные Государственным комитетом Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы от 12 января 1957 года // Бюллетень государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы, 1957. - № 4.
53. Квалификационный справочник должностей служащих: утвержден Постановлением Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и зароботной платы от 14 января 1969 года № 15 // Бюллетень Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы, 1969. - № 4. – С. 32 – 44.
54. Служащий советского государственного аппарата / Отв. ред. Ю.А. Тихомиров. – М.: Юрид. лит, 1970. – 278 с.
55. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации // Государство и право, 1997. - № 9. – С. 5-11.
56. Воробьев В.А Советская государственная служба (административно-правовые аспекты) / Отв. ред. В.И. Новоселов. – РнД.: Изд-во РГУ, 1986. – 127 с.
57. Студеникин С.С. Советская государственная служба // В сб. Вопросы советского административного права / Отв. ред. В.Ф. Коток. – М.-Л.: Из-во АН СССР, 1949. – С. 40 – 89.
58. Козлов Ю.М. Основы советского административного права. – М.: Знание, 1979. – 207 с.
59. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе // В сб. Вопросы советского административного права / Отв. ред. В.Ф. Коток. – М.-Л.: Из-во АН СССР, 1949. – С. 118 – 138.
60. Стародубская Е.Н. Особенности правового регулирования труда ответственных работников государственных предприятий и учереждений: Автореферат дисс. … к. ю. н. – Свердловск, 1975. – 26 с.
61. Александров Н.Г. К вопросу о роли в правовом регулировании общественных отношений – // Ученые записки ВИЮН, 1949. – вып.VI. – С. 78 – 82.
62. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київського університету, 1971. – 128 с.
63. Манохин В. М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
64. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде от 15 июля 1970 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1970. - № 29(1531). – ст. 265.
65. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 27 сентября 1968 г. № 3133 “Об испытании при приеме на работу работников научно-исследовательских, проектных, проектно-конструкторских, технологических организаций и научно-исследовательских подразделений высших учебных заведений” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1968. - № 40. – ст. 366.
66. Постановление Совета Министров СССР и ЦК КПСС от 30 августа 1954года “Об улучшении подготовки, распределения и использования специалистов с высшим и средним специальним образованием” // Директивы КПСС и Советского Правительства по хозяйственным вопросам. – М.: Госполитиздат, 1958. – Т. 4. – С. 295 – 310.
67. Закон СССР “О прокуратуре СССР” от 30 ноября 1979 года // Ведомости Верховного Совета СССР, 1979. - № 49. – ст. 843.
68. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 19 октября 1940 года “О порядке обязательного перевода инженеров, техников, мастеров, служащих и квалифицированных рабочих с одних предприятий и учреждений в другие” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1940. - № 42. – С. 1.
69. Закон СССР “Об уголовной ответственности за государственные преступления” от 25 декабря 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1959. – № 1. – ст. 8.
70. Указ Президиума ВС СССР от 15 апреля 1943 года “О введении военного положения на всех железных дорогах” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1943. – № 15 (221). – С. 1
71. Советское административное право / Под. Ред. Ю.М. Козлова. – М.: Госюриздат, 1962. – 302 с.
72. Александров Н.Г. Советское трудовое право. – М.: Госюриздат, 1954. – 384 с.
73. “Материалы XXI съезда КПСС”. – К.: Госполитиздат, 1962. – 438 с.
74. Советское административное право / Под ред. Ю.М. Козлова. – М.: Юрид. лит, 1973. – 623 с.
75. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик от 7 октября 1977 г. (с изменениями и дополнениями) // Ведомости Верховного Совета СССР, 1977. - № 41. – ст. 617.
76. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконвчої влади” від 25 травня 1998 року № 731 // Вісник державної служби України, 1998. - № 2. – С. 38 – 43.
77. Пахомов И.Н. Основные вопросы государственной службы в советском административном праве: Автореф. дис д-ра юрид. наук. – М.: МГУ, 1964. – 32 с.
78. Выборность руководящих работников предприятий, учреждений, организаций (материалы круглого стола) // Советское государство и право. – М., 1988. - № 1. – С. 55 - 57.
79. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение. – Минск: Наука и техника, 1988. – 328 с.
80. Руководитель в аппарате государственного управления / Отв. ред. В.В. Цветков. – К.: Наукова думка, 1988. – 343 с.
81. Инструкция о порядке замещения должностей научных работников и об аттестации старших инженеров научно-исследовательских учреждений высших учебных заведений: утверждена постановлением Президиума АН СССР от 14 декабря 1962 года № 982 // Бюллетень министерства высшего и среднего специального образования СССР, 1963. - № 3. – С. 8 – 11.
82. Справочник по вопросам оплаты и охраны труда работников культуры и искусства / редактор М.И. Корнилова. – М.: Профиздат, 1964. – 191 с.
83. Советское административное право / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Юрид. лит., 1986. – 399 с.
84. Оболенський О.Ю. Державна служба. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.
85. Озірська С.М., Полянський Ю.Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 168 с.
86. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2002. – 287 с.
87. Всеобщая декларация о правах человека: принята и провозглашена резолюцией 217А (ІІІ) Генеральной Асамблеи ООН от 10 декабря 1948 года // Медународные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА, 1998. – С. 39 – 43.
88. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 года // Ведомости Верховного Совета СССР, 1976. - № 17. – ст. 291.
89. Манохин В.М. Конституционные основы советского административного права. – Саратов: Изд-во СГУ, 1983. – 217 с.
90. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления. – М.: Госюриздат, 1963. – 109 с.
91. Спирин А.А. Кадровая политика партии и перестройка. – К.: О-во “Знание” УССР, 1988. – 48 с.
92. Программа Коммунистической партии СССР: принята ХХІІ съездом КПСС. – Новая редакция. – М.: Политиздат, 1987. – 80 с.
93. Иванов А.П. Выборность, как способ формирования кадров государственных органов: автореферат дис. к. ю. Н. – Саратов, 1966. – 18 с.
94. Карпунин М.Г. Стиль руководства и хозяйственная перестройка. – М.: Економика, 1989. – 79 с.
95. Манохин В.М. Способы замещения должностей // Служба в государственных и общественных организациях. – Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск: “Уральский рабочий”, 1988. – С. 26 - 31.
96. Советское административное право / Под ред. В.Г. Сокуренко. – Львов: “Вища школа”, 1977. – 159 с.
97. Постанова РНК УРСР від 7 лютого 1923 року “Тимчасові правила про службу в державних установах і підприємствах” // Збірник Узаконень та Розпоряджень РСУУ УРСР, 1923. - № 5. – С. 1.
98. Панін Я. Порядок звільнення працівників та службовців / Довідник за ред. І.І. Курицького. – Одеса: Вид-во “БІД”, 1930. – 151 с.
99. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року (із змінами та доповненнями ) // Офіційне видання: Відп. Міністерство юстиції України. – К.: Атіка, 2004. – 120 с.
100. Указ президиума Верховного Совета СССР от 31 января 1957 года “Об утверждении положения о порядке рассмотрения трудовых споров” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1957. - № 4(871). – ст. 58 – 59.
101. Давыдович Я.И., Хрусталев Б.Ф. Прием на работу, перевод, дисциплина труда и увольнение работников. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. – 126 с.
102. Постановление НКТ СССР от 6 ноября 1930 года № 339 “О работниках, обслуживающих денежные и товарные ценности” // “Известия НКТ СССР”, 1930. – № 31 – 32. – С. 658 – 660
103. Положение о правах фабричного, заводского, местного комитета профессионального союза: утвержденное Указом Президиума Верховного Совета СССР от 15 июля 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, 1958. - № 15. – ст. 282.
104. Закон СССР “О всеобщей воинской обязанности” от 12 октября 1967 г. (с изменениями и дополнениями) // Ведомости Верховного Совета СССР, 1967. – № 42. – ст. 552.
105. Старилов Ю.Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1995. – 318 с.
106. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба. – М.: Статут, 1999. – 591 с.
107. Ківалов С.В., Біла Л.Р., Державна служба в Україні. – Одеса: Юридична література, 2003. – 368 с.
108. Казанцев Н.М. Публично-правовое регулирование государственной службы: институционно-функциональный анализ. – М.: РАГС, 1999. – 373 с.
109. Демин А.А. Государственная служба. – М.: ИКД “Зерцало – М”, 2002. – 128 с.
110. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 166 с.
111. Советское административное право / Под ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит., 1990. – 574 с.
112. Хохлов Е.Б. Об основаниях трудовых правоотношений // Правоведение, 1994. - № 4. – С. 30 – 35.
113. Комментарий к Закону Российской Федерации “Об основах государственной службы Российской Федерации” и законодательство о государственной службе зарубежных стран / Отв. ред. Л.А. Окуньков. – М.: Юрид. фирма Контракт; ИНФРА, 1998. – 369 с.
114. Демократическая республика Вьетнам. Конституция, законодательные акты, документы / Под ред. О.А. Артурова. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955 – 328 с.
115. Китайская Народная Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М. Гудошникова. – М.: Прогресс, 1984. – 470 с.
116. Конвенція МОП від 9 липня 1948 року № 87 “Про свободу ассоціації та захист права на організацію” // Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці. Конвенції Міжнародної організації праці. – К.: АТ “ВІПОЛ”, 1999. – С. 15 – 18.
117. Суворов Л.К. Об ограничении политических прав и свобод работников правоохранительных органов // Государство и право. – М., 1994. - № 11. – С. 119 – 126.
118. Старилов Ю.Н. Государственная служба в РФ. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1996. – 295 с.
119. Бребан Г. Французкое административное право. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
120. Романюк Л.В. Проблеми адміністративно-правового регулювання прийняття на державну службу // Підприємництво, господарство і право. № 3 . – К., 2005. – С. 73 – 77.
121. Тихомиров Ю.А. Публично-правовое регулирование: динамика сфер и методов // Журнал российского права. – М., 2001. - № 5. – С. 3 – 12.
122. Князев С. Д. Административное право Российской Федерации: предмет, система, реформирование // Правоведение. – М., 2001. - № 5. – С. 37 – 53.
123. Романюк Л.В. Проблема співвідношення публічно-правового та приватно-правового регулювання відносин на державній службі // Молодь у юридичній науці: тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2004. – С. 355 – 357.
124. Оболонский А.В. Государственная служба во Франции // Государство и право. – М., 2000. - № 11. – С. 60 – 66.
125. Адміністративне право України: основні поняття / За заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2005. – 232 с.
126. Конституція України від 28 червня 1996р., № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – ст.141.
127. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 52. – ст. 490.
128. Указ Президента України від 19 листопада 2001 року № 1098 “Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців” // Офіційний вісник України, 2001. - № 47. – ст. 2057.
129. Ківалов С.В., Біла Л.Р. організація державної службі в Україні. – Одеса: Юридична література, 2002. – 328 с.
130. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За ред. О.Ю. Оболенського. – Хм.: “Поділля”, 1999. – 568 с.
131. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 2003. - № 18 – 22. – ст. 144.
132. Постанова Кабінету Міністрів України “Положення про порядок стажування” від 1 грудня 1994 року № 804 (зі змінами та доповненнями) // Вісник державної служби України, 1995. - № 1. – С. 71 -72.
133. Советское административное право. Государственное управление и административное право / Под ред. Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарева, А.Е. Лунева, М.И. Пискотина. – М.: “Юридическая литература”, 1978. – 360 с.
134. Козлов Ю.М. Административное право. – М.: Юристъ, 2001. – 319 с.
135. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. в.Г. Стрекозова. – М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1995. – 384 с.
136. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Юридлит, 1958. – 183 с.
137. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права Свердловск: “Уральский рабочий”, 1964. – 227 с.
138. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во АН СССР, 1959. – 88 с.
139. Адміністартивне право України / За заг. ред. Ю.П. Битяка. – Х.: “Право”, 2001. – 526 с.
140. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: ИКД “Зерцало - М”, 2003. – 608 с.
141. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 2001. - № 13. – ст. 65.
142. Леліков Г. Державна служба в Україні: розвиток і перспективи // Урядовий кур’єр, 1996. – 27 лютого. – С. 79.
143. Закон Республики Беларусь от 23 ноября 1993 года № 2581 – ХІІ “Об основах службы в государственном аппарате” // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь, 1993. - № 32. – ст. 416.
144. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
145. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року№ 423 “Про деякі питання застосування статей 4, 5, і 27 Закону України “Про державну службу” // Зібрання постанов Уряду України, 1994. - № 10. – ст. 252.
146. Охотский Е.В. Государственная служба в парламенте: отечественный и зарубежный опыт. – М.: Московский гоударственный институт международных отношений (Универститет); “Российская политическая энциклопедия” РОССПЭН, 2002. – 400 с.
147. Романюк Л.В. До питання конкретизації передбачених у законодавстві умов зарахування на державну службу // Право України. – К., 2005. - № 5. – С. 70 – 74.
148. Битяк Ю.П. Государственная служба в СССР и развитие ее демократических основ. - К.: УМКВО, 1990. – 68 с.
149. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України, 2002. - № 8. – С. 155. – ст. 351.
150. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: автореферат дис. ... к. ю. н. – Харків, 2003. – 19 с.
151. Фаянс Н.С. Советская государственная служба на современном этапе: дис. к. ю. н. – М., 1955. – 223 с.
152. Демин А.В. Контракты в сфере государственной службы // Актуальные проблемы правоведения: сборник трудов молодых ученых и аспирантов. – Красноярск, 1998. – С. 29 – 35.
153. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори: реалії та перспективи. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 320 с.
154. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991. - № 4. – ст. 20.
155. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 53. – ст. 793.
156. Закон України “Про службу безпеки” від 25 березня 1992 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1992. - № 27. – ст. 382.
157. Манохин В.М. Служба и служащий в РФ: правовое регулирование. – М.: “Юристъ”, 1997. – 296 с.
158. Светоний Гай Транквилл Жизнь двенадцати цезарей. – М.: Правда, 1991. – 512 с.
159. Монтескье Ш – Л. Избранные произведения. – М.: Государственное изд-во политической литературы, 1955. – 800 с.
160. Боден Ж. Метод легкого познания истории. – М.: “Наука”, 2000. – 413 с.
161. Ларошфуко Ф. Мемуары. Максимы. / Подгот. А.С. Бобович – М.: Наука, 1993. – 279 с.
162. Новіков В.Б., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 560 с.
163. Великанова С.Н., Маркова А.А. Административное право. Ответы на екзаменационные вопросы. – М.: Изд-во “Экзамен”, 2004. – 224 с.
164. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1995 року № 694 “Про внесення доповнень до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423” // Зібрання постанов Уряду України, 1996. – № 1. – ст. 22.
165. Управлінські аспекти державної служби / За заг. ред. В.А. Рач. – Луганськ: Вид-во СНУ, 2000. – 156 с.
166. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1658 “Про затвердження порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та їх об’єднань а також голів місцевих державних адміністрацій” (зі змінами та доповненями) // Офіційний вісник України, 2001. - № 51. – ст. 2275.
167. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 10 січня 2000 року № 2 “Про затвердженя Порядку видачи медичної довідки про стан здоров’я претендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади а також голів місцевих державних адміністрацій” (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України, 2000. - № 4. – ст. 133.
168. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1997. - № 24. – ст. 170.
169. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів” від 6 квітня 2004 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 2004. - № 30 - 31. – ст. 382.
170. Проценко Т.О. Органи виконавчої влади в регіонах України: шляхи вдосконалення. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 241 с.
171. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1999. - № 20. – ст. 120.
172. Наврузов Ю. Регіональна політика в Україні: проблеми, принципи, перспективи // Управління сучасним містом. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. - № 1-3 (1). – С. 41 – 50.
173. Баглай В.М., Габричидзе Б.Н. Конституционное право РФ. – М.: Юрист, 1996. – 412 с.
174. Авер’янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право. – К.: Вид. Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
175. Волкогонов Д.В. Триумф и трагедия. Политический портрет И.В. Сталина. Книга 1. – М.: Новости, 1990. – 620 с.
176. Романюк Л.В. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців потребує удосконалення // Держава і право: Збірник наукових праць. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 235 – 240.
177. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія та практика. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
178. Зіллер Ж. Політико-адміністративні країни ЄС: порівняльний аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна – К.: Основи, 1996. – 420 с.
179. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма, 2002. – 425 с.
180. Адміністративна реформа – історія, очикування та перспективи // Центр політико-правових реформ, упоряд. В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2002. – 100 с.
181. Иванов В.П. Государственная служба Российской Федерации: основы управления персоналом. – М.: “Известия”, 2003. – 410 с.
182. Закон Литовської Республіки (стаття 2) “Про чиновників” від 4 квітня 1995 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К.: Школяр, 1999. – С. 375.
183. Кони А.Ф. Уголовный процесс: нравственные начала. – М.: Соврем. гуманитарный ун-т, 2000. – 149 с.
184. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
185. Романюк Л.В. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу та проходженням державної служби // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 62. – К.: “Київський університет”, 2004. – С. 119 – 121.
186. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: НОРМА, 2002. – 275 с.
187. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконвчої влади” від 25 травня 1998 року № 731 (зі змінами та доповненнями) // Вісник державної служби України, 1998. - № 2. – С. 38 – 43.
188. Цивільно-процесуальний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - № 30. – ст. 464.
189. Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від 4 березня 1998 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1998. - № 35. – ст. 236
190. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року (зі змінами та доповеннями) // Відомості Верховної Ради України, 1991. – № 6. – ст. 37.
191. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 2001. - № 25-26. – ст. 131.
192. Сімейне право України / За заг. ред. В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
193. Российская газета, 1997. – 3 июля. – С. 1.
194. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1995. - № 34. – ст. 266.
195. Постанова пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” (зі змінами та доповнення