АДМІНІСТРАТИВНО – ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЮРИСДИКЦІЙНІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Поняття, особливості та структура адміністративного процесу 9
1.2. Поняття та зміст юрисдикційних проваджень 36
1.3. Види юрисдикційних проваджень 50

РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В МИТНИХ ОРГАНАХ
2.1. Поняття та особливості адміністративної юрисдикції в митних
органах 66
2.2. Принципи адміністративної юрисдикції в митних
органах 80
2.3. Суб’єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності
в митних органах 102

РОЗДІЛ ІІІ ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ
3.1. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі митним органам 117
3.2. Дисциплінарні провадження в митних органах 137
3.3. Провадження за зверненнями громадян у митних органах України 157
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180

ВСТУП

Актуальність теми. Адміністративно-правова реформа, яка здійснюється в Україні, є складовою частиною загальної державно-правової реформи і передбачає якісне удосконалення галузі державного управління, забезпечення та охорону суспільних відносин, розробку механізмів надійного захисту прав громадян від неправомірних дій посадових осіб органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Відомо, що митні органи сьогодні ще не в повній мірі реалізують приписи конституційних норм щодо пріоритетності захисту прав, свобод та законних інтересів громадян; це обумовлюється існуванням різних за змістом та сутністю причин як об’єктивного так і суб’єктивного характеру. Однією з таких причин є неналежне правове регулювання та подекуди хибна практика здійснення посадовими особами митних органів України адміністративно-юрисдикційної діяльності як однієї з найважливіших правозастосовчих функцій зазначених суб’єктів. У зв’язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативно - правової бази, покликаної чітко регулювати юрисдикційну діяльність митних органів України.
Наукове дослідження питань юрисдикційної діяльності посадових осіб митних органів, а саме - юрисдикційних проваджень має сприяти удосконаленню як законодавства в сфері регулювання загальних питань адміністративного процесу, так і внесенню змін та доповнень у відповідні галузеві нормативно-правові акти, що регулюють юрисдикційні провадження здійснювані митними органами. Означене набуває ще більшої значимості за умов визначення Конституцією України основних прав і свобод людини, як головного пріоритету функціонування механізму держави, в зв’язку з чим гостро постає проблема розробки та прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, де б знайшли своє відображення теоретичні розробки з правового регулювання та організації юрисдикційно-процесуальної діяльності в тому числі органів та посадових осіб митної служби України.
У вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі питанням вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності митних органів та їх посадових осіб приділяється недостатньо уваги. Наукові дослідження не мають системного характеру. Таким чином, інтерес до проблем особливостей правового регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень в митних органах, і відповідно відсутність фундаментальних наукових досліджень даного питання набуває особливого змісту і актуальності.
Своєчасне та в повному обсязі вирішення митними органами правоохоронних завдань безпосередньо залежать від якості адміністративно-юрисдикційної діяльності, що визначає необхідність і перспективу її подальшого вивчення, як у теоретичному, так і в практичному аспекті. Тож, потреба у продовженні дослідження сутності та особливості адміністративної юрисдикції митних органів обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження юрисдикційних проваджень здійснюваних посадовими особами Державної митної служби України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу норм чинного законодавства України, нормативно-правових актів і практики їх реалізації визначити сутність, зміст та види адміністративних юрисдикційних проваджень здійснюваних митними органами, їх місце в адміністративному процесі, а також в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення зазначеного виду процесуальної діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати особливості становлення та розвитку інституту адміністративно-процесуальної діяльності в Україні;
- визначити поняття, сутність, особливості та структуру адміністративного процесу з урахуванням особливостей його прояву в галузі митної справи;
- проаналізувати види та зміст юрисдикційних проваджень в сучасних умовах державотворення, здійснити їх класифікацію;
- дослідити критерії, підстави, практичне значення розмежування понять “адміністративна юстиція” та “адміністративна юрисдикція”;
- визначити компетенцію митних органів та їх посадових осіб, як суб’єктів адміністративної юрисдикції;
- з’ясувати особливості механізму правового регулювання та практики здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності в митних органах України;
- проаналізувати принципи та функції адміністративної юрисдикції митних органів України;
- охарактеризувати окремі види адміністративно-юрисдикційної діяльності в митних органах;
- визначити поняття: “адміністративний процес”, “процесуальна стадія”, “адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів”, “адміністративно-юрисдикційне провадження”.
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правових засад та практики організації та ефективного здійснення адміністративно-юрисдикційних проваджень митними органами України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в зв’язку з реалізацією посадовими особами митних органів владних повноважень при здійсненні адміністративно-юрисдикційних проваджень.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні проблеми, нормативно-правове регулювання та практика реалізації митними органами України адміністративно-юрисдикційних проваджень.
Методологічна база. Методологічною основою дисертаційного дослідження є раціональна сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження видів юрисдикційних проваджень (підрозділ 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси становлення та розвитку як адміністративного процесу в цілому, так і юрисдикційних проваджень зокрема (підрозділи 1.1., 2.1). Системно-структурний метод використано для визначення місця правових норм, що регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність митних органів, а саме: провадження в справах про адміністративні і дисциплінарні проступки та провадження за зверненнями громадян (підрозділи 3.1-3.3). Статистичний і документальний аналіз застосовувалися для визначення вад у правовому регулюванні діяльності митних органів та їх посадових осіб щодо здійснення юрисдикційних проваджень (підрозділи 2.1, 2.3). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності здійснення окремих видів юрисдикційних проваджень здійснюваних посадовими особами митних органів України (підрозділ 2.1).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці із загальної теорії права і держави, здобутки фахівців в галузі теорії управління та адміністративного права та процесу – В.Б. Авер’янова, В.А. Аргунова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, В.М. Гаращука, Д.П. Калаянова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, В.А. Лорія, М.Я. Маслєннікова, В.Г. Перепелюка, О.П. Рябченко, Н.Г. Саліщевої, М.М. Тищенка, О.І. Остапенка, А.О. Селіванова, М.Ф. Стахурського, Ю.О. Тихомирова, О.П. Шергіна, А.Ю. Якімова, Ц.А. Ямпольської та фахівців, які займалися дослідженням проблем, пов’язаних з діяльністю митних органів України – Є.В. Додіна, Ю.М. Дьоміна, А.В. Дусик, Г.Л. Карпенко, С.В. Ківалова, А.В. Мазура, В.Я. Настюка, Д.В. Приймаченка, В.В. Прокопенка, М.Г. Шульги та інших. Нормативним підґрунтям дисертації є норми Конституції України, чинних законодавчих та інші нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративно-юрисдикційних проваджень в галузі митної справи. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які стосуються адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів та практика реалізації посадовими особами своїх владних повноважень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним проблемам становлення і функціонування інституту адміністративно-юрисдикційних проваджень здійснюваних митними органами. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- поглиблено історико-правовий аналіз становлення та розвитку інституту адміністративно-юрисдикційних проваджень як форми реалізації митними органами своєї правоохоронної функції;
- удосконалено визначення та систематизація з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду основних підходів до розгляду сутності адміністративного процесу взагалі та адміністративно-юрисдикційних проваджень зокрема на сучасному етапі державотворення;
- дістало подальшого розвитку з’ясування різних, а часом і досить суперечливих точок зору, щодо природи адміністративно-юрисдикційних проваджень здійснюваних за участю митних органах України;
- уточнено визначення понять “адміністративний процес”, “процесуальна стадія”, “адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів”, “адміністративна юстиція”, “адміністративна юрисдикція”, “адміністративно-юрисдикційні провадження”;
- обґрунтовано авторське бачення особливостей та видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, які здійснюють митні органи України;
- вперше в систематизованому вигляді визначаються посадові особи митних органів, які уповноважені здійснювати адміністративно-юрисдикційні провадження, з’ясовано їхню компетенцію як суб’єктів адміністративної юрисдикції;
- з нових методологічних позицій визначено поняття, правові засади, принципи та функції адміністративно-юрисдикційних проваджень здійснюваних митними органами України;
- вперше сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини пов’язані з реалізацією посадовими особами своїх адміністративно-юрисдикційних повноважень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем адміністративно-юрисдикційних проваджень в митних органах;
– у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень здійснюваних митними органами;
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність митних органів та їх посадових осіб щодо розгляду та вирішення адміністративно-юрисдикційних справ;
– у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження вже використовуються під час викладання в Академії митної служби України дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність за порушення митних правил», «Основи митної діяльності» та «Митне право», «Адміністративна діяльність митних органів України», «Нормативно-правове забезпечення митної справи» в тому числі й особисто дисертантом. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць в різних галузях юриспруденції, практики діяльності митних та інших органів державної виконавчої влади, досвіду зарубіжних країн, автором сформульовано ряд висновків і пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів України. Серед них, на наш погляд, найбільш вагомими є:
1. З’ясовано, що в широкому розумінні адміністративний процес – це сукупність послідовних дій, врегульованих правовою нормою, які забезпечують певний порядок діяльності органу (посадової особи) виконавчої влади щодо застосування і реалізації адміністративно-правових норм. У вузькому розумінні адміністративний процес - це врегульована законом адміністративно-процесуальна діяльність суб'єктів адміністративної юрисдикції - уповноважених (компетентних) виконавчих органів (посадових осіб) - щодо застосування норм матеріального права під час розв'язання адміністративно-правової справи або під час розгляду справ про адміністративно-правові порушення (порушення митних правил).
2. Визначено, що адміністративний процес в сучасних умовах повинен бути зорієнтований не тільки на розгляд справ про правопорушення. Головним, на думку дисертанта, в адміністративному процесі є те, що він є гарантом реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері, в тому числі і в сфері митних правовідносин. З цього випливає низка важливих висновків, що стосуються не тільки окремих питань, але й самих сутнісних принципів адміністративного права, проблематики адміністративного провадження в цілому.
3. З’ясовано, що якісна сутність адміністративного процесу полягає в тому, що він є: по-перше, правомірним засобом реалізації громадянами і юридичними особами своїх статусів в адміністративній сфері взагалі та в митній сфері зокрема; по-друге, процесуальний статус громадянина виражається в тому, що він має встановлені процесуальні права та обов'язки і фактичну можливість реалізувати їх при розгляді і вирішенні індивідуальних як адміністративних справ в цілому, так і справ в митних правовідносинах; по-третє, громадянин може виступити ініціатором юрисдикційного процесу своїми відповідними діями (наприклад, поданням скарги), вимагати від органів і осіб, уповноважених вирішувати справу, ознайомлення з матеріалами справи, надавати докази, давати пояснення тощо.
4. Сформульовано нове визначення процесуальної стадії, під яким розуміється відносно відокремлена, відділена часом та логічно пов'язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що здійснюється в митних правовідносинах, і характеризується певним колом суб'єктів та закріплюється в процесуальних актах.
5. Адміністративну юрисдикцію розглянуто як частину діяльності щодо застосування норм права компетентними органами (посадовими особами) в сфері виконавчої влади, складовою якої є Державна митна служба України, що здійснюється в межах законодавчо закріплених адміністративно-юрисдикційних проваджень. Вважаємо, що зазначене поняття дозволяє включити в зміст адміністративно - юрисдикційної діяльності всю сукупність процесуальних дій, які здійснюються митними органами як до розгляду адміністративної справи, так і після її розгляду аж до прийняття рішення по ній.
6. Сформульовано авторське поняття адміністративно-юрисдикційного провадження в митних органах, під яким розуміється розгляд адміністративно-правових спорів у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те підрозділами (посадовими особами), які згідно з нормами митного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушника до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови.
7. З’ясовано, що основними видами адміністративно-юрисдикційних проваджень в митних органах України є: провадження у справах про адміністративні порушення митних правил; дисциплінарне провадження; провадження за зверненнями громадян. Об’єднуючим фактором (ознакою) зазначених юрисдикційних проваджень є те, що вони розпочинаються після вчинення певного правопорушення (порушення митних правил чи службової дисципліни) або коли має місце спір про порушення певного права.
8. Запропоновано власне поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів, під якою необхідно розуміти самостійний вид державної, підзаконної, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, що полягає у розгляді та вирішенні в передбаченому правовими актами порядку правових спорів з метою виконання завдань, покладених на Державну митну службу України. Розширено поняття підвідомчості, під якою в дисертаційному дослідженні розуміється віднесення конкретної справи, об’єктом якої є спір, про право до відання певного суб'єкта адміністративної юрисдикції, згідно з функціями і обсягом покладених на нього завдань у сфері митних правовідносин.
9. Залежно від обсягу юрисдикційних повноважень посадових осіб митних органів поділено на три категорії: перша – це працівники, які причетні до виявлення митних (дисциплінарних) порушень, інших правових спорів - вони, в разі необхідності, здійснюють збір доказів по справі, але самостійно провадження не здійснюють навіть на першій його стадії (порушення справи); друга – це особи, які порушують справу, проводять адміністративне розслідування, але після цього передають її за підвідомчістю; третя – це посадові особи, які мають право розглядати справу та приймати по ній рішення.
10. Запропоновано власне визначення поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі митним органам, під яким розуміється комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, які спрямовані на вирішення питань про притягнення до адміністративної відповідальності і здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами у визначеній нормативно-правовими актами формі з метою захисту економічних інтересів держави, охорони прав і законних інтересів громадян.
11. Для всебічного дотримання режиму законності пропонується сконцентрувати увагу не лише на гарантіях прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, але і на гарантіях, наданих особі (фізичній чи юридичній), якій правопорушенням заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, тобто потерпілому. Тому доцільно всі права потерпілого визначити в окремій статті Митного кодексу України. Це дозволить потерпілому, захищаючи свої права, бути активним учасником провадження у справах про адміністративні порушення митних правил.
12. Запропоновано також, що в Митному кодексі України має бути розширений перелік підстав та приводів порушення провадження у справах про адміністративні порушення митних правил (ст.360). Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність в діянні особи складу адміністративного проступку. Крім підстави для порушення справи про адміністративний проступок має бути ще й привід. Такими приводами в Митному кодексі слід, на думку дисертанта, визнати: звернення (письмові або усні) громадян; повідомлення посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; повідомлення засобів масової інформації; повідомлення об’єднань громадян; безпосереднє виявлення проступку уповноваженою посадовою особою. Закріплення в Митному кодексі України звернення громадян як приводу до порушення провадження стане однією з гарантій того, що їх права будуть надійно захищені.
13. Зроблено висновок про доцільність посилення загального значення процесуальних строків і відповідальності суб’єктів юрисдикції за їх дотримання. Як показує практика порушення того чи іншого строку (наприклад, строку розгляду справи) практично ніяких правових наслідків не тягне. Вважаємо, що недодержання встановленого строку розгляду справи має бути підставою для скасування постанови і закриття справи, інакше взагалі відпадає потреба в його регулюванні.
14. Особливостями процесуальних норм, які регулюють дисциплінарне провадження в митних органах, дисертантом визначено такі: вони не кодифіковані; орієнтовані на простоту та оперативність дисциплінарного провадження; застосовуються лише до працівників митних органів; застосовуються посадовими особами, наділеними дисциплінарною владою в митних органах; застосовуються у зв'язку з порушенням службової дисципліни; результат застосування даних норм - накладення дисциплінарних стягнень.
15. Зроблено висновки про доцільність доповнення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України після слів “…митну службу України...” словами “за вчинення яких встановлено дисциплінарну відповідальність”, що дозволить однозначно трактувати поняття “порушення службової дисципліни”.
16. З огляду на те, що юридична природа і сутність пропозицій, заяв і скарг різна, пропонується запровадити в митних органах їх роздільну реєстрацію. Запровадження такого порядку багато в чому полегшило б роботу з вивчення і аналізу цих видів звернень, а також контролю за законністю їх розгляду і вирішення.
17. Розділ XVIII Митного кодексу України називається ”Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил”. Разом з тим у зазначеному розділі відсутня стаття яка б регламентувала відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил. Враховуючи викладене пропонується доповнити Митний кодекс України статтею 365-1 ” Відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил”. При цьому, виключити із назви розділу XVIII слова ” Відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил” та доповнити ними назву розділу XIX.
18. З метою уніфікації та спеціалізації кодифікованого адміністративного та митного законодавства – розділи XVIII ”Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил” та XIX “Провадження у справах про порушення митних правил” виключити з Митного кодексу України та доповнити ними проект Кодексу України про адміністративні проступки. Ця позиція базується на поглядах на цю проблему науковців, працівників митної служби та висновках дисертанта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України//Відомості Верховної Ради, – 1971,–додаток до № 50. – Ст. 375.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення//Відомості Верховної Ради, – 1984. – додаток до №51. – Ст. 1122.
4. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. – М.: “ЮНВЕРС”, 2002. 272 с.
5. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 203.
6. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 39. – Ст. 288.
7. Митний кодекс Європейського союзу: Затверджений Регламентом Ради 12 жовтня 1992 року №2913/92.
8. Таможенный кодекс РФ: Федеральный закон от 28 мая 2003 г. № 61–ФЗ // СЗ РФ. – 2003. – № 22. – Ст. 2066.
9. Цивільний процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492
10. Дисциплінарний статут митної служби України//Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 467
11. Основи митних законодавств держав-учасниць співдружності незалежних держав. Прийняті 10 лютого 1995 року//Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. Документальне популярне видання (видання друге, доповнене). – К. :АТ “Книга”, 2000. – 542 с.
12. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
13. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
14. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
15. Про мови в Українській РСР: Закон Української РСР від 28 жовтня 1989 року № 8312-11//Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. Ст. 631.
16. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст.504.
17. Про порядок відшкодування збитків, завданих громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – ст.1.
18. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 53. – Ст. 793
19. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року // Збірник постанов Уряду. – 1997. – № 4. – Ст. 202.
20. Концепція загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Схвалена Законом України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
21. Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України 17 жовтня 1997 року №1153 // Урядовий кур’єр . – 1997.- №162. – С.42.
22. Про надання повноважень Державній митній службі України на затвердження нормативно-правових актів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №700-р. // www.liga.net
23. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12. Ч.1. – Ст.111.
24. Про заходи щодо запровадження Концепції адміністративної реформи в України: Указ Президента України від 22 липня 1998 року №810 // Офіційний вісник України. – 1999. – 321. – Ст. 31.
25. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України: Указ Президента України від 24 жовтня 2003 року №1209/2003 // Урядовий кур’єр . – 2003. – № 202. – С.56.
26. Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 жовтня 2003року № 1208/2003 // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 202. – С.12.
27. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 року. №2 //Митна справа. – 1999. – №3. – С. 116-122.
28. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Державної митної служби України від 22 лютого 2001 року № 185// www.liga.net
29. Інструкція про атестацію службових осіб митних органів України: Наказ Державної митної служби України від 5 березня 1997 року № 100// www.liga.net
30. Інструкція про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини та пригоди в митних органах: Наказ Державної митної служби України від 14 лютого 1991 року № 500// www.liga.net
31. Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацію особистого прийому громадян в митних органах України: Затверджена наказом Державної митної служби України від 10 червня 1998 року № 474// www.liga.net
32. Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: Затверджені Наказом Державної митної служби України від 8 липня 2003 р. № 441 // http://www.customs.gov.ua
33. Методичні рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил: затверджені наказом Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 // http://www.customs.gov.ua.
34. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування збитків, які завдані громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”: Затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури і Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5,3,41 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року № 106 /1131.
35. Порядок проведення службових розслідувань у митних органах України. Затверджений наказом Державної митної служби України від 29 липня 2002 року № 408 // www.liga.net
36. Про заходи по зміцненню законності в діяльності митних органів: Наказ Державної митної служби України від 6 грудня 1997 року № 552// www.liga.net
37. Про заходи щодо посилення дисципліни особового складу митних органів у пунктах пропуску через державний кордон України та зонах митного контролю: Наказ Державної митної служби України від 26 серпня 2005 року № 790// www.liga.net
38. Форми документів адміністративного затримання: Затверджені наказом Державної митної служби України від 10 грудня 2002 року № 689// www.liga.net
39. Підсумки роботи митних органів України у 2000 році: Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ДМСУ, 2001. – 175 с.
40. Підсумки роботи митних органів України у 2001 році: Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ДМСУ, 2002. – 168 с.
41. Підсумки роботи митних органів України у 2002 році: Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ДМСУ, 2003. – 178 с.
42. Підсумки роботи митних органів України у 2003 році: Інформаційно-аналітичний збірник. – К.: ДМСУ, 2004. – 163 с.
43. Підсумки роботи митних органів за 2004 рік: Інформаційно-аналітичний збірник. – Київ: ДМСУ. – 2005.
44. Підсумки роботи митних органів за 2005 рік: Інформаційно-аналітичний збірник. – Київ: ДМСУ. – 2006.
45. Проект Адміністративного процесуального кодексу України. – К., 2001. – 51 с.
46. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України // Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор – упорядник В.П.Тимощук. - К.: Факт, 2003. – 496 с.
47. Авер'янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. - К.: Наукова думка, 1995. 140с.
48. Адміністративно-процесуальний кодекс України. Проект. К.: Верховний суд України. 2000. – С.285
49. Адміністративний процес: Навчальний посібник/ За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256с.
50. Административно – процессуальное право Германии. Учебное пособие. – М.: Юридический колледж МГУ, 1996. – 217с.
51. Административное право. Общая и Особенная части: Под ред. Ю.П. Козлова. – М., Юрид. лит., 1968. – 575с.
52. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. -X.: Право, 2000. - 520 с.
53. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. - X.: Ун-т внутр. справ, 2001. - 112 с.
54. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під загал. ред. І.П.Голосніченко, Я.Ю.Кондрат’єва. -К.: Укр. академ. внутрішніх справ, 1995. - 177 с.
55. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. О.М.Бандурки. - X. : Ун-т внутр. справ, “Еспада”, 2000. - 368 с.
56. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. - 1998.-№ 8. - С. 5-32.
57. Административное право / Под ред. проф. Ю.М. Козлова и проф. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1998. – 728 с.
58. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А.П. Коренева. – М.: Московский ун-т МВД России, изд-во “Щит-М”, 2003. – Часть общая. – 309 с.
59. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции): Учеб. пособие / Под ред. А.П.Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР, 1988. - 90 с.
60. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР/ Под ред. В.М. Манохіна. Изд-во Сарат. Ун-та, 1986, - с.128.
61. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юридическая литература, 1981. – Т. 1. – 360 с.
62. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т. 2. – 359 с.
63. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М. “Теис”, 1994. Часть 1. – 269 с.
64. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. - 640с.
65. Аникин С.Б. Проблемы и перспективы административной юрисдикции органов внутренних дел Российской Федерации. Дис. канд. юрид наук: 12.00.02./Академия МВД Российской Федерации. – М., 1996. – 193с.
66. Антипов В.И. Научно-практический комментарий Закона Украины «Об обращениях граждан». - К.: НВУ «Правові джерела», 1997. – 121 с.
67. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
68. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
69. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. - 2000. - № 3. - С. 4-15.
71. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – Рос. Мовою. – К.: Літера ЛТД, 2001.- 288с.
72. Бандурка О.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
73. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция: развитие и проблемы совершенствования // Сов. гос – во и право. – 1975. - № 8. – С. 13 – 21.
74. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. - М.: НОРМА, 2000. – 368 с.
75. Берени Ш., Самел Л., Барацка Р., Иванович И. Венгерское административное право. – М.; Прогресс, 1990. – 564 с.
76. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. –X.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
77. Битяк Ю.П. Посада в структурі державного органу та його апарату і категорії службовців // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. 9-11 листопада 1995р.— Харків: НЮА України, 1995.— С. 112-114.
78. Бойцова В.В., Бойцова В.Я. Административная юстиция к продолжению дискус¬сии о содержании и значении // Государство и право. – 1994. - № 5. — С.42—53.
79. Вакуленко А. Н. Методы регулирования административно-правовых отношений. – М.: Сов.радио, 1981. – 149 с.
80. Галаган И.А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в «непроцессуальных» отраслях).- Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1985.- 94 с.
81. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1976. – 198 с.
82. Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. Тацій В.Я. - X.:НЮАУ, 2000. - Вип. 42. - С.106-112.
83. Герасименко Є. До питання про адміністративну юрисдикцію в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 75. Правознавство. – 2000. – С. 74-77.
84. Гнатюк С.С. Виділення інституту адміністративно - деліктного процесу як основа дослідження стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення // Митна справа. – 2005. - № 1. – С.65-69.
85. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26-30.
86. Гурвич М.А. Основные черты гражданского процессуального правоотношения // Сов. государство и право. — 1972. — № 2. - С.31-33.
87. Давиденко Л. Кодекс новий – проблеми старі?// Митна справа. – 2004. - № 2. – С.30-36.
88. Даль В. Толковый словарь. – М.: Гослитиздат, 1935. Т. 4. – 704 с.
89. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 265 с.
90. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. - Изд. 2-, переработ., и доп. - М.: Русский язык, 1976. - 1096 с.
91. Демин А.А. Понятие административного процесса и административно - процессуальный кодекс Российской Федерации // Государство и право. – 2001. - № 6. – С. 16-24.
92. Демин А.А. Теория административного процесса: соотношение материального и процессуального права // Правовая наука и реформа юридического образования .- Воронеж, 1996. - Вып. 6. - С. 94-114.
93. Додин Е.В. Административная юрисдикция органов внутренних дел. Учебное пособие. – К.: КВШ МВД УССР, 1981. – 136 с.
94. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1985.– 100 с.
95. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид. лит, 1973. – 192 с.
96. Додін Є.В. Експерт та спеціаліст у митній справі України: Навчальний посібник. – Одеса: Юр. література, 2004.- 72с.
97. Додін Є.В. Практика вирішення суперечок господарськими судами України, де однією із сторін є митний орган // Митна справа. – 2003. - № 6. – С.12-16.
98. Дрейшев Б.В. Правотворческие отношения в советском государственном управлении. - Л.: Издат - во ЛГУ, 1978. – 144 с.
99. Дьомін Ю.М. Поняття, особливості і місце митно-процесуальних норм у системі права України// Митна справа.- 2003.- №2.- С. 8-13.
100. Дусик А.В. Проблеми провадження у справах про порушення митних правил. Контроль як спосіб забезпечення законності// Митна справа. – 2002. - № 2. – С.12-16.
101. Дусик А.В. Учасники провадження по справах про порушення митних правил (законні представники, адвокат, перекладач, поняті, фахівець)// Митна справа. – 2002. - № 6. – С.93-97.
102. Застрожная С.К. Советский административный процесс: Учеб. пособие. -Воронеж: Воронеж, ун-т, 1985. - 100 с.
103. Зеленцов А.Б. Інститут адміністративного позову в російському праві: проблема становлення // Вестн. Рос. ун-та дружбы народов. Серия. Юридические науки. - 1998. - № 1.- С. 16-28.
104. Зотенко О. Службова дисципліна в митних органах України// Митна справа. – 2005. - № 6. – С.46-50.
105. Иванов В.А. Советский административный юрисдикционный процесс // Советское государство и право. – 1980. – № 6. – С. 28–35.
106. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України. Нав. посібник. – Одеса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
107. Калетнік І.Г. Поняття та особливості статусу посадової особи митної служби за новим Митним кодексом України// Митна справа. – 2004. - № 1. – С.42-45.
108. Калюта А.Б. Провадження за зверненнями громадян до митних органів України: проблеми та практика // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2005. - №5(32). – с.201-204
109. Калюта А.Б. Провадження у справах про порушення митних правил і шляхи їх удосконалення. // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2006. - №1-2(33). – с.210-213
110. Калюта А.Б. Суб’єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності в митних органах України // Митна справа. – 2006. - № 3. – с.38-41
111. Калюта А.Б. Поняття та особливості адміністративної юрисдикції в митних органах України // Держава і право. – 2006. - №33. – с.201-208
112. Картузова І.О. Поняття і структура адміністративно-юрисдикційного процесу. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Том 2.- Одеса: Юр. література, 2003-С.153-160.
113. Ківалов С.В. Митна політика та митне право в Україні. – Одеса: Юридична література, 2006. – 360 с.
114. Кіраталов О.В. Принципи юридичного процесу // Право України. – 1999. - № 4. – С. 23-25.
115. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – Киев: Высшая школа, 1979. – 230 с.
116. Коваль Л.В., Герасименко Є. Проблеми нормотворчості у сфері адміністративних правопорушень // Право України. - 1992.- № 3. - С. 20-22.
117. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.
118. Коваль Л.В. Співвідношення адміністративного провадження з цивільним і кримінальним процесами // Проблеми правознавства : Міжвід.наук.зб. / Київ.ун-т. К.1975.- вип.30,- С.47-52.
119. Козырин А. Таможенное право России. Общая часть. – М.: Наука, 1995. – 234 с.
120. Козырин А. Таможенные режимы. – М.: ”Статут”, 2000. – 247 с.
121. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. - М.: Юрид. лит., 1975. – 184 с.
122. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 404 с.
123. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.:Юрінком Інтер, 1999. - 733 с.
124. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736с.
125. Комзюк А.Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки // Вісник Університету внутрішніх справ. -1998. -№ 8. – С. 101-104.
126. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки // Вісник Луганського інституту МВС України. Спеціальний випуск. – Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. – С.219-222.
127. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
128. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. — М.: Юрид.лит, 1978. – 194 с.
129. Коренев А.П. Правовые формы деятельности органов государственного управления // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 23 – 30.
130. Корольов О.П. Актуальні проблеми виховної діяльності в Державній митній службі України// Митна справа. – 2003. - № 2. – С.43-46.
131. Котюргин С.И. Понятие, принципы и формы административно-юрисдикционной деятельности милиции / Лекция. – Омск, 1973. – 37 с.
132. Краткая философская энциклопедия. – М.: Изд. группа Прогресс -Энциклопедия, 1994. – 576 с.
133. Кригер Г.А. Место принципов советского уголовного права в системе принципов права. – Советское государство и право. – 1981. - № 2. – С.103-105.
134. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. пособие для вузов/ Под ред. проф. В.П. Лозбякова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 205 с.
135. Крупчан О. Запровадження адміністративної юстиції // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 2.- С.80 -86.
136. Крутько В.П. Словник іншомовних слів.-К.: Наукова думка, 2000. – 662 с.
137. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура// Право України. – 2003. - №2. – С.22 – 26.
138. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации. АН СССР. Ин-т гос-ва и права. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 280 с.
139. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. - Тбилиси: Изд-во Тбил. ун-та, 1986. - 281 с.
140. Лория В.А. Некоторые вопросы теории кодификации администритивно-процессуального права. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1974. – 104 с.
141. Лунев О.Ю. Вопросы административного процесса// Правознавство. – 1962. – № 2. – С.27-33.
142. Мазур А.В. Теоретичні та практичні аспекти нормоутворення в митній системі України // Митна справа. – 2001. – № 5. – С. 15 – 21.
143. Масленников А.Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж, 1990. – 187 с.
144. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях. Учебное пособие. – М.: Луч, 1992. – 103 с.
145. Махина С. Н. Управленческий и административный процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования. Дис. канд. юрид наук: 12.00.02. / Воронежский государственный университет. - Воронеж, 1998. – 218 с.
146. Мельников Ю.И., Рудкин Ю.Д. О процессуальном в юридической деятельности // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды – Ярославль: ЯрГУ, 1989.- С. 60-70.
147. Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові пра¬вової держави // Право України. - 1998.- № 8.- С. 39-46.
148. Мицак А.П. Митне право України в період реорганізації митних органів// Митна справа. – 2004. - № 1. – С.50-55.
149. Настюк В.Я. Норми митного права: теорія і практика застосування. – Харків: Факт, 2003. – 215 с.
150. Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственных управленческих отношений. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук.: 12.00.02. / Рос. акад. упр.— М., 1992.- 33 с.
151. Нижникова В.В. Понятие и содержание доказательств по делам о нарушении таможенных правил // Митна справа.-2003.-С. 87-92.
152. Ніколаєнко Л.М. Стандарт доказування і принципи господарського процесу в Україні// Митна справа. – 2003. - № 4. – С.54-60.
153. Новосёлов В.И. Правовые положения граждан в советском государственном управлении. – Саратов, Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 216 с.
154. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. - М.: Из-дательство «Зерцало».-1998.- 431 с.
155. Остапенко O.I. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - Львів, 1995. - 312 с.
156. Панова И.В. Административный процесс в Российской Федерации: понятие, принципы и виды и // Правоведение. - 2000. - № 2. - С.114-127.
157. Панова И.В. Административный процесс в Российской Федерации: понятие, принципы и виды // Правоведение. 2000.-№2.- С. 114 – 115.
158. Паньонко І.М. До питання об’єктивного відображення суті правопорушення в юридичній термінології // Митна справа. – 2003. - № 2. – С.79-82.
159. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 368с.
160. Петров Г.И. Советское административное право. – Л. Изд-во Ленинградского ун-та, 1960. – 420 с.
161. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Проблемы законности. - 1997. - Вып.32. - С. 3-11.
162. Пешков А.Б. Проблемы административно-правового метода регулирования советских общественных отношений. – Иркутск: Изд-во Иркутского гос. ун-та, 1974. – 180 с.
163. Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция (общее учение). – К.: Наукова думка, 1973. – 213 с.
164. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность (сущность, применение и эффективность административных взысканий). – Л.: Наука, 1975. – 250 с.
165. Правовые формы деятельности в общенародном государстве. Учебное пособие / Под общ. ред. В.М. Горшенева. – Харьков: Юрид. институт, 1985.- 223 с.
166. Приймаченко Д.В. Принципи адміністративної діяльності митних органів України// Митна справа. – 2005. - №5. – С.3-10.
167. Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів: проблеми теорії та практики: Монографія. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2007. – 290 с.
168. Приймаченко Д.В. Провадження у справах про порушення митних правил потребує удосконалення // Митна справа. – 2003. – № 1. – С. 35–38.
169. Приймаченко Д.В. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України // Митна справа. – 2003. – № 6. – С. 7–11.
170. Прокопенко В.В. Методы таможенного контроля // Митна справа. – 2000. – № 6. – С. 15 – 19.
171. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. –169 с.
172. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 197 с.
173. Прусс В.М. Удосконалення правового регулювання повноважень митних органів України// Митна справа. – 2005. - № 1. – С.16-20.
174. Розенфельд В.Г., Серегина В.В. Административное принуждение. Учеб. пособие. – Воронеж. 1996. – 213 с.
175. Руденко В.П. Краткий словарь иностранных слов — М.: Сов. Энциклопедия, 1982. – 531 с.
176. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М.: Юрид. лит., 1964.- 158с.
177. Салищева Н..Г Гражданин и административная юрисдикция в СССР. — М.: Наука, 1970. – 164 с.
178. Салыгин В.П.Процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 152 с.
179. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 117 с.
180. Синько В.Н. Основы государства и права. – Уфа: Кн. изд-во, 1994. – 217с.
181. Синявська О. Принципи дисциплінарного провадження в митних органах // Вісник Університету внутрішніх справ. –– 2000. -№ 10. – С. 88-93.
182. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов совет¬ского государственного управления. - К.: Наукова думка, 1982.- 159 с.
183. Сморчков А.И. Правоприменительное решение // Юридичес¬кая деятельность: сущность, структура, виды. – Ярославль: ЯрГУ, 1989.-139с.
184. Советское административное право. Государственное управление и административное право - М.: Юрид. лит-ра, 1978. – 358с.
185. Советское административное право: Учебник / Под ред. В.М. Манохина.- М.: Юрид. лит, 1977. - 542 с.
186. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М., Юрид.лит., 1972. – 239 с.
187. Сорокин В.Л. Проблемы административного процесса. - М.: Юрид. лит., 1968. - 142 с.
188. Словарь административного права / Бачило И.Л., Гандилов Т.М., Гришковец А.А. и др. - М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. - 320 с.
189. Спиркин А.Г. Основы философии. – М., 1988. с.384.
190. Стефанюк В.С. Адміністративний процесуальний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. – 1999. – № 12. – С. 15-20.
191. Стефанюк В.С. Запровадження адміністративної юстиції в Україні// Право України. – 1999. – № 7. – С. 3-6.
192. Суворкін В.А. Митний кодекс України: колізії норм// Митна справа. – 2005. - № 3. – С.8-14.
193. Тараненко О. М. Підслідність справ про порушення митного законодавства (по новій редакції Кримінально – процесуального кодексу України)// Митна справа. – 2002. – № 3. – С.51-53.
194. Тараненко О. М. Місце адміністративного суду в системі засобів забезпечення законності в діяльності митних органів)// Митна справа. – 2005. - №5. – С.63-66.
195. Тарасенко О.М. Порядок оскарження рішень про порушення митних правил// Ми