АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ

Краткое описание

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………..……………….....…4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
1.1. Місце і роль адміністративної відповідальності у адміністративно-правовому регулюванні рекламної діяльності ….................10
1.2. Правові засади адміністративної відповідальності за
порушення законодавства про рекламу………..……......….............……......…23
Висновки до розділу.................................................................................34

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДІВ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКІВ У СФЕРІ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Поняття та зміст об’єкта проступків у сфері рекламної діяльності...............................................................................................................36
2.2. Реклама та рекламна діяльність як предмет адміністративного проступку……………………………………………….................…………..…48
2.3. Характеристика об`єктивної сторони проступків у сфері рекламної діяльності………………………………………….......……......……66
2.4. Поняття та загальна характеристика суб`єкта адміністративного проступку у сфері рекламної діяльності……………………………….........…98
2.5. Характеристика суб`єктивної сторони проступків у сфері рекламної діяльності…………………………………………………………...109
Висновки до розділу..............................................................................122

РОЗДІЛ 3. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАСТВА ПРО РЕКЛАМУ
3.1. Поняття та стадії провадження у справах про порушення законодавства про рекламу………………………………………………....….126
3.2. Адміністративно-процесуальний статус суб`єктів провадження
у справах про порушення законодавства про рекламу………...............….....142
3.3. Система та види стягнень, що застосовуються до юридичних осіб .......................................................................................................................153
Висновки до розділу...............................................................................172

ВИСНОВКИ……………………………………………...…….……...174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………...…...........179

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Комерційна реклама в Україні останнім часом переживає бурхливий розвиток як у кількісному, так і в якісному виразі. Безсумнівно, це є позитивним аспектом у розвитку ринкових відносин. Однак не варто забувати про те, що рекламна справа в Україні пройшла за останні десять років такий шлях розвитку, що у більшості інших країн зайняв по декілька десятиліть, і це не могло не потягти за собою певних негативних наслідків.
Виникнення ринкових відносин в Україні привело до значного зростання ролі реклами та рекламної діяльності, вона стала займати набагато більше місця в житті кожної людини. В даний момент реклама представляється провідним джерелом інформації про той чи інший товар і, відповідно, може як принести користь, так і завдати шкоди правам і законним інтересам споживачів і виробників товарів і послуг.
Україні, як і будь-якій іншій державі необхідні діючі інструменти державного регулювання рекламної діяльності, основними важелями якого є система законодавства про комерційну рекламу, органи державного контролю за рекламною діяльністю і передбачена законом відповідальність за порушення рекламного законодавства.
У контексті цієї роботи досліджується саме інститут адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності, яка націлена саме на попередження, припинення та покарання за недобросовісну рекламу, яка здатна завдати шкоди як майновим, так і немайновим правам громадян і юридичних осіб, суспільним інтересам взагалі. Інститут адміністративної відповідальності взагалі, та за правопорушення у сфері рекламної діяльності, зокрема, в наш час має значні недоліки, практичне притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності досить часто ускладнюється та потребує вдосконалення.
Проте, проблеми адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності у вітчизняній науці спеціально не вивчались, в існуючих працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої проблематики, без
комплексного підходу. Таким чином, дослідження проблем адміністративної відповідальності у сфері рекламної діяльності в наш час набуває особливого змісту і актуальності.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальнонаукової тематики Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195), а також плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії “Теоретичне обґрунтування і правове забезпечення адміністративної і фінансової реформи в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, наукових досліджень, вітчизняного та зарубіжного досвіду, узагальнень практики визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності за проступки у сфері рекламної діяльності, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення цього інституту.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні задачі:
вивчити та проаналізувати сучасний стан інституту адміністративної відповідальності у контексті реформи адміністративного права та удосконалення адміністративного законодавства;
проаналізувати сучасний стан адміністративної відповідальності юридичних осіб, як основних суб’єктів рекламної діяльності, виявити та узагальнити проблеми теоретично-правового забезпечення їхньої відповідальності;
проаналізувати правові засади адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності з врахуванням змін у чинному законодавстві;
визначити поняття та охарактеризувати правову природу реклами і рекламної діяльності як предмета адміністративного проступку;
виокремити та охарактеризувати правовідносини, які складають об’єкт порушень у сфері рекламної діяльності;
окреслити основних суб’єктів адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності та визначити особливості їхнього правового статусу;
охарактеризувати об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушень у сфері рекламної діяльності;
проаналізувати стадії та охарактеризувати процесуальний статус суб’єктів провадження у справах про порушення законодавства про рекламу;
сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері рекламної діяльності.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі рекламної діяльності, національне і зарубіжне законодавства щодо регулювання цих відносин.
Предметом дослідження є правовий інститут адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, який дозволив визначити сутність та систему провадження по справах про порушення законодавства про рекламу (розділ 3). Для аналізу реклами як об'єкта правопорушення та правових засад притягнення до адміністративної відповідальності використовувався метод аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 2.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження зарубіжного досвіду у сфері рекламної діяльності (підрозділи 1.1 та 2.1). Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів рекламної діяльності (підрозділ 2.1). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для формулювання пропозицій щодо удосконалення правових засад адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності (розділ 1).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці в галузях соціології, економіки, теорії управління, теорії держави і права, конституційного, адміністративного та підприємницького права, зокрема, таких науковців, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Л.Р. Біла, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, М.В. Косюта, В.В. Лаптєв, Н.М. Лисиця, В.К. Мамутов, В.С. Мартем'янов, В.Л. Мусіяка, О.А. Пушкін, Н.О. Саніахметова, М.М. Тищенко, О.Ф. Фрицький, В.С. Щербина, М.К. Якимчук, Х.П. Ярмакі та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, Кодекс про адміністративні правопорушення і закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, які регулюють рекламну діяльність, адміністративну відповідальність за проступки у сфері рекламної діяльності та відповідні провадження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній адміністративній науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративної відповідальності за проступки у сфері рекламної діяльності у світлі основних положень адміністративної реформи та реформи адміністративного права та пропозиціям щодо удосконалення цього правового інституту.
В результаті здійсненого дослідження сформульовані нові наукові положення, запропоновані особисто:
вперше охарактеризовано склади адміністративних проступків у сфері рекламної діяльності;
з нових позицій охарактеризовано правові засади адміністративної відповідальності за порушення законодавства про рекламу з урахуванням змін у ньому;
вперше виокремлено та охарактеризовано правовідносини, які складають об’єкт адміністративних проступків у сфері рекламної діяльності;
дістала подальшого розвитку характеристика реклами і рекламної діяльності як предмета проступку;
запропоновано новий підхід щодо визначення вини юридичної особи за порушення законодавства про рекламу;
запропоновано авторську класифікацію: видів реклами; обмежень щодо реклами; правовідносин, що складають об’єкт порушень законодавства про рекламу; недобросовісної реклами;
удосконалено понятійний апарат категорій “адміністративна відповідальність”, “реклама”, “рекламна діяльність”, “вина юридичної особи”, “провадження”;
сформульовано авторські пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства про адміністративну відповідальність за проступки у сфері рекламної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративної відповідальності у сфері рекламної діяльності;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України «Про рекламу»;
- у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращати практичну діяльність державних органів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за проступки у сфері рекламної діяльності;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані (а в Одеській національній юридичній академії уже використовуються) при підготовці підручників та навчальних посібників з «Адміністративного права» та відповідних спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 4-й звітній конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеської національної юридичної академії “Основні напрямки адміністративної реформи в Україні” (Одеса, березень 2001), 6-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії “Перспективи реформування адміністративного права” (Одеса, квітень 2003), 3-й Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан та перспективи реформування” (Одеса, травень 2003), 7-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії “Реформування адміністративного права як складова адміністративної реформи” (Одеса, квітень 2004), а також обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано в семи наукових статтях, що містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових засад та практики притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності. Основні з них такі:
1. Адміністративна відповідальність є дуже важливим чинником державного управління, вона торкається всіх без виключення сфер суспільних відносин, майже всіх суб’єктів права, водночас на сьогодні існує багато невирішених питань щодо інституту адміністративної відповідальності. Вважаємо за необхідне проведення кодифікації норм адміністративного права щодо адміністративної відповідальності, що дасть можливість уникнути низки суперечок чинного законодавства щодо адміністративної відповідальності. Крім того, вкрай необхідне законодавче врегулювання інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб, яке могло б знайти своє закріплення саме в кодифікованому правовому акті щодо регулювання інституту адміністративної відповідальності в цілому.
2. Підсумовуючи різні точки зору щодо визначення адміністративної відповідальності, пропонуємо наступну дефініцію цього поняття: адміністративна відповідальність – це обтяжливі наслідки (адміністративні стягнення майнового, морального, особистісного чи іншого характеру), що застосовуються до осіб‚ які вчинили адміністративні проступки, уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права, з метою їхнього покарання і попередження.
3. Підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності чітко визначені в чинному Законі України „Про рекламу”. Однак вважаємо, що існуючому викладенню складів правопорушень у зазначеному Законі бракує законотворчої техніки. Всі підстави викладені лише в одній статті та відірвані від відповідних санкцій, які мають застосовуватися при вчиненні відповідних протиправних дій. Більш вдалим було б викладення підстав відповідальності в класичному вигляді, коли кожній диспозиції відповідає певна санкція, і це дійсно дозволить уникнути можливих суперечок.
4. Особливість адміністративної відповідальності юридичних осіб пов'язана з особливостями їхньої правової природи як учасника адміністративних правовідносин. Насамперед, це стосується питання визнання юридичної особи суб’єктом адміністративного проступку на законодавчому рівні, а саме – у КпАП. Вона повністю відображується у адміністративної відповідальності за порушення законодавства про рекламу. Тому пропонується у новому КпАП виділити в окремий розділ положення щодо відповідальності за порушення законодавства про рекламу та рекламну діяльність та назвати його «Відповідальність за порушення законодавства про рекламу». До цього розділу доцільно включити такі статті: «Порушення законодавства про рекламу», «Види відповідальності за порушення законодавства про рекламу та засоби припинення порушень законодавства про рекламу», «Штрафи», «Відшкодування збитків», «Публічне спростування недобросовісної реклами», «Публікація відомостей, що коригують рекламу». Також в цьому розділі необхідно чітко розрізнити міри адміністративної та матеріальної відповідальності, а також засоби припинення.
5. Аналіз складів порушень законодавства про рекламу дає підстави стверджувати, що суб’єктом відповідальності за проступки у сфері рекламної діяльності у переважній більшості є юридична особа: замовник (рекламодавець), виробник, розповсюджувач.
6. Важливим залишається питання щодо визначення суб’єктивної сторони адміністративних проступків, скоєних юридичною особою. Пропонується визнати вину як суб'єктивне відношення до проступку фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи-порушника, або перебувають з нею в іншому правовому зв'язку. Вина має визначатися за переважаючою волею, під якою перш за все слід розуміти волю адміністрації (керівництва) юридичної особи, а саме її вповноважених посадових осіб, а також інших осіб, які мають право давати вказівки у межах юридичної особи та її структурних підрозділів.
7. Особливістю об’єктивної сторони проступків у сфері рекламної діяльності є те, що вони проявляються тільки через неправомірні дії, які можуть скоюватися при: а) замовлені реклами; б) виготовленні реклами; в) розміщені реклами (зовнішньої, внутрішньої реклами, реклами на транспорті, теле-, радіо-, відео реклами, поштової реклами, реклами на сувенірах, на спецодягу та ін.). Важливою рисою об’єктивної сторони проступків у сфері рекламної діяльності є те, що всі склади цих проступків є формальними, тобто не потребують настання негативних наслідків.
8. Одним із найбільш поширених порушень законодавства про рекламу є недобросовісна реклама. Відсутність визначення поняття “недобросовісна реклама” в Законі “Про рекламу” дає підстави запропонувати авторське визначення: недобросовісна реклама – це реклама, яка за контекстом вводить в оману, є напівправдивою або приховує якісь важливі для споживачів факти, дозволяє двозначне тлумачення інформації, яка міститься в ній, і при цьому одне з таких тлумачень є помилковим, містить заяви суб'єктивного характеру, що, однак, створюють враження констатації фактів або належать до матеріальних предметів, якщо в рекламі подано макет, який неточно представляє рекламовану продукцію, містить такі обіцянки, які не можуть бути виконані, містить подання не всіх важливих характеристик продукції, а лише деяких із них (неповний опис), містить порівняння, що вводять в оману, у тому числі безглузді порівняння, які неможливо перевірити, містить помилкове підтвердження характеристик продукції, заявлене особами, які не є реальними споживачами продукції;
9. В ході дисертаційного дослідження об’єктом адміністративного проступку у сфері рекламної діяльності визначені суспільні відносини, що виникають при замовленні, виготовленні, розміщенні та споживанні реклами і регулюються чинним законодавством. Суттєве значення для характеристики складів проступків у сфері рекламної діяльності має предмет, яким є реклама і рекламна діяльність. Визнається, що поняття реклами і рекламної діяльності в Законі “Про рекламу” є неповним і неконкретним і пропонується авторське визначення цих понять: реклама – це одно- або різнонацілене, особове або безособове, оплачене чітко певною особою, представлене у будь-якій формі повідомлення, метою якого є схилення рекламної аудиторії до певних дій, або формування у рекламної аудиторії певної думки про предмет реклами; рекламна діяльність – це діяльність юридичних і фізичних осіб, спрямована на створення, розміщення, поширення і просування реклами. Необхідно також на законодавчому рівні треба визначити основні види реклами і чітко їх розмежувати. Пропонується така класифікація: 1) за галузевою спрямованістю: а) комерційна; б) соціальна; в) політична; 2) за концентрованістю: а) масова; б) вибірна; 3) за територією охоплення: а) локальна; б) регіональна; в) загальнонаціональна; г) міжнародна; д) глобальна; 4) за засобами подачі: а) друкована (поліграфічна); б) газетно-журнальна; в) радіо- і телереклама; г) зовнішня реклама; д) реклама на транспорті; е) пряме поштове розсилання; ж) електронна реклама.
10. Провадження у справах про адміністративні проступки у сфері рекламної діяльності можна визначити як нормативно-врегульовану сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій повноважних суб`єктів щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Єдиним лідируючим суб’єктом провадження у справах про адміністративні проступки є Державний комітет України у справах захисту прав споживачів. Враховуючи особливості правового статусу Антимонопольного комітету України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який здійснює державне управління і контроль за дотриманням чинного законодавства у сфері економічної конкуренції, вважаємо за необхідне наділити його юрисдикційними повноваженнями щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер`янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальний аспект реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 46-58.
2. Авер`янов В. Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права // Правова держава. – 2001. – № 12. – С. 68-72
3. Авер`янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави та права. – 2003. – № 19. – С. 8-13.
4. Авер'янов В.Б., Лук'янець Д.М., Хорощак Н.В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 19-20.
5. Авер`янов О. В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 19-23.
6. Административная ответственность в СССР / Под. ред. В.Н. Манохина и Ю.С. Адушкина. – Саратов: Изд-во Сарат. ун–та, 1988. – 168 с.
7. Административное право/ Под ред. Ю.М Козлова. – М.: Юрид. лит., 1968. – 236 с.
8. Административное право: Учебник / Бельский К.С., Козлов Ю.М., Карлибаба Г.Н. и др. / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристь, 1999. – 386 с.
9. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 345 с.
10. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. – О.: Юрид. література, 2003. – 896 с.
11. Адміністративне право України: Підручник для юридичних вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 189 с.
12. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 119 с.
13. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. Свердловск,1972. Т.1. – Основные вопросы общей теории социалистического права.– 371 с.
14. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидав України, 1987. – 110 с.
15. Андрощук Г. Реклама тютюнових виробів: «за» і «проти» // Закон і бізнес. – 1995. – 1 лют.
16. Антимов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Гос. Из-во юридической литературы, 1950. – 242 с.
17. Антимонопольний комітет України. – Річний звіт. – К., 2001. – 40 с.
18. Антонова В.П. Четвертые Лазаревские чтения к 70-летию Бориса Михайловича Лазарева // Государство и право. – 2000. – № 10 – С.13-42.
19. Архівні матеріали господарського суду Одеської області.
20. Баймуратов М. А. Международное право. Х.: Одисей. – 2000. – 736 с.
21. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, – 2002. – 214 с.
22. Батра Р., Майерс Дж., Аакер Д. Рекламний менеджмент. – М., СПб, К.: 179 Издат. Дом «Вильяме», 1999. – 276 с.
23. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. –Свердловск: Урал. ун-т‚ 1989. – 204 с.
24. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. Часть общая. – М.: БЕК, 1997. – 296 с.
25. Бахрах Д.Н., Ренов З.Н. Производство по делам об административных правонарушениях: Пособие для слушателей народных университетов. – М.: Знание‚ 1989 – 96 с.
26. Бекетов О.Й. Актуальные проблеми административного права России // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 83-87.
27. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 124 с.
28. Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України. Дис. ... канд. юрид. наук. – О., 1995. – 165 с.
29. Била Л.Р. Административно-правовой статус Антимонопольного комитета Украины и его территориальных отделений / Сб. науч. труд. «Государственное строительство и правовые проблемы управления». – О., – 1995. – № 2. – С. 102-105.
30. Біла Л.Р. Особливості адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства / Зб. тез і доповідей наук.-практ. конф. – О., 1996. – С. 78-81
31. Біла Л.Р. Провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства / Зб. наук. праць „Актуальні проблеми держави і права”. Вип. 2. – О., 1995. – С.113-115.
32. Бровченко Л. Чи варто з водою виливати дитя // Голос України. – 1996. – 27 квіт.
33. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38 – Ст. 189.
34. Бюхер К. Виникнення народного господарства. – Спб: Типографське товариство «Суспільна користь», 1912. – 58 с.
35. Васильева Г.В., Студеникина М.С. Законодательство об административных правонарушениях (словарь – справочник для слушателей народных университетов). – М.: Знание‚ 1986. – 128 с.
36. Ватрич Р. Працюємо над законами, які очікує наше суспільство // Голос України. – 1996. – 2 серп.
37. Ваулина О. Закон о рекламе: вьпьем и закурим? // Зеркало недели. – 1996. – 16– 22 мар.
38. Вебер М. Вибрані труди. М.: Прогрес, 1990. – 804 с.
39. Волкова В. В. Дизайн реклами: Навч. посібник. – М.: «Книжковий будинок «Університет», 1999. – 98 с.
40. Ґалаґан И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та‚ 1976. – 198 с.
41. Ґалаґан И.А. Теоретические проблеммы административной ответственности по советскому праву: Автореф. дис. д-ра. юрид. наук. – К. 1971. – С. 10.
42. Гасаненко Н. А. Моніторинг реклами в СМИ України – тенденції і динаміка // Маркетинг і реклама. – 1999. - № 2. – С. 17-19.
43. Гермогенова Л. Ю. Ефективна реклама в Росії. Практика і рекомендації. – М.: «Руспартнер Лтд», 1994. – С. 69-70.
44. Голосниченко І. П. Проблеми адміністративного процесу на сучасному етапі розвитку Української держави // Актуальні проблеми держави та права. – 2003. – № 19. – С. 26-32.
45. Голосніченко І. П. Адміністративна відповідальність: проблеми законотворчості та кодифікації // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Науковий керівник С.В. Ківалов. – 2002. – № 13. – С. 340.
46. Голосніченко І. П. Адміністративний процес К.: ГАН. – 2003. – 256 с.
47. Голосніченко І. П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України. – 1998. – № 11. – С. 21-28.
48. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом, 1998. – 48 с.
49. Гольман И. А. Рекламне планування. Рекламні технології. Організація рекламної діяльності. – М.: Видавництво «Гелла-принт», 1996. –335 с.
50. Горова О. «Іоланта» вказує орієнтири // Голос України. – 1995. – 10 серп.
51. Гражданское право Украины: Учебник. Часть 1 / Пушкин А.А., Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др. / Под ред. А.А. Пушкина и В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 422 c.
52. Гражданское право Украины: Учебник. Часть 1 / Пушкин А.А., Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др. / Под ред. А.А. Пушкина и В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 422 c.
53. Гражданское право: определения, понятия, законодательство: Учебно-практический справочник / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: 000 «Одиссей», 1999. – 114 c.
54. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. Ч. 1. – М.: ТЕИС, 1996. – 498 c.
55. Гусак М.Б., Боровик С.С. Види відповідальності юридичних осіб. Адміністративна відповідальність // Вісник Вищого Арбітражного суду України. – 1999. – № 4. – С. 165.
56. Дворецький И. Х. Латино-російський словник: 4–е вид., стер. – М.: Російський мова, 1996. – 852 c.
57. Дейян А. Реклама. - М.: Прогресс, 1993. – 169 c.
58. Делл Д., Линда Т. Учебник по рекламе / Пер. с польск. – Мн.: ИООО «Современное Слово», 1997. – 246 c.
59. Димченко В.И. Административная ответственность организаций: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Пермь, 1982. – С. 18.
60. Директива ЄС про узгодження законів, правил та адміністративних положень в державах-членах ЄС відносно здійснення телевізійної діяльності 89/552/ЕЕС від 3.10.1989 р. // http://www.pravo-law.kiev.ua/document/kodeks/00007949CВ2F2000.html
61. Директива Ради ЄС про рекламування медичних препаратів для людей 92/28/ЕЕС від 31.03.1992 р. // http://www.pravo-law.kiev.ua/document/kodeks/00028949АВ2F4600.html
62. Додин Е. В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. – 1997. – № 3. – С. 70-74
63. Додин Е. В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий О.: Юридическая литература. – 1999. – 120 с.
64. Додин Е. В. Место и роль норм административного права в регулировании общественных отношений в Украине // Актуальні проблеми держави та права. – 2003. – № 19. – С. 17-26
65. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учеб. пособие – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1985 – 100 с.
66. Дэйян А. Реклама: Пер. с фр. – М.: «Прогресс-Универс», 1993. – 98 с.
67. Енциклопедичний словник. Т. XXVI-a. – Спб.: Тип. АТ «Видавнича справа», бывш. «Брокгауз і Ефрон», 1899. – 528 с.
68. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001, – 227 с.
69. Звіт Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за 2001 р. – Одеса, 2002. – 39 с.
70. Зуб Й. О правовой природе финансовых санкций // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 3. – С. 10.
71. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат., 1961. – 484 с.
72. Искусство рекламы: теория и практика современной рекламы. - Казань: изд-во Казан. ун– та, 1992. – Вып. 2. – 414 с.
73. Інформація про стан дотримання вимог Закону України «Про рекламу» суб'ектами рекламної діяльності в Одеській області (1999 р.).
74. Касьяненко Р. Массовое обрезание ... троллов // Бизнес. – 1999. – № 8. – С. 35.
75. Касьяненко Р. Юморина по-киевски // Бизнес. – 1999. – № 13. – С. 35.
76. Кивалов С. В. Средства осуществления таможенной политики Украины. О.: Астропринт. – 1995. – 184 с.
77. Ківалов С. В. Біла Л. Р. Державна служба в Україні: Підручник. – О.: Юрид. література, 2003. – 368 с.
78. Ківалов С. В. Митне право України: національне та міжнародне // Митна справа. – 2000. – №4. – С. 13-19
79. Ківалов С. В. Основні напрямки реформування адміністративного права // Актуальні проблеми держави та права. – 2003. – №19. – С. 3-8
80. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве (из опыта работы милиции Украинской ССР). – К.: Ред-изд. отд. МВД УССР, 1970. – 62 с.
81. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. - К.: Вища школа‚ 1979 – 230 с.
82. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. – 3-е вид. – К.: Вентурі, 1998. – 206 с.
83. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 12.07.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
84. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 12.07.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
85. Кодекс України про адміністративні проступки (проект) – К.,- 2004. – 120 с.
86. Коломиец В. Можливості соціології чи реклами краща реклама соціології // Рекламний світ. – 1996. – № 11– 12. – С. 31.
87. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2003. – 280 с.
88. Комментарий к Основам законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях / Под. ред. Б.М. Лазарева. – М.: Юрид. лит., 1983. – 168 с.
89. Концепція реформи адміністративного права України (проект). – К, 1999. – 52 с.
90. Корнілов Л., Фильчикова Н. Від глашатая до неону. – М.: Знання, – 1978. – 38 с.
91. Костенко Н. В. Цінності і символи в масовій комунікації. К.: Наукова думка, - 1993. – 218 с.
92. Косюта М. В. Інтереси громадян і держави як предмет прокурорсько судового представництва // Юридичний вісник. – 2001. – № 2. – С. 144-148.
93. Косюта М. В. Роль прокуратури у забезпеченні законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Актуальні проблеми держави та права. – 2001. – №12. – С. 86-91.
94. Коцепція адміністративной реформи в Україні. – К, 1998. – 46 с.
95. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання // Право України. – 1999. – № 11 – С. 16-17.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 р. // Відомості верховної ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.15.
97. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М.: Наука, 1986. – 286 с.
98. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение // Сов. государство и право. – 1985. – № 8. – С. 30-40.
99. Лазарев Б.М., Салищева М.С., Студеникина М.С. Вопросы кодификации законодательства об административной ответственности // Советское государство и право. – 1967. – № 1. – С. 12-18.
100. Лазарев В.В., Попов Л.П. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение. // Сов. государство и право. – 1986, – № 3. – С. 51-59.
101. Лауристин М. І, Комунікація. Енциклопедичний соціологічний словник / Під загальною редакцією Г. В. Осипова, М.: РАНЕЙ ИСПИ, 1995, – 288 с.
102. Лейст О.Е. Санкция и ответственность по советскому праву. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 142 с.
103. Лисиця Н. М. Реклама в сучасному суспільстві. – Х.: Основа, 1999. – 54 с.
104. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвітку: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 136 с.
105. Лук'янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. – № 11. – С. 118-119.
106. Лук'янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності об'єктів підприємницької діяльності: Автореф дис. ... канд. юрид. наук – К., 2000. – 20 с.
107. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. - М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
108. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственніх отношениях. – М., 1968. – 164 с.
109. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 132 с.
110. Марко Порцій Катон. Про землеробство // Хрестоматія по історії Древнього Риму: Навч. посібник / За ред. В. И. Кузищина. – М.: Вища школа, 1987. – С. 465.
111. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. – Киев: Виша школа, 1985. – 256 с.
112. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М., 1970. – 246 с.
113. Матвеев Г.К. Психологический аспект вины советских юридических лиц // Советское государство и право. – 1978. – № 8. – С. 43.
114. Митний кодекс України: Закон України від 14.05.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – С. 203.
115. Мокшанцев Р. И. Психологія реклами: Навч. посібник / Науч. ред. М. В. Удальцова. – М.: ИНФРА-М, Новосибірськ: Сибірська угода, 2000. – 184 с.
116. Музыкант В. Л. Теория и практика современной рекламы. Часть 1. – М.: Евразийский регион, 1998. – 252 с.
117. Новоселов В.Й. Административная ответственность юридических лиц // Советская юстиция. – 1981. – № 23. – С. 10.
118. О рекламе: Федеральний Закон Российской Федерации от 18.07.1995 г. № 108-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 30. – Ст. 2864.
119. Овчарова Е.В. Материально-правовые проблемы административной ответственности юридических лиц // Государство и право, – 1998. – № 7. – С. 17.
120. Ойгензихт В.А. Мораль й право. – Душанбе: Дошши, 1987. – 121 с.
121. Орзих М. Ф. Юридическая деонтология. О.: БАХВА. – 1996. – 131 с.
122. Орзих М.Ф. Личность и право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 49 с.
123. Орзіх М. П. Конституційні засади реорганізації державного устрою України в умовах адміністративної реформи // Актуальні проблеми держави та права. – 2001. – №12. – С. 9-13.
124. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - Львів, Львів. ін–т внутріш. справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 240 с.
125. Парсонс Т. Загальний огляд. Американська соціологія: Перспективи, Проблеми. Методи. – М.: Прогрес, 1972. – 364 с.
126. Пастушенко Е.Н. Цели и функции административной ответственности // Изд – во вузов. Правоведение. – 1987. – № 3. – С. 36 – 41.
127. Пасько С. Реклама як рушш регресу // Голос України. – 1996. – 27 квіт.
128. Петров И.Н. Ответственность хозорганов за нарушения обязательств. – М.: Юрид. лит., 1974. – 116 с.
129. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України: Навчальний посібник. – К.: МАУП 1995. – 196 с.
130. Плахотный А.Ф. Свобода и ответственность. - Харьков: Изд-во Харьков. ун-та, 1972. – 145 с.
131. Положення про Державний комітет України у справах захисту прав споживачів: Затверджене Указом Президенту України від 16 жовтня 1996 року № 950/96 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 12 груд.
132. Положення про порядок накладення на господарюючих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг‚ в тому числі громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1994 р. // Збірник Постанов Уряду України. – 1994. – № 8. – С. 198.
133. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность. –Л.: Наука, 1975. – 126 с.
134. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги: (у 2 т.) . – М.: Фенікс, 1992. – 192 с.
135. Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. // Офіційний вісник України – 2004. – № 37. – С. 4-8.
136. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” // Бюлетень законодавства та юридичної Практики України – 1993. – № 6. – С. 8-9.
137. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. // Офіційний вісник України. – 1993. – № 42. – С. 150.
138. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5.10.95 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – С. 12.
139. Про виключну морську (економічну) зону України: Закон України від 16.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. – Ст. 152.
140. Про виключну морську (економічну) зону України: Закон України від 16.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. – Ст. 152.
141. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14.10.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
142. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14.10.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
143. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину: Закон України від 05.12.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 7. – Ст. 58.
144. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину: Закон України від 05.12.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 7. – Ст. 58.
145. Про внесення змін до Закону України „Про рекламу”: Закон України від 11.07.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 8. – Ст. 62.
146. Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України в зв'язку з прийняттям Закону України "Про рекламу” : Закон України від 14.02.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 15. – Ст. 115.
147. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –№ 23. – Ст. 152.
148. Про Державну податкову службу в Україні : Закон України від 04.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
149. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
150. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 06.07.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 28. – Ст. 205.
151. Про затвердження нормативних актів з питань реклами лікарських засобів: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 10 червня 1997 р. № 177 // Бизнес. – 1997. – № 20. – С 23– 28.
152. Про затвердження Переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46.
153. Про затвердження Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу та Проядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 37. – Стр. 31.
154. Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.1993 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 40. – Стр. 356.
155. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
156. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
157. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
158. Про заходи для запобігання несумлінної реклами і її припиненню: Указ Президента України від 05.12.1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – 12 січ.
159. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
160. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36 – Ст. 299.
161. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 30. – Ст. 336.
162. Про мови в УССР: Закон України від 28.10.1989 р. // Відомості Верховної Ради УССР. – 1989. – № 45. – Ст. 631
163. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р. // Офіційний вісник України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
164. Про обмеження монополізму і недопущенні недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 296.
165. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
166. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
167. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
168. Про Раду з питань коордінації діяльності в галузі реклами: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 29. – С. 66.
169. Про рекламу : Закон України від 03.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
170. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 р. // Офіційний вісник України. – 1991. – №25. – С. 28.
171. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №10. – Ст. 43.
172. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. // Офіційний вісник України. – 1990. – № 52. – С. 65.
173. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
174. Производство по административным правонарушениям. – Свердловск, 1989. – 120 с.
175. Пугинский Б.И. Применение принципа вины при регултровании хозяйственной деятельности // Советское государство и право. – 1979. – № 10. – С. 63-70.
176. Рабинович Ф.Л. Вина как основание договорной ответственности предприятий. – М.: Юрид. лит. 1975. – 82 с.
177. Реклама в бізнесі: Навч. посібник / Сост. Т. К. Серегина, Л. М. Титкова / Під загальною редакцією доктора економічних наук Л. П. Дашкова. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1995. – 112 с.
178. Ремнев В.И. Актуальные вопросы административной деликтологии в современный период. Актуальные проблемы административной деликтологии: Сб. научных трудов / Киев: Киевская высшая школа МВД СССР им. Ф.3. Дзержинского, 1984. – 205 с.
179. Ріжків И. Я. Міжнародна рекламна справа. – М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1994. – 312 с.
180. Ріжків И. Я. Реклама: планка для «профи». – М.: Юрайт, 1997. – 69 с.
181. Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність фізичних осіб) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 14.
182. Ромат Е. В. Реклама: Підручник для студентів фаху «Маркетинг». – 3– е вид., перероб. і доп. – Київ; Харків: НВФ «Студцентр», 2000. – 416 с.
183. Салищева Н.Г. К вопросу об административном процессе в СССР // Вопросы советского административного права на современном зтапе: Сб. статей / Под ред. доц. Ю.М. Козлова – М.: Госюриздат, 1963. – С. 136.
184. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 120 с.
185. Саниахметова Н.А. Правовая защита конкуренции. – Одесса: Бахва, 1998. – 213 с.
186. Семенов С. Как витязь на распутье... рекламодатель часто стоит перед выбором рекламоносителя // Бизнес. – 1999. – № 36. – С. 41.
187. Сендидж Ч. Г., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: теорія і практика. Пер. с англ. / Заг. ред. і вступ. ст. Є. М. Прядив'яної. – М.: Прогрес, 1989. – 570 с.
188. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учебник – М.: Юристъ, 1998. – 586 с.
189. Советское гражданское право: Учебник / Под ред. В.А. Рясенцева, Н.П. Волошина. – М., 1987. – 374 с.
190. Советское хозяйственное право / Под общ. Ред. И. Г. Побирченко. – К.: Вища школа, 1985. – 282 с.
191. Сорокин В.Д. Проблеми административного процесса. – М.: Юрид. литература, 1968. – 186 с.
192. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право: Учеб.-метод. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 339 с.
193. Старобинский Э.Е. Самоучитель по рекламе. – М.: ЗАО «Бизнес школа Интел-Синтез», 1997. – 98 с.
194. Стефанюк В., Голосніченко І., Міхєєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. 1999. – № 9. – С. 8.
195. Студеникина М.С. Соотношение административного права и административной ответственности // Советское государство и право. 1986. – № 10. – С. 27.
196. Сэндидж Ч.Г., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: Теория и практика. – М: Прогресс, 1989. – 490 с.
197. Таможенный кодекс Российской Федерации // Ведомости Съезда Народних Депутатов и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 31. – Ст. 1224.
198. Тархов В.А Ответственность по советскому гражданскому праву. - Саратов: Саратов. Ун-т – 1973. – 211 с.
199. Теория государства и права: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова.: Издат. группа НОРМА –ИНФРА М, 2000. – 435 с.
200. Терещенко Л.К. Реклама и рынок // Дело и право. – 1996. – № 3. – С. 13– 20.
201. Тернер Дж. Структура соціологічної теорії. М.: Прогрес, 1985. – 472 с.
202. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Учебник. – Харьков: Оберег, – 1995. – 158 с.
203. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблеми теории и пути совершенствования. – Харьков, – Право, – 172 с.
204. Тотьев К.Ю. Конкуренция и монополии: правовые аспекты регулирования. – М.: Юристъ, 1996. – 208 с.
205. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – Спб., 1998. – № 78. – С. 477.
206. Туркова Л. Танцуйте, вам письмо! // Бизнес. – 1999. – № 38. – С. 46.
207. Уперов В. В. Реклама – її сутність, значення, історичний розвиток і психологічні основи / «Гермес. Торгівля і реклама». – Спб.: Алегорія, 1994. – 387 с.
208. Уткін Э. А. Кочеткова А. И. Рекламна справа. – М.: Асоціація авторів і видавців «Тандем», Видавництво ЭСКМОС, 1999. – 210 с.
209. Уэлс У., Бернет Дж., Мориарти С. Реклама: принципи і практика: Пер. с англ. – Спб.: Видавництво «Питер». 1999. – 334 с.
210. Фрицкий О. Ф. Отдельные проблемы юридической защиты прав человека и гражданина в деятельности в деятельности милиции Украины // Актуальные проблемы политики. – 2002. – № 13. – С. 341-347
211. Фрицький О. Ф. Лобянська Л. Л. Співвідношення конституційно-правової відповідальності з адміністративно-правовою відповідальністю // Актуальні проблеми держави та права. – 2003. – № 19. – С. 43-47
212. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1997. – 96 с.
213. Цивільне право: підручник / Д.Б. Боброва, О.В. Дзере, Н.С. Кузнецова, О.А. Підопригора та ін. Ч. 1. – К.: Вентурі, 1997. – 221 с.
214. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003 – № 40-44 – Ст. 356.
215. Цивільний процесуальний кодекс: Закон України від 18.07.1963 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 3, – С. 110-255.
216. Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности: Учебное пособие. – М.: Книжный мир, 1998. – 98 с.
217. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти: – К.: Ін Юре, 1997. – 319 с.
218. Штомпка П. Соціологія соціальних змін. М.: Аспект прес, 1996. – 416 с.
219. Юридическая процесуальная