АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ ВОДІЯМИ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ПРАВИЛ КЕРУВАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП………………..........................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Логіко-методологічні засади визначення поняття кваліфікації адміністративного делікту.................................................................11
1.1. Історико-теоретичні засади з’ясування змісту поняття адміністративно-правової кваліфікації.....................................................................................................11
1.2. Поняття кваліфікації адміністративного делікту: логічні підстави визначення, формулювання дефініції...............................................................................................19
1.3. Юридичний склад адміністративних деліктів, пов’язаних з порушеннями водіями механічних транспортних засобів правил керування..................................37
Висновки до Розділу 1........................................................................................46

РОЗДІЛ 2. Кваліфікація грубих порушень правил керування механічними транспортними засобами..................................................................48
2.1. Кваліфікація випадків перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, а також випадків проїзду на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.............................................................51
2.2. Кваліфікація порушень правил обгону, зустрічного роз’їзду, проїзду перехресть та зупинок транспортних засобів загального користування..................................................................................................................69
2.3. Кваліфікація порушень правил маневрування та правил проїзду оперативних транспортних засобів....................................................................................................77
2.4. Кваліфікація порушень водіями правил проїзду пішохідних переходів та порушень, передбачених ч. 1-3 ст. 122 КУАП, що спричинили створення аварійної обстановки.....................................................................................................85
Висновки до Розділу 2........................................................................................93

РОЗДІЛ 3. Кваліфікація випадків недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів та інших порушень правил дорожнього руху, передбачених частинами 2 та 3 ст. 122 КУАП.................................96
3.1. Кваліфікація випадків недодержання водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини шляхів, а також випадків недодержання безпечної дистанції..............................................................................96
3.2 Кваліфікація порушень правил зупинки, стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині дороги, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування.......................................................106
3.3. Кваліфікація порушень правил користування зовнішніми освітлювальними приладами та попереджувальними сигналами.........................................................128
3.4. Кваліфікація порушень правил буксирування механічних транспортних засобів, правил перевезення людей, правил руху тротуарами чи пішохідними доріжками.....................................................................................................................147
Висновки до Розділу 3......................................................................................159

ВИСНОВКИ.....................................................................................................164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................176
ДОДАТКИ.........................................................................................................192

ВСТУП

Актуальність теми. У новому тисячолітті Україна перебуває в умовах поступового соціально-економічного зростання, що зумовлює підвищення рівня життя окремих верств населення, веде до стрімкого збільшення автомобільного парку країни. На сьогодні на обліку в Державтоінспекції знаходиться понад 12,5 млн. автотранспортних засобів, і кожного року їх кількість збільшується. Як наслідок, значно посилюється інтенсивність руху на автошляхах, а це, у свою чергу, ставить перед суспільством комплекс нових завдань, спрямованих на створення умов безпечного руху.
Як свідчать дані ГУ ДАІ МВС України, 65% усіх дорожньо-транспортних пригод трапляється з вини водіїв механічних транспортних засобів. Щороку співробітники Державної автоінспекції фіксують близько 3,5 млн. випадків порушення водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху (ПДР). 85% від цього числа становлять порушення водіями механічних засобів правил керування: перевищення встановлених обмежень швидкості руху; проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника; недодержання вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини шляхів; порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду; проїзду перехресть; зупинок транспортних засобів загального користування; початку руху та маневрування; проїзду оперативних транспортних засобів; зупинки і стоянки; розташування транспортних засобів на проїзній частині; руху автомагістралями; пріоритету транспортних засобів загального користування; користування зовнішніми освітлювальними приладами та попереджувальними сигналами; буксирування; перевезення людей; руху тротуарами чи пішохідними доріжками; проїзду пішохідних переходів.
Наведені дані переконливо свідчать про першочергову важливість своєчасного виявлення та безпомилкової адміністративно-правової кваліфікації випадків порушень водіями транспортних засобів правил керування. Разом з тим, варто вказати на значну кількість помилок суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації під час юридичної оцінки означених порушень ПДР. За результатами анкетування співробітників Державтоінспекції 40% респондентів вказали на труднощі, пов’язані з кваліфікацією випадків порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування, як на найбільшу проблему, з якою вони постійно стикаються під час ведення нагляду за дорожнім рухом.
Проблеми адміністративно-правової кваліфікації випадків порушення водіями механічних транспортних засобів правил керування у вітчизняній науці комплексно не досліджувались. Сучасні дослідження актуальних питань забезпечення безпеки дорожнього руху (В.І.Касинюк, В.В.Новіков, В.Й.Развадовський, В.В.Єгупенко, В.В.Доненко) або висвітлюють окреслену проблему лише фрагментарно, або не торкаються її зовсім. Відсутність відповідної монографічної літератури свідчить як про складність питання, так і про недостатню увагу до нього з боку вчених-правознавців.
Дана робота підготовлена з урахуванням досліджень, які проводили О.М.Бандурка, С.С.Алєксєєв, Д.М.Бахрах, Ю.П.Битяк, І.І.Веремеєнко, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В.Додін, В.І.Жульов, О.І.Остапенко, Л.В.Коваль, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, А.Т.Комзюк, В.В.Копейчиков, В.М.Марчук, М.Й.Коржанський, Р.А.Калюжний, П.А.Воробей, Н.Р.Нижник, В.О.Навроцький, В.Я.Тацій, І.В.Борисов, В.Н.Кудрявцев, Б.А.Курінов, В.В.Сташис, А.П.Коренєв, М.Я.Маслєнніков, П.П.Михайленко, та інші.
Недостатня теоретична розробленість проблематики у цій сфері, її беззаперечна наукова значущість та актуальність зумовлюють потребу у проведенні поглибленого дослідження явища адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафе¬дри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України та є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми академії, а також плану досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2001-2005 років, затверджених наказом МВС України від 11 травня 2001 року № 635 “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років”).
Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів i залізничних переїздах на 2003 - 2007 роки та Програмою боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004-2006 роки.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному визначенні теоретичних, нормативних і практичних засад адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування, наданні пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства про дорожній рух та практики його застосування.
Вказаною метою зумовлена постановка та вирішення наступних конкретних завдань:
- з’ясувати юридичну та логічну природу поняття адміністративно-правової кваліфікації, шляхом розкриття його змісту та обсягу;
- сформулювати логічно обґрунтовану дефініцію поняття адміністративно-правової кваліфікації та кваліфікації адміністративного делікту;
- виробити методичні рекомендації по вдосконаленню тактики ведення нагляду за дорожнім рухом співробітниками ДАІ;
- підготувати пропозиції по вдоскона¬ленню норм вітчизняного законодавства про дорожній рух;
- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення та спрощення процесу адміністративно-правової кваліфікації випадків порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при вчиненні водіями механічних транспортних засобів порушень правил керування.
Предметом дослідження є зміст адміністративно-деліктних норм, якими передбачена відповідальність водіїв за порушення ними правил керування транспортними засобами.
Методологія дослідження. Головним методом дослідження є діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовуються також наступні методи і прийоми пізнання:
- формально-логічний (використовується при встановленні логіко-методологічних засад побудови дефініції поняття “адміністративно-правова кваліфікація” та підпорядкованих йому видових понять;
- логіко-семантичний (слугує методологічною основою для внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавчої техніки викладення окремих норм вітчизняного законодавства про дорожній рух);
- логіко-юридичний (використовується у критичному аналізі змісту ряду норм адміністративного права, якими врегульовуються суспільні відносини з приводу забезпечення безпеки дорожнього руху, а також з метою обґрунтування доцільності внесення відповідних змін до законодавства про дорожній рух);
- історико-правовий (застосовується при дослідженні генезису окремих норм адміністративного законодавства про дорожній рух);
- порівняльно-правовий (використаний при порівняльному аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства (у тому числі загальноєвропейських стандартів ООН) про дорожній рух);
- соціологічний (застосування даного методу обумовлено проведенням у рамках дисертаційного дослідження анкетувань та опитувань уповноважених суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації, а також окремих категорій учасників дорожнього руху);
- статистичний (використаний при аналізі стану адміністративної практики підрозділів Державтоінспекції та судів; стану та причин аварійності на дорогах країни тощо).
У процесі підготовки дисертації використано результати науково-дослідних розробок і публікацій, у тому числі за участю автора. Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України, Департаменту ДАІ МВС України, Міністерства Юстиції України, Держкомстату.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є першим вітчизняним комплексним дослідженням проблем адміністративно-правової кваліфікації випадків порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, які характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
- сформовано підхід до дослідження сутності явища адміністративно-правової кваліфікації, ґрунтований на основі діалектичної єдності філософських категорій загального, особливого та одиничного;
- проведено дослідження основних логічних характеристик поняття адміністративно-правової кваліфікації, яке ґрунтується на розкритті логічних категорій його змісту та обсягу;
- окреслені формально-логічні засади побудови дефініцій понять: “адміністративно-правова кваліфікація” та “кваліфікація адміністративних деліктів”;
- викладено пропозиції щодо внесення змін до чинного КУАП, ПДР, відомчих наказів, спрямовані на спрощення процесу адміністративно-правової кваліфікації порушень Правил дорожнього руху, уникнення неузгодженості та дублювання окремих норм вітчизняного законодавства про дорожній рух, вдосконалення законодавчої техніки їх викладення;
- встановлені основні причини помилок суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації при юридичній оцінці діянь водіїв механічних транспортних засобів, які мають формальні ознаки адміністративного делікту, пропонуються шляхи їх подолання;
- вироблені методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення ведення співробітниками ДАІ нагляду за дорожнім рухом.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:
а) в галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації є внеском до формування основ подальшого опрацьовування проблем організації та безпеки дорожнього руху;
б) в правотворчості – пропозиції, визначені в дисертації, спрямовані на сприяння практичній реалізації ідеї створення нового Кодексу про адміністративні проступки. Висновки дисертації можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства про дорожній рух (КУАП, ПДР, накази МВС, якими регламентуються питання нагляду за дорожнім рухом).
в) у правозастосовчій сфері - запропоновані автором рекомендації були використані для вдосконалення практики застосування адміністративно-деліктних норм при нагляді за безпекою дорожнього руху в діяльності УДАІ МВС України у Кіровоградській області: - у практичній діяльності структурних підрозділів успішно використовуються розроблені автором профілактична пам’ятка для водіїв та практичні рекомендації співробітникам ДАІ щодо ведення нагляду за дорожнім рухом; - тези дисертаційного дослідження були використані при розробці проекту Інструкції МВС України щодо вдосконалення боротьби з порушеннями Правил дорожнього руху водіями механічних транспортних засобів.
г) в навчальному процесі положення та висновки дисертації були включені у програми та тематичні плани навчальних курсів з Адміністративного права, Адміністративної відповідальності та Адміністративно-деліктного права. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, в практичних заняттях ад’юнктів, курсантів та слухачів, тренінгах на факультеті підвищення кваліфікації працівників Державтоінспекції.
д) з метою підвищення кваліфікації працівників практичних підрозділів Державтоінспекції автором здійснена методична розробка “Адміністративно-правова кваліфікація грубих порушень ПДР”, яка була включена до тематики занять з функціональної підготовки особового складу УДАІ МВС України в Кіровоградській області на 2003-2004 рік.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України та отримали позитивну оцінку. Її основні положення доповідались на Міжвузівській науково-практичній конференції “Шляхи удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його учасників” (1 листопада 2002 року, Донецький інститут внутрішніх справ МВС України); Міжнародній науковій конференції “Методологічні проблеми правової науки” (13-14 грудня 2002 року, Національна академія імені Ярослава мудрого); Науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права 2003” (9 квітня 2003 року, Національна академія внутрішніх справ України); Регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (21-22 лютого 2003 року, Хмельницький інститут регіонального управління та права).
Матеріали теоретичного і прикладного спрямування використовуються у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України в ході проведення семінарських і практичних занять з навчальних курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративно-деліктне право”.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дослідженні, викладені у шести публікаціях, п’ять з яких – у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що мають 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (196 найменувань) та додатків на 51 сторінці. Загальний обсяг дисертації складає 242 сторінки, з яких 175 – основна частина.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження в рамках дисертації правовідносин, що виникають при вчиненні водіями транспортних засобів проступків, передбачених ст. 122 КУАП, а також змісту адміністративно-деліктних норм, якими передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення ними правил керування, дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Наведені у роботі статистичні дані, підсумки опитування учасників дорожнього руху, аналіз скарг на неправомірні дії співробітників ДАІ, результати анкетування суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації висвітлюють широкий спектр проблем, пов’язаних з помилками при кваліфікації порушень водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ст. 122 КУАП. Серед основних причин випадків неправомірної кваліфікації дій (бездіяльності) водіїв транспортних засобів за вказаною статтею КУАП слід виділити: відсутність належної методологічної бази; недосконалість вітчизняного законодавства про дорожній рух; ігнорування особовим складом Державтоінспекції відомчих інструкцій щодо ведення нагляду за дорожнім рухом; слабку професійну підготовку окремих суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації.
У наступних пунктах викладені шляхи розв’язання окреслених проблем, а також рекомендації щодо практичного використання висновків дисертаційного дослідження.
2. Аналіз проблем адміністративно-правової кваліфікації має зайняти окрему нішу в системі підготовки та перепідготовки юристів та включати в себе освоєння відповідних загальних теоретичних положень: з’ясування змісту поняття адміністративно-правової кваліфікації, встановлення його обсягу, формулювання чіткої дефініції цього та підпорядкованих понять, місця адміністративно-правової кваліфікації у правозастосуванні. Дослідження у рамках загальної теорії адміністративного права окреслених вище аспектів явища адміністративно-правової кваліфікації сприятиме підвищенню рівня професійної підготовки юридичних кадрів, а тим самим - рівня практичної правозастосовної діяльності.
У якості логіко-методологічних засад формулювання дефініції поняття адміністративно-правової кваліфікації та дефініцій підпорядкованих йому видових понять (зокрема, поняття кваліфікації адміністративного делікту) можна визначити наступне:
- з’ясування сутності явища поняття адміністративно-правової кваліфікації є можливим лише за умови його розгляду в аспекті діалектичної єдності філософських категорій загального, особливого та одиничного;
- дослідження основних логічних характеристик поняття адміністративно-правової кваліфікації здійснюється шляхом розкриття логічних категорій його змісту та обсягу;
- зміст поняття адміністративно-правової кваліфікації становить собою сукупність суттєвих ознак, що слугують підставою для об’єднання предметів думки у певний клас, і знаходить своє відображення у формулюванні відповідних дефініцій родового, видових та одиничних понять;
- логічна побудова дефініції поняття адміністративно-правової кваліфікації, а також підпорядкованих йому понять, здійснюється через рід та видову відмінність;
- адміністративно-правова кваліфікація - оцінка уповноваженим суб’єктом адміністративного провадження вчиненого посягання, що містить формальні ознаки адміністративного делікту, і яка полягає у співвіднесенні такого діяння з відповідною нормою адміністративного права та у юридичному закріпленні відповідного висновку;
- розкриття обсягу поняття адміністративно-правової кваліфікації досягається шляхом логічної операції його поділу на види, яка відбувається у чіткій відповідності до логічних правил поділу поняття;
- кваліфікація адміністративного делікту є видом адміністративно-правової кваліфікації, виділеним за типом діяння;
- дефініція поняття “кваліфікація адміністративного делікту” є наступною: кваліфікація адміністративного делікту - вид адміністративно-правової кваліфікації, у процесі якої встановлена тотожність фактичних ознак посягання, всім ознакам адміністративного проступку, передбаченим адміністративно-правовою нормою (нормами);
- формулювання визначення поняття кваліфікації конкретного адміністративного делікту відбувається шляхом вказівки на окрему адміністративно-правову норму, за якою у даному випадку здійснюється юридична оцінка діяння;
- кваліфікація адміністративного проступку, передбаченого ст. 122 КУАП, визначається як: вид адміністративно-правової кваліфікації, у процесі якої встановлена тотожність фактичних ознак посягання всім ознакам адміністративного делікту, передбаченого ст. 122 КУАП.
3. Вдосконалення нормативних підстав кваліфікації порушень водіями транспортних засобів правил дорожнього руху за ст. 122 КУАП дозволить значно спростити процес юридичної оцінки означених діянь, запобігти виникненню конфліктних ситуацій між учасниками дорожнього руху та суб’єктами попередньої адміністративно-правової кваліфікації, уникнути великої кількості скарг на неправомірні дії співробітників ДАІ. З цією метою пропонується внесення наступних змін до законодавства про дорожній рух (Розділ 10 КУАП, Правила дорожнього руху) та відомчих наказів щодо ведення нагляду за дорожнім рухом співробітниками ДАІ:
а) з метою узгодження диспозиції ст. 122 КУАП із окремими положеннями Правил дорожнього руху (Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року) та Державних стандартів України, а також приведення змісту ст. 122 КУАП у відповідність до потреб сучасної практики застосування правових норм, що передбачають юридичну відповідальність за вчинення адміністративних деліктів у сфері дорожнього руху, викласти ст. 122 КУАП у наступній редакції:
Стаття 122. Невиконання водіями транспортних засобів сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, проїзду перехресть та інших правил дорожнього руху
Проїзд водіями транспортних засобів на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника (крім випадків, передбачених ст. 123 цього Кодексу), порушення правил обгону або зустрічного роз’їзду, проїзду перехресть, початку руху, маневрування, проїзду оперативних транспортних засобів –
тягнуть за собою ... .
Недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету маршрутних транспортних засобів, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування, перевезення людей або руху трамвайними коліями, тротуарами чи пішохідними доріжками -
тягнуть за собою ... .
Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду пішохідних переходів або зупинок транспортних засобів загального користування –
тягнуть за собою ... .
Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, - тягнуть за собою ... .
б) виходячи з потреби у зменшенні максимальної величини дозволеного перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів до 10 км/год, а також необхідності диференціації адміністративної відповідальності водіїв транспортних засобів в залежності від ступеню перевищення ними діючих обмежень швидкості руху та застосування до порушників адекватних заходів адміністративного примусу, доповнити чинний КУАП ст. 122-4 наступного змісту:
Стаття 122-4. Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на величину від 10 до 20 кілометрів на годину -
тягне за собою ... .
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на величину від 20 до 40 кілометрів на годину -
тягне за собою ... .
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на величину понад 40 кілометрів на годину -
тягне за собою ... .
в) відповідно до пропонованих вище змін, у статті 221 КУАП, якою визначається компетенція міських (районних) судів (суддів) по вирішенню справ про адміністративні правопорушення, після слів “… статтями 1222”, додати 1224, далі за текстом;
г) доповнити абзац 1 пункту 1 частини 1 ст. 255 КУАП “Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення”: після слів “... 1221, 1222” додати 1224 , далі за текстом;
д) з метою вдосконалення термінології Правил дорожнього руху пропонуємо внесення наступних змін до відповідних частин п. 1.10 ПДР, у яких роз’яснюється значення термінів “обгін”, “маршрутні транспортні засоби”, “стоянка” викласти у наступній редакції:
обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, що рухаються, пов’язане із виїздом з займаної смуги;
маршрутні транспортні засоби - транспортні засоби загального користування (автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси і, трамваї), що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Припинення руху на термін понад 5 хвилин, коли завантаження або розвантаження транспортного засобу переривається через незалежні від технологічного процесу причини, є стоянкою.
е) з метою пристосування окремих положень Правил дорожнього руху до вимог сучасної адміністративної практики пропонуємо внесення наступних змін до зазначених Правил:
- назву Розділу 3 викласти у наступній редакції:
“3. Застосування спеціальних сигналів”;
- п. “г” 9.1 викласти у наступній редакції:
“г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби (крім випадків руху тунелями або в умовах обмеженої видимості)”;
- абзац “д” п. 9.8 - зі змісту Правил виключити;
- примітку до п. 9.8 - зі змісту Правил виключити;
- п. 9.11 викласти у наступній редакції:
“9.11. У разі відсутності на механічному транспортному засобі світлових покажчиків повороту, а також при неможливості їх роботи у режимі аварійної сигналізації, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар:
а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 (“в”, “г”, “ґ”) цих Правил;
б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті “б” пункту 9.10 цих Правил”.
- Розділ 9 доповнити п. 9.13 наступного змісту:
“9.13. Знак автопоїзда, встановлений згідно з вимогами підпункту “а” пункту 30.3 цих Правил, повинен бути постійно увімкнений під час руху, а в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості - і під час вимушеної зупинки, зупинки чи стоянки на дорозі”;
- назву Розділу 10 викласти у наступній редакції:
“10. Початок руху та маневрування”;
- п. 10.2 викласти у наступній редакції:
“10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з’їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Під час виїзду на автомагістраль або дорогу для автомобілів водії повинні дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по них”;
- п. 13.2 - зі змісту Правил виключити;
- у зв’язку з цим п.п. 13.3, 13.4 вважати, відповідно, пунктами 13.2 та 13.3;
- абзац “е” п. 14.6 виключити;
- у зв’язку з цим п. “є” 14.6 вважати п. “е” 14.6;
- абзац 5 п. 19.1 - зі змісту Правил виключити;
- п. 19.3 викласти у наступній редакції:
“19.3. У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар інших транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення”;
- п. 19.4 викласти у наступній редакції:
“19.4. Під час зупинки, вимушеної зупинки або стоянки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі”;
- п. 19.7 - зі змісту Правил виключити;
- п. 19.8 - зі змісту Правил виключити;
- п. 21.5 викласти у наступній редакції:
“21.5. Перевезення до 8 пасажирів у пристосованому для цього вантажному автомобілі дозволяється водіям, які мають стаж керування транспортним засобом більше трьох років і посвідчення водія категорії “С”, а у разі перевезення понад зазначену кількість (включаючи пасажирів у кабіні) - категорій “С” і “D”;
- абзац “б” п. 21.11 ПДР викласти у наступній редакції:
“б) дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - на передньому сидінні легкового автомобіля, мікроавтобуса (за відсутності дитячого утримуючого пристрою) і на задньому сидінні мотоцикла”;
- у абзаці “г” п. 27.2 виключити слова “розворот і”;
- абзац “ґ” п. 27.2 зі змісту Правил виключити;
- у зв’язку з цим п. “д” 27.2 вважати п. “ґ” 27.2;
- п. 27.1 - зі змісту Правил виключити;
- у зв’язку з цим п.п. 27.2, 27.3, 27.4, 27.5 вважати, відповідно, пунктами 27.1, 27.2, 27.3 та 27.4;
- п. 31.4.3 доповнити приміткою 2 наступного змісту: “2. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування”;
- у зв’язку з цим примітки 2, 3 та 4 до п. 31.4.3 вважати, відповідно, примітками 3,4 та 5.
є) виходячи з необхідності узгодження положення Наказу МВС України № 482 від 30 червня 1998 року, яким закріплюється обов’язок водія надати право безперешкодного руху транспортним засобам з увімкненими спеціальними звуковими та світловими сигналами, із вимогами Правил дорожнього руху та ДСТУ 3849-99, зі змісту Наказу МВС України № 482 після слів “…надавати переважне право для проїзду”, вилучити слова спеціальним і, далі за текстом;
4. Зважаючи на поширення випадків неправомірної кваліфікації співробітниками Державтоінспекції за ст. 122 КУАП діянь, які складу адміністративного делікту не містять, а також виходячи з того, що такі помилки нерідко призводять до виникнення напружених або конфліктних ситуацій між представниками правоохоронних органів та учасниками дорожнього руху, провести роз’яснювальну роботу з особовим складом ДАІ на місцях.
Зокрема, включити до переліку тем Типового Плану занять із функціональної підготовки особового складу ДАІ тему, присвячену розгляду проблемних питань адміністративно-правової кваліфікації випадків перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості; проїзду на заборонний сигнал світлофора або регулювальника; ігнорування водіями механічних транспортних засобів вимог дорожніх знаків; порушень ними правил буксирування.
У якості ключових положень цієї теми встановити наступні:
- при обранні співробітником ДАІ місця для проведення вимірів швидкості проїжджаючих транспортних засобів обов’язковим є врахування максимальної відстані чутливості приладу для вимірювання швидкості руху (вказаної у технічній документації на цей прилад);
- ігнорування цієї вимоги за умов відсутності прямого візуального контакту з місцем початку (кінця) обмеження швидкості транспортних засобів (складні погодні умови, нерівна місцевість тощо) є основною причиною помилок, здійснюваних співробітників ДАІ при кваліфікації випадків перевищення водіями локальних обмежень швидкості руху;
- у випадку, коли працівник ДАІ, який здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в зоні дії локальних обмежень, не може бачити момент в’їзду (виїзду) транспортного засобу в (за) зону обмеження швидкості руху, він повинен розташовуватися в зоні дії дорожніх знаків: “Обмеження максимальної швидкості” та “Кінець обмеження максимальної швидкості”, “Зона обмеження максимальної швидкості” та “Кінець зони обмеження максимальної швидкості”, “Початок населеного пункту” та “Кінець населеного пункту”, “Житлова зона” та “Кінець житлової зони”, “Пішохідна зона” та “Кінець пішохідної зони” - на відстані не ближче 300 м від розташування цих знаків;
- неправильний вибір співробітником ДАІ місця для ведення нагляду за дорожнім рухом є причиною абсолютної більшості випадків помилкової кваліфікації співробітниками Державтоінспекції за ч. 1 ст. 122 КУАП (проїзд на заборонний сигнал світлофора) України правомірних дій водіїв транспортних засобів, регламентованих п. 8.11 та п. 16.8 Правил дорожнього руху;
- обґрунтований висновок про наявність у діях водія, який здійснює проїзд через регульоване світлофором перехрестя, складу адміністративного делікту, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУАП (проїзд на заборонний сигнал світлофора), може бути зроблений лише у тому випадку, коли суб’єкт попередньої адміністративно-правової кваліфікації має змогу безпосередньо спостерігати як за моментом в’їзду т/з на перехрестя, так і за сигналами світлофора, регулюючого рух у напрямку, з якого здійснювався в’їзд;
- основними критеріями вибору співробітником ДАІ належного місця для ведення нагляду за рухом транспортних засобів через перехрестя, регульовані засобами світлофорного регулювання, є можливість безперешкодного візуального спостереження за сигналами усіх світлофорів, якими регулюється дорожній рух через перехрестя, а також чітка видимість під’їздів до цього перехрестя з усіх можливих напрямків;
- при обранні місця для спостереженням за дорожнім рухом співробітник ДАІ має виходити з того, що гарантією безпомилкової кваліфікації порушень водіями вимог дорожніх знаків є можливість безпосереднього візуального спостереження за моментом в’їзду транспортного засобу в зону дії дорожнього знаку (знаків);
- за неможливості безперешкодного спостереження за моментом в’їзду транспортного засобу в зону дії того чи іншого дорожнього знаку (знаків), є обов’язковою перевірка співробітником ДАІ наявності та порядку розташування засобів регулювання дорожнього руху (у тому числі - дорожніх знаків) на всіх можливих під’їздах до ділянки, з якої буде вестися нагляд за дорожнім рухом;
- притягнення особи до юридичної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУАП у випадку порушення нею вимог п. “г” 23.10 Правил дорожнього руху є неправомірним. Випадки буксирування механічними транспортними засобами мопедів чи велосипедів кваліфікуються за ст. 125 КУАП “Інші порушення правил дорожнього руху”;
- запорукою відсутності помилок при попередній адміністративно-правовій кваліфікації порушень водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху є неухильне дотримання співробітниками ДАІ вимог Наказу МВС України № 482 “Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів” від 30 червня 1998 року, яке має виявлятися в уважному та тактовному ставленні до водіїв транспортних засобів, у недопущенні ігнорування їх пояснень та їх ретельній перевірці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алиев В.М. К вопросу о некоторых понятиях отмывания доходов // Российское право. – 1999. – № 7/8. – С. 46-50.
2. Алиев В.М., Болотский Б.С. Разработка Российского законодательства о про-тиводей¬ст¬вии легализации (отмыванию) доходов, полученных незаконным путем: некоторые дис¬кусси¬онные во¬просы // Государство и право. – 1999. – № 6. – С. 44-50.
3. Аминов Д.И. Полный курс уголовного права России в таблицах и схе¬мах: Учебное по¬со¬бие / Под ред. В.П. Ревина. – М.: Ин¬формационно-изда¬те¬льский дом "Филинъ", 1999. – 432 с.
4. Архів Краснодонського міського суду Луган¬ській області. Справа № 1-298 за 2001 р.
5. Архів Ленінського районного суду м. Курськ. Справа № 22-279 за 1998 р.
6. Архів Лісозаводського районного суду Приморського краю. Справа № 1-3 за 1999 р.
7. Архів Луганського обласного суду. Справа № 1-19 за 2000 р.
8. Архів Северодвинського міського суду Архангельської області. Справа № 1-298 за 1999 р.
9. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 13-8026 за 2001 р.
10. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0911 за 1999 р.
11. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-1342 за 1999 р.
12. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0311 за 2001 р.
13. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0563 за 2000 р.
14. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 11-0078 за 2001 р.
15. Архів СУ УМВС України в Луганській області. Справа № 17-1249 за 2001 р.
16. Бабич Н. Законодательный вакуум – лучшее средство для "отмыва¬ния" де¬нег // Финансовая Украина. – 1995. – 20 октября. – С. 11.
17. Бабичев Н.Т., Боровский Я.М. Словарь латинских крылатых слов: 2500 единиц / Под ред. Я.М. Боровского – М.: Русский язык, 1982. – 959 с.
18. Бажанов М.І. Структура диспозиції статей Кримінального кодексу України як протидія фінансовим злочинам // Злочини у сфері кредитно-фі¬нансо¬вої та бан¬ківської діяльності. – Х.: Хар¬ківський Центр вивчення орга¬нізованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Му¬дрого. – 2000. – С. 32-34.
19. Беницкий А.С. Легализация доходов, добытых заведомо незаконным путем, как сложное пре¬ступление // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 116-124.
20. Беницкий А.С. О некоторых особенностях объективной стороны лега¬лизации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобре¬тен¬ных заведомо преступным путем // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. – Дніпро¬пет¬ровськ: IMA–прес. – 2001. – С. 463-466.
21. Беницкий А.С. Особенности интеллектуального и волевого момента прямого умысла при легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных за-ве¬домо незаконным путем // Науковий вісник Дніпропет¬ров¬ського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 197-204.
22. Беницкий А.С. Отграничение легализации денежных средств или иного имуще-ства, приобретенных преступным путем, от смежных составов преступ¬лений // Вісник Луганського ін¬ституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 4. – С. 62-74.
23. Беницкий А.С. Предмет и субъект легализации имущества, добытого в резуль-тате со¬вершения преступления // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 119-133.
24. Беницкий А.С. Сравнительный анализ объекта и предмета преступле¬ний в сфере экономической деятельности, совершаемых с использованием не¬законно при¬об-ретенного имущества // Вісник Луганського інституту вну¬трішніх справ МВС України. – 1999. – № 3. – С. 108-119.
25. Беницкий А.С. Субъективные признаки состава преступления, преду¬с¬матри¬ваю-щего ответственность за легализацию денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо незаконным путем // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: НДРВ ОІВС. – 2000. – № 4. – С. 81-84.
26. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмыва¬ние) де¬нежных средств и иного имущества, приобретенных преступным пу¬тем: про¬блемы квалификации и со¬вершенст¬вования законодательства: Моногра¬фия. – Лу¬ганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
27. Беницкий А.С. Уголовно-правовые аспекты международной борьбы с легализа-цией преступных доходов // Вісник Луганського інституту внутрі¬шніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – № 3. – С. 92-96.
28. Беніцький А.С. Деякі питання удосконалення кримінального законо¬давства, що передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) зло¬чин¬них доходів // Теорія та практика криміналістичного забезпечення роз¬криття та розслідування злочинів у су¬часних умовах: Тези доповідей Між¬народної нау¬ково-практичної конференції. – Ч. II. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2001. – С. 125-127.
29. Беніцький А.С. Легалізація прибутків, здобутих злочинним шляхом: порівня-льно-пра¬вовий аналіз // Проблеми боротьби з корупцією, організова¬ною злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції науко¬вих та практичних працівників. – К.: Науково-дослідний інститут "Про¬блеми людини". – 1999. – Т. 18. – С. 245-250.
30. Беніцький А.С. Співвідношення складу злочинів, передбачених ст.ст. 214 і 315 проекту КК України та конкуренція кримінально-правових норм // Вісник Універси-тету внутрішніх справ. – Харків: Університет внут¬рішніх справ. – 2001. – № 13. – С. 152-156.
31. Білецький В. Відмивання грошей і діри в законі // Юридичний вісник України. – 1995. – № 13. – С. 3.
32. Болотский Б.С. Проблемы противодействия легализации (отмыванию) до¬ходов от неле¬гальной экономической деятельности // Теневая экономика (эконо¬мические, социальные и пра¬во¬вые аспекты): Материалы на¬учной конферен¬ции (9 июля 1996 г.). – М., 1996. – С. 40-54.
33. Бон¬дарєва М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за ле¬галі¬зацію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом: Авто¬реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 /Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 17 с.
34. Бондарєва М.В. Кримінально-пра¬вові аспекти відповідальності за легалі¬за¬цію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шля¬хом: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2000. – 210 с.
35. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (криміна¬льно-пра-вові, кри¬мінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні про¬блеми). – Х.: Право, 2001. – 264 с.
36. Борьба с отмыванием доходов от ин¬дустрии наркобизнеса в странах Сод-ружества /Б.С. Болотский, А.Г. Воле¬водз, Е.В. Воронова, Б.Ф. Калачев. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 248 с.
37. Бушуев И.А. Ответственность за укрывательство преступлений и не¬до¬но¬сительс-тво. – М.: Юридическая литература, 1965. – 138 с.
38. Венская декларация от 10 апреля 2000 г. "О преступности и правосу¬дии: ответы на вы¬зовы XXI века" // Юридичний вісник України. – 2000. – № 33. – 17 серпня. – С. 3-5.
39. Вершинин А. Легализация средств или иного имущества, приобретен¬ных незаконным путем // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 30-33.
40. Вершинин А. Легализация средств или иного имущества, приобре¬тен¬ных незаконным пу¬тем // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 3-10.
41. Виноградова Л.К., Гаража Н.А. Проблема борьбы с легализацией не¬за¬кон¬ных до¬ходов в Рос¬сии // Проблемы уголовного права в связи с рефор¬мами уголо¬вного законодательства: Сб. на¬уч. трудов. – М., 1997. – С. 79-86.
42. Волженкин Б.В. Экономические преступ¬ления. – СПБ.: Юридический центр Пресс, 1999. – 312 с.
43. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической дея¬те-льности. – М.: Учебно-консуль¬тационный центр "ЮрИнфоР", 1998. – 296 с.
44. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовно-правовая охрана финансовой сферы: – М.: Уче¬бно-консульта¬ци¬онный центр "ЮрИнфоР", 1995. – 96 с.
45. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных от¬ноше¬ний (объект и ква¬лификация преступлений). – Л.: Ленинградский уни¬вер¬ситет, 1979. – 128 с.
46. Годовой отчет о деятельности Группы создания финансовых мер борьбы с отмыванием денег (FATF) за 1993-1994 гг. // Правовые основы бо¬рьбы с лега¬лиза¬цией преступных доходов. Ме¬тоди¬ческие ма¬териалы. – Лу¬ганск: РИО ЛИВД, 1997. – С. 167-175.
47. Горелик А.С., Шишко И.В., Хлупина Г.Н. Преступления в сфере эконо¬ми¬ческой дея¬те¬льности и против инте¬ресов службы в коммерческих и иных ор¬га¬низациях. – Красно¬ярск: Изд-во КГУ, 1998. – 183 с.
48. Гражданский кодекс РФ, часть вторая, от 26 января 1996 г. // Собра¬ние зако-нодательства Российской Федерации. 1996. – № 5. – Ст. 410.
49. Гражданский кодекс РФ, часть первая, от 30 ноября 1994 г. // Собра¬ние за-конодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
50. Гражданский кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по со¬с¬тоя¬нию на 1 ап¬реля 1998 года). – Х.: Одиссей, 1998. – 160 с.
51. Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей = Groupe d’action financiere sur ie bianchiment de capiteaux: Річний звіт 2000-2001. – Сек-ретариат FATF, OECD, 2 rue Andre Pascal 75775 Paris Cedex 16, France. – 67 с.
52. "Грязные" деньги и закон. Правовые основы борьбы с легализацией пре¬ступных дохо¬дов: Сборник материалов / Под ред. Е.А. Абрамова. Сост. В.С. Ов¬чинский. – М.: Инфра, 1994. – 292 с.
53. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 2. – М.: Рус¬с¬кий язык, 1981. – 780 с.
54. Деркач А.Г. Совершенствование мер международного противодейст¬вия по отмыванию "грязных" денег // Вестник Московского государственного университета. Серия "Эко¬номика". – 1999. – № 2. – С. 89-101.
55. Директива Європейського Економічного Співтовариства № 911/308 від 10 червня 1991 г. "Про протидію використанню фі¬нансової системи для відми¬вання грошей" // Міжнародні пра¬вові акти та зако¬нодавство окремих країн про кору¬п¬цію. – К.: Школяр, 1999. – С. 188-199.
56. Дремин В. "Отмывание" доходов: законодательное определение // Юридичний вісник України. – 2000. – № 2. – С. 80-81.
57. Дудоров О. Відповідальність за "відмивання нелегальних прибутків" як кон¬венційний злочин: шляхи вдо¬сконалення кримінального та фінансо¬вого за¬конодавства // Юридичний віс¬ник України. – 1998. – Вкладиш № 36. – С. 25-32.
58. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Зло¬чини у сфері підпри¬єм¬ництва. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
59. Жук М.Г. Криминалистические аспекты борьбы с легализацией (от¬мыванием) не-закон¬ных до¬ходов: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гродненский государственный уни¬верситет имени Янки Купалы. – Гродно, 1999. – 17 с.
60. Закон РФ № 121 от 7 августа 2001 г. "О внесении изменений и допол¬не¬ний в за-конода¬те¬льные акты Российской Федерации в связи с принятием Феде¬раль¬ного закона "О противодей¬ст¬вии легализации (отмыванию) дохо¬дов, полу¬чен¬ных преступным путем" // Соб¬рание законода¬тельства Российс¬кой Федера¬ции. – 2001. – № 33. – Ч. 1. – Ст. 3424.
61. Закон РФ № 7 от 12 января 1996 г. "О некоммерческих организациях" // Собрание зако¬нодательства Российской Федерации. – 1999. – № 28. – Ст. 3473.
62. Закон України № 14 від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво" // Фінансове право: Хрестоматія. Посібник для студентів юридичних вузів та фа¬культетів. – К: Вілбор, 1998. – С. 297-312.
63. Закон Украины № 1775 от 1 июня 2000 г. "О лицензировании опреде¬лен¬ных видов хозяй¬с¬твенной деятельности" // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
64. Закон України № 2121 від 7 грудня 2000 р. "Про банки та банківську діяльність" // Голос України. – 2001. – № 12. – С. 4-10.
65. Звіт перед українським народом про оперативно-службову діяльність орга¬нів вну¬трі¬шніх справ України у 2000 році // Іменем закону. – 2001. – № 4. – С. 1, 3-6.
66. Иванов Э.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним. – М.: Россий¬с¬кий Юридический издательский дом, 1999. – 177 с.
67. ИЦ ГУВД Московской области МВД РФ. Письмо № 6/1 – 3220 от 27 июля 2000 г.
68. ИЦ МВД Республики Дагестан. Письмо № 2/15 – 1059 от 26 июня 2000 г.
69. ИЦ МВД Республики Калмыкия МВД РФ. Письмо № 12/598 от 6 июня 2000 г.
70. ИЦ МВД Республики Карелии МВД РФ. Письмо № 3/450 от 23 мая 2000 г.
71. ИЦ МВД Республики Северная Осетия – Алания МВД РФ. Письмо № 6/3 – 530 от 28 апреля 2000 г.
72. ИЦ УВД Алтайского края МВД РФ. Письмо № 10/799 от 9 июня 2000 г.
73. ИЦ УВД Архангельской области МВД РФ. Письмо № 18/708 от 16 августа 2000 г.
74. ИЦ УВД Астраханской области МВД РФ. Письмо № 3/480 от 10 апреля 2000 г.
75. ИЦ УВД Владимирской области МВД РФ. Письмо № 13/211 от 20 марта 2000 г.
76. ИЦ УВД Еврейской автономной области МВД РФ. Письмо 4/2864 от 17 мая 2000 г.
77. ИЦ УВД Иркутской области МВД РФ. Письмо № 9/6 – 1207 от 4 мая 2000 г.
78. ИЦ УВД Калининградской области МВД РФ. Письмо № 6/904 от 21 апреля 2000 г.
79. ИЦ УВД Коми-Пермяцкого автономного округа МВД РФ. Письмо № 5/560 от 25 апреля 2000 г.
80. ИЦ УВД Краснодарского края МВД РФ. Письмо № 23/18 – 398 от 21 марта 2000 г.
81. ИЦ УВД Курганской области МВД РФ. Письмо № 10/538 от 14 июня 2000 г.
82. ИЦ УВД Курской области МВД РФ. Письмо № 10/129 от 10 фев¬раля 2000 г.
83. ИЦ УВД Магаданской области МВД РФ. Письмо № 3/581 от 26 апреля 2000 г.
84. ИЦ УВД Ненецкого автономного округа МВД РФ. Письмо № 3/6267 от 8 июня 2000 г.
85. ИЦ УВД Омской области МВД РФ. Письмо № 9/1 – 708 от 30 марта 2000 г.
86. ИЦ УВД Приморского края МВД РФ. Письмо № 3/2 – 2166 от 7 июня 2000 г.
87. ИЦ УВД Псковской области МВД РФ. Письмо № 4/555 от 12 ап¬реля 2000 г.
88. ИЦ УВД Ростовской области МВД РФ. Письмо № 12/5 – 157 от 1 февраля 2000 г.
89. ИЦ УВД Саратовской области МВД РФ. Письмо № 18-4/96 от 20 января 2000 г.
90. ИЦ УВД Сахалинской области МВД РФ. Письмо № 15/239 от 31 марта 2000 г.
91. ИЦ УВД Ставропольского края МВД РФ. Письмо № 3/2 – 391 от 11 февраля 2000 г.
92. ИЦ УВД Таймырского (Долгано-Ненецкого) ав¬то¬но¬много округа МВД РФ. Письмо № 4861 от 22 июня 2000 г.
93. ИЦ УВД Тамбовской области МВД РФ. Письмо № 6/3 – 148 от 25 января 2000 г.
94. ИЦ УВД Ханты-Мансийского автономного округа МВД РФ. Письмо № 55/11 – 793 от 5 июля 2000 г.
95. ИЦ УВД Читинской области МВД РФ. Письмо № 9/5 от 25 апреля 2000 г.
96. ИЦ УВД Эвенкийского автономного округа МВД РФ. Письмо № 1901 от 19 июня 2000 г.
97. Інформаційна довідка: Відмивання грошей: сферу дії Директиви № 911/308 ЄЕС буде розши¬рено // Матеріали для конференції "Запобігання та про¬тидія легалі-зації ("відмиванню") дохо¬дів, отриманих злочинним шля¬хом". Київ, 22-23 січня 2001 р. – К., 2001. – С. 4-7.
98. Інформаційна довідка: Друга доповідь комісії Европейському парламе¬нту та Раді щодо впро¬вадження Ди¬рективи, яка стосується відмивання гро¬шей // Матеріали для конферен¬ції "Запобі¬гання та протидія легалізації ("від¬миванню") доходів, отриманих злочинним шля¬хом". Київ, 22-23 січня 2001 р. – К., 2001. – С. 1-10.
99. Камынин И. Новое законодательство о борьбе с легализацией (отмы¬ва¬нием) пре-ступ¬ных доходов // Законность. – 2001. – № 11. – С. 3.
100. Керимов Д.А. Законодательная техника: Научно-методическое и учеб¬ное пособие. – М.: НОРМА, 2000. – 127 с.
101. Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег. – М.: Международные отно¬ше¬ния, 1996. – 240 с.
102. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридичес¬ких факу¬ль¬тетов и ин¬сти¬тутов. – М.: Юрист, 1996. – 256 с.
103. Кучер Ю.А. Правовые формы определения ответственности за преступную дея-тель¬ность: Дис… канд. юрид. наук. 12.00.08. – М., 1996. – 207 c.
104. Комментарий к статьям Уго¬ловного кодекса Российской Федера¬ции по пре-ступле¬ниям, от¬несенными к подследственности на¬лого¬вой поли¬ции / Под ред. А.А. Маркова. – СПб.: ЛЕК СТАР, 2000. – 800 с.
105. Комментарий к Уголовному кодексу Россий¬ской Федерации / Отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А.В. Наумов. – М.: Юристъ, 1996. – 824 с.
106. Комментарий к Уголов¬ному кодексу Рос¬сийской Федерации / Под общ. ред. Гене¬раль¬ного проку¬рора РФ Ю.И. Ску¬ратова и Предсе¬дателя Вер¬ховного Суда РФ В.М. Лебе¬дева. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 832 с.
107. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – М.: Про¬спект, 1997. – 760 с.
108. Ком¬ментарий к Уголовному кодексу Россий¬ской Федерации. – Ростов-на-Дону: Фе¬никс, 1996. – 412 с.
109. Конвенция ООН "О борьбе против неза¬конного обо¬рота нар¬ко¬тичес¬ких средств и пси¬хо¬тропных веществ" (Вена, 1988 г.) // Україна в між¬наро¬дно-пра¬во¬вих відносинах. – К.: Юрі¬нком, 1996. – Т. 1. – С. 244-284.
110. Конвенция Совета Европы "Об отмывании, выявлении, изъятии и кон¬фи¬скации дохо¬дов от преступной деятельности" (Страсбург, 1990 г.) // Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и кон¬фискация полученных престу¬пным пу¬тем денежных средств и имущества. – М.: Юрлитин¬форм, 2000. – С. 287-305.
111. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Ака-демия МВД СССР, 1980. – 284 с.
112. Коржанский Н.И. Ответственность за приобретение, хранение и сбыт иму-щества, до¬бы¬того преступным пу¬тем. – Волгоград: Научно-исследова¬тельс¬кий и редакционно-изда¬тельский отдел, 1971. – 88 с.
113. Коротков Ю.В. Уголовно-правовые и криминоло¬гические ас¬пе¬кты бо¬рьбы с лега¬ли¬за¬цией (отмыванием) незаконных доходов: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1998. – 182 с.
114. Корчагин А.Г., Кушниренко А.В. Правовые основы борьбы с "отмы¬ва¬нием" пре¬ступ¬ных до¬ходов // Журнал Российского права. – 1999. – № 5/6. – С.105.
115. Коттке К. "Грязные деньги – что это такое?: Справочник по нало¬говому зако-нода¬тельс¬тву в об¬ласти "грязных" денег. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 704 с.
116. Кримінологі¬чна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, про¬блеми / Головний штаб Управ¬ління оператив¬ної інформації. – К., 2001. – 187 с.
117. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
118. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Государст¬венное изда¬те¬ль¬ство юридической литературы, 1960. – 244 с.
119. Кузнецов В.А. Борьба с преступным приобретением и сбытом иму¬щес¬тва. – К.: Нау¬кова думка, 1970. – 160 с.
120. Кузнецова Н.Ф., Багаудинова С.К. Контроль над легализацией пре¬ступных дохо¬дов в США // Вестник Московского государственного университета. Серия "Право". – 1997. – № 6. – С. 39-51.
121. Курс советского уголовного права. Т. 2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
122. Курс