АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ВІЛЬНИЙ ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ВІЛЬНИЙ ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ................................................................................................12
1.1. Сутність адміністративно-правового забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання …………….............................. 12
1.2. Аналіз законодавства у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання………………………………………………. 25
1.3. Компетенція органів державної влади у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання………………………………... 57
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ВІЛЬНИЙ ВИБІР МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ………………………………………………………………. 86
2.1. Засоби державного регулювання міграційних процесів з метою забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання ………... 86
2.2. Здійснення паспортної системи як гарантія права громадян на вільний вибір місця проживання ........................................................................ 97
2.3. Процедури реєстрації громадян та їх значення для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання.………………………..126
ВИСНОВКИ .......................................................................................................152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................156
ДОДАТКИ ..........................................................................................................174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Природним, закономірним процесом, що дозволяє збалансувати економічну, соціальну, духовну і політичну сфери суспільства є рух населення. До початку 1990 року його інтенсивність між регіонами колишнього Радянського Союзу підсилювалася, але він не носив екстремального характеру. В останні роки відбулися істотні зміни в політиці держав, які отримали суверенітет внаслідок розпаду Радянського Союзу. Ці процеси оголили чимало протиріч, які проявляються у взаєминах новітніх держав, а також у взаєминах держави і її громадян. Ці протиріччя впливають на рівень життя представників різних соціальних спільнот, обумовлюють загострення стосунків між народами, позбавляють частину людей невід’ємних прав, впливають на забезпечення своєї безпеки, що часто виражається у залишенні постійного місця проживання з переїздом до інших країн.
Сьогодні Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, проходять значні зміни в усіх сферах життя народу і держави. Вона стоїть на шляху побудови правового громадянського суспільства. Однак при цьому держава повинна забезпечувати громадський порядок і законність, без чого неможливі ніякі прогресивні зміни.
Проголошені Конституцією України права і свободи людини і громадянина не завжди можуть реалізуватися без втручання органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, без створення необхідних умов їх використання. Це в повній мірі стосується і статті 33 Конституції України де закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування і вільний вибір місця проживання. Існуюча в радянський період паспортна система, а також прописка громадян обмежували ці громадянські свободи.
Причому ці обмеження декларувалися владою як досягнення радянської цивілізації. З моменту проголошення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, Верховною Радою України було прийнято ряд законів та значну кількість постанов, що стосуються основ державотворення, вирішення проблем економічного і соціально-культурного розвитку України, боротьби зі злочинні¬стю, оборони і національної безпеки країни, інших питань внутрішнього життя і зо¬внішньої політики.
Що ж стосується свободи пересування та вільного вибору місця проживання, то лише тепер громадянам України, із офіційних джерел, почали роз’яснювати їх права на вільне пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію України. Причому конституційні норми існують на сучасному етапі не як декларації, а як норми прямої дії і ніхто не може обмежувати права громадян закріплені в них.
Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним.
Право громадян на вільний вибір місця проживання є рушійним елементом міграційних процесів, адже зазначене право зумовлює переселення людей з одного місця на інше. В свою чергу, міграційна сфера є досить об’ємною, а виходячи з того, що в нашому суспільстві формується правова держава, питання забезпечення прав людини і громадянина завжди будуть носити актуальний характер.
Значна роль у забезпеченні реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання відводиться органам внутрішніх справ України. Ця діяльність є частиною виконавчо-виконавчої (адміністративної) діяльності міліції. Близько 90% завдань і дій, які виконують працівники міліції, належить саме до цієї сфери і до 30% – це діяльність в галузі здійснення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи.
Теоретичні розробки проблем громадянства, паспортної системи та інших інститутів, пов’язаних зі свободою пересування, здійснювалися і в радянський період. Саме тоді були закладені теоретичні і методологічні засади дослідження в даному напрямку, зокрема в працях таких вчених як І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, В.Ф. Захаров, А.П. Клюшніченко, В.В. Копейчиков, В.Ф. Корзан, Ю.І. Римаренко та інших.
Однак з тих часів адміністративне право не могло повно регулювати відносини вільного вибору місця проживання, адже в багатьох випадках це регулювання підмінялося керівними вказівками партії. Сутність же адміністративного регулювання зводилася до застосування заходів адміністративного примусу в даній сфері.
Відповідні положення щодо адміністративно-правового регулювання, які використовуються в забезпеченні міграційних процесів, досліджувалися в роботах вчених-юристів: В. Авер’янова, О. Андрійко, А. Аносенкова, М. Ануфрієва, Г. Атаманчука, О. Бандурки, Д. Бахраха, Ю. Битяка, С. Бритченка, І. Вайнагія, Р. Калюжного, В. Колпакова, А. Комзюка, Л. Коваля, Ю. Кравченка, О. Кузьменко, А. Мацька, Т. Назарова, Н. Нижник, В. Олефіра, О. Остапенка, В. Пєткова, С. Ратушного, Ю. Римаренка, О. Рябченко, П. Чалого, С. Чеховича, В. Шакуна, В. Шаповала, О. Ярмиша.
Незважаючи на підвищений інтерес до міграційних процесів, активізацію наукових досліджень юридичного профілю, необхідно визнати, що вкрай недостатньо наукової літератури, яка б являла собою комплексні дослідження юридичних механізмів регулювання внутрішніх міграційних процесів та забезпечення прав громадян у даній сфері, а саме забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання.
Роботи вчених-адміністративістів, у більшості випадків, присвячені питанням адміністративно-правового регулювання перебування іноземців на території України та визначенню концептуальних засад державної політики в міграційній сфері. Проблема ж визначення нової ролі адміністративного права у забезпеченні прав і свобод громадян в нашій державі на сьогодні залишається невирішеною до кінця. Саме тому, для вітчизняної адміністративно-правової науки, розробка проблем забезпечення прав людини і громадянина в міграційній сфері, зокрема, права громадян на вільний вибір місця проживання, є новим, недостатньо вивченим напрямом наукового пошуку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2001-2005 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (План наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2005-2007 рр.). Напрямок дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю 2005-2010 роки, а також Указу Президента України від 18 лютого 2002 року № 143/2002 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Робота спрямована на виконання Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є з’ясування стану адміністративно-правових відносин щодо забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання, визначення основних напрямків вдосконалення відповідних інституцій у цій сфері та обґрунтування змін і доповнень до чинного законодавства для реалізації цих прав і свобод.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації зосереджено увагу на вирішенні наступних основних завдань:
- проаналізувати і узагальнити наукові дослідження у сфері здійснення паспортної системи та реалізації прав громадян на вільний вибір місця проживання;
- визначити сутність понять “місце проживання” та “місце реєстрації”;
- виділити адміністративно-правові засоби забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
- проаналізувати законодавство у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
- сформулювати поняття та призначення паспортної системи;
- здійснити історичний аналіз інституту прописки та провести порівняльний аналіз його розвитку;
- визначити сутність та порядок реєстрації фізичних осіб;
- розкрити компетенцію органів державної влади у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
- сформулювати науково-методичні рекомендації щодо реформування законодавства в галузі регулювання свободи пересування та вільного вибору місця проживання громадян.
Об’єктом дослідження виступає реальний стан суспільних відносин у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання.
Предметом дослідження є комплекс міграційних правовідносин, що виникають між державою та її громадянами, а також іноземцями, які перебувають в Україні; відносини паспортної системи, чинники, що впливають на внутрішні міграційні процеси.
Методи дослідження. Методологією дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, що є предметом дослідження. У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1; 2.3), історико-правовий – для дослідження генезису правового регулювання права громадян на вільний вибір місця проживання (підрозділи 2.2; 2.3), порівняльно-правовий (компаративний) – для виявлення позитивних елементів забезпечення реалізації права громадян в різних державах (підрозділ 2.1), системно-функціональний для визначення системи органів державної влади та їх функціональних особливостей у забезпеченні реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання (підрозділи 1.3; 2.1), класифікації та групування – для аналізу засобів, за допомогою яких держава здійснює регулювання внутрішніх міграційних процесів (підрозділ 2.1) соціологічний, статистичний – для аналізу показників впливу здійснення паспортної системи на реалізацію права громадян на вільний вибір місця проживання (підрозділ 2.2).
Емпіричну базу дослідження склали статистичні й аналітичні матеріали МВС України (Державного Департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб), Державної прикордонної служби України, аналіз законодавства та нормотворчої діяльності органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання. Для виявлення та вирішення проблемних питань проводилося анкетування 346 громадян та 118 державних службовців, які безпосередньо забезпечують право громадян на вільний вибір місця проживання.
Нормативну базу дослідження становлять міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації), Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України. При цьому дисертант звернув особливу увагу на відображені в них так звані забезпечуючі функції певних видів діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання забезпечення реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання.
Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:
вперше
• паспортна система розглядається як засіб забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
• з метою вдосконалення правового регулювання забезпечення права особи на вільний вибір місця проживання розроблено пропозиції про внесення змін до законодавства щодо тотожного визначення місця проживання особи;
• обґрунтована необхідність поглибленого регулювання реєстрації фізичних осіб за місцем проживання і з цією метою запропоновано альтернативний проект закону «Про реєстрацію фізичних осіб»;
вдосконалено
• визначення “місця проживання” та “місця реєстрації”, де пропонується під місцем проживання розуміти адресу, за якою проживає особа на законних підставах, а під місцем реєстрації – адміністративно-територіальну одиницю, на якій проживає особа;
• процедуру реєстрації фізичних осіб та внесено пропозиції щодо визначення компетенції органів державної влади в зазначеній сфері;
по-новому
• визначено законність перебування громадянина на території держави, як властивість статусу громадянства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що при безпосередній участі автора були розроблені і впроваджені у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ по здійсненню паспортної системи. Деякі пропозиції використані при розробці програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Результати наукового дослідження можуть бути використані також при:
- впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, які стосуються діяльності органів виконавчої влади в сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання;
- при вивченні курсу “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документу в міграційній сфері;
- при вдосконаленні внутрішньо-організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні права громадян на вільний вибір місця проживання;
- при вдосконаленні механізму реєстрації фізичних осіб;
- подальших теоретичних розробках у сфері забезпечення громадського порядку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ та дістали позитивну оцінку. Окремі з них були оприлюднені у формі доповідей на міжнародних та республіканських конференциях і семінарах:
- міжнародна науково-практична конференція присвячена Дню білоруської науки «Проблемы борьбы с преступностью и подготовка кадров для ОВД Республики Беларусь», яка проходила в м. Мінську 27-28 січня 2006 року;
- всеукраїнська науково-практична конференція «Теоретичні та практичні проблеми протидії корисливій злочинності», яка проходила в м. Ужгороді 22 грудня 2005 року;
- семінар “Європейський союз: заснування, розширення, політика надання притулку та імміграції”, який відбувся 15–19 квітня 2005 р. в Національній академії внутрішніх справ України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох одноособових наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (281 найменування) та додатків на 8 сторінках. Обсяг роботи становить – 155 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У даній роботі було проведене дослідження, що стосується забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання, а саме, здійснення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи в Україні.
В ході дослідження було зроблено ряд концептуальних висновків, які характеризуються науковою та практичною новизною:
Зміст права на вільний вибір місця проживання полягає в забезпеченні волевиявлення громадян на зміну місця проживання в межах держави і вільно залишати Україну та в будь-який час повернутися до неї. Інші фізичні особи, що на законних підставах перебувають в Україні мають право вибору місця проживання на її території.
З’ясовано, що вихід на європейські стандарти, дотримання прав людини вимагають участі в міжнародних, міждержавних, національних процедурах регулювання міграції представників України, які б відстоювали інтереси нашої держави.
Запровадження в життя правил паспортної системи є одним із видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, які займаються видачею і обміном громадянам паспортів, реєстрацією громадян, обліком при реєстрації осіб, які мають судимість, здійснюють адресно-довідкову роботу та контроль за виконанням громадянами і посадовими особами підприємств, установ і організацій правил паспортної системи, роз’яснюють населенню правила паспортної системи. Ця діяльність є видом внутрішньої політики держави.
Таким чином паспортна система є засобом попередження злочинів, розшуку і виявлення осіб, які їх вчинили, посилення охорони громадського порядку. Органами внутрішніх справ проводиться облік осіб, які мають судимість, здійснюється вилучення паспортів, які мають сліди та ознаки підробки, та виявлення осіб, які проживають за підробленими паспортами. За допомогою цього засобу:
- здійснюється нагляд за дотриманням правил про заборону проживання в місцевості з особливим паспортним режимом;
- проводиться видача перепусток та дозволів на перебування в прикордонній зоні;
- проводиться перевірка паспортного і прикордонного режимів при взаємодії з прикордонними військами та роз’яснювальна робота серед населення щодо дотримання паспортних правил.
Адміністративно-правові гарантії прав та свобод громадян – це комплекс адміністративно-правових засобів, що забезпечують повноту, стійкість та стабільність прав та свобод громадян в сфері державного управління. Основною їх ознакою є те, що вони визначені Конституцією України. Таким чином, забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання також здійснюється за допомогою дотримання правил паспортної системи, яка сприяє, на наш погляд, систематизації та упорядкуванню суспільних відносин при переселенні та виборі місця проживання. Тобто здійснення паспортної системи, а також контроль компетентних органів державної влади за дотриманням правил паспортної системи громадянами та посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності є засобом забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання. Виконання функцій паспортної системи в загальнодержавному масштабі переслідує досягнення економічних і політичних цілей: по-перше, видача паспортів, реєстрація фізичних осіб, дозволяє вести статистичний і персональний облік населення; по-друге, паспортна система служить реалізації громадянами прав та обов’язків перед суспільством і державою; нарешті, метою паспортної системи є посилення охорони громадського порядку і забезпечення національної безпеки. Таким чином, дотримання правил паспортної системи окремим громадянином створює можливість реалізації прав іншими громадянами.
Політика держави у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання повинна носити збалансований і урівноважений характер саме між ефективним забезпеченням прав громадян у цій сфері та інтересами держави у перерозподілі трудових ресурсів.
З метою удосконалення механізму забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання пропонується нормативно закріпити ряд визначень, що стосуються переселення (міграції, вибору місця проживання). Тобто визначити, що:
- “постійним місцем проживання особи вважається країна громадянином, якої є особа”;
- “місцем проживання особи є конкретна адреса, за якою особа мешкає на законних підставах”;
- “місцем реєстрації особи є адміністративно-територіальна одиниця, на якій вона проживає (місто, селище міського типу, село)”.
У результаті проведеного дослідження стверджується, що кожний громадянин України знаходиться під захистом держави і не може перебувати на її територія на незаконних підставах, тому що це суперечить сутності статусу громадянства. Тому, виходячи з цього, пропонуємо внести зміни до нормативних актів, де виключити слова: “громадянин, який перебуває на території України на законних підставах”.
Враховуючи, що практично для всіх міністерств та відомств, які мають завдання і повноваження у сфері забезпечення права громадян на вільний вибір місця проживання, регулювання міграційними процесами (вплив на них) не є безпосереднім змістом їхньої діяльності. На нашу думку, з питань міграції належало б створити окремий центральний орган виконавчої влади – Державну міграційну службу з відповідними структурами (по вертикалі і горизонталі) у державних адміністраціях – з повноваженнями організаційно-управлінського, контрольно-реєстраційного та соціально-гуманітарного характеру. Такий крок звільнив би органи внутрішніх справ від невластивої їм функції – контроль над переселенням громадян.
Проведене дослідження порядку реєстрації фізичних осіб дозволяє зробити висновок, що чинний механізм реєстрації фізичних осіб не відповідає вимогам розбудови правової держави, тому нами внесена пропозиція про внесення змін до чинного законодавства в даній сфері, а саме запропонований проект закону “Про реєстрацію фізичних осіб”. Правовий інститут паспортної системи потребує оновлення. В змісті правових норм, що регулюють реєстрацію фізичних осіб мають місце залишки регресивного засобу регулювання переміщення населення – прописки громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти
1. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Європейська конвенція про громадянство від 7 листопада 1997 року // Сборник двухсторонних и многосторонних договоров государств СНГ и Балтии по вопросам гражданства. – К.: УВКБ ООН, 1999. – 147 с.
4. Конвенция о статусе беженца 1951 года // Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М., 1994. – 187 с.
5. Житловий кодекс України від 30 червня 1983 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 28. – С. 574.
6. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001р.// Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
7. Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 року. – № 2557-ІІІ // Голос України. – 2001. – 31 липня. – С. 4.
8. Закон України “Про біженців” від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 90.
9. Закон України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 23. – Ст. 169.
10. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
11. Закон України “Про імміграцію” від 07 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – № 41. – Ст. 197.
12. Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
13. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
14. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: від 28 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
15. Кодекс Законів про працю. – К.: Українська правнича фундація. В-во “Право”, 1997. – 72 с.
16. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: ТОВ “Генеза”, 2001. – 171 с.
17. Кримінальний кодекс України.
18. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
19. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
20. Закон України Про державний кордон України: від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
21. Закон України Про Державну прикордонну службу України: від 3 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – С. 4.
22. Закон України Про державну службу: від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
23. Закон України Про адвокатуру: від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
24. Закон України Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
25. Закон України Про вищу освіту: від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
26. Закон України Про власність: від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
27. Закон України Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: від 13 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.
28. Закон України Про зайнятість України: від 1 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
29. Закон України Про залізничний транспорт: від 4 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
30. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Державну прикордонну службу України”: від 3 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – С. 5.
31. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо боротьби з нелегальною міграцією: від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 66.
32. Закон України Про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців”: від 6 лютого 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2003. – 1 березня.
33. Закон України Про внесення зміни до Митного кодексу України: від 24 грудня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 1. – С. 3.
34. Збірник постанов Уряду України. – 1991. – № 10. – С. 101.
35. Збірник постанов Уряду України. – 1993. – № 1-2. – С. 32.
36. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
37. Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 8. – С. 218.
38. Консульський статут України: затверджено Указом Президента України від 22 жовтня 1992 року // Сборник указов Президента Украины. – 1994. – Вып. 2 (апрель-июнь 1994 года). – С. 7-31; 1996. – Вып.4, часть І (октябрь-ноябрь 1996 года). – С. 191; 1997. – Вып.1 (январь-март 1997 года). – С. 95; 1999. – Вып.1 (январь-март 1999 года). – С. 73.
39. Питання Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 29 грудня 1999 року № 1625/99 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – С. 7.
40. Питання імміграційного контролю: Указ Президента України від 09 січня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 2. – С. 54.
41. Питання Міністерства України у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України 26 червня 1993 року № 487 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 11. – С. 246.
42. Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”: Указ Президента України від 07 серпня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 серпня.
43. Положення про дипломатичне представництво України за кордоном: затверджено Розпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 року // Сборник распоряжений Президента Украины. – 1992. – Вып.4 (октябрь-декабрь 1992 года). – С. 41-45.
44. Постанова КМ України “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” від 16 січня 2003 року № 35 // Урядовий кур’єр № 11 від 21 січня 2003 року.
45. Постанова КМ України “Про першочергові заходи щодо забезпечення видачі паспортів громадянина України” від 31 грудня 1993 року № 1086.
46. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 4. – С. 48.
47. Про введення нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 року № 227 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 8. – С. 285.
48. Про вилучення з обігу паспортів колишнього Союзу РСР, що використовуються для поїздок за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 900 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – С. 13-14.
49. Про відшкодування витрат іноземними громадянами (особами без громадянства), громадянами України, проведених у зв’язку з їх затриманням за порушення (спробу порушення) державного кордону, утриманням на період адміністративного затримання і депортацією: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 року № 739 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 19. – С. 147.
50. Про вкладку до паспорта громадянина України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1137 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 18. – С. 500.
51. Про внесення змін до Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1259 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – С. 238.
52. Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 679 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 17. – С. 726.
53. Про внесення змін і доповнень до Положення про Державний комітет України у справах національностей і міграції: Указ Президента України від 23 червня 1997 року № 572/97 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. – К.: Правові джерела, 1998. – С. 345-346.
54. Про внесення змін і доповнень до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення: Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1997 року № 292 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 14. – С. 50 51.
55. Про внесення змін та доповнень до Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 31 липня 2000 року № 934 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 31. – С. 1303.
56. Про внесення змін та доповнень до Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 910 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – С. 954.
57. Про внесення змін та доповнень до пункту 2 Тимчасового положення про надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року № 1942 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 50. – С. 63.
58. Про встановлення регіонів тимчасового розселення біженців: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1995 року № 396 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 8. – С. 183.
59. Про Державний комітет України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 13 вересня 2001 року № 836/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 38. – С. 1724.
60. Про дипломатичний та службовий паспорти України: Указ Президента України від 26 лютого 1998 року № 153/98 // Збірник указів Президента України. – 1998.- Вип.1 (січень-березень 1998 року). – С. 135-144.
61. Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 20/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – С. 58.
62. Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання: Указ Президента України від 15 червня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 25. – С. 1465.
63. Про засади державної політики в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року № 757-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – С. 303.
64. Про затвердження Інструкції про порядок дій посадових осіб Прикордонних військ України при зверненні іноземців та осіб без громадянства із заявою про надання статусу біженця: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 1 серпня 2000 року № 398 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 681.
65. Про затвердження Інструкції про порядок заборони в’їзду в Україну іноземців посадовими особами Прикордонних військ України: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 6 лютого 1998 року № 62 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 9. – С. 358.
66. Про затвердження Інструкції про порядок оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в’їзду в Україну: Наказ Міністерства закордонних справ від 7 квітня 1999 року № 63 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 15. – С. 630.
67. Про затвердження Інструкції про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземців та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами внутрішніх справ України, їх утримання та видворення за межі держави: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Міністерства внутрішніх справ України від 25 грудня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – С. 69.
68. Про затвердження Інструкції про порядок пропуску через державний кордон України дипломатичних агентів, консульських посадових осіб і членів їх сімей та транспортних засобів з дипломатичними номерами: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 28 травня 1999 року № 252 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – С. 1135.
69. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду питань щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 1999 року № 887 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – С. 2426.
70. Про затвердження Інструкції про порядок тимчасового затримання або вилучення паспортних документів посадовими особами Прикордонних військ України: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 10 липня 2000 року № 365 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 1288.
71. Про запровадження реєстраційної картки іноземця: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 25 липня 2001 року № 440 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – С. 1567.
72. Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок оформлення надання статусу біженця: Наказ Міністерства у справах національностей, міграції та культів від 11 квітня 1996 року № 2 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. – К.: Правові джерела, 1998. – С. 353- 355.
73. Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 24 грудня 2001 року № 773 “Інструкція про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон”.
74. Про затвердження Концепції імміграційної політики в м. Києві: Рішення Київської міської ради від 24 травня 2001 року № 344/1320 // Хрещатик. – 2001. – 4 вересня.
75. Про затвердження Положення про Державний департамент у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1236 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 1375.
76. Про затвердження Положення про зони прикордонного контролю: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 6 лютого 1998 року № 61 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 9. – С. 357.
77. Про затвердження Положення про Міністерство України у справах національностей, міграції та культів: Указ Президента України від 26 листопада 1994 року № 703/94 // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – № 1. – С. 8-12.
78. Про затвердження Положення про порядок оформлення надання статусу біженця: Наказ Міністерства у справах національностей, міграції та культів від 21 червня 1995 року № 20 // Порядок виїзду з України та в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. – К.: Правові джерела, 1998. – С. 345- 352.
79. Про затвердження Положення про посвідчення біженця: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1527 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – С. 1940.
80. Про затвердження Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1995 року № 610 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 12. – С. 268.
81. Про затвердження Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1526 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – С. 1939.
82. Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 року № 1203 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – С. 1350.
83. Про затвердження Положення про пункти тимчасового розміщення біженців та Правил проживання у пункті тимчасового розміщення біженців: Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції від 5 травня 2002 року № 31 // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 3. – С. 51.
84. Про затвердження Порядку оформлення в Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” дозволу для в’їзду в Україну: Наказ Міністерства закордонних справ від 7 квітня 1999 року № 62 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 15. – С. 629.
85. Про затвердження Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, що виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном: Наказ Міністерства закордонних справ від 22 листопада 1999 року № 201 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 52. – С. 2608.
86. Про затвердження Правил ведення обліку громадян України, що постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, і дітей – громадян України, всиновлених іноземцями: Наказ Міністерства закордонних справ від 29 листопада 1999 року № 207-а // Офіційний вісник України. – 1999. – № 52. – С. 2609.
87. Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 4. – С. 93.
88. Про затвердження програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2001 року // Офіційний вісник. – 2002. – № 2. – С. 72.
89. Про затвердження програми сприяння соціальному становленню та адаптації кримськотатарської молоді на 2000-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 2001 року // Офіційний вісник. – 2002. – № 5. – С. 190.
90. Про затвердження Стратегії інтеграції в Європейський Союз: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 // Сборник указов Президента Украины. – Вып.2 (апрель-июнь 1998 года). – К., 1998. – С.267-276.
91. Про затвердження Тимчасового положення про порядок визначення статусу біженців з Республіки Молдова і надання їм допомоги: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1992 року № 378 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 7. – С. 277.
92. Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 35 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 3. – С. 82.
93. Про затвердження Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця: Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції від 29 квітня 2002 року № 20 // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 2. – С. 39.
94. Про заходи щодо запобігання нелегальній міграції громадян в Україну і регулювання міграційних процесів у Києві: Рішення Київської міської ради від 28 грудня 1999 року № 215/717 // Хрещатик. – 2000. – 8 лютого.
95. Про заходи щодо надання допомоги особам, що змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії і прибули в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 674 // Правовий захист біженців в Україні. – К., 1998. – С. 100-104.
96. Про заходи щодо реєстрації фізичних осіб: Указ Президента України від 11 січня 2002 року № 12/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 3. – С. 80.
97. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 року № 596/2001 // Відомості Верховної Ради України. – № 41. – Ст. 197.
98. Про карантин рослин: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 34. – Ст. 352.
99. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.
100. Про ліквідацію Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1772 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 1. – С. 7.
101. Про Міністерство України у справах національностей та міграції: Указ Президента України від 26 квітня 1993 року № 145/93 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 29 квітня.
102. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
103. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – С. 190.
104. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
105. Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.
106. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
107. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- № 34. – Ст. 504; – 1993. – № 46. – Ст. 427; – 1998. – № 10. – Ст. 36.
108. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
109. Про основні напрями соціальної політики в період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 31 травня.
110. Про Положення про Міністерство культури і мистецтв України: Указ Президента України від 31 серпня 2000 року № 1038 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – С. 1483.
111. Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики: Указ Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – С. 1482.
112. Про Положення про Міністерство України у справах національностей, міграції: Указ Президента України від 20 березня 1996 року. – № 196/96. – 6 с.
113. Про Положення про політичних емігрантів в СРСР: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1984 року // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. – 1984. – № 18. – Ст. 54.
114. Про Положення про Управління громадянства Адміністрації Президента України: Розпорядження Глави Адміністрації Президента України // Збірник нормативних актів України. – К.,1999. – С. 23-31.
115. Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р.- № 2942-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2002. – 23 січня.
116. Про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – С. 1127.
117. Про Прикордонні війська України: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – С. 7.
118. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 3. – С. 7-44.
119. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
120. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
121. Про ратифікацію Угоди про співпрацю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією: Закон України від 17 березня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999.- 15 квітня.
122. Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні: Закон України від 17 квітня 1991 року // Закони, постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою УРСР на третій сесії. – лютий-липень 1991. – Ч.1. – С. 316.
123. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року № 844 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 25. – С. 1210.
124. Про утворення Державного департаменту у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 року № 603 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 14. – С. 569.
125. Указ Президента України “Про заходи щодо посилення щодо посилення боротьби з незаконною міграцією” від 18 січня 2001 року № 22 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – с. 59.
126. Указ Президента України “Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 28 жовтня 1993 року. – № 491/93.
127. Лист Державного комітету України з питань регулювання політики та підприємництва № 1-222/1331 від 23 травня 2000 р. “Про розгляд листа стосовно застосування контрактної форми трудового договору” // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. – К., 2000. – № 25.
128. Рішення Конституційного Суду України “Рішення у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспо¬ртну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Мініст¬рів України (справа щодо прописки)” від 14 листопада 2001 року № 15 рп/2001 // Юридичний вісник України. – 2001. – 1-7 грудня.
Наукова, довідкова та інша література
129. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С.10.
130. Адміністративне право України / В.В. Богуцький, В.М. Дяченко та ін.; Під ред. Ю.П. Битяка. – X., 2000. – 217 с.
131. Адміністративне право України: Підручник для юридичних вузів і фахівців / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 258 с.
132. Актуальные проблемы миграционной политики в СССР: Тез. докл. Всесоюзной конференции «Проблемы демографической политики в социалистическом обществе». – М.,1982. – 119 с.
133. Алексеев C.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 143 с.
134. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1981. – Т. 1. – 390 с.
135. Алексеев С.С., Архипов С.М., Корельский В.М., Мушин В.М., Перевалов В.Д. Теория государства и права. – М., 1997. – 411 с.
136. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 478 с.
137. Аналітична інформація про діяльність Держкомнацміграції України за перше півріччя 2002 року // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 3. – С. 84 97.
138. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / НАН Украины. Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого. – К., 1994. – С. 13.
139. Андрієнко В. Проблеми створення і діяльності органів виконавчої влади України з регулювання зовнішньої міграції // Біженці та міграція: український часопис політики і права. – 1998. – № 3-4. – С. 91-100.
140. Андрійко О. Ф. Державний контроль: теорія і практика. Наук. доп. / ПАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1999. – С. 5.
141. Аносенков А., Фелик Б. До питання скасування прописки та запровадження в Україні реєстрації фізичних осіб // Право України. – 2002. – № 2. – с. 126-129.
142. Аппатов С. Українсько-російські стосунки та проблеми вимушеної міграції й еміграції // Проблеми міграції. – 1997. – № 2. – С. 2-7.
143. Аносенков А. Адміністративно-правове забезпечення права на свободу пересування потребує удосконалення // Право України. – 2003. – № 6. – с. 71-74.
144. Бабенко О. Захист прав мігрантів: урахування подвійного стандарту // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1996. – № 3. – С. 140-144.
145. Бабенко О.Г. Міграційна політика Української держави на сучасному етапі (політологічний аспект): Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К.,1997. – 195 с.
146. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність. – Харків: видавництво Університету внутрішніх справ “Єспада”. – 2000.
147. Бандурка О.О. Особливості правового статусу органів міграційної служби в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 36 43.
148. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 182 с.
149. Банних В. Нелегальні мігранти рвуться на Захід: Україна і загальноєвропейські проблеми боротьби з нелегальною міграцією // Політика і час. – 1994. – № 2. – С. 7-12.
150. Березовський І. Організована нелегальна міграція як різновид організованої злочинності в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К.: МНДЦ, 2001. – № 3. – С.144-153.
151. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж, 1984. – С. 34-35.
152. Брайчевська О., Малиновська О. Афганська спільнота у Києві: формування та соціально-демографічні характеристики // Проблеми міграції. – 2002. – № 2. – С. 36-48.
153. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Юридическая литература, 1975. – 304 с.
154. Бритченко С., Суботенко В. Проект нової редакції Закону України “Про громадянство України” та проблема скорочення і попередження безгромадянства в Україні // Проблеми міграції. – 2000. – № 2. – С. 8-21.
155. Бузницький Ю. Міграційна політика як складова суверенітету та національної безпеки // Голос України. – 1995. – 1 серпня.
156. Бурлака П., Палько В. Відповідальність іноземців за порушення порядку перебування в Україні // Проблеми міграції. – 1998. – № 2. – С. 44-46.
157. Буткевич В. Права людини в Україні: з погляду творення нової правової бази // Політична думка. – 1993. – № 1. – С. 79-92.
158. Васильченко В., Петрова Т. Потрібна самостійна міграційна політика // Віче. – 1997. – № 7. – С. 70-77.
159. Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. – 1991. – № 9. – С. 205.
160. Вопросы общей теории права. Под общ. ред. С.Н. Братуся. – М: Госюриздат, 1960. – С. 225-226.
161. Аносенков А. Деякі питання щодо реєстрації фізичних осіб за місцем проживання // Збірник матеріалів Міжн. науково-практичної конференції (19 травня 2004 року) Харків. – с.63-64.
162. Гегель В.Ф. Философия права: Пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. – С. 150-151.
163. Гелетко М. Взаєморозуміння гарантує успіх // Іменем Закону. – 2003. – 21 лютого.
164. Гі Уеллет. Місія УВКБ ООН в Україні // Міграція. – 2003. – № 1. – С. 3.
165. Гнибідченко І. Проблеми трудової міграції та їх вирішення // Економіка України. – 2000. – № 4. – С. 19-23.
166. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / МАУП. – К., 1988. – С. 7.
167. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К., 1995. – 78 с.
168. Данюк В., Леонтенко О. Удосконалення державної еміграційної політики України // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 6. – С. 47-51.
169. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація / Відповід. ред. Нижник Н.Р. – К.: Видавництво УАДУ, 1997. – 448 с.
170. Джужа О., Мозоль А. Міграційні процеси і злочинність в Україні та їх взаємозв’язок // Право України. – 1998. – № 7. – С. 143-147.
171. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. – 1997. – № 3. – С. 32-36.
172. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини // Український часопис прав людини. – 1998. – № 1. – С. 12-19.
173. Євтух В. Спроба державного регулювання // Віче. – 1997. – № 7. – С. 63-69.
174. Зайчук О.В. Правовая система США. – К., 1992. – 112 с.
175. Звернення Президента Укр