ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ………………………………...

12
1.1. Сутність і завдання провадження у справах про порушення митних правил................................................................................................
12
1.2. Принципи провадження у справах про порушення митних правил.. 28
1.3. Структура провадження у справах про порушення митних правил.. 39
1.4. Організаційно-правові засади забезпечення провадження митними органами у справах про порушення митних правил..................................
87
Висновки до першого розділу...................................................................... 97
РОЗДІЛ 2
СУБ'ЄКТИ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ СТАТУС...................................

101
2.1. Органи, уповноважені здійснювати провадження у справах про порушення митних правил, їх правовий статус..........................................
101
2.2. Учасники провадження у справах про порушення митних правил... 133
2.3. Шляхи оптимізації провадження у справах про порушення митних правил..............................................................................................................
175
Висновки до другого розділу........................................................................ 186
ВИСНОВКИ................................................................................................... 189
Список використаної літератури.................................................................. 194

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України як самостійної незалежної держави зумовило кардинальні зміни у сфері зовнішньоекономічних відносин. За таких обставин формування власної вітчизняної митної політики і здійснення митної справи стало нагальною необхідністю. Нині досить складно оцінити всю напруженість і ємкість роботи по формуванню національного митного законодавства, що провадилося в молодій Українській державі майже на пустому місці.
Уже 25 липня 1991 р. прийнято Закон України “Про митну справу в Україні”, який визначив загальні засади правового регулювання суспільних відносин у царині митної справи. Незабаром у розвиток його положень були прийняті Митний кодекс України й Закон України “Про Єдиний митний тариф”.
Ці та інші нормативні акти дали змогу Україні поступово сформувати самостійну митну політику, створити систему митних органів і врегулювати відносини, пов’язані з переміщенням через митний кордон товарів, транспортних засобів, зі здійсненням митного контролю й митного оформлення, справлянням митних зборів тощо.
З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Митний кодекс. Його запровадження певною мірою вдосконалило правове регулювання митних правовідносин в Україні. Зазначимо, до речі, що це перший в історії України випадок, коли Верховна Рада прийняла кодекс вдруге. Така увага до митної справи з боку законодавців зумовлена не лише тим, що вона є елементом зовнішньоекономічної й зовнішньополітичної діяльності держави, а й тому, що за допомогою її специфічних інструментів забезпечується захист вітчизняного виробника і споживача, наповнення Державного бюджету тощо. Крім того, розвиток і вдосконалення митного законодавства мають забезпечити відповідність його світовим стандартам, що має особливе значення за умов участі України в європейській інтеграції.
Важливість і специфічність митних правовідносин зумовлюють необхідність їх правової охорони. За правопорушення у сфері митної справи законодавством встановлена кримінальна й адміністративна відповідальність. Однак у той час, коли порядок притягнення до відповідальності за контрабанду чітко врегульовано кримінально-процесуальним кодексом і детально досліджено науковцями, то стосовно провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил такої зрозумілості немає. Це зумовлено різними причинами, і не останнє місце серед них займають особливості митних правопорушень, юрисдикційних органів та інших учасників провадження.
За часів дії Митного Кодексу 1991 р., значна кількість питань, пов’язаних із провадженням у справах про порушення митних правил, регулювалися нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Нині відповідно до нового Митного Кодексу порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил істотно оновлено. Цьому питанню присвячено окремий розділ, більшість норм якого є, безперечно, прогресивними, інші ж містять явні недоліки.
З огляду на законодавчі новації суттєвого значення набуває встановлення співвідношення між провадженням у справах про порушення митних правил і провадженням у справах про адміністративні правопорушення, а також між провадженням у справах про порушення митних правил та окремими процедурами митного контролю. Слід чітко визначити особливості структури провадження у справах про порушення митних правил і специфіку суб’єктів цього провадження. Перш за все це стосується посадових осіб митних органів, які його здійснюють, фізичних осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, та митних експертів.
Викладене пояснює актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу, який використовувався при написанні роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Права людини та проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні” на 2001-2005 рр. № 0186.0.070865, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 24 грудня 1999 року (протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичних засад правової науки, чинного митного законодавства та практики його реалізації здійснити аналіз змісту провадження у справах про порушення митних правил, визначити його особливості та проблеми правового регулювання і застосування, надати пропозиції щодо їх розв’язання, окреслити шляхи вдосконалення й розвитку.
Для досягнення обраної мети автором головна увага була приділена вирішенню таких завдань:
– дослідження правової сутності провадження у справах про порушення митних правил;
– аналіз принципів провадження у справах про порушення митних правил;
– встановлення співвідношення між поняттями “провадження у справах про порушення митних правил” і “провадження у справах про адміністративні правопорушення”;
– визначення місця провадження у справах про порушення митних правил у системі адміністративного процесу і встановлення його внутрішньої структури;
– виявлення особливостей конкретних процесуальних дій, процесуальних етапів і стадій провадження у справах про порушення митних правил;
– з’ясування особливостей організації діяльності митних органів у рамках провадження у справах про порушення митних правил;
– окреслення кола суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил та їх класифікація;
– узагальнення компетенції митних органів як домінуючих суб’єктів провадження, їх класифікація та визначення адміністративно-процесуального статусу;
– з’ясування кола заінтересованих і незаінтересованих учасників провадження;
– обґрунтування правового статусу правопорушників, свідків, експертів та інших учасників провадження;
– виявлення особливостей митної експертизи й напрямків її вдосконалення;
– зумовлення необхідності розширення кола учасників провадження у справах про порушення митних правил;
– напрацювання рекомендацій і пропозицій щодо покращання й удосконалення законодавства про провадження у справах про порушення митних правил.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язаних із провадженням у справах про порушення митних правил.
Предметом дослідження виступає чинне законодавство, що визначає порядок притягнення порушника до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальний науковий метод дослідження, діалектичний та системний методи наукового пізнання. У роботі над дисертацією використовувалися діалектичний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний та інші методи. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджені природа й особливості провадження про порушення митних правил як правового явища. При визначенні місця цього провадження в системі адміністративного процесу і встановлення його внутрішньої побудови застосовувався системно-структурний метод, а при дослідженні конкретних процесуальних дій, етапів і стадій провадження – структурно-функціональний. Порівняльно-правовий метод широко використовувався у процесі встановлення особливостей і відмінностей між моделями існуючого провадження у справах про порушення митних правил, і провадження, яке застосовувалося відповідно до старого Митного кодексу до 1 січня 2004 р. Також цей метод іноді був у пригоді в процесі встановлення взаємозв’язку між провадженням у справах про порушення митних правил і провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Формально-логічним методом авторка користувалася постійно, але особливого значення він набував під час аналізу правових норм Митного кодексу, практики застосування яких ще не було або ж вона була дуже обмеженою.
Науково-теоретичною базою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії права, конституційного, адміністративного, кримінального, митного права, адміністративного процесу та інших галузей права. Зокрема, були використані роботи В.Б. Авер`янова, С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, С.М. Братуся, Б.М. Габричидзе, І.О. Галагана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Ю.М. Дьоміна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, М.С. Малеїна, В.Я. Настюка, П.В. Пашка, Д.М. Приймаченка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, М.Г. Шульги, О.М. Якуби та інших науковців.
Нормативну та емпіричну основу дослідження становлять положення Конституції України, законів та постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативні акти Державної митної служби України та інших центральних органів виконавчої влади, публікації у періодичних виданнях, а також довідкова література. У процесі здійснення дослідження проведено аналіз правозастосовчої практики і статистичних матеріалів щодо діяльності Державної митної служби України, які стосуються теми дисертації. Дисертанткою використано результати своїх попередніх наукових розробок, які були опубліковані раніше.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням проблем провадження у справах про порушення митних правил, а також співвідношення його з провадженням у справах про адміністративні правопорушення й адміністративним процесом взагалі. Згадані проблеми розглядаються як з точки зору чинного Митного кодексу, так і у співставленні з Митним кодексом 1991 р., що дає можливість охарактеризувати не лише саме провадження у справах про порушення митних правил, а й процес його розвитку.
Елементи наукової новизни містяться в низці висновків, положень і пропозицій по вдосконаленню митного законодавства, напрацьованих авторкою, та практики його застосування. До їх числа слід віднести наступні:
– уперше здійснено порівняльний аналіз провадження у справах про адміністративні правопорушення, закріпленого у Кодексі про адміністративні правопорушення, і провадження про порушення митних правил, закріпленого у Митному кодексі України.
– отримала подальше обґрунтування позиція відносно того, що провадження у справах про порушення митних правил – це галузевий підвид провадження у справах про адміністративні правопорушення, який хоча й має певні особливості, однак не може розглядатися як самостійне провадження в рамках адміністративного процесу;
– зроблено пропозиції щодо внесення у Митний кодекс наступного визначення провадження у справах про порушення митних правил: „Провадження у справах про порушення митних правил – це врегульований законом порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили порушення митних правил, що включає в себе складання протоколу про порушення митних правил і вчинення інших дій, спрямованих на з’ясування обставин правопорушення, розгляд справи й винесення постанови по ній, виконання постанови, її оскарження чи опротестування”;
– з’ясовано, що провадження у справах про порушення митних правил складається з чотирьох наступних стадій: а) порушення справи; б) вирішення справи; в) оскарження постанови по справі; г) виконання постанови. Ці стадії, у свою чергу, охоплюють окремі етапи і процесуальні дії, серед яких є як типові для проваджень у справах про адміністративні правопорушення, так і нетипові, специфічні, як, наприклад, митний огляд, пред’явлення до впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи тощо;
– обґрунтовано необхідність розширення закріпленого в ст. 375 нового Митного кодексу переліку процесуальних дій, які здійснюються на першій стадії провадження, і доповнення його такими діями, як доставлення, адміністративне затримання, опитування свідків, особистий огляд та огляд речей;
– з’ясовано відмінності між проведенням особистого огляду у рамках провадження у справах про порушення митних правил та особистим оглядом у процесі митного контролю, а також надано пропозиції щодо усунення пов’язаних із цим протиріч;
– уперше на основі чинного Митного кодексу здійснено аналіз правового статусу суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил, який дав змогу стверджувати, що запропонована система із п’яти груп органів є невиправдано складною та вступає у протиріччя з принципом швидкості й економічності провадження, тому доцільно повернутися до системи суб’єктів, що була закріплена в Митному кодексі 1991р.;
– уперше наведено перелік випадків обов’язкової участі понятих у вчиненні окремих процесуальних дій;
– обґрунтовано шляхи вдосконалення процесуального статусу експерта в справах про порушення митних правил й усунення колізій між законодавством про експертну діяльність та Митним кодексом;
– дістали подальшого розвитку пропозиції стосовно введення до суб’єктів провадження незаінтересованого учасника – спеціаліста, а також щодо визначення терміна “спеціаліст”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у навчальному процесі – під час викладання навчальних курсів “Митне право України”, “Адміністративне право України”, при підготовці методичних та навчальних посібників, а також розділів підручників для студентів вищих навчальних закладів освіти;
– у правотворчій діяльності – при вдосконаленні положень чинного законодавства, що регламентує провадження у справах про порушення митних правил;
– у правозастосовчій сфері – для вдосконалення практичної діяльності при застосуванні адміністративно-процесуальних норм відповідними уповноваженими суб’єктами;
– у науково-дослідній сфері – для розширення й поглиблення існуючих уявлень про провадження у справах про порушення митних правил, отримання цілісної інформації з цього питання.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Деякі положення та напрацювання дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях, семінарах, засіданнях кафедри. Окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертанткою на науково-практичних конференціях, семінарах, опубліковані в друкованих виданнях: “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 2000 р.; тези доповіді “Митний процес”), “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 2000 р.; тези доповіді “Забезпечення прав громадян при виконанні постанов у справах про порушення митних правил”); “Ювілейна наукова конференція професорсько-викладацького складу і студентів Національного Транспортного Університету” (м. Київ, 2004 р.; тези доповіді “Стадії провадження у справах про порушення митних правил”); “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (м. Дніпропетровськ, 2005р.; тези доповіді “Аспекти викладання теми “Правовий статус громадянина як основного учасника провадження у справах про порушення митних правил”).
Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших методичних матеріалів з дисциплін “Митне право” та “Практикум зі складання адміністративно-процесуальних документів”, які видані в Львівському державному університеті внутрішніх справа Міністерства внутрішніх справ України.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей у наукових фахових виданнях з юридичних наук та 4 тези доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдання і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (124 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки (без списку використаної літератури).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене наукове дослідження дає можливість сформулювати наступне:
1. Правовідносини, що виникають під час здійснення провадження у справах про порушення митних правил, є адміністративно-процесуальними відносинами, що забезпечують реалізацію матеріальних норм охоронювального характеру у сфері митної справи.
2. Провадження у справах про порушення митних правил це галузевий підвид провадження у справах про адміністративні правопорушення, який у загальних рисах співпадає з останнім, але має й певні особливості, пов’язані переважно із цариною його застосування та специфікою домінуючих суб’єктів – митних органів. Однак такі особливості не дають достатніх підстав, щоб розглядати провадження у справах про порушення митних правил як самостійний складник адміністративного процесу.
3. Пропонуємо внести зміни до ст. 356 МК, виклавши в ній таке визначення: „Провадження у справах про порушення митних правил – це врегульований законом порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили порушення митних правил, що включає в себе складання протоколу про порушення митних правил і вчинення інших дій, спрямованих на з’ясування обставин правопорушення, розгляд справи й винесення постанови по ній, виконання постанови, її оскарження чи опротестування”.
4. У провадженні у справах про порушення митних правил можна виділити чотири стадії: порушення справи; вирішення справи; оскарження постанови по справі; виконання постанови. Запроваджене ст. 356 МК обмеження провадження одним процесуальним заходом – митним оглядом є технічною помилкою, яка обов’язково має бути виправлена.
5. Найбільше особливостей порівняно з провадженням у справах про адміністративні правопорушення містить перша стадія, де здійснюються такі специфічні процесуальні дії, як митне обстеження, пред’явлення до впізнання, взяття проб і зразків для проведення експертизи, що не характерно для провадження у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до норм МК мають місце не лише розширення кола процесуальних дій, а й певні відмінності у їх правовій оцінці, що дає змогу вести мову про виникнення такого етапу провадження, як митне розслідування, відсутнє у провадженні по справах про адміністративні порушення.
6. У МК багато питань щодо процесуальних дій вирішено некоректно і неточно. Так, ст. 375 “Мета проведення процесуальних дій” визначає, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії провадяться з метою отримання доказів. Однак це стосується далеко не всіх процесуальних дій (наприклад, оскарження постанови, ознайомлення обвинуваченого з його правами тощо). На нашу думку, цю статтю слід назвати “Процесуальні дії, що застосовуються в рамках митного розслідування”. Що стосується переліку процесуальних дій, закріпленого в ст. 375 МК, то до нього слід включити витребування документів, необхідних для провадження у справі, вилучення товарів, транспортних засобів і документів, митне обстеження, пред’явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання, призначення експертизи, взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи), доставлення, адміністративне затримання, опитування свідків, а також особистий огляд та огляд речей.
7. У сфері митної справи ми зустрічаємо два види особистого огляду – огляд як складник митного контролю і як елемент провадження у справах про порушення митних правил. Обидва його види сприймаються як тотожні, хоча мають різну правову природу. Тривалий час ця проблема не порушувалася, оскільки компетентний працівник митниці був уповноважений здійснити обидва види огляду й особливо не задумувався над тим, який з них провадиться в конкретному випадку. Та новий МК загострив суперечності у зв’язку з розмежуванням повноважень між домінуючими суб’єктами. Тепер посадовець, який здійснює огляд у рамках митного контролю не уповноважений здійснювати його в межах провадження про порушення митних правил і навпаки.
8. Проблему, пов’язану з особистим оглядом слід усунути шляхом включення останнього до переліку процесуальних дій, який міститься у ст. 375 МК. Також треба зазначити, що його порядок регламентується ст. 57 гл. 8 МК, яка так і називається “Особистий огляд”. Таким чином, замість двох видів огляду ми отримаємо один, який, однак, можна буде застосовувати як у рамках провадження у справах про порушення митних правил так і в контрольному провадженні.
9. Система домінуючих суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил, установлена МК, складається з п’яти груп органів, у яких об’єднується дев’ять посад. З нашого погляду, вона є невиправдано складною, а її втілення в життя унеможливлює економічність і прозорість провадження і разом з тим робить його дуже вразливим з точки зору чіткого дотримання процесуальних норм. Особливо недоречним видається розподіл повноважень на вчинення конкретних процесуальних дій у рамках першої стадії між працівниками різних підрозділів одного й того ж державного. Система домінуючих суб’єктів, закріплена в КУпАП, є значно прогресивнішою і може бути запозичена.
10. Важливо розв’язати проблему неповнолітніх порушників митних правил, де на законодавчому рівні необхідно визначити, чи можливе застосування до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили порушення митних правил, заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП. Як вбачається, перешкод для цього не має.
11. Неоднозначним також є питання щодо участі юридичних осіб у провадженні по справах про порушення митних правил. З одного боку, юридичні особи МК офіційно не визнаються суб’єктами адміністративної відповідальності, хоча й несуть негативні наслідки в результаті застосування митної конфіскації, однак з другого – деякі специфічні процесуальні дії (наприклад, митне обстеження чи взяття проб і зразків для проведення експертизи) орієнтовані саме на участь у них юридичних осіб. Як видиться, юридичних осіб треба визнати суб’єктами провадження і наділити відповідними правами.
12. Додаткового забезпечення потребує участь у справі свідків. Цілком логічно, що свідок у разі присутності й за участі при складанні адміністративного протоколу має право і зобов’язаний підписати останній. Але з огляду на те, що досить часто свідками порушення митних правил виступають особи, які покидають територію України і не зможуть взяти участі в розгляді справи, їх права треба розширити. Гадаємо, що свідкові, як і правопорушникові, слід надати право на письмове викладення своїх свідчень при його відмові від підпису протоколу про порушення митних правил і на письмове роз’яснення причин такої відмови.
13. У провадженні у справах про порушення митних правил випадки необхідної участі понятих можна встановити, лише проаналізувавши норми митного й адміністративного законодавства. Так, відповідно до КУпАП поняті повинні брати участь в особистому огляді й огляді речей за відсутності їх власника, а згідно з новим МК вони залучаються й до проведення такої процесуальної дії, як пред’явлення до впізнання. Проте, на наш погляд, таку процесуальну дію, як залучення понятих, потрібно застосовувати ширше. Воно є бажаним під час вилучення товарів, транспортних засобів, документів, де може стати додатковим гарантом майнових прав особи, у якої ці речі вилучаються.
14. Підвищення ефективності участі у провадженні понятих має здійснюватися за двома напрямками. По-перше, важливо, щоб юрисдикційний орган розглядав понятих як специфічний підвид свідків, яким відомо все про здійснення процесуальної дії, при якій вони були присутні, і від яких при необхідності можна отримати додаткову інформацію щодо цього питання. Існуюче ж ставлення до підписів понятих лише як до формально-обов’язкових елементів протоколу є неприпустимим. По-друге, ст. 372 нового МК, “Поняті у справі про порушення митних правил” необхідно доповнити четвертою частиною, присвяченою процесуальним правам понятих, наступного змісту: “Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, мають право робити зауваження й заперечення щодо порядку проведення таких дій та їх відбиття у відповідному протоколі. Зауваження й заперечення понятих підлягають обов’язковому занесенню до відповідного протоколу.”.
15. Необхідно усунути протиріччя між митним законодавством і законодавством про експертну діяльність, включивши митні лабораторії до переліку установ, що можуть здійснювати судову експертизу або заборонивши їм здійснювати останню в рамках провадження у справах про порушення митних правил. Така заборона не повинна поширюватися на діяльність митних лабораторій у межах інших митних процедур.
16. Щоб забезпечити сумлінне використання учасниками провадження наданих їм процесуальних прав і виконання покладених на них обов’язків, необхідно встановити адміністративну відповідальність свідків, експертів, перекладачів, спеціалістів принаймні за грубе невиконання покладених на них у рамках провадження у справах про порушення митних правил, обов’язків.
17. Перелік незаінтересованих суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил, закріплений у ст. 365 чинного МК, слід доповнити спеціалістом. Відповідно до гл. 58 нового МК внести статтю, яка називалася б “Спеціаліст”. Під терміном “спеціаліст” варто розуміти фізичну особу, яка володіє спеціальними знаннями й навичками, необхідними для технічного, інформаційного та іншого забезпечення реалізації провадження і, використовуючи ці знання і навички, бере участь в окремих процесуальних діях разом із працівниками митних органів, які здійснюють провадження у справі, сприяючи їх діяльності своїми консультаціями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Основи митної справи.: Навч. посіб. / За ред. П.В. Пашка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 318 с.
2. Про митну справу в Україні. Закон України від 25.06.91р. № 1262-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 44. – Ст. 575.
3. Митний Кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
4. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91р. № 959-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
5. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.92р. № 2097-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 259.
6. Положення про Державну митну службу України: Затв. Указом Президента України № 126/97 від 08.02.97 р. // Голос України. – 1997. – № 25. – С. 8.
7. Нормативні акти України. Про створення митних постів Державної митної служби України. Наказ Держмитслужби України № 37 від 29.01.97 р.: [Електронний документ]. – (http:// www.nau.kiev.ua).
8. Ківалов С.В. Скарбниця історії митної справи // Уряд. кур’єр. – 2003. – № 9 (17 січ.). – С. 9.
9. Гребельний О.П. Основи митної справи: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 600 с.
10. Митний Кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 38 - 39. – Ст. 288.
11. Ігонін В.К. Митний кодекс України в системі джерел митного права // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 84-89.
12. Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України: Закон України від 05.05.96р. № 163/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 26. – Ст. 114.
13. Про введення в дію Митного кодексу України: Пост. Верхов. Ради України від 12.12.91р. № 1970а-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 204.
14. Про введення в дію Закону Української РСР "Про митну справу в Українській РСР: Пост. Верхов. Ради України від 25.06.91р. № 1263-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 44. – Ст. 576.
15. Про введення в дію Закону України "Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України”: Пост. Верхов. Ради України від 05.05.96р. № 164/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 26. – Ст. 115.
16. Про персональні звання державної митної служби України: Пост. Верхов. Ради України від 05.02.92р. № 2099-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 261.
17. Теория государства и права: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА М, 2000. – 616 с.
18. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
19. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
20. Самощенко И.С., Фурукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
21. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. – № 5. – С. 66-68.
22. Дьомін Ю.М. Становлення митного законодавства триває // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 36-38.
23. Владимиров К.Н., Бардачова К.Ю. Митне регулювання: Навч. посіб. – 2-ге вид. – Херсон: Олді-плюс, 2002. – 336 с.
24. Соловков Ю.П. Боротьба з контрабандою, проблеми та шляхи їх вирішення // Митна справа. – 1999. – № 1. – С. 130-133.
25. Офіційний сайт Державної митної служби України. Митна статистика: [Електронний документ]. – (http://www.customs.gov.ua).
26. Конституції України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
27. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
28. Голосніченко І.П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Право України. – 2002. – № 10. – С. 20-24.
29. Продайко С.В. До питання кодифікації адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини // Митна справа. – 2002 – № 6. – С. 36-39.
30. Ягодинський В. Щодо правоохоронної діяльності митних органів // Право України. – 2002. – № 10. – С. 58-62.
31. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
32. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 368 с.
33. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
34. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 207с.
35. Настюк В.Я. Адміністративна відповідальність як складник митного законодавства // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 55. – С. 120-126.
36. Зименко А.В. Митний процес // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених та аспірантів. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 66-68.
37. Дьомін Ю.М. Поняття, особливості та місце митно-процесуальних норм у системі права України // Митна справа. – 2003. – № 2. – С. 8-13.
38. Ківалов С.В. Організаційно-правові основи митної справи в Україні. Дис. ... д-ра. юрид. наук. – Одеса, 1996. – 399 с.
39. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
40. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособ. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
41. Коломієць Т.О. Адміністративний примус у новому Митному кодексі України: аналіз положень і пропозиції щодо удосконалення // Митна справа. – 2003. – № 6. – С. 28-31.
42. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
43. Гуд А.Н. Понятие и принципы административного производства по делам о нарушении таможенных правил // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 57. – С. 119-125.
44. Константа О.В. Принципи провадження у справах про порушення митних правил // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць / Гол. ред. Ю.П. Битяк., Вип. 4, 2002р. – Х.: Право, 2002. – С. 129-135.
45. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
46. Про мови в Українській РСР: Закон УРСР від 28.10.89р. № 8312-XI // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
47. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 114 с.
48. Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: – Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 20 с.
49. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М.: Юрид. лит., 1979. – 136 с.
50. Алехин А.П. Административная ответственность за правонарушения на транспорте. – М.: Юрид. лит., 1967. – 112 с.
51. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища шк., 1975. – 175 с.
52. Таможенное право: Учеб. Пособ. / Под ред. В.Г. Драганова, М.М. Рассолова – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 639 с.
53. Российское таможенное право: Учебник для вузов / Под ред. Б.Н. Габричидзе – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА М, 1997. — 520 с.
54. Приймаченко Д.В. Провадження у справах про порушення митних правил у новому Митному кодексі потребує удосконалення // Митна справа. – 2003. – № 1. – С. 35-38.
55. Положення про провадження в справах про порушення митних правил: Затв. наказом Держмиткому України № 205 від 04.11.92 р. // Бізнес (ч. II). – 1998. – № 49. – С. 1.
56. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні: Конспект курсу лекцій з програмних тем: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 248с.
57. Нормативні акти України. Лист Державного митного комітету України № 01/1973 від 09.07.92 р.: [Електронний документ]. – (http:// www.nau.kiev.ua).
58. Про затвердження форм постанови про проведення особистого огляду та протоколу особистого огляду: Наказ Держмитслужби України від 21.04.03р. № 262 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 20. – Ст. 898.
59. Тимошенко И.В. Таможенное право России. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 430 с.
60. Мазур А.В. Особистий огляд як виключна форма митного контролю // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 26-32.
61. Нормативні акти України. Про тимчасовий порядок провадження та розгляду справ про порушення митних правил: Лист Пленуму Верхов. Суду України, Мінюсту України та Держмитслужби України N 1-5/396 від 08.08.96р.: [Електронний документ]. – (http:// www.nau.kiev.ua).
62. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 227 с.
63. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – Т.2., – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
64. Нижников В.В. Понятие и содержание доказательств по делам о нарушениях таможенных правил // Митна справа. – 2003. – № 2. – С. 87-91.
65. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань: Изд-во – Казан. ун-та, 1976. – 207 с.
66. Приймаченко Д.В. Деякі питання оцінки доказів у провадженні у справах про порушення митних правил // Підпр-во, госп-во і право. – 2001. – № 7. – С. 68, 69.
67. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид. лит., 1973. – 192 с.
68. Приймаченко Д.В. Доказове значення пояснень особи, яка притягається до відповідальності // Право України. – 2001. – № 5. – С. 53-56.
69. Дьомін Ю.М. Проблеми при розгляді справ про порушення митних правил // Вісн. прокуратури. – 2001.– № 2. – С. 86-89.
70. Габричидзе Б.Н. Таможенное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1995. – 235 с.
71. Тараненко О.Н. Порядок оскарження рішень по справах про порушення митних правил // Митна справа. – 2002. – № 4. – С. 55-60.
72. Положенням про Державну митну службу України: Затв. Указом Президента України № 1022 від 24.08.00р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 35. – Ст. 1477.
73. Нормативні акти України. Примірне положення про митницю: Затв. наказом Держмитслужби України № 500 від 25.07.03р.: [Електронний документ]. – (http:// www.nau.kiev.ua).
74. Типове положення про відділ боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил в митницях України: Затв. наказом Держмиткому України № 216 від 16.11.92р. // Бюл. зак-ва та юрид. практики України. – 2002. – № 9. – С. 217-220.
75. Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил: Наказ Держмитслужби України від 21.04.03р. № 261 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 20. – Ст. 897.
76. Порядок застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби: Затв. пост. КМУ № 1953 від 25.12.02р. // Офіц. вісн України. – 2002. – № 52. – Ст. 2374.
77. Підсумки роботи митних органів за перший квартал 2003 р. // Держмитслужба України, 2003. – 134 с.
78. Ямпольская Ц.А. Субъекты советского административного права: Автореф. дис. …д-ра. юрид. наук. – М., 1958. – 39 с.
79. Якуба О.М. Советское административное право: Общ. ч.: Учебник для юрид. ин-тов и фак. – К.: Вища школа, 1975. – 231 с.
80. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
81. Братусь С.М. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 367 с.
82. Основин В.С. Советские государственно-правовые отношения. – М.: Юрид. лит., 1965. – 168 с.
83. Пушкин А.А. Советское государство как субъект советского гражданского права: Консп. лекции для студ. Харьк. юрид. ин-та. – Х.: ХЮИ; 1965. – 23 с.
84. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе. – Х.: Право, 1998. – 192 с.
85. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М.: Юрид. лит., 1972. – 236 с.
86. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – 218 с.
87. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – Т. І – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
88. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
89. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел. – Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук. – Свердловск, 1974. – 37 с.
90. Теория компетенции / Ю.А. Тихомиров. – М.: Изд. г-на Тихомирова М.Ю., 2001. – 353 с.
91. Шергин А.П. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. – 143 с.
92. Митний контроль та митне оформлення: Навч. посіб. / За ред. П.В. Пашка. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 284 с.
93. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Пост. Пленуму Верхов. Суду України № 9 від 01.11.96р. // Право України. – 1996. – № 12. – С. 91.
94. Павлова Е.С. Применение судьей мер административного взыскания – М.: Юрид. лит., 1987. – 75 с.
95. Галаган И.А. Теоретические проблемы административной ответственности по советскому праву: Автореф дис. … д-ра. юрид. наук. – М., 1971. – С. 12.
96. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
97. Тищенко М.М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Х., 1999. – 32 с.
98. Приймаченко Д.В. Доказове значення пояснень особи, яка притягається до відповідальності // Право України. – 2001. – № 5. – С. 53 – 56.
99. Кострова Н.М. Законные представители как участники гражданского судопроизводства // Сов. гос-во и право. – 1987. – № 5 – С. 90-94.
100. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.92р. № 2887-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
101.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) // Вісн. Констит. Суду України. – 2000. – № 5-6 – С. 24-30.
102.Кони А.Ф. Собрание сочинений. В 8-ми т. – Т.4. / Под общ. ред. В.Г. Базакова и др. – М.: Юрид. лит., 1967. – 378 с.
103.Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
104.Каневский Л.Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1982. – 112 с.
105.Смыслов В.И. Свидетель в советском уголовном процессе: Учеб. пособ. для юрид. ин-тов и фак. – М.: Высш. шк., 1973. – 160 с.
106.Кримінально-процесуальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
107.Шишка Р.Б., Сергієнко В.В. Митне право України: Навч. посіб. – Х.: Еспада, 2002. – 296 с.
108.Советский уголовный процесс: Учебник. / Под общ. ред. М.И. Бажанова и Ю.М. Грошевого. – 2-е изд. доп. – К.: Вища шк., 1983. – 439 с.
109.Драганов В.Г. Основы таможенного дела: Учебник. – М.: Экономика, 1998. – 498 с.
110.Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – Перераб. и доп. изд. В 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
111.Соколовский З.М. Понятие специальных знаний // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. сб. науч. и науч.-метод. работ. Вып.6. – К.: РИО МВД Украины, 1969. – С. 200-206.
112.Настюк В.Я. Норми митного права: теорія і практика застосування. – Х.: Факт, 2003. – С. 80.
113.Про судову експертизу: Закон України від 25.02.94р. № 4038-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 26. – Ст. 232.
114.Боярський Г., Калуга Н. Експертно-дослідницька діяльність митних лабораторій: суть, завдання та перспективи розвитку // Академія митної служби України: Вісн. Акад. мит. служби України, № 2(10), 2001. – Дніпропетровськ: *, 2001. – С. 28-35.
115.Додін Є.В. Експерт та спеціаліст у митній справі України: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2004. – 72 с.
116.Крыгин Е.В. Криминалистическая экспертиза в административном процессе: Дис. ... д-ра. юрид. наук. – Л., 1982. – 192 с.
117.Нормативні акти України. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: Затв. наказом Мінюсту України № 53/5 від 08.10.98р.: [Електронний документ]. – (http:// www.nau.kiev.ua).
118.Сімакова-Єфремян Е., Лук’яненко В. Використання спеціальних знань за новим Митним кодексом України // Вісн. Акад. прав. наук України: Зб. наук. праць, № 4 (31), 2002р. – Х.: Право, 2002. – С. 169-177.
119.Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. – М.: Юрид. лит., 1999. – 345с.
120.Лунев А.Е. Вопросы административного процесса // Правоведение.– 1962.– N 2. – С. 43.
121.Сегай М., Надгорний Г., Ісакович Б. Пропозиції з питань регламентації судової експертизи в проектах процесуальних кодексів України // Вісн. Акад. прав. наук України: Зб. наук. праць, № 4, 1999р. – Х.: Право, 1999. – С. 120 - 128.
122.Крылов И.Ф. Административная экспертиза // Сб. науч. практ. работ судеб. медиков и криминалистов. – Л.: ЛГУ, 1966. – Вып. 3. – С. 190- 196.
123.Кравченко О.О. Про деякі актуальні питання застосування нового Митного кодексу України // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 39-43.
124.Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.