УПРАВЛІННЯ СПІВРОБІТНИЦТВОМ ОВС УКРАЇНИ З ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ КРАЇН СНД: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ

Розділ 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Методологічні засади управління співробітництвом країн СНД у правоохоронній сфері . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.1. Поняття міжнародного співробітництва, його сутність, принципи, тенденції та напрямки удосконалення . . . . .
1.2. Організаційно-правові основи становлення та розвитку СНД як підґрунтя співробітництва у правоохоронній сфері . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.3. Співробітництво в галузі правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД: понятійний апарат, управлінське трактування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4

16

16

34

62

Розділ 2. Організаційно-правові засади управління у правоохоронній сфері СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.1. Єдиний правоохоронний простір СНД як об’єкт управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.2. Суб’єкти управління єдиним правоохоронним простором СНД: функції, структура, компетенція та напрямки розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.3. Стратегічне управління єдиним правоохоронним простором СНД: методологія, сутність, концепція. . . . .
2.4. Місце та роль ОВС України у формуванні єдиного правоохоронного простору СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
91

91

112

150

169

Розділ 3.

Реалізація ОВС України концепції управління єдиним правоохоронним простором СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.1. Правова основа участі ОВС України у процесах становлення та розвитку єдиного правоохоронного простору СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2. Організація співробітництва у сфері попередження та боротьби з організованою злочинністю й тероризмом в країнах СНД. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.3. Управлінська діяльність у сфері протидії економічній злочинності на території СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.4. Місце та роль ОВС України у соціально-правовому механізмі дотримання прав людини при співробітництві правоохоронних органів СНД . . . . . . . .

185

185

212

248

284

Розділ 4. Організаційно-правові заходи удосконалення діяльності ОВС України як суб’єкта управління єдиним правоохоронним простором СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.1. Демократичний цивільний контроль над ОВС України
4.2. Впровадження ідеології партнерства в діяльність ОВС України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.3. Формування єдиного інформаційного простору СНД як чинник удосконалення діяльності ОВС України . . . . . . .

321

321

351

374

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 398
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі посилюються інтеграційні процеси у багатьох сферах соціального життя. Людство поступово прийшло до принципово нового рівня упорядкованості, в основу якої покладено природний чинник його системного існування – міжнародне співробітництво. Усвідомлення державами світу значення співробітництва у рамках міжнародних організацій задля підтримання міжнародного правопорядку та розвитку міжнародних відносин значною мірою впливало на подальшу розбудову ООН, Ради Європи, Європейського Союзу (далі – ЄС), а також сприяє діяльності Співдружності Незалежних Держав (далі – СНД). Як відомо, досить складною залишається криміногенна ситуація на території країн колишнього Радянського Союзу. Отже, міждержавне співробітництво країн-учасниць СНД взагалі та правоохоронних органів цих країн зокрема щодо послаблення та усунення спільних для них загроз криміногенного характеру є актуальним завданням сьогодення. Практика міждержавного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю потребує постійного правового забезпечення та наукового дослідження.
Безумовно, нові дослідження з порушених питань повинні базуватися на теоретичних та практичних результатах провідних вчених та практиків, науково-дослідна діяльність яких тісно пов’язана з розбудовою незалежної України, створенням фундаментальних засад формування позитивного іміджу України у світі в галузі правоохоронного забезпечення як національної, так і міжнародної безпеки. Науковій розробці проблем безпеки, співробітництва України з різними державами світу, у тому числі в рамках міжнародних організацій, пошуку підходів, методів, форм удосконалення такого співробітництва передусім у правоохоронній сфері присвятили свої праці вчені з різних галузей права: В.Б. Авер’янов, М.І. Ануфрієв, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, О.К. Безсмертний, А.О. Білоус, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, О.Б. Гаєвська, І.П. Голосніченко, К.Ф. Гуценко, О.Ф. Долженков, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, Б.П. Кондрашов, Б.А. Кормич, К.Б. Левченко, О.І. Леженіна, В.А. Ліпкан, О.М. Литвак, І.І. Лукашук, Л.А. Луць, Н.П. Матюхіна, Е.Г. Моїсеєв, О.В. Негодченко, В.С. Овчинський, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, О.П. Рябченко, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, О.О. Теличкін, Ю.А. Тихомиров, О.Г. Фролова, В.К. Шкарупа, О.А. Шибаєва, Ю.В. Щокін та ін.
Віддаючи належне досягненням цих вчених і використовуючи їх наукові праці у своєму дослідженні, автор не тільки певним чином розвиває ці положення, але й враховуючи нові реалії сьогодення, здійснює постановку нових завдань та обґрунтовує шляхи їх практичного та теоретичного вирішення. Визнаючи існування різноманітних аспектів правового забезпечення національної безпеки України та усвідомлюючи складність їх одночасного дослідження, автор вважав за доцільне акцентувати увагу на правоохоронному аспекті. У роботі наголошено на необхідності формування комплексного правоохоронного забезпечення національної безпеки України. Створення Співдружності Незалежних Держав було продиктовано об’єктивними потребами становлення й розвитку нових незалежних країн, що виникли на території колишнього Радянського Союзу. Участь України у діяльності СНД є кроком на шляху інтеграції до ЄС, успішна реалізація якого, серед іншого, пов’язана із належним виконанням Україною одного із принципів ЄС – «співробітництво і партнерство зі своїми сусідами».
Проте сьогодні у політичному і науковому середовищі відсутнє чітке розуміння різнопланової участі держав-учасниць в Співдружності; немає адекватного усвідомлення реального стану справ у кожній країні СНД, зокрема стосовно ступеня готовності національного суспільства, кожної держави та її органів до створення узгодженої системи правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД; не досліджено та не враховано роль управлінського чинника у розвитку співробітництва країн СНД у правоохоронній сфері; залишаються проблеми щодо розробки нової стратегії співробітництва правоохоронних органів країн СНД, адекватної сучасним реаліям, створення правового підґрунтя для забезпечення нового рівня співробітництва та ін.
Відсутність на монографічному рівні робіт, присвячених комплексному організаційно-правовому дослідженню шляхів удосконалення співробітництва правоохоронних органів країн-учасниць СНД в нових геополітичних умовах, наукова та практична діяльність автора зумовили його інтерес до підготовки представленого дисертаційного дослідження. Об’єктивна потреба вимагала від автора дослідити концептуальні засади переведення співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами СНД та країн-учасниць СНД в сучасних соціально-економічних та політичних умовах на якісно новий рівень. Розкриттю цієї проблеми через розв’язання нагальних теоретичних та практичних завдань в організаційно-правовій площині присвячено дисертаційне дослідження, що і визначає його актуальність. Досягненню цього результату буде сприяти саме комплексне вирішення наріжних питань формування узгодженої політики правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як складової частини політики створення європейської зони безпеки й стабільності, реалізації цієї політики шляхом управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, розробки організаційно-правових засад належної участі ОВС України як суб’єкта управління у правоохоронній сфері СНД у процесах створення зони безпеки на території СНД, що мають велике теоретичне і практичне значення як в міждержавному співробітництві, так і на регіональному рівні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період з 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), Харківського національного університету внутрішніх справ (п. 2.3 Головних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.). Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ України щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999. № 8км/1).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових документів статутних та галузевих органів СНД, практики їх реалізації, а також узагальнення основних положень праць науковців вирішити важливу для науки адміністративного права та правоохоронної практики проблему щодо визначення сутності та особливостей міжнародного співробітництва в галузі правоохоронного забезпечення безпеки на території країн СНД, заклавши основу створення нового наукового напрямку – правоохоронне забезпечення національної та регіональної безпеки, запропонувати теоретико-методологічні засади управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, обґрунтувати наукову концепцію організації правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як системи соціального управління, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо правового регулювання співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами СНД та країн-учасниць, організаційно-правового трансформування ОВС України в напрямку дотримання принципів ЄС стосовно якісно нового співробітництва з країнами-сусідами в межах СНД.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких задач:
- визначення та обґрунтування теоретико-методологічних засад управління співробітництвом країн СНД у правоохоронній сфері;
- проведення історико-правового аналізу становлення та розвитку співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн-учасниць СНД;
- з’ясування ролі міжнародних механізмів у правоохоронному забезпеченні безпеки країн-учасниць СНД;
- визначення та аналіз понятійного апарату міжнародного співробітництва у правоохоронній сфері СНД;
- обґрунтування шляхів якісного співробітництва правоохоронних структур країн-учасниць СНД;
- розкриття змісту та призначення єдиного правоохоронного простору СНД;
- визначення суб’єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, їх функцій, структури, компетенції та напрямків розвитку;
- дослідження повноважень ОВС України як одного із суб’єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД;
- визначення ролі методології стратегічного управління у якісному правоохоронному забезпеченні безпеки країн СНД;
- аналіз правової бази участі ОВС України у процесах становлення та розвитку єдиного правоохоронного простору СНД;
- з’ясування особливостей управлінської діяльності ОВС України в окремих складових єдиного правоохоронного простору СНД;
- визначення чинників удосконалення діяльності ОВС України як одного із суб’єктів управління національною правоохоронною сферою та єдиним правоохоронним простором СНД;
- вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства України та нормативно-правових актів СНД у правоохоронній сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі співробітництва ОВС України з правоохоронними органами держав-учасниць СНД.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні й організаційно-правові засади управління співробітництвом ОВС України з правоохоронними органами країн СНД, а також шляхи організаційно-правового розвитку ОВС України як суб’єкта управління у правоохоронній сфері СНД.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання, зумовлена метою й особливостями явища, що аналізується, – співробітництва країн СНД у правоохоронній сфері та участі в ньому ОВС України. Спираючись, передусім, на вітчизняну теоретико-методологічну спадщину, автор виходить із діалектичного світорозуміння. Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути організацію співробітництва у правоохоронній сфері СНД та визначити заходи щодо його удосконалення. Системний підхід дав можливість дослідити проблеми співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами країн СНД в єдності зі стратегією України щодо співробітництва з країнами СНД, а також щодо європейської інтеграції (розділ 1). Системний метод використовувався під час дослідження міжнародного співробітництва з позицій теорії управління (підрозділ 1.2), об’єкта управління, суб’єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості міжнародного співробітництва та правоохоронного забезпечення безпеки на території країн СНД (розділ 1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення складових єдиного правоохоронного простору СНД, структурних одиниць системи органів управління та концептуальних засад управління у єдиному правоохоронному просторі СНД (розділ 2). Історико-правовий метод застосовувався під час дослідження еволюції розвитку нормативно-правової бази щодо завдань, функцій, повноважень ОВС України як органа управління у єдиному правоохоронному просторі СНД за роки незалежності України (підрозділ 1.3, 3.1). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено напрямки удосконалення національного законодавства та законодавства СНД з метою створення єдиного правового простору СНД, а також їх адаптації до європейських правових стандартів (підрозділ 3.1). За допомогою спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясувалися методи та засоби захисту прав і свобод людини та громадянина на території СНД, особливості реалізації ОВС України стратегії управління в окремих складових єдиного правоохоронного простору СНД в нових умовах сьогодення, доцільність громадського контролю над діяльністю ОВС України, шляхи налагодження партнерських відносин між правоохоронними органами країн СНД (підрозділи 3.2-3.4, 4.1, 4.2). Розв’язанню проблем інформаційного забезпечення ОВС України як суб’єкта управління у єдиному правоохоронному просторі СНД сприяло комплексне використання інформаційного підходу, логічного методу, методу моделювання (підрозділ 4.3).
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці фахівців з теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, міжнародного права, інших галузевих правових наук, політологічні та економічні наукові розробки. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах України, у тому числі МВС України, міжнародно-правових документів робочих органів ООН, Ради Європи, ЄС, статутних та галузевих органів СНД. Джерельно-матеріальною та емпіричною базою дисертації стали також нормативно-правові акти окремих держав СНД, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства з питань формування державної політики у правоохоронній сфері, політики співробітництва з країнами ЄС та СНД, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні та аналітичні матеріали, які містять інформацію з проблеми, що досліджується.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією із перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання управління співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, роль у цьому процесі ОВС України з огляду на євроінтеграційні прагнення України та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. Було закладено основу створення нового наукового напряму – правоохоронне забезпечення національної та регіональної безпеки. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- вперше на монографічному рівні комплексно вирішено наріжні питання формування узгодженої політики правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як складової частини політики створення європейської зони безпеки й стабільності, реалізації цієї політики шляхом управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, у тому числі управління співробітництвом ОВС України з правоохоронними органами країн СНД (у організаційно-правовому аспекті);
- вперше запропоновано у контексті національної безпеки та європейської інтеграції України сформувати єдину систему правоохоронного забезпечення безпеки країн-учасниць СНД;
- вперше запропоновано для досягнення нового рівня співробітництва країн-учасниць СНД у галузі правоохоронного забезпечення безпеки використовувати управлінське трактування й методологічні засади теорії управління;
- доведено доцільність розгляду управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД як системи: об’єкт управління – правоохоронна сфера СНД; суб’єкт управління – статутні й галузеві органи СНД та національні правоохоронні структури країн-учасниць СНД; зв’язки між об’єктом та суб’єктом управління;
- розкрито поняття єдиного правоохоронного простору СНД як об’єкта управління, проаналізовано його особливості та проблеми. Запропоновано та обґрунтовано доцільність дослідження єдиного правоохоронного простору СНД як системного утворення, комплексно проаналізовано його складові;
- визначено структуру суб’єкта управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, яка спроможна сприяти якісній реалізації системи функцій щодо правоохоронного забезпечення безпеки в країнах СНД; з’ясовано компетенцію складових суб’єкта управління, запропоновано його системну організацію та організаційно-правові заходи удосконалення суб’єкта управління;
- отримало подальший розвиток використання методології стратегічного управління як сучасного інструмента розвитку системи управління в єдиному правоохоронному просторі СНД;
- вперше ОВС України визначено суб’єктом управління не лише національною правоохоронною сферою, але й єдиним правоохоронним простором СНД; наголошено, що конструктивний внесок ОВС України у правоохоронне забезпечення безпеки країн СНД є необхідною умовою дотримання принципів ЄС;
- визначено роль ОВС України у становленні правової бази якісно нового співробітництва у правоохоронній сфері СНД;
- виявлено, що для формування єдиного правового простору СНД необхідно не лише підписання та належне виконання ОВС України відповідних міжнародних договорів у правоохоронній сфері СНД, але й активне втручання ОВС України у процес з наближення національних законодавств країн СНД з урахуванням досвіду країн ЄС;
- запропоновано та обґрунтовано комплексні організаційно-правові заходи ОВС України щодо реалізації концепції управління у пріоритетних складових єдиного правоохоронного простору СНД;
- вперше порушено проблемні питання, які стосуються визначення шляхів удосконалення діяльності ОВС України як невід’ємної складової частини суб’єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, а саме: впровадження в діяльність ОВС України щодо правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД європейських стандартів у галузі демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами; формування та розвиток системи партнерства;
- вперше сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на належну реалізацію основних положень Міждержавної програми спільних заходів боротьби зі злочинністю, а також запропоновано доповнення та уточнення до деяких законодавчих та підзаконних актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері ці результати можуть бути основою для подальшої розробки проблем міжнародного співробітництва в галузі безпечного існування людства в умовах глобалізації злочинності;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано в процесі підготовки й уточнення ряду законодавчих і підзаконних актів, зокрема проекту Закону України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність», законів України «Про основи національної безпеки України», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», «Про міліцію». Вони корисні для удосконалення Положення про МВС України, Положення про Раду міністрів внутрішніх справ країн-учасниць СНД, Положення про Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території СНД; створення модельних законодавчих актів СНД в галузі боротьби з організованою транснаціональною злочинністю й тероризмом; сприятимуть підписанню Україною Договору про співробітництво держав-учасниць СНД у боротьбі з тероризмом (пропозиції було направлено до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та відповідних статутних та галузевих органів СНД, про що є відповідні акти впровадження);
- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність ОВС України щодо налагодження якісно нового співробітництва з правоохоронними структурами СНД, ЄС, зокрема діяльність прикордонних правоохоронних органів країн СНД;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Судові та правоохоронні органи України», «Управління в органах внутрішніх справ», «Правоохоронні органи зарубіжних країн»; вони вже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Луганському державному університеті внутрішніх справ. Деякі положення дисертації враховано у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть слугувати матеріалом для підвищення правової культури громадян та працівників правоохоронних органів країн СНД, підготовки правоохоронців нової генерації.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права та теорії управління, всі сформульовані в ньому положення і висновки ґрунтуються на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано: науково-методичний посібник «Информационное обеспечение оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел Украины в Луганской области» (2000 р.) – дисертанту належать вступ та розділ ІІ; науково-методичний посібник «Информационные технологии в оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел Украины в Луганской области» (2002 р.) – здобувачем виконано обґрунтування структури роботи та визначено стратегії розвитку технології роботи з інформацією; навчально-методичний посібник «Автоматизированная информационно-аналитическая система «Сова» (2004 р.) – дисертантом проведено аналіз структури даних автоматизованої інформаційної системи та основних функцій системи. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ» (м. Харків, 2002 р.); науковій конференції «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Протидія відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму; громадська підтримка та контроль» (м. Київ, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції «Наука в системе образования МВД государств-участников СНГ: проблематика, перспективы, внедрение в практику» (м. Ялта, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи» (м. Запоріжжя, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы обеспечения экономической безопасности государства» (м. Астана, 2004 р.); симпозіумі професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України «Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ Укаїни» (м. Сімферополь, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Региональная преступность: проблемы и перспективы борьбы» (м. Кишинеу, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Влада і суспільство: проблеми взаємодії» (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (м. Харків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення» (м. Харків, 2005 р.) та ін.
Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення в індивідуальній монографії «Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав» (2005 р.), трьох навчально-методичних посібниках (в складі колективів авторів), 24 наукових публікаціях дисертанта (з них 20 – у фахових виданнях).
Структура роботи. Відповідно до мети, предмета дослідження дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (518 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 444 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми – управління співробітництвом правоохоронних органів країн СНД, що виявляється у визначенні сутності та особливості міжнародного співробітництва в галузі правоохоронного забезпечення безпеки на території країн СНД, теоретико-методологічних засад управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, наукової концепції організації правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як системи соціального управління, пропозицій та рекомендацій щодо правового регулювання співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами СНД та країн-учасниць, організаційно-правового трансформування ОВС України в напрямку дотримання принципів ЄС стосовно якісно нового співробітництва з країнами-сусідами в межах СНД. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Автором комплексно досліджено феномен міжнародного співробітництва, еволюцію його становлення та шляхи подолання протиріч у його розвитку. Це дозволило переосмислити теоретико-методологічні засади міжнародного співробітництва з метою вироблення пропозицій щодо переведення співробітництва у правоохоронній сфері на якісно новий рівень, а також дійти висновку про необхідність розширення управлінських можливостей суспільства та посилення суб’єктивного управлінського впливу на відносини, які виникають у різноманітних сферах співробітництва країн, у тому числі правоохоронній. У роботі наголошено, що якісно новий рівень безпеки особи, суспільства і держави може бути досягнутий, серед іншого, і завдяки належному управлінню співробітництвом у правоохоронній сфері. Невідповідність управління новому стану міжнародної інтеграції вимагає реорганізації різноманітних управлінських інститутів, у тому числі СНД.
Дослідження організаційно-правових засад становлення та розвитку Співдружності як регіону співробітництва дозволили переконатися у необхідності активізації зусиль у напрямку співробітництва правоохоронних органів країн СНД задля усталеного розвитку зони безпеки як країн ЄС, так і Співдружності. Обґрунтовано позицію, що феномен «безпека» є системоутворюючим чинником, який обумовлює та вимагає розробки нових підходів для забезпечення загальноцивілізаційного співробітництва у правоохоронній сфері СНД. Базуючись на постулаті тотожності правових інститутів міжнародної та національної безпеки та враховуючи важливість її правоохоронного забезпечення для попередження та ліквідування загроз криміногенного характеру, у роботі закладено основу формування нового наукового напряму – правоохоронне забезпечення національної та регіональної безпеки.
Обґрунтовано необхідність формування нової державної політики, що спрямована на досягнення належного рівня безпеки в країні як за допомогою національних суб’єктів забезпечення безпеки, так і шляхом організації належного співробітництва відповідних суб’єктів інших країн СНД. Вперше запропоновано у контексті національної безпеки та європейської інтеграції України сформувати єдину узгоджену систему правоохоронного забезпечення безпеки країн-учасниць СНД, діяльність якої має бути спрямована на передбачення та усунення загроз, пов’язаних передусім з організованою транснаціональною злочинністю та тероризмом у межах СНД. Дослідження шляхів якісного функціонування зазначеної системи дозволили зробити пропозицію щодо доцільності врахування управлінського трактування правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД та розробки організаційно-правових засад управління співробітництвом у правоохоронній сфері СНД й участі в цьому процесі ОВС України.
Автор зробив спробу комплексного дослідження управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД як системного утворення: об’єкт управління, суб’єкт управління та зв’язки між об’єктом та суб’єктом управління (прямі та зворотні). Аналіз особливостей зазначеної системи управління сприяв виробленню пропозицій щодо визначення об’єктом управління єдиний правоохоронний простір СНД. Використання структурно-функціонального підходу дозволило визначити потреби об’єкта управління, загрози його безпеці, усвідомити необхідність забезпечення належного рівня самокерованості національних складових об’єкта управління та цілеспрямованих дій суб’єкта управління.
Запропоновано підхід щодо визначення ефективної та адекватної структури суб’єкта управління. Обґрунтовано доцільність формування системи суб’єктів управління на базі двох взаємодіючих підсистем: перша – статутні та відповідні галузеві органи СНД; друга – національні правоохоронні органи держав-учасниць СНД. Зроблено висновок щодо функцій управління, які притаманні цим підсистемам. Запропоновано комплексні організаційно-правові заходи щодо удосконалення системи суб’єктів управління.
Аналіз методологічних засад теорії стратегічного управління дозволив усвідомити, що суб’єкти управління в єдиному правоохоронному просторі СНД мають використовувати методологію стратегічного управління як сучасний інструмент управління. Це дозволить суб’єктам свідомо управляти змінами на основі наукового обґрунтування процедури їх передбачення, регулювання, пристосування до цілей системи управління та різноманітних змін. З’ясовано сутність стратегічного управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Ґрунтуючись на системному та ситуаційному підходах, дисертантом запропоновано авторську концепцію стратегічного управління (про що є відповідний акт впровадження). Накреслено напрямки подальшого дослідження стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.
Зроблений висновок, що розкриттю предмета дослідження сприяли як методологічні засади управління співробітництвом країн СНД у правоохоронній сфері, так і організаційно-правові засади управління у правоохоронній сфері СНД. Ці напрацювання дозволили переконатися, що вплив системи суб’єктів управління на формування та розвиток єдиного правоохоронного простору СНД значною мірою визначається внеском ОВС України у забезпечення стабільності й безпеки цього простору. Вперше ОВС України розглядається не лише як суб’єкт управління у національній правоохоронній сфері, але й як складова другої підсистеми суб’єктів управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Комплексна діяльність ОВС України як суб’єкта управління сприяє єдності правоохоронного простору СНД, зокрема за рахунок дієвого забезпечення прямих та зворотних зв’язків між окремими національними складовими цього простору. Перетворення ОВС України у впливового суб’єкта управління в єдиному правоохоронному просторі СНД вимагає інноваційної стратегії розвитку цих органів. Запропоновано й обґрунтовано доцільність ініціювання з боку ОВС України формування концепції стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.
Аналіз організаційно-правових заходів ОВС України щодо реалізації концепції управління у пріоритетних складових єдиного правоохоронного простору СНД, а також особливостей географічного положення України дозволяє стверджувати, що у ОВС України є можливості й потенціал стати провідником ідей щодо необхідності правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як складової частини процесу створення європейської зони безпеки й стабільності. Цей висновок підкріплюється діяльністю ОВС України щодо формування належної правової бази якісно нового співробітництва у правоохоронній сфері СНД, яка робить значний внесок у створення єдиного правового простору СНД. Зважена участь ОВС України у розробці належного механізму контролю за реалізацією державами та їх правоохоронними органами прийнятих договорів у сфері правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД постає ще одним конструктивним кроком ОВС України в напрямку усвідомлення важливості їх ролі у процесі управління співробітництвом у правоохоронні сфері СНД.
Виходячи із необхідності організаційно-правового трансформування ОВС України задля забезпечення якісного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, автор особливо наголошує на доцільності запровадження у діяльність ОВС України певних європейських стандартів. Усвідомлено важливість конструктивного впровадження в діяльність ОВС України європейських стандартів щодо демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Цей контроль постає одним із способів правоохоронного забезпечення національної безпеки та безпеки на території СНД. Ефективність використання цього способу має визначатися як належним дотриманням ОВС України законодавчо встановлених принципів діяльності правоохоронних органів, так і ступенем розвиненості різноманітних структур громадянського суспільства в Україні. Запропоновані комплексні організаційно-правові заходи ОВС України сприятимуть як гарантуванню якісного контролю з боку громадськості, так і отриманню ОВС України суспільної довіри та підтримки.
Дослідження показали, що залучення населення до охорони правопорядку може гарантуватися і за умови впровадження ОВС України ідеології партнерства. Зроблений висновок, що належне співробітництво ОВС України з правоохоронними органами країн СНД є водночас фундаментальною основою побудови між ними партнерських відносин. Виходячи із того, що розбудова партнерських відносин міждержавного характеру щодо попередження та боротьби зі злочинністю потребує налагодження партнерських відносин між ОВС України та населенням, у роботі отримано висновок стосовно доцільності формування спеціальної системи партнерства, її відповідних складових, а також механізму партнерства. Впровадження в діяльність ОВС України ідеології партнерства постає дієвим та гнучким інструментом управління, який сприяє єдності об’єкта й суб’єктів управління та дієвості зв’язків між ними. Запропоновано організаційно-правові заходи ОВС України щодо реалізації ідеології партнерства.
Автором зроблено висновок щодо необхідності формування єдиного інформаційного простору СНД у відповідності з сучасними умовами міждержавного співробітництва як елемента удосконалення взаємодії між правоохоронними органами країн СНД. З’ясовано також, що інформаційний простір СНД сприяє єдності правоохоронного простору СНД, а отже справляє позитивний вплив і на діяльність усієї системи управління. Дослідження показали, що ОВС України вдосконалюють свою управлінську діяльність, активно використовуючи можливості та потенціал єдиного інформаційного простору СНД, який водночас постає міцним підґрунтям для якісної реалізації ОВС України стратегічного управління в реальному масштабі часу.
Теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, сприяли внесенню комплексних змін у законодавчі та інші правові акти, документи статутних та галузевих органів СНД.
Попри те, що у галузі співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн СНД накопичилося чимало проблем, обумовлених як відсутністю чіткого розуміння політики різнопланової участі держав-учасниць у СНД, нової стратегії співробітництва правоохоронних органів країн СНД, адекватної сучасним реаліям, недосконалістю існуючого правового підґрунтя для забезпечення нового рівня співробітництва, так і недоліками, породженими проблемами його безпосереднього здійснення, забезпечення та управління, проведене дослідження засвідчило, що існують можливості щодо реального посилення співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн Співдружності. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть переведенню співробітництва на якісно новий рівень і в результаті – належному правоохоронному забезпеченню безпеки країн СНД та створенню зони стабільності в країнах ЄС, які є сусідами України та інших держав СНД.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Г. Давыдова. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
2. Парсонсон Т. О социалистических системах / Под общ. ред. В.Ф. Чеснокова, С.А. Белоновского. – М.: Акад. проект, 2002. – 831 с.
3. Арон Р. Этапы развития социолологической мысли: Пер. с фр. / Общ. ред. и предисл. П.С. Гуревича. – М.: АО Издат. группа «Прогресс: «Универс», 1993. – 607 с.
4. Бжезинский З. Великая шахматная доска: господство Америки и его геостратегические императивы: Пер. с англ. – М.: Междунар. отнош., 2003. – 264 с.
5. Белл Д. Прогресс постиндустриального общества. Опыт социального прогнозирования. – М.: Академия, 1999. – 786 с.
6. Дюверже М. Политические партии. – М.: Академ. проект, 2000. – 558 с.
7. Саймон Г. Науки об искусственном. – М.: Мир, 1972. – 148 с.
8. Фридман М., Хойек Ф. О свободе. – Репринт. Издан. – Минск: Полифакт-Референдум, 1990. – 125 с.
9. Коулмен Д. Целительные силы разума. – СПб: Питер Паблишинг, 1997. – 216 с.
10. Хантингтон С. Третья волна. Демократия в конце ХХ в. – М.: РОССПЭН, 2003. – 367 с.
11. Даль Р. Демократия и ее критика. – М.: РОССПЭН, 2003. – 575 с.
12. Кеннеди П. Вступая в ХХІ век. – М.: Весь мир, 1997. – 480 с.
13. Солоневич И. Россия в концлагере. – М.: Ред. журнала «Москва», 2000. – 552 с.
14. Фукуяма Ф. Теоретические основы профессиональной ориентации. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 105 с.
15. Шпенглер О. Закат Европы: очерки морфологии мировой истории: В 2-х т. – Т.1. – М.: Айрис-пресс, 2003. – 455 с.
16. Гайдар Е.Т. Государство и эволюция: Как отделить собственность от власти и повысить благосостояние россиян. – СПб: Норма, 1997. – 224 с.
17. Попов Г. Современные тенденции в управлении в капиталистических странах. – М.: Прогресс, 1972. – 311 с.
18. Тихомиров С.І. Досвід пострадянського політичного розвитку. Аналіз і синтез: Автореф. дис. … канд. політ. наук (23.00.02) / Одес. держ. юрид. акад. – Одеса, 2000. – 16 с.
19. Седов Е. Украина, Россия – пути в будущее. – Харьков; СПб: Изд-во Буковского, 1998. – 86 с.
20. Истон Д. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.
21. Гаевская О.Б. Управление международным сотрудничеством: Монография / Межрегион. акад. управления персоналом. – К.: МАУП, 1999. – 161 с.
22. Устав Организации Объединенных Наций // Действующее международное право: В 3-х т. / Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во Междунар. независимого ин-та международного права, 1999. – Т.1. – 864 с.
23. Соглашение о создании Содружества Независимых Государств от 8 декабря 1991 г. // Дипломатический вестник. – 1992. – № 1. – С. 3–6.
24. Протокол к Соглашению о создании Содружества Независимых Государств: Решение глав государств от 21 декабря 1991 г. // Дипломатический вестник. – 1992. – № 1. – С. 6.
25. Алма-Атинская Декларация: Решение глав государств от 21 декабря 1991 г. // Дипломатический вестник. – 1992. – № 1. – С. 6.
26. Устав СНГ от 22 января 1993 г.: Решение глав государств от 21 января 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 1. – С. 4–14.
27. Договір про створення Економічного Союзу: Рішення Ради голів держав СНД від 24 вересня 1993 р. // Дипломатичний вісник. – 1993. – № 19–20. – С. 34.
28. Договір про поглиблення інтеграції у економічній та гуманітарній галузях: Рішення Ради голів держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизьської Республіки та Російської Федерації від 29 березня 1996 р. // Дипломатичний вісник. – 1996. – № 19. – С. 35.
29. Договір про створення Співтовариства: Рішення Ради голів держав Російської Федерації та Республіки Білорусь від 2 квітня 1996 р. // Дипломатичний вісник. – 1996. – № 19. – С. 39.
30. Угода про створення Антитерористичного центру СНД: Рішення Ради голів держав СНД від 1 грудня 2000 р. // Дипломатичний вісник. – 2001. – № 2. – С. 4.
31. Пустогаров В. Международно-правовой статус СНГ // Государство и право. – 1993. – № 2. – С. 27–36.
32. Моисеев Е.Г. Правовой статус Содружества Независимых Государств: Учеб. пособие / Отв. ред. проф. К.А. Бекяшев. – М.: Юристъ, 1995. – 176 с.
33. Щекин Ю.В. Международно-правовой статус Содружества Независимых Государств и правовые основания участия Украины в его деятельности // Проблеми законості: Респ. міжвід. наук. збірник. – Харків, 1998. – Вип. 35. – С. 40–45.
34. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1996. – 608 с.
35. Будкін В.С. СНД: Зміни неминучі // Політика і час. – 1997. – № 11. – С. 3–9.
36. Ратификация Украиной Соглашения о создании СНГ // Известия. – 1991. – 12 декабря.
37. Лукашук И.И. Право международных договоров // Курс международного права: В 7 т. – Т.4. – М.: Наука, 1990. – 205 c.
38. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 7. – Ст. 343.
39. Адамишин А.Л. Правовая база деятельности Содружества // Дипломатический вестник. – 1993. – № 15–16. – С. 25–30.
40. Ушаков Н.А. Курс международного права. В 7-ми т. – Т.2. – М.: Юристъ, 1989. – 304 с.
41. Соглашение о безвизовом передвижении граждан государств СНГ по территории его участников: Решение Совета глав государств от 9 октября 1992 г. // Бюллетень международных договоров. – 1993. – № 10. – С. 34–36.
42. Марышева Н.И. Правовая помощь в отношениях между странами СНГ // Московский журнал международного права. – 1992. – № 4. – С. 3–21.
43. Фисенко В.Н., Фисенко И.В. Хартия сотрудничества в рамках Содружества Независимых Государств // Московский журнал международного права. – 1993. – № 3. – С. 35–48.
44. Содружество Независимых Государств: процессы и перспективы // Доклад Центра международных исследований МГИМО. – М., 1992. – С. 3–12.
45. Меморандум о поддержании мира и стабильности в Содружестве Независимых Государств: Решение Совета глав государств от 10 февраля 1995 г. // Дипломатический вестник. – 1995. – № 3. – С. 32.
46. Договор о коллективной безопасности // Дипломатический вестник. – 1992. – № 12. – С. 9–11.
47. Концепция коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 10. – С. 3.
48. Концепция охраны воздушного пространства государств-участников СНГ // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 7. – С. 34.
49. Концепция охраны государств-участников СНГ с государствами, не входящими в Содружество // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 7. – С. 36.
50. Соглашение об обмене информацией по вопросам охраны внешних границ государств-участников Содружества // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 11. – С. 3.
51. Соглашение о сотрудничестве Пограничных войск СНГ в вопросах научно-исследовательской деятельности // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 10. – С. 7.
52. Концепция предотвращения и урегулирования конфликтов на территории государств-участников Содружества // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 5. – С. 3.
53. Соглашение о подготовке и обучении военного и гражданского персонала государств Содружества Независимых Государств для участия в операциях по поддержанию мира // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 5. – С. 13.
54. Соглашение о поддержке и развитии малого предпринимательства в государствах Содружества // Российская газета. – 1997. – 1 февраля.
55. Соглашение о сотрудничестве в развитии и использовании систем сотовой подвижной связи // Российская газета. – 1997. – 1 февраля.
56. Соглашение о статусе Экономического суда СНГ // Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 9. – С. 4.
57. Соглашение о Таможенном союзе // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 6. – С. 11.
58. Конвенция о правах и основных свободах человека: Решение Совета глав государств СНГ от 26 мая 1995 г. // Дипломатический вестник. – 1995. – № 7. – С. 30.
59. Конвенция об обеспечении прав лиц, принадлежащих к национальным меньшинствам: Решение Совета глав государств СНГ от 21 октября 1994 г. // Дипломатический вестник. – 1994. – № 21–22. – С. 43.
60. Конвенция об упрощении порядка приобретения гражданства гражданами государств-участников СНГ // Российская газета. – 1997. – 4 февраля.
61. О создании Межгосударственного фонда помощи беженцам и вынужденным переселенцам: Решение Совета глав государств СНГ от 10 февраля 1995 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 11. – С. 4.
62. Соглашение о сотрудничестве в области охраны труда: Решение Совета глав государств СНГ от 9 декабря 1994 г. // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 1. – С. 3.
63. Соглашение о порядке расследования несчастных случаев на производстве, произошедших с работниками при нахождении их вне государства проживания: Решение Совета глав правительств стран СНГ от 9 декабря 1994 г. // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 1. – С. 6.
64. Протокол к Соглашению между государствами СНГ о социальных и правовых гарантиях военнослужащих, лиц, уволенных с военной службы, и членов их семей: Решение Совета глав правительств стран СНГ от 19 января 1996 г. // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 6. – С. 9.
65. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам: Решение Совета глав государств СНГ от 22 января 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 2. – С. 3.
66. Соглашение о принципах сближения хозяйственного законодательства государств-участников Содружества: Решение Совета глав правительств стран СНГ от 5 мая 1992 г. // Бюллетень международных договоров. – 1993. – № 10. – С. 3.
67. Положение о Правовом консультативном совете государств-участников Содружества: Решение Совета глав правительств стран СНГ от 2 февраля 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1993. – № 10. – С. 5.
68. Конвенция о Межпарламентской Ассамблее Содружества: Решение Совета глав государств СНГ от 26 мая 1995 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 7. – С. 38.
69. Программа совместных мер по борьбе с организованной преступностью и иными опасными видами преступлений на территории Содружества: Решение Совета министров внутренних дел стран СНГ от 12 марта 1993 г. // Дипломатический вестник. – 1993. – № 7. – С. 46.
70. Соглашение о сотрудничестве в борьбе с преступлениями в сфере экономики: Решение Совета глав правительств стран СНГ от 12 апреля 1996 г. // Бюллетень международных договоров. – 1996. – № 10. – С. 3.
71. Положение о Совете министров внутренних дел государств-участников Содружества: Решение Совета глав государств СНГ от 10 января 1996 г. // Дипломатический вестник. – 1996. – № 7. – С. 41.
72. Соглашение о взаимодействии министерств внутренних дел независимых государств в сфере борьбы с преступностью: Решение Совета министров внутренних дел стран СНГ от 24 апреля 1992 г. // Сборник международных договоров МВД России / Сост. Т.Н. Москалькова, Н.Б. Слюсарь. – М., 1996. – 352 с.
73. Сборник международных договоров МВД России / Сост. Т.Н. Москалькова, Н.Б. Слюсарь. – М., 1996. – 352 с.
74. Ржевский В.А. О юридической природе форм нового Содружества Независимых Государств // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 30-45.
75. Политико-правовые проблемы Содружества Независимых Государств (СНГ) // Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 105–119.
76. Пустогаров В.В. Правовой статус СНГ // Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 28–37.
77. Пустогаров В.В. Содружество в ракурсе международного права // Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 15–27.
78. Гречко Л.В., Шинкарецкая Г.Г. Понятие конфедерации и СНГ // Московский журнал международного права. – 1994. – № 2. – С. 61–73.
79. Талалаев А.Н. Виды государств как субъектов международного права // Международное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1994. – 365 с.
80. Про статус СНД: Заява Верховної Ради України від 20 грудня 1991 р. // Документи ООН А/47/67.
81. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право: Словарь-справочник / Под общ. ред. В.Н. Трофимова. – М.: ИНФРА, 1997. – 368 с.
82. Вельяминов Г.М. Международная правосубъектность // Советский ежегодник международного права. – 1986. – М.: Наука. – 340 с.
83. Шибаева Е.А. Правовой статус межправительственных организаций. – М.: Юрид. лит., 1972. – 192 с.
84. Грищенко Б., Терехов В. Ближнее зарубежье предупреждает … (Кишиневский саммит и будущее СНГ) // Интерфакс-АиФ-Украина. – 1997. – № 2.
85. Про Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37. – Ст. 379.
86. Юсин М. Новое столкновение российских и украинских дипломатов – на сей раз в Нью-Йорке. Несмотря на возражения Киева, СНГ получает статус наблюдателя в ООН // Известия. – 1994. – 26 марта.
87. Олещук Ю. Можно ли создать противоконфликтную систему в СНГ? // Международная жизнь. – 1995. – № 12. – С. 97–105.
88. Назарбаев Н. Россия могла бы стать стержнем Содружества, но не стала // Независимая газета. – 1997. – 16 января.
89. «Новое зарубежье» и шансы российско-американского партнерства / Рук. авт. кол. А.Д. Богатуров. – Москва: Российский научный фонд, 1993. – 240 с.
90. СНГ: Начало или конец истории? (Документ) // Независимая газета. – 1997. – 26 марта.
91. Лукин В. Убежден, что Киев заинтересован в интеграции объективно // Независимая газета. – 1995. – 24 октября.
92. Програма дій щодо розвитку Співдружності Незалежних Держав на період до 2005 р. : Рішення ради голів держав СНД від 23 вересня 2004 р. // Бюллетень международных договоров. – 2004. – № 12. – С. 3.
93. Дамаскин О.В. Обеспечение национальной безопасности в условиях глобализации // Право и политика. – 2003. – № 7. – С. 18–23.
94. Бойко О. Компетенція глави держави у сфері забезпечення національної безпеки // Право України. – 2003. – № 6. – С. 136–139.
95. Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 75–94.
96. Рахманов А.Р. Международно-правовые аспекты всеобъемлющей безопасности // Государство и право. – 2003. – № 2. – С. 67–74.
97. Казаков В.Н. О некоторых чертах современного международного правопорядка // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 88–92.
98. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.
99. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Зібрання законодавства. Сер. 3. – 2003. – № 8. – Ст. 90.
100. Долгов А.И. Здоровая нация и национальная безпопасность как криминологическая проблема // Безопасность и здоровье нации в аспекте преступности: Сб. – М., 1996. – С. 29–37.
101. Лекарев С.В., Порк В.А. Бизнес и безопасность: Толковый терминологический словарь / Под науч. ред. А.И. Гурова и Б.С. Тетерина. – М., 1995. – 367 с.
102. Кондрашов Б.П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения: Монография. – М.: Изд-во «Щит-М», 1998. – 296 с.
103. Антонов А.Б., Балашов В.Г. Основы обеспечения безопасности личности, общества и государства: Учеб. пособие. – М., 1996. – 127 с.
104. Розин Л.М. Вопросы юрисдикционной деятельности органов внутренних дел // Административное право. – М., 1983. – 75 с.
105. Туманов Г.А., Фризко В.И. Общественная безопасность и ее обеспечение в экстремальных условиях // Советское государство и право. – 1989. – № 8. – С. 15–24.
106. Ветров Н.И., Зацепин М.Н. Безопасность частого предприятия: Учеб. пособие. – М., 1995. – 120 с.
107. Афанасьєв Н.Н. Проблемы безопасности предпринимательской деятельности // Актуальные проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел в новых экономических и социальных условиях: Сб. науч. трудов. – М., 1997. – С. 112–124.
108. Васин В.Н. Безопасность и ее закрепление в праве с точки зрения методологи познания // Закон и право. – 2003. – № 3. – С. 46–49.
109. Шаваев А.Т. Криминологическая безопасность негосударственных объектов экономики. – М., 1995. – 148 с.
110. Ярочкин В.И. Безопасность информационных систем. – М., 1996. – 195 с.
111. Бельков О.А. О военной безопасности // Власть. – 2003. – № 10. – С. 30–37.
112. Контроль над правоохоронними органами в Україні: цивільний, але не демократичний (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2004. – № 4 (52). – С. 2–38.
113. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.
114. Гуславський В.С. Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав: Монографія / За загальною редакцією О.М. Бандурки. – Харків: Нац. ун-т внутрішніх справ, 2005. – 376 с.
115. Гуславський В.С. Проблема національної інтеграції пострадянських країн: напрямки вирішення // Актуальні проблем права: теорія і практика: Збірник наукових праць. – 2005. – № 7. – С. 23-31.
116. Гуславський В.С. Співдружність Незалежних Держав: історико-правовий аналіз становлення та розвитку, місце та роль розвитку // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – № 4. – С. 141-151.
117. Гуславський В.С. Сутність міжнародного співробітництва, його принципи, тенденції на напрямки удосконалення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 31. – С. 312-317.
118. Гуславський В.С. Міжнародне співробітництво України в рамках Співдружності Незалежних Держав: правоохоронний аспект, напрямки розвитку» // Матеріали симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України «Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України» 20-22 травня 2005 р. м. Сімферополь. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – С. 55-62.
119. Гуславський В.С. Роль правоохоронний органів у формуванні зони безпеки країн Співдружності Незалежних Держав: організаційно-правовий аспект. – Наше право. – 2005. – № 2 – С. 92-98.
120. Про державний суверенітет України: Декларація від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
121. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року: Постанова Верховної Ради УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
122. Щекин Г.В. Теория социального управления. – К.: МАУП, 1996. – 408 с.
123. Бачило І.Л. Функції органів управління. – К., 1990. – 235 с.
124. Глібов А.Н. Функція суб’єкта управління (питання структури). – К., 1992. – 235 с.
125. Петров Г.И. Основы советского социального управления. – Л.: Изд-во Ленинград. Ун-та, 1974. – 291 с.
126. Мысин С.В. Теория и история социального управления: опыт России и зарубежных стран. – СПб: СЗАГС: образование-культура, 2000. – 494 с.
127. Коваль Л.В. Адміністративне право України. Курс лекцій. – К.: ТОВ „Вентури”, 1998. – 207 с.
128. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
129. Основы управления в ОВД / Под ред. А.П. Коренева. – 3-е изд., с изм. и доп. – М.: Моск. юрид. ин-т МВД России: Щит-М, 1999. – 354 с.
130. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – 316 с.
131. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
132. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Навчальний посібник. Ірпінь, 1998. – 108 с.
133. Проект Концепції реформи адміністративного права України / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.П. Голосніченко та ін. – К., 1998.
134. Основы социального управления: Учеб. пособие / А.Г. Гладышев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев и др.; Под ред. В.Н. Иванова.— М.: Высш. шк., 2001.— 271 с.
135. Плішкін В.М.Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. − 702 с.
136. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. [Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. — Харьков: Право, 2003. — 576 с.
137. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
138. Бандурка А.М., Безсмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник/ Под ред. проф. А.М. Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. — 350 с.
139. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А. Правоохранительные органы: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 176 с.
140. Гуценко К. Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы: Учебник для юрид. вузов и фак-тетов. – Изд. 5-е, перераб. и доп. / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2000. — 400 с.
141. Тихомиров О.Д. Теоретичні питання правоохоронної діяльності // Наукові розробки Академії — вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 1–2 лютого 1994 р. — К., 1994. — С. 110–112.
142. Международное уголовное право: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.Н. Кудрявцева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Наука, 1999. – 264 с.
143. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества: междунар. науч.-исслед. проект / РАН, Ин-т гос-ва и права. – М.: БЕК, 1995. – 279 с.
144. Nepote J. Crime international // Revue de la police national. – 1973. – №473. – р.14–26.
145. Овчинский В.С. ХХІ век против мафии. Криминальная глобализация и конвенция ООН против транснациональной и организованной преступности. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 148 с.
146. Овчинский С.С. Оперативно-розыскная информация / Под ред. А.С. Овчинского и В.С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 367 с.
147. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. // Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми і покарання за неї, що доповнює Конвенцію. Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію. – К., 2003. – С. 1–31.
148. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. – 2-е вид. – К.: Знання, 2001. – 284 с.
149. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе: Монографія. – Харьков: Право, 1998. – 187 с.
150. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
151. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. – Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
152. Административное право и процесс: полный курс / Ю.А. Тихомиров. – М., 2001. – 652 с.
153. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
154. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
155. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11 – Ст. 50.
156. Тимчасова угода про Раду голів держав та Раду голів урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 грудня 1991 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання - Том 1: 1990-1991 рр. - К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – С. 36-39.
157. Об основных направлениях развития Содружества Независимых Государств: Решение о Декларации глав государств-участниц СНГ от 2 апреля 1999 г. // Дипломатический вестник. – 1999 г. – № 5. – С. 56 - 59.
158. О Бюро по координации борьбы с организованной преступностью и другими опасными видами преступлений на территории Содружества Независимых Государств: Решение Совета глав правительств государств-участниц Содружества Независимых Государств от 24 сентября 1993 г. // Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ „Содружество” – 1993. – № 4. – С. 25-29
159. Про обмін правовою інформацією: Угода голів держав-учасниць СНД від 21 жовтня 1994 р. // Комп’ютерна правова бібліотека “Інфодиск” за станом на 9 листопада 2004 року.
160. О взаимном обеспечении сохранности межгосударственных секретов в отрасли правовой охраны изобретений: Соглашение глав государств-участниц СНГ от 4 июня 1999 г. // Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ „Содружество” – 1999. – № 2(32). – С. 15-17
161. О сотрудничестве государств-участниу Содружества Независимых Государств в борьбе с преступностью: Соглашение глав правительств СНГ от 25 ноября 1998 г. // Российская газета. – 1999. – 3 апреля.
162. О сотрудничестве государств-участниц Содружества Независимых Государств в борьбе с преступлениями в сфере компьютерной информации: Соглашение глав государств-участниц СНГ от 1 июня 2001 г. // Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ „Содружество” – 1996. – № 2. – С. 44-51.
163. Об утверждении Положения об Исполнительном комитете Содружества Независимых Государств: Соглашение глав государств-участниц СНГ от 21 июня 2000 г. // Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ „Содружество” – 2000. – № 5. – С. 9-11.
164. О Декларации глав государств-участников СНГ об основных направлениях развития Содружества Независимых Государств: Решение Совета глав государств Содружества Независимых Государств от 2 апреля 1999 г. // Дипломатический вестник. – 1999. – № 5. – С. 56–59.
165. О проекте Концепции сотрудничества государств-участников Содружества Независимых Государств в области охраны здоровья населения: Решение Совета министров иностранных дел государств-членов СНГ от 11 апреля 2003 г. // Комп’ютерна правова бібліотека “Інфодиск” за станом на 9 листопада 2004 року.
166. О внесении изменения в Решение Совета министров иностранных дел Содружества Независи