ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1
Теоретико-правові засади здійснення державної податкової політики в Україні ..........................................................................................................................12
1.1. Поняття та зміст державної податкової політики в Україні.........................12
1.2. Принципи здійснення державної податкової політики в Україні................41
1.3. Історичний досвід становлення та розвитку інституту державної податкової політики в Україні........................................................................48

РОЗДІЛ 2
Інституціональний механізм здійснення державної податкової політики в Україні ..........................................................................................................................71
2.1. Формування державної податкової політики в Україні..................................71
2.2. Реалізація державної податкової політики в Україні......................................90
2.3. Контроль за виконанням державної податкової політик в Україні..............111

РОЗДІЛ 3
Організаційно-правові питання вдосконалення державної податкової політики в Україні.....................................................................................................141
3.1. Вдосконалення державної політики України щодо податкового навантаження на платників податків...............................................................141
3.2. Вдосконалення державної політики України щодо гармонізації відносин платників податків з контролюючими органами у сфері оподаткування....163

ВИСНОВКИ.................................................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................185

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історичний досвід, набутий Україною за роки незалежності, переконливо свідчить, що ефективне державне регулювання суспільними відносинами, у тому числі й економічними, є не тільки важливою передумовою суспільного розвитку, але й нагальною необхідністю економічного зростання. Необхідність і важливість державного регулювання економіки не тільки доведена провідними науковцями світу, але й підтверджена історичним розвитком більшості держав світу. Одним із провідних і найбільш дієвих інструментів державного регулювання економіки є державна податкова політика.
Вітчизняний інститут державної податкової політики є порівняно новим суспільним інститутом, формування якого почалося лише з проголошенням Україною незалежності, оскільки в соціалістичній системі господарювання функціонування зазначеного інституту, як необхідного і важливого інструменту державного регулювання економіки, нівелювалося.
На жаль, історичний розвиток України як суверенної та незалежної держави свідчить про неефективне та безсистемне використання державної податкової політики як інструменту державного регулювання економіки. Нині державна податкова політика в Україні здійснюється за відсутності єдиної загальнодержавної програми (концепції), що обумовлює її безсистемний та непослідовний характер. Наслідком цього є складність та суперечливість податкового законодавства, внесення численних змін до податкових законів, надмірне податкове навантаження на платників податків, зниження ділової активності суб’єктів господарювання, численні конфлікти між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків, значні масштаби тінізації економіки тощо.
Потребує вдосконалення також система та структура державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики в Україні, оскільки сучасний розподіл відповідних компетенційних повноважень між державними органами характеризується як прогалинами, так і дублюванням окремих функцій.
Зазначені негативні особливості державної податкової політики набувають особливого значення в період переходу Україні до ринкової економіки, оскільки прискорення реалізації економічних та соціальних реформ неможливе за відсутності узгодженого функціонування підсистеми державних органів з приводу реалізації відповідної науково обгрунтованої концепції державної податкової політики.
Разом з тим, науковий інтерес до організаційно-правових питань здійснення державної податкової політики в Україні також зумовлює комплексність та багатовекторність самого явища державної податкової політики, що охоплює економічні, соціальні, політичні та інші аспекти суспільного життя. Така складність обумовлює постійний науковий інтерес до питань державної податкової політики представників різних суспільних наук, зокрема: філософії, політології, економічної теорії, теорії державного управління, адміністративного права тощо.
Наведені вище обставини зумовили необхідність проведення дисертаційного дослідження, присвяченого організаційно-правовим питанням здійснення державної податкової політики в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з темами науково-дослідної роботи кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема є складовою науково-дослідної теми № 10/1 „Актуальні проблеми комерційного права”, затвердженої вченою радою КНТЕУ від 2 лютого 2001 року. Крім цього дане дослідження є складовою держбюджетної науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету „Актуальні проблеми вдосконалення законодавства України” (довідка №1264/33 від 30.06.2004 р.)
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження організаційно-правових аспектів формування, реалізації та контролю за виконанням державної податкової політики в Україні, еволюційного розвитку законодавства із зазначених питань, визначення основних напрямків реформування системи державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики в Україні, а також розробка і обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення чинної нормативної бази, що регламентує державне управління у сфері оподаткування.
Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи завданнями даного дослідження є:
— визначення поняття та принципів здійснення державної податкової політики, аналіз її змісту;
— дослідження співвідношення державної податкової політики, державного управління у сфері оподаткування та державного регулювання у сфері оподаткування;
— визначення місця державної податкової політики в системі загальнодержавної політики України;
— аналіз історичних етапів формування та еволюційного розвитку законодавства з питань здійснення державної податкової політики в Україні;
— дослідження актуальності і необхідності розробки та реалізації в Україні Концепції державної податкової політики;
— визначення та дослідження системи державних органів, що беруть участь у формуванні, реалізації та контролі за виконанням державної податкової політики шляхом аналізу їх правового статусу та відповідних компетенційних повноважень;
— аналіз рівня ефективності функціонування системи державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики в Україні з метою підготовки та надання обґрунтованих пропозицій щодо її вдосконалення;
— визначення місця Державної податкової адміністрації України в системі державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики в Україні;
— підготовка обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення формування, реалізації та контролю за виконанням державної податкової політики в Україні.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері формування, реалізації та контролю за виконанням державної податкової політики в Україні.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають у процесі формування, реалізації та контролю за виконанням державної податкової політики в Україні, літературні джерела, матеріали судової практики вирішення спорів між платниками податків та контролюючими органами у сфері оподаткування, а також практики застосування чинного податкового законодавства України.
Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв’язання поставлених задач при проведенні дослідження дисертант використав поширені та загальноприйняті в юридичній науці методи наукового дослідження і методи наукового пізнання, зокрема: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально-логічного та історичного аналізу правових категорій. Окремі питання в роботі досліджувались як міжпредметні проблеми на межі юридичних та економічних наук, що відповідає завданню комплексного дисертаційного дослідження явищ.
За допомогою історико-правового методу було досліджено процес формування інституту державної податкової політики в Україні, становлення та етапи розвитку вітчизняного законодавства з питань здійснення державної податкової політики. Системний аналіз застосовувався при вивченні і дослідженні системи державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики в Україні. У дослідженні також широко застосовувалися методи моделювання та прогнозування під час розробки та надання пропозицій щодо вдосконалення окремих положень податкового законодавства України та функціонування зазначеної вище системи державних органів.
Емпірична база дослідження. Основні теоретичні положення, наукові висновки та практичні рекомендації даного дисертаційного дослідження ґрунтуються на аналізі чинного адміністративного, фінансового та податкового законодавства України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, зокрема Державної податкової адміністрації України, а також на результатах власних теоретичних досліджень.
Теоретичним та науковим підґрунтям дослідження є наукові здобутки провідних українських вчених-юристів, зокрема В.Б. Авер'янова, В.Г. Атаманчука, О.Ф. Андрійко, Д.А. Бекерської, І.П. Бутко, О.Д. Василика, Л.К. Воронової, Н.В. Воротіної, Н.К. Ісаєвої, С.Т. Кадькаленка, Л.В. Коваля, Ю.І. Крегула, М.П. Кучерявенка, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, П.С. Пацурківського, В.І. Полюховича, В.В. Цвєткова та багатьох інших авторів.
Теоретичну базу даного дослідження також доповнюють наукові доробки зарубіжних вчених, які прямо чи опосередковано торкаються досліджуваної проблематики: С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, В.Г. Афанасьєва, Б.А. Венегрова, М.П. Девере, Ю.М. Козлова, Б.П. Курашвілі, Л.А. Пала, Ю.А. Тихомирова, Н.І. Хімічевої та інших.
Враховуючи міжпредметний характер даної роботи, дисертантом під час проведення дисертаційного дослідження був використаний науковий доробок вчених-економістів, зокрема М.Я. Азарова, О.Д. Василика, Л.І. Дідківської, Л.С. Головко, Б.А. Гаєвського та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед в тому, що дане дисертаційне дослідження є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням організаційно-правових засад здійснення державної податкової політики в Україні, в якому запропоновано концепцію вдосконалення функціонування зазначеного інституту. Наукова новизна даної роботи також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку відносин у податковій сфері та напрямків вдосконалення як системи державних органів, що забезпечують формування, реалізацію та контроль за виконанням державної податкової політики, так і законодавства з питань здійснення державної податкової політики в Україні.
У процесі дослідження зроблені й обґрунтовані науково-теоретичні висновки і пропозиції, а також сформульовано ряд положень, що виносяться на захист:
— запропоновано комплексне авторське визначення категорії „державна податкова політика”, що принципово відрізняється від існуючих системним підходом та відповідністю вимогам сучасного етапу соціально-економічного розвитку українського суспільства. Державна податкова політика – це напрям державної фінансової політики, що виражається у постійній, організованій, системній і цілеспрямованій діяльності/бездіяльності компетентних державних органів щодо засобів, методів і форм організації системи мобілізації податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та інших цільових фондів, а також їх правову регламентацію з метою забезпечення збалансованості державного бюджету та стимулювання економічного розвитку країни;
— обґрунтовано пропозицію та доведено необхідність розроблення, затвердження та реалізації загальнодержавної Концепції державної податкової політики в Україні, оскільки зміни і доповнення, що вносяться до вітчизняного податкового законодавства й системи оподаткування, зазвичай розробляються безсистемно та без урахування взаємозв’язку з уже впровадженими нововведеннями, що в свою чергу зменшує ефективність останніх;
— розроблено критерії класифікації державної податкової політики: за терміном здійснення (короткострокова, середньострокова та довгострокова), за територіальним масштабом здійснення (загальнодержавна, регіональна і місцева), за галузями народного господарства (державна податкова політика в промисловості, державна податкова політика в сільському господарстві та ін.), за суб’єктами реалізації (державна податкова політика, що реалізується центральними органами державної влади, державна податкова політика, що реалізується місцевими органами державної влади), за об’єктами оподаткування (державна політика щодо оподаткування майна, державна політика щодо оподаткування доходів);
— виокремлено та досліджено систему державних органів, що здійснюють державну податкову політику в Україні. Структурні елементи даної багаторівневої системи державних органів, з одного боку, характеризуються специфічними особливостями, пов'язаними з рівнем їх компетенції і повноваженнями, а також характером відповідних цілей, а, з іншого – особливою загальною функціональною спрямованістю, під якою слід розуміти виконання відповідними державними органами однієї або декількох наступних функцій: 1) формування державної податкової політики; 2) реалізація державної податкової політики; 3) контроль за виконанням державної податкової політики, а також розкрито зміст зазначених функцій;
— на основі аналізу системи загальнодержавної політики автором визначено місце державної податкової політики України. Державна податкова політика – це окремий напрям державної фінансової політики;
— уточнено співвідношення та розмежування категорій „податкові органи” та „контролюючі органи у сфері оподаткування” з огляду на те, що вони мають різний юридичний зміст. Контролюючі органи України у сфері оподаткування є поняттям ширшим, ніж податкові органи України, і включає в себе, крім останніх, органи Державної митної служби України, установи Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання. При цьому дисертантом акцентується увага на необхідності уточнення переліку контролюючих органів України у сфері оподаткування, який закріплено у статті 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки Фонд соціального страхування України реорганізовано і його правонаступниками є Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання;
— уточнено правовий статус Державної податкової адміністрації України. Враховуючи одночасне існування одразу двох нормативних актів – Закону України „Про державну податкову службу України” та Положення „Про Державну податкову адміністрацію України”, які по різному визначають правовий статус Державної податкової адміністрації України, її підконтрольність, підзвітність, а також порядок призначення керівників та їх заступників, дисертант пропонує зазначений державний орган визначити центральним органом виконавчої влади, наділити його відповідним правовим статусом, а також внести відповідні зміни до пункту 1 Положення „Про Державну податкову адміністрацію України”;
— враховуючи багатогранність впливу державної податкової політики на широкий спектр суспільних відносин, дисертант доводить недоцільність зосередження повноважень щодо розроблення зазначеного напряму державної політики лише в межах Міністерства фінансів України. При цьому обґрунтовано позицію щодо необхідності створення у складі Кабінету Міністрів України колегіального органу – Урядового комітету з питань державної податкової політики, до завдань якого слід віднести розроблення державної податкової політики;
подальшого розвитку дістали:
— обґрунтування недоцільності як з правової, так і з економічної точки зору оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами у банках та інших фінансово-кредитних установах;
— дослідження розвитку законодавства про державну податкову службу України, який умовно можна поділити на три етапи: перший – з 1990 р. по 1998 р.; другий з 1998 р. по 2003 р.; третій – з 2003 р. по теперішній час.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження, сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення податкового законодавства України, зокрема шляхом внесення запропонованих змін та доповнень до проекту Податкового кодексу України, Законів України "Про податок з доходів фізичних осіб" і „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (акт впровадження №06-10/10-867), а також при розробленні „Концепції державної податкової політики в Україні”.
Запропоновані дисертантом висновки та пропозиції також можуть бути використані органами державної податкової служби України під час роботи з платниками податків з метою забезпечення гармонізації відносин з ними.
Крім цього, матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись у навчальному процесі при вивченні курсів з податкового, фінансового права та спецкурсу „Правові основи державної податкової політики України”, а також при підготовці до друку навчальної та навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Торговля в экономической системе: теория и практика” (м. Мінськ, 2002 р., тези опубліковані), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 2003 р., тези опубліковані), Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2003 р., тези опубліковані), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Академії муніципального управління (м. Київ, 2003 р., тези опубліковані).
Публікації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження викладено в семи наукових публікаціях, шість з яких у фахових виданнях, всі одноосібні.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У даному дисертаційному дослідженні здійснено аналіз наукових поглядів щодо визначення таких родових стосовно досліджуваної категорії понять як „політика” та „державна політика”, досліджено підходи та концепції вітчизняних та зарубіжних науковців щодо юридичного наповнення категорії „державна податкова політика”.
Враховуючи розглянуті наукові погляди щодо розуміння досліджуваної категорії, дисертант робить висновок, що в сучасній юридичній літературі присутній широкий набір визначень державної податкової політики, більшість з яких має безсистемний характер, оскільки в них, як правило, акцентується увага лише на цілях державної податкової політики, її завданнях та засобах.
Беручи до уваги викладені вище обставини, дисертант синтезує власне визначення державної податкової, що принципово відрізняється від існуючих системним підходом та відповідністю вимогам сучасного етапу соціально-економічного розвитку українського суспільства. Державна податкова політика – це напрям державної фінансової політики, що виражається у постійній, організованій, системній і цілеспрямованій діяльності/бездіяльності компетентних державних органів щодо засобів, методів і форм організації системи мобілізації податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та інших цільових фондів, а також їх правову регламентацію з метою забезпечення збалансованості державного бюджету та стимулювання економічного розвитку країни.
2. Проаналізувавши сучасні тенденції та характерні особливості здійснення державної податкової політики в Україні, дисертант доводить, що весь процес формування, розвитку та реформування вітчизняної системи оподаткування здійснюється за відсутності єдиної, системної, науково обґрунтованої та відповідним чином затвердженої загальнодержавної концепції (програми) державної податкової політики. Відсутність такої концепції (програми) спричиняє існування цілого ряду недоліків у вітчизняній податковій системі, до яких, зокрема, можна віднести: непослідовність державних органів при прийнятті владних рішень з питань оподаткування; практика постійних і численних змін до податкового законодавства, більшість з яких не розрахована на тривале застосування; складність та незрозумілість податкового законодавства; перманентний характер державної податкової політики тощо. Враховуючи зазначені об’єктивні обставини, дисертант доводить актуальність і необхідність розроблення та затвердження на загальнодержавному рівні Концепції державної податкової політики України, яка має стати стратегічним планом реформування й розвитку вітчизняної податкової системи. В Концепції мають бути відображені основні принципи, форми та методи реалізації державної податкової політики в Україні, закріплені стратегічний і тактичний плани реформування вітчизняної податкової системи із наперед передбаченими строками їх реалізації.
3. Доведено необхідність запровадження класифікації державної податкової політики з метою визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до її розробки, затвердження та реалізації, а також з метою підвищення її ефективності та послідовності. З огляду на зазначені обставини, дисертант пропонує класифікувати державну податкову політику за наступними критеріями: терміном здійснення (короткострокова, середньострокова та довгострокова); територіальним масштабом здійснення (загальнодержавна, регіональна та місцева); галузями народного господарства (податкова політика в сільському господарстві, податкова політика в переробній промисловості, податкова політика в машинобудуванні та ін); суб’єктами здійснення (податкова політика, що реалізується центральними органами державної влади, та податкова політика, що реалізується органами місцевого самоврядування); об’єктами оподаткування (державна політика щодо оподаткування майна та державна політика щодо оподаткування доходів тощо).
4. Дисертантом здійснено спробу дослідити місце державної податкової політики в системі загальнодержавної політики України. З цією метою проаналізовано погляди провідних науковців, які у своїй більшості не мають єдиного підходу з цього приводу. На основі проведеного аналізу дисертант пропонує розглядати державну податкову політику разом із бюджетною політикою як окремі структурні напрями державної фінансової політики.
5. За допомогою системного підходу дисертантом виокремлено та досліджено систему державних органів, які беруть участь у формуванні, реалізації та контролі за виконанням державної податкової політики, тобто становлять у своїй сукупності інституціональний механізм здійснення державної податкової політики. Даний механізм, на думку дисертанта, являє собою складну багаторівневу систему державних органів, яка, з одного боку, об'єднується особливою загальною функціональною спрямованістю, а з іншого, – розділяється специфічними особливостями, пов'язаними з рівнем їх компетенції і повноважень, а також характером відповідних цілей.
У даному випадку під функціональною спрямованістю слід розуміти виконання відповідним державним органом однієї або декількох наступних функцій: 1) формування державної податкової політики; 2) реалізація державної податкової політики; 3) контроль за виконанням державної податкової політики.
При цьому уточнено зміст вказаних вище функцій. Зокрема, функцію формування державної податкової політики визначено як діяльність компетентних органів держави щодо встановлення стратегічних цілей, завдань, основних принципів та напрямів державної діяльності в сфері оподаткування, розроблення та затвердження відповідних концепцій та програм загальнодержавного значення.
Функцію реалізації державної податкової політики дисертант визначає як діяльність компетентних державних органів, що спрямована на досягнення тактичних і оперативних цілей, а також на забезпечення вирішення конкретних завдань у межах розроблених та затверджених концепцій, програм державної податкової політики із застосування відповідних засобів державного впливу на суспільні відносини в сфері оподаткування.
Функцію контролю за виконанням державної податкової політики дисертант пропонує розглядати як діяльність компетентних державних органів щодо перевірки дотримання і виконання нормативно встановлених завдань, планів і владних рішень, прийнятих та затверджених у рамках державної податкової політики.
6. Проаналізувавши розподіл компетенційних повноважень серед державних органів щодо формування державної податкової політики, дисертант дійшов висновку, що Державна податкова адміністрація України фактично відсторонена від виконання даної функції, що в свою чергу негативно впливає на розвиток суспільних відносин у сфері оподаткування та спричиняє безсистемний підхід до розроблення відповідних загальнодержавних програм. На думку дисертанта, недоцільно зосереджувати повноваження щодо розроблення основ державної податкової політики в межах одного центрального органу виконавчої влади, оскільки досліджувана категорія має комплексний характер, її здійснення передбачає вплив на великий комплекс суспільних відносин, а ефективне використання цього інструменту державного регулювання є важливою запорукою сталого економічного розвитку. В даному випадку найбільш виправданим автор вважає створення у складі Кабінету Міністрів України колегіального органу - Урядового комітету з питань податкової політики та віднесення до його повноважень розроблення державної податкової політики. Для узгодженого оперативного формування та ефективного використання податкової політики як інструменту державного регулювання соціально-економічних відносин пропонуємо до складу Урядового комітету з питань податкової політики пропонуємо включити керівників або їх заступників таких державних органів як Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державного казначейства України, що свою чергою сприятиме:
1) міжгалузевому (міжвідомчому) узгодженню проектів законів та актів Кабінету Міністрів України з питань оподаткування, що дозволить здійснювати їх всебічну експертизу та завчасно ознайомлювати з ними зацікавлені органи виконавчої влади;
2) більш ефективному вирішенню питань у сфері оподаткування, які виносяться на розгляд Кабінету Міністрів України;
3) підвищенню рівня колегіальності під час формування державної податкової політики, що сприятиме запобіганню надмірному впливу окремих міністрів на вироблення та здійснення відповідної політики Кабінету Міністрів України та надасть рівну можливість всім керівникам центральних органів виконавчої влади, що входять до складу Урядового комітету з питань податкової політики, спільно формувати та реалізовувати окреслений напрямок державної політики.
7. Провівши аналіз існуючих наукових підходів, дисертант уточнює поняття системи податкових органів і пропонує її визначити як систему органів Державної податкової служби України. При цьому інші державні органи які здійснюють окремі функції контролю у сфері дотримання платниками податкового законодавства, розглядаються як контролюючі органи у сфері оподаткування.
8. Під час аналізу повноважень Державної податкової адміністрації України в сфері реалізації державної податкової політики дисертантом було встановлено нормативну невизначеність її правового статусу, що обумовлено існуванням відразу двох нормативних актів, відповідно до яких вказаний центральний орган є одночасно центральним органом виконавчої влади та центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Зазначена неточність на законодавчому рівні викликає існування цілого ряду діаметральних невідповідностей, пов’язаних із призначенням та звільненням керівників даного центрального органу, подвійність його підконтрольності та підзвітності, що негативним чином впливає на ефективність реалізації державної податкової політики в Україні. Враховуючи викладене вище, дисертант пропонує уточнити нормативне закріплення статусу Державної податкової адміністрації України як центрального органу виконавчої влади.
9. Під час розгляду функції контролю за виконанням державної податкової політики, було встановлено, що перелік контролюючих органів у сфері оподаткування потребує уточнення, оскільки Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання, які є правонаступниками Фонду соціального страхування України, „де-юре” не мають статусу відповідних контролюючих органів, а відтак і на мають права здійснювати функції контролю щодо повноти та своєчасності сплати платниками відповідних „соціальних” зборів.
10. Проаналізувавши зміст положень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року, дисертант дає їм позитивну оцінку. При цьому дисертант звертає увагу на той фактор, що зменшення податкового навантаження на фізичних осіб шляхом розширення бази оподаткування та віднесення до об’єктів оподаткування фізичних осіб доходів у вигляді процентів за депозитними вкладами є неефективним з економічної точки зору, оскільки:
1) економічний ефект від запровадження оподаткування вказаних доходів є надзвичайно малим і не зможе відігравати суттєву роль у наповненні доходної частини Державного бюджету України;
2) негативні наслідки, що стосуються прогнозованого вченими-економістами відтоку коштів населення з банківської системи України та можливого доступу податкових органів до інформації про рахунки фізичних осіб, яка є банківською таємницею, можуть мати ефект вибухівки сповільненої дії.
Оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами є також недоцільним доцільним і з правової точки зору, оскільки нормами Закону в чинній редакції не передбачено чіткого механізму адміністрування податку з даної категорії доходів.
Таким чином, дисертант дійшов висновку, що віднесення доходів фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами до об’єктів оподаткування є невиправданим. На нашу думку, альтернативою зазначеному розширенню бази оподаткування для компенсації втрат доходної частини державного бюджету від зменшення податкового навантаження можна розглядати зменшення державних витрат, зокрема зменшення собівартості процесу адміністрування податків шляхом законодавчого закріплення можливості подачі платниками податків податкових декларацій в електронному вигляді з використанням світової мережі „Internet”. Дисертант вважає, що на даний момент в Україні для цього сформована необхідна нормативна база – прийняті і діють Закони України „Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 року та „Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 року.
11. Дисертант наголошує на необхідності уточнення змісту пункту 1.8. статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, яка, на його думку, передбачає можливість подвійного оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що сплачують податки за спрощеною системою оподаткування. Таке уточнення повинно відповідати основним принципам побудови вітчизняної системи оподаткування, а також має виключити можливість існування подвійного оподаткування вказаних суб’єктів податкових правовідносин.
12. Потребує законодавчого уточнення і механізм дії соціальної податкової пільги, який передбачено Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки він передбачає встановлення обмеження у її на¬данні, в тому числі залежно від розміру отримуваної заробітної плати. Через зазначене обмеження в на¬данні соціальної податкової пільги фізичні особи – платники податку із зар¬обітною платою у розмірі 520 гривень отримають на руки чисто-го доходу менше, ніж фізичні особи – платники податку, які отримують заробітну плату у розмірі 510 гривень, до якої згідно із Законом застосовується соціальна податкова пільга. Зазначена диспропорція у механізмі дії соціальної податкової пільги потребує доопрацювання та законодавчого врегулювання.
13. Під час дослідження проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків дисертант аналізує межі існування даної проблеми і розглядає першопричини її існування. Використовуючи світовий досвід адміністрування податків, який віддає перевагу добровільній їх сплаті платниками податків, дисертант висловлює пропозиції, які, на його думку, сприятимуть не тільки вирішенню проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків, а й встановленню між ними партнерських засад діяльності. До таких пропозицій дисертант відносить:
- активізація роботи контролюючих органів у сфері оподаткування в напряму формування у вітчизняних платників податків податкової свідомості та податкової культури, що передбачатимуть добровільну сплату податків та інших обов’язкових платежів;
- поглиблення роботи податкових органів у напрямі вдосконалення існуючої системи спрощеного оподаткування з метою зменшення собівартості процесу адміністрування податків для платників;
- завчасне та обов’язкове інформування громадськості про майбутні зміни податкового законодавства. Таке інформування повинно передбачати участь Міністерства освіти і науки України, а також державних засобів масової інформації як загальнодержавного, так і регіонального та місцевого рівнів;
- посилення консультативної роботи податкових органів з підвищенням та персоніфікацією відповідальності консультантів-податківців. Також слід передбачити проведення податковими органами різного роду семінарів і „круглих столів” щодо висвітлення нововведень у податковому законодавстві з метою правильного та точного їх розуміння платниками податків;
- вдосконалення механізмів і методів проведення податкового контролю з метою зменшення кількості перевірок суб’єктів господарювання та підвищення їх якості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Спеціальна література:

1. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – №9. – С.24-30.
2. Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 679с.
3. Азаров М. Я. Административная реформа в налоговой сфере// Адміністративна реформа в податковій сфері: Мат. наук.-практ. семінару. – К. – 2000. – С.15-19..
4. Азаров М. Я. Податки – плата за цивілізацію // Урядовий кур’єр. – 2002. – №180. – 1 жовтня. – С.12.
5. Алексеев С. С. Право и управление в социалистическом общесгве // Сов. гос. и право. – 1973. – № 6. – С.14-20.
6. Алехин А. П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. – Ч. 2. М., 1995. – 241с.
7. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: „Зеркало–М”,2001. – 592с.
8. Алісов Є.П., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Кравченко В.І., Кучерявенко М.П. Фінансове право: Підручник для студ. юр. вузів. – Х.: Консул, 1998. – 496с.
9. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління. – К.: Основи, 1996. – 128с.
10. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис... д-ра юрид. наук. – К., 1999. – 390с.
11. Атаманчук Г.В. Теория государствевного управлення: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400с.
12. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1973. – 392с.
13. Базилевич В.Д. , Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник / За заг. ред. Базидевича В.Д. – К.: Атіка, 2002. – 368с.
14. Бекерская Д.А. Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Ісаєва Н.К., Мартьянов І.В. Фінансове право (За законодавством України): Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1995. – 272с.
15. Бекерская Д.А. Воронова Л.К., Завірюха І.Б., Ісаєва Н.К., Мартьянов І.В. Фінансове право: Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1998. – 383с.
16. Белобжецкий И. А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой. – М.: Финансы, 1979. – 160с.
17. Білостовецька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаження в Україні //Фінанси України. – №12. – 2002. – С.75-81.
18. Бондар А.Д. Основы политологии (Наука о политике). – К.: УкрНИИНТИ, 1991. – 144с.
19. Бутко И.Ф., Николаева Л.В. Теоретические и методологические вопросы научной организации труда в исполнительных комитетах местных советов. – К. –1980. – 359с.
20. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 416с.
21. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002. – 608с.
22. Венегров Б.А. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: Новый юрист, 1998. – 624с.
23. Від кризи до росту / Геєць В., Степанкова Т., Кваснюк Б. та ін. – К.: Вид-во УАДУП. – 1995. – 87с.
24. Воротіна Н.В. Теоретичні питання оподаткування доходів громадян та аналіз змін законодавства у цій сфері за роки незалежності України // Правова держава. – К. – 2001. – Вип. 12. – С.75–91.
25. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України: Дис...канд. юр. наук. – К., 1996. – 160с.
26. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. – К. – 1997 – 110с.
27. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, – 2003. – 302с.
28. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки України // Економіка України. – 2000. – № 2. – С. 4–13.
29. Гелбрайт Дж. К. Жизнь в наше время. – М., 1986. –756с.
30. Голубенко С.В. В Україні достатньо середньої спеціальної освіти, щоб працювати податковим інспектором // День. – 1997. – №6. – С.8–9.
31. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит, 1987. – 176с.
32. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн. пособие / Под ред. Столярова И.И. – М.: Дело, 2001. – 280с.
33. Государственное регулирование экономики: Учебн. пособие / Под ред. Петрова А.Н., Кныша М.И. – СПб.: Любавич, 1999. – 264с.
34. Д’яконова І.І. Податки та податкова політика України – К.: Наукова думка, 1997. – 122с.
35. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні: Учб. посібник. – К.: УкрІНТЕІ, 2003. – 348с.
36. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Моногр./ Відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 448с.
37. Державне регулювання економіки / Підр. за ред. Михасюка І.Р. 2-ге видання. К.: Атіка, 2002. – 593с.
38. Державне управління : теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с.
39. Державне управління в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького, 1999. – 265с.
40. Державне управління: Навч. посібник / За заг. ред. Мельника А.Ф. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343с.
41. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Факт, 2003. – 384с.
42. Джозеф Е. Стігліц Економіка державного сектора / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 798с.
43. Джон М. Кейнс Общая теория занятости, процента и денег / Любимов (пер. с англ.). – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 352с.
44. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209с.
45. Доходи від депозитів не оподатковуються // Урядовий кур’єр. – 2004. – №11. – С.14.
46. Єпіфалов А.О. Бюджет і фінансова політика: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 1997. – 302с.
47. За единый и неделимый! // Бизнес. – 2001. – №47. – 19 ноября. – С.74–75.
48. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
49. Козлов Ю.М. Государственное управленческое и административное право - М.: Наука, 1978. – 295с.
50. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия /Под ред. Гуляева А.П.. – М.: Калита, 2000. – 208с.
51. Концепція реформування системи оподаткування в Україні / Під ред. кол-ву авторів Фінансово-економічного інституту при Державній податковій адміністрації України – Ірпінь, 2000. – 263с.
52. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: макроекономічний аспект // Фінанси України. – 1998. – №2. – С.82–89.
53. Крегул Ю.И. Организация выполнения наказов избирателей местными советами народных депутатов: Дис …к-та юрид. наук. – К., 1988. – 226с.
54. Кубко Е.Б. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. – К.: Юринком, 1997. – 192с.
55. Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник – Х.: Олді-плюс, 2002. – 352с.
56. Кужель О.В. Формування паритетності інтересів. – К., 2002. – 200с.
57. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления – М., 1987. – 292с.
58. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навч. посібник – Х.: Легас, 2001. – 304с.
59. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Х.: Консул, 1998. – 448с.
60. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. – Х.: Косум, 1997. – 256с.
61. Кучма Л.Д. Націю звеличують великі цілі і діла: Виступ Президента України Л.Д. Кучми у Верховній Раді України 22 лютого 2000 року//Урядовий кур’єр. – 2000. – № 34. – 23 лютого. – С.3–4.
62. Ластовецький А. Організаційно-правові засади адміністрування податків // Право України. – 2003. – №11. – С.37–40.
63. Леслі А. Пал Аналіз державної політики / Пер з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 1999. – 422с.
64. Лукінов І. Активізація створювальної політики економічних реформ. Сполучення ринкових і державних регуляторів // Економіка України. – 1998. – №8. – С.4–7.
65. Лунев А. Е. Теоретические проблеми государственного управлення. – М.: Наука, 1974. – 247с.
66. Ляпіна К. Завдання адміністративної реформи в податковій сфері, її матеріальне та кадрове забезпечення // Адміністративна реформа в податковій сфері: Мат. наук.-практ. семінару. – К. – 2000. – С.36–38.
67. Майданник О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні // Право України. – 2003. – №7. – С.9–13.
68. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник – Л.: Вежа, 2000. – 558с.
69. Манхейм К. Диагноз нашего времени – М.: Юрист, 1994. – 700с.
70. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3-х т. – М.: Прогресс Универс, 1993. – 1076с.
71. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). – Т.: Збруч, 1995. – 180с.
72. Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 160с.
73. Налоги и налогообложение / Под. ред. Романовского М.В., Врублевской О.В. – СПб. – 2000. – 528с.
74. Налоговое право России: Учебник для вузов / Отв. ред. Крохина Ю.А. – М.: Норма, 2003. – 656с.
75. Налоговое право. Учебн. пособие / Сост. Александров С.В., Кучерявенко Н.П., Сидорова Н.В. –Х.: Консум, – 1998. – 816с.
76. Налоговое право: Учебник / Под ред. Пепеляева С.Г. – М.: Юристъ, 2003. – 591с.
77. Налоговый контроль: налоговые проверки и поизводство по фактам налоговых правонарушений: Учебно-практич. пособие / Под ред. Кваши Ю.Ф. – М.: Юристъ, 2001. – 540с.
78. Недюха М., Задояний М. Шляхи гуманізації відносин платників податків та податківців // Економіка, фінанси, право. – 2002. – №9. – С.6–10.
79. Оболонський О. Теорія системного підходу в державному управлінні //Вісник української академії державного управління при Президентові України. – 1996. – №3. – С.37–43.
80. Опрышко В.Ф. Народнохозяйственный комплекс: управление и право. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 167с.
81. Основы налогового права / Под. ред. Пепеляева С.Г. – М., 1995. – 439с.
82. Панасик Б.Я. Податки як дзеркало економічного і політичного стану країни // Банківська справа. – 1997. – №1 – С.19–21.
83. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1997. – 244с.
84. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1998. – 275с.
85. Пацурківський П.С. Проблеми загальної теорії фінансового права в умовах переходу до ринкової економіки: Дис... д-ра юр. наук. – Чернівці, 1998. – 456с.
86. Податкова система та шляхи її реформування: Навч. посібник / Данілов О.Д., Фліcсак Н.П. – К.: Парл-ке вид-во, – 2001. – 216с.
87. Политология: словарь-справочник / Козырева А.Д., Василик М.А., Вершинин М.С.– М.: Гардараки, 2000. – 328с.
88. Полюхович В.І. Державна податкова служба в Україні: організація і діяльність; Теньков С.О. Коментар до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №3. – 320с.
89. Полюхович В.І. Системний підхід до аналізу структури та функцій державної податкової служби України //Правова держава. – 2003. – Вип.12. – С.308–317.
90. Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. Івашка В., Коваленка О., Соколик С.. – К.: Основи, 1994. – 191с.
91. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Наук. кер. Цвєтков В.В. – К.: Оріяни, 1998. –364с.
92. Розендельф В.Г., Фролов А.В. О функциях и организации деятельности прокуратуры // Журнал российского права. – 1999. –.№2. – С. 69–83.
93. Розпутенко І.В. Податкова політика і економічні реформи: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 1996. – 119с.
94. Рябченко О.П. Державне регулювання економікою України (організаційно правовий аспект) Авт-т на зд-тя наук. ступеня докт. юр. наук. – Х.: 2000. – 33с.
95. Савченко А.Т., Пухтаевич Г.О., Тітьонко О.М. та ін. Макроекономіка: Підручник / За заг. ред. Савченко А.Т. – К.: Либідь, 1995. – 207с.
96. Селівон М.Ф. Контрольная функция местных Советов народных депутатов. –К.: Наук. думка, – 1980. – 72с.
97. Серьогіна С.А. Компетенція Президента України: теоретико-правові заходи: Дис.... канд. юр. наук. – Х. – 1999. – 178с.
98. Система податкових органів / Кушнарьова Т.Є., Кучерявенко М.П. – Х.: Торсінг, 2000. – 240с.
99. Скрах В.М. Теория государства и права: Учебник. – М.: Былина, 1998. – 512с.
100. Смирнов А. Налогообложение: модели оптимизации // Экономист. – 1998. – №2. – С.69–70.
101. Cмит А. Исследование о природе и причинах багатства народов: В 3-х т. – СПб, 1866. – 464с.
102. Советское право: Учебник /Под. ред. Опрышко В.Ф. –К., 1990. – 463с.
103. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: „Проспект”, 1996. – 304с.
104. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2001. – № 1. – С. 15–18.
105. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник – К.: Вікар, 2003. – 262с.
106. Суголов П. Податкове адміністрування як фактор фіскального тиску // Адміністративна реформа в податковій сфері: Мат. наук.-практ. семінару. – К. – 2000. – С.39-44.
107. Темкіжев І.Х. Проблемні питання застосування в судовій практиці окремих положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С.48–51.
108. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні: – К.: Основи, 2002. – 750с.
109. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса. – М.: Издание г-на Тихомирова М. Ю., 1998. – 798с.
110. Тодика Ю. М., Серьогін В. О. Парламентський контроль як одна з форм реалізації принципу гласності щодо діяльності Кабінету Міністрів України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Національна юридична академія України, 1999. – Вип. 40. – С.26–32.
111. Туманов Г.А. Организация как функция государственного управления // Сов. государство и право. – 1986. – №1. – С.39-43.
112. Файоль А. Общее и промышленное управление. – Л. – М.: Книга. – 1924. – 160с.
113. Химичева Н.И.Субъекты советского бюджетного права. – Саратов, 1978. – 22с.
114. Ходаківська В.П. Податкова система як фактор впливу на активізацію інвестиційної діяльності в регіонах України //Зб. наук. праць за матеріалами наук.-прак. конф-ції „Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення”. – Ірпінь: Академія ДПС України. – 2001. – Ч–2. – С.79–82.
115. Чистов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 316с.
116. Чумаченко Н.Г., Савченко А.П., Коренев В.Л. / Принятия решений в управлений производством. – К.: Техника, 1999. – 192с.
117. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки – К.: ІЕ НАНУ, 2000. – 260с.
118. Шахов И. Б. Социальный контроль в правовом государстве // Проблемы законности: Респ. междувед. науч. сб. – Харьков: Национальная юридическая академия Украины, 1995. – Вып. 29. – С. 8–13.
119. Экономика налоговой политики. Пер. с англ. /Под ред. Майкла П. Девере, М.: Филинъ, 2001. – 328с.
120. Юридична енциклопедія – Т3. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – 792с.
121. Frederickson G.H. New Public Administration. – Alabama: University of Alabama, 1980 – 143p.
122. Simeon R. Studying Public Policy //Canadian Journal of Politic Science. – 1976. Vol.4, №9 – P.548-580.
123. White L. Introduction to the Study of Public Administration, 4-th edition. 1955, 521p.
124. Wilson V.S. Canadian Public Policy and Administration: Theory and Environment. – Toronto; New-York: McGraw-Hill Ryerson, 1981. – 442p.

Проекти нормативних актів України:
125. Проект податкового кодексу України реєстр. №9935 від 14.05.2002 р. // www.rada.gov.ua.195.230.149.70.7777/pls/zweb/webproc4_1?id=&pf3511=12147&pf35401=22018.
126. Проект Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій України” //// www.rada.gov.ua//pr1/txt/0900/p0907/htm.

Список нормативної літератури:
127. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.16.
128. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18, №19–20, № 21–22, Ст.144.
129. Господарський процесуальний кодекс України (назва дана в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56 (з наступними змінами та доповненнями).
130. Закон Української РСР „Про економічну самостійність Української РСР” від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – №34. – Ст.499.
131. Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. (назва дана в редакції Закону України від 7 липня 1992 р.) //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №6. – ст. 37 (з наступними змінами та доповненнями).
132. Закон Української РСР „Про перелік міністерств та інші органи державного управління Української РСР” від 13 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №26. – Ст. 290.
133. Закон Української РСР „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №39. – Ст. 510.
134. Закон України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1997. – №16. – Ст. 119 (з наступними змінами та доповненнями).
135. Закон України „Про внесення змін до Закону Української РСР „Про державну податкову службу в Українській РСР” від 7 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №39. – Ст. 575.
136. Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17 (з наступними змінами та доповненнями).
137. Закон України „Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134 (з наступними змінами та доповненнями).
138. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338 (з наступними змінами та доповненнями).
139. Закон України „Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р. (із змінами, внесеними рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 р. № 7-зп) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 24. – Ст. 135 (з наступними змінами та доповненнями).
140. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – Ст. 119.
141. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20. – Ст. 99 (з наступними змінами та доповненнями).
142. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №42. – Ст. 738.
143. Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – Ст.409.
144. Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №5. – Ст. 447.
145. Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 1 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – №10. – Ст.44 (з наступними змінами та доповненнями).
146. Закон України „Про статус народного депутата України” від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 42. – Ст. 212 (з наступними змінами та доповненнями).
147. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №37. – Ст.308.
148. Закон України „Про електроні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст.275.
149. Закон України „Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст.276.
150. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №9. – Ст. 79.
151. Декрет Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10. – Ст.77 (з наступними змінами та доповненнями).
152. „Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України”, затверджене Указом Президента України від 12 березня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – №54.
153. Указ Президента України „Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих податкових адміністрацій” від 22 серпня 1996 р. //Урядовий кур’єр. – 1996. – №144 (з наступними змінами та доповненнями).
154. Указ Президента України „Про заходи щодо реформування податкової політики” від 31 серпня 1996р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – №146.
155. Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – №27. – 20 липня. – Ст. 1 (з наступними змінами та доповненнями).
156. „Концепція адміністративної реформи в Україні”, затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – 11 червня. – Ст. 32.
157. Указ Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 р. // Голос України. – 1998. – №143 (з наступними змінами та доповненнями).
158. Указ Президента України „Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №50. – 31 грудня. – Ст. 8 (з наступними змінами та доповненнями).
159. Положення „Про Міністерство фінансів України”, затверджене Ука