ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ I. Поняття та види відповідальності посадових осіб системи МВС України..................................................................................................
14
1.1. Визначення понять “посадова особа”, “службова особа”, “представник влади” та їх значення для класифікації посадових осіб системи МВС України.....................................................................................

14
1.2. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб системи МВС України .............................................................................................................
44
1.3. Адміністративна відповідальність посадових осіб системи МВС України .............................................................................................................
68
РОЗДІЛ II. Принцип персональної відповідальності міністра та інших посадових осіб системи МВС України…………………………...
88
2.1. Персональна відповідальність посадових осіб системи МВС України як принцип соціально-правової справедливості............................
88
2.2. Персональна відповідальність міністра внутрішніх справ України як політичної та вищої посадової особи системи МВС України.....................
99
2.3. Атестування посадових осіб системи МВС України як стимулюючий чинник персональної відповідальності.................................
111
РОЗДІЛ III. Види та особливості застосування стягнень до посадових осіб системи МВС України ......................................................
127
3.1. Система дисциплінарних та адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб системи МВС України………..............
127
3.2. Процесуальний порядок застосування дисциплінарних та адміністративних стягнень до посадових осіб системи МВС України.......
151
3.3. Усунення причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України……………………………………………..
175
ВИСНОВКИ ……………….…………………………….............................. 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………................... 191
ДОДАТКИ ………………………………....................................................... 216

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Органи виконавчої влади України, реалізуючи призначення демократичної, соціальної, правової держави, покликані створювати умови для реалізації прав і свобод громадян, надавати їм широкий спектр управлінських послуг. Відповідальність за стан виконання поставлених завдань повною мірою несуть керівники органів виконавчої влади, серед яких чільне місце посідають посадові особи. Вони зобов’язані діяти лише на підставі передбачених повноважень та у спосіб, що забезпечує беззаперечне виконання відповідних вимог Конституції і законів України. Відповідальність посадових осіб системи МВС України логічно випливає з конституційних принципів демократизму і законності, що передбачає неухильне та якісне виконання своїх обов’язків в умовах підзвітності їх діяльності суспільству. Досягнення посадовими особами системи МВС України високої ефективності державного управління об’єктивно пов’язане з якістю і результативністю їх службової діяльності. Це безпосередньо стосується юридичної категорії відповідальності, що посідає важливе місце в політико-правовій системі держави і поряд із правами та свободами характеризує юридичний статус особи, зокрема посадових осіб державних органів. Відповідальність як риса соціально зростаючої особистості перетворюється на показник її суспільної активності, позитивного впливу на прогресивний розвиток сучасного суспільства, здатності вдосконалювати себе.
На сучасному етапі розвитку держави спостерігається тенденція щодо більш чіткого розуміння сутності юридичної відповідальності як ретроспективної, так і позитивної. Остання пов’язана із усвідомленням своєї поведінки у правовій сфері, почуттям обов’язку, взаємозалежності індивідуума і суспільства. Нового змісту також набуває такий політико-правовий феномен, як політична відповідальність.
В умовах розбудови української державності проблема відповідальності посадових осіб виконавчих органів постає дуже гостро у зв’язку з підвищенням не тільки ролі кожного щодо виконання своїх обов’язків, а й тому, що прийняття керівником державного органу будь-якого організаційно-розпорядчого рішення, вибір того чи іншого варіанта поведінки пов’язані з підвищеною особистою відповідальністю за кінцевий результат діяльності.
Міністерство внутрішніх справ України та його структурні підрозділи посідають певне місце у системі органів державного управління і виконавчої влади, що зумовлено їхніми особливими завданнями і функціями, виконання яких передбачає можливість і необхідність конкретної відповідальності посадових осіб. При неналежному виконанні посадовими особами своїх обов’язків виникає проблема притягнення до певного виду відповідальності.
Питання адміністративної та дисциплінарної відповідальності все частіше привертають увагу вчених-юристів, серед яких такі відомі українські науков¬ці, як В.Б. Авер’янов, Н.Г. Александров, С.В. Ващенко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.В. Доненко, Ю.В. Іщенко, І.О. Картузова, С.В. Ківалов, А.П. Клюшніченко, В.К. Колпаков, М.В. Коваль, А.Т. Комзюк, В.О. Кузнєцов, О.В. Кузьменко, О.М. Куракін, Д.М. Лук’янець, В.М. Смирнов, О.В. Старцев, В.П. Столбовий, В.Г. Поліщук, П.А. Трачук, О.І. Щербак, В.І. Щербина, В.К. Шкарупа, М.І. Хавронюк та російські: Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Б.М. Лазарєв, Л.Л. Попов, В.Г. Чмутов та інші. Водночас стають предметом уваги дослідників інші види відповідальності, зокрема: різновид конституційно-соціальної відповідальності – політична. Серед дослід¬ників цього виду відповідальності: С.С. Андрєєв, Н.О. Армаш, К.С. Бєльський, С.Б. Куліковсь-кий, О.В. Мельник, М.М. Самуйлик, В.І. Сперанський, А.М. Черниш та ін.
Проте комплексних досліджень з проблем адміністративної та дисциплінарної відповідальності безпосередньо посадових осіб системи МВС України, зокрема вищих посадових осіб системи МВС України, проблем понятійного апарату стосовно суб’єктів службової діяльності різних категорій, застосування видів їх відповідальності, розроблення і внесення відповідних змін і доповнень до законодавчих та інших нормативних актів України не проводилося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ та є складовою загальної науково-дослідної програми університету, а також плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України на 2002-2005 рр. (наказ МВС України № 635 від 30.07.2002 р.) і може слугувати подальшому вдосконаленню системи українського законодавства.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі всебічного аналізу нормативно-правового регулювання, наукових теорій та прикладних засад з’ясувати особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України, персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної і вищої посадової особи системи МВС України та розробити шляхи і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України і практики його застосування.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
визначити:
зміст понять “службова особа”, “посадова особа”, “представник влади”, показати їх співвідношення та провести розмежування;
особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України;
систему дисциплінарних та адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб системи МВС України, і можливість їх класифікації;
особливості правової природи персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи органів внутрішніх справ і посадових осіб системи МВС України;
взаємозв’язок і взаємозумовленість ступеня персональної відповідальності посадових осіб системи МВС України за виконання службових обов’язків із проведенням періодичної атестації;
підстави та порядок проведення службових розслідувань у зв’язку із вчиненням проступків посадовими особами системи МВС України;
процесуальні проблеми порядку притягнення посадових осіб системи МВС України, винних у вчиненні адміністративних і дисциплінарних правопорушень, до юридичної відповідальності;
методи та способи усунення причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України у процесі формування правової держави;
запропонувати:
визначення понять “посадова особа” та “посадова особа системи МВС України”, розробити відповідну класифікацію цих осіб;
розробити:
практичні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання відповідальності посадових осіб системи МВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням заходів відповідальності у сфері діяльності працівників органів внутрішніх справ України.
Предметом дослідження є правовий механізм та організаційні засади притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України, а також персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Основним у цій системі є загальнонауковий діалектичний метод, що дозволяє досліджувати проблеми з позиції розвитку, в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Для вирішення завдань дослідження застосовувався комплекс загальнонаукових методів, а саме:
метод системного аналізу для співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їхньої дії;
порівняльно-правовий метод дозволив встановити існування обмеження загальної відповідальності посадових осіб системи МВС України;
системно-функціональний метод сприяв розкриттю теоретичних і практичних положень реалізації відповідальності за дисциплінарні та адміністративні правопорушення;
логіко-семантичний метод допоміг визначити окремі основні категорії: “службова особа”, “посадова особа”, “відповідальність”, “політична особа”, “політична відповідальність” тощо;
статистичний метод дозволив дослідити рівень ефективності застосування відповідальності за дисциплінарні та адміністративні правопорушення.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на праці українських учених, держав СНД і дослідників інших країн.
Зокрема, використано роботи вчених, що працюють у галузі теорії держави і права, конституційного і адміністративного права, адміністративного процесу, теорії управління: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, К.С. Бельського, Ю.П. Битяка, В.М. Горшеньова, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.Д. Додіна, О.Т. Зими, В.В. Зуя, Ю.В. Іщенка, Р.А. Калюжного, І.О. Картузової, С.В. Ківалова, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, М.В. Коваля, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, В.В. Копейчикова, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарєва, Д.М. Лук’янця, В.Я. Малиновського, М.І. Матузова, В.М. Манохіна, Н.П. Матюхіної, О.Г. Мурашина, І.Р. Нижник, Д.М. Овсянка, О.В. Петришина, В.М. Плішкіна, Л.Л. Попова, Н.Г. Саліщевої, В.П. Столбового, М.М. Тищенка, П.А. Трачука, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, О.І. Щербака, В.І. Щербини, М.І. Хавронюка, Ц.Я. Ямпольської тощо.
Основні результати, сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання правового статусу посадових осіб системи МВС України, застосування дисциплінарної, адміністративної відповідальності, персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України, а також процесуального порядку їх реалізації.
У процесі дисертаційного дослідження автором врахована практика застосування національного законодавства за дисциплінарні та адміністративні проступки, зокрема статистичні дані дисциплінарної практики особового складу МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає насамперед у тому, що вона є одним із перших у теорії адміністративного права дослідженням монографічного рівня з проблем застосування дисциплінарної, адміністративної відповідальності до посадових осіб системи МВС України, а також персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків, пропозицій, основні з яких:
вперше:
запропоновано визначення понять: “посадова особа системи МВС України − це службовець, який обіймає постійно або тимчасово посаду керівника чи заступника керівника органу внутрішніх справ України, інша особа, на яку законами або іншими нормативними актами з метою постійного або тимчасового управління організаційною структурою покладено здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконання таких обов’язків за спеціальними повноваженнями, а також – працівник ОВС України, який має право давати обов’язкові для виконання вказівки не підлеглим йому особам, складати протоколи про адміністративні правопорушення, приймати рішення щодо вирішення справ по них та застосовувати заходи примусового впливу”; “службова честь керівника ОВС – це добровільне обов’язкове дотримання норм поведінки, її коригування згідно із потребами і діяльністю підпорядкованого органу та несення персональної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службового обов’язку”;
на основі комплексного організаційно-правового критерію здійснена класифікація посадових осіб системи МВС України;
дістало подальшого розвитку:
зміст понять “службова особа”, “посадова особа”, “представник влади”;
визначення поняття “дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу ОВС України”;
особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України;
зміст поняття “політична відповідальність”;
особливості правової природи персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи органів внутрішніх справ і принципи персоніфікації відповідальності посадових осіб системи МВС України;
обґрунтовано, що:
особливістю адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України є здебільшого її міжгалузевий характер (дисциплінарно-адмініст¬ратив¬ний);
чинниками, що враховуються під час застосування до посадових осіб системи МВС України за вчинення адміністративних проступків дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, повинні виступати: ступінь завданої суспільної небезпеки; завдана шкода авторитету органу, який представляє посадова особа; місце посадової особи у службовій ієрархії; вчинення правопорушення під час виконання службових обов’язків чи поза ним;
ступінь персональної відповідальності як принцип соціально-правової справедливості повинен відповідати обсягу завдань, функцій та повноважень посадової особи системи МВС України;
доцільно закріпити на законодавчому рівні поняття “державна політична особа” та “політична відповідальність” і порядок притягнення до політичної відповідальності;
порядок, терміни проведення атестації посадових осіб системи МВС України повинні бути закріплені в окремих нормативних актах, що дозволить не тільки ефективно впливати на виконання функцій, а й захистити їх права та законні інтереси;
адміністративні та дисциплінарні стягнення за своєю суттю повинні відображати ступінь державно-правового реагування за вчинення посадовою особою системи МВС України конкретного адміністративного чи дисциплінарного правопорушення залежно від їх суспільної небезпеки;
притягнення посадових осіб системи МВС України до адміністративної та дисциплінарної відповідальності вимагає чітких процесуальних форм, які необхідно закріпити у законодавчих та інших нормативно-правових актах, що створить умови відповідних політико-правових гарантій дотримання та захисту прав і законних інтересів людини;
запропоновано доповнити:
а) Кодекс України про адміністративні правопорушення або проект Кодексу України про адміністративні проступки:
визначенням поняття “посадова особа”;
нормою, яка б встановлювала порядок передачі матеріалів про вчинене адміністративне правопорушення посадовими особами системи МВС України на розгляд до відповідних органів чи посадових осіб для застосування дисциплінарної відповідальності;
б) Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України:
визначенням понять “службова честь працівника ОВС України” та “службова честь керівника ОВС” ;
в) Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України:
визначенням поняття “дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу ОВС України”.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові положення та висновки, отримані в результаті дослідження, становлять науково-теоретичний та практичний інтерес:
у навчальному процесі – результати дослідження використовуються в Київському національному університеті внутрішніх справ під час викладення дисциплін: “Адміністративне право”, “Адміністративно-деліктне право” та “Адміністративний процес” (акт впровадження від 06.02.2006 р., затверджений першим проректором з навчальної та методичної роботи Київського національного університету внутрішніх справ);
у правозастосовній діяльності – висунуто пропозиції щодо вдосконалення порядку притягнення до адміністративної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб системи МВС України, а також відповідальності міністра внутрішніх справ як політичної особи та вищої посадової особи системи МВС України;
у правотворчості – у результаті проведеного дослідження сформульовано конкретні пропозиції до: Кодексу України про адміністративні правопорушення, проекту Кодексу України про адміністративні проступки, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України щодо їх удосконалення (акт впровадження від 28.02.2005 р., наданий Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України);
у науково-дослідній сфері – дисертація може бути використана в подальших теоретичних дослідженнях видів відповідальності спеціальних суб’єктів, що перебувають у полі нормативного регулювання адміністративного законодавства України.
Особистий внесок здобувача. Науково-аналітичні й теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист і викладені в дисертації, одержано автором самостійно. Наукові ідеї та розробки, що містяться у статтях, опублікованих у співавторстві, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях та круглих столах: “Актуальні проблеми права 2003” (09.04.2003 р., м. Київ); “Податкові та інші правоохоронні органи у XXI столітті: управління, діяльність, взаємодія” (30.05.2003 р., м. Ірпінь); “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (10.10.2003 р., м. Дніпропетровськ); “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (15.04.2004 р., м. Ірпінь); “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи” (16.04.2004 р., м. Київ); “Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації” (17.06.2005 р., м. Київ); “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (14.04.2006 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено автором у дев’яти публікаціях, серед яких дві підготовлено у співавторстві та сім – одноособово; шість публікацій – у фахових виданнях.
Структура дисертації, зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАКу України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 226 сторінок (основного тексту – 184), список використаних джерел – 287 найменувань, 10 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження на основі всебічного аналізу нормативно-правового регулювання, наукових теорій та прикладних засад вирішено наукове завдання з’ясування особливостей відповідальності посадових осіб системи МВС у її адміністративно-правовому аспекті, а також зроблено спробу розробити шляхи і практичні рекомендації щодо вдосконалення дисциплінарного та адміністративного законодавства України і практики його застосування.
Це дозволило:
1. Удосконалити понятійний апарат стосовно різних категорій представників державних органів та їх відповідальності, зокрема: “посадова особа”, “посадова особа системи МВС України”, “дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу ОВС України”, “державна політична особа”, “політична відповідальність” та “службова честь керівника ОВС”. На підставі комплексного критерію запропоновано дев’ятирівневу класифікацію посадових осіб системи МВС України. До названого критерію повинні належати такі ознаки: компетенція, закріплена у нормативних актах, до якої входить здійснення владних повноважень від імені держави, що мають юридичні наслідки; право розпоряджатися матеріально-технічними і фінансовими ресурсами; організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки; персональна відповідальність за дії підпорядкованого підрозділу.
Примітки
Посадова особа – це службовець, який займає постійно або тимчасово посаду керівника чи заступника керівника державного органу або його апарату, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, чи інша особа, на яку законами або іншими нормативними актами з метою постійного або тимчасового управління організаційною структурою покладено здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконання таких обов’язків за спеціальними повноваженнями.
Посадова особа системи МВС України – службовець, який займає постійно або тимчасово посаду керівника чи заступника керівника органу внутрішніх справ України, інша особа, на яку законами, іншими нормативними актами з метою постійного або тимчасового управління організаційною структурою покладено здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконання таких обов’язків за спеціальними повноваженнями, а також співробітник ОВС України, який має право давати обов’язкові для виконання вказівки непідлеглим особам, складати протоколи про адміністративні правопорушення, приймати рішення щодо вирішення справ стосовно них та застосовувати заходи примусового впливу.
Дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу ОВС – правовий наслідок вчинення ними дисциплінарних та адміністративних проступків у сфері державного управління органами внутрішніх справ або іншого проступку, не пов’язаного зі службою, суперечить законодавству і знижує авторитет органу, який вони представляють.
Державна політична особа України – особа, яка обіймає державну політичну посаду в результаті обрання народом України або призначена за особливою процедурою на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, ґрунтується на власних політичних пріоритетах і несе політичну відповідальність за свою діяльність.
Політична відповідальність – відповідальність державної політичної особи за впровадження на дорученій ділянці державного управління політики Верховної Ради і Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України в інтересах народу.
Службова честь керівника ОВС – добровільне обов’язкове сумлінне дотримання норм поведінки, її корегування згідно із потребами і діяльністю підпорядкованого органу та несення персональної відповідальності за невиконання чи належне виконання службового обов’язку.
2. Визначити, що дисциплінарна відповідальність посадових осіб системи МВС України, характеризується рядом загальних елементів: застосовується в межах службової підлеглості; може наступати не лише за особисте недотримання трудової (службової) дисципліни, а й за незабезпечення належної дисципліни з боку підпорядкованого підрозділу; її підставою є вчинення дисциплінарного, адміністративного або морального проступку та наявність правових норм, що передбачають склади цих проступків, а також наявність правозастосовного акта, крім випадків, коли стягнення оголошено в усній формі; за зазначений вище проступок передбачено накладення дисциплінарного стягнення, що застосовується уповноваженим на те органом (посадовою особою) в порядку підлеглості; межі дисциплінарної влади цих органів (посадових осіб) установлюються правовими нормами; посадова особа, на яку накладено дисциплінарне стягнення, може його оскаржити у вищий орган (аж до міністра внутрішніх справ України) або в суд; за один дисциплінарний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення; дисциплінарна відповідальність може застосовуватися у комплексі з іншими видами юридичної відповідальності.
3. Обґрунтувати, що посадові особи системи МВС України можуть нести адміністративну відповідальність як на загальних підставах (як звичайні громадяни), так і за дії, пов’язані з їх особливим статусом, що визначається нормами ст.ст.14, 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідними нормативними актами. Особливістю адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України є її міжгалузевий характер (дисциплінарно-адміністративний). Чинниками при застосуванні дисциплінарної чи адміністративної відповідальності до посадових осіб системи МВС України за вчинення адміністративних проступків повинні виступати: ступінь завданої суспільної небезпеки; ступінь завданої шкоди авторитету органу, до якого належить посадова особа; місце посадової особи у службовій ієрархії; вчинення правопорушення під час виконання службових обов’язків чи поза ними.
4. Зазначити, що адміністративні та дисциплінарні стягнення за своєю сутністю відображають ступінь державно-правового реагування за вчинення посадовою особою системи МВС України конкретного адміністративного чи дисциплінарного правопорушення. Дисциплінарні стягнення, залежно від характеру, можна поділити на дві групи: морального та морально-матеріального впливу. Найпоширенішими серед них є стягнення морального впливу (зауваження, догана, сувора догана). Проведений аналіз статистичних даних дисциплінарної практики МВС України (2001–2004 рр.) вказує, що до посадових осіб системи МВС України керівного складу застосовуються усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана – загал складає 3100 (79,2 %); попередження про неповну посадову відповідальність – 683 (17,5 %); пониження в посаді – 113 (2,9 %); пониження в спеціальному званні на один ступінь – 1 (0,02 %); звільнення з органів внутрішніх справ – 10 (0,25 %). Серед адміністративних стягнень, що застосовують до посадових осіб системи МВС України, використовуються, зокрема, такі види, як попередження, штраф, позбавлення спеціального права, оплатне вилучення та конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Більшість статей КУпАП України вказує на широке застосування такого виду стягнення, як штраф, що на сьогодні не виправдано у зв’язку з тим, що він не досягає повною мірою встановленої законом мети застосування адміністративного стягнення.
5. Довести, що обсягу завдань, функцій та повноважень посадової особи системи МВС України повинен відповідати й рівень її персональної відповідальності як принцип соціально-правової справедливості. Застосування до посадових осіб системи МВС України періодичної звітності перед вищими органами і посадовими особами за виконання своїх обов’язків та оцінка такої діяльності є необхідним стимулюючим фактором персональної відповідальності. Звітність перед офіційним органом та оцінка ним ефективності службової діяльності може поділятися на два види: оперативне заслуховування і підсумкове, частиною якого є атестація. Порядок, терміни проведення атестації посадових осіб системи МВС України необхідно врегулювати в нормативному порядку, що допоможе ефективно впливати на виконання функцій посадових осіб системи МВС та захистити їх права і законні інтереси.
6. Ствердити, що міністр внутрішніх справ України як державна політична особа несе відповідальність за впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Політична відповідальність залежно від часового поля може бути: проспективною, перспективною та ретроспективною. Вона повинна спиратися на високу професійну компетентність, громадянську відповідальність, розуміння правильності обраного політичного курсу.
7. Персональна відповідальність міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України не передбачає застосування спеціально передбачених політико-правових стягнень, що є прогалиною у законодавстві. У зв’язку з цим доцільно врегулювати дане питання шляхом нормативного визначення відповідної міри політико-правового реагування на правопорушення, вчинене державною політичною особою, зокрема, попередження про посадову невідповідність чи звільнення з посади.
8. Зазначити, що притягнення посадових осіб системи МВС України до адміністративної та дисциплінарної відповідальності вимагає наявності чітких процесуальних форм, які необхідно закріпити в законодавчих та інших нормативно-правових актах, що створить умови відповідних політико-правових гарантій дотримання та захисту прав і законних інтересів людини. Існує потреба у встановленні чітких правил про порядок передачі адміністративних матеріалів про вчинене адміністративне правопорушення посадовими особами Збройних сил та ОВС України на розгляд відповідних органів чи посадових осіб для притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
9. Визначити, що серед причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України існує поліфакторність детермінантів, зокрема економічних, політичних, психологічних, правових і соціальних тощо. У зв’язку з цим, запобігання правопорушень серед особового складу ОВС України повинно бути спрямоване на їх усунення, що сприятиме зміцненню дисципліни і законності в діяльності системи МВС України.
10. Висунути пропозиції щодо доповнення:
а) Кодексу України про адміністративні правопорушення або проекту Кодексу України про адміністративні проступки:
- визначенням поняття “посадова особа”;
- нормою, яка б встановляла порядок передачі матеріалів про вчинене адміністративне правопорушення посадовими особами системи МВС України на розгляд до відповідних органів чи посадових осіб для застосування дисциплінарної відповідальності;
б) Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України:
- визначеннями понять “службова честь працівника ОВС України” та “службова честь керівника ОВС” ;
в) Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України:
- визначенням поняття “дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу ОВС України”.

Сформульовані нами висновки, пропозиції та рекомендації входять до єдиної системи комплексного підходу щодо вдосконалення питань відповідальності співробітників ОВС України.
Дослідження не претендує на беззаперечність тверджень. Не виключено, що деякі його положення потребують подальшого вивчення, а також можуть стати окремим предметом наукового дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Гурлєва Т.С. Відповідальність як визначальна якість елітарної особистості // Українська еліта та її роль в державотворенні: Зб. наукових праць / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2000. – С. 201–204.
3. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 273 с.
4. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право. Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер‘янова. – К., 2001. – 70 с.
5. Державне управління: теорія і практика / За заг. редакцією професора В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 423 с.
6. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 667 с.
7. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления /АН УССР. Ин-т государства и права. – К.: Наукова думка, 1979. – 150 с.
8. Андрійко О.Ф. Контроль в умовах централізації та децентралізації державного управління. – К.: УАДУ, 1997. – С. 413–430.
9. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ: Навчальний посібник. – К.: УМК ВО, 1990.
10. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.07) / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 412 с.
11. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. – Тернопіль, 1999. – 212 с.
12. Дубенко С. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. Н. Нижник. – К.: Ін Юре, 1999. – 242 с.
13. Коваленко А.А. Становлення і розвиток виконавчої влади в Україні: Автореф. дис. ... д-ра політ. наук (23.00.02) / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича. – К., 2003. – 36 с.
14. Кубко Є.Б. Программно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика). – К.: Ин-т гос-ва и права АН УССР, 1988. – 231 с.
15. Наумов В.Л. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація. – 1997.
16. Практикум з державного управління: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, О.Д. Крупчан. – К., 2000. – 217 с.
17. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Кол. авт.; відп. ред. – проф.. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президенті України, 1997. – 448 с.
18. Нижник Н.Р. Деякі аспекти сучасної концепції державного управління в Україні // Вісник Академії правових наук. – Х., 1995. – Вип.4. – С. 17–25.
19. Оболенський О.Ю. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. семінару за міжнар. участю “Досвід стажування державних службовців у США та ЄС і його роль у становленні демократичного державного управління в Україні” (11–12 березня 2002 р.). – С. 9–33.
20. Селиванов В.М., Цвєтков В.В. Від “здорового глузду” до теорії державного управління // Право України. – 2001. – № 5. – С. 18–24.
21. Стефанюк В.С. Питання організації та юрисдикції адміністративних судів в Україні (Глава Х. 3) // Державне управління: теорія і практика. – К., 1998. – С. 274–282.
22. Цветков В.В., Аверьянов В.Б. Государственное управление и право. – Киев: О-во “Знание” УССР, 1979. – 64 с.
23. Цвєтков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: Політико-правові детермінанти / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 495 с.
24. Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.
25. Теория держави и права: Курс лекций / Под общей ред. М.І. Матузова и О.В. Малько. – М.: Юрист, 1997. – 672 с.
26. Даль В. Толковый словарь живого русского языка: В 4-х Т. – М.: “Русский язык”, 1978. – Т.1. – 699 с.
27. Российское административное право: Учебник / Манохин В.М. , Адушкин Ю.С. , Багишаев З.А. . – М.: Юрист, 1996. – 472 с.
28. Про державну службу: Закон України. Прийнятий 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
29. Петров Г.И. Гражданин и должностное лицо в советском государстве // Вестник Ленинградского государственного университета. – 1971. – Вып.4. – № 23. – С. 126–131.
30. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків, 1996. – 137 с.
31. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. “Юриспруденция”. – М.: НОРМА, 2000. – 624 с.
32. Круглов О.М. Про доцільність використання терміна “службова особа” // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2001. – № 3. – С.153 - 163.
33. Евтихиев И.И., Власов А.А. Административное право СССР. – М., 1946.
34. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
35. Петришин А.В. Статус должностного лица: природа, структура, специализация. – К.: УМК ВО, 1990.
36. Іллічов М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи ОВС України: Дис. ... канд. юрид . наук (12.00.07) / НАВСУ. – К., 2002. – 173 с.
37. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Изв. вузов. Правоведение. – 1980. – № 3. – С. 40–49.
38. Ямпольська Ц.А. О должностном лице в советском государственном аппарате // Вопросы советского административного права. М., – 1949. – С. 141–148.
39. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
40. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. (Проблемы надведомственного контроля) / ВНИИ сов. законодательства. – М.: Юрид. лит., 1974. – 159 с.
41. Студеникин С.С. Советская государственная служба // Вопросы советского административного права. – М., 1949. – С. 76–77.
42. Цветков В.В., Щербак А.И. Дисциплина и ответственность в аппарате государственного управления. – К.: Наукова думка, 1985. – 223 с.
43. Петров Ю.А. К понятию должностного лица // Изв. вуз. Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 31–36.
44. Петров Г.И. Советское административное право: Часть общая. – Л.: Изд-тво ЛГУ, 1970. – 303 с.
45. Кравець В.Р. Атестація державних службовців в Україні. Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07) / Одеська Національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 200 с.
46. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. –214 с.
47. Смирнов В.Н. Дисциплина труда в СССР. Социальные и правовые проблемы / ЛГУ. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1972. – 119 с.
48. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – Москва: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
49. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – К.: Одиссей, 2002. – 288 с.
50. Горницкий А.А. Общие положения организации и осуществления предварительного расследования в советском уголовном процессе. (По материалам Укр. ССР): Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 1967. – 19 с.
51. Маврин С.П. Правовые средства управления трудом на предприятии / ЛГУ – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 144 с.
52. Петухов Г.Е. Советский суд и становление революционной законности в государственном управлении / Под ред. В.Н. Брусса. – Киев – Одесса: Вища школа, 1982. – 154 с.
53. Плєва В.А. Організаційно-правові проблеми матеріальної відповідальності осіб рядового та начальницького складу ОВС: Дис… канд. юрид. наук (12.00.07) / НАВСУ. – К., 1999. – 188 с.
54. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Изв. вузов. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 13–19.
55. Чмутов В.Г. Административная ответственность служащих // Служба в государственых и общественных организациях. – Свердловск, 1988. – С.64-70.
56. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб: Закон України. Прийнятий 11 липня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 29. – Ст. 216.
57. Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1996. – 376 с.
58. Про державну податкову службу: Закон України. Прийнятий 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
59. Кодекс адміністративного судочинства. Прийнятий 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України – 2005. – № 35- 37. – Ст.446.
60. Про Службу безпеки України: Закон України. Прийнятий 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
61. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України // Голос України. – 1999. – № 4.
62. Янюк Н.В. Співвідношення понять “посадова особа” і “службова особа” в адміністративному праві // Право України. – 2001. – № 12. – С. 117–120.
63. Мозоль В.В. Особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб податкової міліції // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. – С. 134–40.
64. Пахомов І.М. Радянське адміністративне право. Загальна частина. – Львів: Вид-во Львів. ун-та, 1962. – 294 с.
65. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебн. пособие. – Свердловск: Изд-во Уральськ. ун-та, 1989. – 204 с.
66. Охотнікова О.М. Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації в України: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07) / Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 196 с.
67. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – Київ: Атіка, 2001. – 160 с.
68. Оленченко Т.Л. Окремі питання поняття посадової особи. // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2003. – № 3. – С. 41–46.
69. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – С. 656.
70. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении : Социал.-правовой аспект / ЛГУ. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1990. –141с.
71. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
72. Коліушко І.Б., Петришин О.В. Основні напрямки реформування законодавства про державну службу // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1998. – № 4. – С. 92–103; (Ст. 3 авторського проекту Ю. Битяка та О. Петришина Закону України “Про службу в державних органах та їх апараті”).
73. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. – К.: Одиссей, 2000. – 1008 с.
74. Старцев О.В. Адміністративно-правове регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади: Дис. … канд. юрид. наук / Національна академія внутрішніх справ України. – Ірпінь, 2004. – 205 с.
75. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 698 с.
76. Советское административное право: Учебник / Под ред. П.Т. Василенкова .– М.: Юрид. лит., 1981. – 464 с.
77. Петров Г.И. Советское административное право: Часть общая. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 343 с.
78. Бахрах Д.Н. Власть и подчинение в аппарате государственного управления // Конституционные основы государственного строительства и права. – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1981.
79. Советское административное право: Части Общая и Особенная / Под ред. профессора М.И. Еропкина . – К.: КВШ МВД СССР, 1978. – 393 с.
80. Клюшниченко А.П. и др. Административное право. Общая и особенная части: Учебник для вузов МВД СССР / Клюшниченко А.П., Колодкин Л.М., Коренев А.П., Попов Л.А.; Под. ред. А.П. Коренева; Моск. высш. шк. мил. – М.: МВШМ, 1986. – 486 с.
81. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – Москва: Юрид. лит., 1972. – 239 с.
82. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України // Відп. ред. С.С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. /– К.: А.С.К., 2003. – 976 с.
83. Про судову практику в справах про хабарництво // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973–1998): Станом на 01.11.1998 р. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 313–322.
84. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
85. Стратегія реформування системи державної служби в Україні: Затверджено Президентом України від 14 квітня 2000 року № 599 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 665.
86. Токовенко В. Історичний розвиток взаємовідносин політичного керівництва і державного управління в Україні // Вісник УАДУ. – К., 2002. – № 1. – С. 229–235.
87. Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29 травня 2001 р. № 345 // Офіційний вісник України. – 2001. № 22. – Ст. 985.
88. Про Міністра Кабінету Міністрів України: Указ Президента України від 5 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 24. – Ст. 1125.
89. Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції України: Указ Президента України №11 від 19.07.2005 р. / zakon. rada. gov. ua.
90. Про загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України. Прийнятий 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 161.
91. Про затвердження структури центрального апарату МВС України: Наказ МВС України від 25 грудня 2003 р. № 1616. – К., 2003.
92. Структура органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України: Наказ МВС України від 25 лютого 2004 р. № 190. – К., 2004.
93. Пєтков В.П., Кривенко О.В. Дисципліна як гарант в профілактиці правопорушень // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2001. – № 3. – С. 89–95.
94. Горницкий А.А. Государственная дисциплина. – К., 1989.
95. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
96. Щербина В.І. Дисциплінарна відповідальність державних службовців органів внутрішніх справ: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.05) / Університет внутр. справ. – Харків, 1998. – 174 с.
97. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С., Негодченко О.В., Соболєв В.О., Шкарупа В.К., Щербина В.І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 164 с.
98. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навчальний посібник. – Видання 5-те, зі змінами. – К.: Атака, 2001. – 176 с.
99. Илясов С.Г. Дисциплинарная ответственность работников органов внутренних дел: Учебное пособие / Под ред. А.Н. Тимофеева. – М.: МВД СССР, 1974. – 42 с.
100. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України. Прийнятий 5 квітня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 791.
101. Про затвердження Кодексу честі працівника органу внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17 січня 1996 р. № 18. – К., 1996.
102. Етичний Кодекс працівників органів внутрішніх справ України. Схвалений Колегією МВС України 5 жовтня 2001 року № 7км/8.
103. Бандурка О.М. Професійна етика працівників ОВС: Навчальний посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
104. Оленченко Т.Л. До питання дисциплінарної відповідальності у системі МВС України // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – С. 328–330.
105. Бельский К.С. Моральная ответственность руководителя // Вопросы административного и финансового права в современный период. – М., 1990. – С. 25-32.
106. Государственная дисциплина и ответственность. / Дрейшев Б.В. , Николаева Л.А., Кожохин Б.И. и др.; Под ред. Л.И. Антоновой и Б.И. Кожохина. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. – 152 с.
107. Алехин А.П., Крамолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. – М. : Зерцало, 1996. – 640 с.
108. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 468 с.
109. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. академіка С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 893 с.
110. Щербак А.И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц. – К.: Наукова думка, 1986. – 149 с.
111. Кудрявцев В.М. Правовое поведение: норма и патология / АН СССР; Ин-т гос. и права. – Москва: Наука, 1982. – 287 с.
112. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – Москва: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
113. Картузова І.О. Відповідальність державних службовців згідно з Законом України “Про боротьбу з корупцією” // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 1998. – Вип. 4. – С. 42–47.
114. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Затверджений Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р., №1368 – XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 45. – Ст. 599.
115. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х т. / М-во высш. и сред. образования РСФСР; Свердл. ЮИ. – Свердловск: Свердл. ЮИ., 1972. Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
116. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 240 с.
117. Куракін О.М. Дисциплінарна відповідальність в органах МВС // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2001. – № 3. – С. 139–148.
118. Жигалов В.Б., Шиманська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – Київ: Вища школа, 1994. – 223 с.
119. Кельман М.С. Теорія права. Навч. посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 382 с.
120. Про надзвичайну подію у лінійному відділі на станції Гребінка УМВС в Полтавській області: Наказ МВС України від 13 січня 2001 р. № 19. – К., 2001.
121. Про неналежне виконання функціональних обов’язків окремими працівниками Приазовського РВ УМВС України в Запорізькій області та покарання винних: Наказ МВС України від 1 серпня 2002 р. № 778. – К., 2002.
122. Про наслідки перевірки публікації в газеті “Сільські вісті” та покарання винних: Наказ МВС України від 31 січня 2002 р. № 90. – К., 2002.
123. Про покарання працівників УМВС України в Запорізькій області: Наказ МВС України від 9 червня 2003 р. № 615. – К., 2003.
124. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 29 квітня 2004 р. № 476. – К., 2004.
125. Про покарання працівників УМВС України в Полтавській області: Наказ МВС України від 5 січня 2003 р. № 18. – К., 2003.
126. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). Загальна та особлива частина: Посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю “Правознавство” / ДПА України. Укр. фінанс.-економ. ін-т. Юрид. фак. – Ірпінь, 1998. – 52 с.
127. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій – К.: Вентурі, 1998. – 207 с.
128. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2000. – 752 с.
129. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Х.: Університет вн. справ, 1998. – 77 с.
130. Кузьменко О.В. Проблеми реформування адміністративного права // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 44–46.
131. Лук‘янець Д.М. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності // Право України. – 1999. – № 7. – С. 121–123.
132. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
133. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К., 1975.
134. Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В., Зима О.Т., Зуй В.В. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
135. Лук‘янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку. – К., 2001.
136. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический весник. – Одесса: Юрид. лит., 1997. – № 3.
137. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: сутність поняття і підстав // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6 (24). – С. 75–79.
138. Основы теории государства и права / Ответ. ред. С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит, 1971. – 406 с.
139. Самофалов Л.П., Оленченко Т.Л. Теорія держави і права: Навчальний посібник у схемах. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 75 с.
140. Митний Кодекс України: Прийнятий 11 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – Ст. 1444.
141. Про боротьбу з корупцією: Закон України. Прийнятий 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
142. Правила дорожнього руху: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1852.
143. Правила торгівлі на ринках: Затверджені спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 261.
144. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
145. Кузнєцов В.О. Поняття та правове регулювання адміністративної відповідальності // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип.18. – С. 162–167.
146. Іщенко Ю.В., Оленченко Т.Л. Повноваження посадових осіб міліції у справах про адміністративні правопорушення. // Науковий вісник НАВСУ. –Київ, 2004. – №1. – С. 151-157.
147. Комзюк А.Т. Деякі проблеми визначення в КпАП України загальних підстав адміністративної відповідальності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 1. – С. 89–95.
148. Теорія держави і права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
149. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. гос-во и право. – 1979. – № 5. – С.72–79.
150. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. (Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования) / ЛГУ. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1965. – 188 с.
151. Кордун О.О., Ващенко К.О., Павленко Р.М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / За заг. ред. О.О. Кордуна. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.
152. Трачук П.А. Проблеми юридичної відповідальності у системі місцевого самоврядування // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 98 –103.
153. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности: социологический и юридический аспекты. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1983. –142 с.
154. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. Указом Президента від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
155. Кенде Г. Развитие и совершенствование служб управления: Сокр. пер. с франц. / Общ. ред. и предисл. д-ра екон. наук Б.З. Мильнева. – М.: Прогресс, 1970.
156. Мескон М., Алберт М. , Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1998. – 701 с.
157. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования). – Изд. 2-е, доп. – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.
158. Дымченко В.И. Ответственность должностных лиц по советскому административному праву // Изв. вуз. Правоведение. – 1986. – № 6. – С. 56–59.
159. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статут // Изв. вуз. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 20–24.
160. Лазарев Б.М. Административная ответственность должностных лиц в СССР // Правовые основы ответственности в управлении в СССР – ГДР. – М., 1981. – С. 56–60.
161. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение // Советское гоударство и право. – 1985. – № 8. – С. 30–40.
162. Лазарев Б.М. Специфика ответственности должностных лиц // СССР – ГДР: государственная служба: Сб. Научних трудов. – М., 1986. – С. 32–38.
163. Чмутов В.Г. Должностное лицо как субъект административной ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Сарат. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов, 1983. – 17 с.
164. Про міліцію: Закон України. Прийнятий 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
165. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 // Збірник нормативних актів з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 428–464.
166. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник / Запорізький юридичний інститут МВС України. – Запоріжжя, 2001. – 142 с.
167. Про практику розгляду судами справ про корупційні та інші правопрушення, повязані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13 // Закон і бізнес. – 1998. – 8 липня.
168. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
169. Бельский К.С. Персональная ответственность в советском государственном управлении: (понятие, формы, факторы укрепления) : Учеб. пособие. – Москва: ВЮЗИ, 1988. – 99 с.
170. Про Раду Міністрів СРСР: Закон СРСР. Прийнятий 5 липня 1978 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1978. – № 28. – Ст. 436.
171. Бачило И.Л. Обязанность, права и ответственность руководителя, Москва: Моск. рабочий, 1978. – 112 с.
172. Бачило И.Л. Институт ответственности в управлении // Советское государство и право. – 1977. – № 6. – С. 40–48.
173. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
174. Про присвоєння генералу міліції А. Французу звання Герой України: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 73. – 17 квітня.
175. Кудрявцев В.Н., Ла