АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ ІНСПЕКЦІЙ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ:

Стор.
Вступ........................................................................................................................4
Розділ 1. ДЕРЖАВНІ ІНСПЕКЦІЇ В СИСТЕМІ ВИКОНАВЧОЇ
ВЛАДИ УКРАЇНИ..............................................................................11
1.1. Сутність та особливості виконавчої гілки
державної влади.........................................................................11
1.2. Поняття та структура адміністративно-правового
статусу державних інспекцій....................................................31
1.3. Місце державних інспекцій в системі
виконавчої влади.......................................................................44
Висновки до розділу 1.........................................................................................64
Розділ 2. КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ІНСПЕКЦІЙ............................ 69
2.1. Система функцій та адміністративно-правових
повноважень державних інспекцій..........................................69
2.2. Форми та методи контрольної діяльності державних
інспекцій....................................................................................84
2.3. Повноваження державних інспекцій щодо попередження
та припинення правопорушень…..........................................100
Висновки до розділу 2.......................................................................................126
Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНИХ ІНСПЕКЦІЙ............132
3.1. Взаємодія державних інспекцій з підрозділами
органів внутрішніх справ щодо охорони правопорядку
та боротьби з правопорушеннями.........................................132
3.2. Проблеми оптимізації адміністративно-правового
статусу державних інспекцій.................................................147
Висновки до розділу 3.......................................................................................162
Висновки.............................................................................................................168
Список використаних джерел.........................................................................172

Вступ
Актуальність теми дослідження. Розбудова державності в Україні та формування ринкових відносин потребують чіткої організації виконавчої діяльності, забезпечення оперативності та повноти реалізації прийнятих рішень. Виконання зазначеного завдання значною мірою залежить від налагодження оперативної та дієвої системи контролю. Значення контролю значно підвищується залежно від масштабів та складності проблем, що постають перед країною. За допомогою контролю здійснюється збір та аналіз інформації про підконтрольні об’єкти, її зіставлення, виявлення причин протиріч між реальною діяльністю та заданою моделлю. В суспільстві діяла раніше і в наш час діє особлива система державних органів контролю і нагляду, на яку покладено обов’язок підтримання та зміцнення законності і дисципліни в державі. Однак, практична діяльність зазначеної системи органів сучасним тенденціям відповідають не завжди і не в усьому.
На сьогодні виникла гостра необхідність у створенні оновленої контрольно-наглядової системи, здатної ефективно функціонувати в умовах економічного та політичного плюралізму. До системи органів контролю належать і державні інспекції – спеціалізовані органи виконавчої влади, що здійснюють контроль за виконанням певних загальнообов’язкових правил у відповідних галузях: промисловості чи фінансів, сільського господарства чи охорони природи, будівництва, соціального забезпечення, збереження матеріальних цінностей, стандартизації, якості продукції, техніки безпеки і здоров’я населення тощо.
Завдання комплексного наукового дослідження адміністративно-правового статусу державних інспекцій актуалізується у зв’язку з тим, що законодавче закріплення системи державних інспекцій відсутнє. Відсутні також і законодавчо визначені принципи, засади, якими необхідно керуватися при створенні інспекцій, а також підстави наділення певних органів контрольними повноваженнями державних інспекцій. Таким чином, необхідність удосконалення діяльності державних інспекцій як спеціалізованих органів контролю виконавчої влади обумовлює актуальність дослідження широкого кола питань, пов’язаних із визначенням, нормативно-правовим закріпленням, реалізацією та розвитком адміністративно-правового статусу державних інспекцій в Україні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та п. 2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р., протокол № 3.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити місце державних інспекцій в системі виконавчої влади, поняття та структуру їх адміністративно-правового статусу, а також шляхи його оптимізації.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність та особливості виконавчої гілки державної влади;
- визначити поняття та структуру адміністративно-правового статусу державних інспекцій, проблеми його правового закріплення;
- охарактеризувати місце державних інспекцій в системі виконавчої влади;
- розкрити поняття та зміст компетенції державних інспекцій;
- визначити форми та методи контрольної діяльності державних інспекцій;
- з’ясувати повноваження державних інспекцій щодо попередження та припинення правопорушень;
- охарактеризувати адміністративно-юрисдикційні повноваження державних інспекцій;
- визначити напрямки розвитку взаємодії державних інспекцій з правоохоронними органами, зокрема, органами внутрішніх справ;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового статусу державних інспекцій.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері формування та функціонування державних інспекцій.
Предмет дослідження становлять теоретичні і практичні питання визначення, нормативно-правового закріплення, реалізації та розвитку адміністративно-правового статусу державних інспекцій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Для аналізу адміністративно-правового статусу державних інспекцій як складної правової конструкції використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення адміністративно-правового статусу державних інспекцій (підрозділ 1.2). Структурно-логічний та порівняльно-правовий метод використано для аналізу структурних елементів адміністративно-правового статусу державних інспекцій (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів повноважень державних інспекцій як складових їх адміністративно-правового статусу (підрозділ 2.3, 2.4). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено недоліки правового регулювання статусу державних інспекцій (підрозділи 1.3, 3.1, 3.3). Компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства, що регулює адміністративно-правовий статус державних інспекцій (підрозділи 1.2, 3.1, 3.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки провідних фахівців в галузі теорії управління та адміністративного права – В.Авер’янова, С.Алексєєва, О.Андрійко, О.Бандурки, Д.Бахраха, І.Бачила, Ю.Битяка, А.Васильєва, В.Гаращука, І.Голосніченка, C.Гончарука, Є.Додіна, В.Зуй, Р.Калюжного, Л.Коваля, В.Колпакова, А.Комзюка, О.Коренєва, Б.Лазарєва, І.Мартьянова, Н.Нижник, О.Остапенка, І.Пахомова, В.Пєткова, А.Селіванова, Ю.Тихомирова‚ М.Тищенка, В.Чиркіна, В.Шкарупи та ін. Були опрацьовані праці науковців різних часів, які у своїх дослідженнях безпосередньо звертались до проблем контролю та діяльності державних інспекцій: В.Афанасьєва, І.Веремеєнка, В.Горшеньова, М.Єропкіна, Я.Здіра, О.Кармолицького, Ю.Козлова, Б.Лазарєва, О.Лук’янова, О.Луньова, В.Манохіна, М.Студенікіної, А.Шергіна, Е.Шоріної, Ц.Ямпольської та ін. Нормативною базою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють діяльність державних інспекцій. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності державних інспекцій, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших в Україні комплексних досліджень адміністративно-правового статусу державних інспекцій, а також його правового регулювання та практичної реалізації. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем:
– покращено характеристику сутності та особливостей виконавчої гілки державної влади, яка реалізує ряд функцій, спрямованих на виконання головного обов’язку сучасної держави – утвердження і забезпечення прав і свобод людини;
– дістали подальший розвиток визначення і характеристика поняття та структури адміністративно-правового статусу державних інспекцій;
– удосконалено визначення місця державних інспекцій у сучасній системі виконавчої влади як спеціалізованих органів контролю за виконанням загальнообов’язкових правил;
– поліпшено характеристику системи функцій та адміністративно-правових повноважень державних інспекцій;
– подальший розвиток одержало визначення форм та методів контрольної діяльності державних інспекцій;
– удосконалено характеристику повноважень державних інспекцій щодо попередження і припинення правопорушень; обґрунтовано висновок про необхідність комплексного застосування державними інспекціями адміністративно-юрисдикційних та попереджувально-профілактичних повноважень, що сприятиме подоланню негативного іміджу державних інспекцій, сприйняття їх як каральних органів;
– вперше визначено напрямки взаємодії державних інспекцій з підрозділами органів внутрішніх справ щодо охорони правопорядку та боротьби з правопорушеннями;
– змістовно поглиблено розуміння шляхів оптимізації адміністративно-правового статусу державних інспекцій;
– сформульовано і обґрунтовано висновок про необхідність проведення уніфікації найменувань державних інспекцій;
– сформульовано пропозиції щодо необхідності прийняття Закону України “Про державні інспекції”, що сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності, а також підвищить авторитет контролюючих органів виконавчої влади.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правового статусу державних інспекцій, проблем забезпечення прав та свобод громадян під час його реалізації;
– у правотворчості – їх може бути використано при підготовці відповідних нормативно-правових актів, які встановлюють організаційно-правові засади надвідомчого контролю і регулюють адміністративно-правовий статус державних інспекцій;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність державних інспекцій;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися при підготовці методичних матеріалів до курсів лекцій з теорії державного управління, адміністративного права та процесу, при проведенні занять в системі підвищення кваліфікації, у правовому всеобучі.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено дисертантом на: Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах (м. Дніпропетровськ, жовтень 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи в Україні” (м. Запоріжжя, квітень 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2003 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, листопад 2003 р.); Х-ій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2004 р.); науково-практичній конференції “Шлях України до економічної безпеки” (м. Харків, квітень 2004 р.); науковому семінарі “Проблеми наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, березень 2004 р.); міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності” (м. Дніпропетровськ, травень 2004 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, липень 2004 р.).
Публікації. Основні результати дисертації відображено у 10 статтях, 5 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях.

Список литературы

Висновки
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях права, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового статусу державних інспекцій в Україні. Основні з них такі:
1. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій є складною правовою конструкцією, який включає в себе його цілі, завдання, функції; компетенцію; організаційний блок елементів; відповідальність.
2. Аналіз нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність державних інспекцій, свідчить про те, що більшість державних інспекцій функціонують на підставі спеціальних положень. Однак правова природа таких положень є неоднорідною: існує два варіанти затвердження положень про державні інспекції, в яких і закріплюється їх компетенція. Одні положення затверджуються Кабінетом Міністрів України, наприклад, положення про Державну автомобільну інспекцію, про Державний санітарний нагляд. Інші положення затверджуються відповідними міністерствами (наприклад, Положення про Державну карантинну інспекцію).
3. На підставі дослідження положень про різні державні інспекції зроблено висновок, що відсутність загальної концепції їх організації та функціонування призвело до наявності відмінностей у юридичному статусі, функціях, повноваженнях, завданнях цих органів контролю.
4. Необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відповідності організаційно-правового положення державних інспекцій у системі органів виконавчої влади тим завданням, які перед ними поставлені. У ряді першочергових на сьогодні проблем постало питання про необхідність правильного законодавчого закріплення компетенції всіх державних інспекцій. Існує потреба уніфікації повноважень державних інспекцій.
5. Важливою умовою правильного функціонування державних інспекцій є чітке розмежування компетенції між суміжними інспекціями (наприклад, між Газовим наглядом та Держтехнаглядом), а також між окремими ланками самої інспекції. Незважаючи на вже давно сформульовану вченими проблему, й досі у більшості положень про державні інспекції немає чіткого визначення меж повноважень конкретних ланок самої інспекції (винятки становлять повноваження щодо накладення адміністративних стягнень).
6. Завдання контролю, який здійснюється державними інспекціями, не повинно зводитись до виявлення порушень та притягнення винних до відповідальності. Першочергова увага в діяльності державних інспекцій повинна бути приділена аналітичній, профілактичній роботі. Головна мета – не фіксація недоліків, а активна діяльність, спрямована на виявлення причин цих недоліків, їх усунення, попередження їх повторення.
7. Результативність контролю, який здійснюється державними інспекціями, значною мірою визначається кількістю та вагомістю отриманої в результаті перевірок інформації, що може бути використаною для внесення коректив до управлінського процесу. Існує необхідність узгодження діяльності всіх державних інспекцій, а також усунення паралельних перевірок з однакових питань, одночасних перевірок одного об’єкта з різних аспектів (питань). Необхідні налагоджені контакти, взаємодія в роботі, що й буде важливим резервом подальшого вдосконалення всього механізму контролю в Україні. Сьогодні гостро постала проблема координації контрольної діяльності в цілому та контрольної діяльності державних інспекцій, зокрема.
8. Контроль державних інспекцій повинен бути оперативним та кваліфікованим, таким, що базується на поглибленому знанні кожної контрольованої галузі. Для того щоб надати допомогу у виправленні певних недоліків, слід бути компетентним, тому таким конче потрібним є ретельний добір на державну службу до інспекційних органів висококваліфікованих спеціалістів. Не останнє значення має правова підготовка співробітників державних інспекцій, підвищення їх юридичної освіти.
9. Визначення правового статусу державної інспекції як органу виконавчої влади з надвідомчою контролюючою компетенцією, його юридичне закріплення мають важливе науково-практичне значення, оскільки відсутність чіткої регламентації прав та обов’язків держінспекцій і їх посадових осіб веде до порушень законності, зниження відповідальності посадових осіб. Уніфікація організаційно-правового положення державних інспекцій, повне використання ними наданих повноважень, координація діяльності з іншими органами контролю, поліпшення роботи з кадрами повинно стати логічним продовженням удосконалення функціонування виконавчої влади в цілому та органів контролю, зокрема.
10. Змістом контрольної діяльності державних інспекцій мають бути: організація та проведення контрольних заходів (вибір підконтрольних об’єктів, визначення конкретних форм та методів здійснення контролю); виявлення, збір та фіксація отриманих в ході перевірки фактичних даних; прийняття на підставі останніх відповідного правового рішення, яке є обов’язковим для виконання підконтрольним об’єктом; застосування заходів, які забезпечують виконання об’єктами контролю прийнятого за результатами перевірки рішення; надання консультативної і методичної допомоги в налагодженні виробничого, навчального та інших процесів на об’єктах контролю відповідно до нормативно-правових вимог; інформування про прийняте рішення вищих відносно підконтрольного об’єкта органів і організація зв’язку із засобами інформації та громадськістю.
11. На підставі аналізу нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий статус державних інспекцій, зроблено висновок, що на сьогодні мають місце певні неточності як у визначенні статусу окремих державних інспекцій, так і їх організації. У зв’язку з цим у зазначених актах доцільно:
- розширити повноваження державних інспекцій щодо попередження та припинення правопорушень;
- надати у виключних випадках право самостійно припиняти роботи, що ведуться з порушенням встановлених правил і норм, тим державним інспекціям, які таким правом не наділені;
- закріпити у всіх положеннях, що регламентують діяльність державних інспекцій, обов’язок повідомляти відповідні органи про прийняття рішення про припинення робіт;
- закріпити в положеннях чітко визначене право відсторонювати від роботи осіб, винних у вчиненні правопорушень;
- закріпити право державних інспекцій ставити перед відповідними органами питання про припинення чи скасування актів управління, які суперечать законодавству;
- зрівняти повноваження різних державних інспекцій щодо самостійного накладення адміністративних стягнень на винних осіб;
- закріпити в положеннях про державні інспекції чітко сформульоване основне їх завдання – попередження правопорушень;
- здійснити уніфікацію найменувань державних інспекцій.
12. Доцільно розробити та прийняти Закон України “Про державні інспекції”, в якому було б визначено загальні питання правового статусу цих органів, їх завдання та функції, повноваження щодо попередження і припинення правопорушень та притягнення до адміністративної відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кисіль С.П. Організаційно-структурні аспекти виконавчої влади в Україні (теоретичний аналіз): Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 1997. – 15 с.
2. Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис / За заг. ред. В.М. Кампо. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – 60с.
3. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
4. Коваленко А.А. Становлення та розвиток виконавчої влади в Україні: Автореф. дис. ...канд. політ. наук. – К., 2003. – 14 с.
5. Кордун О.О., Ващенко К.О, Павленко Р.М. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. – К.: МАУП, 2002. – 248 с.
6. Словник політологічних термінів / Укладач М.Ф. Макарець. – Дніпропетровськ: ДЮІ, 2001. – 80с.
7. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1998. – 60 с.
8. Демин А.А. Административное право Российской Федерации: Учебн. пособие. – М.: ИКД “Зерцало”, 2002. – 450 с.
9. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. Ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
10. Державне управління в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – Київ, 1999. – 265 с.
11. Полячко А. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи в Україні // Право України. – 2002. – № 12. – С.43-50.
12. Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
13. Солдатова Є.В., Сергатий М.О. Адміністративна реформа та державотворення: проблеми правового забезпечення. Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2003.– C.215.
14. Исполнительная власть в Российской Федерации: Проблемы развития / Отв. ред. Бачило И.Л. – М.: Юристъ, 1998. – 432 с.
15. Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади: Указ Президента України від 12.03.1996р. № 179/96 // Урядовий кур’єр. – 1996 . – 28 березня. – №56-57.
16. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України // Офіційний вісник України. – 1999. - № 50. – Ст. 2434.
17. Пасенюк О. Реформування адміністративного права – важливий напрям правової політики //Право України. – 1998. – № 7. – С.3-6.
18. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. 2- е изд. – М., 1983. – 1600с., ил.
19. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
20. Скакун О.Ф. Подберезский Н.К. Теория права и государства: Учебник. – Харьков: Нац. юрид. акад. України, 1997. – 496 с.
21. Пахомов І. Конституція України і виконавча влада // Право України. – 2002. - № 9. – С.38-41.
22. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – 443с.
23. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – Х., 2002. – 25с.
24. Адміністративне право України: Словник-довідник // Укладачі: В.К. Шкарупа, Ю.А. Ведєрніков, В.П. Пібчибій. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС України, 2001. – 196 с.
25. Петров Ю.Я. Государственные инспекции в свете нового административного законодательства // Изв. Вузов. Правоведение. – 1985. – № 6. – С. 47-52.
26. Григорян Л.А. Советы – органы власти и народного самоуправления. – М.: Юрид. лит-ра, 1965. – 95 с.
27. Грошовий Ю.М., Тацій В.Я. Актуальні проблеми законодавчого процесу в Україні // Матеріали науково-практичної конфер. „Концепція розвитку законодавства України”. – К., 1996. – С. 33-35.
28. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища щкола, 1979. – 230 с.
29. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
30. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х. : ООО «Одиссей» , 2000. – 1008 с.
31. Козюбра М.І. Переконання та примус. – К.: Вища школа, 1970. – 145 с.
32. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С.10-14.
33. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996. – Т. 2. – 448 с.
34. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків: Укр. Юрид. академія, 1994. – 44 с.
35. Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус // Матеріали науково-практичної конфер. „Концепція розвитку законодавства України”. – К., 1996. – С.119-121.
36. Комзюк А.Т. Актуальні проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Концепція формування законодавства України: Мат. ІІІ міжрегіональної наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 1998). – Запоріжжя: Запоріз. держ. ун-т, 1999. – С. 14-17.
37. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Салманова О.Ю. Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 76-79.
38. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит-ра, 1982. – Т. 2. – 486 с.
39. Кампо В.М. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні // Матеріали науково-практичної конфер. „Державно-правова реформа в Україні”. – К., 1997. – С.18-120.
40. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А. Організація контролю органів внутрішніх справ за об’єктами дозвільної системи // Тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конфер. „Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку”. – Харків: НЮА України, 1995. – С.143-144.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусяк. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
42. Новий тлумачний словник української мови. У 3 т. – Видання друге, виправлене. – К.: Аконіт, 2001. – Т.1. – А-К. – 928 с.
43. Новий тлумачний словник української мови. У 3 т. – Видання друге, виправлене. – К.: Аконіт, 2001. – Т.2. – К-П. – 928 с.
44. Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укладачі Ф. Андрес та ін. – К., 1994. – 142с.
45. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Наук. кер. С.В. Цвєтков. – К., 1998. – 364с.
46. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Спілка юристі України А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – 191с.
47. Остапенко О. Поняття і система суб’єктів та об’єктів профілактики адміністративних правопорушень // Вісник ЛІВС. – Л., 2001. – № 1. – С.119-122.
48. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
49. Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Новый юрист, 1997. – 432 с.
50. Хіміч О. Взаємозв’язок екологічної безпеки із законністю: окремі аспекти // Право України. – 2003. – № 11. – С.65.
51. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520с.
52. Кармолицкий А.А. К вопросу о характере полномочий государственных инспекций // Управление и право. – 1975. – № 2. – С.58.
53. Schwartz B. An Introduction to American Administrative Law. – L., 1962.
54. Сторчак С. Опыт, полезный Украине (о пребывании делегации Госнадзорохрантруда в США) // Охрана труда. – 1998. – № 11(53).
55. Schwartz B., Wade H.W.P. Legal Control of Government. Administrative Law in Britain and the United States. – Oxford, 1972. – P. 42.
56. Greenwood J., Wilson D. Public Administration in Britain Today. – L., 1989. P. 301.
57. Inspekcja pracy w transformacji spotezno-gospodarczej // Inspector pracy. – 1999. – № 11.
58. Андрійко О.Ф. Контроль в демократичній державі: проблеми і тенденції. – К.: Наук. думка, 1994. – 116с.
59. Шнейдер Х.Х. Контроль в Советском гомударственном управлении (по материалам Эстонской ССР). Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Тарту, 1974. – 55 с.
60. Шубкина В.Н. Количественные методы в социологии // Вопросы философии. – М., 1967. – № 3. – С.67.
61. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Административный процесс: Учебник для высших учебных заведений. – Х., 2001. – 352 c.
62. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления: (Проблемы надведомственного контроля). – М.: Юрид. лит., 1974. – 160 с.
63. Здир Я.А. Государственные инспекции в СССР. – М.: Госюриздат. – 1960. – 134с.
64. Б.М. Лазарев Управление советской торговлей. – М.: Юридическая література. – 1967. – 230с.
65. Про затвердження Положення про Інспекцію державного геодезичного нагляду Головного управління геодезії, картографії та кадастру України: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1592 // Офіційний вісник України вiд 17.09.1999 - 1999 р. – № 35. – С. 45.
66. Про затвердження Положення про Державну технічну інспекцію Державного департаменту страхового фонду документації: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2001р. №1447 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1989.
67. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №13. – Ст. 110.
68. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. –1994. – № 27. – Ст. 218.
69. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления /Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Юрид. литература, 1972. – 280с.
70. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003.– 576с.
71. Популярна юридична енциклопедія. – К., Юрінком Інтер. – 2002. – 528с.
72. Алексеев О.О. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. литература, 1971.
73. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник В 4-х томах. Т. 2. Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 448 с.
74. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності // Право України. – 2004. – № 6. – C.32.
75. Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України № 817/98 від 23 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 2.
76. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М., 1976. – 126 с.
77. Халфина Р.О. Общее учение о правотоношениях. – М., 1974. – 245 с.
78. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственнго права”. – М., 2000. – 777 с.
79. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М., 1955. – 314с.
80. Петров Г.И. Советское административное право. Часть общая. – Л.: ЛГУ, 1961. – 312 с.
81. Кармолицкий А.А. Правове регулирование полномочий государственных инспекций. Автореф. Дис. ... кан. юрид. наук. М.: Изд-во МГУ, 1976. – 21с.
82. Ямпольськая Ц.А. О новых методах исследования аппарата государственного управления” // Правовые проблемы науки управления. – М.: Юридическая література, 1966. – C.35.
83. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украини: (Общ. часть): Учеб. пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 c.
84. Советское административное право. Методы и формы государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1977. – 336 с.
85. Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие / Под ред. проф. Г.А. Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448 с.
86. Про внесення змін до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Постанова КМ України від 19 серпня 2002 р. // Офіц. вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1612.
87. Лунев А.Е. Обеспечение законности в советском государственном управлении. – М.: Юрид. лит., 1963. – 158 с.
88. Порядок організації державного нагляду за охороною праці в системі Держнаглядохоронпраці / Затв. наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 31 травня 1995 р. № 82 // Бюл. законодавства та юрид. практики України. –1999. – № 12. – С. 83-90.
89. Про затвердження переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів: Постанова КМ України від 26 жовтня 2001 р. № 1430 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1978.
90. Порядок надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України / Затв. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 січня 2002 р № 46 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 630.
91. Про затвердження розмірів плати за надання послуг територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України: наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 березня 2002 р. № 110 / 73 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 780.
92. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учеб. – М.: Зерцало, 1996. – 680 с.
93. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Х.: Основа, 1991. – 120 с.
94. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
95. Советское административное право: основы управления народным хозяйством / Под ред. Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарева, А.Е. Лунева, М.И. Пискотина. – М.: Юрид. лит., 1981. – 280 с.
96. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М.: Наука, 1974. – 246 с.
97. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. Ч. 1: Сущность, функции, методы. – М., Изд-во МГУ, 1969. – 159 с.
98. Козлов Ю.М. Советское административное право: (Пособие для слушателей). – М.: Знание, 1984. – 208 с.
99. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
100. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України / Затв. постановою КМ України від 19 серпня 2002 р. № 1218 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1613.
101. Князєв В. Кадрове забезпечення регіонального розвитку (співдоповідь) // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 1. – С.25-26.
102. Луговий. В. Кадрове забезпечення регіонального розвитку // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2, Ч. 1. – С.21-24.
103. Луговий В. Удосконалення підготовки керівних кадрів – актуальне завдання розвитку державної служби // Вісник УАДУ. – 1998. – № 3. – С.10-13.
104. Оболенський О. Навчання державного службовця як складова частина його професійної діяльності // Вісник УАДУ. – 1999. – № 3. С.35-41.
105. Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій від 8 лютого 1997 р. № 167 // Вісник державної служби України. – 1996. – № 2.
106. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій6 Указ Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 // Вісник державної служби України. – 1995. – № 3-4.
107. Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: Указ Президента України від 30 травня 1995 р. № 398 // Вісник державної служби України. – 1995. – № 2.
108. Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств. Установ та організацій: Постанова КМ України від 19 лютого 1996 р. № 224 // Вісник державної служби України. – 1996. – № 2.
109. Мельник Р.С. До питання про класифікацію суб’єктів застосування заходів адміністративного попередження та адміністративного припинення // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. –№ 1. – С. 334-339.
110. Положення про державну екологічну інспекцію Азовського моря: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2003 р. № 66 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – Ст. 885.
111. Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 341 // Офіційний вісник України – 1997. – №16. – С. 52.
112. Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 р. № 179 // Офіційний вісник України. – 1998. – №7. – С. 100.
113. Положення про Державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин: Наказ Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 16.01.2003 р. № 17-1 // Офіційний вісник України. – 2003. – №6. – С. 317. – Ст. 267.
114. Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 р. № 1446 // Офіційний вісник України. – 2001. – №44. – С. 225. – Ст.1988.
115. Положення про державну інспекцію навчальних закладів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р. № 1614 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 49 (21 грудня). – С.112. – Ст.2197.
116. Положення про Головну державну інспекцію по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Державного комітету України з ядерної безпеки: Постанова Кабінету Міністрів України № 458 від 10.08.1992.
117. Положення про Українську державну лісонасіннєву інспекцію: Наказ Державного комітету лісового господарства України № 124 від 10.07.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – С.152. – Ст.2042.
118. Положення про Українську державну помолого-ампелографічну інспекцію: Наказ Міністерства аграрної політики від 20.05.2003 р. № 140 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 24. – С.305. – Ст.1161.
119. Положення про інспекцію державного портового нагляду морських рибних портів України: Наказ Міністерства транспорту України від 18.10.2000 р. №574 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 329. – Ст. 1969.
120. Положення про Українську державну насіннєву інспекцію: Наказ Мінагрополітики від 23.03.2004р. №97 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – С.222. – Ст.1075.
121. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.07.2004 р. №282 // Офіційний вісник України. - 2004. – №32. – С.309. – Ст. 2196.
122. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. – 1999. – № 9. – С.6.
123. Лилак Д. Адміністративна і цивільна відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики).// Право України. – 2000. – № 1. – С.24-32.
124. Відомості Верховної ради України. – 1994. – № 2. – Ст.5
125. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред.: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840с.
126. Большая Советская Энциклопедия (в 30 томах) / Гл. ред. А.М. Прохоров. – М.: Сов. Энциклопедия, 1971. – Т.5. – 640с.
127. Данилова С.И., Корнева Л.С. Совершенствавание форм, методов и приемов взаимодействия органов предварительного следствия с периодической печатью, теле- и радиовещанием: Методические рекомендации. – М.: ВНИИ МВД России, 2004. – 12 с.
128. Захаров В.П., Сарвас А.М. Взаємодія як один із чинників покращення організації боротьби зі злочинністю // Вісник ЗЮІ. – 2003. – № 1. – С.272.
129. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної інспекції електрозв'язку України та її регіональних підрозділів і органів внутрішніх справ України щодо запобігання порушенням законодавства в галузі зв'язку, у сфері інформатизації та використання радіочастотного ресурсу: Наказ Держкомзв’язку та інформатизації України, МВС України вiд 25.11.2002 № 223/1205 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51. – С. 145. – Ст. 2340.
130. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації. – Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків, 2002. – 345 с.
131. Комзюк А., Комзюк В. Адміністративний примус як засіб здійснення митної справи в Україні // Вісник академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С.36.
132. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішінх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 1997. – 20 с.
133. Цвєтков В.В Мораль і етика державного службовця // Щорічник наук. праць. Правова держава. – К., 1997. – № 8. – С.116.
134. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
135. Федотов М.А. Право массовой информации в Российской Федерации. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 624 с.
136. Явич Л.С. Сущность права. Социально-философское понимание генезиса, развития и функционирования юридической формы общественных отношений. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1985.
137. Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К., 1994. – 180с.
138. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 220с.
139. Панов Н.И. Юридическая терминология и ее значение для разработки нового уголовного законодательства // Актуальные проблемы формирования правового государства. – Х., 1990. – C.210.
140. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації. Автореферат... докт. юрид. наук. – К., 1999. – 24 с.
141. Рабинович П.М. Основи загальної теорії прав та держави. – К.,1994. – 98с.
142. Язык закона / Под ред. А.С. Пиголкина. – М., 1990.
143. Словник іншомовних слів. – К., 1974.
144. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Наука, 1981. – 300 с.
145. Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України: Указ Президента України від 29 травня 2000 р. № 724/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 22. – Ст. 890.
146. Гурне Б. Державне управління: Пер. з фр. В. Шовкуна. – К.: Основи. – 1993. – 165 с.
147. Студеникина М.С. Государственные инспекции в СССР. – М.: Юрид. лит., 1987. – 108 с.
148. Пономаренко М., Загорій В., Сятина М., Гудзенко О., Постольник В., Руденко В., Бабський А. Теоретична версія реформування фармацевтичного сектора охорони здоров’я на найближчу, середньострокову та віддалену перспективу // Ліки України. – 2000. – № 9. – С. 18-20.
149. Про створення державної інспекції праці Міністерства праці: Постанова КМ України від 2 серпня 1996 р. № 906 // Збір. постанов Уряду України. – 1996. – № 16. – Ст. 432.
150. Положення про Державний департамент рибного господарства / Затв. постановою КМ України від 4 серпня 2000 р. № 1226 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1367.
151. Положення про Державний комітет лісового господарства України: Затв. Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1400.
152. Положення про Державний комітет України по земельним ресурсам / Затв. Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1401.
153. Про Положення про Державний комітет України по водному господарству: Указ Президента України від 14 липня 2000 р. № 898/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1208.
154. Билуха Н.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля и аудита: Учебник. – К.: Влад и Влада, 1996. – 320 с.
155. Бутынец Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.И. Контроль и ревизия. – Житомир: ЖИТИ, 2000. – 512с.
156. Правлюк В.В. Контроль и ревизия: Учебное пособие. – Донецк: Кассиопея, 2000. – 135 с.
157. Шевчук В.А. Контроль хозяйственных систем в обществе с перехлдной экономикой: Монография. – К.: Киев. гос. торг.-экон. ун-т. – 1998. – 371 с.
158. Райхберг Б.А., Лозовский Л.Ш. Современный экономический словарь. – М.: ИНФА. – М.: 1996. – 496 с.
159. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т.3: К-М. – К.: Укр.енцикл., 2001. – 792с., іл..